Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№3(59) // 2016

 

Обкладинка

 

1. Національному медичному університету імені О.О. Богомольця — 175 років

 

Національному медичному університету імені О.О. Богомольця — 175 років

Офіційна історія закладу розпочалася у 1841 р., коли при Імператорському Університеті Святого Володимира в Києві було створено медичний факультет. На всіх етапах розвитку Університету його гордістю й авторитетом були видатні особистості та науково‑педагогічні школи.
У 2016 р. Університет відзначає 175‑річчя від дня заснування, 135‑річчя від дня народження академіка О. О. Богомольця та з часу створення студентського наукового товариства імені О. А. Киселя, 125‑річчя від дня народження М. О. Булгакова та 205‑річчя від дня народження професора В. О. Караваєва.
Наглядову раду НМУ імені О. О. Богомольця очолює Голова Комітету Національної премії імені Тараса Шевченка, громадський діяч, лікар, письменник, публіцист, політик, професор Юрій Щербак.
Університет об’єднує 10 факультетів та 87 кафедр, 2 НДІ, Навчально‑науковий центр — Український тренінговий центр сімейної медицини, Інститут післядипломної освіти.
В Університеті навчаються близько 14 тис. студентів, аспірантів, клінічних ординаторів, магістрів, лікарів (провізорів)‑інтернів, зокрема понад 1500 студентів із 64 країн.
У закладі працюють понад 1200 викладачів, з них 29 академіків та членів‑кореспондентів державних академій, зокрема 2 академіки НАН України, 5 академіків НАМН України та 1 академік НАПН України, 3 члени‑кореспонденти НАН України, 14 членів‑кореспондентів НАМН України та 5 членів‑кореспондентів НАПН України, 18 академіків АНВО України, 15 академіків Української академії наук, 1 академік Української ЕАН, 1 академік Української академії економічної кібернетики, 1 академік Інженерної академії України, 228 докторів наук, з них 163 професори, 968 кандидатів наук, з них 408 доцентів.
За роки існування закладом підготовлено понад 85 тис. фахівців, зокрема понад 3 тис. із 68 країн. Вихованці закладу працюють у понад 40 країнах світу  та в усіх регіонах України. Кожен четвертий лікар та провізор в Україні — випускник НМУ.
НМУ імені О. О. Богомольця є координатором робіт з реалізації засад Болонського процесу серед ВМНЗ України.
Сьогодні Університет — це високопрофесійний науково‑педагогічний колектив, один із найпотужніших у вищій медичній школі України, який згідно з рейтингом за проектом ЮНЕСКО «Топ‑200 Україна» посідає VІІІ місце серед ВМ(Ф)НЗ України.
Університет першим у країні перейшов на підготовку лікарів за новою методологією — європейською кредитно‑трансферною системою (ECTS). Унікальний міжнародний освітній документ — Diploma Supplement — Додаток до диплому європейського зразка у 2011 — 2016 рр. отримали понад 3000 випускників.
Щорічно близько 1300 випускників університету поповнюють заклади вітчизняної системи охорони здоров’я та зарубіжних країн, близько 500 випускників, які навчалися за державним замовленням, одержують направлення на працевлаштування в первинну ланку охорони здоров’я, зокрема у сільську місцевість.
Університет має 8 навчальних корпусів, лекційні аудиторії на понад 2,8 тис. місць, бібліотеку з Інтернет‑центром, 28 комп’ютерних класів, студентське містечко та 6 корпусів гуртожитків, 2 пункти громадського харчування, санаторій‑профілакторій на 75 місць, оздоровчо‑спортивний табір «Медик», де студенти безкоштовно відпочивають у літній період.
Стоматологічний медичний центр на 300 крісел — один із найпотужніших у Європі. Щорічно до центру звертаються близько 300 тис. відвідувачів.
У закладі функціонують 8 спеціалізованих вчених рад із захисту докторських та кандидатських дисер­тацій за 17 спеціальностями. У 2015 р. підготовлено 19 докторів та 79 кандидатів наук, зокрема 8 докторських та 47 кандидатських дисертацій захищено в спеціалізованих радах закладу.
У 2015 р. НМУ із показником 24 індексу Гірша посів 16‑те місце в рейтингу ВНЗ України (станом на 22 грудня 2014 р. — 17‑те місце із показником 23 індексу Гірша).
В Університеті працює Наукова координаційна рада, нове Положення про яку затверджено наказом ректора від 26.05.2015 р.
Фахівцями Університету представлено понад 9 тис. доповідей, зокрема понад 2,5 тис. на міжнародних форумах. Опубліковано близько 10 тис. статей, зокрема понад 2 тис. у зарубіжних фахових виданнях.
Клінічні кафедри Університету розташовано на 142 базах, де розгорнуто 8,4 тис. ліжок, щорічно лікуються близько 150 тис. хворих, проводиться до 70 тис. оперативних втручань, приймається 15 тис. пологів.
Постійно вдосконалюється матеріально‑технічне забезпечення закладу. В навчальному процесі використовується понад 1400 комп’ютерів, що відповідає нормативам Міністерства освіти і науки, молоді та спорту і МОЗ України та є кращим показником у галузі.
Університет уклав 37 угод з міжнародними та зарубіжними організаціями і закладами, є співзасновником Міжуніверситетського центру науки та співробітництва країн Південної і Південно‑Східної Європи (Італія), Східно‑Європейської мережі університетів (Польща), учасником 27 освітніх та 49 наукових міжнародних проектів.
Спільно з Каролінським інститутом (Швеція) реалізується навчально‑наукова програма з підготовки молодих учених. Університет активно співпрацює з ВООЗ та ЄРБ ВООЗ.
Університет є співвиконавцем проекту ЄС TEMPUS «Модернізація додипломної медичної освіти в країнах Східного партнерства».
Спільно з Ланчжоуським університетом (КНР) та Університетом традиційної китайської медицини Ганьсу реалізуються навчально‑наукові програми з підготовки молодих учених.
НМУ першим серед ВМНЗ України залучено до Консорціуму університетів з питань Глобальної охорони здоров’я.
Відповідно до Угоди про співробітництво з Департаментом охорони здоров’я провінції Ганьсу (м. Ланчжоу, КНР) у НМУ пройшли стажування 11 лікарів з народних шпиталів великих міст провінції Ганьсу та клінік університету китайської медицини.
Значна увага приділяється розвитку студентського самоврядування, духовності та різнобічному вихованню майбутніх фахівців. За новим Законом України «Про вищу освіту» студенти Університету розробили та затвердили конференцією студентів (19.03.2015) нове положення «Про студентське самоврядування НМУ імені О. О. Богомольця». Конференцією студентів шляхом прямого таємного голосування обрано голову студентського парламенту та голів студентських рад факультетів (06.11.2015).
Активно працює Міжнародний культурний центр НМУ, який об’єднує 22 колективи художньої самодіяльності, зокрема 7 народних.
Близько 2 тис. студентів займаються в 19 спортивних секціях. У НМУ навчаються видатні спортсмени — переможці світових та європейських чемпіонатів, рекордсмени Книги рекордів Гіннеса.
Багатоаспектна діяльність закладу висвітлюється на тримовному веб‑порталі НМУ, в університетській газеті «Медичні кадри».
НМУ імені О. О. Богомольця є багаторазовим переможцем Всеукраїнського рейтингу ВМНЗ України, міжнародних виставок навчальних закладів, на яких у 2005 — 2016 рр. отримано 29 золотих медалей. Закладу присвоєно почесні звання «Лідер сучасної освіти», «Лідер у створенні сучасних засобів навчання», «Лідер національної освіти».
У 2015 р. НМУ імені О. О. Богомольця першим серед вищих медичних навчальних закладів України пройшов сертифікацію з управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001 : 2008 та отримав Міжнародний сертифікат якості.
В Університеті навчалися і працювали всесвітньо відомі вчені В. О. Бец, О. П. Вальтер, В. О. Караваєв, В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, М. І. Кримов, М. В. Скліфосовський, М. Д. Стражеско, О. В. Корчак‑Чепурківський, О. О. Богомолець, Л. В. Громашевський, В. А. Субботін, видатні особистості — Святитель Лука (В. Ф. Войно‑Ясенецький), лауреат Нобелівської премії, всесвітньо відомий кардіолог Є. І. Чазов, академіки М. М. Амосов, А. П. Ромоданов, Є. Г. Гончарук, письменники М. О. Булгаков, В. І. Коротич, Ю. М. Щербак, лікар‑космонавт О. Ю. Атьков.
Встановлено меморіальну дошку видатному вченому‑гематологу, громадському діячеві, доктору медичних наук, професорові, члену‑кореспонденту АН УРСР, ректору Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця (1970 — 1984) Семену Семеновичу Лаврику.
На адміністративному корпусі Університету на честь бійця батальйону «Айдар» Володимира Юричка відкрито меморіальну дошку, започатковано міжуніверситетський волейбольний турнір імені Володимира Юричка, аудиторія № 4 морфологічного корпусу носить ім’я Володимира, а найкращі студенти Університету вже двічі поспіль ставали лауреатами та отримали іменну стипендію імені Володимира Юричка.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

2. ТОЧКА ЗОРУ

 

До питання про хірургічне лікування неускладненої гастродуоденальної виразки

В. І. Лупальцов

Харківський національний медичний університет

Мета роботи — поліпшити результати лікування хворих на гастродуоденальну виразку шляхом розширення відносних показань до оперативного лікування.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування 437 хворих з гастродуоденальною виразкою, ускладненою перфорацією у 298 хворих, кровотечею — у 82, декомпенсованим стенозом — у 39 і малігнізацією шлункової виразки — у 18. Більшість пацієнтів лікувалися та спостерігалися у гастроентеролога від 3 до 18 років.
Результати та обговорення. Установлено, що питання хірургічної тактики цього контингенту хворих далекі від вирішення. Немає єдиної думки щодо хірургічного лікування хворих за відносними показаннями, а також щодо ступеня радикалізму його виконання. В ургентній хірургії при лікуванні ускладнених форм гастродуоденальної виразки широко використовують паліативні втручання з високою частотою ускладнень та летальності.
Висновки. При неухильному зростанні кількості хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки з високою частотою ускладнень, поліпшення якості лікування можна досягти шляхом оптимального поєднання ефективної консервативної терапії з розширенням показань до хірургічного лікування за відносними показаннями.

Ключові слова: гастродуоденальна виразка, ускладнення, показання до оперативного лікування, вибір методу операції.

Список літератури:  
1.    Бабалич А. К. Хирургическое лечение больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова. — 1999. — № 7. — С. 19 — 22.
2.    Бойко В. В., Брусницына М. П., Далавурак В. П., Логачев В. К. Перфоративная язва желудка и двенадцатиперстной кишки: диагностика и хирургическое лечение // Харківська хірургічна школа. — 2006. — № 2. — С. 12 — 14.
3.    Бондарев Г. А. Динамика осложнений язвенной болезни в Курской области за 20 лет // Материалы Всерос. конф. хирургов «Современные проблемы экстренного и планового хирургического лечения больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки». — Саратов, 2003. — С. 3.
4.    Вишневский А. А., Ливит В. С. Частная хирургия. — М: Москва, 1963. — 718 с.
5.    Генрих С. Р., Оноприев В. И., Карипиди Г. К., Пахилина А. Н. Радикальная дуоденопластика как универсальная технология хирургической коррекции двенадцатиперстной кишки при язвенном стенозе // Материалы Всерос. конф. хирургов «Современные проблемы экстренного и планового хирургического лечения больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки». — Саратов, 2003. — С. 241.
6.    Горбунов В. Н., Нагиев Э. Ш., Столярчук Е. В. Осложненные гигантские пилородуоденальные язвы: клиническая картина, диагностика, хирургическое лечение // Вестн. хир. гастроэнтерол. — 2009. — № 3. — С. 63 — 69.
7.    Гостищев В. К., Евсеев М. А., Головин Г. А., Ивахов Г. Б. Дистальная резекция желудка в неотложной хирургии гастродуоденальных язв // Общая хирургия. — 2010. — С. 22 — 30.
8.    Дурлештер В. М., Дидигов М. Т. Хирургическое лечение декомпенсированного рубцово-язвенного стеноза двенадцатиперстной кишки (Обзор литературы) // Вестн. хир. гастроэнтерол. — 2009. — № 2. — С. 59 — 65.
9.    Дурлештер В. М., Дидигов М. Т., Карипиди Г. К. Тактика лечения больных декомпенсированным рубцово-язвенным стенозом двенадцатиперстной кишки // Кубан. науч. мед. вестн. — 2013. — № 7. — С. 81 — 86.
10.    Кузин М. И. Актуальные вопросы хирургии язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки // Хирургия. Журнал имени Н. И. Пирогова. — 2001. — Т. 7, № 1. — С. 27 — 32.
11.    Курбанов Ф. С., Домрачеев С. А., Асадов С. А., Доронин Р. Р. Хирургическое лечение язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Вестн. хирургии. — 2001. — Т. 160, № 4. — С. 17 — 21.
12.    Лупальцов В. И. Осложнения язвенной болезни желудка
и двенадцатиперстной кишки. — К.: Лига-Информ, 2009. —
133 с.
13.    Мельников А. В. Клиника рака желудка. — М.: Медгиз, 1960. — 368 с.
14.    Панцырев Ю. М., Сидоренко В. И., Бабаков И. В. Результаты стволовой и селективной проксимальной ваготомии в сочетании с дренирующими желудок операциями при язвенном пилородуоденальном стенозе // Вестн. хир. им. И. И. Грекова. — 2001. — № 8. — С. 22 — 27.
15.    Панцырев Ю. М., Чернякевич С. А., Михеев А. И. Хирургическое лечение язвенного пилородуоденального стеноза // Хирургия. Журнал имени Н. И. Пирогова. — 2003. — № 2. — С. 18 — 21.
16.    Передерий В. Г., Ткач С. М. и др. Язвенная болезнь или пептическая язва. — К., 1997. — 158 с.
17.    Саенко В. Ф., Полинкевич Б. С., Диброва Ю. А., Пустовит А. А. Тактика хирургического лечения язвенной болезни на современном этапе // Клін. хірургія. — 2003. — № 3. — С. 5 — 8.
18.    Шалимов А. А., Саенко В. Ф. Хирургия желудка и двенадцатиперстной кишки. — К: Здоров’я, 1972. — 356 с.
19.    Юдин С. С. Этюды желудочной хирургии. — М.: Медгиз, 1955. — 272 с.
20.    Paimela H., Paimela L., Myllykangas-Luosujarki R., Kivilaarso E. Current features of peptic ulcer diseases in Finland: incidence of surgery, hospital admissions and mortality for the diseases during the past twenty-five years // Seand J. Gastroenteral. — 2002. — Vol. 37, N 4. — Р. 399 — 403.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 23 червня 2016 р.

Лупальцов Володимир Іванович, чл.-кор. НАМН України, д. мед. н., проф., зав. кафедри хірургії № 3
61032, м. Харків, просп. Любові Малої, 4. Тел. (57) 370-60-60. Е-mail: surgdis@ukr.net

 

К вопросу о хирургическом лечении неосложненной гастродуоденальной язвы

В. И. Лупальцов

Харьковский национальный медицинский университет

Цель работы — улучшить результаты лечения больных гастродуоденальной язвой путем расширения относительных показаний к оперативному лечению.
Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ хирургического лечения 437 больных с гастродуоденальной язвой, осложненной перфорацией у 298 больных, кровотечением — у 82; декомпенсированным стенозом — у 39 и малигнизацией желудочной язвы — у 18. Большинство пациентов лечились и наблюдались у гастроэнтеролога от 3 до 18 лет.
Результаты и обсуждение. Установлено, что вопросы хирургической тактики данного контингента больных далеки от разрешения. Нет единого мнения о хирургическом лечении больных по относительным показаниям, а также о степени радикализма его выполнения. В ургентной хирургии при лечении осложненных форм гастродуоденальной язвы широко используют паллиативные вмешательства с высокой частотой осложнений и летальности.
Выводы. При неуклонном росте количества больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки с высокой частотой осложнений улучшения качества лечения можно достичь путем оптимального сочетания эффективной консервативной терапии с расширением показаний к хирургическому лечению по относительным показаниям.

Ключевые слова: гастродуоденальная язва, осложнения, показания к оперативному лечению, выбор метода операции.

Список литературы:  
1.    Бабалич А. К. Хирургическое лечение больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова. — 1999. — № 7. — С. 19 — 22.
2.    Бойко В. В., Брусницына М. П., Далавурак В. П., Логачев В. К. Перфоративная язва желудка и двенадцатиперстной кишки: диагностика и хирургическое лечение // Харківська хірургічна школа. — 2006. — № 2. — С. 12 — 14.
3.    Бондарев Г. А. Динамика осложнений язвенной болезни в Курской области за 20 лет // Материалы Всерос. конф. хирургов «Современные проблемы экстренного и планового хирургического лечения больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки». — Саратов, 2003. — С. 3.
4.    Вишневский А. А., Ливит В. С. Частная хирургия. — М: Москва, 1963. — 718 с.
5.    Генрих С. Р., Оноприев В. И., Карипиди Г. К., Пахилина А. Н. Радикальная дуоденопластика как универсальная технология хирургической коррекции двенадцатиперстной кишки при язвенном стенозе // Материалы Всерос. конф. хирургов «Современные проблемы экстренного и планового хирургического лечения больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки». — Саратов, 2003. — С. 241.
6.    Горбунов В. Н., Нагиев Э. Ш., Столярчук Е. В. Осложненные гигантские пилородуоденальные язвы: клиническая картина, диагностика, хирургическое лечение // Вестн. хир. гастроэнтерол. — 2009. — № 3. — С. 63 — 69.
7.    Гостищев В. К., Евсеев М. А., Головин Г. А., Ивахов Г. Б. Дистальная резекция желудка в неотложной хирургии гастродуоденальных язв // Общая хирургия. — 2010. — С. 22 — 30.
8.    Дурлештер В. М., Дидигов М. Т. Хирургическое лечение декомпенсированного рубцово-язвенного стеноза двенадцатиперстной кишки (Обзор литературы) // Вестн. хир. гастроэнтерол. — 2009. — № 2. — С. 59 — 65.
9.    Дурлештер В. М., Дидигов М. Т., Карипиди Г. К. Тактика лечения больных декомпенсированным рубцово-язвенным стенозом двенадцатиперстной кишки // Кубан. науч. мед. вестн. — 2013. — № 7. — С. 81 — 86.
10.    Кузин М. И. Актуальные вопросы хирургии язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки // Хирургия. Журнал имени Н. И. Пирогова. — 2001. — Т. 7, № 1. — С. 27 — 32.
11.    Курбанов Ф. С., Домрачеев С. А., Асадов С. А., Доронин Р. Р. Хирургическое лечение язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Вестн. хирургии. — 2001. — Т. 160, № 4. — С. 17 — 21.
12.    Лупальцов В. И. Осложнения язвенной болезни желудка
и двенадцатиперстной кишки. — К.: Лига-Информ, 2009. —
133 с.
13.    Мельников А. В. Клиника рака желудка. — М.: Медгиз, 1960. — 368 с.
14.    Панцырев Ю. М., Сидоренко В. И., Бабаков И. В. Результаты стволовой и селективной проксимальной ваготомии в сочетании с дренирующими желудок операциями при язвенном пилородуоденальном стенозе // Вестн. хир. им. И. И. Грекова. — 2001. — № 8. — С. 22 — 27.
15.    Панцырев Ю. М., Чернякевич С. А., Михеев А. И. Хирургическое лечение язвенного пилородуоденального стеноза // Хирургия. Журнал имени Н. И. Пирогова. — 2003. — № 2. — С. 18 — 21.
16.    Передерий В. Г., Ткач С. М. и др. Язвенная болезнь или пептическая язва. — К., 1997. — 158 с.
17.    Саенко В. Ф., Полинкевич Б. С., Диброва Ю. А., Пустовит А. А. Тактика хирургического лечения язвенной болезни на современном этапе // Клін. хірургія. — 2003. — № 3. — С. 5 — 8.
18.    Шалимов А. А., Саенко В. Ф. Хирургия желудка и двенадцатиперстной кишки. — К: Здоров’я, 1972. — 356 с.
19.    Юдин С. С. Этюды желудочной хирургии. — М.: Медгиз, 1955. — 272 с.
20.    Paimela H., Paimela L., Myllykangas-Luosujarki R., Kivilaarso E. Current features of peptic ulcer diseases in Finland: incidence of surgery, hospital admissions and mortality for the diseases during the past twenty-five years // Seand J. Gastroenteral. — 2002. — Vol. 37, N 4. — Р. 399 — 403.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

3. Оригінальні дослідження

 

Досвід лікування невідкладної хірургічної патології верхніх відділів травної трубки

М. І. Тутченко1, Б. І. Слонецький2, І. М. Березенко3, Г. Г. Рощин2, Д. В. Рудик1, О. А. Сіренко1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
3 Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги

Мета роботи — проаналізувати досвід лікування невідкладної хірургічної патології верхніх відділів травної трубки.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування патологічних станів у 4708 хворих з перфораціями, шлунково-кишковими кровотечами, які локалізувалися у верхніх відділах травної трубки. Визначено можливості та місце  виконання лапароскопічних і лапароскопічно-асистованих оперативних втручань.
Результати та обговорення. Аналіз 5-річного періоду виявив стабільну частоту виникнення ускладнень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (кровотеча і перфорація) і цирозу печінки з ускладненням кровотечею з варикозних вен стравоходу та шлунка. Випадки шлунково-кишкової кровотечі, зумовленої синдромом Маллорі–Вейсса, становили 15,32 % від загальної кількості хворих з кровотечею та не потребували хірургічного втручання. Кровотечі при доброякісних (поліпи, лейоміоми, гістпухлини) та злоякісних новоутвореннях стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки спостерігалися у 180 (3,86 %) випадках і не потребували термінового оперативного втручання. Частка лапароскопічних оперативних втручань від загальної кількості оперованих з приводу перфорації хворих становила 21 % і мала тенденцію до збільшення. Лапароскопічні та лапароскопічно-асистовані втручання при шлунково-кишковій кровотечі використовують при кровотечах з варикозно розширених вен стравоходу, тоді як при виразковій патології їх застосування обмежене через технічні труднощі при видаленні джерела кровотечі.
Висновки. Частка хворих з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, які мають ускладнення у вигляді перфорації і кровотечі, становила 66,19 % від кількості хворих з гострою хірургічною патологією верхніх відділів травної трубки. Вони потребують надання невідкладної допомоги. В 95,61 % випадках шлунково-кишкової кровотечі виразкового генезу ендоскопічний та медикаментозний гемостаз був ефективним. Хворим з кровотечею при синдромі Маллорі–Вейсса навіть у разі тяжкої крововтрати достатньо провести медикаментозний та ендоскопічний гемостаз, вони не потребують хірургічного втручання. Летальність у хворих з кровотечами з вен стравоходу і шлунка, зумовленими портальною гіпертен­зією, становила 45,73 %.

Ключові слова: гостра хірургічна патологія, шлунково-кишкова кровотеча, перфорація порожнистого органа.

Список літератури:  
1.    Canoy D. S., Hart A. R., Todd C. J. Epidemiology of duodenal ulcer perforation: a study on hospital admissions in Norfolk, United Kingdom // Dig. Liver Dis. — 2002. — N 34. — Р. 322 — 327.
2.    Cerqueira R. M., Andrade L., Correia M. R. et al. Risk factors for in hospital mortality in cirrhotic patients with oesophageal variceal bleeding // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. — 2012. — N 24. — P. 551 — 561.
3.    Hamed A. L. Wadaani Emergent laparoscopy in treatment of perforated peptic ulcer: a local experience from a tertiary centre in Saudi Arabia World // J Emergency Surg. — 2013. –N 8. — Р. 10 — 19.
4.    Holster I. L., Kuipers E. J. Management of acute nonvariceal upper gastrointestinal bleeding: current policies // World J. Gastroenterol. — 2012. — N 11. — P. 1202 — 1207.
5.    Hyett B. H., Abougergi M. S., Charpentier J. P. et al. The AIMS 65 score compared with the Glasgow–Blatchfords core in predicting out comes in upper GI bleeding // Gastrointest. Endosc. — 2013. — N 77. — Р. 551 — 557.
6.    Lam S. K., Byth K. Perforated pepticulcerin Hong Kong and New South Wales // J. Gastroenterol. Hepatol. — 1992. — N l7. — Р. 508 — 511.
7.    Saltzman J. R., Tabak Y. P., Hyett B. H. et al. A simple risks core accurately predictsin-hospital mortality, length of stay, and costin acute upper GI bleeding // Gastrointest. Endosc. — 2011. — N 7. — Р. 1215 — 1257.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 7 червня 2016 р.

