Українською | English
usaid banner

Свіжий номер. Статті

№4(64) // 2017

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

Світові тенденції в лікуванні пілонідальної хвороби (епітеліального куприкового ходу)

Є. В. Цема

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Проаналізовано основні доповіді, представлені на першій міжнародній конференції, присвяченій проблемам лікування пілонідальної хвороби, International Pilonidal Sinus Disease Conference (Берлін, 23 вересня 2017 р.). Окреслено основні тенденції та перспективи розвитку пілонідальної хірургії. Наведено сучасні дані щодо епідеміології, етіопатогенезу та класифікації пілонідальної хвороби. Висвітлено результати лікування пілонідальних кіст з використанням таких сучасних методів, як Gips-technique, Lord-Millar technique, EPSiT, операція Bascom II (cleft-lift), rhombic flap (Limberg, Dufourmentel, Webster), Karydakis, склеротерапія тощо. Сучасні принципи пілонідальної хірургії — off-midline closure, cleft-lift, tissue-safe technique.

Ключові слова: пілонідальна хвороба, хірургічне лікування, міжнародна конференція.

Список літератури:  
1.    Голубчиков М. В., Орлова Н. М., Толстанов О. К., Тонковид О. Б. Досвід кафедри медичної статистики у підготовці лікарів з питань використання міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду // Наук. журн. МОЗ України. — 2014. — № 1. — С. 113 — 117.
2.    Куляпин А. В. Диагностика и лечение нагноившихся эпителиальных копчиковых ходов (дифференцированный подход к выбору оперативных методов лечения): автореф. дис. …канд. мед. наук: 14.00.27; Свердл. гос. мед. ин-т. — Свердловск, 1989. — 15 с.
3.    Лурин И. А., Цема Е. В. Этиология и патогенез пилонидальной болезни (обзор литературы) // Колопроктол. — 2013. — № 3. — С. 35 — 50.
4.    Лурін І. А., Цема Є. В., Мазур С. М. та ін. Оцінка ефективності ультразвукового кюретажу пілонідальних кіст крижово-куприкової ділянки // Зб. наук. пр. Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України «Сучасні аспекти військової медицини». — К., 2013. — Вип. 20. — С. 402 — 416.
5.    Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я: десятий перегляд. — К.: Здоров’я, 1998. — Т. 1, ч. 1. — 685 с.
6.    Оганесян С. 3. Эпителиальные ходы и кисты копчиковой области. — Ереван: Айастан, 1970. — 183 с.
7.    Патент на корисну модель № 67078 Україна, МПК А 61 В 17/00. Спосіб ультразвукового кюретажу гострого абсцесу епітеліального куприкового ходу / Є. В. Цема, В. Г. Мішалов, О. Є. Юрків; заявл. 31.08.11 ; опубл. 25.01.12, Бюл. № 2.
8.    Ривкин B. Л., Александров В. Б. Гнойные свищи крестцово-копчиковой области. — М.: Медицина, 1972. — 96 с.
9.    Цема Є. В. Досвід малотравматичного лікування пацієнтів з пілонідальною кістою з використанням методики Bascom II («Cleft-lift») // Сучасні медичні технології. — 2013. — № 4. — С. 78 — 85.
10.    Цема Є. В. Еволюція уявлень про етіопатогенез пілонідальної хвороби // Хірургія України. — 2013. — № 2. — С. 9 — 22.
11.    Цема Є. В. Обґрунтування та оцінка ефективності малотравматичних методів хірургічного лікування пілонідальних кіст: Дис....д-ра мед. наук: 14.01.03, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. — К., 2014. — 440 с.
12.    Цема Є. В. Результати лікування пілонідальної крижово-куприкової ділянки, ускладненої абсцесом, за методикою Bascom I // Запоріз. мед. журн. — 2013. — № 6. — С. 50 — 53.
13.    Цема Є. В., Діброва В. А., Сєров О. В. та ін. Морфологічне обґрунтування ультразвукового кюретажу, як радикальний метод лікування пілонідальних кіст // Наук. вісн. Нац. мед. ун-ту імені О. О. Богомольця. — 2012. — № 1 — 2. — С. 101 — 108.
14.    Цема Є. В., Діброва Ю. В. Клініко-морфологічні аспекти етіопатогенезу пілонідальних кіст крижово-куприкової ділянки // Патол. — 2013. — № 3. — С. 61 — 65.
15.    Bascom J. Pilonidal disease: origin from follicles of hairs and results of follicle removal as treatment // Surg. — 1980. — Vol. 87, N 5. — P. 567 — 572.
16.    Bosche F., Luedi M. M., van der Zypen D. et al. The Hair in the Sinus: sharp-ended rootless head hair fragments can be found in large amounts in pilonidal sinus nests // World J. Surg. — 2017 Jun 21. https: // doi.org/10.1007/s00268 — 017 — 4093 — 5.
17.    Doll D., Luedi M. M. Laser may reduce recurrence rate in pilonidal sinus disease by reducing captured occipital hair // Lasers Med. Sci. — 2017. — Vol. 32, N 2. — P. 481 — 482.
18.    Gips M., Melki Y., Salem L. et al. Minimal surgery for pilonidal disease using trephines: description of a new technique and long-term outcomes in 1,358 patients // Dis. Colon. Rectum. — 2008. — Vol. 51, N 11. — P. 1656 — 1663.
19.    Kayaalp C., Tolan K. Crystallized or liquid phenol application in pilonidal sinus treatment // Ind. J. Surg. — 2015. — Vol. 77, N. 6. — P. 562 — 563.
20.    Khan M. A., Javed A. A., Govindan K. S. et al. Control of hair growth using long-pulsed alexandrite laser is an efficient and cost effective therapy for patients suffering from recurrent pilonidal disease // Lasers Med. Sci. — 2016. — Vol. 31, N 5. — P. 857 — 862.
21.    Khodakaram K., Stark J., Höglund I., Andersson R. E. Minimal excision and primary suture is a cost-efficient definitive treatment for pilonidal disease with low morbidity: A population-based interventional and a cross-sectional cohort study // World J. Surg. — 2017. — Vol. 41, N. 5. — P. 1295 — 1302.
22.    Petersen S., Wietelmann K., Evers T. et al. Long-term effects of postoperative razor epilation in pilonidal sinus disease // Dis. Colon. Rectum. — 2009. — Vol. 52, N 1. — P. 131 — 134.
23.    Tsema Ie. The outcomes of ultrasonic curettage of pilonidal abscess // Pilonidal Sinus Journal. International Pilonidal Sinus Disease Conference. Germany, Berlin, 23 September. — 2017. — Vol. 3, N 2. — P. 6 — 8. http://www.pilonidal.com.au/ojs/index.php/PSJ/article/view/46/ultra.

Інше:
Цема Євген Володимирович, д. мед. н., доцент кафедри хірургії № 4
01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18. E-mail: hemorrhoid@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 29 листопада 2017 р.

 

Мировые тенденции в лечении пилонидальной болезни (эпителиального копчикового хода)

E. В. Цема

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Проанализированы основные доклады, представленные на первой в мире международной конференции, посвященной проблемам лечения пилонидальной болезни, International Pilonidal Sinus Disease Conference (Берлин, 23 сентября 2017 г.). Очерчены основные тенденции и перспективы развития пилонидальной хирургии. Приведены современные данные относительно эпидемиологии, этиопатогенеза и классификации пилонидальной болезни. Освещены результаты лечения пилонидальных кист с использованием таких современных методов, как Gips-technique, Lord-Millar technique, EPSiT, операция Bascom II (cleft-lift), rhombic flap (Limberg, Dufourmentel, Webster), Karydakis, склеротерапия и др. Современные принципы пилонидальной хирургии — off-midline closure, cleft-lift, tissue-safe technique.

Ключевые слова: пилонидальная болезнь, хирургическое лечение, международная конференция.

Список литературы:  
1.    Голубчиков М. В., Орлова Н. М., Толстанов О. К., Тонковид О. Б. Досвід кафедри медичної статистики у підготовці лікарів з питань використання міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду // Наук. журн. МОЗ України. — 2014. — № 1. — С. 113 — 117.
2.    Куляпин А. В. Диагностика и лечение нагноившихся эпителиальных копчиковых ходов (дифференцированный подход к выбору оперативных методов лечения): автореф. дис. …канд. мед. наук: 14.00.27; Свердл. гос. мед. ин-т. — Свердловск, 1989. — 15 с.
3.    Лурин И. А., Цема Е. В. Этиология и патогенез пилонидальной болезни (обзор литературы) // Колопроктол. — 2013. — № 3. — С. 35 — 50.
4.    Лурін І. А., Цема Є. В., Мазур С. М. та ін. Оцінка ефективності ультразвукового кюретажу пілонідальних кіст крижово-куприкової ділянки // Зб. наук. пр. Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України «Сучасні аспекти військової медицини». — К., 2013. — Вип. 20. — С. 402 — 416.
5.    Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я: десятий перегляд. — К.: Здоров’я, 1998. — Т. 1, ч. 1. — 685 с.
6.    Оганесян С. 3. Эпителиальные ходы и кисты копчиковой области. — Ереван: Айастан, 1970. — 183 с.
7.    Патент на корисну модель № 67078 Україна, МПК А 61 В 17/00. Спосіб ультразвукового кюретажу гострого абсцесу епітеліального куприкового ходу / Є. В. Цема, В. Г. Мішалов, О. Є. Юрків; заявл. 31.08.11 ; опубл. 25.01.12, Бюл. № 2.
8.    Ривкин B. Л., Александров В. Б. Гнойные свищи крестцово-копчиковой области. — М.: Медицина, 1972. — 96 с.
9.    Цема Є. В. Досвід малотравматичного лікування пацієнтів з пілонідальною кістою з використанням методики Bascom II («Cleft-lift») // Сучасні медичні технології. — 2013. — № 4. — С. 78 — 85.
10.    Цема Є. В. Еволюція уявлень про етіопатогенез пілонідальної хвороби // Хірургія України. — 2013. — № 2. — С. 9 — 22.
11.    Цема Є. В. Обґрунтування та оцінка ефективності малотравматичних методів хірургічного лікування пілонідальних кіст: Дис....д-ра мед. наук: 14.01.03, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. — К., 2014. — 440 с.
12.    Цема Є. В. Результати лікування пілонідальної крижово-куприкової ділянки, ускладненої абсцесом, за методикою Bascom I // Запоріз. мед. журн. — 2013. — № 6. — С. 50 — 53.
13.    Цема Є. В., Діброва В. А., Сєров О. В. та ін. Морфологічне обґрунтування ультразвукового кюретажу, як радикальний метод лікування пілонідальних кіст // Наук. вісн. Нац. мед. ун-ту імені О. О. Богомольця. — 2012. — № 1 — 2. — С. 101 — 108.
14.    Цема Є. В., Діброва Ю. В. Клініко-морфологічні аспекти етіопатогенезу пілонідальних кіст крижово-куприкової ділянки // Патол. — 2013. — № 3. — С. 61 — 65.
15.    Bascom J. Pilonidal disease: origin from follicles of hairs and results of follicle removal as treatment // Surg. — 1980. — Vol. 87, N 5. — P. 567 — 572.
16.    Bosche F., Luedi M. M., van der Zypen D. et al. The Hair in the Sinus: sharp-ended rootless head hair fragments can be found in large amounts in pilonidal sinus nests // World J. Surg. — 2017 Jun 21. https: // doi.org/10.1007/s00268 — 017 — 4093 — 5.
17.    Doll D., Luedi M. M. Laser may reduce recurrence rate in pilonidal sinus disease by reducing captured occipital hair // Lasers Med. Sci. — 2017. — Vol. 32, N 2. — P. 481 — 482.
18.    Gips M., Melki Y., Salem L. et al. Minimal surgery for pilonidal disease using trephines: description of a new technique and long-term outcomes in 1,358 patients // Dis. Colon. Rectum. — 2008. — Vol. 51, N 11. — P. 1656 — 1663.
19.    Kayaalp C., Tolan K. Crystallized or liquid phenol application in pilonidal sinus treatment // Ind. J. Surg. — 2015. — Vol. 77, N. 6. — P. 562 — 563.
20.    Khan M. A., Javed A. A., Govindan K. S. et al. Control of hair growth using long-pulsed alexandrite laser is an efficient and cost effective therapy for patients suffering from recurrent pilonidal disease // Lasers Med. Sci. — 2016. — Vol. 31, N 5. — P. 857 — 862.
21.    Khodakaram K., Stark J., Höglund I., Andersson R. E. Minimal excision and primary suture is a cost-efficient definitive treatment for pilonidal disease with low morbidity: A population-based interventional and a cross-sectional cohort study // World J. Surg. — 2017. — Vol. 41, N. 5. — P. 1295 — 1302.
22.    Petersen S., Wietelmann K., Evers T. et al. Long-term effects of postoperative razor epilation in pilonidal sinus disease // Dis. Colon. Rectum. — 2009. — Vol. 52, N 1. — P. 131 — 134.
23.    Tsema Ie. The outcomes of ultrasonic curettage of pilonidal abscess // Pilonidal Sinus Journal. International Pilonidal Sinus Disease Conference. Germany, Berlin, 23 September. — 2017. — Vol. 3, N 2. — P. 6 — 8. http://www.pilonidal.com.au/ojs/index.php/PSJ/article/view/46/ultra.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

2. Оригінальні дослідження

 

Наукове обґрунтування оптимальної схеми евакуації поранених з тяжкою бойовою травмою кінцівок на основі патофізіологічних змін показників гомеостазу

С. О. Король

Українська військово-медична академія, Київ

Мета роботи — науково обґрунтувати оптимальні схеми евакуації поранених з тяжкими бойовими травмами кінцівок (БТК) на основі клінічно-статистичного аналізу змін показників гомеостазу на етапах медичної евакуації (ЕМЕ).
Матеріали і методи. Загальний масив дослідження становили 378 поранених з БТК, які отримали ушкодження під час антитерористичної операції в період з квітня 2014 до лютого 2015 рр. Середній вік поранених — (33,18 ± 4,21) року. Поранених розподілили на три групи залежно від особливостей проходження ЕМЕ: група 1 — 162 поранених, яким медичну допомогу надавали на всіх ЕМЕ, група 2 — 170 поранених, яким допомогу надавали при скороченні одного ЕМЕ, група 3 — 46 поранених, яким допомогу надавали при скороченні двох ЕМЕ. Групи були порівнянними (p > 0,05) за віком, статтю, травмогенезом, клінічно-нозологічною структурою, тяжкістю та характером вогнепальних поранень, ушкодженими сегментами кінцівок, а масив дослідження був репрезентативним. Контрольну групу становили 35 здорових військовослужбовців відповідного віку, у яких визначення показників проводили у стані фізіологічного спокою. Патофізіологічну оцінку показників гомеостазу як відповідь на БТК здійснювали за 26 загальноклінічними, біохімічними показниками та показниками дихально-циркуляційних розладів одразу після надходження поранених у протишокову палату або в операційну на етапах медичної евакуації. Дихально-циркуляційні зміни у пацієнтів визначали методом інтегральної реографії тіла за М. І. Тищенком (1973).
Результати та обговорення. У поранених з тяжкою БТК у групі 1 після надання допомоги на попередніх етапах та надходження на ЕМЕ ІV рівня відбувалася поступова нормалізація показників гомеостазу, в групі 2 — спостерігалася позитивна тенденція змін показників на помірні, в групі 3 — показники свідчили про тяжкі розлади з тенденцією до погіршення, що в 6 випадках призвело до смерті поранених.
Висновки. За результатами клінічно-статистичного аналізу установлено, що послідовне надання травматологічної допомоги на ЕМЕ шляхом своєчасно виконаних операційних втручань та протишокових заходів на тлі збереження резервних сил організму сприяло поліпшенню стану за рахунок поступової зміни дихально-циркуляційних розладів з тяжких на помірні. Надання допомоги пораненим з тяжкими БТК за скороченою схемою евакуації призводить до погіршення стану з вкрай тяжкими та незворотними дихально-циркуляційними змінами на тлі зниження разової і хвилинної продуктивності серця з тенденцією до серцево-судинної та дихальної недостатності.

Ключові слова: бойова травма кінцівок, травматичний шок, оцінка тяжкості травми, дихально-циркуляційні зміни, етапи медичної евакуації.

Список літератури:  
1.    Быков И. Ю., Ефименко Н. А., Гуманенко Е. К., Самохвалов И. М. Современная боевая хирургическая патология. Величина и структура санитарных потерь хирургического профиля // Военно-полевая хирургия: Нац. рук-во / Под ред. И. Ю. Быкова, Н. А. Ефименко, Е. К. Гуманенко. — М.: Гэотар-Медиа, 2009. — С. 40 — 50.
2.    Гуманенко Е. К., Самохвалов И. М., Трусов А. А. и др. Принципы организации оказания хирургической помощи и особенности структуры санитарных потерь в контртеррористических операциях на Северном Кавказе (сообщение первое) // Военно-мед. журн. — 2005. — Т. 326, № 1. — С. 4 — 13.
3.    Денисенко В. М., Барамія Н. М., Король С. О. та ін. Оцінка тяжкості травматичного шоку та вибір хірургічної тактики при поєднаній абдомінальній травмі // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісн. Укр. мед. стоматол. акад. — 2008. — Т. 7, вип. 1 — 2. — С. 174 — 177.
4.    Денисенко В. Н., Бурлука В. В., Король С. А., Бондаренко В. В. Оценка тяжести и прогноз травматического шока у пострадавших с сочетанной травмой // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УВМА. — К., 2002. — Вип. 11. — С. 8 — 15.
5.    Заруцький Я. Л., Король С. О., Крешун Є. А. Диференційована тактика надання травматологічної допомоги пораненим з бойовими травмами кінцівок на етапах медичної евакуації // Одес. мед. журн. — 2017. — № 3. — С. 18 — 23.
6.    Заруцький Я. Л., Лакша А. М., Лопін Є. Б. та ін. Характеристика санітарних втрат хірургічного профілю з переломами довгих кісток в умовах бойових дій // Військова медицина України. — 2011. — Т. 10, № 3 — 4. — С. 41 — 47.
7.    Колесников И. С., Лыткин М. И., Тищенко М. И. и др. Интегральная реография тела как метод оценки состояния системы кровообращения при хирургических заболеваниях // Вестн. хир. — 1981. — № 1. — С. 9 — 15.
8.    Лакша А. М. Аналіз структури санітарних втрат з переломами довгих кісток у Збройних Силах України в умовах бойових дій // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УВМА. — К., 2011. — Вип. 31. — С. 61 — 71. — Інв № 392. — Таємно.
9.    Синопальников И. В. Санитарные потери советских войск во время войны в Афганистане (сообщение второе) // Военно-мед. журн. — 2000. — Т. 321, № 3. — С. 4 — 9.
10.    Тищенко М. И., Смирнов А. Д., Данилов Л. Н. и др. Характеристика и клиническое применение интегральной реографии — нового метода измерения ударного объема // Кардиол. — 1973. — № 11. — С. 54 — 62.
11.    Шаповалов В. М. Боевые повреждения конечностей: инфраструктура ранений и особенности состояния раненых в период локальных войн (сообщение 1) // Травматология и ортопедия России. — 2006. — № 2. — С. 301 — 302.

Інше:
Король Сергій Олександрович, к. мед. н., підполковник медичної служби, доцент кафедри військової хірургії
E­mail: sergej.korol72@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 21 листопада 2017 р.

 

Научное обоснование оптимальной схемы эвакуации раненых с тяжелой боевой травмой конечностей на основе патофизиологических изменений показателей гомеостаза

С. А. Король

Украинская военно-медицинская академия, Киев

Цель работы — научно обосновать оптимальные схемы эвакуации раненых с тяжелыми боевыми травмами конечностей (БТК) на основе клинико-статистического анализа изменений показателей гомеостаза на этапах медицинской эвакуации (ЭМЭ).
Материалы и методы. Массив исследования составили 378 раненых с БТК, которые получили повреждения во время антитеррористической операции в период с апреля 2014 по февраль 2015 гг. Средний возраст раненых — (33,18 ± 4,21) года. Раненых распределили на три группы в зависимости от особенностей прохождения ЭМЭ: группа 1 — 162 раненых, медицинскую помощь которым оказывали на всех ЭМЕ, группа 2 — 170 раненых, медицинскую помощь которым оказывали при сокращении одного ЭМЭ, группа 3 — 46 раненых, медицинскую помощь которым оказывали при сокращении двух ЭМЭ. Группы были сопоставимы (p > 0,05) по возрасту, полу, травмогенезу, клинически-нозологической структуре, тяжести и характеру огнестрельных ранений, поврежденным сегментам конечностей, а массив исследования был репрезентативным. Контрольную группу составляли 35 здоровых военнослужащих соответствующего возраста, у которых проводили определение показателей в состоянии физиологичного покоя. Патофизиологическую оценку показателей гомеостаза как ответ на БТК осуществляли по 26 общеклиническим, биохимическим показателям и показателям дыхательно-циркуляторных расстройств сразу после поступления раненых в противошоковую палату или в операционную на этапах медицинской эвакуации. Определение дыхательно-циркуляторных изменений проводили методом интегральной реографии тела по М. И. Тищенко (1973).
Результаты и обсуждение. У раненых с тяжелой БТК в группе 1 после оказания помощи на предыдущих этапах и поступления на ЭМЭ ІV уровня происходила постепенная нормализация показателей гомеостаза, в группе 2 наблюдалась позитивная тенденция изменений показателей на умеренные, в группе 3 показатели свидетельствовали о тяжелых расстройствах с тенденцией к ухудшению, что в 6 случаях привело к смерти раненых.
Выводы. По результатам клинико-статистического анализа установлено, что последовательное оказание травматологической помощи на ЭМЭ путем своевременно выполненных оперативных вмешательств и противошоковых мероприятий на фоне сохранения резервных сил организма приводит к улучшению состояния за счет постепенного изменения дыхательно-циркуляторных расстройств с тяжелых на умеренные. Оказание медицинской помощи раненым с тяжелыми БТК по сокращенной схеме эвакуации приводит к ухудшению состояния раненых, к крайне тяжелым и необратимым дыхательно-циркуляторным изменениям на фоне снижения разовой и минутной производительности сердца с тенденцией к сердечно-сосудистой и дыхательной недостаточности.

Ключевые слова: боевая травма конечностей, травматический шок, оценка тяжести травмы, дыхательно-циркуляторные изменения, этапы медицинской эвакуации.

