Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(58) // 2016

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

Двадцятирічний досвід лапароскопічної пластики гриж стравохідного отвору діафрагми: аналіз віддалених результатів 2500 операцій

А. В. Малиновський, В. В. Грубнік

Одеський національний медичний університет

Мета роботи: 1) проаналізувати віддалені результати лапароскопічної пластики стравохідного отвору діафрагми (СОД) різними методами залежно від класу гриж СОД згідно з оригінальною класифікацією, яка ґрунтується на площі СОД; 2) визначити оптимальний метод пластики залежно від класу грижі; 3) оцінити віддалені результати принципово нового методу пластики гігантських гриж.
Матеріали і методи. Із загальної кількості 2485 хворих, прооперованих у період з 1994 до 2016 рр., проаналізовано результати однорідної когорти з 1261 пацієнта. До 1-ї групи залучено 522 пацієнтів з площею СОД < 10 см2 (малі грижі), яким виконували крурорафію. до 2-ї — 591 пацієнта з площею СОД 10 — 20 см2 (великі грижі), яким виконували або крурорафію (підгрупа А, n = 227), або алопластику (підгрупа Б, n = 364). У більшості хворих з цієї підгрупи виконано двошарову пластику полегшеним трансплантатом Ultrapro, який частково розсмоктується; до 3-ї — 148 пацієнтів з площею СОД > 20 см2 (гігантські грижі), яким виконували зазначену алопластику (підгрупа А, n = 108) або використовували нову методику ненатяжної пластики полегшеним політетрафторетиленовим трансплантатом з периферичним нітиноловим каркасом Rebound HRD-Hiatus hernia (підгрупа Б, n = 40).
Результати та обговорення. У 1-й групі рецидиви виникли у 3,8 %, дисфагія — у 1,9 % хворих, у підгрупі А 2-ї групи — відповідно у 12,3 та 2,2 % хворих. Частота рецидивів у цих групах достовірно відрізнялася на користь малих гриж. У підгрупі Б 2-ї групи рецидиви зафіксовано у 4,9 %, дисфагію — у 6,3 %, стриктури — у 0,8 % хворих. Більшість випадків дисфагії та всі випадки стриктур були пов’язані з використанням поліпропіленових трансплантатів. Частота рецидивів між цією і попередньою підгрупами достовірно відрізнялася на користь алопластики. У підгрупі А 3-ї групи рецидиви виникли у 17,6 %, дисфагія — у 7,4 %, стриктура — у 0,9 % хворих. Частота рецидивів у цій групі порівняно з підгрупою Б 2-ї групи достовірно відрізнялася на користь великих гриж. У підгрупі Б 3-ї групи новий метод ненатяжної каркасної пластики дав змогу повністю уникнути рецидивів і стравохідних ускладнень у 40 пацієнтів, період спостереження — як мінімум 3 роки. Різниця щодо частоти рецидивів порівняно з підгрупою А 3-ї групи була статистично значущою.
Висновки. При малих грижах СОД оптимальним видом пластики є крурорафія, при великих грижах — оригінальна методика двошарової пластики полегшеним сітчастим трансплантатом, який частково розсмоктується, при гігантських грижах — ненатяжна пластика полегшеним політетрафторетиленовим трансплантатом з периферичним нітиноловим каркасом.

Ключові слова: грижа стравохідного отвору діафрагми, крурорафія, алопластика, полегшений трансплантат, який частково розсмоктується, політетрафторетиленовий трансплантат, нітинол.

Список літератури:  
1.    Грубник В. В., Малиновский А. В. Критические аспекты лапароскопической хирургии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и грыж пищеводного отверстия диафрагмы. — Одесса: ВМВ-типография, 2015. — 106 с.
2.    Antoniou S. A., Koch O. O., Antoniou G. A. et al. Mesh-reinforced hiatal hernia repair: a review on the effect on postoperative dysphagia and recurrence // Langenbeck’s Arch. Surg. — 2012. — Vol. 397, N 1. — P. 19 — 27.
3.    Carpelan-Holmstrom M., Kruuna O., Salo J. et al. Late mesh migration through the stomach wall after laparoscopic refundoplication using a dual-sided PTFE/ePTFE mesh // Hernia. — 2011. — Vol. 15, N 2. — P. 217 — 220.
4.    Dallemagne B., Kohnen L., Perretta S. et al. Laparoscopic repair of paraesophageal hernia: long-term follow-up reveals good clinical outcome despite high radiological recurrence rate // Ann. Surg. — 2011. — Vol. 253, N 2. — P. 291 — 296.
5.    Frantzides C. T., Carlson M. A., Loizides S. et al. Hiatal hernia repair with mesh: a survey of SAGES members // Surg. Endosc. — 2010. — Vol. 24, N 5. — P. 1017 — 1024.
6.    Frantzides С. T., Madan A. K., Carlson M. A., Stavropoulos G. P. A prospective, randomized trial of laparoscopic polytetrafluoroethylene (PTFE) patch repair vs simple cruroplasty for large hiatal hernia // Arch. Surg. — 2002. — Vol. 137, N 6. — P. 649 — 652.
7.    Furnee E., Hazebroek E. Mesh in laparoscopic large hiatal hernia repair: a systematic review of the literature // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 3998 — 4008.
8.    Gebhart A., Vu S., Armstrong C. et al. Initial outcomes of laparoscopic paraesophageal hiatal hernia repair with mesh // Am. Surg. — 2013. — Vol. 79, N 10. — P. 1017 — 1021.
9.    Granderath F. A., Schweiger U. M., Kamolz T. et al. Laparoscopic Nissen fundoplication with prosthetic hiatal closure reduces postoperative intrathoracic wrap herniation: preliminary results of a prospective randomized functional and clinical study // Arch. Surg. — 2005. — Vol. 140, N 1. — P. 40 — 48.
10.    Granderath F. A., Schweiger U. M., Pointner R. Laparoscopic antireflux surgery: Tailoring the hiatal closure to the size of hiatal surface area // Surg. Endosc. — 2007. — Vol. 21, N 4. — P. 542 — 548.
11.    Grubnik V. V., Malynovskyy A. V. Laparoscopic repair of hiatal hernias: new classification supported by long-term results // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 4337 — 4346.
12.    Hazebroek E., Leibman S., Smith G. S. Erosion of a composite PTFE/ePTFE mesh after hiatal hernia repair // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Techn. — 2009. — Vol. 19, N 2. — P. 175 — 177.
13.    Rathore M. A., Andrabi S. I.H., Bhatti M. I. et al. Metaanalysis of recurrence after laparoscopic repair of paraesophageal hernia // J. Soc. Laparoendosc. Surg. — 2007. — Vol. 11, N 1. — P. 456 — 460.
14.    Stadlhuber R. J., El Sherif A., Mittal S. K. et al. Mesh complications after prosthetic reinforcement of hiatal closure: a 28-case series // Surg. Endosc. — 2009. — Vol. 23, N 6. — P. 1219 — 1226.
15.    Targarona E. M., Grisales S., Uyanik O. et al. Long-term outcome and quality of life after laparoscopic treatment of large paraesophageal hernia // World J. Surg. — 2013. — Vol. 37, N 8. — P. 1878 — 1882.

Інше: С. 7—12.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 22 квітня 2016 р.

Грубнік Володимир Володимирович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
65025, м. Одеса, вул. Акад. Заболотного, 26/32, ОКЛ, кафедра хірургії № 1 ОНМУ. Тел. (42) 750-01-16

 

Двадцатилетний опыт лапароскопической пластики грыж пищеводного отверстия диафрагмы: анализ отдаленных результатов 2500 операций

А. В. Малиновский, В. В. Грубник

Одесский национальный медицинский университет

Цель работы: 1) проанализировать отдаленные результаты лапароскопической пластики пищеводного отверстия диафрагмы (ПОД) разными методами в зависимости от класса ПОД согласно оригинальной классификации, основанной на площади ПОД; 2) определить оптимальный метод пластики в зависимости от класса грыж; 3) оценить отдаленные результаты принципиально нового метода пластики гигантских грыж.
Материалы и методы. Из 2485 больных, прооперированных в период с 1994 по 2016 г., проанализированы результаты однородной когорты из 1261 пациента. Первую группу составили 522 пациента с площадью ПОД < 10 см2 (малые грыжи), которым выполняли крурорафию, 2-ю группу — 591 пациент с площадью ПОД 10 — 20 см2 (большие грыжи), которым выполняли либо крурорафию (подгруппа А, n = 227), либо аллопластику (подгруппа Б, n = 364). У большинства больных из подгруппы Б  выполнена двухслойная пластика облегченным частично рассасывающимся трансплантатом Ultrapro, 3-ю группу — 148 пациентов с площадью ПОД > 20 см2 (гигантские грыжи), которым выполняли упомянутую аллопластику (подгруппа А, n = 108) либо использовали новую методику ненатяжной пластики облегченным политетрафторэтиленовым трансплантатом с периферическим нитиноловым каркасом Rebound HRD-Hiatus hernia (подгруппа Б, n = 40).
Результаты и обсуждение. В 1-й группе рецидивы возникли у 3,8 %, дисфагия — у 1,9 % больных, в подгруппе А 2-й группы — соответственно у 12,3 и 2,2 % больных. Частота рецидивов в этих группах достоверно отличалась в пользу малых грыж. В подгруппе Б 2-й группы рецидивы выявлены у 4,9 %, дисфагия — у 6,3 %, стриктуры — у 0,8 % больных. Большинство случаев дисфагии и все случаи стриктур были связаны с использованием полипропиленовых трансплантатов. Частота рецидивов в этой и предыдущей подгруппе достоверно отличалась в пользу аллопластики. В подгруппе А 3-й группы рецидивы возникли у 17,6 %, дисфагия — у 7,4 %, стриктура — у 0,9 % больных. Частота рецидивов в этой группе по сравнению с подгруппой Б 2-й группы достоверно отличалась в пользу больших грыж. В подгруппе Б 3-й группы новый метод ненатяжной каркасной пластики позволил полностью избежать рецидивов и пищеводных осложнений у 40 пациентов, период наблюдения составил как минимум 3 года. Различия в частоте рецидивов по сравнению с подгруппой А 3-й группы были статистически значимыми.
Выводы. При малых грыжах ПОД оптимальным видом пластики ПОД является крурорафия, при больших грыжах — оригинальная методика двухслойной (sublay) пластики облегченным частично рассасывающимся сетчатым трансплантатом, при гигантских грыжах — ненатяжная пластика облегченным политетрафторэтиленовым трансплантатом с периферическим нитиноловым каркасом.

Ключевые слова: грыжа пищеводного отверстия диафрагмы, крурорафия, аллопластика, облегченный частично рассасывающийся трансплантат, политетрафторэтиленовый трансплантат, нитинол.

Список литературы:  
1.    Грубник В. В., Малиновский А. В. Критические аспекты лапароскопической хирургии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и грыж пищеводного отверстия диафрагмы. — Одесса: ВМВ-типография, 2015. — 106 с.
2.    Antoniou S. A., Koch O. O., Antoniou G. A. et al. Mesh-reinforced hiatal hernia repair: a review on the effect on postoperative dysphagia and recurrence // Langenbeck’s Arch. Surg. — 2012. — Vol. 397, N 1. — P. 19 — 27.
3.    Carpelan-Holmstrom M., Kruuna O., Salo J. et al. Late mesh migration through the stomach wall after laparoscopic refundoplication using a dual-sided PTFE/ePTFE mesh // Hernia. — 2011. — Vol. 15, N 2. — P. 217 — 220.
4.    Dallemagne B., Kohnen L., Perretta S. et al. Laparoscopic repair of paraesophageal hernia: long-term follow-up reveals good clinical outcome despite high radiological recurrence rate // Ann. Surg. — 2011. — Vol. 253, N 2. — P. 291 — 296.
5.    Frantzides C. T., Carlson M. A., Loizides S. et al. Hiatal hernia repair with mesh: a survey of SAGES members // Surg. Endosc. — 2010. — Vol. 24, N 5. — P. 1017 — 1024.
6.    Frantzides С. T., Madan A. K., Carlson M. A., Stavropoulos G. P. A prospective, randomized trial of laparoscopic polytetrafluoroethylene (PTFE) patch repair vs simple cruroplasty for large hiatal hernia // Arch. Surg. — 2002. — Vol. 137, N 6. — P. 649 — 652.
7.    Furnee E., Hazebroek E. Mesh in laparoscopic large hiatal hernia repair: a systematic review of the literature // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 3998 — 4008.
8.    Gebhart A., Vu S., Armstrong C. et al. Initial outcomes of laparoscopic paraesophageal hiatal hernia repair with mesh // Am. Surg. — 2013. — Vol. 79, N 10. — P. 1017 — 1021.
9.    Granderath F. A., Schweiger U. M., Kamolz T. et al. Laparoscopic Nissen fundoplication with prosthetic hiatal closure reduces postoperative intrathoracic wrap herniation: preliminary results of a prospective randomized functional and clinical study // Arch. Surg. — 2005. — Vol. 140, N 1. — P. 40 — 48.
10.    Granderath F. A., Schweiger U. M., Pointner R. Laparoscopic antireflux surgery: Tailoring the hiatal closure to the size of hiatal surface area // Surg. Endosc. — 2007. — Vol. 21, N 4. — P. 542 — 548.
11.    Grubnik V. V., Malynovskyy A. V. Laparoscopic repair of hiatal hernias: new classification supported by long-term results // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 4337 — 4346.
12.    Hazebroek E., Leibman S., Smith G. S. Erosion of a composite PTFE/ePTFE mesh after hiatal hernia repair // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Techn. — 2009. — Vol. 19, N 2. — P. 175 — 177.
13.    Rathore M. A., Andrabi S. I.H., Bhatti M. I. et al. Metaanalysis of recurrence after laparoscopic repair of paraesophageal hernia // J. Soc. Laparoendosc. Surg. — 2007. — Vol. 11, N 1. — P. 456 — 460.
14.    Stadlhuber R. J., El Sherif A., Mittal S. K. et al. Mesh complications after prosthetic reinforcement of hiatal closure: a 28-case series // Surg. Endosc. — 2009. — Vol. 23, N 6. — P. 1219 — 1226.
15.    Targarona E. M., Grisales S., Uyanik O. et al. Long-term outcome and quality of life after laparoscopic treatment of large paraesophageal hernia // World J. Surg. — 2013. — Vol. 37, N 8. — P. 1878 — 1882.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

2. Оригінальні дослідження

 

Динаміка видового складу мікрофлори бойових (вогнепальних та мінно-вибухових) ран кінцівок, одержаних під час антитерористичної операції на сході України у 2014 році

В. П. Ковальчук1, В. М. Кондратюк2

1 Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
2 Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону, Вінниця

Мета роботи — вивчити мікробну флору бойових ран кінцівок, отриманих під час антитерористичної операції на сході України.
Матеріали і методи. Проведено одномоментне ретроспективне дослідження складу та властивостей мікробної флори бойових поранень кінцівок у період з липня до листопада 2014 р. Проаналізовано історії хвороби чоловіків з пораненнями кінцівок, які отримували повторну хірургічну обробку. Результати бактеріологічного дослідження їх ран були позитивними щодо росту бактерій.
Результати та обговорення. Умовно-патогенні мікроорганізми, які контамінують рану в момент поранення, з часом заміщуються антибіотикорезистентною флорою. Ці зміни пов’язані з нозокоміальною трансмісією і виявляються, починаючи з другого тижня від моменту поранення. Характер мікрофлори, яка домінує у цей період, залежить від мікроекологічних умов лікувального закладу та його політики інфекційного контролю. У Військово-медичному клінічному центрі (ВМКЦ) м. Києва та ВМКЦ м. Львова домінували Enterobacteriaceae, у ВМКЦ м. Вінниці — Acinetobacter spp.
Висновки. При лікуванні бойових ран антибактеріальну терапію проводять з урахуванням того, що склад мікрофлори ран змінюється з часом. Не слід починати терапію з антибіотиків, спектр дії яких спрямований на грамнегативну флору.

Ключові слова: бойова рана, мікрофлора, бактеріологічне дослідження, антитерористична операція, Україна.

Список літератури:  
1.    European committee on antimicrobial susceptibility testing (EUCAST). EUCAST disk diffusion test methodology; Available at: http://www.eucast.org/ast_of_bacteria/disk_diffusion_methodology/(updated 26 January, 2015; last accessed 12 August, 2015).
2.    Forest R. S., Paul K., David W. C. et al. The majority of US combat casualty soft-tissue wounds are not infected or colonized upon arrival or during treatment at a continental US military medical facility // Am. J. Surg. — 2010. — Vol. 200. — P. 489 — 495.
3.    Howard J. M., Inui F. K. Clostridial myositis; gas gangrene; observations of battle casualties in Korea // Surgery. — 1954. — Vol. 36. — P. 1115 — 1114.
4.    Miles A. A., Schwabacher H., Cunliffe A. C. Hospital infection of war wounds // Br. Med. J. — 1940. — Vol. 2. — P. 855 — 859.
5.    Murray C. K., Wilkins K., Molter N. C. et al. Infections complicating the care of combat casualties during operations Iraqi Freedom and Enduring Freedom // J. Trauma. — 2011. — Vol. 71. — P. 62 — 73.
6.    Tong M. J. Septic complications of war wounds // JAMA. — 1972. — Vol. 219. — P. 1044 — 1047.
7.    Wallum T. E., Yun H. C., Rini E. A. et al. Pathogens present in acute mangled extremities from Afghanistan and subsequent pathogen recovery // Mil. Med. — 2015. — Vol. 180. — P. 97 — 103.

Інше: С. 13—18.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 26 грудня 2015 р.

Кондратюк В’ячеслав Миколайович, к. мед. н., начальник відділення анестезіології
E-mail: kondratuk2007@gmail.com

 

Динамика видового состава микрофлоры боевых (огнестрельных и минно-взрывных) ран конечностей, полученных в ходе антитеррористической операции на востоке Украины в 2014 году

В. П. Ковальчук1, В. Н. Кондратюк2

1 Винницкий национальный медицинский университет имени Н. И. Пирогова
2 Военно-медицинский клинический центр Центрального региона, Винница

Цель работы — изучить микробную флору боевых ран конечностей, полученных во время антитеррористической операции на востоке Украины.
Материалы и методы. Проведено одномоментное ретроспективное исследование состава и свойств микробной флоры боевых ранений конечностей в период с июля по ноябрь 2014 г. Проанализировали истории болезни мужчин с ранениями конечностей, получавших повторную хирургическую обработку. Результаты бактериологического исследования ран были положительными относительно роста бактерий.
Результаты и обсуждение. Условно-патогенные микроорганизмы, которые контаминируют рану в момент ранения, со временем замещаются антибиотикорезистентной флорой. Эти изменения связаны с нозокомиальной трансмиссией и проявляются, начиная со второй недели с момента ранения. Характер микрофлоры, доминирующей в этот период, зависит от лечебного учреждения и политики инфекционного контроля. В Военно-медицинском клиническом центре (ВМКЦ) г. Киева и ВМКЦ г. Львова доминировали Enterobacteriaceae, в ВМКЦ г. Винницы — Acinetobacter spp.
Выводы. При лечении боевых ран антибактериальную терапию следует проводить с учетом того, что микрофлора ран изменяется со временем. Не следует начинать терапию с антибиотиков, спектр действия которых направлен на грамотрицательную флору.

Ключевые слова: боевая рана, микрофлора, бактериологическое исследование, антитеррористическая операция, Украина.

Список литературы:  
1.    European committee on antimicrobial susceptibility testing (EUCAST). EUCAST disk diffusion test methodology; Available at: http://www.eucast.org/ast_of_bacteria/disk_diffusion_methodology/(updated 26 January, 2015; last accessed 12 August, 2015).
2.    Forest R. S., Paul K., David W. C. et al. The majority of US combat casualty soft-tissue wounds are not infected or colonized upon arrival or during treatment at a continental US military medical facility // Am. J. Surg. — 2010. — Vol. 200. — P. 489 — 495.
3.    Howard J. M., Inui F. K. Clostridial myositis; gas gangrene; observations of battle casualties in Korea // Surgery. — 1954. — Vol. 36. — P. 1115 — 1114.
4.    Miles A. A., Schwabacher H., Cunliffe A. C. Hospital infection of war wounds // Br. Med. J. — 1940. — Vol. 2. — P. 855 — 859.
5.    Murray C. K., Wilkins K., Molter N. C. et al. Infections complicating the care of combat casualties during operations Iraqi Freedom and Enduring Freedom // J. Trauma. — 2011. — Vol. 71. — P. 62 — 73.
6.    Tong M. J. Septic complications of war wounds // JAMA. — 1972. — Vol. 219. — P. 1044 — 1047.
7.    Wallum T. E., Yun H. C., Rini E. A. et al. Pathogens present in acute mangled extremities from Afghanistan and subsequent pathogen recovery // Mil. Med. — 2015. — Vol. 180. — P. 97 — 103.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

3. Оригінальні дослідження

 

Диференційована тактика при відеоторакоскопічній етіологічній діагностиці у хворих із синдромом плеврального випоту

В. Є. Іващенко, І. А. Калабуха

ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України», Київ

Мета роботи — обґрунтувати доцільність та оцінити ефективність застосування диференційованої тактики при відеоторакоскопічній етіологічній діагностиці у хворих із синдромом плеврального випоту.
Матеріали і методи. Розроблено диференційовану тактику відеоторакоскопічної діагностики у хворих із синдромом плеврального випоту, яка передбачає створення штучного пневмотораксу до операції, оцінку стану плевральної порожнини за результатами рентгенологічного обстеження і виділення контингенту пацієнтів для проведення відеоторакоскопії за спрощеною процедурою. Для оцінки її ефективності проведено аналіз 261 процедури відеоторакоскопії. Пацієнтів розподілили на дві групи: до першої залучено 168 пацієнтів, яким відеоторакоскопію проводили за спрощеною процедурою, до другої — 89 хворих, які згідно з розробленими критеріями були прооперовані в умовах ендотрахеального наркозу з виконанням додаткових ендоскопічних маніпуляцій.
Результати та обговорення. У пацієнтів першої групи порівняно з хворими другої групи частота знеболювання наркотичними анальгетиками у післяопераційний період була меншою в 19 разів, функція травної системи відновлювалася у 4,7 разу швидше, період перебування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії у таких пацієнтів був у 8,7 разу меншим, стаціонарний етап лікування скорочувався в 1,84 разу.
Висновки. Використання диференційованої тактики проведення відеоторакоскопічної діагностики у хворих із синдромом плеврального випоту дало змогу при збереженні діагностичної ефективності застосувати спрощену діагностичну процедуру в 65,9 % пацієнтів, що асоціювалося з вірогідно меншим медикаментозним навантаженням, кращими клінічними показниками перебігу післяопераційного періоду та меншою тривалістю післяопераційного лікування.

Ключові слова: відеоторакоскопія, синдром плеврального випоту, штучний пневмоторакс, внутрішньовенна анестезія, ендотрахеальний наркоз.

Список літератури:  
1.    Базін М. Є., Базіна В. М., Дужий І. Д. Поширеність синдрому плеврального випоту туберкульозної етіології серед інших типів плеврального випоту // Матеріали наук.-практ. конф. студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання теоретичної медицини. Актуальні питання клінічної медицини» (Суми, 21 — 23 квітня 2010 р.). — Суми, 2010. — С. 160.
2.    Дужий І. Д. та ін. Вплив системи діагностики плеврального випоту на результати торакоскопії // Лікарська справа. — 2010. — № 1/2. — С. 96 — 99.
3.    Дужий І. Д. та ін. Характеристика поєднаного хронічного туберкульозного плевриту із сухотами легень // Туберкульоз в сучасному світі — частота, симптоми, лікування. — 2013. — № 1. — С. 75 — 84.
4.    Рощин И. Н. Видеоторакоскопия в диагностике и лечении заболеваний, осложненных синдромом плеврального выпота: Автореф. дис. ...канд. мед. наук: 14.00.27. — Ярославль, 2008. — 24 с.
5.    Тюхтин Н. С., Стогова Н. А., Гиллер Д. Б. Болезни плевры / Под ред. В. В. Ерохина. — М.: Медицина, 2010. — 256 с.
6.    Ming-Hui Hung, Hsao-Hsun Hsu, Ya-Jung Cheng, Jin-Shing Chen. Nonintubated thoracoscopic surgery: state of the art and future directions // J. Thorac. Disease. — 2014. — Vol. 6, N 1. — P. 2 — 9.
7.    Sotiriou I., Siddique N. Thoracoscopy: Outstanding interventional modality in diagnosis of pleural nosologies // Open J. Resp. Dis. — 2014. — N 4. — P. 119 — 121.
8.    Steinthorsdottir K. J. et al. Regional analgesia for video-assisted thoracic surgery: a systematic review // Eur. J. Cardio-Thorac. Surg. — 2014. — N 45. — P. 959 — 966.

Інше: С. 21—25.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 20 квітня 2016 р.

Іващенко Володимир Євгенович, мол. наук. співр. відділення торакальної хірургії
03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10. Тел. (44) 275-27-28. E-mail: b29ond@yandex.ru

 

Дифференцированная тактика при видеоторакоскопической этиологической диагностике у больных с синдромом плеврального выпота

В. Е. Иващенко, И. А. Калабуха

ГУ «Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф. Г. Яновского НАМН Украины», Киев

Цель работы — обосновать целесообразность и оценить эффективность использования дифференцированной тактики при видеоторакоскопической этиологической диагностике у больных с синдромом плеврального выпота.
Материалы и методы. Разработана дифференцированная тактика видеоторакоскопической диагностики у больных с синдромом плеврального выпота, предусматривающая создание искусственного пневмоторакса перед операцией, оценку состояния плевральной полости по результатам рентгенологического исследования и выделение контингента пациентов для проведения видеоторакоскопии по упрощенной процедуре. Для оценки ее эффективности проведен анализ 261 процедуры видеоторакоскопии. Пациентов распределили на две группы: в первую включили 168 пациентов, которым видеоторакоскопию проводили по упрощенной процедуре, во вторую — 89 больных, которые согласно разработанным критериям были прооперированы в условиях эндотрахеального наркоза с выполнением дополнительных эндоскопических манипуляций.
Результаты и обсуждение. У пациентов первой группы по сравнению с пациентами второй группы частота обезболивания наркотическими анальгетиками в послеоперационный период была меньше в 19 раз, функция пищеварительной системы восстанавливалась в 4,7 раза быстрее, длительность пребывания в отделении реанимации и интенсивной терапии у таких пациентов была в 8,7 раза меньше, стационарный этап лечения сокращался в 1,8 раза.
Выводы. Использование дифференцированной тактики проведения видеоторакоскопической диагностики у больных с синдромом плеврального выпота позволило при сохранении диагностической эффективности применить упрощенную диагностическую процедуру у 65,9 % пациентов, что ассоциировалось с достоверно меньшей медикаментозной нагрузкой, лучшими клиническими показателями течения послеоперационного периода, меньшей продолжительностью послеоперационного лечения.

Ключевые слова: видеоторакоскопия, синдром плеврального выпота, искусственный пневмоторакс, внутривенная анестезия, эндотрахеальный наркоз.

Список литературы:  
1.    Базін М. Є., Базіна В. М., Дужий І. Д. Поширеність синдрому плеврального випоту туберкульозної етіології серед інших типів плеврального випоту // Матеріали наук.-практ. конф. студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання теоретичної медицини. Актуальні питання клінічної медицини» (Суми, 21 — 23 квітня 2010 р.). — Суми, 2010. — С. 160.
2.    Дужий І. Д. та ін. Вплив системи діагностики плеврального випоту на результати торакоскопії // Лікарська справа. — 2010. — № 1/2. — С. 96 — 99.
3.    Дужий І. Д. та ін. Характеристика поєднаного хронічного туберкульозного плевриту із сухотами легень // Туберкульоз в сучасному світі — частота, симптоми, лікування. — 2013. — № 1. — С. 75 — 84.
4.    Рощин И. Н. Видеоторакоскопия в диагностике и лечении заболеваний, осложненных синдромом плеврального выпота: Автореф. дис. ...канд. мед. наук: 14.00.27. — Ярославль, 2008. — 24 с.
5.    Тюхтин Н. С., Стогова Н. А., Гиллер Д. Б. Болезни плевры / Под ред. В. В. Ерохина. — М.: Медицина, 2010. — 256 с.
6.    Ming-Hui Hung, Hsao-Hsun Hsu, Ya-Jung Cheng, Jin-Shing Chen. Nonintubated thoracoscopic surgery: state of the art and future directions // J. Thorac. Disease. — 2014. — Vol. 6, N 1. — P. 2 — 9.
7.    Sotiriou I., Siddique N. Thoracoscopy: Outstanding interventional modality in diagnosis of pleural nosologies // Open J. Resp. Dis. — 2014. — N 4. — P. 119 — 121.
8.    Steinthorsdottir K. J. et al. Regional analgesia for video-assisted thoracic surgery: a systematic review // Eur. J. Cardio-Thorac. Surg. — 2014. — N 45. — P. 959 — 966.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

4. Оригінальні дослідження

 

Переваги хордектомії з використанням електротермоадгезії перед традиційними методиками у хворих на рак гортані І — ІІ стадії

Ю. І. Онищенко

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня»

Мета роботи — оцінити ефективність використання електротермоадгезії при хордектоміях у хворих на рак гортані І — ІІ стадії порівняно зі стандартною методикою.
Матеріали і методи. Дослідження проведено із залученням 87 хворих на рак гортані І — ІІ стадії серединної локалізації, які проходили лікування в клініці кафедри оториноларингології Національної медичної академії імені П. Л. Шупика у період з 2004 до 2013 р. та підлягали радикальному оперативному втручанню в обсязі хордектомії. Хворих розподілили на дві групи: основну (3 жінки та 40 чоловіків, середній вік хворих — (57,00 ± 1,68) року) та контрольну (1 жінка, 43 чоловіки, середній вік — (59,03 ± 1,35) року). Групи були порівнянними за співвідношенням статей, віком, патологією. В основній групі розсічення м’яких тканин шиї здійснювали з використанням електрозварювального апарата «ЕК-300М1». У контрольній групі розсічення та роз’єднання тканин проводили за допомогою скальпеля та ножиць після накладання затискачів.
Результати та обговорення. Середня тривалість хірургічного втручання в основній групі становила (54,88 ± 1,34) хв, у контрольній — (66,59 ± 2,00) хв (р < 0,05). Середній об’єм інтраопераційної крововтрати — відповідно (24,19 ± 1,26) та (39,32 ± 1,29) мл (р < 0,05). Хворі, прооперовані за допомогою електрозварювального апарата, перебували на стаціонарному лікуванні в середньому (10,04 ± 0,47) доби, пацієнти, прооперовані за традиційною методикою, — (13,37 ± 0,95) доби (р < 0,05).
Висновки. Використання електротермоадгезії скорочує тривалість оперативного втручання при хордектомії в 1,2 разу. Об’єм інтраопераційної крововтрати в 1,63 разу менший у разі застосування запропонованої методики порівняно з традиційною. Зменшення в 1,3 разу тривалості перебування в стаціонарі пацієнтів після хордектомії з використанням електротермоадгезії дає змогу своєчасно розпочати наступні етапи комбінованого лікування та фонопедичну реабілітацію.

Ключові слова: електротермоадгезія, рак гортані, щадні оперативні втручання.

Список літератури:  
1.    Абизов Р. А.. Онкоотоларингологія: Лекції. — К.: Книга Плюс, 2001. — 272 с.
2.    Абызов Р. А. Органосберегающее лечение рака гортани, ротоглотки, их рецидивов и осложнений: Рук-во. — К.: ТОВ «Бібліо­тека „Здоров’я України“», 2014. — 316 с.
3.    Галай О. О., Сліпецький Р. Р. Злоякісні пухлини голови та шиї (TNM-атлас). — Львів: Кальварія, 2014. — 127 с.
4.    Патент України на корисну модель № 52646 від 10.09.2010 р. «Хірургічний спосіб виконання хордектомії за допомогою електрозварювання»). — 12 с.
5.    Фурманов Ю. А., Ничитайло М. Е., Литвиненко А. Н. Экспериментальное обоснование применения метода электросварки биологических тканей в хирургической гепатологии // Клін. хірургія. — 2004. — № 8. — С. 57 — 59.
6.    Bulletin of National cancer registry of Ukraine 2010 — 2011 / National Institute of Cancer. — Kiev. — N 13. — P. 120.
7.    Bulletin of National cancer registry of Ukraine 2013 — 2014 / National Institute of Cancer. — Kiev. — N 16. — P. 104.

Інше: С. 26—28.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 29 квітня 2016 р.

Онищенко Юлія Іванівна, аспірант кафедри оториноларингології, лікар-оториноларинголог
E-mail: lorulivanna@gmail.com

 

Преимущества хордэктомии с использованием электротермоадгезии по сравнению с традиционными методиками у больных раком гортани І — ІІ стадии

Ю. И. Онищенко

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
КУ КОС «Киевская областная клиническая больница»

Цель работы — оценить эффективность электротермоадгезии при хордэктомии у больных раком гортани І — ІІ стадии по сравнению со стандартной техникой.
Материалы и методы. Исследование проведено с привлечением 87 пациентов с раком гортани I и II стадии срединной локализации, которые проходили лечение в клинике кафедры оториноларингологии Национальной медицинской академии имени П. Л. Шупика в период с 2004 до 2013 г. и подлежали радикальному хирургическому вмешательству в объеме хордэктомии. Больных распределили на две группы: основную (3 женщины и 40 мужчин, средний возраст больных — (57,00 ± 1,68) года) и контрольную (1 женщина, 43 мужчины, средний возраст — (59,03 ± 1,35) года). Группы были сопоставимы по соотношению полов, возрасту, патологии. В основной группе рассечение мягких тканей шеи осуществляли с помощью электросварочного аппарата «ЕК-300М1». В контрольной группе рассечение и разъединение тканей проводили с помощью скальпеля и ножниц после наложения зажимов.
Результаты и обсуждение. Средняя продолжительность операции в основной группе составляла (54,88 ± 1,34) мин, в контрольной — (66,59 ± 2,00) мин (р < 0,05). Средний объем интраоперационной кровопотери — соответственно (24,19 ± 1,26) и (39,32 ± 1,29) мл (р < 0,05). Больные, прооперированные с помощью сварочного аппарата, находились в стационаре в среднем (10,04 ± 0,47) суток, пациенты, прооперированные по традиционной методике, — (13,37 ± 0,95) суток (р < 0,05).
Выводы. Применение электротермоадгезии сокращает продолжительность операции в 1,2 раза. Объем интраоперационной кровопотери в 1,63 раза меньше при использовании предложенной методики по сравнению с традиционной. Уменьшение в 1,3 раза длительности пребывания в стационаре больных после хордэктомии с использованием электротермоадгезии позволяет вовремя начать следующие этапы комбинированного лечения и фонопедической реабилитации.

Ключевые слова: электротермоадгезия, рак гортани, щадящие оперативные вмешательства.

