Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(57) // 2016

 

Обкладинка

 

1. Оригінальні дослідження

 

Клініко-нозологічна та клініко-анатомічна характеристика постраждалих із мінно-вибуховою травмою на ранньому госпітальному етапі надання медичної допомоги в умовах сучасних бойових дій на прикладі проведення Антитерористичної операції на сході України

С. О. Гур’єв1, Д. І. Кравцов1, А. В. Ордатій2, В. Є. Казачков1

1 Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Київ
2 Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону, Вінниця

Мета роботи — виявити клініко-анатомічну та клініко-нозологічну структуру постраждалих із мінно-вибуховою травмою (МВТ) в умовах сучасних бойових дій на прикладі проведення антитерористичної операції на сході України.
Матеріали і методи. Проаналізовано 101 випадок МВТ. Спеціалізовану хірургічну допомогу надано в умовах Артемівської ЦРЛ (Донецька обл.) у січні — березні 2015 р. під час проведення Дебальцевської операції.
Результати та обговорення. Найчастіше внаслідок МВТ пошкоджуються кінцівки (55,44 %), переважно нижні (85,67 %), що зумовлено генезисом чинників ураження. Серед проникних поранень найбільша частка припадає на поранення живота, друге місце посідають поранення грудної клітки, третє — пошкодження таза. Чим вище (краніальніше) розташоване анатомічний сегмент, тим менший ризик проникного пошкодження, оскільки мінно-вибухові пошкодження виникають унаслідок дії уражувальних агентів знизу догори. Частка постраждалих з травмою магістральних судинно-нервових пучків на ранньому госпітальному етапі становить лише 3,96 %.
Висновки. Частота проникних поранень як виявів високоенергетичного пошкодження при МВТ знижується у краніальному напрямку. При МВТ найчастіше пошкоджуються кінцівки, переважно нижні. На ранньому госпітальному етапі найменше постраждалих із травмою магістральних судинно-нервових пучків.

Ключові слова: клініко-нозологічна характеристика, мінно-вибухова травма, мінно-вибухові ураження, полісистемні ушкодження.

Список літератури:  
1.    Вказівки із воєнно-польової хірургії / За ред. Я. Л. Заруцького, А. А. Шудрака. — К.: СПД Чачлинська, 2014. — С. 125 — 126.
2.    Войновский Е. А., Колтович А. П. Сравнительная оценка эффективности тактики «Damage control» у раненых с тяжелыми минно-взрывными повреждениями // Мед. вестн. МВД. — 2010. — № 5. — С. 4 — 10.
3.    Войновский Е. А., Колтович П. И., Индейкин А. В. и др. Хирургическое лечение раненых с минно-взрывными повреждениями печени на этапе квалифицированной медицинской помощи // Анналы хир. гепатол. — 2007. — № 3. — С. 252.
4.    Колтович П. И., Войновский Е. А., Колтович А. П. и др. Хирургическое лечение раненых с сочетанными ранениями живота и груди с ведущим повреждением органов брюшной полости // Первый съезд хирургов Южного федерального округа (Ростов-на-Дону, 27 — 28 сент. 2007 г.): Сб. тр. — Ростов-н/Д, 2007. — С. 67 — 68.
5.    Koltovich A., Voynovsky A., Ivchenko D. Surgical treatment of wounded men with combined thermomechanical injuries (CTMI) using damage control surgery // Eur. J. Traum. Emerg. Surg. — 2010. — Vol. 36, suppl. 1. — P. 212 — 213.
6.    Koltovich A., Voynovsky A., Kukunchikov A. Surgical management of patients after clinical death with blunt trauma // Eur. J. Traum. Emerg. Surg. — 2010. — Vol. 36, suppl. 1. — P. 226.
7.    Ngo T., Mendis P., Gupta A., Ramsay J. Blast loading and blast effects on structures — an overview // ESME. — 2007. — Vol. 7. — Р. 76 — 91.
8.    Ramasamy A., Hill A. M., Hepper A. E. et al. Blast mines: a background for clinicians on physics, injury mechanisms and vehicle protection // J. R. Army Med. Corps. — 2009. — Vol. 155. — P. 258 — 264.

Інше: С. 7—11.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 18 січня 2016 р.

Гур’єв Сергій Омелянович, д. мед. н., проф., заст. директора з наукової роботи Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України
02660, м. Київ, вул. Братиславська, 3. Тел. (44) 518-57-04.

 

Клинико-нозологическая и клинико-анатомическая характеристика пострадавших с минно-взрывной травмой на раннем госпитальном этапе оказания медицинской помощи в условиях современных боевых действий на примере проведения Антитеррористической операции на востоке Украины

С. Е. Гурьев1, Д. И. Кравцов1, А. В. Ордатий2, В. Е. Казачков1

1 Украинский научно-практический центр экстренной медицинской помощи и медицины катастроф, Киев
2 Военно-медицинский клинический центр Центрального региона, Винница

Цель работы — выявить клинико-анатомическую и клинико-нозологическую структуру пострадавших с минно-взрывной травмой (МВТ) в условиях современных боевых действий на примере проведения антитеррористической операции на востоке Украины.
Материалы и методы. Проанализирован 101 случай МВТ. Специализированная хирургическая помощь оказана в условиях Артемовской ЦРБ (Донецкая область) в январе–марте 2015 г. во время проведения Дебальцевской операции.
Результаты и обсуждение. Чаще всего в результате МВТ повреждаются конечности (55,44 %), преимущественно нижние (85,67 %), что обусловлено генезисом факторов поражения. Среди проникающих ранений наибольшая доля приходится на проникающие ранения живота, второе место занимают ранения грудной клетки, третье — проникающие повреждения таза. Чем выше (краниальнее) находится анатомический сегмент, тем меньше риск проникающего повреждения, поскольку минно-взрывные повреждения возникают в результате действия поражающих агентов снизу вверх. Доля пострадавших с травмой магистральных сосудисто-нервных пучков на раннем госпитальном этапе составляет лишь 3,96 %.
Выводы. Частота проникающих ранений как проявлений высокоэнергетического повреждения при МВТ снижается в краниальном направлении. При МВТ чаще всего повреждаются конечности, преимущественно нижние. На раннем госпитальном этапе меньше всего пострадавших с травмой магистральных сосудисто-нервных пучков.

Ключевые слова: клинико-нозологическая характеристика, минно-взрывная травма, минно-взрывные повреждения, полисистемные повреждения.

Список литературы:  
1.    Вказівки із воєнно-польової хірургії / За ред. Я. Л. Заруцького, А. А. Шудрака. — К.: СПД Чачлинська, 2014. — С. 125 — 126.
2.    Войновский Е. А., Колтович А. П. Сравнительная оценка эффективности тактики «Damage control» у раненых с тяжелыми минно-взрывными повреждениями // Мед. вестн. МВД. — 2010. — № 5. — С. 4 — 10.
3.    Войновский Е. А., Колтович П. И., Индейкин А. В. и др. Хирургическое лечение раненых с минно-взрывными повреждениями печени на этапе квалифицированной медицинской помощи // Анналы хир. гепатол. — 2007. — № 3. — С. 252.
4.    Колтович П. И., Войновский Е. А., Колтович А. П. и др. Хирургическое лечение раненых с сочетанными ранениями живота и груди с ведущим повреждением органов брюшной полости // Первый съезд хирургов Южного федерального округа (Ростов-на-Дону, 27 — 28 сент. 2007 г.): Сб. тр. — Ростов-н/Д, 2007. — С. 67 — 68.
5.    Koltovich A., Voynovsky A., Ivchenko D. Surgical treatment of wounded men with combined thermomechanical injuries (CTMI) using damage control surgery // Eur. J. Traum. Emerg. Surg. — 2010. — Vol. 36, suppl. 1. — P. 212 — 213.
6.    Koltovich A., Voynovsky A., Kukunchikov A. Surgical management of patients after clinical death with blunt trauma // Eur. J. Traum. Emerg. Surg. — 2010. — Vol. 36, suppl. 1. — P. 226.
7.    Ngo T., Mendis P., Gupta A., Ramsay J. Blast loading and blast effects on structures — an overview // ESME. — 2007. — Vol. 7. — Р. 76 — 91.
8.    Ramasamy A., Hill A. M., Hepper A. E. et al. Blast mines: a background for clinicians on physics, injury mechanisms and vehicle protection // J. R. Army Med. Corps. — 2009. — Vol. 155. — P. 258 — 264.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

2. ОРИ­ГІ­НАЛЬ­НІ ДОС­ЛІД­ЖЕН­НЯ

 

Гострий панкреатит біліарної етіології у хворих на цукровий діабет: особливості лікувально-діагностичної програми

А. І. Годлевський, С. І. Саволюк, Я. В. Томашевський, А. В. Томашевський

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Мета роботи — оцінити ефективність традиційних та оптимізованих лікувально-діагностичних технологій при гострому панкреатиті (ГП) біліарної етіології у хворих на цукровий діабет (ЦД).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 122 хворих на ЦД, у яких виник ГП біліарної етіології. Досліджено вміст маркерів цитопатичної гіпоксії залежно від морфологічної форми ГП та ефективності оптимізованого і традиційного лікувального комплексу консервативної терапії.
Результати та обговорення. Гострий панкреатит біліарної етіології у хворих на ЦД супроводжується дисбалансом маркерів цитопатичної гіпоксії, ступінь тяжкості якого визначається морфологічними змінами в підшлунковій залозі: набрякова форма супроводжується зростанням рівня карбонільних груп на 30,7 %, аденозиндезамінази — на 38,75 % та зниженням вмісту аргініну на 18,05 %, обмежений панкреонекроз — підвищенням рівня маркерів ендотеліальної дисфункції (нітратів та нітритів на 18,35 %, гомоцистеїну на 52 %), поширений панкреонекроз — зростанням вмісту маркерів стимульованого катаболізму пуринових нуклеотидів (ксантину і гіпоксантину) на 85,2 %, субтотально-тотальний панкреонекроз — збільшенням рівня ферментів (ксантиноксидази та ксантиндегідрогенази) на 44,39 %. Закономірність динаміки порушень вмісту маркерів цитопатичної гіпоксії дає змогу використовувати їх як предиктори функціональної недостатності печінки та поліорганної недостатності у хворих з некротичними формами ГП біліарної етіології на тлі ЦД.
Висновки. Методи традиційної терапії не ефективні щодо корекції порушень вмісту маркерів цитопатичної гіпоксії, ендотоксикозу та печінкової дисфункції. Запропонований комплекс консервативної терапії дає змогу здійснити ефективну та своєчасну їх корекцію: при набряковій формі — на 4-ту добу, при обмеженому панкреонекрозі — на 7-му добу, при поширеному — на 10-ту добу, при субтотально-тотальному — на 14-ту добу від початку консервативного лікування.