Список литературы:  
1.    Быков И. Ю., Ефименко Н. А., Гуманенко Е. К., Самохвалов И. М. Современная боевая хирургическая патология. Величина и структура санитарных потерь хирургического профиля // Военно-полевая хирургия: Нац. рук-во / Под ред. И. Ю. Быкова, Н. А. Ефименко, Е. К. Гуманенко. — М.: Гэотар-Медиа, 2009. — С. 40 — 50.
2.    Гуманенко Е. К., Самохвалов И. М., Трусов А. А. и др. Принципы организации оказания хирургической помощи и особенности структуры санитарных потерь в контртеррористических операциях на Северном Кавказе (сообщение первое) // Военно-мед. журн. — 2005. — Т. 326, № 1. — С. 4 — 13.
3.    Денисенко В. М., Барамія Н. М., Король С. О. та ін. Оцінка тяжкості травматичного шоку та вибір хірургічної тактики при поєднаній абдомінальній травмі // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісн. Укр. мед. стоматол. акад. — 2008. — Т. 7, вип. 1 — 2. — С. 174 — 177.
4.    Денисенко В. Н., Бурлука В. В., Король С. А., Бондаренко В. В. Оценка тяжести и прогноз травматического шока у пострадавших с сочетанной травмой // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УВМА. — К., 2002. — Вип. 11. — С. 8 — 15.
5.    Заруцький Я. Л., Король С. О., Крешун Є. А. Диференційована тактика надання травматологічної допомоги пораненим з бойовими травмами кінцівок на етапах медичної евакуації // Одес. мед. журн. — 2017. — № 3. — С. 18 — 23.
6.    Заруцький Я. Л., Лакша А. М., Лопін Є. Б. та ін. Характеристика санітарних втрат хірургічного профілю з переломами довгих кісток в умовах бойових дій // Військова медицина України. — 2011. — Т. 10, № 3 — 4. — С. 41 — 47.
7.    Колесников И. С., Лыткин М. И., Тищенко М. И. и др. Интегральная реография тела как метод оценки состояния системы кровообращения при хирургических заболеваниях // Вестн. хир. — 1981. — № 1. — С. 9 — 15.
8.    Лакша А. М. Аналіз структури санітарних втрат з переломами довгих кісток у Збройних Силах України в умовах бойових дій // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УВМА. — К., 2011. — Вип. 31. — С. 61 — 71. — Інв № 392. — Таємно.
9.    Синопальников И. В. Санитарные потери советских войск во время войны в Афганистане (сообщение второе) // Военно-мед. журн. — 2000. — Т. 321, № 3. — С. 4 — 9.
10.    Тищенко М. И., Смирнов А. Д., Данилов Л. Н. и др. Характеристика и клиническое применение интегральной реографии — нового метода измерения ударного объема // Кардиол. — 1973. — № 11. — С. 54 — 62.
11.    Шаповалов В. М. Боевые повреждения конечностей: инфраструктура ранений и особенности состояния раненых в период локальных войн (сообщение 1) // Травматология и ортопедия России. — 2006. — № 2. — С. 301 — 302.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

3. Оригінальні дослідження

 

Тяжкість за TG13 та патогістологічні форми гострого калькульозного холециститу у хворих на ішемічну хворобу серця

В. Г. Мішалов 1, С. О. Кондратенко 2, Л. Ю. Маркулан 1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Олександрівська клінічна лікарня міста Києва

Мета роботи — визначити тяжкість гострого калькульозного холециститу (ГКХ) за класифікацією TG13 та його патогістологічні форми у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з різним функціональним класом  (ФК) хронічної серцевої недостатності (ХСН).
Матеріали і методи. Обстежено 166 хворих з ГКХ (78 (47,0 %) жінок і 88 (53,0 %) чоловіків віком від 55 до 82 років (у середньому (70,1 ± 0,5) року) з терміном захворювання до 72 год. Пацієнтів розподілили на групи. В основну групу було залучено 107 хворих з ГКХ та ІХС, у групу порівняння — 59 хворих з ГКХ без ознак ІХС. За гендерними показниками, віком та індексом маси тіла групи статистично значущо не відрізнялися. ФК ХСН оцінювали відповідно до класифікації Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA), ФК стенокардії — за класифікацією робочої групи експертів ВООЗ (1979). Для оцінки ступеня тяжкості ГКХ використовували класифікацію Токійського консенсусу з гострого холециститу (ТG13)
Результати. В основній групі тяжкість ГКХ статистично значущо (р = 0,024) відрізнялася від такої в групі порівняння за рахунок більшої частки хворих з класом ІІІ (27,1 % проти 15,3 %) і класом ІІ (38,3 % проти 28, 8 %) і меншою часткою хворих із класом І — (34,6 % проти 55,9 %). Частота катаральної, флегмонозної та гангренозної форм ГКХ в основній групі становила відповідно 43,0, 27,1 і 22,9 % проти 66,1, 23,7 і 10,2 % у групі порівняння (р = 0,005). Тяжкість ГКХ за ТG13 корелювала з розподілом пацієнтів за патогістологічними формами  ГКХ (r = 0,495 в основній групі, r = 0,595 у групі порівняння) та ФК за NYHA (r = 0,595).
Висновки. Розподіл пацієнтів з ІХС за тяжкістю ГКХ за класифікацією ТG13 засвідчив більшу частку осіб із тяжким і помірно тяжким перебігом захворювання порівняно з пацієнтами без ІХС. Тяжкість ГКХ у хворих на ІХС помірно корелювала з тяжкістю патогістологічних форм запалення стінки жовчного міхура (r = 0,495). Як при легкому перебігу ГКХ, так і при помірно тяжкому, деструктивні форми траплялися частіше (47,4 %) порівняно з хворими без ознак ІХС (24,0 %, р = 0,008). ФК ХСН у хворих на ІХС прямо пропорційно корелював з тяжкістю ГКХ і патогістологічних змін у стінці жовчного міхура.

Ключові слова: гострий калькульозний холецистит, ішемічна хвороба серця, класифікація тяжкості холециститу ТG13.

Список літератури:  
1.    Ambe P. C., Christ H., Wassenberg D. Does the Tokyo guidelines predict the extent of gallbladder inflammation in patients with acute cholecystitis? A single center retrospective analysis // BMC Gastroenterol. — 2015. — Vol. 15. — P. 142.
2.    Ansaloni L., Pisano M., Coccolini F. et al. 2016 WSES guidelines on acute calculous cholecystitis // World J. Emerg. Surg. — 2016. — Vol. 4, N 11. — P. 52.
3.    Attili A. F., Carulli N., Roda E. et al. Epidemiology of gallstone disease in Italy: prevalence data of the Multicenter Italian Study on Cholelithiasis (M. I. COL.) // Am. J. Epidemio. — 1995. — Vol. 141 (2). — P. 158.
4.    Chandler C. F., Lane J. S., Ferguson P. Prospective evaluation of early versus delayed laparoscopic cholecystectomy for treatment of acute cholecystitis // Am. Surg. — 2000. — Vol. 66. — P. 896 — 900.
5.    Degrate L., Ciravegna A. L., Luperto M. et al. Acute cholecystitis: The golden 72-h period is not a strict limit to perform early cholecystectomy. Results from 316 consecutive patients // Langenbecks  Arch. Surg. — 2013. — Vol. 398 (8). — P. 1129 — 1136.
6.    Eldar S., Eitan A., Bickel A. et al. The impact of patient delay
and physician delay on the outcome of laparoscopic cholecystectomy for acute cholecystitis // Am. J. Surg. — 1999. — Vol. 178. — P. 303 — 307.
7.    Gracie W. A., Ransohoff D. F. The natural history of silent gallstones: the innocent gallstone is not a myth // N. Engl. J. Med. — 1982. — Vol. 307. — P. 798 — 800.
8.    Lillemoe K. D. Surgical treatment of biliary tract infections // Am. Surg. — 2000. — Vol. 66. — P. 138 — 144.
9.    McSherry C. K., Ferstenberg H., Calhoun W. F. et al. The natural history of diagnosed gallstone disease in symptomatic and asymptomatic patients // Ann. Surg. — 1985. — Vol. 202. — P. 59 — 63.
10.    Papadakis M., Ambe P. C., Zirngibl H. Critically ill patients with acute cholecystitis are at increased risk for extensive gall­bladder inflammation // World J. Emerg. Surg. — 2015. — Vol. 10. —  P. 59.
11.    Saklad M. Grading of patients for surgical procedures // Anesthesiol. — 1941. — N 2. — P. 281 — 284.
12.    Shaffer E. A. Epidemiology and risk factors for gallstone disease: has the paradigm changed in the 21st century? // Curr. Gastroenterol. Rep. — 2005. — N 7. — P. 132 — 140.
13.    Strasberg S. M. Acute calcolous cholecystitis // N. Engl. J. Med. — 2008. — Vol. 358. — P. 2804 — 2811.
14.    Yokoe M. et al. Validation of TG13 severity grading in acute cholecystitis: Japan-Taiwan collaborative study for acute cholecystitis // J. Hepatobil. Pancreat. Sci. — 2017. — Vol. 24 (6). — P. 338 — 345.
15.    Yokoe M., Takada T., Strasberg S. M. et al. TG13 diagnostic criteria and severity grading of acute cholecystitis (with videos) // J. Hepatobil. Pancreat. Sci. — 2013. — Vol. 20 (1). — P. 35 — 46.

Інше:
Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 30 листопада 2017 р.

 

Тяжесть по TG13 и патогистологические формы острого калькулезного холецистита у больных ишемической болезнью сердца

В. Г. Мишалов 1, С. А. Кондратенко 2, Л. Ю. Маркулан 1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Александровская клиническая больница города Киева

Цель работы — определить тяжесть острого калькулезного холецистита (ОКХ) по классификации TG13 и его патогистологические формы у больных ишемической болезнью сердца (ИБС) с разным функциональным классом (ФК) хронической сердечной недостаточности (ХСН).
Материалы и методы. Обследованы 166 больных с ОКХ (78 (47,0 %) женщин и 88 (53,0 %) мужчин в возрасте от 55 лет до 82 лет, средний возраст — (70,1 ± 0,5) года) со сроком заболевания до 72 ч. Пациентов распределили на группы. В основную группу вошли 107 больных с ОКХ и ИБС, в группу сравнения — 59 больных с ОКХ без признаков ИБС. По гендерным показателям, возрасту и индексу массы тела группы статистически значимо не различались. Функциональный класс (ФК) ХСН оценивали согласно классификации Нью-Йоркской ассоциации кардиологов (NYHA), ФК стенокардии — по классификации рабочей группы экспертов ВООЗ (1979). Для оценки степени тяжести ОКХ использовали классификацию Токийского консенсуса по острому холециститу (ТG13).
Результаты и обсуждение. В основной группе тяжесть ОКХ статистически значимо (р = 0,024) отличалась от таковой в группе сравнения за счет большей доли больных с классом ІІІ (27,1 по сравнению с 15,3 %) и классом II (38,3 % против 28,8 %) и меньшей доли больных с классом І (34,6 по сравнению с 55,9 %). Частота катаральной, флегмонозной и гангренозной форм ОКХ в основной группе составила соответственно 43,0, 27,1 и 22,9 %, в группе сравнения — 66,1, 23,7 и 10,2 %  (р = 0,005). Тяжесть ОКХ по ТG13 коррелировала с тяжестью патогистологических форм ОКХ (r = 0,495 в основной группе и r = 0,595 в группе сравнения) и ФК по NYHA (r = 0,595).
Выводы. Распределение пациентов с ИБС по тяжести ГКХ по классификации ТG13 показало большую долю лиц с тяжелым и умеренно тяжелым течением заболевания по сравнению с пациентами без ИБС. Тяжесть ОКХ у больных ИБС умеренно коррелировала с тяжестью патогистологических форм воспаления стенки желчного пузыря (r = 0,495). Как при легком течении ГКХ, так и при умеренно тяжелом деструктивные формы встречались чаще (47,4 %) по сравнению с больными без признаков ИБС (24,0 %, р = 0,008). ФК ХСН у больных ИБС прямо пропорционально коррелировал с тяжестью ГКХ и патогистологических изменений в стенке желчного пузыря.

Ключевые слова: острый калькулезный холецистит, ишемическая болезнь сердца, классификация тяжести холецистита ТG13.

Список литературы:  
1.    Ambe P. C., Christ H., Wassenberg D. Does the Tokyo guidelines predict the extent of gallbladder inflammation in patients with acute cholecystitis? A single center retrospective analysis // BMC Gastroenterol. — 2015. — Vol. 15. — P. 142.
2.    Ansaloni L., Pisano M., Coccolini F. et al. 2016 WSES guidelines on acute calculous cholecystitis // World J. Emerg. Surg. — 2016. — Vol. 4, N 11. — P. 52.
3.    Attili A. F., Carulli N., Roda E. et al. Epidemiology of gallstone disease in Italy: prevalence data of the Multicenter Italian Study on Cholelithiasis (M. I. COL.) // Am. J. Epidemio. — 1995. — Vol. 141 (2). — P. 158.
4.    Chandler C. F., Lane J. S., Ferguson P. Prospective evaluation of early versus delayed laparoscopic cholecystectomy for treatment of acute cholecystitis // Am. Surg. — 2000. — Vol. 66. — P. 896 — 900.
5.    Degrate L., Ciravegna A. L., Luperto M. et al. Acute cholecystitis: The golden 72-h period is not a strict limit to perform early cholecystectomy. Results from 316 consecutive patients // Langenbecks  Arch. Surg. — 2013. — Vol. 398 (8). — P. 1129 — 1136.
6.    Eldar S., Eitan A., Bickel A. et al. The impact of patient delay
and physician delay on the outcome of laparoscopic cholecystectomy for acute cholecystitis // Am. J. Surg. — 1999. — Vol. 178. — P. 303 — 307.
7.    Gracie W. A., Ransohoff D. F. The natural history of silent gallstones: the innocent gallstone is not a myth // N. Engl. J. Med. — 1982. — Vol. 307. — P. 798 — 800.
8.    Lillemoe K. D. Surgical treatment of biliary tract infections // Am. Surg. — 2000. — Vol. 66. — P. 138 — 144.
9.    McSherry C. K., Ferstenberg H., Calhoun W. F. et al. The natural history of diagnosed gallstone disease in symptomatic and asymptomatic patients // Ann. Surg. — 1985. — Vol. 202. — P. 59 — 63.
10.    Papadakis M., Ambe P. C., Zirngibl H. Critically ill patients with acute cholecystitis are at increased risk for extensive gall­bladder inflammation // World J. Emerg. Surg. — 2015. — Vol. 10. —  P. 59.
11.    Saklad M. Grading of patients for surgical procedures // Anesthesiol. — 1941. — N 2. — P. 281 — 284.
12.    Shaffer E. A. Epidemiology and risk factors for gallstone disease: has the paradigm changed in the 21st century? // Curr. Gastroenterol. Rep. — 2005. — N 7. — P. 132 — 140.
13.    Strasberg S. M. Acute calcolous cholecystitis // N. Engl. J. Med. — 2008. — Vol. 358. — P. 2804 — 2811.
14.    Yokoe M. et al. Validation of TG13 severity grading in acute cholecystitis: Japan-Taiwan collaborative study for acute cholecystitis // J. Hepatobil. Pancreat. Sci. — 2017. — Vol. 24 (6). — P. 338 — 345.
15.    Yokoe M., Takada T., Strasberg S. M. et al. TG13 diagnostic criteria and severity grading of acute cholecystitis (with videos) // J. Hepatobil. Pancreat. Sci. — 2013. — Vol. 20 (1). — P. 35 — 46.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

4. Оригінальні дослідження

 

Кріофіксація резектабельної протокової аденокарциноми підшлункової залози

О. І. Дронов 1, Д. І. Хоменко 1, С. В. Земсков 1, П. П. Бакунець 2, Є. С. Козачук 1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Київський центр хірургії захворювань печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози імені В. С. Земскова

Мета роботи — визначити градієнт змін температури в резектабельній солідній злоякісній пухлині підшлункової залози (ПЗ) при проведенні кріофіксації на дискретних глибинах 3, 8, 13 та 18 мм від робочої поверхні кріоаплікатора залежно від локалізаціїї пухлини; кількісно оцінити характер морфологічних змін у точках вимірювання температур.
Матеріали і методи. У 2015 — 2016 рр. кріофіксацію резектабельної солідної пухлини ПЗ з класичним варіантом резекції виконали у 21 пацієнта (8 (38,1 %) жінок, 13 (61,9 %) чоловіків, середній вік становив (61,6 ± 2,1) року). Кріофіксацію пухлини, яка локалізувалася в головці залози, здійснили у 14 осіб, пухлини, яка локалізувалася в тілі ПЗ, — у 6, пухлини, яка локалізувалася у хвості ПЗ, — в 1. У всіх хворих було підтверджено гістологічний тип пухлини — протокова аденокарцинома. Кріофіксацію виконували подвійним циклом за допомогою універсальної кріохірургічної установки «Кріо-Пульс» (Україна) з використанням кріоаплікатора діаметром 30 мм. Період заморозки як першого, так і другого циклу становив 10 хв, період відтавання завжди був спонтанний. При проведенні кріофіксації температуру в пухлині ПЗ на дискретних глибинах (3, 8, 13 та 18 мм) реєстрували розробленим вимірювальним інтраопераційним термопарним 4-канальним комплексом (КВІТ-4). Підрахунок частки пухлинних клітин (ПК) з незворотними змінами та визначення наявності/відсутності тромбозів у судинах гемомікроциркуляторного русла пухлинної тканини проводили за допомогою програмного забезпечення Quick Photo Micro 2.3. Вивчали вплив локалізації пухлини ПЗ у проксимальному і дистальному її відділі на рівень досягнення середніх температур у діапазоні мінусових значень на глибинах 3, 8, 13 і 18 мм під час кріофіксації. Досліджували кореляційний зв’язок між показником досягнутих середніх температур у пухлині і часткою незворотно пошкоджених ПК на глибинах, які вивчали.
Результати та обговорення. Середня температура в кінці 10-ї хвилини періоду заморозки другого циклу кріофіксації при локалізації резектабельної пухлини ПЗ у проксимальному її відділі за показником термопари Т1 (на глибині 3 мм) становила (–54,7 ± 3,0) °C, Т2 (8 мм) — (–30,2 ± 2,2) °C, Т3 (13 мм) — (–12,9 ± 1,7) °C, Т4 (18 мм) — +(2,3 ± 2,1) °C, у пухлинах, які локалізувалися в дистальному відділі ПЗ, — відповідно (–70,1 ± 1,3), (–41,4 ± 1,5), (–20,5 ± 1,0) і (–6,7 ± 1,7) °C, що статистично значущо нижче (p < 0,001), ніж середня температура при локалізації пухлини в проксимальному відділі залози. Частка ПК з незворотними деструктивними змінами корелювала (R = –0,980) з досягнутою температурою на конкретній глибині в пухлині ПЗ. На глибині 3 мм середня температура становила (–60,4 ± 10,0) °C (ПК — (99,6 ± 0,7) %), на глибині 8 мм — (–36,3 ± 5,8) °C (ПК — (78,5 ± 7,6) %), на глибині 13 мм — (–16,5 ± 4,7) °C (ПК — (28,5 ± 7,4) %), на глибині 18 мм — (–1,4 ± 5,0) °C (ПК — (2,7 ± 2,9) %).
Висновки. У хворих з локалізацією резектабельної солідної пухлини в тілі та хвості ПЗ при кріофіксації досягаються статистично значущо нижчі середні температури на глибині 3, 8, 13 і 18 мм порівняно з хворими, в яких пухлина локалізується в головці ПЗ. Кріофіксація резектабельної солідної пухлини ПЗ двома циклами кріоаплікатором діаметром 30 мм з тривалістю експозиції періоду заморозки 10 хв зі спонтанним відтаванням не гарантує 100 % незворотної деструкції ПК за рахунок первинного кріопошкодження на глибині 3, 8, 13 і 18 мм від робочої поверхні кріоаплікатора.

Ключові слова: кріофіксація пухлини, протокова аденокарцинома підшлункової залози, резектабельна солідна пухлина підшлункової залози, пухлинні клітини, рак підшлункової залози, температура в пухлині, кріоаплікатор, термопара.

Список літератури:  
1.    Дронов О. І., Земсков С. В., Хоменко Д. І. Власний досвід визначення ізольованих пухлинних клітин в перитонеальних змивах хворих на рак підшлункової залози // Зб. наук. праць. співр. НМАПО імені П. Л. Шупика. — 2014. — № 1 (23). — С. 192 — 197.
2.    Дронов О. І., Крючина Є. А., Хоменко Д. І. та ін. Профілактика дисемінації клітин злоякісних пухлин підшлункової залози // Хірургія України. — 2013. — № 1. — С. 92 — 99.
3.    Лях Ю. Е. Гурьянов В. Г., Хоменко В. Н. Основы компьютерной биостатистики / Анализ информации в биологии, медицине и фармации статистическим пакетом MedStat. — Д.: Папакица Е. К., 2006. — 214 с.
4.    Bulletin of National Cancer Registry of Ukraine (english). «Cancer in Ukraine», 2015 — 2016. — 2017. — Vol. 18. — http://ncru.inf.ua/publications/index.htm
5.    Ramacciato G., Mercantini P., Petrucciani N. et al. Pancreatic carcinoma presenting with invasion of the vena porta or the superior mesenteric vein: our experience and review of the literature // Minerva Chir. — 2010. — Vol. 65 (6). — P. 587 — 599.
6.    Riva F., Dronov O. I., Khomenko D. I. et al. Clinical applications of circulating tumor DNA and circulating tumor cells in pancreatic cancer // Molecular Oncol. — 2016. — Vol. 10, N 3. — P. 481 — 493.
7.    Siegel R. L., Miller K. D., Jemal A. Cancer statistics 2017 // CA Cancer J. Clin. — 2017. — N 67. — P. 7 — 30.

Інше:
Хоменко Дмитро Іванович, аспірант кафедри загальної хірургії № 1
E-mail: doc.homenko@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 28 листопада 2017 р.

 

Криофиксация резектабельной протоковой аденокарциномы поджелудочной железы

А. И. Дронов 1, Д. И. Хоменко 1, С. В. Земсков 1, П. П. Бакунец 2, Е. С. Козачук 1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Киевский центр хирургии заболеваний печени, желчных путей и поджелудочной железы имени В. С. Земскова

Цель работы — определить градиент изменений температуры в резектабельной солидной злокачественной опухоли поджелудочной железы (ПЖ) при проведении криофиксации на дискретных глубинах (3, 8, 13 и 18 мм) от рабочей поверхности криоаппликатора в зависимости от локализации опухоли; количественно оценить характер морфологических изменений опухолевой ткани в точках измерения температур.
Материалы и методы. В 2015 — 2016 гг. криофиксацию резектабельной солидной опухоли ПЖ с классическим вариантом резекции выполнили у 21 пациента (8 (38,1 %) женщин,13 (61,9 %) мужчин, средний возраст составил (61,6 ± 2,1) года). Крио­фиксацию опухоли, которая локализовалась в головке ПЖ, осуществили у 14 лиц, опухоли, которая локализовалась в теле ПЖ, — у 6, опухоли, которая локализовалась в хвосте ПЖ, — у 1. У всех больных был подтвержден гистологический тип опухоли — протоковая аденокарцинома. Криофиксацию выполняли двойным циклом с помощью универсальной крио­хирургической установки «Крио-Пульс» (Украина) с использованием криоаппликатора диаметром 30 мм. Период заморозки как первого, так и второго цикла составлял 10 мин, период оттаивания всегда был самопроизвольный. При проведении криофиксации температуру в опухоли ПЖ на дискретных глубинах (3, 8, 13 и 18 мм) регистрировали разработанным измерительным интраоперационным термопарным 4-канальным комплексом (КИИТ-4). Подсчет доли опухолевых клеток (ОК) с необратимыми изменениями и определение наличия/отсутствия тромбозов в сосудах гемомикроциркуляторного русла опухолевой ткани проводили при помощи программного обеспечения Quick Photo Micro 2.3. Изучали влияние локализации опухоли ПЖ в проксимальном и дистальном ее отделе на уровень достижения средних температур в диапазоне минусовых значений на глубине 3, 8, 13 и 18 мм во время криофиксации. Исследовали корреляционную связь между показателем достигнутых средних температур в опухоли и долей необратимо поврежденных ОК на изучаемых глубинах.
Результаты и обсуждение. Средняя температура в конце 10-й минуты периода заморозки второго цикла криофиксации при локализации резектабельной опухоли ПЖ в проксимальном ее отделе по показателям термопары Т1 (на глубине 3 мм) составила (–54,7 ± 3,0) °C, Т2 (8 мм) — (–30,2 ± 2,2) °C, Т3 (13 мм) — (–12,9 ± 1,7) °C, Т4 (18 мм) — (2,3 ± 2,1) °C, при локализации в дистальном отделе железы — соответственно (–70,1 ± 1,3), (–41,4 ± 1,5), (–20,5 ± 1,0) и (–6,7 ± 1,7) °C, что статистически значимо (p < 0,001) ниже, чем средняя температура при локализации опухоли в проксимальном отделе железы. Доля ОК с необратимыми деструктивными изменениями коррелировала (R = –0,980) с достигнутой температурой на конкретной глубине в опухоли ПЖ. На глубине 3 мм средняя температура составила (–60,4 ± 10,0) °C (ОК — (99,6 ± 0,7) %), на глубине 8 мм — (–36,3 ± 5,8) °C (ОК — (78,5 ± 7,6) %), на глубине 13 мм — (–16,5 ± 4,7) °C (ОК — (28,5 ± 7,4) %), на глубине 18 мм — (–1,4 ± 5,0) °C (ОК – (2,7 ± 2,9) %).
Выводы. У больных с локализацией резектабельной солидной опухоли в теле и хвосте ПЖ при криофиксации достигаются статистически значимо более низкие средние температуры на глубине 3, 8, 13 и 18 мм по сравнению с больными, у которых опухоль локализуется в головке ПЖ. Криофиксация резектабельной солидной опухоли ПЖ двумя циклами криоаппликатором диаметром 30 мм с длительностью экспозиции периода заморозки 10 мин со спонтанным оттаиванием не гарантирует 100 % необратимой деструкции ОК за счет первичного криоповреждения на глубине 3, 8, 13 и 18 мм от рабочей поверхности криоаппликатора.

