Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(62) // 2017

 

Обкладинка

 

1. Оригінальні дослідження

 

Чинники ураження та причини ампутацій кінцівок у постраждалих під час воєнного конфлікту на сході України

Є. В. Цема 1, 2, І. П. Хоменко 2, А. А. Беспаленко 1, 3, А. В. Дінець 1, Є. С. Заводовський 1, Б. М. Коваль 1, В. Г. Мішалов 1, О. А. Бур’янов 1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військово-медичний клінічний госпіталь», Київ
3 Військово-медичний клінічний центр професійної патології військовослужбовців МО України, Ірпінь

Мета роботи — вивчити основні чинники ураження та причини виконання ампутацій кінцівок у поранених під час воєнного конфлікту на сході України.
Матеріали і методи. Проаналізовано 191 випадок виконання ампутацій кінцівок у 159 постраждалих (158 (99,4 %) чоловіків та 1 (0,6 %) жінка) під час бойових дій на сході України в період з 01.06.2014 до 30.06.2016 р. Середній вік пацієнтів на момент поранення становив (33,04 ± 1,15) року (від 18,9 до 60,3 року), середній термін військової служби постраждалого на момент отримання поранення — (1,97 ± 0,41) року (від 11 днів до 25,2 року).
Результати та обговорення. У 130 (81,8 %) поранених виконано ампутацію сегмента однієї кінцівки, у 27 (17,0 %) — двох кінцівок, у 2 (1,2 %) — трьох та чотирьох. Загалом на верхній кінцівці проведено 18 (29,0 %) ампутацій плечового сегмента, 25 (40,3 %) — сегмента передпліччя та 19 (30,6 %) — кистьового сегмента. На нижній кінцівці проведено 55 (42,6 %) ампутацій стегнового сегмента, 53 (41,1 %) — гомілкового сегмента та 21 (16,3 %) — сегмента стопи. У 140 (73,3 %) випадках причиною ампутації кінцівки було мінно-вибухове поранення, яке спричинило травматичний відрив кінцівки (66,4 %), масивні зони первинного некрозу тканин кінцівки (14,3 %), пошкодження магістральної судини з розвитком незворотної ішемії кінцівки (11,4 %), травматичне розтрощення кінцівки (3,6 %). У 16 (8,4 %) спостереженнях основною причиною втрати кінцівки були множинні осколкові поранення, які призвели до ушкодження магістральної судини або масивних ділянок травматичного ушкодження м’яких тканин. У 15 (7,9 %) випадках ампутацію кінцівки проведено з приводу її холодової травми (відмороження), в 11 (5,8 %) — з приводу кульового вогнепального поранення; у 4 (2,1 %) — з приводу вибухового заброньованого ушкодження; у 3 (1,6 %) — з приводу наїзду потяга з травматичним відчленуванням кінцівки, у 2 (1,0 %) — з приводу травмування кінцівки при обвалі бетонних конструкцій.
Висновки. В умовах гібридної війни на сході України основним видом ушкодження, який призводив до втрати сегмента кінцівки, були мінно-вибухові (74,8 %), осколкові (9,4 %), кульові вогнепальні (6,9 %) поранення та холодова травма (4,4 %). Зазначені фізичні чинники призводили до змін, які були показаннями до виконання ампутації кінцівки: травматичне відчленування кінцівки (51,8 %), незворотна ішемія м’яких тканин (18,8 %), масивні ділянки первинного (14,7 %) і вторинного (1,6 %) некрозу, травматичне розтрощення (2,6 %) та відмороження (6,8 %) кінцівки.

Ключові слова: ампутація кінцівки, бойова травма, війна на сході України, мінно-вибухові поранення, травматичне відчленування кінцівки.

Список літератури:  
1.    Bertani A., Mathieu L., Dahan J. L. et al. War-related extremity injuries in children: 89 cases managed in a combat support hospital in Afghanistan // Orthop. Traumatol. Surg. Res. — 2015. — Vol. 101 (3). — P. 365 — 368.
2.    Bodalal Z., Mansor S. Gunshot injuries in Benghazi-Libya in 2011: The Libyan conflict and beyond // Surgeon. — 2013. — Vol. 11, N 5. — P. 258 — 263.
3.    Ebrahimzadeh M. H., Moradi A., Khorasani M. R. et al. Long-term clinical outcomes of war-related bilateral lower extremities amputations // Injury. — 2015. — Vol. 46 (2). — P. 275 — 281.
4.    Holt E. Health care collapsing amid fighting in East Ukraine // Lancet. — 2015. — Vol. 7, N 385. — P. 494.
5.    Jacobs N., Rourke K., Rutherford J. et al. Lower limb injuries caused by improvised explosive devices: proposed «Bastion classification» and prospective validation // Injury. — 2014. — Vol. 45 (9). — P. 1422 — 1428.
6.    Rathore F. A., Ayaz S. B., Mansor S. N. et al. Demographics of lower limb amputations in the pakistan military: a single center, three-year prospective survey // Cureus. — 2016. — Vol. 11 (8). — P. 566.
7.    Schoenfeld A. J., Dunn J. C., Bader J. O., Belmont P. J. Jr. The nature and extent of war injuries sustained by combat specialty personnel killed and wounded in Afghanistan and Iraq, 2003 — 2011 // J. Trauma Acute Care Surg. — 2013. — Vol. 75, N 2. — P. 287 — 291.
8.    Schwartz D., Glassberg E., Nadler R. et al. Injury patterns of soldiers in the second Lebanon war // J. Trauma Acute Care Surg. — 2014. — Vol. 76, N 1. — P. 160 — 166.
9.    Shireman P. K., Rasmussen T. E., Jaramillo C. A., Pugh M. J. VA Vascular Injury Study (VAVIS): VA-DoD extremity injury outcomes collaboration // BMC Surg. — 2015. — Vol. 15 (1). — P. 13.
10.    Tsema Ie., Bespalenko A. Analysis of limb amputations during armed conflict at the East of Ukraine // Norwegian Journal of Development of the International Science. — 2016. — N 1. — P. 79 — 80.

Інше:
Беспаленко Артем Анатолійович, лікар-травматолог, аспірант кафедри травматології та ортопедії
08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 11-та лінія, 1 (травматологічне відділення). E-mail: dr.bespalenko@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 15 травня 2017 р.

 

Повреждающие факторы и причины ампутаций конечностей у пострадавших в ходе военного конфликта на востоке Украины

Е. В. Цема 1, 2, И. П. Хоменко 2, А. А. Беспаленко 1, 3, А. В. Динец 1, Е. С. Заводовский 1, Б. М. Коваль 1, В. Г. Мишалов 1, А. А. Бурьянов 1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Национальный военно-медицинский клинический центр «Главный военно-медицинский клинический госпиталь», Киев
3 Военно-медицинский клинический центр профессиональной патологии военнослужащих МО Украины, Ирпень

Цель работы — изучить основные повреждающие факторы и причины выполнения ампутаций конечностей у раненых в ходе военного конфликта на востоке Украины.
Материалы и методы. Проанализирован 191 случай выполнения ампутаций конечностей у 159 пострадавших (158 (99,4 %) мужчин и 1 (0,6 %) женщина) в ходе боевых действий на востоке Украины в период с 01.06.2014 по 30.06.2016 г. Средний возраст пациентов на момент ранения составлял (33,04 ± 1,15) года (от 18,9 до 60,3 года), средний срок военной службы пострадавшего на момент получения ранения — (1,97 ± 0,41) года (от 11 дней до 25,2 года).
Результаты и обсуждение. У 130 (81,8 %) раненых выполнена ампутация сегмента одной конечности, у 27 (17,0 %) — двух конечностей, у 2 (1,2 %) — трех и четырех. Всего на верхней конечности проведено 18 (29,0 %) ампутаций плечевого сегмента, 25 (40,3 %) — сегмента предплечья и 19 (30,6 %) — кистевого сегмента. На нижней конечности выполнено 55 (42,6 %) ампутаций бедренного сегмента, 53 (41,1 %) — лодыжечного сегмента и 21 (16,3 %) — сегмента стопы. В 140 (73,3 %) случаях причиной ампутации конечности было минно-взрывное ранение, вызвавшее травматическое отчленение конечности (66,4 %), массивные зоны первичного некроза тканей конечности (14,3 %), повреждение магистрального сосуда (11,4 %), травматическое размозжение конечности (3,6 %). В 16 (8,4 %) наблюдениях основной причиной потери конечности были множественные осколочные ранения, ставшие причиной повреждения магистрального сосуда или массивных областей травматического повреждения мягких тканей. В 15 (7,9 %) случаях ампутация конечности проведена по поводу ее холодовой травмы (отморожение), в 11 (5,8 %) — по поводу пулевого огнестрельного ранения; в 4 (2,1 %) — по поводу взрывного заброневого поражения; в 3 (1,6 %) — по поводу наезда поезда с травматическим отчленением конечности, в 2 (1,0 %) — по поводу повреждения конечности при обвале бетонных конструкций.
Выводы. В условиях гибридной войны на востоке Украины основным видом повреждения, приводившим к потере сегмента конечности, были минно-взрывные ранения (74,8 %), осколочные поражения (9,4 %), пулевые огнестрельные ранения (6,9 %) и холодовая травма (4,4 %). Указанные физические факторы вызывали изменения, которые были показанием к проведению ампутации конечности: травматическое отчленение конечности (51,8 %), необратимая ишемия мягких тканей (18,8 %), массивные участки первичного (14,7 %) и вторичного (1,6 %) некроза, травматическое размозжение (2,6 %) и отморожение (6,8 %) конечности.

Ключевые слова: ампутация конечности, боевая травма, война на востоке Украины, минно-взрывные ранения, травматическое отчленение конечности.

Список литературы:  
1.    Bertani A., Mathieu L., Dahan J. L. et al. War-related extremity injuries in children: 89 cases managed in a combat support hospital in Afghanistan // Orthop. Traumatol. Surg. Res. — 2015. — Vol. 101 (3). — P. 365 — 368.
2.    Bodalal Z., Mansor S. Gunshot injuries in Benghazi-Libya in 2011: The Libyan conflict and beyond // Surgeon. — 2013. — Vol. 11, N 5. — P. 258 — 263.
3.    Ebrahimzadeh M. H., Moradi A., Khorasani M. R. et al. Long-term clinical outcomes of war-related bilateral lower extremities amputations // Injury. — 2015. — Vol. 46 (2). — P. 275 — 281.
4.    Holt E. Health care collapsing amid fighting in East Ukraine // Lancet. — 2015. — Vol. 7, N 385. — P. 494.
5.    Jacobs N., Rourke K., Rutherford J. et al. Lower limb injuries caused by improvised explosive devices: proposed «Bastion classification» and prospective validation // Injury. — 2014. — Vol. 45 (9). — P. 1422 — 1428.
6.    Rathore F. A., Ayaz S. B., Mansor S. N. et al. Demographics of lower limb amputations in the pakistan military: a single center, three-year prospective survey // Cureus. — 2016. — Vol. 11 (8). — P. 566.
7.    Schoenfeld A. J., Dunn J. C., Bader J. O., Belmont P. J. Jr. The nature and extent of war injuries sustained by combat specialty personnel killed and wounded in Afghanistan and Iraq, 2003 — 2011 // J. Trauma Acute Care Surg. — 2013. — Vol. 75, N 2. — P. 287 — 291.
8.    Schwartz D., Glassberg E., Nadler R. et al. Injury patterns of soldiers in the second Lebanon war // J. Trauma Acute Care Surg. — 2014. — Vol. 76, N 1. — P. 160 — 166.
9.    Shireman P. K., Rasmussen T. E., Jaramillo C. A., Pugh M. J. VA Vascular Injury Study (VAVIS): VA-DoD extremity injury outcomes collaboration // BMC Surg. — 2015. — Vol. 15 (1). — P. 13.
10.    Tsema Ie., Bespalenko A. Analysis of limb amputations during armed conflict at the East of Ukraine // Norwegian Journal of Development of the International Science. — 2016. — N 1. — P. 79 — 80.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

2. Оригінальні дослідження

 

Сучасні технології етапного лікування поранених з вогнепальною скелетною травмою

Ю. О. Ярмолюк 1, О. А. Бур’янов 2, Н. О. Борзих 1, А. А. Беспаленко 3, М. В. Вакулич 2

1 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військово-медичний клінічний госпіталь», Київ
2 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
3 Військово-медичний клінічний центр професійної патології особового складу ЗС України, Ірпінь

Мета роботи — оцінити ефективність сучасних методів лікування вогнепальних переломів кісток кінцівок.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 237 пацієнтів з вогнепальними переломами довгих кісток, які перебували на лікуванні у травматологічних відділеннях НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» у період з 01.03.2014 р. до 01.03.2016 р. Описано тактики хірургічної допомоги при вогнепальних переломах за допомогою VAC-терапії та ультразвукового дебридменту ран (UAW). Пацієнтів було розподілено на дві групи: основну (n = 119) та порівняння (n = 118); пацієнтам основної групи застосовували хірургічні обробки за стандартним протоколом завжди разом з терапією негативним тиском (VAC-терапію) або ультразвуковим дебрідментом (як єдиним методом, так і в комбінації з терапією негативним тиском), пацієнтам групи порівняння застосовували хірургічні обробки за стандартним протоколом та в ряді випадків з терапією негативним тиском. Вік хворих — від 21 до 43 років. Усі пацієнти — чоловіки.
Результати та обговорення. Через 1—1,5 року після лікування у пацієнтів обох груп відзначено такі ускладнення, як хронічний остеомієліт, псевдоартроз, контрактури великих суглобів. У пацієнтів основної групи відзначено зменшення частки таких ускладнень, як псевдоартроз (на 2,6 %), хронічний остеомієліт (на 4,2 %), контрактури (на 12,0 %), порівняно з пацієнтами групи порівняння.
Висновки. Обґрунтована і своєчасна заміна методу фіксації вогнепальних переломів довгих кісток кінцівок дає змогу реалізувати індивідуальну програму медичної реабілітації, яка забезпечить оптимальний функціональний результат. Лікування вогнепальних переломів довгих кісток слід проводити з диференційованим підходом до вибору хірургічної тактики залежно від характеру і місця пошкодження.

Ключові слова: вогнепальні поранення кінцівок, хірургічна тактика, ультразвуковий дебридмент ран (UAW), VAC-терапія.

Список літератури:  
1.    Бейдик О. В., Котельников Г. П., Островский Н. В. Остеосинтез стержневыми и спицестержневыми аппаратами внешней фиксации: Монография. — Самара: Перспектива, 2002. — 28 с.
2.    Брижань Л. К. Система лечения раненых с огнестрельными переломами длинных костей конечностей (клинико-экспериментальное исследование): Автореф. дис. ...д-ра мед. наук: спец. 14.01.17, 14.01.15 Д 215.009.01. — М.: Гос. ин-т усовершенствования врачей МО РФ, 2010. — 33 с.
3.    Гордиенко Д. И., Шмидт И. З., Литвина Е. А. Интрамедуллярный блокирующий остеосинтез при лечении открытых переломов голени // Вестн. Рос. гос. мед. ун-та. — 2003. — № 5. — С. 34 — 38.
4.    Заруцький Я. Л. Вказівки з військово-польової хірургії. — К.: ВСВ Медицина, 2014. — 752 с.
5.    Мякота А. В. Закрытый блокирующий интрамедуллярный остеосинтез диафизарных переломов костей голени: Автореф. дис. ...канд. мед. наук: 14.00.22. — М., 2003. — 23 с.
6.    Хомутов В. П., Грицанов А. И. Возможен и доступен ли внутренний остеосинтез отломков при огнестрельных переломах длинных костей // Эволюция остеосинтеза: Сб. науч. тр. — СПб, 2012. — С. 37 — 47.
7.    Шаповалов В. М. Огнестрельный остеомиелит: монография. — Морсар, 2000. — 142 с.
8.    Bartlett C. et al. Gunshot wounds to the extremity // Encyclopedia of Trauma Care. — 2015. — P. 703 — 707.
9.    Franke A. et al. Treatment of gunshot fractures of the lower extremity: Part 2: Procedures for secondary reconstruction and treatment results // Der Unfallchirurg. — 2014. — Vol. 117, N 11. — P. 985 — 994.
10.    Ibrahim A.M.S., El Hajj M., Saliba A. et al. Fracture patterns following gunshot wounds to the upper extremity // Plast. Reconstruct.Surg. Glob. Open.— 2016.— 4 (suppl. 9).
11.    Sathiyakumar V. et al. Gunshot-induced fractures of the extremities: a review of antibiotic and debridement practices // Curr. Rev. Musculoskelet. Med. — 2015. — Vol. 8, N 3. — P. 276 — 289.
12.    Volna A. The evolution of the principles and philosophy АО/ASIF. The path of 50 years // Orthopaedics, Traumatology and Prosthetics. — 2013. — N 2. — P. 89 — 96.

Інше:
Ярмолюк Юрій Олександрович, к. мед. н., полковник медичної служби,
старший ординатор травматологічного відділення клініки ушкоджень
E-mail: vakulychmyroslav@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 18 травня 2017 р.

 

Современные технологии этапного лечения раненых с огнестрельной скелетной травмой

Ю. А. Ярмолюк 1, А. А. Бурьянов 2, Н. А. Борзых 1, А. А. Беспаленко 3, М. В. Вакулич 2

1 Национальный военно-медицинский клинический центр «Главный военно-медицинский клинический госпиталь», Киев
2 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
3 Военно-медицинский клинический центр профессиональной патологии личного состава ВС Украины, Ирпень

Цель работы — оценить эффективность современных методов лечения огнестрельных переломов костей конечностей.
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 237 пациентов с огнестрельными переломами длинных костей, которые находились на лечении в травматологических отделениях НВМКЦ «Главный военный клинический госпиталь» в период с 01.03.2014 г. до 01.03.2016 г. Описаны тактики хирургической помощи при огнестрельных переломах с помощью VAC-терапии и ультразвукового дебридмента ран (UAW). Пациенты были распределены на две группы: основную (n = 119) и сравнения (n = 118): пациентам основной группы применяли хирургические обработки по стандартному протоколу всегда вместе с терапией негативным давлением (VAC-терапия) или ультразвуковым дебридментом (как единственным методом, так и в комбинации с терапией негативным давлением), пациентам группы сравнения применяли хирургические обработки и в ряде случаев с терапией отрицательным давлением. Возраст больных — от 21 до 43 лет. Все пациенты — мужчины.
Результаты и обсуждение. Через 1 — 1,5 года после лечения у пациентов обеих групп отмечены такие осложнения, как хронический остеомиелит, псевдоартроз, контрактуры больших суставов. У пациентов основной группы отмечено уменьшение доли таких осложнений, как псевдоартроз (на 2,6 %), хронический остеомиелит (на 4,2 %) контрактуры (на 12,0 %), по сравнению с пациентами группы сравнения.
Выводы. Обоснованная и своевременная замена метода фиксации огнестрельных переломов длинных костей конечностей позволяет реализовать индивидуальную программу медицинской реабилитации, которая обеспечит оптимальный функциональный результат. Лечение огнестрельных переломов длинных костей следует проводить с дифференцированным подходом к выбору хирургической тактики в зависимости от характера и места повреждения.

Ключевые слова: огнестрельные ранения конечностей, хирургическая тактика, ультразвуковой дебридмент ран (UAW), VAC-терапия.

Список литературы:  
1.    Бейдик О. В., Котельников Г. П., Островский Н. В. Остеосинтез стержневыми и спицестержневыми аппаратами внешней фиксации: Монография. — Самара: Перспектива, 2002. — 28 с.
2.    Брижань Л. К. Система лечения раненых с огнестрельными переломами длинных костей конечностей (клинико-экспериментальное исследование): Автореф. дис. ...д-ра мед. наук: спец. 14.01.17, 14.01.15 Д 215.009.01. — М.: Гос. ин-т усовершенствования врачей МО РФ, 2010. — 33 с.
3.    Гордиенко Д. И., Шмидт И. З., Литвина Е. А. Интрамедуллярный блокирующий остеосинтез при лечении открытых переломов голени // Вестн. Рос. гос. мед. ун-та. — 2003. — № 5. — С. 34 — 38.
4.    Заруцький Я. Л. Вказівки з військово-польової хірургії. — К.: ВСВ Медицина, 2014. — 752 с.
5.    Мякота А. В. Закрытый блокирующий интрамедуллярный остеосинтез диафизарных переломов костей голени: Автореф. дис. ...канд. мед. наук: 14.00.22. — М., 2003. — 23 с.
6.    Хомутов В. П., Грицанов А. И. Возможен и доступен ли внутренний остеосинтез отломков при огнестрельных переломах длинных костей // Эволюция остеосинтеза: Сб. науч. тр. — СПб, 2012. — С. 37 — 47.
7.    Шаповалов В. М. Огнестрельный остеомиелит: монография. — Морсар, 2000. — 142 с.
8.    Bartlett C. et al. Gunshot wounds to the extremity // Encyclopedia of Trauma Care. — 2015. — P. 703 — 707.
9.    Franke A. et al. Treatment of gunshot fractures of the lower extremity: Part 2: Procedures for secondary reconstruction and treatment results // Der Unfallchirurg. — 2014. — Vol. 117, N 11. — P. 985 — 994.
10.    Ibrahim A.M.S., El Hajj M., Saliba A. et al. Fracture patterns following gunshot wounds to the upper extremity // Plast. Reconstruct.Surg. Glob. Open.— 2016.— 4 (suppl. 9).
11.    Sathiyakumar V. et al. Gunshot-induced fractures of the extremities: a review of antibiotic and debridement practices // Curr. Rev. Musculoskelet. Med. — 2015. — Vol. 8, N 3. — P. 276 — 289.
12.    Volna A. The evolution of the principles and philosophy АО/ASIF. The path of 50 years // Orthopaedics, Traumatology and Prosthetics. — 2013. — N 2. — P. 89 — 96.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

3. Оригінальні дослідження

 

Результати лікування хворих з новоутвореннями надниркових залоз з використанням лапароскопічної адреналектомії

М. А. Каштальян 1, 2, В. Ю. Шаповалов 1, Ф. М. Богачик 1, Є. В. Цема 3

1 Військово-медичний клінічний центр Південного регіону МО України, Одеса
2 Одеський національний медичний університет
3 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — оцінити результати виконання лапароскопічної та відкритої адреналектомії у пацієнтів з новоутвореннями надниркових залоз.
Матеріали і методи. Вивчено результати лікування 148 (100 (67,6 %) жінок та 48 (32,4 %) чоловіків) пацієнтів з новоутвореннями надниркових залоз, яким проводили адреналектомію в період з 2001 до 2016 р. Середній вік пацієнтів становив (42,7 ± 5,8) року. Відкриту адреналектомію виконано у 58 пацієнтів (зліва — у 20 (34,5 %), справа — у 38 (65,5 %)), лапароскопічну адреналектомію — у 90 (правобічну — у 62 (68,9 %), лівобічну — у 28 (31,1 %)). У 120 (81,1 %) пацієнтів діагностовано новоутворення коркової речовини надниркових залоз, у 16 (10,8 %) — пухлину мозкової речовини, у 12 (8,1 %) — кісту надниркової залози.
Результати та обговорення. Тривалість відкритої адреналектомії у середньому становила (88,6 ± 19,8) хв, лапароскопічної — (62,3 ± 14,3) хв (T = 1,1; p = 0,28). У 7 (7,8 %) випадках лапароскопічна адреналектомія завершилася конверсією. Середня тривалість госпіталізації після лапароскопічної адреналектомії становила (4,1 ± 1,1) ліжко-дня, після відкритої операції — (8,3 ± 1,4) ліжко-дня (T = 2,4; p = 0,02). У ранній післяопераційний період у 2 (2,2 %) пацієнтів після лапароскопічної та у 2 (3,4 %) після відкритої лівобічної адреналектомії виник післяопераційний панкреатит, який було усунуто консервативним лікуванням. У 2 (3,4 %) випадках після відкритої правобічної адреналектомії виникла кровотеча з кукси центральної вени надниркової залози. З 84 (56,8 %) пацієнтів, в яких простежено віддалені результати лікування, 3 (3,6 %) хворих, прооперованих відкритим способом з приводу злоякісної кортикостероми, померли протягом 1 року після операції внаслідок прогресування основного захворювання.
Висновки. Виконання лапароскопічної адреналектомії дає змогу вдвічі скоротити термін післяопераційного стаціонарного лікування порівняно з відкритою адреналектомією. Лапароскопічна адреналектомія за тривалістю оперативного втручання та частотою ранніх післяопераційних ускладнень є порівнянною з відкритою операцією.

Ключові слова: надниркова залоза, пухлини надниркової залози, адреналектомія, лапароскопічна операція, відкрита операція.

Список літератури:  
1.    Баулин A. A., Баулина Е. А., Баулин H. A. Эндохирургия надпочечников // Материалы X съезда по эндоскопической хирургии. Эндоскопическая хирургия. — 2007. — № 1. — С. 7 — 8.
2.    Борисов А. Е., Земляной В. П., Кащенко В. А. и др. Эндовидеохирургия органов забрюшинного пространства. — СПб: ЭФА, 2000. — 204 с.
3.    Клиническая анатомия для хирургов, выполняющих лапароскопические и торакоскопические операции: Пер. с англ. — М.: Медицина, 2000. — 360 с.
4.    Кэттфл В. М., Арки Р. А. Патофизиология эндокринной системы: Пер с англ. — СПб: Бином, 2001. — 336 с.
5.    Майстренко В. А., Довганюк В. С., Фомин Н. Ф., Ромащенко П. Н. «Гормонально-неактивные» опухоли надпочечников. — СПб: Элби, 2001. — 171 с.
6.    Романчишин А. Ф., Борисов А. Е. Использование эндовидеотехники в хирургии надпочечников // Матеріали XIX з’їзду хірургів України. — Харків, 2000. — С. 290 — 291.
7.    Рыбаков С. И. Гормонально-активные опухоли коркового вещества надпочечниковых желез: принципы диагностики и лечения // Матеріали XIX з’їзду хірургів України. — Харків, 2000. — С. 292 — 293.
8.    Франтзайдес К. Лапароскопическая и торакоскопическая хирургия: Пер. с англ. — СПб: Бином, 2000. — 320 с.
9.    Brunt L. M. Minimal access adrenal surgery // Surg. Endosc. — 2006. — Vol. 20, N 3. — P. 351 — 361.
10.    Chan J. E., Meneghetti A. T., Meloche R. M., Panton O. N. Prospective comparison of early and late experience with laparoscopic adrenalectomy // Am. J. Surg. — 2006. — Vol. 191, N 5. — P. 682 — 686.
11.    Gagner M., Lacroix A., Bolte E. A case report of laparoscopic adrenalectomy // Nipp Hinyok Gakk Zasshi. — 1992. — Vol. 83. — P. 1130 — 1133.

