Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(60) // 2016

 

Обкладинка

 

1. ОРИ­ГІ­НАЛЬ­НІ ДОС­ЛІД­ЖЕН­НЯ

 

Принципи медичного сортування постраждалих із мінно-вибуховими пошкодженнями внаслідок сучасних бойових дій

С. О. Гур’єв1, Д. І. Кравцов1, А. В. Ордатій2

1 Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Київ
2 Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону МО України, Вінниця

Мета роботи — обґрунтувати та сформувати принципи сучасного медичного сортування постраждалих із мінно-вибуховими пошкодженнями внаслідок бойових дій на Сході України.
Матеріали і методи. Проаналізовано 151 випадок мінно-вибухових пошкоджень, отриманих у зоні проведення антитерористичної операції у січні — березні 2015 р., за стандартизованою системою оцінки власної розробки — авторською шкалою — ГКО.
Результати та обговорення. За результатами сортування за шкалою ГКО усіх травмованих розподілено на чотири групи. Залежно від тяжкості травми та загального стану постраждалого надано певний обсяг медичної допомоги та визначено черговість заходів.
Висновки. Сучасне медичне сортування постраждалих унаслідок бойових дій потребує застосування кластерного принципу, що дає змогу уніфікувати клінічну картину пошкодження. Розроблена комплексна стандартизована система дає змогу об’єктивно оцінити тяжкість пошкодження і стан постраждалого та є підставою для адекватного медичного сортування.

Ключові слова: мінно-вибухове пошкодження, мінно-вибухова травма, полісистемні ушкодження, стандартизована оцінка тяжкості травми.

Список літератури:  
1.    Вказівки із воєнно-польової хірургії / За ред. Я. Л. Заруцького та А. А. Шудрака. — К.: СПД Чаплинська, 2014. — С. 125 — 126.
2.    Войновский Е. А., Колтович А. П. Сравнительная оценка эффективности тактики «Damage control» у раненых с тяжелыми минно-взрывными повреждениями // Мед. вестн. МВД. — 2010. — № 5. — С. 4 — 10.
3.    Войновский Е. А., Колтович П. И., Индейкин А. В. и др. Хирургическое лечение раненых с минно-взрывными повреждениями печени на этапе квалифицированной медицинской помощи // Анналы хир. гепатол. — 2007. — № 3. — С. 252.
4.    Колтович П. И., Войновский Е. А., Колтович А. П. и др. Хирургическое лечение раненых с сочетанными ранениями живота и груди с ведущим  повреждением органов брюшной полости // Первый съезд хирургов Южн. Федерал. округа (Ростов-на-Дону, 27 — 28 сент. 2007 г.): Сб. тр. — Ростов-на-Дону,2007. — С. 67 — 68.
5.    Koltovich A., Voynovsky A., Ivchenko D. Surgical treatment of wounded men with combined thermomechanical injuries (CTMI) using damage control surgery // Eur. J. Traum. Emerg. Surg. — 2010. — Vol. 36 (suppl. 1). — P. 212 — 213.
6.    Koltovich A., Voynovsky A., Kukunchikov A. Surgical management of patients after clinical death with blunt trauma // Eur. J. Traum. Emerg. Surg. — 2010. — Vol. 36 (suppl. 1). — P. 226.
7.    Ngo T., Mendis P., Gupta A., Ramsay J. Blast loading and blast effects on structures — an overview // EJSE. — 2007. — Р. 76 — 91.
8.    Ramasamy A., Hill A. M., Hepper A. E. et al. Blast mines: a background for clinicians on physics, injury mechanisms and vehicle protection // J. R. Army Med. Corps. — 2009. — N 155. — P. 258 — 264.

Інше: Гур’єв Сергій Омелянович, д. мед. н., проф., заст. директора з наукової роботи Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України
02660, м. Київ, вул. Братиславська, 3. Тел. (44) 518-57-04.

 

Принципы медицинской сортировки пострадавших с минно-взрывными повреждениями в результате современных боевых действий

С. Е. Гурьев1, Д. И. Кравцов1, А. В. Ордатий2

1 Украинский научно-практический центр экстренной медицинской помощи и медицины катастроф, Киев
2 Военно-медицинский клинический центр Центрального региона МО Украины, Винница

Цель работы — обосновать и сформулировать принципы современной медицинской сортировки пострадавших с минно-взрывными повреждениями в результате современных боевых действий на Востоке Украины.
Материалы и методы. Проанализирован 151 случай минно-взрывных повреждений, полученных в зоне проведения антитеррористической операции в январе — марте 2015 г., по стандартизированной системе оценки собственной разработки — авторской шкале — ГКО.
Результаты и обсуждение. По результатам сортировки по шкале ГКО всех травмированных распределили на четыре группы. В зависимости от тяжести травмы и состояния пострадавшего оказывали определенный объем медицинской помощи и определяли очередность мероприятий.
Выводы. Современная медицинская сортировка пострадавших в результате боевых действий требует применения кластерного принципа, что позволяет унифицировать клиническую картину повреждения. Разработанная комплексная стандартизированная система оценки позволяет объективно оценить тяжесть повреждения и состояние пострадавшего и служит вероятным основанием для адекватной медицинской сортировки.

Ключевые слова: минно-взрывные повреждения, минно-взрывная травма, полисистемные повреждения, стандартизированная оценка тяжести травмы.

Список литературы:  
1.    Вказівки із воєнно-польової хірургії / За ред. Я. Л. Заруцького та А. А. Шудрака. — К.: СПД Чаплинська, 2014. — С. 125 — 126.
2.    Войновский Е. А., Колтович А. П. Сравнительная оценка эффективности тактики «Damage control» у раненых с тяжелыми минно-взрывными повреждениями // Мед. вестн. МВД. — 2010. — № 5. — С. 4 — 10.
3.    Войновский Е. А., Колтович П. И., Индейкин А. В. и др. Хирургическое лечение раненых с минно-взрывными повреждениями печени на этапе квалифицированной медицинской помощи // Анналы хир. гепатол. — 2007. — № 3. — С. 252.
4.    Колтович П. И., Войновский Е. А., Колтович А. П. и др. Хирургическое лечение раненых с сочетанными ранениями живота и груди с ведущим  повреждением органов брюшной полости // Первый съезд хирургов Южн. Федерал. округа (Ростов-на-Дону, 27 — 28 сент. 2007 г.): Сб. тр. — Ростов-на-Дону,2007. — С. 67 — 68.
5.    Koltovich A., Voynovsky A., Ivchenko D. Surgical treatment of wounded men with combined thermomechanical injuries (CTMI) using damage control surgery // Eur. J. Traum. Emerg. Surg. — 2010. — Vol. 36 (suppl. 1). — P. 212 — 213.
6.    Koltovich A., Voynovsky A., Kukunchikov A. Surgical management of patients after clinical death with blunt trauma // Eur. J. Traum. Emerg. Surg. — 2010. — Vol. 36 (suppl. 1). — P. 226.
7.    Ngo T., Mendis P., Gupta A., Ramsay J. Blast loading and blast effects on structures — an overview // EJSE. — 2007. — Р. 76 — 91.
8.    Ramasamy A., Hill A. M., Hepper A. E. et al. Blast mines: a background for clinicians on physics, injury mechanisms and vehicle protection // J. R. Army Med. Corps. — 2009. — N 155. — P. 258 — 264.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

2. Оригінальні дослідження

 

Застосування лазерного мобільного пристрою для опромінювання глибоких ранових каналів, порожнин і діагностики чужорідних тіл

Р. М. Михайлусов1, С. М. Ромаєв1, В. В. Негодуйко2

1 Харківська медична академія післядипломної освіти
2 Військово-медичний клінічний центр Північного регіону МО України, Харків

Мета роботи — розробити, виготовити та провести практичну апробацію пристрою для низькоенергетичного лазерного опромінення глибоких ранових каналів, порожнин і діагностики чужорідних тіл у мобільних умовах.
Матеріали і методи. Розроблений пристрій складається з корпусу, в якому розташовані джерело живлення, лазерний діод і кнопка вмикання і вимикання пристрою, та конектора, який дає змогу використовувати змінні інструментальні насадки. Пристрій використано при обстеженні та лікуванні 312 поранених з вогнепальними пораненнями м’яких тканин.
Результати та обговорення. Продемонстровано ефективність розробленого пристрою при використанні в діагностичних (трансілюмінація м’яких тканин, візуально-асистована ревізія ранового каналу) і лікувальних (лазерна терапія, фотодинамічна терапія) методиках.
Висновки. Застосування розробленого пристрою дає змогу ефективно виконувати опромінення глибоких ранових каналів, порожнин і діагностувати чужорідні предмети. Доцільно оснащувати цим пристроєм хірургічні мобільні підрозділи військової та цивільної медицини.

Ключові слова: пристрій лазерний мобільний, опромінювання ран.

Список літератури:  
1.    Михайлусов Р. Н. Возможности использования высокоэнергетического лазерного излучения при лечении ран // Експер. і клін. медицина. — 2015. — № 2. — С. 124 — 128.
2.    Москвин С. В. Эффективность лазерной терапии. Сер. «Эффективная лазерная терапия». Т. 2. — М.; Тверь: Триада, 2014. — 896 с.
3.    Патент на корисну модель № 102139 (UA). МПК А61N 5/01 (2006.01) Спосіб візуально асистованої ревізії ранового каналу / Р. М. Михайлусов, В. А. Біленький, В. В. Негодуйко, В. В. Холін С. М. Ромаєв, Л. Ю. Свириденко. — Заявлено 13.03.2015; Опубл. 26.10.2015. — Бюл. № 20. — 4 с.
4.    Патент на корисну модель № 100131 (UA). МПК А61N 5/01 (2006.01) Пристрій лазерний мобільний для опромінювання глибоких ранових каналів та порожнин / Р. М. Михайлусов, В. В. Негодуйко. — Заявлено 23.03.2015; Опубл. 25.08.2015. — Бюл. № 16. — 4 с.
5.    Патент на корисну модель № 100233 (UA). МПК: A61B 17/00, A61N 5/067 Спосіб лікування ран м’яких тканин методом фотодинамічної терапії / Р. М. Михайлусов, В. В. Негодуйко, В. В. Холін С. М. Ромаєв, Л. Ю. Свириденко. — Заявлено 27.05.2015; Опубл. 10.12.2015. — Бюл. № 23. — 4 с.
6.    Патент на корисну модель № 100830 (UA). МПК А61N5/067 (2006.01) Спосіб трансіллюмінації м’яких тканин / Р. М. Михайлусов, В. А. Біленький, В. В. Негодуйко В. В. Холін, С. М. Ромаєв, Л. Ю. Свириденко, А. Ю. Фролов. — Заявлено 04.03.2015; Опубл. 10.08.2015. — Бюл. № 15. — 4 c.
7.    Hode L., Tuner J. Laser phototherapy — clinical practice and scientific background. — Prima Books, 2010.  — 960 p.

Інше: Михайлусов Ростислав Миколайович, к. мед. н., доцент кафедри ендоскопії і хірургії
E-mail: vol-ramzes13@ukr.net

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 1 листопада 2016 р.

 

Применение лазерного мобильного устройства для облучения глубоких раневых каналов, полостей и диагностики инородных тел

Р. Н. Михайлусов1, С. Н. Ромаев1, В. В. Негодуйко2

1 Харьковская медицинская академия последипломного образования
2 Военно-медицинский клинический центр Северного региона МО Украины, Харьков

Цель работы — разработать, изготовить и провести практическую апробацию устройства для низкоэнергетического лазерного облучения глубоких раневых каналов, полостей и диагностики инородных тел в мобильных условиях.
Материалы и методы. Разработанное устройство состоит из корпуса, в котором расположены источник питания, лазерный диод, кнопка включения и выключения устройства, и коннектора, который позволяет использовать сменные инструментальные насадки. Устройство было использовано при обследовании и лечении 312 раненых с огнестрельными ранениями мягких тканей.
Результаты и обсуждение. Продемонстрирована эффективность разработанного устройства при использовании в диагностических (трансиллюминация мягких тканей, визуально-ассистированная ревизия раневого канала) и лечебных (лазерная терапия, фотодинамическая терапия) методиках.
Выводы. Применение разработанного устройства позволяет эффективно выполнять облучение глубоких раневых каналов, полостей и диагностировать инородные тела. Целесообразно оснащение данным устройством хирургических мобильных подразделений военной и гражданской медицины.

Ключевые слова: устройство лазерное мобильное, облучение ран.

Список литературы:  
1.    Михайлусов Р. Н. Возможности использования высокоэнергетического лазерного излучения при лечении ран // Експер. і клін. медицина. — 2015. — № 2. — С. 124 — 128.
2.    Москвин С. В. Эффективность лазерной терапии. Сер. «Эффективная лазерная терапия». Т. 2. — М.; Тверь: Триада, 2014. — 896 с.
3.    Патент на корисну модель № 102139 (UA). МПК А61N 5/01 (2006.01) Спосіб візуально асистованої ревізії ранового каналу / Р. М. Михайлусов, В. А. Біленький, В. В. Негодуйко, В. В. Холін С. М. Ромаєв, Л. Ю. Свириденко. — Заявлено 13.03.2015; Опубл. 26.10.2015. — Бюл. № 20. — 4 с.
4.    Патент на корисну модель № 100131 (UA). МПК А61N 5/01 (2006.01) Пристрій лазерний мобільний для опромінювання глибоких ранових каналів та порожнин / Р. М. Михайлусов, В. В. Негодуйко. — Заявлено 23.03.2015; Опубл. 25.08.2015. — Бюл. № 16. — 4 с.
5.    Патент на корисну модель № 100233 (UA). МПК: A61B 17/00, A61N 5/067 Спосіб лікування ран м’яких тканин методом фотодинамічної терапії / Р. М. Михайлусов, В. В. Негодуйко, В. В. Холін С. М. Ромаєв, Л. Ю. Свириденко. — Заявлено 27.05.2015; Опубл. 10.12.2015. — Бюл. № 23. — 4 с.
6.    Патент на корисну модель № 100830 (UA). МПК А61N5/067 (2006.01) Спосіб трансіллюмінації м’яких тканин / Р. М. Михайлусов, В. А. Біленький, В. В. Негодуйко В. В. Холін, С. М. Ромаєв, Л. Ю. Свириденко, А. Ю. Фролов. — Заявлено 04.03.2015; Опубл. 10.08.2015. — Бюл. № 15. — 4 c.
7.    Hode L., Tuner J. Laser phototherapy — clinical practice and scientific background. — Prima Books, 2010.  — 960 p.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

3. Оригінальні дослідження

 

Механізм формування і клінічний перебіг пронаційної деформації стоп у дітей з церебральним паралічем

О. А. Данилов, О. В. Шульга, В. В. Горелік, Дж. Абдалбарі

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

Мета роботи — визначити основні механізми формування та клінічного перебігу пронаційної деформації стоп у дітей різних вікових груп, хворих на церебральний параліч.
Матеріали і методи. Проаналізовані дані, отримані при лікуванні 68 хворих віком від 2 до 16 років. У всіх випадках відзначено двобічну пронаційну деформацію стоп. Клінічні методи передбачали визначення позиції п’яткової кістки (вальгусна, еквінусна установка в градусах), пронацію стопи і відведення її переднього відділу, стан поздовжнього склепіння при навантаженні та в положенні лежачи. Ступінь мобільності стопи визначали за коефіцієнтом.
Результати та обговорення. Залежно від характеру змін форми стопи виділено три варіанти пронаційної деформації стоп. Еквіноплосковальгусна деформація — поєднання еквінусної установки п’яткової кістки (зміщення її заднього відділу в проксимальному напрямку) з пронацією стопи і відведенням її переднього відділу. Плосковальгусна деформація — пронація стопи поєднується з відведенням її переднього відділу та вальгусним відхиленням п’яткової кістки. При третьому варіанті основним компонентом деформації є пронація стопи в надтаранному і підтаранному суглобах. Відведення переднього відділу немає або слабко виражене при навантаженні.
Висновки. Пронаційна деформація стоп — це тяжке ускладнення дитячого церебрального паралічу, що обумовлює порушення статики і локомоції ходьби, посилює рухову недостатність. Залежно від характеру м’язового дисбалансу, стану зв’язкового апарату, швидкості прогресування деформації вирізняють три варіанти її розвитку. Клінічний перебіг пронаційної деформації стоп обумовлений віком хворих, масою тіла і руховою активністю.

Ключові слова: пронаційна деформація стоп, діти, церебральний параліч, плосковальгусна деформація.

Список літератури:  
1.    Данилов. А. А., Горелик В. В., Кисиленко А. С. Комплексное лечение плосковальгусных деформаций стоп у детей з церебральным параличом // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2003. — № 2. — С. 34 — 37.
2.    Рыжиков Д. В. Хирургическая коррекция эквиноплосковальгусной деформации стоп у детей с детским церебральным параличом: Автореф. ...канд. мед. наук. — Новосибирск, 2011. — 26 с.
3.    Dennis R. Wenger and mercer rang the art and practice of children’s orthopedics. — New York: Raven Press, 1992. — P. 168 — 181.
4.    Kay R. M. Lower extremity surgery in children with cerebral palsy gait // Master techniques in orthopedic surgery in Pediatrics. — 2008. — P. 83 — 119.
5.    Krogt M. M., Doorenbosch J. J. et al. Dynamic spasticity of plantar flexor muscle in cerebral palsy gait // Jor. Rehabilit. Medic. — 2010. — Vol. 42 (2). — P. 656 — 663.
6.    Nowarcheck T. F. Trost examination of the child with cerebral palsy // Orthoped. Clin. North. Am. — 2010. — Vol. 4. — P. 469.

Інше: Стаття надійшла до редакції 11 липня 2016 р.
Данилов Олександр Андрійович, д. мед. н., проф., зав. кафедри дитячої хірургії
04209, м. Київ, вул. Богатирська, 30. E-mail: pedsurgery_ua@ukr.net

 

Механизм формирования и клиническое течение пронационной деформации стоп у детей с церебральным параличом

А. А. Данилов, А. В. Шульга, В. В. Горелик, Дж. Абдалбари

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев

Цель работы — определить основные механизмы формирования и клинического течения пронационной деформации стоп в разных возрастных группах у детей, больных церебральным параличом.
Материалы и методы. Проанализированы данные, полученные при лечении 68 больных в возрасте от 2 до 16 лет. Во всех случаях отмечалась двусторонняя пронационная деформация стоп. Клинические методы включали определение позиции пяточной кости, пронацию стопы и отведение ее переднего отдела, состояние продольного свода при нагрузке и в положении лежа. Степень мобильности стопы определяли по коэффициенту.
Результаты и обсуждение. В зависимости от характера изменений формы стопы выделено три варианта пронационной деформации стоп. Эквиноплосковальгусная деформация — сочетание эквинусной установки пяточной кости (смещение ее заднего отдела в проксимальном направлении) с пронацией стопы и отведением ее переднего отдела. Плосковальгусная деформация — пронация стопы сочетается с отведением ее переднего отдела и вальгусным отклонением пяточной кости. При третьем варианте основным компонентом деформации является пронация стопы в надтаранном и подтаранном суставах. Отведения переднего отдела нет или слабо выраженное при нагрузке.
Выводы. Пронационная деформация стоп является тяжелым осложнением детского церебрального паралича, что обусловливает нарушение статики и локомоции ходьбы, усиливает двигательную недостаточность. В зависимости от характера мышечного дисбаланса, состояния связочного аппарата, скорости прогрессирования деформации выделяют три варианта ее развития. Клиническое течение пронационной деформации стоп обусловлено возрастом больных, массой тела и двигательной активностью.

Ключевые слова: пронационная деформация стоп, дети, церебральный паралич, плосковальгусная деформация.

Список литературы:  
1.    Данилов. А. А., Горелик В. В., Кисиленко А. С. Комплексное лечение плосковальгусных деформаций стоп у детей з церебральным параличом // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2003. — № 2. — С. 34 — 37.
2.    Рыжиков Д. В. Хирургическая коррекция эквиноплосковальгусной деформации стоп у детей с детским церебральным параличом: Автореф. ...канд. мед. наук. — Новосибирск, 2011. — 26 с.
3.    Dennis R. Wenger and mercer rang the art and practice of children’s orthopedics. — New York: Raven Press, 1992. — P. 168 — 181.
4.    Kay R. M. Lower extremity surgery in children with cerebral palsy gait // Master techniques in orthopedic surgery in Pediatrics. — 2008. — P. 83 — 119.
5.    Krogt M. M., Doorenbosch J. J. et al. Dynamic spasticity of plantar flexor muscle in cerebral palsy gait // Jor. Rehabilit. Medic. — 2010. — Vol. 42 (2). — P. 656 — 663.
6.    Nowarcheck T. F. Trost examination of the child with cerebral palsy // Orthoped. Clin. North. Am. — 2010. — Vol. 4. — P. 469.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

4. Оригінальні дослідження

 

Особливості хірургічного лікування хронічного калькульозного холециститу у хворих з ожирінням та птозом передньої черевної стінки, після раніше перенесених операцій на органах верхнього поверху черевної порожнини

В. Г. Мішалов, Р. В. Бондарєв, О. Ю. Кондакова, Л. Ю. Маркулан, Т. О. Огороднік

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хронічного калькульозного холециститу у хворих з ожирінням і птозом передньої черевної стінки, які раніше перенесли оперативні втручання у верхніх відділах черевної порожнини, розробити техніку лапароскопічного втручання у цієї категорії пацієнтів.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 18 хворих з ожирінням, птозом передньої черевної стінки і хронічним калькульозним холециститом, які раніше перенесли оперативні втручання на органах черевної порожнини та яким проведено холецистектомію і ліподермектомію. Всі хворі були жіночої статі віком від 39 до 67 років (середній вік — (53,9 ± 1,8) року). Супутня соматична патологія була наявна в усіх пацієнтів. Залежно від технічних особливостей оперативного втручання пацієнтів розподілили на три підгрупи. У 1‑й підгрупі (n = 7) спочатку виконували холецистектомію традиційним порожнинним способом, потім ліподермектомію, у 2‑й підгрупі (n = 5) спочатку проводили лапароскопічну холе­цист­ектомію (ЛХЕ), потім ліподермектомію, у 3‑й підгрупі (n = 6) спочатку здійснювали відсепарування шкірно-жирового клаптя, потім виконували ЛХЕ крізь проколи в апоневротично-м’язовому шарі (під клаптем) і в подальшому — ліподермектомію за розробленою методикою лапароскопічного втручання. Результати лікування оцінювали за частотою виникнення інфекцій ділянки хірургічного втручання (ІДХВ), характером інтраопераційних ускладнень, а також за частотою пізніх післяопераційних ускладнень.
Результати та обговорення. У 1‑й підгрупі ІДХВ констатовано у 5 (71,4 %) осіб: у 4 хворих — поверхневі (ранові) ІДХВ, в 1 — глибока ІДХВ (інфільтрат у підпечінковому просторі). В усіх випадках ускладнення вдалося усунути консервативними методами лікування. У 2‑й підгрупі ІДХВ виникли у 4 (80,0 %) хворих. У всіх випадках спостерігали запальні зміни з боку рани. У 3‑й підгрупі ІДХВ розвинулася в 1 хворого (серома рани в зоні ліподермектомії). В 1 (20 %) хворого 2-ї підгрупи з ішемічною хворобою серця інтраопераційно виникла фібриляція передсердь, що стало причиною конверсії, у 2 (40 %) хворих на 2-гу–3-тю добу після операції відзначено підвищення артеріального тиску. Через 3 роки після операції постійні болі в правих відділах живота, пов’язані зі спайковою хворобою, відзначено в 1 (14,3 %) пацієнта, який переніс традиційну холецистектомію. Післяопераційну грижу спостерігали в 1 (14,3 %) пацієнта після порожнинних операцій, післяопераційні троакарні грижі після стандартної ЛХЕ — у 2.
Висновки. Лапароскопічна холецистектомія у хворих з ожирінням, птозом передньої черевної стінки і наявністю спайкового процесу в черевній порожнині за розробленою нами методикою дає змогу виконати адгезіолізис перед основним етапом операції без значущої травматичності втручання, знизити частоту розвитку інтра- і післяопераційних ускладнень із 75,0 до 16,7 % (р = 0,019), зменшити ризик можливого рецидиву спайок та їх ускладнень і таким чином поліпшити якість життя хворого.

Ключові слова: хронічний калькульозний холецистит, лапароскопічна холецистектомія, ожиріння, птоз передньої черевної стінки.

Список літератури:  
1.    Бондарев Р. В., Орехов А. А. Лапароскопическое лечение при болевой форме спаечной болезни брюшной полости // Вісн. невідкладної і відновної медицини. — 2013. — Т. 14, № 3. — С. 315 — 317.
2.    Гаус О. В., Ахмедов В. А. Оценка прогностических факторов развития желчнокаменной болезни у лиц с метаболическим синдромом // Эксперим. и клин. гастроэнтерол. — 2014. — № 11 (111). — С. 46 — 50.
3.    Мішалов В. Г., Храпач В. В., Балабан О. В. Особливості виконання естетичної абдомінопластики // Актуальні питання пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії: тези доп. — К., 2002. — С. 120 — 122.
4.    Оноприев А. В., Аксенов И. В. Шейранов Н. С. Технические особенности лапароскопической холецистэктомии при остром холецистите у больных с морбидным ожирением // Кубан. науч. мед. вестн. — 2013. — № 3. — С. 99 — 103.
5.    Храпач В. В. Основы пластической и реконструктивной хирургии. Т. 5. Абдоминопластика: Монография. — К.: Аскания, 2011. — 120 с.
6.    Coccolini F., Ansaloni L., Manfredi R. et al. Peritoneal adhesion index (PAI): proposal of a score for the «ignored iceberg» of medicine and surgery // World J. Emerg. Surg. — 2013. — Vol. 8, N 1. — P. 6.
7.    Matarasso A. Abdominolipoplasty: A system of classification and treat  ment for combiner abdominoplasty and suction assisted lipectomy // Aesth. Surg. J. — 1991. — Vol. 15. — P. 111.

Інше: Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 7 листопада 2016 р.