Ключевые слова: криофиксация опухоли, протоковая аденокарцинома поджелудочной железы, резектабельная солидная опухоль поджелудочной железы, опухолевые клетки, рак поджелудочной железы, температура в опухоли, криоаппликатор, термопара.

Список литературы:  
1.    Дронов О. І., Земсков С. В., Хоменко Д. І. Власний досвід визначення ізольованих пухлинних клітин в перитонеальних змивах хворих на рак підшлункової залози // Зб. наук. праць. співр. НМАПО імені П. Л. Шупика. — 2014. — № 1 (23). — С. 192 — 197.
2.    Дронов О. І., Крючина Є. А., Хоменко Д. І. та ін. Профілактика дисемінації клітин злоякісних пухлин підшлункової залози // Хірургія України. — 2013. — № 1. — С. 92 — 99.
3.    Лях Ю. Е. Гурьянов В. Г., Хоменко В. Н. Основы компьютерной биостатистики / Анализ информации в биологии, медицине и фармации статистическим пакетом MedStat. — Д.: Папакица Е. К., 2006. — 214 с.
4.    Bulletin of National Cancer Registry of Ukraine (english). «Cancer in Ukraine», 2015 — 2016. — 2017. — Vol. 18. — http://ncru.inf.ua/publications/index.htm
5.    Ramacciato G., Mercantini P., Petrucciani N. et al. Pancreatic carcinoma presenting with invasion of the vena porta or the superior mesenteric vein: our experience and review of the literature // Minerva Chir. — 2010. — Vol. 65 (6). — P. 587 — 599.
6.    Riva F., Dronov O. I., Khomenko D. I. et al. Clinical applications of circulating tumor DNA and circulating tumor cells in pancreatic cancer // Molecular Oncol. — 2016. — Vol. 10, N 3. — P. 481 — 493.
7.    Siegel R. L., Miller K. D., Jemal A. Cancer statistics 2017 // CA Cancer J. Clin. — 2017. — N 67. — P. 7 — 30.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

5. Оригінальні дослідження

 

Оптимізація хірургічної тактики при лікуванні гострого панкреатиту у світлі класифікації Атланта 2012

М. С. Крикун

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро

Мета роботи — оптимізувати хірургічну тактику лікування гострого панкреатиту шляхом ранньої діагностики та прогнозування його місцевих ускладнень.
Матеріали і методи. Обстежено 62 пацієнтів, у яких було діагностовано місцеві ускладення. Хворих розподілили на дві групи: основну — 30 пацієнтів, обстежених та пролікованих у 2014 — 2016 рр., яким за показаннями провели комп’ютерну томографію з використанням класифікації гострого панкреатиту Атланта 2012, і групу порівняння — 32 пацієнти, проліковані у 2011 — 2013 рр., у яких для діагностики, окрім клініко-лабораторних методів, використовували ультразвукове дослідження та класифікацію Атланта 1992. В обох групах переважали чоловіки: 19 (63,33 %) та 24 (75,00 %) відповідно в основній групі та групі порівняння. Середній вік в основній групі становив (46,13 ± 2,17) року, в групі порівняння — (45,47 ± 2,92) року. В обох групах переважали особи віком до 60 років. За консервативним медикаментозним лікуванням групи не відрізнялися.
Результати та обговорення. Із місцевих ускладнень гострого панкреатиту частіше траплявся відмежований некроз — 7 (38,89 %) випадків, дещо рідше (по 5 (27,78 %) випадків) — гостре некротичне скупчення та відмежований некроз з ознаками інфекції. Панкреатичну псевдокісту зафіксували у 5,55 % випадків. Переважали інкапсульовані форми, які виникали пізніше ніж через 4 тиж захворювання. В основній групі було проведено 20 (70,0 %) операцій, у групі порівняння — 27 (84,38 %).
Висновки. Впровадження класифікації Атланта 2012 та на її основі етапного комп’ютерно-томографічного обстеження в комплексі з клініко-лабораторною оцінкою дає змогу своєчасно діагностувати місцеві ускладнення гострого панкреатиту і коригувати лікувальну тактику в бік відтермінування хірургічного втручання чи своєчасного використання малоінвазивних методик.

Ключові слова: гострий панкреатит, місцеві ускладнення, комп’ютерна томографія.

Список літератури:  
1.    Бондаренко О. М. Обґрунтування диференційованого підходу до мініінвазивних та відкритих хірургічних втручань з приводу ускладнень гострого панкреатиту // Клін. хірургія. — 2017. — № 5. — С. 13 — 16.
2.    Хомяк І. В., Костилев М. В., Ротар О. В., Ротар В. І. Тактика хірургічного лікування гострого некротичного панкреатиту з використанням мініінвазивних діапевтичних втручань // Клін. хірургія. — 2017. — № 5. — С. 5 — 8.
3.    Akinosoglou K.,  Gogos Ch.. Immune-modulating therapy in acute pancreatitis: Fact or fiction // World J. Gastroenterol. — 2014. — Vol. 20 (41). — P. 15200 — 15215.
4.    Banks P. A., Bollen T. L., Dervenis C. et al. Classification of acute pancreatitis –2012: revision of the Atlanta classification and definitions by international consensus // Gut. — 2013. — Vol. 62 (1). — P. 102 — 111.
5.    Swaroop V. S., Chari S. T., Clain J. E. Severe acute pancreatitis // JAMA. — 2004. — Vol. 291.

Інше:
Крикун Марина Сергіївна, аспірант кафедри хірургії, травматології та ортопедії ФПО
E-mail: kmsazt@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 листопада 2017 р.

 

Оптимизация хирургической тактики при лечении острого панкреатита в свете классификации Атланта 2012

М. С. Крикун

ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», Днепр

Цель работы — оптимизировать хирургическую тактику лечения острого панкреатита путем ранней диагностики и прогнозирования его местных осложнений.
Материалы и методы. Обследовано 62 пациента, у которых были диагностированы местные осложнения. Больных распределили на две группы: основную — 30 пациентов, обследованных и пролеченных в 2014 — 2016 гг., которым по показаниям провели компьютерную томографию с использованием классификации острого панкреатита Атланта 2012, и группу сравнения — 32 пациента, пролеченных в 2011 — 2013 гг., у которых для диагностики, кроме клинико-лабораторных методов, применили ультразвуковое исследование и классификацию Атланта 1992. В обеих группах преобладали мужчины: 19 (63,33 %) и 24 (75,00 %) соответственно в основной группе и группе сравнения. Средний возраст в основной группе составлял (46,13 ± 2,17) года, в группе сравнения — (45,47 ± 2,92) года. В обеих группах преобладали лица в возрасте до 60 лет. По консервативному медикаментозному лечению группы не отличались.
Результаты и обсуждение. Из местных осложнений острого панкреатита чаще встречался отграниченный некроз — 7 (38,89 %) случаев, несколько реже (по 5 (27,78 %) случаев) — острое некротическое скопление и отграниченный некроз с признаками инфекции. Панкреатическую псевдокисту зафиксировали в 5,55 % случаев. Преобладали инкапсулированные формы, которые возникали позже, чем через 4 нед заболевания. В основной группе было проведено 20 (70,0 %) операций, в группе сравнения — 27 (84,38 %).
Выводы. Внедрение классификации Атланта 2012 и на ее основе этапного компьютерно-томографического обследования в комплексе с клинико-лабораторной оценкой позволяет своевременно диагностировать местные осложнения острого панкреатита и корректировать лечебную тактику в сторону отстрочки хирургического вмешательства или своевременного использования малоинвазивных методик.

Ключевые слова: острый панкреатит, местные осложнения, оперативные вмешательства.

Список литературы:  
1.    Бондаренко О. М. Обґрунтування диференційованого підходу до мініінвазивних та відкритих хірургічних втручань з приводу ускладнень гострого панкреатиту // Клін. хірургія. — 2017. — № 5. — С. 13 — 16.
2.    Хомяк І. В., Костилев М. В., Ротар О. В., Ротар В. І. Тактика хірургічного лікування гострого некротичного панкреатиту з використанням мініінвазивних діапевтичних втручань // Клін. хірургія. — 2017. — № 5. — С. 5 — 8.
3.    Akinosoglou K.,  Gogos Ch.. Immune-modulating therapy in acute pancreatitis: Fact or fiction // World J. Gastroenterol. — 2014. — Vol. 20 (41). — P. 15200 — 15215.
4.    Banks P. A., Bollen T. L., Dervenis C. et al. Classification of acute pancreatitis –2012: revision of the Atlanta classification and definitions by international consensus // Gut. — 2013. — Vol. 62 (1). — P. 102 — 111.
5.    Swaroop V. S., Chari S. T., Clain J. E. Severe acute pancreatitis // JAMA. — 2004. — Vol. 291.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

6. Оригінальні дослідження

 

Оцінка клінічної тяжкості у хворих на гострий панкреатит у відділенні невідкладної допомоги

Д. Р. Кязімзаде

Азербайджанський державний інститут удосконалення лікарів імені О. Алієва, Баку, Азербайджан

Мета роботи — вивчити клінічні особливості й діагностичні підходи у хворих з гострим панкреатитом у відділенні невідкладної допомоги.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективне дослідження пацієнтів віком ≥ 18 років, у яких був діагностований гострий панкреатит, госпіталізованих у міську клінічну лікарню № 3 м. Баку в період між 2013 і 2016 р.
Результати та обговорення. Серед хворих були 31 (50,8 %) чоловік і 30 (49,2 %) жінок, середній вік — (60,6 ± 15,4) року. Біль у животі і нудота були поширеними скаргами під час прийому. Клінічний стан у 32 (61,5 %) хворих був помірно тяжким, а у 20 (38,5 %) хворих — тяжким. У всіх цих хворих був визначений комп’ютерно-томографічний індекс тяжкості (КТІТ). У хворих з КТІТ > 3 були визначені чутливість, специфічність, позитивне і негативне прогностичне значення (90 %, 97 %, 95 %, 94 % відповідно). 50 (82 %) пацієнтів були госпіталізовані. Спостерігалася кореляція між КТІТ і тривалістю госпіталізації (p = 0,001; r = 0,497).
Висновки. Використання інформативних методів діагностики у відділеннях невідкладної допомоги сприяє точній і швидкій діагностиці гострого панкреатиту. Раннє визначення комп’ютерно-томографічного індексу тяжкості при гострому панкреатиті у відділеннях невідкладної допомоги сприяє адекватному вибору тактики лікування та прогнозу тривалості госпіталізації хворих.

Ключові слова: гострий панкреатит, комп’ютерно-томографічний індекс тяжкості, діагностика.

Список літератури:  
1.    Alhajeri A., Erwin S. Acute pancreatitis: value and impact of CT severity index // Abdom. Imaging. — 2008. — Vol. 33. — P. 18 — 20.
2.    Ayten R., Çetinkaya Z., Yeniçerioğlu A. Akut pankreatitli olgularimizin retrospektif değerlendirilmesi // F. Ü. Sağ. Bil. Derg. — 2007. — Vol. 21. — P. 133 — 136.
3.    Balthazar E. J., Robinson D. L., Megibow A. J., Ranson J. H. Acute pancreatitis: value of CT in establishing prognosis // Radiol. — 1990. — Vol. 174. — P. 331 — 336.
4.    Banks P. A., Freeman M. L. Practice guidelines in acute pancreatitis // Am. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 101. — P. 2379 — 2400.
5.    Bollen T. L. Imaging of acute pancreatitis: update of the revised Atlanta classification // Radiol. Clin. N. Am. — 2012. — Vol. 50 (3). — P. 429 — 445.
6.    Bollen T. L., van Santvoort H. C., Besselink M. G. et al. The Atlanta Classification of acute pancreatitis revisited // Br. J. Surg. — 2008. — Vol. 95. — P. 6 — 21.
7.    Carroll J. K., Herrick B., Gipson T., Lee S. P. Acute pancreatitis: diagnosis, prognosis, and treatment // Am. Fam. Physician. — 2007. — Vol. 75. — P. 1513 — 1520.
8.    De Waele J. J., Delrue L., Hoste E. A. et al. Extrapancreatic inflammation on abdominal computed tomography as an early predictor of disease severity in acute pancreatitis: evaluation of a new scoring system // Pancreas. — 2007. — Vol. 34. — P. 185 — 190.
9.    DiMagno M. J., DiMagno E. P. New advances in acute pancreatitis // Curr. Opin. Gastroenterol. — 2007. — Vol. 23. — P. 494 — 501.
10.    Elmas N. The role of diagnostic radiology in pancreatitis // Eur. J. Radiol. — 2001. — Vol. 38. — P. 120 — 132.
11.    Gürleyik G., Emir S., Kiliçoglu G. et al. Computed tomography severity index, APACHE II score, and serum CRP concentration for predicting the severity of acute pancreatitis // JOP. — 2005. — N 6. — P. 562 — 567.
12.    Hirota M., Takada T., Kawarada Y. et al. JPN Guidelines for the management of acute pancreatitis: severity assessment of acute pancreatitis // J. Hepatobil. Pancreat. Surg. — 2006. — Vol. 13. — P. 33 — 41.
13.    Karaca E., Oktay C. Travmadışı akut pankreatitol gularında prognostik kriterlerin sonuçüzerineetkisi // Türkiye Acil Tıp Dergisi. — 2008. — N 8. — P. 18 — 25.
14.    Kaya E, Dervisoglu A, Polat C. Evaluation of diagnostic findings and scoring systems in outcome prediction in acute pancreatitis // World J. Gastroenterol. — 2007. — Vol. 13. — P. 3090 — 3094.
15.    Kim Y. S., Lee B. S., Kim S. H. et al. Is there correlation between pancreatic enzyme and radiological severity in acute pancreatitis? // World J. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 14. — P. 2401 — 2405.
16.    Koizumi M., Takada T., Kawarada Y. et al. JPN Guidelines for the management of acute pancreatitis: diagnostic criteria for acute pancreatitis // J. Hepatobil. Pancreat. Surg. — 2006. — Vol. 13. — P. 25 — 32.
17.    Lankisch P. G., Burchard-Reckert S., Lehnick D. Underestimation of acute pancreatitis: patients with only a small increase in amylase/lipase levels can also have or develop severe acute pancreatitis // Gut. — 1999. — Vol. 44. — P. 542 — 544.
18.    Maher M. M., Lucey B. C., Gervais D. A., Mueller P. R. Acute pancreatitis: the role of imaging and interventional radiology // Cardiovasc. Intervent. Radiol. — 2004. — Vol. 27. — P. 208 — 225.
19.    Pezzilli R., Uomo G., Zerbi A. et al. Diagnosis and treatment of acute pancreatitis: the position statement of the Italian Association for the study of the pancreas // Dig. Liver. Dis. — 2008. — Vol. 40. — P. 803 — 808.
20.    Sargent S. Pathophysiology, diagnosis and management of acute pancreatitis // Br. J. Nurs. — 2006. — Vol. 15. — P. 999 — 1005.
21.    Taylor S. L., Morgan D. L., Denson K. D. et al. A comparison of the Ranson, Glasgow, and APACHE II scoring systems to a multiple organ system score in predicting patient outcome in pancreatitis // Am. J. Surg. — 2005. — Vol. 189. — P. 219 — 222.
22.    Vlodov J., Tenner S. M. Acute and chronic pancreatitis // Prim. Care. — 2001. — Vol. 28. — P. 607 — 628.
23.    Vriens P. W., van de Linde P., Slotema E. T. et al. Computed tomography severity index is an early prognostic tool for acute pancreatitis // J. Am. Coll. Surg. — 2005. — Vol. 201. — P. 497 — 502.
24.    Yousaf M., McCallion K., Diamond T. Management of severe acute pancreatitis // Br. J. Surg. — 2003. — Vol. 90. — P. 407 — 420.

Інше:
Кязімзаде Джумшуд Рамізович, лікар-хірург
E-mail: jjumshud@yahoo.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 27 листопада 2017 р.

 

Оценка клинической тяжести у больных острым панкреатитом в отделении неотложной помощи

Д. Р. Кязимзаде

Азербайджанский государственный институт усовершенствования врачей имени А. Алиева, Баку, Азербайджан

Цель работы — изучить клинические особенности и диагностические подходы у больных острым панкреатитом в отделении неотложной помощи.
Материалы и методы. Проведено ретроспективное исследование пациентов в возрасте ≥ 18 лет, у которых был диагностирован острый панкреатит, госпитализированных в городскую клиническую больницу № 3 г. Баку в период между 2013 и 2016 г.
Результаты и обсуждение. Среди больных были 31 (50,8 %) мужчина и 30 (49,2 %) женщин, средний возраст — (60,6 ± 15,4) года. Боль в животе и тошнота были распространенными жалобами во время приема. Клиническое состояние у 32 (61,5 %) больных было умеренно тяжелым и у 20 (38,5 %) больных — тяжелым. У всех этих больных был определен компьютерно-томографический индекс тяжести (КТИТ). У больных с КТИТ > 3 были определены чувствительность, специфичность, положительная и отрицательная прогностическая значимость (90 %, 97 %, 95 %, 94 % соответственно). 50 (82 %) пациентов были госпитализированы. Наблюдалась корреляция между КТИТ и продолжительностью госпитализации (p = 0,001; r = 0,497).
Выводы. Использование информативных методов диагностики в отделениях неотложной помощи способствует точной и быстрой диагностике острого панкреатита. Раннее определение компьютерно-томографического индекса тяжести при остром панкреатите в отделениях неотложной помощи способствует адекватному выбору тактики лечения и прогнозу продолжительности госпитализации больных.

Ключевые слова: острый панкреатит, компьютерно-томографический индекс тяжести, диагностика.

Список литературы:  
1.    Alhajeri A., Erwin S. Acute pancreatitis: value and impact of CT severity index // Abdom. Imaging. — 2008. — Vol. 33. — P. 18 — 20.
2.    Ayten R., Çetinkaya Z., Yeniçerioğlu A. Akut pankreatitli olgularimizin retrospektif değerlendirilmesi // F. Ü. Sağ. Bil. Derg. — 2007. — Vol. 21. — P. 133 — 136.
3.    Balthazar E. J., Robinson D. L., Megibow A. J., Ranson J. H. Acute pancreatitis: value of CT in establishing prognosis // Radiol. — 1990. — Vol. 174. — P. 331 — 336.
4.    Banks P. A., Freeman M. L. Practice guidelines in acute pancreatitis // Am. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 101. — P. 2379 — 2400.
5.    Bollen T. L. Imaging of acute pancreatitis: update of the revised Atlanta classification // Radiol. Clin. N. Am. — 2012. — Vol. 50 (3). — P. 429 — 445.
6.    Bollen T. L., van Santvoort H. C., Besselink M. G. et al. The Atlanta Classification of acute pancreatitis revisited // Br. J. Surg. — 2008. — Vol. 95. — P. 6 — 21.
7.    Carroll J. K., Herrick B., Gipson T., Lee S. P. Acute pancreatitis: diagnosis, prognosis, and treatment // Am. Fam. Physician. — 2007. — Vol. 75. — P. 1513 — 1520.
8.    De Waele J. J., Delrue L., Hoste E. A. et al. Extrapancreatic inflammation on abdominal computed tomography as an early predictor of disease severity in acute pancreatitis: evaluation of a new scoring system // Pancreas. — 2007. — Vol. 34. — P. 185 — 190.
9.    DiMagno M. J., DiMagno E. P. New advances in acute pancreatitis // Curr. Opin. Gastroenterol. — 2007. — Vol. 23. — P. 494 — 501.
10.    Elmas N. The role of diagnostic radiology in pancreatitis // Eur. J. Radiol. — 2001. — Vol. 38. — P. 120 — 132.
11.    Gürleyik G., Emir S., Kiliçoglu G. et al. Computed tomography severity index, APACHE II score, and serum CRP concentration for predicting the severity of acute pancreatitis // JOP. — 2005. — N 6. — P. 562 — 567.
12.    Hirota M., Takada T., Kawarada Y. et al. JPN Guidelines for the management of acute pancreatitis: severity assessment of acute pancreatitis // J. Hepatobil. Pancreat. Surg. — 2006. — Vol. 13. — P. 33 — 41.
13.    Karaca E., Oktay C. Travmadışı akut pankreatitol gularında prognostik kriterlerin sonuçüzerineetkisi // Türkiye Acil Tıp Dergisi. — 2008. — N 8. — P. 18 — 25.
14.    Kaya E, Dervisoglu A, Polat C. Evaluation of diagnostic findings and scoring systems in outcome prediction in acute pancreatitis // World J. Gastroenterol. — 2007. — Vol. 13. — P. 3090 — 3094.
15.    Kim Y. S., Lee B. S., Kim S. H. et al. Is there correlation between pancreatic enzyme and radiological severity in acute pancreatitis? // World J. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 14. — P. 2401 — 2405.
16.    Koizumi M., Takada T., Kawarada Y. et al. JPN Guidelines for the management of acute pancreatitis: diagnostic criteria for acute pancreatitis // J. Hepatobil. Pancreat. Surg. — 2006. — Vol. 13. — P. 25 — 32.
17.    Lankisch P. G., Burchard-Reckert S., Lehnick D. Underestimation of acute pancreatitis: patients with only a small increase in amylase/lipase levels can also have or develop severe acute pancreatitis // Gut. — 1999. — Vol. 44. — P. 542 — 544.
18.    Maher M. M., Lucey B. C., Gervais D. A., Mueller P. R. Acute pancreatitis: the role of imaging and interventional radiology // Cardiovasc. Intervent. Radiol. — 2004. — Vol. 27. — P. 208 — 225.
19.    Pezzilli R., Uomo G., Zerbi A. et al. Diagnosis and treatment of acute pancreatitis: the position statement of the Italian Association for the study of the pancreas // Dig. Liver. Dis. — 2008. — Vol. 40. — P. 803 — 808.
20.    Sargent S. Pathophysiology, diagnosis and management of acute pancreatitis // Br. J. Nurs. — 2006. — Vol. 15. — P. 999 — 1005.
21.    Taylor S. L., Morgan D. L., Denson K. D. et al. A comparison of the Ranson, Glasgow, and APACHE II scoring systems to a multiple organ system score in predicting patient outcome in pancreatitis // Am. J. Surg. — 2005. — Vol. 189. — P. 219 — 222.
22.    Vlodov J., Tenner S. M. Acute and chronic pancreatitis // Prim. Care. — 2001. — Vol. 28. — P. 607 — 628.
23.    Vriens P. W., van de Linde P., Slotema E. T. et al. Computed tomography severity index is an early prognostic tool for acute pancreatitis // J. Am. Coll. Surg. — 2005. — Vol. 201. — P. 497 — 502.
24.    Yousaf M., McCallion K., Diamond T. Management of severe acute pancreatitis // Br. J. Surg. — 2003. — Vol. 90. — P. 407 — 420.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Англійська

7. Оригінальні дослідження

 

Перкутанне дренування рідинних скупчень під ультразвуковим контролем при гострому некротичному панкреатиті

О. І. Дронов 1, 2, І. О. Ковальська 1, 2, К. О. Задорожна 1, А. І. Горлач 1, 2

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Київський міський центр хірургії захворювань печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози імені В. С. Земскова

Мета роботи — проаналізувати ефективність перкутанного дренування рідинних скупчень у різні фази гострого панкреатиту та дослідити вплив дренування на вияви синдрому системної запальної відповіді.
Матеріали і методи. Проведено аналіз лікування 81 хворого на гострий панкреатит середнього і тяжкого ступеня. Пацієнтів розподілили на групи відповідно до терміну дренування рідинних скупчень (група А (n = 32) — у ферментативну фазу гострого панкреатиту (до 7-ї доби), група Б (n = 33) — у реактивну фазу (6 — 15-та доба), група В (n = 16) у фазу секвестрації (пізніше 14-ї доби)). Дренування рідинних скупчень проводили під ультразвуковою навігацією за Сельдингером.
Результати та обговорення. Малоінвазивні дренувальні втручання були кінцевим методом лікування у 55,6 % хворих на гострий панкреатит (у 49,3 % — при стерильному гострому некротичному панкреатиті, у 6,2 % — при інфікованому). Застосування малоінвазивних втручань дало змогу відкласти традиційне хірургічне втручання пізніше 21-ї доби у 71,8 % хворих. У групі, де дренування виконували в пізню фазу захворювання, більша частина хворих потребували хірургічного втручання порівняно із хворими, яким дренування проводили в ранню та проміжну фазу (62,5 % проти 42,4 і 25 % відповідно; р = 0,039). Статистично значуще зниження гіпертермії (з (38,26 ± 0,55) до (37,70 ± 0,55) °С, р < 0,01), лейкоцитозу (з (11,79 ± 2,98) до (9,34 ± 2,40) · 109 /л; р < 0,01), лейкоцитарного індексу інтоксикації Кальф-Каліфа (з 7,15 ± 5,11 до 4,66 ± 3,1; р < 0,01), збільшення абсолютної кількості лімфоцитів (з 882,49 ± 415,35 до 1026,94 ± 330,20; р = 0,015) свідчить про ефективність малоінвазивних дренувальних втручань щодо зменшення виявів синдрому ендогенної інтоксикації та опосередкований позитивний вплив на імунореактивність організму хворих.
Висновки. Застосування перкутанного дренування рідинних скупчень зменшує вияви синдрому системної запальної відповіді у хворих на гострий панкреатит середнього і тяжкого ступеня, дає змогу відкласти традиційне хірургічне втручання до відмежування некрозів від здорових тканин.