 

Результаты лечения больных с новообразованиями надпочечниковых желез с использованием лапароскопической адреналэктомии

М. А. Каштальян 1, 2, В. Ю. Шаповалов 1, Ф. Н. Богачик 1, Е. В. Цема 3

1 Военно-медицинский клинический центр Южного региона МО Украины, Одесса
2 Одесский национальный медицинский университет
3 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — оценить результаты выполнения лапароскопической и открытой адреналэктомии у пациентов с новообразованиями надпочечников.
Материалы и методы. Изучены результаты лечения 148 (100 (67,6 %) женщин и 48 (32,4 %) мужчин) пациентов с новообразованием надпочечников, которым проведена адреналэктомия в период с 2001 по 2016 г. Средний возраст пациентов составил (42,7 ± 5,8) года. Открытая адреналэктомия выполнена у 58 пациентов (слева — у 20 (34,5 %), справа — у 38 (65,5 %)), лапароскопическая адреналэктомия — 90 (правосторонняя — у 62 (68,9 %), левосторонняя — у 28 (31,1 %)). У 120 (81,1 %) пациентов диагностировано новообразование коркового вещества надпочечников, у 16 (10,8 %) — опухоль мозгового вещества, у 12 (8,1 %) — киста надпочечника.
Результаты и обсуждение. Продолжительность открытой адреналэктомии в среднем составила (88,6 ± 19,8) мин, лапароскопической — (62,3 ± 14,3) мин (T = 1,1; p = 0,28). В 7 (7,8 %) случаях лапароскопическая адреналэктомия закончилась конверсией. Средняя длительность госпитализации после лапароскопической адреналэктомии составила (4,1 ± 1,1) койко-дня, после открытой операции — (8,3 ± 1,4) койко-дня (T = 2,4; p = 0,02). В ранний послеоперационный период у 2 (2,2 %) пациентов после лапароскопической и у 2 (3,4 %) — после открытой левосторонней адреналэктомии развился послеоперационный панкреатит, купированный консервативным лечением. В 2 (3,4 %) случаях после открытой правосторонней адреналэктомии имело место кровотечение из культи центральной вены надпочечника. Из 84 (56,8 %) пациентов с отслеженными отдаленными результатами 3 (3,6 %) больных, прооперированных открытым способом по поводу злокачественной кортикостеромы, умерли в течение 1 года после операции вследствие прогрессирования основного заболевания.
Выводы. Выполнение лапароскопической адреналэктомии позволяет в два раза сократить сроки послеоперационного стационарного лечения по сравнению с открытой адреналэктомией. Лапароскопическая адреналэктомия по длительности оперативного вмешательства и частоте ранних послеоперационных осложнений сопоставима с открытой операцией.

Ключевые слова: надпочечник, опухоли надпочечника, адреналэктомия, лапароскопическая операция, открытая операция.

Список литературы:  
1.    Баулин A. A., Баулина Е. А., Баулин H. A. Эндохирургия надпочечников // Материалы X съезда по эндоскопической хирургии. Эндоскопическая хирургия. — 2007. — № 1. — С. 7 — 8.
2.    Борисов А. Е., Земляной В. П., Кащенко В. А. и др. Эндовидеохирургия органов забрюшинного пространства. — СПб: ЭФА, 2000. — 204 с.
3.    Клиническая анатомия для хирургов, выполняющих лапароскопические и торакоскопические операции: Пер. с англ. — М.: Медицина, 2000. — 360 с.
4.    Кэттфл В. М., Арки Р. А. Патофизиология эндокринной системы: Пер с англ. — СПб: Бином, 2001. — 336 с.
5.    Майстренко В. А., Довганюк В. С., Фомин Н. Ф., Ромащенко П. Н. «Гормонально-неактивные» опухоли надпочечников. — СПб: Элби, 2001. — 171 с.
6.    Романчишин А. Ф., Борисов А. Е. Использование эндовидеотехники в хирургии надпочечников // Матеріали XIX з’їзду хірургів України. — Харків, 2000. — С. 290 — 291.
7.    Рыбаков С. И. Гормонально-активные опухоли коркового вещества надпочечниковых желез: принципы диагностики и лечения // Матеріали XIX з’їзду хірургів України. — Харків, 2000. — С. 292 — 293.
8.    Франтзайдес К. Лапароскопическая и торакоскопическая хирургия: Пер. с англ. — СПб: Бином, 2000. — 320 с.
9.    Brunt L. M. Minimal access adrenal surgery // Surg. Endosc. — 2006. — Vol. 20, N 3. — P. 351 — 361.
10.    Chan J. E., Meneghetti A. T., Meloche R. M., Panton O. N. Prospective comparison of early and late experience with laparoscopic adrenalectomy // Am. J. Surg. — 2006. — Vol. 191, N 5. — P. 682 — 686.
11.    Gagner M., Lacroix A., Bolte E. A case report of laparoscopic adrenalectomy // Nipp Hinyok Gakk Zasshi. — 1992. — Vol. 83. — P. 1130 — 1133.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

4. Оригінальні дослідження

 

Етапні малоінвазивні втручання та відкрита панкреатонекректомія в хірургічному лікуванні хворих на гострий некротичний панкреатит

І. В. Хомяк 1, О. В. Ротар 2, І. С. Терешкевич 1, В. І. Ротар 2

1 ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова», Київ
2 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці

Мета роботи — вивчити ефективність індивідуалізованого етапного (step-up) застосування малоінвазивних втручань у хірургічному лікуванні гострого некротичного панкреатиту порівняно з первинно відкритими (лапаротомними) оперативними втручаннями.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 226 хворих на гострий некротичний панкреатит. До основної групи залучено 116 пацієнтів, в яких послідовно застосовували діапевтичні методи, ендоскопічну та люмботомічну відеоконтрольовану панкреатонекрсеквестректомію, міні-лапаротомію та міні-люмботомію, за їх неефективності — відкриті втручання на підшлунковій залозі. У 110 осіб контрольної групи використано традиційну хірургічну тактику із застосуванням лапаротомних оперативних втручань.
Результати та обговорення. Послідовне виконання малоінвазивних втручань дало змогу зменшити кількість відкритих широких операцій у 3,4 разу і відтермінувати їх виконання (85 % операцій в основній групі та 33 % у контрольній проведено через 4 тиж від початку захворювання (p < 0,05)). Порівняно з контрольною групою частота вперше виявленої органної недостатності після хірургічних втручань була значно меншою (12,5 % проти 28,2 %), кількість осіб, котрі потребували тривалої інтенсивної терапії у післяопераційний період, була значно меншою (17,5 % проти 38,2 %). Померло 4 хворих в основній групі та 26 — у контрольній.
Висновки. Використання етапної індивідуалізованої тактики хірургічного лікування гострого некротичного панкреатиту сприяє зменшенню кількості лапаротомних некрсеквестректомій і дає змогу відстрочити їх виконання (через 4 тиж від початку захворювання), що зумовлює зменшення частоти розвитку післяопераційної органної недостатності та летальності.

Ключові слова: гострий некротичний панкреатит, хірургічне лікування, малоінвазивні втручання.

Список літератури:  
1.    Хомяк І. В., Ротар В. І., Ротар О. В. та ін. Роль біологічних маркерів у діагностиці гнійно-септичних ускладнень гострого некротичного панкреатиту // Клін. хірургія. — 2016. — № 10. — С. 47 — 50.
2.    Allasser G., Schwandner F., Pertchas D. et al. Treatment of necrotizing pancreatitis: redefining the role of surgery // World J. Surg. — 2012. — Vol. 36. — P. 1142 — 1147.
3.    Banks P. A., Bollen T. L., Dervenis C. et al. Classification of acute pancreatitis-2012: revision of the Atlanta classification and definitions by international consensus // Gut. — 2013. — Vol. 62. — P. 102 — 111.
4.    Busquets J., Pelaez N., Secanella L. Evolution and results of the surgical management of 143 cases of severe acute pancreatitis in areferral center // Cir. Esp. — 2014. — Vol. 92. — P. 595 — 603.
5.    IAP/APA evidence-based guidelines for the management of acute pancreatitis / Working Group IAP/APA Acute Pancreatitis Guidelines // Pancreatol. — 2013. — Vol. 13. — P. 1 — 15.
6.    McNabb-Baltar J., Ravi P., Isabwe G. A. et al. A population-based assessment of the burden of acute pancreatitis in the United States // Pancreas. — 2014. — Vol. 46. — P. 1 — 3.
7.    Phillip V., Steiner J. M., Algul A. Early phase of acute pancreatitis: assessment and management // World J. Gastrointest Pathophysiol. — 2014. — Vol. 5. — P. 158 — 164.
8.    Poves I., Burdío F., Dorcaratto D. et al. Minimally invasive techniques in the treatment of severe acute pancreatitis // Cent. Eur. J. Med. — 2014. — Vol. 9. — P. 580 — 585.
9.    Tenner S., Baillie J., DeWitt J., Vege S. S. American College of Gastroenterology guideline: management of acute pancreatitis // Am. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 108. — P. 1400 — 1416.

Інше:
Ротар Олександр Васильович, к. мед. н., доцент кафедри загальної хірургії
E-mail: oleksandr.rotar@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 30 квітня 2017 р.

 

Этапные малоинвазивные вмешательства и открытая панкреатонекрэктомия в хирургическом лечении больных острым некротическим панкреатитом

И. В. Хомяк 1, А. В. Ротарь 2, И. С. Терешкевич 1, В. И. Ротарь 2

1 ГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова», Киев
2 ВГУЗ Украины «Буковинский государственный медицинский университет», Черновцы

Цель работы — изучить эффективность индивидуализированного этапного (step-up) применения малоинвазивных вмешательств в хирургическом лечении острого некротического панкреатита по сравнению с первоначально открытыми (лапаротомными) оперативными вмешательствами.
Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 226 больных острым некротическим панкреатитом. В основную группу вошли 116 пациентов, у которых последовательно применяли диапевтические методы, эндоскопическую и люмботомическую видеоконтролированную панкреатонекрсеквестрэктомию, мини-лапаротомию и мини-люмботомию, при их неэффективности — открытые вмешательства на поджелудочной железе. У 110 лиц контрольной группы использовали традиционную хирургическую тактику с применением лапаротомных оперативных вмешательств.
Результаты и обсуждение. Последовательное выполнение малоинвазивных вмешательств позволило уменьшить количество открытых широких операций в 3,4 раза и отложить их выполнение (85 % операций в основной группе и 33 % в контрольной выполнены через 4 нед от начала заболевания). По сравнению с контрольной группой частота впервые выявленной органной недостаточности после хирургических вмешательств была значительно меньше (12,5 % по сравнению с 28,2 %), количество лиц, нуждающихся в длительной интенсивной терапии в послеоперационный период, было значительно меньше (17,5 % по сравнению с 38,2 %). Умерло 4 больных в основной группе и 26 — в контрольной.
Выводы. Использование этапной индивидуализированной тактики хирургического лечения острого некротического панкреатита способствует уменьшению количества лапаротомных некрсеквестрэктомий и позволяет отсрочить их выполнение (через 4 нед от начала заболевания), что обуславливает снижение частоты развития послеоперационной органной недостаточности и летальности.

Ключевые слова: острый некротический панкреатит, хирургическое лечение, малоинвазивные вмешательства.

Список литературы:  
1.    Хомяк І. В., Ротар В. І., Ротар О. В. та ін. Роль біологічних маркерів у діагностиці гнійно-септичних ускладнень гострого некротичного панкреатиту // Клін. хірургія. — 2016. — № 10. — С. 47 — 50.
2.    Allasser G., Schwandner F., Pertchas D. et al. Treatment of necrotizing pancreatitis: redefining the role of surgery // World J. Surg. — 2012. — Vol. 36. — P. 1142 — 1147.
3.    Banks P. A., Bollen T. L., Dervenis C. et al. Classification of acute pancreatitis-2012: revision of the Atlanta classification and definitions by international consensus // Gut. — 2013. — Vol. 62. — P. 102 — 111.
4.    Busquets J., Pelaez N., Secanella L. Evolution and results of the surgical management of 143 cases of severe acute pancreatitis in areferral center // Cir. Esp. — 2014. — Vol. 92. — P. 595 — 603.
5.    IAP/APA evidence-based guidelines for the management of acute pancreatitis / Working Group IAP/APA Acute Pancreatitis Guidelines // Pancreatol. — 2013. — Vol. 13. — P. 1 — 15.
6.    McNabb-Baltar J., Ravi P., Isabwe G. A. et al. A population-based assessment of the burden of acute pancreatitis in the United States // Pancreas. — 2014. — Vol. 46. — P. 1 — 3.
7.    Phillip V., Steiner J. M., Algul A. Early phase of acute pancreatitis: assessment and management // World J. Gastrointest Pathophysiol. — 2014. — Vol. 5. — P. 158 — 164.
8.    Poves I., Burdío F., Dorcaratto D. et al. Minimally invasive techniques in the treatment of severe acute pancreatitis // Cent. Eur. J. Med. — 2014. — Vol. 9. — P. 580 — 585.
9.    Tenner S., Baillie J., DeWitt J., Vege S. S. American College of Gastroenterology guideline: management of acute pancreatitis // Am. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 108. — P. 1400 — 1416.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

5. Оригінальні дослідження

 

Діагностична цінність капсульної ендоскопії при тонкокишкових кровотечах

Я. П. Фелештинський 1, У. І. Гречана 2, В. Ю. Пироговський 2

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
2 КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня»

Мета роботи — поліпшити результати діагностики та лікування у хворих з тонкокишковими кровотечами.
Матеріали і методи. Вивчено результати діагностики і лікування 167 пацієнтів з тонкокишковими кровотечами в хірургічному та проктологічному стаціонарах КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня». Пацієнтів було розподілено на дві групи. До основної групи залучено 98 хворих, яким у період з травня 2013 р. до грудня 2015 р. проводили діагностику та лікування за розробленим нами діагностично-лікувальним алгоритмом, до групи порівняння — 69 хворих, котрим у період з квітня 2000 р. до грудня 2013 р. здійснювали діагностику та лікування за традиційною схемою, яка передбачала проведення езофагогастродуоденоскопії, відеоколоноскопії, контрастної рентгенографії тонкої кишки, гемостатичної та інфузійної терапії.
Результати та обговорення. В основній групі за допомогою капсульної ендоскопії (КЕ) джерело кровотечі виявлено у 91 пацієнта. Встановити остаточний діагноз та визначитися з лікувальною тактикою на етапі виконання КЕ вдалося у 43 (43,9 %) хворих. У групі порівняння джерело кровотечі на доопераційному етапі виявлено за допомогою традиційного алгоритму лише у 10 (14,5 %) хворих. В основній групі виконано 14 (14,3 %) оперативних втручань, у групі порівняння — 53 (76,8 %).
Висновки. Чутливість КЕ у виявленні джерела тонкокишкової кровотечі становила 92,9 %. Щодо встановлення остаточного діагнозу КЕ виявилася на 29,4 % ефективнішою за традиційний алгоритм обстеження на доопераційному етапі у хворих з тонкокишковими кровотечами. Застосування КЕ при тонкокишкових кровотечах дало змогу зменшити частоту діагностичних лапаротомій на 62,5 %.

Ключові слова: тонкокишкова кровотеча, капсульна ендоскопія, діагностична цінність.

Список літератури:  
1.    Пат. № 109155 Україна, МПК´А61В 1/00, А61В 17/100. Спосіб діагностики та лікування тонкокишкових кровотеч / Фелештинський Я. П., Гречана У. І., Пироговський В. Ю.; заявник і патентовласник Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. — № 201602464; заявл.14.03.16.; опубл. 10.08.16., Бюл. № 15.
2.    Ell C., May A. Mid-gastrointestinal bleeding: capsule endoscopy and push-and-pull enteroscopy give rise to a new medical term // Endoscopy. — 2006. — Vol. 38. — P. 73 — 75.
3.    May A., Manner H., Aschmoneit I. et al. Prospective, cross-over, single-center trial comparing oral double-balloon enteroscopy and oral spiral enteroscopy in patients with suspected small bowel vascular malformations // Endoscopy. — 2011. — Vol. 43. — P. 477 — 483.
4.    Norton I. D., Andrews J. C., Kamath P. S. Management of ectopic varices // Hepatol. — 1998. — Vol. 28. — P. 1154 — 1158.
5.    Rabe F. E., Becker G. J., Begozzi M. J. et al. Efficacy study of the small bowel examination // Radiol. — 1981. — Vol. 140. — P. 47 — 50.
6.    Raju G. S., Gerson L., Das A. et al. American Gastroenterological Association (AGA) institute technical review on obscure gastrointestinal bleeding // Gastroenterol. — 2007. — Vol. 133. — P. 1697 — 1717.
7.    Takano N., Yamada A., Watabe H. et al. Single-balloon vs double-balloon endoscopy for achieving total enteroscopy: a randomized, controlled trial // Gastrointest. Endosc. — 2011. — Vol. 73. — P. 734 — 739.
8.    Teshima C. W., Kuipers E. J., van Zanten S. V. et al. Double balloon enteroscopy and capsule endoscopy for obscure gastrointestinal bleeding: an updated meta-analysis // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2011. — Vol. 26. — P. 796 — 801.
9.    Zuckerman G. R., Prakash C., Askin M. P. et al. AGA technical review on the evaluation and management of occult and obscure gastrointestinal bleeding // Gastroenterol. — 2000. — Vol. 118. — P. 201 — 221.

Інше:
Гречана Уляна Ігорівна, лікар-ендоскопіст відділення ендоскопії
E-mail: shetelinec0ulyana@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 22 травня 2017 р.

 

Диагностическая ценность капсульной эндоскопии при тонкокишечных кровотечениях

Я. П. Фелештинский 1, У. И. Гречана 2, В. Ю. Пироговский 2

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
2 КЗ КОС «Киевская областная клиническая больница»

Цель работы — улучшить результаты диагностики и лечения у больных с тонкокишечными кровотечениями.
Материалы и методы. Изучены результаты диагностики и лечения 167 пациентов с тонкокишечными кровотечениями в хирургическом и проктологическом стационарах КЗ КОС «Киевская областная клиническая больница». Пациентов распределили на две группы. Основную группу составили 98 больных, которым в период с мая 2013 г. по декабрь 2015 г. проводили диагностику и лечение по разработанному нами диагностическо-лечебному алгоритму, группу сравнения — 69 больных, которым в период с апреля 2000 г. по декабрь 2013 г. осуществляли диагностику и лечение по традиционной схеме, предусматривавшей проведение эзофагогастродуоденоскопии, видеоколоноскопии, контрастной рентгенографии тонкой кишки, инфузионной и гемостатической терапии.
Результаты и обсуждение. В основной группе с помощью капсульной эндоскопии (КЭ) источник кровотечения обнаружен у 91 пациента. Установить окончательный диагноз и определиться с лечебной тактикой на этапе выполнения КЭ удалось у 43 (43,9 %) больных. В группе сравнения источник кровотечения обнаружен с помощью традиционного алгоритма на дооперационном этапе только у 10 (14,5 %) больных. В основной группе выполнено 14 (14,3 %) оперативных вмешательств, в группе сравнения — 53 (76,8 %).
Выводы. Чувствительность КЭ в выявлении источника тонкокишечного кровотечения составила 92,9 %. Относительно установления окончательного диагноза КЭ оказалась на 29,4 % эффективнее традиционного алгоритма обследования на дооперационном этапе у больных с тонкокишечными кровотечениями. Применение КЭ при тонкокишечных кровотечениях позволило уменьшить частоту диагностических лапаротомий на 62,5 %.

Ключевые слова: тонкокишечное кровотечение, капсульная эндоскопия, диагностическая ценность.

Список литературы:  
1.    Пат. № 109155 Україна, МПК´А61В 1/00, А61В 17/100. Спосіб діагностики та лікування тонкокишкових кровотеч / Фелештинський Я. П., Гречана У. І., Пироговський В. Ю.; заявник і патентовласник Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. — № 201602464; заявл.14.03.16.; опубл. 10.08.16., Бюл. № 15.
2.    Ell C., May A. Mid-gastrointestinal bleeding: capsule endoscopy and push-and-pull enteroscopy give rise to a new medical term // Endoscopy. — 2006. — Vol. 38. — P. 73 — 75.
3.    May A., Manner H., Aschmoneit I. et al. Prospective, cross-over, single-center trial comparing oral double-balloon enteroscopy and oral spiral enteroscopy in patients with suspected small bowel vascular malformations // Endoscopy. — 2011. — Vol. 43. — P. 477 — 483.
4.    Norton I. D., Andrews J. C., Kamath P. S. Management of ectopic varices // Hepatol. — 1998. — Vol. 28. — P. 1154 — 1158.
5.    Rabe F. E., Becker G. J., Begozzi M. J. et al. Efficacy study of the small bowel examination // Radiol. — 1981. — Vol. 140. — P. 47 — 50.
6.    Raju G. S., Gerson L., Das A. et al. American Gastroenterological Association (AGA) institute technical review on obscure gastrointestinal bleeding // Gastroenterol. — 2007. — Vol. 133. — P. 1697 — 1717.
7.    Takano N., Yamada A., Watabe H. et al. Single-balloon vs double-balloon endoscopy for achieving total enteroscopy: a randomized, controlled trial // Gastrointest. Endosc. — 2011. — Vol. 73. — P. 734 — 739.
8.    Teshima C. W., Kuipers E. J., van Zanten S. V. et al. Double balloon enteroscopy and capsule endoscopy for obscure gastrointestinal bleeding: an updated meta-analysis // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2011. — Vol. 26. — P. 796 — 801.
9.    Zuckerman G. R., Prakash C., Askin M. P. et al. AGA technical review on the evaluation and management of occult and obscure gastrointestinal bleeding // Gastroenterol. — 2000. — Vol. 118. — P. 201 — 221.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

6. Оригінальні дослідження

 

Діагностика захворювань товстої кишки: оптимальний алгоритм підготовки

В. О. Сипливий 1, В. І. Робак 1, Д. В. Євтушенко 1, Л. О. Драна 2

1 Харківський національний медичний університет
2 КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня — Центр екстреної медицини та медицини катастроф», Харків

Мета роботи — визначити оптимальний алгоритм підготовки пацієнта до ендоскопічного або рентгенологічного дослідження товстої кишки.
Матеріали і методи. Проведено аналіз методик підготовки товстої кишки до ендоскопічного або рентгенологічного обстеження у 120 пацієнтів з підозрою на хронічне захворювання товстої кишки. Ендоскопічне дослідження було призначене 75 пацієнтам, рентгенологічне — 45. За методом підготовки товстої кишки пацієнти були розподілені на три групи (по 25 пацієнтів, яким призначено ендоскопічне обстеження, та по 15 пацієнтів, котрим призначено рентгенологічне дослідження). У першій групі підготовка передбачала застосування лише очисних клізм, у другій — використання макроголу 4000, у третій — макроголу 3350 («Діагностин», ТОВ «Фармацевтична компанія „Здоров’я“»).
Результати та обговорення. Під час дослідження чисту кишку виявлено у 4 (16 %) пацієнтів першої групи, 20 (80 %) — другої та 23 (92 %) — третьої. Суб’єктивний дискомфорт відзначили 87,5 % пацієнтів першої групи, 30,0 % — другої і 17,5 % — третьої. Застосування макроголу 3350 («Діагностину») забезпечує на 12 % ефективніше очищення кишкової трубки порівняно з іншими методами, робить процедуру максимально комфортною для пацієнта і може бути рекомендоване як оптимальний метод для підготовки товстої кишки до ендоскопічного та рентгенологічного дослідження.
Висновки. Правильний підхід до підготовки пацієнта для дослідження товстої кишки дає змогу знизити ризик можливих ускладнень за рахунок кращої візуалізації та зменшення тривалості діагностичної процедури, а також знизити вартість процедури.

Ключові слова: колоноскопія, іригоскопія, макрогол 3350, «Діагностин», підготовка до колоноскопії.

Список літератури:  
1.    Anastassiades C. P., Cremonini F., Hadjinicolaou D. Colonoscopy and colonography: back to the roots // Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. — 2008. — N 12. — P. 345 — 347.
2.    Baumgart D. C., Sandborn W. J. Inflammatory bowel disease: clinical aspects and established and evolving therapies // Lancet. — 2007. — Vol. 369 (9573). — P. 1641 — 1657.
3.    Bechtold M. L., Choudhary A. Bowel preparation prior to colonoscopy:a continual search for excellence // World J. Gastroenterol. — 2013. — N 19. — P. 155 — 157.
4.    Bibbins-Domingo K. et al. Screening for colorectal cancer // JAMA. — 2016. — Vol. 315 (23). — P. 2564 — 2575.
5.    Burke C. A., Church J. M. Enhancing the quality of colonoscopy:the importance of bowel purgatives // Gastrointest. Endosc. — 2007. — Vol. 66. — P. 565 — 573.
6.    Chokshi R. V., Hovis C. E., Hollander T. et al. Prevalence of missed adenomas in patients with inadequate bowel preparation on screening colonoscopy // Gastrointest. Endosc. — 2012. — Vol. 75. — P. 1197 — 1203.
7.    Guindi M., Riddell R. H. Indeterminate colitis // J. Clin. Pathol. — 2004. — Vol. 57. — P. 1233 — 1244.
8.    Hassan C., Bretthauer M., Kaminski M. F. et al. Bowel preparation for colonoscopy: European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE) guideline // Endoscopy. — 2013. — Vol. 45. — P. 142 — 150.
9.    Hillyer G. C., Basch C. H., Lebwohl B. et al. Shortened surveillance intervals following suboptimal bowel preparation for colonoscopy: results of a national survey // Int. J. Colorectal. Dis. — 2013. — Vol. 28. — P. 73 — 81.
10.    Jawad N., Direkze N., Leedham S. J. Inflammatory bowel disease and colon cancer // Recent Results in Cancer Research. — 2011. — Vol. 185. — P. 99 — 115.
11.    Marshall J. B., Pineda J. J., Barthel J. S., King P. D. Prospective, randomized trial comparing sodium phosphate solution with polyethylene glycol-electrolyte lavage for colonoscopy preparation // Gastrointest. Endosc. — 1993. — Vol. 39. — P. 631 — 634.
12.    Matthew L. et al. Optimizing bowel preparation for colonoscopy: a guide to enhance quality of visualization // Ann. Gastroenterol. — 2016. — Vol. 29. — P. 137 — 146.
13.    Wexner S. D., Beck D. E., Baron T. H. et al. A consensus document on bowel preparation before colonoscopy: prepared by a task force from the American Society of Colon and Rectal Surgeons (ASCRS), the American Society for Gastrointestinal Endoscopy (ASGE), and the Society of American Gastrointestinal and Endoscopic Surgeons (SAGES) // Dis. Colon. Rectum. — 2006. — Vol. 49. — P. 792 — 809.

Інше:
Сипливий Василь Олексійович, д. мед. н., проф., зав. кафедри загальної хірургії
Е-mail: lustig@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 10 квітня 2017 р.