Слонецький Борис Іванович, д. мед. н., проф., проф. кафедри медицини невідкладних станів
E-mail slobis@ukr.net
 

 

Опыт лечения неотложной хирургической патологии верхних отделов пищеварительного канала

Н. И. Тутченко1, Б. И. Слонецкий2, И. М. Березенко3, Г. Г. Рощин2, Д. В. Рудик1, А. А. Сиренко1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
3 Киевская городская клиническая больница скорой медицинской помощи

Цель работы — проанализировать опыт лечения неотложной хирургической патологии верхних отделов пищеварительного канала.
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения патологических состояний у 4708 больных с перфорациями и желудочно-кишечными кровотечениями, которые локализовались в верхних отделах пищеварительного канала. Определены возможности и место выполнения лапароскопических и лапароскопически-ассистированных оперативных вмешательств.
Результаты и обсуждение. Анализ 5-летнего периода выявил стабильную частоту возникновения осложнений язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки (кровотечение и перфорация) и цирроза печени, осложненого кровотечением из варикозно расширенных вен пищевода и желудка. Доля желудочно-кишечных кровотечений, обусловленных синдромом Маллори — Вейсса, составила 15,32 % от общего количества больных с кровотечением. Они не требовали хирургического вмешательства. Кровотечения при доброкачественных (полипы, лейомиомы, гистопухоли) и злокачественных новообразованиях пищевода, желудка и двенадцатиперстной кишки, имели место в 180 (3,86 %) случаях и не требовали неотложного оперативного вмешательства. Доля лапароскопических операций от общего количества операций по поводу перфорации желудка и двенадцатиперстной кишки составила 21 % и имела тенденцию к увеличению. Лапароскопические и лапароскопически-ассистированные вмешательства при желудочно-кишечных кровотечениях применяют при кровотечениях из варикозно расширенных вен пищевода, тогда как при язвенной патологии их использование ограничено техническими трудностями при удалении источника кровотечения.
Выводы. Доля больных с язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки, осложнившейся перфорацией и кровотечением, составила 66,19 % от количества больных с острой хирургической патологией верхних отделов пищеварительного канала. Они нуждаются в оказании неотложной помощи. У 95,61 % больных с желудочно-кишечными кровотечениями язвенного генеза эндоскопический и медикаментозный гемостаз был эффективным. Больным с кровотечением при синдроме Маллори — Вейсса даже при условии тяжелой кровопотери достаточно провести медикаментозный и эндоскопический гемостаз. Они не требуют хирургического вмешательства. Летальность у больных с кровотечениями из варикозно расширенных вен пищевода и желудка, обусловленых портальной гипертензией, составила 45,73 %.

Ключевые слова: острая хирургическая патология, желудочно-кишечное кровотечение, перфорация полого органа.

Список литературы:  
1.    Canoy D. S., Hart A. R., Todd C. J. Epidemiology of duodenal ulcer perforation: a study on hospital admissions in Norfolk, United Kingdom // Dig. Liver Dis. — 2002. — N 34. — Р. 322 — 327.
2.    Cerqueira R. M., Andrade L., Correia M. R. et al. Risk factors for in hospital mortality in cirrhotic patients with oesophageal variceal bleeding // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. — 2012. — N 24. — P. 551 — 561.
3.    Hamed A. L. Wadaani Emergent laparoscopy in treatment of perforated peptic ulcer: a local experience from a tertiary centre in Saudi Arabia World // J Emergency Surg. — 2013. –N 8. — Р. 10 — 19.
4.    Holster I. L., Kuipers E. J. Management of acute nonvariceal upper gastrointestinal bleeding: current policies // World J. Gastroenterol. — 2012. — N 11. — P. 1202 — 1207.
5.    Hyett B. H., Abougergi M. S., Charpentier J. P. et al. The AIMS 65 score compared with the Glasgow–Blatchfords core in predicting out comes in upper GI bleeding // Gastrointest. Endosc. — 2013. — N 77. — Р. 551 — 557.
6.    Lam S. K., Byth K. Perforated pepticulcerin Hong Kong and New South Wales // J. Gastroenterol. Hepatol. — 1992. — N l7. — Р. 508 — 511.
7.    Saltzman J. R., Tabak Y. P., Hyett B. H. et al. A simple risks core accurately predictsin-hospital mortality, length of stay, and costin acute upper GI bleeding // Gastrointest. Endosc. — 2011. — N 7. — Р. 1215 — 1257.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

4. Оригінальні дослідження

 

Порівняльна оцінка ефективності ендоскопічного ін’єкційного інфільтраційного гемостазу із застосуванням препаратів транексамової та амінокапронової кислоти при кровотечах з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту

В. Г. Гуцулюк1, О. В. Осипенко1, Б. Н. Гатайло1, О. С. Дюжев1, 2

1 Одеська обласна клінічна лікарня
2 Одеський національний медичний університет

Мета роботи — порівняти ефективність ендоскопічного ін’єкційного інфільтраційного гемостазу із застосуванням препаратів транексамової та амінокапронової кислоти при кровотечах з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту різної етіології.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 76 хворих з кровотечами із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту різної етіології, котрі перебували в Одеській обласній клінічній лікарні у період з 2014 до 2016 р.
Результати та обговорення. В цілому у 48 (76 %) хворих з кровотечами F1b, F2a і F2b вдалося досягнути надійного остаточного гемостазу: у групі, в якій використовували транексамову кислоту, — у 76,9 % пацієнтів, у групі, в якій використовували амінокапронову кислоту, — у 46,15 %. У 6 (23,10 %) пацієнтів першої групи та у 22 (53,85 %) — другої після проведення маніпуляцій виникли сумніви в надійності гемостазу через наявність ознак рецидиву кровотечі. У зв’язку з цим хворих було прооперовано.
Висновки. Пригнічення фибринолізу як складової гіпокоагуляційного синдрому, який розвивається при шлунково-кишкових кровотечах, у більшості випадків у пацієнтів, котрим виконували ендоскопічний ін’єкційний інфільтраційний гемостаз, можна досягти за рахунок використання препарату транексамової кислоти.

Ключові слова: ендоскопічний ін’єкційний інфільтраційний гемостаз, транексамова кислота, амінокапронова кислота.

Список літератури:  
1.    Братусь В. Д. Новые тенденции в лечении больных с острыми желудочно-кишечными кровотечениями // Укр. журн. малоінвазивної ендоскопічної хір. — 2001. — № 1. — С. 56.
2.    Шалимов А. А., Полупан В. Н. Операции на желудке и двенадцатиперстной кишке. — М.: Медицина, 2002.
3.    Фомин П. Д., Никишаев В. И. Кровотечения из верхних отделов желудочно-кишечного тракта: причины, факторы риска, диагностика, лечение // Здоров’я України. — 2010. — № 5. — С. 8 — 11.
4.    Chung I. K., Kim E. J., Lee M. S. et al. Endoscopic factors predisposing to rebleeding following endoscopic haemostasis in bleeding peptic ulcers // Endoscopy. — 2001. — Vol. 33. — P. 969 — 975.
5.    Thomopoulos K. C., Mitropoulos J. A., Katsakoulis E. C. et al. Factors associated with failure of endoscopic injection haemostasis in bleeding peptic ulcers // Gastroenterol. — 2001. — Vol. 36 (6). — P. 664 — 668.

 

Сравнительная оценка эффективности эндоскопического инъекционного инфильтрационного гемостаза с применением препаратов транексамовой и аминокапроновой кислоты при кровотечениях из верхних отделов желудочно-кишечного тракта

В. Г. Гуцулюк1, О. В. Осипенко1, Б. Н. Гатайло1, А. С. Дюжев1, 2

1 Одесская областная клиническая больница
2 Одесский национальный медицинский университет

Цель работы — сравнить эффективность эндоскопического инъекционного инфильтрационного гемостаза с применением препаратов транексамовой и аминокапроновой кислоты при кровотечениях из верхних отделов желудочно-кишечного тракта разной этиологии.
Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 76 больных с кровотечениями из верхних отделов желудочно-кишечного тракта разной этиологии, находившихся на лечении в Одесской областной клинической больнице в период с 2014 по 2016 г.
Результаты и обсуждение. В целом у 48 (76 %) больных с кровотечением F1b, F2a и F2b удалось достичь надежного окончательного гемостаза: в группе, в которой использовали препарат транексамовой кислоты, — у 76,9 %, в группе, ­в которой использовали препарат аминокапроновой кислоты, — у 46,15 %. У 6 (23,10 %) пациентов первой группы и у 22 (53,85 %) — второй после проведения манипуляции возникли сомнения в надежности гемостаза из-за наличия признаков рецидива кровотечения. В связи с этим данные больные были прооперированы.
Выводы. Подавления фибринолиза как составляющей гипокоагуляционного синдрома, развивающегося при желудочно-кишечных кровотечениях в большинстве случаев у пациентов, которым проводили эндоскопический инъекционный инфильтрационный гемостаз, можно добиться, используя препарат транексамовой кислоты.

Ключевые слова: эндоскопический инъекционный инфильтрационный гемостаз, транексамовая кислота, аминокапроновая кислота.

Список литературы:  
1.    Братусь В. Д. Новые тенденции в лечении больных с острыми желудочно-кишечными кровотечениями // Укр. журн. малоінвазивної ендоскопічної хір. — 2001. — № 1. — С. 56.
2.    Шалимов А. А., Полупан В. Н. Операции на желудке и двенадцатиперстной кишке. — М.: Медицина, 2002.
3.    Фомин П. Д., Никишаев В. И. Кровотечения из верхних отделов желудочно-кишечного тракта: причины, факторы риска, диагностика, лечение // Здоров’я України. — 2010. — № 5. — С. 8 — 11.
4.    Chung I. K., Kim E. J., Lee M. S. et al. Endoscopic factors predisposing to rebleeding following endoscopic haemostasis in bleeding peptic ulcers // Endoscopy. — 2001. — Vol. 33. — P. 969 — 975.
5.    Thomopoulos K. C., Mitropoulos J. A., Katsakoulis E. C. et al. Factors associated with failure of endoscopic injection haemostasis in bleeding peptic ulcers // Gastroenterol. — 2001. — Vol. 36 (6). — P. 664 — 668.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

5. Оригінальні дослідження

 

Виживання пацієнтів з місцево поширеним раком шлунка, які перенесли комбіновані оперативні втручання

Ю. Ю. Олійник

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Мета роботи — дослідити виживання хворих з місцево поширеним раком шлунка (МПРШ), яким виконано комбіновані оперативні втручання.
Матеріали і методи. Досліджено статеві й вікові особливості та їх вплив на виживання 1114 пацієнтів (804 чоловіків і 310 жінок), яким проведено комбіновані оперативні втручання з приводу МПРШ, за методом Каплана — Мейєра, Log rank тесту і даними регресійної моделі пропорційних ризиків Кокса.
Результати та обговорення. Суттєвої відмінності за середньою тривалістю життя між чоловіками і жінками, яким виконано комбіновані оперативні втручання, не виявлено (p = 0,059, відношення ризиків (ВР) = 1,134, p = 0,143), проте встановлено статистично значущу різницю за середньою тривалістю життя, 3- і 5-річною виживаністю між хворими, яким проведено комбіновані гастректомії і субтотальні резекції (відповідно p = 0,001, ВР = 0,530, p = 0,0001 і p = 0,017, ВР = 0,727 і p = 0,008). Три- і 5-річна виживаність після комбінованих гастректомій становила відповідно 16,7 і 10,1 %, а після комбінованих субтотальних резекцій шлунка — 29,6 та 24,2 %. Різниця щодо 3- і 5-річної виживаності між хворими чоловічої і жіночої статі, яким виконано комбіновані субтотальні резекції шлунка, статистично значуща (p = 0,032, ВР = 0,609, p = 0,017).
Висновки. Дані щодо середньої тривалості життя, 3- і 5-річної виживаності свідчать про доцільність виконання комбінованих оперативних втручань з огляду на сучасну тенденцію до розширення хірургічних можливостей радикального лікування хворих на рак шлунка і показань до їх проведення.

Ключові слова: місцево поширений рак шлунка, комбіновані операції, виживання.

Список літератури:  
1.    Джураев М. Д., Эгамбердиев Д. М., Мирзараимова С. С. и др. Результаты хирургического лечения при местно-распространенном раке желудка // Онкологія. — 2008 — Т. 10, № 4. — С. 406 — 408.
2.    Попович А. Ю., Бондарь В. Г., Заика А. И. Рак желудка сегодня: профилактика, диагностика, лечение // Междунар. мед. журн. — 2002. — № 4. — С. 118 — 123.
3.    Рак в Україні, 2011 — 2012. Захворюваність,смертність, показники діяльності онкологічної служби // Бюл. нац. канцер-реєстру України. — 2013. — № 14. — C. 22.
4.    Тер-Ованесов М. Д. Факторы прогноза хирургического лечения рака проксимального отдела желудка: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук : спец.: 14.00.14 «Онкология». — М., 2007. — 54 с.
5.    Ahn H. S., Lee H. J., Yoo M. W. et al. Changes in clinicopathological features and survival after gastrectomy for gastric cancer over a 20-year period // Br. J. Surg. — 2011. — Vol. 98. — P. 255 — 260.
6.    Brar S. S., Seevaratnam R., Cardoso R. et al. Multivisceral resection for gastric cancer: a systematic review // Gastric Cancer. — 2012. — Vol. 15, suppl. 1. — S.100 — 107.
7.    Carboni F., Lepiane P., Santoro R. et al. Extended multiorgan resection for T4 gastric carcinoma: 25-year experience // J. Surg. Oncol. — 2005. — Vol. 90, N 2. — P. 95 — 100.
8.    Colen K. L., Marcus S. G., Newman E. et al. Multiorgan resection for gastric cancer: intraoperative and computed tomography assessment of locally advanced disease is inaccurate // J. Gastrointest. Surg. — 2004. — Vol. 8, N 7. — P. 899 — 902.
9.    Coupland V. H., Allum W., Blazeby J. M. et al. Incidence and survival of oesophageal and gastric cancer in England between 1998 and 2007, a population-based study // BMC Cancer. — 2012. — Vol. 12, N 1. — P. 11.
10.    GLOBOCAN 2012: cancer fact sheet. Lyon: IARC; c2010 [cited 2015, July 15]. Stomach Cancer Incidence and Mortality Worldwide in 2012 Summary. — Moda access: http://globocan.iarc.fr/factsheets/cancers/stomach.asp.
11.    Japanese Gastric Cancer Association. Japanese gastric cancer treatment guidelines 2010 (ver. 3) // Gastric Cancer. — 2011. — Vol. 14. — P. 113 — 123.
13.    Li W., Sun X. W., Zhan Y. Q. et al. Efficiency of combined multiple organs resection in advanced gastric carcinoma // Ai Zheng. — 2004. — Vol. 23, N 3. — P. 330 — 333.
14.    Lin D., Lu P., Liu C. et al. Surgical outcomes in patients with T4 gastric carcinoma: a retrospective study of 162 patients // Chinese-German J. Clin. Oncol. — 2009. — Vol. 8, N 10. — P. 599 — 602.
15.    Merlini M. P., Martin R. F. Multiorgan resections for cancer: Advanced surgical techniques. — Stuttgart: Thieme, 2006 — 204 p.
16.    Piso P., Bellin T., Aselmann H. et al. Results of combined gastrectomy and pancreatic resection in patients with advanced primary gastric carcinom // Dig. Surg. — 2002. — Vol. 19, N 4. — P. 281 — 285.
17.    Radovanovic D., Stevanovic D., Pavlovic I. et al. Multiorgan resection in patients with gastric cancer // Med. Pregl. — 2004. — Vol. 57, N 9 — 10. — P. 480 — 486.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 11 грудня 2015 р.

Олійник Юрій Юрійович, к. мед. н., доцент
79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69. E-mail: ongeorge@rambler.ru

 

Выживаемость пациентов с местно распространенным раком желудка, перенесших комбинированные оперативные вмешательства

Ю. Ю. Олийник

Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого

Цель работы — изучить выживаемость больных с местно распространенным раком желудка (МРРЖ), которым выполнены комбинированные оперативные вмешательства.
Материалы и методы. Исследованы половые и возрастные особенности и их влияние на выживаемость 1114 пациентов (804 мужчин и 310 женщин), которым проведены комбинированные оперативные вмешательства по поводу МРРЖ, по методу Каплана — Мейера, Log rank теста и данным регрессионной модели пропорциональных рисков Кокса.
Результаты и обсуждение. Значимых различий в средней продолжительности жизни между мужчинами и женщинами, которым выполнены комбинированные оперативные вмешательства, не обнаружено (p = 0,059, отношение рисков (ОР) = 1,134, p = 0,143), однако установлены отличия по средней продолжительностью жизни и 3- и 5-летней выживаемости между больными, которым выполнены комбинированные гастрэктомии и субтотальные резекции (соответственно p = 0,001, ОР = 0,530, p = 0,0001 і p = 0,017, ОР = 0,727 і p = 0,008). Трех- и 5-летняя выживаемость после комбинированных гастрэктомий составила соответственно 16,7 и 10,1 %, а после комбинированных субтотальных резекций желудка — 29,6 и 24,2 %. Различия в 3- и 5-летней выживаемости между больными мужского и женского пола, которым выполнены комбинированные субтотальные резекции желудка, статистически значимы (p = 0,032).
Выводы. Данные о средней продолжительности жизни, 3- и 5-летней выживаемости свидетельствуют о целесообразности выполнения комбинированных оперативных вмешательств, учитывая современную тенденцию к расширению хирургических возможностей радикального лечения больных раком желудка и показаний к их проведению.

Ключевые слова: местно распространенный рак желудка, комбинированные операции, выживание.

Список литературы:  
1.    Джураев М. Д., Эгамбердиев Д. М., Мирзараимова С. С. и др. Результаты хирургического лечения при местно-распространенном раке желудка // Онкологія. — 2008 — Т. 10, № 4. — С. 406 — 408.
2.    Попович А. Ю., Бондарь В. Г., Заика А. И. Рак желудка сегодня: профилактика, диагностика, лечение // Междунар. мед. журн. — 2002. — № 4. — С. 118 — 123.
3.    Рак в Україні, 2011 — 2012. Захворюваність,смертність, показники діяльності онкологічної служби // Бюл. нац. канцер-реєстру України. — 2013. — № 14. — C. 22.
4.    Тер-Ованесов М. Д. Факторы прогноза хирургического лечения рака проксимального отдела желудка: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук : спец.: 14.00.14 «Онкология». — М., 2007. — 54 с.
5.    Ahn H. S., Lee H. J., Yoo M. W. et al. Changes in clinicopathological features and survival after gastrectomy for gastric cancer over a 20-year period // Br. J. Surg. — 2011. — Vol. 98. — P. 255 — 260.
6.    Brar S. S., Seevaratnam R., Cardoso R. et al. Multivisceral resection for gastric cancer: a systematic review // Gastric Cancer. — 2012. — Vol. 15, suppl. 1. — S.100 — 107.
7.    Carboni F., Lepiane P., Santoro R. et al. Extended multiorgan resection for T4 gastric carcinoma: 25-year experience // J. Surg. Oncol. — 2005. — Vol. 90, N 2. — P. 95 — 100.
8.    Colen K. L., Marcus S. G., Newman E. et al. Multiorgan resection for gastric cancer: intraoperative and computed tomography assessment of locally advanced disease is inaccurate // J. Gastrointest. Surg. — 2004. — Vol. 8, N 7. — P. 899 — 902.
9.    Coupland V. H., Allum W., Blazeby J. M. et al. Incidence and survival of oesophageal and gastric cancer in England between 1998 and 2007, a population-based study // BMC Cancer. — 2012. — Vol. 12, N 1. — P. 11.
10.    GLOBOCAN 2012: cancer fact sheet. Lyon: IARC; c2010 [cited 2015, July 15]. Stomach Cancer Incidence and Mortality Worldwide in 2012 Summary. — Moda access: http://globocan.iarc.fr/factsheets/cancers/stomach.asp.
11.    Japanese Gastric Cancer Association. Japanese gastric cancer treatment guidelines 2010 (ver. 3) // Gastric Cancer. — 2011. — Vol. 14. — P. 113 — 123.
13.    Li W., Sun X. W., Zhan Y. Q. et al. Efficiency of combined multiple organs resection in advanced gastric carcinoma // Ai Zheng. — 2004. — Vol. 23, N 3. — P. 330 — 333.
14.    Lin D., Lu P., Liu C. et al. Surgical outcomes in patients with T4 gastric carcinoma: a retrospective study of 162 patients // Chinese-German J. Clin. Oncol. — 2009. — Vol. 8, N 10. — P. 599 — 602.
15.    Merlini M. P., Martin R. F. Multiorgan resections for cancer: Advanced surgical techniques. — Stuttgart: Thieme, 2006 — 204 p.
16.    Piso P., Bellin T., Aselmann H. et al. Results of combined gastrectomy and pancreatic resection in patients with advanced primary gastric carcinom // Dig. Surg. — 2002. — Vol. 19, N 4. — P. 281 — 285.
17.    Radovanovic D., Stevanovic D., Pavlovic I. et al. Multiorgan resection in patients with gastric cancer // Med. Pregl. — 2004. — Vol. 57, N 9 — 10. — P. 480 — 486.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

6. Оригінальні дослідження

 

Хірургічне лікування ускладнених псевдокіст підшлункової залози третього типу

І. А. Криворучко, Н. М. Гончарова

Харківський національний медичний університет

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування ускладнених псевдокіст підшлункової залози третього типу з використанням малоінвазивних методик.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 177 хворих з ускладненими псевдокістами підшлункової залози третього типу за класифікацією A. D’Egidio та M. Schein (1991). У хворих спостерігали такі ускладнення, як нагноєння псевдокісти (10,73 %), кровотеча в порожнину псевдокісти (12,43 %), компресійний синдром у вигляді механічної жовтяниці (32,77 %) і порушення прохідності шлунка та дванадцятипалої кишки (37,3 %), перфорація псевдокісти (0,56 %), розрив псевдокісти (2,26 %), панкреатичні нориці (3,95 %). При виборі способу оперативного втручання враховували вік пацієнта, вид ускладнення, локалізацію псевдокісти, ускладнення з боку інших органів та систем, ступінь дисфункції органа за шкалою SOFA.
Результати та обговорення. Малоінвазивні методи застосовано у 36 (20,3 %) пацієнтів. У 75 % випадків ці методи були завершальним етапом лікування, у решті випадків їх використано з метою вичікувальної тактики для полегшення загального стану хворого для виконання лапаротомного втручання (у 141 (79,7 %) хворого). При застосуванні етапного лікування ускладнення виникли у 10,2 % пацієнтів.
Висновки. Виконання крізьшкірного або ендоскопічного дренування псевдокіст підшлункової залози у хворих з дисфункцією органа (> 8 за шкалою SOFA) для декомпресії псевдокісти та поліпшення загального стану пацієнта, що необхідно для використання відкритих втручань на підшлунковій залозі, дало змогу зменшити кількість післяопераційних ускладнень до 10,2 % та поліпшити якість життя хворих. Виконання радикальних оперативних втручань залежало від тяжкості стану пацієнтів, поширення хронічного панкреатиту, локалізації псевдокісти, стану протокової системи, товщини та сформованості стінок псевдокісти, а також наявності ускладнень з боку суміжних органів.

Ключові слова: підшлункова залоза, ускладнені псевдокісти, малоінвазивні методики.