Ключові слова: перкутанне дренування, рідинні скупчення, гострий панкреатит.

Список літератури:  
1.    Дронов А. И., Ковальская И. А., Уваров В. Ю. и др. Особенности патогенетического похода к лечению острого некротического панкреатита // Укр. журн. хірургії. — 2013. — № 3 (22). — С. 145 — 149.
2.    Besselink M. G., van Santvoort H. C,. Bakker O. J. et al. Draining sterile fluid collections in acute pancreatitis? Primum non nocere! // Surg. Endosc. — 2010. — Vol. 22.
3.    Freeman M. L., Werner J., van Santvoort H. C. et al. Interventions for necrotizing pancreatitis summary of a multidisciplinary consensus conference // Pancreas. — 2013. — Vol. 41, N 8. — P. 1176 — 1194.
4.    Van Santvoort H. C., Bakker O. J., Bollen T. L. et al. A conservative and minimally invasive approach to necrotizing pancreatitis improves outcome // Gastroenterol. — 2011. — Vol. 141. — P. 1254 — 1263.
5.    Van Santvoort H. C., Besselink M. G., Bakker O. J. et al. A step-up approach or open necrosectomy for necrotizing pancreatitis // N. Engl. J. Med. — 2010. — Vol. 362. — P. 1491 — 1502.
6.    Walser E. M., Nealon W. H., Marroquin S. et al. Sterile fluid collections in acute pancreatitis: catheter drainage versus simple aspiration // Cardiovasc. Intervent. Radiol. — 2006. — Vol. 29. — P. 102 — 107.
7.    Zerem E., Imamović G., Latić F., Mavija Z. Prognostic value of acute fluid collections diagnosed by ultrasound in the early assessment of severity of acute pancreatitis // J. Clin. Ultrasound. — 2013. — Vol. 41, N 4. — P. 203 — 209.

Інше:
Задорожна Крістіна Олегівна, аспірант кафедри загальної хірургії № 1
E-mail: kristinazadorozhna1988@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 30 листопада 2017 р.

 

Перкутанное дренирование жидкостных скоплений под ультразвуковым контролем при остром некротическом панкреатите

А. И. Дронов 1, 2, И. А. Ковальская 1, 2, К. О. Задорожная 1, А. И. Горлач 1, 2

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Киевский городской центр хирургии заболеваний печени, желчных путей и поджелудочной железы имени В. С. Земскова

Цель работы — проанализировать эффективность перкутанного дренирования жидкостных скоплений в разные фазы острого панкреатита и исследовать влияние дренирования на проявления синдрома системного воспалительного ответа.
Материалы и методы. Проведен анализ лечения 81 больного с острым панкреатитом средней и тяжелой степени. Пациенты были распределены на группы в соответствии со сроком дренирования жидкостных скоплений (группа А (n = 32) — в ферментативную фазу острого панкреатита (до 7-х суток), группа Б (n = 33) — в реактивную фазу (6 — 15-е сутки), группа В (n = 16) — в фазу секвестрации (позже 14-х суток)).
Результаты и обсуждение. Малоинвазивные дренирующие вмешательства были конечным методом лечения у 55,6 % больных острым панкреатитом (у 49,3 % — при стерильном остром некротическом панкреатите, у 6,2 % — при инфицированном). Применение малоинвазивных вмешательств позволило отложить традиционное хирургическое вмешательство позднее 21-х суток у 71,8 % больных. В группе, где дренирование выполняли в позднюю фазу заболевания, большая часть больных нуждалась в хирургическом вмешательстве по сравнению с больными, которым дренирование проводили в раннюю и промежуточную фазу (62,5 по сравнению с 42,4 и 25 % соответственно, р = 0,039). Статистически значимое снижение гипертермии (с (38,26 ± 0,55) до (37,7 ± 0,55) °С, р < 0,01), лейкоцитоза (с (11,79 ± 2,98) до (9,34 ± 2,40) · 109 /л; р < 0,01), лейкоцитарного индекса интоксикации Кальф-Калифа (с 7,15 ± 5,11 до 4,66 ± 3,1; р < 0,01), повышение абсолютного числа лимфоцитов (с 882,49 ± 415,35 до 1026,94 ± 330,20; р = 0,015) после дренирования свидетельствуют об эффективности малоинвазивных дренирующих вмешательств для уменьшения проявлений синдрома эндогенной интоксикации и опосредованном положительном влиянии на иммунореактивность организма больных.
Выводы. Применение перкутанного дренирования жидкостных скоплений уменьшает проявления синдрома системного воспалительного ответа у больных острым панкреатитом средней и тяжелой степени, позволяет отложить традиционное хирургическое вмешательство до отграничения некрозов от здоровых тканей.

Ключевые слова: перкутанное дренирование, жидкостные скопления, острый панкреатит.

Список литературы:  
1.    Дронов А. И., Ковальская И. А., Уваров В. Ю. и др. Особенности патогенетического похода к лечению острого некротического панкреатита // Укр. журн. хірургії. — 2013. — № 3 (22). — С. 145 — 149.
2.    Besselink M. G., van Santvoort H. C,. Bakker O. J. et al. Draining sterile fluid collections in acute pancreatitis? Primum non nocere! // Surg. Endosc. — 2010. — Vol. 22.
3.    Freeman M. L., Werner J., van Santvoort H. C. et al. Interventions for necrotizing pancreatitis summary of a multidisciplinary consensus conference // Pancreas. — 2013. — Vol. 41, N 8. — P. 1176 — 1194.
4.    Van Santvoort H. C., Bakker O. J., Bollen T. L. et al. A conservative and minimally invasive approach to necrotizing pancreatitis improves outcome // Gastroenterol. — 2011. — Vol. 141. — P. 1254 — 1263.
5.    Van Santvoort H. C., Besselink M. G., Bakker O. J. et al. A step-up approach or open necrosectomy for necrotizing pancreatitis // N. Engl. J. Med. — 2010. — Vol. 362. — P. 1491 — 1502.
6.    Walser E. M., Nealon W. H., Marroquin S. et al. Sterile fluid collections in acute pancreatitis: catheter drainage versus simple aspiration // Cardiovasc. Intervent. Radiol. — 2006. — Vol. 29. — P. 102 — 107.
7.    Zerem E., Imamović G., Latić F., Mavija Z. Prognostic value of acute fluid collections diagnosed by ultrasound in the early assessment of severity of acute pancreatitis // J. Clin. Ultrasound. — 2013. — Vol. 41, N 4. — P. 203 — 209.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

8. Оригінальні дослідження

 

Результати проведення оперативних втручань із застосуванням сітчастих алотрансплантатів у пацієнтів з паховими грижами

В. Г. Мішалов 1, С. М. Гойда 1, І. М. Лещишин 1, Л. Ю. Маркулан 1, О. В. Балабан 1, А. О. Бурка 1, Р. В. Гонза 1, С. М. Вамуш 2

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Олександрівська клінічна лікарня міста Києва

Мета роботи — встановити причини незадовільних результатів лікування пацієнтів з паховими грижами та розробити рекомендації щодо профілактики ускладнень і поліпшення результатів лікування в таких хворих.
Матеріали і методи. У 2003 — 2017 рр. прооперовано 1661 пацієнта з паховими грижами, з них 1477 (88,9 %) чоловіків, 184 (11,1 %) жінки віком від 16 до 98 років. Використовували класифікацію пахових гриж Nyhus (1993). Первинні грижі спостерігали в 1429 (86 %) випадках, рецидивні — в 232 (14 %). З приводу защемлення прооперовано 131 (7,9 %) пацієнта. Пластику пахового каналу власними тканинами проводили за методами Bassini, Girard — Спасокукоцького, Shouldice та Постемпського, алопластику — за Lichtenstein, Gilbert, Rutkov — Robbins. При білатеральних прямих пахових грижах застосовували пластику за Stoppa.
Результати та обговорення. Пахові грижі І типу виявлено у 73 (4,4 %) пацієнтів, ІІ типу — у 415 (25,0 %), ІІІА типу — у 619 (37,3 %), ІІІВ типу — у 228 (13,7 %), ІІІC типу — у 75 (4,5 %), ІV типу — у 252 (15,1 %), ковзні грижі — у 254 (15,3 %) випадках. У 94 (5,5 %) пацієнтів діагностовано білатеральні пахові грижі. У 67 хворих оперативні втручання виконали одномоментно, у 25 — у два етапи. Оцінку результатів лікування проводили шляхом порівняння інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень і триваласті стаціонарного лікування.
Висновки. При проведенні герніопластики застосування сітчастих трансплантатів має переваги: частота ускладнень при автопластиках становила 16,8 %, при алопластиках — 6,6 %. Незадовільні віддалені результати лікування спричинені неправильним вибором способу пластики пахового каналу (6 %) і технічними помилками під час операції (1,6 %). Для поліпшення результатів лікування слід застосовувати індивідуальний підхід до вибору способу пластики пахового каналу.

Ключові слова: пахові грижі, оперативне лікування, післяопераційні ускладнення.

Список літератури:  
1.    Бобров О. Е., Мендель Н. А. Выбор способа герниопластики при паховых грыжах // ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю: Матеріали конференції. (24 — 25 вересня 2004 р., Алушта). — Сімферополь, 2004. — С. 185 — 186.
2.    Грубник В. В., Лосев А. А., Баязитов Н. Р., Парфентъев Р. С. Современные методы лечения брюшных грыж. — К.: Здоров’я, 2001. — 278 с.
3.    Жебровский В. В. Ранние и поздние послеоперационные осложнения в хирургии органов брюшной полости. — Изд. центр КГМУ, Симферополь, 2000. — 687 с.
4.    Жебровский В. В., Мохамед Том Эльбашир. Хирургия грыж живота и эвентераций. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2002. — 440 с.
5.    Завгородний С. Н., Головко Н. Г., Русанов И. В., Децик Д. А. Лечение паховых грыж методом пластики «без натяжения» // ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю: Матеріали конференції (24 — 25 вересня 2004 р., Алушта). — Сімферополь, 2004. — С. 21 — 23.
6.    Иоффе И. Л. Оперативное лечение паховых грыж. — М.: Медицина, 1968. — 171 с.
7.    Кукуджанов Н. И. Паховые грыжи. — М.: Медицина, 1969. — 440 с.
8.    Мариев А. И., Фетюков А. И. Оперативное лечение паховых и бедренных грыж с использованием предбрюшинного доступа // Вестн. хир. — 1990. — № 4. — С. 119 — 121.
9.    Саенко В. Ф., Белянский Л. С., Манойло Н. В. Современные направления открытой пластики грыжи брюшной стенки // Клін. хірургія. — 2001. — № 6. — С. 59 — 64.
10.    Смирнов А. Б. Хирургическое лечение паховых грыж // Вест. хир. — 1994. — № 3 — 4. — С. 116 — 118.
11.    Фелештинский Я. П. Патогенез, хірургічне лікування і профілактика рецидивів гриж черевної стінки у пациентів похилого і старечного віку: Автореф. дис. ...д-ра мед. наук. — К., 2000. — 35 с.
12.    Фелештинский Я. П. Преперитонеальная герниопластика доступом через паховый канал с использованием имплантата при рецидивных паховых грыжах // Вестн. хир. — 1998. — № 2. — С. 64 — 65.
13.    Черенько М. П. Брюшные грыжи. — К.: Здоров’я, 1995. — 260 с.
14.    Gilbert A. I. An anatomical and functional classification for the diagnosis and treatment of inguinal hernia // Am. J. Surg. — 1989. — Vol. 157, N 3. — P. 331 — 337.
15.    Lichtenstein I. L., Shulman A. G., Amid P. K. Twenty quesnios about Hernioplasty // Am. Surg. — 1991. — Vol. 57, N 11. — P. 730 — 733.
16.    Nyhus L. M., Condon R. E. Hernia. — Philadelphia: J. B. Lippincott Co, 1995. — 615 p.
17.    Stoppa R. E., Soler M. Chemistry, geometry and physics of mesh materials // Expert meeting on hernia surgery (St. Moritz, 1994). — Basel: Karger, 1995. — P. 166 — 171.

Інше:
Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 28 листопада 2017 р.

 

Результаты проведения оперативных вмешательств с применением сетчатых аллотрансплантатов у пациентов с паховыми грыжами

В. Г. Мишалов 1, С. М. Гойда 1, И. М. Лещишин 1, Л. Ю. Маркулан 1, О. В. Балабан 1, А. А. Бурка 1, Р. В. Гонза 1, С. М. Вамуш 2

1 Национальный медицинский университет имени А. А.Богомольца, Киев
2 Александровская клиническая больница города Киева

Цель работы — установить причины неудовлетворительных результатов лечения пациентов с паховыми грыжами и разработать рекомендации по профилактике осложнений и улучшению результатов лечения у таких больных.
Материалы и методы. В 2003 — 2017 гг. прооперирован 1661 пациент с паховыми грыжами, из них 1477 (88,9 %) мужчин, 184 (11,1 %) женщины в возрасте от 16 до 98 лет. Использовали классификацию паховых грыж Nyhus (1993). Первичные грыжи наблюдали в 1429 (86 %) случаях, рецидивные — в 232 (14 %). По поводу ущемления прооперирован 131 (7,9 %) пациент. Пластику пахового канала собственными тканями проводили по методам Bassini, Girard — Спасокукоцкого, Shouldice и Постемпского, аллопластику — по Lichtenstein, Gilbert, Rutkov — Robbins. При билатеральных прямых паховых грыжах применяли пластику по Stoppa.
Результаты и обсуждение. Паховые грыжи І типа выявлены у 73 (4,4 %) пациентов, ІІ типа — у 415 (25,0 %), ІІІА типа — у 619 (37,3 %), ІІІВ типа — у 228 (13,7 %), ІІІС типа — у 75 (4,5 %), ІV типа — у 251 (15,1 %), скользящие грыжи — у 254 (15,3 %). У 94 (5,5 %) пациентов диагностированы билатеральные паховые грыжи. У 67 больных оперативные вмешательства выполнили одномоментно, у 25 — в два этапа. Оценку результатов лечения проводили путем сравнения интраоперационных, ранних и поздних послеоперационных осложнений и длительности стационарного лечения.
Выводы. При проведении герниопластики применение сетчатых трансплантатов имеет преимущества: частота осложнений при аутопластиках составляет 16,8 %, при аллопластиках — 6,6 %. Причинами неудовлетворительных отдаленных результатов лечения являются неправильный выбор способа пластики пахового канала (6 %) и технические ошибки во время операции (1,6 %). Для улучшения результатов лечения следует использовать индивидуальный подход к выбору способа пластики пахового канала.

Ключевые слова: паховые грыжи, оперативное лечение, послеоперационные осложнения.

Список литературы:  
1.    Бобров О. Е., Мендель Н. А. Выбор способа герниопластики при паховых грыжах // ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю: Матеріали конференції. (24 — 25 вересня 2004 р., Алушта). — Сімферополь, 2004. — С. 185 — 186.
2.    Грубник В. В., Лосев А. А., Баязитов Н. Р., Парфентъев Р. С. Современные методы лечения брюшных грыж. — К.: Здоров’я, 2001. — 278 с.
3.    Жебровский В. В. Ранние и поздние послеоперационные осложнения в хирургии органов брюшной полости. — Изд. центр КГМУ, Симферополь, 2000. — 687 с.
4.    Жебровский В. В., Мохамед Том Эльбашир. Хирургия грыж живота и эвентераций. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2002. — 440 с.
5.    Завгородний С. Н., Головко Н. Г., Русанов И. В., Децик Д. А. Лечение паховых грыж методом пластики «без натяжения» // ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю: Матеріали конференції (24 — 25 вересня 2004 р., Алушта). — Сімферополь, 2004. — С. 21 — 23.
6.    Иоффе И. Л. Оперативное лечение паховых грыж. — М.: Медицина, 1968. — 171 с.
7.    Кукуджанов Н. И. Паховые грыжи. — М.: Медицина, 1969. — 440 с.
8.    Мариев А. И., Фетюков А. И. Оперативное лечение паховых и бедренных грыж с использованием предбрюшинного доступа // Вестн. хир. — 1990. — № 4. — С. 119 — 121.
9.    Саенко В. Ф., Белянский Л. С., Манойло Н. В. Современные направления открытой пластики грыжи брюшной стенки // Клін. хірургія. — 2001. — № 6. — С. 59 — 64.
10.    Смирнов А. Б. Хирургическое лечение паховых грыж // Вест. хир. — 1994. — № 3 — 4. — С. 116 — 118.
11.    Фелештинский Я. П. Патогенез, хірургічне лікування і профілактика рецидивів гриж черевної стінки у пациентів похилого і старечного віку: Автореф. дис. ...д-ра мед. наук. — К., 2000. — 35 с.
12.    Фелештинский Я. П. Преперитонеальная герниопластика доступом через паховый канал с использованием имплантата при рецидивных паховых грыжах // Вестн. хир. — 1998. — № 2. — С. 64 — 65.
13.    Черенько М. П. Брюшные грыжи. — К.: Здоров’я, 1995. — 260 с.
14.    Gilbert A. I. An anatomical and functional classification for the diagnosis and treatment of inguinal hernia // Am. J. Surg. — 1989. — Vol. 157, N 3. — P. 331 — 337.
15.    Lichtenstein I. L., Shulman A. G., Amid P. K. Twenty quesnios about Hernioplasty // Am. Surg. — 1991. — Vol. 57, N 11. — P. 730 — 733.
16.    Nyhus L. M., Condon R. E. Hernia. — Philadelphia: J. B. Lippincott Co, 1995. — 615 p.
17.    Stoppa R. E., Soler M. Chemistry, geometry and physics of mesh materials // Expert meeting on hernia surgery (St. Moritz, 1994). — Basel: Karger, 1995. — P. 166 — 171.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

9. Оригінальні дослідження

 

Порівняльна оцінка лікування пахової грижі залежно від типу сітчастого імплантату

І. В. Бабій 1, В. В. Власов 2

1 Хмельницька обласна лікарня
2 Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Мета роботи — оцінити результати лікування хворих із паховою грижею з використанням різних видів алопластики та сітчастих імплантатів.
Матеріали і методи. У дослідження було залучено 97 пацієнтів із паховою грижею. Пацієнтів розподілили на дві групи: першу групу (45 (46,4 %) осіб) прооперовано з використанням алопластики за методикою I. L. Lichtenstein (у 15,5 % пацієнтів застосовано «тяжкі» сітчасті імплантати, а у 30,9 % — «легкі»), другу групу (52 (53,6 %) особи) — з використанням авторської преперитонеальної алопластики грижового дефекту (у 17,5 % пацієнтів застосовано «тяжкі» сітчасті імплантати, а у 36,1 % — «легкі»).
Результати та обговорення. Найбільшу частоту післяопераційних ускладнень відзначено у пацієнтів, прооперованих за методикою I. L. Lichtenstein (p < 0,01, кутовий критерій Фішера), особливо у тих, кому було встановлено «тяжкий» імплантат (12,4 %). Ускладнення, пов’язані з подразненням нервів пахової ділянки, виникли у 8,2 % випадків (p < 0,01). У хворих, прооперованих за авторською методикою трансінгвінальної преперитонеальної алопластики, залежності кількості ускладнень від типу імплантату не спостерігали (p > 0,05). Хворі після алопластики «тяжким» імплантатом за методикою I. L. Lichtenstein у 1,5 разу частіше мали больові відчуття.
Висновки. Розташування різних типів сітчастого імплантату в передочеревинному просторі дає змогу уникнути відчуття чужорідного тіла та пахової невралгії. Використання «тяжкого» сітчастого імплантату при виконанні алопластики за методом I. L. Lichtenstein підвищує ризик виникнення відчуття чужорідного тіла в ділянці пластики, пахової невралгії та інтенсивність болю в післяопераційний період.

Ключові слова: пахова грижа, алопластика, сітчастий імплантат.

Список літератури:  
1.    Ахмед М. М. Хирургическое лечение больных с паховой грыжей // Хірургія України. — 2012. — № 2. — С. 99 — 107.
2.    Белянский Л. С. Синдром хронической паховой боли: современный взгляд на проблему // Клін. хірургія. — 2010. — № 10. — С. 45 — 47.
3.    Белянский Л. С., Тодуров М. И. Интерпретация рекомендаций Европейской ассоциации герниологов по проблемам лечения паховой грыжи // Клін. хірургія. — 2010. — № 3. — С. 5 — 9.
4.    Власов В. В., Бабій І. В. Передочеревинна алопластика пахвинного каналу // Клін. хірургія. — 2010. — № 3. — С. 27 — 30.
5.    Грубник В. В., Бугридзе З. Д., Воротынцева К. О. Использование новых конструкций сеток при лапароскопическом лечении паховых грыж. Сравнительное исследование // Клін. хірургія. — 2011. — № 7. — С. 42 — 45.
6.    Дзюбановський І. Я., П’ятночка В. І., Поляцко К. Г. Оцінка якості життя пацієнтів після різних типів пахових герніопластик // Укр. журн. хірургії. — 2011. — № 5. — С. 35 — 37.
7.    Клименко В. М., Клименко А. В., Білай А. І. Оцінка безпосередніх і віддалених результатів преперитонеальних пластик у лікуванні пахвинних гриж // Укр. журн. хірургії. — 2016. — № 1 — 2 (30 — 31). — С. 22 — 28.
8.    Свисенко О. В. Оцінка ефективності методів та матеріалів для алопластики пахвинних гриж: Дис… канд. мед. наук: 14.01.03. — Дніпропетровськ, 2013. — 12 с.
9.    Шкварковський І. В., Москалюк О. П., Більцан О. В. Сучасні способи пахвинної герніопластики // Шпитальна хірургія. — 2014. — № 2. — С. 88 — 91.
10.    Miedema B. W., Ibrahim S. M., Davis B. D. et al. Aprospective trial of primary inguinal hernia repair by surgical trainees // Hernia. — 2004. — Vol. 8, N 1. — P. 28 — 32.

Інше:
Бабій Ігор Володимирович, лікар-хірург
E-mail: babiy.doc@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 21 листопада 2017 р.

 

Сравнительная оценка лечения паховой грыжи в зависимости от типа сетчатого имплантата

И. В. Бабий 1, В. В. Власов 2

1 Хмельницкая областная больница
2 Винницкий национальный медицинский университет имени Н. И. Пирогова

Цель работы — оценить результаты лечения больных с паховой грыжей с использованием разных видов аллопластики и сетчатых имплантатов.
Материалы и методы. В исследование включено 97 пациентов с паховой грыжей. Пациентов распределили на две группы: первая группа (45 (46,4 %) лиц) прооперирована с использованием аллопластики по методике I. L. Lichtenstein (у 15 (15,5 %) пациентов применили «тяжелые» сетчатые имплантаты, у 30,9 % — «легкие»), вторая ((52 (53,6 %) больных) — с использованием авторской преперитонеальной аллопластики грыжевого дефекта (у 17,5 % пациентов применили «тяжелые» сетчатые имплантаты, у 36,1 % — «легкие»).
Результаты и обсуждение. Наибольшая частота послеоперационных осложнений отмечена у пациентов, прооперированных по методике I. L. Lichtenstein (p < 0,01; угловой критерий Фишера), особенно у тех, кому был установлен «тяжелый» имплантат (12,4 %). Осложнения, связанные с раздражением нервов паховой области, возникли в 8,2 % случаев (p < 0,01). У больных, прооперированных по авторской методике трансингвинальной преперитонеальной аллопластики, зависимости количества осложнений от типа имплантата не наблюдали (p > 0,05). Больные после аллопластики «тяжелым» имплантатом по методике I. L. Lichtenstein в 1,5 раза чаще имели болевые ощущения.
Выводы. Расположение разных типов сетчатого имплантата в предбрюшинном пространстве позволяет избежать ощущения инородного тела и паховой невралгии. Использование «тяжелого» сетчатого имплантата при выполнении аллопластики по методу I. L. Lichtenstein повышает риск возникновения ощущения инородного тела в области пластики, паховой невралгии и интенсивность боли в послеоперационный период.