Ключові слова: гострий панкреатит біліарної етіології, цукровий діабет, цитопатична гіпоксія, печінкова дисфункція, ендотоксикоз, методи превентивної метаболічної корекції.

Список літератури:  
1.    Гринчук Ф. В. Патогенетичні, клінічні і тактичні особливості при перитоніті та поєднаній патології // Харків. хір. шк. — 2010. — № 6 (44). — С. 47 — 49.
2.    Демидов В. М., Демидов С. М. Розширення діагностичного арсеналу фахівців за умов підозри на гострий запальний процес // Хірургія України. — 2013. — № 4 (48), дод. № 1. — С. 213 — 220.
3.    Запорожченко Б. С., Муравйов П. Т., Горбунов А. А. та ін. Метаболізм-коригуючі підходи в комплексному хірургічному лікуванні хворих на ускладнений гострий деструктивний панкреатит // Мед. перспективи. — 2012. — Т. 17, № 1, ч. 1. — С. 73 — 76.
4.    Миминошвили О. И., Антонюк О. С., Украинский В. В. и др. Частота возникновения и клиническое течение дисфункции и недостаточности различных органов при остром панкреатите // Мед. перспективи. — 2012. — Т. 17, № 1, ч. 1. — С. 84 — 87.
5.    Мішалов В. Г., Маркулан Л. Ю., Матвеєв Р. М. Результати лікування пацієнтів з гострим панкреатитом // Хірургія України. — 2015. — № 1 (53). — С. 84 — 89.
6.    Оптимізація дії протимікробних препаратів у комплексному хірургічному лікуванні запальних процесів позапечінкових жовчних проток та підшлункової залози: [монографія] / За ред. А. Г. Іфтодія, В. І. Гребенюка, О. В. Білика, О. В. Білоокого. — Чернівці: Букрек, 2014. — 312 с.
7.    Сипливий В. О., Робак В. І., Євтушенко Д. В. та ін. Хірургічне лікування гострого некротичного панкреатиту: критерії, що визначають результати лікування // Вісн. Вінниц. нац. мед. ун-ту. — 2014. — Т. 18, № 1. — С. 136 — 139.
8.    Шано В. П., Зайцева Е. С., Ерецкая Р. В. и др. Особенности коррекции гликемии у больных после операций на органах брюшной полости // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2014. — № 1. — С. 16 — 19.
9.    Davis P., Hayden J., Springer J. et al. Prognostic factors for morbidity and mortality in elderly patients undergoing acute gastrointestinal surgery // Can. J. Surg. — 2014. — N 57 (2). — P. 44 — 52.
10.    Fitz S., Hackert T., Hartwig W. et al. Bacterial translocation and infected pancreatic necrosis in acute necrotizing pancreatitis derives from small bowel rather than from colon // Am. J. Surg. — 2010. — N 200 (1). — P. 111 — 117.
11.    Ruttinger D., Kuppinger D., Holzwimmer M. et al. Acute prognosis of critically ill patients with secondary peritonitis: the impact of the number of surgical revisions and of the duration of surgical therapy // Am. J. Surg. — 2012. — N 204 (1). — P. 28 — 36.
12.    Van Santvoort H. C., Bakker O. J., Bollen T. L. et al. A conservative and minimally invasive approach to necrotizing pancreatitis improves outcome // Gastroenterology. — 2011. — N 141 (4). — P. 1254 — 1263.

Інше: С. 12—19.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 7 липня 2015 р.

Годлевський Аркадій Іванович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
21000, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 58а/204. E-mail: ole_olejka@mail.ru

 

Острый панкреатит билиарной этиологии у больных сахарным диабетом: особенности лечебно-диагностической программы

А. И. Годлевский, С. И. Саволюк, Я. В. Томашевский, А. В. Томашевский

Винницкий национальный медицинский университет имени Н. И. Пирогова

Цель работы — оценить эффективность традиционных и оптимизированных лечебно-диагностических технологий при остром панкреатите (ОП) билиарной этиологии у больных сахарным диабетом (СД).
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 122 больных СД, у которых возник ОП билиарной этиологии. Исследовано содержание маркеров цитопатической гипоксии в зависимости от морфологической формы ОП и эффективности оптимизированного и традиционного лечебного комплекса консервативной терапии.
Результаты и обсуждение. Острый панкреатит билиарной этиологии у больных СД сопровождается дисбалансом в системе цитопатической гипоксии, степень тяжести которого определяется морфологическими изменениями в поджелудочной железе: отечная форма сопровождается возрастанием уровня карбонильных груп на 30,7 %, аденозиндезаминазы — на 38,75 % и снижением содержания аргинина на 18,05 %, ограниченный панкреонекроз — повышением уровня маркеров эндотелиальной дисфункции (нитратов и нитритов на 18,35 %, гомоцистеина на 52 %), распространенный панкреонекроз — увеличением содержания маркеров стимулированного катаболизма пуриновых нуклеотидов (ксантина и гипоксантина) на 85,2 %, субтотально-тотальный панкреонекроз — повышением уровня ферментов (ксантиноксидазы и ксантиндегидрогеназы) на 44,39 %. Закономерность динамики нарушения содержания маркеров цитопатической гипоксии позволяет использовать их в качестве предикторов функциональной недостаточности печени и полиорганной недостаточности у больных с некротическими формами ОП билиарной этиологии на фоне СД.
Выводы. Методы традиционной терапии не эффективны для коррекции нарушений в системе цитопатической гипоксии, эндотоксикоза и печеночной дисфункции. Предложенный комплекс консервативной терапии позволяет осуществить эффективную и своевременную их коррекцию: при отечной форме — на 4-е сутки, при ограниченном панкреонекрозе — на 7-е сутки, при распространенном — на 10-е сутки, при субтотально-тотальном — на 14-е сутки от начала консервативного лечения.

Ключевые слова: острый панкреатит билиарной этиологии, сахарный диабет, цитопатическая гипоксия, печеночная дисфункция, эндотоксикоз, методы превентивной метаболической коррекции.

Список литературы:  
1.    Гринчук Ф. В. Патогенетичні, клінічні і тактичні особливості при перитоніті та поєднаній патології // Харків. хір. шк. — 2010. — № 6 (44). — С. 47 — 49.
2.    Демидов В. М., Демидов С. М. Розширення діагностичного арсеналу фахівців за умов підозри на гострий запальний процес // Хірургія України. — 2013. — № 4 (48), дод. № 1. — С. 213 — 220.
3.    Запорожченко Б. С., Муравйов П. Т., Горбунов А. А. та ін. Метаболізм-коригуючі підходи в комплексному хірургічному лікуванні хворих на ускладнений гострий деструктивний панкреатит // Мед. перспективи. — 2012. — Т. 17, № 1, ч. 1. — С. 73 — 76.
4.    Миминошвили О. И., Антонюк О. С., Украинский В. В. и др. Частота возникновения и клиническое течение дисфункции и недостаточности различных органов при остром панкреатите // Мед. перспективи. — 2012. — Т. 17, № 1, ч. 1. — С. 84 — 87.
5.    Мішалов В. Г., Маркулан Л. Ю., Матвеєв Р. М. Результати лікування пацієнтів з гострим панкреатитом // Хірургія України. — 2015. — № 1 (53). — С. 84 — 89.
6.    Оптимізація дії протимікробних препаратів у комплексному хірургічному лікуванні запальних процесів позапечінкових жовчних проток та підшлункової залози: [монографія] / За ред. А. Г. Іфтодія, В. І. Гребенюка, О. В. Білика, О. В. Білоокого. — Чернівці: Букрек, 2014. — 312 с.
7.    Сипливий В. О., Робак В. І., Євтушенко Д. В. та ін. Хірургічне лікування гострого некротичного панкреатиту: критерії, що визначають результати лікування // Вісн. Вінниц. нац. мед. ун-ту. — 2014. — Т. 18, № 1. — С. 136 — 139.
8.    Шано В. П., Зайцева Е. С., Ерецкая Р. В. и др. Особенности коррекции гликемии у больных после операций на органах брюшной полости // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2014. — № 1. — С. 16 — 19.
9.    Davis P., Hayden J., Springer J. et al. Prognostic factors for morbidity and mortality in elderly patients undergoing acute gastrointestinal surgery // Can. J. Surg. — 2014. — N 57 (2). — P. 44 — 52.
10.    Fitz S., Hackert T., Hartwig W. et al. Bacterial translocation and infected pancreatic necrosis in acute necrotizing pancreatitis derives from small bowel rather than from colon // Am. J. Surg. — 2010. — N 200 (1). — P. 111 — 117.
11.    Ruttinger D., Kuppinger D., Holzwimmer M. et al. Acute prognosis of critically ill patients with secondary peritonitis: the impact of the number of surgical revisions and of the duration of surgical therapy // Am. J. Surg. — 2012. — N 204 (1). — P. 28 — 36.
12.    Van Santvoort H. C., Bakker O. J., Bollen T. L. et al. A conservative and minimally invasive approach to necrotizing pancreatitis improves outcome // Gastroenterology. — 2011. — N 141 (4). — P. 1254 — 1263.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

3. ОРИ­ГІ­НАЛЬ­НІ ДОС­ЛІД­ЖЕН­НЯ

 

Результати лікування гострого некротичного панкреатиту в ранній фазі із застосуванням розробленої методики мембранного плазмаферезу