Список літератури:  
1.    Bouassida M., Benali M., Charrada H. еt al. Gastrointestinal bleeding due to an erosion of the superior mesenteric artery: an exceptional fatal complication of pancreatic pseudocyst // Pan. Afr. Med. J. — 2012. — Vol. 12. — P. 62. pmid:22937202 PMCID:PMC3428182.
2.    Carrara S., Arcidiacono P. G., Mezzi G. et al. Pancreatic endoscopic ultrasound-guided fine needle aspiration: complication rate and clinical course in single center // Dig. Liver Dis. — 2010. — Vol. 42, N 7. — P. 520 — 523. doi: 10.1016/j.dld.2009.10.002.
3.    D’Egidio A., Schein М. Pancreatic pseudocysts: a proposed classification and its management implications // Br. J. Surg. — 1991. — Vol. 78, N 8. — Р. 981 — 984. doi: 10.1002/bjs.1800780829.
4.    Lerch М. М., Stier А., Wahnschaffe U. et al. Pancreatic pseudocysts: observation, endoscopic drainage, or resection? // Deutsches Arzteblatt International. — 2009. — Bd. 106, H. 38. — S. 614 — 621. doi: 10.3238/arztebl.2009.0614.
5.    Ojo E. O., Babayo U. D. Pancreatic pseudocyst in Federal Medical Center, Gombe and rewiew of literature // Niger. J. Med. — 2010. — Vol. 19, N 2. — P. 223 — 229. doi: 10.4314/njm.v19i2.56527.
6.    Silveira H. J.V., Mantovani М., Fraga G. P. Trauma do pancreas: fatores preditivos de morbidade e mortalidade relacionados a indices de trauma // Arq. Gastroenterol. — 2009. — Vol. 46, N 4. — Р. 270 — 278. doi: 10.1590/S0004 — 28032009000400005.
7.    Somani P. O., Jain S. S., Shan D. K. et al. Uncomplicated spontaneous rupture of pancreatic pseudocyst into stomac: A case report // World J. Gastrointestinal Endoscopy. — 2013. — Vol. 5, N 9. — P. 461 — 464. doi: 10.4253/WJGE.v5.i9.461.
8.    Sudo T., Muracami Y., Uemura Y. et al. Short- and long-term results of pancreaticojejunostomy for chronic pancreatitis: a retrospective Japanese single-center study // Hepatobiliary Pancreat. Sci. — 2014. — Vol. 21, N 6. — P. 426 — 432. doi: 10.1002/jhbp.48.
9.    Van Baal M. C. Systematic rewiew of percutaneus catheter drainage as primary treatment for necrozing pancreatitis // Br. J. Surg. — 2011. — Vol. 98. — P. 18 — 27. doi: 10.1002/bjs.7309.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 16 червня 2016 р.

Криворучко Ігор Андрійович, д. мед. н., проф., зав. кафедри хірургії № 2
61022, м. Харків,  просп. Науки, 4. E-mail: ikryvoruchko@mail.ru

 

Хирургическое лечение осложненных псевдокист поджелудочной железы третьего типа

И. А. Криворучко, Н. Н. Гончарова

Харьковский национальный медицинский университет

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения осложненных псевдокист поджелудочной железы третьего типа с использованием малоинвазивных методик.
Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 177 больных с осложненными псевдокистами поджелудочной железы по классификации A. D’Egidio и M. Schein (1991). У больных наблюдали такие осложнения, как нагноения псевдокист (10,73 %), кровотечение в полость псевдокист (12,43 %), компрессионный синдром в виде механической желтухи (32,77 %) и нарушения проходимости желудка и двенадцатиперстной кишки (37,3 %), перфорация псевдокист (0,56 %), разрыв псевдокист (2,26 %), панкреатические свищи (3,95 %). При выборе способа оперативного вмешательства учитывали возраст пациента, вид осложнения, локализацию псевдокист, осложнения со стороны органов и систем, степень дисфункции органа по шкале SOFA.
Результаты и обсуждение. Малоинвазивные методики применили у 36 (20,3 %) пациентов. В 75 % случаев эти методики были заключительным этапом лечения больных, в остальных случаях их выполняли с целью выжидательной тактики для облегчения общего состояния больного для выполнения лапаротомного вмешательства (у 141 (79,7 %) больного). При использовании этапного лечения осложнения возникли у 10,2 % пациентов.
Выводы. Выполнение чрескожного или эндоскопического дренирования псевдокист поджелудочной железы у больных с дисфункцией органа (> 8 по шкале SOFA) для декомпрессии псевдокисты и улучшения общего состояния пациента, что необходимо для выполнения открытых оперативных вмешательств на поджелудочной железе, позволило уменьшить количество послеоперационных осложнений до 10,2 % и улучшить качество жизни больных. Использование радикальных оперативных вмешательств зависело от степени тяжести пациента, распространенности хронического панкреатита, локализации псевдокисты, состояния протоковой системы, толщины и сформированности стенок псевдокисты, а также наличия осложнений со стороны смежных органов.

Ключевые слова: поджелудочная железа, осложненные псевдокисты, малоинвазивные методики.

Список литературы:  
1.    Bouassida M., Benali M., Charrada H. еt al. Gastrointestinal bleeding due to an erosion of the superior mesenteric artery: an exceptional fatal complication of pancreatic pseudocyst // Pan. Afr. Med. J. — 2012. — Vol. 12. — P. 62. pmid:22937202 PMCID:PMC3428182.
2.    Carrara S., Arcidiacono P. G., Mezzi G. et al. Pancreatic endoscopic ultrasound-guided fine needle aspiration: complication rate and clinical course in single center // Dig. Liver Dis. — 2010. — Vol. 42, N 7. — P. 520 — 523. doi: 10.1016/j.dld.2009.10.002.
3.    D’Egidio A., Schein М. Pancreatic pseudocysts: a proposed classification and its management implications // Br. J. Surg. — 1991. — Vol. 78, N 8. — Р. 981 — 984. doi: 10.1002/bjs.1800780829.
4.    Lerch М. М., Stier А., Wahnschaffe U. et al. Pancreatic pseudocysts: observation, endoscopic drainage, or resection? // Deutsches Arzteblatt International. — 2009. — Bd. 106, H. 38. — S. 614 — 621. doi: 10.3238/arztebl.2009.0614.
5.    Ojo E. O., Babayo U. D. Pancreatic pseudocyst in Federal Medical Center, Gombe and rewiew of literature // Niger. J. Med. — 2010. — Vol. 19, N 2. — P. 223 — 229. doi: 10.4314/njm.v19i2.56527.
6.    Silveira H. J.V., Mantovani М., Fraga G. P. Trauma do pancreas: fatores preditivos de morbidade e mortalidade relacionados a indices de trauma // Arq. Gastroenterol. — 2009. — Vol. 46, N 4. — Р. 270 — 278. doi: 10.1590/S0004 — 28032009000400005.
7.    Somani P. O., Jain S. S., Shan D. K. et al. Uncomplicated spontaneous rupture of pancreatic pseudocyst into stomac: A case report // World J. Gastrointestinal Endoscopy. — 2013. — Vol. 5, N 9. — P. 461 — 464. doi: 10.4253/WJGE.v5.i9.461.
8.    Sudo T., Muracami Y., Uemura Y. et al. Short- and long-term results of pancreaticojejunostomy for chronic pancreatitis: a retrospective Japanese single-center study // Hepatobiliary Pancreat. Sci. — 2014. — Vol. 21, N 6. — P. 426 — 432. doi: 10.1002/jhbp.48.
9.    Van Baal M. C. Systematic rewiew of percutaneus catheter drainage as primary treatment for necrozing pancreatitis // Br. J. Surg. — 2011. — Vol. 98. — P. 18 — 27. doi: 10.1002/bjs.7309.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

7. Оригінальні дослідження

 

Застосування одномоментного з біліодигестивним гастродигестивного шунтування при паліативному хірургічному лікуванні хворих на місцево поширений рак головки підшлункової залози

Б. Г. Безродний1, В. П. Слободяник2, М. С. Філатов1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Центральний госпіталь Військово-медичного управління Служби безпеки України, Київ

Мета роботи — поліпшити результати паліативного хірургічного лікування хворих на місцево поширений рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею, шляхом удосконалення тактики та хірургічної техніки дренувальних операцій.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати паліативного хірургічного лікування хворих на рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею, які перенесли паліативне біліодигестивне шунтування у 2000 — 2006 рр. (основна група, n = 115). На підставі вивчення отриманих результатів розроблено показання до виконання одномоментного біліо- і гастродигестивного шунтування та запропоновано спосіб хірургічного лікування таких хворих. На другому етапі роботи, із пацієнтів, котрі лікувалися у клініці у 2007 — 2016 рр., шляхом рандомізації сформували підгрупу А (n = 48) і підгрупу Б (n = 49). Пацієнтам підгрупи А для біліодигестивного шунтування накладали холецистоентеро- або гепатикоентероанастомози, хворим підгрупи Б одночасно виконували гепатико- та гастроєюноанастомозування за оригінальною методикою. Проведено порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хворих двох підгруп.
Результати та обговорення. У проспективному рандомізованому контрольованому дослідженні показано безпечність та довгострокову ефективність одномоментного з біліодигестивним гастродигестивного шунтування у хворих на місцево поширений рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею, які підлягають паліативному хірургічному лікуванню. Запропоновано методику хірургічного втручання, показано її клінічну ефективність. Описано тактику двохетапного хірургічного лікування хворих, яка передбачає в осіб з ознаками печінкової недостатності виконання першим етапом ендоскопічного транспапілярного стентування, а другим — основного етапу хірургічного втручання.
Висновки. Проведення одномоментного біліо- та гастродигестивного шунтування у хворих на місцево поширені форми раку головки підшлункової залози, ускладненого механічною жовтяницею, не збільшує частоту післяопераційних ускладнень, поліпшує якість життя хворих та сприяє збільшенню його тривалості.

Ключові слова: рак підшлункової залози, паліативне хірургічне лікування, ендоскопічне транспапілярне стентування.

Список літератури:
1.    Beger H. G. The pancreas: An integrated textbook of basic science, medicine and surgery. — Blackwell Publishing Ltd., 2008. — 1006 p.
2.    Konstantinos K., Iakovos N. N. Current surgical aspects of palliative treatment for unresectable pancreatic cancer // Cancer. — 2011. — N 3. — P. 636 — 651.
3.    Lowy A. M. Pancreatic cancer. — Springer Science, 2008. — P. 3 — 41, 159 — 170.
4.    Poston G., Blumgart L. Surgical management of hepatobiliary and pancreatic disorders. — Published by CRC Press, 2010. — 512 p.
5.    Urbach D., Bell C. Cohort study of surgical bypass to the gallbladder or bile duct for the palliation of jaundice due to pancreatic cancer // Ann. Surg. — 2003. — Vol. 237 (1). — P. 86 — 93.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 15 червня 2016 р.

Безродний Борис Гаврилович, проф., зав. кафедри хірургії № 2
E-mail: borisbezrodny@yahoo.com

 

Применение одномоментного с билиодигестивным гастродигестивного шунтирования при паллиативном хирургическом лечении больных местно распространенным раком головки поджелудочной железы

Б. Г. Безродный1, В. П. Слободяник2, Н. С. Филатов1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Центральный госпиталь Военно-медицинского управления Службы безопасности Украины, Киев

Цель работы — улучшить результаты паллиативного хирургического лечения больных местно распространенным раком головки поджелудочной железы, осложненным механической желтухой, путем усовершенствования тактики и хирургической техники дренирующих операций.
Материалы и методы. Проанализированы результаты паллиативного хирургического лечения больных раком головки поджелудочной железы, осложненным механической желтухой, перенесших паллиативное билиодигестивное шунтирование в 2000 — 2006 гг. (основная группа больных, n = 115). На основании изучения полученных результатов разработаны показания к выполнению одномоментного билио- и гастродигестивного шунтирования, предложен способ хирургического лечения таких больных. На втором этапе работы из пациентов, лечившихся в клинике в 2007 — 2016 гг., путем рандомизации сформировали подгруппу А (n = 48) и подгруппу Б (n = 49). Пациентам подгруппы А для билиодигестивного шунтирования накладывали холецистоэнтеро- или гепатикоэнтероанастомозы. Больным подгруппы Б одновременно выполняли гепатико- и гастроеюноанастомозирование по оригинальной методике. Проведен сравнительный анализ результатов хирургического лечения больных двух подгрупп.
Результаты и обсуждение. В проспективном рандомизированном контролированном исследовании показана безопасность и долгосрочная эффективность одномоментного с билиодигестивным гастродигестивного шунтирования у больных местно распространенным раком головки поджелудочной железы, осложненным механической желтухой, подлежащих паллиативному хирургическому лечению. Предложена методика хирургического вмешательства, показана ее клиническая эффективность. Описана тактика двухэтапного хирургического лечения больных, которая предусматривает у лиц с признаками печеночной недостаточности выполнение на первом этапе эндоскопического транспапиллярного стентирования, на втором — основного этапа хирургического вмешательства.
Выводы. Осуществление одномоментного билио- и гастродигестивного шунтирования у больных с местно распространенными формами рака головки поджелудочной железы, осложненного механической желтухой, не увеличивает частоту послеоперационных осложнений, улучшает качество жизни больных и способствует увеличению ее продолжительности.

Ключевые слова: рак поджелудочной железы, паллиативное хирургическое лечение, эндоскопическое транспапиллярное стентирование.

Список литературы:
1.    Beger H. G. The pancreas: An integrated textbook of basic science, medicine and surgery. — Blackwell Publishing Ltd., 2008. — 1006 p.
2.    Konstantinos K., Iakovos N. N. Current surgical aspects of palliative treatment for unresectable pancreatic cancer // Cancer. — 2011. — N 3. — P. 636 — 651.
3.    Lowy A. M. Pancreatic cancer. — Springer Science, 2008. — P. 3 — 41, 159 — 170.
4.    Poston G., Blumgart L. Surgical management of hepatobiliary and pancreatic disorders. — Published by CRC Press, 2010. — 512 p.
5.    Urbach D., Bell C. Cohort study of surgical bypass to the gallbladder or bile duct for the palliation of jaundice due to pancreatic cancer // Ann. Surg. — 2003. — Vol. 237 (1). — P. 86 — 93.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

8. Оригінальні дослідження

 

Аналіз результатів лікування гострого панкреатиту в Київській області

Я. П. Фелештинський1, О. М. Бондаренко1, М. Д. Бондаренко1, Б. Г. Бондарчук1, О. В. Карпенко2

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
2 КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня»

Мета роботи — проаналізувати результати лікування гострого панкреатиту в Київській області та визначити оптимальну лікувальну тактику.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 4129 хворих на гострий панкреатит у Київській області за ­період з 2010 до 2016 р. Проведено порівняльну оцінку лікування гострого панкреатиту у 2423 хворих у період з 2010 до 2012 р. з використанням традиційних методик та у 1706 пацієнтів у період з 2013 до 2016 р. із застосуванням сучасних малоінвазивних технологій (лапароскопії, ультразвукового дренування та алгоритму діагностики і лікування).
Результати та обговорення. Обґрунтовано показання до лапароскопічного втручання при гострому панкреатиті як для уточнення діагнозу, так і для хірургічного лікування. З впровадженням динамічного моніторингу хворих на гострий панкреатит зменшилася кількість пацієнтів, яким виконано відкриті хірургічні втручання, що сприяло зниженню матеріальних витрат, кількості післяопераційних ускладнень, тривалості перебування хворого в стаціонарі та частоти виникнення інвалідності.
Висновки. Впровадження сучасного алгоритму діагностики та малоінвазивної технології хірургічного втручання на тлі патогенетично обґрунтованого консервативного лікування дало змогу досягти зниження загальної летальності до 3,2 %. Динамічний моніторинг хворих на гострий панкреатит сприяв збільшенню кількості хворих, пролікованих консервативно та малоінвазивно і, відповідно, значному зменшенню кількості пацієнтів, пролікованих відкритими хірургічними способами.

Ключові слова: гострий панкреатит, ускладнення панкреатиту, малоінвазивні втручання.

Список літератури:
1.    Безродний Б. Г., Короткий В. М., Сидоренко Р. А. Дискусійні питання тактики лікування хворих на панкреонекроз // Хірургія України. — 2013. — № 3 (47). — С. 85 — 91.
2.    Бойко В. В., Иванова Ю. В., Мушенко Е. В. Дигностика и хиругическое лечение инфицированного панкреонекроза // Здоров’я України. — 2012. — № 4. — С. 26 — 27.
3.    Лисенко М. В., Урсов С. В., Пасько В. Г. и др. Дифференциальная лечебно-диагностическая тактика при остром панкреатите. — М.: ГВКГ им. Н. Н. Бурденко, 2007. — 202 с.
4.    Майоров В. М., Дундаров З. А., Свистунов С. В. Оценка эффективности малоинвазивных вмешательств в лечении острого деструктивного панкреатита // Новости хирургии. — 2011. — Т. 19, № 6. — С. 45 — 50.
5.    Савельев В. С. и др. Оценка эффективности вариантов хирургической тактики при инфицированных формах панкреонекроза // Анналы хирургии. — 2001. — С. 31 — 35.
6.    Фелештинський Я. П., Бондаренко О. М., Йосипенко М. О. Обґрунтування малоінвазивного методу лікування парапанкреатичних ускладнень // Хірургія України. — 2013. — № 4, дод. 1. — С. 665.
7.    Beger H. G., Rau B., Isenmann R. Nekrosektomie oder anatomiegerechte Resektion bei acuter Pankreatitis // Chirurg. — 2000. — Bd. 71, H. 3. — S. 274 — 280.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 9 червня 2016 р.

Бондаренко Олександр Миколайович, аспірант кафедри хірургії та проктології
E-mail: b27@ukr.net

 

Анализ результатов лечения острого панкреатита в Киевской области

Я. П. Фелештинский1, А. Н. Бондаренко1, Н. Д. Бондаренко1, Б. Г. Бондарчук1, А. В. Карпенко2

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
2 КЗ КОР «Киевская областная клиническая больница»

Цель работы — проанализировать результаты лечения острого панкреатита в Киевской области и определить оптимальную лечебную тактику.
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 4129 больных острым панкреатитом в Киевской области за период с 2010 по 2016 г. Проведена сравнительная оценка лечения острого панкреатита у 2423 больных в период с 2010 по 2012 г. с использованием традиционных методик и у 1706 пациентов в период с 2013 по 2016 г. с применением современных малоинвазивных технологий (лапароскопии, ультразвукового дренирования и алгоритма диагностики и лечения).
Результаты и обсуждение. Обоснованы показания к лапароскопическому вмешательству при остром панкреатите как для уточнения диагноза, так и для хирургического лечения. С внедрением динамического мониторинга больных острым панкреатитом уменьшилось количество пациентов, которым были выполнены открытые хирургические вмешательства, что способствовало снижению материальных расходов, количества послеоперационных осложнений, длительности пребывания больного в стационаре и частоты возникновения инвалидности.
Выводы. Внедрение современного алгоритма диагностики и малоинвазивной технологии хирургического вмешательства на фоне патогенетически обоснованного консервативного лечения позволило добиться снижения общей летальности до 3,2 %. Динамический мониторинг больных острым панкреатитом способствовал увеличению количества больных, пролеченных консервативно и малоинвазивно, и, соответственно, значительному уменьшению количества пациентов, пролеченных открытыми хирургическими способами.

Ключевые слова: острый панкреатит, осложнения панкреатита, малоинвазивные вмешательства.

Список литературы:
1.    Безродний Б. Г., Короткий В. М., Сидоренко Р. А. Дискусійні питання тактики лікування хворих на панкреонекроз // Хірургія України. — 2013. — № 3 (47). — С. 85 — 91.
2.    Бойко В. В., Иванова Ю. В., Мушенко Е. В. Дигностика и хиругическое лечение инфицированного панкреонекроза // Здоров’я України. — 2012. — № 4. — С. 26 — 27.
3.    Лисенко М. В., Урсов С. В., Пасько В. Г. и др. Дифференциальная лечебно-диагностическая тактика при остром панкреатите. — М.: ГВКГ им. Н. Н. Бурденко, 2007. — 202 с.
4.    Майоров В. М., Дундаров З. А., Свистунов С. В. Оценка эффективности малоинвазивных вмешательств в лечении острого деструктивного панкреатита // Новости хирургии. — 2011. — Т. 19, № 6. — С. 45 — 50.
5.    Савельев В. С. и др. Оценка эффективности вариантов хирургической тактики при инфицированных формах панкреонекроза // Анналы хирургии. — 2001. — С. 31 — 35.
6.    Фелештинський Я. П., Бондаренко О. М., Йосипенко М. О. Обґрунтування малоінвазивного методу лікування парапанкреатичних ускладнень // Хірургія України. — 2013. — № 4, дод. 1. — С. 665.
7.    Beger H. G., Rau B., Isenmann R. Nekrosektomie oder anatomiegerechte Resektion bei acuter Pankreatitis // Chirurg. — 2000. — Bd. 71, H. 3. — S. 274 — 280.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

9. Оригінальні дослідження

 

Аналіз деформацій, напружень, біомеханічної взаємодії імплантату і м’язово-апоневротичних структур передньої черевної стінки людини при алопластиці з приводу її дефектів

Р. Б. Лисенко1, М. Г. Крищук2

1 ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія», Полтава
2 Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Київ

Мета роботи — провести аналіз деформацій, напружень і біомеханічної взаємодії імплантату і м’язово-апоневротичних структур передньої черевної стінки людини при алопластиці з приводу її дефектів.
Матеріали і методи. Дослідження проведене за участю 29 здорових добровольців (аналіз руху і деформаційні зміни передньої черевної стінки під час максимального надування живота, основна група) і 27 пацієнтів, яким виконували лапароскопічні оперативні втручання (контрольна група) з інсуфляцією у черевну порожнину вуглекислого газу до тиску 12 мм рт. ст. Порівнювали механічні властивості м’язово-апоневротичних структур передньої черевної стінки людини з фізико-механічними властивостями імплантатів.
Результати та обговорення. Виявлено такі зміни механічних властивостей тканин передньої черевної стінки: середні показники деформації у поздовжньому напрямку становили 6 % в основній групі та 12 % — у контрольній, деформації у поперечному напрямку — відповідно 3 і 8 %. Деформація у поздовжньому напрямку перевищувала таку в поперечному напрямку на 46 %, площа передньої черевної стінки — на 16 %. Модуль пружності тканин передньої черевної стінки у поздовжньому напрямку менший, ніж у поперечному, на 44 %. Максимальну міцність і жорсткість тканини мають поперек білої лінії, а найбільшу еластичність — уздовж.
Висновки. Механічні властивості м’язово-апоневротичних структур передньої черевної стінки людини відрізняються у повздовжньому і поперечному напрямках. Функціональну взаємодію сітчастого імплантату з м’язово-апоневротичними структурами передньої черевної стінки необхідно моделювати шляхом порівняння їх біомеханічних властивостей.

Ключові слова: деформація, напруження, біомеханіка, імплантат, алопластика, передня черевна стінка, дефекти.

Список літератури:  
1.    Албаут Г. Н., Харинова Н. В. Концентрация напряжений и деформаций в эластомерах // Надежность и долговечность машин и сооружений: междунар. научн.-техн. сб. — К., 2006. — № 26. — С. 135 — 141.
2.    Бага Д. К., Лазарев С. М., Бегун П. И., Лебедева Е. А. Биомеханические свойства ткани белой линии живота, компьютерное моделирование в герниологии // Актуальные вопросы герниологии : материалы 5-й междунар. конф. — М., 2009. — С. 54 — 55.
3.    Березовский В. А., Колотилов Н. Н. Биофизические характеристики тканей человека: Справочник. — К.: Наук. думка, 1990. — 224 с.
4.    Жуковский В. А. Полимерные эндопротезы для герниопластики. — СПб: Эскулап, 2011. — 114 с.
5.    Пашковин Т. Н., Сарвазян А. П. Механические характеристики мягких биологических тканей // Биомеханика. — 2009. — № 3. — С. 105 — 115.
6.    Писаренко Г. С., Яковлев А. П., Матвеев В. В. Справочник по сопротивлению материалов. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Наук. думка, 1988. — 736 с.
7.    Федоров А. Е., Адамов А. А. Моделирование поведения кожи человека при больших деформациях // Рос. журн. биомеханики. — 2007. — Т. 11, № 1. — С. 76 — 83.
8.    Цаплин С. Н. Биомеханика передней брюшной стенки, выбор оптимального операционного доступа и техники закрытия лапаротомной раны: Автореф. дис. ...канд. мед. наук.: спец. 14.01.17 — «хирургия». — М., 2011. — 24 с.
9.    Korobeynikov S. N. Objective tensor rates and applications in formulation of hyperelastic relations // J. Elasticity. — 2008. — Vol. 93, N 2. — P. 105 — 140.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 6 червня 2016 р.