Ключевые слова: паховая грыжа, аллопластика, сетчатый имплантат.

Список литературы:  
1.    Ахмед М. М. Хирургическое лечение больных с паховой грыжей // Хірургія України. — 2012. — № 2. — С. 99 — 107.
2.    Белянский Л. С. Синдром хронической паховой боли: современный взгляд на проблему // Клін. хірургія. — 2010. — № 10. — С. 45 — 47.
3.    Белянский Л. С., Тодуров М. И. Интерпретация рекомендаций Европейской ассоциации герниологов по проблемам лечения паховой грыжи // Клін. хірургія. — 2010. — № 3. — С. 5 — 9.
4.    Власов В. В., Бабій І. В. Передочеревинна алопластика пахвинного каналу // Клін. хірургія. — 2010. — № 3. — С. 27 — 30.
5.    Грубник В. В., Бугридзе З. Д., Воротынцева К. О. Использование новых конструкций сеток при лапароскопическом лечении паховых грыж. Сравнительное исследование // Клін. хірургія. — 2011. — № 7. — С. 42 — 45.
6.    Дзюбановський І. Я., П’ятночка В. І., Поляцко К. Г. Оцінка якості життя пацієнтів після різних типів пахових герніопластик // Укр. журн. хірургії. — 2011. — № 5. — С. 35 — 37.
7.    Клименко В. М., Клименко А. В., Білай А. І. Оцінка безпосередніх і віддалених результатів преперитонеальних пластик у лікуванні пахвинних гриж // Укр. журн. хірургії. — 2016. — № 1 — 2 (30 — 31). — С. 22 — 28.
8.    Свисенко О. В. Оцінка ефективності методів та матеріалів для алопластики пахвинних гриж: Дис… канд. мед. наук: 14.01.03. — Дніпропетровськ, 2013. — 12 с.
9.    Шкварковський І. В., Москалюк О. П., Більцан О. В. Сучасні способи пахвинної герніопластики // Шпитальна хірургія. — 2014. — № 2. — С. 88 — 91.
10.    Miedema B. W., Ibrahim S. M., Davis B. D. et al. Aprospective trial of primary inguinal hernia repair by surgical trainees // Hernia. — 2004. — Vol. 8, N 1. — P. 28 — 32.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

10. Оригінальні дослідження

 

Досвід лапароскопічної діагностики гострого болю в черевній порожнині

М. І. Тутченко 1, Б. І. Слонецький 2, М. М. Атаєва 1, І. В. Вербицький 2

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

Мета роботи — оцінити доцільність та ефективність лапароскопічної діагностики у хворих, які були госпіталізовані в ургентному порядку зі скаргами на гострий біль у черевній порожнині.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати діагностики та лікування 875 пацієнтів, які були госпіталізовані в ургентному порядку в Київську міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги зі скаргами на гострий біль у черевній порожнині. Пацієнтів розподілили на дві групи. У хворих другої групи (n = 227) на відміну від першої групи (n = 648) діагностичний комплекс було розширено застосуванням невідкладної лапароскопії. Клініко-діагностичний алгоритм передбачав використання лабораторних, інструментальних та біохімічних методів дослідження.
Результати та обговорення. Серед пацієнтів переважали особи жіночої статті віком від 18 до 59 років. Кожний п’ятий (18,98 %) пацієнт був похилого віку, кожний дванадцятий (8,02 %) — старечого. У кожного третього пацієнта спостерігали захворювання серцево-судинної системи, а в кожного сьомого — захворювання органів дихання. Протягом перших 6 год після госпіталізації правильний діагноз був встановлений у 365 (56,32 %) хворих першої групи, через 6 — 12 год — у 116 (17,90 %), через 12 — 24 год — у 97 (14,97 %), пізніше 24 год — у 70 (10,81 %). Застосування невідкладної лапароскопії дало змогу встановити правильний діагноз протягом перших 12 год у 211 (92,95 %) пацієнтів, через 12 — 24 год — у 16 (7,05 %).
Висновки. Застосування невідкладної лапароскопії дало змогу в більшості пацієнтів (186 (81,94 %)) з гострим болем в черевній порожнині встановити правильний діагноз протягом перших 6 год після госпіталізації та запобігло верифікації діагнозу пізніше 24 год у кожного десятого пацієнта. Використання невідкладної лапароскопії в 11 (4,85 %) випадках запобігло виконанню експлоративної лапаротомії, тоді як у хворих першої групи її проведено у 16 (2,47 %) пацієнтів.

Ключові слова: гострий абдомінальний біль, лапароскопія, ургентні хірургічні хворі, черевна порожнина.

Список літератури:  
1.    Adam Q. M., Alex M. R., Tjun Y. T. et al. Early laparoscopy versus active observation in acute abdominal pain: Systematic review and meta-analysis Department of General Surgery, Addenbrooke’s Hospital, Cambridge, UK article // Int. J. Surg. — 2008. — N 6. — Р. 400 — 403.
2.    Agresta F., Ansaloni L., Baiocchi, G. L. et al. Laparoscopic approach to acute abdomen from the Consensus Development Conference of the Società Italiana di Chirurgia Endoscopica e nuove tecnologie (SICE), Associazione Chirurghi Ospedalieri Italiani (ACOI), Società Italiana di Chirurgia (SIC), Società Italiana di Chirurgia d’Urgenza e del Trauma (SICUT), Società Italiana di Chirurgia nell’Ospedalità Privata (SICOP), and the European Association for Endoscopic Surgery (EAES) // Surg. Endosc. — 2012. — N 26. — Р. 2134 — 2164.
3.    Ciarrocchi A., Amicucci G. Laparoscopic versus open appendectomy in obese patients: A meta-analysis of prospective and retrospective studies // J. Minim. Access Surg. — 2014. — N 10. — Р. 4 — 9.
4.    Francesco R., Francescо C., Ildo S. Emergency laparoscopic surgery in high — risk patients // Global J. Surg. — 2014. — N 2. — Р. 49 — 51.
5.    Schietroma M., Piccione F., Carlei F. et al. Peritonitis from perforated appendicitis: stress response after laparoscopic or open treatment // Am. Surg. — 2012. — N 78. — Р. 582 — 590.
6.    Schietroma M., Piccione F., Carnei F. et al. Peritonitis from perforated peptic ulcer and immune response // J. Invest. Surg. — 2013. — N 26. — Р. 294 — 304.
7.    Sista F., Schietroma M., Santis G. D. et al. Systemic inflammation and immune response after laparotomy vs laparoscopy in patients with acute cholecystitis, complicated by peritonitis // World J. Gastrointest. Surg. — 2013. — N 5. — Р. 73 — 82.
8.    Wevers K. P., van Westreenen H. L., Patin G. A. Laparoscopic cholecystectomy in acute cholecystitis: C-reactive protein level combined with age predicts conversion // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan Tech. — 2013. — N 23. — Р. 163 — 166.
9.    Zdichavsky M., Bashin Y. A., Blumenstock G. et al. Impact of risk factors for prolonged operative time in laparoscopic cholecystectomy // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. — 2012. — N 24. — Р. 1033 — 1038.

Інше:
Слонецький Борис Іванович, д. мед. н., проф., проф. кафедри медицини невідкладних станів  
E-mail: slobis@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 18 жовтня 2017 р.

 

Опыт лапароскопической диагностики острой боли в брюшной полости

Н. И. Тутченко 1, Б. И. Слонецкий 2, М. М. Атаева 1, И. В. Вербицкий 2

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев

Цель работы — оценить целесообразность и эффективность лапароскопической диагностики у больных, госпитализированных в ургентном порядке с жалобами на острую боль в брюшной полости.
Материалы и методы. Проанализированы результаты диагностики и лечения 875 пациентов, которые были доставлены машиной скорой помощи или обратились в ургентном порядке в Киевскую городскую клиническую больницу скорой медицинской помощи с жалобами на острую боль в брюшной полости и находились на лечении в хирургических клиниках. Пациентов распределили на две группы. У больных второй группы (n = 227) в отличие от первой группы (n = 648) диагностический комплекс был расширен применением неотложной лапароскопии. Клинико-диагностический алгоритм предусматривал использование лабораторных, инструментальных и биохимических методов исследования.
Результаты и обсуждение. Среди пациентов преобладали больные женского пола в возрасте от 18 до 59 лет. Каждый шестой (18,98 %) пациент был пожилого возраста, каждый двенадцатый (8,02 %) — старческого. У каждого третьего пациента наблюдали заболевания сердечно-сосудистой системы, а у каждого седьмого — заболевания органов дыхания. В течение первых 6 ч после госпитализации правильный диагноз был установлен у 365 (56,32 %) больных первой группы, через 6 — 12 ч — у 116 (17,90 %), через 12 — 24 ч — у 97 (14 97 %), позднее 24 ч — у 70 (10,81 %). Применение неотложной лапароскопии позволило установить правильный диагноз в течение первых 12 ч у 211 (92,95 %) пациентов, через 12 — 24 ч — у 16 (7,05 %).
Выводы. Применение неотложной лапароскопии позволило у большинства пациентов (186 (81,94 %)) с острыми болями в брюшной полости установить правильный диагноз в течение первых 6 ч после госпитализации и избежать верификации диагноза позднее 24 ч у каждого десятого пациента. Использование неотложной лапароскопии у пациентов с острыми болями в брюшной полости в 11 (4,85 %) случаях предотвратило выполнение эксплоративной лапаротомии, тогда как у больных первой группы она проведена у 16 (2,47 %) пациентов.

Ключевые слова: острая абдоминальная боль, лапароскопия, ургентные хирургические больные, брюшная полость.

Список литературы:  
1.    Adam Q. M., Alex M. R., Tjun Y. T. et al. Early laparoscopy versus active observation in acute abdominal pain: Systematic review and meta-analysis Department of General Surgery, Addenbrooke’s Hospital, Cambridge, UK article // Int. J. Surg. — 2008. — N 6. — Р. 400 — 403.
2.    Agresta F., Ansaloni L., Baiocchi, G. L. et al. Laparoscopic approach to acute abdomen from the Consensus Development Conference of the Società Italiana di Chirurgia Endoscopica e nuove tecnologie (SICE), Associazione Chirurghi Ospedalieri Italiani (ACOI), Società Italiana di Chirurgia (SIC), Società Italiana di Chirurgia d’Urgenza e del Trauma (SICUT), Società Italiana di Chirurgia nell’Ospedalità Privata (SICOP), and the European Association for Endoscopic Surgery (EAES) // Surg. Endosc. — 2012. — N 26. — Р. 2134 — 2164.
3.    Ciarrocchi A., Amicucci G. Laparoscopic versus open appendectomy in obese patients: A meta-analysis of prospective and retrospective studies // J. Minim. Access Surg. — 2014. — N 10. — Р. 4 — 9.
4.    Francesco R., Francescо C., Ildo S. Emergency laparoscopic surgery in high — risk patients // Global J. Surg. — 2014. — N 2. — Р. 49 — 51.
5.    Schietroma M., Piccione F., Carlei F. et al. Peritonitis from perforated appendicitis: stress response after laparoscopic or open treatment // Am. Surg. — 2012. — N 78. — Р. 582 — 590.
6.    Schietroma M., Piccione F., Carnei F. et al. Peritonitis from perforated peptic ulcer and immune response // J. Invest. Surg. — 2013. — N 26. — Р. 294 — 304.
7.    Sista F., Schietroma M., Santis G. D. et al. Systemic inflammation and immune response after laparotomy vs laparoscopy in patients with acute cholecystitis, complicated by peritonitis // World J. Gastrointest. Surg. — 2013. — N 5. — Р. 73 — 82.
8.    Wevers K. P., van Westreenen H. L., Patin G. A. Laparoscopic cholecystectomy in acute cholecystitis: C-reactive protein level combined with age predicts conversion // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan Tech. — 2013. — N 23. — Р. 163 — 166.
9.    Zdichavsky M., Bashin Y. A., Blumenstock G. et al. Impact of risk factors for prolonged operative time in laparoscopic cholecystectomy // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. — 2012. — N 24. — Р. 1033 — 1038.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

11. Оригінальні дослідження

 

Диференційна хірургічна тактика лікування постраждалих з нестабільними пошкодженнями таза при політравмі в гострий період травматичної хвороби

В. В. Бурлука 1, М. Л. Анкін 2, В. М. Коваленко 1, В. М. Дорош 3, М. А. Максименко 4

1 Українська військово-медична академія, Київ
2 КЗ «Обласна клінічна лікарня», Київ
3 Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги
4 ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України», Київ

Мета роботи — вдосконалити систему надання хірургічної допомоги постраждалим з нестабільними пошкодженнями таза при політравмі (НПТП) у гострий період травматичної хвороби (ТХ) з урахуванням тяжкості травми і прогнозу клінічного перебігу.
Матеріали і методи. Проведено аналіз лікування 406 постраждалих із НПТП, які перебували на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з 2000 до 2014 р. Пацієнтів розподілили на дві групи: основну — 137 (33,74 %) постраждалих, у яких застосували диференційовану хірургічну тактику лікування з урахуванням визначення тяжкості травми, прогнозу клінічного перебігу ТХ залежно від її періоду, а також сучасні методи діагностики й лікування пошкоджень таза та інших анатомічних ділянок, і контрольну — 269 (66,26 %) хворих, у яких застосували хірургічну тактику згідно зі стандартами стаціонарної допомоги дорослому населенню. Кількісну оцінку тяжкості анатомічних пошкоджень і анатомо-функціональних змін проводили за шкалами ATS і FTS.
Результати та обговорення. У гострий період травми зовнішню фіксацію таза при госпіталізації виконано у 54,74 % постраждалих основної групи і у 21,93 % — контрольної. Тампонаду порожнини таза з метою гемостазу проведено у 5 (3,65 %) постраждалих основної групи. У 8 (9,31 %) пацієнтів основної групи проведено торакотомію, у 6 з них — за невідкладними показаннями, у постраждалих контрольної групи були розширені показання до торакотомії — у 34 (19,21 %) випадках. Тампонаду живота при масивній крововтраті провели у 6 (10,34 %) постраждалих основної групи і у 1 (1,09 %) — контрольної. За невідкладними показаннями у 30,91 % хворих основної групи і 11,98 % контрольної виконали іммобілізацію переломів довгих кісток апаратом зовнішньої фіксації. У гострий період ТХ летальність становила 74,30 %, в основній групі — 63,93 %, у контрольній — 77,66 %.
Висновки. Обсяг, тривалість і пріоритетність виконання операційних втручань у постраждалих з НПТП у гострий період ТХ повинні визначатися тяжкістю травми, прогнозом перебігу ТХ і типом нестабільності тазового кільця.

Ключові слова: нестабільний таз, політравма, тяжкість травми, прогноз, летальність.

Список літератури:  
1.    Анкин Л. Н., Анкин Н. Л. Повреждения таза и переломы вертлужной впадины. — К.: Книга плюс. — 2008. — 216 с.
2.    Анкин Л. Н., Пипия Г. Г., Заруцкий Я. Л. и др. Лечение повреждений таза у пострадавших с политравмой // Рос. нац. конгресс «Человек и его здоровье». — СПб., 2005. — С. 4.
3.    Анкин Л. Н., Пипия Г. Г., Лябах А. П., Анкин Н. Л. Некоторые возможности снижения летальности и инвалидности у пострадавших с сочетанными повреждениями таза // Орт., травм. и протезирование. — 2005. — № 4. — С. 53 — 57.
4.    Гуманенко Е. К., Козлов В. К. Политравма: травматическая болезнь, дисфункция иммунной системы, современная стратегия лечения. — М.: Гэотар-Медиа, 2008. — 608 с.
5.    Кажанов И. В. Обоснование хирургической тактики в остром периоде травматической болезни при нестабильных травмах таза на етапах медицинской эвакуации [Текст] : автореф. дис.... к.м.н.: 14.01.17 — хирургия, 05.26.02 — безопасность в черезвычайных ситуациях. — СПб., 2013. — 18 с.
6.    Пат. на корисну модель № 61359, МПК (2011.01) А61В 8/00. Спосіб анатомічної оцінки політравм / Заруцький Я.Л, Денисенко В. М., Жовтоножко О. І., Бурлука В. В. та ін.; заявник та патентовласник Українська військово-медична академія МО України. — заявл. 17.05.2011. — опубл. 11.07.2011. — бюл. № 13.
7.    Пат. на корисну модель № 61897, МПК (2011.01) А61В 5/00. Спосіб анатомо-функціональної оцінки політравм / Заруцький Я. Л., Денисенко В. М., Жовтоножко О. І., Бурлука В. В. та ін.; заявник та патентовласник Українська військово-медична академія МО України. — заявл. 09.06.2011. — опубл. 25.07.2011. — бюл. № 14.
8.    Соколов В. А. «Damage control» — современная концепция лечения пострадавших с критической политравмой // Вестн. травматол. и ортопед. им. Н. Н. Приорова. — 2005. — № 1. — С. 81 — 84.
9.    Тищенко М. И., Смирнов А. Д., Данилов Л. Н. и др. Характеристика и клиническое применение интегральной реографии — нового метода измерения ударного объема // Кардиол. — 1973. — № 11. — С. 54 — 59.
10.    Ушаков С. А., Лукин С.Ю, Истокский К. Н. с соавт. Лечение травмы таза, осложненной повреждениями урогенитального тракта // Гений ортопедии. — 2011. — № 11. — С. 140 — 144.
11.    Culemann U, Burkhardt M, Knopp W. et al. Pelvic fractures // German medical journal. — 2012, № 1. — P. 15 — 31.
12.    Gansslen A., Hildebrand F., Pohlemann T. Management of haemodynamic unstable patients «in extremis» with pelvic ring fractures // Acta Chirurgiae Orthopaedicae et Traumatologiae Ceechosl. — 2012. — № 79. — P. 193 — 202.
13.    Gansslen A., Krettek C., Pape H., Machtens S. Acute management of pelvic fractures: a European perspective // Fractures of the pelvis and acetabulum / W. R. Smith, B. H. Ziran, S. J. Morgan.— Informa Healthare, 2007. — P. 27 — 71.
14.    Geeraerts T., Chhor V., Cheisson G. et al. Clinical review: initial management of blunt pelvic trauma patients with haemodynamic instability // Crit. Care, 2007. — Vol. 11. — P. 204 — 209.
15.    Sturmer K. M., Neugebauer E. Guideline on treatment of patients with severe and multiple injuries. — 2011. — 421 p.
16.    Tal D, Li W, Lee K. et al. Retroperitoneal pelvic packing in the management of hemodynamically unstable pelvic fractures:A level 1 trauma center experience // J. Trauma. — 2011. — P. 1 — 8.
17.    Tile M. Fractures of the pelvis and acetabulum.— Williams & Wilkins, 1995. — 480 p.

Інше:
Бурлука Володимир Володимирович, к. мед. н., доцент
04107, м. Київ, вул. Мельникова, 24, кафедра військової хірургії. E-mail: byrvv@rambler.ru
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 29 листопада 2017 р.

 

Дифференциальная хирургическая тактика лечения пострадавших с нестабильными повреждениями таза при политравме в острый период травматической болезни

В. В. Бурлука 1, Н. Л. Анкин 2, В. Н. Коваленко 1, В. Н. Дорош 3, М. А. Максименко 4

1 Украинская военно-медицинская академия, Киев
2 КУ «Областная клиническая больница», Киев
3 Киевская городская клиническая больница скорой медицинской помощи
4 ГУ «Украинский научно-практический центр экстренной медицинской помощи и медицины катастроф МЗ Украины», Киев

Цель работы — усовершенствовать систему оказания хирургической помощи пострадавшим с нестабильными повреждениями таза при политравме (НПТП) в острый период травматической болезни (ТБ) с учетом тяжести травмы и прогноза клинического течения.
Материалы и методы. Проведен анализ лечения 406 пострадавших с НПТП, находившихся на стационарном лечении в Киевской городской клинической больнице скорой медицинской помощи с 2000 по 2014 г. Пациентов разделили на две клинические группы: основную — 137 (33,74 %) пострадавших, у которых применили дифференцированную хирургическую тактику лечения с учетом оценки тяжести травмы, прогноза клинического течения ТХ в зависимости от ее периода, а также современные методы диагностики и лечения повреждений таза и других анатомических участков, и контрольную — 269 (66,26 %) больных, у которых применили хирургическую тактику в соответствии со стандартами стационарной помощи взрослому населению. Количественную оценку тяжести анатомических повреждений и анатомо-функциональных изменений проводили по шкалам ATS и FTS.
Результаты и обсуждение. В острый период травмы внешнюю фиксацию таза при поступлении выполнено у 54,74 % пострадавших основной группы и у 21,93 % — контрольной. Тампонаду полости таза с целью гемостаза проведено у 5 (3,65 %) пострадавших основной группы. У 8 (9,31 %) пациентов основной группы проведено торакотомию, у 6 из них — по неотложным показаниям, у пострадавших контрольной группы были расширены показания к торакотомии — в 34 (19,21 %) случаях. Тампонаду живота при массивной кровопотере провели у 6 (10,34 %) пострадавших основной группы и у 1 (1,09 %) — контрольной. По неотложным показаниям у 30,91 % больных основной группы и у 11,98 % контрольной выполнили иммобилизацию переломов длинных костей аппаратом внешней фиксации. В острый период ТБ летальность составила 74,30 %, в основной группе — 63,93 %, в контрольной — 77,66 %.
Выводы. Объем, продолжительность и приоритетность выполнения операционных вмешательств у пострадавших с НПТП в острый период ТБ должны определяться тяжестью травмы, прогнозом течения ТБ и типом нестабильности тазового кольца.

Ключевые слова: нестабильный таз, политравма, тяжесть травмы, прогноз, летальность.