 

Диагностика заболеваний толстой кишки: оптимальный алгоритм подготовки

В. А. Сипливый 1, В. И. Робак 1, Д. В. Евтушенко 1, Л. А. Драна 2

1 Харьковский национальный медицинский университет
2 КЗОЗ «Областная клиническая больница — Центр экстренной медицины и медицины катастроф», Харьков

Цель работы — определить оптимальный алгоритм подготовки пациента к эндоскопическому или рентгенологическому исследованию толстой кишки.
Материалы и методы. Проведен анализ методик подготовки толстой кишки к эндоскопическому или рентгенологическому обследованию у 120 пациентов с подозрением на хроническое заболевание толстой кишки. Эндоскопическое исследование было назначено 75 пациентам, рентгенологическое — 45. По методу подготовки толстой кишки пациенты были распределены на три группы (по 25 пациентов, которым назначено эндоскопическое обследование, и по 15 пациентов, которым назначено рентгенологическое исследование). В первой группе подготовка предусматривала применение лишь очистительных клизм, во второй — использование макрогола 4000, в третьей — макрогола 3350 («Диагностин», ООО «Фармацевтическая компания „Здоровье“»).
Результаты и обсуждение. Во время исследования чистая кишка выявлена у 4 (16 %) пациентов первой группы, 20 (80 %) — второй и 23 (92 %) — третьей. Субъективный дискомфорт отметили 87,5 % пациентов первой группы, 30,0 % — второй и 17,5 % — третьей. Применение макрогола 3350 («Диагностина») обеспечивает на 12 % более эффективную очистку кишечной трубки по сравнению с другими методами, делает процедуру максимально комфортной для пациента и может быть рекомендовано как оптимальный метод для подготовки толстой кишки к эндоскопическому и рентгенологическому исследованию.
Выводы. Правильный подход к подготовке пациента к исследованию толстой кишки позволяет снизить риск возможных осложнений за счет лучшей визуализации и уменьшения длительности диагностической процедуры, а также снизить стоимость процедуры.

Ключевые слова: колоноскопия, ирригоскопия, макрогол 3350, «Диагностин», подготовка к колоноскопии.

Список литературы:  
1.    Anastassiades C. P., Cremonini F., Hadjinicolaou D. Colonoscopy and colonography: back to the roots // Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. — 2008. — N 12. — P. 345 — 347.
2.    Baumgart D. C., Sandborn W. J. Inflammatory bowel disease: clinical aspects and established and evolving therapies // Lancet. — 2007. — Vol. 369 (9573). — P. 1641 — 1657.
3.    Bechtold M. L., Choudhary A. Bowel preparation prior to colonoscopy:a continual search for excellence // World J. Gastroenterol. — 2013. — N 19. — P. 155 — 157.
4.    Bibbins-Domingo K. et al. Screening for colorectal cancer // JAMA. — 2016. — Vol. 315 (23). — P. 2564 — 2575.
5.    Burke C. A., Church J. M. Enhancing the quality of colonoscopy:the importance of bowel purgatives // Gastrointest. Endosc. — 2007. — Vol. 66. — P. 565 — 573.
6.    Chokshi R. V., Hovis C. E., Hollander T. et al. Prevalence of missed adenomas in patients with inadequate bowel preparation on screening colonoscopy // Gastrointest. Endosc. — 2012. — Vol. 75. — P. 1197 — 1203.
7.    Guindi M., Riddell R. H. Indeterminate colitis // J. Clin. Pathol. — 2004. — Vol. 57. — P. 1233 — 1244.
8.    Hassan C., Bretthauer M., Kaminski M. F. et al. Bowel preparation for colonoscopy: European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE) guideline // Endoscopy. — 2013. — Vol. 45. — P. 142 — 150.
9.    Hillyer G. C., Basch C. H., Lebwohl B. et al. Shortened surveillance intervals following suboptimal bowel preparation for colonoscopy: results of a national survey // Int. J. Colorectal. Dis. — 2013. — Vol. 28. — P. 73 — 81.
10.    Jawad N., Direkze N., Leedham S. J. Inflammatory bowel disease and colon cancer // Recent Results in Cancer Research. — 2011. — Vol. 185. — P. 99 — 115.
11.    Marshall J. B., Pineda J. J., Barthel J. S., King P. D. Prospective, randomized trial comparing sodium phosphate solution with polyethylene glycol-electrolyte lavage for colonoscopy preparation // Gastrointest. Endosc. — 1993. — Vol. 39. — P. 631 — 634.
12.    Matthew L. et al. Optimizing bowel preparation for colonoscopy: a guide to enhance quality of visualization // Ann. Gastroenterol. — 2016. — Vol. 29. — P. 137 — 146.
13.    Wexner S. D., Beck D. E., Baron T. H. et al. A consensus document on bowel preparation before colonoscopy: prepared by a task force from the American Society of Colon and Rectal Surgeons (ASCRS), the American Society for Gastrointestinal Endoscopy (ASGE), and the Society of American Gastrointestinal and Endoscopic Surgeons (SAGES) // Dis. Colon. Rectum. — 2006. — Vol. 49. — P. 792 — 809.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

7. Оригінальні дослідження

 

Тактика ведення пацієнтів з тяжкими травмами кісток (Damage control orthopedics) у хірургічному лікуванні вогнепальних поранень кінцівок

А. М. Доманський 1, С. О. Король 2

1 ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро
2 Українська військово-медична академія, Київ

Мета роботи — вивчити особливості використання тактики ведення пацієнтів з тяжкими травмами кісток (damage control orthopedics, DCO) при хірургічному лікуванні вогнепальних поранень кінцівок.
Матеріали і методи. Загальний масив дослідження становив 1809 поранених, які були доставлені із зони антитерористичної операції в приймальне відділення Обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова (м. Дніпро) у період з 2014 до 2016 р. У тяжкому і вкрай тяжкому стані за шкалою FTS доставлено 9,20 % поранених, у нетяжкому — 90,80 %. У 978 (54,06 %) постраждалих були вогнепальні поранення кінцівок.
Результати та обговорення. В першій фазі тактики DCO проводять протишокові заходи, які передбачають зупинку кровотечі, знеболювання, накладання асептичної пов’язки та іммобілізацію кінцівки. В другій фазі тактики DCO важливим заходом лікування є повторні та вторинні хірургічні обробки з проведенням фасціотомій, використанням вакуум-терапії та ультразвукової кавітації. В третій фазі тактики DCO застосовують реконструктивно-відновні операційні втручання, при вогнепальних переломах довгих кісток кінцівок — заміну стрижневого апарата зовнішньої фіксації на пластину або інтрамедулярний блокований цвях.
Висновки. Диференційована тактика DCO при хірургічному лікуванні поранених у тяжкому та вкрай тяжкому стані (4 — 9 балів за шкалою FTS) є необхідною для врятування життя військовослужбовців у перший період травматичної хвороби та запобігання ускладненням другого і третього періодів.

Ключові слова: вогнепальні поранення кінцівок, етапи медичної евакуації, рівні медичної допомоги, тактика лікування поранень.

Список літератури:  
1.    Абакумов М. М., Богопольский П. М. Damage-control: что нового? // Хирургия. — 2007. — № 11. — С. 59 — 62.
2.    Бородай О. Л., Погрібний К. М., Клапчук Ю. В., Антонов А. Б. Наш досвід етапного лікування вогнепального перелому стегнової кістки // Літопис травматології та ортопедії. — 2013. — № 1 — 2. — С. 211 — 216.
3.    Брюсов П. Г. Многоэтапная хирургическая тактика («damage control») при лечении пострадавших с политравмой // Военно-мед. журн. — 2008. — Т. 329, № 4. — C. 19 — 24.
4.    Бур’янов О. А., Лакша А. М., Ярмолюк Ю. О., Лакша А. А. Етапне хірургічне лікування постраждалих з вогнепальними пораненнями кінцівок // Літопис травматології та ортопедії. — 2015. — № 1 — 2. — С. 50 — 53.
5.    Король С. О. Конверсія методу остеосинтезу у постраждалих з вогнепальними переломами в Територіальній госпітальній базі в умовах бойових дій // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць УВМА. — 2014. — Вип. 37 — С. 274 — 282. — Таємно.
6.    Кривенко С. Н., Гребенюк А. М. System damage control в лечении пострадавших с высокоэнергетическими переломами костей нижних конечностей // Зб. наук. праць XVІ з’їзду ортопедів-травматологів України. — Харків, 2013. — С. 35 — 36.
7.    Лоскутов О. Є.. Жердєв І. І., Доманський А. М., Король С. О. Хірургічна тактика лікування вогнепальних поранень кінцівок в умовах багатопрофільної лікарні // Травма. — 2016. — Т. 17, № 3. — С. 169 — 172.
8.    Рощин Г. Г. Організаційні аспекти невідкладної медичної допомоги при тяжкій поєднаній травмі на догоспітальному та госпітальному етапах // Установчий з’їзд лікарів швидкої і невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф. — К., 2005. — С. 98 — 100.
9.    Самохвалов И. М., Бадалов В. И., Гончаров А. В. и др. Концепция многоэтапного хирургического лечения как современная стратегия хирургии тяжелой травмы // Вестн. Рос. военно-мед. акад. — 2009. — Т. 25, № 1, приложение ІІ. — С. 830 — 830.
10.    Самохвалов И. М., Мануковский В. А., Бадалов В. И. и др. Применение тактики многоэтапного лечения «damage control» в военно-полевой хирургии // Военно-мед. журн. — 2011. — № 9. — С. 30 — 36.
11.    Скобенко О. Є., Пастушков О. В., Остапенко С. М. та ін. Порівняльний аналіз результатів двох- та одноетапного хірургічного лікування переломів довгих кісток та кісток тазу у постраждалих з поєднаною травмою // XV з’їзд ортопедів-травматологів України (Дніпропетровськ, 16 — 18 вересня 2010 р.): Зб. наук. праць. — Дніпропетровськ, 2010. — С. 345.
12.    Cоколов В. А. «Damage control» — современная концепция лечения пострадавших с критической политравмой // Вестн. травматол. и ортопедии им. Н. Н. Приорова. — 2005. — № 1. — С. 81 — 84.
13.    Хоменко І. П. Застосування тактики «Damage control» на етапах медичної евакуації // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць УВМА. — 2013. — Вип. 28, Т. 1. — С. 36 — 42.
14.    Шаповалов В. М., Хоминец В. В. Возможности последовательного остеосинтеза при лечении раненых с огнестрельными переломами длинных костей конечностей // Гений ортопедии. — 2010. — № 3. — С. 5 — 13.
15.    Шаповалов В. М., Хоминец В. В. Особенности применения внешнего и последовательного остеосинтеза у раненых с огнестрельными переломами длинных костей // Травматол. и ортопедия России. — 2010. — № 1 (55). — С. 7 — 13.
16.    Andersen R. C., Ursua V. A., Valosen J. M. Damage control orthopaedics: an in-theater perspective // J. Surg. Orthopaedic Advances. — 2010. — N 1. — P. 13 — 17.
17.    Ateeq M., Jahan S., Hanif M. Damage control surgery; a safe approach for exsanguinating trauma patients // Professional Med. J. — 2009. — N 16. — P. 12 — 16.
18.    O’Toole R. V., O’Brien M., Scalea T. M. et al. Resuscitation before stabilization of femoral fractures limits acute respiratory distress syndrome in patients with multiple traumatic injuries despite low use of damage control orthopedics // J. Trauma-Injury Infection & Critical Care. — 2009. — Vol. 67, N 5. — P. 1013 — 1021.
19.    Sala F., Capitani D., Castelli F. et al. Alternative fixation method for open femoral fractures from a damage control orthopaedics perspective // Injury. — 2010. — Vol. 41, N 2. — P. 161 — 168.
20.    Tuttle M. S., Smith W. R., Williams A. E. et al. Safety and efficacy of damage control external fixation versus early definitive stabilization for femoral shaft fractures in the multiple-injured patient // J. Trauma-Injury Infect. Crit. Care. — 2009. — Vol. 67, N 3. — P. 602 — 605.

Інше:
Король Сергій Олександрович, к. мед. н., підполковник медичної служби, доцент кафедри військової хірургії
E-mail: sergej.korol@mail.ru
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 18 травня 2017 р.

 

Тактика ведения пациентов с тяжелыми травмами костей (Damage control orthopedics) в хирургическом лечении огнестрельных ранений конечностей

А. Н. Доманский 1, С. А. Король 2

1 ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», Днепр
2 Украинская военно-медицинская академия, Киев

Цель работы — изучить особенности использования тактики ведения пациентов с тяжелыми травмами костей (damage control orthopedics, DCO) при хирургическом лечении огнестрельных ранений конечностей.
Материалы и методы. Общий массив исследования составил 1809 раненых, которые были доставлены из зоны антитеррористической операции в приемное отделение Областной клинической больницы имени И. И. Мечникова (г. Днепр) в период с 2014 по 2016 г. В тяжелом и крайне тяжелом состоянии по шкале FTS доставлено 9,20 % раненых, в нетяжелом — 90,80 %. У 978 (54,06 %) пострадавших имели место огнестрельные ранения конечностей.
Результаты и обсуждение. В первой фазе тактики DCO проводят противошоковые мероприятия, предусматривающие остановку кровотечения, обезболивание, наложение асептической повязки и иммобилизацию конечности. Во второй фазе тактики DCO важным мероприятием лечения являются повторные и вторичные хирургические обработки с проведением фасциотомий, использованием вакуум-терапии и ультразвуковой кавитации. В третьей фазе тактики DCO применяют реконструктивно-восстановительные оперативные вмешательства, при огнестрельных переломах длинных костей конечностей — замену стержневого аппарата внешней фиксации на пластину или интрамедуллярный блокированный гвоздь.
Выводы. Дифференцированная тактика DCO при хирургическом лечении раненых в тяжелом и крайне тяжелом состоянии (4 — 9 баллов по шкале FTS) является необходимым для спасения жизни военнослужащих в первый период травматической болезни и предупреждения осложнений второго и третьего периодов.

Ключевые слова: огнестрельные ранения конечностей, этапы медицинской эвакуации, уровни медицинской помощи, тактика лечения ранений.

Список литературы:  
1.    Абакумов М. М., Богопольский П. М. Damage-control: что нового? // Хирургия. — 2007. — № 11. — С. 59 — 62.
2.    Бородай О. Л., Погрібний К. М., Клапчук Ю. В., Антонов А. Б. Наш досвід етапного лікування вогнепального перелому стегнової кістки // Літопис травматології та ортопедії. — 2013. — № 1 — 2. — С. 211 — 216.
3.    Брюсов П. Г. Многоэтапная хирургическая тактика («damage control») при лечении пострадавших с политравмой // Военно-мед. журн. — 2008. — Т. 329, № 4. — C. 19 — 24.
4.    Бур’янов О. А., Лакша А. М., Ярмолюк Ю. О., Лакша А. А. Етапне хірургічне лікування постраждалих з вогнепальними пораненнями кінцівок // Літопис травматології та ортопедії. — 2015. — № 1 — 2. — С. 50 — 53.
5.    Король С. О. Конверсія методу остеосинтезу у постраждалих з вогнепальними переломами в Територіальній госпітальній базі в умовах бойових дій // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць УВМА. — 2014. — Вип. 37 — С. 274 — 282. — Таємно.
6.    Кривенко С. Н., Гребенюк А. М. System damage control в лечении пострадавших с высокоэнергетическими переломами костей нижних конечностей // Зб. наук. праць XVІ з’їзду ортопедів-травматологів України. — Харків, 2013. — С. 35 — 36.
7.    Лоскутов О. Є.. Жердєв І. І., Доманський А. М., Король С. О. Хірургічна тактика лікування вогнепальних поранень кінцівок в умовах багатопрофільної лікарні // Травма. — 2016. — Т. 17, № 3. — С. 169 — 172.
8.    Рощин Г. Г. Організаційні аспекти невідкладної медичної допомоги при тяжкій поєднаній травмі на догоспітальному та госпітальному етапах // Установчий з’їзд лікарів швидкої і невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф. — К., 2005. — С. 98 — 100.
9.    Самохвалов И. М., Бадалов В. И., Гончаров А. В. и др. Концепция многоэтапного хирургического лечения как современная стратегия хирургии тяжелой травмы // Вестн. Рос. военно-мед. акад. — 2009. — Т. 25, № 1, приложение ІІ. — С. 830 — 830.
10.    Самохвалов И. М., Мануковский В. А., Бадалов В. И. и др. Применение тактики многоэтапного лечения «damage control» в военно-полевой хирургии // Военно-мед. журн. — 2011. — № 9. — С. 30 — 36.
11.    Скобенко О. Є., Пастушков О. В., Остапенко С. М. та ін. Порівняльний аналіз результатів двох- та одноетапного хірургічного лікування переломів довгих кісток та кісток тазу у постраждалих з поєднаною травмою // XV з’їзд ортопедів-травматологів України (Дніпропетровськ, 16 — 18 вересня 2010 р.): Зб. наук. праць. — Дніпропетровськ, 2010. — С. 345.
12.    Cоколов В. А. «Damage control» — современная концепция лечения пострадавших с критической политравмой // Вестн. травматол. и ортопедии им. Н. Н. Приорова. — 2005. — № 1. — С. 81 — 84.
13.    Хоменко І. П. Застосування тактики «Damage control» на етапах медичної евакуації // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць УВМА. — 2013. — Вип. 28, Т. 1. — С. 36 — 42.
14.    Шаповалов В. М., Хоминец В. В. Возможности последовательного остеосинтеза при лечении раненых с огнестрельными переломами длинных костей конечностей // Гений ортопедии. — 2010. — № 3. — С. 5 — 13.
15.    Шаповалов В. М., Хоминец В. В. Особенности применения внешнего и последовательного остеосинтеза у раненых с огнестрельными переломами длинных костей // Травматол. и ортопедия России. — 2010. — № 1 (55). — С. 7 — 13.
16.    Andersen R. C., Ursua V. A., Valosen J. M. Damage control orthopaedics: an in-theater perspective // J. Surg. Orthopaedic Advances. — 2010. — N 1. — P. 13 — 17.
17.    Ateeq M., Jahan S., Hanif M. Damage control surgery; a safe approach for exsanguinating trauma patients // Professional Med. J. — 2009. — N 16. — P. 12 — 16.
18.    O’Toole R. V., O’Brien M., Scalea T. M. et al. Resuscitation before stabilization of femoral fractures limits acute respiratory distress syndrome in patients with multiple traumatic injuries despite low use of damage control orthopedics // J. Trauma-Injury Infection & Critical Care. — 2009. — Vol. 67, N 5. — P. 1013 — 1021.
19.    Sala F., Capitani D., Castelli F. et al. Alternative fixation method for open femoral fractures from a damage control orthopaedics perspective // Injury. — 2010. — Vol. 41, N 2. — P. 161 — 168.
20.    Tuttle M. S., Smith W. R., Williams A. E. et al. Safety and efficacy of damage control external fixation versus early definitive stabilization for femoral shaft fractures in the multiple-injured patient // J. Trauma-Injury Infect. Crit. Care. — 2009. — Vol. 67, N 3. — P. 602 — 605.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

8. Оригінальні дослідження

 

Результати лікування хворих із птозом передньої черевної стінки, яким виконано симультанні операції за допомогою традиційної та лапароскопічної технологій

В. Г. Мішалов, Р. В. Бондарєв, О. Ю. Кондакова, Л. Ю. Маркулан, С. О. Кондратенко

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — порівняти безпосередні результати лікування хворих з птозом передньої черевної стінки, яким, окрім ліподермектомії, виконано симультанні операції на органах черевної порожнини традиційним і лапароскопічним способами та абдомінопластику.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 124 хворих з птозом передньої черевної стінки, естетичною деформацією передньої черевної стінки, захворюваннями органів черевної порожнини, яким виконано ліподермектомію і симультанні операції традиційним (холецистектомія (n = 70) і адгезіолізис (n = 4); 1-ша група) і лапароскопічним (холецистектомія (n = 45) і адгезіолізис (n = 5); 2-га група) способом. Середній вік хворих становив (51,42 ± 0,74) року. Серед пацієнтів переважали жінки (119 (96 %)). Оперативні втручання з приводу вентральної грижі та/або діастазу прямих м’язів живота (25 (20,2 %)) в обох групах виконували традиційним способом.
Результати та обговорення. Інтенсивність болю (середній бал) в усі контрольні терміни після операції в 1-й групі була статистично знауще більшою порівняно з 2-ю групою (усе р < 0,01). В обох групах у пацієнтів з ішемічною хворобою серця реєстрували порушення ритму серця (в 1-й групі — 17,6 % випадків, у 2-й групі — 4,0 %). Частота післяопераційних внутрішньочеревних ускладнень у 1-й групі становила 6,8 %, віддалених післяопераційних ускладнень — 9,5 %. У 2-й групі ускладнень не зафіксували.
Висновки. У групі хворих, яким проводили лапароскопічні симультанні операції за розробленою нами методикою, післяопераційних ускладнень з боку серцево-судинної системи у пацієнтів із ішемічною хворобою серця (4 % — в 2-й групі та 17,6 % — в 1-й групі), ранових (8,0 і 12,2 %), запальних внутрішньочеревних (0 і 6,8 %) і віддалених післяопераційних (0 і 9,5 %) ускладнень було статистично значуще менше, ніж у пацієнтів, яким симультанні операції виконували традиційним способом.

Ключові слова: симультанна операція, холецистектомія, адгезіолізис, птоз передньої черевної стінки.

Список літератури:  
1.    Ветшев П. С., Ветшева М. С. Принципы аналгезии в раннем послеоперационном периоде // Хирургия. — 2002. — № 12. — С. 49 — 50.
2.    Дронова В. Л., Дронов А. И., Крючина Е. А. и др. Симультанные операции при сочетанных хирургических и гинекологических заболеваниях // Укр. журн. хірургії. — 2013. — № 2 (21). — С. 143 — 151.
3.    Мишалов В. Г., Бондарев Р. В., Иванцок В. М., Кондратенко С. А. Результаты лечения осложненного острого холецистита у лиц пожилого и старческого возраста // Хірургія України. — 2015. — № 4 (56). — С. 49 — 53.
4.    Мишалов В. Г., Бондарев Р. В., Кондакова Е. Ю. и др. Особенность лапароскопического адгезиолизиса при лечении птоза передней брюшной стенки в сочетании со спаечной болезнью брюшной полости // Галиц. лікар. вісн. — 2016. — Т. 23, № 3. — С. 80 — 82.
5.    Овечкин А. М. Послеоперационная боль: состояние проблемы и современные тенденции послеоперационного обезболивания // Регионарная анестезия и лечение острой боли. — 2015. — Т. 9, № 2. — С. 29 — 39.
6.    Хворостов Е. Д., Томин М. С., Захарченко Ю. Б. Этиология, патогенез и профилактика образования внутрибрюшных спаек. — Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2012. — 31 с.
7.    Ishizaki Y., Miwa K., Yoshimoto J. Conversion of elective laparoscopic to open cholecystectomy between 1993 and 2004 // Br. J. Surg. — 2006. — Vol. 93. — P. 987 — 991.
8.    Hawker G. A., Mian S., Kendzerska T., French M. Measures of adult pain: Visual Analog Scale for Pain (VAS Pain), Numeric Rating Scale for Pain (NRS Pain), McGill Pain Questionnaire (MPQ), Short-Form McGill Pain Questionnaire (SF-MPQ), Chronic Pain Grade Scale (CPGS), Short Form-36 Bodily Pain Scale (SF-36 BPS), and Measure of Intermittent and Constant Osteoarthritis Pain (ICOAP) // Arthritis Care Res. (Hoboken). — 2011. — Vol. 63, N 11. — S. 240 — 252.
9.    Matarasso A. Abdominolipoplasty: A system of classification and treat  ment for combiner abdominoplasty and suction assisted lipectomy // Aesth. Surg. J. — 1991. — Vol. 15. — P. 111.
10.    Muysoms F. E., Miserez M., Berrevoet F. et al. Classification of primary and incisional abdominal wall hernias // Hernia. — 2009. — Vol. 13, N 4. — P. 407 — 414.
11.    Pitman G.H. Liposuction and body contouring // Grabb and Smith’s Plastic Surgery / Ed. by S. J. Aston, R. W. Beasley, C. H. M. Thorne. — Philadelphia: Lippincott-Raven, 1997. — 676 p.
12.    Practice Committee of the American Society for Reproductive Medicine in collaboration with the Society of Reproductive Surgeons. Pathogenesis, consequences, and control of peritoneal adhesions in gynecologic surgery: a committee opinion // Fertil Steril. — 2013. — Vol. 99, N 6. — P. 1550 — 1555. — Moda access: http://www.fertstert.org/article/S0015-0282 (13)00322-1/pdf.
13.    Rubert C. P., Higa R. A., Farias F. V.B. Comparison between open and laparoscopic elective cholecystectomy in elderly, in a teaching hospital // Rev. Col. Bras. Cir. — 2016. — Vol. 43, N 1. — P. 2 — 5.
14.    Terho P. M., Leppäniemi A. K., Mentula P. J. Laparoscopic cholecystectomy for acute calculous cholecystitis: A retrospective study assessing risk factors for conversion and complications // World J. Emerg. Surg. — 2016. — Vol. 11, N 1. — P. 2 — 9.

Інше:
Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 5 травня 2017 р.

 

Результаты лечения больных с птозом передней брюшной стенки, которым выполнены симультанные операции c помощью традиционной и лапароскопической технологий

В. Г. Мишалов, Р. В. Бондарев, Е. Ю. Кондакова, Л. Ю. Маркулан, С. А. Кондратенко

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — сравнить непосредственные результаты лечения больных с птозом передней брюшной стенки, которым, помимо липодермэктомии, выполнены симультанные операции на органах брюшной полости традиционным и лапароскопическим способами и абдоминопластика.
Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 124 больных с птозом передней брюшной стенки, эстетической деформацией передней брюшной стенки и заболеваниями органов брюшной полости, которым выполнена липодерм­эктомия и симультанные операции традиционным (холецистэктомия (n = 70) и адгезиолизис (n = 4); 1-я группа) и лапароскопическим (холецистэктомия (n = 45) и адгезиолизис (n = 5); 2-я группа) способами. Средний возраст больных составил (51,42 ± 0,74) года. Среди пациентов преобладали женщины (119 (96 %)). Оперативные вмешательства по поводу вентральной грыжи и/или диастаза прямых мышц живота (25 (20,2 %)) в обеих группах выполняли традиционным способом.
Результаты и обсуждение. Выраженность боли (средний балл) во все контрольные сроки после операции в 1-й группе была статистически значимо большей по сравнению со 2-й группой (все р < 0,01). В обеих группах у больных с ишемической болезнью сердца регистрировали нарушения ритма сердца (в 1-й группе — 17,6 % случаев, во 2-й группе — 4,0 %). Отмечено снижение частоты послеоперационных раневых осложнений с 12,2 до 8 %, внутрибрюшных — с 6,8 до 0 % и отдаленных послеоперационных осложнений — с 9,5 до 0 %.
Выводы. В группе больных, которым проводили лапароскопические симультанные операции по разработанной нами методике, периоперационных осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы у больных с сопутствующей ишемической болезнью сердца (4 % — во 2-й группе и 17,6 % — в 1-й группе), раневых (8,0 и 12,2 %), воспалительных внутрибрюшных (0 и 6,8 %) и отдаленных послеоперационных (0 и 9,5 %) осложнений было статистически значимо меньше, чем у пациентов, которым симультанные операции выполнены традиционным способом.