 

Особенности хирургического лечения хронического калькулезного холецистита у больных с ожирением и птозом передней брюшной стенки после ранее перенесенных операций на органах верхнего этажа брюшной полости

В. Г. Мишалов, Р. В. Бондарев, Е. Ю. Кондакова, Л. Ю. Маркулан, Т. О. Огородник

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения хронического калькулезного холецистита у больных с ожирением и птозом передней брюшной стенки, ранее перенесших оперативные вмешательства в верхних отделах живота, разработать технику лапароскопического вмешательства у данной категории пациентов.
Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 18 больных с ожирением, птозом передней брюшной стенки и хроническим калькулезным холециститом, ранее перенесших оперативные вмешательства на органах брюшной полости, которым выполнена холецистэктомия и липодермэктомия. Все больные были женского пола в возрасте от 39 до 67 лет (средний возраст — (53,9 ± 1,8) года). Сопутствующая соматическая патология отмечена у всех пациентов. В зависимости от технических особенностей оперативного вмешательства пациентов распределили на три подгруппы. В 1-й подгруппе (n = 7) первоначально выполняли холецистэктомию традиционным полостным способом, затем липодермэктомию, во 2‑й подгруппе (n = 5) первоначально проводили лапароскопическую холецистэктомию (ЛХЭ), затем липодермэктомию, в 3‑й подгруппе (n = 6) — первоначально осуществляли отсепаровку кожно-жирового лоскута, затем выполняли ЛХЭ через проколы в апоневротично-мышечном слое (под лоскутом), в дальнейшем — липодермэктомию по разработанной методике лапароскопического вмешательства. Результаты лечения оценивали по частоте возникновения инфекции области хирургического вмешательства (ИОХВ) и характеру интраоперационных осложнений, а также по частоте поздних послеоперационных осложнений.
Результаты и обсуждение. В 1‑й подгруппе ИОХВ констатирована у 5 (71,4 %) лиц: у 4 больных — поверхностные (раневые) ИОХВ, у 1 — глубокая ИОХВ (инфильтрат в подпеченочном пространстве). Во всех случаях осложнения удалось купировать консервативными методами лечения. Во 2‑й подгруппе ИОХВ возникли у 4 (80,0 %) больных. Во всех случаях наблюдали воспалительные изменения со стороны раны. В 3‑й подгруппе ИОХВ развилась у одного больного (серома раны в зоне липодермэктомии). У 1 (20 %) больного 2‑й подгруппы с ишемической болезнью сердца интраоперационно возникла фибрилляция предсердий, что было причиной конверсии. У 2 (40 %) больных на 2-е–3-и сутки после операции отмечено повышение артериального давления. Через 3 года после операции постоянные боли в правых отделах живота, связанные со спаечной болезнью, отмечены у 1 (14,3 %) пациента, перенесшего традиционную холецистэктомию. Послеоперационную грыжу наблюдали у 1 (14,3 %) пациента после полостной операции, послеоперационные троакарные грыжи после стандартной ЛХЭ — у 2.
Выводы. Лапароскопическая холецистэктомия у больных с ожирением, птозом передней брюшной стенки и наличием спаечного процесса в брюшной полости по разработанной нами методике позволяет выполнить адгезиолизис перед основным этапом операции без значимой травматичности вмешательства, снизить частоту развития интра- и послеоперационных осложнений с 75,0 до 16,7 % (р = 0,019), уменьшить риск возможного рецидива спаек и их осложнений и тем самым улучшить качество жизни больного.

Ключевые слова: хронический калькулезный холецистит, лапароскопическая холецистэктомия, ожирение, птоз передней брюшной стенки.

Список литературы:  
1.    Бондарев Р. В., Орехов А. А. Лапароскопическое лечение при болевой форме спаечной болезни брюшной полости // Вісн. невідкладної і відновної медицини. — 2013. — Т. 14, № 3. — С. 315 — 317.
2.    Гаус О. В., Ахмедов В. А. Оценка прогностических факторов развития желчнокаменной болезни у лиц с метаболическим синдромом // Эксперим. и клин. гастроэнтерол. — 2014. — № 11 (111). — С. 46 — 50.
3.    Мішалов В. Г., Храпач В. В., Балабан О. В. Особливості виконання естетичної абдомінопластики // Актуальні питання пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії: тези доп. — К., 2002. — С. 120 — 122.
4.    Оноприев А. В., Аксенов И. В. Шейранов Н. С. Технические особенности лапароскопической холецистэктомии при остром холецистите у больных с морбидным ожирением // Кубан. науч. мед. вестн. — 2013. — № 3. — С. 99 — 103.
5.    Храпач В. В. Основы пластической и реконструктивной хирургии. Т. 5. Абдоминопластика: Монография. — К.: Аскания, 2011. — 120 с.
6.    Coccolini F., Ansaloni L., Manfredi R. et al. Peritoneal adhesion index (PAI): proposal of a score for the «ignored iceberg» of medicine and surgery // World J. Emerg. Surg. — 2013. — Vol. 8, N 1. — P. 6.
7.    Matarasso A. Abdominolipoplasty: A system of classification and treat  ment for combiner abdominoplasty and suction assisted lipectomy // Aesth. Surg. J. — 1991. — Vol. 15. — P. 111.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

5. Оригінальні дослідження

 

Вибір методу санації черевної порожнини при лапароскопічній холецистектомії у хворих з гострим деструктивним холециститом, ускладнениМ гнійним перитонітом

Р. В. Бондарєв, В. М. Іванцок, О. І. Сопко, О. В. Селиванова, С. С. Селиванов

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — оцінити результати лікування хворих з гострим деструктивним холециститом (ГДХ), ускладненим гнійним перитонітом, при використанні інтраопераційно фізіологічного розчину, 0,02 % розчину декаметоксину, лікувальних бактеріофагів (БФ) як розчинів для санації черевної порожнини.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 306 хворих (248 (81 %) жінок і 58 (19 %) чоловіків віком від 36 до 84 років) з ГДХ, ускладненим гнійним перитонітом, яким виконано лапароскопічну холецистектомію (ЛХЕ). Кількість хворих з місцевим гнійним перитонітом становила 270 (88,2 %), з дифузним гнійним — 36 (17,8 %). Залежно від застосованого розчину для санації пацієнти були розподілені на три групи. У першій групі (n = 54) після ЛХЕ санацію черевної порожнини здійснювали фізіологічним розчином, у другій групі (n = 144) — фізіологічним розчином і 0,02 % розчином декаметоксину, в третій групі (n = 108) після ЛХЕ і санації черевної порожнини фізіологічним розчином проводили зрошення черевної порожнини лікувальними БФ в об’ємі 50 — 100 мл.
Результати та обговорення. Використання лікувальних БФ для санації черевної порожнини і післяопераційної рани дало змогу знизити частоту післяопераційних внутрішньочеревних гнійно-запальних ускладнень з 5,6 до 1,9 %, ранових — з 13,0 до 3,7 % порівняно з групою, в якій для санації черевної порожнини застосовували фізіологічний розчин, і відповідно з 4,9 до 1,9 % та з 11,1 до 3,7 % порівняно з групою, в якій для санації черевної порожнини використовували фізіологічний розчин і 0,02 % розчин декаметоксину.
Висновки. Застосування лікувальних БФ при ЛХЕ для санації черевної порожнини і троакарної рани у хворих з ГДХ, ускладненим гнійним перитонітом, доцільно та ефективно. Використання БФ дало змогу знизити кількість післяопераційних внутрішньочеревних гнійно-запальних ускладнень у 2,9 разу, ранових — у 3,5 разу порівняно з групою, в якій для санації черевної порожнини застосовували фізіологічний розчин, і відповідно в 2,6 і 3,0 разу порівняно з групою, в якій для санації черевної порожнини використовували фізіологічний розчин і 0,02 % розчин декаметоксину.

Ключові слова: гострий деструктивний холецистит, лапароскопічна холецистектомія, гнійний перитоніт.

Список літератури:  
1.    Бондарев Р. В., Иванцок В. М., Мишалов В. Г. Применение адаптированных бактериофагов в комплексном лечении больных деструктивным холециститом у лиц пожилого и старческого возраста с сопутствующей сердечной недостаточностью ишемического генеза // Хірургія дитячого віку. — 2014. — № 3. — С. 97 — 102.
2.    Бондарєв Р. В. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування місцевих та загальних методик детоксикації в лікуванні розлитого перитоніту: Aвтореф. дис. ... д-ра. мед. наук: 14.01.03 «хірургія». — Харків, 2007. — 40 с.
3.    Мишалов В. Г., Иванцок В. М., Бондарев Р. В. Особенность профилактики послеоперационных гнойно-воспалительных осложнений при лапароскопической холецистэктомии деструктивного холецистита в старшей возрастной группе // ХХІІІ з’їзд хірургів України (21 — 23 жовтня 2015 р., м. Київ): тези. доп. // Клінічна хірургія. — 2015. — С. 139 — 140.
4.    Мустафин Р. Д., Кучин Ю. В., Кутуков В. Е. Программированная релапаротомия при распространенном гнойном перитоните // Хирургия. — 2004. — № 10. — С. 27 — 48.
5.    Takada T., Strasberg S. M., Solomkin J. S. et al. Updated Tokyo Guidelines for the management of acute cholangitis and cholecystitis // J. Hepato-Biliary-Pancreatic Sci. — 2013. — Vol. 20, N 1. — P. 1 — 7.
6.    Zafar S. N., Obirieze A., Adesibikan B. et al. Optimal time for early laparoscopic cholecystectomy for acute cholecystitis // JAMA Surg. — 2015. — Vol. 150, N 2. — P. 129 — 136.

Інше: Бондарєв Ростислав Валентинович, к. мед. н.
E-mail: rosbond@mail.ru

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 7 листопада 2016 р.

 

Выбор метода санации брюшной полости при лапароскопической холецистэктомии у больных с острым деструктивным холециститом, осложненным гнойным перитонитом

Р. В. Бондарев, В. М. Иванцок, А. И. Сопко, О. В. Селиванова, С. С. Селиванов

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — оценить результаты лечения больных с острым деструктивным холециститом (ОДХ), осложненным гнойным перитонитом, при использовании интраоперационно в качестве санирующих растворов брюшной полости физиологического раствора, 0,02 % раствора декаметоксина, лечебных бактериофагов (БФ).
Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 306 больных (248 (81 %) женщин и 58 (19 %) мужчин в возрасте от 36 до 84 лет) с ОДХ, осложненным гнойным перитонитом, которым выполнена лапароскопическая холецистэктомия (ЛХЭ). Количество больных с местным гнойным перитонитом составило 270 (88,2 %), с диффузным гнойным — 36 (17,8 %).    В зависимости от применяемого санирующего раствора пациенты были распределены на три группы. В первой группе (n = 54) после ЛХЭ санацию брюшной полости осуществляли физиологическим раствором, во второй группе (n = 144) — физиологическим раствором и 0,02 % раствором декаметоксина, в третьей группе (n = 108) после ЛХЭ и санации брюшной полости физиологическим раствором проводили орошение брюшной полости лечебными БФ в объеме 50 — 100 мл.
Результаты и обсуждение. Использование лечебных БФ для санации брюшной полости и послеоперационной раны позволило снизить частоту послеоперационных внутрибрюшных гнойно-воспалительных осложнений с 5,6 до 1,9 %, раневых — с 13,0 до 3,7 % по сравнению с группой, в которой для санации брюшной полости применяли физиологический раствор, и с 4,9 до 1,9 % и с 11,1 до 3,7 % по сравнению с группой, в которой для санации брюшной полости использовали физиологический раствор и раствор 0,02 % декаметоксина.
Выводы. Применение лечебных БФ при ЛХЭ для санации брюшной полости и троакарной раны у больных с ОДХ, осложненным гнойным перитонитом, целесообразно и эффективно. Использование БФ позволило снизить количество послеоперационных внутрибрюшных гнойно-воспалительных осложнений в 2,9 раза, раневых — в 3,5 раза по сравнению с группой, в которой для санации брюшной полости применяли физиологический раствор, и соответственно в 2,6 и 3,0 раза по сравнению с группой, в которой для санации брюшной полости использовали физиологический раствор и раствор 0,02 % декаметоксина.

Ключевые слова: острый деструктивный холецистит, лапароскопическая холецистэктомия, гнойный перитонит.

Список литературы:  
1.    Бондарев Р. В., Иванцок В. М., Мишалов В. Г. Применение адаптированных бактериофагов в комплексном лечении больных деструктивным холециститом у лиц пожилого и старческого возраста с сопутствующей сердечной недостаточностью ишемического генеза // Хірургія дитячого віку. — 2014. — № 3. — С. 97 — 102.
2.    Бондарєв Р. В. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування місцевих та загальних методик детоксикації в лікуванні розлитого перитоніту: Aвтореф. дис. ... д-ра. мед. наук: 14.01.03 «хірургія». — Харків, 2007. — 40 с.
3.    Мишалов В. Г., Иванцок В. М., Бондарев Р. В. Особенность профилактики послеоперационных гнойно-воспалительных осложнений при лапароскопической холецистэктомии деструктивного холецистита в старшей возрастной группе // ХХІІІ з’їзд хірургів України (21 — 23 жовтня 2015 р., м. Київ): тези. доп. // Клінічна хірургія. — 2015. — С. 139 — 140.
4.    Мустафин Р. Д., Кучин Ю. В., Кутуков В. Е. Программированная релапаротомия при распространенном гнойном перитоните // Хирургия. — 2004. — № 10. — С. 27 — 48.
5.    Takada T., Strasberg S. M., Solomkin J. S. et al. Updated Tokyo Guidelines for the management of acute cholangitis and cholecystitis // J. Hepato-Biliary-Pancreatic Sci. — 2013. — Vol. 20, N 1. — P. 1 — 7.
6.    Zafar S. N., Obirieze A., Adesibikan B. et al. Optimal time for early laparoscopic cholecystectomy for acute cholecystitis // JAMA Surg. — 2015. — Vol. 150, N 2. — P. 129 — 136.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

6. Оригінальні дослідження

 

Комбіноване застосування капсульної ендоскопії та двобалонної ентероскопії при тонкокишкових кровотечах

Я. П. Фелештинський, М. О. Йосипенко, У. І. Гречана

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

Мета роботи — поліпшити результати діагностики та лікування у хворих з тонкокишковими кровотечами.
Матеріали і методи. Вивчено результати діагностики та лікування 98 пацієнтів з тонкокишковими кровотечами, які перебували в хірургічному і проктологічному стаціонарах КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» у період з травня 2013 р. до грудня 2015 р. Серед них було 62 (65,2 %) чоловіки і 36 (34,8 %) жінок віком від 16 до 76 років (середній вік — (45,3 ± 1,3) року). Обстеження проведено із застосуванням капсульної системи ОМОМ та ентероскопа Pentax VSB-2990i. Розподіл пацієнтів на три клінічні групи здійснено згідно з удосконаленими алгоритмами діагностики та лікування гострої шлунково-кишкової кровотечі. До 1-ї групи залучено 22 хворих з клінічними ознаками кровотечі, що триває, до 2-ї — 29 хворих з вираженими ознаками анемії, але без наявних клініко-лабораторних ознак кровотечі, що триває, до 3-ї — 47 хворих із встановленим (за анамнестичними та об’єктивними ознаками) фактом перенесеної кровотечі в просвіт шлунково-кишкового тракту з помірними або середнього ступеня тяжкості клінічними виявами постгеморагічної анемії.
Результати та обговорення. Причиною тонкокишкових кровотеч у 33,67 % випадків були ерозії тонкої кишки, у 24,49 % — виразки, у 24,49 % — судинна патологія (ангіектазії, варикозне розширення вен тонкої кишки, артеріовенозні мальформації тощо), у 10,2 % — новоутворення тонкої кишки. Найпоширенішою причиною кровотеч у 1-й групі були виразки (49,9 %), з них 6 випадків унаслідок прийому медикаментів, 4 — виразки запального характеру. На другому місці за частотою були судинні зміни — 6 (27,2 %). Найменшу частку становили ерозії — 5 (22,7 %). Новоутворень у цій групі не виявлено. У 2-й групі найпоширенішою причиною кровотеч були ерозії (31,03 %), на другому місці за частотою — судинна патологія (27,6 %), на третьому — новоутворення (20,7 %). На відміну від 1-ї групи виразки виявлено лише у 13,8 % пацієнтів. У 3-й групі провідною причиною кровотечі були ерозії (40,4 %). Частота виразок та судинної патології була майже однаковою — 19,1 та 21,3 % відповідно. Новоутворення у цій групі були найменш частою причиною кровотечі. На підставі виявлених даних обґрунтовано диференційований підхід до лікувальної тактики.
Висновки. Відеокапсульна ентероскопія дає змогу з високою точністю визначити джерело та причину кровотечі в тонкій кишці, оцінити її інтенсивність. Застосування двобалонної ентероскопії сприяло не лише ефективній малоінвазивній зупинці тонкокишкової кровотечі, а й діагностиці та видаленню новоутворень.

Ключові слова: тонкокишкові кровотечі, відеокапсульна ендоскопія, двобалонна ентероскопія.

Список літератури:  
1.    Фомін П. Д. та ін. Удосконалені алгоритми діагностики та лікування гострої шлунково-кишкової кровотечі: Методичні рекомендації / МОЗ України, НАМН України, Укрмедпатентінформ МОЗ України. — К.: Б.в, 2012. — 108 с.
2.    Amaro R., Barkin J. S. Diagnostic and therapeutic options in obscure gastrointestinal blood loss // Curr. Gastroenterol. Reports. — 2000. — Vol. 2 (5). — P. 395 — 398.
3.    Gerson L. B.,  Fidler J. L., Cave D. R., Leighton J. A. ACG Clinical Guideline: diagnosis and management of small bowel bleeding // Am. J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 110. — P. 1265 — 1287.
4.    Katz L. B. The role of surgery in occult gastrointestinal bleeding // Semin. Gastrointest. Dis. — 1999. — Vol. 10. — P. 78 — 81.
5.    Leung W. K., Ho S. S., Suen B. Y. et al. Capsule endoscopy or angiography in patients with acute overt obscure gastrointestinal bleeding: a prospective randomized study with long-term follow-up // Am. J. Gastroenterol. — 2012. — Vol. 107. — P. 1370 — 1376.
6.    May A., Nachbar L., Ell C. Double-balloon enteroscopy (push-and-pull enteroscopy) of the small bowel: feasibility and diagnostic and therapeutic yield in patients with suspected small bowel disease // Gastrointestinal Endoscopy. — 2005. — Vol. 62 (1). — P. 62 — 70.
7.    Ohmiya N., Yano T., Yamamoto H. et al. Diagnosis and treatment of obscure GI bleeding at double balloon endoscopy // Gastrointestinal Endoscopy. — 2007. — Vol. 66 (3, suppl.). — P. 72 — 77.
8.    Zuckerman G. R., Prakash C., Askin M. P., Lewis B. S. AGA technical review on the evaluation and management of occult and obscure gastrointestinal bleeding // Gastroenterol. — 2000. — Vol. 118 (1). — P. 201 — 221.

Інше: Фелештинський Ярослав Петрович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
Е-mail: feleshtynsky@yahoo.com
 
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 14 листопада 2016 р.

 

Комбинированное применение капсульной эндоскопии и двухбаллонной энтероскопии при тонкокишечных кровотечениях

Я. П. Фелештинский, М. А. Йосипенко, У. И. Гречана

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев

Цель работы — улучшить результаты диагностики и лечения у больных с тонкокишечными кровотечениями.
Материалы и методы. Изучены результаты диагностики и лечения 98 пациентов с тонкокишечными кровотечениями, которые находились в хирургическом и проктологическом стационарах КЗ КОР «Киевская областная клиническая больница» в период с мая 2013 г. по декабрь 2015 г. Среди них было 62 (65,2 %) мужчины и 36 (34,8 %) женщин в возрасте от 16 до 76 лет (средний возраст — (45,3 ± 1,3) года). Обследование проводили с применением капсульной системы ОМОМ и энтероскопа Pentax VSB-2990i. Распределение пациентов на три клинические группы осуществили согласно усовершенствованным алгоритмам диагностики и лечения острого желудочно-кишечного кровотечения. В 1-ю группу вошли 22 больных с клиническими признаками кровотечения, во 2-ю — 29 больных с выраженными признаками анемии, но без видимых клинико-лабораторных признаков кровотечения, в 3-ю — 47 больных с установленным (по анамнестическим и объективным признакам) фактом перенесенного кровотечения в просвет желудочно-кишечного тракта с умеренными или средней степени тяжести клиническими проявлениями постгеморрагической анемии.
Результаты и обсуждение. Причиной тонкокишечных кровотечений в 33,67 % случаев были эрозии тонкой кишки, в 24,49 % — язвы, в 24,49 % — сосудистая патология (ангиэктазии, варикозное расширение вен тонкой кишки, артериовенозные мальформации и т. п.), в 10,2 % — новообразования тонкой кишки. Наиболее распространенной причиной кровотечений в 1-й группе были язвы (49,9 %), из них 6 случаев в результате приема медикаментов, 4 — язвы воспалительного характера. На втором месте по частоте были сосудистые изменения — 6 (27,2 %). Наименьшую долю составляли эрозии — 5 (22,7 %). Новообразований в данной группе не выявлено. Во второй группе распространенной причиной кровотечений были эрозии (31,03 %), на втором месте по частоте — сосудистая патология (27,6 %), на третьем — новообразования (20,7 %). В отличие от 1-й группы язвы обнаружены только у 13,8 % пациентов. В 3-й группе ведущей причиной кровотечения были эрозии (40,4 %). Частота язв и сосудистой патологии была почти одинаковой — 19,1 и 21,3 % соответственно. Новообразования в данной группе были наименее частой причиной кровотечения. На основании выявленных данных обоснован дифференцированный подход к лечебной тактике.
Выводы. Видеокапсульная энтероскопия позволяет с высокой точностью определить источник и причину кровотечения в тонкой кишке, оценить ее интенсивность. Применение двухбалонной энтероскопии способствовало не только эффективной малоинвазивной остановке тонкокишечного кровотечения, но и диагностике и удалению новообразований.

Ключевые слова: тонкокишечные кровотечения, видеокапсульная эндоскопия, двухбалонная энтероскопия.

Список литературы:  
1.    Фомін П. Д. та ін. Удосконалені алгоритми діагностики та лікування гострої шлунково-кишкової кровотечі: Методичні рекомендації / МОЗ України, НАМН України, Укрмедпатентінформ МОЗ України. — К.: Б.в, 2012. — 108 с.
2.    Amaro R., Barkin J. S. Diagnostic and therapeutic options in obscure gastrointestinal blood loss // Curr. Gastroenterol. Reports. — 2000. — Vol. 2 (5). — P. 395 — 398.
3.    Gerson L. B.,  Fidler J. L., Cave D. R., Leighton J. A. ACG Clinical Guideline: diagnosis and management of small bowel bleeding // Am. J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 110. — P. 1265 — 1287.
4.    Katz L. B. The role of surgery in occult gastrointestinal bleeding // Semin. Gastrointest. Dis. — 1999. — Vol. 10. — P. 78 — 81.
5.    Leung W. K., Ho S. S., Suen B. Y. et al. Capsule endoscopy or angiography in patients with acute overt obscure gastrointestinal bleeding: a prospective randomized study with long-term follow-up // Am. J. Gastroenterol. — 2012. — Vol. 107. — P. 1370 — 1376.
6.    May A., Nachbar L., Ell C. Double-balloon enteroscopy (push-and-pull enteroscopy) of the small bowel: feasibility and diagnostic and therapeutic yield in patients with suspected small bowel disease // Gastrointestinal Endoscopy. — 2005. — Vol. 62 (1). — P. 62 — 70.
7.    Ohmiya N., Yano T., Yamamoto H. et al. Diagnosis and treatment of obscure GI bleeding at double balloon endoscopy // Gastrointestinal Endoscopy. — 2007. — Vol. 66 (3, suppl.). — P. 72 — 77.
8.    Zuckerman G. R., Prakash C., Askin M. P., Lewis B. S. AGA technical review on the evaluation and management of occult and obscure gastrointestinal bleeding // Gastroenterol. — 2000. — Vol. 118 (1). — P. 201 — 221.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

7. Оригінальні дослідження

 

Антимікробна дія композита на основі наносрібла та мінералу на збудників хірургічних інфекцій

Г. І. Корчак, О. В. Сурмашева, Л. І. Романенко, Н. О. Ніконова, А. К. Горваль

ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О. М. Марзєєва НАМН України», Київ

Мета роботи — вивчити антимікробну активність композита, створеного на основі наносрібла та мінералу, щодо збудників хірургічних інфекцій та його відповідність вимогам до застосування в медицині.
Матеріали і методи. Досліджували композит на основі препарату каоліну «Кремневіт» і наночастинок срібла (НЧ Ag). Розмір і форму НЧ Ag та частинок каоліну визначали на трансмісійному електронному мікроскопі, стабільність водних суспензій композита — на спектрометрі Zeta Sizer-3, концентрацію срібла — методом атомно-емісійної спектроскопії. Антимікробну активність визначали щодо E. coli, P. аeruginosa, S. aureus і C. аlbicans. Імітацію органічного забруднення проводили 0,3 % бичачим сироватковим альбуміном. Час спостереження: 2, 4, 6, 24, 48 год та 7 діб.
Результати та обговорення. Розмір наночастинок «Кремневіту» — від 60 до 140 нм, що дозволяє віднести препарат до природного нанооб’єкта. Електронно-мікроскопічне зображення НЧ Ag, адсорбованих на частинках «Кремневіту», — сферичної форми та розмірами від 14 до 61 нм. Бактерицидна концентрація НЧ Ag для E. coli становила 0,07 мкг/мл, для P. аeruginosa — 0,07 мкг/мл, для C. аlbicans — 0,017 мкг/мл, для S. аureus — 0,27 мкг/мл. Білкове навантаження призводило до підвищення мінімальної діючої концентрації препарату від 2 до 10 разів.
Висновки. Висока антимікробна активність композита з НЧ Ag, стабільність отриманої структури, лікувальні властивості каоліну і срібла дають підставу рекомендувати подальше вивчення властивостей композита для створення профілактичних і лікувальних засобів для зовнішнього та внутрішнього застосування в медицині, біології та різних галузях промисловості.

Ключові слова: наночастинки срібла, каолін (біла глина), «Кремневіт», антимікробна дія, фізичні властивості.