Список литературы:  
1.    Абизов Р. А.. Онкоотоларингологія: Лекції. — К.: Книга Плюс, 2001. — 272 с.
2.    Абызов Р. А. Органосберегающее лечение рака гортани, ротоглотки, их рецидивов и осложнений: Рук-во. — К.: ТОВ «Бібліо­тека „Здоров’я України“», 2014. — 316 с.
3.    Галай О. О., Сліпецький Р. Р. Злоякісні пухлини голови та шиї (TNM-атлас). — Львів: Кальварія, 2014. — 127 с.
4.    Патент України на корисну модель № 52646 від 10.09.2010 р. «Хірургічний спосіб виконання хордектомії за допомогою електрозварювання»). — 12 с.
5.    Фурманов Ю. А., Ничитайло М. Е., Литвиненко А. Н. Экспериментальное обоснование применения метода электросварки биологических тканей в хирургической гепатологии // Клін. хірургія. — 2004. — № 8. — С. 57 — 59.
6.    Bulletin of National cancer registry of Ukraine 2010 — 2011 / National Institute of Cancer. — Kiev. — N 13. — P. 120.
7.    Bulletin of National cancer registry of Ukraine 2013 — 2014 / National Institute of Cancer. — Kiev. — N 16. — P. 104.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

5. Оригінальні дослідження

 

Доброякісні пухлини і кісти межистіння у дітей. Діагностика. Лікування

Б. О. Кравчук

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ

Мета роботи — підвищити ефективність лікування доброякісних утворень межистіння (ДУМ) у дітей шляхом оптимізації методів їх вчасної діагностики.
Матеріали і методи. В дослідження залучено 294 хворих з ДУМ віком від 3 міс до 18 років. Утворення загруднинної залози діагностовано у 165 (56,1 %) випадків, нейрогенні пухлини — у 68 (23,1 %), тератодермоїдні утворення — у 25 (8,5 %), мезенхімальні утворення — у 7 (2,4 %), кісти межистіння — у 29 (9,9 %). Провідними методами діагностики були променеві. Прооперовано 154 (52,4 %) хворих, із них 13 (8,6 %) — повторно.
Результати та обговорення. Вивчено, систематизовано та проаналізовано скарги, анамнез життя та захворювання, клінічну симптоматику, методи діагностики та лікування. Виділено два різновиди клінічного перебігу ДУМ: асимптомний і типовий. Асимптомний перебіг зареєстровано у 40 (13,6 %) хворих, типовий — у 254 (86,4 %). При типовому перебігу захворювання виділено два періоди: невиразної та маніфестної органоспецифічної симптоматики. При переважному компресуванні органів або структур відповідної системи виділено п’ять основних органоспецифічних симптомокомплексів: респіраторний, гемодинамічний, дисфагічний, нейрогенний, остеогенний. Утворенням, які трансформувалися у злоякісні форми або ускладнилися нагноєнням, крім компресійних, притаманні загальноінтоксикаційний симптомокомплекс і больовий симптом. З урахуванням патогенетичних механізмів опрацьовано і запропоновано для практичного використання клініко-рентгенологічну та ендоскопічну класифікацію стенозу дихальних шляхів у дітей з ДУМ залежно від ступеня компресії. Рання оглядова рентгенографія органів грудної клітки у двох проекціях є головним об’єктивізувальним, а комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія та ультразвукове сканування — головними уточнювальними методами діагностики. Оперативне видалення утворень межистіння — єдиний радикальний метод лікування ДУМ. Застосування методу високочастотного електрозварювання живих тканин і пластики ложа утворення сприяло значному поліпшенню результатів хірургічного лікування.
Висновки. Медіастинальний компресійний синдром у дітей з ДУМ має різнорідний характер і є головним, але запізнілим компонентом діагностики. Провідний органоспецифічний симптомокомплекс — респіраторний (79,6 %). Первинною ланкою патогенезу респіраторних захворювань на ранніх етапах розвитку ДУМ є синдром «локальної іммобілізації». Провідні методи діагностики — променеві. Інфрачервона термографія — безпечний, достовірний та високоінформативний скринінговий метод діагностики нейрогенних пухлин межистіння — похідних симпатичного стовбура. Лікування ДУМ — раннє оперативне. Використання методу високочастотного електрозварювання живих тканин дає змогу зменшити об’єм інтраопераційної крововтрати на 53,5 %, скоротити тривалість оперативного втручання на 12,8 %, а у поєднанні з пластикою ложа утворення медіастинальною плеврою — зменшити кількість післяопераційних ексудативних ускладнень на 75 %.

Ключові слова: діти, межистіння, пухлини, кісти, медіастинальний компресійний синдром, клінічна симптоматика, діагностика, лікування.

Список літератури:  
1.    Ашкрафт К. У., Холдер Т. М. Детская хирургия. — СПб: Хардфорд, 1996. — T. 1. — С. 244 — 254.
2.    Кравчук Б. О., Сокур П. П., Макаров А. В., Гудим-Левкович І. Л. Спосіб діагностики пухлин і кіст середостіння. Патент України № 63557 А, А61В6/03. Бюл. № 1, 15.01.04
3.    Розенфельд Л. Г., Колотилов Н. Н. Дистанционная инфракрасная термография в онкологии // Онкол. — 2001. — Т. 3, № 2 — 3. — С. 103 — 106.
4.    Розенфельд Л. Г., Самохин А. В., Венгер Е. Ф. и др. Дистанционная инфракрасная термография как современный неинвазивный метод диагностики заболеваний // Укр. мед. часопис. — 2008. — № 6 (68). — С. 92 — 97.
5.    Слєпов О. К. Класифікація внутрішньогрудних компресій дихальних шляхів різної етіології у дітей // Хірургія дитячого віку. — 2007. — Т. 4, № 3 (16). — С. 21 — 26.
6.    Шароев Т. А., Кошечкина Н. А. Клинические проявления и рентгенологическая диагностика опухолей и кист средостения у детей // Рос. педиатрич. журн. — 2004. — № 6. — С. 34 — 37.
7.    Kirks D. R., Fram E. K., Vock P. et al. Tracheal compression by mediastinal masses in children and adolescents // Radiol. — 1982. — Vol. 145. — P. 361 — 364.

Інше: С. 34—38.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 1 лютого 2016 р.

Кравчук Борис Олексійович, к. мед. н., доцент кафедри торакальної хірургії та пульмонології
01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 20. Тел. (44) 528-82-18. E-mail: boris.kravchuk@gmail.com

 

Доброкачественные опухоли и кисты средостения у детей. Диагностика. Лечение

Б. А. Кравчук

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев

Цель — повысить эффективность лечения доброкачественных образований средостения (ДОС) у детей на основе оптимизации методов ранней диагностики.
Материалы и методы. В исследование включено 294 больных с ДОС в возрасте от 3 мес до 18 лет. Образования вилочковой железы диагностированы в 165 (56,1 %) случаев, нейрогенные опухоли — в 68 (23,1 %), тератодермоидные образования — в 25 (8,5 %), мезенхимальные образования — в 7 (2,4 %), кисты средостения — в 29 (9,9 %). Ведущими методами диагностики были лучевые. Прооперированы 154 (52,4 %) больных, из них 13 (8,6 %) — повторно.
Результаты. Изучены, систематизированы и проанализированы жалобы, анамнез жизни и заболевания, клиническая симптоматика, методы диагностики и лечения. Выделены две разновидности клинического течения ДОС: бессимптомное и типичное. Асимптомное течение зарегистрировано у 40 (13,6 %) больных, типичное — у 254 (86, 4 %). В типичном течении заболевания выделены два периода: невыразительной и манифестной органоспецифической симптоматики. При преимущественном компрессировании органов или структур соответствующей системы выделены пять основных органоспецифических симптомокомплексов: респираторный, гемодинамический, дисфагический, нейрогенный, остеогенный. Образованиям, которые трансформировались в злокачественные формы или осложнились нагноением, кроме компрессионных, присущи общетоксический симптомокомплекс и болевой симптом. С учетом патогенетических механизмов разработана и предложена для практического использования клинико-рентгенологическая и эндоскопическая классификации стеноза воздухопроводящих путей у детей с ДОС в зависимости от степени компрессии. Ранняя обзорная рентгенография органов грудной клетки в двух проекциях является главным объективизирующим, а компьютерная и магнитно-резонансная томография и ультразвуковое сканирование — главными уточняющими методами диагностики. Оперативное удаление образований средостения — единственный радикальный метод лечения ДОС. Применение метода высокочастотной электросварки живых мягких тканей и пластики ложа образования позволило значительно улучшить результаты хирургического лечения.
Выводы. Медиастинальный компрессионный синдром у детей с ДОС имеет гетерогенный характер и является главным, но запоздалым компонентом диагностики. Ведущий органоспецифический симптомокомплекс — респираторный (79,6 %). Ведущими методами диагностики являются лучевые. Инфракрасная термография — безопасный, достоверный и высокоинформативный скрининговый метод диагностики нейрогенных опухолей средостения — производных симпатического ствола. Лечение доброкачественных образованиях средостения — раннее оперативное. Использование метода высокочастотной электросварки живых тканей позволило уменьшить объем интраоперационной кровопотери на 53,5 %, сократить длительность оперативного вмешательства на 12,8 %, а в сочетании с пластикой ложа образования медиастинальной плеврой — уменьшить количество послеоперационных экссудативных осложнений на 75 %.

Ключевые слова: дети, средостение, опухоли, кисты, медиастинальный компрессионный синдром, клиническая симптоматика, диагностика, лечение.

Список литературы:  
1.    Ашкрафт К. У., Холдер Т. М. Детская хирургия. — СПб: Хардфорд, 1996. — T. 1. — С. 244 — 254.
2.    Кравчук Б. О., Сокур П. П., Макаров А. В., Гудим-Левкович І. Л. Спосіб діагностики пухлин і кіст середостіння. Патент України № 63557 А, А61В6/03. Бюл. № 1, 15.01.04
3.    Розенфельд Л. Г., Колотилов Н. Н. Дистанционная инфракрасная термография в онкологии // Онкол. — 2001. — Т. 3, № 2 — 3. — С. 103 — 106.
4.    Розенфельд Л. Г., Самохин А. В., Венгер Е. Ф. и др. Дистанционная инфракрасная термография как современный неинвазивный метод диагностики заболеваний // Укр. мед. часопис. — 2008. — № 6 (68). — С. 92 — 97.
5.    Слєпов О. К. Класифікація внутрішньогрудних компресій дихальних шляхів різної етіології у дітей // Хірургія дитячого віку. — 2007. — Т. 4, № 3 (16). — С. 21 — 26.
6.    Шароев Т. А., Кошечкина Н. А. Клинические проявления и рентгенологическая диагностика опухолей и кист средостения у детей // Рос. педиатрич. журн. — 2004. — № 6. — С. 34 — 37.
7.    Kirks D. R., Fram E. K., Vock P. et al. Tracheal compression by mediastinal masses in children and adolescents // Radiol. — 1982. — Vol. 145. — P. 361 — 364.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

6. Оригінальні дослідження

 

Можливості електрозварювальних технологій у торакальній хірургії

О. О. Кирилюк1, П. П. Шипулін1, В. Є. Севергін1, В. В. Байдан1, О. Ю. Троніна2, А. Аграхарі1, О. М. Козяр1, М. Ю. Целіков1, В. О. Неткачев1

1 Одеська обласна клінічна лікарня
2 Одеський національний медичний університет

Мета роботи — проаналізувати можливості використання електрозварювальних технологій у торакальній хірургії.
Матеріали і методи. Проведено аналіз застосування безшовних електрозварювальних технологій у 217 хворих з хірургічною патологією органів грудної клітки з використанням відкритих і малоінвазивних хірургічних технологій.
Результати та обговорення. Після проведених за допомогою безшовних електрозварювальних технологій оперативних втручань 215 хворих було виписано зі стаціонару. Ускладнення зафіксовано у 18 (8,3 %) хворих. У пацієнтів після внутрішньогрудних резекцій стравоходу відзначено 2 (0,9 %) летальних наслідки.
Висновки. Електрозварювальні технології значно поліпшують якість відкритих і малоінвазивних оперативних втручань у торакальній хірургії. Застосування безшовних електрозварювальних технологій завдяки доброму гемостатичному ефекту значно зменшує об’єм інтраопераційної крововтрати і тривалість операції.

Ключові слова: безшовне електрозварювання, ендостеплери, відеоасистована резекція легені.

Список літератури:  
1.    Жестков К. Г., Есаков Ю. С. Бесшовная резекция легкого аппаратом Liga Sure: возможности и перспективы // Хирургия. — 2012. — № 4. — С. 30 — 35.
2.    Макаров А. В., Гетьман В. Г., Лінчевський О. В. Застосування методу електричного з’єднання живих тканин в торакальній хірургії // Матер. 5-ї Українсько-польської наук.-практ. конф., присвяченої 100-річчю торакохірургії (Київ, 2006 р.). — 2006. — С. 250 — 252.
3.    Тканесохраняющая высокочастотная электросварочная хирургия: Атлас / Под ред. Б. Е. Патона и О. Н. Ивановой. — К.: Наукова думка, 2009. — 199 с.
4.    Bertolaccini L., Viti A., Cavallo A., Tazzi A. Results of Li Tho trial: a prospective randomized study on effectiveness of Liga Sure in lung resections // Ear. J. Cardiothorac. Surg. — 2014 — Vol. 45, N 4. — Р. 693 — 698.
5.    Rivas D., Fernandes R., Torra M. et al. Single-port thoracoscopic lobectomy in a nonintubated patient: a least invasive procedure for major lung resections? // Interact. Cardiovasc. Thorac. Surg. — 2014. — Vol. 9, N 4. — Р. 552 — 555.
6.    Santini M., Vicidomini G., Baldi A. et al. Use of an electrotermal bipolar tissue sealing system in lung surgery // Eur. J. Cardithorac.Surg. — 2006. — Vol. 29, N 2. — P. 226 — 230.
7.    Shigemura N., Akashi A., Wakagari T. et al. A new tissue-sealing teehigve using the ligasure system for nonanatomical pulmonary resection: preliminary results of sutureless and stupless thoracoscopic surgery // Ann. Thorac. Surg. — 2004. — Vol. 77. — P. 1415 — 1418.

Інше: С. 41—44.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 27 квітня 2016 р.

Кирилюк Олександр Олександрович, ординатор відділення торакальної хірургії
65117, м. Одеса, вул. Заболотного, 26. E-mail: Кiriluk_a1982@mail.ru

 

Возможности электросварочных технологий в торакальной хирургии

А. А. Кирилюк1, П. П. Шипулин1, В. Е. Севергин1, В. В. Байдан1, Е. Ю. Тронина2, А. Аграхари1, О. Н. Козяр1, М. Ю. Целиков1, В. О. Неткачев1

1 Одесская областная клиническая больница
2 Одесский национальный медицинский университет

Цель работы — проанализировать возможности использования электросварочных технологий в торакальной хирургии.
Материалы и методы. Проведен анализ применения бесшовных электросварочных технологий у 217 больных с хирургической патологией органов грудной клетки с использованием открытых и малоинвазивных хирургических технологий.
Результаты и обсуждение. После проведенных с помощью бесшовных электросварочных технологий оперативных вмешательств 215 больных были выписаны из стационара. Осложнения зафиксированы у 18 (8,3 %) больных. У пациентов после внутригрудных резекций пищевода отмечены 2 (0,9 %) летальных исхода.
Выводы. Электросварочные технологии значительно улучшают качество открытых и малоинвазивных оперативных вмешательств в торакальной хирургии. Применение бесшовных электросварочных технологий благодаря хорошему гемостатическому эффекту значительно уменьшает объем интраоперационной кровопотери и длительность операции.

Ключевые слова: бесшовная электросварка, эндостеплеры, видеоассистированная резекция легкого.

Список литературы:  
1.    Жестков К. Г., Есаков Ю. С. Бесшовная резекция легкого аппаратом Liga Sure: возможности и перспективы // Хирургия. — 2012. — № 4. — С. 30 — 35.
2.    Макаров А. В., Гетьман В. Г., Лінчевський О. В. Застосування методу електричного з’єднання живих тканин в торакальній хірургії // Матер. 5-ї Українсько-польської наук.-практ. конф., присвяченої 100-річчю торакохірургії (Київ, 2006 р.). — 2006. — С. 250 — 252.
3.    Тканесохраняющая высокочастотная электросварочная хирургия: Атлас / Под ред. Б. Е. Патона и О. Н. Ивановой. — К.: Наукова думка, 2009. — 199 с.
4.    Bertolaccini L., Viti A., Cavallo A., Tazzi A. Results of Li Tho trial: a prospective randomized study on effectiveness of Liga Sure in lung resections // Ear. J. Cardiothorac. Surg. — 2014 — Vol. 45, N 4. — Р. 693 — 698.
5.    Rivas D., Fernandes R., Torra M. et al. Single-port thoracoscopic lobectomy in a nonintubated patient: a least invasive procedure for major lung resections? // Interact. Cardiovasc. Thorac. Surg. — 2014. — Vol. 9, N 4. — Р. 552 — 555.
6.    Santini M., Vicidomini G., Baldi A. et al. Use of an electrotermal bipolar tissue sealing system in lung surgery // Eur. J. Cardithorac.Surg. — 2006. — Vol. 29, N 2. — P. 226 — 230.
7.    Shigemura N., Akashi A., Wakagari T. et al. A new tissue-sealing teehigve using the ligasure system for nonanatomical pulmonary resection: preliminary results of sutureless and stupless thoracoscopic surgery // Ann. Thorac. Surg. — 2004. — Vol. 77. — P. 1415 — 1418.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

7. Оригінальні дослідження

 

Лікування постлапароскопічного больового плечолопаткового синдрому у хворих після лапароскопічної холецистектомії

С. І. Саволюк1, В. І. Зубаль2, Р. О. Балацький1

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 8

Мета роботи — поліпшити результати лапароскопічної холецистектомії шляхом впровадження методу лікування постлапароскопічного больового плечолопаткового синдрому.
Матеріали і методи. В дослідження залучено 65 хворих після лапароскопічної холецистектомії. Серед пацієнтів переважали жінки (38 (58,5 %)). Хворим основної групи (n = 34) в післяопераційний період виконували правобічну поверхневу блокаду шийного сплетення 0,25 % розчином лонгокаїну. В контрольній групі (n = 31) пацієнти отримували нестероїдні протизапальні препарати, наркотичні та ненаркотичні анальгетики.
Результати та обговорення. Суб’єктивна оцінка якості життя та задоволеності результатами лікування виявилася статистично значущо кращою в основній групі пацієнтів. Рівень больових відчуттів за 10-бальною візуально-аналоговою шкалою в основній групі дорівнював у середньому (2,5 ± 0,3) бала (p < 0,05), задоволеність результатом лікування за 5-бальною шкалою — (4,6 ± 0,2) бала (p > 0,05), у контрольній групі — відповідно (5,5 ± 0,3) та (3,6 ± 0,2) бала. Середній ліжко-день в основній групі — (1,5 ± 0,5) доби, у контрольній групі — (3,0 ± 0,5) доби.
Висновки. Використання запропонованого методу лікування сприяє підвищенню ефективності лапароскопічного втручання, зокрема зменшенню больових відчуттів у середньому на 3 бали за візуально-аналоговою шкалою (p < 0,05), скороченню вдвічі тривалості перебування хворого в стаціонарі (p > 0,05) та реабілітації.

Ключові слова: постлапароскопічний больовий плечолопатковий синдром, правобічна поверхнева блокада шийного сплетення, лапароскопічні втручання.

Список літератури:  
1.    Корик В. Е. Карбоксиперитонеум при лапароскопических операциях — необходимость альтернативы? // Воен. медицина. — 2009. — № 4. — С. 73 — 75.
2.    Пат. UA90638 Україна МПК А61В 17/00. Спосіб профілактики та лікування постлапароскопічного больового плечолопаткового синдрому / Бишовець С. М., Паламарчук В. І., Лисенко В. М., Балацький Р. О., Зубаль В. І.; 06.2014.
3.    Тимошин А. Д., Шестаков А. Л., Юрасов А. В. Малоинвазивные вмешательства в абдоминальной хирургии. — М.: Триада-Х, 2003. — 215 с.
4.    Япаров Р. М., Албакова А. Е., Рыбачек О. Ю. Лечение постлапароскопического болевого синдрома // Вестн. КазНМУ. — 2013. — № 3. — С. 1 — 3.
5.    Alexander J. I. Pain after laparoscopy // Br. J. Anaesth. — 1997. — Vol. 79, N 3. — P. 369 — 378.
6.    Amandusson Å., Blomqvist A. Estrogenic influences in pain processing // Front. Neuroendocrinol. — 2013. — Vol. 34, N 4. — P. 329 — 349.
7.    Berberoğlu M., Dilek O. N., Ercan F. et al. The effect of CO2 insufflation rate on the postlaparoscopic shoulder pain // J. Laparoendosc. Adv. Surg. Tech. A. — 1998. — Vol. 8, N 5. — P. 273 — 277.
8.    Bisgaard T. Treatment of pain after laparoscopic cholecystectomy // Ugeskr. Laeger. — 2005. — Vol. 167, N 24. — P. 2629 — 2632.
9.    Breda G., Nakada S. Y., Rassweiler J. J. Future developments and perspectives in laparoscopy // Eur. Urol. — 2001. — Vol. 40, N 1. — P. 84 — 91.
10.    Celik A. S., Frat N., Celebi F. et al. Laparoscopic cholecystectomy and postoperative pain: is it affected by intra-abdominal pressure? // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Tech. — 2010. — Vol. 20, N 4. — P. 220 — 222.
11.    Craft R. M. Modulation of pain by estrogens // Pain. — 2007. — Vol. 132, suppl. 1. — P. S3–S12.
12.    Dravid R. M., Paul R. E. Interpleural block. Part 1 // Anaesthesia. — 2007. — Vol. 62, N 10. — P. 1039 — 1049.
13.    Gutt C. N., Oniu T., Mehrabi A. et al. Circulatory and respiratory complications of carbon dioxide insufflation // Dig. Surg. — 2004. — Vol. 21, N 2. — P. 95 — 105.
14.    Jaunin-Stalder N., Mazzocato C. Are there differences between men and women with pain? // Rev. Med. Suisse. — 2012. — Vol. 8, N 348. — P. 1470 — 1473.
15.    Joris J., Thiry E., Paris P. et al. Pain after laparoscopic cholecystectomy: characteristics and effect of intraperitoneal bupivacaine // Anesth. Analg. — 1995. — Vol. 81, N 2. — P. 379 — 384.
16.    Joshipura V. P., Haribhakti S. P., Patel N. R. et al. A prospective randomized, controlled study comparing low pressure versus high pressure pneumoperitoneum during laparoscopic cholecystectomy // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Tech. — 2009. — Vol. 19, N 3. — P. 234 — 240.
17.    Koivusalo A. M., Pere P., Valjus M., Scheinin T. Laparoscopic cholecystectomy with carbon dioxide pneumoperitoneum is safe even for high-risk patients // Surg. Endosc. — 2008. — Vol. 22, N 1. — P. 61 — 67.
18.    Pier A., Benedic M., Mann B., Buck V. Postlaparoscopic pain syndrome. Results of a prospective, randomized study // Chirurg. — 1994. — Vol. 65, N 3. — P. 200 — 208.
19.    Serpytis M., Ivaskevicius J. Intra-abdominal hypertension and multiple organ dysfunction syndrome // Medicina. — 2005. — Vol. 41, N 11. — P. 903 — 909.
20.    Sugerman H. J., Bloomfield G. L., Saggi B. W. Multisystem organ failure secondary to increased intraabdominal pressure // Infection. — 1999. — Vol. 27, N 1. — P. 61 — 66.
21.    Tan-Tam C., Chung S. W. Minireview on laparoscopic hepatobiliary and pancreatic surgery // World J. Gastrointest. Endosc. — 2014. — Vol. 6, N 3. — P. 60 — 67.
22.    Vázquez-Sequeiros E. Carbon dioxide insufflation in endoscopy — Luxury or need? // Rev. Esp. Enferm. Dig. — 2012. — Vol. 104, N 8. — P. 395 — 398.
23.    Wills V. L., Hunt D. R., Armstrong A. A randomized controlled trial assessing the effect of heated carbon dioxide for insufflation on pain and recovery after laparoscopic fundoplication // Surg. Endosc. — 2001. — Vol. 15, N 2. — P. 166 — 170.
24.    Wills V. L., Hunt D. R. Pain after laparoscopic cholecystectomy // Br. J. Surg. — 2000. — Vol. 87, N 3. — P. 273 — 284.
25.    Xu F. F., Xiao L. B., Zuo J. D. et al. Shoulder pain after abdominal laparoscopic operation: a multicenter study // Chin. Med. J. — 2013. — Vol. 126, N 2. — P. 382 — 384.
26.    Yasir M., Mehta K. S., Banday V. H. et al. Evaluation of post operative shoulder tip pain in low pressure versus standard pressure pneumoperitoneum during laparoscopic cholecystectomy // Surgeon. — 2012. — Vol. 10, N 2. — P. 71 — 74.

Інше: С. 45—48.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 квітня 2016 р.

Саволюк Сергій Іванович, д. мед. н., доцент, зав. кафедри хірургії та судинної хірургії
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. Тел. (44) 432-24-52. Е-mail: volodymyr.palam@gmail.com

 

Лечение постлапароскопического болевого плечелопаточного синдрома у больных после лапароскопической холецистэктомии

С. И. Саволюк1, В. И. Зубаль2, Р. О. Балацкий1

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 8

Цель работы — улучшить результаты лапароскопической холецистэктомии путем внедрения метода лечения постлапароскопического болевого плечелопаточного синдрома.
Материалы и методы. В исследование привлечено 65 больных после лапароскопической холецистэктомии. Среди пациентов преобладали женщины (38 (58,5 %)). Больным основной группы (n = 34) в послеоперационный период выполняли правостороннюю поверхностную блокаду шейного сплетения 0,25 % раствором лонгокаина. В контрольной группе (n = 31) пациенты получали нестероидные противовоспалительные препараты, наркотические и ненаркотические анальгетики.
Результаты и обсуждение. Субъективная оценка качества жизни и удовлетворенности результатами лечения оказалась статистически значимой в основной группе пациентов. Уровень болевых ощущений по 10-балльной визуально-аналоговой шкале в основной группе составил в среднем (2,5 ± 0,3) балла (p < 0,05), удовлетворенность результатом лечения по 5-балльной шкале — (4,6 ± 0,2) балла (p < 0,05), в контрольной группе — соответственно (5,5 ± 0,3) и (3,6 ± 0,2) балла. Средний койко-день — (1,5 ± 0,5) и (3,0 ± 0,5) суток.
Выводы. Использование предложенного метода лечения способствует повышению эффективности лапароскопического вмешательства, в частности, уменьшению болевых ощущений в среднем на 3 балла (p < 0,05), сокращению в 2 раза времени пребывания больного в стационаре (p < 0,05) и реабилитации.

Ключевые слова: постлапароскопический болевой плечелопаточный синдром, правосторонняя поверхностная блокада шейного сплетения, лапароскопические вмешательства.

Список литературы:  
1.    Корик В. Е. Карбоксиперитонеум при лапароскопических операциях — необходимость альтернативы? // Воен. медицина. — 2009. — № 4. — С. 73 — 75.
2.    Пат. UA90638 Україна МПК А61В 17/00. Спосіб профілактики та лікування постлапароскопічного больового плечолопаткового синдрому / Бишовець С. М., Паламарчук В. І., Лисенко В. М., Балацький Р. О., Зубаль В. І.; 06.2014.
3.    Тимошин А. Д., Шестаков А. Л., Юрасов А. В. Малоинвазивные вмешательства в абдоминальной хирургии. — М.: Триада-Х, 2003. — 215 с.
4.    Япаров Р. М., Албакова А. Е., Рыбачек О. Ю. Лечение постлапароскопического болевого синдрома // Вестн. КазНМУ. — 2013. — № 3. — С. 1 — 3.
5.    Alexander J. I. Pain after laparoscopy // Br. J. Anaesth. — 1997. — Vol. 79, N 3. — P. 369 — 378.
6.    Amandusson Å., Blomqvist A. Estrogenic influences in pain processing // Front. Neuroendocrinol. — 2013. — Vol. 34, N 4. — P. 329 — 349.
7.    Berberoğlu M., Dilek O. N., Ercan F. et al. The effect of CO2 insufflation rate on the postlaparoscopic shoulder pain // J. Laparoendosc. Adv. Surg. Tech. A. — 1998. — Vol. 8, N 5. — P. 273 — 277.
8.    Bisgaard T. Treatment of pain after laparoscopic cholecystectomy // Ugeskr. Laeger. — 2005. — Vol. 167, N 24. — P. 2629 — 2632.
9.    Breda G., Nakada S. Y., Rassweiler J. J. Future developments and perspectives in laparoscopy // Eur. Urol. — 2001. — Vol. 40, N 1. — P. 84 — 91.
10.    Celik A. S., Frat N., Celebi F. et al. Laparoscopic cholecystectomy and postoperative pain: is it affected by intra-abdominal pressure? // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Tech. — 2010. — Vol. 20, N 4. — P. 220 — 222.
11.    Craft R. M. Modulation of pain by estrogens // Pain. — 2007. — Vol. 132, suppl. 1. — P. S3–S12.
12.    Dravid R. M., Paul R. E. Interpleural block. Part 1 // Anaesthesia. — 2007. — Vol. 62, N 10. — P. 1039 — 1049.
13.    Gutt C. N., Oniu T., Mehrabi A. et al. Circulatory and respiratory complications of carbon dioxide insufflation // Dig. Surg. — 2004. — Vol. 21, N 2. — P. 95 — 105.
14.    Jaunin-Stalder N., Mazzocato C. Are there differences between men and women with pain? // Rev. Med. Suisse. — 2012. — Vol. 8, N 348. — P. 1470 — 1473.
15.    Joris J., Thiry E., Paris P. et al. Pain after laparoscopic cholecystectomy: characteristics and effect of intraperitoneal bupivacaine // Anesth. Analg. — 1995. — Vol. 81, N 2. — P. 379 — 384.
16.    Joshipura V. P., Haribhakti S. P., Patel N. R. et al. A prospective randomized, controlled study comparing low pressure versus high pressure pneumoperitoneum during laparoscopic cholecystectomy // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Tech. — 2009. — Vol. 19, N 3. — P. 234 — 240.
17.    Koivusalo A. M., Pere P., Valjus M., Scheinin T. Laparoscopic cholecystectomy with carbon dioxide pneumoperitoneum is safe even for high-risk patients // Surg. Endosc. — 2008. — Vol. 22, N 1. — P. 61 — 67.
18.    Pier A., Benedic M., Mann B., Buck V. Postlaparoscopic pain syndrome. Results of a prospective, randomized study // Chirurg. — 1994. — Vol. 65, N 3. — P. 200 — 208.
19.    Serpytis M., Ivaskevicius J. Intra-abdominal hypertension and multiple organ dysfunction syndrome // Medicina. — 2005. — Vol. 41, N 11. — P. 903 — 909.
20.    Sugerman H. J., Bloomfield G. L., Saggi B. W. Multisystem organ failure secondary to increased intraabdominal pressure // Infection. — 1999. — Vol. 27, N 1. — P. 61 — 66.
21.    Tan-Tam C., Chung S. W. Minireview on laparoscopic hepatobiliary and pancreatic surgery // World J. Gastrointest. Endosc. — 2014. — Vol. 6, N 3. — P. 60 — 67.
22.    Vázquez-Sequeiros E. Carbon dioxide insufflation in endoscopy — Luxury or need? // Rev. Esp. Enferm. Dig. — 2012. — Vol. 104, N 8. — P. 395 — 398.
23.    Wills V. L., Hunt D. R., Armstrong A. A randomized controlled trial assessing the effect of heated carbon dioxide for insufflation on pain and recovery after laparoscopic fundoplication // Surg. Endosc. — 2001. — Vol. 15, N 2. — P. 166 — 170.
24.    Wills V. L., Hunt D. R. Pain after laparoscopic cholecystectomy // Br. J. Surg. — 2000. — Vol. 87, N 3. — P. 273 — 284.
25.    Xu F. F., Xiao L. B., Zuo J. D. et al. Shoulder pain after abdominal laparoscopic operation: a multicenter study // Chin. Med. J. — 2013. — Vol. 126, N 2. — P. 382 — 384.
26.    Yasir M., Mehta K. S., Banday V. H. et al. Evaluation of post operative shoulder tip pain in low pressure versus standard pressure pneumoperitoneum during laparoscopic cholecystectomy // Surgeon. — 2012. — Vol. 10, N 2. — P. 71 — 74.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

8. Оригінальні дослідження

 

Ендотоксинова агресія при синдромі ентеральної недостатності у хворих на гострий некротичний панкреатит

І. В. Хомяк1, О. В. Ротар2, Г. Г. Петровський3, В. І. Ротар2, О. І. Грушко4

1 ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України», Київ
2 Буковинський державний медичний університет, Чернівці
3 5-та міська клінічна лікарня, Мінськ, Білорусь
4 Лікарня швидкої медичної допомоги, Чернівці

Мета роботи — вивчити клінічне значення рівня розчинних CD14-рецепторів (sCD14) у плазмі крові для ранньої діагностики транслокації ендотоксину і грамнегативних бактерій, оцінки тяжкості панкреатиту, прогнозу захворювання та розвитку гнійно-септичних ускладнень.
Матеріали і методи. Обстежено 70 пацієнтів (22 жінок, 48 чоловіків) віком від 18 до 76 років, котрі лікувалися у відділенні інтенсивної терапії з приводу гострого некротичного панкреатиту. Концентрацію sCD14 визначали в плазмі крові за допомогою тест-системи Elisa Kit SK00178 — 01 (Aviscera, США), кількісний вміст ендотоксину в сироватці крові — за допомогою тесту Toxin Sensor Chrоmatogenic LAL Endotoxin AssayKit (CenScript, США). Діагностику ентеральної недостатності проводили за клінічними та рентгенологічними ознаками і концентрацією цитруліну в плазмі крові.
Результати та обговорення. Референтний рівень sCD14 у сироватці крові практично здорових осіб становив (307 ± 37) нг/мл, концентрація ліпополісахариду А — (0,10 ± 0,05) ЕО/мл, цитруліну — (36,60 ± 0,38) мкмоль/л. Рівень sCD14 був підвищений у всіх обстежених пацієнтів. Ступінь підвищення залежав від тяжкості панкреатиту, ентеральної недостатності та концентрації ліпополісахариду А крові. При панкреатиті середньої тяжкості вміст sCD14 у середньому становив (896 ± 160) нг/мл, ліпополісахариду А — (0,22 ± 0,03) ЕО/мл, рівень цитруліну в плазмі крові знижувався до (23,3 ± 0,7) мкмоль/л, відзначено дисфункцію кишечника. У пацієнтів з тяжким панкреатитом концентрація sCD14 підвищувалася в середньому до (4569 ± 453) нг/мл, ліпополісахариду А — до (0,91 ± 0,04) ЕО/мл, вміст цитруліну плазми знижувався до (12,10 ± 0,84) мкмоль/л, розвивалася неспроможність кишечника. При ROC-аналізі виявлено високу залежність рівня CD14 від тяжкості стану хворих за шкалою APACHE II: AUC ROC 0,856 (95 % довірчий інтервал — 0,786 — 0,925).
Висновки. Рівень sCD14 у плазмі крові відображує транслокацію ліпополісахариду А у кров і ступінь запальної реакції моноцитів/макрофагів на ендотоксин: коефіцієнт кореляції між концентрацією ліпополісахариду А і рівнем sCD14 у сироватці крові в ранні терміни захворювання становить 0,756 (р < 0,02). Підвищення вмісту sCD14 корелює з тяжкістю стану хворих на гострий некротичний панкреатит за шкалою APACHE II і прогнозом захворювання. Рівень sCD14 понад 1670 нг/мл при госпіталізації та понад 4000 нг/мл через три доби лікування був прогностично несприятливим щодо розвитку гнійно-септичних ускладнень.

Ключові слова: гострий некротичний панкреатит, sCD14, ліпополісахарид, гнійно-септичні ускладнення.