Ключевые слова: симультанная операция, холецистэктомия, адгезиолизис, птоз передней брюшной стенки.

Список литературы:  
1.    Ветшев П. С., Ветшева М. С. Принципы аналгезии в раннем послеоперационном периоде // Хирургия. — 2002. — № 12. — С. 49 — 50.
2.    Дронова В. Л., Дронов А. И., Крючина Е. А. и др. Симультанные операции при сочетанных хирургических и гинекологических заболеваниях // Укр. журн. хірургії. — 2013. — № 2 (21). — С. 143 — 151.
3.    Мишалов В. Г., Бондарев Р. В., Иванцок В. М., Кондратенко С. А. Результаты лечения осложненного острого холецистита у лиц пожилого и старческого возраста // Хірургія України. — 2015. — № 4 (56). — С. 49 — 53.
4.    Мишалов В. Г., Бондарев Р. В., Кондакова Е. Ю. и др. Особенность лапароскопического адгезиолизиса при лечении птоза передней брюшной стенки в сочетании со спаечной болезнью брюшной полости // Галиц. лікар. вісн. — 2016. — Т. 23, № 3. — С. 80 — 82.
5.    Овечкин А. М. Послеоперационная боль: состояние проблемы и современные тенденции послеоперационного обезболивания // Регионарная анестезия и лечение острой боли. — 2015. — Т. 9, № 2. — С. 29 — 39.
6.    Хворостов Е. Д., Томин М. С., Захарченко Ю. Б. Этиология, патогенез и профилактика образования внутрибрюшных спаек. — Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2012. — 31 с.
7.    Ishizaki Y., Miwa K., Yoshimoto J. Conversion of elective laparoscopic to open cholecystectomy between 1993 and 2004 // Br. J. Surg. — 2006. — Vol. 93. — P. 987 — 991.
8.    Hawker G. A., Mian S., Kendzerska T., French M. Measures of adult pain: Visual Analog Scale for Pain (VAS Pain), Numeric Rating Scale for Pain (NRS Pain), McGill Pain Questionnaire (MPQ), Short-Form McGill Pain Questionnaire (SF-MPQ), Chronic Pain Grade Scale (CPGS), Short Form-36 Bodily Pain Scale (SF-36 BPS), and Measure of Intermittent and Constant Osteoarthritis Pain (ICOAP) // Arthritis Care Res. (Hoboken). — 2011. — Vol. 63, N 11. — S. 240 — 252.
9.    Matarasso A. Abdominolipoplasty: A system of classification and treat  ment for combiner abdominoplasty and suction assisted lipectomy // Aesth. Surg. J. — 1991. — Vol. 15. — P. 111.
10.    Muysoms F. E., Miserez M., Berrevoet F. et al. Classification of primary and incisional abdominal wall hernias // Hernia. — 2009. — Vol. 13, N 4. — P. 407 — 414.
11.    Pitman G.H. Liposuction and body contouring // Grabb and Smith’s Plastic Surgery / Ed. by S. J. Aston, R. W. Beasley, C. H. M. Thorne. — Philadelphia: Lippincott-Raven, 1997. — 676 p.
12.    Practice Committee of the American Society for Reproductive Medicine in collaboration with the Society of Reproductive Surgeons. Pathogenesis, consequences, and control of peritoneal adhesions in gynecologic surgery: a committee opinion // Fertil Steril. — 2013. — Vol. 99, N 6. — P. 1550 — 1555. — Moda access: http://www.fertstert.org/article/S0015-0282 (13)00322-1/pdf.
13.    Rubert C. P., Higa R. A., Farias F. V.B. Comparison between open and laparoscopic elective cholecystectomy in elderly, in a teaching hospital // Rev. Col. Bras. Cir. — 2016. — Vol. 43, N 1. — P. 2 — 5.
14.    Terho P. M., Leppäniemi A. K., Mentula P. J. Laparoscopic cholecystectomy for acute calculous cholecystitis: A retrospective study assessing risk factors for conversion and complications // World J. Emerg. Surg. — 2016. — Vol. 11, N 1. — P. 2 — 9.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

9. Оригінальні дослідження

 

Патогенетичне лікування анальної тріщини

В. С. Андрієць 1, В. І. Смовженко 2, А. С. Бацюн 1, С. О. Симоненко 2, І. В. Хмеляр 2, І. П. Лук’янчук 2, І. С. Унгурян 2, В. В. Ігнатюк 2, Ю. В. Андрієць

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва
3 Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги

Мета роботи — поліпшити результати лікування пацієнтів з анальною тріщиною шляхом використання комплексного лікування.
Матеріали і методи. У період з 2008 до 2016 р. на базі Клінічної лікарні № 15 м. Києва обстежено та проліковано 425 хворих, з них 248 увійшли в основну групу, решта — у контрольну. В основній групі, окрім фісуректомії, застосовували комплексне лікування з використанням системних венотоніків («Детралекс»).
Результати та обговорення. В основній групі тривалість лікування в середньому становила (23,8 ± 0,6) доби. Працездатність відновилася в середньому на (17,3 ± 0,8) доби. Підвищення якості життя відзначено на (14,0 ± 0,2) доби. Частота рецидивів становила лише 2,8 %. У контрольній групі повного загоєння досягнуто в середньому на (28,0 ± 1,2) доби. Тривалість лікування була більшою, ніж в основній групі, — (28,0 ± 1,2) доби. Працездатність відновилася в середньому на (21,3 ± 1,4) доби. Підвищення якості життя відзначено на (20,0 ± 1,1) доби.
Висновки. Терапія хворих з анальною тріщиною з використанням комплексного підходу дала змогу знизити ймовірність розвитку рецидивів на 15,2 %, прискорити відновлення працездатності на (4,0 ± 0,6) доби. Використання системних венотоніків («Детралекс») у комплексній терапії прискорило загоєння анальних тріщин на (4,2 ± 0,3) доби. Отримані результати дають підставу для рекомендації використовувати комплексну терапію як стандартний метод при лікуванні анальної тріщини.

Ключові слова: анальна тріщина, комплексна терапія, консервативне лікування анальної тріщини, системні венотоніки.

Список літератури:  
1.    Douglas W., Schum M., Worley A.  The epidemiology and treatment of anal fissures in a population-based cohort // BMC Gastroenterol. — 2014. — Vol. 14. — P. 129. — doi:  10.1186/1471-230X-14-129.
2.    Perry W. B., Dykes S. L., Buie W. D., Rafferty J. F. Practice parameters for the management of anal fissures (3rd revision). Standards Practice Task Force of the American Society of Colon and Rectal Surgeons // Dis Colon Rectum. — 2010. — 53(8). — P. 1110 — 1115. — doi: 10.1007/DCR.0b013e3181e23dfe.
3.    Stein E. Diseases: Textbook and Color Atlas of Proctology. — Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 2002. — P. 89 — 97, 317 — 320. — ISBN 978-3-642-18977-7.
4.    Surgical Proctology / Ed. by J. Lange, B. Mölle, J. Girona, V. W. Fazio. — 1st ed. — Springer, Germany, 2015. — P. 234 — 252.

Інше:
Андрієць Володимир Савич, к. мед. н., асистент кафедри хірургії стоматологічного факультету
E-mail: absavich@i.ua
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 15 травня 2017 р.

 

Патогенетическое лечение анальной трещины

В. С. Андриец 1, В. И. Смовженко 2, А. С. Бацюн 1, С. О. Симоненко 2, И. В. Хмеляр 2, И. П. Лукьянчук 2, И. С. Унгурян 2, В. В. Игнатюк 2, Ю. В. Андриец 3

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Клиническая больница № 15 Подольского района г. Киева
3 Броварской городской центр первичной медико-санитарной помощи

Цель работы — улучшить результаты лечения пациентов с анальной трещиной путем использования комплексного лечения.
Материалы и методы. В период с 2008 по 2016 г. на базе Клинической больницы № 15 г. Киева обследовано и пролечено 425 больных, из них 248 вошли в основную группу, остальные — в контрольную. В основной группе, кроме фисурэктомии, прменяли комплексное лечение с использованием системных венотоников («Детралекс»).
Результаты и обсуждение. В основной группе длительность лечения в среднем составляла (23,8 ± 0,6) сут. Работоспособность возобновилась в среднем на (17,3 ± 0,8) сут. Повышение качества жизни отмечено на (14,0 ± 0,2) сут. Частота рецидивов составляла лишь 2,8 %. В контрольной группе полного заживления достигнуто в среднем на (28,0 ± 1,2) сут. Длительность лечения была больше, чем в основной группе, — (28,0 ± 1,2) сут. Работоспособность возобновилась в среднем на (21,3 ± 1,4) сут. Повышение качества жизни отмечено на (20,0 ± 1,1) сут.
Выводы. Терапия больных с анальной трещиной с использованием комплексного подхода позволила снизить вероятность возникновения рецидивов на 15,2 %, ускорить возобновление работоспособности на (4,0 ± 0,6) сут. Использование системных венотоников («Детралекс») в комплексной терапии ускорило заживление анальных трещин на (4,2 ± 0,3) сут. Полученные результаты дают основание для рекомендации использовать комплексную терапию как стандартный метод при лечении анальной трещины.

Ключевые слова: анальная трещина, комплексная терапия, консервативное лечение анальной трещины, системные венотоники.

Список литературы:  
1.    Douglas W., Schum M., Worley A.  The epidemiology and treatment of anal fissures in a population-based cohort // BMC Gastroenterol. — 2014. — Vol. 14. — P. 129. — doi:  10.1186/1471-230X-14-129.
2.    Perry W. B., Dykes S. L., Buie W. D., Rafferty J. F. Practice parameters for the management of anal fissures (3rd revision). Standards Practice Task Force of the American Society of Colon and Rectal Surgeons // Dis Colon Rectum. — 2010. — 53(8). — P. 1110 — 1115. — doi: 10.1007/DCR.0b013e3181e23dfe.
3.    Stein E. Diseases: Textbook and Color Atlas of Proctology. — Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 2002. — P. 89 — 97, 317 — 320. — ISBN 978-3-642-18977-7.
4.    Surgical Proctology / Ed. by J. Lange, B. Mölle, J. Girona, V. W. Fazio. — 1st ed. — Springer, Germany, 2015. — P. 234 — 252.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

10. Оригінальні дослідження

 

Клінічне обстеження та критерії відбору хворих для виконання селективної артеріальної емболізації передміхурової залози

А. А. Кобірніченко

Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військово-медичний клінічний госпіталь», Київ

Мета роботи — оцінити значення клінічного обстеження та відбору хворих для поліпшення технічних і клінічних результатів селективної артеріальної емболізації (САЕ).
Матеріали і методи. Критерії залучення у дослідження: чоловіча стать, вік понад 50 років, високий операційно-анестезіологічний ризик (показник шкали Американського товариства анестезіологів (ASA) ІІІ — IV), об’єм передміхурової залози понад 40 см3, діагноз «доброякісна гіперплазія передміхурової залози» з помірно вираженими або тяжкими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS > 18 балів та/або за шкалою оцінки якості життя QoL > 3 балів), неефективність медикаментозного лікування протягом 6 міс. Критерії вилучення: злоякісне новоутворення (діагностоване за допомогою пальцевого ректального та трансректального ультразвукового дослідження з визначенням рівня простат-специфічного антигена в сироватці крові та при біопсії), дивертикули сечового міхура, конкременти сечового міхура великого розміру, хронічна ниркова недостатність, звивистість або виражений атеросклероз артерій малого таза за результатами комп’ютерної томографії та ангіографії, гострий запальний процес сечовивідних  шляхів, декомпенсована коагулопатія.
Результати та обговорення. Близько 40 % хворих, яких ми консультували, відповідали критеріям для проведення САЕ. Група хворих з прогностично сприятливими результатами лікування — це хворі з вираженими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS > 18 балів), низькою максимальною швидкістю сечовипускання (< 10 мл/с) та підтвердженою інфравезикальною обструкцією.
Висновки. Попередня клінічна оцінка та відбір хворих мають важливе значення для поліпшення технічних і клінічних результатів САЕ.

Ключові слова: селективна артеріальна емболізація, доброякісна гіперплазія передміхурової залози.

Список літератури:  
1.    Kaplan S. A. Update on the American Urological Association guidelines for the treatment of benign prostatic hyperplasia // Rev. Urol. — 2006. — N 8. — P. 10 — 17.
2.    Kiefe C., Allison J., de Lissovoy G. Predicting hospital readmission:different approaches raise new questions about old issues // Med. Care. — 2013. — N 51. — P. 11 — 12.
3.    Radomski S. B. Update on medical therapy for male LUTS // Can. UrolAssoc. J. — 2014. — N 8. — P. 148 — 150.
4.    Shim S. R., Kim J. H., Choi H. Association between self-perception period of lower urinary tract symptoms and International Prostate Symptom Score: a propensity score matching study // BMC Urol. — 2015. — N 15. — P. 30.
5.    Sinqam P., Hong G. E., Hee T. G. Nocturia in patients with benign prostatic hyperplasia: evaluating the significance of ageing, co-morbid illnesses, lifestyle and medical therapy in treatment outcome in real life practice // The Aging Male. — 2015. — N 18. — P. 112 — 117.
6.    Thompson I. M., Ankerst D. P. Prostate-specificantigen in the early detection of prostate cancer // CMAJ. — 2007. — N 176. — P. 1853 — 1858.
7.    Tombal B., Filip A., Taiile A. Biopsy and treatment decisions in the initial management of prostate cancer and the role of PCA3; a systematic analysis of expert opinion // World J. Urol. — 2011. — N 10. — P. 1007.
8.    Utomo E., Blok B. F., Pastoor H. The measurement properties of the five-item International Index of Erectile Function (IIEF-5): a Dutch validation study. [Електронний ресурс] // Androl. — 2015. — URL: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/andr.12112/full.

Інше:
Кобірніченко Артем Анатолійович, ординатор урологічного відділення
01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18. Е-mail: hauptmann81@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 22 травня 2017 р.

 

Клиническое обследование и критерии отбора больных для выполнения селективной артериальной эмболизации предстательной железы

А. А. Кобирниченко

Национальный военно-медицинский клинический центр «Главный военно-медицинский клинический госпиталь», Киев

Цель работы — оценить значение клинического обследования и отбора больных для улучшения технических и клинических результатов селективной артериальной эмболизации (САЭ).
Материалы и методы. Критерии включения в исследование: мужской пол, возраст свыше 50 лет, высокий операционно-анестезиологический риск (показатель шкалы Американского общества анестезиологов (ASA) ІІІ — IV), объем предстательной железы больше 40 см3, диагноз «доброкачественная гиперплазия предстательной железы» с умеренно выраженными или тяжелыми симптомами со стороны нижних мочевых путей (оценка по IPSS > 18 баллов и/или по шкале оценки качества жизни QoL > 3 баллов), неэффективность медикаментозного лечения в течение 6 мес. Критерии исключения: злокачественное новообразование (диагностированное с помощью пальцевого ректального и трансректального ультразвукового исследования с определением уровня простат-специфического антигена в сыворотке крови и при биопсии), дивертикулы мочевого пузыря, конкременты мочевого пузыря большого размера, хроническая почечная недостаточность, извилистость или выраженный атеросклероз артерий малого таза по результатам компьютерной томографии и ангиографии, острый воспалительный процесс мочевыводящих путей, декомпенсированная коагулопатия.
Результаты и обсуждение. Около 40 % больных, которых мы консультировали, соответствовали критериям для проведения САЭ. Группа больных с прогностически благоприятными результатами лечения — это больные с выраженными симптомами со стороны нижних мочевых путей (оценка по IPSS > 18 баллов), низкой максимальной скоростью мочеиспускания (< 10 мл/с) и подтвержденной инфравезикальной обструкцией.
Выводы. Предварительная клиническая оценка и отбор больных имеют важное значение для улучшения технических и клинических результатов САЭ.

Ключевые слова: селективная артериальная эмболизация, доброкачественная гиперплазия предстательной железы.

Список литературы:  
1.    Kaplan S. A. Update on the American Urological Association guidelines for the treatment of benign prostatic hyperplasia // Rev. Urol. — 2006. — N 8. — P. 10 — 17.
2.    Kiefe C., Allison J., de Lissovoy G. Predicting hospital readmission:different approaches raise new questions about old issues // Med. Care. — 2013. — N 51. — P. 11 — 12.
3.    Radomski S. B. Update on medical therapy for male LUTS // Can. UrolAssoc. J. — 2014. — N 8. — P. 148 — 150.
4.    Shim S. R., Kim J. H., Choi H. Association between self-perception period of lower urinary tract symptoms and International Prostate Symptom Score: a propensity score matching study // BMC Urol. — 2015. — N 15. — P. 30.
5.    Sinqam P., Hong G. E., Hee T. G. Nocturia in patients with benign prostatic hyperplasia: evaluating the significance of ageing, co-morbid illnesses, lifestyle and medical therapy in treatment outcome in real life practice // The Aging Male. — 2015. — N 18. — P. 112 — 117.
6.    Thompson I. M., Ankerst D. P. Prostate-specificantigen in the early detection of prostate cancer // CMAJ. — 2007. — N 176. — P. 1853 — 1858.
7.    Tombal B., Filip A., Taiile A. Biopsy and treatment decisions in the initial management of prostate cancer and the role of PCA3; a systematic analysis of expert opinion // World J. Urol. — 2011. — N 10. — P. 1007.
8.    Utomo E., Blok B. F., Pastoor H. The measurement properties of the five-item International Index of Erectile Function (IIEF-5): a Dutch validation study. [Електронний ресурс] // Androl. — 2015. — URL: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/andr.12112/full.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

11. Оригінальні дослідження

 

Антибіотикотерапія пацієнтів з ускладненими інфекціями сечових шляхів

В. В. Козлов

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
МЦ «Гармонія здоров’я», Київ

Мета роботи — проаналізувати видовий спектр мікроорганізмів, виділених із сечі, й визначити бактеріологічну та клінічну ефективність, безпечність і переносність левофлоксацину при антибактеріальній терапії хворих з ускладненими інфекціями сечових шляхів.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати ретроспективного аналізу лікування 54 хворих з ускладненими інфекціями сечових шляхів. Урологічне обстеження хворих передбачало з’ясування скарг та анамнестичних даних, загальний огляд з пальцевим обстеженням передміхурової залози (у чоловіків), загальний аналіз крові та сечі, визначення рівня креатиніну в крові. Проводили ультразвукове дослідження нирок, сечового міхура з визначенням об’єму передміхурової залози (у чоловіків) та кількості залишкової сечі. Посів сечі здійснювали до початку прийому препарату та на 7-му добу від початку лікування.
Результати та обговорення. До початку антибіотикотерапії культуральним методом виявлено 64 збудники. В 11 (20,4 %) пацієнтів установлено два збудники. Добру клінічну ефективність левофлоксацину відзначили 47 хворих, відсутність ефекту — 3 (у них виділено штами, не чутливі до левофлоксацину; антибіотик замінено відповідно до антибіотикограми). Частковий ефект від лікування отримано у 4 пацієнтів. Побічні ефекти лікування з боку травного тракту у вигляді нудоти зафіксовано у 5 (9,3 %) хворих, у вигляді металевого присмаку в роті — у 2 (3,7 %), послаблення випорожнення — у 4 (7,4 %).
Висновки. Встановлено високу клінічну та бактеріологічну ефективність, добру переносність та безпечність левофлоксацину в пацієнтів з ускладненими інфекціями сечових шляхів. Доступність препарату дає підставу рекомендувати його як антибактеріальний препарат першої лінії для емпіричної антибіотикотерапії у цієї категорії хворих.

Ключові слова: інфекції сечових шляхів, левофлоксацин.

Список літератури:  
1.    Деревянко И. И., Лавринова Л. Н., Кудряшова Е. Е. Эффективность левофлоксацина (Таваник) при лечении осложненных инфекций мочеполовых органов // Урол. — 2003. — № 1. — С. 31 — 34.
2.    Лопаткин Н. А., Перепанова Т. С. Рациональная фармакология в урологии. — М.: Литтерра, 2006. — С. 347 — 351.
3.    Малей М. Лечение инфекций мочевых путей: фокус на фторхинолоны // Мед. аспекты здоровья мужчины. — 2015. — № 2 (17). — С. 27 — 31.
4.    Никитин О. Д. Эффективная антибактериальная терапия осложненных инфекций мочевых путей // Почки. — 2015. — № 4. — С. 115 — 121.
5.    Пасєчніков С. П., Нашеда С. В., Шило В. М. Раціональна емпірична антибіотикотерапія гострих інфекцій сечостатевої системи в урологічному стаціонарі // Мед. аспекты здоровья мужчины. — 2016. — № 3. — С. 5 — 9.
6.    Перепанова Т. С., Палагин И. С. Актуальные вопросы терапии и профилактики урологических инфекций, стандарты и рекомендации по ведению пациентов с урологическими инфекциями // Вестн. практического врача. — 2014. — № 3. — С. 14 — 17.
7.    http://www.uroweb.org/gls/pdf/18_Urological %20infections_LR.pdf.
8.    Williams D. H., Schaeffer A. J. Current concepts in urinary tract infections // Minerva Urol. Nephrol. — 2004. — Vol. 56 (1). — P. 15 — 31.

Інше:
Козлов Вадим Владиславович, к. мед. н., асистент кафедри хірургії, анестезії та інтенсивної терапії
02091, м. Київ, вул. О. Пчілки, 2. E-mail: urolog@doctorkozlov.kiev.ua
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 10 травня 2017 р.

 

Антибиотикотерапия пациентов с осложненными инфекциями мочевых путей

В. В. Козлов

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
МЦ «Гармония здоровья», Киев

Цель работы — проанализировать видовой спектр микроорганизмов, выделенных из мочи, и определить бактериологическую и клиническую эффективность, безопасность и переносимость левофлоксацина при антибактериальной терапии больных с осложненными  инфекциями мочевых путей.
Материалы и методы. Проанализированы результаты ретроспективного анализа лечения 54 больных с осложненными  инфекциями мочевых путей. Урологическое обследование предусматривало выяснение жалоб и данных анамнеза, общий осмотр с пальцевым исследованием предстательной железы (у мужчин), общий анализ крови и мочи, определение уровня креатинина в крови. Проводили ультразвуковое исследование почек, мочевого пузыря с определением объема предстательной железы (у мужчин) и количества остаточной мочи. Посев мочи осуществляли до начала приема препарата и на 7-е сутки после начала лечения.
Результаты и обсуждение. До начала антибиотикотерапии культуральным методом выявлено 64 возбудителя. У 11 (20,4 %) пациентов установлено два возбудителя. Хорошую клиническую эффективность левофлоксацина отметили 47 больных, отсутствие эффекта — 3 (у них выделены штаммы, не чувствительные к левофлоксацину; антибиотик заменен в соответствии с антибиотикограммой). Частичный эффект от лечения получен у 4 пациентов. Побочные эффекты лечения со стороны пищеварительного тракта в виде тошноты зафиксированы у 5 (9,3 %) больных, в виде металлического вкуса во рту — у 2 (3,7 %), послабления стула — у 4 (7,4 %).
Выводы. Установлена высокая клиническая и бактериологическая эффективность, хорошая переносимость и безопасность левофлоксацина у пациентов с осложненными  инфекциями мочевых путей. Доступность указанного препарата позволяет рекомендовать его как антибактериальный препарат первой линии для эмпирической терапии у данной категории больных.

Ключевые слова: инфекции мочевых путей, левофлоксацин.

Список литературы:  
1.    Деревянко И. И., Лавринова Л. Н., Кудряшова Е. Е. Эффективность левофлоксацина (Таваник) при лечении осложненных инфекций мочеполовых органов // Урол. — 2003. — № 1. — С. 31 — 34.
2.    Лопаткин Н. А., Перепанова Т. С. Рациональная фармакология в урологии. — М.: Литтерра, 2006. — С. 347 — 351.
3.    Малей М. Лечение инфекций мочевых путей: фокус на фторхинолоны // Мед. аспекты здоровья мужчины. — 2015. — № 2 (17). — С. 27 — 31.
4.    Никитин О. Д. Эффективная антибактериальная терапия осложненных инфекций мочевых путей // Почки. — 2015. — № 4. — С. 115 — 121.
5.    Пасєчніков С. П., Нашеда С. В., Шило В. М. Раціональна емпірична антибіотикотерапія гострих інфекцій сечостатевої системи в урологічному стаціонарі // Мед. аспекты здоровья мужчины. — 2016. — № 3. — С. 5 — 9.
6.    Перепанова Т. С., Палагин И. С. Актуальные вопросы терапии и профилактики урологических инфекций, стандарты и рекомендации по ведению пациентов с урологическими инфекциями // Вестн. практического врача. — 2014. — № 3. — С. 14 — 17.
7.    http://www.uroweb.org/gls/pdf/18_Urological %20infections_LR.pdf.
8.    Williams D. H., Schaeffer A. J. Current concepts in urinary tract infections // Minerva Urol. Nephrol. — 2004. — Vol. 56 (1). — P. 15 — 31.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

12. Оригінальні дослідження

 

Інноваційна методика лікування хімічних опіків стравоходу в дітей

Б. О. Кравчук 1, Л. І. Цмокалюк 2, І. М. Вишпінський 2, І. В. Смірнова 2, В. Р. Заремба 2

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
2 КУ «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня»

Мета роботи — вивчити дію та ефективність функціонального харчового продукту «Унібіол» при місцевому лікуванні хімічних опіків стравоходу в дітей та опрацювати рекомендації щодо його застосування при цій патології.
Матеріали і методи. У період з 1990 до 2010 р. в умовах Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні проліковано 76 хворих з хімічними опіками стравоходу. Хворих розподілили на дві групи. До контрольної групи залучено 42 (55,3 %) пацієнтів, яких лікували у 1990 — 2000 рр. за класичною методикою з використанням профілактичного бужування, до основної — 34 (44,7 %) хворих, котрих у 2000 — 2010 рр. лікували за запропонованою нами інноваційною методикою місцевого лікування хімічних опіків стравоходу в дітей: з першої доби гострого періоду призначали по 3,0 г (пів чайної ложки) засобу «Унібіол» per os при опіку І та ІІ ступеня кожні дві години, при опіку ІІІ ступеня — щогодини. В обох групах первинне ендоскопічне дослідження (фіброезофагогастроскопію) проводили при госпіталізації та через 7 — 10 днів.
Результати та обговорення. В основній групі найчастіше траплялися опіки стравоходу лужними розчинами — 10 (29,4 %) випадків (переважно ІІ — ІІІ ступеня), заковтування кислотних агентів — 4 (11,8 %) (опіки І — ІІІ ступеня), дія неорганічних ушкоджувальних агентів та інших речовин — відповідно у 6 (17,6 %) та 13 (38,2 %) (опіки І — ІІ ступеня), опік ІІ ступеня, спричинений випитим окропом, — 1 (2,9 %). За результатами первинного та подальших ендоскопічних оглядів хімічний опік стравоходу І ступеня виявлено у 13 (38,3 %) пацієнтів з основної групи та 17 (40,5 %) — з контрольної, опік ІІ ступеня — відповідно у 10 (29,4 %) та 13 (31,0 %) хворих, опік ІІІ ступеня — в 11 (32,3 %) та 12 (28,6 %). Через тяжкий стан у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології перебували 19 (43,2 %) дітей з основної групи та 25 (56,8 %) — з контрольної. Впродовж перших 5 днів у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології проліковано відповідно 18 (94,7 %) та 15 (60,0 %) дітей. Один (2,9 %) пацієнт з основної групи та 10 (40,0 %) з контрольної перебували у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології 6 діб і більше. Прийом рідини та рідкої їжі в перші 2 доби розпочали 22 (64,7 %) хворих з основної групи та 12 (28,6 %) — з конт­рольної. Перевагою інноваційної методики лікування було зменшення кількості хворих, які потребували проведення підтримувальних бужувань (23 (54,8 %) у контрольній групі та 2 (5,9 %) в основній), а також періоду перебування хворих у стаціонарі (при опіку І ступеня — 2 доби, ІІ ступеня — 4 доби, ІІІ ступеня — 9 діб).
Висновки. Використання інноваційної методики клінічно довело позитивний вплив функціонального харчового продукту «Унібіол» на перебіг та наслідок лікування хімічних опіків стравоходу в дітей. В основній групі 97,1 % пацієнтів виписано у задовільному стані без ускладнень, в контрольній групі — 52,4 %. При хімічних опіках стравоходу І та ІІ ступеня вдалося запобігти розвитку рубцевих змін стравоходу в усіх пацієнтів та, як наслідок, забезпечити відповідну якість життя. При хімічному опіку стравоходу ІІІ ступеня зменшено кількість хворих, які потребували проведення тривалих профілактичних бужувань.