Список літератури:
1.    Блакитко Е. М., Бугайченко Н. В., Шорина Г. Н., Ильина В. Н. Микробиологическая характеристика раневого инфекционного процесса при использовании ионообменных сорбентов // Хирургия. — 2003. — № 11. — С. 33 — 36.
2.    Бородин Ю. И., Рачковская Л. Н. Энтеросорбенты для медицины // Новые химические системы и процессы в медицине: Матер. научно-практ. конф. (21 — 22 декабря 2001 г., Новосибирск). — Новосибирск : СибУПК, 2002. — С. 158 — 165.
3.    Копенкин С. С. Фторхинолоны и предоперационная антибактериальная профилактика в травматологии и ортопедии // Инфекции и антимикробная терапия. — 2007. — № 2. — С. 9 — 13.
4.    Корчак Г. І. Властивості природного нанооб’єкту — каоліну // Довкілля та здоров’я. — 2014. — № 4. — С. 45 — 48.
5.    Корчак Г. І., Сурмашева О. В., Романенко Л. І. та ін. Адсорбційна активність каоліну (Мікробіологічні дослідження) // Довкілля та здоров’я. — 2014. — № 4. — С. 37 — 41.
6.    Масычева В. И., Даниленко Е. И., Белкина А. О. и др. Наноматериалы. Регуляторные вопросы // Ремедиум. — 2008. — № 9. — С. 12 — 163.
7.    Мацумура Й. Анализ механизма противомикробного действия неорганических бактерицидов из серебра на носителях // Gien. — 1999. — Вып. 101. — С. 34 — 38.
8.    Мовчан Б. А., Ковинский И. С. Наноструктурные покрытия серебра и меди на порошках неорганических и органических веществ, осаждаемых из паровой фазы в вакууме // Физико-химические проблемы современного материаловедения. — В 2 т. — К.: Академпериодика, 2013. — Т. 2. — С. 127 — 139.
9.    Ревин А. А., Баранова Е. К., Мулюкин А. Л., Cорокин В. В. Некоторые особенности воздействия кластерного серебра на дрожжевые клетки Candida utilis [Электронный ресурс] // Элект­ронный научный журнал «Исследовано в России». — Режим доступа: http://zhurnal.ape.relarn.ru /articles/2005/139.pdf.
10.    Сердюк А. М., Михиенкова А. И., Сурмашева Е. В., Корчак Г. И. Антимикробная активность наночастиц серебра в стабилизированных растворах и в композиционной системе на основе высокодисперсного кремнезема // Профілактична медицина. — 2009. — № 4. — С. 12 — 16.
11.    Сурмашева О. В., Романенко Л. І., Корчак Г. І. та ін. Антимікробна активність композиту на основі каоліну та наночасток срібла // Довкілля та здоров’я. — 2015. — № 4. — С. 13 — 17.
12.    Щербаков О. Б., Корчак Г. І., Скороход І. М. та ін. Препарати срібла: вчора, сьогодні і завтра // Фармацевтичний журнал. — 2006. — № 5. — С. 55 — 67.
13.    Chaloupka K., Malam Y., Seifalian A. M. Nanosilver as a new generation of nanoproduct in biomedical applications // Trends Biotecnol. — 2010. — Vol. 28. — P. 580 — 588.
14.    Fukuoka A., Sakamoto Y., Guan S. et al. Novel templating synthesis of necklace — shaped mono- and bimetallic nanovires in hybrid organic-inorganic mesoporous material // J. Am. Chem. Soc. — 2001. — Vol. 123. — P. 3373 — 3374.
15.    Miura N., Shinohara Y. Cytotoxic effect and apoptosis induction by silver nanoparticles in HeLa cells // Biochem. Biophys Res Commum. — 2009. — Vol. 390. — P. 733 — 737.
16.    Pal S., Tak Y. K., Song J. M. Does the antibacterial activity of silver nanoparticles depend on the shape of the nanoparticles? A study of the Gramnegative bacterium Escherichia coli // Appl. Environ. Microbiol. — 2007. — Vol. 73. — P. 1712 — 1720.
17.    Patakfalvi R., Oszko A., Dekany I. Synthesis and characterization of silver nanoparticle/kaolinite composites // Colloids and Surfaces A: Physicochemical and Engineering Aspects. — 2003. — Vol. 220, N 1 — 3. — P. 45 — 54.
18.    Shameli K., Ahmad M. B., Wan Z. et al. Synthesis and characterization of silver /talc nanocomposites using the chemical reduction method // Int. J. Nanomedicine. — 2010. — Vol. 5 (5). — P. 743 — 745.

Інше: Корчак Галина Іванівна, д. мед. н., проф., ст. наук. співр.
Тел. (44) 559-25-43. E-mail: korchak_galina@ukr.net

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 28 жовтня 2016 р.

 

Антимикробное действие композита на основе наносеребра и минерала на возбудителей хирургических инфекций

Г. И. Корчак, Е. В. Сурмашева, Л. И. Романенко, Н. А. Никонова, А. К. Горваль

ГУ «Институт общественного здоровья имени А. Н. Марзеева НАМН Украины», Киев

Цель работы — изучить антимикробную активность композита, созданного на основе наносеребра и минерала, относительно возбудителей хирургических инфекций и его соответствие требованиям к применению в медицине.
Материалы и методы. Исследовали композит на основе препарата каолина «Кремневит» и наночастиц серебра (НЧ Ag). Размер и форму НЧ Ag и частиц каолина определяли на просвечивающем электронном микроскопе, стабильность водных суспензий композита — на спектрометре Zeta Sizer-3, концентрацию серебра — методом атомно-эмиссионной спектроскопии. Антимикробную активность определяли по отношению к E. coli, P. аeruginosa, S. aureus и C. аlbicans. Имитации органического загрязнения проводили 0,3 % бычим сыворотковым альбумином. Время наблюдения: 2, 4, 6, 24, 48 ч и 7 суток.
Результаты и обсуждение. Размер наночастиц  «Кремневита» — от 60 нм до 140 нм, что позволяет отнести препарат к естественному нанообъекту. Электронно-микроскопическое изображение НЧ Ag, адсорбированных на частицах  «Кремневита», — сферической формы и размерами от 14 до 61 нм. Бактерицидная концентрация НЧ Ag для E. coli составляла 0,07 мкг/мл, для P. аeruginosa — 0,07 мкг/мл, C. аlbicans — 0,017 мкг/мл, S. аureus — 0,27 мкг/мл. Белковая нагрузка приводила к повышению минимальной действующей концентрации препарата от 2 до 10 раз.
Выводы. Высокая антимикробная активность композита с НЧ Ag, стабильность полученной структуры, лечебные свойства каолина и серебра позволяют рекомендовать дальнейшее изучение свойств композита для создания профилактических и лечебных средств для наружного и внутреннего применения в медицине, биологии и разных отраслях промышленности.

Ключевые слова: наночастицы серебра, каолин (белая глина), «Кремневит», антимикробное действие, физические свойства.

Список литературы:
1.    Блакитко Е. М., Бугайченко Н. В., Шорина Г. Н., Ильина В. Н. Микробиологическая характеристика раневого инфекционного процесса при использовании ионообменных сорбентов // Хирургия. — 2003. — № 11. — С. 33 — 36.
2.    Бородин Ю. И., Рачковская Л. Н. Энтеросорбенты для медицины // Новые химические системы и процессы в медицине: Матер. научно-практ. конф. (21 — 22 декабря 2001 г., Новосибирск). — Новосибирск : СибУПК, 2002. — С. 158 — 165.
3.    Копенкин С. С. Фторхинолоны и предоперационная антибактериальная профилактика в травматологии и ортопедии // Инфекции и антимикробная терапия. — 2007. — № 2. — С. 9 — 13.
4.    Корчак Г. І. Властивості природного нанооб’єкту — каоліну // Довкілля та здоров’я. — 2014. — № 4. — С. 45 — 48.
5.    Корчак Г. І., Сурмашева О. В., Романенко Л. І. та ін. Адсорбційна активність каоліну (Мікробіологічні дослідження) // Довкілля та здоров’я. — 2014. — № 4. — С. 37 — 41.
6.    Масычева В. И., Даниленко Е. И., Белкина А. О. и др. Наноматериалы. Регуляторные вопросы // Ремедиум. — 2008. — № 9. — С. 12 — 163.
7.    Мацумура Й. Анализ механизма противомикробного действия неорганических бактерицидов из серебра на носителях // Gien. — 1999. — Вып. 101. — С. 34 — 38.
8.    Мовчан Б. А., Ковинский И. С. Наноструктурные покрытия серебра и меди на порошках неорганических и органических веществ, осаждаемых из паровой фазы в вакууме // Физико-химические проблемы современного материаловедения. — В 2 т. — К.: Академпериодика, 2013. — Т. 2. — С. 127 — 139.
9.    Ревин А. А., Баранова Е. К., Мулюкин А. Л., Cорокин В. В. Некоторые особенности воздействия кластерного серебра на дрожжевые клетки Candida utilis [Электронный ресурс] // Элект­ронный научный журнал «Исследовано в России». — Режим доступа: http://zhurnal.ape.relarn.ru /articles/2005/139.pdf.
10.    Сердюк А. М., Михиенкова А. И., Сурмашева Е. В., Корчак Г. И. Антимикробная активность наночастиц серебра в стабилизированных растворах и в композиционной системе на основе высокодисперсного кремнезема // Профілактична медицина. — 2009. — № 4. — С. 12 — 16.
11.    Сурмашева О. В., Романенко Л. І., Корчак Г. І. та ін. Антимікробна активність композиту на основі каоліну та наночасток срібла // Довкілля та здоров’я. — 2015. — № 4. — С. 13 — 17.
12.    Щербаков О. Б., Корчак Г. І., Скороход І. М. та ін. Препарати срібла: вчора, сьогодні і завтра // Фармацевтичний журнал. — 2006. — № 5. — С. 55 — 67.
13.    Chaloupka K., Malam Y., Seifalian A. M. Nanosilver as a new generation of nanoproduct in biomedical applications // Trends Biotecnol. — 2010. — Vol. 28. — P. 580 — 588.
14.    Fukuoka A., Sakamoto Y., Guan S. et al. Novel templating synthesis of necklace — shaped mono- and bimetallic nanovires in hybrid organic-inorganic mesoporous material // J. Am. Chem. Soc. — 2001. — Vol. 123. — P. 3373 — 3374.
15.    Miura N., Shinohara Y. Cytotoxic effect and apoptosis induction by silver nanoparticles in HeLa cells // Biochem. Biophys Res Commum. — 2009. — Vol. 390. — P. 733 — 737.
16.    Pal S., Tak Y. K., Song J. M. Does the antibacterial activity of silver nanoparticles depend on the shape of the nanoparticles? A study of the Gramnegative bacterium Escherichia coli // Appl. Environ. Microbiol. — 2007. — Vol. 73. — P. 1712 — 1720.
17.    Patakfalvi R., Oszko A., Dekany I. Synthesis and characterization of silver nanoparticle/kaolinite composites // Colloids and Surfaces A: Physicochemical and Engineering Aspects. — 2003. — Vol. 220, N 1 — 3. — P. 45 — 54.
18.    Shameli K., Ahmad M. B., Wan Z. et al. Synthesis and characterization of silver /talc nanocomposites using the chemical reduction method // Int. J. Nanomedicine. — 2010. — Vol. 5 (5). — P. 743 — 745.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

8. Оригінальні дослідження

 

Оментектомія як циторедуктивний етап лікування метаболічного синдрому при симультанних операціях

К. М. Милиця1, А. С. Лаврик2, О. А. Лаврик2

1 ДУ «Запорізька медична академія МОЗ України»
2 ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України», Київ

Мета роботи — обґрунтувати можливість використання симультанної оментектомії як циторедуктивного етапу лікування метаболічного синдрому.
Матеріали і методи. Обстежено 50 пацієнтів хірургічного стаціонару з метаболічним синдромом та ожирінням. Пацієнтів розподілили на дві групи. До першої залучено 25 осіб, яким виконано операцію на органах черевної порожнини та/або малого таза, до другої — 25 осіб, яким після аналогічного етапу проведено симультанну стандартну оментектомію. Крім стандартних доопераційних обстежень, у до- і післяопераційний період визначали рівень глюкози та інсуліну в плазмі крові. Про стан інсулінорезистентності (ІР) судили на підставі індексу HOMA.
Результати та обговорення. Проведено теоретичне патогенетичне обґрунтування ефективності симультанної оментектомії у пацієнтів з абдомінальними хірургічними втручаннями. Виявлено, що рівень глюкози в крові не відображує порушення вуглеводного обміну. При фізіологічних значеннях глюкози у 88 % пацієнтів та інсуліну у 60 % стан ІР зареєстровано у 92 %, при цьому перевищення показника становило в середньому 69,9 %. Після виконання симультанної циторедукції вісцерального жиру шляхом оментектомії ІР зафіксовано у 64 % пацієнтів, при цьому вираженість стану ІР у них зменшилася в середньому на 44,91 %. Проведені дослідження продемонстрували зниження тяжкості виявів гіпер­інсулінемії та ІР при виконанні дебалкінгу великого сальника.
Висновки. Метаболічний дебалкінг у вигляді симультанної оментектомії при метаболічному синдромі та ожирінні має стати рутинним етапом хірургічного лікування. Однак симультанну оментектомію слід розглядати як паліативне лікування і віддавати перевагу баріатричним методам лікування. Критерієм порушень вуглеводного обміну є не рівень глюкози в крові, а індекс ІР.

Ключові слова: метаболічний синдром, ожиріння, оментектомія, інсулінорезистентність.

Список літератури:  
1.    Захаров Г. А., Волкович О. В. Внутрибрюшная гипертензия и функциональное состояние организма. — Бешкек: Изд-во КРСУ, 2008. — 156 с.
2.    Кошель А. П. Циторедуктивные (паллиативные) операции и реконструктивная хирургия: pro et contra // Вопр. реконструктивной и пластической хирургии. — 2014. — № 4 (51). — С. 6 — 7.
3.    Маркин Ф. М. Циторедуктивные операции в комплексном лечении больных с внутрилегочными метастазами колоректального рака : Дис....канд. мед. наук. — СПб., 2010. — 128 с. Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/tsitoreduktivnye-operatsii-v-kompleksnom-lechenii-bolnykh-s-vnutrilegochnymi-metazstazami-ko
4.    Маршалов Д., Шифман Е., Салов И., Петренко А. Роль внутрибрюшной гипертензии в патогенезе акушерских и перинатальных осложнений // Врач. — 2011. — № 8. — С. 2 — 5.
5.    Милица К. М., Сорокина И. В., Мирошниченко М. С., Плитень О. Н. Морфологические особенности жировой ткани сальника и подкожной жировой клетчатки у лиц с избыточной массой тела т метаболическим синдромом // Морфология. — 2015. — Т. 9. — С. 48 — 53.
6.    Филон А. Ф. Циторедуктивные операции у больных раком ободочной кишки с отдаленными метастазами: Дис....канд. мед. наук. — М., 2004. — 147 с. — Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/tsitoreduktivnye-operatsii-u-bolnym-rakom-obodochnoi-kishki-s-otdalennymi-metastazami
7.    Чазова И. Е., Мычка В. Б. Открытая, многоцентровая, рандомизированная, научно-практическая программа МИНОТАВР: промежуточный анализ результатов // Кардиоваск. тер. профил. — 2006. — № 2. — С. 81 — 88.
8.    Andersson D. P., Thorell A., Löfgren P. et al. Omentectomy in addition to gastric bypass surgery and influence on insulin sensitivity: a randomized double blind controlled trial // Clin. Nutr. — 2014. — Vol. 33 (6). — P. 991 — 996. doi: 10.1016/j.clnu.2014.01.004. Epub 2014 Jan 12.
9.    De Keulenaer B., De Waele J., Powell B. et al. What is normal intra-abdominal pressure and how is it affected by positioning, body mass and positive end-expiratory pressure? // Int. Care Med. — 2009. — Vol. 35. — P. 969 — 976.
10.    De Waele J., De Laet I., Kirkpatrick A. et al. Intra-abdominal hypertension and abdominal compartment syndrome // Am. J. Kidney Dis. — 2011. — Vol. 57, N 1. — P. 159 — 169.
11.    Diebel L., Dulchavsky S., Brown W. Splanchnic ischemia and bacterial translocation in the abdominal compartment syndrome // J. Trauma. — 1997. — Vol. 43. — P. 852 — 855.
12.    Lambert D., Marceau S., Forse R. Intra-abdominal pressure in the morbidly obese // Obes. Surg. — 2005. — Vol. 15. — P. 1225 — 1232.
13.    Malbrain M., Cheatham M., Kirkpatrick A. et al. Abdominal compartment syndrome: it’s time to pay attention! // Int. Care Med. — 2006. — Vol. 32. — P. 1912 — 1914.
14.    Malbrain M., De Laet I., Van Regenmortel N. et al. Can the abdominal perimeter be used as an accurate estimation of intra-abdominal pressure? // Crit. Care Med. — 2009. — Vol. 37. — P. 316 — 319.
15.    Sdralis E., Argentou M., Mead N. et al. A prospective randomized study comparing patients with morbid obesity submitted to sleeve gastrectomy with or without omentectomy // Obes Surg. — 2013. — Vol. 23 (7). — P. 965 — 971. doi: 10.1007/s11695 — 013 — 0925-z.
16.    Varela J., Hinojosa M., Nguyen N. Correlations between intra-abdominal pressure and obesity-related co-morbidities // Surg. Obes. Relat. Dis. — 2009. — N 5. — P. 524 — 528.
17.    Wu J., Ye H., Wang Y. et al. Comparative study of laparoscopic sleeve gastrectomy with and without partial enterectomy and omentectomy // Surg. Obes. Relat. Dis. — 2012. — N 8 (3). — P. 275 — 280. doi: 10.1016/j.soard.2011.06.018. Epub 2011 Jul 18.

Інше: Милиця Костянтин Миколайович, к. мед. н., доцент кафедри хірургії та проктології
E-mail: kmsurgeon@yahoo.com

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 19 жовтня 2016 р.

 

Оментэктомия как циторедуктивный этап лечения метаболического синдрома при симультанных операциях

К. Н. Милица1, А. С. Лаврик2, О. А. Лаврик2

1 ГУ «Запорожская медицинская академия МЗ Украины»
2 ГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины», Киев

Цель работы — обосновать возможность использования симультанной оментэктомии как циторедуктивного этапа лечения метаболического синдрома.
Материалы и методы. Обследованы 50 пациентов хирургического стационара с метаболическим синдромом и ожирением. Пациентов распределили на две группы: в первую вошли 25 лиц, которым выполнили операцию на органах брюшной полости и/или малого таза, во вторую — 25 лиц, которым после аналогичного этапа выполнили симультанную стандартную оментэктомию. Кроме стандартных дооперационных обследований, в до- и послеоперационный период определяли уровень глюкозы и инсулина в плазме крови. О состоянии инсулинорезистентности (ИР) судили на основании индекса HOMA.
Результаты и обсуждение. Проведено теоретическое патогенетическое обоснование эффективности симультанной омент­эктомии у пациентов с абдоминальными хирургическими вмешательствами. Выявлено, что уровень глюкозы в крови не отражает нарушение углеводного обмена. При физиологических значениях глюкозы у 88 % пациентов и инсулина у 60 % состояние ИР зарегистрировано у 92 %, при этом превышение показателя составляло в среднем 69,9 %. После выполнения симультанной циторедукции висцерального жира путем оментэктомии ИР зафиксирована у 64 % пациентов, выраженность состояния ИР у них уменьшилась в среднем на 44,91 %. Проведенные исследования продемонстрировали снижение тяжести проявлений гиперинсулинемии и ИР при выполнении дебалкинга большого сальника.
Выводы. Метаболический дебалкинг в виде симультанной оментэктомии при метаболическом синдроме и ожирении должен стать рутинным этапом хирургического пособия. Однако симультанную оментэктомию следует расматривать как паллиативное лечение и отдавать предпочтение бариатрическим методам лечения. Критерием нарушений углеводного обмена является не уровень глюкозы в крови, а индекс ИР.

Ключевые слова: метаболический синдром, ожирение, оментэктомия, инсулинорезистентность.

Список литературы:  
1.    Захаров Г. А., Волкович О. В. Внутрибрюшная гипертензия и функциональное состояние организма. — Бешкек: Изд-во КРСУ, 2008. — 156 с.
2.    Кошель А. П. Циторедуктивные (паллиативные) операции и реконструктивная хирургия: pro et contra // Вопр. реконструктивной и пластической хирургии. — 2014. — № 4 (51). — С. 6 — 7.
3.    Маркин Ф. М. Циторедуктивные операции в комплексном лечении больных с внутрилегочными метастазами колоректального рака : Дис....канд. мед. наук. — СПб., 2010. — 128 с. Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/tsitoreduktivnye-operatsii-v-kompleksnom-lechenii-bolnykh-s-vnutrilegochnymi-metazstazami-ko
4.    Маршалов Д., Шифман Е., Салов И., Петренко А. Роль внутрибрюшной гипертензии в патогенезе акушерских и перинатальных осложнений // Врач. — 2011. — № 8. — С. 2 — 5.
5.    Милица К. М., Сорокина И. В., Мирошниченко М. С., Плитень О. Н. Морфологические особенности жировой ткани сальника и подкожной жировой клетчатки у лиц с избыточной массой тела т метаболическим синдромом // Морфология. — 2015. — Т. 9. — С. 48 — 53.
6.    Филон А. Ф. Циторедуктивные операции у больных раком ободочной кишки с отдаленными метастазами: Дис....канд. мед. наук. — М., 2004. — 147 с. — Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/tsitoreduktivnye-operatsii-u-bolnym-rakom-obodochnoi-kishki-s-otdalennymi-metastazami
7.    Чазова И. Е., Мычка В. Б. Открытая, многоцентровая, рандомизированная, научно-практическая программа МИНОТАВР: промежуточный анализ результатов // Кардиоваск. тер. профил. — 2006. — № 2. — С. 81 — 88.
8.    Andersson D. P., Thorell A., Löfgren P. et al. Omentectomy in addition to gastric bypass surgery and influence on insulin sensitivity: a randomized double blind controlled trial // Clin. Nutr. — 2014. — Vol. 33 (6). — P. 991 — 996. doi: 10.1016/j.clnu.2014.01.004. Epub 2014 Jan 12.
9.    De Keulenaer B., De Waele J., Powell B. et al. What is normal intra-abdominal pressure and how is it affected by positioning, body mass and positive end-expiratory pressure? // Int. Care Med. — 2009. — Vol. 35. — P. 969 — 976.
10.    De Waele J., De Laet I., Kirkpatrick A. et al. Intra-abdominal hypertension and abdominal compartment syndrome // Am. J. Kidney Dis. — 2011. — Vol. 57, N 1. — P. 159 — 169.
11.    Diebel L., Dulchavsky S., Brown W. Splanchnic ischemia and bacterial translocation in the abdominal compartment syndrome // J. Trauma. — 1997. — Vol. 43. — P. 852 — 855.
12.    Lambert D., Marceau S., Forse R. Intra-abdominal pressure in the morbidly obese // Obes. Surg. — 2005. — Vol. 15. — P. 1225 — 1232.
13.    Malbrain M., Cheatham M., Kirkpatrick A. et al. Abdominal compartment syndrome: it’s time to pay attention! // Int. Care Med. — 2006. — Vol. 32. — P. 1912 — 1914.
14.    Malbrain M., De Laet I., Van Regenmortel N. et al. Can the abdominal perimeter be used as an accurate estimation of intra-abdominal pressure? // Crit. Care Med. — 2009. — Vol. 37. — P. 316 — 319.
15.    Sdralis E., Argentou M., Mead N. et al. A prospective randomized study comparing patients with morbid obesity submitted to sleeve gastrectomy with or without omentectomy // Obes Surg. — 2013. — Vol. 23 (7). — P. 965 — 971. doi: 10.1007/s11695 — 013 — 0925-z.
16.    Varela J., Hinojosa M., Nguyen N. Correlations between intra-abdominal pressure and obesity-related co-morbidities // Surg. Obes. Relat. Dis. — 2009. — N 5. — P. 524 — 528.
17.    Wu J., Ye H., Wang Y. et al. Comparative study of laparoscopic sleeve gastrectomy with and without partial enterectomy and omentectomy // Surg. Obes. Relat. Dis. — 2012. — N 8 (3). — P. 275 — 280. doi: 10.1016/j.soard.2011.06.018. Epub 2011 Jul 18.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

9. Оригінальні дослідження

 

Прогнозування, профілактика та лікування неспроможності швів анастомозів при відновних операціях на товстій кишці

В. М. Мельник, Д. А. Хоруженко

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих, оперованих з приводу захворювань товстої кишки шляхом вдосконалення методів прогнозування, цілеспрямованої профілактики та лікування неспроможності швів анастомозів.
Матеріали і методи. Розроблено методи прогнозування і профілактики, вдосконалено тактику лікування при неспроможності швів міжкишкових анастомозів після відновних операцій на товстій кишці. Суть методу прогнозування і профілактики полягає у визначенні чинників ризику виникнення зазначеного ускладнення та застосуванні цілеспрямованих профілактичних заходів, адекватних чинникам ризику. Вдосконалення тактики лікування полягає у виборі обсягу хірургічного втручання залежно від особливостей розташування міжкишкових анастомозів у черевній порожнині та клінічного перебігу ускладнення. З використанням запропонованого методу прооперовано 138 хворих з приводу захворювань товстої кишки.
Результати та обговорення. Застосування розроблених методів сприяло зменшенню частоти виникнення неспроможності швів анастомозів після операцій на товстій кишці до 2 (1,4 %) випадків, а післяопераційної летальності — до 1 (0,7 %). Поліпшення результатів хірургічного лікування досягнуто переважно за рахунок цілеспрямованих профілактичних заходів: механічного очищення товстої кишки, вибору методу формування міжкишкового анастомозу, способу з’єднання відрізків кишечника за допомогою сучасних циркулярних зшиваючих апаратів, розробленого однорядного евертованого кишкового шва, найбільш технічно складних колоендоанального та ілеоендоанального анастомозів, дислокації відрізків кишечника в інші анатомічні відділи черевної порожнини, формування протекторної ілеостоми або колостоми, корекція анемії, гіпопротеїнемії, реологічних властивостей крові та перфузії тканин.
Висновки. Обов’язковим етапом підготовки до виконання відновної операції на товстій кишці має бути прогнозування та цілеспрямована профілактика найтяжчого і небезпечного післяопераційного внутрішньочеревного ускладнення — неспроможності швів міжкишкових анастомозів. Використання запропонованого методу прогнозування виникнення неспроможності швів міжкишкових анастомозів після відновних операцій на товстій кишці, методів їх профілактики і вдосконалення тактики лікування сприяло зменшенню частоти виникнення зазначеного ускладнення до 2 (1,4 %) випадків, а післяопераційної летальності — до 1 (0,7 %).

Ключові слова: неспроможність швів міжкишкових анастомозів, прогнозування, профілактика, лікування.