В. Г. Мішалов, Л. Ю. Маркулан, Р. М. Матвеєв, Р. В. Гонза

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — оцінити результати комплексного лікування гострого некротичного панкреатиту (ГНП) середньої тяжкості та тяжкого в ранній фазі захворювання із застосуванням розробленої методики апаратного мембранного плазмаферезу.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 117 (74 (63,2 %) чоловіків і 43 (36,8 %) жінки) хворих на гострий панкреатит середньої тяжкості та тяжкий згідно з класифікацією Атланта (2012), які проходили лікування на базах кафедри хірургії № 4 Національного медичного університету імені О. О.Богомольця (Олександрівська клінічна лікарня м. Києва та Київська міська клінічна лікарня № 9) у період з 2009 до 2012 р. включно. Плазмаферез проводили за розробленою методикою. В ранній фазі ГНП (на 7 — 8-му добу) оцінювали частоту ферментативного перитоніту, шлунково-кишкових кровотеч, ексудативного плевриту, цитратних реакцій, скупчень рідини у сальниковій сумці, парапанкреатичній клітковині та заочеревинному просторі.
Результати та обговорення. У кінці ранньої фази ГНП у пацієнтів частіше відзначали такі ускладнення: ферментативний перитоніт — у 53 (45,3 %), ексудативний плеврит — у 63 (53,8 %), динамічну кишкову непрохідність — у 56 (47,9 %), гострі накопичення рідини — в усіх хворих. Гострі накопичення рідини переважно локалізувалися у сальниковій сумці (у 55 (47 %) хворих) та позаочеревинно (у 54 (46,2 %)), у 37 (31,6 %) хворих вони виникали в декількох ділянках. Померли в ранню фазу 8 (6,8 %) хворих.
Висновки. У хворих з ГНП середньої тяжкості та тяжким, які отримували комплексну терапію із застосуванням плазмаферезу за розробленою методикою, найчастішими ускладненнями в ранню фазу захворювання були ферментативний перитоніт (45,3 %), ексудативний плеврит (53,8 %), динамічна кишкова непрохідність (47,9 %), гострі накопичення рідини в сальниковій сумці (47 %) та позаочеревинно (46,2 %), у 31,6 % випадків вони виникали в декількох ділянках. Летальність у ранню фазу становила 6,8 %. Захворювання регресувало у 37 (31,6 %) хворих.

Ключові слова: плазмаферез, гострий некротичний панкреатит, ускладнення гострого панкреатиту.

Список літератури:  
1.    Буренко Г. В., Стець М. М., Молнар І. М. та ін. Еферентна терапія у комплексному лікуванні важкого перебігу гострого панкреатиту // Acta Medica Leopoliensia. — 2011. — Т. 17, № 2. — С. 72 — 75.
2.    Бурміч К. С. Корекція гемокоагуляційних порушень в комплексному лікуванні хворих на тяжкий гострий панкреатит: Автореф. дис. …канд. мед. наук. — 2014. — 20 с.
3.    Інструкція з медичного застосування апарату для плазмаферезу АПФ-1 «Гемофер». — Донецьк: Науково-виробнича фірма ТОВ «Н-Медиком», 2008. — 102 c.
4.    Кагличенко В. В. Диференційоване застосування плазмаферезу в комплексній інтенсивній терапії гострого панкреатиту: Автореф. дис. …канд. мед. наук. — 2012. — 19 с.
5.    Кобилецький С. М. Особливості дренування парапанкреатичного та заочеревинного просторів при деструктивних формах панкреатиту з використанням мініінвазивних методик: Автореф. дис. …канд. мед. наук. — 2010. — 19 с.
6.    Стуликов О. Э. Оптимизация интенсивной терапии деструктивных форм острого панкреатита на основе экстракорпоральной мембранной дезинтоксикации: Автореф. дис. …канд. мед. наук: 14.01.20. — 2014. — 23 с.
7.    Уваров В. Ю. Профілактика та лікування ускладнень гострого панкреатиту: Автореф. дис. …канд. мед. наук. — 2015. — 21 с.
8.    Banks P. A., Bollen T. L., Dervenis C. et al. Classification of acute pancreatitis–2012: revision of Atlanta classification and definitions by international consensus // BMJ. — 2013. — Vol. 62 (1). — Р. 102 — 111.
9.    Grace L., Gowthami M. A. Anticoagulation Techniques in apheresis: From heparin to citrate and beyond // J. Clin. Apheresis. — 2012. — Vol. 27, N 3. — P. 117 — 125.
10.    Kaplan A. Complications of apheresis // Seminars in dialysis. — 2012. — Vol. 25, N 2. — P. 152 — 158.
11.    Lankisch P. G. Treatment of acute pancreatitis: An attempted historical review // Pancreatology. — 2010. — Vol. 10. — P. 134 — 141.
12.    Mokrzycki M., Balogun R. Therapeutic apheresis: A review of complications and recommendations for prevention and management // J. Clin. Apheresis. — 2011. — Vol. 26. — P. 243 — 248.
13.    Tenner S., Baillie J., DeWitt J., Swaroop Vege S. American College of Gastroenterology Guideline: Management of Acute Pancreatitis // Am. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 108, N 9. — P. 1400 — 1416.

Інше: С. 20—24.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 19 січня 2016 р.

Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60

 

Результаты лечения острого некротического панкреатита в ранней фазе с использованием разработанной методики мембранного плазмафереза

В. Г. Мишалов, Л. Ю. Маркулан, Р. Н. Матвеев, Р. В. Гонза

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — оценить результаты комплексного лечения острого некротического панкреатита (ОНП) средней тяжести и тяжелого в ранней фазе заболевания с применением разработанной методики аппаратного мембранного плазмафереза.
Материалы и методы. В исследование вошло 117 (74 (63,2 %) мужчины и 43 (36,8 %) женщины) больных с острым панкреатитом средней тяжести и тяжелым согласно классификации Атланта (2012), проходивших лечение на базах кафедры хирургии № 4 Национального медицинского университета имени А. А. Богомольца (Александровская клиническая больница города Киева и Киевская городская клиническая больница № 9) в период с 2009 по 2012 г. включительно. Плазмаферез проводили по разработанной методике. В ранней фазе ОНП (на 7 — 8-е сутки) оценивали частоту ферментативного перитонита, желудочно-кишечных кровотечений, экссудативного плеврита, цитратных реакций, скопления жидкости в сальниковой сумке, парапанкреатической клетчатке и забрюшинном пространстве.
Результаты и обсуждение. В конце ранней фазы ОНП у пациентов чаще отмечали наличие таких осложнений: ферментативный перитонит — у 53 (45,3 %), экссудативный плеврит — у 63 (53,8 %), динамическая кишечная непроходимость — у 56 (47,9 %), острые накопления жидкости — у всех больных. Острые накопления жидкости преимущественно локализовались в сальниковой сумке (у 55 (47 %) больных) и забрюшинно (у 54 (46,2 %)), у 37 (31,6 %) больных они возникали в нескольких участках. Умерли в раннюю фазу 8 (6,8 %) больных.
Выводы. У больных с ОНП средней тяжести и тяжелым, которые получают комплексную терапию с применением плазмафереза по разработанной методике, частыми осложнениями в раннюю фазу заболевания были ферментативный перитонит (45,3 %), экссудативный плеврит (53,8 %), динамическая кишечная непроходимость (47,9 %), острые накопление жидкости в сальниковой сумке (47,0 %) и забрюшинно (46,2 %), в 31,6 % случаев они возникали в нескольких участках. Летальность в раннюю фазу составила 6,8 %. Регресс заболевания констатирован у 37 (31,6 %) больных.

Ключевые слова: плазмаферез, острый некротический панкреатит, осложнения острого панкреатита..

Список литературы:  
1.    Буренко Г. В., Стець М. М., Молнар І. М. та ін. Еферентна терапія у комплексному лікуванні важкого перебігу гострого панкреатиту // Acta Medica Leopoliensia. — 2011. — Т. 17, № 2. — С. 72 — 75.
2.    Бурміч К. С. Корекція гемокоагуляційних порушень в комплексному лікуванні хворих на тяжкий гострий панкреатит: Автореф. дис. …канд. мед. наук. — 2014. — 20 с.
3.    Інструкція з медичного застосування апарату для плазмаферезу АПФ-1 «Гемофер». — Донецьк: Науково-виробнича фірма ТОВ «Н-Медиком», 2008. — 102 c.
4.    Кагличенко В. В. Диференційоване застосування плазмаферезу в комплексній інтенсивній терапії гострого панкреатиту: Автореф. дис. …канд. мед. наук. — 2012. — 19 с.
5.    Кобилецький С. М. Особливості дренування парапанкреатичного та заочеревинного просторів при деструктивних формах панкреатиту з використанням мініінвазивних методик: Автореф. дис. …канд. мед. наук. — 2010. — 19 с.
6.    Стуликов О. Э. Оптимизация интенсивной терапии деструктивных форм острого панкреатита на основе экстракорпоральной мембранной дезинтоксикации: Автореф. дис. …канд. мед. наук: 14.01.20. — 2014. — 23 с.
7.    Уваров В. Ю. Профілактика та лікування ускладнень гострого панкреатиту: Автореф. дис. …канд. мед. наук. — 2015. — 21 с.
8.    Banks P. A., Bollen T. L., Dervenis C. et al. Classification of acute pancreatitis–2012: revision of Atlanta classification and definitions by international consensus // BMJ. — 2013. — Vol. 62 (1). — Р. 102 — 111.
9.    Grace L., Gowthami M. A. Anticoagulation Techniques in apheresis: From heparin to citrate and beyond // J. Clin. Apheresis. — 2012. — Vol. 27, N 3. — P. 117 — 125.
10.    Kaplan A. Complications of apheresis // Seminars in dialysis. — 2012. — Vol. 25, N 2. — P. 152 — 158.
11.    Lankisch P. G. Treatment of acute pancreatitis: An attempted historical review // Pancreatology. — 2010. — Vol. 10. — P. 134 — 141.
12.    Mokrzycki M., Balogun R. Therapeutic apheresis: A review of complications and recommendations for prevention and management // J. Clin. Apheresis. — 2011. — Vol. 26. — P. 243 — 248.
13.    Tenner S., Baillie J., DeWitt J., Swaroop Vege S. American College of Gastroenterology Guideline: Management of Acute Pancreatitis // Am. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 108, N 9. — P. 1400 — 1416.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

4. Оригінальні дослідження

 

Органозберігальні операції в хірургічному лікуванні нейроендокринних пухлин підшлункової залози

О. Ю. Усенко, М. Ю. Ничитайло, А. В. Скумс, В. П. Шкарбан

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, Київ

Мета роботи — оцінити ефективність та безпечність органозберігальних операцій на підшлунковій залозі (ПЗ) у пацієнтів з нейроендокринними пухлинами (НЕП).
Матеріали і методи. Органозберігальні операції виконано у 56 пацієнтів з НЕП ПЗ: енуклеації пухлини — у 34 (60,7 %), у 9 (16,1 %) з них — у лапароскопічному варіанті, локальні резекції ПЗ — у 13 (23,2 %), центральну резекцію ПЗ — у 7 (12,5 %), операцію Бегера — у 2 (3,6 %) пацієнтів.
Результати та обговорення. За результатами уніваріантного та мультиваріантного аналізу встановлено, що найбільш значущим чинником ризику розвитку післяопераційних ускладнень є відстань між пухлиною та головною панкреатичною протокою. Загальна 5-річна виживаність пацієнтів становила 89,4 %, безрецидивна 1, 3 та 5-річна виживаність — відповідно 100,0; 97,9 і 82,9 %.
Висновки. Органозберігальні операції при НЕП ПЗ є альтернативою стандартним резекціям ПЗ, дають змогу уникнути ендо- та екзокринних пострезекційних порушень ПЗ. Ретельний відбір пацієнтів дає змогу досягти добрих віддалених результатів лікування.