Ключові слова: хімічний опік стравоходу, місцеве лікування, функціональний харчовий продукт, діти.

Список літератури:  
1.    Ашкрафт К. У., Холдер Т. М. Детская хирургия. — СПб: Піт. — Тал, 1997. — Т. 1. — 392 с.
2.    Ванцян Э. Н. Лечение ожоговых и рубцовых сужений пищевода. — М.: Медицина, 1971. — 194 с.
3.    Жуков М. Д., Оскретков В. И. Рационализаторское предложение на способ лечения химических ожогов пищеварительного тракта лечебной смесью «Омпабал» в острый период. — Удостоверение АГМИ № 860 от 28.11.1978 г.
4.    Карвял Х. Ф., Паркс Д. Х. Ожоги у детей. — М., 1990. — С. 68 — 70.
5.    Кравчук Б. О., Домарацький В. А., Сергієнко А. В. та ін. Електрохімічний опік стравоходу у дітей // Хірургія дитячого віку. — 2009. — Т. 6, № 2 (23). — С. 66 — 70.
6.    Кривченя Д. Ю., Дубровин А. Г., Андреещев С. А. Диагностика и лечение стеноза пищевода у детей. — К.: Лига-Информ, 2008. — 182 с.
7.    Макаров А. В., Данилов О. А., Сокур П. П., Рибальченко В. Ф. Хімічні опіки стравоходу у дітей та їх наслідки. — К.: Вища шк., 2002. — 107 с.
8.    Смірнова І. В., Цмокалюк Л. І., Смирнов В. В., Вишпінський І. М. Досвід лікування часткової аплазії передньої черевної стінки із застосуванням мазі «Унібіол Цмокалюка» (Випадок із практики) // Пластична, реконструктивна і естетична хірургія. — 2016. — № 1 — 2. — С. 39 — 44.
9.    Цмокалюк Л. І., Фунніков А. В., Русак П. С. Успішне лікування дитини з розповсюдженими некротичними пошкодженнями шкіри // Хірургія дитячого віку. — 2005. — Т. 2, № 2 (7). — С. 115 — 116.

Інше:
Кравчук Борис Олексійович, д. мед. н., доцент кафедри торакальної хірургії та пульмонології
01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 20. E-mail: boris.kravchuk@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 11 травня 2017 р.

 

Инновационная методика лечения химических ожогов пищевода у детей

Б. А. Кравчук 1, Л. И. Цмокалюк 2, И. М. Вышпинский 2, И. В. Смирнова 2, В. Р. Заремба 2

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
2 КУ «Житомирская областная детская клиническая больница»

Цель работы — изучить действие и эффективность функционального пищевого продукта «Унибиол» при местном лечении химических ожогов пищевода у детей, а также разработать рекомендации для его использования при данной патологии.
Материалы и методы. В период с 1990 до 2010 г. в условиях специализированного стационара Житомирской областной детской клинической больницы проведено лечение 76 больных с химическими ожогами пищевода. Больных распределили на две группы. В контрольную группу вошли 42 (55,3 %) пациента, которых в 1990 — 2000 гг. лечили по классической методике с использованием методики профилактического бужирования, в основную — 34 (44,7 %) пациента, которых в 2000 — 2010 гг. лечили согласно предложенной нами инновационной методике местного лечения химических ожогов пищевода у детей: с первых суток острого периода назначали по 3,0 г (полчайной ложки) средства «Унибиол» per os при ожоге І и ІІ степени каждые два часа, при ожоге ІІІ степени — каждый час. В обеих группах первичное эндоскопическое исследование (фибро­эзо­фагогастроскопию) проводили при госпитализации и через 7 — 10 дней.
Результаты и обсуждение. В основной группе чаще всего встречались ожоги пищевода щелочными растворами — 10 (29,4 %) случаев (ожоги ІІ — ІІІ степени), заглатывание кислотных агентов — 4 (11,8 %) (ожоги І — ІІІ степени), действие неорганических поражающих агентов и других веществ — соответственно 6 (17,6 %) и 13 (38,2 %) (ожоги І — ІІ степени), ожог ІІ степени, вызванный выпитым кипятком, — 1 (2,9 %). По результатам первичного и динамического эндоскопического осмотра химический ожог пищевода І степени выявлен у 13 (38,3 %) детей в основной группе и 17 (40,5 % случаев) в контрольной, ожог ІІ степени соответственно — у 10 (29,4 %) и 13 (31,0 %), ожог ІІІ степени — у 11 (32,3 %) и 12 (28,6 %). В связи с тяжестью состояния в отделении интенсивной терапии и анестезиологии находилось 19 (43,2 %) детей основной группы и 25 (56,8 %) контрольной. На протяжении первых 5 суток в отделении интенсивной терапии и анестезиологии проведено лечение соответственно 18 (94,7 %) и 15 (60,0 %) пациентов. Один (2,9 %) больной из основной группы и 10 (29,4 %) из контрольной находились в отделении интенсивной терапии и анестезиологии 6 суток и более. Прием жидкости и жидкой пищи в первые 2 суток начали 22 (64,7 %) ребенка в основной группе и 12 (28,6 %) — в контрольной. Преимуществом инновационной методики лечения стало уменьшение количества больных, которым требовалось проведение профилактических бужирований (23 (54,8 %) в контрольной группе и 2 (5,9 %) в основной), а также длительности нахождения больных в стационаре (ожоге І степени — 2 суток, при ожоге ІІ степени — 4 суток, при ожоге ІІІ степени — 9 суток).
Выводы. Использование предложенной инновационной методики клинически доказало положительное влияние функционального пищевого продукта «Унибиол» на течение и конечный результат лечения химических ожогов пищевода у детей. Так, в основной группе 97,1 % пациентов выписаны в удовлетворительном состоянии без осложнений, в контрольной группе — 52,4 %. При химических ожогах пищевода І и ІІ степени удалось избежать рубцовых изменений пищевода у всех пациентов и, как следствие, обеспечить соответствующее качество жизни. При химическом ожоге пищевода ІІІ степени уменьшилось количество больных, которые нуждались в проведении длительных профилактических бужирований

Ключевые слова: химический ожог пищевода, местное лечение, функциональный пищевой продукт, дети.

Список литературы:  
1.    Ашкрафт К. У., Холдер Т. М. Детская хирургия. — СПб: Піт. — Тал, 1997. — Т. 1. — 392 с.
2.    Ванцян Э. Н. Лечение ожоговых и рубцовых сужений пищевода. — М.: Медицина, 1971. — 194 с.
3.    Жуков М. Д., Оскретков В. И. Рационализаторское предложение на способ лечения химических ожогов пищеварительного тракта лечебной смесью «Омпабал» в острый период. — Удостоверение АГМИ № 860 от 28.11.1978 г.
4.    Карвял Х. Ф., Паркс Д. Х. Ожоги у детей. — М., 1990. — С. 68 — 70.
5.    Кравчук Б. О., Домарацький В. А., Сергієнко А. В. та ін. Електрохімічний опік стравоходу у дітей // Хірургія дитячого віку. — 2009. — Т. 6, № 2 (23). — С. 66 — 70.
6.    Кривченя Д. Ю., Дубровин А. Г., Андреещев С. А. Диагностика и лечение стеноза пищевода у детей. — К.: Лига-Информ, 2008. — 182 с.
7.    Макаров А. В., Данилов О. А., Сокур П. П., Рибальченко В. Ф. Хімічні опіки стравоходу у дітей та їх наслідки. — К.: Вища шк., 2002. — 107 с.
8.    Смірнова І. В., Цмокалюк Л. І., Смирнов В. В., Вишпінський І. М. Досвід лікування часткової аплазії передньої черевної стінки із застосуванням мазі «Унібіол Цмокалюка» (Випадок із практики) // Пластична, реконструктивна і естетична хірургія. — 2016. — № 1 — 2. — С. 39 — 44.
9.    Цмокалюк Л. І., Фунніков А. В., Русак П. С. Успішне лікування дитини з розповсюдженими некротичними пошкодженнями шкіри // Хірургія дитячого віку. — 2005. — Т. 2, № 2 (7). — С. 115 — 116.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

13. Оригінальні дослідження

 

Порівняльна оцінка ефективності ендовенозної лазерної коагуляції великої підшкірної вени із застосуванням торцевого та радіального світловодів

В. Г. Мішалов, О. В. Кузьменко, Л. Ю. Маркулан

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — порівняти ефективність ендовенозної лазерної коагуляції (ЕВЛК) із застосуванням торцевого та радіального світловодів у віддалений післяопераційний період (через рік) залежно від діаметра сафенофеморального співустя (СФС).
Матеріали і методи. У проспективне дослідження залучено 192 хворих на варикозну хворобу нижніх кінцівок: 134 (69,8 %) жінки та 58 (30,2 %) чоловіків віком від 20 до 67 років (у середньому — (39,2 ± 0,7) року). Клас хронічного захворювання вен за СЕАР — IІ–VI. Діаметр СФС — від 5 до 21 мм. Середній бал за шкалою тяжкості венозної дисфункції (VSS) — (10,62 ± 0,47) бала. Довжина сегмента великої підшкірної вени, на якому виконано лазерну коагуляцію, становила від 7 до 94 см (медіана — 37 см). Термін спостереження за хворими — 1 рік. ЕВЛК виконано із застосуванням діодного лазера з довжиною хвилі 1470 нм. Пацієнтів розподілили на дві групи. До групи Т було залучено 112 хворих, яким виконували ЕВЛК із використанням торцевого світловода, в групу Р — 80 пацієнтів, котрим виконували ЕВЛК із застосуванням радіального світловода. Групи були репрезентативними за співвідношенням статей, віком, класом СЕАР, діаметром СФС, балом за шкалою VSS, довжиною обробленого сегмента великої підшкірної вени.
Результати та обговорення. Через рік після операції кумулятивна частота рецидиву вертикального рефлюксу у хворих групи Т становила 12,5 %, у хворих групи Р — 1,2 % (р = 0,005); середній бал за шкалою VSS — (2,69 ± 0,49) та (0,98 ± 0,16) бала (р = 0,004) відповідно. Між групами Т і Р не виявлено статистично значущої різниці щодо частоти рецидиву рефлюксу (5,9 та 0,0 % відповідно, р = 0,061) та середнього бала за шкалою VSS ((1,26 ± 0,33) і (0,39 ± 0,14) бала, р = 0,161).
Висновки. При використанні торцевого і радіального світловодів результати ЕВЛК через рік за шкалою VSS та частота рецидиву вертикального рефлюксу статистично значущо не відрізнялися у хворих із діаметром СФС від 5 до 16 мм. Із збільшенням діаметра СФС (понад 16 мм) результати ЕВЛК статистично значущо кращі у разі використання радіального світловода.

Ключові слова: ендовенозна лазерна коагуляція, радіальний світловод, торцевий світловод, діаметр сафенофеморального співустя, варикозна хвороба, віддалені результати.

Список літератури:  
1.    Хронічні захворювання вен нижніх кінцівок і таза: діагностика, терапія, лікарсько-трудова експертиза, профілактика ускладнень: Клініко-практичні рекомендації (Національні стандарти України) / За ред. О. Ю. Усенка, П. І. Нікульнікова, Л. М. Чернухи. — К.: Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, 2014. — 120 с.
2.    Coleridge-Smith P., Labropoulos N., Partsch H. et al. Duplex ultrasound investigation of the veins in chronic venous disease of the lower limbs — UIP consensus document. Part I. Basic principles // Eur. J. Vasc. Endovasc. Surg. — 2006. — Vol. 31. — P. 83 — 92.
3.    Gloviczki P., Comerota A. J., Dalsing M. C. et al. The care of patients with varicose veins andassociated chronic venous diseases: clinical practice guidelines of theSociety for Vascular Surgery and the American Venous Forum // J. Vasc. Surg. — 2011. — Vol. 53 (suppl.). — P. 2S — 48S.
4.    Lane T., Onida S., Gohel1 M. S. et al. A systematic review and meta-analysis on the role of varicosity treatment in the context of truncal vein ablation. 14th Meeting of the European Venous Forum, Belgrade, Serbia, 27 — 30 June 2013 // Phlebol. — 2013. — Vol. 28, N 2. — Р. 375 — 394.
5.    Merchant R. F., DePalma R. G., Kabnick L. S. Endovascular obliteration of saphenous reflux: A multicenter study // Vasc. Surg. — 2002. — Vol. 35 (6). — P. 1190 — 1196.
6.    O’Donnell T. F., Balk E. M., Dermody M. et al. Recurrence of varicose veins after endovenous ablation of the great saphenous vein in randomized trials // J. Vasc. Surg. Venous Lymphat. Disord. — 2016. — Vol. 4 (1). — P. 97 — 105.
7.    Piazza G. Varicose veins // Circulation. — 2014. — Vol. 130, N 7. — P. 582 — 587.
8.    Rutherford R. B., Padberg F. T. Jr., Comerota A. J. et al. Venous severity scoring: An adjunct to venous outcome assessment // J. Vasc. Surg. — 2000. — Vol. 31, N. 6. — P. 1307 — 1312.
9.    Van der Velden S. K., Lawaetz M., De Maeseneer M. G. et al.; Members of the Predictorsof Endovenous Thermal Ablation Group. Predictors of recanalization of the great saphenous vein in randomized controlled trials 1 year after endovenous thermal ablation // Eur. J. Vasc. Endovasc. Surg. — 2016. — Vol. 52 (2). — P. 234 — 241.
10.    Varicose veins in the leg. The diagnosis and management of varicose veins. Issued July 2013. NICE Clinical Guideline 168. — Available at: Guidance.NICE.org.uk/cg 168. Accessed July 14, 2013.

Інше:
Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 травня 2017 р.

 

Сравнительная оценка эффективности эндовенозной лазерной коагуляции большой подкожной вены с использованием торцевого и радиального световода

В. Г. Мишалов, О. В. Кузьменко, Л. Ю. Маркулан

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — сравнить эффективность эндовенозной лазерной коагуляции (ЭВЛК) с применением торцевого и радиального световодов в отдаленный послеоперационный период (через год) в зависимости от диаметра сафенофеморального соустья (СФС).
Материалы и методы. В проспективное исследование вошли 192 больных варикозной болезнью нижних конечностей, среди них было 134 (69,8 %) женщины и 58 (30,2 %) мужчин в возрасте от 20 до 67 лет (в среднем — (39,2 ± 0,7) года). Класс хронического заболевания вен — II–VI по СЕАР. Диаметр СФС — от 5 до 21 мм. Средний балл по шкале тяжести венозной дисфункции (VSS) — (10,62 ± 0,47) балла. Длина сегмента большой подкожной вены, на котором выполнена ЭВЛК, составляла от 7 до 94 см (медиана — 37 см). Срок наблюдения за больными составлял 1 год. ЭВЛК выполняли с применением диодного лазера с длиной волны 1470 нм. Пациентов распределили на две группы. В группу Т вошло 112 больных, которым выполняли ЭВЛК с использованием торцевого световода, в группу Р — 80 пациентов, которым выполняли ЭВЛК с применением радиального световода. Группы были репрезентативны по соотношению полов, возрасту, классу СЕАР, среднему диаметру СФС, баллу по шкале VSS, длине обработанного сегмента большой подкожной вены.
Результаты и обсуждение. Через год после операции кумулятивная частота рецидива вертикального рефлюкса у больных группы Т составляла 12,5 %, у больных группы Р — 1,2 % (р = 0,005); средний балл по шкале VSS — (2,69 ± 0,49) и (0,98 ± 0,16) балла (р = 0,004) соответственно. Между группами Т та Р не было статистически значимых различий по частоте рецидива рефлюкса (5,9 и 0,0 % соответственно, р = 0,061) и среднему баллу VSS ((1,26 ± 0,33) и (0,39 ± 0,14) балла, р = 0,161).
Выводы. При использовании торцевого и радиального световодов результаты ЭВЛК через год по шкале VSS и частота рецидива вертикального рефлюкса статистически значимо не отличаются у больных с диаметром СФС от 5 до 16 мм. С увеличением диаметра СФС (более 16 мм) результаты ЭВЛК статистически значимо лучше в случае использования радиального световода.

Ключевые слова: эндовенозная лазерная коагуляция, радиальный световод, торцевой световод, диаметр сафенофеморального соустья, варикозная болезнь, отдаленные результаты.

Список литературы:  
1.    Хронічні захворювання вен нижніх кінцівок і таза: діагностика, терапія, лікарсько-трудова експертиза, профілактика ускладнень: Клініко-практичні рекомендації (Національні стандарти України) / За ред. О. Ю. Усенка, П. І. Нікульнікова, Л. М. Чернухи. — К.: Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, 2014. — 120 с.
2.    Coleridge-Smith P., Labropoulos N., Partsch H. et al. Duplex ultrasound investigation of the veins in chronic venous disease of the lower limbs — UIP consensus document. Part I. Basic principles // Eur. J. Vasc. Endovasc. Surg. — 2006. — Vol. 31. — P. 83 — 92.
3.    Gloviczki P., Comerota A. J., Dalsing M. C. et al. The care of patients with varicose veins andassociated chronic venous diseases: clinical practice guidelines of theSociety for Vascular Surgery and the American Venous Forum // J. Vasc. Surg. — 2011. — Vol. 53 (suppl.). — P. 2S — 48S.
4.    Lane T., Onida S., Gohel1 M. S. et al. A systematic review and meta-analysis on the role of varicosity treatment in the context of truncal vein ablation. 14th Meeting of the European Venous Forum, Belgrade, Serbia, 27 — 30 June 2013 // Phlebol. — 2013. — Vol. 28, N 2. — Р. 375 — 394.
5.    Merchant R. F., DePalma R. G., Kabnick L. S. Endovascular obliteration of saphenous reflux: A multicenter study // Vasc. Surg. — 2002. — Vol. 35 (6). — P. 1190 — 1196.
6.    O’Donnell T. F., Balk E. M., Dermody M. et al. Recurrence of varicose veins after endovenous ablation of the great saphenous vein in randomized trials // J. Vasc. Surg. Venous Lymphat. Disord. — 2016. — Vol. 4 (1). — P. 97 — 105.
7.    Piazza G. Varicose veins // Circulation. — 2014. — Vol. 130, N 7. — P. 582 — 587.
8.    Rutherford R. B., Padberg F. T. Jr., Comerota A. J. et al. Venous severity scoring: An adjunct to venous outcome assessment // J. Vasc. Surg. — 2000. — Vol. 31, N. 6. — P. 1307 — 1312.
9.    Van der Velden S. K., Lawaetz M., De Maeseneer M. G. et al.; Members of the Predictorsof Endovenous Thermal Ablation Group. Predictors of recanalization of the great saphenous vein in randomized controlled trials 1 year after endovenous thermal ablation // Eur. J. Vasc. Endovasc. Surg. — 2016. — Vol. 52 (2). — P. 234 — 241.
10.    Varicose veins in the leg. The diagnosis and management of varicose veins. Issued July 2013. NICE Clinical Guideline 168. — Available at: Guidance.NICE.org.uk/cg 168. Accessed July 14, 2013.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

14. Оригінальні дослідження

 

Особливості малоінвазивного лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок

Д. Ю. Рязанов, О. В. Мамунчак, А. М. Якуніч, Д. О. Смирнов

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Мета роботи — вдосконалити спосіб доопераційної діагностики спроможності перфорантних вен у хворих на варикозну хворобу нижніх кінцівок (ВХНК) і розробити малотравматичний спосіб радикального хірургічного лікування.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 132 хворих на ВХНК класу С2—С6 за CEAP.
Результати та обговорення. Розроблено комбінований спосіб діагностики, який дає змогу виявити особливості функціонування венозної системи перфорантних вен гомілки при варикозній хворобі, та спосіб радикального хірургічного лікування. Обсяг запропонованої операції полягає у виконанні кросектомії, короткого стрипінгу стовбура великої сафенової вени з видаленням перфорантів Бойда, міні-флебектомії за Muller.
Висновки. Встановлені особливості функціонування венозної системи при ВХНК дають змогу індивідуалізувати і стандартизувати обсяг хірургічного втручання залежно від стадії захворювання. Запропонований спосіб хірургічного лікування є радикальним, забезпечує найкращі результати в найближчий і віддалений період.

Ключові слова: варикозна хвороба нижніх кінцівок, діагностика, лікування, перфорантні вени re-entry.

Список літератури:  
1.    Мишалов В. Г., Ходос В. А., Селюк В. М., Черняк В. А. Субфасциальная эндоскопическая диссекция перфорантных вен в лечении больных с хронической венозной недостаточностью нижних конечностей // Хірургія України. — 2012. — № 3. — С. 39 — 43.
2.    Нурмеев И. Н., Миролюбов Л. М., Нурмеев Н.Н и др. Новое в лечении варикозного расширения вен нижних конечностей (опит частной флебологической практики) // Вестн. эксперимент. и клин. хирургии. — 2014. — Т. 7, № 2. — С. 142 — 145.
3.    Паламарчук В. И., Сморжевский В. И., Ходос В. А. Неврологические осложнения после операции на венах нижних конечностей // Хірургія України. — 2010. — № 4. — С. 53 — 57.
4.    Усенко О. Ю., Нікульніков П. І., Чернуха Л. М. Хронічні захворювання вен нижніх кінцівок і таза: діагностика, терапія, лікарсько-трудова експертиза, профілактика ускладнень: клініко-практичні рекомендації. — К., 2014. — 120 с.
5.    Чернуха Л. М., Гуч А. А., Боброва А. О. Проблема варикозной болезни нижних конечностей сегодня. Наиболее дискуссионные вопросы // Хірургія України. — 2010. — № 1. — С. 42 — 49.
6.    Coleridge-Smith P., Labropoulos N., Partsch H. et al. Duplex ultrasound investigation of the veins in chronic venous disease of the lower limbs: UIP consensus document: part I. Basic principles // Eur. J. Vasc. Endovasc. Surg. — 2006. — Vol. 31. — P. 83 — 92.
7.    Eklof B., Perrin M., Delis K. T. et al. Updated terminology of chronic venous disorders; the VEIN-TERM transatlantic interdisciplinary consensus document // J. Vasc. Surg. — 2009. — Vol. 49. — P. 498 — 501.
8.    Malas M. B., Quasi U., Lazarus G. et al. Comparative effectiveness of surgical interventions aimed at treating underlying venous pathology in patients with chronic venous ulcer // J. Vasc. Surg.: Venous Lymphat Disord. — 2014. — N 2. — P. 212 — 225.
9.    Rabe E., Panier F. Epidemiology of chronic venous disorders // Handbook of venous disorders: guidelines of the American Venous Forum / Ed. by P. Gloviczki. — 3rd ed. — London: Hodder Arnold, 2009. — P. 105 — 110.
10.    Ricci St. The venous system of the foot: anatomy, physiology and clinical aspects // Phlebolymphol. — 2015. — Vol. 22, N 2. — P. 64 — 75.

Інше:
Мамунчак Ольга В’ячеславівна, аспірант кафедри хірургії та малоінвазивних технологій
E-mail: mamunchak-olga@rambler.ru
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 10 травня 2017 р.

 

Особенности малоинвазивного лечения варикозной болезни нижних конечностей

Д. Ю. Рязанов, О. В. Мамунчак, А. Н. Якунич, Д. А. Смирнова

Запорожская медицинская академия последипломного образования

Цель работы — усовершенствовать способ дооперационной диагностики состоятельности перфорантных вен у пациентов с варикозной болезнью нижних конечностей (ВБНК) и разработать малотравматичный способ радикального хирургического лечения.
Материалы и методы. В исследование включено 132 больных ВБНК класса С2—С6 по CEAP.
Результаты и обсуждение. Разработаны комбинированный способ диагностики, позволяющий выявить особенности функционирования венозной системы перфорантных вен голени при варикозной болезни, и способ радикального хирургического лечения. Объем предложенной операции состоит в выполнении кроссэктомии, короткого стриппинга ствола большой сафеновой вены с удалением перфоранта Бойда, мини-флебэктомией по Muller.
Выводы. Установленные особенности функционирования венозной системы при ВБНК позволяют индивидуализировать и стандартизировать объем хирургического вмешательства в зависимости от стадии заболевания. Предложенный способ хирургического лечения является радикальным, обеспечивает наилучшие результаты в ближайший и отдаленный период.

Ключевые слова: варикозная болезнь нижних конечностей, диагностика, лечение, перфорантные вены re-entry.