Список літератури:  
1.    Хомяк І. В., Ротар О. В., Ротар В. І., Петровський Г. Г. Прогностичне значення складових синдрому мультиорганної недостатності та оцінка тяжкості стану хворих за інтегральними шкалами при гострому некротичному панкреатиті // Клін. хірургія. — 2015. — № 9. — С. 16 — 19.
2.    Al-Bahrani A. Z., Darwish A., Hamza N. et al. Gut barrier dysfunction in critically ill surgical patients with abdominal compartment syndrome // Pancreas. — 2010. — Vol. 39. — 1064 — 1069.
3.    Banks P. A., Bollen T. L., Dervenis C. et al. Classification of acute pancreatitis — 2012: revision of the Atlanta classification and definitions by international consensus // Gut. — 2013. — Vol. 62. — P. 102 — 111.
4.    Boid C. Optimization conditions for the colorimeteric determination of citrulline using diacetylmonoxime // Anal. Biochem. — 1980. — Vol. 107. — P. 424 — 431.
5.    Buttenschoen K., Radermacher P., Bracht H. Endotoxin elimination in sepsis: physiology and therapeutic application // Langenbecks Arch. Surg. — 2010. — Vol. 395. — P. 597 — 605.
6.    Carbonnel F. Acute intestinal failure critically ill patients is plasma citrulline right market? // Intensive Care Med. — 2011. — Vol. 37. — P. 911 — 917.
7.    Derikx J. P.M., van Waardenburg D. A., Thuijls G. et al. New insight in loss of gut barrier during major abdominal surgery // PLoS ONE. — Vol. 3. — P. 1 — 7.
8.    Mayeux P. R. Pathobiology of lipopolysaccharide // J. Tox. Envir. Health. — 2007. — Vol. 51. — P. 415 — 435.
9.    Moreno C., Merino J., Ramírez N. et al. Lipopolysaccharide needs soluble CD14 to interact with TLR4 in humanmonocytes depleted of membrane CD14 // Microbes and Infection. — 2004. — Vol. 6. — P. 990 — 995.
10.    Zanoni I., Ostuni R., Marek L. R. et al. CD14 controls the LPS-induced endocytosis of toll-like receptor // Cell. — 2011. — Vol. 147. — P. 868 — 880.

Інше: С. 51—55.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 квітня 2016 р.

Ротар Олександр Васильович, к. мед. н., доцент кафедри загальної хірургії
E-mail: oleksandr.rotar@gmail.com

 

Эндотоксиновая агрессия при синдроме энтеральной недостаточности у больных острым некротическим панкреатитом

И. В. Хомяк1, А. В. Ротарь2, Г. Г. Петровский3, В. И. Ротарь2, О. И. Грушко4

1 ГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины», Киев
2 Буковинский государственный медицинский университет, Черновцы
3 5-я городская клиническая больница, Минск, Беларусь
4 Больница скорой медицинской помощи, Черновцы

Цель работы — изучить клиническое значение растворимых CD14-рецепторов (sCD14) в плазме крови для ранней диагностики транслокации эндотоксина и грамнегативных бактерий, оценки тяжести панкреатита, прогноза заболевания и развития гнойно-септических осложнений.
Материалы и методы. Обследованы 70 больных (22 женщины, 48 мужчин) в возрасте от 18 до 76 лет, которые лечились в отделении интенсивной терапии по поводу острого некротического панкреатита. Концентрацию sCD14 определяли в плазме крови с помощью тест-системы ELISA Kit SK00178- 01 (Aviscera, США), количественное содержание эндотоксина — с помощью теста Toxin Sensor Chrоmatogenic LAL Endotoxin Assay Kit L00350 (CenScript, США). Диагностику энтеральной недостаточности проводили по клиническим и рентгенологическим признакам и концентрации цитруллина в плазме крови.
Результаты и обсуждение. Референтный уровень sCD14 в плазме крови практически здоровых лиц составлял (307 ± 37) нг/мл, концентрация липополисахарида А — (0,10 ± 0,05) ЕО/мл, цитруллина — (36,60 ± 0,38) мкмоль/л. Уровень sCD14 был увеличен у всех обследованных пациентов. Степень увеличения зависела от тяжести панкреатита, энтеральной недостаточности и концентрации липополисахарида А в плазме крови. При панкреатите средней тяжести уровень sCD14 в среднем составлял (896 ± 160) нг/мл, липополисахарида А — (0,22 ± 0,03) ЕО/мл, содержание цитруллина снижалось до (23,3 ± 0,7) мкмоль/л, имела место дисфункция кишечника. У пациентов с тяжелым панкреатитом концентрация sCD14 увеличивалась до (4569 ± 453) нг/мл, липополисахарида А — до (0,91 ± 0,04) МЕ/мл, уровень цитруллина снижался до (12,10 ± 0,84) мкмоль/л, развивалась несостоятельность кишечника. При ROC-анализе выявлена высокая зависимость уровня CD14 от тяжести состояния по шкале APACHE II: AUC ROC 0,856 (95 % доверительный интервал — 0,786 — 0,925).
Выводы. Уровень sCD14 в плазме крови отображает транслокацию липополисахарида А в кровь и степень воспалительной реакции моноцитов/макрофагов на эндотоксин: коэффициент корреляции между концентрацией липополисахарида А и уровнем sCD14 в ранние термины заболевания составляет 0,756 (р < 0,02). Увеличение содержания sCD14 в плазме крови коррелирует с прогнозом заболевания и тяжестью состояния больных по шкале APACHE II. Уровень sCD14 выше 1670 нг/мл при госпитализации и более 4000 нг/мл после трех суток лечения был прогностически неблагоприятным в отношении развития гнойно-септических осложнений.

Ключевые слова: острый некротический панкреатит, sCD14, липополисахарид, гнойно-септические осложнения.

Список литературы:  
1.    Хомяк І. В., Ротар О. В., Ротар В. І., Петровський Г. Г. Прогностичне значення складових синдрому мультиорганної недостатності та оцінка тяжкості стану хворих за інтегральними шкалами при гострому некротичному панкреатиті // Клін. хірургія. — 2015. — № 9. — С. 16 — 19.
2.    Al-Bahrani A. Z., Darwish A., Hamza N. et al. Gut barrier dysfunction in critically ill surgical patients with abdominal compartment syndrome // Pancreas. — 2010. — Vol. 39. — 1064 — 1069.
3.    Banks P. A., Bollen T. L., Dervenis C. et al. Classification of acute pancreatitis — 2012: revision of the Atlanta classification and definitions by international consensus // Gut. — 2013. — Vol. 62. — P. 102 — 111.
4.    Boid C. Optimization conditions for the colorimeteric determination of citrulline using diacetylmonoxime // Anal. Biochem. — 1980. — Vol. 107. — P. 424 — 431.
5.    Buttenschoen K., Radermacher P., Bracht H. Endotoxin elimination in sepsis: physiology and therapeutic application // Langenbecks Arch. Surg. — 2010. — Vol. 395. — P. 597 — 605.
6.    Carbonnel F. Acute intestinal failure critically ill patients is plasma citrulline right market? // Intensive Care Med. — 2011. — Vol. 37. — P. 911 — 917.
7.    Derikx J. P.M., van Waardenburg D. A., Thuijls G. et al. New insight in loss of gut barrier during major abdominal surgery // PLoS ONE. — Vol. 3. — P. 1 — 7.
8.    Mayeux P. R. Pathobiology of lipopolysaccharide // J. Tox. Envir. Health. — 2007. — Vol. 51. — P. 415 — 435.
9.    Moreno C., Merino J., Ramírez N. et al. Lipopolysaccharide needs soluble CD14 to interact with TLR4 in humanmonocytes depleted of membrane CD14 // Microbes and Infection. — 2004. — Vol. 6. — P. 990 — 995.
10.    Zanoni I., Ostuni R., Marek L. R. et al. CD14 controls the LPS-induced endocytosis of toll-like receptor // Cell. — 2011. — Vol. 147. — P. 868 — 880.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

9. Оригінальні дослідження

 

Транспапілярні втручання у хворих з непухлинною біліарною обструкцією

І. Л. Насташенко

Національный медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — поліпшити результати лікування хворих з непухлинною обструкцією жовчних проток шляхом удосконалення наявних і розробки нових методів ендоскопічних транспапілярних діагностичних та лікувальних втручань.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 4382 пацієнтів з непухлинною біліарною обструкцією, зумовленою: калькульозним холециститом, ускладненим холедохолітіазом, — у 1398 (32,6 %), залишковим холедохолітіазом за наявності зовнішнього дренажу холедоха — у 662 (15,4 %), резидуальним холедохолітіазом — у 596 (13,9 %), стенозувальним папілітом за наявності зовнішнього дренажу холедоха — у 381 (8,9 %), рецидивним холедохолітіазом — у 321 (7,5 %), зовнішніми жовчними норицями — у 316 (7,4 %), синдромом Міріззі — у 145 (3,3 %), частковими стриктурами жовчних проток — у 131 (3,0 %), станом після холедоходуоденостомії — у 130 (3,0 %), хронічним панкреатитом — у 92 (2,1 %), стенозувальним папілітом — у 53 (1,2 %), паразитарною інвазією — у 18 (0,4 %), кістами жовчних проток — у 17 (0,4 %), хворобою Каролі — у 9 (0,2 %), станами після реконструктивних операцій на шлунку та дванадцятипалій кишці — у 9 (0,2 %), гемобілією — у 9 (0,2 %), первинно склерозувальним холангітом — у 8 (0,2 %), постбульбарними виразками — у 5 (0,1 %), запальною гіпер­плазією лімфатичних вузлів печінково-дванадцятипалої зв’язки — в 1.
Результати та обговорення. Позитивні результати ендоскопічного лікування отримано у 83,7 % спостережень. Загальна кількість ускладнень знизилася до 4,2 %, рівень летальності — до 0,9 %. Прогнозування віддалених результатів лікування дає змогу їх поліпшити за рахунок вдосконалення тактики ведення пацієнтів у реабілітаційний період.
Висновки. Розробка і впровадження нових методів ендоскопічних ендобіліарних втручань дали змогу підвищити частоту позитивних результатів ендоскопічного лікування хворих з непухлинною біліарною обструкцією до 83,7 %. Вивчення віддалених результатів ендоскопічного лікування хворих з непухлинною біліарною обструкцією дає змогу формувати групу ризику виникнення рецидивного холедохолітіазу після радикальної санації жовчних проток та розробити заходи профілактики рецидиву захворювання, зокрема планові ендоскопічні ревізії та санації жовчних проток.

Ключові слова: непухлинна біліарна обструкція, транспапілярні втручання, ускладнення, віддалені результати.

Список літератури:  
1.    Алиев Ю. Г. Миниинвазивные вмешательства в хирургическом лечении осложненной желчнокаменной болезни // Хирургия. — 2013. — № 5. — С. 73 — 75.
2.    Балалыкин А. С. Эндоскопическая диагностика и лечение доброкачественных новообразований большого дуоденального сосочка // Эндоскоп. хир. — 2009. — Т. 15, № 1. — С. 29 — 30.
3.    Гальперин Э. И., Ветшев П. С. Руководство по хирургии желчных путей. — М.: Видар, 2006. — 362 с.
4.    Заривчацкий М. Ф., Колыванова М. В., Смольков А. А. Современные принципы диагностики и лечения вторичного холедохолитиаза // Альманах Ин-та хирургии имени А. В. Вишневского. — 2011. — Т. 6, № 2. — С. 47 — 48.
5.    Насташенко И. Л., Довбенко О. В. Дренирующие транспапиллярные эндоскопические вмешательства на желчных протоках // Сб. тез. XV Москов. междунар. конгресса по эндоскопической хирургии (г. Москва, 20 — 22 апреля 2011 г.). — М.: Б.и., 2011. — С. 181 — 183.
6.    Ничитайло М. Е., Грубник В. В. Минимально инвазивная хирургия патологии желчных протоков. — К.: Здоров’я, 2005. — 424 с.
7.    Сажин В. П., Федоров А. В., Сажин А. В. Эндоскопическая абдоминальная хирургия. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — 512 с.
8.    Baron T. H., Kozachek R. A., Carrloke D. L. ERCP // Med. Sfera. — 2008. — 524 s.
9.    Ghazal A. H., Sorour M. A., El-Riwine M., El-Bahrawy H. Single-step treatment of gall bladder and bile duct stones: a combined endoscopic — laparoscopic technique // Ind. J. Surg. — 2009. — Vol. 7, N 4. — P. 338 — 346.
10.    Kim T. U., Kim S., Lee J. W. et al. Ampulla of Vater: comprehensive anatomy, MR imaging of pathologic conditions, and correlation with endoscopy // Eur. J. Radiol. — 2010. — Vol. 66, N 1. — P. 48 — 64.

Інше: С. 56—60.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 15 квітня 2016 р.

Насташенко Ігор Леонідович, д. мед. н., проф. кафедри
03061, м. Київ, вул. Бориславська, 44/3. E-mail: nastashenko2010@mail.ru

 

Транспапиллярные вмешательства у больных с неопухолевой билиарной обструкцией

И. Л. Насташенко

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — улучшить результаты лечения больных с неопухолевой билиарной обструкцией путем усовершенствования существующих и разработки новых методов эндоскопических транспапиллярных диагностических и лечебных вмешательств.
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 4382 пациентов с неопухолевой билиарной обструкцией, обусловленной: калькулезным холециститом, осложненным холедохолитиазом, — у 1398 (32,6 %), остаточным холедохолитиазом при наличии наружного дренажа холедоха — у 662 (15,4 %), резидуальным холедохолитиазом — у 596 (13,9 %), стенозирующим папиллитом при наличии наружного дренажа холедоха — у 381 (8,9 %), рецидивным холедохолитиазом — у 321 (7,5 %), наружными желчными свищами — у 316 (7,4 %), синдромом Мириззи — у 145 (3,3 %), частичными стриктурами желчных протоков — у 131 (3,0 %), состоянием после холедоходуоденостомии — у 130 (3,0 %), хроническим панкреатитом — у 92 (2,1 %), стенозирующим папиллитом — у 53 (1,2 %), паразитарной инвазией — у 18 (0,4 %), кистами желчных протоков — у 17 (0,4 %), болезнью Кароли — у 9 (0,2 %), состояниями после реконструктивных операций на желудке и двенадцатиперстной кишке — у 9 (0,2 %), гемобилией — у 9 (0,2 %), первично склерозирующим холангитом — у 8 (0,2 %), постбульбарными язвами — у 5 (0,1 %), воспалительной гиперплазией лимфатических узлов печеночно-двенадцатиперстной связки — 1 наблюдение.
Результаты и обсуждение. Позитивные результаты эндоскопического лечения получены в 83,7 % наблюдений. Общее количество осложнений снизилось до 4,2 %, летальность — до 0,9 %. Прогнозирование отдаленных результатов лечения позволило их улучшить за счет совершенствования тактики ведения пациентов в реабилитационный период.
Выводы. Разработка и внедрение новых методов эндоскопических эндобилиарных вмешательств позволили повысить частоту позитивных результатов эндоскопического лечения больных с неопухолевой билиарной обструкцией до 83,7 %. Изучение отдаленных результатов эндоскопического лечения больных с неопухолевой билиарной обструкцией позволяет формировать группу риска возникновения рецидивного холедохолитиаза после радикальной санации желчных протоков и разработать меры профилактики рецидива заболевания, включая плановые эндоскопические ревизии и санации желчных протоков.

Ключевые слова: неопухолевая билиарная обструкция, транспапиллярные вмешательства, осложнения, отдаленные результаты.

Список литературы:  
1.    Алиев Ю. Г. Миниинвазивные вмешательства в хирургическом лечении осложненной желчнокаменной болезни // Хирургия. — 2013. — № 5. — С. 73 — 75.
2.    Балалыкин А. С. Эндоскопическая диагностика и лечение доброкачественных новообразований большого дуоденального сосочка // Эндоскоп. хир. — 2009. — Т. 15, № 1. — С. 29 — 30.
3.    Гальперин Э. И., Ветшев П. С. Руководство по хирургии желчных путей. — М.: Видар, 2006. — 362 с.
4.    Заривчацкий М. Ф., Колыванова М. В., Смольков А. А. Современные принципы диагностики и лечения вторичного холедохолитиаза // Альманах Ин-та хирургии имени А. В. Вишневского. — 2011. — Т. 6, № 2. — С. 47 — 48.
5.    Насташенко И. Л., Довбенко О. В. Дренирующие транспапиллярные эндоскопические вмешательства на желчных протоках // Сб. тез. XV Москов. междунар. конгресса по эндоскопической хирургии (г. Москва, 20 — 22 апреля 2011 г.). — М.: Б.и., 2011. — С. 181 — 183.
6.    Ничитайло М. Е., Грубник В. В. Минимально инвазивная хирургия патологии желчных протоков. — К.: Здоров’я, 2005. — 424 с.
7.    Сажин В. П., Федоров А. В., Сажин А. В. Эндоскопическая абдоминальная хирургия. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — 512 с.
8.    Baron T. H., Kozachek R. A., Carrloke D. L. ERCP // Med. Sfera. — 2008. — 524 s.
9.    Ghazal A. H., Sorour M. A., El-Riwine M., El-Bahrawy H. Single-step treatment of gall bladder and bile duct stones: a combined endoscopic — laparoscopic technique // Ind. J. Surg. — 2009. — Vol. 7, N 4. — P. 338 — 346.
10.    Kim T. U., Kim S., Lee J. W. et al. Ampulla of Vater: comprehensive anatomy, MR imaging of pathologic conditions, and correlation with endoscopy // Eur. J. Radiol. — 2010. — Vol. 66, N 1. — P. 48 — 64.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

10. Оригінальні дослідження

 

Взаємозв’язок вмісту цитокінів ІЛ-6 і ФНП-α у крові з біохімічними показниками при експериментальній механічній жовтяниці

М. Я. Насіров, Г. Ш. Гараев, С. А. Алекберова

Азербайджанський медичний університет, Баку

Мета роботи — вивчити особливості змін вмісту цитокінів інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) і фактора некрозу пухлин α (ФНП-α) у взаємозв’язку з динамікою біохімічних показників крові на моделі експериментальної механічної жовтяниці у щурів.
Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведено на 30 білих щурах лінії Вістар. Модель механічної жовтяниці створювали перев’язкою позапанкреатичної ділянки загальної жовчної протоки під наркозом (дослідна група, n = 25). Група з 5 тварин була контрольною. Вивчали біохімічні показники крові (загальний білірубін, загальний білок, лужна фосфатаза, аспартатамінотрансфераза, γ-глутамілтранспептидаза), а також ІЛ-6 і ФНО-α.
Результати та обговорення. При створенні механічної жовтяниці в експериментальних тварин збільшувалася концентрація досліджуваних цитокінів, що свідчить про те, що запальний процес, який розвивається за цієї патології, пов’язаний з цитокінопосередковуваними імунологічними процесами. Динаміка змін рівня досліджуваних цитокінів свідчить про залежність дисбалансу цих показників від тривалості механічної жовтяниці.
Висновки. Динаміка змін досліджуваних показників свідчила як про їх взаємозалежність, так і про залежність їх вмісту від тривалості захворювання. Взаємозв’язок між значеннями біохімічних показників і рівнем активності цитокінів дає змогу використовувати значення останніх як критерії для оцінки інтенсивності загибелі гепатоцитів.

Ключові слова: механічна жовтяниця, імунна система, цитокіни.

Список літератури:  
1.    Гаджиев Дж.Н., Тагиев Э. Г., Гаджиев Н.Дж. Сравнительная оценка некоторых цитокинов в сыворотке крови и желчи у больных острым калькулезным холециститом // Хирургия Украины. — 2013. — № 1. — С. 62 — 65.
2.    Гаджиев Дж.Н., Тагиев Э. Г., Гаджиев Н.Дж. Состояние цитокинового статуса у больных с механической желтухой доброкачественного генеза // Хирургия. — 2015. — № 5. — С. 56 — 58.
3.    Жидовинов А. А., Жидовинов Г. И., Алёшин Д. А. Значение лабораторных маркеров эндотоксикоза и цитокинового профиля в диагностике и эффективности лечения осложненных форм острого холецистита // Цитокины и воспаление. — 2006. — № 3. — С. 27 — 33.
4.    Иванов Ю. В., Чудных С. М. Механическая желтуха: диагностический алгоритм и лечение // Лечащий врач. — 2002. — № 7 — 8. — С. 41 — 43.
5.    Ивкова А. Н., Федоров И. Г., Сторожаков Г. И. Роль цитокинов в развитии фиброза печени // Клин. перспект. гастроэнтерол., гепатол. — 2006. — № 1. — С. 2 — 9.
6.    Мамаев С. Н., Лукина Е. А., Шульпекова Ю. О. и др. Регуляция воспаления и фиброза печени цитокинами при ее хронических поражениях // Клин. лаб. диагн. — 2001. — № 12. — С. 37 — 40.
7.    Насиров М. Я., Алекберова С. А., Аббасалиева П. М. Роль цитокинов в патологии органов пищеварения // Cərrahiyyə. — 2014. — № 2. — С. 86 — 93.
8.    Насиров М. Я., Гаджиев Н. Дж., Климова Е. М. и др. Динамика цитокинов с распространенным перитонитом // ЭНИ Забайкал. мед. вестн. — 2012. — № 2. — С. 106 — 111.
9.    Ройт А., Бростофф Дж., Мейл Д. Иммунология. — М.: Мир, 2000. — С. 169 — 175.
10.    Скляр Л. Ф., Никифоров Н. Д., Маркелова Е. В. Цитокиновый профиль при хроническом гепатите С // Клин. мед. — 2005. — № 10. — С. 40 — 44.
11.    Хаитов Р. М., Игнатьева Г. А., Сидорович И. Г. Иммунология. — М.: Медицина, 2000. — 432 с.
12.    Царегородцева Т. М., Серова Т. И. Цитокины в гастроэнтерологии. — М.: Анахарсис, 2003. — 96 с.
13.    Eckels D. D. Tabatali N., Wanq H. et al. In vitro human Th-cells responses to a recombinant hepatitis C virus antigen: failure in IL-2 production despite proliferation // Hum. Immunol. — 1999. — Vol. 60. — Р. 187 — 199.
14.    Kim J. K., Chon C. Y., Kim L. H. et al. Changes in serum and ascitic monocyte chemo tacticprotein-1 (MCP-1) and IL-10 levels in cirrhotic patients with spontaneous bacterial peritonitis // Interferon Cytokine Res. — 2007. — N 3. — Р. 227 — 230.
15.    Kiyici M., Nak S. G., Budak F. et al.Lymphocyte subsets and cytokines in ascitic fluid of decompensated cirrhotic patients with and without spontaneous ascites infection // Gastroenterol. Hepatol. — 2006. — N 6. — Р. 963 — 969.
16.    Leist M., Gantner F., Jilg S. et al. Activation of the 55kDa TNF receptor is necessary and sufficient for TNF-induced liver failure, hepatocyte apoptosis, and nitrite release // J. Immunol. — 1995. — Vol. 154. — Р. 1307 — 1316.

Інше: С. 61—64.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 квітня 2016 р.

Алекберова Севда Акбер кизи, ст. лаборант кафедри хірургічних хвороб III
Email: sevda78@mail.ru

 

Взаимосвязь содержания цитокинов ИЛ-6 и ФНО-α в крови с биохимическими показателями при экспериментальной механической желтухе

М. Я. Насиров, Г. Ш. Гараев, С. А. Алекберова

Азербайджанский медицинский университет, Баку

Цель работы — изучить особенности изменений содержания цитокинов интерлейкина-6 (ИЛ-6) и фактора некроза опухоли α (ФНО-α) во взаимосвязи с динамикой биохимических показателей крови на модели экспериментальной механической желтухи у крыс.
Материалы и методы. Экспериментальные исследования проведены на 30 белых крысах линии Вистар. Модель механической желтухи создавали перевязкой внепанкреатического участка общего желчного протока под наркозом (опытная группа, n = 25). Группа из 5 животных была контрольной. Изучали биохимические параметры крови (общий билирубин, общий белок, щелочная фосфатаза, аспартатаминотрансфераза, γ-глутамилтранспептидаза), а также уровень ИЛ-6 и ФНО-α.
Результаты и обсуждение. При создании механической желтухи у экспериментальных животных увеличивалась концентрация изучаемых цитокинов, что указывает на то, что воспалительный процесс, развивающийся при данной патологии, сопряжен с цитокинопосредуемыми иммунологическими процессами. Динамика изменений уровня цитокинов свидетельствует о зависимости дисбаланса этих показателей от длительности механической желтухи.
Выводы. Динамика изменений изучаемых показателей свидетельствовала как об их взаимозависимости, так и о зависимости их содержания от длительности заболевания. Взаимосвязь между значениями биохимических показателей и уровнем активности цитокинов позволяет использовать значения последних в качестве критериев для оценки интенсивности гибели гепатоцитов.

Ключевые слова: механическая желтуха, иммунная система, цитокины.

Список литературы:  
1.    Гаджиев Дж.Н., Тагиев Э. Г., Гаджиев Н.Дж. Сравнительная оценка некоторых цитокинов в сыворотке крови и желчи у больных острым калькулезным холециститом // Хирургия Украины. — 2013. — № 1. — С. 62 — 65.
2.    Гаджиев Дж.Н., Тагиев Э. Г., Гаджиев Н.Дж. Состояние цитокинового статуса у больных с механической желтухой доброкачественного генеза // Хирургия. — 2015. — № 5. — С. 56 — 58.
3.    Жидовинов А. А., Жидовинов Г. И., Алёшин Д. А. Значение лабораторных маркеров эндотоксикоза и цитокинового профиля в диагностике и эффективности лечения осложненных форм острого холецистита // Цитокины и воспаление. — 2006. — № 3. — С. 27 — 33.
4.    Иванов Ю. В., Чудных С. М. Механическая желтуха: диагностический алгоритм и лечение // Лечащий врач. — 2002. — № 7 — 8. — С. 41 — 43.
5.    Ивкова А. Н., Федоров И. Г., Сторожаков Г. И. Роль цитокинов в развитии фиброза печени // Клин. перспект. гастроэнтерол., гепатол. — 2006. — № 1. — С. 2 — 9.
6.    Мамаев С. Н., Лукина Е. А., Шульпекова Ю. О. и др. Регуляция воспаления и фиброза печени цитокинами при ее хронических поражениях // Клин. лаб. диагн. — 2001. — № 12. — С. 37 — 40.
7.    Насиров М. Я., Алекберова С. А., Аббасалиева П. М. Роль цитокинов в патологии органов пищеварения // Cərrahiyyə. — 2014. — № 2. — С. 86 — 93.
8.    Насиров М. Я., Гаджиев Н. Дж., Климова Е. М. и др. Динамика цитокинов с распространенным перитонитом // ЭНИ Забайкал. мед. вестн. — 2012. — № 2. — С. 106 — 111.
9.    Ройт А., Бростофф Дж., Мейл Д. Иммунология. — М.: Мир, 2000. — С. 169 — 175.
10.    Скляр Л. Ф., Никифоров Н. Д., Маркелова Е. В. Цитокиновый профиль при хроническом гепатите С // Клин. мед. — 2005. — № 10. — С. 40 — 44.
11.    Хаитов Р. М., Игнатьева Г. А., Сидорович И. Г. Иммунология. — М.: Медицина, 2000. — 432 с.
12.    Царегородцева Т. М., Серова Т. И. Цитокины в гастроэнтерологии. — М.: Анахарсис, 2003. — 96 с.
13.    Eckels D. D. Tabatali N., Wanq H. et al. In vitro human Th-cells responses to a recombinant hepatitis C virus antigen: failure in IL-2 production despite proliferation // Hum. Immunol. — 1999. — Vol. 60. — Р. 187 — 199.
14.    Kim J. K., Chon C. Y., Kim L. H. et al. Changes in serum and ascitic monocyte chemo tacticprotein-1 (MCP-1) and IL-10 levels in cirrhotic patients with spontaneous bacterial peritonitis // Interferon Cytokine Res. — 2007. — N 3. — Р. 227 — 230.
15.    Kiyici M., Nak S. G., Budak F. et al.Lymphocyte subsets and cytokines in ascitic fluid of decompensated cirrhotic patients with and without spontaneous ascites infection // Gastroenterol. Hepatol. — 2006. — N 6. — Р. 963 — 969.
16.    Leist M., Gantner F., Jilg S. et al. Activation of the 55kDa TNF receptor is necessary and sufficient for TNF-induced liver failure, hepatocyte apoptosis, and nitrite release // J. Immunol. — 1995. — Vol. 154. — Р. 1307 — 1316.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

11. Оригінальні дослідження

 

Особливості загоєння рани передньої черевної стінки за наявного сітчастого імплантату і на тлі онкопроцесу

І. К. Морар

Буковинський державний медичний університет, Чернівці

Мета роботи — з’ясувати в експерименті особливості морфології грануляційної тканини навколо елементів сітчастого імплантату м’язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки на тлі злоякісного новоутворення, а також після його видалення.
Матеріали і методи. Експеримент виконано на 34 лабораторних щурах, яким імплантовано комбіновану сітку ULTRAPRO в тканини м’язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки. Тварин розподілили на три групи. У 1-й групі (конт­роль­ній, n = 8) тваринам не прищеплювали пухлину Герена. У 2-й групі (основній, n = 12) тваринам через тиждень після ін’єкції суспензії клітин пухлини Герена під шкіру зовнішньої поверхні стегна імплантовано сітку [5]. У 3-й групі (основній, n = 14) тваринам після видалення 2-тижневої пухлини Герена імплантовано сітку. Забір біологічного матеріалу здійснювали на 17 — 19-ту добу після виконання оперативного втручання шляхом висічення м’язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки разом із сітчастим трансплантатом. Парафінові зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином, а для ідентифікації колагенових волокон — водним блакитним хромотропом. За допомогою комп’ютерної мікроденситометрії визначали середню відстань від елементів сітки до зовнішньої межі грануляційної тканини, оптичну густину забарвлення колагенових волокон, питомий об’єм кровонаповнення судин у грануляційній тканині, кількість клітин грануляційної тканини.
Результати та обговорення. Наявність злоякісного новоутворення суттєво пригнічує та сповільнює процеси дозрівання грануляційної тканин навколо елементів сітчастого імплантату. Радикальне видалення пухлини призводить до значно гірших результатів дозрівання грануляційної тканини навколо елементів сітчастого імплантату, про що свідчить вірогідне зменшення площі грануляційної тканини та оптичної густини забарвлених колагенових волокон, а також збільшення кількості клітин і питомого об’єму кровонаповнення судин.
Висновки. Наявність злоякісного новоутворення, а також стан після його видалення суттєво зменшують площу грануляційної тканини та уповільнюють процеси її дозрівання. При виконанні радикальних оперативних втручань відзначено гірше дозрівання грануляційної тканини навколо елементів сітчастого імплантату порівняно із симптоматичними втручаннями.

Ключові слова: комбінований сітчастий імплантат, м’язово-апоневротичний шар, грануляційна тканина.

Список літератури:  
1.    Атдуев В. А., Мамедов Х. М., Шутов В. В. и др. Место сетчатых имплантатов в профилактике эвентрации органов брюшной полости после радикальной цистэктомии // Мед. альманах. — 2010. — № 4 (13). — С. 238 — 241.
2.    Белоконев В. И., Федорина Т. А., Ковалева З. В. и др. Патогенез и хирургическое лечение послеоперационных вентральных грыж : монография. — С.: Переспектива, 2005. — 183 с.
3.    Ильченко Ф. Н. Особенности протезирующей герниопластики при послеоперационных грыжах брюшной стенки с размещением имплантата в «sub 1ау»-позиции // Хірургія. — 2008. — № 2. — С. 35.
4.    Коржевский Д. Э., Гиляров А. В. Основы гистологической техники. — СПб: СпецЛит., 2010. — 96 с.
5.    Пат. 2457546 РФ, МПК G09В23/28. Способ моделирования аденокарциномы толстой кишки человека / Лепехова С. А., Гольдберг О. А., Рой Т. А. и др.; Заявитель Научный центр реконструктивной и восстановительной хирургии Сибирского отделения РАМН., заяв. № 2011108850/14 от 09.03.2011; опубл. 27.07.2012.
6.    Пішак В. П., Висоцька В. Г., Магаляс В. М. та ін. Лабораторні тварини в медико-біологічних експериментах: метод. посібн. — Ч.: Медуніверситет, 2006. — 350 с.

Інше: С. 65—69.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 1 лютого 2016 р.

Морар Ігор Калинович, к. мед. н., асистент кафедри догляду за хворими та вищої медсестринської освіти
E-meil: igor.morar@yandex.ru

 

Особенности заживления раны передней брюшной стенки при наличии сетчатого имплантата и на фоне онкопроцесса

И. К. Морар

Буковинский государственный медицинский университет, Черновцы

Цель работы — выяснить в эксперименте особенности морфологии грануляционной ткани вокруг элементов сетчатого имплантата мышечно-апоневротического слоя передней брюшной стенки на фоне злокачественного новообразования, а также после его удаления.
Материалы и методы. Эксперимент выполнен на 34 лабораторных крысах, которым вживлена комбинированная сетка ULTRAPRO в ткани мышечно-апоневротического слоя передней брюшной стенки. Животных распределили на три группы. В 1-й группе (контрольной, n = 8) животным не прививали опухоль Герена. Во 2-й группе (основной, n = 12) животным через неделю после инъекции суспензии клеток опухоли Герена под кожу внешней поверхности бедра имплантировали сетку [5]. В 3-й группе (основной, n = 14) животным после удаления 2-недельной опухоли Герена имплантировали сетку. Забор биологического материала проводили на 17 — 19-е сутки после выполнения оперативного вмешательства путем высечения мышечно-апоневротического слоя передней брюшной стенки вместе с сетчатым трансплантатом. Парафиновые срезы окрашивали гематоксилином и эозином, а для идентификации коллагеновых волокон — водным голубым хромотропом. С помощью компьютерной микроденситометрии определяли среднее расстояние от элементов сетки до наружной границы грануляционной ткани, оптическую плотность окрашенных коллагеновых волокон, удельный объем кровенаполнения сосудов в грануляционной ткани, количество клеток грануляционной ткани.
Результаты и обсуждение. Наличие в организме злокачественного новообразования существенно подавляет и замедляет процессы дозревания грануляционной ткани вокруг элементов сетчатого имплантата. Радикальное удаление опухоли приводит к значительно худшим результатам дозревания грануляционной ткани вокруг элементов сетчатого имплантата, о чем свидетельствует достоверное уменьшение площади грануляционной ткани и оптической плотности окрашенных коллагеновых волокон, а также увеличение количества клеток и удельного объема кровенаполнения сосудов.
Выводы. Наличие злокачественного новообразования, а также состояние после его удаления существенно уменьшают площадь грануляционной ткани и замедляют процессы ее дозревания. При выполнении радикальных оперативных вмешательств дозревание грануляционной ткани вокруг элементов сетчатого имплантата хуже по сравнению с симптоматическими вмешательствами.

Ключевые слова: комбинированный сетчатый имплантат, мышечно-апоневротический слой, грануляционная ткань.