Лисенко Руслан Борисович, к. мед. н., доцент, доцент кафедри хірургії № 3
E-mail: lrb@online.ua
 

 

Анализ деформаций, напряжений, биомеханического взаимодействия имплантата и мышечно-апоневротических структур передней брюшной стенки человека при аллопластике по поводу ее дефектов

Р. Б. Лысенко1, М. Г. Крыщук2

1 ВГУЗ Украины «Украинская медицинская стоматологическая академия», Полтава
2 Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт», Киев

Цель работы — провести анализ деформаций, напряжений и биомеханического взаимодействия имплантата и мышечно-апоневротических структур передней брюшной стенки человека при аллопластике по поводу ее дефектов.
Материалы и методы. Исследование проведено у 29 здоровых добровольцев (анализ движения и деформационные изменения передней брюшной стенки во время максимального надувания живота, основная группа) и 27 пациентов, которым выполняли лапароскопические оперативные вмешательства (контрольная группа) с инсуфляцией в брюшную полость углекислого газа до давления 12 мм рт. ст. Сравнивали механические свойства мышечно-апоневротических структур передней брюшной стенки с физико-механическими свойствами имплантатов, применяемых в нашем хирургическом отделении.
Результаты и обсуждение. Установлены следующие изменения механических свойств тканей передней брюшной стенки: средние показатели деформации в продольном направлении составили 6 % в основной группе и 12 % — в контрольной, деформации в поперечном направлении — соответственно 3 и 8 %. Деформация в продольном направлении превышала таковую в поперечном направлении на 46 %, площадь передней брюшной стенки — на 16 %. Модуль упругости тканей передней брюшной стенки в продольном направлении меньше, чем в поперечном, на 44 %. Максимальную прочность и жесткость ткани имеют поперек белой линии, а наибольшую эластичность — вдоль.
Выводы. Механические свойства мышечно-апоневротических структур передней брюшной стенки у человека отличаются в продольном и поперечном направлениях. Функциональное взаимодействие сетчатого имплантата с мышечно-апоневротическими структурами передней брюшной стенки необходимо моделировать путем сравнения их биомеханических свойств.

Ключевые слова: деформация, напряжение, биомеханика, имплантат, аллопластика, передняя брюшная стенка, дефекты.

Список литературы:  
1.    Албаут Г. Н., Харинова Н. В. Концентрация напряжений и деформаций в эластомерах // Надежность и долговечность машин и сооружений: междунар. научн.-техн. сб. — К., 2006. — № 26. — С. 135 — 141.
2.    Бага Д. К., Лазарев С. М., Бегун П. И., Лебедева Е. А. Биомеханические свойства ткани белой линии живота, компьютерное моделирование в герниологии // Актуальные вопросы герниологии : материалы 5-й междунар. конф. — М., 2009. — С. 54 — 55.
3.    Березовский В. А., Колотилов Н. Н. Биофизические характеристики тканей человека: Справочник. — К.: Наук. думка, 1990. — 224 с.
4.    Жуковский В. А. Полимерные эндопротезы для герниопластики. — СПб: Эскулап, 2011. — 114 с.
5.    Пашковин Т. Н., Сарвазян А. П. Механические характеристики мягких биологических тканей // Биомеханика. — 2009. — № 3. — С. 105 — 115.
6.    Писаренко Г. С., Яковлев А. П., Матвеев В. В. Справочник по сопротивлению материалов. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Наук. думка, 1988. — 736 с.
7.    Федоров А. Е., Адамов А. А. Моделирование поведения кожи человека при больших деформациях // Рос. журн. биомеханики. — 2007. — Т. 11, № 1. — С. 76 — 83.
8.    Цаплин С. Н. Биомеханика передней брюшной стенки, выбор оптимального операционного доступа и техники закрытия лапаротомной раны: Автореф. дис. ...канд. мед. наук.: спец. 14.01.17 — «хирургия». — М., 2011. — 24 с.
9.    Korobeynikov S. N. Objective tensor rates and applications in formulation of hyperelastic relations // J. Elasticity. — 2008. — Vol. 93, N 2. — P. 105 — 140.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

10. Оригінальні дослідження

 

Модифіковані лапароскопічні операції при лікуванні післяопераційних вентральних гриж

В. В. Грубнік, Н. Д. Парфентьєва, К. О. Воротинцева

Одеський національний медичний університет

Мета роботи — вивчити результати хірургічного лікування післяопераційних вентральних гриж великого розміру при використанні класичної лапароскопічної герніопластики порівняно з модифікованою комбінованою лапароскопічною герніо­пластикою.
Матеріали і методи. У період з 2012 до 2015 р. на базі Одеської обласної клінічної лікарні прооперовано 65 пацієнтів (43 жінок та 22 чоловіків) з післяопераційними вентральними грижами великого розміру (розмір грижового дефекту понад 10 см). Середній вік пацієнтів становив (52,2 ± 10,4) року. Практично всі пацієнти страждали від ожиріння: індекс маси тіла в середньому становив (35,2 ± 4,8) кг/м2. Пацієнтів розподілили на дві групи. У групі I (n = 26) у разі можливості виконання у пацієнтів адекватного лапароскопічного адгезіолізису застосовували стандартну лапароскопічну герніопластику сітчастими трансплантатами (Atrium, MMDI, Proceed) з фіксацією їх трансфасціальними швами і такерами до передньої черевної стінки. У групі II (n = 39) використовували комбіновану лапароскопічну методику герніопластики.
Результати та обговорення. Середня тривалість оперативного втручання була порівняно меншою в групі ІІ ((138,4 ± 8,5) і (92,7 ± 6,2) хв, p < 0,05). При спостереженні в терміни від 6 до 24 міс у групі I рецидив грижі виник у 2 (7,6 %) пацієнтів, тоді як у групі ІІ — у жодного. У пацієнтів групи II частота післяопераційних ускладнень була незначно вищою, ніж у групі I.
Висновки. Лапароскопічні класичні герніопластики у пацієнтів з підвищеним індексом маси тіла асоціюються з невеликою кількістю ранових ускладнень (11,5 %) порівняно з комбінованими операціями (17,9 %). Застосування комбінованих операцій з використанням міні-лапаротомій дало змогу в технічно складних випадках при післяопераційних грижах великого розміру в пацієнтів з надлишковою масою тіла досягти відсутності рецидивів грижі в післяопераційний період. Результати нашого дослідження показують, що комбінована методика герніопластики є альтернативою конверсії.

Ключові слова: післяопераційні вентральні грижі, лапароскопічна герніопластика, комбінована герніопластика.

Список літератури:
1.    Cobb W. S., Kercher K. W., Heniford B. T. Laparoscopic repairof incisional hernias // Surg. Clin. N. Am. — 2005. — N 85. — P. 91 — 103.
2.    Dumanian G. A., Denham W. Comparison of repair techniques for major incisional hernias // Am. J. Surg. — 2003. — N 185. — P. 61 — 65.
3.    Griniatsos J., Yiannakopoulou E., Tsechpenakis A. et al. A hybrid technique for recurrent incisionalhernia repair // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Tech. — 2009. — N 11. — P. 309 — 315.
4.    Hawn M. T., Snyder C. W., Graham L. A. et al. Long-term follow-up of technical outcomes for incisional hernia repair // J. Am. Coll. Surg. — 2010. — N 210. — P. 648 — 655.
5.    Kurmann A., Visth E., Candinas D. et al. Long-termfollow-up of open and laparoscopic repair of large incisionalhernias // World J. Surg. — 2011. — N 35. — P. 297 — 301.
6.    LeBlanc K. A., Booth W. V. Laparoscopic repair of incisionalabdominal hernias using expanded polytetrafluoroethylene: preliminary findings // Surg. Laparosc. Endosc. — 1993. — N 3. — P. 39 — 41.
7.    Mason R. J., Moazzez A., Sohn H. J. et al. Laparoscopic versus open anterior abdominal wall hernia repair: 30-day morbidity and mortality using the ACS-NSQIP database // Ann. Surg. — 2011. — N 254. — P. 641 — 652.
8.    Moreno-Egea A., Bustos J. A., Girela E. et al. Long-term results of laparoscopic repair of incisional herniasusing an intraperitoneal composite mesh // Surg. Endosc. — 2010. — N 24. — P. 359 — 365.
9.    Sajid M. S., Bokhari S. A., Mallick A. S. et al. Laparoscopic versus open repair of incisional/ventral hernia: a meta-analysis // Am. J. Surg. — 2009. — N 197. — P. 64 — 72.
10.    Sharma A., Mehrotra M., Khullar R. et al. Limited-conversion technique: a safe and viablealternative to conversion in laparoscopic ventral/incisional herniarepair // Hernia. — 2008. — N 12. — P. 367 — 371.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 15 червня 2016 р.

Грубнік Володимир Володимирович, д. мед. н., проф., зав. кафедри хірургії № 1
65025, м. Одеса, вул. Акад. Заболотного, 26/32, ОКЛ. Тел. (42) 750-01-16

 

Модифицированные лапароскопические операции при лечении послеоперационных вентральных грыж

В. В. Грубник, Н. Д. Парфентьева, К. О. Воротынцева

Одесский национальный медицинский университет

Цель работы — изучить результаты хирургического лечения послеоперационных вентральных грыж большого размера при использовании классической лапароскопической герниопластики по сравнению с модифицированной комбинированной лапароскопической герниопластикой.
Материалы и методы. В период с 2012 по 2015 г. на базе Одесской областной клинической больницы прооперировано 65 пациентов (43 женщины и 22 мужчины) с послеоперационными вентральными грыжами большого размера (размер грыжевого дефекта свыше 10 см). Средний возраст пациентов составил (52,2 ± 10,4) года. Практически все пациенты страдали ожирением: индекс массы тела в среднем составлял (35,2 ± 4,8) кг/м2. Пациентов распределили на две группы. В группе I (n = 26) при возможности выполнения у пациентов адекватного лапароскопического адгезиолизиса применяли стандартную лапароскопическую герниопластику сетчатыми трансплантатами (Atrium, MMDI, Proceed) с фиксацией их трансфасциальными швами и такерами к передней брюшной стенке. В группе II (n = 39) использовали комбинированную лапароскопическую методику герниопластики.
Результаты и обсуждение. Средняя длительность оперативного вмешательства была сравнительно меньше в группе II ((138,4 ± 8,5) и (92,7 ± 6,2) мин (p < 0,05). При наблюдении в сроки от 6 до 24 мес в группе I рецидив грыжи возник у 2 (7,6 %) пациентов, в группе ІІ — ни у одного. У пациентов группы II частота послеоперационных осложнений была незначительно выше, чем в группе I.
Выводы. Выполнение лапароскопической классической герниопластики у пациентов с повышенным индексом массы тела ассоциируется с небольшим количеством раневых осложнений (11,5 %) по сравнению с комбинированными операциями (17,9 %). Применение комбинированных операций с использованием мини-лапаротомий позволило в технически сложных случаях при послеоперационных грыжах большого размера у пациентов с избыточной массой тела достигнуть отсутствия рецидивов грыжи в послеоперационный период. Результаты нашего исследования показывают, что комбинированная методика герниопластики является альтернативой конверсии.

Ключевые слова: послеоперационные вентральные грыжи, лапароскопическая герниопластика, комбинированная герниопластика.

Список литературы:
1.    Cobb W. S., Kercher K. W., Heniford B. T. Laparoscopic repairof incisional hernias // Surg. Clin. N. Am. — 2005. — N 85. — P. 91 — 103.
2.    Dumanian G. A., Denham W. Comparison of repair techniques for major incisional hernias // Am. J. Surg. — 2003. — N 185. — P. 61 — 65.
3.    Griniatsos J., Yiannakopoulou E., Tsechpenakis A. et al. A hybrid technique for recurrent incisionalhernia repair // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Tech. — 2009. — N 11. — P. 309 — 315.
4.    Hawn M. T., Snyder C. W., Graham L. A. et al. Long-term follow-up of technical outcomes for incisional hernia repair // J. Am. Coll. Surg. — 2010. — N 210. — P. 648 — 655.
5.    Kurmann A., Visth E., Candinas D. et al. Long-termfollow-up of open and laparoscopic repair of large incisionalhernias // World J. Surg. — 2011. — N 35. — P. 297 — 301.
6.    LeBlanc K. A., Booth W. V. Laparoscopic repair of incisionalabdominal hernias using expanded polytetrafluoroethylene: preliminary findings // Surg. Laparosc. Endosc. — 1993. — N 3. — P. 39 — 41.
7.    Mason R. J., Moazzez A., Sohn H. J. et al. Laparoscopic versus open anterior abdominal wall hernia repair: 30-day morbidity and mortality using the ACS-NSQIP database // Ann. Surg. — 2011. — N 254. — P. 641 — 652.
8.    Moreno-Egea A., Bustos J. A., Girela E. et al. Long-term results of laparoscopic repair of incisional herniasusing an intraperitoneal composite mesh // Surg. Endosc. — 2010. — N 24. — P. 359 — 365.
9.    Sajid M. S., Bokhari S. A., Mallick A. S. et al. Laparoscopic versus open repair of incisional/ventral hernia: a meta-analysis // Am. J. Surg. — 2009. — N 197. — P. 64 — 72.
10.    Sharma A., Mehrotra M., Khullar R. et al. Limited-conversion technique: a safe and viablealternative to conversion in laparoscopic ventral/incisional herniarepair // Hernia. — 2008. — N 12. — P. 367 — 371.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

11. Оригінальні дослідження

 

Вибір методу хірургічного лікування пахвинних гриж у новонароджених: що краще?

А. А. Переяслов1, А. О. Дворакевич2

1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
2 Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охматдит»

Мета роботи — порівняти результати лапаро­скопічного лікування із застосуванням методики Percutaneous Internal Ring Suturing і традиційних методів у новонароджених із пахвинними грижами.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 111 новонароджених з пахвинними грижами. Лапароскопічні втручання за методом PIRS (Percutaneous Internal Ring Suturing) застосовано у 63 дітей, традиційні за методом Дюамеля І — у 48. Для лапароскопічних операцій використовували оптичну систему Strayker 1088 HD (Німеччина) і набір 3-міліметрових лапароскопічних інструментів.
Результати та обговорення. Ранні (протягом тижня з моменту встановлення діагнозу) операції проведено у 49 дітей, відтерміновані (протягом першого року життя) — у 62. У новонароджених, насамперед недоношених дітей, при ранньому хірургічному втручанні існує ризик необхідності відновлення штучної вентиляції легень з імовірністю розвитку ушкодження легень, особливо у пацієнтів з попередніми епізодами апное та респіраторного дистрес-синдрому. Защемлення грижі діагностовано у 15,3 % новонароджених. Тривалість операції за методом PIRS була меншою, ніж при відкритих втручаннях, що зумовлено технікою накладання екстракорпорального шва. Результати хірургічного лікування пахвинних гриж у новонароджених чітко залежать від методу хірургічної корекції та термінів проведення операції — ранні та відкриті втручання супроводжуються високим ризиком виникнення рецидиву грижі, розвитку гіпотрофії яєчка та набутого крипторхізму.
Висновки. При неускладненому перебігу пахвинної грижі у новонароджених, особливо у недоношених, хірургічне лікування має бути відтерміноване до збільшення маси тіла понад 1500 г. Лапароскопічне лікування пахвинних гриж у новонароджених із використанням методу PIRS має переваги перед традиційними «відкритими» методами як при неускладнених, так і при защемлених грижах.

Ключові слова: пахвинна грижа, новонароджені, лапароскопія, відкриті втручання.

Список літератури:  
1.    Игнатьев Р. О., Батаев С. М., Богданов С. Е. и др. Лапароскопическая герниорафия у детей: альтернатива или метод выбора? // Хирургия. Журнал имени Н. И. Пирогова. — 2014. — № 6. — С. 30 — 35.
2.    Міщук В. Р., Кузик А. С., Дворакевич А. О. Вплив інтраабдомінального тиску на функцію газообміну в дітей під час лапароскопічних оперативних втручань // Хірургія дитячого віку. — 2013. — № 2. — С. 39 — 42.
3.    Рибальченко В. Ф. Аналіз роботи дитячої хірургічної служби України у 2012 році // Хірургія дитячого віку. — 2013. — № 3. — С. 24 — 33.
4.    Çelebi S., Yildiz A., Üçgül A. et al. Do open repair and different laparoscopic techniques in pediatric inguinal hernia repairs affect the vascularization of testes? // J. Pediatr. Surg. — 2012. — Vol. 47. — P. 1706 — 1710.
5.    Chan I. H.Y., Lau C. T., Chung P. H.Y. et al. Laparoscopic inguinal hernia repair in premature neonates: is it safe? // Pediatr. Surg. Int. — 2013. — Vol. 29. — P. 327 — 330.
6.    Crankson S. J., Al Tawil K., Al Namshan M. et al. Management of inguinal hernia in premature infants: 10-year experience // J. Ind. Assoc. Pediatr. Surg. — 2015. — Vol. 20. — P. 21 — 24.
7.    Duggan E. M., Patel V. P., Blakely M. L. Inguinal hernia repair in premature infants: more questions than answers // Arch. Dis. Child Fetal Neonatal. Ed. — 2015. — Vol. 100. — Р. 6-F288.
8.    Ein S. H., Njere I., Ein A. Six thousand three hundred sixty –one pediatric inguinal hernias: a 35-year review // J. Pediatr. Surg. — 2006. — Vol. 41. — P. 980 — 986.
9.    Esposito C., Turial S., Escolino M. et al. Laparoscopic inguinal hernia repair in premature babies weighing 3 kg or less // Pediatr. Surg. Int. — 2012. — Vol. 28. — P. 989 — 992.
10.    Jones L. J., Craven P. D., Lakkundi A. et al. Regional (spinal, epidural, caudal) versus general anaesthesia in preterm infants undergoing inguinal herniorrhaphy in early infancy // Cochrane Database Syst. Rev. — 2015. — N 6, Art. CD003669. — 40 p.
11.    Lautz T. B., Raval M. V., Reynolds M. Does timing matter? A national perspective on the risk of incarceration in premature neonates with inguinal hernia // J. Pediatr. — 2011. — Vol. 158. — P. 573 — 577.
12.    Lee S. L., Gleason J. M., Sydorak R. M. A critical review of premature infants with inguinal hernias: optimal timing of repair, incarceration risk, and postoperative apnea // J. Pediatr. Surg. — 2011. — Vol. 46. — P. 217 — 220.
13.    Marulaiah M., Atkinson J., Kukkady A. et al. Is contralateral exploration necessary in preterm infants with unilateral inguinal hernia? // J. Pediatr. Surg. — 2006. — Vol. 41. — P. 2004 — 2007.
14.    Misra D. Inguinal hernias in premature babies: wait or operate? // Acta Paediatr. — 2001. — Vol. 90. — P. 370 — 371.
15.    Miyano G., Yamataka A., Okada Y. et al. Sigmoidocolocystoplasty for augmentation of iatrogenic small capacity bladder caused by direct injury to the bladder during inguinal hernia repair: longterm follow-up // Pediatr. Surg. Int. — 2004. — Vol. 20. — P. 61 — 64.
16.    Murphy J. J., Swanson T., Ansermino M., Milner R. The frequency of apneas in premature infants after inguinal hernia repair: do they need overnight monitoring in the intensive care unit? // J. Pediatr. Surg. — 2008. — Vol. 43. — P. 865 — 868.
17.    Patkowski D., Czernik J., Chrzan R. et al. Percutaneous internal ring suturing: a simple minimally invasive technique for inguinal hernia repair in children // J. Laparoendosc. Adv. Surg. Techn. — 2006. — Vol. 16. — P. 513 — 517.
18.    Pini Prato A., Rossi V., Mosconi M. et al. Inguinal hernia in neonates and ex-preterm: complications, timing and need for routine contralateral exploration // Pediatr. Surg. Int. — 2015. — Vol. 31. — P. 131 — 136.
19.    Schier F., Turial S., Hückstädt T. et al. Laparoscopic inguinal hernia repair does not impair testicular perfusion // J. Pediatr. Surg. — 2008. — Vol. 43. — P. 131 — 135.
20.    Steven M., Greene O., Nelson A., Brindley N. Contralateral inguinal exploration in premature neonates: is it necessary? // Pediatr. Surg. Int. — 2010. — Vol. 26. — P. 703 — 706.
21.    Treef W., Schier F. Characteristics of laparoscopic inguinal hernia recurrences // Pediatr. Surg. Int. — 2009. — Vol. 25. — P. 149 — 152.
22.    Tytgat S. H.A. J., van der Zee D. C., Ince C., Milstein D. M.J. Carbon dioxide gas pneumoperitoneum induces minimal microcirculatory changes in neonates during laparoscopic pyloromyotomy // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27. — P. 3465 — 3473.
23.    Uemera S., Woodward A., Amenera R. et al. Early repair of inguinal hernia in premature babies // Pediatr. Surg. Int. — 1999. — Vol. 15. — P. 36 — 39.
24.    Vaos G., Gardikis S., Kambouri K. et al. Optimal timing for repair of an inguinal hernia in premature infants // Pediatr. Surg. Int. — 2010. — Vol. 26. — P. 379 — 385.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 12 червня 2016 р.

Переяслов Андрій Анатолійович, д. мед. н., проф., проф. кафедри дитячої хірургії
79018, м. Львів, вул. Федьковича, 26/7. E-mail: andrew_perejaslov@yahoo.com
 

 

Выбор метода хирургического лечения паховых грыж у новорожденных: что лучше?

А. А. Переяслов1, А. О. Дворакевич2

1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
2 Львовская областная детская клиническая больница «Охматдет»

Цель работы — сравнить результаты лапараскопического лечения с использованием методики Percutaneous Internal Ring и традиционных методов у новорожденных с паховыми грыжами.
Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 111 новорожденных с паховыми грыжами. Лапароскопические вмешательства методом PIRS (Percutaneous Internal Ring Suturing) применены у 63 детей, традиционные методом Дюамеля I — у 48. Для лапароскопических операций использовали оптическую систему Strayker 1088 HD (Германия) и набор 3-миллиметровых лапароскопических инструментов.
Результаты и обсуждение. Ранние (на протяжении недели с момента установления диагноза) операции выполнены у 49 детей, отсроченные (на протяжении первого года жизни) — у 62. У новорожденных, прежде всего у недоношенных детей, при раннем хирургическом вмешательстве существует риск необходимости возобновления искусственной вентиляции легких с вероятностью развития повреждения легких, особенно у пациентов с предшествующими эпизодами апноэ и респираторного дистресс-синдрома. Ущемление грыжи диагностировано у 15,3 % новорожденных. Длительность операции по методу PIRS была меньшей, чем традиционных методов лечения, что обусловлено техникой наложения экстракорпорального шва. Результаты хирургического лечения паховых грыж у детей четко зависят от метода хирургической коррекции и сроков выполнения операции — ранние и открытые вмешательства сопровождаются высоким риском возникновения рецидива грыжи, развития гипотрофии яичка и приобретенного крипторхизма.
Выводы. При неосложненном течении паховой грыжи у новорожденных, особенно у недоношенных, хирургическое лечение необходимо отложить до увеличения массы тела свыше 1500 г. Лапароскопическое лечение паховых грыж у детей с использованием метода PIRS предпочтительнее по сравнению с традиционными «открытыми» методами как при неосложненных, так и при ущемленных грыжах.

Ключевые слова: паховая грыжа, новорожденные, лапароскопия, открытые вмешательства.

Список литературы:

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

12. Оригінальні дослідження

 

Використання сіток Progrip, які самофіксуються, під час виконання лапароскопічної пластики гриж стравохідного отвору діафрагми

Вол. В. Грубнік, А. В. Малиновський, Вікт. В. Грубнік

Одеський національний медичний університет

Мета роботи — вивчити можливості використання сіток Progrip, які самофіксуються (Covidien, США), при виконанні лапароскопічних фундоплікацій.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати операцій у 62 хворих (36 чоловіків та 26 жінок) з великими грижами стравохідного отвору діафрагми. Вік пацієнтів — від 42 до 78 років, середній вік — 60 років. У 26 пацієнтів спостерігали ознаки ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2). Усім хворим проведено повне клінічне обстеження (фіброгастродуоденоскопія, рентгеноконтрастне дослідження шлунка, добова pH-метрія, оцінка якості життя за допомогою опитувальників GERD-HRQL). Віддалені результати вивчено через 6, 12 і 24 міс після операції. У 48 хворих через 6 та 12 міс проведено добову pH-метрію стравоходу з обчисленням індексу DeMeester.
Результати та обговорення. Сітки Progrip досить швидко проростали власними тканинами і надійно зміцнювали виконану крурорафію. В жодному випадку не виявлено рецидиву грижі. Функціональні результати операції у більшості пацієнтів були позитивними. Індекс якості життя до операції становив 35, після операції — 9 (p < 0,05). Добова pH-метрія показала зниження індексу DeMeester з 78,0 ± 15,0 до операції до 13,6 ± 4,0 після операції (p < 0,01). Порівняння результатів операцій з використанням сітки Progrip з результатами 128 операцій, виконаних із застосуванням звичайних поліпропіленових сіток, показало перевагу використання сіток Progrip.
Висновки. Перший досвід використання сіток Progrip, які самофіксуються, для зміцнення крурорафії засвідчив безпечність і високу ефективність нової методики. Використання сітки Progrip дає змогу в 1,5 разу зменшити тривалість операції та в 5 раз знизити частоту рецидивів після лапароскопічної фундоплікації.