Список літератури:  
1.    Патент 35325 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб накладання однорядного евертованого кишкового шва / В. М. Мельник, О. І. Пойда, Л. Г. Заверний, М. П. Ковальський, Ф. Г. Ткаченко. (Україна). — Заявл. 22.09.99; Опубл. 15.03.01 // Бюл. № 2.
2.    Патент 18994 Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб формування колоендоанального анастомозу / В. М. Мельник, О. І. Пойда (Україна). — Заявл. 5.07.06; Опубл. 15.11.06. // Бюл. № 11.
3.    Патент 71956 Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб дислокації тонкокишкового трансплантата в порожнину малого таза / В. М. Мельник, О. І. Пойда (Україна). — Заявл. 30.03.12; Опубл. 25.07.12. // Бюл. № 14.
4.    Патент 18993 Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб формування ілеоендоанального анастомозу / О. І. Пойда, В. М. Мельник (Україна). — Заявл. 5.07.06; Опубл. 15.11.06. // Бюл. № 11.
5.    Пойда А. И., Мельник В. М. Восстановительные и реконструктивно-восстановительные операции на толстой кишке. — К.: Имидж Украины, 2014. — 368 с.
6.    Шальков Ю. Л., Леонов В. В. Кишечные швы и анастомозы в хирургической практике. — Харьков: Коллегиум, 2008. — 192 с.
7.    Pitel S., Lefèvre J. H., Tiret E. et al. Redo coloanal anastomosis: a retrospective study of 66 patients // Ann. Surg. — 2012. — Vol. 256 (5). — P. 806 — 811.
8.    Sharonne de Z., Usama A. A., Rogier A. R. et al. Update of
complications and functional outcome of the ileo-pouch anal
anastomosis: overview of evidence and meta-analysis of 96 observational studies // Int. J. Colorectal Dis. — 2012. — N 27. — Р. 843 — 853.

Інше: Мельник Володимир Михайлович, д. мед. н., доцент кафедри хірургії № 1
E-mail: qwerasd.v@ukr.net

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 30 жовтня 2016 р.

 

Прогнозирование, профилактика и лечение несостоятельности швов анастомозов при восстановительных операциях на толстой кишке

В. М. Мельник, Д. А. Хоруженко

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения больных, оперированных по поводу заболеваний толстой кишки путем совершенствования методов прогнозирования, целенаправленной профилактики и лечения несостоятельности швов анастомозов.
Материалы и методы. Разработаны методы прогнозирования и профилактики, усовершенствована тактика лечения при несостоятельности швов межкишечных анастомозов после восстановительных операций на толстой кишке. Суть метода прогнозирования и профилактики заключается в определении факторов риска возникновения упомянутого осложнения и применении целенаправленных профилактических мероприятий, адекватных факторам риска. Усовершенствование тактики лечения заключалось в выборе объема хирургического вмешательства в зависимости от особенностей расположения межкишечных анастомозов в брюшной полости и клинического течения осложнения. С использованием предложенного метода прооперировано 138 больных по поводу заболеваний толстой кишки.
Результаты и обсуждение. Использование разработанных методов способствовало уменьшению частоты возникновения несостоятельности швов анастомозов после операций на толстой кишке до 2 (1,4 %) случаев, а послеоперационной летальности — до 1 (0,7 %). Улучшение результатов хирургического лечения достигнуто в основном за счет целенаправленных профилактических мероприятий: механической очистки толстой кишки, выбора метода формирования межкишечного анастомоза, способа соединения отрезков кишечника с помощью современных циркулярных сшивающих аппаратов, разработанного однорядного эвертированного кишечного шва, наиболее технически сложных колоэндоанального и илеоэндоанального анастомозов, дислокации отрезков кишечника в другие анатомические отделы брюшной полости, формирования протекторной илеостомы или колостомы, коррекции анемии, гипопротеинемии, реологических свойств крови и перфузии тканей.
Выводы. Обязательным этапом подготовки к выполнению восстановительной операции на толстой кишке должно быть прогнозирование и целенаправленная профилактика наиболее тяжелого и опасного послеоперационного внутрибрюшного осложнения — несостоятельности швов межкишечных анастомозов. Использование предложенного метода прогнозирования возникновения несостоятельности швов межкишечных анастомозов после восстановительных операций на толстой кишке, методов их профилактики, совершенствование тактики лечения способствовало уменьшению частоты возникновения упомянутого осложнения до 2 (1,4 %) случаев, а послеоперационной летальности — до 1 (0,7 %).

Ключевые слова: несостоятельность швов межкишечных анастомозов, прогнозирование, профилактика, лечение.

Список литературы:  
1.    Патент 35325 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб накладання однорядного евертованого кишкового шва / В. М. Мельник, О. І. Пойда, Л. Г. Заверний, М. П. Ковальський, Ф. Г. Ткаченко. (Україна). — Заявл. 22.09.99; Опубл. 15.03.01 // Бюл. № 2.
2.    Патент 18994 Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб формування колоендоанального анастомозу / В. М. Мельник, О. І. Пойда (Україна). — Заявл. 5.07.06; Опубл. 15.11.06. // Бюл. № 11.
3.    Патент 71956 Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб дислокації тонкокишкового трансплантата в порожнину малого таза / В. М. Мельник, О. І. Пойда (Україна). — Заявл. 30.03.12; Опубл. 25.07.12. // Бюл. № 14.
4.    Патент 18993 Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб формування ілеоендоанального анастомозу / О. І. Пойда, В. М. Мельник (Україна). — Заявл. 5.07.06; Опубл. 15.11.06. // Бюл. № 11.
5.    Пойда А. И., Мельник В. М. Восстановительные и реконструктивно-восстановительные операции на толстой кишке. — К.: Имидж Украины, 2014. — 368 с.
6.    Шальков Ю. Л., Леонов В. В. Кишечные швы и анастомозы в хирургической практике. — Харьков: Коллегиум, 2008. — 192 с.
7.    Pitel S., Lefèvre J. H., Tiret E. et al. Redo coloanal anastomosis: a retrospective study of 66 patients // Ann. Surg. — 2012. — Vol. 256 (5). — P. 806 — 811.
8.    Sharonne de Z., Usama A. A., Rogier A. R. et al. Update of
complications and functional outcome of the ileo-pouch anal
anastomosis: overview of evidence and meta-analysis of 96 observational studies // Int. J. Colorectal Dis. — 2012. — N 27. — Р. 843 — 853.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

10. Оригінальні дослідження

 

Досвід радикального лікування пілонідальної кісти (епітеліального куприкового ходу) методом Bascom II (cleft-lift)

Д. Л. Табідзе, В. В. Саєнко

КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня імені Є. Є. Карабелеша»

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування пілонідальної кісти (епітеліального куприкового ходу) методом Bascom II (cleft-lift).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати радикального хірургічного лікування 25 хворих з пілонідальною кістою у проктологічному центрі Херсонської міської клінічної лікарні ім. Є. Є. Карабелеша у 2015 — 2016 рр. Серед пацієнтів був 21 (84 %) чоловік та 4 (16 %) жінки. Середній вік прооперованих — (27,76 ± 1,13) року.
Результати та обговорення. В післяопераційний період ускладнень не спостерігали. Тривалість перебування у стаціонарі становила в середньому (5,76 ± 0,20) доби, тривалість амбулаторного лікування пацієнтів — (15,32 ± 0,25) доби, сумарна непрацездатність — (21,08 ± 0,34) доби. Протягом 18 міс рецидивів не виявлено.
Висновки. Проблема лікування пілонідальної кісти має важливе соціально-економічне значення, оскільки пацієнтами зазвичай є особи молодого працездатного віку (середній вік — (27,76 ± 1,13) року). Методика висічення епітеліального куприкового ходу методом Bascom II є простою у виконанні та забезпечує повне вилікування з мінімальним ризиком рецидивів.

Ключові слова: пілонідальна кіста, епітеліальний куприковий хід, радикальне хірургічне лікування, методика Bascom II, ­методика cleft-lift.

Список літератури:  
1.    Воробьев Г. И. Основы колопроктологии. — М.: Мед. информ. агентство, 2006. — 432 с.
2.    Цема Є. В. Порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування рецидивної пілонідальної кісти // Журн. клін. та експерим. мед. досліджень. — 2013. — Т.1, № 4. — С. 419 — 426.
3.    Akinci O. F., Bozer M., Uzunkoy A., Duzgun S. A., Coskun A. Incidence and etiological factors in pilonidal sinus among Turkish soldiers // Eur. J. Surg. — 1999. — Vol. 165. — Р. 339 — 342.
4.    Allen-Mersh T. G. Pilonidal sinus: finding the right track for treatment. // Br. J. Surg. — 1990. — Vol. 77. — Р. 123 — 132.
5.    Bascom J., Bascom T. Utility of the cleft lift procedure in refractory pilonidal disease // Am. J. Surg. — 2007. — N 5. — P. 606 — 609.
6.    Doll D., Matevossian E., Wietelmann K., Evers T. Family history of pilonidal sinus predisposes to earlier onset of disease and a 50 % long-term recurrence rate // Dis. Colon. Rectum. — 2009. — Vol. 52. — N 9. — Р. 5 — 11.
7.    Sondena K., Andersen E., Nesvik I., Soreide J. Patient characteristics and symptoms in chronic pilonidal sinus disease // Int. J. Colorectal. Dis. — 1995. — Vol. 10, N 3. — Р. 39 — 42.

Інше: Табідзе Давид Леванович, лікар-онкохірург, проктолог проктологічного відділу
73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 22/1. E-mail: D.tabidze_ms@hotmail.com
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 21 серпня 2016 р.

 

Опыт радикального лечения пилонидальной кисты (эпителиального копчикового хода) методом Bascom II (cleft-lift)

Д. Л. Табидзе, В. В. Саенко

КУ «Херсонская городская клиническая больница имени Е. Е. Карабелеша»

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения пилонидальной кисты (эпителиального копчикового хода) методом Bascom II ( cleft-lift).
Материалы и методы. Проанализированы результаты радикального хирургического лечения 25 больных с пилонидальной кистой в проктологическом центре Херсонской городской клинической больницы им. Е. Е. Карабелеша в 2015 — 2016 гг. Среди пациентов был 21 (84 %) мужчина и 4 (16 %) женщины. Средний возраст прооперированных составил (27,76 ± 1,13) года.
Результаты и обсуждение. В послеоперационный период осложнений не наблюдали. Продолжительность пребывания в стационаре составила в среднем (5,76 ± 0,20) сут, длительность амбулаторного лечения — (15,32 ± 0,25) сут, суммарная нетрудоспособность — (21,08 ± 0,34) сут. В течение 18 мес рецидивов не выявлено.
Выводы. Проблема лечения пилонидальной кисты имеет важное социально-экономическое значение, поскольку пациентами обычно являются лица молодого трудоспособного возраста (средний возраст — (27,76 ± 1,13) года). Методика иссечения эпителиального копчикового хода методом Bascom II является простой в применении и обеспечивает полное излечение с минимальным риском рецидивов.

Ключевые слова: пилонидальная киста, эпителиальный копчиковый ход, радикальное хирургическое лечение, методика Bascom II, методика cleft-lift.

Список литературы:  
1.    Воробьев Г. И. Основы колопроктологии. — М.: Мед. информ. агентство, 2006. — 432 с.
2.    Цема Є. В. Порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування рецидивної пілонідальної кісти // Журн. клін. та експерим. мед. досліджень. — 2013. — Т.1, № 4. — С. 419 — 426.
3.    Akinci O. F., Bozer M., Uzunkoy A., Duzgun S. A., Coskun A. Incidence and etiological factors in pilonidal sinus among Turkish soldiers // Eur. J. Surg. — 1999. — Vol. 165. — Р. 339 — 342.
4.    Allen-Mersh T. G. Pilonidal sinus: finding the right track for treatment. // Br. J. Surg. — 1990. — Vol. 77. — Р. 123 — 132.
5.    Bascom J., Bascom T. Utility of the cleft lift procedure in refractory pilonidal disease // Am. J. Surg. — 2007. — N 5. — P. 606 — 609.
6.    Doll D., Matevossian E., Wietelmann K., Evers T. Family history of pilonidal sinus predisposes to earlier onset of disease and a 50 % long-term recurrence rate // Dis. Colon. Rectum. — 2009. — Vol. 52. — N 9. — Р. 5 — 11.
7.    Sondena K., Andersen E., Nesvik I., Soreide J. Patient characteristics and symptoms in chronic pilonidal sinus disease // Int. J. Colorectal. Dis. — 1995. — Vol. 10, N 3. — Р. 39 — 42.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

11. Оригінальні дослідження

 

Вплив ендовазальної лазерної коагуляції з використанням радіальних і торцевих світловодів на гістологічні зміни стінки вен різного діаметра

В. Г. Мішалов, О. В. Кузьменко, Л. Ю. Маркулан, А. О. Бурка

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — вивчити гістологічні зміни вен різного діаметра під дією лазерної коагуляції з використанням радіального і торцевого світловодів.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 30 хворих (19 (63,3 %) жінок та 11 (36,7 %) чоловіків) віком від 22 до 55 років (середній вік — (38,9 ± 1,6) року) з варикозною хворобою вен нижніх кінцівок. Хворим виконували ендовазальну лазерну коагуляцію (ЕВЛК) великої підшкірної вени з використанням радіальних (група Р, n = 15) і торцевих (група Т, n = 15) світловодів з потужністю опромінення відповідно 15 та 8 Вт і довжиною хвилі 1470 нм. Згідно з класифікацією СЕАР ІІ клас хронічного захворювання вен мали 8 (26,7 %) хворих, ІІІ клас — 10 (33,3 %), IV клас — 7 (23,3 %), V клас — 5 (16,7 %). За співвідношенням статей, віком та класом СЕАР групи були порівнянні. ЕВЛК доповнювали мініфлебектомією за Мюллером, під час якої забирали сегмент великої підшкірної вени довжиною 3 см та діаметром від 0,5 до 1,4 см для гістологічного дослідження. Відмінним вважали результат у разі пропалення всіх шарів стінки або ендотелію та медії по всьому периметру вени, добрим — у разі пропалення стінки вени у межах усіх шарів або ендотелію та медії на 3/4 периметра, незадовільним — відсутність пропалення вени або пропалення на 1/4 периметра, інші випадки відносили до задовільного результату.
Результати та обговорення. У групі Р не було незадовільних результатів ЕВЛК на відміну від групи Т, була меншою частка задовільних результатів (4,0 і 12,0 %) та більшою частка відмінних результатів (86,7 та 57,3 % відповідно, р < 0,001). Ефективність ЕВЛК знижувалася зі збільшенням діаметра вени в обох групах. У групі Т при діаметрі вени менше ніж 1 см не спостерігали незадовільних результатів, частка задовільних результатів становила 5,7 %, у разі діаметра від 1 до 1,4 см у 22,5 % відзначено незадовільний результат і збільшувалася частка задовільних результатів (17,5 %). У групі Р частка неповної абляції вени при її діаметрі 0,5 — 0,9 см становила 5,7 %, при діаметрі 1,0 — 1,4 см — 17,5 %.
Висновки. Ефективність ЕВЛК великої підшкірної вени діаметром 0,5 — 1,4 см із застосуванням торцевого світловода поступається такій з використанням радіального світловода: пропалення всіх шарів вени або ендотелію та медії зафіксовано у 82,6 % випадків проти 97,3 % відповідно (р < 0,05); пропалення 3/4 периметра вени та більше — у 78,6 та 96,0 % випадків (р < 0,05). Зі збільшенням діаметра вени зменшуються глибина її пропалення у разі застосування торцевого світловода (r = –0,460) та радіального (r = –0,333) і пропалена частина периметра (r = –0,478 та r = –0,333 відповідно). У разі застосування радіального світловода не було випадків відсутності пропалення стінки вени та пропалення менше ніж 1/2 периметра вени, тоді як у разі використання торцевого світловода частота таких випадків становила відповідно 5,3 та 10,6 %.

Ключові слова: радіальні і торцеві світловоди, лазерна коагуляція вен, варикозна хвороба вен нижніх кінцівок.

Список літератури:  
1.    Doganci S., Demirkilic U. Comparison of 980 nm laser and bare-tip fibre with 1470 nm laser and radial fibre in the treatment of great saphenous vein varicosities: a prospective randomised clinical trial // Eur. J. Vasc. Endovasc. Surg. — 2010. — Vol. 40 (2). — P. 254 — 259.
2.    Navarro L., Min R. J., Bone C. Endovenous laser: a new minimally invasive method of treatment for varicose veins: preliminary observations using an 810 nm diode laser // Dermatol. Surg. — 2001. — Vol. 27. — P. 117e2.
3.    Puglisi B., Tacconi A., San Filippo F. L’application du laser ND-YAG dans le traitement du syndrome variquex // Phlebology’ 89 / Ed. by A. Davey, R. Stemmer. — London: J. Libby Eurotext, 1989. — P. 39e842.

Інше: Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 1 листопада 2016 р.

 

Влияние эндовазальной лазерной коагуляции с использованием радиальных и торцевых световодов на гистологические изменения стенки вен разного диаметра

В. Г. Мишалов, О. В. Кузьменко, Л. Ю. Маркулан, А. А. Бурк

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — изучить гистологические изменения вен разного диаметра под действием лазерной коагуляции с использованием радиальных и торцевых световодов.
Материалы и методы. В исследование вошли 30 больных (19 (63,3 %) женщин и 11 (36,7 %) мужчин) в возрасте от 22 до 55 лет (средний возраст — (38,9 ± 1,6) года) с варикозной болезнью вен нижних конечностей. Больным выполнили эндовазальную лазерную коагуляцию (ЭВЛК) большой подкожной вены с использованием радиальных (группа Р, n = 15) и торцевых (группа Т, n = 15) световодов с мощностью облучения соответственно 15 и 8 Вт и длиной волны 1470 нм. Соответственно классификации СЕАР II класс хронического заболевания вен имели 8 (26,7 %) больных, III класс — 10 (33,3 %), IV класс — 7 (23,3 %), V класс — 5 (16,7 %). По сотношению полов, возрасту и классу СЕАР группы были сопоставимы. ЭВЛК дополняли минифлебэктомией по Мюллеру, во время которой забирали сегмент большой подкожной вены длиной 3 см и диаметром от 0,5 см до 1,4 см для гистологического исследования. Отличным считали результат при прожигании всех слоев стенки или эндотелия и медии по всему периметру вены, хорошим — при прожигании стенки вены в пределах всех слоев или эндотелия и медии на протяжении 3/4 периметра, неудовлетворительным — отсутствие прожигания вены или прожигание на протяжении 1/4 периметра, остальные случаи относили к удовлетворительному результату.
Результаты и обсуждение. В группе Р не было неудовлетворительных результатов ЭВЛК в отличие от группы Т, меньшая доля удовлетворительных результатов (4,0 и 12,0 % соответственно) и большая доля отличных результатов (86,7 и 57,3 %, р < 0,001). Эффективность ЭВЛК снижалась с увеличением диаметра вены в обеих группах. В группе Т при диаметре вены меньше 1 см не наблюдали неудовлетворительных результатов, доля удовлетворительных результатов составляла 5,7 %, при диаметре вены от 1 см до 1,4 см у 22,5 % больных отмечен неудовлетворительный результат и увеличивалась доля удовлетворительных результатов (17,5 %). В группе Р доля неполной абляции вены при ее диаметре 0,5 — 0,9 см составляла 5,7 %, при диаметре 1,0 — 1,4 см — 17,5 %.
Выводы. Эффективность ЭВЛК большой подкожной вены диаметром от 0,5 до 1,4 см с применением торцевого световода уступает таковой с применением радиального световода: прожигание всех слоев вены или эндотелия и медии происходит в 82,6 и 97,3 % случаев соответственно (р < 0,05), прожигание вены на 3/4 ее периметра и больше — в 78,6 и 96,0 % случаев (р < 0,05). С увеличением диаметра вены уменьшаются глубина ее прожигания при применении торцевого (r = –0,460) и радиального (r = – 0,333) световода и часть периметра прожигания (r = –0,478 и r = –0,333 соответственно). При использовании радиального световода не было случаев отсутствия прожигания стенки вены и прожигания меньше 1/2 периметра вены, тогда как при использовании торцевого световода частота таких случаев составляла соответственно 5,3 и 10,6 %.

Ключевые слова: радиальные и торцевые световоды, лазерная коагуляция вен, варикозная болезнь вен нижних конечностей.

Список литературы:  
1.    Doganci S., Demirkilic U. Comparison of 980 nm laser and bare-tip fibre with 1470 nm laser and radial fibre in the treatment of great saphenous vein varicosities: a prospective randomised clinical trial // Eur. J. Vasc. Endovasc. Surg. — 2010. — Vol. 40 (2). — P. 254 — 259.
2.    Navarro L., Min R. J., Bone C. Endovenous laser: a new minimally invasive method of treatment for varicose veins: preliminary observations using an 810 nm diode laser // Dermatol. Surg. — 2001. — Vol. 27. — P. 117e2.
3.    Puglisi B., Tacconi A., San Filippo F. L’application du laser ND-YAG dans le traitement du syndrome variquex // Phlebology’ 89 / Ed. by A. Davey, R. Stemmer. — London: J. Libby Eurotext, 1989. — P. 39e842.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

12. Оригінальні дослідження

 

Порівняння результатів використання торцевих та радіальних лазерних світловодів у лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок

О. С. Родіонов

Національний військово-медичний клінічний центр
«Головний військовий клінічний госпіталь» МО України, Київ
ТОВ «Клініка Оксфорд Медікал», Київ

Мета роботи — провести аналіз результатів використання торцевих та радіальних світловодів для ендовенозної лазерної абляції (ЕВЛА) при лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 423 пацієнтів віком від 18 до 84 років, яким проведено хірургічне лікування варикозної хвороби вен нижніх кінцівок у 2013 — 2016 рр. Жінок було 342, чоловіків — 81. За ступенем хронічної венозної недостатності відповідно до міжнародної класифікації CEAP пацієнти розподілилися таким чином: С2 — 211, С3 — 170, С4 — 31, С5 — 2, відкриті трофічні виразки (С6) — 9. У першій групі (n = 248) проводили ЕВЛА стовбура великої підшкірної вени (ВПВ) та/або малої підшкірної вени з використанням дворингового радіального світловода (Biolitec laser, довжина хвилі — 1470 нм, потужність — 10 — 12 Вт) і мініфлебектомію за Мюллером на стегні та гомілці. У другій групі (n = 175) застосовували проксимальну та/або дистальну кросектомію з подальшою ЕВЛА торцевим світловодом (Dornier laser, довжина хвилі — 940 нм, потужність — 10 — 12 Вт) і мініфлебектомією за Мюллером на стегні та гомілці.
Результати та обговорення. У першій групі вдалося досягти облітерації стовбура ВПВ у 248 (100 %) пацієнтів без додаткових втручань, у другій групі — у 161 (92 %). У 14 (8 %) пацієнтів другої групи виникла реканалізація стовбура, серед них лише у 9 випадках за допомогою дуплексної сонографії діагностовано вертикальний рефлюкс, що стало приводом для проведення повторного оперативного втручання (стрипінгу), після якого було ліквідовано вертикальні та горизонтальні рефлюкси. Випадків тромбозу глибоких вен не було.
Висновки. При проведенні ЕВЛА лазерним апаратом з дворинговим радіальним світловодом не потрібно виконувати кросектомію. Порівняно з торцевим світловодом при застосуванні радіального статистично значуще рідше розвиваються рецидив варикозної хвороби, підшкірні гематоми, відчуття тяжа по ходу стовбура ВПВ або малої підшкірної вени, проте частіше виникає пігментація шкіри.

Ключові слова: велика та мала підшкірні вени, ендовенозна лазерна абляція, торцеві та радіальні світловоди, проксимальна та дистальна кросектомія, лазерна кросектомія.

Список літератури:  
1.    Бойко В. В., Прасол В. А., Пуляева И. С., Черкашенинов Е. Г. Результаты применения малоинвазивных методов лечения варикозной болезни // Клин. флебол. — 2016. — Т. 9, № 1. — С. 38 — 39.
2.    Гавриленко А. В., Вахратьян П. Е., Шкатов В. А. и др. Сравнительная оценка методов лечения варикозной болезни // Ангиол. и сосуд. хир. — 2004. — № 1. — С. 87 — 90.
3.    Лукьяненко М. Ю., Стародубцев В. Б., Карпенко А. А., Сергеевичев Д. С. Использование лазерных технологий в лечении хронической венозной недостаточности у пациентов с широким остиальным сегментом магистральных стволов подкожных вен // Ангиол. и сосуд. хир. — 2014. — № 1. — С. 96 — 100.
4.    Усенко А. Ю., Чернуха Л. М., Артеменко М. О., Влайков Г. Г. Опыт применения 2-ring-радиального световода при лечении пациентов с хроническими заболеваниями вен // Клин. флебол. — 2016. — Т. 9, № 1. — С. 49 — 51.
5.    Шевченко Ю. Л., Стойко Ю. М., Лыткин М. И. Основы клинической флебологии. — М.: Медицина, 2005. — 312 с.
6.    Anderson R. R., Parrich J. A. Selective photothermolysis: Precise microsurgery by selective absorption of pulsed radiation // Science. — 1983. — Vol. 22, N 1. — P. 524 — 527.
7.    Bone Salat C. Tratamiento endoluminal de las varices con laser de Diodo // Rev. Patol. Vask. — 1999. — Vol. 5. — P. 35 — 46.
8.    Dumantepe M., Uyar I. Comparing cold and warm tumescent anesthesia for pain perception during and after the endovenous laser ablation procedure with 1470 nm diode laser // Phlebol. — 2015. — Vol. 30, N 1. — P. 45 — 51.
9.    Kurihara N., Hirokawa M. Endovenous laser ablation using 1470 nm diode laser and a radial 2ring fiber // Jap. J. Phlebol. — 2015. — Vol. 26, N 4. — P. 257 — 273.
10.    Meloni V., Pepe N., Gioffre L. EVLT Endovenous Laser Treatment of great and small safenous veins by diode 810 nm wavelength: Experience on 55 cases in 15 months // Laser Med. Sci. — 2002. — Vol. 17. — P. 4 — 11.
11.    Navarro L., Min R., Bone C. Endovenous laser: a new minimally invasive method of treatment for varicose veins: the preliminary observations using an 810 nm diode laser // Dermatol. Surg. — 2001. — Vol. 27. — P. 117 — 122.
12.    Pannier F., Rabe E., Maurins U. First results of a new 1470 nm diode laser for endovenous ablation of incompetent saphenous veins // Phlebol. — 2009. — Vol. 24. — P. 26 — 30.
13.    Rasmussen L. Laser treatment as an alternative for the treatment of GSV and SSV incompetence // Innovative treatment of venous disorders / Ed. by C. Wittens. — 2009. — 149 p.
14.    Van Den Bos R., Arends L., Kockaert M. et al. Endovenous therapies of lower extremity varicosities: a meta-analysis // J. Vasc. Surg. — 2009. — Vol. 49. — P. 230 — 239.