Список литературы:  
1.    Атдуев В. А., Мамедов Х. М., Шутов В. В. и др. Место сетчатых имплантатов в профилактике эвентрации органов брюшной полости после радикальной цистэктомии // Мед. альманах. — 2010. — № 4 (13). — С. 238 — 241.
2.    Белоконев В. И., Федорина Т. А., Ковалева З. В. и др. Патогенез и хирургическое лечение послеоперационных вентральных грыж : монография. — С.: Переспектива, 2005. — 183 с.
3.    Ильченко Ф. Н. Особенности протезирующей герниопластики при послеоперационных грыжах брюшной стенки с размещением имплантата в «sub 1ау»-позиции // Хірургія. — 2008. — № 2. — С. 35.
4.    Коржевский Д. Э., Гиляров А. В. Основы гистологической техники. — СПб: СпецЛит., 2010. — 96 с.
5.    Пат. 2457546 РФ, МПК G09В23/28. Способ моделирования аденокарциномы толстой кишки человека / Лепехова С. А., Гольдберг О. А., Рой Т. А. и др.; Заявитель Научный центр реконструктивной и восстановительной хирургии Сибирского отделения РАМН., заяв. № 2011108850/14 от 09.03.2011; опубл. 27.07.2012.
6.    Пішак В. П., Висоцька В. Г., Магаляс В. М. та ін. Лабораторні тварини в медико-біологічних експериментах: метод. посібн. — Ч.: Медуніверситет, 2006. — 350 с.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

12. Оригінальні дослідження

 

Модифікована абдомінопластика при хірургічному лікуванні хворих зі складними дефектами черевної стінки

Р. Б. Лисенко

ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія», Полтава

Мета роботи — визначити ефективність використання модифікованої абдомінопластики при хірургічному лікуванні складних дефектів черевної стінки.
Матеріали і методи. У хірургічній клініці 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави за період із 2005 до 2015 рр. прооперовано 360 хворих зі складними дефектами черевної стінки. Серед пацієнтів переважали жінки — 309 (85,8 %). Середній вік хворих — 61 рік. Тривалість захворювання — від 2 міс до 47 років, у середньому — 6,5 року. Деформацію черевної стінки виявлено у 289 (80,3 %) пацієнтів. Локалізація дефекту черевної стінки: серединна — 306 (85 %), бічна — 31 (8,6 %), комбінована — 23 (6,4 %) випадки. Розміри дефекту: W1 — 103 (28,6 %), W2 — 188 (52,2 %), W3 — 69 (19,2 %) спостережень. Супутній діастаз прямих м’язів живота І ступеня виявлено у 179 (49,7 %) пацієнтів, ІІ — у 114 (31,7 %), ІІІ — у 17 (4,7 %). Поєднані хірургічні захворювання діагностовано у 332 (92,2 %) хворих, у 18,1 % із них — інтраабдомінальну патологію.
Результати та обговорення. У 274 (76,1 %) пацієнтів зі складними дефектами черевної стінки виконано модифіковану абдомінопластику, що передбачала: 1) дерматоліпектомію, 2) герніотомію або герніолапаротомію з можливою корекцією інтраабдомінальної патології (за показаннями), 3) алопластику черевної стінки. Види виконаних дерматоліпектомій: поздовжня — 77 (28,1 %), за Бебкоком — 114 (41,6 %), за Келлі — 6 (2,2 %), за Фернандесом — 63 (22,9 %), модифікована Фернандеса — 7 (2,5 %), за Берсоном — 3 (1,1 %), за Тореком — 2 (0,8 %), за Гразером — 2 (0,8 %). Симультанні операції проведено у 65 (18,1 %) хворих. Застосовано такі види алопластики: onlay — 3 (0,8 %), sublay — 289 (80,3 %), sublay-inlay — 38 (10,6 %), inlay — 3 (0,8 %), Ramirez — 4 (1,1 %), інтраабдомінальна — 2 (0,6 %), комбінована — 21 (5,8 %) випадок.
Висновки. Термін «абдомінопластика» має ширше значення, ніж вважалося раніше. Виконання модифікованої абдомінопластики потребують 76,1 % пацієнтів зі складними дефектами черевної стінки, причому 23,7 % із них — симультанних операцій з приводу захворювань органів черевної порожнини. Застосування модифікованої абдомінопластики у хворих зі складними дефектами черевної стінки поліпшує результати лікування.

Ключові слова: абдомінопластика, черевна стінка, дефекти.

Список літератури:  
1.    Валенберг А. М. Справочник по косметической хирургии. — М.: Книга, 1986. — 254 с.
2.    Дронов О. І., Рощина Л. О., Федорук В. І. та ін. Абдомінопластика: історія та еволюція методів // Хірургія України. — 2011. — № 3 (39). — С. 78 — 81.
3.    Жебровский В. В., Ильченко Ф. Н. Атлас операций при грыжах живота. — Симферополь: Элиньо, 2005. — 315 с.
4.    Пшениснов К. П. Курс пластической хирургии: Рук-во для врачей: В 2 т. — Ярославль; Рыбинск: Рыбинский дом печати, 2010. — Т. 2. — 665 с.
5.    Фелештинський Я. П. Післяопераційні вентральні грижі. — К., 2012. — 200 с.
6.    Храпач В. В. Абдоминопластика // Основы пластической и реконструктивной хирургии. — К.: Аскания, 2011. — Т. 5. — 119 с.
7.    Gliksman J., Himy S., Ringenbach P., Andreoletti J. B. Abdominoplasty: towards a two procedures surgery? Retrospective study of postoperative complications about 100 cases // Ann. Chir. Plast. Esthet. — 2006. — Vol. 51, N 2. — P. 151 — 156.
8.    Ramirez O. M. Abdominoplasty and abdominal wall rehabilitation: A comprehensive approach // Plast. Reconstr Surg. — 2000. — Vol. 105 (1). — P. 425 — 435.
9.    Ramirez O. M., Robertson K. M., Khan A. Abdominoplasty technique:a personal approach // Aesthetic surgery of the abdominal wall / Ed. by M. A. Shiffman, S. Mirrafati. — Berlin: Springer, 2005. — P. 115 — 120.
10.    Wallach S. G., Matarasso A. Abdominoplasty: classification and patient selection // Aesthetic surgery of the abdominal wall / Ed. by M. A. Shiffman, S. Mirrafati. — Berlin: Springer, 2005. — P. 70 — 86.

Інше: С. 70—75.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 22 квітня 2016 р.

Лисенко Руслан Борисович, к. мед. н., доцент кафедри хірургії № 3
E-mail: lrb@online.ua

 

Модифицированная абдоминопластика при хирургическом лечении больных со сложными дефектами брюшной стенки

Р. Б. Лысенко

ВГУЗ Украины «Украинская медицинская стоматологическая академия», Полтава

Цель работы — определить эффективность использования модифицированной абдоминопластики при хирургическом лечении сложных дефектов брюшной стенки.
Материалы и методы. В хирургической клинике 1-й городской клинической больницы г. Полтавы за период с 2005 по 2015 г. прооперировано 360 больных со сложными дефектами брюшной стенки. Среди пациентов преобладали женщины — 309 (85,8 %). Средний возраст больных — 61 год. Длительность заболевания — от 2 мес до 47 лет, в среднем — 6,5 года. Деформацию брюшной стенки выявлено у 289 (80,3 %) пациентов. Локализация дефекта брюшной стенки: срединная — 306 (85 %), боковая — 31 (8,6 %), комбинированная — 23 (6,4 %) случая. Размеры дефекта: W1 — 103 (28,6 %), W2 — 188 (52,2 %), W3  — 69 (19,2 %) наблюдений. Сопутствующий диастаз прямых мышц живота І степени диагностирован у 179 (49,7 %) пациентов, ІІ — у 114 (31,7 %), ІІІ — у 17 (4,7 %). Сочетанные хирургические заболевания выявлены у 332 (92,2 %) больных со сложными дефектами брюшной стенки, у 18,1 % из них — интраабдоминальная патология.
Результаты и обсуждение. У пациентов со сложными дефектами брюшной стенки выполнена модифицированная абдоминопластика: 1) дерматолипэктомия; 2) герниотомия или герниолапаротомия с возможной коррекцией интраабдоминальной патологии (по показаниям), 3) аллопластика брюшной стенки. Виды выполненных дерматолипэктомий: продольная — 77 (28,1 %), по Бебкоку — 114 (41,6 %), по Келли — 6 (2,2 %), по Фернандесу — 63 (22,9 %), модифицированная Фернандеса — 7 (2,5 %), по Берсону — 3 (1,1 %), по Тореку — 2 (0,8 %), по Гразеру — 2 (0,8 %). Симультанные операции проведены у 65 (18,1 %) больных. Выполнены такие виды аллопластики: onlay — 3 (0,8 %), sublay — 289 (80,3 %), sublay-inlay — 38 (10,6 %), inlay — 3 (0,8 %), Ramirez — 4 (1,1 %), интраабдоминальная — 2 (0,6 %), комбинированная — 21 (5,8 %) случай.
Выводы. Термин «абдоминопластика» имеет более широкое значение, чем считалось ранее. Выполнения модифицированной абдоминопластики требуют 76,1 % пациентов со сложными дефектами брюшной стенки, причем 23,7 % из них — симультанных операций по поводу заболеваний органов брюшной полости. Применение модифицированной абдоминопластики у больных со сложными дефектами брюшной стенки улучшает результаты лечения.

Ключевые слова: абдоминопластика, брюшная стенка, дефекты.

Список литературы:  
1.    Валенберг А. М. Справочник по косметической хирургии. — М.: Книга, 1986. — 254 с.
2.    Дронов О. І., Рощина Л. О., Федорук В. І. та ін. Абдомінопластика: історія та еволюція методів // Хірургія України. — 2011. — № 3 (39). — С. 78 — 81.
3.    Жебровский В. В., Ильченко Ф. Н. Атлас операций при грыжах живота. — Симферополь: Элиньо, 2005. — 315 с.
4.    Пшениснов К. П. Курс пластической хирургии: Рук-во для врачей: В 2 т. — Ярославль; Рыбинск: Рыбинский дом печати, 2010. — Т. 2. — 665 с.
5.    Фелештинський Я. П. Післяопераційні вентральні грижі. — К., 2012. — 200 с.
6.    Храпач В. В. Абдоминопластика // Основы пластической и реконструктивной хирургии. — К.: Аскания, 2011. — Т. 5. — 119 с.
7.    Gliksman J., Himy S., Ringenbach P., Andreoletti J. B. Abdominoplasty: towards a two procedures surgery? Retrospective study of postoperative complications about 100 cases // Ann. Chir. Plast. Esthet. — 2006. — Vol. 51, N 2. — P. 151 — 156.
8.    Ramirez O. M. Abdominoplasty and abdominal wall rehabilitation: A comprehensive approach // Plast. Reconstr Surg. — 2000. — Vol. 105 (1). — P. 425 — 435.
9.    Ramirez O. M., Robertson K. M., Khan A. Abdominoplasty technique:a personal approach // Aesthetic surgery of the abdominal wall / Ed. by M. A. Shiffman, S. Mirrafati. — Berlin: Springer, 2005. — P. 115 — 120.
10.    Wallach S. G., Matarasso A. Abdominoplasty: classification and patient selection // Aesthetic surgery of the abdominal wall / Ed. by M. A. Shiffman, S. Mirrafati. — Berlin: Springer, 2005. — P. 70 — 86.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

13. Оригінальні дослідження

 

Хірургічне лікування тубулярних грудей II типу

С. П. Галич, О. Ю. Дабіжа, А. А. Костенко, І. В. Гомоляко, К. А. Самко, Д. В. Боровик

ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України», Київ

Мета роботи — вивчити особливості кровопостачання залозистої тканини тубулярних грудей та вдосконалити тактику хірургічної корекції цієї патології шляхом розробки авторського методу операції.
Матеріали і методи. У період з 2004 до 2015 р. під нашим спостереженням перебували 30 пацієнток віком 18 — 34 роки з тубулярними грудьми ІІ типу, яким виконали корекцію грудей за різними методиками. Всі пацієнтки мали асиметрію і тубулярність обох грудей. У доопераційний період, крім клінічних тестів, усім пацієнткам проводили УЗД грудей для виявлення патологічних утворень.
Результати та обговорення. Корекція тубулярних грудей за методикою клініки полягала у широкій мобілізації центральної частини залози і формуванні за допомогою насічок залозистого клаптя, достатнього для покриття нижнього полюса імплантату. Клапоть фіксували до субмамарної складки прошивками, що запобігало його скороченню і підкреслювало нову субмамарну складку. Для обґрунтування методики і дослідження особливостей будови судинного русла тканини залози тубулярних грудей проведено морфологічні дослідження.
Висновки. Запропонована методика дала змогу отримати добрі та відмінні естетичні результати, які зберігалися у віддалений післяопераційний період.

Ключові слова: тубулярні груди, аномалія розвитку грудей, реконструкція грудей.

Список літератури:  
1.    Галич С. П., Пинчук В. Д. Эстетическая хирургия груди: Рук-во для врачей. — К ., 2009. — 450 с.
2.    Costagliola M., Atiyeh B., Rampillon F. Tuberous breast: Revised classification and a new hypothesis for its development // Aesthetic. Plast. Surg. — 2013. — Vol. 37. — P. 896 — 903.
3.    Crolleau J. L., Lanfrey E., Lavigne B. et al. Breast base anomalies: Treatment strategy for tuberous breast, minor deformities and asymmetry // Plast. Reconstr. Surg. — 1999. — Vol. 104. — P. 2040 — 2048.
4.    Delay E., Sinna R., Quoc H. C. Tuberous breast correction by fat grafting // Aesthetic Surg. J. — 2013. — Vol. 33. — P. 522 — 528.
5.    De Luca-Pytell D., Piazza R. C., Holding J. C. et al. The incidence of tuberous breast deformity in asymmetric and symmetric mammoplasty patients // Breast augmentation: Principles and practice / Ed. by M. A. Shiffman. — Berlin; Heidelberg: Springer-Verlag, 2009. — P. 302 — 306.
6.    Grotting J. C., Neligan P. Plastic Surgery: Breast // Muti E. Congenital anomalies of the breast. — 3rd ed. — Elsevier Inc,. 2012. — Vol. 5. — P. 521 — 547.
7.    Klinger M., Caviggioli F., Klinger F. et al. Tuberous breast: Morphological study and overview of a borderline entity // Can. J. Plast. Surg. — 2011. — Vol. 19. — P. 42 — 44.
8.    Kolker A. R., Collins M. S. Tuberous breast deformity: Classification and treatment strategy for improving consistency in aesthetic correction // Plast. Reconstr. Surg. — 2015. — Vol. 135. — P. 73 — 86.
9.    Kumar B., Darry J. Periareolar technique for correction and augmentation of the tuberous breast // Breast augmentation: Principles and practice / Ed. by M. A. Shiffman. —  Berlin; Heidelberg: Springer-Verlag, 2009. — P. 321 — 328.
10.    Mandrekas A. D., Zambacos G. J. Aesthetic reconstruction of the tuberous breast deformity // Breast augmentation: Principles and practice / Ed. by M. A. Shiffman. — Berlin; Heidelberg: Springer-Verlag, 2009. — P. 307 — 319
11.    Mandrekas A. D., Zambacos G. J., Anastasopoulos A. et al. Aesthetic reconstruction of the tuberous breast deformity // Plast. Reconstr.Surg. — 2003. — Vol. 112. — P. 1099 — 1108.
12.    Oroz-Torres J., Pelay-Ruata M.-J., Escolàn-Gonzalvo N., Jordàn-Palomar E. Correction of tuberous breasts using the unfolded subareolar gland flap // Aesthetic. Plast. Surg. — 2014. — Vol. 38. — P. 692 — 703.
13.    Puckett C. L., Concannon M. J. Augmenting the narrow-based breast: The unfurling teсhnique to prevent the double-bubble deformity // Aesthetic. Plast. Surg. — 1990. — Vol. 14. — P. 15 — 19.
14.    Rees T. D., Aston S. J. The tuberous breast // Clin Plast Surg. — 1976. — Vol. 3. — P. 339 — 347.
15.    Ribeiro L., Canzi W., Buss A.Jr., Accorsi A.Jr. Tuberous breast: a new approach // Plast. Reconstr. Surg. — 1998. — Vol. 101. — P. 42 — 50.
16.    Serra-Renom J. M., Muñoz-Olmo J., Serra-Mestre J. M. Treatment of grade 3 tuberous breast with Puckett’s technique (modified) and fat grafting to correct the constricting ring // Aesthetic. Plast. Surg. — 2011. — Vol. 35. — P. 773 — 781.
17.    Tonnard P., Verpaele A., Peeters G. et al. Nanofat grafting: Basic research and clinical applications // Plast. Reconstr. Surg. — 2013. — Vol. 132. — P. 1017 — 1026.

Інше: С. 76—82.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 25 грудня 2015 р.

Дабіжа Олексій Юрійович, к. мед. н., ст. наук. співр. відділу мікросудинної, пластичної та відновлювальної хірургії
E-mail: lesha99@yandex.ua

 

Хирургическое лечение тубулярной груди II типа

С. П. Галич, А. Ю. Дабижа, А. А. Костенко, И. В. Гомоляко, К. А. Самко, Д. В. Боровик

ГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины», Киев

Цель работы — изучить особенности кровоснабжения железистой ткани тубулярной груди и усовершенствовать тактику хирургической коррекции данной патологии путем разработки авторского метода операции.
Материалы и методы. В период с 2004 по 2015 г. под нашим наблюдением находились 30 пациенток в возрасте 18 — 34 лет с тубулярной грудью ІІ типа, которым выполнили коррекцию груди по разным методикам. Все пациентки имели асимметрию и тубулярность обеих грудей. В дооперационный период, кроме клинических тестов, всем пациенткам проводили УЗИ груди для выявления патологических образований.
Результаты и обсуждение. Коррекция тубулярной груди по методике клиники заключалась в широкой мобилизации центральной части железы и формировании с помощью насечек железистого лоскута, достаточного для покрытия нижнего полюса имплантата. Лоскут фиксировали к субмаммарной складке прошивками, что предотвращало его сокращение и подчеркивало новую субмаммарную складку. Для обоснования методики и исследования особенностей строения сосудистого русла ткани железы тубулярной груди проведены морфологические исследования.
Выводы. Предложенная методика позволила получить хорошие и отличные эстетические результаты, которые сохранялись в отдаленный послеоперационный период.

Ключевые слова: тубулярная грудь, аномалия развития груди, реконструкция груди.

Список литературы:  
1.    Галич С. П., Пинчук В. Д. Эстетическая хирургия груди: Рук-во для врачей. — К ., 2009. — 450 с.
2.    Costagliola M., Atiyeh B., Rampillon F. Tuberous breast: Revised classification and a new hypothesis for its development // Aesthetic. Plast. Surg. — 2013. — Vol. 37. — P. 896 — 903.
3.    Crolleau J. L., Lanfrey E., Lavigne B. et al. Breast base anomalies: Treatment strategy for tuberous breast, minor deformities and asymmetry // Plast. Reconstr. Surg. — 1999. — Vol. 104. — P. 2040 — 2048.
4.    Delay E., Sinna R., Quoc H. C. Tuberous breast correction by fat grafting // Aesthetic Surg. J. — 2013. — Vol. 33. — P. 522 — 528.
5.    De Luca-Pytell D., Piazza R. C., Holding J. C. et al. The incidence of tuberous breast deformity in asymmetric and symmetric mammoplasty patients // Breast augmentation: Principles and practice / Ed. by M. A. Shiffman. — Berlin; Heidelberg: Springer-Verlag, 2009. — P. 302 — 306.
6.    Grotting J. C., Neligan P. Plastic Surgery: Breast // Muti E. Congenital anomalies of the breast. — 3rd ed. — Elsevier Inc,. 2012. — Vol. 5. — P. 521 — 547.
7.    Klinger M., Caviggioli F., Klinger F. et al. Tuberous breast: Morphological study and overview of a borderline entity // Can. J. Plast. Surg. — 2011. — Vol. 19. — P. 42 — 44.
8.    Kolker A. R., Collins M. S. Tuberous breast deformity: Classification and treatment strategy for improving consistency in aesthetic correction // Plast. Reconstr. Surg. — 2015. — Vol. 135. — P. 73 — 86.
9.    Kumar B., Darry J. Periareolar technique for correction and augmentation of the tuberous breast // Breast augmentation: Principles and practice / Ed. by M. A. Shiffman. —  Berlin; Heidelberg: Springer-Verlag, 2009. — P. 321 — 328.
10.    Mandrekas A. D., Zambacos G. J. Aesthetic reconstruction of the tuberous breast deformity // Breast augmentation: Principles and practice / Ed. by M. A. Shiffman. — Berlin; Heidelberg: Springer-Verlag, 2009. — P. 307 — 319
11.    Mandrekas A. D., Zambacos G. J., Anastasopoulos A. et al. Aesthetic reconstruction of the tuberous breast deformity // Plast. Reconstr.Surg. — 2003. — Vol. 112. — P. 1099 — 1108.
12.    Oroz-Torres J., Pelay-Ruata M.-J., Escolàn-Gonzalvo N., Jordàn-Palomar E. Correction of tuberous breasts using the unfolded subareolar gland flap // Aesthetic. Plast. Surg. — 2014. — Vol. 38. — P. 692 — 703.
13.    Puckett C. L., Concannon M. J. Augmenting the narrow-based breast: The unfurling teсhnique to prevent the double-bubble deformity // Aesthetic. Plast. Surg. — 1990. — Vol. 14. — P. 15 — 19.
14.    Rees T. D., Aston S. J. The tuberous breast // Clin Plast Surg. — 1976. — Vol. 3. — P. 339 — 347.
15.    Ribeiro L., Canzi W., Buss A.Jr., Accorsi A.Jr. Tuberous breast: a new approach // Plast. Reconstr. Surg. — 1998. — Vol. 101. — P. 42 — 50.
16.    Serra-Renom J. M., Muñoz-Olmo J., Serra-Mestre J. M. Treatment of grade 3 tuberous breast with Puckett’s technique (modified) and fat grafting to correct the constricting ring // Aesthetic. Plast. Surg. — 2011. — Vol. 35. — P. 773 — 781.
17.    Tonnard P., Verpaele A., Peeters G. et al. Nanofat grafting: Basic research and clinical applications // Plast. Reconstr. Surg. — 2013. — Vol. 132. — P. 1017 — 1026.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

14. Оригінальні дослідження

 

Значення прогностичних чинників для вибору тактики лікування хворих на рак молочної залози, зокрема з метастатичним ураженням кісток

А. В. Жильчук1, В. В. Проценко2

1 Обласний онкологічний диспансер, Pівне
2 ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», Київ

Мета роботи — проаналізувати зв’язок між рівнями фактора некрозу пухлини (ФНП) та С-реактивного білка (С-РБ) в периферійній крові (ПК) і ШОЕ у хворих на рак молочної залози (РМЗ), в яких констатовано прогресування захворювання з метастатичним ураженням кісток, та визначити тактику лікування цієї категорії хворих.
Матеріали і методи. Дослідження проведено під час лікування 33 хворих на РМЗ. Вивчали наявність дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) та біологічну активність цитокінів (ФНП і колонієстимулювального фактора (КСФ)) у кістковому мозку (КМ) та ПК хворих для встановлення кореляційного зв’язку між цими показниками і характером перебігу пухлинного процесу (ремісія або прогресування). З урахуванням зазначених показників хворим проводили відповідне лікування. Окрім поліхіміотерапії та променевої терапії, застосовували бісфосфонати, антибіотики та протизапальні нестероїдні препарати. До початку та після закінчення лікування досліджували рівні ФНП, С-РБ у ПК та ШОЕ.
Результати та обговорення. Встановлено, що основними медикаментозними чинниками, які сприяли зменшенню ШОЕ та вмісту С-РБ у ПК, були антибіотики та нестероїдні протизапальні препарати, які мало впливали на динаміку зниження рівня ФНП, тоді як застосування золедронової кислоти суттєво зменшувало вміст ФНП у ПК. Ступінь зниження рівнів ФНП і С-РБ у ПК та ШОЕ був різним залежно від варіанта лікування.
Висновки. Наявність ДПК у КМ у хворих на РМЗ та високий рівень ФНП і КСФ у КМ та ПК є чинниками високого ризику прогресування захворювання та виникнення кісткових метастазів. У хворих на РМЗ, зокрема з метастатичним ураженням кісток, традиційне лікування (поліхіміотерапія, променева терапія та бісфосфонати) слід доповнювати протизапальною терапією (антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати).

Ключові слова: рак молочної залози, метастатичне ураження кісток, фактор некрозу пухлини.

Список літератури:  
1.    Канаев С. В., Семиглазов В. Ф., Бугрова И. Л., Власов А. Н. Оценка эффективности адъювантной лучевой терапии в консервативном лечении ранних стадий рака молочной железы pT1 — 2 N0M0 // Вопр. онкол. — 1999. — № 5. — С. 511 — 515.
2.    Мерабишвили В. М. Эпидемиология и выживаемость больных раком молочной железы // Вопр. онкол.. — 2013. — Т. 59, № 3. — С. 314 — 319.
3.    Моисеенко В. М., Урманчеева А. Ф., Хансон К. П. Лекции по фундаментальной и клинической онкологии. — Н-Л, 2004. — 703 с.
4.    Осинский С. П., Глузман Д. Ф. Диссеминированные опухлевые клетки в крови и костном мозге (молекулярный прогноз в клинической онкологии) // Онкол. — 2006. — Т. 8, № 2. — С. 102 — 108.
5.    Пат. 90143 Україна, А61В 17/00. Панель прогностичних маркерів виникнення рецидиву пухлинного процесу у хворих на рак молочної залози / Ю. Й. Кудрявець, В. Є. Жильчук, А. Л. Воронцова, Н. І. Семенюк, А. В. Жильчук, Н. О. Бездєнєжних, О. О. Лихова; заявник і патентовласник Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького Національної академії наук України. — № u201315341; заявл. 27.12.2013; опубл. 12.05.2014, Бюл. № 9.
6.    Переводчикова Н. И., Стенина М. М. Лекарственная терапия рака молочной железы. — М.: Практика, 2014. — 284 с.
7.    Родинов В. В. Индивидуализация терапии рака молочной железы. Новые мишени, инновационные препараты, нестандартные подходы // Практ. онкол. — 2013. — Т. 14, № 4. — С. 195 — 207.
8.    Семиглазов В. Ф., Семиглазов В. В., Клетель А. Е. Неоадъювантное и адъювантное лечение рака молочной железы. — М.: МИА, 2008. — 286 с.
9.    Семиглазов В. Ф., Канаев С. В., Бугрова И. Л. Промежуточные результаты рандомизированного исследования «Оценка роли адъювантной лучевой терапии в органосохраняющем лечении рака молочной железы» // Вопр. онкол. — 1998. — № 4. — С. 414 — 421.
10.    Тарутинов В. И. Молочная железа: рак и предраковые заболевании. — К.: Книга плюс, 2009. — 477 с.
11.    Чехун В. Ф., Щербан С. Д. Quo vadis metastasis? // Онкол. — 2014. — № 2. — С. 84 — 90.
12.    Allin K. H., Bojesen S. E., Nordestgaarcl B. G. Base line C-reactive protein is associated with incident cancer and survival in patients with incident cancer and survival in patients wit cancer // Breast Cancer Res. — 2009. — N 27. — P. 2217 — 2224.
13.    Allin K. H., Nordest gaars B. J., Flyger H., Bojesen S. E.. Elevated pre-treatment levels of plasma C-reactive protein are associated with poor prognosis after breast cancer: a cohort study. BioMed Central // Breast Cancer Res. — 2011. — N 13. — P. 1 — 13.
14.    Jogan T. F., Gooding W. E., Whiteside T. J. Biologic response modulation by TNF-1 in a phase Ib trial in cancer patients // J. Immunotherapy. — 1997. — N 20. — P. 387 — 398.
15.    Ninek S., Reisser C., Dyckhoff G. et al. Expression profiles of angiogenic: growth factors in squamous cell careinomas of the head and neek // Intern. J. Cancer. — 2003. — Vol. 106 (1). — P. 34 — 44.
16.    Paul А., Kerry W. S., Lan L. et al. C-reactive protein accelerates the progression of atherosclerosis in apolipoprotein E-deficient mice // Circulation. — 2003. — Vol. 109. — P. 647 — 655.
17.    Plümpe J., Malek N. P., Bock C. T. et al. NF-kappaB determines between apoptosis and proliferation in hepatocytes during liver regeneration // Am. J. Physiol. — Gastrointest. Liver Physiol. — 2000. — Vol. 278. — P. 173 — 183.
18.    Robac T. Biologia i farmakologia cytokin. — Warshawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1999. — 150 р.

Інше: С. 83—89.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 28 квітня 2016 р.

Жильчук Андрій Вікторович, хірург-онколог
33013, м. Pівне, вул. О. Олеся, 12б. Тел. (362) 22-79-89. E-mail: Zhylchuk@mail.ru

 

Значение прогностических факторов для определения тактики лечения больных раком молочной железы, в том числе с метастатическим поражением костей

А. В. Жильчук1, В. В. Проценко2

1 Областной онкологический диспансер, Ровно
2 ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», Киев

Цель работы — проанализировать связь между уровнями фактора некроза опухоли (ФНО) и С-реактивного белка (С-РБ) в периферической крови (ПК) и СОЭ у больных раком молочной железы (РМЖ), у которых констатировано прогрессирование заболевания с метастатическим поражением костей, и определить тактику лечения этой категории больных.
Материалы и методы. Исследование проведено при лечении 33 больных РМЖ. Изучали наличие диссеминированных опухолевых клеток (ДПК) и биологическую активность цитокинов (ФНО и колониестимулирующего фактора (КСФ)) в костном мозге (КМ) и ПК больных для установления корреляционной связи между этими показателями и характером течения опухолевого процесса (ремиссия или прогрессирование). С учетом упомянутых показателей больным проводили соответствующее лечение. Кроме полихимиотерапии и лучевой терапии, применяли бисфосфонаты, антибиотики и противовоспалительные нестероидные препараты. До начала и после окончания лечения исследовали уровни ФНО и С-РБ в ПК и СОЭ.
Результаты и обсуждение. Установлено, что основными медикаментозными факторами, способствующими снижению СОЭ и содержания С-РБ в ПК, являются антибиотики и нестероидные противовоспалительные препараты, которые мало влияют на динамику снижения уровня ФНО, тогда как применение золедроновой кислоты существенно уменьшало содержание ФНО в ПК. Интенсивность снижения уровней ФНО и С-реактивного белка в ПК и СОЭ была разной в зависимости от варианта лечения.
Выводы. Наличие ДПК в КМ у больных РМЖ и высокий уровень ФНО и КСФ в КМ и ПК являются факторами высокого риска прогрессирования заболевания и возникновения метастазов. У больных РМЖ, в том числе с метастатическим поражением костей, традиционное лечение (полихимиотерапия, лучевая терапия и бисфосфонаты) следует дополнять противовоспалительной терапией (антибиотики, нестероидные противовоспалительные препараты).

Ключевые слова: рак молочной железы, метастатическое поражение костей, фактор некроза опухоли.

Список литературы:  
1.    Канаев С. В., Семиглазов В. Ф., Бугрова И. Л., Власов А. Н. Оценка эффективности адъювантной лучевой терапии в консервативном лечении ранних стадий рака молочной железы pT1 — 2 N0M0 // Вопр. онкол. — 1999. — № 5. — С. 511 — 515.
2.    Мерабишвили В. М. Эпидемиология и выживаемость больных раком молочной железы // Вопр. онкол.. — 2013. — Т. 59, № 3. — С. 314 — 319.
3.    Моисеенко В. М., Урманчеева А. Ф., Хансон К. П. Лекции по фундаментальной и клинической онкологии. — Н-Л, 2004. — 703 с.
4.    Осинский С. П., Глузман Д. Ф. Диссеминированные опухлевые клетки в крови и костном мозге (молекулярный прогноз в клинической онкологии) // Онкол. — 2006. — Т. 8, № 2. — С. 102 — 108.
5.    Пат. 90143 Україна, А61В 17/00. Панель прогностичних маркерів виникнення рецидиву пухлинного процесу у хворих на рак молочної залози / Ю. Й. Кудрявець, В. Є. Жильчук, А. Л. Воронцова, Н. І. Семенюк, А. В. Жильчук, Н. О. Бездєнєжних, О. О. Лихова; заявник і патентовласник Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького Національної академії наук України. — № u201315341; заявл. 27.12.2013; опубл. 12.05.2014, Бюл. № 9.
6.    Переводчикова Н. И., Стенина М. М. Лекарственная терапия рака молочной железы. — М.: Практика, 2014. — 284 с.
7.    Родинов В. В. Индивидуализация терапии рака молочной железы. Новые мишени, инновационные препараты, нестандартные подходы // Практ. онкол. — 2013. — Т. 14, № 4. — С. 195 — 207.
8.    Семиглазов В. Ф., Семиглазов В. В., Клетель А. Е. Неоадъювантное и адъювантное лечение рака молочной железы. — М.: МИА, 2008. — 286 с.
9.    Семиглазов В. Ф., Канаев С. В., Бугрова И. Л. Промежуточные результаты рандомизированного исследования «Оценка роли адъювантной лучевой терапии в органосохраняющем лечении рака молочной железы» // Вопр. онкол. — 1998. — № 4. — С. 414 — 421.
10.    Тарутинов В. И. Молочная железа: рак и предраковые заболевании. — К.: Книга плюс, 2009. — 477 с.
11.    Чехун В. Ф., Щербан С. Д. Quo vadis metastasis? // Онкол. — 2014. — № 2. — С. 84 — 90.
12.    Allin K. H., Bojesen S. E., Nordestgaarcl B. G. Base line C-reactive protein is associated with incident cancer and survival in patients with incident cancer and survival in patients wit cancer // Breast Cancer Res. — 2009. — N 27. — P. 2217 — 2224.
13.    Allin K. H., Nordest gaars B. J., Flyger H., Bojesen S. E.. Elevated pre-treatment levels of plasma C-reactive protein are associated with poor prognosis after breast cancer: a cohort study. BioMed Central // Breast Cancer Res. — 2011. — N 13. — P. 1 — 13.
14.    Jogan T. F., Gooding W. E., Whiteside T. J. Biologic response modulation by TNF-1 in a phase Ib trial in cancer patients // J. Immunotherapy. — 1997. — N 20. — P. 387 — 398.
15.    Ninek S., Reisser C., Dyckhoff G. et al. Expression profiles of angiogenic: growth factors in squamous cell careinomas of the head and neek // Intern. J. Cancer. — 2003. — Vol. 106 (1). — P. 34 — 44.
16.    Paul А., Kerry W. S., Lan L. et al. C-reactive protein accelerates the progression of atherosclerosis in apolipoprotein E-deficient mice // Circulation. — 2003. — Vol. 109. — P. 647 — 655.
17.    Plümpe J., Malek N. P., Bock C. T. et al. NF-kappaB determines between apoptosis and proliferation in hepatocytes during liver regeneration // Am. J. Physiol. — Gastrointest. Liver Physiol. — 2000. — Vol. 278. — P. 173 — 183.
18.    Robac T. Biologia i farmakologia cytokin. — Warshawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1999. — 150 р.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

15. Оригінальні дослідження

 

Шляхи поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з некомпенсованою непрохідністю дистальних відділів лівої половини товстої кишки

О. Ю. Іоффе, Г. В. Буренко, М. М. Стець, В. М. Перепадя, О. П. Стеценко

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих з декомпенсованою обтураційною непрохідністю дистальних відділів лівої половини товстої кишки шляхом впровадження вдосконаленого алгоритму лікувально-діагностичної тактики.
Матеріали і методи. Представлено результати лікування 25 хворих з декомпенсованою непрохідністю лівої половини товстої кишки. Для декомпресії товстої кишки застосовано стентування пухлин під контролем фіброколоноскопа нітиноловими колоректальними стентами з покриттям (Hanarostent), які самі розкриваються, електрохірургічну реканалізацію пухлин та заведення зонда для декомпресії проксимальніше за стеноз під контролем фіброколоноскопа.
Результати та обговорення. В 11 (44 %) пацієнтів явища декомпенсованої непрохідності кишечника малоінвазивно ліквідувати не вдалося. Їм виконано операції Гартмана або за типом Гартмана в терміни від 2 до 8 год перебування хворих у стаціонарі. Летальність становила 18 % (2 пацієнти). Із 14 (56 %) пацієнтів на тлі ефективності консервативних заходів 10 проведено резекцію сигмоподібної кишки, решті — передню резекцію прямої кишки з лімфодисекцією D2 та накладанням первинних механічних анастомозів. Летальних наслідків у цій групі не було.
Висновки. Етапний підхід та використання малоінвазивних методик декомпресії кишечника дали змогу збільшити частку відтермінованих оперативних втручань (до 56 %). Застосування принципів fast track у хірургії товстої кишки має незаперечні переваги у лікуванні хворих із зазначеною патологією.