Ключові слова: нейроендокринна пухлина, органозберігальні операції на підшлунковій залозі, інсулінома.

Список літератури:  
1.    Bassi C., Dervenis C., Butturini G. et al. Postoperative pancreatic fistula: an international study group (ISGPF) definition // Surgery. — 2005. — Vol. 138. — P. 8 — 13.
2.    Brient C., Regenet N., Sulpice L. et al. Risk factors for postoperative pancreatic fistulization subsequent to enucleation // J. Gastrointest. Surg. — 2012. — Vol. 16. — P. 1883 — 1887.
3.    Crippa S., Zerbi A., Boninsegna L. et al. Surgical management
of insulinomas: short- and long-term outcomes after enucleations and pancreatic resections // Arch. Surg. — 2012. — Vol. 147. — P. 261 — 266.
4.    D’haese J. G., Tosolini C., Ceyhan G. O. et al. Update on surgical treatment of pancreatic neuroendocrine neoplasms // World J. Gastroenterol. — 2014. — Vol. 20. — P. 13893 — 13898.
5.    Faitot F., Gaujoux S., Barbier L. et al. Reappraisal of pancreatic enucleations: A single-center experience of 126 procedures // Surgery. — 2015. — Vol. 158. — P. 201 — 210.
6.    Ferrone C., Tang L., Tomlinson J. et al. Determining prognosis in patients with pancreatic endocrine neoplasms: can the WHO classification system be simplified? // J. Clin. Oncol. — 2007. — Vol. 10, N 25 (35). — P. 5609 — 5615.
7.    Hackert T., Hinz U., Fritz S. et al. Enucleation in pancreatic surgery: indications, technique, and outcome compared to standard pancreatic resections // Langenbecks Arch. Surg. — 2011. — Vol. 396. — P. 1197 — 1203.
8.    Halfdanarson T. R., Rabe K. G., Rubin J. et al. Pancreatic neuroendocrine tumors (PNETs): incidence, prognosis and recent trend toward improved survival // Ann. Oncol. — 2008. — Vol. 19. — P. 1727 — 1733.
9.    Mckenna L. R., Edil B. H. Update on pancreatic neuroendocrine tumors // Gland Surg. — 2014. — Vol. 3. — P. 258 — 275.

Інше: С. 25—29.   

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 27 січня 2016 р.

Шкарбан Віктор Павлович, пров. наук. співр. відділу лапароскопічної хірургії і холелітіазу
03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30. E-mail: vikshkarban@gmail.com

 

Органосохраняющие операции в хирургическом лечении нейроэндокринных опухолей поджелудочной железы

А. Ю. Усенко, М. Е. Ничитайло, А. В. Скумс, В. П. Шкарбан

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, Киев

Цель работы — оценить эффективность и безопасность органосохраняющих операций на поджелудочной железе (ПЖ) у пациентов с нейроэндокринными опухолями (НЭО).
Материалы и методы. Органосохраняющие операции выполнены у 56 пациентов с НЭО ПЖ: энуклеации опухоли — у 34 (60,7 %), у 9 (16,1 %) из них — в лапароскопическом варианте, локальные резекции ПЖ — у 13 (23,2 %), центральная резекция ПЖ — у 7 (12,5 %), операция Бегера — у 2 (3,6 %) пациентов.
Результаты и обсуждение. По результатам унивариантного и мультивариантного анализа установлено, что наиболее значимым фактором риска развития послеоперационных осложнений является расстояние между опухолью и главным панкреатическим протоком. Общая 5-летняя выживаемость пациентов составила 89,4 %, безрецидивная 1, 3 и 5-летняя выживаемость — соответственно 100,0; 97,9 и 82,9 %.
Выводы. Органосохраняющие операции при НЭО ПЖ являются альтернативой стандартным резекциям ПЖ, позволяют избежать эндо- и экзокринных пострезекционных нарушений ПЖ. Строгий отбор пациентов позволяет достичь хороших отдаленных результатов лечения.

Ключевые слова: нейроэндокринная опухоль, органосохраняющие операции на поджелудочной железе, инсулинома.

Список литературы:  
1.    Bassi C., Dervenis C., Butturini G. et al. Postoperative pancreatic fistula: an international study group (ISGPF) definition // Surgery. — 2005. — Vol. 138. — P. 8 — 13.
2.    Brient C., Regenet N., Sulpice L. et al. Risk factors for postoperative pancreatic fistulization subsequent to enucleation // J. Gastrointest. Surg. — 2012. — Vol. 16. — P. 1883 — 1887.
3.    Crippa S., Zerbi A., Boninsegna L. et al. Surgical management
of insulinomas: short- and long-term outcomes after enucleations and pancreatic resections // Arch. Surg. — 2012. — Vol. 147. — P. 261 — 266.
4.    D’haese J. G., Tosolini C., Ceyhan G. O. et al. Update on surgical treatment of pancreatic neuroendocrine neoplasms // World J. Gastroenterol. — 2014. — Vol. 20. — P. 13893 — 13898.
5.    Faitot F., Gaujoux S., Barbier L. et al. Reappraisal of pancreatic enucleations: A single-center experience of 126 procedures // Surgery. — 2015. — Vol. 158. — P. 201 — 210.
6.    Ferrone C., Tang L., Tomlinson J. et al. Determining prognosis in patients with pancreatic endocrine neoplasms: can the WHO classification system be simplified? // J. Clin. Oncol. — 2007. — Vol. 10, N 25 (35). — P. 5609 — 5615.
7.    Hackert T., Hinz U., Fritz S. et al. Enucleation in pancreatic surgery: indications, technique, and outcome compared to standard pancreatic resections // Langenbecks Arch. Surg. — 2011. — Vol. 396. — P. 1197 — 1203.
8.    Halfdanarson T. R., Rabe K. G., Rubin J. et al. Pancreatic neuroendocrine tumors (PNETs): incidence, prognosis and recent trend toward improved survival // Ann. Oncol. — 2008. — Vol. 19. — P. 1727 — 1733.
9.    Mckenna L. R., Edil B. H. Update on pancreatic neuroendocrine tumors // Gland Surg. — 2014. — Vol. 3. — P. 258 — 275.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

5. Оригінальні дослідження

 

Гендерні особливості перебігу раку гастроезофагеальної зони

Ю. В. Думанський1, В. А. Степко1, О. В. Синяченко1, О. Ю. Столярова2

1 Донецький національний медичний університет імені Максима Горького, Лиман
2 Національний інститут раку, Київ

Мета роботи — оцінити перебіг раку шлунково-стравохідної локалізації у чоловіків і жінок, встановити гендерні відмінності морфологічних форм хвороби, міри диференціювання і стадійності пухлинного процесу, характеру метастазування і виживаності хворих.
Матеріали і методи. Під наглядом перебували 455 хворих на рак шлунково-стравохідної зони (77 % чоловіків та 23 % жінок). У 63 % випадків діагностовано гастральний рак (ГР), у 27 % — гастроезофагеальний (ГЕР), у 10 % — езофагеальний (ЕР). Аденокарциному відзначено у 76 % спостережень, плоскоклітинний рак — у 13 %, перстнеподібноклітинний — у 7 %, недиференційований — у 4 %. Співвідношення частоти IA, IB, IIА, IIВ, IIIА, IIIВ та IV стадії пухлинного процесу становило 1 : 1 : 8 : 22 : 33 : 37 : 48. Високий ступінь диференціації раку виявлено у 21 % хворих, помірний — у 35 %, низький — у 18 %, недиференційований — у 9 %, нез’ясований — у 17 %. Метастази відзначено при ГР у 22 % випадків, при ГЕР — у 18 %, при ЕР — у 48 %.
Результати та обговорення. Встановлено статеві відмінності у перебігу раку шлунково-стравохідної зони. У чоловіків — частіший розвиток ГЕР, аденокарциноми і субтотального ураження шлунка при ГР, метастазування в печінку та головний мозок. Рак гастроезофагеальної зони у жінок характеризується частішим виникненням раку в гастральному відділі з тотальним його ураженням, формуванням перстнеподібноклітинної і недиференційованої форми раку, канцероматозом брижі. Виявлено гендерний вплив на інтегральні параметри тяжкості пухлинного процесу. Виживаність жінок гірша впродовж першого року від початку лікувальних заходів, у подальшому цей показник практично не відрізняється від такого у чоловіків.
Висновки. Установлені гендерні особливості дадуть змогу підвищити якість діагностики, прогнозування перебігу та ефективність лікування хворих на рак шлунково-стравохідної локалізації різної статі, розробити медичну технологію спостереження за пацієнтами з різними варіантами ГР, ГЕР і ЕР.

Ключові слова: рак, шлунок, стравохід, перебіг, чоловіки, жінки.