Інше: Родіонов Олексій Сергійович, ординатор клініки судинної хірургії НВМКЦ «ГВКГ», судинний хірург, флеболог
04050, м. Київ, Глибочицька, 40х. Тел. (44) 204-40-40
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 7 листопада 2016 р.

 

Сравнение результатов использования торцевых и радиальных лазерных световодов в лечении варикозной болезни нижних конечностей

А. С. Родионов

Национальный военно-медицинский клинический центр
«Главный военный клинический госпиталь» МО Украины, Киев
ООО «Клиника Оксфорд Медикал», Киев

Цель работы — провести анализ результатов использования торцевых и радиальных световодов для эндовенозной лазерной абляции (ЭВЛА) при лечении варикозной болезни нижних конечностей.
Материалы и методы. В исследование включено 423 пациента в возрасте от 18 до 84 лет, которым проведено хирургическое лечение варикозной болезни вен нижних конечностей в 2013 — 2016 гг. Женщин было 342, мужчин — 81. По степени хронической венозной недостаточности согласно международной классификации CEAP пациенты распределились следующим образом: С2 — 211, С3 — 170, С4 — 31, С5 — 2, открытые трофические язвы (С6) — 9. В первой группе (n = 248) проводили ЭВЛА большой подкожной вены (БПВ) и/или малой подкожной вены с использованием двухрингового радиального световода (Biolitec laser, длина волны — 1470 нм, мощность — 10 — 12 Вт) и минифлебэктомию по Мюллеру на бедре и голени. Во второй группе (n = 175) применяли проксимальную и/или дистальную кроссэктомию с последующей ЭВЛА торцевым световодом (Dornier laser, длина волны — 940 нм, мощность — 10 — 12 Вт) и минифлебэктомию по Мюллеру на бедре и голени.
Результаты и обсуждение. В первой группе удалось достичь облитерации ствола БПВ у 248 (100 %) пациентов без дополнительных вмешательств, во второй группе — у 161 (92 %). У 14 (8 %) пациентов второй группы возникла реканализация ствола, среди них только в 9 случаях с помощью дуплексной сонографии диагностирован вертикальный рефлюкс, что стало поводом для проведения повторного оперативного вмешательства (стриппинга), после которого были ликвидированы вертикальные и горизонтальные рефлюксы. Случаев тромбоза глубоких вен не было.
Выводы. При проведении ЭВЛА лазерным аппаратом с двухринговым радиальным световодом не нужно выполнять кроссэктомию. По сравнению с торцевым световодом при использовании радиального статистически значимо реже развиваются рецидив варикозной болезни, подкожные гематомы, ощущение тяжа по ходу ствола БПВ или малой подкожной вены, однако чаще возникает пигментация кожи.

Ключевые слова: большая и малая подкожные вены, эндовенозная лазерная абляция, торцевые и радиальные световоды, проксимальная и дистальная кроссэктомия, лазерная кроссэктомия.

Список литературы:  
1.    Бойко В. В., Прасол В. А., Пуляева И. С., Черкашенинов Е. Г. Результаты применения малоинвазивных методов лечения варикозной болезни // Клин. флебол. — 2016. — Т. 9, № 1. — С. 38 — 39.
2.    Гавриленко А. В., Вахратьян П. Е., Шкатов В. А. и др. Сравнительная оценка методов лечения варикозной болезни // Ангиол. и сосуд. хир. — 2004. — № 1. — С. 87 — 90.
3.    Лукьяненко М. Ю., Стародубцев В. Б., Карпенко А. А., Сергеевичев Д. С. Использование лазерных технологий в лечении хронической венозной недостаточности у пациентов с широким остиальным сегментом магистральных стволов подкожных вен // Ангиол. и сосуд. хир. — 2014. — № 1. — С. 96 — 100.
4.    Усенко А. Ю., Чернуха Л. М., Артеменко М. О., Влайков Г. Г. Опыт применения 2-ring-радиального световода при лечении пациентов с хроническими заболеваниями вен // Клин. флебол. — 2016. — Т. 9, № 1. — С. 49 — 51.
5.    Шевченко Ю. Л., Стойко Ю. М., Лыткин М. И. Основы клинической флебологии. — М.: Медицина, 2005. — 312 с.
6.    Anderson R. R., Parrich J. A. Selective photothermolysis: Precise microsurgery by selective absorption of pulsed radiation // Science. — 1983. — Vol. 22, N 1. — P. 524 — 527.
7.    Bone Salat C. Tratamiento endoluminal de las varices con laser de Diodo // Rev. Patol. Vask. — 1999. — Vol. 5. — P. 35 — 46.
8.    Dumantepe M., Uyar I. Comparing cold and warm tumescent anesthesia for pain perception during and after the endovenous laser ablation procedure with 1470 nm diode laser // Phlebol. — 2015. — Vol. 30, N 1. — P. 45 — 51.
9.    Kurihara N., Hirokawa M. Endovenous laser ablation using 1470 nm diode laser and a radial 2ring fiber // Jap. J. Phlebol. — 2015. — Vol. 26, N 4. — P. 257 — 273.
10.    Meloni V., Pepe N., Gioffre L. EVLT Endovenous Laser Treatment of great and small safenous veins by diode 810 nm wavelength: Experience on 55 cases in 15 months // Laser Med. Sci. — 2002. — Vol. 17. — P. 4 — 11.
11.    Navarro L., Min R., Bone C. Endovenous laser: a new minimally invasive method of treatment for varicose veins: the preliminary observations using an 810 nm diode laser // Dermatol. Surg. — 2001. — Vol. 27. — P. 117 — 122.
12.    Pannier F., Rabe E., Maurins U. First results of a new 1470 nm diode laser for endovenous ablation of incompetent saphenous veins // Phlebol. — 2009. — Vol. 24. — P. 26 — 30.
13.    Rasmussen L. Laser treatment as an alternative for the treatment of GSV and SSV incompetence // Innovative treatment of venous disorders / Ed. by C. Wittens. — 2009. — 149 p.
14.    Van Den Bos R., Arends L., Kockaert M. et al. Endovenous therapies of lower extremity varicosities: a meta-analysis // J. Vasc. Surg. — 2009. — Vol. 49. — P. 230 — 239.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

13. Оригінальні дослідження

 

Розтягнутий подовжений зовнішній клапоть плеча та передпліччя на основі перфорантних судин у реконструкції післяопікових деформацій ліктьового суглоба

О. А. Жернов1, А. О. Жернов2, М. Кітрі1

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 2

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих з післяопіковими деформаціями ліктьового суглоба за допомогою використання подовженого зовнішнього клаптя плеча та передпліччя на основі перфорантних судин шляхом його розтягування.
Матеріали і методи. Робота ґрунтується на анатомічних та клінічних дослідженнях. Вивчення топографічної анатомії плеча та передпліччя, визначення джерел кровопостачання і топографічних варіантів розташування судин, особливості техніки формування та переміщення подовженого зовнішнього клаптя плеча і передпліччя на основі перфорантних судин здійснили на 10 верхніх кінцівках 5 нефіксованих трупів чоловічої та жіночої статі віком від 43 до 72 років. Матеріал клінічної частини становили 12 пацієнтів віком від 7,5 до 46 років. У всіх хворих для усунення деформацій ліктьового суглоба застосували розтягнутий подовжений зовнішній клапоть плеча та передпліччя на основі перфорантних судин. Усього розтягнули і використали 12 клаптів.
Результати та обговорення. Показано можливість розтягування тканин зовнішньої поверхні плеча, ліктьового суглоба з приєднанням до них тканин передпліччя, зі значним збільшенням розмірів клаптя, а також включенням у нього постійних перфорантних судин та нерва. Визначено можливості переміщення клаптів зі збереженням судинно-нервових зв’язків з материнським ложем і первинним його закриттям.
Висновки. Для усунення післяопікових контрактур ліктьового суглоба при неушкоджених шкірних покривах зовнішньої поверхні верхньої кінцівки необхідно використовувати розтягнутий подовжений зовнішній клапоть плеча та передпліччя на основі перфорантних живлячих судин. Це дало змогу досягти добрих результатів лікування у 75 % випадках у найближчий період, задовільних — у 25 % та відповідно в 77,6 та 22,4 % випадків у віддалений період.

Ключові слова: Ключові слова: післяопікові деформації ліктьового суглоба, розтягування тканин, зовнішній перфорантний клапоть плеча та передпліччя.

Список літератури:  
1.    Жернов О. А., Повстяний М. Ю. Уніфікована класифікація контрактур після термічних уражень // Вісн. наук. досліджень. — 2003. — № 4. — С. 34 — 37.
2.    Патент 73769, UA, МПК А61В 17/58, А61В 17/88. Спосіб оцінки результатів оперативного лікування рубцевих деформацій та контрактур / Жернов О. А., Жернов А. О. (UA); заявник та патентовласник ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» (UA). — № u201202734; заявл. 06.03.12; опубл. 10.10.12, Бюл. № 19.
3.    Agrawal K., Agrawal S. Tissue regeneration during tissue expansion and choosing an expander // Ind. J. Plast. Surg. — 2012. — Vol. 45, N 1 — P. 7 — 15. doi:10.4103/0970 — 0358.96566
4.    Baumeister S. I., Köller M., Dragu A. et al. Principles of microvascular reconstruction in burn and electrical burn injuries // Burns. — 2005. — Vol. 31 (1). — P. 92 — 98. — Moda access: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15639372
5.    Chertif C., Georgescu A. V. Cutaneous vascular territories of the forearm and hand // Tisoara Med. J. — 2009. — Vol. 59, N 3 — 4. — P. 241 — 246. — Moda access:http://www.tmj.ro/pdf/2009_number_3_4_885935615127393.pdf.
6.    Hocaoğlu E. I., Emekli U., Çizmeci O. et al. Suprafascial pre-expansion of perforator flaps and the effect of pre-expansion on perforator artery diameter // Microsurg. — 2014. — Vol. 34 (3). — P. 188 — 196. — Moda access: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24030716.
7.    Jensen M. I., Moran S. L. Soft tissue coverage of the elbow: a reconstructive algorithm // Orthop. Clin. North. Am. — 2008. — Vol. 39 (2). — P. 251 — 264. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/18374815.
8.    Joshua M., Adkinson M. J., Kevin C. C. Flap reconstruction of the elbow and forearm: a case-based approach // Hand Clin. — 2014. — Vol. 30 (2). — P. 153 — 163. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24731607.
9.    Katsaros J. I., Tan E., Zoltie N. The use of the lateral arm flap in upper limb surgery // J. Hand Surg. Am. — 1991. — Vol. 16 (4). — P. 598 — 604. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/1880355.
10.    Kim J. T., Kim S. W. Perforator flap versus conventional flap // J. Korean Med. Sci. — 2015. — Vol. 30 (5) — P. 514 — 522. doi:10.3346/jkms.2015.30.5.514.
11.    Lanzetta M., Bernier M., Chollet A., St-Laurent J. Y. The lateral forearm flap: an anatomic study // Plast Reconstr Surg. — 1997. — Vol. 99 (2). — P. 460 — 464. — Moda access: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9030155.
12.    Leighton W. D., Russell R. C., Marcus D. E. et al. Experimental pretransfer expansion of free-flap donor sites: I. Flap viability and expansion characteristics // Plast. Reconstr. Surg. — 1988. — Vol. 82 (1). — P. 69 — 75. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3380927.
13.    Perforator Flaps: anatomy, technique, clinical applications / Ed. by Ph.N. Blondeel, S. F. Morris, G. G. Hallok, P. C. Neligan. — 2nd ed. — 2013. — Vol. 1. — 664 p.
14.    Shibata M., Hatano Y., Iwabuchi Y., Matsuzaki H. Combined dorsal forearm and lateral arm flap // Plast. Reconstr. Surg. — 199. — Vol. 96 (6). — P. 1423 — 1432. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/7480244.
15.    Taylor G. I. The angiosome concept and tissue transfer. — St. Louis, Missouri, 2014. — Vol. 1. — 617 p.
16.    Wang A. W., Zhang W. F., Liang F. et al. Pre-expanded thoracodorsal artery perforator-based flaps for repair of severes carring in cervicofacial regions // J. Reconstr. Microsurgery. — 2014. — Vol. 30 (8) — P. 539 — 546. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/ 24683137.
17.    Yeun Hur G., Song W. J., Leeetal J. W. Elbow reconstruction using island flap for burn patients // Arch. Plast. Surg. — 2012. — Vol. 39 (6). — P. 649 — 654. — Moda access: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/23233892.

Інше:
Жернов Олександр Андрійович, д. мед. н., доцент кафедри комбустіології та пластичної хірургії
02094, м. Київ, вул. Краківська, 13. E-mail: plastsurg@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 1 листопада 2016 р.

 

Растянутый удлиненный наружный лоскут плеча и предплечья на основе перфорантных сосудов в реконструкции послеожоговых деформаций локтевого сустава

А. А. Жернов1, Ан. А. Жернов2, М. Китри1

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 2

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения больных с послеожоговыми деформациями локтевого сустава с помощью использования удлиненного наружного лоскута плеча и предплечья на основе перфорантных сосудов путем его растяжения.
Материалы и методы. Работа включала анатомические и клинические исследования. Изучение топографической анатомии плеча и предплечья, определение источников кровоснабжения и топографических вариантов расположения сосудов, особенности техники формирования и перемещения удлиненного наружного лоскута плеча и предплечья на основе перфорантных сосудов осуществили на 10 верхних конечностях 5 нефиксированных трупов мужского и женского пола в возрасте от 43 до 72 лет. Материал клинической части работы составили 12 пациентов в возрасте от 7,5 до 46 лет. Всем больным для устранения деформаций локтевого сустава применили растянутый удлиненный наружный лоскут плеча и предплечья на основе перфорантных сосудов. Всего растянули и использовали 12 лоскутов.
Результаты и обсуждение. Показана возможность растягивания тканей наружной поверхности плеча, локтевого сустава с присоединением к ним тканей предплечья, со значительным увеличением размера лоскута, а также включением в него постоянных перфорантных сосудов и нерва. Определена возможность перемещения лоскутов с сохранением сосудисто-нервных связей с материнским ложем и первичным его закрытием.
Выводы. Для устранения послеожоговых деформаций локтевого сустава при неповрежденных кожных покровах наружной поверхности верхней конечности следует использовать растянутый удлиненный наружный лоскут плеча и предплечья на основе перфорантных сосудов. Это позволило достичь хороших результатов лечения в 75 % случаев в ближайший период и удовлетворительных — в 25 % и соответственно в 77,6 и 22,4 % случаев в отдаленный период.

Ключевые слова: послеожоговые деформации локтевого сустава, растяжение тканей, наружный перфорантный лоскут плеча и предплечья.

Список литературы:  
1.    Жернов О. А., Повстяний М. Ю. Уніфікована класифікація контрактур після термічних уражень // Вісн. наук. досліджень. — 2003. — № 4. — С. 34 — 37.
2.    Патент 73769, UA, МПК А61В 17/58, А61В 17/88. Спосіб оцінки результатів оперативного лікування рубцевих деформацій та контрактур / Жернов О. А., Жернов А. О. (UA); заявник та патентовласник ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» (UA). — № u201202734; заявл. 06.03.12; опубл. 10.10.12, Бюл. № 19.
3.    Agrawal K., Agrawal S. Tissue regeneration during tissue expansion and choosing an expander // Ind. J. Plast. Surg. — 2012. — Vol. 45, N 1 — P. 7 — 15. doi:10.4103/0970 — 0358.96566
4.    Baumeister S. I., Köller M., Dragu A. et al. Principles of microvascular reconstruction in burn and electrical burn injuries // Burns. — 2005. — Vol. 31 (1). — P. 92 — 98. — Moda access: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15639372
5.    Chertif C., Georgescu A. V. Cutaneous vascular territories of the forearm and hand // Tisoara Med. J. — 2009. — Vol. 59, N 3 — 4. — P. 241 — 246. — Moda access:http://www.tmj.ro/pdf/2009_number_3_4_885935615127393.pdf.
6.    Hocaoğlu E. I., Emekli U., Çizmeci O. et al. Suprafascial pre-expansion of perforator flaps and the effect of pre-expansion on perforator artery diameter // Microsurg. — 2014. — Vol. 34 (3). — P. 188 — 196. — Moda access: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24030716.
7.    Jensen M. I., Moran S. L. Soft tissue coverage of the elbow: a reconstructive algorithm // Orthop. Clin. North. Am. — 2008. — Vol. 39 (2). — P. 251 — 264. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/18374815.
8.    Joshua M., Adkinson M. J., Kevin C. C. Flap reconstruction of the elbow and forearm: a case-based approach // Hand Clin. — 2014. — Vol. 30 (2). — P. 153 — 163. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24731607.
9.    Katsaros J. I., Tan E., Zoltie N. The use of the lateral arm flap in upper limb surgery // J. Hand Surg. Am. — 1991. — Vol. 16 (4). — P. 598 — 604. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/1880355.
10.    Kim J. T., Kim S. W. Perforator flap versus conventional flap // J. Korean Med. Sci. — 2015. — Vol. 30 (5) — P. 514 — 522. doi:10.3346/jkms.2015.30.5.514.
11.    Lanzetta M., Bernier M., Chollet A., St-Laurent J. Y. The lateral forearm flap: an anatomic study // Plast Reconstr Surg. — 1997. — Vol. 99 (2). — P. 460 — 464. — Moda access: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9030155.
12.    Leighton W. D., Russell R. C., Marcus D. E. et al. Experimental pretransfer expansion of free-flap donor sites: I. Flap viability and expansion characteristics // Plast. Reconstr. Surg. — 1988. — Vol. 82 (1). — P. 69 — 75. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3380927.
13.    Perforator Flaps: anatomy, technique, clinical applications / Ed. by Ph.N. Blondeel, S. F. Morris, G. G. Hallok, P. C. Neligan. — 2nd ed. — 2013. — Vol. 1. — 664 p.
14.    Shibata M., Hatano Y., Iwabuchi Y., Matsuzaki H. Combined dorsal forearm and lateral arm flap // Plast. Reconstr. Surg. — 199. — Vol. 96 (6). — P. 1423 — 1432. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/7480244.
15.    Taylor G. I. The angiosome concept and tissue transfer. — St. Louis, Missouri, 2014. — Vol. 1. — 617 p.
16.    Wang A. W., Zhang W. F., Liang F. et al. Pre-expanded thoracodorsal artery perforator-based flaps for repair of severes carring in cervicofacial regions // J. Reconstr. Microsurgery. — 2014. — Vol. 30 (8) — P. 539 — 546. — Moda access:http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/ 24683137.
17.    Yeun Hur G., Song W. J., Leeetal J. W. Elbow reconstruction using island flap for burn patients // Arch. Plast. Surg. — 2012. — Vol. 39 (6). — P. 649 — 654. — Moda access: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/23233892.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

14. ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

 

Лейоміома стравоходу

Р. І. Верещако1, І. А. Сухін1, 2, С. П. Завертиленко3, О. А. Семенченко3, І. С. Бацей3, О. М. Білиловець1, 2, Р. В. Швидак3, А. К. Петров2

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Київська клінічна лікарня № 3 на залізничному транспорті
3 Київський міський клінічний онкологічний центр

Лейоміома — рідкісна патологія стравоходу і водночас найбільш поширена доброякісна пухлина останнього. Клінічні вияви залежать від розміру пухлини. Диференціювання зі шлунково-кишковою стромальною пухлиною (GIST) становить певні труднощі. Лікування хірургічне — енуклеація пухлини. Наведено методи діагностики, диференційну діагностику та особливості хірургічного втручання при лейоміомі грудного відділу стравоходу. Описано два випадки лікування цієї патології.

Ключові слова: лейоміома, стравохід, енуклеація, підслизова пухлина.

Список літератури:  
1.    Bonavina L., Segalin A., Rosati R. et al. Surgical therapy of esophageal leiomyoma // J. Am. Coll. Surg. — 1995. — Vol. 181, N 3. — P. 257 — 262.
2.    Dendy M., Johnson K., Boffa D. J. Spectrum of FDG uptake in large (≥ 10 sm) esophageal leiomyomas // J. Thoracic. Dis. — 2015. — Vol. 7, N 12.
3.    Gupta V., Sinha S. K., Vaiphei K., Lal A. Esophageal resection for giant leiomyoma // J. Cancer Res. Ther. — 2015. — Vol. 11. — P. 651.
4.    Jeong E. S., Hong S. J., Han J. P., Kwak J. J. Submucosal tunneling endoscopic resection of a leiomyoma originating from the muscularispropria of the gastric cardia // Korean J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 66, N 6. — P. 340 — 344.
5.    Priego P., Lobo E., Alonso N. et al. Surgical treatment of esophageal leiomyoma: an analysis of our experience // Rev. Esp. Enferm. Dig. — 2006. — Vol. 98, N 5. — P. 350 — 358.
6.    Ramos D., Priego P., Coll M. et al. Comparative study between open and minimally invasive approach in the surgical management of esophageal leiomyoma // Rev. Esp. Enferm. Dig. — 2016. — Vol. 108, N 1. — P. 8 — 14.
7.    Seo M., Kim D. H., Cho Y. W. et al. Superficial esophageal neoplasms overlying leiomyomas removed by endoscopic submucosal dissection: case report and review of the literature // Clin. Endosc. — 2015. — Vol. 48, N 4. — P. 322 — 327.
8.    Ye L. P., Zhu L. H., Zhou X. B. et al. Endoscopic excavation for the treatment of small esophageal subepithelial tumors originating from the muscularispropria // Hepatogastroenterol. — 2015. — Vol. 62, N 137. — P. 65 — 68.

Інше: Верещако Роман Іванович, д. мед. н., зав. кафедри онкології
E-mail: romver@i.ua
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 1 листопада 2016 р.

 

Лейомиома пищевода

Р. И. Верещако1, И. А. Сухин1, 2, С. П. Завертыленко3, А. А. Семенченко3, И. С. Бацей3, А. Н. Билиловец1, 2, Р. В. Швыдак3, А. К. Петров2

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Киевcкая клиническая больница № 3 на железнодорожном транспорте
3 Киевский городской клинический онкологический центр

Лейомиома — редкая патология пищевода и в то же время наиболее часто встречающаяся доброкачественная опухоль последнего. Клинические проявления зависят от размеров опухоли. Дифференциация с гастроинтестинальной стромальной опухолью (GIST) представляет определенные трудности. Лечение хирургическое — энуклеация опухоли. Приведены методы диагностики, дифференциальной диагностики и особенности хирургического вмешательства при лейомиоме грудного отдела пищевода. Описаны два случая лечения этой патологии.

Ключевые слова: лейомиома, пищевод, энуклеация, подслизистая опухоль.

Список литературы:  
1.    Bonavina L., Segalin A., Rosati R. et al. Surgical therapy of esophageal leiomyoma // J. Am. Coll. Surg. — 1995. — Vol. 181, N 3. — P. 257 — 262.
2.    Dendy M., Johnson K., Boffa D. J. Spectrum of FDG uptake in large (≥ 10 sm) esophageal leiomyomas // J. Thoracic. Dis. — 2015. — Vol. 7, N 12.
3.    Gupta V., Sinha S. K., Vaiphei K., Lal A. Esophageal resection for giant leiomyoma // J. Cancer Res. Ther. — 2015. — Vol. 11. — P. 651.
4.    Jeong E. S., Hong S. J., Han J. P., Kwak J. J. Submucosal tunneling endoscopic resection of a leiomyoma originating from the muscularispropria of the gastric cardia // Korean J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 66, N 6. — P. 340 — 344.
5.    Priego P., Lobo E., Alonso N. et al. Surgical treatment of esophageal leiomyoma: an analysis of our experience // Rev. Esp. Enferm. Dig. — 2006. — Vol. 98, N 5. — P. 350 — 358.
6.    Ramos D., Priego P., Coll M. et al. Comparative study between open and minimally invasive approach in the surgical management of esophageal leiomyoma // Rev. Esp. Enferm. Dig. — 2016. — Vol. 108, N 1. — P. 8 — 14.
7.    Seo M., Kim D. H., Cho Y. W. et al. Superficial esophageal neoplasms overlying leiomyomas removed by endoscopic submucosal dissection: case report and review of the literature // Clin. Endosc. — 2015. — Vol. 48, N 4. — P. 322 — 327.
8.    Ye L. P., Zhu L. H., Zhou X. B. et al. Endoscopic excavation for the treatment of small esophageal subepithelial tumors originating from the muscularispropria // Hepatogastroenterol. — 2015. — Vol. 62, N 137. — P. 65 — 68.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

15. випадок із практики

 

Досвід комплексного лікування пацієнтів з дефектними рубцями, деформацією та дефектом молочних залоз унаслідок опіків

С. І. Саволюк1, В. С. Савчин2, Г. О. Рибчинський1, 3

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
2 Центр термічної травми і пластичної хірургії Львівської міської комунальної лікарні № 8
3 Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр

Висвітлено ефективність комплексного лікування пацієнтки з дефектними рубцями, деформацією та дефектом молочних залоз внаслідок опіків із застосуванням сучасних методик реконструктивної хірургії: експандерної дерматензії, Z-пластики, вільної автодермопластики, ксенопластики, дермабразії, формування нових ареол і сосків.

Ключові слова: дефектні рубці, молочна залоза, дермотензія, реконструкція молочних залоз, експандери, термічна травма, лікування, автодермопластика.