Список литературы:  
1.    Анкин Л. Н., Анкин Н. Л. Повреждения таза и переломы вертлужной впадины. — К.: Книга плюс. — 2008. — 216 с.
2.    Анкин Л. Н., Пипия Г. Г., Заруцкий Я. Л. и др. Лечение повреждений таза у пострадавших с политравмой // Рос. нац. конгресс «Человек и его здоровье». — СПб., 2005. — С. 4.
3.    Анкин Л. Н., Пипия Г. Г., Лябах А. П., Анкин Н. Л. Некоторые возможности снижения летальности и инвалидности у пострадавших с сочетанными повреждениями таза // Орт., травм. и протезирование. — 2005. — № 4. — С. 53 — 57.
4.    Гуманенко Е. К., Козлов В. К. Политравма: травматическая болезнь, дисфункция иммунной системы, современная стратегия лечения. — М.: Гэотар-Медиа, 2008. — 608 с.
5.    Кажанов И. В. Обоснование хирургической тактики в остром периоде травматической болезни при нестабильных травмах таза на етапах медицинской эвакуации [Текст] : автореф. дис.... к.м.н.: 14.01.17 — хирургия, 05.26.02 — безопасность в черезвычайных ситуациях. — СПб., 2013. — 18 с.
6.    Пат. на корисну модель № 61359, МПК (2011.01) А61В 8/00. Спосіб анатомічної оцінки політравм / Заруцький Я.Л, Денисенко В. М., Жовтоножко О. І., Бурлука В. В. та ін.; заявник та патентовласник Українська військово-медична академія МО України. — заявл. 17.05.2011. — опубл. 11.07.2011. — бюл. № 13.
7.    Пат. на корисну модель № 61897, МПК (2011.01) А61В 5/00. Спосіб анатомо-функціональної оцінки політравм / Заруцький Я. Л., Денисенко В. М., Жовтоножко О. І., Бурлука В. В. та ін.; заявник та патентовласник Українська військово-медична академія МО України. — заявл. 09.06.2011. — опубл. 25.07.2011. — бюл. № 14.
8.    Соколов В. А. «Damage control» — современная концепция лечения пострадавших с критической политравмой // Вестн. травматол. и ортопед. им. Н. Н. Приорова. — 2005. — № 1. — С. 81 — 84.
9.    Тищенко М. И., Смирнов А. Д., Данилов Л. Н. и др. Характеристика и клиническое применение интегральной реографии — нового метода измерения ударного объема // Кардиол. — 1973. — № 11. — С. 54 — 59.
10.    Ушаков С. А., Лукин С.Ю, Истокский К. Н. с соавт. Лечение травмы таза, осложненной повреждениями урогенитального тракта // Гений ортопедии. — 2011. — № 11. — С. 140 — 144.
11.    Culemann U, Burkhardt M, Knopp W. et al. Pelvic fractures // German medical journal. — 2012, № 1. — P. 15 — 31.
12.    Gansslen A., Hildebrand F., Pohlemann T. Management of haemodynamic unstable patients «in extremis» with pelvic ring fractures // Acta Chirurgiae Orthopaedicae et Traumatologiae Ceechosl. — 2012. — № 79. — P. 193 — 202.
13.    Gansslen A., Krettek C., Pape H., Machtens S. Acute management of pelvic fractures: a European perspective // Fractures of the pelvis and acetabulum / W. R. Smith, B. H. Ziran, S. J. Morgan.— Informa Healthare, 2007. — P. 27 — 71.
14.    Geeraerts T., Chhor V., Cheisson G. et al. Clinical review: initial management of blunt pelvic trauma patients with haemodynamic instability // Crit. Care, 2007. — Vol. 11. — P. 204 — 209.
15.    Sturmer K. M., Neugebauer E. Guideline on treatment of patients with severe and multiple injuries. — 2011. — 421 p.
16.    Tal D, Li W, Lee K. et al. Retroperitoneal pelvic packing in the management of hemodynamically unstable pelvic fractures:A level 1 trauma center experience // J. Trauma. — 2011. — P. 1 — 8.
17.    Tile M. Fractures of the pelvis and acetabulum.— Williams & Wilkins, 1995. — 480 p.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

12. Оригінальні дослідження

 

Ендоскопічна балонна пілоро- та дуоденопластика в лікуванні хворих зі стенозом пілородуоденальної зони виразкового генезу

В. М. Ратчик, Б. Ф. Шевченко, С. О. Тарабаров, О. М. Бабій, Н. В. Пролом

ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро

Мета роботи — поліпшити результати лікування стенозу пілородуоденальної зони виразкової етіології шляхом використання ендоскопічної балонної пілоро- та дуоденопластики.
Матеріали і методи. У відділенні хірургії органів травлення ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» у 2015 — 2017 рр. проведено обстеження та лікування 17 хворих зі стенозом пілородуоденальної зони виразкового генезу з використанням методу ендоскопічної балонної пілоро- та дуоденопластики. Чоловіків було 14 (82,4 %), жінок — 3 (17,6 %). Середній вік — (57,2 ± 10,4) року. Усім пацієнтам проведено клініко-лабораторне, ендоскопічне, рентгенологічне і морфологічне обстеження. Стан слизової оболонки та ступінь змін оцінювали згідно з «Мінімальною стандартною термінологією». Виконували від 3 до 5 сеансів балонної пілородуоденопластики залежно від ступеня звуження з інтервалом між сеансами 1 — 3 доби.
Результати та обговорення. У 2 (11,8 %) пацієнтів діагностовано декомпенсований стеноз вихідного відділу шлунка (звуження просвіту дванадцятипалої кишки (ДПК) до 4 — 6 мм), у 10 (58,8 %) — субкомпенсований стеноз (звуження просвіту ДПК до 7 — 8 мм), у 5 (29,4 %) — компенсований стеноз (звуження просвіту ДПК до 9 — 11 мм). Уточнено чинні та розроблено нові показання до виконання ендоскопічної балонної пілородуоденопластики. Ускладнень не було. У 16 (94,1 %) пацієнтів досягнуто відновлення нормального діаметра просвіту ДПК (до 16 — 20 мм). В одному (5,9 %) випадку декомпенсованого стенозу зберігалися симптоми гастростазу та гастропарезу, що потребувало оперативного втручання.
Висновки. Метод ендоскопічної балонної пілоро- та дуоденопластики при лікуванні стенозу пілородуоденальної зони виразкового генезу має високу ефективність (94,1 %) за відсутності ускладнень та рецидиву захворювання у віддалений період.

Ключові слова: виразкова хвороба, стеноз пілородуоденальної зони, ендоскопічна балонна пілоро- та дуоденопластика.

Список літератури:  
1.    Анзимиров В. Л., Баженова А. П., Бухарин В. А. и др. Клиническая хирургия: Справочное руководство / Под ред. Ю. М. Панцырева. — М. : Медицина, 1988. — 640 с.
2.    Булгаков Г. А., Дивилин В. Я., Страдымов А. А. и др. Хирургическое лечение язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у лиц пожилого и старческого возраста // Хирургия. — 2002. — № 11. — С. 24 — 26.
3.    Дидигов М. Т., Ключников О. Ю. Хирургическое лечение декомпенсированного рубцово-язвенного стеноза двенадцатиперстной кишки: резекция желудка или дуоденопластика // В мире научных открытий. — 2013. — № 11 — 2 (47). — С. 175 — 196.
4.    Дурлештер В. М. Способ радикальной дуоденопластики при декомпенсированном протяженном рубцово-язвенном стенозе луковицы двенадцатиперстной кишки // Кубан. науч. мед. вестн. — 2013. — № 7 (142). — С. 79 — 81.
5.    Дурлештер В. М. Тактика лечения больных декомпенсированным рубцово-язвенным стенозом двенадцатиперстной кишки // Кубан. науч. мед. вестн. — 2013. — № 7 (142). — С. 81 — 86.
6.    Ендоскопія травного тракту. Мінімальна стандартна термінологія (МСТ) / За ред. В. І. Нікішаєва. — Veterans Administration Medical Center, Washington, DC, USA. — 1998. — 38 с.
7.    Оноприев В. И., Дурлештер В. М., Дидигов М. Т., Бальян А. С. Хирургическая патоморфология (гистотопография) декомпенсированного дуоденального стеноза и технологические особенности радикальной дуоденопластики // Кубан. науч. мед. вестн. — 2006. — № 7 — 8 (88 — 89). — С. 48 — 53.
8.    Оноприев В. И. Новые концепции, тактика и технологии хирургического лечения осложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Материалы 18 Всерос. научн. конф. с междун. участием «Физиология и патология пищеварения». — Геленджик, 2002. — С. 3 — 7.
9.    Титков Б. Е. Хирургическое лечение осложненной язвенной болезни у Нр-инфицированных больных: Автореф. дис. ...д-ра мед. наук. — М., 2002. — 38 с.
10.    Artifon E. L., Sakai P., Hondo F. Y. An evaluation of gastric scintigraphy pre- and postpyloroduodenal peptic stenosis dilation // Surg. Endosc. — 2006. — N 20 (2). — Р. 243 — 248.
11.    Banerjee S., Cash B. D. ASGE Standards of Practice Committee. The role of endoscopy in the management of patients with peptic ulcer disease // Gastrointest. Endosc. — 2010. — N 71 (4). — Р. 663 — 668.
12.    Benjamin S. B., Cattau E. L., Glass R. L. Balloon dilation of the pylorus: therapy for gastric outlet obstruction // Gastrointest. Endosc. — 1982. — N 28. — Р. 253 — 254.
13.    Benjamin S. B., Glass R. L., Cattau E. L. Preliminary experience with balloon dilation of the pylorus // Gastrointest. Endosc. — 1984. — N 30. — Р. 93 — 95.
14.    Boylan J. J., Gradzka M. I. Long-term results of endoscopic balloon dilatation for gastric outlet obstruction // Dig. Dis. Sci. — 1999. — N 44. — Р. 1883 — 1886.
15.    Cherian P. T., Cherian S., Singh P. Long-term follow-up of patients with gastric outlet obstruction related to peptic ulcer disease treated with endoscopic balloon dilatation and drug therapy // Gastrointest. Endosc. — 2007. — N 66. — Р. 491 — 497.
16.    Choi W. J., Park J. J., Park J. Effects of the temporary placement of a self-expandable metallic stent in benign pyloric stenosis // Gut. Liver. — 2013. — N 7 (4). — Р. 417 — 422.
17.    DiSario J. A., Fennerty M. B., Tietze C. C. et al. Endoscopic balloon dilation for ulcer-induced gastric outlet obstruction // Am. J. Gastroenterol. — 1994. — N 89 (6). — Р. 868 — 871.
18.    Hamzaoui L., Bouassida M., Ben Mansour I. Balloon dilatation in patients with gastric outlet obstruction related to peptic ulcer disease // Arab. J. Gastroenterol. 2015. — N 16 (3 — 4). — Р. 121 — 124.
19.    Heo J., Jung M. K. Safety and efficacy of a partially covered self-expandable metal stent in benign pyloric obstruction // World J. Gastroenterol. — 2014. — N 28. — Р. 16721 — 16725.
20.    Kochhar R., Poornachandra K. S., Dutta U. Early endoscopic balloon dilation in caustic-induced gastric injury // Gastrointest. Endosc. — 2010. — N 71. — Р. 737 — 744.
21.    Kochhar R., Sethy P. K., Nagi B. Endoscopic balloon dilatation of benign gastric outlet obstruction // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2004. — N 19. — Р. 418 — 422.
22.    Morar P. S., Faiz O., Warusavitarne J. Systematic review with meta-analysis: endoscopic balloon dilatation for Crohn’s disease strictures // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2015. — N 42 (10). — Р. 1137 — 1148
23.    Noor M. T.1, Dixit P., Kochhar R. N. SAIDs-related pyloroduodenal obstruction and its endoscopic management // Diagn. Ther.Endosc. — 2011. — Р. 957 — 967.
24.    Rana S. S., Bhasin D. K., Chandail V. S. Endoscopic balloon dilatation without fluoroscopy for treating gastric outlet obstruction because of benign etiologies // Surg. Endosc. — 2011. — N 25 (5). — Р. 1579 — 1584.
25.    Schilling D., Martin W. R., Benz C. Long-term results of endoscopic balloon dilatation of ulcer-induced pyloric stenoses — follow-up of 25 patients // J. Gastroenterol. — 1997. — N 35 (2). — Р. 105 — 108.
26.    Solt J., Bajor J., Szabo M., Horvath O. P. Long-term results of balloon catheter dilation for benign gastric outlet stenosis // Endoscopy. — 2003. — Vol. 35 (6). — Р. 490 — 495.

Інше:
Бабій Олександр Михайлович, д. мед. н., ст. наук. співр. відділу хірургії органів травлення
49021, м. Дніпро, вул. Підвітряна, 7а. Тел. (562) 27-05-59. E-mail: aleksandr_babiy@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 2 серпня 2017 р.

 

Эндоскопическая баллонная пилоро- и дуоденопластика в лечении больных со стенозом пилородуоденальной зоны язвенного генеза

В. М. Ратчик, Б. Ф. Шевченко, С. А. Тарабаров, А. М. Бабий, Н. В. Пролом

ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», Днепр

Цель работы — улучшить результаты лечения стеноза пилородуоденальной зоны язвенной этиологии путем использования эндоскопической баллонной пилоро- и дуоденопластики.
Материалы и методы. В отделении хирургии органов пищеварения ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины» в 2015 — 2017 гг. проведено обследование и лечение 17 больных со стенозом пилородуоденальной зоны язвенного генеза с использованием метода эндоскопической баллонной пилоро- и дуоденопластики. Мужчин было 14 (82,4 %), женщин — 3 (17,6 %). Средний возраст — (57,2 ± 10,4) года. Всем пациентам проведено клинико-лабораторное, эндоскопическое, рентгенологическое и морфологическое обследование. Состояние слизистой оболочки и степень изменений оценивали согласно «Минимальной стандартной терминологии». Выполняли от 3 до 5 сеансов балонной пилородуоденопластики в зависимости от степени сужения с интервалом между сеансами 1 — 3 суток.
Результаты и обсуждение. У 2 (11,8 %) пациентов диагностирован декомпенсированный стеноз выходного отдела желудка (сужение просвета двенадцатиперстной кишки (ДПК) до 4 — 6 мм), у 10 (58,8 %) — субкомпенсированный стеноз (сужение просвета ДПК до 7 — 8 мм), у 5 (29,4 %) — компенсированный стеноз (сужение просвета ДПК до 9 — 11 мм). Во время исследования были уточнены существующие и разработаны новые показания к выполнению эндоскопической баллонной пилородуоденопластики. Осложнений не было. У 16 (94,1 %) пациентов достигнуто восстановление нормального диаметра просвета ДПК (до 16 — 20 мм). В одном (5,9 %) случае декомпенсированного стеноза сохранялись симптомы гастростаза и гастропареза, что требовало оперативного вмешательства.
Выводы. Метод эндоскопической баллонной пилоро- и дуоденопластики в лечении стеноза пилородуоденальной зоны язвенного генеза имеет хорошие показатели эффективности (94,1 %) при отсутствии осложнений и рецидивов заболевания в отдаленный период.

Ключевые слова: язвенная болезнь, стеноз пилородуоденальной зоны, эндоскопическая баллонная пилоро- и дуоденопластика.

Список литературы:  
1.    Анзимиров В. Л., Баженова А. П., Бухарин В. А. и др. Клиническая хирургия: Справочное руководство / Под ред. Ю. М. Панцырева. — М. : Медицина, 1988. — 640 с.
2.    Булгаков Г. А., Дивилин В. Я., Страдымов А. А. и др. Хирургическое лечение язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у лиц пожилого и старческого возраста // Хирургия. — 2002. — № 11. — С. 24 — 26.
3.    Дидигов М. Т., Ключников О. Ю. Хирургическое лечение декомпенсированного рубцово-язвенного стеноза двенадцатиперстной кишки: резекция желудка или дуоденопластика // В мире научных открытий. — 2013. — № 11 — 2 (47). — С. 175 — 196.
4.    Дурлештер В. М. Способ радикальной дуоденопластики при декомпенсированном протяженном рубцово-язвенном стенозе луковицы двенадцатиперстной кишки // Кубан. науч. мед. вестн. — 2013. — № 7 (142). — С. 79 — 81.
5.    Дурлештер В. М. Тактика лечения больных декомпенсированным рубцово-язвенным стенозом двенадцатиперстной кишки // Кубан. науч. мед. вестн. — 2013. — № 7 (142). — С. 81 — 86.
6.    Ендоскопія травного тракту. Мінімальна стандартна термінологія (МСТ) / За ред. В. І. Нікішаєва. — Veterans Administration Medical Center, Washington, DC, USA. — 1998. — 38 с.
7.    Оноприев В. И., Дурлештер В. М., Дидигов М. Т., Бальян А. С. Хирургическая патоморфология (гистотопография) декомпенсированного дуоденального стеноза и технологические особенности радикальной дуоденопластики // Кубан. науч. мед. вестн. — 2006. — № 7 — 8 (88 — 89). — С. 48 — 53.
8.    Оноприев В. И. Новые концепции, тактика и технологии хирургического лечения осложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Материалы 18 Всерос. научн. конф. с междун. участием «Физиология и патология пищеварения». — Геленджик, 2002. — С. 3 — 7.
9.    Титков Б. Е. Хирургическое лечение осложненной язвенной болезни у Нр-инфицированных больных: Автореф. дис. ...д-ра мед. наук. — М., 2002. — 38 с.
10.    Artifon E. L., Sakai P., Hondo F. Y. An evaluation of gastric scintigraphy pre- and postpyloroduodenal peptic stenosis dilation // Surg. Endosc. — 2006. — N 20 (2). — Р. 243 — 248.
11.    Banerjee S., Cash B. D. ASGE Standards of Practice Committee. The role of endoscopy in the management of patients with peptic ulcer disease // Gastrointest. Endosc. — 2010. — N 71 (4). — Р. 663 — 668.
12.    Benjamin S. B., Cattau E. L., Glass R. L. Balloon dilation of the pylorus: therapy for gastric outlet obstruction // Gastrointest. Endosc. — 1982. — N 28. — Р. 253 — 254.
13.    Benjamin S. B., Glass R. L., Cattau E. L. Preliminary experience with balloon dilation of the pylorus // Gastrointest. Endosc. — 1984. — N 30. — Р. 93 — 95.
14.    Boylan J. J., Gradzka M. I. Long-term results of endoscopic balloon dilatation for gastric outlet obstruction // Dig. Dis. Sci. — 1999. — N 44. — Р. 1883 — 1886.
15.    Cherian P. T., Cherian S., Singh P. Long-term follow-up of patients with gastric outlet obstruction related to peptic ulcer disease treated with endoscopic balloon dilatation and drug therapy // Gastrointest. Endosc. — 2007. — N 66. — Р. 491 — 497.
16.    Choi W. J., Park J. J., Park J. Effects of the temporary placement of a self-expandable metallic stent in benign pyloric stenosis // Gut. Liver. — 2013. — N 7 (4). — Р. 417 — 422.
17.    DiSario J. A., Fennerty M. B., Tietze C. C. et al. Endoscopic balloon dilation for ulcer-induced gastric outlet obstruction // Am. J. Gastroenterol. — 1994. — N 89 (6). — Р. 868 — 871.
18.    Hamzaoui L., Bouassida M., Ben Mansour I. Balloon dilatation in patients with gastric outlet obstruction related to peptic ulcer disease // Arab. J. Gastroenterol. 2015. — N 16 (3 — 4). — Р. 121 — 124.
19.    Heo J., Jung M. K. Safety and efficacy of a partially covered self-expandable metal stent in benign pyloric obstruction // World J. Gastroenterol. — 2014. — N 28. — Р. 16721 — 16725.
20.    Kochhar R., Poornachandra K. S., Dutta U. Early endoscopic balloon dilation in caustic-induced gastric injury // Gastrointest. Endosc. — 2010. — N 71. — Р. 737 — 744.
21.    Kochhar R., Sethy P. K., Nagi B. Endoscopic balloon dilatation of benign gastric outlet obstruction // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2004. — N 19. — Р. 418 — 422.
22.    Morar P. S., Faiz O., Warusavitarne J. Systematic review with meta-analysis: endoscopic balloon dilatation for Crohn’s disease strictures // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2015. — N 42 (10). — Р. 1137 — 1148
23.    Noor M. T.1, Dixit P., Kochhar R. N. SAIDs-related pyloroduodenal obstruction and its endoscopic management // Diagn. Ther.Endosc. — 2011. — Р. 957 — 967.
24.    Rana S. S., Bhasin D. K., Chandail V. S. Endoscopic balloon dilatation without fluoroscopy for treating gastric outlet obstruction because of benign etiologies // Surg. Endosc. — 2011. — N 25 (5). — Р. 1579 — 1584.
25.    Schilling D., Martin W. R., Benz C. Long-term results of endoscopic balloon dilatation of ulcer-induced pyloric stenoses — follow-up of 25 patients // J. Gastroenterol. — 1997. — N 35 (2). — Р. 105 — 108.
26.    Solt J., Bajor J., Szabo M., Horvath O. P. Long-term results of balloon catheter dilation for benign gastric outlet stenosis // Endoscopy. — 2003. — Vol. 35 (6). — Р. 490 — 495.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

13. Оригінальні дослідження

 

Хірургічне лікування хворих із післяопіковими деформаціями обличчя з використанням розтягнутих об’єднаних клаптів на основі перфорантних судин

О. А. Жернов 1, М. Кітрі 1, А. О. Жернов 2, В. С. Савчин 3, С. В. Стаскевич 2

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 2
3 Львівська міська комунальна лікарня № 8

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих з післяопіковими деформаціями обличчя в різних зонах шляхом використання розтягнутих об’єднаних клаптів на основі перфорантних судин.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 10 пацієнтів (7 чоловічої статі та 3 жіночої) з деформаціями обличчя віком від 10 до 49 років (середній вік — 24,8 року). Всім пацієнтам проведено реконструкцію рубцевих дефектів залежно від анатомічних зон обличчя з використанням попередньо розтягнутих об’єднаних клаптів на основі септокутанних і м’язових перфорантних гілок від артеріальних судин з підглазничної артерії, поперечної артерії обличчя, лицьової та верхньощелепної артерій.
Результати та обговорення. Використання об’єднаних розтягнутих клаптів на основі перфорантних судин у різних анатомічних зонах обличчя дало змогу отримати добрий (7 (70,0 %)), задовільний (2 (20,0 %)) та незадовільний (1 (10,0 %)) результати у найближчий період. У 6 хворих, доступних для спостережень у віддалений період, відзначено добрі результати лікування.
Висновки. Показано можливість формування кишені для розширювача та використання розтягнутих об’єднаних клаптів обличчя в різних зонах на основі перфорантних судин при лікуванні хворих з післяопіковими деформаціями.

Ключові слова: післяопікові деформації обличчя, розтягування тканин, перфорантні судини.

Список літератури:  
1.    Жернов А. А., Трач Р. Я., Жернов Ан.А. Растянутый кожно-фасциальный надключичный лоскут с включением надключичной артерии при хирургическом лечении ожоговых контрактур шеи // Хірургія України. — 2015. — № 2 (54). — С. 84 — 91.
2.    Пат. 73769, UA, МПК А61В 17/58, А61В 17/88. Спосібоцінкирезультатів оперативного лікуваннярубцевихдеформацій та контрактур / Жернов О. А., Жернов А. О. (UA); заявник та патентовласник ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» (UA). — № u201202734; заявл. 06.03.12; опубл. 10.10.12, бюл. № 19.
3.    D’Arpa S., Toia F., Pirrello R. et al. Propeller flaps: A review of indications, technique and results // BioMed Res. Int. — Vol. 2014. — Article ID 986829. Електронний доступ: http://dx.doi.org/10.1155/2014/986829
4.    Gunnarsson G. L., Jackson I. T., Thomsen J. B. Freestyle facial perforator flaps — a safe reconstructive option for moderate-sized facial defects // Eur. J. Plast. Surg. — 2014. — Vol. 37, N 6. — P. 315 — 318. doi:10.1007/s00238 — 014-0936-6
5.    Gunnarsson G. L., Thomsen J. B. The versatile modiolus perforator flap // Plast. Reconstr. Surg. Global Open. — 2016. — Vol. 4, N 3, [e661]. doi: 10.1097/GOX.0000000000000611
6.    Houseman N. D., Taylor G. I., Pan W. R. The angiosomes of the head and neck: anatomic study and clinical applications // Plast. Reconstr. Surg. — 2000. — Vol. 105, N 7. — Р. 2287 — 2313. PMID: 10845282
7.    Kannan R. Y., Mathur B. S. Perforator flaps of the facial artery angiosome // J. Plastic, Reconstr. Aesthetic Surg. — 2013. — Vol. 66, N 4. — P. 483 — 488. doi: 10.1016/j.bjps.2012.11.027.
8.    Mehrara B. J. Reconstruction of the Cheeks // Thone C. H. Grabb and Smith’s Plastic Surgery. — 6th ed. — Philadelphia: Lippincott-Raven, 2007. — P. 375 — 388.
9.    Qassemyar Q., Havet E., Sinna R. Vascular basis of the facial artery perforator flap: analysis of 101 perforator territories // Plast. Reconstr. Surg. — 2012. — Vol. 129, N 2. — P. 421 — 430.
10.    Saint-Cyr M., Wong C., Schaverien M. et al. The perforasome theory: vascular anatomy and clinical implications // Plas. Reconstr. Surg. — 2009. — Vol. 124, N 5. — Р. 1529 — 1544. doi: 10.1097/prs.0b013e3181b98a6c.
11.    Taylor G. I., Palmer J. H. The vascular territories (angiosomes) of the body: experimental study and clinical applications // Br. J. Plast. Surg. — 1987. — Vol. 40. — P. 113 — 141. PMID: 3567445
12.    Wallace C. G., Wei F. C. The current status, evolution and future of facial reconstruction // Chang Gung Med. J. — 2008. — Vol. 31, N 5. — P. 441 — 449. Електронний доступ: http://memo.cgu.edu.tw/cgmj/3105/310503.pdf

Інше:
Жернов Олександр Андрійович, д. мед. н., доцент кафедри комбустіології та пластичної хірургії
02094, м. Київ, вул. Краківська, 13. E-mail: plastsurg@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 29 червня 2017 р.