Ключові слова: кишкова непрохідність, рак товстої кишки, fast track хірургія.

Список літератури:  
1.    Бондарь Г. В., Башеев В. Х., Яковец Ю. И. и др. Первично-восстановительная тактика хирургического лечения рака толстой кишки, осложненного полной кишечной непроходимостью // Укр. журн. хір. — 2009. — № 1. — С. 16 — 18.
2.    Денисенко В. Л., Гаюн Ю. М. Паллиативное лечение пациентов с колоректальным раком, осложненным кишечной непроходимостью // Укр. журн. хір. — 2014. — № 1 (24). — С. 94 — 98.
3.    Иоффе И. В., Хунов Ю. А., Шор Н. А. и др. Особенности клинического течения и хирургической тактики при острой толстокишечной непроходимости // Укр. журн. хір. — 2009. — № 5. — С. 97 — 100.
4.    Калинин А. Е., Калинин Е. В. Выбор метода устранения обтурационной толстокишечной непроходимости // Клин. онкол. — 2013. — № 3 (11). — С. 1 — 6.
5.    Мидленко В. И., Баринов Д. В., Зайцев А. В. и др. Периоперационные осложнения в хирургии рака толстого кишечника // Фундаментальные исследования. — 2013. — № 5. — С. 96 — 100.
6.    Милица Н. Н., Ангеловский И. Н., Козлов В. Б. и др. Выбор тактики хирургического лечения больных с осложненными формами колоректального рака // Сучасні медичні технології. — 2013. — № 1 (17). — С. 14 — 17.
7.    Міщенко В. В., Пустовойт П. І., Величко В. В., Вододюк Р. Ю. Гостра товстокишкова непрохідність — діагностика, тактика, вибір способу та об’єму хірургічного втручання // Укр. журн. хір. — 2009. — № 1. — С. 97 — 100.

Інше: С. 90—93.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 10 липня 2015 р.

Перепадя Владислав Миколайович, к. мед. н., асистент кафедри
02125, м. Київ, вул. П. Запорожця, 26, КМКЛ № 3, хірургічне відділення. Е-mail: perepadja@yandex.ua

 

Пути улучшения результатов хирургического лечения больных с декомпенсированной непроходимостью дистальных отделов левой половины толстой кишки

А. Ю. Иоффе, Г. В. Буренко, Н. М. Стець, В. Н. Перепадя, А. П. Стеценко

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения больных с декомпенсированной обтурационной непроходимостью дистальных отделов левой половины толстой кишки путем внедрения усовершенствованного алгоритма лечебно-диагностической тактики.
Материалы и методы. Представлены результаты лечения 25 больных с декомпенсированной непроходимостью левой половины толстой кишки. Для декомпрессии толстой кишки применили стентирование опухолей под контролем фиброколоноскопа нитиноловыми саморасправляющимися колоректальными стентами с покрытием (Hanarostent), электрохирургическую реканализацию опухолей и заведение зонда для декомпрессии проксимальнее стеноза под контролем фиброколоноскопа.
Результаты и обсуждение. У 11 (44 %) пациентов явления декомпенсированной непроходимости кишечника малоинвазивно ликвидировать не удалось. Им выполнены операция Гартмана или по типу Гартмана в сроки от 2 до 8 ч пребывания больных в стационаре. Летальность составила 18 % (2 пациента). Из 14 (56 %) пациентов на фоне эффективности консервативных мероприятий 10 проведена резекция сигмовидной кишки, остальным — передняя резекция прямой кишки с лимфодисекцией D2 и наложением первичных механических анастомозов. Летальных случаев в этой группе не было.
Выводы. Этапный подход и использование малоинвазивных методик декомпрессии кишечника позволили увеличить долю отсроченных оперативных вмешательств (до 56 %). Применение принципов fast track в хирургии толстой кишки имеет неоспоримые преимущества в лечении больных с упомянутой патологией.

Ключевые слова: кишечная непроходимость, рак толстой кишки, fast track хирургия.

Список литературы:  
1.    Бондарь Г. В., Башеев В. Х., Яковец Ю. И. и др. Первично-восстановительная тактика хирургического лечения рака толстой кишки, осложненного полной кишечной непроходимостью // Укр. журн. хір. — 2009. — № 1. — С. 16 — 18.
2.    Денисенко В. Л., Гаюн Ю. М. Паллиативное лечение пациентов с колоректальным раком, осложненным кишечной непроходимостью // Укр. журн. хір. — 2014. — № 1 (24). — С. 94 — 98.
3.    Иоффе И. В., Хунов Ю. А., Шор Н. А. и др. Особенности клинического течения и хирургической тактики при острой толстокишечной непроходимости // Укр. журн. хір. — 2009. — № 5. — С. 97 — 100.
4.    Калинин А. Е., Калинин Е. В. Выбор метода устранения обтурационной толстокишечной непроходимости // Клин. онкол. — 2013. — № 3 (11). — С. 1 — 6.
5.    Мидленко В. И., Баринов Д. В., Зайцев А. В. и др. Периоперационные осложнения в хирургии рака толстого кишечника // Фундаментальные исследования. — 2013. — № 5. — С. 96 — 100.
6.    Милица Н. Н., Ангеловский И. Н., Козлов В. Б. и др. Выбор тактики хирургического лечения больных с осложненными формами колоректального рака // Сучасні медичні технології. — 2013. — № 1 (17). — С. 14 — 17.
7.    Міщенко В. В., Пустовойт П. І., Величко В. В., Вододюк Р. Ю. Гостра товстокишкова непрохідність — діагностика, тактика, вибір способу та об’єму хірургічного втручання // Укр. журн. хір. — 2009. — № 1. — С. 97 — 100.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

16. Оригінальні дослідження

 

Можливості малоінвазивного методу лікування вогнищевих утворень щитоподібної залози з використанням крізьшкірної абляції етанолом

В. Р. Антонів1, М. М. Стець1, Л. Л. Сук2

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 11

Мета роботи — визначити можливості та доцільність використання крізьшкірної абляції етанолом вогнищевих утворень щитоподібної залози в амбулаторних умовах.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати виконання крізьшкірної абляції розчином етанолу вузлових утворень щитоподібної залози під контролем ультразвукового апарата (Aloka SSD 1700) 75 хворим (6 (8 %) чоловіків та 69 (92 %) жінок віком від 17 до 80 років) у діагностичному відділенні поліклініки Київської міської клінічної лікарні № 11 у період з 2013 до 2016 р. Розмір вузлів — від 5 мм до 4 см, об’єм — від 30 до 400 мм3. Кістозні утворення виявлено у 34 (45 %) пацієнтів, кістозно-колоїдні — у 22 (29 %), вузли з тканинною солідною структурою — в 11 (15 %), вогнищеві утворення автоімунного походження — у 8 (11 %).
Результати та обговорення. У групі пацієнтів з вузлами кістозного та кістозно-колоїдного походження 42 (75 %) хворим з вузлами об’ємом до 100 мм3 проведено одноразове введення етанолу, 10 (18 %) пацієнтам з вузлами об’ємом 200 — 300 мм3 — повторну абляцію. Вузли тканинної солідної структури та вогнищеві гіперехогенні утворення автоімунного походження у 19 пацієнтів піддавали неодноразовій абляції.
Висновки. Використання крізьшкірної абляції з одноразовим введенням етанолу в 42 (75 %) пацієнтів з вузлами кістозно-колоїдного походження об’ємом до 100 мм3 було ефективним. Цей метод можна застосовувати в амбулаторних умовах.

Ключові слова: вогнищеві утворення щитоподібної залози, крізьшкірна абляція етанолом.

Список літератури:  
1.    Александров Ю. К., Могутов М. С., Патрунов Ю. Н., Сенча А. Н. Малоинвазивная хирургия щитовидной железы. — М.: Медицина, 2005. — 258 с.     
2.    Барсуков О. М., Самодурова М. Ю. Склерозуюча терапія етанолом доброякісних утворень щитоподібної залози в осіб похилого віку // Клін. ендокринол. і ендокринна хірур. — 2005. — № 2. — С. 63 — 67.
3.    Епштейн Е. В., Матящук С. И. Стратегия и тактика лечения больных с узловой патологией щитовидной железы // Ліки України. — 2004. — № 10 — 11. — С. 18 — 20.
4.    Зубов О. Д. Діагностика та лікування кіст щитовидної залози з використанням ультразвукового дослідження: Автореф. дис. ...канд. мед. наук. — 14.01.23. — К., 2001. — 17 с.
5.    Когут О. Б. Чрескожная этаноловая деструкция узловых образований щитовидной железы: Автореф.дис. ...д-ра мед. наук. — 14.00.19 — 14.00.27. — М., 2009.
6.    Пат. 56477 Україна, МПК А61В17/00. Спосіб лікування кістозно-вузлових утворень щитоподібної залози / Сук Л. Л., Антонів В. Р., Стець М. М. — u201011284. — заявл.22.09.10. — опубл. 10.01.11. Бюл. № 1, 2011.
7.    Hay I. D., Charboncau J. W. The coming of age of ultrasound-guided percutaneous ethanol ablacion of selected neck nodal metastases in welldifferentiated thyreoid carcinoma // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2011. — Vol. 96. — P. 2717 — 2720.
8.    Mattino E., Bogazzi F. Percuinancous ethanol injection therapy for thyroid diseases // Thyroid Internaciona. — 2000. — N 5. — P. 1 — 12.
9.    Solbiati L., Charboneay J. W. The thyroid gland // Ed. by C. M. Rumack, S. R. Wilson / Diagnostic Ultrasound. — 4th ed. — Philadelphia: Elsevier Mosby, 2011. — P. 708 — 749.

Інше: С. 94—96.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 21 квітня 2016 р.

Антонів Василь Романович, к. мед. н., доцент кафедри загальної хірургії № 2
E-mail: antoniv.vasyl@gmail.com

 

Возможности малоинвазивного метода лечения очаговых образований щитовидной железы с использованием чрескожной абляции этанолом

В. Р. Антонив1, Н. М. Стець1, Л. Л. Сук2

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 11

Цель работы — определить возможности и целесообразность использования чрескожной абляции этанолом очаговых образований щитовидной железы в амбулаторных условиях.
Материалы и методы. Проанализированы результаты выполнения чрескожной абляции этанолом узловых образований щитовидной железы под контролем аппарата УЗИ (Aloka SSD1700) 75 больным (6 (8 %) мужчин, 69 (92 %) женщин в возрасте от 17 до 80 лет) в диагностическом отделении поликлиники Киевской городской клинической больницы № 11 в период с 2013 по 2016 г. Размер узлов — от 5 мм до 4 см, объем — от 30 до 400 мм3. Кистозные образования выявлены у 34 (45 %) пациентов, кистозно-коллоидные — у 22 (29 %), узлы с тканевой солидной структурой — у 11 (15 %), очаговые образования аутоимунного происхождения — у 8 (11 %).
Результаты и обсуждение. В группе пациентов с узлами кистозного и кистозно-коллоидного происхождения 42 (75 %) больным с узлами объемом до 100 мм3 проведено одноразовое введение этанола, 10 (18 %) пациентам с узлами объемом 200 — 300 мм3 — повторную абляцию. Узлы тканевой солидной структуры и узлы аутоимунного происхождения у 19 пациентов подвергали неоднократной абляции.
Выводы. Использование чрескожной абляции с одноразовым введением этанола у 42 (75 %) пациентов с узлами кистозно-коллоидного происхождения объемом до 100 мм3 было эффективным. Этот метод можно применять в амбулаторных условиях.

Ключевые слова: очаговые образования щитовидной железы, чрескожная абляция этанолом.

Список литературы:  
1.    Александров Ю. К., Могутов М. С., Патрунов Ю. Н., Сенча А. Н. Малоинвазивная хирургия щитовидной железы. — М.: Медицина, 2005. — 258 с.     
2.    Барсуков О. М., Самодурова М. Ю. Склерозуюча терапія етанолом доброякісних утворень щитоподібної залози в осіб похилого віку // Клін. ендокринол. і ендокринна хірур. — 2005. — № 2. — С. 63 — 67.
3.    Епштейн Е. В., Матящук С. И. Стратегия и тактика лечения больных с узловой патологией щитовидной железы // Ліки України. — 2004. — № 10 — 11. — С. 18 — 20.
4.    Зубов О. Д. Діагностика та лікування кіст щитовидної залози з використанням ультразвукового дослідження: Автореф. дис. ...канд. мед. наук. — 14.01.23. — К., 2001. — 17 с.
5.    Когут О. Б. Чрескожная этаноловая деструкция узловых образований щитовидной железы: Автореф.дис. ...д-ра мед. наук. — 14.00.19 — 14.00.27. — М., 2009.
6.    Пат. 56477 Україна, МПК А61В17/00. Спосіб лікування кістозно-вузлових утворень щитоподібної залози / Сук Л. Л., Антонів В. Р., Стець М. М. — u201011284. — заявл.22.09.10. — опубл. 10.01.11. Бюл. № 1, 2011.
7.    Hay I. D., Charboncau J. W. The coming of age of ultrasound-guided percutaneous ethanol ablacion of selected neck nodal metastases in welldifferentiated thyreoid carcinoma // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2011. — Vol. 96. — P. 2717 — 2720.
8.    Mattino E., Bogazzi F. Percuinancous ethanol injection therapy for thyroid diseases // Thyroid Internaciona. — 2000. — N 5. — P. 1 — 12.
9.    Solbiati L., Charboneay J. W. The thyroid gland // Ed. by C. M. Rumack, S. R. Wilson / Diagnostic Ultrasound. — 4th ed. — Philadelphia: Elsevier Mosby, 2011. — P. 708 — 749.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

17. Оригінальні дослідження

 

Стратегії в періопераційній медицині, які можуть впливати на результати хірургічного лікування пацієнтів з онкологічними захворюваннями

І. І. Лісний

Національний інститут раку, Київ

Мета роботи — вивчити вплив періопераційного знеболювання омнопоном і парекоксибом натрію на деякі показники, які характеризують стан клітинної ланки імунної системи, у хворих, прооперованих з приводу раку нирки.
Матеріали і методи. На базі Національного інституту раку проведено проспективне рандомізоване дослідження 48 хворих з нирковоклітинним раком, яким виконано нефректомію або резекцію нирки. Для премедикації і післяопераційного знеболювання використовували омнопон і парекоксиб натрію відповідно. Дослідження субпопуляційного складу лімфоцитів периферичної крові проводили за даними визначення фенотипових характеристик лімфоцитів, зокрема експресії маркерів клітинної приналежності (СD3+, CD4+, CD8+, CD16+).
Результати та обговорення. Встановлено, що при застосуванні парекоксибу натрію післяопераційна імуносупресія має менш виражений характер, ніж при використанні омнопону, про що свідчить вищий рівень субпопуляції Т-клітин та натуральних кілерів і підвищення їх цитотоксичної активності.
Висновки. У хворих з онкопатологією для періопераційного знеболювання, зокрема для премедикації, парекоксиб натрію може бути препаратом вибору при мультимодальній анальгезії, оскільки він має імунозберігальний ефект порівняно з омнопоном.

Ключові слова: омнопон, парекоксиб натрію, імунна система, нирковоклітинний рак.

Список літератури:  
1.    Allendorf J. D., Bessler M., Whelan R. L. et al. Postoperative immune function varies inversely with the degree of surgical trauma in a murine model // Surg. Endosc. — 1997. — Vol. 11. — P. 427 — 430.
2.    Bertagnolli M. M., Eagle C. J., Zauber A. G. et al. Five-year efficacy and safety analysis of the adenoma prevention with celecoxib trial // Cancer Prev. Res. — 2009. — Vol. 2 (4). — P. 310 — 321.
3.    Costa C., Soares R., Reis-Filho J. S. et al. Cyclo-oxygenase 2 expression is associated with angiogenesis and lymph node metastasis in human breast cancer // J. Clin. Pathol. — 2002. — Vol. 55 (6). — P. 429 — 434.
4.    Dhawan D., Craig B. A., Cheng L. et al. Effects of short-term celecoxib treatment in patients with invasive transitional cell carcinoma of the urinary bladder // Mol. Cancer Ther. — 2010. — Vol. 9 (5). — P. 1371 — 1377.
5.    Fisher J. C., Gander J. W., Haley M. J. et al. Inhibition of cyclo-oxygenase 2 reduces tumor metastasis and inflammatory signaling during blockade of vascular endothelial growth factor // Vasc. Cell. — 2011. — Vol. 3. — P. 22.
6.    Gottschalk A., Sharma S., Ford J. et al. Review article: the role of the perioperative period in recurrence after cancer surgery // Anesth. Analg. — 2010. — Vol. 110 (6). — P. 1636 — 1643.
7.    Groen H. J., Sietsma H., Vincent A. et al. Randomized, placebo-controlled phase III study of docetaxel plus carboplatin with celecoxib and cyclooxygenase-2 expression as a biomarker for patients with advanced non-small-cell lung cancer: the NVALT-4 study // J. Clin. Oncol. — 2011. — Vol. 29 (32). — P. 4320 — 4326.
8.    Guo Y. C., Chang C. M., Hsu W. L. et al. Indomethacin inhibits cancer cell migration via attenuation of cellular calcium mobilization // Molecules. — 2013. — Vol. 18 (6). — P. 6584 — 6596.
9.    Heaney A., BuggyD. J. Can anaesthetic and analgesic techniques affect cancer recurrence or metastasis? // Br. J. Anaesthesia. — 2012. — Vol. 109 (1). — P. 17 — 28.
10.    Hiller J., Brodner G., Gottschalk A. Understanding clinical strategies that may impact tumour growth and metastatic spread at the time of cancer surgery // Best Pract. Res. Clin. Anaesthesiol. — 2013. — Vol. 27 (4). — P. 427 — 439.
11.    Inada T., Kubo K., Shingu K. Possible link between cyclooxygenase-inhibiting and antitumor properties of propofol // J. Anesth. — 2011. — Vol. 25 (4). — P. 569 — 575.
12.    Karnezis T., Shayan R., Caesar C. et al. VEGF-D promotes tumor metastasis by regulating prostaglandins produced by the collecting lymphatic endothelium // Cancer Cell. — 2012. — Vol. 21 (2). — P. 181 — 195.
13.    Kavanagh T., Buggy D. J. Can anaesthetic technique effect postoperative outcome? // Curr. Opin. Anaesthesiol. — 2012. — Vol. 25 (2). — P. 185 — 198.
14.    Kawahito K., Adachi H., Ino T. Influence of surgical procedures on interleukin-6 and monocyte chemotactic and activating factor responses: CABG vs. valvular surgery // J. Interferon Cytokine Res. — 2000. — Vol. 20. — P. 1 — 6.
15.    Kehlet H., Dahl J. B. Anaesthesia, surgery, and challenges in postoperative recovery // Lancet. — 2003. — Vol. 362. — P. 1921 — 1928.
16.    Khuri F. R., Wu H., Lee J. J. et al. Cyclooxygenase-2 overexpression is a marker of poor prognosis in stage I non-small cell lung cancer // Clin. Cancer Res. — 2001. — Vol. 7 (4). — P. 861 — 867.
17.    Koch A., Bergman B., Holmberg E. et al. Effect of celecoxib on survival in patients with advanced non-small cell lung cancer: a double blind randomised clinical phase III trial (CYCLUS study) by the Swedish Lung Cancer Study Group // Eur. J. Cancer. — 2011. — Vol. 47 (10). — P. 1546 — 1555.
18.    Liu H., Xiao J., Yang Y. et al. COX-2 expression is correlated with VEGF-C, lymphangiogenesis and lymph node metastasis in human cervical cancer // Microvasc. Res. — 2011. — Vol. 82 (2). — P. 131 — 140.
19.    Liu J. F., Jamieson G. G., Wu T. C. et al. A preliminary study on the postoperative survival of patients given aspirin after resection for squamous cell carcinoma of the esophagus or adenocarcinoma of the cardia // Ann. Surg. Onc. — 2009. — Vol. 16 (5). — P. 1397 — 1402.
20.    Liu J. F., Zhang S. W., Jamieson G. G. et al. The effects of a COX-2 inhibitor meloxicam on squamous cell carcinoma of the esophagus in vivo // Int. J. Cancer. — 2008. — Vol. 122 (7). — P. 1639 — 1644.
21.    Mantovani A., Sica A. Macrophages, innate immunity and cancer: balance, tolerance, and diversity // Curr. Opin. Immunol. — 2010. — Vol. 22 (2). — P. 231 — 237.
22.    Mao J. T., Roth M. D., Fishbein M. C. et al. Lung cancer chemoprevention with celecoxib in former smokers // Cancer Prev. Res. — 2011. — Vol. 4 (7). — P. 984 — 993.
23.    Martin L. A., Davies G. L., Weigel M. T. et al. Pre-surgical study of the biological effects of the selective cyclo-oxygenase-2inhibitor celecoxib in patients with primary breast cancer // Breast Cancer Res. Treat. — 2010. — Vol. 123 (3). — P. 829 — 836.
24.    Page G. G., Ben-Eliyahu S. Indomethacin attenuates the immunosuppressive and tumor-promoting effects of surgery // Pain. — 2002. — Vol. 3. — P. 301 — 308.
25.    Page G. G., Blakely W. P., Ben-Eliyahu S. Evidence that postoperative pain is a mediator of the tumor-promoting effects of surgery in rats // Pain. — 2001. — Vol. 90. — P. 191 — 199.
26.    Procopio M. A., Rassias A. J., DeLeo J. A. et al. The in vivo effects of general and epidural anesthesia on human immune function // Anesth. Analg. — 2001. — Vol. 93. — P. 460 — 465.
27.    Qadri S. S., Wang J. H., Coffey J. C. et al. Surgically induced accelerated local and distant tumor growth is significantly attenuated by selective COX-2 inhibition // Ann. Thorac. Surg. — 2005. — Vol. 79 (3). — P. 990 — 995.
28.    Ren X. F., Li W. Z., Meng F. Y. et al. Differential effects of propofol and isoflurane on the activation of T-helper cells in lung cancer patients // Anaesthesia. — 2010. — Vol. 65 (5). — P. 478 — 482.
29.    Sacerdote P., Bianchi M., Gaspani L. et al. The effects of tramadol and morphine on immune responses and pain after surgery in cancer patients // Anesth. Analg. — 2000. — Vol. 90. — P. 1411 — 1414.
30.    Sacerdote P., Bianchi M., Manfredi B., Panerai A. E. Effects of tramadol on immune responses and nociceptive thresholds in mice // Pain. — 1997. — Vol. 72. — P. 325 — 330.
31.    Shimaoka M., Hosotsubo K., Sugimoto M. et al. The influence ofsurgical stress on T cells: enhancement of early phase lymphocyte activation // Anesth. Analg. — 1998. — Vol. 87. — P. 1431 — 1435.
32.    Sooriakumaran P., Coley H. M., Fox S. B. et al. A randomized controlled trial investigating the effects of celecoxib in patients with localized prostate cancer // Anticancer Res. — 2009. — Vol. 29 (5). — P. 1483 — 1488.
33.    Tanaka T., Delong P. A., Amin K. et al. Treatment of lung cancer using clinically relevant oral doses of the cyclooxygenase-2 inhibitor rofecoxib: potential value as adjuvant therapy after surgery // Ann. Surg. — 2005. — Vol. 241 (1). — P. 168 — 178.
34.    Tsai Y. C., Won S. J. Effects of tramadol on T-lymphocyte proliferation and natural killer cell activity in rats with sciatic constriction injury // Pain. — 2001. — Vol. 92. — P. 63 — 69.
35.    Tsai Y. C., Won S. J., Lin M. T. Effects of morphine on immune response in rats with sciatic constriction injury // Pain. — 2000. — Vol. 88. — P. 155 — 160.
36.    Wang J., Barke R. A., Charboneau R. et al. Morphine impairs host innate immune response and increases susceptibility to Streptococcus pneumoniaelung infection // J. Immunol. — 2005. — Vol. 174. — P. 426 — 434.
37.    Wang Z. Y., Wang C. Q., Yang J. J. et al. Which has the least immunity depression during postoperative analgesia — morphine, tramadol or tramadol with lornoxicam? // Clinica Chimica Acta. — 2006. — Vol. (369). — P. 40 — 45.
38.    Yoshinaka R., Shibata M. A., Morimoto J. et al. COX-2 inhibitor celecoxib suppresses tumor growth and lung metastasis of a murine mammary cancer // Anticancer Res. — 2006. — Vol. 26 (6B). — P. 4245 — 4254.

Інше: С. 97—104.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 12 квітня 2016 р.

Лісний Іван Іванович, д. мед. н., зав. науково-дослідного відділу анестезіології та інтенсивної терапії
03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43. E-mail: woodmanivan@yahoo.com

 

Стратегии в периоперационной медицине, которые могут влиять на результаты хирургического лечения пациентов с онкологическими заболеваниями

И. И. Лесной

Национальный институт рака, Киев

Цель работы — изучить влияние периоперационного обезболивания омнопоном и парекоксибом натрия на некоторые показатели, характеризующие состояние клеточного звена иммунной системы, у больных, прооперированных по поводу рака почки.
Материалы и методы. На базе Национального института рака проведено проспективное рандомизированное исследование 48 больных с почечноклеточным раком, которым выполнена нефрэктомия или резекция почки. Для премедикации и послеоперационного обезболивания использовали омнопон и парекоксиб натрия. Исследование субпопуляционного состава лимфоцитов периферической крови проводили по данным определения фенотипических характеристик лимфоцитов, в частности определения экспрессии маркеров клеточной принадлежности (СD3+, CD4+, CD8+, CD16+).
Результаты и обсуждение. Установлено, что при применении парекоксиба натрия послеоперационная иммуносупрессия имеет менее выраженный характер, чем при использовании омнопона, о чем свидетельствует более высокий уровень субпопуляции Т-клеток и натуральных киллеров и повышение их цитотоксической активности.
Выводы. У больных с онкопатологией для периоперационного обезболивания, включая этап премедикации, парекоксиб натрия может быть препаратом выбора при мультимодальной анальгезии, поскольку обладает иммуносохраняющим эффектом по сравнению с омнопоном.

Ключевые слова: омнопон, парекоксиб натрия, иммунная система, почечноклеточный рак.

Список литературы:  
1.    Allendorf J. D., Bessler M., Whelan R. L. et al. Postoperative immune function varies inversely with the degree of surgical trauma in a murine model // Surg. Endosc. — 1997. — Vol. 11. — P. 427 — 430.
2.    Bertagnolli M. M., Eagle C. J., Zauber A. G. et al. Five-year efficacy and safety analysis of the adenoma prevention with celecoxib trial // Cancer Prev. Res. — 2009. — Vol. 2 (4). — P. 310 — 321.
3.    Costa C., Soares R., Reis-Filho J. S. et al. Cyclo-oxygenase 2 expression is associated with angiogenesis and lymph node metastasis in human breast cancer // J. Clin. Pathol. — 2002. — Vol. 55 (6). — P. 429 — 434.
4.    Dhawan D., Craig B. A., Cheng L. et al. Effects of short-term celecoxib treatment in patients with invasive transitional cell carcinoma of the urinary bladder // Mol. Cancer Ther. — 2010. — Vol. 9 (5). — P. 1371 — 1377.
5.    Fisher J. C., Gander J. W., Haley M. J. et al. Inhibition of cyclo-oxygenase 2 reduces tumor metastasis and inflammatory signaling during blockade of vascular endothelial growth factor // Vasc. Cell. — 2011. — Vol. 3. — P. 22.
6.    Gottschalk A., Sharma S., Ford J. et al. Review article: the role of the perioperative period in recurrence after cancer surgery // Anesth. Analg. — 2010. — Vol. 110 (6). — P. 1636 — 1643.
7.    Groen H. J., Sietsma H., Vincent A. et al. Randomized, placebo-controlled phase III study of docetaxel plus carboplatin with celecoxib and cyclooxygenase-2 expression as a biomarker for patients with advanced non-small-cell lung cancer: the NVALT-4 study // J. Clin. Oncol. — 2011. — Vol. 29 (32). — P. 4320 — 4326.
8.    Guo Y. C., Chang C. M., Hsu W. L. et al. Indomethacin inhibits cancer cell migration via attenuation of cellular calcium mobilization // Molecules. — 2013. — Vol. 18 (6). — P. 6584 — 6596.
9.    Heaney A., BuggyD. J. Can anaesthetic and analgesic techniques affect cancer recurrence or metastasis? // Br. J. Anaesthesia. — 2012. — Vol. 109 (1). — P. 17 — 28.
10.    Hiller J., Brodner G., Gottschalk A. Understanding clinical strategies that may impact tumour growth and metastatic spread at the time of cancer surgery // Best Pract. Res. Clin. Anaesthesiol. — 2013. — Vol. 27 (4). — P. 427 — 439.
11.    Inada T., Kubo K., Shingu K. Possible link between cyclooxygenase-inhibiting and antitumor properties of propofol // J. Anesth. — 2011. — Vol. 25 (4). — P. 569 — 575.
12.    Karnezis T., Shayan R., Caesar C. et al. VEGF-D promotes tumor metastasis by regulating prostaglandins produced by the collecting lymphatic endothelium // Cancer Cell. — 2012. — Vol. 21 (2). — P. 181 — 195.
13.    Kavanagh T., Buggy D. J. Can anaesthetic technique effect postoperative outcome? // Curr. Opin. Anaesthesiol. — 2012. — Vol. 25 (2). — P. 185 — 198.
14.    Kawahito K., Adachi H., Ino T. Influence of surgical procedures on interleukin-6 and monocyte chemotactic and activating factor responses: CABG vs. valvular surgery // J. Interferon Cytokine Res. — 2000. — Vol. 20. — P. 1 — 6.
15.    Kehlet H., Dahl J. B. Anaesthesia, surgery, and challenges in postoperative recovery // Lancet. — 2003. — Vol. 362. — P. 1921 — 1928.
16.    Khuri F. R., Wu H., Lee J. J. et al. Cyclooxygenase-2 overexpression is a marker of poor prognosis in stage I non-small cell lung cancer // Clin. Cancer Res. — 2001. — Vol. 7 (4). — P. 861 — 867.
17.    Koch A., Bergman B., Holmberg E. et al. Effect of celecoxib on survival in patients with advanced non-small cell lung cancer: a double blind randomised clinical phase III trial (CYCLUS study) by the Swedish Lung Cancer Study Group // Eur. J. Cancer. — 2011. — Vol. 47 (10). — P. 1546 — 1555.
18.    Liu H., Xiao J., Yang Y. et al. COX-2 expression is correlated with VEGF-C, lymphangiogenesis and lymph node metastasis in human cervical cancer // Microvasc. Res. — 2011. — Vol. 82 (2). — P. 131 — 140.
19.    Liu J. F., Jamieson G. G., Wu T. C. et al. A preliminary study on the postoperative survival of patients given aspirin after resection for squamous cell carcinoma of the esophagus or adenocarcinoma of the cardia // Ann. Surg. Onc. — 2009. — Vol. 16 (5). — P. 1397 — 1402.
20.    Liu J. F., Zhang S. W., Jamieson G. G. et al. The effects of a COX-2 inhibitor meloxicam on squamous cell carcinoma of the esophagus in vivo // Int. J. Cancer. — 2008. — Vol. 122 (7). — P. 1639 — 1644.
21.    Mantovani A., Sica A. Macrophages, innate immunity and cancer: balance, tolerance, and diversity // Curr. Opin. Immunol. — 2010. — Vol. 22 (2). — P. 231 — 237.
22.    Mao J. T., Roth M. D., Fishbein M. C. et al. Lung cancer chemoprevention with celecoxib in former smokers // Cancer Prev. Res. — 2011. — Vol. 4 (7). — P. 984 — 993.
23.    Martin L. A., Davies G. L., Weigel M. T. et al. Pre-surgical study of the biological effects of the selective cyclo-oxygenase-2inhibitor celecoxib in patients with primary breast cancer // Breast Cancer Res. Treat. — 2010. — Vol. 123 (3). — P. 829 — 836.
24.    Page G. G., Ben-Eliyahu S. Indomethacin attenuates the immunosuppressive and tumor-promoting effects of surgery // Pain. — 2002. — Vol. 3. — P. 301 — 308.
25.    Page G. G., Blakely W. P., Ben-Eliyahu S. Evidence that postoperative pain is a mediator of the tumor-promoting effects of surgery in rats // Pain. — 2001. — Vol. 90. — P. 191 — 199.
26.    Procopio M. A., Rassias A. J., DeLeo J. A. et al. The in vivo effects of general and epidural anesthesia on human immune function // Anesth. Analg. — 2001. — Vol. 93. — P. 460 — 465.
27.    Qadri S. S., Wang J. H., Coffey J. C. et al. Surgically induced accelerated local and distant tumor growth is significantly attenuated by selective COX-2 inhibition // Ann. Thorac. Surg. — 2005. — Vol. 79 (3). — P. 990 — 995.
28.    Ren X. F., Li W. Z., Meng F. Y. et al. Differential effects of propofol and isoflurane on the activation of T-helper cells in lung cancer patients // Anaesthesia. — 2010. — Vol. 65 (5). — P. 478 — 482.
29.    Sacerdote P., Bianchi M., Gaspani L. et al. The effects of tramadol and morphine on immune responses and pain after surgery in cancer patients // Anesth. Analg. — 2000. — Vol. 90. — P. 1411 — 1414.
30.    Sacerdote P., Bianchi M., Manfredi B., Panerai A. E. Effects of tramadol on immune responses and nociceptive thresholds in mice // Pain. — 1997. — Vol. 72. — P. 325 — 330.
31.    Shimaoka M., Hosotsubo K., Sugimoto M. et al. The influence ofsurgical stress on T cells: enhancement of early phase lymphocyte activation // Anesth. Analg. — 1998. — Vol. 87. — P. 1431 — 1435.
32.    Sooriakumaran P., Coley H. M., Fox S. B. et al. A randomized controlled trial investigating the effects of celecoxib in patients with localized prostate cancer // Anticancer Res. — 2009. — Vol. 29 (5). — P. 1483 — 1488.
33.    Tanaka T., Delong P. A., Amin K. et al. Treatment of lung cancer using clinically relevant oral doses of the cyclooxygenase-2 inhibitor rofecoxib: potential value as adjuvant therapy after surgery // Ann. Surg. — 2005. — Vol. 241 (1). — P. 168 — 178.
34.    Tsai Y. C., Won S. J. Effects of tramadol on T-lymphocyte proliferation and natural killer cell activity in rats with sciatic constriction injury // Pain. — 2001. — Vol. 92. — P. 63 — 69.
35.    Tsai Y. C., Won S. J., Lin M. T. Effects of morphine on immune response in rats with sciatic constriction injury // Pain. — 2000. — Vol. 88. — P. 155 — 160.
36.    Wang J., Barke R. A., Charboneau R. et al. Morphine impairs host innate immune response and increases susceptibility to Streptococcus pneumoniaelung infection // J. Immunol. — 2005. — Vol. 174. — P. 426 — 434.
37.    Wang Z. Y., Wang C. Q., Yang J. J. et al. Which has the least immunity depression during postoperative analgesia — morphine, tramadol or tramadol with lornoxicam? // Clinica Chimica Acta. — 2006. — Vol. (369). — P. 40 — 45.
38.    Yoshinaka R., Shibata M. A., Morimoto J. et al. COX-2 inhibitor celecoxib suppresses tumor growth and lung metastasis of a murine mammary cancer // Anticancer Res. — 2006. — Vol. 26 (6B). — P. 4245 — 4254.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

18. Випадок із практики

 

Успішний досвід глюкокортикостероїдної терапії синдрому Лайєлла, який розвинувся на тлі медикаментозного лікування первинної бешихи у хворої з ВІЛ-позитивним статусом

О. В. Стрєпетова1, О. В. Куценко2, В. В. Раєвський2, Г. В. Горак1, В. В. Ліходієвський1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Олександрівська клінічна лікарня міста Києва

Описано успішний досвід застосування глюкокортикостероїдної терапії при синдромі Лайєлла, який розвинувся на тлі медикаментозного лікування первинної бешихи у пацієнтки віком 36 років із септичним шоком та ВІЛ-позитивним статусом. Призначення «Солу-Кортеф» у дозі 100 мг тричі на добу не лише сприяла усуненню симптомів тяжкого різновиду медикаментозної алергійної реакції, а й дало змогу досягти позитивної динаміки стану хворої і скорочення тривалості захворювання до 7 діб. Зіставлення клінічної картини, даних анамнезу, лабораторних даних та призначення терапії згідно із загальноприйнятими клінічними протоколами не може заперечувати призначення нестандартного лікування. Воно виправдане позитивним досвідом лікування хворих з тяжкою соматичною патологією на тлі ВІЛ/СНІД.