Ключові слова: грижі стравохідного отвору діафрагми, алопластика, сітки, які самофіксуються.

Список літератури:  
1.    Грубник В. В., Малиновский А. В. Критические аспекты лапароскопической хирургии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и грыж пищеводного отверстия диафрагмы. — Одеса: ВМВ-типография, 2015. — 106 с.
2.    Edwards C. Self-fixating mesh os safe and feasible for laparoscopic inguinal hernia repair: Surgical Endoscopyand Other Interventional Techniques. Conference: San Antonio (30.03.2011 — 02.04.2011) // Scientific Session of the Society of American Gastrointestinal and Endoscopic Surgeons. — SanAntonio, 2011. — P. 324.
3.    Frantzides С. T., Madan A. K., Carlson M. A., Stavropoulos G. P. Aprospective, randomized trial of laparoscopic polytetrafluoroethylene (PTFE) patch repair vs simple cruroplasty for large hiatal hernia // Archives of Surgery. — 2002. — Vol. 137, N 6. — P. 649 — 652.
4.    Furnee E., Hazebroek E. Mesh in laparoscopic large hiatal hernia repair: a systematic review of the literature / // Surgical Endoscopy. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 3998 — 4008.
5.    Furnee E. J., Draaisma W. A., Broeders A. M.J., Hein G. G. B.Surgical reintervention after failed antireflux surgery: A systematic review of the literature // J. Gastroint. Surg. — 2009. — Vol. 13, N 8. — P. 1539 — 1549.
6.    Stefanidis D., Hope W. W., Kohn G. P. et al. Guidelines for surgical treatment of gastroesophageal reflux disease // Surgical Endoscopy. — 2010. — Vol. 24, N 11. — P. 2647 — 2669.
7.    Frantzides C. T., Carlson M. A., Loizides S. et al. Hiatal hernia repair with mesh: a survey of SAGES members // Surgical Endoscopy. — 2010. — Vol. 24, N 5. — P. 1017 — 1024.
8.    Andujar J. J., Papasavas P. K., Birdas T. et al. Laparoscopic repair of large paraesophageal hernia is associated with a low incidence of recurrence and reoperation // Surgical Endoscopy. — 2004. — Vol. 18, N 3. — P. 444 — 448.
9.    Granderath F. A., Schweiger U. M., Kamolz T. et al. Laparoscopic Nissen fundoplication with prosthetic hiatal closure reduces postoperative intrathoracic wrap herniation: preliminary results of a prospective randomized functional and clinical study // Archives of Surgery. –2005. — Vol. 140, N 1. — P. 40 — 48.
10.    Stadlhuber R. J., El Sherif A., Mittal S. K., Fitzgibbons Jr R. J. Mesh complications after prosthetic reinforcement of hiatal closure: a 28-case series // Surgical Endoscopy. — 2009. — Vol. 23, N 6. — P. 1219 — 1226.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 15 квітня 2016 р.

Грубнік Віктор Володимирович, магістр кафедри хірургії № 1
E-mail: vip.grubnik@mail.ru

 

Использование самофиксирующихся сеток Progrip при выполнении лапароскопической пластики грыж пищеводного отверстия диафрагмы

Вл. В. Грубник, А. В. Малиновский, Викт. В. Грубник

Одесский национальный медицинский университет

Цель работы — изучить возможность использования самофиксирующихся сеток Progrip (Covidien, США) при выполнении лапароскопических фундопликаций.
Материалы и методы. Проанализированы результаты операций у 62 больных (36 мужчин и 26 женщин) с большими грыжами пищеводного отверстия диафрагмы. Возраст больных — от 42 до 78 лет, средний возраст — 60 лет. У 26 пациентов наблюдали признаки ожирения (индекс массы тела > 30 кг/м2). Всем больным проведено полное клиническое обследование (фиброгастродуоденоскопия, рентгеноконтрастное исследование желудка, суточная pH-метрия, оценка качества жизни с помощью опросников GERD-HRQL). Отдаленные результаты изучены через 6, 12 и 24 мес после операции. У 48 больных через 6 и 12 мес проведена суточная pH-метрия пищевода с вычислением индекса DeMeester.
Результаты и обсуждение. Сетки Progrip достаточно быстро прорастали собственными тканями и надежно укрепляли выполненную крурорафию. Ни в одном случае не выявлено рецидива грыжи. Функциональные результаты операции у большинства пациентов были положительными. Индекс качества жизни до операции составлял 35, после операции — 9 (p < 0,05). Суточная pH-метрия показала снижение индекса DeMeester с 78,0 ± 15,0 перед операцией до 13,6 ± 4,0 после операции (p < 0,01). Сравнение результатов операций с использованием сетки Progrip с результатами 128 операций, выполненных с применением обычных полипропиленовых сеток, показало преимущество использования сеток Progrip.
Выводы. Первый опыт использования самофиксирующихся сеток Progrip для укрепления крурорафии показал безопасность и высокую эффективность новой методики. Использование сетки Progrip позволяет в 1,5 раза уменьшить длительность операции и в 5 раз снизить частоту рецидивов после лапароскопической фундопликации.

Ключевые слова: грыжи пищеводного отверстия диафрагмы, аллопластика, самофиксирующиеся сетки.

Список литературы:  
1.    Грубник В. В., Малиновский А. В. Критические аспекты лапароскопической хирургии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и грыж пищеводного отверстия диафрагмы. — Одеса: ВМВ-типография, 2015. — 106 с.
2.    Edwards C. Self-fixating mesh os safe and feasible for laparoscopic inguinal hernia repair: Surgical Endoscopyand Other Interventional Techniques. Conference: San Antonio (30.03.2011 — 02.04.2011) // Scientific Session of the Society of American Gastrointestinal and Endoscopic Surgeons. — SanAntonio, 2011. — P. 324.
3.    Frantzides С. T., Madan A. K., Carlson M. A., Stavropoulos G. P. Aprospective, randomized trial of laparoscopic polytetrafluoroethylene (PTFE) patch repair vs simple cruroplasty for large hiatal hernia // Archives of Surgery. — 2002. — Vol. 137, N 6. — P. 649 — 652.
4.    Furnee E., Hazebroek E. Mesh in laparoscopic large hiatal hernia repair: a systematic review of the literature / // Surgical Endoscopy. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 3998 — 4008.
5.    Furnee E. J., Draaisma W. A., Broeders A. M.J., Hein G. G. B.Surgical reintervention after failed antireflux surgery: A systematic review of the literature // J. Gastroint. Surg. — 2009. — Vol. 13, N 8. — P. 1539 — 1549.
6.    Stefanidis D., Hope W. W., Kohn G. P. et al. Guidelines for surgical treatment of gastroesophageal reflux disease // Surgical Endoscopy. — 2010. — Vol. 24, N 11. — P. 2647 — 2669.
7.    Frantzides C. T., Carlson M. A., Loizides S. et al. Hiatal hernia repair with mesh: a survey of SAGES members // Surgical Endoscopy. — 2010. — Vol. 24, N 5. — P. 1017 — 1024.
8.    Andujar J. J., Papasavas P. K., Birdas T. et al. Laparoscopic repair of large paraesophageal hernia is associated with a low incidence of recurrence and reoperation // Surgical Endoscopy. — 2004. — Vol. 18, N 3. — P. 444 — 448.
9.    Granderath F. A., Schweiger U. M., Kamolz T. et al. Laparoscopic Nissen fundoplication with prosthetic hiatal closure reduces postoperative intrathoracic wrap herniation: preliminary results of a prospective randomized functional and clinical study // Archives of Surgery. –2005. — Vol. 140, N 1. — P. 40 — 48.
10.    Stadlhuber R. J., El Sherif A., Mittal S. K., Fitzgibbons Jr R. J. Mesh complications after prosthetic reinforcement of hiatal closure: a 28-case series // Surgical Endoscopy. — 2009. — Vol. 23, N 6. — P. 1219 — 1226.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

13. Оригінальні дослідження

 

Особливості змін мікробіоценозу кишкової стінки за умов розвитку неспроможності кишкових швів

С. І. Рябий

Буковинський державний медичний університет, Чернівці

Мета роботи — з’ясувати закономірності змін кількісного та видового складу мікрофлори в ділянці кишкових швів за умов розвитку їх неспроможності.
Матеріали і методи. Проведено моделювання неспроможності кишкових швів у 75 експериментальних тварин, розподілених на дві групи. Через 12, 24, 48, 72 год та 5 діб після операції виконано бактеріологічні дослідження змивів з ділянки швів із визначенням мікробного числа (МЧ) та популяційно-видового складу кишкової мікрофлори.
Результати та обговорення. У тварин з неспроможністю швів, починаючи з 24 год, упродовж усього періоду спостереження виявлено експоненціальне збільшення МЧ в етіологічно значущих концентраціях (понад 5 lg КУО/мл). Через 12 — 24 год зафіксовано сильний прямо пропорційний кореляційний зв’язок між МЧ і кількістю Escherichia coli (r = +0,97) та помірний обернено пропорційний — між МЧ і кількістю Enterococcus spp. (r = –0,37). Через 3 — 5 діб збільшення МЧ помірно прямо пропорційно корелювало зі збільшенням кількості Bacteroides spp. (r = +0,39) і Clostridium spp. (r = +0,41) та обернено пропорційно — зі збільшенням кількості E. coli (r = –0,49) та Enterococcus spp. (r = –0,53).
Висновки. За умов розвитку неспроможності кишкових швів відбувається експоненціальне зростання загальної кількості мікроорганізмів у ділянці з’єднання зі зміною популяційно-видового складу кишкової мікрофлори. У ранні терміни (12 — 24 год) збільшення МЧ відбувається переважно за рахунок автохтонної мікрофлори, а пізніше (через 3 — 5 діб) — за рахунок збільшення кількості облігатних анаеробів поряд зі зменшенням концентрації факультативних анаеробних мікроорганізмів.

Ключові слова: неспроможність кишкових швів, мікробіоценоз, експеримент.

Список літератури:  
1.    Агаев Э. К. Профилактика несостоятельности швов анастомоза после неотложной резекции кишечника // Клін. хірургія. — 2009. — № 3. — С. 19 — 23.
2.    Бондар Г. В., Псарас Г. Г., Бондарено М. В. та ін. Причини виникнення неспроможності швів міжкишкових анастомозів // Вісн. Вінниц. нац. мед. ун-ту. — 2008. — Т. 12, № 1. — С. 168 — 173.
3.    Галимов О. В., Гильманов А. Ж., Ханов В. О. и др. Профилактика несостоятельности анастомозов полых органов желудочно-кишечного тракта // Хирургия им. Н. И. Пирогова. — 2008. — № 10. — С. 27 — 29.
4.    Ибрагимов Р. М., Хасанов А. Г., Хаюмов Ф. А. и др. Профилактика несостоятельности анастомозов полых органов с помощью биоэксплантата на основе модифицированной гиалуроновой кислоты // Рос. мед. вести. — 2010. — Т. 15, № 2. — С. 45 — 50.
5.    Камінський І. В., Косенко О. В., Гербалі О. Ю. Прогнозування та профілактика післяопераційних гнійно-септичних ускладнень в абдомінальній хірургії // Шпитальна хірургія. — 2013. — № 2. — С. 35 — 38.
6.    Каншин Н. Н. Хирургическое лечение послеоперационного перитонита, вызванного несостоятельностью кишечных швов. — М.: Профиль, 2004. — 63 с.
7.    Пойда О. І., Мельник В. М. Неспроможність швів анастомозів в хірургії товстої кишки // Укр. журн. хірургії. — 2011. — Т. 11, № 2. — С. 243 — 247.
8.    Полянський І. Ю., Мороз В. А., Москалюк В. І. Патогенетичні механізми розвитку неспроможності кишкових швів // Клін. та експер. патол. — 2011. — Т. 10, № 4 (38). — С. 74 — 79.
9.    Шуркалин Б. K., Горский В. А., Леоненко И. В. Проблема надежности кишечного шва // Consilium medicum. — 2004. — Т. 6, № 6. — С. 42 — 46.
10.    Essani R., Bergamaschi R. Anastomotic leak in colorectal surgery: a review // Gastroenterol. Pol. — 2009. — Vol. 16, N 2. — P. 123 — 127.
11.    Hyman N., Manchester T. L., Osler T. et al. Anastomotic leaks after intestinal anastomosis // Ann. Surg. — 2007. — Vol. 245 (2). — P. 254 — 258.
12.    Khan A. A., Wheeler J. M., Cunningham C. et al. The management and outcome of anastomotic leaks in colorectal surgery // Colorectal Dis. — 2008. — Vol. 10, N 6. — P. 587 — 592.
13.    Kruschewski M., Rieger H., Pohlen U. et al. Risk factors for clinical anastomotic leakage and postoperative mortality in elective surgery for rectal cancer // Int. J. Colorectal Dis. — 2007. — Vol. 22. — P. 919 — 927.
14.    Kwon S., Morris A., Billingham R. et al. Routine leak testing in colorectal surgery in the surgical care and outcomes assessment program // Arch. Surg. — 2012. — Vol. 147, N 4. — P. 345 — 351.
15.    Telem D. A., Chin E. H., Nguyen S. Q. et al. Risk factors for anastomotic leak following colorectal surgery: A case-control study // Arch. Surg. — 2010. — Vol. 145, N 4. — P. 371 — 376.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 7 квітня 2016 р.

Рябий Сергій Ілліч, к. мед. н., доцент, доцент кафедри догляду за хворими та вищої медсестринської освіти
E-mail: rserhio75@gmail.com
 

 

Особенности изменений микробиоценоза кишечной стенки в условиях развития несостоятельности кишечных швов

С. И. Рябой

Буковинский государственный медицинский университет, Черновцы

Цель работы — определить закономерности изменений количественного и видового состава микрофлоры в области кишечных швов в условиях развития их несостоятельности.
Материалы и методы. Проведено моделирование несостоятельности кишечных швов у 75 экспериментальных животных, распределенных на две группы. Через 12, 24, 48, 72 ч и 5 суток выполняли бактериологические исследования смывов с участка швов с определением микробного числа (МЧ) и популяционно-видового состава кишечной микрофлоры.
Результаты и обсуждение. У животных с несостоятельностью швов, начиная с 24 ч, в течение всего периода наблюдения выявлено экспоненциальное увеличение МЧ в этиологически значимых концентрациях (более 5 lg КУО/мл). Через 12 — 24 ч зафиксирована сильная прямо пропорциональная корреляционная связь между МЧ и количеством Escherichia coli (r = +0,97) и умеренная обратно пропорциональная — между МЧ и количеством Enterococcus spp. (r = –0,37). Через 3 — 5 суток увеличение МЧ умеренно прямо пропорционально коррелировало с увеличением количества Bacteroides spp. (r = +0,39) и Clostridium spp. (r = +0,41) и обратно пропорционально — с количеством E. coli (r = –0,49) и Enterococcus spp. (r = –0,53).
Выводы. В условиях развития несостоятельности кишечных швов происходит экспоненциальное нарастание общего количества микроорганизмов в участке соединения с изменением популяционно-видового состава кишечной микрофлоры. В ранние сроки (12 — 24 ч) нарастание МЧ происходит преимущественно за счет автохтонной микрофлоры, а позднее (через 3 — 5 сут) — за счет увеличения количества облигатных анаэробов наряду с уменьшением концентрации факультативных анаэробных микроорганизмов.

Ключевые слова: несостоятельность кишечных швов, микробиоценоз, эксперимент.

Список литературы:  
1.    Агаев Э. К. Профилактика несостоятельности швов анастомоза после неотложной резекции кишечника // Клін. хірургія. — 2009. — № 3. — С. 19 — 23.
2.    Бондар Г. В., Псарас Г. Г., Бондарено М. В. та ін. Причини виникнення неспроможності швів міжкишкових анастомозів // Вісн. Вінниц. нац. мед. ун-ту. — 2008. — Т. 12, № 1. — С. 168 — 173.
3.    Галимов О. В., Гильманов А. Ж., Ханов В. О. и др. Профилактика несостоятельности анастомозов полых органов желудочно-кишечного тракта // Хирургия им. Н. И. Пирогова. — 2008. — № 10. — С. 27 — 29.
4.    Ибрагимов Р. М., Хасанов А. Г., Хаюмов Ф. А. и др. Профилактика несостоятельности анастомозов полых органов с помощью биоэксплантата на основе модифицированной гиалуроновой кислоты // Рос. мед. вести. — 2010. — Т. 15, № 2. — С. 45 — 50.
5.    Камінський І. В., Косенко О. В., Гербалі О. Ю. Прогнозування та профілактика післяопераційних гнійно-септичних ускладнень в абдомінальній хірургії // Шпитальна хірургія. — 2013. — № 2. — С. 35 — 38.
6.    Каншин Н. Н. Хирургическое лечение послеоперационного перитонита, вызванного несостоятельностью кишечных швов. — М.: Профиль, 2004. — 63 с.
7.    Пойда О. І., Мельник В. М. Неспроможність швів анастомозів в хірургії товстої кишки // Укр. журн. хірургії. — 2011. — Т. 11, № 2. — С. 243 — 247.
8.    Полянський І. Ю., Мороз В. А., Москалюк В. І. Патогенетичні механізми розвитку неспроможності кишкових швів // Клін. та експер. патол. — 2011. — Т. 10, № 4 (38). — С. 74 — 79.
9.    Шуркалин Б. K., Горский В. А., Леоненко И. В. Проблема надежности кишечного шва // Consilium medicum. — 2004. — Т. 6, № 6. — С. 42 — 46.
10.    Essani R., Bergamaschi R. Anastomotic leak in colorectal surgery: a review // Gastroenterol. Pol. — 2009. — Vol. 16, N 2. — P. 123 — 127.
11.    Hyman N., Manchester T. L., Osler T. et al. Anastomotic leaks after intestinal anastomosis // Ann. Surg. — 2007. — Vol. 245 (2). — P. 254 — 258.
12.    Khan A. A., Wheeler J. M., Cunningham C. et al. The management and outcome of anastomotic leaks in colorectal surgery // Colorectal Dis. — 2008. — Vol. 10, N 6. — P. 587 — 592.
13.    Kruschewski M., Rieger H., Pohlen U. et al. Risk factors for clinical anastomotic leakage and postoperative mortality in elective surgery for rectal cancer // Int. J. Colorectal Dis. — 2007. — Vol. 22. — P. 919 — 927.
14.    Kwon S., Morris A., Billingham R. et al. Routine leak testing in colorectal surgery in the surgical care and outcomes assessment program // Arch. Surg. — 2012. — Vol. 147, N 4. — P. 345 — 351.
15.    Telem D. A., Chin E. H., Nguyen S. Q. et al. Risk factors for anastomotic leak following colorectal surgery: A case-control study // Arch. Surg. — 2010. — Vol. 145, N 4. — P. 371 — 376.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

14. Оригінальні дослідження

 

Неоплазії, асоційовані з хворобою крона: частота, спектр, статево-вікові особливості виникнення, способи оперативних втручань

Л. Ю. Лозинська

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Мета роботи — дослідити частоту і спектр неоплазій, асоційованих із хворобою Крона, сформувати групу високого ризику виникнення новоутворень та запропонувати способи оперативних втручань.
Матеріали і методи. Протягом 2000 — 2015 рр. проведено ретро- і проспективний аналіз медичної документації проктологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні та виявлено 288 пацієнтів з хворобою Крона, з них 168 (58,3 %) чоловіків і 120 (41,7 %) жінок. Вік установлення діагнозу — від 17 до 73 років у чоловіків та від 16 до 76 років — у жінок.
Результати та обговорення. У 4,9 % пацієнтів зареєстровано злоякісні новоутворення. Найчастіше (у 4,2 % випадків) діагностували колоректальний рак. Серед хворих на колоректальний рак переважали чоловіки (10 : 2). Більшість пухлин кишечника, які виникли у пацієнтів із хворобою Крона, мали лівобічну локалізацію. Середня тривалість захворювання, на тлі якого розвинувся колоректальний рак, становила (16,7 ± 4,2) року. У 67,0 % пацієнтів із колоректальними неоплазіями, асоційованими з хворобою Крона, проведено операцію — лівобічну геміколектомію. Із злоякісних новоутворень іншої локалізації при цій хворобі зареєстровано рак шлунка (у 0,7 % випадків) і рак молочної залози та простати (по 0,3 %).
Висновки. У групі пацієнтів із хворобою Крона частота виникнення злоякісних новоутворень становила 0,90 випадку на рік. Найчастішим з них був колоректальний рак — 0,75 випадку на рік. Групою високого ризику виникнення колоректального раку при хворобі Крона були пацієнти, середній вік яких становив (63,4 ± 2,8) року, переважно чоловічої статі, з лівобічною локалізацією пухлин і середньою тривалістю захворювання (16,7 ± 4,2) року. Характер оперативних втручань залежав від локалізації пухлин та стадії процесу. Найчастішою операцією була лівобічна геміколектомія з трансверзоректальним анастомозом.

Ключові слова: колоректальний рак, злоякісні новоутворення, хвороба Крона, оперативні втручання.

Список літератури:
1.    Адлер Г. Болезнь Крона и язвенный колит. — М.: ГеотарМед., 2001. — 527 с.
2.    Наврузов С. Н., Наврузов Б. С. Неспецифический язвенный колит. — Ташкент: Шарк, 2008. — 464 с.
3.    Олійніченко Г. П., Мясоєдов Д. В., Налєскіна Л. А. та ін. Особливості клінічного перебігу раку товстої кишки з урахуванням спадкових факторів // Онкологія. — 2001. — Т. 3 (4). — С. 260 — 263.
4.    Полунин Г. Е., Гюльмамедов Ф. И., Коктышев И. В. Оценка результатов лечения рака толстой кишки, ассоциированного с язвенным колитом и болезнью Крона // Новоутворення. — 2009. — Т. 3 (4). — С. 183 — 185.
5.    Полунин Г. Е., Гюльмамедов Ф. И., Седаков И. Е. Хирургическое лечение неспецифического язвенного колита и болезни Крона // Новини медицини та фармації. Гастроентерологія. — 2012. — 407. — С. 45 — 47.
6.    Bernstein C. N. Patients at risk for colorectal cancer in inflammatory bowel disease // Falk workshop. Strategies of cancer prevention in gastroenterology. — Mainz, 2008. — P. 109.
7.    Bernstein C. N., Blanchard J. F., Kliewer Е., Wajda A.Cancer risk in patients with inflammatory bowel disease: a population-based study // Cancer. — 2001. — Vol. 91 (4) — P. 854 — 862.
8.    Cho J. H., Brant S. R. Recent insights into the genetics of inflammatory bowel disease // Gastroenterol. — 2011. — Vol. 140 (6). — P. 1704 — 1712.
9.    Cosnes J., Gower-Rousseau C., Seksik P., Cortot A. Epidemiology and natural history of inflammatory bowel diseases // Gastroenterol. — 2011. — Vol. 140 (6). — P. 1785 — 1794.
10.    Eaden J. A., Abrams K. R., Mayberry J. F. The risk of colorectal cancer in ulcerative colitis: a meta-analysis // Gut. — 2001. — Vol. 48. — P. 526 — 535.
11.    Fornaro R., Frascio M., Denegri A. et al. Chron’s disease and cancer // Ann. Ital. Chir. — 2009. — Vol. 80. — P. 119 — 125.
12.    Gryfe R. Clinical implicationsof our advancing knowledge of colorectal cancer genetics: inherited syndromes, prognosis, prevention, screening and therapeutics // Surg. Clin. North Am. — 2006. — Vol. 86 (4). — P. 787 — 817.
13.    Hemminki K., Li X., Sundquist J., Sundquist K. Cancer risks in Crohn disease patients // Ann. Oncol. — 2009. — Vol. 20 (3). — P. 574 — 580.
14.    Kappelman M. D., Rifas-Shiman S. L., Kleinman K. et al. The prevalence and geographic distribution of Crohn’s disease and ulcerative colitis in the United States // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2007. — Vol. 5 (12) — P. 1424 — 1429.
15.    Lakatos P., Lakatos L. Risk for colorectal cancer in ulcerative colitis: changes, causes and management strategies // World J. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 14 (25). — P. 3937 — 3947.
16.    Mattar M. C., Lough D., Pishvaian M. J., Charabaty A. Current Management of Inflammatory Bowel Disease and Colorectal Cancer // Gastrointest. Cancer Res. — 2011. — Vol. 4 (2). — P. 53 — 61.
17.    Targan S. R., Shanahan F. Inflammatory bowel disease from bench to bedside. — 2002. — P. 19 — 94.
18.    Van Der Kraak L., Gros P., Beauchemin N. Colitis-associated colon cancer: Is it in your genes? // World J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 21 (41). — P. 1688 — 1699.
19.    Velayos F. S., Loftus E. V., Jess T. et al. Predictive and protective factors associated with colorectal cancer in ulcerative colitis: a case-control study // Gastroenterol. — 2006. — Vol. 130. — P. 1941 — 1949.
20.    Warren E. Genetic risk for colitis-associated colorectal cancer // Gut. — 2009. — Vol. 58. — P. 1177 — 1179.
21.    Xi J., Itzkowitz S. Cancer in inflammatory bowel disease // World J. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 14 (3). — Р. 378 — 389.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 28 березня 2016 р.