 

Хирургическое лечение больных с послеожоговыми деформациями лица с использованием растянутых объединенных лоскутов на основе перфорантных сосудов

А. А. Жернов 1, М. Китри 1, Ан. А. Жернов 2, В. С. Савчин 3, С. В. Стаскевич 2

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 2
3 Львовская городская коммунальная больница № 8

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения больных с послеожоговыми деформациями лица в разных зонах путем использования объединенных растянутых лоскутов на основе перфорантных сосудов.
Материалы и методы. В исследование включено 10 пациентов (7 мужского пола и 3 женского) с деформациями лица в возрасте от 10 до 49 лет (средний возраст — 24,8 года). Всем больным проведена реконструкция рубцовых дефектов в зависимости от анатомических зон лица с использованием предварительно растянутых объединенных лоскутов на основе септокутанных и мышечных перфорантных ветвей от подглазничной артерии, поперечной артерии лица, лицевой и верхнечелюстной артерий.
Результаты и обсуждение. Использование объединенных растянутых лоскутов на основе перфорантных сосудов в разных анатомических зонах лица позволило получить хороший (7 (70,0 %)), удовлетворительный (2 (20,0 %)) и неудовлетворительный (1 (10 %)) результаты в ближайший период. У 6 больных, доступных для наблюдения в отдаленный период, отмечены хорошие результаты лечения.
Выводы. Показана возможность формирования кармана для расширителя и использования растянутых объединенных лоскутов лица в разных зонах на основе перфорантных сосудов при лечении больных с послеожоговыми деформациями.

Ключевые слова: послеожоговые деформации лица, растяжение тканей, перфорантные сосуды.

Список литературы:  
1.    Жернов А. А., Трач Р. Я., Жернов Ан.А. Растянутый кожно-фасциальный надключичный лоскут с включением надключичной артерии при хирургическом лечении ожоговых контрактур шеи // Хірургія України. — 2015. — № 2 (54). — С. 84 — 91.
2.    Пат. 73769, UA, МПК А61В 17/58, А61В 17/88. Спосібоцінкирезультатів оперативного лікуваннярубцевихдеформацій та контрактур / Жернов О. А., Жернов А. О. (UA); заявник та патентовласник ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» (UA). — № u201202734; заявл. 06.03.12; опубл. 10.10.12, бюл. № 19.
3.    D’Arpa S., Toia F., Pirrello R. et al. Propeller flaps: A review of indications, technique and results // BioMed Res. Int. — Vol. 2014. — Article ID 986829. Електронний доступ: http://dx.doi.org/10.1155/2014/986829
4.    Gunnarsson G. L., Jackson I. T., Thomsen J. B. Freestyle facial perforator flaps — a safe reconstructive option for moderate-sized facial defects // Eur. J. Plast. Surg. — 2014. — Vol. 37, N 6. — P. 315 — 318. doi:10.1007/s00238 — 014-0936-6
5.    Gunnarsson G. L., Thomsen J. B. The versatile modiolus perforator flap // Plast. Reconstr. Surg. Global Open. — 2016. — Vol. 4, N 3, [e661]. doi: 10.1097/GOX.0000000000000611
6.    Houseman N. D., Taylor G. I., Pan W. R. The angiosomes of the head and neck: anatomic study and clinical applications // Plast. Reconstr. Surg. — 2000. — Vol. 105, N 7. — Р. 2287 — 2313. PMID: 10845282
7.    Kannan R. Y., Mathur B. S. Perforator flaps of the facial artery angiosome // J. Plastic, Reconstr. Aesthetic Surg. — 2013. — Vol. 66, N 4. — P. 483 — 488. doi: 10.1016/j.bjps.2012.11.027.
8.    Mehrara B. J. Reconstruction of the Cheeks // Thone C. H. Grabb and Smith’s Plastic Surgery. — 6th ed. — Philadelphia: Lippincott-Raven, 2007. — P. 375 — 388.
9.    Qassemyar Q., Havet E., Sinna R. Vascular basis of the facial artery perforator flap: analysis of 101 perforator territories // Plast. Reconstr. Surg. — 2012. — Vol. 129, N 2. — P. 421 — 430.
10.    Saint-Cyr M., Wong C., Schaverien M. et al. The perforasome theory: vascular anatomy and clinical implications // Plas. Reconstr. Surg. — 2009. — Vol. 124, N 5. — Р. 1529 — 1544. doi: 10.1097/prs.0b013e3181b98a6c.
11.    Taylor G. I., Palmer J. H. The vascular territories (angiosomes) of the body: experimental study and clinical applications // Br. J. Plast. Surg. — 1987. — Vol. 40. — P. 113 — 141. PMID: 3567445
12.    Wallace C. G., Wei F. C. The current status, evolution and future of facial reconstruction // Chang Gung Med. J. — 2008. — Vol. 31, N 5. — P. 441 — 449. Електронний доступ: http://memo.cgu.edu.tw/cgmj/3105/310503.pdf

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

14. Оригінальні дослідження

 

Рукавна резекція шлунка в лікуванні морбідного ожиріння

В. В. Грубнік, В. В. Ільяшенко, О. Л. Ковальчук, С. О. Усенок, Вікт. В. Грубнік

Одеський національний медичний університет

Мета роботи — вивчити модифікації лапароскопічної рукавної резекції шлунка для визначення чинників, які впливають на ефективність цієї операції.
Матеріали і методи. Наведено результати трьох рандомізованих проспективних досліджень, проведених у групі хворих з морбідним ожирінням, яким виконали рукавну резекцію шлунка. У першому дослідженні вивчали необхідність часткового видалення антрального відділу шлунка, у другому — роль діаметра бужа, на якому виконували відсікання великої кривизни шлунка, у третьому — ефективність рукавної резекції шлунка та лапароскопічної плікації великої кривизни шлунка.
Результати та обговорення. У хворих, у яких відсікання великої кривизни шлунка починали, відступивши 2 см від воротаря, отримано кращі віддалені результати, ніж у хворих, у яких відсікання шлунка починали на відстані 6 см від воротаря, що підтвердило необхідність часткового видалення антрального відділу шлунка для зниження маси тіла. У разі використання зонда діаметром 36 Fr ефективність рукавної резекції шлунка статистично значущо вища, ніж при застосуванні зонда діаметром 50 Fr. Цей ефект зберігався у віддалені терміни після операції. Третє дослідження чітко довело перевагу рукавних резекцій шлунка перед плікацією великої кривизни шлунка. Незважаючи на відносну простоту лапароскопічної плікації великої кривизни шлунка, у віддалені терміни після цього втручання не досягається адекватне зменшення маси пацієнта внаслідок розтягнення шлункової трубки.
Висновки. Проведені дослідження показали високу ефективність лапароскопічної рукавної резекції шлунка і відносно низьку — лапароскопічної плікації великої кривизни шлунка.

Ключові слова: рукавна резекція шлунка, ожиріння, гастроплікація, баріатрична хірургія, лапароскопічна хірургія.

Список літератури:  
1.    Angrisani L., Santonicola A., Iovino P. et al. Bariatric Surgery Worldwide 2013 // Obes. Surg. — 2015. — Vol. 25. — P. 1822 — 1832. doi: 10.1007/s11695-015-1657-z
2.    Aurora A. R., Khaitan L., Saber A. A. Sleeve gastrectomy and the risk of leak: a systematic analysis of 4,888 patients // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26. — P. 1509 — 1515. doi: 10.1007/s00464 — 011-2085-3
3.    Baker M. T. The history and evolution of bariatric surgical procedures // Surg. Clin. N. Am. — 2011. — Vol. 91. — P. 1181 — 1201, viii. doi: 10.1016/j.suc.2011.08.002
4.    Baltasar A., Perez N., Serra C. et al. Weight loss reporting: predicted body mass index after bariatric surgery // Obes. Surg. — 2011. — Vol. 21. — P. 367 — 372. doi: 10.1007/s11695 — 010-0243-7
5.    Berger E. R., Clements R. H., Morton J. M. et al. The impact of different surgical techniques on outcomes in laparoscopic sleeve gastrectomies // Ann. Surg. — 2016. — Vol. 264. — P. 464 — 473. doi: 10.1097/SLA.0000000000001851
6.    Fried M., Dolezalova K., Buchwald J. N. et al. Laparoscopic greater curvature plication (LGCP) for treatment of morbid obesity in a series of 244 patients // Obes. Surg. — 2012. — Vol. 22. — P. 1298 — 1307. doi: 10.1007/s11695 — 012-0684-2
7.    Grubnik V. V., Ospanov O. B., Namaeva K. A. et al. Randomized controlled trial comparing laparoscopic greater curvature plication versus laparoscopic sleeve gastrectomy // Surg. Endosc. — 2016. — Vol. 30. — P. 2186 — 2191. doi: 10.1007/s00464 — 015-4373-9
8.    Himpens J., Dobbeleir J., Peeters G. Long-term results of laparoscopic sleeve gastrectomy for obesity // Ann. Surg. — 2010. — Vol. 252. — P. 319 — 324. doi: 10.1097/SLA.0b013e3181e90b31
9.    Melissas J., Daskalakis M., Koukouraki S. et al. Sleeve gastrectomy—a «food limiting» operation // Obes. Surg. — 2008. — Vol. 18. — P. 1251 — 1256. doi: 10.1007/s11695 — 008-9634-4
10.    Noel P., Nedelcu M., Gagner M. Impact of the surgical experience on leak rate after laparoscopic sleeve gastrectomy // Obes. Surg. — 2016. — Vol. 26. — P. 1782 — 1787. doi: 10.1007/s11695 — 015-2003-1
11.    Rosenthal R. J., International Sleeve Gastrectomy Expert Panel. International Sleeve Gastrectomy Expert Panel Consensus Statement: best practice guidelines based on experience of > 12,000 cases // Surg. Obes. Relat. Dis. — 2012. — N 8. — P. 8 — 19. doi: 10.1016/j.soard.2011.10.019
12.    Sakran N., Raziel A., Goitein O. et al. Laparoscopic sleeve gastrectomy for morbid obesity in 3003 patients: results at a high-volume bariatric center // Obes. Surg. — 2016. — Vol. 26. — P. 2045 — 2050. doi: 10.1007/s11695-016-2063-x
13.    Talebpour M., Amoli B. S. Laparoscopic total gastric vertical plication in morbid obesity // J. Laparoendosc. Adv. Surg. Tech. — 2007. — Vol. 17. — P. 793 — 798. doi: 10.1089/lap.2006.0128

Інше:
Грубнік Віктор Володимирович, магістр кафедри хірургії
E-mail: vgrubnyk@yahoo.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 листопада 2017 р.

 

Рукавная резекция желудка в лечении морбидного ожирения

В. В. Грубник, В. В. Ильяшенко, А. Л. Ковальчук, С. А. Усенок, Викт. В. Грубник

Одесский национальный медицинский университет

Цель работы — изучить модификации лапароскопической рукавной резекции желудка для определения факторов, влияющих на эффективность данной операции.
Материалы и методы. Приведены результаты трех рандомизированных проспективных исследований, проведенных в группе больных с морбидным ожирением, которым выполнена рукавная резекция желудка. В первом исследовании изучали необходимость частичного удаления антрального отдела желудка, во втором — роль диаметра бужа, на котором выполняют отсечение большой кривизны желудка, в третьем — эффективность рукавной резекции желудка и лапароскопической пликации большой кривизны желудка.
Результаты и обсуждение. У больных, у которых отсечение большой кривизны желудка начинали, отступив 2 см от привратника, были получены лучшие отдаленные результаты, чем у больных, у которых отсечение желудка начинали на расстоянии 6 см от привратника, что подтвердило необходимость частичного удаления антрального отдела желудка для снижения массы тела. При использовании зонда диаметром 36 Fr эффективность рукавной резекции желудка была статистически значимо выше, чем при применении зонда диаметром 50 Fr. Этот эффект сохранялся в отдаленные сроки после операции. Третье исследование четко доказало преимущество рукавных резекций желудка над пликацией большой кривизны желудка. Несмотря на относительную простоту лапароскопической пликации большой кривизны желудка, в отдаленные сроки после этого вмешательства не достигается адекватного снижения массы тела пациента за счет растяжения желудочной трубки.
Выводы. Проведенные исследования показали высокую эффективность лапароскопической рукавной резекции желудка и относительно низкую — лапароскопической пликации большой кривизны желудка.

Ключевые слова: рукавная резекция желудка, ожирение, гастропликация, бариатрическая хирургия, лапароскопическая хирургия.

Список литературы:  
1.    Angrisani L., Santonicola A., Iovino P. et al. Bariatric Surgery Worldwide 2013 // Obes. Surg. — 2015. — Vol. 25. — P. 1822 — 1832. doi: 10.1007/s11695-015-1657-z
2.    Aurora A. R., Khaitan L., Saber A. A. Sleeve gastrectomy and the risk of leak: a systematic analysis of 4,888 patients // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26. — P. 1509 — 1515. doi: 10.1007/s00464 — 011-2085-3
3.    Baker M. T. The history and evolution of bariatric surgical procedures // Surg. Clin. N. Am. — 2011. — Vol. 91. — P. 1181 — 1201, viii. doi: 10.1016/j.suc.2011.08.002
4.    Baltasar A., Perez N., Serra C. et al. Weight loss reporting: predicted body mass index after bariatric surgery // Obes. Surg. — 2011. — Vol. 21. — P. 367 — 372. doi: 10.1007/s11695 — 010-0243-7
5.    Berger E. R., Clements R. H., Morton J. M. et al. The impact of different surgical techniques on outcomes in laparoscopic sleeve gastrectomies // Ann. Surg. — 2016. — Vol. 264. — P. 464 — 473. doi: 10.1097/SLA.0000000000001851
6.    Fried M., Dolezalova K., Buchwald J. N. et al. Laparoscopic greater curvature plication (LGCP) for treatment of morbid obesity in a series of 244 patients // Obes. Surg. — 2012. — Vol. 22. — P. 1298 — 1307. doi: 10.1007/s11695 — 012-0684-2
7.    Grubnik V. V., Ospanov O. B., Namaeva K. A. et al. Randomized controlled trial comparing laparoscopic greater curvature plication versus laparoscopic sleeve gastrectomy // Surg. Endosc. — 2016. — Vol. 30. — P. 2186 — 2191. doi: 10.1007/s00464 — 015-4373-9
8.    Himpens J., Dobbeleir J., Peeters G. Long-term results of laparoscopic sleeve gastrectomy for obesity // Ann. Surg. — 2010. — Vol. 252. — P. 319 — 324. doi: 10.1097/SLA.0b013e3181e90b31
9.    Melissas J., Daskalakis M., Koukouraki S. et al. Sleeve gastrectomy—a «food limiting» operation // Obes. Surg. — 2008. — Vol. 18. — P. 1251 — 1256. doi: 10.1007/s11695 — 008-9634-4
10.    Noel P., Nedelcu M., Gagner M. Impact of the surgical experience on leak rate after laparoscopic sleeve gastrectomy // Obes. Surg. — 2016. — Vol. 26. — P. 1782 — 1787. doi: 10.1007/s11695 — 015-2003-1
11.    Rosenthal R. J., International Sleeve Gastrectomy Expert Panel. International Sleeve Gastrectomy Expert Panel Consensus Statement: best practice guidelines based on experience of > 12,000 cases // Surg. Obes. Relat. Dis. — 2012. — N 8. — P. 8 — 19. doi: 10.1016/j.soard.2011.10.019
12.    Sakran N., Raziel A., Goitein O. et al. Laparoscopic sleeve gastrectomy for morbid obesity in 3003 patients: results at a high-volume bariatric center // Obes. Surg. — 2016. — Vol. 26. — P. 2045 — 2050. doi: 10.1007/s11695-016-2063-x
13.    Talebpour M., Amoli B. S. Laparoscopic total gastric vertical plication in morbid obesity // J. Laparoendosc. Adv. Surg. Tech. — 2007. — Vol. 17. — P. 793 — 798. doi: 10.1089/lap.2006.0128

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

15. Оригінальні дослідження

 

Безпечність низькомолекулярних гепаринів у хірургічній практиці

Н. В. Якимчук 1, І. В. М’ястківська 1, Р. Ю. Вододюк 1, О. О. Буднюк 1, П. І. Пустовойт 2

1 Одеський національний медичний університет
2 Одеська обласна клінічна лікарня

Мета роботи — вивчити безпечність тромбопрофілактики еноксапарином натрію, зокрема щодо впливу на імунну систему хворих з помірним ризиком венозного тромбоемболізму, яким виконали лапароскопічну холецистектомію.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 30 хворих із калькульозним холециститом, яким у 2017 р. виконали лапароскопічну холецистектомію. Вік хворих — від 54 до 67 років. Більшість пацієнтів були жінками — 25 осіб (83,3 %), 5 (16,7 %) осіб — чоловіки. Ризик загальної анестезії за ASA становив у середньому (3,3 ± 0,6) бала, найчастіше — 3 бали. Усі хворі мали помірний ризик розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. Пацієнтів розподілили на дві групи. У контрольній групі (n = 15) тромбопрофілактику в післяопераційний період здійснювали оригінальним еноксапарином натрію, в основній (n = 15) — препаратом «Фленокс» (ПАТ «Фармак», Україна). Вивчення імунограми проводили до оперативного втручання і на 2-гу добу післяопераційного періоду після призначення еноксапарину натрію.
Результати та обговорення. Між групами не виявлено відмінностей (за критерієм Манна — Уїтні) до початку тромбопрофілактики. Це свідчило про гомогенність груп. На другому етапі дослідження показники лімфоцитарного профілю в обох групах були в межах норми (р > 0,05). Між групами не зафіксовано статистично значущої відмінності за показниками імунограми.
Висновки. За впливом на антикоагуляційні властивості крові та профілем безпечності еноксапарин натрію («Фленокс» ПАТ «Фармак») можна вважати безпечним та ефективним препаратом для тромбопрофілактики в пацієнтів з помірним ризиком венозного тромбоемболізму.

Ключові слова: холецистит, тромбопрофілактика, еноксапарин, безпечність, імунітет.

Список літератури:  
1.    Бокарев И. Н., Попова Л. В., Козлова Т. В. Тромбозы и противотромботическая терапия в клинической практике. — М.: Мед. информ. агентство, 2009. — 512 c.
2.    Ельцова Е. А., Раменская Г. В., Смолярчук Е. А., Бушманова А. В. Биосимиляры — препараты будущего // Фармакокинетика и фармакодинамика. — 2015. — № 1. — С. 12 — 15.
3.    Левшин Н. Ю., Баранов А. А., Аршинов А. В. Низкомолекулярный гепарин второго поколения: эффективность, безопасность, мотивация приоритетного применения в клинической практике // Трудный пациент. — 2014. — № 12 (6). — С. 7 — 14.
4.    Мамчур В. И., Левых А. Э., Подплетняя Е. А. Воспроизведенные низкомолекулярные гепарины: вопросы регистрации биосимиляров // Хірургія України. — 2011. — № 3. — С. 57 — 62.
5.    Матвєєва О. В., Бліхар В. Є., Яйченя В. П. Біосиміляри. Питання безпеки їх застосування // Укр. мед. часопис. — 2012. — № 1 (87). — С. 26 — 30.

Інше:
Якимчук Наталія Валеріївна, лікар-інтерн
E-mail: profgen@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 листопада 2017 р.

 

Безопасность низкомолекулярных гепаринов в хирургической практике

Н. В. Якимчук 1, И. В. Мястковская 1, Р. Ю. Вододюк 1, А. А. Буднюк 1, П. И. Пустовойт 2

1 Одесский национальный медицинский университет
2 Одесская областная клиническая больница

Цель работы — изучить безопасность тромбопрофилактики эноксапарином натрия, в частности относительно влияния на иммунную систему больных с умеренным риском венозного тромбоэмболизма, которым выполнена лапароскопическая холецистэктомия.
Материалы и методы. В исследовании приняли участие 30 больных с калькулезным холециститом, которым в 2017 г. выполнили лапароскопическую холецистэктомию. Возраст больных — от 54 до 67 лет. Большинство пациентов были женщинами — 25 (83,3 %) лиц, 5 (16,7 %) лиц — мужчины. Риск общей анестезии по ASA составлял в среднем (3,3 ± 0,6) балла, чаще всего — 3 балла. Все больные имели умеренный риск развития венозных тромбоэмболических осложнений. Пациентов распределили на две группы. В контрольной группе (n = 15) тромбопрофилактику в послеоперационный период осуществляли оригинальным эноксапарином натрия, в основной (n = 15) — препаратом «Фленокс» (ПАТ «Фармак»). Изучение иммунограммы проводили до оперативного вмешательства и на 2-е сутки послеоперационного периода после назначения эноксапарина натрия.
Результаты и обсуждение. Между группами не выявлено различий (по критерию Манна — Уитни) до начала тромбопрофилактики. Это свидетельствовало о гомогенности групп. На втором этапе исследования показатели лимфоцитарного профиля в обеих группах были в пределах нормы (р > 0,05). Между группами не зафиксировано статистически значимых отличий по показателям иммунограммы.
Выводы. По влиянию на антикоагуляционные свойства крови и профилю безопасности эноксапарин натрия («Фленокс» ПАТ «Фармак») можно считать безопасным и эффективным препаратом для тромбопрофилактики у пациентов с умеренным риском венозного тромбоэмболизма.

Ключевые слова: холецистит, тромбопрофилактика, эноксапарин, безопасность, иммунитет.

Список литературы:  
1.    Бокарев И. Н., Попова Л. В., Козлова Т. В. Тромбозы и противотромботическая терапия в клинической практике. — М.: Мед. информ. агентство, 2009. — 512 c.
2.    Ельцова Е. А., Раменская Г. В., Смолярчук Е. А., Бушманова А. В. Биосимиляры — препараты будущего // Фармакокинетика и фармакодинамика. — 2015. — № 1. — С. 12 — 15.
3.    Левшин Н. Ю., Баранов А. А., Аршинов А. В. Низкомолекулярный гепарин второго поколения: эффективность, безопасность, мотивация приоритетного применения в клинической практике // Трудный пациент. — 2014. — № 12 (6). — С. 7 — 14.
4.    Мамчур В. И., Левых А. Э., Подплетняя Е. А. Воспроизведенные низкомолекулярные гепарины: вопросы регистрации биосимиляров // Хірургія України. — 2011. — № 3. — С. 57 — 62.
5.    Матвєєва О. В., Бліхар В. Є., Яйченя В. П. Біосиміляри. Питання безпеки їх застосування // Укр. мед. часопис. — 2012. — № 1 (87). — С. 26 — 30.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

16. ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

 

Меланоз товстої кишки. Клінічні випадки

І. П. Хоменко 1, В. П. Слободяник 1, А. О. Бурка 2, А. В. Лисак 1, В. А. Зосим 1, Д. А. Рагушин 1, Ю. Ю. Воєвода 1, А. П. Куриленко 1, К. Д. Ткач 1

1 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військово-медичний клінічний госпіталь», Київ
2 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Описано два рідкісні випадки меланозу товстої кишки. Діагноз установлено на підставі гістологічного дослідження зразків слизової оболонки товстої кишки, взятих ендоскопічно.

Ключові слова: меланоз товстої кишки, ендоскопічне дослідження, гістологічне дослідження, антраглікозид.

Список літератури:  
1.    Лохматов М. М., Гайдаенко А. Е., Шавров А. А., Волков М. О. Меланоз толстой кишки у ребенка 15 лет: клиническое наблюдение // Педиатрическая фармакология. — 2015. — № 12 (3). — С. 327 — 329.
2.    Орлинская Н. Ю., Бедерина Е. Л., Косолапов А. Г. и др. Случай меланоза толстого кишечника (клинический случай) // Мед. альманах. — 2014. — № 1 (31). — С. 50 — 52.
3.    Benavides S. H., Morgante P. E., Monserrat A. J. et al. The pigment of melanosis coli: A lectin histochemical study // Gastrointest. Endosc. — 1997. — Vol. 46. — P. 131 — 138.
4.    Freeman H. J. Melanosis in the small and large intestine // World J. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 14 (27). — P. 4296 — 4299.
5.    Ghadially F. N., Walley V. M. Melanoses of the gastrointestinal tract // Histopathology. — 1994. — Vol. 25. — P. 197 — 207.
6.    Kou Nagasaco Дифференциальная диагностика заболеваний прямой и ободочной кишки (электронный вариант) http://www.colonoscopy.ru/ projects/nagasako/index.htm). 2012. 34.
7.    Li D., Browne L. W., Ladabaum U. Melanosis coli // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2009. — N 7. — A20.
8.    Loveday R. L., Hughes M. A., Lovel J. A., Duthie G. S. Melanosis coli in the absence of anthranoid laxative use harbouring adenoma // Colorectal Dis. — 2013. — Vol. 15. — P. 1044 — 1045.
9.    Nusko G., Schneider В., Muller G. et al. Retro spective study on laxative use and melanosis coli as risk factor for colorectal neoplasm // Pharmacol. — 1993. — Vol. 47. — P. 234 — 241.