Список литературы:  
1.    Мишалов В. Г., Ходос В. А., Селюк В. М., Черняк В. А. Субфасциальная эндоскопическая диссекция перфорантных вен в лечении больных с хронической венозной недостаточностью нижних конечностей // Хірургія України. — 2012. — № 3. — С. 39 — 43.
2.    Нурмеев И. Н., Миролюбов Л. М., Нурмеев Н.Н и др. Новое в лечении варикозного расширения вен нижних конечностей (опит частной флебологической практики) // Вестн. эксперимент. и клин. хирургии. — 2014. — Т. 7, № 2. — С. 142 — 145.
3.    Паламарчук В. И., Сморжевский В. И., Ходос В. А. Неврологические осложнения после операции на венах нижних конечностей // Хірургія України. — 2010. — № 4. — С. 53 — 57.
4.    Усенко О. Ю., Нікульніков П. І., Чернуха Л. М. Хронічні захворювання вен нижніх кінцівок і таза: діагностика, терапія, лікарсько-трудова експертиза, профілактика ускладнень: клініко-практичні рекомендації. — К., 2014. — 120 с.
5.    Чернуха Л. М., Гуч А. А., Боброва А. О. Проблема варикозной болезни нижних конечностей сегодня. Наиболее дискуссионные вопросы // Хірургія України. — 2010. — № 1. — С. 42 — 49.
6.    Coleridge-Smith P., Labropoulos N., Partsch H. et al. Duplex ultrasound investigation of the veins in chronic venous disease of the lower limbs: UIP consensus document: part I. Basic principles // Eur. J. Vasc. Endovasc. Surg. — 2006. — Vol. 31. — P. 83 — 92.
7.    Eklof B., Perrin M., Delis K. T. et al. Updated terminology of chronic venous disorders; the VEIN-TERM transatlantic interdisciplinary consensus document // J. Vasc. Surg. — 2009. — Vol. 49. — P. 498 — 501.
8.    Malas M. B., Quasi U., Lazarus G. et al. Comparative effectiveness of surgical interventions aimed at treating underlying venous pathology in patients with chronic venous ulcer // J. Vasc. Surg.: Venous Lymphat Disord. — 2014. — N 2. — P. 212 — 225.
9.    Rabe E., Panier F. Epidemiology of chronic venous disorders // Handbook of venous disorders: guidelines of the American Venous Forum / Ed. by P. Gloviczki. — 3rd ed. — London: Hodder Arnold, 2009. — P. 105 — 110.
10.    Ricci St. The venous system of the foot: anatomy, physiology and clinical aspects // Phlebolymphol. — 2015. — Vol. 22, N 2. — P. 64 — 75.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

15. Оригінальні дослідження

 

Динаміка стану пацієнтів та показників загальноклінічних аналізів при лікуванні післяопераційних ранових ускладнень з використанням магнієвмісних мінералів у хворих похилого віку

С. О. Мунтян 1, В. В. Гетман 2, А. Ю. Носов 2

1 Дніпропетровська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії
«Центр охорони здоров’я» ПАТ «Укрзалізниця», Дніпро
2 Дніпропетровське клінічне об’єднання швидкої медичної допомоги, Дніпро

Мета роботи — вивчити вплив бішофіту на стан пацієнтів та показники загальноклінічних аналізів при лікуванні геріатричних хворих з рановими ускладненнями після операцій на передній черевній стінці.
Матеріали і методи. Відібрано 57 хворих віком понад 60 років з рановими ускладненнями після операцій на черевній порожнині та передній черевній стінці. Лікування ранових ускладнень передбачало застосування як традиційних методик, так і компресів з бішофітом.
Результати та обговорення. На третю добу від початку лікування виявлено зменшення інтенсивності болю на 31,7 %, кількості ексудату — на 84,6 %, ширини зони гіперемії — на 32,9 %, лейкоцитозу — на 20,5 %, на 7-му добу — значне зменшення інтенсивності болю в ділянці рани (на 60,8 %) та кількості ексудату (на 72,8 %).
Висновки. Використання бішофіту в лікуванні таких післяопераційних ранових ускладнень, як гематома, серома та інфільтрат, сприяє суттєвому зменшенню ексудації в рані, швидкому зменшенню інтенсивності болю, що значно поліпшує самопочуття пацієнтів.

Ключові слова: ранові ускладнення, бішофіт, хворі похилого віку.

Список літератури:  
1.    Баязитов М. Р. Ефективнiсть алопластики великих та гiгантських пiсляоперaцiйних вентральних гриж: Автореф. дис. ...канд. мед. наук. — Тернопiль, 2001. — 19 с.
2.    Белоконев В. И. и др. Биомеханическая концепция патогенеза послеоперационных вентральных грыж // Вестн. хирургии имени И. И. Грекова. — 2000. — № 5. — С. 23 — 27.
3.    Дзяк Г. В., Коваль Е. А., Зорин А. Н. Результати вивчення імуномодулюючих властивостей водяного розчину бішофіту в експерименті // Медичні перспективи. — 1997. — № 3. — С. 80 — 85.
4.    Жебровский В. В., Ильченко Ф. Н., Салем М. М. Осложнения заживления раны после операции по поводу грыжи живота и их профилактика // Клiн. хiрургiя. — 1999. — № 12. — С. 26 — 28.
5.    Лихман В. М. Експериментально-клінічне обґрунтування комплексного хірургічного лікування хворих з великими і гігантськими післяопераційними вентральними грижами: Дис. ...канд. мед. наук: 14.01.03 / Дніпропетров. держ. мед. академія. — Дніпропетровськ, 2005. — 170 с.
6.    Митрофанова И. Ю., Сысуев Б. Б., Сысуев Б. Б. и др. Инновационные лекарственные препараты на основе минерала бишофит глубокой очистки: перспективы и проблемы применения // Фундаментальные исследования. — 2014. — № 9 — 7. — С. 1554 — 1557.
7.    Спасов А. А. Магний в медицинской практике. — Волгоград: Отрок, 2000. — 268 с.
8.    Сысуев Б. Б., Митрофанова И. Ю., Степанова Э. Ф. Перспективы и проблемы создания на основе минерала бишофит эффективных лекарственных форм // Фундаментальные исследования. — 2011. — № 6. — С. 218 — 221.
9.    Ткаченко А. Н. Прогноз и профилактика гнойных осложнений при лечении послеоперационных вентральных грыж: Автореф. дис. ...канд. мед. наук. — СПб, 1999. — 20 c.
10.    Фелештинский Я. П. Хирургическое лечение послеоперационной грыжи живота у пациентов пожилого и старческого возраста // Клин. хирургия. — 1997. — № 11. — С. 17 — 20.
11.    Ягудин М. К. Прогнозирование и профилактика раневых осложнений после пластики вентральных грыж // Хірургія. — 2005. — N 9. — С. 69 — 72.
12.    Chevrel J. P., Rath A. M. Polyester mesh for incisional hernia repair // Incisional hernia / Ed. by V. Schumpelick, A. N. Kingsnorth. — Berlin; Heidelberg: Springer-Verlag, 1999 — P. 327 — 333.
13.    Dumanian G. A., Denhan W. Comparison of repair techniques for major incisional hernias // Am. J. Surg. — 2003. — Vol. 185. — P. 61 — 65.
14.    Klein M. et al. Directly energized uptake of beta-estradiol 17-(beta-D-glucuronide) in plant vacuoles is strongly stimulated by glutathione conjugates // J. Biol. Chem. — 1998. — N 273 (1). — P. 262 — 270.
15.    White T. J., Santos M. C., Thompson J. S. Factors affecting wound complications in repair of ventral hernias // Am. Surg. — 1998. — N 64 (3). — P. 276 — 280.

Інше:
Мунтян Сергій Олексійович, д. мед. н., проф., головний лікар
49008, м. Дніпро, вул. Кедріна, 55. Тел. (56) 793-17-02
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 19 квітня 2016 р.

 

Динамика состояния пациентов и показателей общеклинических анализов при лечении послеоперационных раневых осложнений с использованием магнийсодержащих минералов у больных пожилого возраста

С. А. Мунтян 1, В. В. Гетман 2, А. Ю. Носов 2

1 Днепропетровская клиническая больница на железнодорожном транспорте филиала
«Центр здравоохранения» ПАО «Укрзалізниця», Днепр
2 Днепропетровское клиническое объединение скорой медицинской помощи, Днепр

Цель работы — изучить влияние бишофита на состояние пациентов и показатели общеклинических анализов при лечении гериатрических больных с раневыми осложнениями после операций на передней брюшной стенке.
Материалы и методы. Отобрано 57 больных старше 60 лет с раневыми осложнениями после операций на брюшной полости и передней брюшной стенке. Лечение раневых осложнений предусматривало применение как традиционных методик, так и компрессов с бишофитом.
Результаты и обсуждение. На третьи сутки после начала лечения выявлено уменьшение интенсивности боли на 31,7 %, количества экссудата — на 84,6 %, ширины зоны гиперемии –на 32,9 %, лейкоцитоза — на 20,5 %, на 7-е сутки — значительное уменьшение интенсивности боли в области раны (на 60,8 %) и количества экссудата (на 72,8 %).
Выводы. Использование бишофита в лечении таких послеоперационных раневых осложнений, как гематома, серома и инфильтрат, способствует существенному уменьшению экссудации в ране, быстрому уменьшению интенсивности боли, что значительно улучшает самочувствие пациентов.

Ключевые слова: раневые осложнения, бишофит, больные пожилого возраста.

Список литературы:  
1.    Баязитов М. Р. Ефективнiсть алопластики великих та гiгантських пiсляоперaцiйних вентральних гриж: Автореф. дис. ...канд. мед. наук. — Тернопiль, 2001. — 19 с.
2.    Белоконев В. И. и др. Биомеханическая концепция патогенеза послеоперационных вентральных грыж // Вестн. хирургии имени И. И. Грекова. — 2000. — № 5. — С. 23 — 27.
3.    Дзяк Г. В., Коваль Е. А., Зорин А. Н. Результати вивчення імуномодулюючих властивостей водяного розчину бішофіту в експерименті // Медичні перспективи. — 1997. — № 3. — С. 80 — 85.
4.    Жебровский В. В., Ильченко Ф. Н., Салем М. М. Осложнения заживления раны после операции по поводу грыжи живота и их профилактика // Клiн. хiрургiя. — 1999. — № 12. — С. 26 — 28.
5.    Лихман В. М. Експериментально-клінічне обґрунтування комплексного хірургічного лікування хворих з великими і гігантськими післяопераційними вентральними грижами: Дис. ...канд. мед. наук: 14.01.03 / Дніпропетров. держ. мед. академія. — Дніпропетровськ, 2005. — 170 с.
6.    Митрофанова И. Ю., Сысуев Б. Б., Сысуев Б. Б. и др. Инновационные лекарственные препараты на основе минерала бишофит глубокой очистки: перспективы и проблемы применения // Фундаментальные исследования. — 2014. — № 9 — 7. — С. 1554 — 1557.
7.    Спасов А. А. Магний в медицинской практике. — Волгоград: Отрок, 2000. — 268 с.
8.    Сысуев Б. Б., Митрофанова И. Ю., Степанова Э. Ф. Перспективы и проблемы создания на основе минерала бишофит эффективных лекарственных форм // Фундаментальные исследования. — 2011. — № 6. — С. 218 — 221.
9.    Ткаченко А. Н. Прогноз и профилактика гнойных осложнений при лечении послеоперационных вентральных грыж: Автореф. дис. ...канд. мед. наук. — СПб, 1999. — 20 c.
10.    Фелештинский Я. П. Хирургическое лечение послеоперационной грыжи живота у пациентов пожилого и старческого возраста // Клин. хирургия. — 1997. — № 11. — С. 17 — 20.
11.    Ягудин М. К. Прогнозирование и профилактика раневых осложнений после пластики вентральных грыж // Хірургія. — 2005. — N 9. — С. 69 — 72.
12.    Chevrel J. P., Rath A. M. Polyester mesh for incisional hernia repair // Incisional hernia / Ed. by V. Schumpelick, A. N. Kingsnorth. — Berlin; Heidelberg: Springer-Verlag, 1999 — P. 327 — 333.
13.    Dumanian G. A., Denhan W. Comparison of repair techniques for major incisional hernias // Am. J. Surg. — 2003. — Vol. 185. — P. 61 — 65.
14.    Klein M. et al. Directly energized uptake of beta-estradiol 17-(beta-D-glucuronide) in plant vacuoles is strongly stimulated by glutathione conjugates // J. Biol. Chem. — 1998. — N 273 (1). — P. 262 — 270.
15.    White T. J., Santos M. C., Thompson J. S. Factors affecting wound complications in repair of ventral hernias // Am. Surg. — 1998. — N 64 (3). — P. 276 — 280.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

16. Оригінальні дослідження

 

Некротична інфекція м’яких тканин – діагностика, лікувальна тактика

І. Р. Трутяк 1, О. В. Борзих 2, Д. В. Лось 3, В. І. Медзин 3, В. М. Трюнквальтер 1, Ю. І. Трутяк 1, Н. О. Борзих 4

1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
2 Національний військово-медичний клінічний центр
«Головний військовий клінічний госпіталь», Київ
3 Військово-медичний клінічний центр Західного регіону МО України, Львів
4 ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», Київ

Мета роботи — підвищити ефективність хірургічного лікування некротичної інфекції м’яких тканин у травмованих та поранених.
Матеріали і методи. Проаналізовано діагностику і лікувальну тактику у 8 пацієнтів з некротичною інфекцією м’яких тканин різної локалізації.
Результати та обговорення. Залежно від глибини ураження морфологічного субстрату виділено некротичну форму бешихи, некротичний целюліт, некротичний фасціїт і некротичний міозит. На початку захворювання клінічні вияви некротичної інфекції незначні та не відрізняються від звичайного запального процесу, а площа шкірних змін значно менша за ураження нижче розташованих тканин. Відсутність клінічного ефекту від консервативної терапії протягом 12 год та інтоксикація організму, яка прогресує, мають спонукати хірурга до активної хірургічної тактики — висічення всіх некротичних тканин і розкриття запливів ексудату.
Висновки. Програмовані повторні некректомії і хірургічний туалет рани в комплексі з інтенсивною терапією, гіпербаричною оксигенацією, VAC-терапією та пластичним закриттям ран після ліквідації гострого процесу є необхідними компонентами лікування цієї категорії пацієнтів.

Ключові слова: некротичний фасціїт, некротичний міозит.

Список літератури:  
1.    Липатов К. В., Комарова Е. А., Гурьянов Р. А. Диагностика и хирургическое лечение стрептококковой некротизирующей инфекции мягких тканей // Раны и раневые инфекции. — 2015. — Т. 2, № 1. — С. 6 — 12.
2.    Ahrenholz D. H., Ripple J. M., Irwin R. S. et al. Necrotizing fasciitis and other infections // Intensive Care Medicine. — 2 ed. — Boston, Little, Brown, 1991. — 1334 p.
3.    Al Shukry S., Ommen J. Necrotizing Fasciitis-Report of ten cases and review of recent literature // J. Med. Life. — 2013. — Vol. 6, N 2, — P. 189 — 194.
4.    Anaya D. A., McMahon K., Nathens A. B. et al. Predictors of mortality and limb loss in necrotizing soft tissue infections // Arch. Surg. — 2005. — Vol. 140. — P. 151 — 158.
5.    Anaya D. A., Dellinger E. P. Necrotizing soft-tissue infection: diagnosis and management // Clin. Infect. Dis. — 2007. — Vol. 44, N 5. — P. 705 — 710.
6.    Cuschieri J. Necrotizing soft tissue infection // Surg. Infect. (Larchmt). — 2008. — Vol. 9, N 6. — P. 559 — 562.
7.    Glass G. E., Sheil F., Ruston J. C., Butler P. E. Necrotising soft tissue infection in a UK metropolitan population // Ann. R. Coll. Surg.Engl. — 2015. — Vol. 97, N 1. — P. 46 — 51.
8.    Mishra S. P., Singh S., Gupta S. K. Necrotizing soft tissue infections: Surgeon’s prospective // Int. J. Inflam. — 2013. — Vol. 2013 — P. 1 — 7.
9.    Mullangi P. K., Khardori N. M. Necrotizing soft tissue infections // Med. Clin. N. Am. — 2012. — Vol. 96. — P. 1193 — 1202.
10.    Panesar K. Necrotizing soft tissue infections: «Flesh eating bacteria» // US Pharmacist. — 2013. — Vol. 38, N 4. — P. HS 8-HS 12.
11.    Sadasivan J., Maroju N. K., Balasubramaniam A. Necrotizing fasciitis // Ind. J. Plast. Surg. — 2013. — Vol. 46, N 3. — P. 472 — 478.
12.    Sarani B., Strong M., Pascual J., Schwab C. W. Necrotizing fasciitis: current concepts and review of the literature // J. Am. Coll. Surg. — 2009. — Vol. 208, N 2. — P. 279 — 288.
13.    Stewart L., Shaikh F., Bradley W. P.  et al. Combat-Related Extremity Wound Infection Epidemiology: Trauma Infectious Disease Outcomes Study 2009 — 2012 // Open Forum Infect. Dis. — 2015. — Suppl. 1. — P. 1551.
14.    Wang J. M., Lim H. K. Necrotizing fasciitis: eight-year experience and literature review // Braz. J. Infect. Dis. — 2014. — Vol. 18, N 2. — P. 137 — 143.

Інше:
Трутяк Ігор Романович, д. мед. н., проф., зав. кафедри травматології та ортопедії
Тел. (322) 70-70-20, тел./факс (322) 36-74-29. Е-mail: ihortrutiak@yahoo.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 26 квітня 2017 р.

 

Некротизирующая инфекция мягких тканей — диагностика, лечебная тактика

И. Р. Трутяк 1, О. В. Борзых 2, Д. В. Лось 3, В. И. Медзин 3, В. М. Трюнквальтер 1, Ю. И. Трутяк 1, Н. О. Борзых 4

1 Львовський национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
2 Национальный военно-медицинский клинический центр
«Главный военный клинический госпиталь», Киев
3 Военно-медицинский клинический центр Западного региона МО Украины, Львов
4 ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», Киев

Цель работы — повысить эффективность хирургического лечения некротизирующей инфекции мягких тканей у травмированных и раненых.
Материалы и методы. Проанализированы диагностика и лечебная тактика у 8 пациентов с некротизирующей инфекцией мягких тканей разной локализации.
Результаты и обсуждение. В зависимости от глубины поражения морфологического субстрата выделяли некротическую форму рожи, некротический целлюлит, некротизирующий фасциит и некротизирующий миозит. В начале заболевания клинические проявления некротизирующей инфекции незначительны и не отличаются от обычного воспалительного процесса, а площадь кожных изменений значительно меньше поражения подлежащих тканей. Отсутствие клинического эффекта консервативной терапии в течение 12 ч и нарастающая интоксикация организма являются показаниями к активной хирургической тактике — удалению всех некротических тканей и раскрытию заплывов экссудата.
Выводы. Программированные повторные некрэктомии и хирургический туалет раны в комплексе с интенсивной терапией, гипербарической оксигенацией, VAC-терапией и пластическим закрытием ран после ликвидации острого процесса — необходимые компоненты лечения данной категории пациентов.

Ключевые слова: некротизирующий фасциит, некротизирующий миозит.

Список литературы:  
1.    Липатов К. В., Комарова Е. А., Гурьянов Р. А. Диагностика и хирургическое лечение стрептококковой некротизирующей инфекции мягких тканей // Раны и раневые инфекции. — 2015. — Т. 2, № 1. — С. 6 — 12.
2.    Ahrenholz D. H., Ripple J. M., Irwin R. S. et al. Necrotizing fasciitis and other infections // Intensive Care Medicine. — 2 ed. — Boston, Little, Brown, 1991. — 1334 p.
3.    Al Shukry S., Ommen J. Necrotizing Fasciitis-Report of ten cases and review of recent literature // J. Med. Life. — 2013. — Vol. 6, N 2, — P. 189 — 194.
4.    Anaya D. A., McMahon K., Nathens A. B. et al. Predictors of mortality and limb loss in necrotizing soft tissue infections // Arch. Surg. — 2005. — Vol. 140. — P. 151 — 158.
5.    Anaya D. A., Dellinger E. P. Necrotizing soft-tissue infection: diagnosis and management // Clin. Infect. Dis. — 2007. — Vol. 44, N 5. — P. 705 — 710.
6.    Cuschieri J. Necrotizing soft tissue infection // Surg. Infect. (Larchmt). — 2008. — Vol. 9, N 6. — P. 559 — 562.
7.    Glass G. E., Sheil F., Ruston J. C., Butler P. E. Necrotising soft tissue infection in a UK metropolitan population // Ann. R. Coll. Surg.Engl. — 2015. — Vol. 97, N 1. — P. 46 — 51.
8.    Mishra S. P., Singh S., Gupta S. K. Necrotizing soft tissue infections: Surgeon’s prospective // Int. J. Inflam. — 2013. — Vol. 2013 — P. 1 — 7.
9.    Mullangi P. K., Khardori N. M. Necrotizing soft tissue infections // Med. Clin. N. Am. — 2012. — Vol. 96. — P. 1193 — 1202.
10.    Panesar K. Necrotizing soft tissue infections: «Flesh eating bacteria» // US Pharmacist. — 2013. — Vol. 38, N 4. — P. HS 8-HS 12.
11.    Sadasivan J., Maroju N. K., Balasubramaniam A. Necrotizing fasciitis // Ind. J. Plast. Surg. — 2013. — Vol. 46, N 3. — P. 472 — 478.
12.    Sarani B., Strong M., Pascual J., Schwab C. W. Necrotizing fasciitis: current concepts and review of the literature // J. Am. Coll. Surg. — 2009. — Vol. 208, N 2. — P. 279 — 288.
13.    Stewart L., Shaikh F., Bradley W. P.  et al. Combat-Related Extremity Wound Infection Epidemiology: Trauma Infectious Disease Outcomes Study 2009 — 2012 // Open Forum Infect. Dis. — 2015. — Suppl. 1. — P. 1551.
14.    Wang J. M., Lim H. K. Necrotizing fasciitis: eight-year experience and literature review // Braz. J. Infect. Dis. — 2014. — Vol. 18, N 2. — P. 137 — 143.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

17. Оригінальні дослідження

 

Обґрунтування використання декскетопрофену для знеболювання в ранній післяопераційний період в онкохірургії

Д. В. Дмитрієв, К. Ю. Дмитрієва, Б. В. Залецький, О. А. Залецька

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Мета роботи — порівняти ефективність та безпечність застосування декскетопрофену для знеболювання в ранній післяопераційний період у пацієнтів, прооперованих з приводу пухлин черевної порожнини.
Матеріали і методи. У дослідження залучили 64 пацієнтів, прооперованих з приводу пухлин заочеревинного простору (44 (69 %)), пухлин яєчника (20 (31 %)). Дизайн передбачав рандомізацію пацієнтів на дві групи: 1-шу (34 (53 %)) — в якій знеболювання проводили морфіном у дозі 10 мг у стандартному виконанні, і 2-гу (30 (47 %)) — в якій знеболювання проводили декскетопрофеном («Кейвер»). Добова доза лікарського засобу не перевищувала 150 мг. Вивчали показники внутрішньочеревного тиску методом Крона та абдомінальний перфузійний тиск. Проводили допплерометрію мезентеріального кровотоку у верхній мезентеріальній, нирковій та селезінковій артеріях. Визначали кількісні параметри кровотоку в артеріальних судинах: пікову систолічну та кінцеву діастолічну швидкість кровотоку, індекс периферичного опору.
Результати та обговорення. Дослідження артеріального кровообігу у верхній брижовій та нирковій артеріях виявило вище значення індексу резистентності у 1-й групі, ніж у 2-й, що свідчило про блокаду мікроциркуляторного русла і, як наслідок, про ­неефективне знеболювання в 1-й групі. У 1-й групі додаткові болюси морфіну (10 мг) введено 4 (11,7 %) пацієнтам. У 2-й групі необхідність у додатковому введенні морфіну не виникла. Використання декскетопрофену («Кейвер») для післяопераційного знеболювання сприяло зменшенню виявів синдрому інтраабдомінальної гіпертензії (р < 0,05) та поліпшувало кровотік у магістральних судинах черевної порожнини.
Висновки. Комплексне вивчення реакцій больової поведінки, фізіологічних показників і лабораторних стресових тестів показало, що використання декскетопрофену для післяопераційного знеболювання сприяло ефективній анальгезії після травматичних операцій, давало змогу значно знизити потребу в опіоїдах.

Ключові слова: декскетопрофен, знеболювання, опіоїди, діти.

Список літератури:  
1.    Айзенберг В. Л., Ульрих Г.Э, Цыпин Л. Е., Заболотский Д. В. Региональная анестезия в педиатрии. — Синтез Бук, 2012. — 304 с.
2.    Ветешев П. С., Ветешева М. С. Принципы анальгезии в раннем послеоперационном периоде // Хирургия. — 2002. — № 12. — С. 49 — 52.
3.    Baratta J., Schwenk E., Viscusi E. Clinical consequences of inadequate pain relief: barriers to optimal pain management // Plast. Reconstr. Surg. — 2014. — N 134 (4). — P. 15 — 21.
4.    Chou R., Gordon D., de Leon-Casasola O. et al. Management of Postoperative Pain: A Clinical Practice Guideline From the American PainSociety, the American Society of Regional Anesthesia and Pain Medicine, and the American Society of Anesthesiologists’ Committee on Regional Anesthesia, Executive Committee, and Administrative Council // J. Pain. — 2016. — № 17 (2). — P. 131 — 57.
5.    Gerbershagen H. J., Aduckathil S., van Wijck A. J. et al. Pain Intensity on the First Day after Surgery A Prospective Cohort Study Comparing 179 Surgical Procedures // Anesthesiol. — 2013. — Vol. 118. — Р. 934 — 944.
6.    Hopf H., Weitz J. Postoperative pain management // Arch. Surg. — 1994. — Vol. 129 (2). — Р. 128 — 132.
7.    Maier C., Nestler N., Richter H. The quality of postoperative pain management in German hospitals // Dtsch. Arstebl. Int. — 2010. — Bd. 107. — S. 607 — 614.

Інше:
Дмитрієв Дмитро Валерійович,  к. мед. наук, доцент кафедри хірургії №1 з курсом анестезіології
E-mail: dmytrodmytriiev@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 травня 2017 р.

 

Обоснование использования декскетопрофена для обезболивания в ранний послеоперационный период в онкохирургии

Д. В. Дмитриев, К. Ю. Дмитриева, Б. В. Залецкий, А. А. Залецкая

Винницкий национальный медицинский университет имени Н. И. Пирогова

Цель работы — сравнить эффективность и безопасность применения декскетопрофена для обезболивания в ранний послеоперационный период у пациентов, прооперированных по поводу опухолей брюшной полости.
Материалы и методы. В исследование были включены 64 пациента, прооперированных по поводу опухолей забрюшинного пространства (44 (69 %)), опухоли яичника (20 (31 %)). Дизайн предусматривал рандомизацию пациентов на две группы: 1-ю (34 (53 %)) — в которой обезболивание проводили морфином в дозе 10 мг в стандартном выполнении, и 2-ю (30 (47 %)) — в которой обезболивание проводили декскетопрофеном («Кейвер»). Суточная доза лекарственного средства не превышала 150 мг. Изучали показатели внутрибрюшного давления методом Крона и абдоминальное перфузионное давление. Проводили допплерометрию мезентериального кровотока в верхней мезентериальной, почечной и селезеночной артерии. Определяли количественные параметры кровотока в артериальных сосудах: пиковую систолическую и конечную диастолическую скорость кровотока, индекс периферического сопротивления.
Результаты и обсуждение. Исследование артериального кровообращения в верхней брыжеечной и почечной артерии выявило большее значение индекса резистентности в 1-й группе, чем в 2-й, что свидетельствовало о блокаде микроциркуляторного русла и, как следствие, о ­неэффективном обезболивании в 1-й группе. В 1-й группе дополнительные болюсы морфина (10 мг) введены 4 (11,7 %) пациентам. Во 2-й группе необходимости в дополнительном введении морфина не возникло. Использование декскетопрофена («Кейвер») для послеоперационного обезболивания способствовало уменьшению проявлений синдрома интраабдоминальной гипертензии (р < 0,05) и улучшало кровоток в магистральных сосудах брюшной полости.
Выводы. Комплексное изучение реакций болевого поведения, физиологических показателей и лабораторных стрессовых тестов показало, что использование декскетопрофена для послеоперационного обезболивания способствовало эффективной анальгезии после травматических операций, позволяло значительно снизить потребность в опиоидах.