Лозинська Любов Юріївна, хірург-проктолог, старший лаборант кафедри хірургії № 1
79010, м. Львів, вул. Чернігівська, 7, Львівська ОКЛ. E-mail: lyuba.lozynska@gmail.com
 

 

Неоплазии, ассоциированные с болезнью крона: частота, спектр, половозрастные особенности возникновения, способы оперативных вмешательств

Л. Ю. Лозинская

Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого

Цель работы — изучить частоту и спектр неоплазий, ассоциированных с болезнью Крона, сформировать группу высокого риска возникновения новообразований и предложить способы оперативных вмешательств.
Материалы и методы. На протяжении 2000 — 2015 гг. проведен ретро- и проспективный анализ медицинской документации проктологического отделения Львовской областной клинической больницы и выявлены 288 пациентов с болезнью Крона, из них 168 (58,3 %) мужчин и 120 (41,7 %) женщин. Возраст установления диагноза — от 17 до 73 лет у мужчин и от 16 до 76 лет — у женщин.
Результаты и обсуждение. У 4,9 % пациентов зарегистрированы злокачественные новообразования. Чаще всего (у 4,2 %) диагностировали колоректальный рак. Среди пациентов с колоректальными неоплазиями преобладали мужчины (10 : 2). Большинство опухолей кишечника, возникших у пациентов с болезнью Крона, имели левостороннюю локализацию. Средняя длительность болезни, на фоне которой развился колоректальный рак, составляла (16,7 ± 4,2) года. У 67 % пациентов с колоректальным раком, ассоциированным с болезнью Крона, проведено операцию — левостороннюю гемиколэктомию. Из злокачественных новообразований другой локализации при этой болезни зарегистрирован рак желудка (в 0,7 % случаев), рак молочной железы и простаты (по 0,3 %).
Выводы. В группе пациентов с болезнью Крона частота возникновения злокачественных новообразований составила 0,90 случая в год. Наиболее частым из них был колоректальный рак — 0,75 случая в год. Группой высокого риска возникновения колоректального рака при болезни Крона были пациенты, средний возраст которых составлял (63,4 ± 2,8) года, особенно лица мужского пола, с левосторонней локализацией процесса и средней продолжительностью заболевания (16,7 ± 4,2) года. Характер оперативных вмешательств зависел от локализации опухоли и стадии процесса. Наиболее частой операцией была левосторонняя гемиколэктомия с трансверзоректальным анастомозом.

Ключевые слова: колоректальный рак, злокачественные новообразования, болезнь Крона, оперативные вмешательства.

Список литературы:
1.    Адлер Г. Болезнь Крона и язвенный колит. — М.: ГеотарМед., 2001. — 527 с.
2.    Наврузов С. Н., Наврузов Б. С. Неспецифический язвенный колит. — Ташкент: Шарк, 2008. — 464 с.
3.    Олійніченко Г. П., Мясоєдов Д. В., Налєскіна Л. А. та ін. Особливості клінічного перебігу раку товстої кишки з урахуванням спадкових факторів // Онкологія. — 2001. — Т. 3 (4). — С. 260 — 263.
4.    Полунин Г. Е., Гюльмамедов Ф. И., Коктышев И. В. Оценка результатов лечения рака толстой кишки, ассоциированного с язвенным колитом и болезнью Крона // Новоутворення. — 2009. — Т. 3 (4). — С. 183 — 185.
5.    Полунин Г. Е., Гюльмамедов Ф. И., Седаков И. Е. Хирургическое лечение неспецифического язвенного колита и болезни Крона // Новини медицини та фармації. Гастроентерологія. — 2012. — 407. — С. 45 — 47.
6.    Bernstein C. N. Patients at risk for colorectal cancer in inflammatory bowel disease // Falk workshop. Strategies of cancer prevention in gastroenterology. — Mainz, 2008. — P. 109.
7.    Bernstein C. N., Blanchard J. F., Kliewer Е., Wajda A.Cancer risk in patients with inflammatory bowel disease: a population-based study // Cancer. — 2001. — Vol. 91 (4) — P. 854 — 862.
8.    Cho J. H., Brant S. R. Recent insights into the genetics of inflammatory bowel disease // Gastroenterol. — 2011. — Vol. 140 (6). — P. 1704 — 1712.
9.    Cosnes J., Gower-Rousseau C., Seksik P., Cortot A. Epidemiology and natural history of inflammatory bowel diseases // Gastroenterol. — 2011. — Vol. 140 (6). — P. 1785 — 1794.
10.    Eaden J. A., Abrams K. R., Mayberry J. F. The risk of colorectal cancer in ulcerative colitis: a meta-analysis // Gut. — 2001. — Vol. 48. — P. 526 — 535.
11.    Fornaro R., Frascio M., Denegri A. et al. Chron’s disease and cancer // Ann. Ital. Chir. — 2009. — Vol. 80. — P. 119 — 125.
12.    Gryfe R. Clinical implicationsof our advancing knowledge of colorectal cancer genetics: inherited syndromes, prognosis, prevention, screening and therapeutics // Surg. Clin. North Am. — 2006. — Vol. 86 (4). — P. 787 — 817.
13.    Hemminki K., Li X., Sundquist J., Sundquist K. Cancer risks in Crohn disease patients // Ann. Oncol. — 2009. — Vol. 20 (3). — P. 574 — 580.
14.    Kappelman M. D., Rifas-Shiman S. L., Kleinman K. et al. The prevalence and geographic distribution of Crohn’s disease and ulcerative colitis in the United States // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2007. — Vol. 5 (12) — P. 1424 — 1429.
15.    Lakatos P., Lakatos L. Risk for colorectal cancer in ulcerative colitis: changes, causes and management strategies // World J. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 14 (25). — P. 3937 — 3947.
16.    Mattar M. C., Lough D., Pishvaian M. J., Charabaty A. Current Management of Inflammatory Bowel Disease and Colorectal Cancer // Gastrointest. Cancer Res. — 2011. — Vol. 4 (2). — P. 53 — 61.
17.    Targan S. R., Shanahan F. Inflammatory bowel disease from bench to bedside. — 2002. — P. 19 — 94.
18.    Van Der Kraak L., Gros P., Beauchemin N. Colitis-associated colon cancer: Is it in your genes? // World J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 21 (41). — P. 1688 — 1699.
19.    Velayos F. S., Loftus E. V., Jess T. et al. Predictive and protective factors associated with colorectal cancer in ulcerative colitis: a case-control study // Gastroenterol. — 2006. — Vol. 130. — P. 1941 — 1949.
20.    Warren E. Genetic risk for colitis-associated colorectal cancer // Gut. — 2009. — Vol. 58. — P. 1177 — 1179.
21.    Xi J., Itzkowitz S. Cancer in inflammatory bowel disease // World J. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 14 (3). — Р. 378 — 389.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

15. Оригінальні дослідження

 

Порівняння диференційованої та традиційної тактики відеоторакоскопії при синдромі плеврального випоту

В. Є. Іващенко, І. А. Калабуха

ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України», Київ

Мета роботи — порівняти диференційовану тактику проведення відеоторакоскопічної діагностики при синдромі плеврального випоту з традиційною.
Матеріали і методи. Розроблено диференційовану тактику вибору способу проведення діагностичної відеоторакоскопії у хворих на синдром плеврального випоту. До операції, після евакуації випоту з плевральної порожнини, створювали штучний пневмоторакс, оцінювали стан гемітораксу рентгенологічно (за допомогою багатоосьової поліпозиційної рентгеноскопії та рентгенографії). За результатами рентгенологічного обстеження виділяли контингент хворих, яким проводили відеоторако­скопію спрощеним способом. Останній відрізнявся від стандартного застосуванням внутрішньовенної седації замість ендотрахеальної інтубації та міорелаксантів, відсутністю додаткових хірургічних маніпуляцій, значно меншою тривалістю власне операції та, відповідно, анестезії. Для оцінки ефективності зазначеної тактики проведено аналіз результатів 124 процедур відеоторакоскопій. Отримані дані порівнювали з результатами впровадження диференційованої тактики відеоторакоскопічної діагностики у практичну роботу торакального віддідення.
Результати та обговорення. Завдяки впровадженню диференційованої тактики відеоторакоскопічної діагностики в пацієнтів із синдромом плеврального випоту в клінічну практику в середньому кількість післянаркозних побічних ефектів зменшилася на 65,9 %, частота знеболювання наркотичними анальгетиками — з 2,8 до 1,4 разу/добу, термін активізації після операції (самостійне пересування) — з 23,8 до 10,3 год, термін відновлення самостійного випорожнення — з 72,0 до 34,3 год, тривалість перебування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії — з 24,8 до 9,7 год, тривалість післяопераційного лікування — з 16,0 до 10,1 доби.
Висновки. Впровадження диференційованої тактики відеоторакоскопічної діагностики в клінічну практику забезпечило статистично значуще прискорення активізації після операції, відновлення самостійного випорожнення, скорочення тривалості перебування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії, зменшення частоти знеболювання наркотичними анальгетиками, кількості післянаркозних побічних ефектів та середньої тривалості післяопераційного лікування.

Ключові слова: відеоторакоскопія, плевральний випіт, штучний пневмоторакс, диференційована тактика.

Список літератури:  
1.    Сафонов В. Є. Ефективність застосування відеоторакоскопічних операцій в комплексній діагностиці та лікуванні захворювань легень, плеври та межистіння: Автореф. дис. ...канд. мед. наук : 14.01.03 / Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України. — К., 2008. — 23 с.
2.    Скачков А. М., Федосеев В. Ф., Собинин О. В. Торакоскопия при экссудативных плевритах: Сб. тезисов XIV съезда Рос. о-ва эндоскопических хирургов. — Архангельск, 2010. — С. 140 — 141.
3.    Тюхтин Н. С., Стогова Н. А., Гиллер Д. Б. Болезни плевры / Под ред. В. В. Ерохиной. — М.: Медицина, 2010. — 256 с.
4.    Akulian J., Yarmus L., Feller-Kopman D. The evaluation and clinical application of pleural physiology // Clin. Chest Med. — 2013. — Vol. 34. — P. 11 — 19.
5.    Alar T., Ozcelik  C. Single-incision thoracoscopic surgery of pleural effusions for diagnosis and treatment   // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 4333 — 4336.
6.    Czarnecka K., Yasufuku K. Interventional pulmonology: Focus on pulmonary diagnostics // Respirol. — 2013. — Vol. 18. — P. 47 — 60.
7.    Detterbeck F. C. Thoracoscopy: a real-life perspective // Clin. Chest Med. — 2013. — Vol. 34. — P. 93 — 98.
8.    Dhooria S. et al. A randomized trial comparing the diagnostic yield of rigid and semirigid thoracoscopy in undiagnosed pleural effusions // Respir. Care. — 2014. — Vol. 59, N 5. — P. 756 — 764.
9.    Hooper C. E.,  Welham S. A.,  Maskell N. A. Pleural procedures and patient safety: a national BTS audit of practice // Thorax. — 2015. — Vol. 70. — P. 189 — 191.
10.    Loddenkemper R. et al. History and clinical use of thoracoscopy/pleuroscopy in respiratory medicine // Breath. — 2011. — Vol. 8, N 2. — P. 145 — 155.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 7 червня 2016 р.

Іващенко Володимир Євгенович, мол. наук. співр. відділення торакальної хірургії
03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10. Тел. (44) 275-27-28. E-mail: b29ond@yandex.ru
 

 

Сравнение дифференцированной и традиционной тактики идеоторакоскопии при синдроме плеврального выпота

В. Е. Иващенко, И. А. Калабуха

ГУ «Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф. Г. Яновского НАМН Украины», Киев

Цель работы — сравнить дифференцированную тактику проведения видеоторакоскопии при синдроме плеврального выпота с традиционной.
Материалы и методы. Разработана дифференцированная тактика выбора способа проведения диагностической видеоторакоскопии у пациентов с синдромом плеврального выпота. Перед операцией после эвакуации выпота из плевральной полости создавали искусственный пневмоторакс, оценивали состояние гемиторакса рентгенологически (при помощи многоосевой полипозиционной рентгеноскопии и рентгенографии). По результатам рентгенологического обследования выделяли контингент больных, которым проводили видеоторакоскопию упрощенным способом. Последний отличался от стандартного применением внутривенной седации вместо эндотрахеальной интубации и миорелаксантов, отсутствием дополнительных хирургических манипуляций, значительно меньшей длительностью собственно операции и, соответственно, анестезии. Для оценки эффективности данной тактики проведен анализ 124 процедур видеоторакоскопии. Полученные результаты сравнивали с результатами внедрения дифференцированной тактики проведения видеоторакоскопии в практическую работу торакального отделения.
Результаты и обсуждение. Благодаря внедрению дифференцированной тактики видеоторакоскопической диагностики пациентов с синдромом плеврального выпота в клиническую практику в среднем количество посленаркозных побочных эффектов уменьшилось на 65,9 %, частота обезболивания наркотическими анальгетиками — с 2,8 до 1,4 раза/сут, срок активизации после операции (самостоятельное передвижение) — с 23,8 до 10,3 ч, срок восстановления самостоятельного стула — с 72,0 до 34,3 ч, длительность пребывания в отделении реанимации и интенсивной терапии — с 24,8 до 9,7 ч, продолжительность послеоперационного лечения — с 16,0 до 10,1 сут.
Выводы. Внедрение дифференцированной тактики видеоторакоскопической диагностики в клиническую практику обеспечило статистически значимое ускорение активизации после операции, восстановления самостоятельного стула, сокращение длительности пребывания в отделении реанимации и интенсивной терапии, уменьшение частоты обезболивания наркотическими анальгетиками, количества посленаркозных побочных эффектов и средней продолжительности послеоперационного лечения.

Ключевые слова: видеоторакоскопия, плевральный выпот, искусственный пневмоторакс, дифференцированная тактика.

Список литературы:  
1.    Сафонов В. Є. Ефективність застосування відеоторакоскопічних операцій в комплексній діагностиці та лікуванні захворювань легень, плеври та межистіння: Автореф. дис. ...канд. мед. наук : 14.01.03 / Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України. — К., 2008. — 23 с.
2.    Скачков А. М., Федосеев В. Ф., Собинин О. В. Торакоскопия при экссудативных плевритах: Сб. тезисов XIV съезда Рос. о-ва эндоскопических хирургов. — Архангельск, 2010. — С. 140 — 141.
3.    Тюхтин Н. С., Стогова Н. А., Гиллер Д. Б. Болезни плевры / Под ред. В. В. Ерохиной. — М.: Медицина, 2010. — 256 с.
4.    Akulian J., Yarmus L., Feller-Kopman D. The evaluation and clinical application of pleural physiology // Clin. Chest Med. — 2013. — Vol. 34. — P. 11 — 19.
5.    Alar T., Ozcelik  C. Single-incision thoracoscopic surgery of pleural effusions for diagnosis and treatment   // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 4333 — 4336.
6.    Czarnecka K., Yasufuku K. Interventional pulmonology: Focus on pulmonary diagnostics // Respirol. — 2013. — Vol. 18. — P. 47 — 60.
7.    Detterbeck F. C. Thoracoscopy: a real-life perspective // Clin. Chest Med. — 2013. — Vol. 34. — P. 93 — 98.
8.    Dhooria S. et al. A randomized trial comparing the diagnostic yield of rigid and semirigid thoracoscopy in undiagnosed pleural effusions // Respir. Care. — 2014. — Vol. 59, N 5. — P. 756 — 764.
9.    Hooper C. E.,  Welham S. A.,  Maskell N. A. Pleural procedures and patient safety: a national BTS audit of practice // Thorax. — 2015. — Vol. 70. — P. 189 — 191.
10.    Loddenkemper R. et al. History and clinical use of thoracoscopy/pleuroscopy in respiratory medicine // Breath. — 2011. — Vol. 8, N 2. — P. 145 — 155.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

16. Оригінальні дослідження

 

Використання різних видів парієтальної плевректомії з декортикацією легені при неспецифічному та туберкульозному ураженні

М. С. Опанасенко, С. М. Шалагай, Б. М. Конік, О. Е. Кшановський, В. Б. Бичковський, О. В. Терешкович

ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України», Київ

Мета роботи — порівняти ефективність застосування «класичної», відеоасистованої та відеоторакоскопічної плевректомії з декортикацією легені при різних видах патології плеври запального генезу й обґрунтувати оптимальні строки застосування цих оперативних втручань залежно від тривалості патологічного процесу.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 173 хворих із плевральними випотами різної етіології у відділенні торакальної хірургії та інвазивних методів діагностики Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України у 2006 — 2016 рр. Пацієнтів розподілили на чотири групи: 1-ша група — 54 (31,2 %) пацієнти, прооперовані із застосуванням «класичної» плевректомії з декортикацією легені з використанням широкої торакотомії, 2-га група — 36 (20,8 %) пацієнтів, прооперованих із застосуванням відеоасистованої плевректомії з декортикацією легені, 3-тя група — 55 (31,8 %) пацієнтів, прооперованих з використанням відеоторакоскопічної плевректомії з декортикацією легені, 4-та група — 28 (16,2 %) пацієнтів, прооперованих із застосуванням «класичної» плевректомії з декортикацією легені та резекцією ураженої патологічним процесом ділянки легеневої паренхіми.
Результати та обговорення. Загальна ефективність оперативного лікування становила 96,5 %, летальність — 1,2 %, частота післяопераційних ускладнень — 9,8 %.
Висновки. На ранніх стадіях захворювання перевагу слід віддавати менш інвазивним втручанням. При сумнівах у необхідності виконання «класичної» плевректомії з декортикацією легені операцію слід починати з відеоторакоскопічної ревізії плевральної порожнини. У певних випадках можлива конверсія в міні-торакотомію із застосуванням відеоасистованої плевр­ектомії з декортикацією легені або широка латеральна торакотомія з виконанням «класичної» плевректомії з декортикацією легені. При тривалості захворювання до 4 тиж добрі результати лікування дає застосування відеоторакоскопічної плевректомії з декортикацією легені, при більшій тривалості — виконання відеоасистованої або «класичної» плевректомії з декортикацією легені.

Ключові слова: плевректомія з декортикацією, відеоасистована плевректомія, відеоторакоскопічна плевректомія.

Список літератури:  
1.    Опанасенко М. С., Терешкович О. В., Cірик О. О. та ін. Досвід застосування різних методик плевректомії з декортикацією легені при лікуванні фтизіопульмонологічних захворювань // Укр. пульмонол. журн. — 2011. — C. 49 — 52.
2.    Пат. 37529 Україна, МПК9 А 61 В 17/00. Спосіб формування кукси бронху / Фещенко Ю. І. та ін.; заявник та власник патенту ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України». — № u200809651; заявл. 23.07.08. — опубл. 25.11.08, Бюл. № 22. — 1 с.
3.    Ekpe E. E., Akpan M. U. Outcome of tube thoracostomy in paediatric non-traumatic pleural fluid collections // Afr. J. Paediatr. Surg. — 2013. — N 10 (2). — P. 122 — 126. doi:10.4103/0189 — 6725.115036.
4.    Ferreiro L., San José ME, Valdés L. Management of parapneumonic pleural effusion in adults // Arch. Bronconeumol. — 2015. — N 51 (12). — P. 637 — 646. doi: 10.1016/j.arbres.2015.01.009
5.    Jae Ho Chung. et al. Optimal timing of thoracoscopic drainage and decortication for empyema // Ann. Thor. Surg. — 2014. — Vol. 97, N 1. — P. 224 — 229. doi: 10.1016/j.athoracsur.2013.08.039.
6.    Kondov G. et al. Analysis of lung function test in patients with pleural empyema treated with thoracotomy and decortication // Prilozi. — 2011. — P. 259 — 271.
7.    Management of empyema thoracis in children: tube thoracostomy versus early decortication / Department of Paediatric Surgery, Bahawal Victoria Hospital Bahawalpur // Curr. Opin. Pulm. Med. — 2011. — Vol. 17. — P. 255 — 259.
8.    Song I. H. et al. Clinical application of single incision thoracoscopic surgery: early experience of 264 cases // J. Cardiothorac. Surg. — 2014. — N 8 — 9. — P. 44. doi: 10.1186/1749 — 8090 — 9-44.
9.    Vyhnánek F., Jírava D., Ocadlík M. The role of VATS in the treatment of thoracic empyema // Rozhl Chir. — 2011. — P. 143 — 147 (Czech).
10.    Zahid I., Nagendran M., Routledge T., Scarci M. Comparison of video-assisted thoracoscopic surgery and open surgery in the management of primary empyema // Curr. Opin. Pulm. Med. — 2011. — P. 255 — 259. doi: 10.1097/MCP.0b013e3283473ffe.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 23 червня 2016 р.

Опанасенко Микола Степанович, д. мед. н., проф., зав. відділення торакальної хірургії і інвазивних методів діагностики
E-mail: opanasenko@ifp.kiev.ua

 

Использование разных видов париетальной плеврэктомии с декортикацией легкого при неспецифическом и туберкулезном поражении

Н. С. Опанасенко, С. М. Шалагай, Б. Н. Коник, О. Э. Кшановский, В. Б. Бычковский, А. В. Терешкович

ГУ «Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф. Г. Яновского НАМН Украины», Киев

Цель работы — сравнить эффективность применения «классической», видеоассистированной и видеоторакоскопической плеврэктомии с декортикацией легкого при разных видах патологии плевры воспалительного генеза и обосновать оптимальные сроки применения данных оперативных вмешательств в зависимости от длительности патологического процесса.
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 173 больных с плевральными выпотами разной этиологии в отделении торакальной хирургии и инвазивных методов диагностики Национального института фтизиатрии и пульмонологии имени Ф. Г. Яновского НАМН Украины в 2006 — 2016 гг. Пациенты были распределены на четыре группы: 1-я группа — 54 (31,2 %) пациента, прооперированные с применением «классической» плеврэктомии с декортикацией легкого с использованием широкой торакотомии, 2-я группа — 36 (20,8 %) пациентов, прооперированных с применением видеоассистированной плеврэктомии с декортикацией легкого, 3-я группа — 55 (31,8 %) пациентов, прооперированных с использованием видеоторакоскопической плеврэктомии с декортикацией легкого, 4-я группа — 28 (16,2 %) пациентов, прооперированных с применением «классической» плеврэктомии с декортикацией легкого и резекцией пораженного патологическим процессом участка легочной паренхимы.
Результаты и обсуждение. Общая эффективность оперативного лечения составила 96,5 %, летальность — 1,2 %, частота послеоперационных осложнений — 9,8 %.
Выводы. На ранних стадиях заболевания предпочтение следует отдавать менее инвазивным вмешательствам. При сомнениях в необходимости выполнения «классической» плеврэктомии с декортикацией легкого операцию следует начинать с видеоторакоскопической ревизии плевральной полости. В определенных случаях возможна конверсия в мини-торакотомию с применением видеоассистированной плеврэктомии с декортикацией легкого или широкая латеральная торакотомия с выполнением «классической» плеврэктомии с декортикацией легкого. При длительности заболевания до 4 нед хорошие результаты лечения дает применение видеоторакоскопической плеврэктомии с декортикацией легкого, на большей длительности — выполнение видеоассистированной или «классической» плеврэктомии с декортикацией легкого.