Ключові слова: синдром Лайєлла, токсичний епідермальний некроліз, сульфаніламідні препарати, бешиха, глюкокортикостероїдна терапія, ВІЛ-позитивний статус.

Список літератури:  
1.    Голубовська О. А., Андрейчин М. А., Шкурба А. В. та ін. Інфекційні хвороби: Підручник / За ред. О. А. Голубовської. — К.: Медицина, 2014. — 748 с.
2.    Ільїна Н. І. та ін. Клінічні та епідеміологічні особливості сучасної бешихи // Інфекційні хвороби (Тернопіль). — 2014. — № 4. — С. 39 — 42.
3.    Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію: уніфікований клінічний протокол МОЗ України про надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високо­спеціалізованої) медичної допомоги. — К., 2015. — 93 с.
4.    Николов В. В., Марина С. С., Юнгарева И. Х. Патогенез, імунопатогенез і основи патоімунології бешихи // Клін. імунол. Алергол. Інфектол. — 2014. — № 8. — С. 24 — 29.
5.    Ярилін О. О. Імунологія: Підручник. — К.: Медицина, 2010. — С. 321 — 328.
6.    Agache I., Ryan D., Rodriguez M. R.et al. Allergy management in primary care across European countries — actual status // Allergy. — 2013. — 901 p.
7.    Blahd W. Stevens Johnson Syndrome // Medical Reference. — 2014. — 2 р. — Режим доступу: http://www.webmd.com/skin-problems-and-treatments/stevens-johnson-syndrome.
8.    Foster S. С. Stevens-Johnson Syndrome // Medscape. — 2015. — 15 р. — Режим доступу: http://emedicine.medscape.com/article/ 1197450-overview.

Інше: С. 105—108.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 3 лютого 2016 р.

Стрєпетова Олена Вадимівна, лікар анестезіолог-реаніматолог, асистент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії
03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 17. Тел. (44) 249-78-23

 

Успешный опыт глюКокортикостероидной терапии синдрома Лайелла, который развился на фоне медикаментозного лечения первичной рожи у больной с ВИЧ-положительным статусом

Е. В. Стрепетова1, О. В. Куценко2, В. В. Раевский2, А. В. Горак1, В. В. Лиходиевский1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Александровская клиническая больница города Киева

Описан успешный опыт применения глюкокортикостероидной терапии при синдроме Лайелла, который развился на фоне медикаментозного лечения первичной рожи у пациентки 36 лет с ВИЧ-положительным статусом. Назначение «Солу-Кортеф» в дозе 100 мг трижды в сутки не только привело к абсолютному купированию симптомов данной разновидности медикаментозной аллергической реакции, но и позволило достичь позитивной динамики общего состояния больной и сократить продолжительность заболевания до 7 суток. Сопоставление клинической картины, данных анамнеза, лабораторных данных и назначение терапии согласно общепринятым клиническим протоколам не может исключать назначение нестандартного лечения. Оно оправдано положительным опытом лечения больных с тяжелой соматической патологией на фоне ВИЧ/СПИД.

Ключевые слова: синдром Лайелла, токсический эпидермальный некролиз, сульфаниламидные препараты, рожа, глюкокортикостероидная терапия, ВИЧ-положительный статус.

Список литературы:  
1.    Голубовська О. А., Андрейчин М. А., Шкурба А. В. та ін. Інфекційні хвороби: Підручник / За ред. О. А. Голубовської. — К.: Медицина, 2014. — 748 с.
2.    Ільїна Н. І. та ін. Клінічні та епідеміологічні особливості сучасної бешихи // Інфекційні хвороби (Тернопіль). — 2014. — № 4. — С. 39 — 42.
3.    Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію: уніфікований клінічний протокол МОЗ України про надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високо­спеціалізованої) медичної допомоги. — К., 2015. — 93 с.
4.    Николов В. В., Марина С. С., Юнгарева И. Х. Патогенез, імунопатогенез і основи патоімунології бешихи // Клін. імунол. Алергол. Інфектол. — 2014. — № 8. — С. 24 — 29.
5.    Ярилін О. О. Імунологія: Підручник. — К.: Медицина, 2010. — С. 321 — 328.
6.    Agache I., Ryan D., Rodriguez M. R.et al. Allergy management in primary care across European countries — actual status // Allergy. — 2013. — 901 p.
7.    Blahd W. Stevens Johnson Syndrome // Medical Reference. — 2014. — 2 р. — Режим доступу: http://www.webmd.com/skin-problems-and-treatments/stevens-johnson-syndrome.
8.    Foster S. С. Stevens-Johnson Syndrome // Medscape. — 2015. — 15 р. — Режим доступу: http://emedicine.medscape.com/article/ 1197450-overview.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

19. Огляди

 

Тонкокишкові кровотечі: причини, діагностика, лікувальна тактика

Я. П. Фелештинський1, У. І. Гречана1, В. Ю. Пироговський1, 2

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ
2 Київська обласна клінічна лікарня

Розглянуто причини тонкокишкових кровотеч. Проаналізовано сучасні можливості діагностики у хворих з тонкокишковими кровотечами. Акцентовано увагу на ендоскопічних методах діагностики. Висвітлено основні аспекти лікувальної тактики. Наголошено на доцільності раціональної комбінації методів діагностики та лікування.

Ключові слова: тонкокишкові кровотечі, відеокапсульна ендоскопія, двобалонна ентероскопія.

Список літератури:  
1.    Ahmad N. A., Iqbal N., Joyce A. Clinical impact of capsule endoscopy on management of gastrointestinal disorders // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2008. — Vol. 6. — P. 433 — 437.
2.    Aparicio T., Zaanan A., Svrcek M. et al. Small bowel adenocarcinoma: epidemiology, risk factors, diagnosis and treatment // Dig. Liver. Dis. — 2014. — Vol. 46. — P. 97 — 104.
3.    Apostolopoulos P., Liatsos C., Gralnek I. M. et al. Evaluation of capsule endoscopy in active, mild-to-moderate, overt, obscure GI bleeding // Gastrointest. Endosc. — 2007. — Vol. 66. — P. 1174 — 1181.
4.    Bastounis E., Papalambros E., Mermingas V. et al. Secondary aortoduodenal fistulae // J. Cardiovasc. Surg. (Torino). — 1997. — Vol. 38. — P. 457 — 464.
5.    Blecker D., Bansal M., Zimmerman R. L. et al. Dieulafoy’s lesion of the small bowel causing massive gastrointestinal bleeding: two case reports and literature review // Am. J. Gastroenterol. — 2001. — Vol. 96, N 3. — P. 902 — 905.
6.    Bloomfeld R. S., Smith T. P., Schneider A. M. et al. Provocative angiography in patients with gastrointestinal haemorrhage of obscure origin // Am. J. Gastroenterol. — 2000. — Vol. 95. — P. 2807 — 2812.
7.    Bonnet S., Douard R., Malamut G. et al. Intra-operative enteroscopy in the management of obscure gastrointestinal bleeding // Dig. Liver. Dis. — 2013. — Vol. 45. — P. 277 — 284.
8.    Braverman I. M., Keh A., Jacobson B. S. Ultrastructure and three-dimensional organization of the telangiectases of hereditary haemorrhagic telangiectasia // J. Invest. Dermatol. — 1990. — Vol. 95. — P. 422 — 427.
9.    Brown C., Subramanian V., Wilcox C. M. et al. Somatostatin analogues in the treatment of recurrent bleeding from gastrointestinal vascular malformations: an overview and systematic review of prospective observational studies // Dig. Dis. Sci. — 2010. — Vol. 55. — P. 2129 — 2134.
10.    Caterino S., Lorenzon L., Petrucciani N. et al. Gastrointestinal stromal tumours: correlation between symptoms at presentation, tumour location and prognostic factors in 47 consecutive patients // World J. Surg. Oncol. — 2011. — Vol. 9. — P. 13.
11.    Chen H. M., Ge Z. Z., Liu W. Z. et al. The mechanisms of thalidomide in treatment of angiodysplasia due to hypoxia // Zhonghua Nei Ke Za Zhi. — 2009. — Vol. 48. — P. 295 — 298.
12.    Ciresi D. L., Scholten D. J. The continuing clinical dilemma of primary tumours of the small intestine // Am. Surg. — 1995. — Vol. 61. — P. 698 — 702.
13.    De Graaf A. P., Westerhof J., Weersma R. K. et al. Correlation between predicted and actual consequences of capsule endoscopy on patient management // Dig. Liver. Dis. — 2008. — Vol. 40. — P. 761 — 766.
14.    Domag D., Mensink P., Aktas H. et al. Single- vs. double-balloon enteroscopy in small bowel diagnostics: a randomized multicenter trial // Endoscopy. — 2011. — Vol. 43. — P. 472 — 476.
15.    Ell C., May A. Mid-gastrointestinal bleeding: capsule endoscopy and push-and-pull enteroscopy give rise to a new medical term // Endoscopy. — 2006. — Vol. 38. — P. 73 — 75.
16.    Ghonge N. P., Aggarwal B., Gothi R. CT enterography: state-of-the-art CT technique for small bowel imaging // Ind. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 32. — P. 152 — 162.
17.    Goenka M. K., Majumder S., Kumar S. et al. Single center experience of capsule endoscopy in patients with obscure gastrointestinal bleeding // World J. Gastroenterol. — 2011. — Vol. 17. — P. 774 — 778.
18.    Guttmacher A. E., Marchuk D. A. White R. I. Hereditary haemorrhagic telangiectasia // N. Engl. J. Med. — 1995. — Vol. 333. — P. 918 — 924.
19.    Hakim F. A., Alexander J. A., Huprich J. E. et al. CT-enterography may identify small bowel tumours not detected by capsule endoscopy: eight years experience at Mayo Clinic Rochester // Dig. Dis. Sci. — 2011. — Vol. 56. — P. 2914 — 2919.
20.    Hartmann D., Schmidt H., Bolz G. et al. A prospective two-center study comparing wireless capsule endoscopy with intra-operative enteroscopy in patients with obscure GI bleeding // Gastrointest. Endosc. — 2005. — Vol. 61. — P. 826 — 832.
21.    He Q., Bai Y., Zhi F. C. et al. Double-balloon enteroscopy for mesenchymal tumours of small bowel: nine years’ experience // World J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 19. — P. 1820 — 1826.
22.    Ho H. C., Nagar A. B., Hass D. J. Obscure gastrointestinal bleeding and video capsule retention due to enteropathy-associated T-cell lymphoma // Gastroenterol. Hepatol. — 2013. — Vol. 9. — P. 536 — 538.
23.    Holleran G., Hall B., Hussey M. et al. Small bowel angiodysplasia and novel disease associations: a cohort study // Scand. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 48. — P. 433 — 438.
24.    Hsu C. M., Chiu C. T., Su M. Y. et al.The outcome assessment of double-balloon enteroscopy for diagnosing and managing patients with obscure gastrointestinal bleeding // Dig. Dis. Sci. — 2007. — Vol. 52. — P. 162 — 166.
25.    Jones B. H., Fleischer D. E., Sharma V. K. et al. Yield of repeat wireless video capsule endoscopy in patients with obscure gastrointestinal bleeding // Am. J. Gastroenterol. — 2005. — Vol. 100. — P. 1058 — 1064.
26.    Karagiannis S., Goulas S., Kosmadakis G. et al. Wireless capsule endoscopy in the investigation of patients with chronic renal failure and obscure gastrointestinal bleeding (preliminary data) // World J. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 12. — P. 5182 — 5185.
27.    Katz L. B.The role of surgery in occult gastrointestinal bleeding // Semin. Gastrointest. Dis. — 1999. — Vol. 10. — Р. 78 — 81.
28.    Koulaouzidis A., Rondonotti E., Giannakou A. et al. Diagnostic yield of small bowel capsule endoscopy in patients with iron-deficiency anemia: a systematic review // Gastrointest. Endosc. — 2012. — Vol. 76. — P. 983 — 992.
29.    Lahoti S., Fukami N. The small bowel as a source of gastrointestinal blood loss // Curr. Gastroenterol. Rep. — 1999. — Vol. 1. — P. 424 — 430.
30.    Lara L. F., Bloomfeld R. S., Pineau B. C. The rate of lesions found within reach of oesophagogastroduodenoscopy during push enteroscopy depends on the type of obscure gastrointestinal bleeding // Endoscopy. — 2005. — Vol. 37. — P. 745 — 750.
31.    Lee S. S., Oh T. S., Kim H. J. et al. Obscure gastrointestinal bleeding: diagnostic performance of multidetector CT enterography // Radiol. — 2011. — Vol. 259. — P. 739 — 748.
32.    Lee Y. T., Walmsley R. S., Leong R. W. et al. Dieulafoy’s lesion // Gastrointest. Endosc. — 2003. — Vol. 58. — P. 236 — 243.
33.    Lewis B. S. Small intestinal bleeding // Gastroenterol Clin North Am. — 2000. — Vol. 29. — P. 67 — 95.
34.    Lewis B. S., Kornbluth A., Waye J. D. Small bowel tumours: Yield of enteroscopy // Gut. — 1991. — Vol. 32. — P. 763 — 765.
35.    Lewis B. S., Salomon P., Rivera-MacMurray S. et al. Does hormonal therapy have any benefit for bleeding angiodysplasia? // J. Clin. Gastroenterol. — 1992. — Vol. 15. — P. 99 — 103.
36.    Liao Z., Gao R., Xu C. et al. Indications and detection, completion, and retention rates of small bowel capsule endoscopy: a systematic review // Gastrointest. Endosc. — 2010. — Vol. 71. — P. 280 — 286.
37.    Maglinte D. D., Chernish S. M., DeWeese R. et al. Acquired jejunoileal diverticular disease: subject review // Radiol. — 1986. — Vol. 158. — P. 577 — 580.
38.    Mariani G., Pauwels E. K., A. Sharif A. et al. Radionuclide evaluation of the lower gastrointestinal tract // J. Nucl. Med. — 2008. — Vol. 49. — P. 776 — 787.
39.    May A., Manner H., Aschmoneit I. et al. Prospective, cross-over, single-center trial comparing oral double-balloon enteroscopy and oral spiral enteroscopy in patients with suspected small bowel vascular malformations // Endoscopy. — 2011. — Vol. 43. — P. 477 — 483.
40.    Mensink P. B., Haringsma J., Kucharzik T. et al. Complications of double balloon enteroscopy: a multicenter survey // Endoscopy. — 2007. — Vol. 39. — P. 613 — 615.
41.    Meyer C. T., Troncale F. J., Galloway S. et al. Arteriovenous malformations of the bowel: an analysis of 22 cases and a review of the literature // Medicine (Baltimore). — 1981. — Vol. 60. — P. 36 — 48.
42.    Neville C. R., Peddada A. V., Smith D. et al. Massive gastrointestinal haemorrhage from AIDS-related Kaposi’s sarcoma confined to the small bowel managed with radiation // Med. Pediatr. Oncol. — 1996. — Vol. 26. — P. 135 — 138.
43.    Norton I. D., Andrews J. C., Kamath P. S. Management of ectopic varices // Hepatol. — 1998. — Vol. 28. — P. 1154 — 1158.
44.    Norton I. D., Petersen B. T., Sorbi D. et al. Management and long-term prognosis of Dieulafoy lesion // Gastrointest. Endosc. — 1999. — Vol. 50. — P. 762 — 767.
45.    Ohmori T., Konishi H., Nakamura S. et al. Abnormalities of the small intestine detected by capsule endoscopy in haemodialysis patients // Intern. Med. — 2012. — Vol. 51. — P. 1455 — 1460.
46.    Park J. J., Wolff B. G., Tollefson M. K. et al. Meckel diverticulum: the Mayo Clinic experience with 1476 patients (1950 — 2002) // Ann. Surg. — 2005. — Vol. 241. — P. 529 — 533.
47.    Pennazio M. Introduction to small bowel bleeding // Tech. Gastrointest. Endosc. — 2012. — Vol. 14. — P. 94 — 99.
48.    Poralla T. Angiodysplasia in the renal patient: how to diagnose and how to treat? // Nephrol. Dial. Transplant. — 1998. — Vol. 13. — P. 2188 — 2191.
49.    Rabe F. E., Becker G. J., Begozzi M. J. et al. Efficacy study of the small bowel examination // Radiol. — 1981. — Vol. 140. — P. 47 — 50.
50.    Raju G. S., Gerson L., Das A. et al. American Gastroenterological Association (AGA) institute technical review on obscure gastro-intestinal bleeding // Gastroenterol. — 2007. — Vol. 133. — P. 1697 — 1717.
51.    Ray G., Banerjee P. K., Ghoshal U. C. et al. Aetiology and management of obscure gastrointestinal bleed–an appraisal from eastern India // Ind. J. Gastroenterol. — 2001. — Vol. 20. — P. 90 — 93.
52.    Regula J., Wronska E., Pachlewski J. Vascular lesions of the gastrointestinal tract // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 22. — P. 313 — 328.
53.    Sagar J., Kumar V., Shah D. K. Meckel’s diverticulum: a systematic review // J. R. Soc. Med. — 2006. — Vol. 99. — P. 501 — 505.
54.    Salomonowitz E., Wittich G., Hajek P. et al. Detection of intestinal diverticula by double-contrast small bowel enema: differentiation from other intestinal diverticula // Gastrointest. Radiol. — 1983. — Vol. 8. — P. 271 — 278.
55.    Savides T. J., Jensen D. M. Gastrointestinal bleeding // Sleisenger and Fordtran’s Gastrointestinal and Liver Disease. — 9th ed. — P. iladelphia, PA: Elsevier Saunders. — 2010. — Chapter 19.
56.    Schwartz G. D., Barkin J. S. Small bowel tumours // Gastrointest. Endosc. Clin. N. Am. — 2006 — Vol. 16. — P. 267 — 275.
57.    Shaikhani M. A., Husein H. A., Karbuli T. A. et al. Colonoscopic findings and management of patients with outbreak typhoid fever presenting with lower gastrointestinal bleeding // Ind. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 32. — P. 335 — 340.
58.    Sharma B. C., Bhasin D. K., Makharia G. et al. Diagnostic value of push-type enteroscopy: a report from India // Am. J. Gastroenterol. — 2000. — Vol. 95. — P. 137 — 140.
59.    Shoenfeld Y., Eldar M., Bedazovsky B. et al. Aortic stenosis associated with gastrointestinal bleeding. A survey of 612 patients // Am. Heart J. — 1980. — Vol. 100. — P. 179 — 182.
60.    Sidhu R., McAlindon M. E., Drew K. et al. Evaluating the role of small bowel endoscopy in clinical practice: the largest single-centre experience // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. — 2012. — Vol. 24. — P. 513 — 519.
61.    Singh A., Baptista V., Stoicov C. et al. Evaluation of small bowel bleeding // Curr. Opin. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 29. — P. 119 — 124.
62.    Szilagyi A., Ghali M. P. Pharmacological therapy of vascular malformations of the gastrointestinal tract // Can. J. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 20. — P. 171 — 178.
63.    Takano N., Yamada A., Watabe H. et al. Single-balloon vs double-balloon endoscopy for achieving total enteroscopy: a randomized, controlled trial // Gastrointest. Endosc. — 2011. — Vol. 73. — P. 734 — 739.
64.    Teshima C. W., Kuipers E. J., van Zanten S. V. et al. Double balloon enteroscopy and capsule endoscopy for obscure gastrointestinal bleeding: an updated meta-analysis // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2011. — Vol. 26. — P. 796 — 801.
65.    Thomas W. E., Williamson R. C. Nonspecific small bowel ulceration // Postgrad. Med. — J. — 1985. — Vol. 61. — P. 587 — 591.
66.    Torres M., Matta E., Chinea B. et al. Malignant tumours of the small intestine // J. Clin. Gastroenterol. — 2003. — Vol. 37. — P. 372 — 380.
67.    Vij M., Agrawal V., Kumar A. et al. Gastrointestinal stromal tumours: a clinicopathological and immunohistochemical study of 121 cases // Ind. J. Gastroenterol. — 2010. — Vol. 29. — P. 231 — 236.
68.    Watanabe N., Toyonaga A., Kojima S. et al. Current status of ectopic varices in Japan: results of a survey by the Japan Society for Portal Hypertension // Hepatol Res. — 2010. — Vol. 40. — P. 763 — 776.
69.    Xin L., Liao Z., Jiang Y. P. et al. Indications, detectability, positive findings, total enteroscopy, and complications of diagnostic double-balloon endoscopy: a systematic review of data over the first decade of use // Gastrointest. Endosc. — 2011. — Vol. 74. — P. 563 — 570.
70.    Yano T., Yamamoto H., Sunada K. et al. Endoscopic classification of vascular lesions of the small intestine (with videos) // Gastrointest. Endosc. — 2008. — Vol. 67. — P. 169 — 172.
71.    Zhang B.L, Chen C. X., Li Y. M. Capsule endoscopy examination identifies different leading causes of obscure gastrointestinal bleeding in patients of different ages // Turk. J. Gastroenterol. — 2012. — Vol. 23. — P. 220 — 225.
72.    Zuckerman G. R., Prakash C., Askin M. P. et al. AGA technical review on the evaluation and management of occult and obscure gastrointestinal bleeding // Gastroenterol. — 2000. — Vol. 118. — P. 201 — 221.

Інше: С. 109—115.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 29 квітня 2016 р.

Гречана Уляна Ігорівна, аспірант кафедри хірургії та проктології
E-mail: shetelinec0ulyana@gmail.com

 

Тонкокишечные кровотечения: причины, диагностика, лечебная тактика

Я. П. Фелештинский1, У. И. Гречана1, В. Ю. Пироговский1, 2

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев
2 Киевская областная клиническая больница

Рассмотрены причины тонкокишечных кровотечений. Проанализированы современные возможности диагностики у больных с тонкокишечными кровотечениями. Акцентировано внимание на эндоскопических методах диагностики. Освещены основные аспекты лечебной тактики. Подчеркнута целесообразность рациональной комбинации методов диагностики и лечения.

Ключевые слова: тонкокишечные кровотечения, видеокапсульная эндоскопия, двухбалонная энтероскопия.

Список литературы:  
1.    Ahmad N. A., Iqbal N., Joyce A. Clinical impact of capsule endoscopy on management of gastrointestinal disorders // Clin. Gastroenterol. Hepatol. — 2008. — Vol. 6. — P. 433 — 437.
2.    Aparicio T., Zaanan A., Svrcek M. et al. Small bowel adenocarcinoma: epidemiology, risk factors, diagnosis and treatment // Dig. Liver. Dis. — 2014. — Vol. 46. — P. 97 — 104.
3.    Apostolopoulos P., Liatsos C., Gralnek I. M. et al. Evaluation of capsule endoscopy in active, mild-to-moderate, overt, obscure GI bleeding // Gastrointest. Endosc. — 2007. — Vol. 66. — P. 1174 — 1181.
4.    Bastounis E., Papalambros E., Mermingas V. et al. Secondary aortoduodenal fistulae // J. Cardiovasc. Surg. (Torino). — 1997. — Vol. 38. — P. 457 — 464.
5.    Blecker D., Bansal M., Zimmerman R. L. et al. Dieulafoy’s lesion of the small bowel causing massive gastrointestinal bleeding: two case reports and literature review // Am. J. Gastroenterol. — 2001. — Vol. 96, N 3. — P. 902 — 905.
6.    Bloomfeld R. S., Smith T. P., Schneider A. M. et al. Provocative angiography in patients with gastrointestinal haemorrhage of obscure origin // Am. J. Gastroenterol. — 2000. — Vol. 95. — P. 2807 — 2812.
7.    Bonnet S., Douard R., Malamut G. et al. Intra-operative enteroscopy in the management of obscure gastrointestinal bleeding // Dig. Liver. Dis. — 2013. — Vol. 45. — P. 277 — 284.
8.    Braverman I. M., Keh A., Jacobson B. S. Ultrastructure and three-dimensional organization of the telangiectases of hereditary haemorrhagic telangiectasia // J. Invest. Dermatol. — 1990. — Vol. 95. — P. 422 — 427.
9.    Brown C., Subramanian V., Wilcox C. M. et al. Somatostatin analogues in the treatment of recurrent bleeding from gastrointestinal vascular malformations: an overview and systematic review of prospective observational studies // Dig. Dis. Sci. — 2010. — Vol. 55. — P. 2129 — 2134.
10.    Caterino S., Lorenzon L., Petrucciani N. et al. Gastrointestinal stromal tumours: correlation between symptoms at presentation, tumour location and prognostic factors in 47 consecutive patients // World J. Surg. Oncol. — 2011. — Vol. 9. — P. 13.
11.    Chen H. M., Ge Z. Z., Liu W. Z. et al. The mechanisms of thalidomide in treatment of angiodysplasia due to hypoxia // Zhonghua Nei Ke Za Zhi. — 2009. — Vol. 48. — P. 295 — 298.
12.    Ciresi D. L., Scholten D. J. The continuing clinical dilemma of primary tumours of the small intestine // Am. Surg. — 1995. — Vol. 61. — P. 698 — 702.
13.    De Graaf A. P., Westerhof J., Weersma R. K. et al. Correlation between predicted and actual consequences of capsule endoscopy on patient management // Dig. Liver. Dis. — 2008. — Vol. 40. — P. 761 — 766.
14.    Domag D., Mensink P., Aktas H. et al. Single- vs. double-balloon enteroscopy in small bowel diagnostics: a randomized multicenter trial // Endoscopy. — 2011. — Vol. 43. — P. 472 — 476.
15.    Ell C., May A. Mid-gastrointestinal bleeding: capsule endoscopy and push-and-pull enteroscopy give rise to a new medical term // Endoscopy. — 2006. — Vol. 38. — P. 73 — 75.
16.    Ghonge N. P., Aggarwal B., Gothi R. CT enterography: state-of-the-art CT technique for small bowel imaging // Ind. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 32. — P. 152 — 162.
17.    Goenka M. K., Majumder S., Kumar S. et al. Single center experience of capsule endoscopy in patients with obscure gastrointestinal bleeding // World J. Gastroenterol. — 2011. — Vol. 17. — P. 774 — 778.
18.    Guttmacher A. E., Marchuk D. A. White R. I. Hereditary haemorrhagic telangiectasia // N. Engl. J. Med. — 1995. — Vol. 333. — P. 918 — 924.
19.    Hakim F. A., Alexander J. A., Huprich J. E. et al. CT-enterography may identify small bowel tumours not detected by capsule endoscopy: eight years experience at Mayo Clinic Rochester // Dig. Dis. Sci. — 2011. — Vol. 56. — P. 2914 — 2919.
20.    Hartmann D., Schmidt H., Bolz G. et al. A prospective two-center study comparing wireless capsule endoscopy with intra-operative enteroscopy in patients with obscure GI bleeding // Gastrointest. Endosc. — 2005. — Vol. 61. — P. 826 — 832.
21.    He Q., Bai Y., Zhi F. C. et al. Double-balloon enteroscopy for mesenchymal tumours of small bowel: nine years’ experience // World J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 19. — P. 1820 — 1826.
22.    Ho H. C., Nagar A. B., Hass D. J. Obscure gastrointestinal bleeding and video capsule retention due to enteropathy-associated T-cell lymphoma // Gastroenterol. Hepatol. — 2013. — Vol. 9. — P. 536 — 538.
23.    Holleran G., Hall B., Hussey M. et al. Small bowel angiodysplasia and novel disease associations: a cohort study // Scand. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 48. — P. 433 — 438.
24.    Hsu C. M., Chiu C. T., Su M. Y. et al.The outcome assessment of double-balloon enteroscopy for diagnosing and managing patients with obscure gastrointestinal bleeding // Dig. Dis. Sci. — 2007. — Vol. 52. — P. 162 — 166.
25.    Jones B. H., Fleischer D. E., Sharma V. K. et al. Yield of repeat wireless video capsule endoscopy in patients with obscure gastrointestinal bleeding // Am. J. Gastroenterol. — 2005. — Vol. 100. — P. 1058 — 1064.
26.    Karagiannis S., Goulas S., Kosmadakis G. et al. Wireless capsule endoscopy in the investigation of patients with chronic renal failure and obscure gastrointestinal bleeding (preliminary data) // World J. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 12. — P. 5182 — 5185.
27.    Katz L. B.The role of surgery in occult gastrointestinal bleeding // Semin. Gastrointest. Dis. — 1999. — Vol. 10. — Р. 78 — 81.
28.    Koulaouzidis A., Rondonotti E., Giannakou A. et al. Diagnostic yield of small bowel capsule endoscopy in patients with iron-deficiency anemia: a systematic review // Gastrointest. Endosc. — 2012. — Vol. 76. — P. 983 — 992.
29.    Lahoti S., Fukami N. The small bowel as a source of gastrointestinal blood loss // Curr. Gastroenterol. Rep. — 1999. — Vol. 1. — P. 424 — 430.
30.    Lara L. F., Bloomfeld R. S., Pineau B. C. The rate of lesions found within reach of oesophagogastroduodenoscopy during push enteroscopy depends on the type of obscure gastrointestinal bleeding // Endoscopy. — 2005. — Vol. 37. — P. 745 — 750.
31.    Lee S. S., Oh T. S., Kim H. J. et al. Obscure gastrointestinal bleeding: diagnostic performance of multidetector CT enterography // Radiol. — 2011. — Vol. 259. — P. 739 — 748.
32.    Lee Y. T., Walmsley R. S., Leong R. W. et al. Dieulafoy’s lesion // Gastrointest. Endosc. — 2003. — Vol. 58. — P. 236 — 243.
33.    Lewis B. S. Small intestinal bleeding // Gastroenterol Clin North Am. — 2000. — Vol. 29. — P. 67 — 95.
34.    Lewis B. S., Kornbluth A., Waye J. D. Small bowel tumours: Yield of enteroscopy // Gut. — 1991. — Vol. 32. — P. 763 — 765.
35.    Lewis B. S., Salomon P., Rivera-MacMurray S. et al. Does hormonal therapy have any benefit for bleeding angiodysplasia? // J. Clin. Gastroenterol. — 1992. — Vol. 15. — P. 99 — 103.
36.    Liao Z., Gao R., Xu C. et al. Indications and detection, completion, and retention rates of small bowel capsule endoscopy: a systematic review // Gastrointest. Endosc. — 2010. — Vol. 71. — P. 280 — 286.
37.    Maglinte D. D., Chernish S. M., DeWeese R. et al. Acquired jejunoileal diverticular disease: subject review // Radiol. — 1986. — Vol. 158. — P. 577 — 580.
38.    Mariani G., Pauwels E. K., A. Sharif A. et al. Radionuclide evaluation of the lower gastrointestinal tract // J. Nucl. Med. — 2008. — Vol. 49. — P. 776 — 787.
39.    May A., Manner H., Aschmoneit I. et al. Prospective, cross-over, single-center trial comparing oral double-balloon enteroscopy and oral spiral enteroscopy in patients with suspected small bowel vascular malformations // Endoscopy. — 2011. — Vol. 43. — P. 477 — 483.
40.    Mensink P. B., Haringsma J., Kucharzik T. et al. Complications of double balloon enteroscopy: a multicenter survey // Endoscopy. — 2007. — Vol. 39. — P. 613 — 615.
41.    Meyer C. T., Troncale F. J., Galloway S. et al. Arteriovenous malformations of the bowel: an analysis of 22 cases and a review of the literature // Medicine (Baltimore). — 1981. — Vol. 60. — P. 36 — 48.
42.    Neville C. R., Peddada A. V., Smith D. et al. Massive gastrointestinal haemorrhage from AIDS-related Kaposi’s sarcoma confined to the small bowel managed with radiation // Med. Pediatr. Oncol. — 1996. — Vol. 26. — P. 135 — 138.
43.    Norton I. D., Andrews J. C., Kamath P. S. Management of ectopic varices // Hepatol. — 1998. — Vol. 28. — P. 1154 — 1158.
44.    Norton I. D., Petersen B. T., Sorbi D. et al. Management and long-term prognosis of Dieulafoy lesion // Gastrointest. Endosc. — 1999. — Vol. 50. — P. 762 — 767.
45.    Ohmori T., Konishi H., Nakamura S. et al. Abnormalities of the small intestine detected by capsule endoscopy in haemodialysis patients // Intern. Med. — 2012. — Vol. 51. — P. 1455 — 1460.
46.    Park J. J., Wolff B. G., Tollefson M. K. et al. Meckel diverticulum: the Mayo Clinic experience with 1476 patients (1950 — 2002) // Ann. Surg. — 2005. — Vol. 241. — P. 529 — 533.
47.    Pennazio M. Introduction to small bowel bleeding // Tech. Gastrointest. Endosc. — 2012. — Vol. 14. — P. 94 — 99.
48.    Poralla T. Angiodysplasia in the renal patient: how to diagnose and how to treat? // Nephrol. Dial. Transplant. — 1998. — Vol. 13. — P. 2188 — 2191.
49.    Rabe F. E., Becker G. J., Begozzi M. J. et al. Efficacy study of the small bowel examination // Radiol. — 1981. — Vol. 140. — P. 47 — 50.
50.    Raju G. S., Gerson L., Das A. et al. American Gastroenterological Association (AGA) institute technical review on obscure gastro-intestinal bleeding // Gastroenterol. — 2007. — Vol. 133. — P. 1697 — 1717.
51.    Ray G., Banerjee P. K., Ghoshal U. C. et al. Aetiology and management of obscure gastrointestinal bleed–an appraisal from eastern India // Ind. J. Gastroenterol. — 2001. — Vol. 20. — P. 90 — 93.
52.    Regula J., Wronska E., Pachlewski J. Vascular lesions of the gastrointestinal tract // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 22. — P. 313 — 328.
53.    Sagar J., Kumar V., Shah D. K. Meckel’s diverticulum: a systematic review // J. R. Soc. Med. — 2006. — Vol. 99. — P. 501 — 505.
54.    Salomonowitz E., Wittich G., Hajek P. et al. Detection of intestinal diverticula by double-contrast small bowel enema: differentiation from other intestinal diverticula // Gastrointest. Radiol. — 1983. — Vol. 8. — P. 271 — 278.
55.    Savides T. J., Jensen D. M. Gastrointestinal bleeding // Sleisenger and Fordtran’s Gastrointestinal and Liver Disease. — 9th ed. — P. iladelphia, PA: Elsevier Saunders. — 2010. — Chapter 19.
56.    Schwartz G. D., Barkin J. S. Small bowel tumours // Gastrointest. Endosc. Clin. N. Am. — 2006 — Vol. 16. — P. 267 — 275.
57.    Shaikhani M. A., Husein H. A., Karbuli T. A. et al. Colonoscopic findings and management of patients with outbreak typhoid fever presenting with lower gastrointestinal bleeding // Ind. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 32. — P. 335 — 340.
58.    Sharma B. C., Bhasin D. K., Makharia G. et al. Diagnostic value of push-type enteroscopy: a report from India // Am. J. Gastroenterol. — 2000. — Vol. 95. — P. 137 — 140.
59.    Shoenfeld Y., Eldar M., Bedazovsky B. et al. Aortic stenosis associated with gastrointestinal bleeding. A survey of 612 patients // Am. Heart J. — 1980. — Vol. 100. — P. 179 — 182.
60.    Sidhu R., McAlindon M. E., Drew K. et al. Evaluating the role of small bowel endoscopy in clinical practice: the largest single-centre experience // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. — 2012. — Vol. 24. — P. 513 — 519.
61.    Singh A., Baptista V., Stoicov C. et al. Evaluation of small bowel bleeding // Curr. Opin. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 29. — P. 119 — 124.
62.    Szilagyi A., Ghali M. P. Pharmacological therapy of vascular malformations of the gastrointestinal tract // Can. J. Gastroenterol. — 2006. — Vol. 20. — P. 171 — 178.
63.    Takano N., Yamada A., Watabe H. et al. Single-balloon vs double-balloon endoscopy for achieving total enteroscopy: a randomized, controlled trial // Gastrointest. Endosc. — 2011. — Vol. 73. — P. 734 — 739.
64.    Teshima C. W., Kuipers E. J., van Zanten S. V. et al. Double balloon enteroscopy and capsule endoscopy for obscure gastrointestinal bleeding: an updated meta-analysis // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2011. — Vol. 26. — P. 796 — 801.
65.    Thomas W. E., Williamson R. C. Nonspecific small bowel ulceration // Postgrad. Med. — J. — 1985. — Vol. 61. — P. 587 — 591.
66.    Torres M., Matta E., Chinea B. et al. Malignant tumours of the small intestine // J. Clin. Gastroenterol. — 2003. — Vol. 37. — P. 372 — 380.
67.    Vij M., Agrawal V., Kumar A. et al. Gastrointestinal stromal tumours: a clinicopathological and immunohistochemical study of 121 cases // Ind. J. Gastroenterol. — 2010. — Vol. 29. — P. 231 — 236.
68.    Watanabe N., Toyonaga A., Kojima S. et al. Current status of ectopic varices in Japan: results of a survey by the Japan Society for Portal Hypertension // Hepatol Res. — 2010. — Vol. 40. — P. 763 — 776.
69.    Xin L., Liao Z., Jiang Y. P. et al. Indications, detectability, positive findings, total enteroscopy, and complications of diagnostic double-balloon endoscopy: a systematic review of data over the first decade of use // Gastrointest. Endosc. — 2011. — Vol. 74. — P. 563 — 570.
70.    Yano T., Yamamoto H., Sunada K. et al. Endoscopic classification of vascular lesions of the small intestine (with videos) // Gastrointest. Endosc. — 2008. — Vol. 67. — P. 169 — 172.
71.    Zhang B.L, Chen C. X., Li Y. M. Capsule endoscopy examination identifies different leading causes of obscure gastrointestinal bleeding in patients of different ages // Turk. J. Gastroenterol. — 2012. — Vol. 23. — P. 220 — 225.
72.    Zuckerman G. R., Prakash C., Askin M. P. et al. AGA technical review on the evaluation and management of occult and obscure gastrointestinal bleeding // Gastroenterol. — 2000. — Vol. 118. — P. 201 — 221.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

20. Огляди

 

До питання про розчини для тумесцентної анестезії

Р. Р. Османов1, О. С. Рябінська1, Б. О. Кабаков1, О. В. Кузьменко2

1 ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева», Харків
2 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Коротко описано еволюцію розчинів для тумесцентної анестезії. Обговорюються чинники, які впливають на безпечність введення цих розчинів.