Ключевые слова: декскетопрофен, обезболивание, опиоды, дети.

Список литературы:  
1.    Айзенберг В. Л., Ульрих Г.Э, Цыпин Л. Е., Заболотский Д. В. Региональная анестезия в педиатрии. — Синтез Бук, 2012. — 304 с.
2.    Ветешев П. С., Ветешева М. С. Принципы анальгезии в раннем послеоперационном периоде // Хирургия. — 2002. — № 12. — С. 49 — 52.
3.    Baratta J., Schwenk E., Viscusi E. Clinical consequences of inadequate pain relief: barriers to optimal pain management // Plast. Reconstr. Surg. — 2014. — N 134 (4). — P. 15 — 21.
4.    Chou R., Gordon D., de Leon-Casasola O. et al. Management of Postoperative Pain: A Clinical Practice Guideline From the American PainSociety, the American Society of Regional Anesthesia and Pain Medicine, and the American Society of Anesthesiologists’ Committee on Regional Anesthesia, Executive Committee, and Administrative Council // J. Pain. — 2016. — № 17 (2). — P. 131 — 57.
5.    Gerbershagen H. J., Aduckathil S., van Wijck A. J. et al. Pain Intensity on the First Day after Surgery A Prospective Cohort Study Comparing 179 Surgical Procedures // Anesthesiol. — 2013. — Vol. 118. — Р. 934 — 944.
6.    Hopf H., Weitz J. Postoperative pain management // Arch. Surg. — 1994. — Vol. 129 (2). — Р. 128 — 132.
7.    Maier C., Nestler N., Richter H. The quality of postoperative pain management in German hospitals // Dtsch. Arstebl. Int. — 2010. — Bd. 107. — S. 607 — 614.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

18. Випадок із практики

 

Випадок успішного лікування пацієнтки із сімейним дифузним поліпозом товстої кишки

В. Г. Мішалов, І. Г. Криворчук, І. М. Лещишин, П. Л. Бик, Т. О. Огороднік, О. В. Панчук

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Представлено випадок успішного лікування пацієнтки з дифузним поліпозом товстої кишки. Пацієнтка віком 18 років з діагнозом: сімейний аденоматоз товстої кишки, тотальне ураження товстої кишки, класична форма. Перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва з 02.12.2016 р. до 24.12.2016 р. За результатами обстеження протипоказань до проведення оперативного втручання не виявлено. Враховуючи молодий вік пацієнтки, було виконано тотальну колектомію з відновленням безперервності шлунково-кишкового тракту ілео-ректоанастомозом за типом кінець у кінець, санацію та дренування черевної порожнини. Від тотальної колопроктектомії хвора категорично відмовилася. Пряма кишка містить множинні поліпи, залишена інтактною. При проведенні генетичного дослідження виявлено мутацію гена АРС алелі 5q21, кодон 1256. Гістологічне дослідження: аденоматозні поліпи, злоякісного переродження не виявлено. Хвору оглянуто через місяць і скеровано на ендоскопічне видалення поліпів прямої кишки. На нашу думку, в лікуванні сімейного аденоматозу товстої кишки метод тотальної колектомії з відновленням безперервності шлунково-кишкового тракту ілеоректоанастомозом за типом кінець у кінець є оптимальним у молодих пацієнтів за відсутності злоякісного переродження поліпів, що дає їм змогу вести нормальний спосіб життя без фізіологічних обмежень. Доступом, який має добрий косметичний ефект, вважаємо доступ за Пфаненштилем. Він дає змогу виконати оперативне втручання в повному обсязі за наявності сучасного матеріально-технічного забезпечення.

Ключові слова: сімейний аденоматоз товстого кишечника, ген APC, тотальна колектомія.

Список літератури:  
1.    Введение в молекулярную диагностику / Под. ред. М. А. Пальцева, Д. В. Залетаева. — 2011. — М.: Медицина. — Т. 2. — 504 с.
2.    Имянитов Е. Н. Скрининг для лиц с наследственной предрасположенностью к раку // Практ. онкол. — 2010. — Т. 11. — С. 102 — 109.
3.    Муззафарова Т., Поспехова Н. И., Сачков И. Ю. и др. Новые мутации в гене АРС при семейном аденоматозном полипозе: обнаружение, характеристика и анализ // Бюл. экспер. биол. — 2011. — Т. 139. — С. 334 — 336.
4.    Федоров В. Д., Дульцев Ю. В. Проктология. — М.: Медицина, 2012. — 384 с.
5.    Bussey H. Historical developments in familial adenomatous polyposis // Familial adenomatous polyposis / Ed. by L. Herrera. — New York, 1990. — P. 17.
6.    Corman M. L. Colon and Rectal Surgery. Sixth Edition. — LWW, 2005. — P. 650 — 689.
7.    Cripps W. Two cases of disseminated polyps of the rectum // Trans Pathol. Soc. (London). — 1882. — Vol. 33. — P. 165 — 168.
8.    Eberhart C. E., Coffey R. J., Radhika A et al. Up-regulation of cyclooxygenase 2 gene expression in human colorectal adenomas and adenocarcinomas // Gastroenterol. — 2002. — Vol. 107. — P. 1183 — 1188.
9.    Kinzler K. W., Nilbert M., Su L. et al. Identification of FAP locus genes from chromosome 5q21 // Science. — 1991. — Vol. 253. — P. 661 — 665.
10.    Sieber O., Lipton L., Heinimann K. et al. Multiple colorectal adenomas, classic adenomatous polyposis, and germline mutations in MYH // New Engl. J. Med. — 2003. — Vol. 27. — P. 791 — 799.
11.    Smith T. Three cases of multiple polyps of lower bowel occurring in one family // St. Bartholomew’s Hosp. Rep. — 1887. — Vol. 23. — P. 225 — 229.

Інше:
Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 25 травня 2017 р.

 

Случай успешного лечения пациентки с семейным диффузным полипозом толстой кишки

В. Г. Мишалов, И. Г. Криворчук, И. М. Лещишин, П. Л. Бык, Т. А. Огородник, О. В. Панчук

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Представлен случай успешного лечения пациентки с диффузным полипозом толстой кишки. Пациентка в возрасте 18 лет с диагнозом: семейный аденоматоз толстой кишки, тотальное поражение толстой кишки, классическая форма. Находилась на лечении в хирургическом отделении Александровской клинической больницы г. Киева с 02.12.2016 г. по 24.12.2016 г. По результатам обследования противопоказаний к проведению оперативного вмешательства не обнаружено. Учитывая молодой возраст пациентки, выполнены тотальная колэктомия с восстановлением непрерывности желудочно-кишечного тракта илео-ректоанастомозом по типу конец в конец, санация и дренирование брюшной полости. От тотальной колопроктэктомии больная категорически отказалась. Прямая кишка содержит множественные полипы, оставлена интактной. При проведении генетического исследования выявлены мутации гена АРС аллели 5q21, кодон 1256. Гистологическое исследование: аденоматозные полипы, злокачественного перерождения не обнаружено. Больная осмотрена через месяц и направлена на эндоскопическое удаление полипов прямой кишки. По нашему мнению, в лечении семейного аденоматоза толстой кишки метод тотальной колэктомии с восстановлением непрерывности желудочно-кишечного тракта илео-ректоанастомоза по типу конец в конец является оптимальным у молодых пациентов при отсутствии злокачественного перерождения полипов, дает им возможность вести нормальный образ жизни без физиологических ограничений. Доступом, который имеет хороший косметический эффект, считаем доступ по Пфаненштилю. Он позволяет выполнить оперативное вмешательство в полном объеме при наличии современного материально-технического обеспечения.

Ключевые слова: семейный аденоматоз толстого кишечника, ген APC, тотальная колэктомия.

Список литературы:  
1.    Введение в молекулярную диагностику / Под. ред. М. А. Пальцева, Д. В. Залетаева. — 2011. — М.: Медицина. — Т. 2. — 504 с.
2.    Имянитов Е. Н. Скрининг для лиц с наследственной предрасположенностью к раку // Практ. онкол. — 2010. — Т. 11. — С. 102 — 109.
3.    Муззафарова Т., Поспехова Н. И., Сачков И. Ю. и др. Новые мутации в гене АРС при семейном аденоматозном полипозе: обнаружение, характеристика и анализ // Бюл. экспер. биол. — 2011. — Т. 139. — С. 334 — 336.
4.    Федоров В. Д., Дульцев Ю. В. Проктология. — М.: Медицина, 2012. — 384 с.
5.    Bussey H. Historical developments in familial adenomatous polyposis // Familial adenomatous polyposis / Ed. by L. Herrera. — New York, 1990. — P. 17.
6.    Corman M. L. Colon and Rectal Surgery. Sixth Edition. — LWW, 2005. — P. 650 — 689.
7.    Cripps W. Two cases of disseminated polyps of the rectum // Trans Pathol. Soc. (London). — 1882. — Vol. 33. — P. 165 — 168.
8.    Eberhart C. E., Coffey R. J., Radhika A et al. Up-regulation of cyclooxygenase 2 gene expression in human colorectal adenomas and adenocarcinomas // Gastroenterol. — 2002. — Vol. 107. — P. 1183 — 1188.
9.    Kinzler K. W., Nilbert M., Su L. et al. Identification of FAP locus genes from chromosome 5q21 // Science. — 1991. — Vol. 253. — P. 661 — 665.
10.    Sieber O., Lipton L., Heinimann K. et al. Multiple colorectal adenomas, classic adenomatous polyposis, and germline mutations in MYH // New Engl. J. Med. — 2003. — Vol. 27. — P. 791 — 799.
11.    Smith T. Three cases of multiple polyps of lower bowel occurring in one family // St. Bartholomew’s Hosp. Rep. — 1887. — Vol. 23. — P. 225 — 229.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

19. Огляди

 

До питання створення вітчизняних протоколів надання медичної допомоги хворим з гострою хірургічною патологією на засадах доказової медицини

Ю. С. Лисюк 1, Я. О. Савчак 2, О. І. Пилипович 3

1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
2 Чернігівська обласна лікарня
3 KЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи»

Висвітлено принципи розробки клінічних настанов на засадах доказової медицини. На підставі аналізу літератури оцінено інформативність клінічних симптомів та додаткових методів обстеження в діагностиці гострого апендициту. Проаналізовано відповідність вітчизняного клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на гострий апендицит (2010) рекомендаціям провідних хірургічних асоціацій.

Ключові слова: доказова медицина, клінічні настанови, клінічні протоколи надання медичної допомоги, гострий апендицит.

Список літератури:  
1.    Свінціцький А. С. Роль вільного доступу до сучасної фахової інформації на засадах доказової медицини в забезпеченні високої якості до- та післядипломної підготовки лікарів і надання медичної допомоги в Україні // Практикуючий лікар. — 2014. — № 3. — С. 125 — 127.
2.    Степаненко А. В., Парій В. Д., Морозов А. М. та ін. Уніфікована методика з розробки локальних протоколів медичної допомоги для закладів охорони здоров’я України (методичні рекомендації). — К., 2012. — 38 с.
3.    Agresta F., Ansaloni L., Baiocchi G. L. et al. Laparoscopic approach to acute abdomen from the Consensus Development Conference of the Società Italiana di Chirurgia Endoscopica e nuove tecnologie (SICE), Associazione Chirurghi Ospedalieri Italiani (ACOI), Società Italiana di Chirurgia (SIC), Società Italiana di Chirurgia d’Urgenza e del Trauma (SICUT), Società Italiana di Chirurgia nell’Ospedalità Privata (SICOP), and the European Association for Endoscopic Surgery (EAES) // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26, N 8. — P. 2134 — 2164. DOI: 10.1007/s00464-012-2331-3.
4.    Alvarado A. A practical score for the early diagnosis of acute appendicitis // Ann. Emerg. Med. — 1986. — Vol. 15, N 5. — P. 557 — 564. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/S0196-0644 (86)80993-3.a
5.    Andersen B. R., Kallehave F. L., Andersen H. K. Antibiotics versus placebo for prevention of postoperative infection after appendicectomy // Cochrane Database Syst. Rev. — 2005. — N 3. — CD001439. DOI: 10.1002/14651858.CD001439.
6.    Bhangu A., Søreide K., Di Saverio S. et al. Acute appendicitis: modern understanding of pathogenesis,diagnosis, and management // The // Lancet. — 2015. — Vol. 386. — P. 1278 — 1287. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/S0140-6736 (15)00275-5.
7.    Cobben L., Groot I., Kingma L. et al. A simple MRI protocol in patients with clinically suspected appendicitis: results in 138 patients and effect on outcome of appendectomy // Eur. Radiol. — 2009. — Vol. 19, N 5. — P. 1175 — 1183. DOI: 10.1007/s00330-008-1270-9.
8.    Cole M. A., Maldonado N. Evidence-based management of suspected appendicitis in the emergency department // Emerg. Med. Pract. — 2011. — Vol. 13, N 10. — P. 1 — 29.
9.    Cuschieri J., Florence M., Flum D. et al. Negative appendectomy and imaging accuracy in the Washington State Surgical Care and Outcomes Assessment Program // Ann. Surg. — 2008. — Vol. 248, N 4. — P. 557 — 563. DOI:10.1097/SLA.0b013e318187aeca.
10.    Di Saverio S., Birindelli A., Kelly M. D. et al. WSES Jerusalem guidelines for diagnosis and treatment of acute appendicitis // World J. Emerg. Surg. — 2016. — Vol. 11, N 1. — DOI: 10.1186/s13017-016-0090-5.
11.    DeFrances C. J., Cullen K. A., Kozak L. J. National Hospital Discharge Survey: 2005 Annual summary with detailed diagnosis and procedure data // Vital Health Stat. 13. — 2007. — Vol. 165. — P. 1 — 209. PMID:18350768.
12.    Fitzmaurice G. J., McWilliams B, Hurreiz H., Epanomeritakis E. Antibiotics versus appendectomy in the management of acute appendicitis: a review of the current evidence // Can. J. Surg. — 2011. — Vol. 54, N 5. — P. 307 — 314. DOI: 10.1503/cjs.006610.
13.    Guyatt G., Cairns J., Churchill D. et al. Evidence-Based Medicine Working Group. Evidence-ased medicine. A new approach to teaching the practice of medicine // JAMA. — 1992. — Vol. 268, N 17. — P. 2420 — 2425. DOI:10.1001/jama.1992.03490170092032.
14.    Guyatt G., Gutterman D., Baumann M. H. et al. Grading strength of recommendations and quality of evidence in clinical guidelines. Report from an American college of chest physicians task force // Chest. — 2006. — Vol. 129 (1). — P. 174 — 181. DOI: 10.1378/chest.129.1.174.
15.    Hernandez J. A., Swischuk L. E., Angel C. A. et al. Imaging of acute appendicitis: US as the primary imaging modality // Pediatr. Radiol. — 2005. — Vol. 35, N 4. — P. 392 — 395. DOI: 10.1007/s00247-004-1372-8.
16.    Howell J. M., Eddy O. L., Lukens T. W. et al. Clinical policy: Critical issues in the evaluation and management of emergency department patients with suspected appendicitis // Ann. Emerg. Med. — 2010. — Vol. 55, N 1. — P. 71 — 116.
17.    Jang S. O., Kim B. S., Moon D. J. Application of alvarado score in patients with suspected appendicitis // Korean J. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 52, N 1. — P. 27 — 31. PMID:19077488.
18.    Kharbanda A. B., Taylor G. A., Fishman S. J., Bachur R. G. A clinical decision rule to identify children at low risk for appendicitis // Pediatrics. — 2005. — Vol. 116, N 3. — P. 709 — 716.
19.    Lam M., Singh A., Kaewlai R., Novelline R. A. Magnetic resonance of acute appendicitis: pearls and pitfalls // Curr. Probl. Diagn. Radiol. — 2008. — Vol. 37, N 2. — P. 57 — 66.
20.    Laméris W., van Randen A., Go P. M. et al. Single and combined diagnostic value of clinical features and laboratory tests in acute appendicitis // Acad. Emerg. Med. — 2009. — Vol. 16, N 9. — P. 835 — 842. DOI: 10.1111/j.1553-2712.2009.00486.x.
21.    Navarro Fernández J. A., Tárraga López P. J., Rodríguez Montes J. A., López Cara M. A.. Validity of tests performed to diagnose acute abdominal pain in patients admitted at an emergency department // Rev. Esp. Enfermedades Dig. Organo Of. Soc. Esp. Patol. Dig. — 2009. — Vol. 101, N 9. — P. 610 — 618.
22.    Old J. L., Dusing R. W., Yap W., Dirks J. Imaging for suspected appendicitis // Am. Fam. Physician. — 2005. — Vol. 71, N 1. — P. 71 — 78. PMID:15663029.
23.    Rosen M. P., Ding A., Blake M. A. et al. ACR Appropriateness Criteria® right lower quadrant pain — suspected appendicitis // J. Am. Coll. Radiol. — 2011. — Vol. 8, N 11. — P. 749 — 755. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.jacr.2011.07.010.
24.    Sartelli M., Viale P., Catena F. et al. 2013 WSES guidelines for management of intra -abdominal infections // World J. Emerg. Surg. — 2013. — Vol. 8, N 3. — P. 1 — 29. DOI: 10.1186/1749-7922-8 -3.
25.    Scottish Intercollegiate Guidelines Network (SIGN). SIGN 50: a guideline developer’s handbook. Edinburgh:, 2014. 56p. http://www.sign.ac.uk/guidelines/fulltext/50/index.html.
26.    Shogilev D. J., Duus N., Odom S. R., Shapiro N. I. Diagnosing appendicitis: evidence-based review of the diagnostic approach in 2014 // West. J. Emerg. Med. — 2014. — Vol. 15 (7). — P. 859 — 871.
27.    Solomkin J. S., Mazuski J. E., Bradley J. S. et al. Diagnosis and Management of Complicated Intra-abdominal Infection in Adults and Children: Guidelines by the Surgical Infection Society and the Infectious Diseases Society of America // Clin. Infect. Dis. — 2010. — Vol. 50, N 2. — P. 133 — 164. DOI:https: // doi.org/10.1086/649554.
28.    Terasawa T., Blackmore C. C., Bent S., Kohlwes R. J. Systematic review: Computed tomography and ultrasonography to detect acute appendicitis in adults and adolescents // Ann. Intern. Med. — 2004. — Vol. 141, N 7. — P. 537 — 546.
29.    Walczak D., Pawełczak D., Źółtaszek A. et al. Ocena przydatności skal punktowych w diagnostyce ostrego zapalenia wyrostka robaczkowego // Polski Przegląd Chirurgiczny. — 2015. — Vol. 87, N 2. — P. 121 — 129.
30.    Weston A. R., Jackson T. J., Blamey S. Diagnosis of appendicitis in adults by ultrasonography or computed tomography: a systematic review and meta-analysis // Int. J. Technol. Assess. Health Care. — 2005. — Vol. 21, N 3. — P. 368 — 379.
31.    Wilms I.M, de Hoog D.E, de Visser D.C, Janzing H. M. Appendectomy versus antibiotic treatment for acute appendicitis // Cochrane Database Syst. Rev. — 2011. — N 11. — 30 p.

Інше:
Лисюк Юрій Сергійович, к. мед. н., доцент кафедри загальної хірургії
Е-mail: Lysyuk_Y@bigmir.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 15 травня 2017 р.

 

К вопросу разработки отечественных протоколов оказания медицинской помощи пациентам с острой хирургической патологией на принципах доказательной медицины

Ю. С. Лысюк 1, Я. А. Савчак 2, О. И. Пилипович 3

1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
2 Черниговская областная больница
3 KЗ КОС «Киевское областное бюро судебно-медицинской экспертизы»

Освещены принципы разработки клинических рекомендаций на принципах доказательной медицины. На основании анализа литературы оценена информативность клинических симптомов и дополнительных методов обследования в диагностике острого аппендицита. Проанализировано соответствие отечественного протокола оказания медицинской помощи больным с острым аппендицитом (2010) рекомендациям ведущих хирургических ассоциаций.

Ключевые слова: доказательная медицина, клинические рекомендации, клинические протоколы оказания медицинской помощи, острый аппендицит.

Список литературы:  
1.    Свінціцький А. С. Роль вільного доступу до сучасної фахової інформації на засадах доказової медицини в забезпеченні високої якості до- та післядипломної підготовки лікарів і надання медичної допомоги в Україні // Практикуючий лікар. — 2014. — № 3. — С. 125 — 127.
2.    Степаненко А. В., Парій В. Д., Морозов А. М. та ін. Уніфікована методика з розробки локальних протоколів медичної допомоги для закладів охорони здоров’я України (методичні рекомендації). — К., 2012. — 38 с.
3.    Agresta F., Ansaloni L., Baiocchi G. L. et al. Laparoscopic approach to acute abdomen from the Consensus Development Conference of the Società Italiana di Chirurgia Endoscopica e nuove tecnologie (SICE), Associazione Chirurghi Ospedalieri Italiani (ACOI), Società Italiana di Chirurgia (SIC), Società Italiana di Chirurgia d’Urgenza e del Trauma (SICUT), Società Italiana di Chirurgia nell’Ospedalità Privata (SICOP), and the European Association for Endoscopic Surgery (EAES) // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26, N 8. — P. 2134 — 2164. DOI: 10.1007/s00464-012-2331-3.
4.    Alvarado A. A practical score for the early diagnosis of acute appendicitis // Ann. Emerg. Med. — 1986. — Vol. 15, N 5. — P. 557 — 564. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/S0196-0644 (86)80993-3.a
5.    Andersen B. R., Kallehave F. L., Andersen H. K. Antibiotics versus placebo for prevention of postoperative infection after appendicectomy // Cochrane Database Syst. Rev. — 2005. — N 3. — CD001439. DOI: 10.1002/14651858.CD001439.
6.    Bhangu A., Søreide K., Di Saverio S. et al. Acute appendicitis: modern understanding of pathogenesis,diagnosis, and management // The // Lancet. — 2015. — Vol. 386. — P. 1278 — 1287. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/S0140-6736 (15)00275-5.
7.    Cobben L., Groot I., Kingma L. et al. A simple MRI protocol in patients with clinically suspected appendicitis: results in 138 patients and effect on outcome of appendectomy // Eur. Radiol. — 2009. — Vol. 19, N 5. — P. 1175 — 1183. DOI: 10.1007/s00330-008-1270-9.
8.    Cole M. A., Maldonado N. Evidence-based management of suspected appendicitis in the emergency department // Emerg. Med. Pract. — 2011. — Vol. 13, N 10. — P. 1 — 29.
9.    Cuschieri J., Florence M., Flum D. et al. Negative appendectomy and imaging accuracy in the Washington State Surgical Care and Outcomes Assessment Program // Ann. Surg. — 2008. — Vol. 248, N 4. — P. 557 — 563. DOI:10.1097/SLA.0b013e318187aeca.
10.    Di Saverio S., Birindelli A., Kelly M. D. et al. WSES Jerusalem guidelines for diagnosis and treatment of acute appendicitis // World J. Emerg. Surg. — 2016. — Vol. 11, N 1. — DOI: 10.1186/s13017-016-0090-5.
11.    DeFrances C. J., Cullen K. A., Kozak L. J. National Hospital Discharge Survey: 2005 Annual summary with detailed diagnosis and procedure data // Vital Health Stat. 13. — 2007. — Vol. 165. — P. 1 — 209. PMID:18350768.
12.    Fitzmaurice G. J., McWilliams B, Hurreiz H., Epanomeritakis E. Antibiotics versus appendectomy in the management of acute appendicitis: a review of the current evidence // Can. J. Surg. — 2011. — Vol. 54, N 5. — P. 307 — 314. DOI: 10.1503/cjs.006610.
13.    Guyatt G., Cairns J., Churchill D. et al. Evidence-Based Medicine Working Group. Evidence-ased medicine. A new approach to teaching the practice of medicine // JAMA. — 1992. — Vol. 268, N 17. — P. 2420 — 2425. DOI:10.1001/jama.1992.03490170092032.
14.    Guyatt G., Gutterman D., Baumann M. H. et al. Grading strength of recommendations and quality of evidence in clinical guidelines. Report from an American college of chest physicians task force // Chest. — 2006. — Vol. 129 (1). — P. 174 — 181. DOI: 10.1378/chest.129.1.174.
15.    Hernandez J. A., Swischuk L. E., Angel C. A. et al. Imaging of acute appendicitis: US as the primary imaging modality // Pediatr. Radiol. — 2005. — Vol. 35, N 4. — P. 392 — 395. DOI: 10.1007/s00247-004-1372-8.
16.    Howell J. M., Eddy O. L., Lukens T. W. et al. Clinical policy: Critical issues in the evaluation and management of emergency department patients with suspected appendicitis // Ann. Emerg. Med. — 2010. — Vol. 55, N 1. — P. 71 — 116.
17.    Jang S. O., Kim B. S., Moon D. J. Application of alvarado score in patients with suspected appendicitis // Korean J. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 52, N 1. — P. 27 — 31. PMID:19077488.
18.    Kharbanda A. B., Taylor G. A., Fishman S. J., Bachur R. G. A clinical decision rule to identify children at low risk for appendicitis // Pediatrics. — 2005. — Vol. 116, N 3. — P. 709 — 716.
19.    Lam M., Singh A., Kaewlai R., Novelline R. A. Magnetic resonance of acute appendicitis: pearls and pitfalls // Curr. Probl. Diagn. Radiol. — 2008. — Vol. 37, N 2. — P. 57 — 66.
20.    Laméris W., van Randen A., Go P. M. et al. Single and combined diagnostic value of clinical features and laboratory tests in acute appendicitis // Acad. Emerg. Med. — 2009. — Vol. 16, N 9. — P. 835 — 842. DOI: 10.1111/j.1553-2712.2009.00486.x.
21.    Navarro Fernández J. A., Tárraga López P. J., Rodríguez Montes J. A., López Cara M. A.. Validity of tests performed to diagnose acute abdominal pain in patients admitted at an emergency department // Rev. Esp. Enfermedades Dig. Organo Of. Soc. Esp. Patol. Dig. — 2009. — Vol. 101, N 9. — P. 610 — 618.
22.    Old J. L., Dusing R. W., Yap W., Dirks J. Imaging for suspected appendicitis // Am. Fam. Physician. — 2005. — Vol. 71, N 1. — P. 71 — 78. PMID:15663029.
23.    Rosen M. P., Ding A., Blake M. A. et al. ACR Appropriateness Criteria® right lower quadrant pain — suspected appendicitis // J. Am. Coll. Radiol. — 2011. — Vol. 8, N 11. — P. 749 — 755. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.jacr.2011.07.010.
24.    Sartelli M., Viale P., Catena F. et al. 2013 WSES guidelines for management of intra -abdominal infections // World J. Emerg. Surg. — 2013. — Vol. 8, N 3. — P. 1 — 29. DOI: 10.1186/1749-7922-8 -3.
25.    Scottish Intercollegiate Guidelines Network (SIGN). SIGN 50: a guideline developer’s handbook. Edinburgh:, 2014. 56p. http://www.sign.ac.uk/guidelines/fulltext/50/index.html.
26.    Shogilev D. J., Duus N., Odom S. R., Shapiro N. I. Diagnosing appendicitis: evidence-based review of the diagnostic approach in 2014 // West. J. Emerg. Med. — 2014. — Vol. 15 (7). — P. 859 — 871.
27.    Solomkin J. S., Mazuski J. E., Bradley J. S. et al. Diagnosis and Management of Complicated Intra-abdominal Infection in Adults and Children: Guidelines by the Surgical Infection Society and the Infectious Diseases Society of America // Clin. Infect. Dis. — 2010. — Vol. 50, N 2. — P. 133 — 164. DOI:https: // doi.org/10.1086/649554.
28.    Terasawa T., Blackmore C. C., Bent S., Kohlwes R. J. Systematic review: Computed tomography and ultrasonography to detect acute appendicitis in adults and adolescents // Ann. Intern. Med. — 2004. — Vol. 141, N 7. — P. 537 — 546.
29.    Walczak D., Pawełczak D., Źółtaszek A. et al. Ocena przydatności skal punktowych w diagnostyce ostrego zapalenia wyrostka robaczkowego // Polski Przegląd Chirurgiczny. — 2015. — Vol. 87, N 2. — P. 121 — 129.
30.    Weston A. R., Jackson T. J., Blamey S. Diagnosis of appendicitis in adults by ultrasonography or computed tomography: a systematic review and meta-analysis // Int. J. Technol. Assess. Health Care. — 2005. — Vol. 21, N 3. — P. 368 — 379.
31.    Wilms I.M, de Hoog D.E, de Visser D.C, Janzing H. M. Appendectomy versus antibiotic treatment for acute appendicitis // Cochrane Database Syst. Rev. — 2011. — N 11. — 30 p.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

20. Огляди

 

Діагностична та лікувальна тактика при перфораціях шлункових виразок

С. П. Одарченко, Л. В. Одарченко

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Представлено сучасні діагностичні та лікувально-тактичні підходи при перфораціях шлункових виразок. Визначено порядок виконання та інформативність різних методів інструментальної діагностики. Висвітлено відмінності в підході до лікування пацієнтів із зазначеною патологією у вітчизняних та зарубіжних клініках. Досі не визначено метод оперативного лікування, який давав би найкращі післяопераційні результати. Резекція шлунка і різні варіанти ваготомії — травматичні операції, котрі супроводжуються розвитком специфічних ускладнень у віддалений післяопераційний період. Ушивання перфорації, будучи технічно простим і малотравматичним втручанням, має суперечливі віддалені результати. Питання оперативного лікування перфоративної виразки залишаються актуальними і потребують подальшого вивчення.