Ключевые слова: плеврэктомия с декортикацией, видеоассистированная плеврэктомия, видеоторакоскопическая плевр­эктомия.

Список литературы:  
1.    Опанасенко М. С., Терешкович О. В., Cірик О. О. та ін. Досвід застосування різних методик плевректомії з декортикацією легені при лікуванні фтизіопульмонологічних захворювань // Укр. пульмонол. журн. — 2011. — C. 49 — 52.
2.    Пат. 37529 Україна, МПК9 А 61 В 17/00. Спосіб формування кукси бронху / Фещенко Ю. І. та ін.; заявник та власник патенту ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України». — № u200809651; заявл. 23.07.08. — опубл. 25.11.08, Бюл. № 22. — 1 с.
3.    Ekpe E. E., Akpan M. U. Outcome of tube thoracostomy in paediatric non-traumatic pleural fluid collections // Afr. J. Paediatr. Surg. — 2013. — N 10 (2). — P. 122 — 126. doi:10.4103/0189 — 6725.115036.
4.    Ferreiro L., San José ME, Valdés L. Management of parapneumonic pleural effusion in adults // Arch. Bronconeumol. — 2015. — N 51 (12). — P. 637 — 646. doi: 10.1016/j.arbres.2015.01.009
5.    Jae Ho Chung. et al. Optimal timing of thoracoscopic drainage and decortication for empyema // Ann. Thor. Surg. — 2014. — Vol. 97, N 1. — P. 224 — 229. doi: 10.1016/j.athoracsur.2013.08.039.
6.    Kondov G. et al. Analysis of lung function test in patients with pleural empyema treated with thoracotomy and decortication // Prilozi. — 2011. — P. 259 — 271.
7.    Management of empyema thoracis in children: tube thoracostomy versus early decortication / Department of Paediatric Surgery, Bahawal Victoria Hospital Bahawalpur // Curr. Opin. Pulm. Med. — 2011. — Vol. 17. — P. 255 — 259.
8.    Song I. H. et al. Clinical application of single incision thoracoscopic surgery: early experience of 264 cases // J. Cardiothorac. Surg. — 2014. — N 8 — 9. — P. 44. doi: 10.1186/1749 — 8090 — 9-44.
9.    Vyhnánek F., Jírava D., Ocadlík M. The role of VATS in the treatment of thoracic empyema // Rozhl Chir. — 2011. — P. 143 — 147 (Czech).
10.    Zahid I., Nagendran M., Routledge T., Scarci M. Comparison of video-assisted thoracoscopic surgery and open surgery in the management of primary empyema // Curr. Opin. Pulm. Med. — 2011. — P. 255 — 259. doi: 10.1097/MCP.0b013e3283473ffe.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

17. Оригінальні дослідження

 

Застосування сучасних ранових полівінілалкогольних пов’язок при вогнепальних ранах м’яких тканин

В. А. Біленький1, Р. М. Михайлусов2, В. В. Негодуйко1

1 Військово-медичний клінічний центр Північного регіону МО України, Харків
2 Харківська медична академія післядипломної освіти

Мета роботи — оцінити ефективність місцевого застосування сучасних полівінілалкогольних ранових пов’язок порівняно з традиційними марлевими пов’язками з маззю «Левомеколь» у пацієнтів з вогнепальними пораненнями м’яких тканин.
Матеріали і методи. Під наглядом перебували 67 поранених з вогнепальними пораненнями м’яких тканин, госпіталізованих у Військово-медичний клінічний центр Північного регіону. Постраждалим основної групи (32 (47,76 %)) проводили лікування із застосуванням сучасних полівінілалкогольних пов’язок, пацієнтам контрольної групи (35 (52,24 %)) — з використанням марлевих пов’язок з маззю «Левомеколь».
Результати та обговорення. Середній термін зменшення локального навколоранового набряку становив (3,2 ± 0,7) доби в основній групі і (4,8 ± 1,3) доби — у контрольній (р < 0,05). Очищення ран в основній групі відзначено на (6,2 ± 0,5) доби, в контрольній — на (5,5 ± 0,4) доби (р < 0,05), поява грануляцій — відповідно на (5,2 ± 0,6) і (6,6 ± 0,4) доби (р < 0,05). Термін нормалізації температури тіла в середньому становив (2,7 ± 0,5) доби в основній групі та (3,9 ± 0,7) доби — в контрольній (р < 0,05). Болісність перев’язок за візуально-аналоговою шкалою оцінено пацієнтами основної групи (0,27 ± 0,09) бала, контрольної — (3,20 ± 0,71) бала (р < 0,05). Кількість перев’язок до накладання вторинних швів становила в основній групі 3,9 ± 0,4, у контрольній — 9,8 ± 1,7 (р < 0,05).
Висновки. Отримані дані свідчать про доцільність застосування сучасних полівінілалкогольних ранових пов’язок у комплексі місцевого лікування вогнепальних поранень м’яких тканин. Застосування марлевих ранових пов’язок з вітчизняною маззю «Левомеколь» є традиційним, доступним, патогенетично обґрунтованим та економічно доцільним методом у сучасних умовах, відмова від якого нині неможлива.

Ключові слова: вогнепальні поранення, м’які тканини, полівінілалкогольні ранові пов’язки.

Список літератури:  
1.    Абаев Ю. К. Справочник хирурга. Раны и раневая инфекция. — Ростов н/Д: Феникс, 2006. — 427 с.
2.    Військова хірургія з хірургією надзвичайних ситуацій / За ред. В. Я. Білого. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. — 512 с.
3.    Вказівки з воєнно-польової хірургії / За ред. Я. Л. Заруцького, А. А. Шудрака. — К.: СПД Чалчинська Н. В., 2014. — 396 с.
4.    Вогнепальні поранення кінцівок: Методичні рекомендації / Укладачі: Бур’янов О. А., Страфун С. С., Шлапак І. П. та ін. — К., 2015. — 46 с.
5.    Военно-полевая хирургия: Учебн. / Под ред. Е. К. Гуманенко. — 2-е изд. — М.: Гэотар-Медиа, 2015. — 768 с.
6.    Михайлусов Р. Н. Традиционные и современные раневые повязки при лечении длительно незаживающих ран // Проблеми військової охорони здоров’я.: Зб. наук. пр. Укр. військ.-мед. академії. — К., 2014. — Вип. 42, т. 1. — C. 499 — 510.
7.    Невідкладна військова хірургія: пер. з англ. — Львів: Наутілус, 2015. — 511 с.
8.    Ольшанский А. В. Лимфотропная антибиотикотерапия в комплексном лечении // Вестник хирургии им. И. И. Грекова. — 2003. — № 2. — С. 117 — 120.
9.    Панов В. В. Лечение огнестрельных ранений мягких тканей в условиях вооруженного конфликта (клинико-экспериментальное исследование): Автореф. дис. ...канд. мед. наук: специальность — 14.00.27. — Ростов н/Д, 2003. — 16 с.
10.    Савченко В. И. Особенности ранений современным огнестрельным оружием // Тихоокеан. мед. журн. — 2003. — № 3. — С. 13 — 17.
11.    Шудрак А. А. Бойова хірургічна травма в ході проведення АТО [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://www.isurgery.com.ua/uploads/presentations/shurdak.pdf.
12.    Яговдик Н. З., Новицкий А. С., Талапин В. И. Фармако-терапевтический справочник дерматолога. — Минск: Беларусь, 1978. — 174 с.
13.    Boateng J. S., Matthews K. H., Stevens H. N.E., Eccleston G. M. Wound healing dressings and drug delivery systems: A review // J. Pharmac. Sci. — 2008. —  Vol. 97, N 8. — P. 2892 — 2923.
14.    Jones V., Grey J. E., Keith H. G. ABC of wound healing. Wound dressings // Br. Med. J. — 2006. — Vol. 332. — P. 777 — 780.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 22 червня 2016 р.

Біленький Віктор Андрійович, полковник мед. служби, гол. лікар Північного регіону
E-mail: vol-ramzes13@yandex.ru

 

Применение современных раневых поливинилалкогольных повязок при огнестрельных ранах мягких тканей

В. А. Беленький1, Р. Н. Михайлусов2, В. В. Негодуйко1

1 Военно-медицинский клинический центр Северного региона МО Украины, Харьков
2 Харьковская медицинская академия последипломного образования

Цель работы — оценить эффективность местного применения современных поливинилалкогольных раневых повязок по сравнению с традиционными марлевыми повязками с мазью «Левомеколь» у пациентов с огнестрельными ранами мягких тканей.
Материалы и методы. Под наблюдением находились 67 раненых с огнестрельными ранениями мягких тканей, поступивших на лечение в Военно-медицинский клинический центр Северного региона. Пострадавшим основной группы (32 (47,76 %)) проводили лечение с применением современных поливинилалкогольных повязок, пациентам контрольной группы (35 (52,24 %)) — с использованием марлевых повязок с мазью «Левомеколь».
Результаты и обсуждение. Средний срок уменьшения локального околораневого отека составил (3,2 ± 0,7) сут в основной группе и (4,8 ± 1,3) сут в контрольной группе (р < 0,05). Очищение ран отмечено в основной группе на (6,2 ± 0,5) сут, в контрольной — на (5,5 ± 0,3) сут (р < 0,05), появление грануляций — соответственно на (5,2 ± 0,6) и (6,6 ± 0,4) сут (р < 0,05). Срок нормализации температуры тела составил в среднем (2,7 ± 0,5) сут в основной группе и (3,9 ± 0,7) сут — в контрольной (р < 0,05). Болезненность перевязок по визуально-аналоговой шкале оценена пациентами основной группы (0,27 ± 0,09) балла, конт­рольной — (3,20 ± 0,71) балла (р < 0,05). Количество перевязок до наложения вторичных швов составило в основной группе 3,9 ± 0,4, в контрольной — 9,8 ± 1,7 (р < 0,05).
Выводы. Полученные данные свидетельствуют о целесообразности применения современных поливинилалкогольных раневых повязок в комплексе местного лечения огнестрельных ран мягких тканей. Применение марлевых раневых повязок с отечественной мазью «Левомеколь» является традиционным, доступным, патогенетически обоснованным и экономически целесообразным методом в современных условиях, отказ от которого в настоящее время невозможен.

Ключевые слова: огнестрельные раны, мягкие ткани, поливинилалкогольные раневые повязки.

Список литературы:  
1.    Абаев Ю. К. Справочник хирурга. Раны и раневая инфекция. — Ростов н/Д: Феникс, 2006. — 427 с.
2.    Військова хірургія з хірургією надзвичайних ситуацій / За ред. В. Я. Білого. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. — 512 с.
3.    Вказівки з воєнно-польової хірургії / За ред. Я. Л. Заруцького, А. А. Шудрака. — К.: СПД Чалчинська Н. В., 2014. — 396 с.
4.    Вогнепальні поранення кінцівок: Методичні рекомендації / Укладачі: Бур’янов О. А., Страфун С. С., Шлапак І. П. та ін. — К., 2015. — 46 с.
5.    Военно-полевая хирургия: Учебн. / Под ред. Е. К. Гуманенко. — 2-е изд. — М.: Гэотар-Медиа, 2015. — 768 с.
6.    Михайлусов Р. Н. Традиционные и современные раневые повязки при лечении длительно незаживающих ран // Проблеми військової охорони здоров’я.: Зб. наук. пр. Укр. військ.-мед. академії. — К., 2014. — Вип. 42, т. 1. — C. 499 — 510.
7.    Невідкладна військова хірургія: пер. з англ. — Львів: Наутілус, 2015. — 511 с.
8.    Ольшанский А. В. Лимфотропная антибиотикотерапия в комплексном лечении // Вестник хирургии им. И. И. Грекова. — 2003. — № 2. — С. 117 — 120.
9.    Панов В. В. Лечение огнестрельных ранений мягких тканей в условиях вооруженного конфликта (клинико-экспериментальное исследование): Автореф. дис. ...канд. мед. наук: специальность — 14.00.27. — Ростов н/Д, 2003. — 16 с.
10.    Савченко В. И. Особенности ранений современным огнестрельным оружием // Тихоокеан. мед. журн. — 2003. — № 3. — С. 13 — 17.
11.    Шудрак А. А. Бойова хірургічна травма в ході проведення АТО [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://www.isurgery.com.ua/uploads/presentations/shurdak.pdf.
12.    Яговдик Н. З., Новицкий А. С., Талапин В. И. Фармако-терапевтический справочник дерматолога. — Минск: Беларусь, 1978. — 174 с.
13.    Boateng J. S., Matthews K. H., Stevens H. N.E., Eccleston G. M. Wound healing dressings and drug delivery systems: A review // J. Pharmac. Sci. — 2008. —  Vol. 97, N 8. — P. 2892 — 2923.
14.    Jones V., Grey J. E., Keith H. G. ABC of wound healing. Wound dressings // Br. Med. J. — 2006. — Vol. 332. — P. 777 — 780.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

18. Оригінальні дослідження

 

Інфузійна терапія пентоксифіліном для лікування переміжної кульгавості у хворих на цукровий діабет 2 типу

В. Г. Мішалов, Н. Ю. Літвінова, О. І. Кефелі-Яновська

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — оцінити ефективність застосування готової стерильної інфузії пентоксифіліну в пацієнтів із захворюваннями периферичних артерій та цукровим діабетом 2 типу на стадії клінічних виявів переміжної кульгавості в умовах амбулаторного лікування.
Матеріали і методи. Критеріями відбору хворих для дослідження були: встановлений діагноз облітераційного захворювання периферичних артерій нижніх кінцівок у стадії переміжної кульгавості та цукровий діабет 2 типу. У дослідження залучено 40 хворих, розділених на дві групи по 20 осіб із статистично однорідними клініко-демографічними характеристиками. Середній вік хворих — 67,8 року. Серед пацієнтів переважали чоловіки — в кожній групі по 75 %. Усі хворі мали некритичну хронічну ішемію нижніх кінцівок, тривалістю від 3 міс до 5 років. Дистанція безбольової ходьби становила в середньому 204,5 м. Вияви початкової невропатії переважно були помірними — в середньому 6,5 бала. Критеріями успішності лікування були різниця між початковою і кінцевою дистанціями безбольової ходьби та зменшення виявів діабетичної периферичної нейропатії за шкалою Neuropathy Symptom Score та комбінованою шкалою NIS-LL (Neuropathy Impairment Score in the Lower Limbs). Лікування проводили в амбулаторних умовах, інфузійну терапію — в умовах денного стаціонару. Основна група додатково приймала пентоксифілін, група порівняння — лише стандартне лікування. Схема застосування — довенна готова стерильна інфузія пентоксифіліну (препарат «Пентотрен») 0,5 мг/мл 200 мл чотири рази на добу. Тривалість введення — 60 хв. Тривалість лікування — 10 днів. Толерантність до фізичного навантаження (ходьба по біговій доріжці) перевіряли до лікування та через 2 тиж, 2 міс і 3 міс після закінчення лікування.
Результати та обговорення. Після лікування у хворих основної групи дистанція безбольової ходьби статистично значуще збільшилася майже на 50 % проти 7,8 % у контрольній групі, а вияви діабетичної периферичної нейропатії зменшилися на 40 % проти 6,5 % у контрольній групі.
Висновки. Інфузійне введення розчину пентоксифіліну у вигляді готової стерильної інфузії пентоксифіліну можна рекомендувати для лікування пацієнтів із захворюваннями периферичних артерій та цукровим діабетом 2 типу на стадії клінічних виявів переміжної кульгавості.

Ключові слова: переміжна кульгавість, захворювання периферичних артерій, діабетична периферична нейропатія, пентоксифілін.

Список літератури:  
1.    Althouse A. D., Abbott J. D., Forker A. D. et al. Risk factors for incident peripheral arterial disease in type 2 diabetes: results from the bypass angioplasty revascularization investigation in type 2 diabetes (bari 2d) trial // Diabetes Care. — 2014. — Vol. 37, N 5. — P. 1346 — 1352.
2.    Feinleib M. A dictionary of epidemiology, fourth edition // Am. J. Epidemiol. — 2001. — Vol. 154, N 1. — P. 93 — 94.
3.    Fowkes F. G.R., Rudan D., Rudan I. et al. Comparison of global estimates of prevalence and risk factors for peripheral artery disease in 2000 and 2010: a systematic review and analysis. — 2013.
4.    Gore M., Brandenburg N. A., Dukes E. et al. Pain severity in diabetic peripheral neuropathy is associated with patient functioning, symptom levels of anxiety and depression, and sleep // J. Pain Symptom Management. — 2005. — Vol. 30, N 4. — P. 374 — 385.
5.    Hirsch A. T., Duval S. The global pandemic of peripheral artery disease // Lancet. — 2013. — Vol. 382, N 9901.
6.    McCarty M. F., O’Keefe J. H., DiNicolantonio J. J. Pentoxifylline for vascular health: a brief review of the literature // Open Heart. — 2016. — Vol. 3, N 1. — P. e000365.
7.    Mills J. L., Conte M. S., Armstrong D. G. et al. The society for vascular surgery lower extremity threatened limb classification system: risk stratification based on wound, ischemia, and foot infection (wifi) // J. Vasc. Surg. — 2014. — Vol. 59, N 1. — P. 220 — 234.
8.    Moxey P. W., Gogalniceanu P., Hinchliffe R. J. et al. Lower extremity amputations-a review of global variability in incidence // Diabetic medicine: a Journal of the British Diabetic Association. — 2011. — Vol. 28, N 10. — P. 1144 — 1153.
9.    Mythili A., Kumar K. D., Subrahmanyam K. A. et al. A comparative study of examination scores and quantitative sensory testing in diagnosis of diabetic polyneuropathy // Int. J. Diab. Dev. Ctries. — Vol. 30, N 1.
10.    Perez-Gomez M. V., Sanchez-Niño M. D., Sanz A. B.et al. Targeting inflammation in diabetic kidney disease: early clinical trials // Exp.Opin. Invest. Drugs. — 2016. — P. 1 — 14.
11.    Ph. Eur. 8 European pharmacopoeia online 8.1. — 2016. — Moda access: http://online6.edqm.eu/ep808/mobile/European pharmacopoeia online 8.8/2016.
12.    Rooke T. W., Hirsch A. T., Misra S. et al. Management of patients with peripheral artery disease (compilation of 2005 and 2011 accf/aha guideline recommendations): a report of the american college of cardiology foundation/american heart association task force on practice guidelines // J. Am. Coll. Cardiol. — 2013. — Vol. 61, N 14. — P. 1555 — 1570.
13.    Salhiyyah K., Senanayake E., Abdel-Hadi M. et al. Pentoxifylline for intermittent claudication // Cochrane Database of Syst. Rev. — 2012. — Vol. 1, N 1.
14.    Tesfaye S., Boulton A. J.M., Dyck P. J. et al. Diabetic neuropathies: update on definitions, diagnostic criteria, estimation of severity, and treatments // Diabetes Сare. — 2010. — Vol. 33, N 10. — P. 2285 — 2293.
15.    Tesfaye S., Selvarajah D. Advances in the epidemiology, pathogenesis and management of diabetic peripheral neuropathy // Diab. Metab. Res. Rev. — 2012. — Vol. 28, N S1. — P. 8 — 14.
16.    Wong P. F., Chong L. Y., Mikhailidis D. P. et al. Antiplatelet agents for intermittent claudication // Cochrane Database Syst. Rev. — 2011. — N 11. — CD001272.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 23 червня 2016 р.

Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60

 

Инфузионная терапия пентоксифиллином для лечения перемежающейся хромоты у больных сахарным диабетом 2 типа

В. Г. Мишалов, Н. Ю. Литвинова, О. И. Кефели-Яновская

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — оценить эффективность применения готовой стерильной инфузии пентоксифиллина у больных с заболеваниями периферических артерий и сахарным диабетом 2 типа на стадии клинических проявлений перемежающейся хромоты в условиях амбулаторного лечения.
Материалы и методы. Критериями отбора больных для исследования были: установленный диагноз облитерирующего заболевания периферических артерий нижних конечностей в стадии перемежающейся хромоты и сахарного диабета 2 типа. В исследование включено 40 больных, которых распределили на две группы по 20 лиц со статистически однородными клинико-демографическими характеристиками. Средний возраст больных составлял 67,8 года. Среди пациентов преобладали мужчины — в каждой группе по 75 %. Все больные имели некритическую хроническую ишемию нижних конечностей продолжительностью от 3 мес до 5 лет. Дистанция безболевой ходьбы составляла в среднем 204,5 м. Проявления начальной невропатии преимущественно были умеренные — в среднем 6,5 балла. Критериями успешности лечения были разница между начальной и конечной дистанцией безболевой ходьбы и уменьшение проявлений диабетической периферической нейропатии по шкале Neuropathy Symptom Score и комбинированной шкале NIS-LL (Neuropathy Impairment Score in the Lower Limbs). Лечение проводили в амбулаторных условиях, инфузионную терапию — в условиях дневного стационара. Основная группа дополнительно принимала пентоксифиллин, группа сравнения — только стандартное лечение. Схема применения: внутривенно готовая стерильная инфузия пентоксифиллина (препарат «Пентотрен») 0,5 мг/мл 200 мл четыре раза в сутки. Продолжительность введения — 60 мин. Продолжительность лечения — 10 дней. Толерантность к физической нагрузке (ходьба по беговой дорожке) проверяли до лечения и через 2 нед, 2 мес и 3 мес после окончания лечения.
Результаты и обсуждение. После проведенного лечения у больных основной группы дистанция безболевой ходьбы статистически значимо увеличилась почти на 50 по сравнению с 7,8 % в контрольной группе, а проявления диабетической периферической нейропатии уменьшились на 40 по сравнению с 6,5 % в контрольной группе.
Выводы. Инфузионное введение раствора пентоксифиллина в виде готовой стерильной инфузии пентоксифиллина может быть рекомендовано для лечения пациентов с заболеваниями периферических артерий и сахарным диабетом 2 типа на стадии клинических проявлений перемежающейся хромоты.

Ключевые слова: перемежающаяся хромота, заболевания периферических артерий, диабетическая периферическая нейропатия, пентоксифиллин.