Ключові слова: тумесцентна анестезія, лідокаїн, артикаїн.

Список літератури:
1.    Becker D. E., Reed K. L. Essentials of local anesthetic pharmacology // Anesth. Prog. — 2006. — N 53. — P. 98 — 109.
2.    Butterwick K. J., Goldman M. P. Safety of lidocaine duringtumescent anesthesia for liposuction // Liposuction Principles and Practice. — Springer, 2016. — Ch. 12.
3.    Danford N. The genetic toxicology of ortho-toluidine // Mutation Research. — 1991. — N 3. — P. 207 — 236.
4.    Davila P., Garcia-Doval I. Tumescent anesthesia in dermatologic surgery // Actas Dermosifiliogr. — 2012. — Vol. 103 (4). — P. 285 — 287.
5.    Fatemi A. Liposucktion in TLA — ein risikofreies verfahren? // Hauptsache Haut. — 2000. — N 4. — S. 42 — 43.
6.    Fatemi A. Tumescent local anesthesia with articaine // Liposuction Principles and Practice. — Springer, 2016. — Ch. 13.
7.    Johansen O. Comparison of articaine and lidocaine used as dental local anesthetics: Project Thesis: Section of Dental Pharmacology and Pharmacotherapy / Institute of Clinical Dentistry, Faculty of Dentistry University of Oslo. — Oslo. — 2004. — 25 p.
8.    Klein J. A. The tumescent technique for liposuction surgery // Am. J. Cosm. Surg. — 1987. — N 4. — P. 263 — 267.
9.    Klein J. A. Tumescent technique for regional anesthesia permits lidocaine doses of 35 mg/kg for liposuction surgery // J. Dermatol. Surg. Oncol. — 1990. — N 16. — P. 248 — 263.
10.    Kounis N. G., Soufras G. D., Davlouros P. et al. Combined etiology of anaphylactic cardiogenic shock: amiodarone, epinephrine, cardioverter defibrillator, left ventricular assist devices and the Kounis syndrome // Ann. Card. Anaesth. — 2015. — N 18 (2). — P. 261 — 264.
11.    Malamed S F. Handbook of local anesthesia. — 5th ed. — St. Louis: Mosby, 2004. — P. 71.
12.    Malamed S. F. Allergy and toxic reactions to local anesthetics // Dent. Today. — 2003. — N 22 (4). — P. 114 — 116, 118 — 121.
13.    Malamed S. F., Gagnon S., Leblanc D. Articaine hydrochloride: a study of the safety of a new amide local anesthetic // J. Am. Dent. Assoc. — 2001. — N 132. — P. 177 — 185.
14.    Malamed S. F., Gagnon S., Leblanc D. Efficacy of articaine: a new amide local anesthetic // J. Am. Dent. Assoc. — 2000. — N 131. — P. 635 — 642.
15.    McCaughey W. Adverse effects of local anesthetics // Drug Safety. — 1992. — N 3. — P. 178 — 189.
16.    McLure H. A., Rubin A. P. Review of local anaesthetic agents // Minerva Anestesiol. — 2005. — N 71. — P. 59 — 74.
17.    Moller R., Covino B. G. Cardiac electrophysiologic properties of bupivacaine and lidocaine compared with those of ropivacaine // Anesthesiol. — 1990. — N 2. — P. 322 — 329.
18.    Oertel R., Ebert U., Rahn R., Kirch W. The effect of age on pharmacokinetics of the local anesthetic drug articaine // Reg. Anesth. Pain Med. — 1999. — N 6. — P. 524 — 528.
19.    Oertel R., Rahn R., Kirch W. Clinical pharmacokinetics of articaine // Clin. Pharmacokinet. — 1997. — N 33. — P. 417 — 425.
20.    Rahn R., Oertel R. Pharmacokinetics of articaine following submucosal Injection // Deutsches Zahnärzteblatt. — 2000. — N 7. — S. 109 — 114.
21.    Rao R. B., Ely S. F., Hoffmann R. S. Deaths related to liposuction // N. Eng. J. Med. — 1999. — N 19. — P. 1471 — 1475.
22.    Sattler G., Rapprich S., Hagedorn M. Tumeszenz-Lokalanästhesie. Untersuchung zur pharmakokinetik von prilocain // Z. Hautkr. — 1997. — N 72. — S. 522 — 525.
23.    Snoeck M. Articaine: a review of its use for local and regional anesthesia // Local Reg. Anesth. — 2012. — N 5. — P. 23 — 33.
24.    Szabo A. Cardiac electrophysiological effects of local anesthetics: PhD thesis: University of Debercen, Doctoral School of Clinical Medecine. — Deberken, 2010. — 33 p.
25.    Tucker G. T. Local anesthetic drugs — mode of action and pharmacokinetics // Anaesthesia. — 1990. — N 38. — P. 983 — 1010.
26.    Vree T. B., Gielen M. J. Clinical pharmacology and the use of articaine for local and regional anaesthesia // Best Pract. Res. Clin. Anaesthesiol. — 2005. — N 19. — P. 293 — 308.
27.    Yapp K. E., Hopcraft M. S., Parashos P. Articaine: a review of the literature // Br. Dent. J. — 2011. — N 210 (7). — P. 323 — 329.

Інше: С. 116—119.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 12 квітня 2016 р.

Османов Рустем Рамзійович, ст. наук. співр.
61103, м. Харків, в’їзд Балакірєва, 1

 

К вопросу о растворах для тумесцентной анестезии

Р. Р. Османов1, О. С. Рябинская1, Б. А. Кабаков1, О. В. Кузьменко2

1 ГУ «Институт общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева», Харьков
2 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Кратко описана эволюция растворов для тумесцентной анестезии. Обсуждаются факторы, влияющие на безопасность введения этих растворов.

Ключевые слова: тумесцентная анестезия, лидокаин, артикаин.

Список литературы:
1.    Becker D. E., Reed K. L. Essentials of local anesthetic pharmacology // Anesth. Prog. — 2006. — N 53. — P. 98 — 109.
2.    Butterwick K. J., Goldman M. P. Safety of lidocaine duringtumescent anesthesia for liposuction // Liposuction Principles and Practice. — Springer, 2016. — Ch. 12.
3.    Danford N. The genetic toxicology of ortho-toluidine // Mutation Research. — 1991. — N 3. — P. 207 — 236.
4.    Davila P., Garcia-Doval I. Tumescent anesthesia in dermatologic surgery // Actas Dermosifiliogr. — 2012. — Vol. 103 (4). — P. 285 — 287.
5.    Fatemi A. Liposucktion in TLA — ein risikofreies verfahren? // Hauptsache Haut. — 2000. — N 4. — S. 42 — 43.
6.    Fatemi A. Tumescent local anesthesia with articaine // Liposuction Principles and Practice. — Springer, 2016. — Ch. 13.
7.    Johansen O. Comparison of articaine and lidocaine used as dental local anesthetics: Project Thesis: Section of Dental Pharmacology and Pharmacotherapy / Institute of Clinical Dentistry, Faculty of Dentistry University of Oslo. — Oslo. — 2004. — 25 p.
8.    Klein J. A. The tumescent technique for liposuction surgery // Am. J. Cosm. Surg. — 1987. — N 4. — P. 263 — 267.
9.    Klein J. A. Tumescent technique for regional anesthesia permits lidocaine doses of 35 mg/kg for liposuction surgery // J. Dermatol. Surg. Oncol. — 1990. — N 16. — P. 248 — 263.
10.    Kounis N. G., Soufras G. D., Davlouros P. et al. Combined etiology of anaphylactic cardiogenic shock: amiodarone, epinephrine, cardioverter defibrillator, left ventricular assist devices and the Kounis syndrome // Ann. Card. Anaesth. — 2015. — N 18 (2). — P. 261 — 264.
11.    Malamed S F. Handbook of local anesthesia. — 5th ed. — St. Louis: Mosby, 2004. — P. 71.
12.    Malamed S. F. Allergy and toxic reactions to local anesthetics // Dent. Today. — 2003. — N 22 (4). — P. 114 — 116, 118 — 121.
13.    Malamed S. F., Gagnon S., Leblanc D. Articaine hydrochloride: a study of the safety of a new amide local anesthetic // J. Am. Dent. Assoc. — 2001. — N 132. — P. 177 — 185.
14.    Malamed S. F., Gagnon S., Leblanc D. Efficacy of articaine: a new amide local anesthetic // J. Am. Dent. Assoc. — 2000. — N 131. — P. 635 — 642.
15.    McCaughey W. Adverse effects of local anesthetics // Drug Safety. — 1992. — N 3. — P. 178 — 189.
16.    McLure H. A., Rubin A. P. Review of local anaesthetic agents // Minerva Anestesiol. — 2005. — N 71. — P. 59 — 74.
17.    Moller R., Covino B. G. Cardiac electrophysiologic properties of bupivacaine and lidocaine compared with those of ropivacaine // Anesthesiol. — 1990. — N 2. — P. 322 — 329.
18.    Oertel R., Ebert U., Rahn R., Kirch W. The effect of age on pharmacokinetics of the local anesthetic drug articaine // Reg. Anesth. Pain Med. — 1999. — N 6. — P. 524 — 528.
19.    Oertel R., Rahn R., Kirch W. Clinical pharmacokinetics of articaine // Clin. Pharmacokinet. — 1997. — N 33. — P. 417 — 425.
20.    Rahn R., Oertel R. Pharmacokinetics of articaine following submucosal Injection // Deutsches Zahnärzteblatt. — 2000. — N 7. — S. 109 — 114.
21.    Rao R. B., Ely S. F., Hoffmann R. S. Deaths related to liposuction // N. Eng. J. Med. — 1999. — N 19. — P. 1471 — 1475.
22.    Sattler G., Rapprich S., Hagedorn M. Tumeszenz-Lokalanästhesie. Untersuchung zur pharmakokinetik von prilocain // Z. Hautkr. — 1997. — N 72. — S. 522 — 525.
23.    Snoeck M. Articaine: a review of its use for local and regional anesthesia // Local Reg. Anesth. — 2012. — N 5. — P. 23 — 33.
24.    Szabo A. Cardiac electrophysiological effects of local anesthetics: PhD thesis: University of Debercen, Doctoral School of Clinical Medecine. — Deberken, 2010. — 33 p.
25.    Tucker G. T. Local anesthetic drugs — mode of action and pharmacokinetics // Anaesthesia. — 1990. — N 38. — P. 983 — 1010.
26.    Vree T. B., Gielen M. J. Clinical pharmacology and the use of articaine for local and regional anaesthesia // Best Pract. Res. Clin. Anaesthesiol. — 2005. — N 19. — P. 293 — 308.
27.    Yapp K. E., Hopcraft M. S., Parashos P. Articaine: a review of the literature // Br. Dent. J. — 2011. — N 210 (7). — P. 323 — 329.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

21. Огляди

 

Імуноглобулінотерапія сепсису

Д. В. Мальцев

Інститут імунології та алергології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Київ

Використання імуноглобулінотерапії при сепсисі ґрунтувалося на уявленнях про антимікробні, протизапальні та імуномодулювальні ефекти антитіл. Препарати імуноглобулінів застосовують при септичній патології безпосередньо для купірування сепсису, пригнічення виявів системної запальної відповіді та для профілактики цього ускладнення в групах ризику, наприклад, у недоношених дітей з гіпоімуноглобулінемією. На сьогодні випробувано три види препаратів імуноглобулінів: полівалентний імуноглобулін, який містить майже виключно IgG, імуноглобулін, збагачений IgM і IgA, та моноклональні специфічні імуноглобуліни, зокрема антитіла до ендотоксину. Найбільшу доказову базу накопичено щодо полівалентного IgG-вмісного імуноглобуліну, однак у кожного з препаратів є переваги в окремих підгрупах пацієнтів. На теперішній момент імуноглобулін позиціонують як засіб лікування сепсису другої лінії при несприятливому перебігу патологічного процесу, високому ризику летального наслідку і полірезистентності мікроорганізму до антимікробних хіміопрепаратів. В окремих підгрупах пацієнтів (особи зі стрептококовим некротизувальним фасціїтом і токсичним шоком, вагітні, діти, інфіковані вірусом імунодефіциту людини 1-го типу, пацієнти з токсичним епідермальним некролізом та автоімунними ускладненнями, при яких доведена ефективність імуноглобулінотерапії, а також імуноскомпрометовані хворі з первинними і вторинними гіпо- та дисімуноглобулінеміями), доцільно застосування препаратів імуноглобуліну як засобу терапії бактеріального сепсису першої лінії поряд з антибіотикотерапією.

Ключові слова: сепсис, імуноглобулін, імунотерапія.

Список літератури:  
1.    Aakalu V. K., Sajja K. et al. Group A streptococcal necrotizing fasciitis of the eyelids and face managed with debridement and adjunctive intravenous immunoglobulin // Ophthal. Plast. Reconstr. Surg. — 2009. — Vol. 25 (4). — P. 332 — 334.
2.    Abinun M., Cant A. J. Toxic shock syndrome toxin-secreting Staphylococcus aureus in Kawasaki syndrome // Lancet. — 1994. — Vol. 343 (8892). — P. 300.
3.    Akdag A., Dilmen U., Haque K. et al. Role of pentoxifylline and/or IgM-enriched intravenous immunoglobulin in the management of neonatal sepsis // Am. J. Perinatol. — 2014 [Epub ahead of print].
4.    Alejandria M. M., Lansang M. A., Dans L. F., Mantaring J. B. 3rd.Intravenous immunoglobulin for treating sepsis, severe sepsis and septic shock // Cochrane Database Syst. Rev. — 2013. — Vol. 9. — CD001090.
5.    Alejandria M. M., Lansang M. A., Dans L. F., Mantaring J. B. Intravenous immunoglobulin for treating sepsis and septic shock // Cochrane Database Syst. Rev. — 2002. — Vol. 1. — CD001090.
6.    Alejandria M. M., Lansang M. A., Dans L. F., Mantaring J. B. Intravenous immunoglobulin for treating sepsis and septic shock // Cochrane Database Syst. Rev. — 2000. — Vol. 2. — CD001090.
7.    Almeida J. F., Sztajnbok J., Troster E. J., Vaz F. A. Pseudomonas aeruginosa septic shock associated with ecthyma gangrenosum in an infant with agammaglobulinemia // Rev. Inst. Med. Trop. Sao Paulo. — 2002. — Vol. 44 (3). — P. 167 — 169.
8.    Al-Rawi S., Woodward L. J., Knight J. et. al. Puerperal streptococcal toxic shock syndrome treated with recombinant human activated protein C and intravenous immunoglobulin // Int. J. Obstet. Anesth. — 2009. — Vol. 18 (2). — P. 169 — 172.
9.    Arnholm B., Lundqvist A., Strömberg A. High-dose immunoglobulin-life-saving in invasive group A streptococcal infection. Report of eleven cases with only one fatality // Lakartidningen. — 2004. — Vol. 101 (35). — P. 2642 — 2644.
10.    Basile N., Danielian S., Oleastro M. et al. Clinical and molecular analysis of 49 patients with X-linked agammaglobulinemia from a single center in Argentina // J. Clin. Immunol. — 2009. — Vol. 29 (1). — P. 123 — 129.
11.    Berlot G., Vassallo M. C., Busetto N. et al. Relationship between the timing of administration of IgM and IgA enriched immunoglobulins in patients with severe sepsis and septic shock and the outcome: a retrospective analysis // J. Crit. Care. — 2012. — Vol. 27 (2). — P. 167 — 171.
12.    Bloom B., Schelonka R., Kueser T. et al. Multicenter study to assess safety and efficacy of INH-A21, a donor-selected human staphylococcalimmunoglobulin, for prevention of nosocomial infections in very low birth weight infants // Pediatr. Infect. Dis. J. — 2005. — Vol. 24 (10). — P. 858 — 866.
13.    Bradley T. M., Smoot E. C. 3rd, Graham D. R. et al. Overwhelming postsplenectomy sepsis in a patient with burns: a case report and a rational approach to treatment // J. Burn. Care Rehabil. — 1995. — Vol. 16 (5). — P. 525 — 530.
14.    Brunner R., Rinner W., Haberler C. et al. Early treatment with ­IgM-en­riched intravenous immunoglobulin does not mitigate critical illness polyneuropathy and/or myopathy in patients with multiple organ failure and SIRS/sepsis: a prospective, randomized, placebo-controlled, double-blinded trial // Crit Care. — 2013. — Vol. 17 (5). — P. R213.
15.    Buda S., Riefolo A., Biscione R. et al. Clinical experience with polyclonal IgM-enriched immunoglobulins in a group of patients affected by sepsis after cardiac surgery // J. Cardiothorac. Vasc. Anesth. — 2005. — Vol. 19 (4). — P. 440 — 445.
16.    Bussel J. B. Intravenous gammaglobulin in the prophylaxis of late sepsis in very-low-birth-weight infants: preliminary results of a randomized, double-blind, placebo-controlled trial // Rev. Infect. Dis. — 1990. — Vol. 12, suppl 4. — P. S457 — 461.
17.    Cafiero F., Gipponi M., Bonalumi U. et al. Prophylaxis of infection with intravenous immunoglobulins plus antibiotic for patients at risk for sepsisundergoing surgery for colorectal cancer: results of a randomized, multicenter clinical trial // Surgery. — 1992. — Vol. 112 (1). — P. 24 — 31.
18.    Cairo M. S., Worcester C. C., Rucker R. W. et al. Randomized trial of granulocyte transfusions versus intravenous immune globulin therapy for neonatal neutropenia and sepsis // J. Pediatr. — 1992. — Vol. 120 (2 Pt 1). — P. 281 — 285.
19.    Cawley M. J., Briggs M., Haith L. R. Jr. et al. Intravenous immunoglobulin as adjunctive treatment for streptococcal toxic shock syndrome associated with necrotizing fasciitis: case report and review // Pharmacotherapy. — 1999. — Vol. 19 (9). — P. 1094 — 1098.
20.    Chapel H. M., Lee M., Hargreaves R. Randomised trial of intravenous immunoglobulin as prophylaxis against infection in plateau-phase multiple myeloma. The UK Group for Immunoglobulin Replacement Therapy in Multiple Myeloma // Lancet. — 1994. — Vol. 343 (8905). — P. 1059 — 1063.
21.    Chiu C. H., Ou J. T., Chang K. S., Lin T. Y. Successful treatment of severe streptococcal toxic shock syndrome with a combination of intravenous immunoglobulin, dexamethasone and antibiotics // Infection. — 1997. — Vol. 25 (1). — P. 47 — 48.
22.    Cone L. A., Stone R. A., Schlievert P. M. et al. An early favorable outcome of streptococcal toxic shock syndrome may require a combination of antimicrobial and intravenous gamma globulin therapy together with activated protein C // Scand. J. Infect. Dis. — 2006. — Vol. 38 (11 — 12). — P. 960 — 963.
23.    Darenberg J., Ihendyane N., Sjölin J. et al. Intravenous immunoglobulin G therapy in streptococcal toxic shock syndrome: A European randomised, double-blind, placebo-controlled trial // Clin. Infect. Dis. — 2003. — Vol. 37. — P. 333 — 340.
24.    Darenberg J., Söderquist B., Normark B. H., Norrby-Teglund A. Differences in potency of intravenous polyspecific immunoglobulin G against streptococcal and staphylococcal superantigens: implications for therapy of toxic shock syndrome // Clin. Infect. Dis. — 2004. — Vol. 38 (6). — P. 836 — 842.
25.    Davidson R. N., Wall R. A. Prevention and management of infections in patients without a spleen // Clin. Microbiol. Infect. — 2001. — Vol. 7 (12). — P. 657 — 660.
26.    De Weerd A., Vonk A., van der Hoek H. et al. Late antibody-mediated rejection after ABO-incompatible kidney transplantation during Gram-negative sepsis // BMC Nephrol. — 2014. — Vol. 15 (1). — P. 31.
27.    Deleu D., Salim K., Mesraoua B. et al. «Man-in-the-barrel» syndrome as delayed manifestation of extrapontine and central pontine myelinolysis. — P. beneficial effect of intravenous immunoglobulin // J. Neurol. Sci. — 2005. — Vol. 237 (1 — 2). — P. 103 — 106.
28.    Dominioni L., Dionigi R., Zanello M. et al. Effects of high-dose IgG on survival of surgical patients with sepsis scores of 20 or greater // Arch. Surg. — 1991. — Vol. 126 (2). — P. 236 — 240.
29.    Douzinas E. E., Pitaridis M. T., Louris G. et al. Prevention of infection in multiple trauma patients by high-dose intravenous immunoglobulins // Crit. Care Med. — 2000. — Vol. 28 (1). — P. 8 — 15.
30.    El-Nawawy A., El-Kinany H., Hamdy El-Sayed M., Boshra N. Intravenous polyclonal immunoglobulin administration to sepsis syndrome patients: a prospective study in a pediatric intensive care unit // J. Trop. Pediatr. — 2005. — Vol. 51 (5). — P. 271 — 278.
31.    Feigenberg T., Sela H. Y., Applbaum Y. H., Mankuta D. Puerperal widespread pyomyositis after group A streptococcal toxic shock syndrome // Isr. Med. Assoc. J. — 2008. — Vol. 10 (6). — P. 483 — 484.
32.    Frame J. D., Everitt A. S., Gordon P. W., Hackett M. E. IgG subclass response to gamma globulin administration in burned children // Burns. — 1990. — Vol. 16 (6). — P. 437 — 440.
33.    Franco A. C., Torrico A. C., Moreira F. T. Adjuvant use of intravenous immunoglobulin in the treatment of neonatal sepsis. — P. a systematic review with a meta-analysis // J. Pediatr. (Rio J). — 2012. — Vol. 88 (5). — P. 377 — 383.
34.    Friedman C. A., Robbins K. K., Temple D. M. et al. Survival and neutrophil kinetics in infants with severe group B streptococcal disease treated with gamma globulin // J. Perinatol. — 1996. — Vol. 16 (6). — P. 439 — 442.
35.    Galal N. M. Pattern of intravenous immunoglobulins (IVIG) use in a pediatric intensive care facility in a resource limited setting // Afr. Health Sci. — 2013. — Vol. 13 (2). — P. 261 — 265.
36.    Graffin B., Goutorbe P., Poyet R. et al. Multi-organ failures during septic shock from Escherichia coli urinary tract infection: catastrophic antiphospholipid syndrome? // Rev. Med. Intern. — 2007. — Vol. 28 (1). — P. 52 — 55.
37.    Gupta M. et al. Cytokine modulation with immune γ-globulin in peripheral blood of normal children and its implications in Kawasaki disease treatment // J. Clin. Immunol. — 2001. — Vol. 21. — P. 193 — 199.
38.    Helmig R. B., Arpi M. Life-threatening puerperal sepsis caused by group A streptococci // Ugeskr. Laeger. — 2000. — Vol. 162 (20). — P. 2891 — 2892.
39.    Hsueh K. C., Chiu H. H., Lin H. C. et al. Transient hypogammaglobulinemia of infancy presenting as Staphylococcus aureus sepsis with deep neck infection // J. Microbiol. Immunol. Infect. — 2005. — 38 (2). — P. 141 — 144.
40.    Izdes S., Altintas N. D., Eldem A. et al. Intravenous polyclonal IgM-enriched immunoglobulin therapy for resistant Acinetobacter sepsis in a pregnant patient with ARDS due to H1N1 infection // Int. J. Obstet. Anesth. — 2011. — Vol. 20 (1). — P. 99 — 100.
41.    Jenson H. B., Pollock B. H. Meta-analyses of the effectiveness of intravenous immune globulin for prevention and treatment of neonatal sepsis // Pediatrics. — 1997. — Vol. 99 (2). — P. E2.
42.    Kaul R., McGeer A., Norrby-Teglund A. et al. Intravenous immunoglobulin therapy for streptococcal toxic shock syndrome-a comparative observational study. The Canadian Streptococcal Study Group // Clin. Infect. Dis. — 1999. — Vol. 28 (4). — P. 800 — 807.
43.    Kojima C., Yumura W., Itabashi M. et al. A case of microscopic polyangitis with sepsis due to pyelonephritis // Nihon Jinzo Gakkai Shi. — 2005. — Vol. 47 (8). — P. 876 — 881.
44.    Korzets A., Ori Y., Zevin D. et al. Group A streptococcal bacteraemia and necrotizing faciitis in a renal transplant patient: a case for intravenous immunoglobulin therapy // Nephrol. Dial. Transplant. — 2002. — Vol. 17 (1). — P. 150 — 152.
45.    Kreymann K. G., de Heer G., Nierhaus A., Kluge S. Use of polyclonal immunoglobulins as adjunctive therapy for sepsis or septic shock // Crit. Care Med. — 2007. — Vol. 35 (12). — P. 2677 — 2685.
46.    Kyles D. M., Baltimore J. Adjunctive use of plasmapheresis and intravenous immunoglobulin therapy in sepsis: a case report // Am. J. Crit. Care. — 2005. — Vol. 14 (2). — P. 109 — 112.
47.    Lamari F., Anastassiou E. D., Stamokosta E. et al. Determination of slime-producing S. epidermidis specific antibodies in human immunoglobulin preparations and blood sera by an enzyme immunoassay: correlation of antibody titers with opsonic activity and application to preterm neonates // J. Pharm. Biomed. Anal. — 2000. — Vol. 23 (2 — 3). — P. 363 — 374.
48.    Laupland K. Polyclonal intravenous immunoglobulin for the prophylaxis and treatment of infection in critically ill adults // Can. J. Infect. Dis. — 2002. — Vol. 13 (2). — P. 100 — 106.
49.    Laupland K. B., Kirkpatrick A. W., Delaney A. Polyclonal intravenous immunoglobulin for the treatment of severe sepsis and septic shock in critically ill adults: a systematic review and meta-analysis // Crit. Care Med. — 2007. — Vol. 35 (12). — P. 2686 — 2692.
50.    Malik S., Giacoia G. P., West K. The use of intravenous immunoglobulin (IVIG) to prevent infections in bronchopulmonary dysplasia: report of a pilot study // J. Perinatol. — 1991. — Vol. 11 (3). — P. 239 — 244.
51.    Maltbaek N., Harreby M. S., Thøgersen B. Intravenous immunoglobulin administration to a patient with systemic lupus erythematosus and pneumococcal septicemia // Ugeskr. Laeger. — 1994. — Vol. 156 (27). — P. 4039 — 4041.
52.    Mancilla-Ramírez J., González-Yunes R., Castellanos-Cruz C. et al. Intravenous immunoglobulin in the treatment of neonatal septicemia // Bol. Med. Hosp. Infant. Mex. — 1992. — Vol. 49 (1). — P. 4 — 11.
53.    Marenović T., Filipović D., Lukić Z., Dokić G. High doses of immunoglobulins decrease mortality rate of surgical patients with severe intraabdominal infections and sepsis // Vojnosanit Pregl. — 1998. — Vol. 55 (suppl. 2). — P. 71 — 74.
54.    Martín-Nalda A., Soler-Palacín P., Español Borén T. et al. Spectrum of primary immunodeficiencies in a tertiary hospital over a period of 10 years // An. Pediatr. (Barc). — 2011. — Vol. 74 (2). — P. 74 — 83.
55.    Mohr M., Englisch L., Roth A. et al. Effects of early treatment with immunoglobulin on critical illness polyneuropathy following multiple organ failure and gram-negative sepsis // Int. Care Med. — 1997. — Vol. 23 (11). — P. 1144 — 1149.
56.    Murthy B. V., Nelson R. A., Mannion P. T. Immunoglobulin therapy in non-menstrual streptococcal toxic shock syndrome // Anaesth. Intens. Care. — 2003. — Vol. 31 (3). — P. 320 — 323.
57.    Myrianthefs P. M., Boutzouka E., Baltopoulos G. J. Gamma-globulin levels in patients with community-acquired septic shock // Shock. — 2010. — Vol. 33 (5). — P. 556 — 557.
58.    Neilson A. R., Burchardi H., Schneider H. Cost-effectiveness of immunoglobulin M-enriched immunoglobulin (Pentaglobin) in the treatment of severe sepsisand septic shock // J. Crit. Care. — 2005. — Vol. 20 (3). — P. 239 — 249.
59.    Nettagul R., Visitsunthorn N., Vichyanond P. A case of IgG subclass deficiency with the initial presentation of transient hypogammaimmuno-globulinemia of infancy and a review of IgG subclass deficiencies // J. Med. Assoc. Thai. — 2003. — Vol. 86 (7). — P. 686 — 692.
60.    Norrby-Teglund A., Haque K. N., Hammarström L. Intravenous polyclonal IgM-enriched immunoglobulin therapy in sepsis: a review of clinical efficacy in relation to microbiological aetiology and severity of sepsis // J. Intern. Med. — 2006. — Vol. 260 (6). — P. 509 — 516.
61.    Norrby-Teglund A., Ihendyane N., Darenberg J. Intravenous immunoglobulin adjunctive therapy in sepsis, with special emphasis on severe invasive group A streptococcal infections // Scand. J. Infect. Dis. — 2003. — Vol. 35 (9). — P. 683 — 689.
62.    Norrby-Teglund A., Low D. E., McGeer A., Kotb M. Superantigenic activity produced by group A streptococcal isolates is neutralized by plasma from IVIG-treated streptococcal toxic shock syndrome patients // Adv. Exp. Med. Biol. — 1997. — Vol. 418. — P. 563 — 566.
63.    Norrby-Teglund A., Muller M. P., Mcgeer A. et al. Successful management of severe group A streptococcal soft tissue infections using an aggressive medical regimen including intravenous polyspecific immunoglobulin together with a conservative surgical approach // Scand. J. Infect. Dis. — 2005. — Vol. 37 (3). — P. 166 — 172.
64.    Oba Y., Iwata K. Treatment of neonatal sepsis with immune globulin // N. Engl. J. Med. — 2012. — Vol. 366 (1). — P. 91.
65.    Ogawa M., Ueda S., Anzai N. et al. Toxic shock syndrome after staphylococcal pneumonia treated with intravenous immunoglobulin // Vox Sang. — 1995. — Vol. 68 (1). — P. 59 — 60.
66.    Ohlsson A., Lacy J. B. Intravenous immunoglobulin for preventing infection in preterm and/or low-birth-weight infants // Cochrane Database Syst. Rev. — 2000. — Vol. 2. — CD000361.
67.    Ohlsson A., Lacy J. B. Intravenous immunoglobulin for preventing infection in preterm and/or low birth weight infants // Cochrane Database Syst. Rev. — 2013. — Vol. 7. — CD000361.
68.    Ohlsson A., Lacy J. B. Intravenous immunoglobulin for preventing infection in preterm and/or low-birth-weight infants // Cochrane Database Syst. Rev. — 2004. — Vol. 1. — CD000361.
69.    Olopoenia L., Young M., White D. et al. Intravenous immunoglobulin in symptomatic and asymptomatic children with perinatal HIV infection // J. Natl. Med. Assoc. — 1997. — Vol. 89 (8). — P. 543 — 547.
70.    Perez C. M., Kubak B. M., Cryer H. G. et al. Adjunctive treatment of streptococcal toxic shock syndrome using intravenous immunoglobulin: case report and review // Am. J. Med. — 1997. — Vol. 102 (1). — P. 111 — 113.
71.    Pilz G., Appel R., Kreuzer E., Werdan K. Comparison of early IgM-enriched immunoglobulin vs polyvalent IgG administration in score-identified postcardiac surgical patients at high risk for sepsis // Chest. — 1997. — Vol. 111 (2). — P. 419 — 426.
72.    Pilz G., Kreuzer E., Kääb S. et al. Early immunoglobulin therapy in high risk patients for infection after heart surgery // Infusionsther. Transfusionsmed. — 1993. — Vol. 20, suppl 1. — P. 35 — 40.
73.    Pilz G., Kreuzer E., Kääb S. et al. Early sepsis treatment with immunoglobulins after cardiac surgery in score-identified high-risk patients // Chest. — 1994. — Vol. 105 (1). — P. 76 — 82.
74.    Plebani A., Soresina A., Rondelli R. et al. Clinical, immunological, and molecular analysis in a large cohort of patients with X-linked agammaglobulinemia: an Italian multicenter study // Clin. Immunol. — 2002. — Vol. 104 (3). — P. 221 — 230.
75.    Qu T., Feng Y., Jiang Y. et al. Whole genome analysis of a community-associated methicillin-resistant Staphylococcus aureus ST59 isolate from a case of human sepsis and severe pneumonia in China // PLoS One. — 2014. — Vol. 9 (2). — e89235.
76.    Raithatha A. H., Bryden D. C. Use of intravenous immunoglobulin therapy in the treatment of septic shock, in particular severe invasive group A streptococcal disease // Ind. J. Crit. Care Med. — 2012. — Vol. 16 (1). — P. 37 — 40.
77.    Rajaratnam R., Mann C., Balasubramaniam P. et al. Toxic epidermal necrolysis: retrospective analysis of 21 consecutive cases managed at a tertiary centre // Clin. Exp. Dermatol. — 2010. — Vol. 35 (8). — P. 853 — 862.
78.    Ratrisawadi V., Srisuwanporn T., Puapondh Y. Intravenous immunoglobulin prophylaxis for infection in very low birth-weight infants // J. Med. Assoc. Thai. — 1991. — Vol. 74 (1). — P. 14 — 18.
79.    Ravetch J. In vivo veritas: the surprising roles of Fc receptors in immunity // Nat Immunol. — 2010. — N 11. — P. 183 — 185.
80.    Rehberg S., Freise H., Young P. et al. Sepsis-associated Guillain-Barré syndrome // Anaesthesist. — 2009. — Vol. 58 (2). — P. 153 — 155.
81.    Reith H. B., Rauchschwalbe S. K., Mittelkötter U. et al. IgM-enriched immunoglobulin (pentaglobin) positively influences the course of post-surgical intra-abdominal infections // Eur. J. Med. Res. — 2004. — Vol. 9 (10). — P. 479 — 484.
82.    Rodríguez A., Rello J., Neira J. et al. Effects of high-dose of intravenous immunoglobulin and antibiotics on survival for severe sepsis undergoing surgery // Shock. — 2005. — Vol. 23 (4). — P. 298 — 304.
83.    Romero-Legro I., Kadaria D., Murillo L. C., Freire A. X. Intravenous gammaglobulin as rescue therapy in a patient with sickle cell and septic shock // Tenn. Med. — 2013. — Vol. 106 (9). — P. 29 — 31.
84.    Schaffer F. M., Newton J. A. Intravenous gamma globulin administration to common variable immunodeficient women during pregnancy: case report and review of the literature // J. Perinatol. — 1994. — Vol. 14 (2). — P. 114 — 117.
85.    Schrage B., Duan G., Yang L. P. et al. Different preparations of intravenous immunoglobulin vary in their efficacy to neutralize streptococcal superantigens: implications for treatment of streptococcal toxic shock syndrome // Clin. Infect. Dis. — 2006. — Vol. 43 (6). — P. 743 — 746.
86.    Shankar-Hari M., Spencer J., Sewell W. A. et al. Bench-to-bedside review: Immunoglobulin therapy for sepsis — biological plausibility from a critical care perspective // Crit. Care. — 2012. — Vol. 16 (2). — P. 206.
87.    Sifringer M., Spies C. D. The blood-brain barrier in sepsis: are intravenous immunoglobulins preventive? // Crit. Care Med. — 2012. — Vol. 40 (4). — P. 1368 — 1369.
88.    Soares M. O., Welton N. J., Harrison D. A. et al. An evaluation of the feasibility, cost and value of information of a multicentre randomised controlled trial ofintravenous immunoglobulin for sepsis (severe sepsis and septic shock): incorporating a systematic review, meta-analysis and value of information analysis // Health Technol. Assess. — 2012. — Vol. 16 (7). — P. 1 — 186.
89.    Taccone F. S., Stordeur P., De Backer D. et al. Gamma-globulin levels in patients with community-acquired septic shock // Shock. — 2009. — Vol. 32 (4). — P. 379 — 385.
90.    Tanzer F., Yazar N., Hakgüdener Y., Kafali G. Intravenous immunoglobulin for sepsis prevention in preterm infants // Turk. J. Pediatr. — 1997. — Vol. 39 (3). — P. 341 — 345.
91.    Trent J., Halem M., French L. E., Kerdel F. Toxic epidermal necrolysis and intravenous immunoglobulin: a review // Semin. Cutan. Med. Surg. — 2006. — Vol. 25 (2). — P. 91 — 93.
92.    Tuğrul S., Ozcan P. E., Akinci O. et al. The effect of pentaglobin therapy on prognosis in patients with severe sepsis // Ulus. Travma Derg. — 2001. — Vol. 7 (4). — P. 219 — 223.
93.    Van Den Bossche M. J., Devriendt D., Weyne L., van Ranst M. Primary peritonitis combined with streptococcal toxic shock syndrome following an upper respiratory tract infection caused by Streptococcus pyogenes // Ned. Tijdschr. Geneeskd. — 2008. — Vol. 152 (15). — P. 891 — 894.
94.    Vassilev T., Bauer M. Passive immunotherapy of sepsis with intravenous immune globulin: not all IVIg preparations are created equal // Crit. Care. — 2012. — Vol. 16 (1). — P. 407.
95.    Vázquez García R. E., Hernández Bautista V., Espinosa Padilla S. Superantigens and toxic shock syndrome. A report of three cases treated with intravenous gammaglobulin // Rev. Alerg. Mex. — 2006. — Vol. 53 (5). — P. 183 — 188.
96.    Vyhnánek F., Kostka R., Lochmann O. Immunotherapy as part of comprehensive therapy in abdominal reoperations with septic complications // Acta Medica (Hradec Kralove). — 1997. — Vol. 40 (2). — P. 97 — 100.
97.    Weisman L. E., Stoll B. J., Kueser T. J. et al. Intravenous immune globulin therapy for early-onset sepsis in premature neonates // J. Pediatr. — 1992. — Vol. 121 (3). — P. 434 — 443.
98.    Werdan K., Pilz G., Bujdoso O. et al. Score-based immunoglobulin G therapy of patients with sepsis: the SBITS study // Crit. Care Med. — 2007. — Vol. 35 (12). — P. 2693 — 2701.
99.    Wesoly C., Kipping N., Grundmann R. Immunoglobulin therapy of postoperative sepsis // Z. Exp. Chir. Transplant. Kunstliche Organe. — 1990. — Vol. 23 (4). — P. 213 — 216.
100.    Wynes J., Harris W. 4th, Hadfield R. A., Malay D. S. Subtalar joint septic arthritis in a patient with hypogammaglobulinemia // J. Foot Ankle Surg. — 2013. — Vol. 52 (2). — P. 242 — 248.