Список літератури:  
1.    Aprile G., Ongaro E., Del Re M. et al. Angiogenic inhibitors in gastric cancers and gastroesophageal junction carcinomas: A critical insight // Crit. Rev. Oncol. Hematol. — 2015. — Vol. 95, N 2. — P. 165 — 178.
2.    Bilici A. Treatment options in patients with metastatic gastric cancer: current status and future perspectives // World. J. Gastroenterol. — 2014. — Vol. 20, N 14. — P. 3905 — 3915.
3.    Domper Arnal M. J., Ferrández Arenas A., Lanas Arbeloa A. Esophageal cancer: Risk factors, screening and endoscopic treatment in Western and Eastern countries // World J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 21, N 26. — P. 7933 — 7943.
4.    Drahos J., Xiao Q., Risch H. A. et al. Age-specific risk factor profiles of adenocarcinomas of the esophagus: A pooled analysis from the international BEACON consortium // Int. J. Cancer. — 2015. — Vol. 14, N 7. — P. 163 — 169.
5.    Fang C., Huang Q., Lu L. et al. Risk factors of early proximal gastric carcinoma in Chinese diagnosed using WHO criteria // J. Dig. Dis. — 2015. — Vol. 16, N 6. — P. 327 — 336.
6.    Hazelton W. D., Curtius K., Inadomi J. M. et al. The role of gastroesophageal reflux and other factors during progression to esophageal adenocarcinoma // Cancer Epidemiol. Biomarkers Prev. — 2015. — Vol. 24, N 7. — P. 1012 — 1023.
7.    Herbella F. A., Neto S. P., Santoro I. L., Figueiredo L. C. Gastroesophageal reflux disease and non-esophageal cancer  // World J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 21, N 3. — P. 815 — 819.
8.    Hong C. C., Chen R. S., Chiou J. et al. miR326 maturation is crucial for VEGF-C-driven cortactin expression and esophageal cancer progression // Cancer Res. — 2014. — Vol. 74, N 21. — P. 6280 — 6290.
9.    Jang R., Darling G., Wong R. K. Multimodality approaches for the curative treatment of esophageal cancer // J. Natl. Compr. Canc. Netw. — 2015. — Vol. 13, N 2. — P. 229 — 238.
10.    Napier K. J., Scheerer M., Misra S. Esophageal cancer: A Review of epidemiology, pathogenesis, staging workup and treatment modalities // World J. Gastrointest. Oncol. — 2014. — Vol. 6, N 5. — P. 112 — 120.
11.    Olefson S., Moss S. F. Obesity and related risk factors in gastric cardia adenocarcinoma // Gastric. Cancer. — 2015. — Vol. 18, N 1. — P. 23 — 32.
12.    Rodríguez-Camacho E., Pita-Fernández S., Pértega-Díaz S., López-Calviño B. Clinical-pathological characteristics and prognosis of a cohort of oesophageal cancer patients: a competing risks survival analysis // J. Epidemiol. — 2015. — Vol. 25, N 3. — P. 231 — 238.

Інше: С. 30—34.   

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 7 грудня 2015 р.

Думанський Юрій Васильович, д. мед. н., проф., член-кор. НАМН України,
ректор Донецького національного медичного університету ім. Максима Горького, зав. кафедри онкології
84404, м. Лиман, вул. Кірова, 27. E-mail: oncologdopс@gmail.com

 

Гендерные особенности течения рака гастроэзофагеальной зоны

Ю. В. Думанский1, В. А. Степко1, О. В. Синяченко1, О. Ю. Столярова2

1 Донецкий национальный медицинский университет имени Максима Горького, Лиман
2 Национальный институт рака, Киев

Цель работы — оценить течение рака желудочно-пищеводной локализации у мужчин и женщин, установить гендерные отличия морфологических форм болезни, степени дифференцировки и стадийности опухолевого процесса, характера метастазирования и выживаемости больных.
Материалы и методы. Под наблюдением находились 455 больных раком желудочно-пищеводной зоны (77 % мужчин и 23 % женщин). В 63 % случаев диагностирован гастральный рак (ГР), в 27 % — гастроэзофагеальный (ГЭР), в 10 % — эзофагеальный (ЭР). Аденокарцинома выявлена в 76 % наблюдений, плоскоклеточный рак — в 13 %, перстневидноклеточный — в 7 %, недифференцированный — в 4 %. Соотношение частоты IA, IB, IIА, IIВ, IIIА, IIIВ и IV стадии опухолевого процесса составило 1 : 1 : 8 : 22 : 33 : 37 : 48. Высокая степень дифференциации рака обнаружена у 21 % больных, умеренная — у 35 %, низкая — у 18 %, недифференцированная — у 9 %, невыясненная — у 17 %. Метастазы выявлены при ГР в 22 % случаев, при ГЭР — в 18 % и при ЭР — в 48 %.
Результаты и обсуждение. Установлены половые отличия в течении рака желудочно-пищеводной зоны. У мужчин — более частое развитие ГЭР, аденокарциномы и субтотального поражения желудка при ГР, метастазирование в печень и головной мозг. Рак гастроэзофагеальной зоны у женщин характеризуется более частым возникновением рака гастрального отдела с тотальным его поражением, формированием перстневидноклеточной и недифференцированной формы рака, канцероматозом брыжейки. Выявлено гендерное влияние на интегральные параметры тяжести опухолевого процесса. Выживаемость женщин хуже в течение первого года от начала лечебных мероприятий, в последующем этот показатель практически не отличается от такового у мужчин.
Выводы. Установленные гендерные особенности позволят повысить качество диагностики, прогнозирования течения и эффективность лечения больных раком желудочно-пищеводной локализации разного пола, разработать медицинскую технологию наблюдения за пациентами с разными вариантами ГР, ГЭР и ЭР.

Ключевые слова: рак, желудок, пищевод, течение, мужчины, женщины.

Список литературы:  
1.    Aprile G., Ongaro E., Del Re M. et al. Angiogenic inhibitors in gastric cancers and gastroesophageal junction carcinomas: A critical insight // Crit. Rev. Oncol. Hematol. — 2015. — Vol. 95, N 2. — P. 165 — 178.
2.    Bilici A. Treatment options in patients with metastatic gastric cancer: current status and future perspectives // World. J. Gastroenterol. — 2014. — Vol. 20, N 14. — P. 3905 — 3915.
3.    Domper Arnal M. J., Ferrández Arenas A., Lanas Arbeloa A. Esophageal cancer: Risk factors, screening and endoscopic treatment in Western and Eastern countries // World J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 21, N 26. — P. 7933 — 7943.
4.    Drahos J., Xiao Q., Risch H. A. et al. Age-specific risk factor profiles of adenocarcinomas of the esophagus: A pooled analysis from the international BEACON consortium // Int. J. Cancer. — 2015. — Vol. 14, N 7. — P. 163 — 169.
5.    Fang C., Huang Q., Lu L. et al. Risk factors of early proximal gastric carcinoma in Chinese diagnosed using WHO criteria // J. Dig. Dis. — 2015. — Vol. 16, N 6. — P. 327 — 336.
6.    Hazelton W. D., Curtius K., Inadomi J. M. et al. The role of gastroesophageal reflux and other factors during progression to esophageal adenocarcinoma // Cancer Epidemiol. Biomarkers Prev. — 2015. — Vol. 24, N 7. — P. 1012 — 1023.
7.    Herbella F. A., Neto S. P., Santoro I. L., Figueiredo L. C. Gastroesophageal reflux disease and non-esophageal cancer  // World J. Gastroenterol. — 2015. — Vol. 21, N 3. — P. 815 — 819.
8.    Hong C. C., Chen R. S., Chiou J. et al. miR326 maturation is crucial for VEGF-C-driven cortactin expression and esophageal cancer progression // Cancer Res. — 2014. — Vol. 74, N 21. — P. 6280 — 6290.
9.    Jang R., Darling G., Wong R. K. Multimodality approaches for the curative treatment of esophageal cancer // J. Natl. Compr. Canc. Netw. — 2015. — Vol. 13, N 2. — P. 229 — 238.
10.    Napier K. J., Scheerer M., Misra S. Esophageal cancer: A Review of epidemiology, pathogenesis, staging workup and treatment modalities // World J. Gastrointest. Oncol. — 2014. — Vol. 6, N 5. — P. 112 — 120.
11.    Olefson S., Moss S. F. Obesity and related risk factors in gastric cardia adenocarcinoma // Gastric. Cancer. — 2015. — Vol. 18, N 1. — P. 23 — 32.
12.    Rodríguez-Camacho E., Pita-Fernández S., Pértega-Díaz S., López-Calviño B. Clinical-pathological characteristics and prognosis of a cohort of oesophageal cancer patients: a competing risks survival analysis // J. Epidemiol. — 2015. — Vol. 25, N 3. — P. 231 — 238.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

6. Оригінальні дослідження

 

Результати застосування мультимодальної програми швидкого відновлення у лікуванні хворих з гострим апендицитом

В. М. Лисенко1, М. Ю. Крестянов1, Р. О. Балацький1, М. М. Гвоздяк1, В. І. Зубаль2

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 8

Мета роботи — поліпшити безпосередні результати оперативного лікування хворих з гострим апендицитом шляхом впровадження в практику мультимодальної програми швидкого відновлення.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 86 хворих з гострим апендицитом. Серед пацієнтів переважали жінки 49 (57 %). Хворим основної групи виконували інтратекальну анестезію з правобічною поверхневою блокадою шийного сплетіння та попереднє знеболювання троакарних ран. У контрольній групі знеболювання проводили за стандартною методикою ендотрахеального наркозу. Всім пацієнтам при лапароскопічній апендектомії формування кукси червоподібного відростка здійснювали за допомогою технології електрозварювання біологічних тканин.
Результати та обговорення. Суб’єктивна оцінка якості життя та задоволеності результатами лікування була вірогідно кращою в основній групі. Рівень больових відчуттів за 10-бальною візуально-аналоговою шкалою в основній групі дорівнював (2,5 ± 0,3) бала (p < 0,05), задоволеність результатом лікування за 5-бальною шкалою — (4,6 ± 0,2) бала (p > 0,05), у конт­роль­ній групі — відповідно (5,5 ± 0,3) та (3,6 ± 0,2) бала. Середній ліжко-день в основній групі становив (1,5 ± 0,5) доби, у конт­роль­ній — (3,0 ± 0,5) доби.
Висновки. Лапароскопічна апендектомія, поєднана із мультимодальною програмою швидкого відновлення, є безпечною лікувальною стратегією, яка може стати альтернативою стандартним методикам лікування та реабілітації хворих з гострим апендицитом.