Ключові слова: перфорація виразки, діагностика, лікувально-тактичні підходи.

Список літератури:  
1.    Афендулов С. А., Журавлев Г. Ю., Краснолуцкий Н. А. Лечение прободной язвы. — М., 2005. — 166 с.
2.    Ахметшин Р. Л., Болдижар А. А., Болдижар П. А. Неотложная хирургия органов брюшной полости (клиническое руководство) / Под ред. П. Г. Кондратенко, В. И. Русина. — Донецк: Издатель Заславский А. Ю., 2013. — 720 с.
3.    Васильева М. А., Пензина А. О. Ультразвуковая диагностика отграниченного перитонита, осложнившего «прикрытые» перфорации язв желудка и двенадцатиперстной кишки // Радиология — Практика. — 2013. — № 5. — С. 7 — 12.
4.    Гарелик П. В., Дубровщик О. И., Довнар И. С., Цилиндзь И. Т. Перфоративные гастродуоденальные язвы: взгляд на проблему выбора метода оперативного лечения // Новости хирургии. — 2014. — Т. 22. № 3. — С. 321 — 325.
5.    Гостищев В. К., Евсеев М. А., Головин Р. А. Радикальные оперативные вмешательства в лечении больных с перфоративными гастро-дуоденальными язвами // Хирургия. — 2009. — № 3. — С. 10 — 16.
6.    Гуцуляк А. І. Тактика хірургічного лікування хворих на перфоративну виразку шлунка і дванадцятипалої кишки: Автореф. дис. ...канд. мед. наук за спеціальністю 14.01.03 — хірургія. — Харків, 2007. — 22 с.
7.    Кирсанов И. И., Гуляев Г. В., Пахомова П. А. Видеолапароскопия при прободной язве желудка и двенадцатиперстной кишки // Эндоскоп. хирургия. — 2010. — № 1. — С. 8 — 12.
8.    Крылов Н., Винничук Д. Перфоративная язва: патоморфоз, коллизии и тренды // Врач. — 2012. — № 1. — С. 15 — 21.
9.    Кудрявцев П. В., Панченков Д. Н., Иванюгин В. А. Лапароскопическое лечение перфоративных гастродуоденальных язв // Эндоскоп. хирургия. — 2013. — Т. 19, № 1. — С. 3 — 11.
10.    Курбонов К. М., Махмадов Ф. И., Хамидов М. Г., Сатторов И. А. Патогенез, диагностика и хирургическое лечение перфораций хронических гастродуоденальных язв // Вестн. Нац. мед.-хир. Центра им. Н. И. Пирогова. — 2014. — Т. 9, № 1. — С. 48 — 53.
11.    Лупальцов В. И., Лесовой В. Н. Неотложная хирургия органов брюшной полости и забрюшинного пространства. — Харьков: Контраст, 2014. — 416 с.
12.    Лупальцов В. И., Хаджиев А. Ч. Оптимизация хирургического лечения перфоративной гастродуоденальной язвы // Укр. журн. хирургии. — 2013. — № 1 (20). — С. 44 — 48.
13.    Милица Н. Н., Товбин Ю. В., Милица К. Н. Малоинвазивная хирургия в лечении перфоративной язвы // Укр. журн. хірургії. — 2008. — № 1. — С. 51 — 53.
14.    Минкович П. В. Современные тенденции и направление в лечении прободных пилородуоденальных язв // Новости хирургии. — 2008. — Т. 16, № 4. — С. 131 — 140.
15.    Негребов М. Г. Тактика лечения больных с перфоративными язвами желудка и двенадцатиперстной кишки: Автореф. дис. ...д-р мед. наук, 14.00.27 — хирургия / Москов. мед. академия имени И. М. Сеченова. — М., 2009. — 49 с.
16.    Рыбачков В. В., Дряженков И. Г., Сим М. И. Прободные гастродуоденальные язвы // Хирургия. Журн. им. Н. И. Пирогова. — 2012. — № 12. — С. 19 — 22.
17.    Сипливий В. О., Доценко В. В., Грінченко С. В. Аналіз післяопераційних ускладнень при хірургічному лікуванні перфоративної гастродуоденальної виразки з урахуванням методики операції // Харків. хірург. школа. — 2012. — № 3. — С. 61 — 63.
18.    Совцов С. А., Подшивалов В. Ю., Потемкин А. В. Лапароскопически-ассистированный способ хирургического лечения прободной язвы желудка и двенадцатиперстной кишки // Хирургия. Журн. им. Н. И. Пирогова. — 2007. — № 3. — С. 7 — 9.
19.    Стрижелецкий В. В., Суворов И. И., Макаров С. Л. Мини-лапароскопия — новые технологии минимизаций хирургических вмешательств // Вестн. хирургии имени И. И. Грекова. — 2012. — Т. 171, № 2. — С. 115 — 116.
20.    Трухалев В. А., Гомозов Г. И. Современное состояние проблемы лечения перфоративной язвы желудка и двенадцатиперстной кишки // Современные проблемы науки и образования. — 2014. — № 2. — С. 293.
21.    Тутченко Н. И., Клюзко И. В. Перфоративная язва желудка и двенадцатиперстной кишки: Монография. — К.: Либідь, 2009. — 208 с.
22.    Фаев А. А., Баранов А. И., Смирнова А. В. Единый лапароскопический доступ в неотложной хирургии: обзор лит-ры // Хир. практика. — 2013. — № 3. — С. 4 — 9.
23.    Чернооков А. И., Наумов Б. А., Котаев А. Ю. Хирургическое лечение больных с перфоративными пептическими язвами // Хирургия. Журн. им. Н. И. Пирогова. — 2007. — № 6. — С. 34 — 39.
24.    Чиссов В. И., Давыдов М. И. Онкология: Нац. рук-во / Науч. ред. Г. А. Франк, С. Л. Дарьялова. — М.: Гэотар-Медиа, 2013. — 1072 с.
25.    Agresta F., Ansaloni L, Baiocchi G. L. Laparoscopic approach to acute abdomen from the Consensus Development Conference of the Societj Itаliana di Chirurgia Endoscopica e nuovetecnologie (SICE), Associazione Chirurghi Ospedalieri Italiani (ACOI), Societj Italiana di Chirurgia (SIC), Societj Italiana di Chirurgia d’Urgenza e del Trauma (SICUT), Societj Italiana di Chirurgianell’ Ospedalitj Privata (SICOP), and the European Association for Endoscopic Surgery (EAES) // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26 (8). — P. 2134 — 2164.
26.    Ben-Ishay O., Bahouth H., Kluger Y. Perforated peptic ulcer: Determinants of outcome and mortality // J. Emerg. Trauma Shock. — 2013. — Vol. 6, N 1. — Р. 61 — 63.
27.    Bertleff M. J., Lange O. E. Perforated peptic ulcer disease: A review of history and treatment // Dig. Surg. — 2010. — Vol. 27, N 3. — P. 161 — 169.
28.    Bingener J., Loomis E. A., Gostout C. J. Feasibility of NOTES omental plug repair of perforated peptic ulcers: results from a clinical pilot trial // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27. — Р. 2201 — 2208.
29.    Bonin E. A., Moran E., Gostout C. J. Natural orifice transluminal endoscopic surgery for patients with perforated peptic ulcer // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26. — Р. 1534 — 1538.
30.    Ding J., Liao G. Q., Zhang Z. M. Meta-analysis of laparoscopic and open repair of perforated peptic ulcer // Chinese J. Gastrointest. Surg. — 2011. — Vol. 14. — Р. 785 — 789.
31.    Hemmer P. H.J., de Schipper J. S., van Etten B. Results of surgery for perforated gastroduodenal ulcers in a dutch population // Dig. Surg. — 2011. — Vol. 28. — Р. 360 — 366.
32.    Karimain F., Aminian A., Lebaschi A. H. Perforated peptic ulcer, comparison between laparoscopic and open repair // Med. J. — 2009. — Vol. 10, N 1. — P. 126 — 132.
33.    Kuwabara K., Matsuda S., Fushimi K. Reappraising the surgical approach on the perforated gastroduodenal ulcer: should gastric resection be abandoned? // J. Clin. Med. Res. — 2011. — Vol. 3. — Р. 213 — 222.
34.    Lau J. Y., Sung J., Hill C. Systematic review of the epidemiology of complicated peptic ulcer disease: incidence, recurrence, risk factors and mortality // Digestion. — 2011. — Vol. 84, N 2. — Р. 102 — 113.
35.    Lee K. H., Chang H. C., Lo C. J. Endoscope-assisted laparoscopic repair of perforated peptic ulcers // Am. Surg. — 2004. — Vol. 70. — Р. 352 — 356.
36.    Leeman M. F., Skouras C., Paterson-Brown S. The management of perforated gastric ulcers // Int. J. Surg. — 2013. — Vol. 11, N 4. — Р. 322 — 324.
37.    Lohsiriwat V., Prapasrivorakul S., Lohsiriwat D. Perforated peptic ulcer: clinical presentation, surgical outcomes, and the accuracy of the Boey scoring system in predicting postoperative morbidity and mortality // World J. Surg. — 2009. — Vol. 33. — Р. 80 — 85.
38.    Lunevicius R., Morkevicius M. Systematic review comparing laparoscopic and open repair for perforated peptic ulcer // Br. J. Surg. — 2005. Vol. 92. — Р. 1195 — 1207.
39.    Marietta Bertleff J. O., Stegmann T., Liem R. S.B. Comparison of closure of gastric perforation ulcers with biodegradable lactide-glycolide-caprolactone or omental patches // J. Soc. Laparoendoscop. Surg. — 2009. — Vol. 13. — Р. 550 — 554.
40.    Møller M. H., Adamsen S., Thomsen R. W., Møller A. M. Preoperative prognostic factors for mortality in peptic ulcer perforation: a systematic review // Scand. J. Gastroenterol. — 2010. — Vol. 45, N 7 — 8. — Р. 785 — 805.
41.    Moran E. A., Gostout C. J., McConico A. L. Assessing the invasiveness of NOTES perforated viscus repair: a comparative study of NOTES and laparoscopy // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26. — Р. 103 — 109.
42.    Mouly C., Chati R., Scotte M., Regimbeau J. M. Therapeutic management of perforated gastro-duodenal ulcer: Literature review // J. Visc. Surg. — 2013. — Vol. 4. — Р. 1878 — 7886.
43.    Sanabria A. E., Villegas M. I., Morales Uribe C. H. Laparoscopic repair for perforated peptic ulcer disease (review) // Cochrane Database Syst. Rev. — 2013. — Vol. 28, N 2. — P. 47 — 78.
44.    Sauerland S., Agresta F., Bergamaschi R. Laparoscopy for abdominal emergencies: evidence-based guidelines of the European Association for Endoscopic Surgery // Surg. Endosc. — 2006. — Vol. 20, N 1. — P. 14 — 29. 16.
45.    Schmidt H. G., Lange J. F., Nikolai J. A. Perforated peptic ulcer: New insights // Erasmus Roterdam Universitet. — 2011. — Р. 71 — 89.
46.    Søreide K., Thorsen K., Søreide J. A. Strategies to improve the outcome of emergency surgery for perforated peptic ulcer // Br. J. Surg. — 2014. — Vol. 101, N 1. — Р. 51 — 64.
47.    Thorsen K., Glomsaker T. B., von Meer A. Trends in diagnosis and surgical management of patients with perforated peptic ulcer // J. Gastrointest. Surg. — 2011. — Vol. 15, N 8. — Р. 1329 — 1335.
48.    Thorsen K., Søreide J. A., Kvaløy J. T. Epidemiology of perforated peptic ulcer: age-and gender-adjusted analysis of incidence and mortality // World J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 19, N 3. — P. 347 — 354.

Інше:
Одарченко Сергій Петрович, к. мед. н., доцент кафедри
E-mail: odarchenkosp@gmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 5 квітня 2017 р.

 

Диагностическая и лечебная тактика при перфорациях желудочных язв

С. П. Одарченко, Л. В. Одарченко

Винницкий национальный медицинский университет имени Н. И. Пирогова

Представлены современные диагностические и лечебно-тактические подходы при перфорациях желудочных язв. Определен порядок выполнения и информативность разных методов инструментальной диагностики. Освещены отличия в подходе к лечению пациентов с упомянутой патологией в отечественных и зарубежных клиниках. До сих пор не определен метод оперативного лечения, который давал бы наилучшие послеоперационные результаты. Резекция желудка и разные варианты ваготомии — травматичные операции, которые сопровождаются развитием специфических осложнений в отдаленный послеоперационный период. Ушивание перфорации, будучи технически простым и малотравматичным вмешательством, имеет противоречивые отдаленные результаты. Вопросы оперативного лечения перфоративной язвы остаются актуальными и требуют дальнейшего изучения.

Ключевые слова: перфорация язвы, диагностика, лечебно-тактические подходы.

Список литературы:  
1.    Афендулов С. А., Журавлев Г. Ю., Краснолуцкий Н. А. Лечение прободной язвы. — М., 2005. — 166 с.
2.    Ахметшин Р. Л., Болдижар А. А., Болдижар П. А. Неотложная хирургия органов брюшной полости (клиническое руководство) / Под ред. П. Г. Кондратенко, В. И. Русина. — Донецк: Издатель Заславский А. Ю., 2013. — 720 с.
3.    Васильева М. А., Пензина А. О. Ультразвуковая диагностика отграниченного перитонита, осложнившего «прикрытые» перфорации язв желудка и двенадцатиперстной кишки // Радиология — Практика. — 2013. — № 5. — С. 7 — 12.
4.    Гарелик П. В., Дубровщик О. И., Довнар И. С., Цилиндзь И. Т. Перфоративные гастродуоденальные язвы: взгляд на проблему выбора метода оперативного лечения // Новости хирургии. — 2014. — Т. 22. № 3. — С. 321 — 325.
5.    Гостищев В. К., Евсеев М. А., Головин Р. А. Радикальные оперативные вмешательства в лечении больных с перфоративными гастро-дуоденальными язвами // Хирургия. — 2009. — № 3. — С. 10 — 16.
6.    Гуцуляк А. І. Тактика хірургічного лікування хворих на перфоративну виразку шлунка і дванадцятипалої кишки: Автореф. дис. ...канд. мед. наук за спеціальністю 14.01.03 — хірургія. — Харків, 2007. — 22 с.
7.    Кирсанов И. И., Гуляев Г. В., Пахомова П. А. Видеолапароскопия при прободной язве желудка и двенадцатиперстной кишки // Эндоскоп. хирургия. — 2010. — № 1. — С. 8 — 12.
8.    Крылов Н., Винничук Д. Перфоративная язва: патоморфоз, коллизии и тренды // Врач. — 2012. — № 1. — С. 15 — 21.
9.    Кудрявцев П. В., Панченков Д. Н., Иванюгин В. А. Лапароскопическое лечение перфоративных гастродуоденальных язв // Эндоскоп. хирургия. — 2013. — Т. 19, № 1. — С. 3 — 11.
10.    Курбонов К. М., Махмадов Ф. И., Хамидов М. Г., Сатторов И. А. Патогенез, диагностика и хирургическое лечение перфораций хронических гастродуоденальных язв // Вестн. Нац. мед.-хир. Центра им. Н. И. Пирогова. — 2014. — Т. 9, № 1. — С. 48 — 53.
11.    Лупальцов В. И., Лесовой В. Н. Неотложная хирургия органов брюшной полости и забрюшинного пространства. — Харьков: Контраст, 2014. — 416 с.
12.    Лупальцов В. И., Хаджиев А. Ч. Оптимизация хирургического лечения перфоративной гастродуоденальной язвы // Укр. журн. хирургии. — 2013. — № 1 (20). — С. 44 — 48.
13.    Милица Н. Н., Товбин Ю. В., Милица К. Н. Малоинвазивная хирургия в лечении перфоративной язвы // Укр. журн. хірургії. — 2008. — № 1. — С. 51 — 53.
14.    Минкович П. В. Современные тенденции и направление в лечении прободных пилородуоденальных язв // Новости хирургии. — 2008. — Т. 16, № 4. — С. 131 — 140.
15.    Негребов М. Г. Тактика лечения больных с перфоративными язвами желудка и двенадцатиперстной кишки: Автореф. дис. ...д-р мед. наук, 14.00.27 — хирургия / Москов. мед. академия имени И. М. Сеченова. — М., 2009. — 49 с.
16.    Рыбачков В. В., Дряженков И. Г., Сим М. И. Прободные гастродуоденальные язвы // Хирургия. Журн. им. Н. И. Пирогова. — 2012. — № 12. — С. 19 — 22.
17.    Сипливий В. О., Доценко В. В., Грінченко С. В. Аналіз післяопераційних ускладнень при хірургічному лікуванні перфоративної гастродуоденальної виразки з урахуванням методики операції // Харків. хірург. школа. — 2012. — № 3. — С. 61 — 63.
18.    Совцов С. А., Подшивалов В. Ю., Потемкин А. В. Лапароскопически-ассистированный способ хирургического лечения прободной язвы желудка и двенадцатиперстной кишки // Хирургия. Журн. им. Н. И. Пирогова. — 2007. — № 3. — С. 7 — 9.
19.    Стрижелецкий В. В., Суворов И. И., Макаров С. Л. Мини-лапароскопия — новые технологии минимизаций хирургических вмешательств // Вестн. хирургии имени И. И. Грекова. — 2012. — Т. 171, № 2. — С. 115 — 116.
20.    Трухалев В. А., Гомозов Г. И. Современное состояние проблемы лечения перфоративной язвы желудка и двенадцатиперстной кишки // Современные проблемы науки и образования. — 2014. — № 2. — С. 293.
21.    Тутченко Н. И., Клюзко И. В. Перфоративная язва желудка и двенадцатиперстной кишки: Монография. — К.: Либідь, 2009. — 208 с.
22.    Фаев А. А., Баранов А. И., Смирнова А. В. Единый лапароскопический доступ в неотложной хирургии: обзор лит-ры // Хир. практика. — 2013. — № 3. — С. 4 — 9.
23.    Чернооков А. И., Наумов Б. А., Котаев А. Ю. Хирургическое лечение больных с перфоративными пептическими язвами // Хирургия. Журн. им. Н. И. Пирогова. — 2007. — № 6. — С. 34 — 39.
24.    Чиссов В. И., Давыдов М. И. Онкология: Нац. рук-во / Науч. ред. Г. А. Франк, С. Л. Дарьялова. — М.: Гэотар-Медиа, 2013. — 1072 с.
25.    Agresta F., Ansaloni L, Baiocchi G. L. Laparoscopic approach to acute abdomen from the Consensus Development Conference of the Societj Itаliana di Chirurgia Endoscopica e nuovetecnologie (SICE), Associazione Chirurghi Ospedalieri Italiani (ACOI), Societj Italiana di Chirurgia (SIC), Societj Italiana di Chirurgia d’Urgenza e del Trauma (SICUT), Societj Italiana di Chirurgianell’ Ospedalitj Privata (SICOP), and the European Association for Endoscopic Surgery (EAES) // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26 (8). — P. 2134 — 2164.
26.    Ben-Ishay O., Bahouth H., Kluger Y. Perforated peptic ulcer: Determinants of outcome and mortality // J. Emerg. Trauma Shock. — 2013. — Vol. 6, N 1. — Р. 61 — 63.
27.    Bertleff M. J., Lange O. E. Perforated peptic ulcer disease: A review of history and treatment // Dig. Surg. — 2010. — Vol. 27, N 3. — P. 161 — 169.
28.    Bingener J., Loomis E. A., Gostout C. J. Feasibility of NOTES omental plug repair of perforated peptic ulcers: results from a clinical pilot trial // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27. — Р. 2201 — 2208.
29.    Bonin E. A., Moran E., Gostout C. J. Natural orifice transluminal endoscopic surgery for patients with perforated peptic ulcer // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26. — Р. 1534 — 1538.
30.    Ding J., Liao G. Q., Zhang Z. M. Meta-analysis of laparoscopic and open repair of perforated peptic ulcer // Chinese J. Gastrointest. Surg. — 2011. — Vol. 14. — Р. 785 — 789.
31.    Hemmer P. H.J., de Schipper J. S., van Etten B. Results of surgery for perforated gastroduodenal ulcers in a dutch population // Dig. Surg. — 2011. — Vol. 28. — Р. 360 — 366.
32.    Karimain F., Aminian A., Lebaschi A. H. Perforated peptic ulcer, comparison between laparoscopic and open repair // Med. J. — 2009. — Vol. 10, N 1. — P. 126 — 132.
33.    Kuwabara K., Matsuda S., Fushimi K. Reappraising the surgical approach on the perforated gastroduodenal ulcer: should gastric resection be abandoned? // J. Clin. Med. Res. — 2011. — Vol. 3. — Р. 213 — 222.
34.    Lau J. Y., Sung J., Hill C. Systematic review of the epidemiology of complicated peptic ulcer disease: incidence, recurrence, risk factors and mortality // Digestion. — 2011. — Vol. 84, N 2. — Р. 102 — 113.
35.    Lee K. H., Chang H. C., Lo C. J. Endoscope-assisted laparoscopic repair of perforated peptic ulcers // Am. Surg. — 2004. — Vol. 70. — Р. 352 — 356.
36.    Leeman M. F., Skouras C., Paterson-Brown S. The management of perforated gastric ulcers // Int. J. Surg. — 2013. — Vol. 11, N 4. — Р. 322 — 324.
37.    Lohsiriwat V., Prapasrivorakul S., Lohsiriwat D. Perforated peptic ulcer: clinical presentation, surgical outcomes, and the accuracy of the Boey scoring system in predicting postoperative morbidity and mortality // World J. Surg. — 2009. — Vol. 33. — Р. 80 — 85.
38.    Lunevicius R., Morkevicius M. Systematic review comparing laparoscopic and open repair for perforated peptic ulcer // Br. J. Surg. — 2005. Vol. 92. — Р. 1195 — 1207.
39.    Marietta Bertleff J. O., Stegmann T., Liem R. S.B. Comparison of closure of gastric perforation ulcers with biodegradable lactide-glycolide-caprolactone or omental patches // J. Soc. Laparoendoscop. Surg. — 2009. — Vol. 13. — Р. 550 — 554.
40.    Møller M. H., Adamsen S., Thomsen R. W., Møller A. M. Preoperative prognostic factors for mortality in peptic ulcer perforation: a systematic review // Scand. J. Gastroenterol. — 2010. — Vol. 45, N 7 — 8. — Р. 785 — 805.
41.    Moran E. A., Gostout C. J., McConico A. L. Assessing the invasiveness of NOTES perforated viscus repair: a comparative study of NOTES and laparoscopy // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26. — Р. 103 — 109.
42.    Mouly C., Chati R., Scotte M., Regimbeau J. M. Therapeutic management of perforated gastro-duodenal ulcer: Literature review // J. Visc. Surg. — 2013. — Vol. 4. — Р. 1878 — 7886.
43.    Sanabria A. E., Villegas M. I., Morales Uribe C. H. Laparoscopic repair for perforated peptic ulcer disease (review) // Cochrane Database Syst. Rev. — 2013. — Vol. 28, N 2. — P. 47 — 78.
44.    Sauerland S., Agresta F., Bergamaschi R. Laparoscopy for abdominal emergencies: evidence-based guidelines of the European Association for Endoscopic Surgery // Surg. Endosc. — 2006. — Vol. 20, N 1. — P. 14 — 29. 16.
45.    Schmidt H. G., Lange J. F., Nikolai J. A. Perforated peptic ulcer: New insights // Erasmus Roterdam Universitet. — 2011. — Р. 71 — 89.
46.    Søreide K., Thorsen K., Søreide J. A. Strategies to improve the outcome of emergency surgery for perforated peptic ulcer // Br. J. Surg. — 2014. — Vol. 101, N 1. — Р. 51 — 64.
47.    Thorsen K., Glomsaker T. B., von Meer A. Trends in diagnosis and surgical management of patients with perforated peptic ulcer // J. Gastrointest. Surg. — 2011. — Vol. 15, N 8. — Р. 1329 — 1335.
48.    Thorsen K., Søreide J. A., Kvaløy J. T. Epidemiology of perforated peptic ulcer: age-and gender-adjusted analysis of incidence and mortality // World J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 19, N 3. — P. 347 — 354.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»