Список літератури:  
1.    Азолов В. В., Дмитриев Г. И. Хирургическое лечение последствий ожогов. — Нижний Новгород: Б.и., 1995. — С. 84 — 105.
2.    Барановський Ю. Г. Оперативне лікування гіпертрофічних і колоїдних рубців, їх рання клініко-морфологічна диференціальна діагностика і профілактика: Автореф. дис. ...канд. мед. наук. — Сімферополь, 2011. — 22 с.
3.    Воздвиженский С. И., Будкевич Л. И., Шурова Л. В. Разработка программы реабилитационных мероприятий у детей с термической травмой и ее последствиями: Метод. рекомедации. — М: МНИИ ПиДХ МЗ РФ, 1999. — 23 с.
4.    Ворганова Л. А. Комплексное лечение ран мягких тканей лица // Материалы IV конгресса по пластической, реконструктивной и эстетической хирургии (Ярославль, 8 — 11 июня 2003 г.). — Ярославль: Р. А. «Параллакс», 2003. — С. 186 — 187.
5.    Галич С. П., Дабижа А. Ю., Фурманов А. Ю., Петах А. В. Хірургічна корекція рубцевої деформації кінцівки із застосуванням методу розтягнення тканин // Клін. хір. — 2006. — № 3. — С. 42 — 46.
6.    Глубокова И. Б. Круговая дермабразия единичных нормо-атрофических рубцов // Вопр. косметол. — 2004. — № 3. — С. 4 — 16.
7.    Гуллер А. Е., Шехтер А. Б. Рубцы кожи человека: диагностика, основанная на морфологических данных // Экспер. и клин. дерматокосметол. — 2005. — № 5. — С. 11 — 17.
8.    Мензул В. А. Хирургическое лечение послеожоговых рубцовых деформаций и контрактур у детей: Дис. ...канд. мед. наук. — М., 1999. — 237 с.
9.    Островский Н. В., Белянина И. Б., Куспиц Е. В. Выбор способа устранения послеожоговых рубцовых деформаций // Материалы IV конгресса по пластической, реконструктивной и эстетической хирургии (Ярославль, 8 — 11 июня 2003 г.). — Ярославль: Р. А. «Параллакс», 2003. — С. 259 — 260.
10.    Резникова А. Е. Клинико-морфологические особенности, лечение и профилактика рубцов лица и шеи у детей: Дис. ...канд. мед. наук. — М., 1999. — 153 с.
11.    Сарыгин П. В. Принципы профилактики и консервативного лечения последствий ожоговой травмы // Комбустиол. — 2002. — № 10. — С. 6 — 13.
12.    Фісталь Е. Я., Мішалов В. Г., Самойленко Г. Є. Пластична хірургія: Підручник. — К.: Медицина, 2010. — С. 150 — 155.
13.    Argenta L. C. Tissue expansion // Goldwyn R. M., Cohen M. N. (eds). The unfavorable result in plastic surgery. — Philadelphia, PA: Lippincott Williams &Winlins, 2001. — P. 221 — 229.
14.    Bhalla V., Thami G. P. Microdermabrasion: Reappraisal and brief review of literature // Dermatol. Surg. — 2006. — Vol. 32, N 6. — P. 809 — 814.
15.    Fournier R., Pierard G. E. Skin tensile strength modulation by compressive garments in burn patients. A pilot study // J. Med. Eng.Technol. — 2000. — Vol. 24, N 6. — P. 277 — 280.
16.    Garza R. M., Chen T. A., Lee G. K., Should we excise native breast skin envelope to achieve symmetric scars in bilateral autologous breast reconstruction? A survey of surgeon and patient preference // Ann. Plast Surg. — 2016. — 76, suppl. 3. — P. S175 — 178. doi: 10.1097/SAP.0000000000000775.
17.    Hackam D. J., Ford H. R. Cellular, biochemical and clinical aspects of wound healing // Surg Inf. — 2002. — N 3. — P. 23 — 35.
18.    Holaday M., Terell D. Resiliency characteristics and Roschach variables in children and adolescents with severe burns // Burn Care Rehabil. — 1994. — Vol. 15, N 5. — P. 455 — 460.
19.    Kroll S. S., Baldwin B. A comparison of outcomes using three different methods of breast reconstruction // Plast. Reconstr. Surg. — 1992. — Vol. 90, N 3. — P. 455 — 462.
20.    McGrouther D. A. Hypertrophic or keloid scars? // Eye. — 1994. — Vol. 8, N 2. — P. 200 — 203.
21.    Ridgway E. Scalp-tissue expansion for achronic burn wound with exposed calvarium // J. Plast. Reconstr. Aesthet. Surg. — 2009. — Vol. 62. — P. 629 — 630.
22.    Spencer J. M. Microdermabrasion // Am. J. Clin. Dermatol. — 2005. — Vol. 6, N 2. — P. 89 — 92.

Інше: Саволюк Сергій Іванович, д. мед. н., проф.
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 12 жовтня 2016 р.

 

Опыт комплексного лечения пациентов с дефектными рубцами, деформацией и дефектом молочных желез вследствие ожогов

С. И. Саволюк1, В. С. Савчин2, Г. О. Рыбчинский1, 3

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
2 Центр термической травмы и пластической хирургии Львовской городской коммунальной больницы № 8
3 Львовский государственный онкологический региональный лечебно-диагностический центр

Продемонстрирована эффективность комплексного лечения пациентки с дефектными рубцами, деформацией и дефектом молочных желез из-за ожогов с использованием современных методик реконструктивной хирургии: экспандерной дермотензии, Z-пластики, свободной аутодермопластики, ксенопластики, дермабразии, формирования новых ареол и сосков.

Ключевые слова: дефектные рубцы, молочная железа, дермотензия, реконструкция молочных желез, экспандеры, термическая травма, лечение, аутодермопластика.

Список литературы:  
1.    Азолов В. В., Дмитриев Г. И. Хирургическое лечение последствий ожогов. — Нижний Новгород: Б.и., 1995. — С. 84 — 105.
2.    Барановський Ю. Г. Оперативне лікування гіпертрофічних і колоїдних рубців, їх рання клініко-морфологічна диференціальна діагностика і профілактика: Автореф. дис. ...канд. мед. наук. — Сімферополь, 2011. — 22 с.
3.    Воздвиженский С. И., Будкевич Л. И., Шурова Л. В. Разработка программы реабилитационных мероприятий у детей с термической травмой и ее последствиями: Метод. рекомедации. — М: МНИИ ПиДХ МЗ РФ, 1999. — 23 с.
4.    Ворганова Л. А. Комплексное лечение ран мягких тканей лица // Материалы IV конгресса по пластической, реконструктивной и эстетической хирургии (Ярославль, 8 — 11 июня 2003 г.). — Ярославль: Р. А. «Параллакс», 2003. — С. 186 — 187.
5.    Галич С. П., Дабижа А. Ю., Фурманов А. Ю., Петах А. В. Хірургічна корекція рубцевої деформації кінцівки із застосуванням методу розтягнення тканин // Клін. хір. — 2006. — № 3. — С. 42 — 46.
6.    Глубокова И. Б. Круговая дермабразия единичных нормо-атрофических рубцов // Вопр. косметол. — 2004. — № 3. — С. 4 — 16.
7.    Гуллер А. Е., Шехтер А. Б. Рубцы кожи человека: диагностика, основанная на морфологических данных // Экспер. и клин. дерматокосметол. — 2005. — № 5. — С. 11 — 17.
8.    Мензул В. А. Хирургическое лечение послеожоговых рубцовых деформаций и контрактур у детей: Дис. ...канд. мед. наук. — М., 1999. — 237 с.
9.    Островский Н. В., Белянина И. Б., Куспиц Е. В. Выбор способа устранения послеожоговых рубцовых деформаций // Материалы IV конгресса по пластической, реконструктивной и эстетической хирургии (Ярославль, 8 — 11 июня 2003 г.). — Ярославль: Р. А. «Параллакс», 2003. — С. 259 — 260.
10.    Резникова А. Е. Клинико-морфологические особенности, лечение и профилактика рубцов лица и шеи у детей: Дис. ...канд. мед. наук. — М., 1999. — 153 с.
11.    Сарыгин П. В. Принципы профилактики и консервативного лечения последствий ожоговой травмы // Комбустиол. — 2002. — № 10. — С. 6 — 13.
12.    Фісталь Е. Я., Мішалов В. Г., Самойленко Г. Є. Пластична хірургія: Підручник. — К.: Медицина, 2010. — С. 150 — 155.
13.    Argenta L. C. Tissue expansion // Goldwyn R. M., Cohen M. N. (eds). The unfavorable result in plastic surgery. — Philadelphia, PA: Lippincott Williams &Winlins, 2001. — P. 221 — 229.
14.    Bhalla V., Thami G. P. Microdermabrasion: Reappraisal and brief review of literature // Dermatol. Surg. — 2006. — Vol. 32, N 6. — P. 809 — 814.
15.    Fournier R., Pierard G. E. Skin tensile strength modulation by compressive garments in burn patients. A pilot study // J. Med. Eng.Technol. — 2000. — Vol. 24, N 6. — P. 277 — 280.
16.    Garza R. M., Chen T. A., Lee G. K., Should we excise native breast skin envelope to achieve symmetric scars in bilateral autologous breast reconstruction? A survey of surgeon and patient preference // Ann. Plast Surg. — 2016. — 76, suppl. 3. — P. S175 — 178. doi: 10.1097/SAP.0000000000000775.
17.    Hackam D. J., Ford H. R. Cellular, biochemical and clinical aspects of wound healing // Surg Inf. — 2002. — N 3. — P. 23 — 35.
18.    Holaday M., Terell D. Resiliency characteristics and Roschach variables in children and adolescents with severe burns // Burn Care Rehabil. — 1994. — Vol. 15, N 5. — P. 455 — 460.
19.    Kroll S. S., Baldwin B. A comparison of outcomes using three different methods of breast reconstruction // Plast. Reconstr. Surg. — 1992. — Vol. 90, N 3. — P. 455 — 462.
20.    McGrouther D. A. Hypertrophic or keloid scars? // Eye. — 1994. — Vol. 8, N 2. — P. 200 — 203.
21.    Ridgway E. Scalp-tissue expansion for achronic burn wound with exposed calvarium // J. Plast. Reconstr. Aesthet. Surg. — 2009. — Vol. 62. — P. 629 — 630.
22.    Spencer J. M. Microdermabrasion // Am. J. Clin. Dermatol. — 2005. — Vol. 6, N 2. — P. 89 — 92.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

16. Огляди

 

Патогенез, класифікація та напрями профілактики інтраабдомінального спайкоутворення

О. В. Голяновський, О. А. Потапов, А. Ю. Глаголєва

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

Інтраабдомінальні спайки — поширене ускладнення після всіх видів оперативних втручань у черевній порожнині та малому тазу. Вони є причиною не лише кишкової непрохідності, а й таких ускладнень, як жіноче безпліддя та хронічний абдомінальний больовий синдром. Адгезіогенез у подальшому призводить до суттєвого погіршення якості життя пацієнтів і технічних труднощів при наступних інтервенціях. Патогенез цього процесу комплексний, взаємодію всіх його ланок вивчено недостатньо для розробки схеми ефективного терапевтичного впливу. Узагальнено сучасні погляди на патогенез захворювання. Наведено макро- та мікроскопічну класифікацію спайок, а також аналітичний огляд досліджень з використанням різних методів запобігання адгезіогенезу.

Ключові слова: Ключові слова: спайкоутворення, кишкова непрохідність, фертильність, гіалуронова кислота, антиадгезивні бар’єри.

Список літератури:  
1.    Ahmad G., O’Flynn H., Hindocha A., Watson A. Barrier agents for adhesion prevention after gynaecological surgery // Cochrane Database of Syst. Rev. — 2015. — N 4. — P. 1 — 18.
2.    De Boer J. P., Abbink J. J., Brouwer M. C. et al. PAI-1 synthesis in the human hepatoma cell line HepG2 is increased by cytokines — evidence that the liver contributes to acute phase behaviour of PAI-1 // Thromb. Haemost. — 1991. — N 65. — P. 181 — 185.
3.    Bosteel J., Weyers S., Mol B. W.J., D’Hooghe T. Anti-adhesion barrier gels following operative hysteroscopy for treating female infertility: a systematic review and meta-analysis // Gynecol. Surg. — 2014. — N 11. — P. 113 — 127.
4.    Broek R.PG., Issa Y., van Santbrink E. J.P. et al. Burden of adhesions in abdominal and pelvic surgery: systematic review and met-analysis // BMJ. — 2013. — N 347. — P. 55 — 88.
5.    Burns J. W., Colt M. J., Burgees L. S., Skinner K. C. Preclinical evaluation of Seprafilm bioresorbable membrane // Eur. J. Surg. Suppl. — 1997. — N 577. — P. 40 — 48.
6.    Cheong Y. C., Laird S. M., Li T. C. et al. Peritoneal healing and adhesion formation/reformation // Human Reproduction Update. — 2001. — Vol. 7, N 6. — P. 556 — 566.
7.    Corrales F., Corrales M., Schirmer C. C. Preventing intraperitoneal adhesions with vitamin E and sodium hyaluronate/carboxymethylcellulose: a comparative study in rats // Acta Cir. Bras. — 2008. — N 23. — P. 41.
8.    Craig A. B., Aller E. G. An experimental and histological study of cargile membrane: with reference to (1) its efficacy in preventing adhesion in the abdominal and cranial cavities and around nerves and tendons, and (2) its ultimate fate in the tissues // Ann. Surg. — 1905. — Vol. 41, N 6. — P. 801 — 822.
9.    Diamond M. P., Freeman M. L. Clinical implications of postsurgical adhesions // Hum. Reprod. Update. — 2001. — N 7. — P. 567 — 576.
10.    DiZerega G. S. Use of adhesion prevention barriers in pelvic reconstructive and gynecologic surgery // Peritoneal Surgery. — New York; Springer-Verlag, 2000. — P. 379.
11.    Ersoy E., Ozturk V., Yazgan A. et al. Comparison of the two types of bioresorbable barriers to prevent intra-abdominal adhesions in rats // J. Gastrointest. Surg. — 2009. — N 13. — P. 282 — 286.
12.    Fevang B. T., Fevang J., Lie S. A. et al. Long-term prognosis after operation for adhesive small bowel obstruction // Ann. Surg. — 2004. — Vol. 240, N 2. — P. 193 — 201.
13.    Fotiadis K., Filidou E., Arvanitidis K. et al. Intraperitoneal application of phospholipids for the prevention of postoperative adhesions: a possible role of myofibroblasts // J. Surg. Res. — earch. — 2015. — N 197. — P. 291 — 300.
14.    Fruehauf J. P., Meyskens F. L. Reactive oxygen species: a breath of life or death? // Clin Cancer Res. — 2007. — Vol. 13, N 3. — P. 789 — 794.
15.    Goor H. International Society of University Colon and Rectal Surgeons Presented at: XVIIth Biennial Congress; June 7 — 11, 1998. — Malmo, Sweden.
16.    Guvenal T., Cetin A., Ozdemir H. et al. Prevention of postoperative adhesion formation in rat uterine horn model by nimesulide: a selective COX-2 inhibitor // Hum. Reprod. — 2001. — N 16. — P. 1732 — 1735.
17.    Hellebrekers B. W.J., Kooistra T. Pathogenesis of postoperative adhesion formation // Br. J. Surg. — 2011. — Vol. 98, N 11. — P. 1503 — 1516.
18.    Hellebrekers B. W.J. et al. Preoperative predictors of postsurgical adhesion formation and the Prevention of Adhesions with Plasminogen Activator (PAPA-study): results of a clinical pilot study // Fertility and Sterility. — 2008. — Vol. 91, N 4. — P. 1204 — 1214.
19.    Hellebrekers B. W., Trimbos-Kemper G. C., Bakkum E. A. et al. Short-term effect of surgical trauma on rat peritoneal fibrinolytic activity and its role in adhesion formation // Thromb. Haemost. — 2000. — N 84. — P. 876 — 881.
20.    Holmdahl L. The role of fibrinolysis in adhesion formation // Eur. J. Surg. Suppl. — 1997. — N 577. — P. 24 — 31.
21.    Krabben A. A. Morbidity and mortality of inadvertent enterotomy during adhesiotomy // Br. J. Surg. — 2000. — Vol. 87, N 4. — P. 467 — 471.
22.    Kusunoki M., Ikeuchi H., Yanagi H. et al. Bioresorbable hyaluronate-carboxymethylcellulose membrane (Seprafilm) in surgery for rectal carcinoma: A prospective randomized clinical trial // Surgery Today. — 2005. — Vol. 35, N 11. — P. 940—945.
23.    Leung T. T., Dixon E., Gill M. et al. Bowel obstruction following appendectomy: What is the true incidence? // Ann. Surg. — 2009. — N 250. — P. 51 — 53.
24.    Liakakos T., Thomakos N., Fine P. M. et al. Peritoneal adhesions: etiology, pathophysiology, and clinical significance // Dig. Surg. — 2001. — N 18. — P. 260 — 273.
25.    Lim R., Morrill J. M., Lynch R. C. et al. Practical limitations of bioresorbable membranes in the prevention of intra-abdominal adhesions // J. Gastrointest. Surg. — 2009. — N 13. — P. 35 — 42.
26.    Lower A. M., Hawthorn R. J.S., Clark D. et al. Adhesion-related readmissions following gynaecological laparoscopy or laparotomy in Scotland: an epidemiological study of 24,046 patients // Hum. Reprod. — 2004. — N 8. — P. 1877 — 1885.
27.    Mais V., Cirronis M. G., Peiretti M. et al. Efficacy of auto-crosslinked hyaluronan gel for adhesion prevention in laparoscopy and hysteroscopy: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials // Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol. — 2012. — N 160. — P. 1 — 5.
28.    Mason R. J., Greene K., Voelker D. R. Surfactant protein A and surfactant protein D in health and disease // Am. J. Physiol. Lung Cell. Mol. Physiol. — 1998. — Vol. 275, N 1. — P. 1 — 13.
29.    Metwally M., Watson A., Lilford R., Vandekerckhove P. Fluid and pharmacological agents for adhesion prevention after gynaecological surgery // Cochrane Database Syst. Rev. — 2006. — N.2. — P. 1 — 58.
30.    Mutsaers S. E., Wilkosz S. Structure and function of mesothelial cells // Cancer Treat Res. — 2007. — N 134. — P. 1 — 19.
31.    Nezhat F. R., Crystal R. A., Nezhat C. H., Nezhat C. R. Laparoscopic adhesiolysis and relief of chronic pelvic pain // J. Soc. Laparoendoscop. Surg. — 2000. — Vol. 4, N 4. — P. 281 — 285.
32.    Nieuwenhuijzen M., Reijen M. M., Kuijpers J. H., van Goor H. Small bowel obstruction after total or subtotal colectomy: a 10-year retrospective review // Br. J. Surg. — 1998. — N 8. — P. 1242 — 1245.
33.    Nunobe S., Hiki N., Fukunaga T. et al. Previous laparotomy is not a contraindication to laparoscopy-assisted gastrectomy for early gastric cancer // World J. Surg. — 2008. — N 32. — P. 1466 — 1472.
34.    Parker M. C., Ellis H., Moran B. J. et al. Postoperative adhesions: ten-year follow-up of 12,584 patients undergoing lower abdominal surgery // Dis. Colon. Rectum. — 2001. — Vol. 44, N 6. — P. 822 — 829.
35.    Renier D., Bellato P. A., Bellini D. et al. Pharmacokinetic behaviour of ACP gel, an autocrosslinked hyaluronan derivative, after intraperitoneal administration // Biomaterials. — 2005. — N 26. — P. 58 — 5374.
36.    Risberg B. Adhesions: preventive strategies // Eur. J. Surg. Suppl. — 1997. — N 577. — P. 32 — 41.
37.    Saed G. M., Collins K. L., Diamond M. P. Transforming growth factors beta1, beta2 and beta3 and their receptors are differentially expressed in human peritoneal fibroblasts in response to hypoxia // Am. J. Reprod. Immunol. — 2002. — Vol. 48, N 6. — P. 387 — 393.
38.    Schnüriger B., Barmparas G., Branco B. C. et al. Prevention of postoperative peritoneal adhesions: a review of the literature // Am. J. Surg. — 2011. — N 201. — P. 111 — 121.
39.    Sikirica V., Bapat B., Candrilli S. D. et al. The inpatient burden of abdominal and gynecological adhesiolysis in the US // BMC Surg. — 2011. — N 11. — P. 13 — 21.
40.    Swank D. J., Swank-Bordewijk S. C., Hop W. C. Laparoscopic adhesiolysis in patients with chronic abdominal pain: a blinded randomised controlled multi-centre trial // Lancet. — 2003. — N 1. — P. 1247 — 1251.
41.    Tingstedt B., Johansson J., Nehez L., Andersson R. Late abdominal complaints after appendectomy-readmissions during long-term follow-up // Dig. Surg. — 2004. — N 21. — P. 23 — 27.
42.    Topal E., Ozturk E., Sen G. et al. A comparison of three fibrinolytic agents in prevention of intra-abdominal adhesions // Acta Chir. Belg. — 2010. — N 110. — P. 71 — 75.
43.    Trimbos-Kemper T. C., Trimbos J. B., van Hall E. V. Adhesion formation after tubal surgery: results of the eight day laparoscopy in 188 patients // Fertil. Steril. — 1985. — N 43. — P. 5 — 400.
44.    Xiaohong Du, Guanghui Hong, Pinghui Sun, Guohui Liu. Zn2+-SCMC Versus HA for Preventing Intraperitoneal Adhesions: A Rat Model Study // Int. J. Med. Sci. — 2012. — Vol. 9, N 6. — P. 467 — 471.
45.    Yong Il Kim. Comparative study for preventive effects of intra-abdominal adhesion using cyclo-oxygenase-2 enzyme (COX-2) Inhibitor, low molecular weight heparin (LMWH), and synthetic barrier // Yonsei Med. J. — 2013. — Vol. 54, N 6. — P. 1491 — 1497.
46.    Yong N., Guoping C. Upregulation of matrix metalloproteinase-9 dependent on hyaluronan synthesis after sciatic nerve injury // Neurosci. Lett. — 2008. — Vol. 444. — N 3. — P. 259 — 263.
47.    Yuzbasioglu M. F., Ezberci F., Senoglu N. et al. Intraperitoneal EMLA (lidocaine/prilocaine) to prevent abdominal adhesion formation in a rat peritonitis model // Bratisl. Lek. Listy. — 2008. — N 109. — P. 537 — 543.

Інше: Голяновський Олег Володимирович, д. мед. н., проф., зав. кафедри акушерства та гінекології
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 18 серпня 2016 р.

 

Патогенез, классификация и направления профилактики интраабдоминального спайкообразования

О. В. Голяновский, О. А. Потапов, А. Ю. Глаголева

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев

Интраабдоминальные спайки — распространенное осложнение после всех видов оперативных вмешательств на брюшной полости и малом тазу. Они являются причиной не только кишечной непроходимости, но и таких осложнений, как женское бесплодие и хронический абдоминальный болевой синдром. Адгезиогенез в дальнейшем приводит к существенному ухудшению качества жизни пациентов и техническим трудностям при последующих интервенциях. Патогенез данного процесса комплексный, взаимодействие всех звеньев изучено недостаточно для разработки схемы эффективного терапевтического воздействия. Приведена макро- и микроскопическая классификация спаек, а также аналитический обзор исследований с использованием различных методов предупреждения адгезиогенеза. Обобщены современные взгляды на патогенез заболевания.

Ключевые слова: спайкообразование, кишечная непроходимость, фертильность, гиалуроновая кислота, антиадгезивные барьеры.