Список литературы:  
1.    Althouse A. D., Abbott J. D., Forker A. D. et al. Risk factors for incident peripheral arterial disease in type 2 diabetes: results from the bypass angioplasty revascularization investigation in type 2 diabetes (bari 2d) trial // Diabetes Care. — 2014. — Vol. 37, N 5. — P. 1346 — 1352.
2.    Feinleib M. A dictionary of epidemiology, fourth edition // Am. J. Epidemiol. — 2001. — Vol. 154, N 1. — P. 93 — 94.
3.    Fowkes F. G.R., Rudan D., Rudan I. et al. Comparison of global estimates of prevalence and risk factors for peripheral artery disease in 2000 and 2010: a systematic review and analysis. — 2013.
4.    Gore M., Brandenburg N. A., Dukes E. et al. Pain severity in diabetic peripheral neuropathy is associated with patient functioning, symptom levels of anxiety and depression, and sleep // J. Pain Symptom Management. — 2005. — Vol. 30, N 4. — P. 374 — 385.
5.    Hirsch A. T., Duval S. The global pandemic of peripheral artery disease // Lancet. — 2013. — Vol. 382, N 9901.
6.    McCarty M. F., O’Keefe J. H., DiNicolantonio J. J. Pentoxifylline for vascular health: a brief review of the literature // Open Heart. — 2016. — Vol. 3, N 1. — P. e000365.
7.    Mills J. L., Conte M. S., Armstrong D. G. et al. The society for vascular surgery lower extremity threatened limb classification system: risk stratification based on wound, ischemia, and foot infection (wifi) // J. Vasc. Surg. — 2014. — Vol. 59, N 1. — P. 220 — 234.
8.    Moxey P. W., Gogalniceanu P., Hinchliffe R. J. et al. Lower extremity amputations-a review of global variability in incidence // Diabetic medicine: a Journal of the British Diabetic Association. — 2011. — Vol. 28, N 10. — P. 1144 — 1153.
9.    Mythili A., Kumar K. D., Subrahmanyam K. A. et al. A comparative study of examination scores and quantitative sensory testing in diagnosis of diabetic polyneuropathy // Int. J. Diab. Dev. Ctries. — Vol. 30, N 1.
10.    Perez-Gomez M. V., Sanchez-Niño M. D., Sanz A. B.et al. Targeting inflammation in diabetic kidney disease: early clinical trials // Exp.Opin. Invest. Drugs. — 2016. — P. 1 — 14.
11.    Ph. Eur. 8 European pharmacopoeia online 8.1. — 2016. — Moda access: http://online6.edqm.eu/ep808/mobile/European pharmacopoeia online 8.8/2016.
12.    Rooke T. W., Hirsch A. T., Misra S. et al. Management of patients with peripheral artery disease (compilation of 2005 and 2011 accf/aha guideline recommendations): a report of the american college of cardiology foundation/american heart association task force on practice guidelines // J. Am. Coll. Cardiol. — 2013. — Vol. 61, N 14. — P. 1555 — 1570.
13.    Salhiyyah K., Senanayake E., Abdel-Hadi M. et al. Pentoxifylline for intermittent claudication // Cochrane Database of Syst. Rev. — 2012. — Vol. 1, N 1.
14.    Tesfaye S., Boulton A. J.M., Dyck P. J. et al. Diabetic neuropathies: update on definitions, diagnostic criteria, estimation of severity, and treatments // Diabetes Сare. — 2010. — Vol. 33, N 10. — P. 2285 — 2293.
15.    Tesfaye S., Selvarajah D. Advances in the epidemiology, pathogenesis and management of diabetic peripheral neuropathy // Diab. Metab. Res. Rev. — 2012. — Vol. 28, N S1. — P. 8 — 14.
16.    Wong P. F., Chong L. Y., Mikhailidis D. P. et al. Antiplatelet agents for intermittent claudication // Cochrane Database Syst. Rev. — 2011. — N 11. — CD001272.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

19. Оригінальні дослідження

 

Вплив тромбопрофілактики низькомолекулярним гепарином еноксапарином натрію на гемостаз

О. С. Козіна, О. М. Клигуненко

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро

Мета роботи — оцінити ефективність та безпечність впливу на гемостаз різних доопераційних стартів тромбопрофілактики еноксапарином натрію у хворих у плановій абдомінальній хірургії.
Матеріали і методи. Пацієнтів було проспективно розподілено на групи залежно від препарату та режиму тромбопрофілактики. У 1-й групі (n = 48) використовували еноксапарин натрію («Фленокс») у дозі 2000 МО, який вводили за 2 год до операції і по 2000 МО 1 раз на добу впродовж 7 діб після операції. Пацієнтам 2-ї групи (n = 29) цей препарат в дозі 2000 МО вводили за 8 год до операції і по 2000 МО 1 раз на добу впродовж 7 діб після оперативного втручання. Групи були порівнянні за співвідношенням статей, віком, супутньою патологією, класом за АSA (1 — 2) і типом оперативного втручання (лапароскопічна холецистектомія, герніопластика). Досліджували рівень тромбоцитів, протромбіновий час, міжнародне нормалізоване відношення, активований частковий тромбопластиновий час, анти-Ха-факторну активність, вміст фібриногену, протеїну С, антитромбіну III, розчинних фібрин-мономерних комплексів і D-димеру.
Результати та обговорення. На тлі тромбопрофілактики еноксапарином натрію з доопераційним стартом за 2 год до операції в 1-шу добу післяопераційного періоду в гемостатичному балансі поряд з активацією судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, уповільненням активності зовнішнього шляху коагуляції, подовженням часу утворення тромбу та активацією загального шляху зсідання, на тлі активації фібринолізу виникала загроза кровотечі при зменшенні ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (ТЕУ). Гемостатичний баланс на 5-ту добу після операції зміщався у бік відносної гіпокоагуляції, що зменшувало ризик розвитку ТЕУ, проте не знімало загрозу розвитку кровотечі. Наприкінці дослідження спостерігали нормалізацію гемостатичного балансу та зменшення ризику розвитку ускладнень, пов’язаних з його порушеннями. Тромбопрофілактика еноксапарином натрію, яку було розпочато за 8 год до операції, в 1-шу добу післяопераційного періоду забезпечувала блокування патологічної активації судинно-тромбоцитарного гемостазу, зовнішнього, внутрішнього та загального шляхів коагуляції, прискорювала лізис зсідків на тлі активування природних антикоагулянтних систем організму. Ризик тромбозу зводився до мінімуму, проте ризик кровотечі не зменшувався. На 5-ту добу після операції при збереженні активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, інгібуванні активності зовнішнього та внутрішнього шляхів коагуляції, але збереженні активності загального шляху зсідання та підвищеному рівні протеїну С зі стабілізацією фібринолізу стабільність гемокоагуляційного балансу була сталою. Це не зменшувало ризик виникнення ТЕУ і кровотеч у післяопераційний період.
Висновки. Тромбопрофілактика еноксапарином натрію з доопераційним стартом має максимально інгібувальний вплив на систему гемостазу, що визначає розвиток подальших геморагічних ускладнень. Це потребує подальших досліджень щодо можливості використання препарату для тромбопрофілактики у режимі післяопераційного старту.

Ключові слова: тромбопрофілактика, еноксапарин натрію, планові абдомінальні хірургічні втручання, гемостаз.

Список літератури:  
1.    Бойко В. Н., Березницький Я. С., Матвійчук Б. О. Міждисциплінарні клінічні рекомендації. Венозний тромбоемболізм: діагностика, лікування, профілактика. — 2011.
2.    Венозний тромбоемболізм: діагностика, лікування, профілактика: міждисциплінарні клінічні рекомендації. — К., 2011. — 110 с.
3.    Гамзатов Х. А., Гуржий Д. В., Лазарев С. М. и др. Использование теста генерации тромбина для оценки коагуляционной и антикоагулянтной активности системы гемостаза у больных с абдоминальным сепсисом // Вестн. хирургии им. И. И. Грекова. — 2013. — № 5. — С. 66 — 70.
4.    Добровольский А. Б., Титаева Е. В. Лабораторная диагностика нарушений системы гемостаза. Скрининговые тесты // Рос. кардиол. журн. — 2015. — № 3. — С. 52 — 57.
5.    Ложкин А. П., Чернохвостов Ю. В., Двоеносов В. Г. и др. Влияние психоэмоционального стресса на содержание лейкоцитов и тромбодинамику у здоровых добровольцев // Казан. мед. журнал. — 2013. — № 5. — С. 718 — 722.
6.    Шапошников С. А., Синьков С. В., Заболотских  И. Б. Детализация риска развития тромбоэмболических осложнений в абдоминальной хирургии // Вестн. хирургии им. И. И. Грекова. — 2013. — № 6. — С. 59 — 63.
7.    Kakkar  A. K., Agnelli G., Fisher W. et. al. Preoperative enoxaparin versus postoperative semuloparin thromboprophylaxis in major abdominal surgery: a randomized controlled trial // Ann. Surg. — 2014. — Vol. 259, N 6. — P. 1073 — 1079. doi: 10.1097/ SLA.0000000000000430.
8.    Schissler A. J., Rozenshtein A., Schluger N. W., Einstein A. J. National trends in emergency room diagnosis of pulmonary embolism, 2001 — 2010: a cross-sectional study // Respir. Res. — 2015. — Vol. 16, N 1. — P. 44. US National Library of Medicine National Institutes of Health — doi:10.1186 / s12931 — 015 — 0203 — 9.
9.    Thaler J.,  Ay C., Kaider А. et. al. Biomarkers predictive of venous thromboembolism in patients with newly diagnosed high-grade gliomas // Neuro Oncol. — 2014. — Vol. 16, N 12. — P. 1645 — 1651.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 23 червня 2016 р.

Клигуненко Олена Миколаївна, д. мед. н., проф., зав. кафедри
E-mail: kligunenko@yandex.ua

 

Влияние тромбопрофилактики низкомолекулярным гепарином эноксапарином натрия на гемостаз

О. С. Козина, Е. Н. Клигуненко

ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», Днепр

Цель работы — оценить эффективность и безопасность влияния на гемостаз разных дооперационных стартов тромбопрофилактики эноксапарином натрия у больных в плановой абдоминальной хирургии.
Материалы и методы. Пациентов проспективно распределили на группы в зависимости от препарата и режима тромбопрофилактики. В 1-й группе (n = 48) использовали эноксапарин натрия («Фленокс») в дозе 2000 МЕ, который вводили за 2 ч до операции и по 2000 МО 1 раз в сутки на протяжении 7 суток после нее. Пациентам 2-й группы (n = 29) этот препарат в дозе 2000 МЕ вводили за 8 ч до операции и по 2000 МЕ 1 раз в сутки в течение 7 суток после оперативного вмешательства. Группы были сопоставимы по соотношению полов, возрасту, сопутствующей патологии, классу по АSA (1 — 2) и типу оперативного вмешательства (лапароскопическая холецистэктомия, герниопластика). Исследовали уровень тромбоцитов, протромбиновое время, анти-Ха-факторную активность, международное нормализованное отношение, активированное частичное тромбопластиновое время, содержание фибриногена, протеина С, антитромбина III, растворимых фибрин-мономерных комплексов, D-димера.
Результаты и обсуждение. На фоне тромбопрофилактики эноксапарином натрия с дооперационным стартом за 2 ч до операции в 1-е сутки послеоперационного периода в гемостатическом балансе наряду с активацией сосудисто-тромбоцитарного звена гемостаза, замедлением активности внешнего пути свертывания, удлинением времени образования тромба и активацией общего пути свертывания на фоне активации фибринолиза возникала угроза кровотечения при уменьшении риска развития тромбоэмболических осложнений (ТЭО). Гемостатический баланс на 5-е сутки после операции смещался в сторону относительной гипокоагуляции, что уменьшало риск развития ТЭО, однако не исключало угрозы развития кровотечения. В конце исследования наблюдали нормализацию гемостатического баланса и уменьшение риска развития осложнений, связанных с его нарушениями. Тромбопрофилактика эноксапарином натрия, начатая за 8 ч до операции, в 1-е сутки послеоперационного периода обеспечивала блокировку патологической активации сосудисто-тромбоцитарного гемостаза, внешнего, внутреннего и общего путей коагуляции, ускоряла лизис сгустков на фоне активации естественных  антикоагулянтных систем организма. Риск тромбоза сводился к минимуму, однако риск кровотечения не уменьшался. На 5-е сутки после операции при сохранении активации сосудисто-тромбоцитарного звена гемостаза, ингибирования активности внешнего и внутреннего путей коагуляции, но сохранении активности общего пути свертывания и повышенном уровне протеина С со стабилизацией фибринолиза, стабильность гемокоагуляционного баланса была постоянной. Это не уменьшало риска возникновения ТЭО и кровотечений в послеоперационный период.
Выводы. Тромбопрофилактика эноксапарином натрия с дооперационным стартом имеет максимально ингибирующее влияние на систему гемостаза, что определяет развитие дальнейших геморрагических осложнений. Это требует дальнейших исследований относительно возможности исспользования препарата для тромбопрофилактики в режиме послеоперационного старта.

Ключевые слова: тромбопрофилактика, эноксапарин натрия, плановые абдоминальные хирургические вмешательства, гемостаз.

Список литературы:

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

20. ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

 

Успішне хірургічне лікування пацієнтки з інтрамускулярною міксомою сідничної ділянки

Р. М. Козубович1, 2, О. І. Сопко1, 2, Р. В. Бондарєв1, І. Л. Заря1, М. О. Юр’єв2, В. С. Панасюк2, С. С. Крамаренко1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 9

Описано рідкісний клінічний випадок успішного лікування пацієнтки віком 52 роки з інтрамускулярною міксомою правої сідничної ділянки. Хвора перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 9. Украй низька частота захворюваності та незначна специфічність клінічних даних інтрамускулярної міксоми ускладнюють діагностику цієї патології. Для діагностики виконано загальноклінічні та ультразвукове дослідження правої сідничної ділянки і пункційну біопсію. При цитологічному дослідженні отриманої при біопсії желеподібної субстанції атипових клітин не виявлено. Діагноз «інтрамускулярна міксома» встановлено після оперативного видалення пухлини з ексцизійною біопсією. Хвору виписано в задовільному стані.

Ключові слова: інтрамускулярна міксома, мезенхімальна пухлина, оперативне лікування.

Список літератури:  
1.    Enzinger F. M. Intramuscular myxoma: a review and follow-up study of 34 cases // Am. J. Clin. Pathol. — 1965. — Vol. 43. — P. 104 — 113.
2.    Higashida T. Radiological characteristics and management of intramuscular myxoma of the temporal muscle: case report // Neurol. Med. Chir. (Tokyo). — 2014.
3.    Kabukcuoglu F., Kabukcuoglu Y., Yilmaz B. et al. Mazabraud’s syndrome: intramuscular myxoma associated with fibrous dysplasia // Pathol. Oncol. Res. — 2014. — Vol. 10, N 2. — P. 121 — 123.
4.    Li G., Jiang W., Li W., Li J. Intramuscular myxoma of the hyoglossus muscle: A case report and literature review // Oncol. Lett. — 2014. — Vol. 7, N 5. — P. 1679 — 1682.
5.    Nielsen G. P., O’Connell J. X., Rosenberg A. E. Intramuscular myxoma: a clinicopathologic study of 51 cases with emphasis on hypercellular and hypervascular variants // Am. J. Surg. Pathol. — 1998. — Vol. 22, N 10. — P. 1222 — 1227.
6.    Schwartz H. S., Walker R. Recognizable magnenic resonance imaging characteristics of intramuscular myxoma // Orthopedics. — 1997. — Vol. 20, N 5. — P. 431 — 435.
7.    Silver W. P., Harrelson J. M., Scully S. P. Intramuscular myxoma: a clinicopathologic study of 17 patients // Clin. Orthop. Relat. Res. — 2014. — Vol. 403. — P. 191 — 197.
8.    Stout A. P. Myxoma, the tumor of primitive mesenchyme // Ann. Surg. — 1948. — Vol. 127. — P. 706 — 719.
9.    Theodorou D., Kleidi E. S., Doulami G. I. et al. Intramuscular myxoma associated with an increased carbohydrate antigen 19.9 level in a woman: a case report // J. Med. Case Rep. — 2011. — N 5. — P. 184.
10.    Zou L. Y., Brown D. A., Li A. C. Intramuscular myxoma // Ultrasound Q. — 2013. — Vol. 29, N 3. — P. 255 — 256.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 11 квітня 2016 р.

Козубович Руслан Миколайович, к. мед. н., лікар-хірург
04112, м. Київ, вул. Ризька, 1. Тел. (44) 440-03-22

 

Успешное хирургическое лечение пациентки с интрамускулярной миксомой ягодичной области

Р. Н. Козубович1, 2, А. И. Сопко1, 2, Р. В. Бондарев1, И. Л. Заря1, Н. А. Юрьев2, В. С. Панасюк2, С. С. Крамаренко1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 9

Описан редкий клинический случай успешного лечения пациентки в возрасте 52 года с интрамускулярной миксомой правой ягодичной области. Больная находилась на стационарном лечении в хирургическом отделении Киевской городской клинической больницы № 9. Крайне низкая частота заболеваемости и незначительная специфичность клинических данных интрамускулярной миксомы затрудняют диагностику данной патологии. Для диагностики выполнили общеклинические и ультразвуковое исследования правой ягодичной области и пункционную биопсию. При цитологическом исследовании полученной при биопсии желеобразной субстанции атипичных клеток не обнаружено. Диагноз «интрамускулярная миксома» установлен после проведенного оперативного лечения с эксцизионной биопсией. Больная выписана в удовлетворительном состоянии.

Ключевые слова: интрамускулярная миксома, мезенхимальная опухоль, оперативное лечение.

Список литературы:  
1.    Enzinger F. M. Intramuscular myxoma: a review and follow-up study of 34 cases // Am. J. Clin. Pathol. — 1965. — Vol. 43. — P. 104 — 113.
2.    Higashida T. Radiological characteristics and management of intramuscular myxoma of the temporal muscle: case report // Neurol. Med. Chir. (Tokyo). — 2014.
3.    Kabukcuoglu F., Kabukcuoglu Y., Yilmaz B. et al. Mazabraud’s syndrome: intramuscular myxoma associated with fibrous dysplasia // Pathol. Oncol. Res. — 2014. — Vol. 10, N 2. — P. 121 — 123.
4.    Li G., Jiang W., Li W., Li J. Intramuscular myxoma of the hyoglossus muscle: A case report and literature review // Oncol. Lett. — 2014. — Vol. 7, N 5. — P. 1679 — 1682.
5.    Nielsen G. P., O’Connell J. X., Rosenberg A. E. Intramuscular myxoma: a clinicopathologic study of 51 cases with emphasis on hypercellular and hypervascular variants // Am. J. Surg. Pathol. — 1998. — Vol. 22, N 10. — P. 1222 — 1227.
6.    Schwartz H. S., Walker R. Recognizable magnenic resonance imaging characteristics of intramuscular myxoma // Orthopedics. — 1997. — Vol. 20, N 5. — P. 431 — 435.
7.    Silver W. P., Harrelson J. M., Scully S. P. Intramuscular myxoma: a clinicopathologic study of 17 patients // Clin. Orthop. Relat. Res. — 2014. — Vol. 403. — P. 191 — 197.
8.    Stout A. P. Myxoma, the tumor of primitive mesenchyme // Ann. Surg. — 1948. — Vol. 127. — P. 706 — 719.
9.    Theodorou D., Kleidi E. S., Doulami G. I. et al. Intramuscular myxoma associated with an increased carbohydrate antigen 19.9 level in a woman: a case report // J. Med. Case Rep. — 2011. — N 5. — P. 184.
10.    Zou L. Y., Brown D. A., Li A. C. Intramuscular myxoma // Ultrasound Q. — 2013. — Vol. 29, N 3. — P. 255 — 256.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

21. випадок із практики

 

Випадок лікування пацієнтки з постімплантаційним поліакриламідним синдромом

О. М. Петренко1, С. В. Бадзюх2, Б. Г. Безродний1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 4

Описано випадок лікування пацієнтки 1988 року народження з діагнозом «постімплантаційний поліакриламідний синдром», госпіталізованої до відділення гнійної хірургії Київської міської клінічної лікарні № 4 з діагнозом «флегмона лівої статевої губи». Хвора перенесла низку операцій, під час яких виявлено декілька абсцедуючих запливів, джерелом яких був ретромамарний простір зліва, куди в 2006 р. було введено поліакриламідний гель під час проведення збільшувальної мамопластики. Основними умовами для загоєння ран була адекватна санація патологічних вогнищ та видалення просочених гелем тканин. Пластичне закриття рани виконали на 14-ту добу після повного очищення ран від гелю та появи грануляцій. Установлено здатність поліакриламідного гелю мігрувати на значні відстані вздовж клітинних просторів, що спричиняє його накопичення у різних місцях черевної стінки з утворенням абсцесів.

Ключові слова: поліакриламідний гель, субпекторальний простір, абсцес.

Список літератури:  
1.    Адамян А. А., Суламанидзе М. А., Романов Ю. В. Результат коррекции дефектов мягких тканей полиакриламидным гелем // Анналы пластической, реконструктивной и эстетической хирургии. — 2004. — № 1. — С. 23 — 31.
2.    Горюнов С. В., Ромашов Д. В. Гнойная хирургия: Атлас. — М.: Бином. Лаборатория знаний, 2004. — 558 с.
3.    Крайник И. В., Повзун С. А. Осложнения контурной пластики полиакриламидными гелями // III Междунар. конгресс по пластической, реконструктивной и эстетической хирургии (Москва, 19 — 21 февраля 2002 г.). — С. 3 — 72.
4.    Калехсаева М. В. Хирургическое лечение осложнений увеличивающей маммопластики полиакриламидным гелем: Автореф. дис. …канд. мед. н. — М., 2008. — 8  с.
5.    Лопатин В. В., Шехтер А. Б. Комментарии к статье Острецовой Н. И., Адамяна А. А., Копыльцова А. А. «Полиакриламидные гели, их безопасность и эффективность (обзор)» // Анналы пластической, реконструктивной и эстетической хирургии. — 2003. — № 4. — С. 61 — 66.
6.    Миланов Н. О., Старцева О. И. Тактика хирургического устранения последствий введения полиакриламидного геля в область молочной железы с целью увеличивающей пластики // РМЖ. — 2006. — Т. 1, № 1. — С. 15 — 22.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 14 червня 2016 р.

Петренко Олег Миколайович, к. мед. н., асистент кафедри хірургії № 2
01030, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 13. Е-mail: olegnpetrenko@ukr.net

 

Случай лечения пациентки с постимплантационным полиакриламидным синдромом

О. Н. Петренко1, С. В. Бадзюх2, Б. Г. Безродный1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 4

Описан случай лечения пациентки 1988 года рождения с диагнозом «постимплантационный полиакриламидный синдром», которая была госпитализирована в отделение гнойной хирургии Киевской городской клинической больницы № 4 с диагнозом «флегмона левой большой половой губы». Больная перенесла ряд операций, во время которых выявлено несколько абсцедирующих затеков, источником которых было ретромаммарное пространство слева, куда в 2006 г. был введен полиакриламидный гель во время проведения увеличивающей маммопластики. Основными условиями для заживлення ран были адекватная санация патологических очагов и удаление пропитанных гелем тканей. Пластическое закрытие раны выполнили на 14-е сутки после полного очищения ран от геля и появления грануляций. Установлена способность полиакриламидного геля мигрировать на значительные расстояния вдоль клеточных пространств, что вызывает его накопление в разных местах брюшной стенки с образованием абсцессов.

Ключевые слова: полиакриламидный гель, субпекторальное пространство, абсцесс.

Список литературы:

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

22. ОГЛЯДИ

 

Госипібома: сучасний погляд на проблему

В. В. Крижевський, М. А. Мендель, Ю. В. Павлович

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

Проведено аналіз літературних джерел, присвячених госипібомі (забутому в порожнинах або тканинах хірургічному перев’язочному марлевому матеріалу). Наведено дані щодо частоти виявлення, патологічних змін, чинників ризику, клінічних виявів, методів діагностики та лікування. Особливу увагу приділено медико-правовим аспектам цього ятрогенного ускладнення та організації його профілактики. Госипібому необхідно завжди вносити в диференційний діагностичний алгоритм у хворих, які мали в анамнезі оперативні втручання та незвичайну абдомінальну симптоматику. Випадки госипібоми вважаються класичним прикладом ятрогенних пошкоджень і свідчать про порушення стандартів надання медичної допомоги.

Ключові слова: госипібома, забуте хірургічне чужорідне тіло, ускладнення.

Інше:
Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 16 червня 2016 р.

Мендель Микола Андрійович, к. мед. н., доцент кафедри загальної та невідкладної хірургії
E-mail: nickmendel@mail.ru

 

Госсипибома: современный взгляд на проблему

В. В. Крыжевский, Н. А. Мендель, Ю. В. Павлович

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев

Проведен анализ литературных источников, посвященных госсипибоме (забытому в полостях или тканях хирургическому перевязочному марлевому материалу). Приведены данные о частоте встречаемости, патологических изменениях, факторах риска, клинических проявлениях, методах диагностики и лечения. Особое внимание уделено медико-правовым аспектам данного ятрогенного осложнения и организации его профилактики. Госсипибома должна всегда быть включена в дифференциальный диагностический алгоритм у пациентов, которые имели в анамнезе оперативные вмешательства и необъяснимую абдоминальную симптоматику. Случаи госсипибомы считаются классическим примером ятрогенных повреждений и свидетельствуют о нарушении стандартов оказания медицинской помощи.

Ключевые слова: госсипибома, забытое хирургическое инородное тело, осложнения.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

23. ювілеї

 

Юрій Віленський — літописець української медицини

Знаний український вчений, письменник та журналіст Юрій Віленський відзначає своє 85-річчя. Редакційна колегія журналу «Хірургія України» зичить ювілярові,  нашому постійному авторові міцного здоров’я, творчої енергії та нових звер

 

Юрий Виленский — летописец украинской медицины

Известный украинский ученый, писатель и журналист Юрий Виленский отмечает свое 85-летие. Редакционная коллегия журнала «Хирургия Украины» желает юбиляру, нашему постоянному автору крепкого здоровья, творческой энергии и новых свершений на ниве исследований истории украинской медицины.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»