Ключові слова: лапароскопічна апендектомія, гострий апендицит, мультимодальна програма швидкого відновлення, електрозварювання біологічних тканин.

Список літератури:  
1.    Бишовець С. М. Реґіонарна анестезія операцій на ключиці // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2011. — № 2. — С. 53 — 54.
2.    Бычков И. В., Бычков В. И. Выбор шовного материала в хирургической практике на современном этапе // Вестн. эксперим. и клин. хирургии. — 2012. — № 1. — С. 219 — 223.
3.    Іванько О. В., Калина Р. А. Проблеми та напрямки сучасного лікування гострого апендициту // Хірургія України. — 2014. — № 3. — С. 100 — 104.
4.    Малрой М. Местная анестезия: Пер. с англ. — М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2003. — 301 с.
5.    Мельник І. П., Шапринський В. О. Застосування методу електрозварювання біологічних тканин у невідкладній хірургії // Клін. хірургія. — 2006. — № 4/5. — С. 44.
6.    Патон Б. Е. Электрическая сварка мягких тканей в хирургии // Автоматич. сварка. — 2004. — № 9. — С. 7 — 11.
7.    Рамфелл Д. П., Нил Д. М., Вискоуми К. М. Регионарная анестезия: Самое необходимое в анестезиологии: Пер. с англ. — М.: МЕДпресс-информ, 2007. — 272 с.
8.    Стойко Ю. М., Новик А. А., Левчук А. Л. и др. Качество жизни больных после лапароскопической аппендэктомии // Эндоскоп. хирургия. — 2010. — № 1. — С. 3 — 7.
9.    Aguilar-Nascimento J. E., Salomão A. B., Caporossi C. et al. Clinical benefits after the implementation of a multimodal perioperative protocol in elderly patients // Arq. Gastroenterol. — 2010. — Vol. 47 (2).
10.    Bachar I., Perry Z. H., Dukhno L. et al. Diagnostic value of laparoscopy, abdominal computed tomography, and ultrasonography in acute appendicitis // J. Laparoendosc. Adv. Surg. Tech. A. — 2013. — Vol. 23, N 12. — P. 982 — 989.
11.    Bax N. M.A., Georgeson K. E., Najmaldin A., Valla J. S. Endoscopic surgery in children. — Berlin; New-York, 1999. — P. 234 — 253.
12.    Cross W., Chandru Kowdley G. Laparoscopic appendectomy for acute appendicitis: a safe same-day surgery procedure? // Am. Surg. — 2013. — Vol. 79, N 8. — P. 802 — 805.
13.    Gotz F., Pier A., Basher C. Modified laparoscopic appendectomy in surgery (Report about 388 procedures) // Surg. Endows. — 1990. — Vol. 4. — P. 6 — 9.
14.    Kehlet H. Multimodal approach to control postoperative pathophysiology and rehabilitation // Br. J. Anaesth. — 1997. — Vol. 78. — P. 606 — 617.
15.    Park J. S., Jeong J. H., Lee J. I. et al. Accuracies of diagnostic methods for acute appendicitis // Am. Surg. — 2013. — Vol. 79, N 1. — P. 101 — 106.
16.    Souza L. C., Ortega M. R., Achar E. et al. Application of high frequency bipolar electrocoagulation LigaSure™ in appendix vermiformis of rabbits with or without acute inflammatory process // Acta Cir. Bras. — 2012. — Vol. 27, N 5. — P. 322 — 329.
17.    Valla J. S., Ordorica-Flores R. M., Steyaert H. et al. Umbilical one-puncture laparoscopic-assisted append¬ectomy in children // Surg Endosc. — 1999. — Vol. 13 (1). — P. 83 — 85.
18.    Wind J., Polle S. W., Fung Kon Jin P. H. et al. Systematic review of enhanced recovery programmes in colonic surgery // Br. J. Surg. — 2006. — Vol. 93 (7). — Р. 800 — 809.

Інше: С. 37—40.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 23 січня 2016 р.

Лисенко Віктор Миколайович, к. мед. н., доцент кафедри хірургії та судинної хірургії
E-mail: 2291438@gmail.com

 

Результаты применения мультимодальной программы быстрого восстановления в лечении больных с острым аппендицитом

В. Н. Лысенко1, Н. Е. Крестьянов1, Р. О. Балацкий1, Н. Н. Гвоздяк1, В. И. Зубаль2

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 8

Цель работы — улучшить непосредственные результаты оперативного лечения больных с острым аппендицитом путем внедрения в практику мультимодальной программы быстрого восстановления.
Материалы и методы. В исследование вошли 86 больных с острым аппендицитом. Среди пациентов преобладали женщины — 49 (57 %). Больным основной группы выполняли интратекальную анестезию с правосторонней поверхностной блокадой шейного сплетения и предварительное обезболивание троакарных ран. В контрольной группе обезболивание проводили по стандартной методике эндотрахеального наркоза. Всем пациентам при лапароскопической аппендэктомии формирование культи червеобразного отростка осуществляли с помощью технологии электросварки биологических тканей.
Результаты и обсуждение. Субъективная оценка качества жизни и удовлетворенности результатами лечения были статистически достоверно лучше в основной группе пациентов. Уровень болевых ощущений по 10-балльной визуально-аналоговой шкале в основной группе составил (2,5 ± 0,3) балла (p < 0,05), удовлетворенность результатом лечения по 5-балльной шкале — (4,6 ± 0,2) балла (p < 0,05), в контрольной группе — соответственно (5,5 ± 0,3) и (3,6 ± 0,2) балла. Средний койко-день в основной группе — (1,5 ± 0,5) сут, в контрольной — (3,0 ± 0,5) сут.
Выводы. Лапароскопическая аппендэктомия в сочетании с мультимодальной программой быстрого восстановления является безопасной лечебной стратегией, которая может стать альтернативой стандартным методам лечения и реабилитации больных с острым аппендицитом.

Ключевые слова: лапароскопическая аппендэктомия, острый аппендицит, мультимодальная программа быстрого восстановления, электросварка биологических тканей.

Список литературы:  
1.    Бишовець С. М. Реґіонарна анестезія операцій на ключиці // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2011. — № 2. — С. 53 — 54.
2.    Бычков И. В., Бычков В. И. Выбор шовного материала в хирургической практике на современном этапе // Вестн. эксперим. и клин. хирургии. — 2012. — № 1. — С. 219 — 223.
3.    Іванько О. В., Калина Р. А. Проблеми та напрямки сучасного лікування гострого апендициту // Хірургія України. — 2014. — № 3. — С. 100 — 104.
4.    Малрой М. Местная анестезия: Пер. с англ. — М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2003. — 301 с.
5.    Мельник І. П., Шапринський В. О. Застосування методу електрозварювання біологічних тканин у невідкладній хірургії // Клін. хірургія. — 2006. — № 4/5. — С. 44.
6.    Патон Б. Е. Электрическая сварка мягких тканей в хирургии // Автоматич. сварка. — 2004. — № 9. — С. 7 — 11.
7.    Рамфелл Д. П., Нил Д. М., Вискоуми К. М. Регионарная анестезия: Самое необходимое в анестезиологии: Пер. с англ. — М.: МЕДпресс-информ, 2007. — 272 с.
8.    Стойко Ю. М., Новик А. А., Левчук А. Л. и др. Качество жизни больных после лапароскопической аппендэктомии // Эндоскоп. хирургия. — 2010. — № 1. — С. 3 — 7.
9.    Aguilar-Nascimento J. E., Salomão A. B., Caporossi C. et al. Clinical benefits after the implementation of a multimodal perioperative protocol in elderly patients // Arq. Gastroenterol. — 2010. — Vol. 47 (2).
10.    Bachar I., Perry Z. H., Dukhno L. et al. Diagnostic value of laparoscopy, abdominal computed tomography, and ultrasonography in acute appendicitis // J. Laparoendosc. Adv. Surg. Tech. A. — 2013. — Vol. 23, N 12. — P. 982 — 989.
11.    Bax N. M.A., Georgeson K. E., Najmaldin A., Valla J. S. Endoscopic surgery in children. — Berlin; New-York, 1999. — P. 234 — 253.
12.    Cross W., Chandru Kowdley G. Laparoscopic appendectomy for acute appendicitis: a safe same-day surgery procedure? // Am. Surg. — 2013. — Vol. 79, N 8. — P. 802 — 805.
13.    Gotz F., Pier A., Basher C. Modified laparoscopic appendectomy in surgery (Report about 388 procedures) // Surg. Endows. — 1990. — Vol. 4. — P. 6 — 9.
14.    Kehlet H. Multimodal approach to control postoperative pathophysiology and rehabilitation // Br. J. Anaesth. — 1997. — Vol. 78. — P. 606 — 617.
15.    Park J. S., Jeong J. H., Lee J. I. et al. Accuracies of diagnostic methods for acute appendicitis // Am. Surg. — 2013. — Vol. 79, N 1. — P. 101 — 106.
16.    Souza L. C., Ortega M. R., Achar E. et al. Application of high frequency bipolar electrocoagulation LigaSure™ in appendix vermiformis of rabbits with or without acute inflammatory process // Acta Cir. Bras. — 2012. — Vol. 27, N 5. — P. 322 — 329.
17.    Valla J. S., Ordorica-Flores R. M., Steyaert H. et al. Umbilical one-puncture laparoscopic-assisted append¬ectomy in children // Surg Endosc. — 1999. — Vol. 13 (1). — P. 83 — 85.
18.    Wind J., Polle S. W., Fung Kon Jin P. H. et al. Systematic review of enhanced recovery programmes in colonic surgery // Br. J. Surg. — 2006. — Vol. 93 (7). — Р. 800 — 809.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

7. Оригінальні дослідження

 

Застосування концепції швидкого відновлення (fast track) при лікуванні хворих з післяопераційними вентральними грижами