Інше: С. 120—130.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 17 листопада 2014 р.

Мальцев Дмитро Валерійович, к. мед. н., заст. директора Інституту імунології та алергології НМУ імені О.О. Богомольця
04080, м. Київ, вул. Турівська, 26. E-mail: dmaltsev@ukr.net

 

Иммуноглобулинотерапия сепсиса

Д. В. Мальцев

Институт иммунологии и аллергологии Национального медицинского университета имени А. А. Богомольца, Киев

Использование иммуноглобулинотерапии при сепсисе основывалось на представлениях о противомикробных, противовоспалительных и иммуномодулирующих эффектах антител. Препараты иммуноглобулинов применяют при септической патологии непосредственно для купирования сепсиса, подавления проявлений системного воспалительного ответа и для профилактики этого осложнения в группах риска, например, у недоношенных детей с гипоиммуноглобулинемией. На данный момент испытаны три вида препаратов иммуноглобулинов: поливалентный иммуноглобулин, содержащий почти исключительно IgG, иммуноглобулин, обогащенный IgM и IgA, и моноклональные специфические иммуноглобулины, в частности антитела к эндотоксину. Наибольшая доказательная база накоплена относительно поливалентного IgG-содержащего иммуноглобулина, однако у каждого из препаратов имеются преимущества в отдельных подгруппах пациентов. На данный момент иммуноглобулин позиционируют как средство лечения сепсиса второго ряда при неблагоприятном течении патологического процесса, высоком риске летального исхода и полирезистентности микроорганизма к противомикробным химиопрепаратам. В отдельных подгруппах пациентов (лица со стрептококковым некротизирующим фасциитом и токсическим шоком, беременные, дети, инфицированные вирусом иммунодефицита человека 1-го типа, пациенты с токсическим эпидермальным некролизом или аутоиммунными осложнениями, при которых доказана эффективность иммуноглобулинотерапии, а также иммуноскомпрометированные больные с первичными и вторичными гипо- или дисиммуноглобулинемиями) целесообразно применение препаратов иммуноглобулина как средства терапии бактериального сепсиса первого ряда наряду с антибиотикотерапией.

Ключевые слова: сепсис, иммуноглобулин, иммунотерапия.

Список литературы:  
1.    Aakalu V. K., Sajja K. et al. Group A streptococcal necrotizing fasciitis of the eyelids and face managed with debridement and adjunctive intravenous immunoglobulin // Ophthal. Plast. Reconstr. Surg. — 2009. — Vol. 25 (4). — P. 332 — 334.
2.    Abinun M., Cant A. J. Toxic shock syndrome toxin-secreting Staphylococcus aureus in Kawasaki syndrome // Lancet. — 1994. — Vol. 343 (8892). — P. 300.
3.    Akdag A., Dilmen U., Haque K. et al. Role of pentoxifylline and/or IgM-enriched intravenous immunoglobulin in the management of neonatal sepsis // Am. J. Perinatol. — 2014 [Epub ahead of print].
4.    Alejandria M. M., Lansang M. A., Dans L. F., Mantaring J. B. 3rd.Intravenous immunoglobulin for treating sepsis, severe sepsis and septic shock // Cochrane Database Syst. Rev. — 2013. — Vol. 9. — CD001090.
5.    Alejandria M. M., Lansang M. A., Dans L. F., Mantaring J. B. Intravenous immunoglobulin for treating sepsis and septic shock // Cochrane Database Syst. Rev. — 2002. — Vol. 1. — CD001090.
6.    Alejandria M. M., Lansang M. A., Dans L. F., Mantaring J. B. Intravenous immunoglobulin for treating sepsis and septic shock // Cochrane Database Syst. Rev. — 2000. — Vol. 2. — CD001090.
7.    Almeida J. F., Sztajnbok J., Troster E. J., Vaz F. A. Pseudomonas aeruginosa septic shock associated with ecthyma gangrenosum in an infant with agammaglobulinemia // Rev. Inst. Med. Trop. Sao Paulo. — 2002. — Vol. 44 (3). — P. 167 — 169.
8.    Al-Rawi S., Woodward L. J., Knight J. et. al. Puerperal streptococcal toxic shock syndrome treated with recombinant human activated protein C and intravenous immunoglobulin // Int. J. Obstet. Anesth. — 2009. — Vol. 18 (2). — P. 169 — 172.
9.    Arnholm B., Lundqvist A., Strömberg A. High-dose immunoglobulin-life-saving in invasive group A streptococcal infection. Report of eleven cases with only one fatality // Lakartidningen. — 2004. — Vol. 101 (35). — P. 2642 — 2644.
10.    Basile N., Danielian S., Oleastro M. et al. Clinical and molecular analysis of 49 patients with X-linked agammaglobulinemia from a single center in Argentina // J. Clin. Immunol. — 2009. — Vol. 29 (1). — P. 123 — 129.
11.    Berlot G., Vassallo M. C., Busetto N. et al. Relationship between the timing of administration of IgM and IgA enriched immunoglobulins in patients with severe sepsis and septic shock and the outcome: a retrospective analysis // J. Crit. Care. — 2012. — Vol. 27 (2). — P. 167 — 171.
12.    Bloom B., Schelonka R., Kueser T. et al. Multicenter study to assess safety and efficacy of INH-A21, a donor-selected human staphylococcalimmunoglobulin, for prevention of nosocomial infections in very low birth weight infants // Pediatr. Infect. Dis. J. — 2005. — Vol. 24 (10). — P. 858 — 866.
13.    Bradley T. M., Smoot E. C. 3rd, Graham D. R. et al. Overwhelming postsplenectomy sepsis in a patient with burns: a case report and a rational approach to treatment // J. Burn. Care Rehabil. — 1995. — Vol. 16 (5). — P. 525 — 530.
14.    Brunner R., Rinner W., Haberler C. et al. Early treatment with ­IgM-en­riched intravenous immunoglobulin does not mitigate critical illness polyneuropathy and/or myopathy in patients with multiple organ failure and SIRS/sepsis: a prospective, randomized, placebo-controlled, double-blinded trial // Crit Care. — 2013. — Vol. 17 (5). — P. R213.
15.    Buda S., Riefolo A., Biscione R. et al. Clinical experience with polyclonal IgM-enriched immunoglobulins in a group of patients affected by sepsis after cardiac surgery // J. Cardiothorac. Vasc. Anesth. — 2005. — Vol. 19 (4). — P. 440 — 445.
16.    Bussel J. B. Intravenous gammaglobulin in the prophylaxis of late sepsis in very-low-birth-weight infants: preliminary results of a randomized, double-blind, placebo-controlled trial // Rev. Infect. Dis. — 1990. — Vol. 12, suppl 4. — P. S457 — 461.
17.    Cafiero F., Gipponi M., Bonalumi U. et al. Prophylaxis of infection with intravenous immunoglobulins plus antibiotic for patients at risk for sepsisundergoing surgery for colorectal cancer: results of a randomized, multicenter clinical trial // Surgery. — 1992. — Vol. 112 (1). — P. 24 — 31.
18.    Cairo M. S., Worcester C. C., Rucker R. W. et al. Randomized trial of granulocyte transfusions versus intravenous immune globulin therapy for neonatal neutropenia and sepsis // J. Pediatr. — 1992. — Vol. 120 (2 Pt 1). — P. 281 — 285.
19.    Cawley M. J., Briggs M., Haith L. R. Jr. et al. Intravenous immunoglobulin as adjunctive treatment for streptococcal toxic shock syndrome associated with necrotizing fasciitis: case report and review // Pharmacotherapy. — 1999. — Vol. 19 (9). — P. 1094 — 1098.
20.    Chapel H. M., Lee M., Hargreaves R. Randomised trial of intravenous immunoglobulin as prophylaxis against infection in plateau-phase multiple myeloma. The UK Group for Immunoglobulin Replacement Therapy in Multiple Myeloma // Lancet. — 1994. — Vol. 343 (8905). — P. 1059 — 1063.
21.    Chiu C. H., Ou J. T., Chang K. S., Lin T. Y. Successful treatment of severe streptococcal toxic shock syndrome with a combination of intravenous immunoglobulin, dexamethasone and antibiotics // Infection. — 1997. — Vol. 25 (1). — P. 47 — 48.
22.    Cone L. A., Stone R. A., Schlievert P. M. et al. An early favorable outcome of streptococcal toxic shock syndrome may require a combination of antimicrobial and intravenous gamma globulin therapy together with activated protein C // Scand. J. Infect. Dis. — 2006. — Vol. 38 (11 — 12). — P. 960 — 963.
23.    Darenberg J., Ihendyane N., Sjölin J. et al. Intravenous immunoglobulin G therapy in streptococcal toxic shock syndrome: A European randomised, double-blind, placebo-controlled trial // Clin. Infect. Dis. — 2003. — Vol. 37. — P. 333 — 340.
24.    Darenberg J., Söderquist B., Normark B. H., Norrby-Teglund A. Differences in potency of intravenous polyspecific immunoglobulin G against streptococcal and staphylococcal superantigens: implications for therapy of toxic shock syndrome // Clin. Infect. Dis. — 2004. — Vol. 38 (6). — P. 836 — 842.
25.    Davidson R. N., Wall R. A. Prevention and management of infections in patients without a spleen // Clin. Microbiol. Infect. — 2001. — Vol. 7 (12). — P. 657 — 660.
26.    De Weerd A., Vonk A., van der Hoek H. et al. Late antibody-mediated rejection after ABO-incompatible kidney transplantation during Gram-negative sepsis // BMC Nephrol. — 2014. — Vol. 15 (1). — P. 31.
27.    Deleu D., Salim K., Mesraoua B. et al. «Man-in-the-barrel» syndrome as delayed manifestation of extrapontine and central pontine myelinolysis. — P. beneficial effect of intravenous immunoglobulin // J. Neurol. Sci. — 2005. — Vol. 237 (1 — 2). — P. 103 — 106.
28.    Dominioni L., Dionigi R., Zanello M. et al. Effects of high-dose IgG on survival of surgical patients with sepsis scores of 20 or greater // Arch. Surg. — 1991. — Vol. 126 (2). — P. 236 — 240.
29.    Douzinas E. E., Pitaridis M. T., Louris G. et al. Prevention of infection in multiple trauma patients by high-dose intravenous immunoglobulins // Crit. Care Med. — 2000. — Vol. 28 (1). — P. 8 — 15.
30.    El-Nawawy A., El-Kinany H., Hamdy El-Sayed M., Boshra N. Intravenous polyclonal immunoglobulin administration to sepsis syndrome patients: a prospective study in a pediatric intensive care unit // J. Trop. Pediatr. — 2005. — Vol. 51 (5). — P. 271 — 278.
31.    Feigenberg T., Sela H. Y., Applbaum Y. H., Mankuta D. Puerperal widespread pyomyositis after group A streptococcal toxic shock syndrome // Isr. Med. Assoc. J. — 2008. — Vol. 10 (6). — P. 483 — 484.
32.    Frame J. D., Everitt A. S., Gordon P. W., Hackett M. E. IgG subclass response to gamma globulin administration in burned children // Burns. — 1990. — Vol. 16 (6). — P. 437 — 440.
33.    Franco A. C., Torrico A. C., Moreira F. T. Adjuvant use of intravenous immunoglobulin in the treatment of neonatal sepsis. — P. a systematic review with a meta-analysis // J. Pediatr. (Rio J). — 2012. — Vol. 88 (5). — P. 377 — 383.
34.    Friedman C. A., Robbins K. K., Temple D. M. et al. Survival and neutrophil kinetics in infants with severe group B streptococcal disease treated with gamma globulin // J. Perinatol. — 1996. — Vol. 16 (6). — P. 439 — 442.
35.    Galal N. M. Pattern of intravenous immunoglobulins (IVIG) use in a pediatric intensive care facility in a resource limited setting // Afr. Health Sci. — 2013. — Vol. 13 (2). — P. 261 — 265.
36.    Graffin B., Goutorbe P., Poyet R. et al. Multi-organ failures during septic shock from Escherichia coli urinary tract infection: catastrophic antiphospholipid syndrome? // Rev. Med. Intern. — 2007. — Vol. 28 (1). — P. 52 — 55.
37.    Gupta M. et al. Cytokine modulation with immune γ-globulin in peripheral blood of normal children and its implications in Kawasaki disease treatment // J. Clin. Immunol. — 2001. — Vol. 21. — P. 193 — 199.
38.    Helmig R. B., Arpi M. Life-threatening puerperal sepsis caused by group A streptococci // Ugeskr. Laeger. — 2000. — Vol. 162 (20). — P. 2891 — 2892.
39.    Hsueh K. C., Chiu H. H., Lin H. C. et al. Transient hypogammaglobulinemia of infancy presenting as Staphylococcus aureus sepsis with deep neck infection // J. Microbiol. Immunol. Infect. — 2005. — 38 (2). — P. 141 — 144.
40.    Izdes S., Altintas N. D., Eldem A. et al. Intravenous polyclonal IgM-enriched immunoglobulin therapy for resistant Acinetobacter sepsis in a pregnant patient with ARDS due to H1N1 infection // Int. J. Obstet. Anesth. — 2011. — Vol. 20 (1). — P. 99 — 100.
41.    Jenson H. B., Pollock B. H. Meta-analyses of the effectiveness of intravenous immune globulin for prevention and treatment of neonatal sepsis // Pediatrics. — 1997. — Vol. 99 (2). — P. E2.
42.    Kaul R., McGeer A., Norrby-Teglund A. et al. Intravenous immunoglobulin therapy for streptococcal toxic shock syndrome-a comparative observational study. The Canadian Streptococcal Study Group // Clin. Infect. Dis. — 1999. — Vol. 28 (4). — P. 800 — 807.
43.    Kojima C., Yumura W., Itabashi M. et al. A case of microscopic polyangitis with sepsis due to pyelonephritis // Nihon Jinzo Gakkai Shi. — 2005. — Vol. 47 (8). — P. 876 — 881.
44.    Korzets A., Ori Y., Zevin D. et al. Group A streptococcal bacteraemia and necrotizing faciitis in a renal transplant patient: a case for intravenous immunoglobulin therapy // Nephrol. Dial. Transplant. — 2002. — Vol. 17 (1). — P. 150 — 152.
45.    Kreymann K. G., de Heer G., Nierhaus A., Kluge S. Use of polyclonal immunoglobulins as adjunctive therapy for sepsis or septic shock // Crit. Care Med. — 2007. — Vol. 35 (12). — P. 2677 — 2685.
46.    Kyles D. M., Baltimore J. Adjunctive use of plasmapheresis and intravenous immunoglobulin therapy in sepsis: a case report // Am. J. Crit. Care. — 2005. — Vol. 14 (2). — P. 109 — 112.
47.    Lamari F., Anastassiou E. D., Stamokosta E. et al. Determination of slime-producing S. epidermidis specific antibodies in human immunoglobulin preparations and blood sera by an enzyme immunoassay: correlation of antibody titers with opsonic activity and application to preterm neonates // J. Pharm. Biomed. Anal. — 2000. — Vol. 23 (2 — 3). — P. 363 — 374.
48.    Laupland K. Polyclonal intravenous immunoglobulin for the prophylaxis and treatment of infection in critically ill adults // Can. J. Infect. Dis. — 2002. — Vol. 13 (2). — P. 100 — 106.
49.    Laupland K. B., Kirkpatrick A. W., Delaney A. Polyclonal intravenous immunoglobulin for the treatment of severe sepsis and septic shock in critically ill adults: a systematic review and meta-analysis // Crit. Care Med. — 2007. — Vol. 35 (12). — P. 2686 — 2692.
50.    Malik S., Giacoia G. P., West K. The use of intravenous immunoglobulin (IVIG) to prevent infections in bronchopulmonary dysplasia: report of a pilot study // J. Perinatol. — 1991. — Vol. 11 (3). — P. 239 — 244.
51.    Maltbaek N., Harreby M. S., Thøgersen B. Intravenous immunoglobulin administration to a patient with systemic lupus erythematosus and pneumococcal septicemia // Ugeskr. Laeger. — 1994. — Vol. 156 (27). — P. 4039 — 4041.
52.    Mancilla-Ramírez J., González-Yunes R., Castellanos-Cruz C. et al. Intravenous immunoglobulin in the treatment of neonatal septicemia // Bol. Med. Hosp. Infant. Mex. — 1992. — Vol. 49 (1). — P. 4 — 11.
53.    Marenović T., Filipović D., Lukić Z., Dokić G. High doses of immunoglobulins decrease mortality rate of surgical patients with severe intraabdominal infections and sepsis // Vojnosanit Pregl. — 1998. — Vol. 55 (suppl. 2). — P. 71 — 74.
54.    Martín-Nalda A., Soler-Palacín P., Español Borén T. et al. Spectrum of primary immunodeficiencies in a tertiary hospital over a period of 10 years // An. Pediatr. (Barc). — 2011. — Vol. 74 (2). — P. 74 — 83.
55.    Mohr M., Englisch L., Roth A. et al. Effects of early treatment with immunoglobulin on critical illness polyneuropathy following multiple organ failure and gram-negative sepsis // Int. Care Med. — 1997. — Vol. 23 (11). — P. 1144 — 1149.
56.    Murthy B. V., Nelson R. A., Mannion P. T. Immunoglobulin therapy in non-menstrual streptococcal toxic shock syndrome // Anaesth. Intens. Care. — 2003. — Vol. 31 (3). — P. 320 — 323.
57.    Myrianthefs P. M., Boutzouka E., Baltopoulos G. J. Gamma-globulin levels in patients with community-acquired septic shock // Shock. — 2010. — Vol. 33 (5). — P. 556 — 557.
58.    Neilson A. R., Burchardi H., Schneider H. Cost-effectiveness of immunoglobulin M-enriched immunoglobulin (Pentaglobin) in the treatment of severe sepsisand septic shock // J. Crit. Care. — 2005. — Vol. 20 (3). — P. 239 — 249.
59.    Nettagul R., Visitsunthorn N., Vichyanond P. A case of IgG subclass deficiency with the initial presentation of transient hypogammaimmuno-globulinemia of infancy and a review of IgG subclass deficiencies // J. Med. Assoc. Thai. — 2003. — Vol. 86 (7). — P. 686 — 692.
60.    Norrby-Teglund A., Haque K. N., Hammarström L. Intravenous polyclonal IgM-enriched immunoglobulin therapy in sepsis: a review of clinical efficacy in relation to microbiological aetiology and severity of sepsis // J. Intern. Med. — 2006. — Vol. 260 (6). — P. 509 — 516.
61.    Norrby-Teglund A., Ihendyane N., Darenberg J. Intravenous immunoglobulin adjunctive therapy in sepsis, with special emphasis on severe invasive group A streptococcal infections // Scand. J. Infect. Dis. — 2003. — Vol. 35 (9). — P. 683 — 689.
62.    Norrby-Teglund A., Low D. E., McGeer A., Kotb M. Superantigenic activity produced by group A streptococcal isolates is neutralized by plasma from IVIG-treated streptococcal toxic shock syndrome patients // Adv. Exp. Med. Biol. — 1997. — Vol. 418. — P. 563 — 566.
63.    Norrby-Teglund A., Muller M. P., Mcgeer A. et al. Successful management of severe group A streptococcal soft tissue infections using an aggressive medical regimen including intravenous polyspecific immunoglobulin together with a conservative surgical approach // Scand. J. Infect. Dis. — 2005. — Vol. 37 (3). — P. 166 — 172.
64.    Oba Y., Iwata K. Treatment of neonatal sepsis with immune globulin // N. Engl. J. Med. — 2012. — Vol. 366 (1). — P. 91.
65.    Ogawa M., Ueda S., Anzai N. et al. Toxic shock syndrome after staphylococcal pneumonia treated with intravenous immunoglobulin // Vox Sang. — 1995. — Vol. 68 (1). — P. 59 — 60.
66.    Ohlsson A., Lacy J. B. Intravenous immunoglobulin for preventing infection in preterm and/or low-birth-weight infants // Cochrane Database Syst. Rev. — 2000. — Vol. 2. — CD000361.
67.    Ohlsson A., Lacy J. B. Intravenous immunoglobulin for preventing infection in preterm and/or low birth weight infants // Cochrane Database Syst. Rev. — 2013. — Vol. 7. — CD000361.
68.    Ohlsson A., Lacy J. B. Intravenous immunoglobulin for preventing infection in preterm and/or low-birth-weight infants // Cochrane Database Syst. Rev. — 2004. — Vol. 1. — CD000361.
69.    Olopoenia L., Young M., White D. et al. Intravenous immunoglobulin in symptomatic and asymptomatic children with perinatal HIV infection // J. Natl. Med. Assoc. — 1997. — Vol. 89 (8). — P. 543 — 547.
70.    Perez C. M., Kubak B. M., Cryer H. G. et al. Adjunctive treatment of streptococcal toxic shock syndrome using intravenous immunoglobulin: case report and review // Am. J. Med. — 1997. — Vol. 102 (1). — P. 111 — 113.
71.    Pilz G., Appel R., Kreuzer E., Werdan K. Comparison of early IgM-enriched immunoglobulin vs polyvalent IgG administration in score-identified postcardiac surgical patients at high risk for sepsis // Chest. — 1997. — Vol. 111 (2). — P. 419 — 426.
72.    Pilz G., Kreuzer E., Kääb S. et al. Early immunoglobulin therapy in high risk patients for infection after heart surgery // Infusionsther. Transfusionsmed. — 1993. — Vol. 20, suppl 1. — P. 35 — 40.
73.    Pilz G., Kreuzer E., Kääb S. et al. Early sepsis treatment with immunoglobulins after cardiac surgery in score-identified high-risk patients // Chest. — 1994. — Vol. 105 (1). — P. 76 — 82.
74.    Plebani A., Soresina A., Rondelli R. et al. Clinical, immunological, and molecular analysis in a large cohort of patients with X-linked agammaglobulinemia: an Italian multicenter study // Clin. Immunol. — 2002. — Vol. 104 (3). — P. 221 — 230.
75.    Qu T., Feng Y., Jiang Y. et al. Whole genome analysis of a community-associated methicillin-resistant Staphylococcus aureus ST59 isolate from a case of human sepsis and severe pneumonia in China // PLoS One. — 2014. — Vol. 9 (2). — e89235.
76.    Raithatha A. H., Bryden D. C. Use of intravenous immunoglobulin therapy in the treatment of septic shock, in particular severe invasive group A streptococcal disease // Ind. J. Crit. Care Med. — 2012. — Vol. 16 (1). — P. 37 — 40.
77.    Rajaratnam R., Mann C., Balasubramaniam P. et al. Toxic epidermal necrolysis: retrospective analysis of 21 consecutive cases managed at a tertiary centre // Clin. Exp. Dermatol. — 2010. — Vol. 35 (8). — P. 853 — 862.
78.    Ratrisawadi V., Srisuwanporn T., Puapondh Y. Intravenous immunoglobulin prophylaxis for infection in very low birth-weight infants // J. Med. Assoc. Thai. — 1991. — Vol. 74 (1). — P. 14 — 18.
79.    Ravetch J. In vivo veritas: the surprising roles of Fc receptors in immunity // Nat Immunol. — 2010. — N 11. — P. 183 — 185.
80.    Rehberg S., Freise H., Young P. et al. Sepsis-associated Guillain-Barré syndrome // Anaesthesist. — 2009. — Vol. 58 (2). — P. 153 — 155.
81.    Reith H. B., Rauchschwalbe S. K., Mittelkötter U. et al. IgM-enriched immunoglobulin (pentaglobin) positively influences the course of post-surgical intra-abdominal infections // Eur. J. Med. Res. — 2004. — Vol. 9 (10). — P. 479 — 484.
82.    Rodríguez A., Rello J., Neira J. et al. Effects of high-dose of intravenous immunoglobulin and antibiotics on survival for severe sepsis undergoing surgery // Shock. — 2005. — Vol. 23 (4). — P. 298 — 304.
83.    Romero-Legro I., Kadaria D., Murillo L. C., Freire A. X. Intravenous gammaglobulin as rescue therapy in a patient with sickle cell and septic shock // Tenn. Med. — 2013. — Vol. 106 (9). — P. 29 — 31.
84.    Schaffer F. M., Newton J. A. Intravenous gamma globulin administration to common variable immunodeficient women during pregnancy: case report and review of the literature // J. Perinatol. — 1994. — Vol. 14 (2). — P. 114 — 117.
85.    Schrage B., Duan G., Yang L. P. et al. Different preparations of intravenous immunoglobulin vary in their efficacy to neutralize streptococcal superantigens: implications for treatment of streptococcal toxic shock syndrome // Clin. Infect. Dis. — 2006. — Vol. 43 (6). — P. 743 — 746.
86.    Shankar-Hari M., Spencer J., Sewell W. A. et al. Bench-to-bedside review: Immunoglobulin therapy for sepsis — biological plausibility from a critical care perspective // Crit. Care. — 2012. — Vol. 16 (2). — P. 206.
87.    Sifringer M., Spies C. D. The blood-brain barrier in sepsis: are intravenous immunoglobulins preventive? // Crit. Care Med. — 2012. — Vol. 40 (4). — P. 1368 — 1369.
88.    Soares M. O., Welton N. J., Harrison D. A. et al. An evaluation of the feasibility, cost and value of information of a multicentre randomised controlled trial ofintravenous immunoglobulin for sepsis (severe sepsis and septic shock): incorporating a systematic review, meta-analysis and value of information analysis // Health Technol. Assess. — 2012. — Vol. 16 (7). — P. 1 — 186.
89.    Taccone F. S., Stordeur P., De Backer D. et al. Gamma-globulin levels in patients with community-acquired septic shock // Shock. — 2009. — Vol. 32 (4). — P. 379 — 385.
90.    Tanzer F., Yazar N., Hakgüdener Y., Kafali G. Intravenous immunoglobulin for sepsis prevention in preterm infants // Turk. J. Pediatr. — 1997. — Vol. 39 (3). — P. 341 — 345.
91.    Trent J., Halem M., French L. E., Kerdel F. Toxic epidermal necrolysis and intravenous immunoglobulin: a review // Semin. Cutan. Med. Surg. — 2006. — Vol. 25 (2). — P. 91 — 93.
92.    Tuğrul S., Ozcan P. E., Akinci O. et al. The effect of pentaglobin therapy on prognosis in patients with severe sepsis // Ulus. Travma Derg. — 2001. — Vol. 7 (4). — P. 219 — 223.
93.    Van Den Bossche M. J., Devriendt D., Weyne L., van Ranst M. Primary peritonitis combined with streptococcal toxic shock syndrome following an upper respiratory tract infection caused by Streptococcus pyogenes // Ned. Tijdschr. Geneeskd. — 2008. — Vol. 152 (15). — P. 891 — 894.
94.    Vassilev T., Bauer M. Passive immunotherapy of sepsis with intravenous immune globulin: not all IVIg preparations are created equal // Crit. Care. — 2012. — Vol. 16 (1). — P. 407.
95.    Vázquez García R. E., Hernández Bautista V., Espinosa Padilla S. Superantigens and toxic shock syndrome. A report of three cases treated with intravenous gammaglobulin // Rev. Alerg. Mex. — 2006. — Vol. 53 (5). — P. 183 — 188.
96.    Vyhnánek F., Kostka R., Lochmann O. Immunotherapy as part of comprehensive therapy in abdominal reoperations with septic complications // Acta Medica (Hradec Kralove). — 1997. — Vol. 40 (2). — P. 97 — 100.
97.    Weisman L. E., Stoll B. J., Kueser T. J. et al. Intravenous immune globulin therapy for early-onset sepsis in premature neonates // J. Pediatr. — 1992. — Vol. 121 (3). — P. 434 — 443.
98.    Werdan K., Pilz G., Bujdoso O. et al. Score-based immunoglobulin G therapy of patients with sepsis: the SBITS study // Crit. Care Med. — 2007. — Vol. 35 (12). — P. 2693 — 2701.
99.    Wesoly C., Kipping N., Grundmann R. Immunoglobulin therapy of postoperative sepsis // Z. Exp. Chir. Transplant. Kunstliche Organe. — 1990. — Vol. 23 (4). — P. 213 — 216.
100.    Wynes J., Harris W. 4th, Hadfield R. A., Malay D. S. Subtalar joint septic arthritis in a patient with hypogammaglobulinemia // J. Foot Ankle Surg. — 2013. — Vol. 52 (2). — P. 242 — 248.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

22. Пам’яті вченого

 

Пам’яті Тараса Адамовича Кадощука

24 березня 2016 р. пішов із життя відомий учений, лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки, доктор медичних наук, професор, хірург Тарас Адамович Кадощук.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»