Список литературы:  
1.    Ahmad G., O’Flynn H., Hindocha A., Watson A. Barrier agents for adhesion prevention after gynaecological surgery // Cochrane Database of Syst. Rev. — 2015. — N 4. — P. 1 — 18.
2.    De Boer J. P., Abbink J. J., Brouwer M. C. et al. PAI-1 synthesis in the human hepatoma cell line HepG2 is increased by cytokines — evidence that the liver contributes to acute phase behaviour of PAI-1 // Thromb. Haemost. — 1991. — N 65. — P. 181 — 185.
3.    Bosteel J., Weyers S., Mol B. W.J., D’Hooghe T. Anti-adhesion barrier gels following operative hysteroscopy for treating female infertility: a systematic review and meta-analysis // Gynecol. Surg. — 2014. — N 11. — P. 113 — 127.
4.    Broek R.PG., Issa Y., van Santbrink E. J.P. et al. Burden of adhesions in abdominal and pelvic surgery: systematic review and met-analysis // BMJ. — 2013. — N 347. — P. 55 — 88.
5.    Burns J. W., Colt M. J., Burgees L. S., Skinner K. C. Preclinical evaluation of Seprafilm bioresorbable membrane // Eur. J. Surg. Suppl. — 1997. — N 577. — P. 40 — 48.
6.    Cheong Y. C., Laird S. M., Li T. C. et al. Peritoneal healing and adhesion formation/reformation // Human Reproduction Update. — 2001. — Vol. 7, N 6. — P. 556 — 566.
7.    Corrales F., Corrales M., Schirmer C. C. Preventing intraperitoneal adhesions with vitamin E and sodium hyaluronate/carboxymethylcellulose: a comparative study in rats // Acta Cir. Bras. — 2008. — N 23. — P. 41.
8.    Craig A. B., Aller E. G. An experimental and histological study of cargile membrane: with reference to (1) its efficacy in preventing adhesion in the abdominal and cranial cavities and around nerves and tendons, and (2) its ultimate fate in the tissues // Ann. Surg. — 1905. — Vol. 41, N 6. — P. 801 — 822.
9.    Diamond M. P., Freeman M. L. Clinical implications of postsurgical adhesions // Hum. Reprod. Update. — 2001. — N 7. — P. 567 — 576.
10.    DiZerega G. S. Use of adhesion prevention barriers in pelvic reconstructive and gynecologic surgery // Peritoneal Surgery. — New York; Springer-Verlag, 2000. — P. 379.
11.    Ersoy E., Ozturk V., Yazgan A. et al. Comparison of the two types of bioresorbable barriers to prevent intra-abdominal adhesions in rats // J. Gastrointest. Surg. — 2009. — N 13. — P. 282 — 286.
12.    Fevang B. T., Fevang J., Lie S. A. et al. Long-term prognosis after operation for adhesive small bowel obstruction // Ann. Surg. — 2004. — Vol. 240, N 2. — P. 193 — 201.
13.    Fotiadis K., Filidou E., Arvanitidis K. et al. Intraperitoneal application of phospholipids for the prevention of postoperative adhesions: a possible role of myofibroblasts // J. Surg. Res. — earch. — 2015. — N 197. — P. 291 — 300.
14.    Fruehauf J. P., Meyskens F. L. Reactive oxygen species: a breath of life or death? // Clin Cancer Res. — 2007. — Vol. 13, N 3. — P. 789 — 794.
15.    Goor H. International Society of University Colon and Rectal Surgeons Presented at: XVIIth Biennial Congress; June 7 — 11, 1998. — Malmo, Sweden.
16.    Guvenal T., Cetin A., Ozdemir H. et al. Prevention of postoperative adhesion formation in rat uterine horn model by nimesulide: a selective COX-2 inhibitor // Hum. Reprod. — 2001. — N 16. — P. 1732 — 1735.
17.    Hellebrekers B. W.J., Kooistra T. Pathogenesis of postoperative adhesion formation // Br. J. Surg. — 2011. — Vol. 98, N 11. — P. 1503 — 1516.
18.    Hellebrekers B. W.J. et al. Preoperative predictors of postsurgical adhesion formation and the Prevention of Adhesions with Plasminogen Activator (PAPA-study): results of a clinical pilot study // Fertility and Sterility. — 2008. — Vol. 91, N 4. — P. 1204 — 1214.
19.    Hellebrekers B. W., Trimbos-Kemper G. C., Bakkum E. A. et al. Short-term effect of surgical trauma on rat peritoneal fibrinolytic activity and its role in adhesion formation // Thromb. Haemost. — 2000. — N 84. — P. 876 — 881.
20.    Holmdahl L. The role of fibrinolysis in adhesion formation // Eur. J. Surg. Suppl. — 1997. — N 577. — P. 24 — 31.
21.    Krabben A. A. Morbidity and mortality of inadvertent enterotomy during adhesiotomy // Br. J. Surg. — 2000. — Vol. 87, N 4. — P. 467 — 471.
22.    Kusunoki M., Ikeuchi H., Yanagi H. et al. Bioresorbable hyaluronate-carboxymethylcellulose membrane (Seprafilm) in surgery for rectal carcinoma: A prospective randomized clinical trial // Surgery Today. — 2005. — Vol. 35, N 11. — P. 940—945.
23.    Leung T. T., Dixon E., Gill M. et al. Bowel obstruction following appendectomy: What is the true incidence? // Ann. Surg. — 2009. — N 250. — P. 51 — 53.
24.    Liakakos T., Thomakos N., Fine P. M. et al. Peritoneal adhesions: etiology, pathophysiology, and clinical significance // Dig. Surg. — 2001. — N 18. — P. 260 — 273.
25.    Lim R., Morrill J. M., Lynch R. C. et al. Practical limitations of bioresorbable membranes in the prevention of intra-abdominal adhesions // J. Gastrointest. Surg. — 2009. — N 13. — P. 35 — 42.
26.    Lower A. M., Hawthorn R. J.S., Clark D. et al. Adhesion-related readmissions following gynaecological laparoscopy or laparotomy in Scotland: an epidemiological study of 24,046 patients // Hum. Reprod. — 2004. — N 8. — P. 1877 — 1885.
27.    Mais V., Cirronis M. G., Peiretti M. et al. Efficacy of auto-crosslinked hyaluronan gel for adhesion prevention in laparoscopy and hysteroscopy: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials // Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol. — 2012. — N 160. — P. 1 — 5.
28.    Mason R. J., Greene K., Voelker D. R. Surfactant protein A and surfactant protein D in health and disease // Am. J. Physiol. Lung Cell. Mol. Physiol. — 1998. — Vol. 275, N 1. — P. 1 — 13.
29.    Metwally M., Watson A., Lilford R., Vandekerckhove P. Fluid and pharmacological agents for adhesion prevention after gynaecological surgery // Cochrane Database Syst. Rev. — 2006. — N.2. — P. 1 — 58.
30.    Mutsaers S. E., Wilkosz S. Structure and function of mesothelial cells // Cancer Treat Res. — 2007. — N 134. — P. 1 — 19.
31.    Nezhat F. R., Crystal R. A., Nezhat C. H., Nezhat C. R. Laparoscopic adhesiolysis and relief of chronic pelvic pain // J. Soc. Laparoendoscop. Surg. — 2000. — Vol. 4, N 4. — P. 281 — 285.
32.    Nieuwenhuijzen M., Reijen M. M., Kuijpers J. H., van Goor H. Small bowel obstruction after total or subtotal colectomy: a 10-year retrospective review // Br. J. Surg. — 1998. — N 8. — P. 1242 — 1245.
33.    Nunobe S., Hiki N., Fukunaga T. et al. Previous laparotomy is not a contraindication to laparoscopy-assisted gastrectomy for early gastric cancer // World J. Surg. — 2008. — N 32. — P. 1466 — 1472.
34.    Parker M. C., Ellis H., Moran B. J. et al. Postoperative adhesions: ten-year follow-up of 12,584 patients undergoing lower abdominal surgery // Dis. Colon. Rectum. — 2001. — Vol. 44, N 6. — P. 822 — 829.
35.    Renier D., Bellato P. A., Bellini D. et al. Pharmacokinetic behaviour of ACP gel, an autocrosslinked hyaluronan derivative, after intraperitoneal administration // Biomaterials. — 2005. — N 26. — P. 58 — 5374.
36.    Risberg B. Adhesions: preventive strategies // Eur. J. Surg. Suppl. — 1997. — N 577. — P. 32 — 41.
37.    Saed G. M., Collins K. L., Diamond M. P. Transforming growth factors beta1, beta2 and beta3 and their receptors are differentially expressed in human peritoneal fibroblasts in response to hypoxia // Am. J. Reprod. Immunol. — 2002. — Vol. 48, N 6. — P. 387 — 393.
38.    Schnüriger B., Barmparas G., Branco B. C. et al. Prevention of postoperative peritoneal adhesions: a review of the literature // Am. J. Surg. — 2011. — N 201. — P. 111 — 121.
39.    Sikirica V., Bapat B., Candrilli S. D. et al. The inpatient burden of abdominal and gynecological adhesiolysis in the US // BMC Surg. — 2011. — N 11. — P. 13 — 21.
40.    Swank D. J., Swank-Bordewijk S. C., Hop W. C. Laparoscopic adhesiolysis in patients with chronic abdominal pain: a blinded randomised controlled multi-centre trial // Lancet. — 2003. — N 1. — P. 1247 — 1251.
41.    Tingstedt B., Johansson J., Nehez L., Andersson R. Late abdominal complaints after appendectomy-readmissions during long-term follow-up // Dig. Surg. — 2004. — N 21. — P. 23 — 27.
42.    Topal E., Ozturk E., Sen G. et al. A comparison of three fibrinolytic agents in prevention of intra-abdominal adhesions // Acta Chir. Belg. — 2010. — N 110. — P. 71 — 75.
43.    Trimbos-Kemper T. C., Trimbos J. B., van Hall E. V. Adhesion formation after tubal surgery: results of the eight day laparoscopy in 188 patients // Fertil. Steril. — 1985. — N 43. — P. 5 — 400.
44.    Xiaohong Du, Guanghui Hong, Pinghui Sun, Guohui Liu. Zn2+-SCMC Versus HA for Preventing Intraperitoneal Adhesions: A Rat Model Study // Int. J. Med. Sci. — 2012. — Vol. 9, N 6. — P. 467 — 471.
45.    Yong Il Kim. Comparative study for preventive effects of intra-abdominal adhesion using cyclo-oxygenase-2 enzyme (COX-2) Inhibitor, low molecular weight heparin (LMWH), and synthetic barrier // Yonsei Med. J. — 2013. — Vol. 54, N 6. — P. 1491 — 1497.
46.    Yong N., Guoping C. Upregulation of matrix metalloproteinase-9 dependent on hyaluronan synthesis after sciatic nerve injury // Neurosci. Lett. — 2008. — Vol. 444. — N 3. — P. 259 — 263.
47.    Yuzbasioglu M. F., Ezberci F., Senoglu N. et al. Intraperitoneal EMLA (lidocaine/prilocaine) to prevent abdominal adhesion formation in a rat peritonitis model // Bratisl. Lek. Listy. — 2008. — N 109. — P. 537 — 543.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

17. Огляди

 

Антибіотикорезистентність основних збудників інтраабдомінальної інфекції (огляд літератури та власні дослідження)

В. В. Бойко, Ю. В. Іванова, О. А. Головіна

ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», Харків

У роботі наведено дані щодо динаміки антибіотикорезистентності основних збудників тяжкої інтраабдомінальної інфекції у хворих, які лікувалися в клініці Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України з 2012 до 2015 р. На підставі постійного моніторингу мікрофлори хворих створено «мікробіологічний паспорт» стаціонару в цілому, а також кожного відділення зокрема. Для стартової терапії інтраабдомінальної інфекції антибіотики призначають на підставі епідеміологічних даних про поширеність та антибіотикорезистентність збудників інфекцій певної локалізації. Враховуючи зростання резистентності грамнегативних збудників, а саме основних патогенів інтраабдомінальних інфекцій до цефалоспоринів III и IV покоління, та високу їх чутливість до захищеного цефтріаксону («Сульбактомаксу»), перспективним є призначення захищених сульбактамом цефалоспоринів III покоління («Сульбактомаксу» і «Норзидиму» — цефтазидим та сульбактам) як стартової антибактеріальної терапії у разі нетяжкої та середньої тяжкості інтраабдомінальної інфекції. У разі тяжкої інфекції, абдомінального сепсису як стартову антибактеріальну терапію доцільно використовувати комбінацію «Норзидиму» з аміноглікозидом та антианаеробом або захищений сульбактамом цефалоспорин IV покоління («Норфепім») навіть у монотерапії. «Норфепім» можливо розглядати як препарат «резерву» для лікування нозокоміальної інфекції у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії.

Ключові слова: антибіотикорезистентність, інтраабдомінальна інфекція, антибактеріальна терапія, «Сульбактомакс», «Норзидим», «Норфепім».

Список літератури:  
1.    Алексеев Г. К. Проблема совершенствования антибактериальной терапии // Клин. мед. — 1999. — № 3. — С. 4 — 8.
2.    Андреева И. А., Рачина С. А., Петроченкова И. А. и др. Самостоятельное применение антимикробных препаратов населением: результаты многоцентрового исследования // Клин. фармакол. и тер. — 2002. — Вып. 11 (2). — С. 25 — 29.
3.    Антибиотики в амбулаторной практике: от редакции // Клин. фармакол. и тер. — 2000. — Вып. 9 (2). — С. 10 — 15.
4.    Белобородов В. Б. Современные подходы к совершенствованию антимикробной терапии тяжелых инфекций // Клин. фармакол. и тер. — 2005. — Вып. 14 (2). — С. 10 — 15.
5.    Белоусов Ю. Б., Грацианская А. Н., Татаринов П. А. и др. Применение азитромицина и омепразола в составе эрадикационных схем при хеликобактерной инфекции // Фарматека. — 2006. — Вып. 12. — С. 10 — 16.
6.    Белькова Ю. А., Рачина С. А. Современные подходы к оптимизации антибактериальной терапии в многопрофильных стационарах: мировые тенденции и отечественный опыт // Клин. фармакол. и тер. — 2012. — Вып. 21 (2). — С. 31 — 40.
7.    Блинков И. Л. Проблема Helicobacter pylori: миф и реальность // Клин. мед. — 1997. — Вып. 12. — С. 71 — 74.
8.    Гельфанд Б.Р // Инфекции и антимикробная терапия. — 2001. — Т. 3, № 3. — С. 69 — 70.
9.    Гинцбург А. Л., Романова Ю. М. Бактериальные биопленки как естественная форма существования бактерий в окружающей среде и организме хозяина // Микробиол. — 2011. — № 3. — С. 99 — 109.
10.    Ефименко Н. А., Яковлев С. В. Современный взгляд на антибактериальную терапию интраабдоминальных инфекций // Consilium medicum. — 2004. — № 6 (1).
11.    Ильина Т. С., Романова Ю. М. Гинцбург А. Л. Система коммуникаций у бактерий и их роль в патогенности // Мол. генет, микробиол., вирусолог. — 2006. — № 3. — С. 22 — 29.
12.    Киселева К. А. Антибиотики как угроза // Коммерсант. Власть. — 2000. — 25. — С. 40 — 42.
13.    Маев И. В., Самсонов А. А., Голубев Н. Н. Лечение инфекции Helicobacter pylori // Фарматека. — 2012. — № 2. — С. 11 — 16.
14.    Мироджев Г. К., Мансурова Ф. Х., Ишанкулова Д. М. Клиническое значение генотипирования Helicobacter pylori // Клин. мед. — 2008. — Вып. 12. — С. 8 — 12.
15.    Сидоренко Е. В. Клиническое значение антибиотикорезистентности грамположительных микроорганизмов // Клин. фармакол. и тер. — 2004. — Вып. 13 (2). — C. 16 — 26.
16.    Сидоренко С. В. Резистентность микроорганизмов и антибактериальная терапия // Рус. мед. журн. — 1998. — № 6 (11). — С. 717 — 725.
17.    Сидоренко С. В. Тенденции в распространении антибиотикорезистентности среди грамположительных микроорганизмов и перспективы их преодоления // Клин. фармакол. и тер. — 2006. — 15 (2). — C. 7 — 13.
18.    Сидоренко С. В., Тишков В. И., Иванов Д. В., Черкашин Е. А. Устойчивость к карбапенемам — угроза прорыва «последней линии обороны» // Клин. фармакол. и тер. — 2005. — Вып. 14 (2). — С. 16 — 20.
19.    Синопальников А. И., Андреева И. В., Стецюк О. У. Безопасность макролидных антибиотиков: критический анализ // Клин. мед. — 2012. — № 3. — С. 23 — 29.
20.    Страчунский Л. Е., Козлов Е. Н. Современная антимикробная химиотерапия. — М., 2002.
21.    Страчунский Л. С. Состояние антибиотикорезистентности в России // Клин. фармакол. и тер. — 2000. — Вып. 9 (2). — С. 6 — 9.
22.    Страчунский Л. С., Решедько Г. К., Стецюк О. У. и др. Сравнительная активность антисинегнойных антибиотиков в отношении нозокомиальных штаммов P. aeruginosa, выделенных в отделениях реанимации и интенсивной терапии // Клин. микробиол. антимикроб. химиотер. — 2003. — N 5 (1). — P. 35 — 46.
23.    Ушкалова Е. А., Хубиева М. Ю., Власов А. М., Глаголев С. В. Проблемы качества, эффективности и безопасности антимикробных средств // Клин. фармакол. и тер. — 2009. — Вып. 18 (5). — С. 14 — 18.
24.    Черешнев В. А., Морова А. А., Рямзина И. Н. Биологические законы и жизнедеятельность человека (метод многофункциональной восстановительной биотерапии). — Россия, Чехия, 2000.
25.    Черешнев В. А., Циммерман Я. С., Морова А. А. Причины и последствия разрушения природной экологической системы «макроорганизм-эндосимбионтные бактерии», выработанной в процессе эволюции и естественного отбора // Клин. мед. — 2001. — № 9. — С. 4 — 8.
26.    Яковлев В. П., Изотова Г. Н., Буданов С. В. Клиническая фармакология нового фторхинолона — левофлоксацина // Клин. фармакол. и тер. — 2002. — Вып. 11 (1). — C. 86 — 90.
27.    Яковлев С.В. Современный взгляд на антибактериальную терапию // Consilium medicum. Экстра-выпуск. — 2002. — С. 14 — 17.
28.    Яковлев С.В. // Антибиотики и химиотерапия. — 2002. — № 3. — С. 2 — 8.
29.    Яковлев С.В. Меропенем. Взгляд на значение препарата при жизнеугрожающих инфекциях // Инфекции и антимикроб. терапия. — 2000. — № 1. — С. 3 — 6.
30.    Яковлев С. В. Программы микробиологической диагностики и антибактериальной терапии сепсиса // Инфекции и антимикроб. терапия. — 2001. — Т. 3, № 3. — С. 73.
31.    Chey W. D., Fisher L., Barnett J. еt al. Low-versus high-dose azithromycin triple therapy for Helicobacter pylori infection // Aliment. Pharmacol. Ther. — 1998. — Vol. 12 (12). — P. 1263 — 1267.
32.    Cotar A. I., Dinu S., Cyifiriuc M. C. et al. Screening of molecular markers of quorum sensing in Pseudomonas aeruginosa strans isolated from clinical infection // Roum. Biotech. Letters. — 2008. — Vol. 13 (3). — P. 3765 — 3770.
33.    Davies D. G., Marcques C. N.H., Geesey G. G. Exopolysaccharide production in biofilms: substraction activation of alginate gene expression by Pseudomonas aeruginosa // Appl. Enviroh. Microbol. — 1993. — Vol. 59. — P. 1181 — 1186.
34.    Edwards J. Meropenem: a microbiological overview // J. Antimicrob. Chemother. — 1995. — Vol. 36 (suppl A). — P. 1 — 17.
35.    Figlioni C., Arvanti K., Wolff M. et al. Should the American Thoracic Society Guidelines be used to guide initial antimicrobial therapy (IAT) for patients with late on–set VA // 39th Interscience Conference on Antimicrobial Agents and Chemotherapy (ICAAC), San Francisco, CA, Sept 26 — 9, 1999.
36.    Garau J., Blanquer J., Cobo L. et al. Prospective, randomized, multicentre study of meropenem versus imipenem/cilastatin as empiric monotherapy in severe nosocomial infections // Eur. J. Clin. Microbial Infect Dis. — 1997. — Vol. 16 (11). — P. 789 — 796.
37.    Jacoby G. A. Extended-spectrum beta-lactamases and other enzymes providing resistance to oxyimino-beta-lactams // Infect. Dis. Clin. North Am. — 1997. — Vol. 11. — P. 875 — 887.
38.    Kuti J., Florea N., Nightingale С., Nicolau D. Pharmacodynamics of meropenem and imipenem against Enterobacteriaceae, Acinetabacter baumannii, and Pseudomonas aeruginosa // Pharmacother. — 2004. — Vol. 24. — P. 8 — 15.
39.    Lazar V., Chifiriuc M. C. Medical significance and new tyrhapeu tial strategies for biofilm associated infections // Roum. Arch. Microbiol. Immunol. — 2010. — Vol. 69 (3). — P. 125 — 138.
40.    Nista Е. E., Candelli М., Zocco М. А. еt al. Levofloxacin-based triple therapy in first-line treatment for Helicobacter pylori eradication // Am. J. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 101. — P. 1985 — 1990.
41.    Nordmann Р., Poirel L. Emerging carbapenemes in aerobic bacteria // Clin. Microb. Infect. — 2001. — N 7 (suppl. 1). — P. S59.
42.    Paterson D. L. [abstract]. 21st ICC, Birmingham, 1999.
43.    Peitz U., Sulligа М., Wolle К. еt al. High rate of posttherapeutic resistance after failure of macrolide-nitroimidazole triple therapy to cure-line therapies in а randomized study // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2002. — Vol. 16. — P. 315 — 322.
44.    Rello J., Ollendorf D. A., Oster G. et al. Epidemiology and outcomes of ventilator-associated pneumonia in a large US database// Chest. — 2002. — Vol. 122 (6). — P. 2115 — 2122.
45.    Solomkin J., Choe К., Christou N. еt al. Results of prospective randomized triple-blind study of complicated intraabdominal infection // Clin. Microb. Infect. — 2001. — N 7 (suppl. 1). — P. 1460.
46.    Vincent J. L., Bihardi D. J., Suter P. et al. The prevalence of nosocomial infection in intensive care units in Europe. Results of the European Prevalence of Infection in Intensive Care (EPIC) Study. EPIC International Advisory Committee// JAMA. — 1995. — Vol. 274 (8). — P. 639 — 644.

Інше: Іванова Юлія Вікторівна, д. мед. н., гол. наук. співр. Інституту загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України
E-mail: mukha@mail.ru
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 28 жовтня 2016 р.

 

Антибиотикорезистентность основных возбудителей интраабдоминальной инфекции (обзор литературы и собственные исследования)

В. В. Бойко, Ю. В. Иванова, О. А. Головина

ГУ «Институт общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева НАМН Украины», Харьков

В работе приведены данные, касающиеся динамики антибиотикорезистентности основных возбудителей тяжелой интраабдоминальной инфекции у пациентов, лечившихся в клинике Института общей и неотложной хирургии им. В. Т. Зайцева НАМН Украины с 2012 по 2015 г. На основании постоянного мониторинга микрофлоры пациентов создан «микробиологический паспорт» стационара в целом, а также каждого отделения в частности. Для стартовой терапии интраабдоминальной инфекции антибиотики назначают на основе эпидемиологических данных о распространенности и антибиотикорезистентности бактериальных возбудителей инфекций определенной локализации. Учитывая растущую резистентность грамотрицательных возбудителей, в частности основных патогенов-возбудителей интраабдоминальных инфекций к цефалоспоринам III и IV поколения, и высокую их чувствительность к защищенному цефтриаксону («Сульбактомаксу»), представляется перспективным назначение защищенных сульбактамом цефалоспоринов III поколения («Сульбактомакса» и «Норзидима» — цефтазидима и сульбактама) в качестве стартовой антибактериальной терапии при нетяжелой и средней тяжести интраабдоминальной инфекции. При тяжелой интраабдоминальной инфекции, абдоминальном сепсисе в качестве стартовой антибактериальной терапии целесообразно применять комбинацию «Норзидима» с аминогликозидом и антианаэробом или защищенный сульбактамом цефалоспорин IV поколения («Норфепим») даже в монотерапии. «Норфепим» можно рассматривать как препарат «резерва» для лечения нозокомиальной инфекции в отделениях реанимации и интенсивной терапии.

Ключевые слова: антибиотикорезистентность, интраабдоминальная инфекция, антибактериальная терапия, «Сульбактомакс», «Норзидим», «Норфепим».

Список литературы:  
1.    Алексеев Г. К. Проблема совершенствования антибактериальной терапии // Клин. мед. — 1999. — № 3. — С. 4 — 8.
2.    Андреева И. А., Рачина С. А., Петроченкова И. А. и др. Самостоятельное применение антимикробных препаратов населением: результаты многоцентрового исследования // Клин. фармакол. и тер. — 2002. — Вып. 11 (2). — С. 25 — 29.
3.    Антибиотики в амбулаторной практике: от редакции // Клин. фармакол. и тер. — 2000. — Вып. 9 (2). — С. 10 — 15.
4.    Белобородов В. Б. Современные подходы к совершенствованию антимикробной терапии тяжелых инфекций // Клин. фармакол. и тер. — 2005. — Вып. 14 (2). — С. 10 — 15.
5.    Белоусов Ю. Б., Грацианская А. Н., Татаринов П. А. и др. Применение азитромицина и омепразола в составе эрадикационных схем при хеликобактерной инфекции // Фарматека. — 2006. — Вып. 12. — С. 10 — 16.
6.    Белькова Ю. А., Рачина С. А. Современные подходы к оптимизации антибактериальной терапии в многопрофильных стационарах: мировые тенденции и отечественный опыт // Клин. фармакол. и тер. — 2012. — Вып. 21 (2). — С. 31 — 40.
7.    Блинков И. Л. Проблема Helicobacter pylori: миф и реальность // Клин. мед. — 1997. — Вып. 12. — С. 71 — 74.
8.    Гельфанд Б.Р // Инфекции и антимикробная терапия. — 2001. — Т. 3, № 3. — С. 69 — 70.
9.    Гинцбург А. Л., Романова Ю. М. Бактериальные биопленки как естественная форма существования бактерий в окружающей среде и организме хозяина // Микробиол. — 2011. — № 3. — С. 99 — 109.
10.    Ефименко Н. А., Яковлев С. В. Современный взгляд на антибактериальную терапию интраабдоминальных инфекций // Consilium medicum. — 2004. — № 6 (1).
11.    Ильина Т. С., Романова Ю. М. Гинцбург А. Л. Система коммуникаций у бактерий и их роль в патогенности // Мол. генет, микробиол., вирусолог. — 2006. — № 3. — С. 22 — 29.
12.    Киселева К. А. Антибиотики как угроза // Коммерсант. Власть. — 2000. — 25. — С. 40 — 42.
13.    Маев И. В., Самсонов А. А., Голубев Н. Н. Лечение инфекции Helicobacter pylori // Фарматека. — 2012. — № 2. — С. 11 — 16.
14.    Мироджев Г. К., Мансурова Ф. Х., Ишанкулова Д. М. Клиническое значение генотипирования Helicobacter pylori // Клин. мед. — 2008. — Вып. 12. — С. 8 — 12.
15.    Сидоренко Е. В. Клиническое значение антибиотикорезистентности грамположительных микроорганизмов // Клин. фармакол. и тер. — 2004. — Вып. 13 (2). — C. 16 — 26.
16.    Сидоренко С. В. Резистентность микроорганизмов и антибактериальная терапия // Рус. мед. журн. — 1998. — № 6 (11). — С. 717 — 725.
17.    Сидоренко С. В. Тенденции в распространении антибиотикорезистентности среди грамположительных микроорганизмов и перспективы их преодоления // Клин. фармакол. и тер. — 2006. — 15 (2). — C. 7 — 13.
18.    Сидоренко С. В., Тишков В. И., Иванов Д. В., Черкашин Е. А. Устойчивость к карбапенемам — угроза прорыва «последней линии обороны» // Клин. фармакол. и тер. — 2005. — Вып. 14 (2). — С. 16 — 20.
19.    Синопальников А. И., Андреева И. В., Стецюк О. У. Безопасность макролидных антибиотиков: критический анализ // Клин. мед. — 2012. — № 3. — С. 23 — 29.
20.    Страчунский Л. Е., Козлов Е. Н. Современная антимикробная химиотерапия. — М., 2002.
21.    Страчунский Л. С. Состояние антибиотикорезистентности в России // Клин. фармакол. и тер. — 2000. — Вып. 9 (2). — С. 6 — 9.
22.    Страчунский Л. С., Решедько Г. К., Стецюк О. У. и др. Сравнительная активность антисинегнойных антибиотиков в отношении нозокомиальных штаммов P. aeruginosa, выделенных в отделениях реанимации и интенсивной терапии // Клин. микробиол. антимикроб. химиотер. — 2003. — N 5 (1). — P. 35 — 46.
23.    Ушкалова Е. А., Хубиева М. Ю., Власов А. М., Глаголев С. В. Проблемы качества, эффективности и безопасности антимикробных средств // Клин. фармакол. и тер. — 2009. — Вып. 18 (5). — С. 14 — 18.
24.    Черешнев В. А., Морова А. А., Рямзина И. Н. Биологические законы и жизнедеятельность человека (метод многофункциональной восстановительной биотерапии). — Россия, Чехия, 2000.
25.    Черешнев В. А., Циммерман Я. С., Морова А. А. Причины и последствия разрушения природной экологической системы «макроорганизм-эндосимбионтные бактерии», выработанной в процессе эволюции и естественного отбора // Клин. мед. — 2001. — № 9. — С. 4 — 8.
26.    Яковлев В. П., Изотова Г. Н., Буданов С. В. Клиническая фармакология нового фторхинолона — левофлоксацина // Клин. фармакол. и тер. — 2002. — Вып. 11 (1). — C. 86 — 90.
27.    Яковлев С.В. Современный взгляд на антибактериальную терапию // Consilium medicum. Экстра-выпуск. — 2002. — С. 14 — 17.
28.    Яковлев С.В. // Антибиотики и химиотерапия. — 2002. — № 3. — С. 2 — 8.
29.    Яковлев С.В. Меропенем. Взгляд на значение препарата при жизнеугрожающих инфекциях // Инфекции и антимикроб. терапия. — 2000. — № 1. — С. 3 — 6.
30.    Яковлев С. В. Программы микробиологической диагностики и антибактериальной терапии сепсиса // Инфекции и антимикроб. терапия. — 2001. — Т. 3, № 3. — С. 73.
31.    Chey W. D., Fisher L., Barnett J. еt al. Low-versus high-dose azithromycin triple therapy for Helicobacter pylori infection // Aliment. Pharmacol. Ther. — 1998. — Vol. 12 (12). — P. 1263 — 1267.
32.    Cotar A. I., Dinu S., Cyifiriuc M. C. et al. Screening of molecular markers of quorum sensing in Pseudomonas aeruginosa strans isolated from clinical infection // Roum. Biotech. Letters. — 2008. — Vol. 13 (3). — P. 3765 — 3770.
33.    Davies D. G., Marcques C. N.H., Geesey G. G. Exopolysaccharide production in biofilms: substraction activation of alginate gene expression by Pseudomonas aeruginosa // Appl. Enviroh. Microbol. — 1993. — Vol. 59. — P. 1181 — 1186.
34.    Edwards J. Meropenem: a microbiological overview // J. Antimicrob. Chemother. — 1995. — Vol. 36 (suppl A). — P. 1 — 17.
35.    Figlioni C., Arvanti K., Wolff M. et al. Should the American Thoracic Society Guidelines be used to guide initial antimicrobial therapy (IAT) for patients with late on–set VA // 39th Interscience Conference on Antimicrobial Agents and Chemotherapy (ICAAC), San Francisco, CA, Sept 26 — 9, 1999.
36.    Garau J., Blanquer J., Cobo L. et al. Prospective, randomized, multicentre study of meropenem versus imipenem/cilastatin as empiric monotherapy in severe nosocomial infections // Eur. J. Clin. Microbial Infect Dis. — 1997. — Vol. 16 (11). — P. 789 — 796.
37.    Jacoby G. A. Extended-spectrum beta-lactamases and other enzymes providing resistance to oxyimino-beta-lactams // Infect. Dis. Clin. North Am. — 1997. — Vol. 11. — P. 875 — 887.
38.    Kuti J., Florea N., Nightingale С., Nicolau D. Pharmacodynamics of meropenem and imipenem against Enterobacteriaceae, Acinetabacter baumannii, and Pseudomonas aeruginosa // Pharmacother. — 2004. — Vol. 24. — P. 8 — 15.
39.    Lazar V., Chifiriuc M. C. Medical significance and new tyrhapeu tial strategies for biofilm associated infections // Roum. Arch. Microbiol. Immunol. — 2010. — Vol. 69 (3). — P. 125 — 138.
40.    Nista Е. E., Candelli М., Zocco М. А. еt al. Levofloxacin-based triple therapy in first-line treatment for Helicobacter pylori eradication // Am. J. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 101. — P. 1985 — 1990.
41.    Nordmann Р., Poirel L. Emerging carbapenemes in aerobic bacteria // Clin. Microb. Infect. — 2001. — N 7 (suppl. 1). — P. S59.
42.    Paterson D. L. [abstract]. 21st ICC, Birmingham, 1999.
43.    Peitz U., Sulligа М., Wolle К. еt al. High rate of posttherapeutic resistance after failure of macrolide-nitroimidazole triple therapy to cure-line therapies in а randomized study // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2002. — Vol. 16. — P. 315 — 322.
44.    Rello J., Ollendorf D. A., Oster G. et al. Epidemiology and outcomes of ventilator-associated pneumonia in a large US database// Chest. — 2002. — Vol. 122 (6). — P. 2115 — 2122.
45.    Solomkin J., Choe К., Christou N. еt al. Results of prospective randomized triple-blind study of complicated intraabdominal infection // Clin. Microb. Infect. — 2001. — N 7 (suppl. 1). — P. 1460.
46.    Vincent J. L., Bihardi D. J., Suter P. et al. The prevalence of nosocomial infection in intensive care units in Europe. Results of the European Prevalence of Infection in Intensive Care (EPIC) Study. EPIC International Advisory Committee// JAMA. — 1995. — Vol. 274 (8). — P. 639 — 644.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