О. Ю. Іоффе, Т. В. Тарасюк, О. П. Стеценко, Ю. П. Цюра, М. С. Кривопустов

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — оцінити можливості застосування концепції швидкого відновлення хворого при хірургічному лікуванні післяопераційних вентральних гриж.
Матеріали і методи. У період із серпня 2011 до січня 2015 р. у клініці кафедри загальної хірургії № 2 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця планове хірургічне лікування пройшли 132 хворих з післяопераційними вентральними грижами, з них у 28 операції виконали лапароскопічно, у 104 — за «відкритою» методикою. Мультимодальна програма ведення хворих передбачала спільні для обох груп елементи, спрямовані на швидке відновлення в післяопераційний період.
Результати та обговорення. Середня тривалість «відкритої» герніопластики становила (143 ± 49) хв, лапароскопічної — (119 ± 31) хв. Лапароскопічна методика герніопластики не передбачала дренування ран та черевної порожнини. При застосуванні лапаротомного доступу післяопераційну рану в 72 (69,2 %) випадках дренували за Редоном. Через 5 — 6 год після операції за методикою sublay 66 (63,5 %) пацієнтів змогли зайняти вертикальне положення та активізували руховий режим у межах палати, решта — впродовж першої доби. Післяопераційний ліжко-день у групі пацієнтів після «відкритої» герніопластики становив у середньому (7,98 ± 1,36) доби, після лапароскопічної операції — (2,63 ± 1,28).
Висновки. Концепція оптимального (швидкого) відновлення хворих (fast track) є комплексною програмою ведення пацієнта в до-, інтра- та післяопераційний період, яка передбачає багатокомпонентне знеболювання з мінімально можливим застосуванням опіатних анальгетиків, ранню активізацію хворих у межах палати та відділення, а також максимально ранній початок перорального харчування. Застосування малоінвазивних лапароскопічних технологій при лікуванні післяопераційних вентральних гриж дає змогу впровадити концепцію швидкого відновлення у хірургічну практику, скоротити тривалість перебування пацієнта в стаціонарі, зменшити частоту післяопераційних ускладнень, прискорити соціальну і трудову реабілітацію.

Ключові слова: післяопераційна вентральна грижа, лапароскопічні операції, концепція швидкого відновлення в хірургії.

Список літератури:  
1.    Лисенко Р. Б., Лисенко Б. П. Застосування мультимодальної програми fast track surgery у хірургічному лікуванні хворих із дефектами черевної стінки при алопластиці // Хірургія України. — 2014. — № 3 (51). — С. 33 — 34.
2.    Фелештинський Я. П. Післяопераційні грижі живота. — К.: Бізнес-Логіка, 2012. — 200 с.
3.    Фирсова А. В. Применение тактики FastTrack Surgery как профилактика послеоперационных осложнений при операциях на брюшной полости // Укр. наук.-мед. молодіжний журн. — 2014. — № 1 (79). — С. 167 — 168.
4.    Adotey J. M. Incisional hernia: a review // Niger. J. Med. — 2006. — Vol. 15, N 1. — Р. 34 — 43.
5.    Akinci M., Ergul Z., Kaya O. et al. Predictors for duration of hospital stay after abdominal wall hernia repairs // Chirurgia. — 2012. — Vol. 107, N 1. — P. 47 — 51.
6.    Fan Feng, Gang Ji, Ji-Peng Li et al. Fast-track surgery could improve postoperative recovery in radical total gastrectomy patients // World J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 19 (23), N 6. — P. 3642 — 3648.
7.    Hall G. M., Peerbhoy D., Shenkin A. et al. Relationship of the functional recovery after hiparthroplasty to the neuroendocrine and inflammatory responses // Br. J. Anaesth. — 2001. — Vol. 87, N 4. — P. 537 — 542.
8.    Jun-hua Zhao, Jing-xu Sun, Peng Gao et al. Fast-track surgery versus traditional perioperative care in laparoscopic colorectal cancer surgery: a meta-analysis // BMC Cancer. — 2014. — Vol. 14, N 1. — P. 607 — 619.
9.    Kehlet H. Multimodal approach to control postoperative pathophysiology and rehabilitation  //  Br. J. Anaesth. — 1997. — Vol. 78, N 5. — P. 606 — 617.
10.    Kehlet H., Wilmore D. W. Evidence-based surgical care and the evolution of fast-track surgery // Ann. Surg. — 2008. — Vol. 248, N 2. — P. 189 — 198.
11.    Khaira H. S., Lall P., Hunter B. et al. Repair of incisional hernias // J. R. Coll. Surg. Edinb. — 2001. — Vol. 46, N 2. — P. 39 — 43.
12.    Poelman M., Apers J.,  van den Brand H. et al. The INCH-Trial: a multicentre randomized controlled trial comparing the efficacy of conventional open surgery and laparoscopic surgery for incisional hernia repair // BMC Surg. — 2013. — Vol. 13. — P. 18.
13.    Sánchez-Pérez B., Aranda-Narváez J. M., Suárez-Muñoz M. A. et al. Fast-track program in laparoscopic liver surgery: Theory or fact? // World J. Gastrointest. Surg. — 2012. — Vol. 11, N 4. — P. 246 — 250.
14.    Wilmore D. W. From Cuthbertson to fast-track surgery: 70 years of progress in reducing stress in surgical patients // Ann. Surg. — 2002. — Vol. 236, N 5. — P. 643 — 648.

Інше: С. 41—45.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 2 липня 2015 р.

Іоффе Олександр Юлійович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
E-mail: new_surgery@ukr.net

 

Применение концепции быстрого восстановления (fast track) при лечении больных с послеоперационными вентральными грыжами

А. Ю. Иоффе, Т. В. Тарасюк, А. П. Стеценко, Ю. П. Цюра, Н. С. Кривопустов

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — оценить возможности применения концепции быстрого восстановления больного при хирургическом лечении послеоперационных вентральных грыж.
Материалы и методы. В период с августа 2011 по январь 2015 г. в клинике кафедры общей хирургии № 2 Национального медицинского университета им. А. А. Богомольца 132 больных прошли плановое хирургическое лечение по поводу после­операционных вентральных грыж, из них у 28 операции выполняли лапароскопически, у 104 — по «открытой» методике. Мультимодальная программа ведения больных предусматривала общие для обеих групп элементы, направленные на быстрое восстановление пациента в послеоперационный период.
Результаты и обсуждение. Средняя продолжительность «открытой» герниопластики составила (143 ± 49) мин, лапароскопической — (119 ± 31) мин. Лапароскопическая методика герниопластики не предусматривала дренирование раны и брюшной полости. При применении лапаротомного доступа послеоперационную рану в 72 (69,2 %) случаях дренировали по Редону. Через 5 — 6 ч после операции по методике sublay 66 (63,5 %) пациентов смогли занять вертикальное положение и активизировать двигательный режим в пределах палаты, остальные — в течение первых суток. Послеоперационный койко-день у пациентов после «открытой» герниопластики составил в среднем (7,98 ± 1,36) сут, после лапароскопической операции — (2,63 ± 1,28) сут.
Выводы. Концепция оптимального (быстрого) восстановления больных (fast track) является комплексной программой ведения пациента в до-, интра- и послеоперационный период, предусматривает многокомпонентное обезболивание с минимально возможным применением опиатных анальгетиков, ранней активизацией больных в пределах палаты и отделения, а также максимально ранним началом перорального питания. Применение малоинвазивных лапароскопических технологий при лечении послеоперационных вентральных грыж позволяет внедрить концепцию быстрого восстановления в хирургическую практику, сократить длительность пребывания пациента в стационаре, уменьшить частоту послеоперационных осложнений, ускорить социальную и трудовую реабилитацию.

Ключевые слова: послеоперационная вентральная грыжа, лапароскопические операции, концепция быстрого восстановления в хирургии.

Список литературы:  
1.    Лисенко Р. Б., Лисенко Б. П. Застосування мультимодальної програми fast track surgery у хірургічному лікуванні хворих із дефектами черевної стінки при алопластиці // Хірургія України. — 2014. — № 3 (51). — С. 33 — 34.
2.    Фелештинський Я. П. Післяопераційні грижі живота. — К.: Бізнес-Логіка, 2012. — 200 с.
3.    Фирсова А. В. Применение тактики FastTrack Surgery как профилактика послеоперационных осложнений при операциях на брюшной полости // Укр. наук.-мед. молодіжний журн. — 2014. — № 1 (79). — С. 167 — 168.
4.    Adotey J. M. Incisional hernia: a review // Niger. J. Med. — 2006. — Vol. 15, N 1. — Р. 34 — 43.
5.    Akinci M., Ergul Z., Kaya O. et al. Predictors for duration of hospital stay after abdominal wall hernia repairs // Chirurgia. — 2012. — Vol. 107, N 1. — P. 47 — 51.
6.    Fan Feng, Gang Ji, Ji-Peng Li et al. Fast-track surgery could improve postoperative recovery in radical total gastrectomy patients // World J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 19 (23), N 6. — P. 3642 — 3648.
7.    Hall G. M., Peerbhoy D., Shenkin A. et al. Relationship of the functional recovery after hiparthroplasty to the neuroendocrine and inflammatory responses // Br. J. Anaesth. — 2001. — Vol. 87, N 4. — P. 537 — 542.
8.    Jun-hua Zhao, Jing-xu Sun, Peng Gao et al. Fast-track surgery versus traditional perioperative care in laparoscopic colorectal cancer surgery: a meta-analysis // BMC Cancer. — 2014. — Vol. 14, N 1. — P. 607 — 619.
9.    Kehlet H. Multimodal approach to control postoperative pathophysiology and rehabilitation  //  Br. J. Anaesth. — 1997. — Vol. 78, N 5. — P. 606 — 617.
10.    Kehlet H., Wilmore D. W. Evidence-based surgical care and the evolution of fast-track surgery // Ann. Surg. — 2008. — Vol. 248, N 2. — P. 189 — 198.
11.    Khaira H. S., Lall P., Hunter B. et al. Repair of incisional hernias // J. R. Coll. Surg. Edinb. — 2001. — Vol. 46, N 2. — P. 39 — 43.
12.    Poelman M., Apers J.,  van den Brand H. et al. The INCH-Trial: a multicentre randomized controlled trial comparing the efficacy of conventional open surgery and laparoscopic surgery for incisional hernia repair // BMC Surg. — 2013. — Vol. 13. — P. 18.
13.    Sánchez-Pérez B., Aranda-Narváez J. M., Suárez-Muñoz M. A. et al. Fast-track program in laparoscopic liver surgery: Theory or fact? // World J. Gastrointest. Surg. — 2012. — Vol. 11, N 4. — P. 246 — 250.
14.    Wilmore D. W. From Cuthbertson to fast-track surgery: 70 years of progress in reducing stress in surgical patients // Ann. Surg. — 2002. — Vol. 236, N 5. — P. 643 — 648.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