Інше:
Зосим Вілена Анатоліївна, к. мед. н., зав. кабінету променевої діагностики та малоінвазивних втручань
E-mail: v.zosym1@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 21 листопада 2017 р.

 

Меланоз толстой кишки. Клинические наблюдения

И. П. Хоменко 1, В. П. Слободяник 1, А. А. Бурка 2, А. В. Лисак 1, В. А. Зосим 1, Д. А. Рагушин 1, Ю. Ю. Воевода 1, А. П. Куриленко 1, К. Д. Ткач 1

1 Национальный военно-медицинский клинический центр «Главный военно-медицинский клинический госпиталь», Киев
2 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Описаны два редких случая меланоза толстой кишки. Диагноз установлен на основании гистологического исследования образцов слизистой оболочки толстой кишки, взятых эндоскопически.

Ключевые слова: меланоз толстой кишки, эндоскопическое исследование, гистологическое исследование, антрагликозид.

Список литературы:  
1.    Лохматов М. М., Гайдаенко А. Е., Шавров А. А., Волков М. О. Меланоз толстой кишки у ребенка 15 лет: клиническое наблюдение // Педиатрическая фармакология. — 2015. — № 12 (3). — С. 327 — 329.
2.    Орлинская Н. Ю., Бедерина Е. Л., Косолапов А. Г. и др. Случай меланоза толстого кишечника (клинический случай) // Мед. альманах. — 2014. — № 1 (31). — С. 50 — 52.
3.    Benavides S. H., Morgante P. E., Monserrat A. J. et al. The pigment of melanosis coli: A lectin histochemical study // Gastrointest. Endosc. — 1997. — Vol. 46. — P. 131 — 138.
4.    Freeman H. J. Melanosis in the small and large intestine // World J. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 14 (27). — P. 4296 — 4299.
5.    Ghadially F. N., Walley V. M. Melanoses of the gastrointestinal tract // Histopathology. — 1994. — Vol. 25. — P. 197 — 207.
6.    Kou Nagasaco Дифференциальная диагностика заболеваний прямой и ободочной кишки (электронный вариант) http://www.colonoscopy.ru/ projects/nagasako/index.htm). 2012. 34.
7.    Li D., Browne L. W., Ladabaum U. Melanosis coli // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2009. — N 7. — A20.
8.    Loveday R. L., Hughes M. A., Lovel J. A., Duthie G. S. Melanosis coli in the absence of anthranoid laxative use harbouring adenoma // Colorectal Dis. — 2013. — Vol. 15. — P. 1044 — 1045.
9.    Nusko G., Schneider В., Muller G. et al. Retro spective study on laxative use and melanosis coli as risk factor for colorectal neoplasm // Pharmacol. — 1993. — Vol. 47. — P. 234 — 241.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

17. випадок із практики

 

Випадкова діагностика раку прищитоподібної залози у військовослужбовців — учасників бойових дій на сході України

В. Г. Хоперія 1, О. І. Харченко 1, Д. І. Дудла 2, Є. В. Цема 2, 3, В. Є. Сафонов 2, О. М. Гриценко 1, О. В. Малиновська 1

1 Національний університет імені Тараса Шевченка, навчально-науковий центр «Інститут біології та медицини», Київ
2 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військово-медичний клінічний госпіталь», Київ
3 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Безсимптомна гіперкальціємія в більшості випадків є результатом первинного гіперпаратиреозу та у 5 % випадків — першою субклінічною ознакою раку прищитоподібної залози. Наведений досвід діагностики та лікування двох військовослужбовців з кістковою формою раку прищитоподібної залози з клінічними виявами первинного гіперпаратиреозу. В першому випадку захворювання було випадковою знахідкою при дообстеженні пацієнта з приводу травматичного перелому ключиці, який виник під час його перебування у стаціонарі для проходження військово-лікарської комісії. В другому випадку рак прищитоподібної залози було випадково виявлено під час обстеження та лікування пораненого з вогнепальними ранами м’яких тканин лівого стегна. Проаналізовано можливості сучасних методів візуалізації (мультиспіральна комп’ютерна томографія, остеосцинтиграфія) і значення лабораторного виявлення змін у кальцієвому обміні та рівня паратгормону в сироватці крові. Надано рекомендації щодо ранньої діагностики раку прищитоподібної залози.

Ключові слова: гіперпаратиреоз, рак прищитоподібної залози, гіперкальціємія, ранняя діагностика раку.

Список літератури:  
1.    Cetani F., Pardi E., Marcocci C. Parathyroid carcinoma: a clinical and genetic perspective // Minerva Endocrinol. — 2017. — Vol. 42, N 3. — P. 238 — 241.
2.    Clayman G. L., Gonzalez H. E., El-Naggar A., Vassilopoulou-Sellin R. Parathyroid carcinoma: evaluation and interdisciplinary management // Cancer. — 2004. — Vol. 100, N 5. — P. 900 — 905.
3.    Gao Y., Yu C., Xiang F. et al. Acute pancreatitis as an initial manifestation of parathyroid carcinoma: A case report and literature review // Medicine (Baltimore). — 2017. — Vol. 96, N 4. — P. 8420.
4.    Grey J., Winter K. Patient quality of life and prognosis in MEN2 // Endocr. Relat. Cancer. — 2017. — Vol. 24, N 11. — P. 24 — 29.
5.    Kim B. Y., Park M. H., Woo H. M. et al. Genetic analysis of parathyroid and pancreatic tumors in a patient with multiple endocrine neoplasia type 1 using whole-exome sequencing // BMC Med. Genet. — 2017. — Vol. 18, N 1. — P. 106 — 107.
6.    Shane E. Parathyroid carcinoma // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2001. — Vol. 86, N 2. — P. 485 — 493.
7.    Sharretts J. M., Kebebew E., Simonds W. F. Parathyroid cancer // Semin. Oncol. — 2010. — Vol. 37, N 6. — P. 580 — 590.
8.    Taniegra E. D. Hyperparathyroidism // Am. Fam. Physician. — 2004. — Vol. 69, N 2. — P. 333 — 339.

Інше:
Дудла Дмитро Іванович, лікар-хірург клініки торакальної хірургії
01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18 (клініка торакальної хірургії). E-mail: dimadudla@i.ua
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 21 листопада 2017 р.

 

Случайная диагностика рака паращитовидной железы у военнослужащих — участников боевых действий на востоке Украины

В. Г. Хоперия 1, О. И. Харченко 1, Д. И. Дудла 2, Е. В. Цема 2, 3, В. Е. Сафонов 2, Е. Н. Гриценко 1, О. В. Малиновская 1

1 Национальный университет имени Тараса Шевченка, учебно-научный центр «Институт биологии и медицины», Киев
2 Национальный военно-медицинский клинический центр «Главный военно-медицинский клинический госпиталь», Киев
3 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Безсимптомная гиперкальциемия в большинстве случаев является результатом первичного гиперпаратиреоза и в 5 % случаев — первым субклиническим признаком рака паращитовидной железы. Приведен опыт диагностики и лечения двух военнослужащих с костной формой рака паращитовидной железы с клиническими проявлениями первичного гиперпаратиреоза. В первом случае заболевание было случайной находкой при дообследовании пациента по поводу травматического перелома ключицы, который возник во время его пребывания в стационаре для прохождения военно-врачебной комиссии. Во втором случае рак паращитовидной железы был случайно выявлен во время обследования и лечения раненого с огнестрельными ранами мягких тканей левого бедра. Проанализированы возможности современных методов визуализации (мультиспиральная компьютерная томография, остеосцинтиграфия) и значение лабораторного определения изменений кальциевого обмена и уровня паратгормона в сыворотке крови. Даны рекомендации относительно ранней диагностики рака паращитовидной железы.

Ключевые слова: гиперпаратиреоз, рак паращитовидной железы, гиперкальциемия, ранняя диагностика рака.

Список литературы:  
1.    Cetani F., Pardi E., Marcocci C. Parathyroid carcinoma: a clinical and genetic perspective // Minerva Endocrinol. — 2017. — Vol. 42, N 3. — P. 238 — 241.
2.    Clayman G. L., Gonzalez H. E., El-Naggar A., Vassilopoulou-Sellin R. Parathyroid carcinoma: evaluation and interdisciplinary management // Cancer. — 2004. — Vol. 100, N 5. — P. 900 — 905.
3.    Gao Y., Yu C., Xiang F. et al. Acute pancreatitis as an initial manifestation of parathyroid carcinoma: A case report and literature review // Medicine (Baltimore). — 2017. — Vol. 96, N 4. — P. 8420.
4.    Grey J., Winter K. Patient quality of life and prognosis in MEN2 // Endocr. Relat. Cancer. — 2017. — Vol. 24, N 11. — P. 24 — 29.
5.    Kim B. Y., Park M. H., Woo H. M. et al. Genetic analysis of parathyroid and pancreatic tumors in a patient with multiple endocrine neoplasia type 1 using whole-exome sequencing // BMC Med. Genet. — 2017. — Vol. 18, N 1. — P. 106 — 107.
6.    Shane E. Parathyroid carcinoma // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2001. — Vol. 86, N 2. — P. 485 — 493.
7.    Sharretts J. M., Kebebew E., Simonds W. F. Parathyroid cancer // Semin. Oncol. — 2010. — Vol. 37, N 6. — P. 580 — 590.
8.    Taniegra E. D. Hyperparathyroidism // Am. Fam. Physician. — 2004. — Vol. 69, N 2. — P. 333 — 339.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

18. Випадок із практики

 

Випадок реваскуляризації гомілки, виконаної через 12 годин після травматичного розриву підколінної артерії

Т. І. Кобза, В. Ф. Петров

Львівська обласна клінічна лікарня

Описано результати лікування хлопчика віком 15 років, який отримав у дорожньо-транспортній пригоді перелом правої стегнової кістки в дистальному відділі з розривом підколінної артерії та вени. Через 6 год після травми виконано репозицію уламків  кістки. Після операції виявлено відсутність артеріальної пульсації на стопі. Через 12 год від отримання травми виконано автовенозне протезування підколінної артерії великою підшкірною веною, шовну пластику підколінної вени та фасціотомію гомілки. В ранній післяопераційний період розвинулася поліорганна недостатність з переважанням ниркової недостатності. Через рік стан хворого відносно задовільний, кісточково-плечовий індекс — у межах норми, спостерігається дефіцит медіальної групи м’язів гомілки та парез гомілкових нервів справа. Хлопчик проходить курс комплексної реабілітації з поліпшенням ходьби. Настороженість щодо супутнього пошкодження судин при травмах дистальних відділів стегна дає змогу знизити морбідність і летальність завдяки запобіганню тяжким наслідкам ішемічно-реперфузійного синдрому.

Ключові слова: розрив артерії, підколінна артерія, підколінна вена, венозне протезування, діти.

Список літератури:  
1.    Abou-Sayed H., Berger D. L. Blunt lower-extremity trauma and popliteal artery injuries // Arch. Surg. — 2002. — Vol. 137, N 5. — P. 585 — 589. DOI: 10.1001/archsurg.137.5.585
2.    Allen C. J., Straker R. J., Tashiro J. et al. Pediatric vascular injury: experience of a level 1 trauma center // J. Surg. Res. — 2015. — Vol. 196, N 1. — P. 1 — 7. DOI: 10.1016/j.jss.2015.02.023
3.    Bambini D. A. Vascular injuries // Arensman R. M., Bambini D. A., Almond P. S. Pediatric Surgery. — Landes Bioscience, 2000.
4.    Bosse M., MacKenzie E. The mangled lower extremity: amputation or limb salvage // Program and abstracts of the 67th annual meeting of the American Academy of Orthopaedic Surgeons; March 15 — 19, 2000. — Orlando, Fla. — Orlando, 2000.
5.    Cardneau J. D., Henke P. K., Upchurch G. R. Jr. et al. Efficacy and durability of autogenous saphenous vein conduits for lower extremity arterial reconstructions in preadolescent children // J. Vasc. Surg. — 2001. — Vol. 34, N 1. — P. 34 — 40. DOI: 10.1067/mva.2001.115600
6.    Corneille M. G., Gallup T. M., Villa C. et al. Pediatric vascular injuries: acute management and early outcomes // J. Trauma. — 2011. — Vol. 70, N 4. — P. 823 — 828. DOI: 10.1097/TA.0b013e31820d0db6
7.    Cvetkoviс S., Jakovljeviс N., Simiс D. et al. Popliteal artery injury following traumatic knee joint dislocation in a 14-year-old boy: a case report and rewiev of the literature // Vojnosanit Pregl. — 2014. — Vol. 71, N 1. — P. 87 — 90. DOI: 10.2298/VSP1401087C
8.    Gifford S. M., Propper B. W., Eliason J. L. The ischemic threshold of the extremity // Perspect Vasc Surg Endovasc Ther. — 2011. — Vol. 23, N 2. — P. 81 — 87. DOI: 10.1177/1531003511410356
9.    Hafez H. M., Woolgar J., Robbs J. V. Lower extremity arterial injury: results of 550 cases and review of risk factors associated with limb loss // J. Vasc. Surg. — 2001. — Vol. 33, N 6. — P. 1212 — 1219 DOI: http://dx.doi.org/10.1067/mva.2001.113982
10.    Kawada S. What phenomena do occur in blood flow-restricted muscle? // Int. J. KAATSU Training Res. — 2005. — N 1. — P. 37 — 44.
11.    Keeley J., Koopmann M., Yan H. et al. Factors associated with amputation following popliteal vascular injuries // Ann. Vasc. Surg. — 2016. — Vol. 29, N 5. — P. 83 — 87. DOI: 10.1016/j.avsg.2015.03.030
12.    Jagdish K., Paiman M., Nawfar A. et al. The outcomes of salvage surgery for vascular injury in the extremities: a special consideration for delayed revascularization // Malays Orthop. J. — 2014. — Vol. 8, N 1. — P. 14 — 20. DOI: 10.5704/MOJ.1403.012
13.    Mowlavi A., Reynolds C., Neumeister M. W. et al. Age-related differences of neutrophil activation in a skeletal muscle ischemia-reperfusion model // Ann. Plast. Surg. — 2003. — Vol. 50, N 4. — 403 — 411.
14.    Percival T. J., Rasmussen T. E. Reperfusion strategies in the management of extremity vascular injury with ischaemia // Br. J. Surg. — 2012. — Vol. 99, suppl. 1. — P. 66 — 74. DOI: 10.1002/bjs.7790

Інше:
Петров Віталій Федорович, серцево-судинний хірург
79010, м. Львів, вул. Чернігівська, 7, дитяче кардіохірургічне відділення. E-mail: vtly.12@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 17 жовтня 2017 р.

 

Случай реваскуляризации голени, выполненной через 12 часов после травматического разрыва подколенной артерии

Т. И. Кобза, В. Ф. Петров

Львовская областная клиническая больница

Описаны результаты лечения 15-летнего мальчика, который в дорожно-транспортном происшествии получил перелом правой бедренной кости в дистальном отделе с разрывом подколенной артерии и вены. Через 6 ч после травмы выполнена репозиция осколков кости. После операции выявлено отсутствие артериальной пульсации на стопе. Через 12 ч после травмы выполнено аутовенозное протезирование подколенной артерии большой подкожной веной, шовная пластика подколенной вены и фасциотомия голени. В ранний послеоперационный период возникла полиорганная недостаточность с преобладанием почечной недостаточности. Через год состояние больного относительно удовлетворительное, лодыжечно-плечевой индекс — в пределах нормы, имеет место дефицит медиальной группы мышц голени и парез берцовых нервов справа. Мальчик проходит курс комплексной реабилитации с улучшением ходьбы. Настороженность в отношении сопутствующего повреждения сосудов при травмах дистальных отделов бедра позволяет снизить морбидность и летальность благодаря ­предупреждению тяжелых последствий ишемического и реперфузионного синдрома.

Ключевые слова: разрыв артерии, подколенная артерия, подколенная вена, венозное протезирование, дети.

Список литературы:  
1.    Abou-Sayed H., Berger D. L. Blunt lower-extremity trauma and popliteal artery injuries // Arch. Surg. — 2002. — Vol. 137, N 5. — P. 585 — 589. DOI: 10.1001/archsurg.137.5.585
2.    Allen C. J., Straker R. J., Tashiro J. et al. Pediatric vascular injury: experience of a level 1 trauma center // J. Surg. Res. — 2015. — Vol. 196, N 1. — P. 1 — 7. DOI: 10.1016/j.jss.2015.02.023
3.    Bambini D. A. Vascular injuries // Arensman R. M., Bambini D. A., Almond P. S. Pediatric Surgery. — Landes Bioscience, 2000.
4.    Bosse M., MacKenzie E. The mangled lower extremity: amputation or limb salvage // Program and abstracts of the 67th annual meeting of the American Academy of Orthopaedic Surgeons; March 15 — 19, 2000. — Orlando, Fla. — Orlando, 2000.
5.    Cardneau J. D., Henke P. K., Upchurch G. R. Jr. et al. Efficacy and durability of autogenous saphenous vein conduits for lower extremity arterial reconstructions in preadolescent children // J. Vasc. Surg. — 2001. — Vol. 34, N 1. — P. 34 — 40. DOI: 10.1067/mva.2001.115600
6.    Corneille M. G., Gallup T. M., Villa C. et al. Pediatric vascular injuries: acute management and early outcomes // J. Trauma. — 2011. — Vol. 70, N 4. — P. 823 — 828. DOI: 10.1097/TA.0b013e31820d0db6
7.    Cvetkoviс S., Jakovljeviс N., Simiс D. et al. Popliteal artery injury following traumatic knee joint dislocation in a 14-year-old boy: a case report and rewiev of the literature // Vojnosanit Pregl. — 2014. — Vol. 71, N 1. — P. 87 — 90. DOI: 10.2298/VSP1401087C
8.    Gifford S. M., Propper B. W., Eliason J. L. The ischemic threshold of the extremity // Perspect Vasc Surg Endovasc Ther. — 2011. — Vol. 23, N 2. — P. 81 — 87. DOI: 10.1177/1531003511410356
9.    Hafez H. M., Woolgar J., Robbs J. V. Lower extremity arterial injury: results of 550 cases and review of risk factors associated with limb loss // J. Vasc. Surg. — 2001. — Vol. 33, N 6. — P. 1212 — 1219 DOI: http://dx.doi.org/10.1067/mva.2001.113982
10.    Kawada S. What phenomena do occur in blood flow-restricted muscle? // Int. J. KAATSU Training Res. — 2005. — N 1. — P. 37 — 44.
11.    Keeley J., Koopmann M., Yan H. et al. Factors associated with amputation following popliteal vascular injuries // Ann. Vasc. Surg. — 2016. — Vol. 29, N 5. — P. 83 — 87. DOI: 10.1016/j.avsg.2015.03.030
12.    Jagdish K., Paiman M., Nawfar A. et al. The outcomes of salvage surgery for vascular injury in the extremities: a special consideration for delayed revascularization // Malays Orthop. J. — 2014. — Vol. 8, N 1. — P. 14 — 20. DOI: 10.5704/MOJ.1403.012
13.    Mowlavi A., Reynolds C., Neumeister M. W. et al. Age-related differences of neutrophil activation in a skeletal muscle ischemia-reperfusion model // Ann. Plast. Surg. — 2003. — Vol. 50, N 4. — 403 — 411.
14.    Percival T. J., Rasmussen T. E. Reperfusion strategies in the management of extremity vascular injury with ischaemia // Br. J. Surg. — 2012. — Vol. 99, suppl. 1. — P. 66 — 74. DOI: 10.1002/bjs.7790

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

19. Випадок із практики

 

Гострий безкам’яний холецистит при інтраперитонеальному (маятникоподібному) розташуванні жовчного міхура

В. М. Браславець, К. І. Павлов, Т. В. Бондаренко, К. С. Рязанцева

КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради

Представлено клінічне спостереження гострого флегмонозного безкам’яного холециститу при аномальному інтраперитонеальному (маятникоподібному) розташуванні жовчного міхура. За даними літератури, аномалії жовчного міхура трапляються у 17 — 20 % випадків. Описано також казуїстичні випадки розташування жовчного міхура поза межами черевної порожнини. Незважаючи на те, що аномальні форми положення жовчного міхура трапляються нечасто, про них необхідно пам’ятати і враховувати не лише інтраопераційно, а й на догоспітальному етапі у хворих з гострим холециститом.

Ключові слова: жовчний міхур, аномалія, інтраперитонеальне розташування, гострий холецистит.

Список літератури:  
1.    Запруднов А., Богомаз Л., Харитонова Л. Аномалии билиарного тракта у детей // Мед. газета. — 2005. — № 78. — С. 2 — 10.
2.    Самохина А. В. Варианты строения желчного пузыря и желчевыводящих протоков при использовании современных методов инструментального исследования // Журн. Гроднен. гос. мед. ун-та. — 2011. — № 3. — С. 3 — 6.
3.    Синельников Р. Д., Синельников Я. Р., Синельников А. Я. Атлас анатомии человека. — М.: Новая волна, 2007. — 247 с.
4.    Шалимов А. А., Шалимов С. А., Ничитайло М. Е., Доманский Б. В. Хирургия печени и желчевыводящих путей. — К., 1993. — 232 с.
5.    Al-Hakkak S. M. Agenesis of gall bladder in laparoscopic cholecystectomy – A case report // Intern. J. Surg. Case Reports. — 2017. — Vol. 39. — P. 39 — 42.
6.    Ghosh S. K. Laparoscopic cholecystectomy in double gallbladder with dual pathology // J. Minim. Access Surg. — 2014. — Vol. 10, N 2. — P. 93 — 96.
7.    Hiromichi Ishii, Akinori Noguchi, Mie Onishi et al. True left-sided gallbladder with variations of bile duct and cholecystic vein // World J. Gastroenterol. — 2015. — N 21. — P. 6754 — 6758.

Інше:
Браславець Віктор Михайлович, лікар вищої категорії, зав. хірургічного відділення
E-mail: pavbolnicha4@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 23 листопада 2017 р.

 

Острый бескаменный холецистит при интраперитонеальном (маятникообразном) расположении желчного пузыря

В. М. Браславец, К. И. Павлов, Т. В. Бондаренко, К. С. Рязанцева

КУ «Павлоградская городская больница № 4» Днепропетровского областного совета

Представлено клиническое наблюдение острого флегмонозного бескаменного холецистита при аномальном интраперитонеальном (маятникообразном) расположении желчного пузыря. По данным литературы, аномалии желчного пузыря встречаются в 17 — 20 % случаев. Описаны также казуистические случаи расположения желчного пузыря вне границ брюшной полости. Несмотря на то, что аномальные формы положения желчного пузыря встречаются нечасто, о них необходимо помнить и учитывать не только интраоперационно, но и на догоспитальном этапе у больных с острым холециститом.

Ключевые слова: желчный пузырь, аномалия, интраперитонеальное расположение, острый холецистит.

Список литературы:  
1.    Запруднов А., Богомаз Л., Харитонова Л. Аномалии билиарного тракта у детей // Мед. газета. — 2005. — № 78. — С. 2 — 10.
2.    Самохина А. В. Варианты строения желчного пузыря и желчевыводящих протоков при использовании современных методов инструментального исследования // Журн. Гроднен. гос. мед. ун-та. — 2011. — № 3. — С. 3 — 6.
3.    Синельников Р. Д., Синельников Я. Р., Синельников А. Я. Атлас анатомии человека. — М.: Новая волна, 2007. — 247 с.
4.    Шалимов А. А., Шалимов С. А., Ничитайло М. Е., Доманский Б. В. Хирургия печени и желчевыводящих путей. — К., 1993. — 232 с.
5.    Al-Hakkak S. M. Agenesis of gall bladder in laparoscopic cholecystectomy – A case report // Intern. J. Surg. Case Reports. — 2017. — Vol. 39. — P. 39 — 42.
6.    Ghosh S. K. Laparoscopic cholecystectomy in double gallbladder with dual pathology // J. Minim. Access Surg. — 2014. — Vol. 10, N 2. — P. 93 — 96.
7.    Hiromichi Ishii, Akinori Noguchi, Mie Onishi et al. True left-sided gallbladder with variations of bile duct and cholecystic vein // World J. Gastroenterol. — 2015. — N 21. — P. 6754 — 6758.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»