18. Огляди

 

Діагностика та лікування неварикозних кровотеч з верхніх відділів травного каналу

М. І. Тутченко1, Б. І. Слонецький2, Г. Г. Рощин2

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця , Київ
2 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

Узагальнено сучасні дані літератури щодо складових діагностико-лікувальної доктрини у пацієнтів з неварикозними кровотечами з верхніх відділів травного каналу. Висвітлено структуру етіологічних чинників та нозологічних захворювань, котрі спричинили виникнення неварикозних кровотеч, а також місце консервативних і хірургічних методів комплексної лікувальної тактики.

Ключові слова: гостра хірургічна патологія, шлунково-кишкова кровотеча, травний канал.

Список літератури:  
1.    Al-Sabah S., Barkun A. N., HerbaK. et al. Cost-effectiveness of proton-pump inhibition before endoscopy in upper gastrointestinal bleeding // Clin. Gastroenterol Hepatol. — 2008. — N 6. — Р. 418 — 425.
2.    Anastassiades C. P., Baron T. H., Wong L. M. Endoscopic clipping for the management of gastrointestinal bleeding // Nat. Clin. Pract. Gastroenterol Hepatol. — 2008. — N 5. — Р. 559 — 568.
3.    Atkinson R. J., Hurlstone D. P. Usefulness of prognostic indices in upper gastrointestinal bleeding // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. — 2008. — N 22. — Р. 233 — 242.
4.    Barkun A. N., Martel M., Toubouti Y. et al. Endoscopic hemostasis in peptic ulcer bleeding for patients with high-risk lesions: a series of meta-analyses // Gastrointest. Endosc. — 2009. — N 69. — Р. 786 — 799.
5.    Barkun A. N., Bardou M., Kuipers E. J. et al. International consensus recommendations on the management of patients with nonvariceal upper gastrointestinal bleeding // Ann. Intern. Med. — 2010. — N 152. — Р. 101 — 113.
6.    Babiuc R. D., Purcarea M., Sadagurschi R., Negreanu L. Use of Hemospray in the treatment of patients with acute UGIB: short review // J. Med. Life. — 2013. — N 6. — Р. 117 — 119.
7.    Calvet X., Vergara M., Brullet E. et al. Addition of a second endoscopic treatment following epinephrine injection improves outcome in high-risk bleeding ulcers // Gastroenterol. — 2004. — N 126. — Р. 441 — 450.
8.    Chan S. M., Chiu P. W., Teoh A. Y., Lau J. Y. Use of the over-the-scope clip for treatment of refractory upper gastrointestinal bleeding: a case series // Endoscopy. — 2014. –N 46. — Р. 428 — 431.
9.    Charbonnet J., Toman L., Bühler С. et al. Treatment of gastrointestinal hemorrhage // Abdominal Imaging. — 2005. — N 6. — Р. 719 — 726.
10.    Clarke M. G., Bunting D., Smart N. J. et al. The surgical management of acute upper gastrointestinal bleeding: A 12-year experience // Intern. J. Surg. — 2010. — N 5. — P. 377 — 380.
11.    Cherian M. P., Mehta P., Kalyanpur T. M. et al. Arterial interventions in gastrointestinal bleeding // Seminars in Interventional Radiology. — 2009. — N 3. — Р. 184 — 195.
12.    Chung I. K. How can we maximize skills for non-variceal upper gastrointestinal bleeding: injection, clipping, burning, or others? // Clin. Endosc. — 2012. — N 45. — Р. 230 — 234.
13.    Czymek R., Grogmann A., Roblick U. et al. Surgical management of acute upper gastrointestinal bleeding:still a major challenge // Hepatogastroenterol. — 2012. — N 5. — Р. 59 — 64.
14.    De Groot N. L., Van Oijen M. G., Kessels K. et al. Reassessment of the predictive value of the Forrest classification for peptic ulcer rebleeding and mortality: can classification be simplified? // Endoscopy. — 2014. — N 46. — Р. 46 — 52.
15.    Geffroy Y., RodallecM. H., Boulay-ColettaI. et al. Multidetector CT angiography in acute gastrointestinal bleeding: why, when, and how // Radiographics. — 2011. — N3. — Р. 1 — 12
16.    Greenspoon J., Barkun A., Bardou M. et al. Management of patients with nonvariceal upper gastrointestinal bleeding // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2012. — N 10. — Р. 234 — 239.
17.    Giday S. A. Preliminary data on the nanopowder hemostatic agent TC-325 to control gastrointestinal bleeding // Gastroenterol.Hepatol. — 2011. — N 7. — Р. 620 — 622.
18.    Hearnshaw S. A., Logan R. F., Lowe D. et al. Acute upper gastrointestinal bleeding in the UK: patient characteristics, diagnoses and outcomes in the 2007 // UK audit. Gut. — 2011. — N 60. — Р. 1327 — 1335.
19.    Holster I.L, Kuipers E. J. Management of acute nonvariceal upper gastrointestinal bleeding: current policies and future perspectives // World J. Gastroenterol. — 2012. — N 18. — Р. 1202 — 1207.
20.    Holster I. L., Kuipers E. J., Tjwa E. T. Hemospray in the treatment of upper gastrointestinal hemorrhage in patients on antithrombotic therapy // Endoscopy. — 2013. — N 45. — Р. 63 — 66.
21.    Jairath V., Kahan B. C., Logan R. F. et al. Outcomes following acute nonvariceal upper gastrointestinal bleeding in relation to time to endoscopy: results from a nationwide study // Endoscopy. — 2012. — N 44. — Р. 723 — 730.
22.    Kato M., Jung Y., Gromski M. A. et al. Prospective, randomized comparison of 3 different hemoclips for the treatment of acute upper GI hemorrhage in an established experimental setting // Gastrointest. Endosc. — 2012. — N 75. — Р. 3 — 10.
23.    Ki B. K., Soon M. Y., Sei J. Y. Endoscopy for nonvariceal upper gastrointestinal bleeding // Clin. Endosc. — 2014. — N 47 (4). — Р. 315 — 319.
24.    Laine L., McQuaid K. R. Endoscopic therapy for bleeding ulcers: an evidence — based approach based on meta-analyses of randomized controlled trials // Clin. Gastroenterol Hepatol. — 2009. — N 7. — Р. 33 — 47.
25.    Leontiadis G. I., Molloy-Bland M., Moayyedi P., Howden C. W. Effect of comorbidity on mortality in patients with peptic ulcer bleeding: systematic review and meta-analysis // Am J. Gastroenterol. — 2013. — N 108. — Р. 331 — 345.
26.    Maggio D., Barkun A. N., Martel M. et al. Reason Investigators. Predictors of early rebleeding after endoscopic therapy in patients with nonvariceal upper gastrointestinal bleeding secondary to high-risk lesions // Can. J. Gastroenterol. — 2013. — N 27. — Р. 454 — 458.
27.    Manta R., Galloro G., Mangiavillano B. et al. Over-the-scope clip (OTSC) represents an effective endoscopic treatment for acute GI bleeding after failure of conventional techniques // Surg. Endosc. — 2013. — N 27. — Р. 162 — 3164.
28.    Marmo R., Koch M., Cipolletta L. et al. Predicting mortality in patients with inhospital nonvariceal upper GI bleeding: a prospective, multi-center database study // Gastrointest. Endosc. — 2014. — N 79. — Р. 741 — 749.
29.    Marmo R., Rotondano G., Piscopo R. et al. Dual therapy versus monotherapy in the endoscopic treatment of high — risk bleeding ulcers: a meta — analysis of controlled trials // Am. J. Gastro­enterol. — 2007. — N 102. — Р. 279 — 289.
30.    Miller M. J., Smith T. P. Angiographic diagnosis and endovascular management of nonvariceal gastrointestinal hemorrhage // Gastro­enterol. Clinics of North America. — 2005. — N 4. — Р. 735 — 752.
31.    Nishiyama N., Mori H., Kobara H. et al. Efficacy and safety of over-the-scope clip: including complications after endoscopic submucosal dissection // World J. Gastroenterol. — 2013. — N 19. — Р. 2752 — 2760.
32.    Peter S., Wilcox M. Endoscopic therapy for peptic ulcer bleeding // Frontiers of gastrointestinal research / Ed. by K. Mönkemüller, C. M. Wilcox, M. Muñoz-Navas. Frontiers of Gastrointestinal Research. — Basel: Karger, 2009. — Р. 37 — 54.
33.    Rotondano G., Cipolletta L., Koch M. et al. Predictors of favourable out — come in non — variceal upper gastrointestinal bleeding: implications for early discharge? // Dig. Liver Dis. — 2014. — N 46. — Р. 231 — 236.
34.    Sarin N., Monga N., Adams P. C. Time to endoscopy and outcomes in upper gastrointestinal bleeding // Can. J. Gastroenterol. — 2009. — N 23. — Р. 489 — 493.
35.    Stanley A. J., Ashley D., Dalton H. R. et al. Outpatient management of patients with low-risk upper-gastrointestinal haemorrhage: multicentre validation and prospective evaluation // Lancet. — 2009. — N 373. — Р. 42 — 47.
36.    Stanley A. J., Dalton H. R., Blatchford O. et al. Multicentre comparison of the Glasgow Blatchford and Rockall Scores in the prediction of clinical end-points after upper gastrointestinal haemorrhage // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2011. — N 34. — Р. 470 — 475.
37.    Sheth R., Someshwar V., Warawdekar G. Treatment of acute lower gastrointestinal hemorrhage by superselective transcatheter embolization // Ind. J. Gastroenterol. — 2006. — N 6. — Р. 290 — 294.
38.    Sostres C., Lanas A. Epidemiology and demographics of upper gastrointestinal bleeding: prevalence, incidence, and mortality // Gastro­intest. Endosc. — Clin. N. Am. — 2011. — N 21. — Р. 567 — 581.
39.    Sung J. J., Tsoi K. K., Lai L. H. et al. Endoscopic clipping versus injection and thermo-coagulation in the treatment of nonvariceal upper gastrointestinal bleeding: a meta-analysis // Gut. — 2007. — N 56. — Р. 1364 — 1373.
40.    Targownik L. E., Nabalamba A. Trends in management and outcomes of acute nonvariceal upper gastrointestinal bleeding: 1993 — 2003 // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2006. — N 4. — Р. 1459 — 1466.
41.    Tsoi K. K., Chan H. C., Chiu P. W. et al. Second-look endoscopy with thermal coagulation or injections for peptic ulcer bleeding: a meta-analysis // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2010. — N 25. — Р. 8 — 13.
42.    Van Leerdam M. E. Epidemiology of acute upper gastrointestinal bleeding // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. — 2008. — N 22. — Р. 209 — 224.
43.    Vergara M., Calvet X., Gisbert J. P. Epinephrine injection versus epinephrine injection and a second endoscopic method in high risk bleeding ulcers // Cochrane Database Syst. Rev. — 2007. — N 2. — Р. 79 — 84.

Інше: Слонецький Борис Іванович, д. мед. н., проф., проф. кафедри медицини невідкладних станів  
E-mail: slobis@ukr.net
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 12 жовтня 2016 р.

 

Диагностика и лечение неварикозных кровотечений из верхних отделов пищеварительного канала

Н. И. Тутченко1, Б. И. Слонецкий2, Г. Г. Рощин2

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев

Обобщены современные данные литературы относительно составляющих диагностико-лечебной доктрины у пациентов с неварикозными кровотечениями из верхних отделов пищеварительного канала. Освещена структура этиологических факторов и нозологических заболеваний, которые привели к возникновению неварикозных кровотечений из верхних отделов пищеварительного канала, а также место консервативных и хирургических методов комплексной лечебной тактики.

Ключевые слова: острая хирургическая патология, желудочно-кишечное кровотечение, пищеварительный канал.

Список литературы:  
1.    Al-Sabah S., Barkun A. N., HerbaK. et al. Cost-effectiveness of proton-pump inhibition before endoscopy in upper gastrointestinal bleeding // Clin. Gastroenterol Hepatol. — 2008. — N 6. — Р. 418 — 425.
2.    Anastassiades C. P., Baron T. H., Wong L. M. Endoscopic clipping for the management of gastrointestinal bleeding // Nat. Clin. Pract. Gastroenterol Hepatol. — 2008. — N 5. — Р. 559 — 568.
3.    Atkinson R. J., Hurlstone D. P. Usefulness of prognostic indices in upper gastrointestinal bleeding // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. — 2008. — N 22. — Р. 233 — 242.
4.    Barkun A. N., Martel M., Toubouti Y. et al. Endoscopic hemostasis in peptic ulcer bleeding for patients with high-risk lesions: a series of meta-analyses // Gastrointest. Endosc. — 2009. — N 69. — Р. 786 — 799.
5.    Barkun A. N., Bardou M., Kuipers E. J. et al. International consensus recommendations on the management of patients with nonvariceal upper gastrointestinal bleeding // Ann. Intern. Med. — 2010. — N 152. — Р. 101 — 113.
6.    Babiuc R. D., Purcarea M., Sadagurschi R., Negreanu L. Use of Hemospray in the treatment of patients with acute UGIB: short review // J. Med. Life. — 2013. — N 6. — Р. 117 — 119.
7.    Calvet X., Vergara M., Brullet E. et al. Addition of a second endoscopic treatment following epinephrine injection improves outcome in high-risk bleeding ulcers // Gastroenterol. — 2004. — N 126. — Р. 441 — 450.
8.    Chan S. M., Chiu P. W., Teoh A. Y., Lau J. Y. Use of the over-the-scope clip for treatment of refractory upper gastrointestinal bleeding: a case series // Endoscopy. — 2014. –N 46. — Р. 428 — 431.
9.    Charbonnet J., Toman L., Bühler С. et al. Treatment of gastrointestinal hemorrhage // Abdominal Imaging. — 2005. — N 6. — Р. 719 — 726.
10.    Clarke M. G., Bunting D., Smart N. J. et al. The surgical management of acute upper gastrointestinal bleeding: A 12-year experience // Intern. J. Surg. — 2010. — N 5. — P. 377 — 380.
11.    Cherian M. P., Mehta P., Kalyanpur T. M. et al. Arterial interventions in gastrointestinal bleeding // Seminars in Interventional Radiology. — 2009. — N 3. — Р. 184 — 195.
12.    Chung I. K. How can we maximize skills for non-variceal upper gastrointestinal bleeding: injection, clipping, burning, or others? // Clin. Endosc. — 2012. — N 45. — Р. 230 — 234.
13.    Czymek R., Grogmann A., Roblick U. et al. Surgical management of acute upper gastrointestinal bleeding:still a major challenge // Hepatogastroenterol. — 2012. — N 5. — Р. 59 — 64.
14.    De Groot N. L., Van Oijen M. G., Kessels K. et al. Reassessment of the predictive value of the Forrest classification for peptic ulcer rebleeding and mortality: can classification be simplified? // Endoscopy. — 2014. — N 46. — Р. 46 — 52.
15.    Geffroy Y., RodallecM. H., Boulay-ColettaI. et al. Multidetector CT angiography in acute gastrointestinal bleeding: why, when, and how // Radiographics. — 2011. — N3. — Р. 1 — 12
16.    Greenspoon J., Barkun A., Bardou M. et al. Management of patients with nonvariceal upper gastrointestinal bleeding // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2012. — N 10. — Р. 234 — 239.
17.    Giday S. A. Preliminary data on the nanopowder hemostatic agent TC-325 to control gastrointestinal bleeding // Gastroenterol.Hepatol. — 2011. — N 7. — Р. 620 — 622.
18.    Hearnshaw S. A., Logan R. F., Lowe D. et al. Acute upper gastrointestinal bleeding in the UK: patient characteristics, diagnoses and outcomes in the 2007 // UK audit. Gut. — 2011. — N 60. — Р. 1327 — 1335.
19.    Holster I.L, Kuipers E. J. Management of acute nonvariceal upper gastrointestinal bleeding: current policies and future perspectives // World J. Gastroenterol. — 2012. — N 18. — Р. 1202 — 1207.
20.    Holster I. L., Kuipers E. J., Tjwa E. T. Hemospray in the treatment of upper gastrointestinal hemorrhage in patients on antithrombotic therapy // Endoscopy. — 2013. — N 45. — Р. 63 — 66.
21.    Jairath V., Kahan B. C., Logan R. F. et al. Outcomes following acute nonvariceal upper gastrointestinal bleeding in relation to time to endoscopy: results from a nationwide study // Endoscopy. — 2012. — N 44. — Р. 723 — 730.
22.    Kato M., Jung Y., Gromski M. A. et al. Prospective, randomized comparison of 3 different hemoclips for the treatment of acute upper GI hemorrhage in an established experimental setting // Gastrointest. Endosc. — 2012. — N 75. — Р. 3 — 10.
23.    Ki B. K., Soon M. Y., Sei J. Y. Endoscopy for nonvariceal upper gastrointestinal bleeding // Clin. Endosc. — 2014. — N 47 (4). — Р. 315 — 319.
24.    Laine L., McQuaid K. R. Endoscopic therapy for bleeding ulcers: an evidence — based approach based on meta-analyses of randomized controlled trials // Clin. Gastroenterol Hepatol. — 2009. — N 7. — Р. 33 — 47.
25.    Leontiadis G. I., Molloy-Bland M., Moayyedi P., Howden C. W. Effect of comorbidity on mortality in patients with peptic ulcer bleeding: systematic review and meta-analysis // Am J. Gastroenterol. — 2013. — N 108. — Р. 331 — 345.
26.    Maggio D., Barkun A. N., Martel M. et al. Reason Investigators. Predictors of early rebleeding after endoscopic therapy in patients with nonvariceal upper gastrointestinal bleeding secondary to high-risk lesions // Can. J. Gastroenterol. — 2013. — N 27. — Р. 454 — 458.
27.    Manta R., Galloro G., Mangiavillano B. et al. Over-the-scope clip (OTSC) represents an effective endoscopic treatment for acute GI bleeding after failure of conventional techniques // Surg. Endosc. — 2013. — N 27. — Р. 162 — 3164.
28.    Marmo R., Koch M., Cipolletta L. et al. Predicting mortality in patients with inhospital nonvariceal upper GI bleeding: a prospective, multi-center database study // Gastrointest. Endosc. — 2014. — N 79. — Р. 741 — 749.
29.    Marmo R., Rotondano G., Piscopo R. et al. Dual therapy versus monotherapy in the endoscopic treatment of high — risk bleeding ulcers: a meta — analysis of controlled trials // Am. J. Gastro­enterol. — 2007. — N 102. — Р. 279 — 289.
30.    Miller M. J., Smith T. P. Angiographic diagnosis and endovascular management of nonvariceal gastrointestinal hemorrhage // Gastro­enterol. Clinics of North America. — 2005. — N 4. — Р. 735 — 752.
31.    Nishiyama N., Mori H., Kobara H. et al. Efficacy and safety of over-the-scope clip: including complications after endoscopic submucosal dissection // World J. Gastroenterol. — 2013. — N 19. — Р. 2752 — 2760.
32.    Peter S., Wilcox M. Endoscopic therapy for peptic ulcer bleeding // Frontiers of gastrointestinal research / Ed. by K. Mönkemüller, C. M. Wilcox, M. Muñoz-Navas. Frontiers of Gastrointestinal Research. — Basel: Karger, 2009. — Р. 37 — 54.
33.    Rotondano G., Cipolletta L., Koch M. et al. Predictors of favourable out — come in non — variceal upper gastrointestinal bleeding: implications for early discharge? // Dig. Liver Dis. — 2014. — N 46. — Р. 231 — 236.
34.    Sarin N., Monga N., Adams P. C. Time to endoscopy and outcomes in upper gastrointestinal bleeding // Can. J. Gastroenterol. — 2009. — N 23. — Р. 489 — 493.
35.    Stanley A. J., Ashley D., Dalton H. R. et al. Outpatient management of patients with low-risk upper-gastrointestinal haemorrhage: multicentre validation and prospective evaluation // Lancet. — 2009. — N 373. — Р. 42 — 47.
36.    Stanley A. J., Dalton H. R., Blatchford O. et al. Multicentre comparison of the Glasgow Blatchford and Rockall Scores in the prediction of clinical end-points after upper gastrointestinal haemorrhage // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2011. — N 34. — Р. 470 — 475.
37.    Sheth R., Someshwar V., Warawdekar G. Treatment of acute lower gastrointestinal hemorrhage by superselective transcatheter embolization // Ind. J. Gastroenterol. — 2006. — N 6. — Р. 290 — 294.
38.    Sostres C., Lanas A. Epidemiology and demographics of upper gastrointestinal bleeding: prevalence, incidence, and mortality // Gastro­intest. Endosc. — Clin. N. Am. — 2011. — N 21. — Р. 567 — 581.
39.    Sung J. J., Tsoi K. K., Lai L. H. et al. Endoscopic clipping versus injection and thermo-coagulation in the treatment of nonvariceal upper gastrointestinal bleeding: a meta-analysis // Gut. — 2007. — N 56. — Р. 1364 — 1373.
40.    Targownik L. E., Nabalamba A. Trends in management and outcomes of acute nonvariceal upper gastrointestinal bleeding: 1993 — 2003 // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2006. — N 4. — Р. 1459 — 1466.
41.    Tsoi K. K., Chan H. C., Chiu P. W. et al. Second-look endoscopy with thermal coagulation or injections for peptic ulcer bleeding: a meta-analysis // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2010. — N 25. — Р. 8 — 13.
42.    Van Leerdam M. E. Epidemiology of acute upper gastrointestinal bleeding // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. — 2008. — N 22. — Р. 209 — 224.
43.    Vergara M., Calvet X., Gisbert J. P. Epinephrine injection versus epinephrine injection and a second endoscopic method in high risk bleeding ulcers // Cochrane Database Syst. Rev. — 2007. — N 2. — Р. 79 — 84.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

19. ІНФОРМАЦІЯ

 

Про прес-конференцію за результатами роботи проекту «Лікарі об’єднуються заради допомоги дітям»

Про те, що діти — наше майбутнє, говорять усі. І не так багато тих, хто ці слова перетворює на конкретні добрі справи.
16 вересня 2016 р. у Львові відбулася прес-конференція за підсумками роботи п’ятого міжнародного проекту з надання медичної допомоги дітям з килоїдними рубцями та контрактурами після опіків.
Українсько-американський соціальний проект «Лікарі об’єднуються заради допомоги дітям» під керівництвом Геннадія Фузайлова, професора Гарвардської медичної школи (США), об’єднує найкращих фахівців з інтенсивної терапії, пластичної хірургії та дитячих анестезіологів США й України.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»