8. Оригінальні дослідження

 

Порівняльна оцінка різних режимів антибіотикопрофілактики при гострому неускладненому апендициті із застосуванням цефуроксиму

В. Г. Мішалов1, Л. Ю. Маркулан1, С. М. Гойда1, С. М. Вамуш2, В. І. Віниченко2, В. П. Моторний1

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Олександрівська клінічна лікарня міста Києва

Мета роботи — оцінити ефективність різних режимів антибіотикопрофілактики із застосуванням цефуроксиму при гострому неускладненому апендициті.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 141 хворого (65 (46,1 %) чоловіків та 76 (53,9 %) жінок) віком від 18 до 43 років (середній вік (25,9 ± 0,6) року), які проходили лікування в Олександрівській клінічній лікарні міста Києва протягом 2014 — 2015 рр. Усім хворим виконано ургентну апендектомію з приводу гострого флегмонозного апедициту доступом Мак-Бурнея. Оперативне втручання проводили під загальною анестезією (ендотрахеальний наркоз). Пацієнтів було розподілено на три групи. Хворі групи А отримували цефуроксим («Цефоктам», виробник ПрАТ «Фармацевтична фірма „Дарниця“») у дозі 0,75 г довенно за 40 — 60 хв до операції та метронідазол у дозі 0,5 г довенно, хворі групи Б — додатково таку саму комбінацію препаратів через 8 год після операції, хворі групи В — таку саму комбінацію препаратів через 8 та 16 год після операції. Групи статистично не відрізнялися за гендерними та віковими показниками, терміном захворювання, середньою температурою тіла і рівнем лейкоцитів у периферичній крові. У дослідження не залучали хворих віком менше ніж 18 років, з наявністю чинників ризику інфекції ділянки хірургічного втручання (ІДХВ).
Результати та обговорення. Середній термін оперативного втручання становив (42,70 ± 0,5) хв і не відрізнявся в групах: у групі А — (44,4 ± 0,9) хв, у групі Б — (42,5 ± 0,1) хв, у групі В — (40,9 ± 0,9) хв (усі р > 0,05). Групи були порівнянними за середньою довжиною післяопераційної рани: в групі А — (4,9 ± 0,1) см, у групі Б — (4,7 ± 0,1) см, у групі В — (4,8 ± 0,1) см (усі р > 0,05). ІДХВ виникла у 7 (4,9 %) хворих. У всіх випадках діагностовано поверхневу ІДХВ розрізу. Не зафіксовано жодного випадку глибокої ІДХВ розрізу. За частотою ІДХВ групи статистично не відрізнялися: в групі А — 3,9 %, у групі Б — 4,7 %, у групі В — 6,4 % (усі р > 0,05). Середній ліжко-день становив (3,91 ± 0,05) доби: у хворих групи А — (3,68 ± 0,09) доби і був меншим, ніж у хворих групи Б, — (3,95 ± 0,08) доби, але не вірогідно (р = 0,086) і вірогідно меншим порівняно з групою В — (4,12 ± 0,07) доби (р = 0,01). Між групами Б та В вірогідної різниці за цим показником не було (р = 0,364).
Висновки. Цефуроксим у поєднанні з метронідазолом ефективний щодо профілактики ІДХВ після відкритої апендектомії з приводу неускладненого гострого апендициту. Одноразове (одна доза) доопераційне застосування цефуроксиму за ефективністю не поступається періопераційному дворазовому і триразовому режимам антибіотикопрофілактики і мінімізує побічні ефекти терапії.

Ключові слова: гострий апендицит, апендектомія, цефуроксим, інфекція ділянки хірургічного втручання.

Список літератури:  
1.    American Society of Health-System Pharmacists. ASHP therapeutic guidelines on antimicrobial prophylaxis in surgery // Am. J. Health Syst. Pharm. — 1999. — Vol. 56. — P. 1839 — 1888.
2.    Andersen B. R., Kallehave F. L., Andersen H. K. Antibiotics versus placebo for prevention of postoperative infection after appendicectomy // Cochrane Database Syst. Rev. — 2005. — N 3. — CD001439.
3.    ASHP Therapeutic Guidelines. www.ashp.org/surgical-guidelines
4.    Bratzler D. W., Dellinger E. P., Olsen K. M. et al., American Society of Health-System Pharmacists (ASHP); Infectious Diseases Society of America (IDSA); Surgical Infection Society (SIS); Society for Healthcare Epidemiology of America (SHEA). Clinical practice guidelines for antimicrobial prophylaxis in surgery // Surg. Infect. (Larchmt). — 2013. — Vol. 14 (1). — P. 73 — 156.
5.    Bratzler D. W., Houck P. M. Surgical Infection Prevention Guideline Writers Workgroup. Antimicrobial prophylaxis for surgery: an advisory statement from the National Surgical Infection Prevention Project // Am. J. Surg. — 2005. — Vol. 189, N 4. — P. 395 — 404.
6.    Carignan A., Allard C., Pépin J. et al. Risk of Clostridium difficile infection after perioperative antibacterial prophylaxis before and during an outbreak of infection due to a hypervirulent strain // Clin. Infect. Dis. — 2008. — Vol. 46. — P. 1838 — 1843.
7.    Coakley B. A., Sussman E. S., Wolfson T. S. et al. Postoperative antibiotics correlate with worse outcomes after appendectomy for nonperforated appendicitis // J. Am. Coll. Surg. — 2011. — Vol. 213. — P. 778 — 783.
8.    Cruse P. J., Foord R. The epidemiology of wound infection. A 10-year prospective study of 62,939 wounds // Surg. Clin. North Am. — 1980. — Vol. 60. — P. 27 — 40.
9.    Ein S. H., Nasr A., Ein A. Open appendectomy for pediatric ruptured appendicitis: a historical clinical review of the prophylaxis of wound infection and postoperative intra-abdominal abscess // Can. J. Surg. — 2013. — Vol. 56. — P. 7 — 12.
10.    Fraser J. D., Aguayo P., Leys C. M. et al. A complete course of intravenous antibiotics vs. a combination of intravenous and oral antibiotics for perforated appendicitis in children: a prospective, randomized trial // J. Pediatr. Surg. — 2010. — Vol. 45. — P. 1198 — 1202.
11.    Gorbach S. L., Condon R. E., Conte J. E. Jr. et al. Evaluation of new anti-infective drugs for surgical prophylaxis // Clin. Infect. Dis. — 1992. — Vol. 15 (suppl 1). — P. S313 — 338.
12.    Gorbach S. L., Condon R. E., Conte J. E. Jr. et al. Evaluation of new anti-infective drugs for surgical prophylaxis // Clin. Infect. Dis. — 1992. — Vol. 15 (suppl 1). — P. S313 — 338.
13.    Hagel S., Scheuerlein H. Perioperative antibiotic prophylaxis and antimicrobial therapy of intra-abdominal infections // Viszeralmedizin. — 2014. — Bd. 30 (5). — S. 310 — 316.
14.    Hemmila M. R., Birkmeyer N. J., Arbabi S. et al. Introduction to propensity scores: a case study on the comparative effectiveness of laparoscopic vs open appendectomy // Arch. Surg. — 2010. — Vol. 145. — P. 939 — 945.
15.    Hirokawa F., Hayashi M., Miyamoto Y. et al. Evaluation of postoperative antibiotic prophylaxis after liver resection: a randomized controlled trial // Am. J. Surg. — 2013. — Vol. 206. — P. 8 — 15.
16.    Horan T. C., Gaynes R. P., Martone W. J. et al. CDC definitions of nosocomial surgical site infections, 1992. — P. a modification of CDC definitions of surgical wound infections // Infect. Control. Hosp. Epidemiol. — 1992. — Vol. 13, N 10. — P. 606 — 608.
17.    Hussain M. I., Mohammed K. A., Hamad H. A.-Q., Mohammed H. A. Role of postoperative antibiotics after appendectomy in non-perforated appendicitis // J. Coll. Physicians Surg. Pak. — 2012. — Vol. 22. — P. 756 — 759.
18.    Keighley M. R. Infection: prophylaxis // Br. Med. Bull. — 1988. — Vol. 44. — P. 374 — 402.
19.    Lau W. Y., Fan S. T., Chu K. W. et al. Cefoxitin versus gentamicin and metronidazole in prevention of postappendectomy sepsis: a randomized, prospective trial // J. Antimicrob. Chemother. — 1986. — Vol. 18. — P. 613 — 619.
20.    Lau W. Y., Fan S. T., Yiu T. F. et al. Prophylaxis of postappendectomy sepsis by metronidazole and ampicillin: a randomized, prospective and double-blind trial // Br. J. Surg. — 1983. — Vol. 70. — P. 155 — 157.
21.    Liberman M. A., Greason K. L., Frame S. et al. Singledose cefotetan or cefoxitin versus multiple-dose cefoxitin as prophylaxis in patients undergoing appendectomy for acute nonperforated appendicitis // J. Am. Coll. Surg. — 1995. — Vol. 180. — P. 77 — 80.
22.    Mui L. M., Ng C. S., Wong S. K. et al. Optimum duration of prophylactic antibiotics in acute non-perforated appendicitis // Aust. N. Z. J. Surg. — 2005. — Vol. 75. — Vol. 425 — 428.
23.    O’Rourke M. G., Wynne M. J., Morahan R. J. et al. Prophylactic antibiotics in appendectomy: a prospective, double-blind, randomized study // Aust. N. Z. J. Surg. — 1984. — Vol. 54. — P. 535 — 541.
24.    Rafiq M. S., Khan M. M., Khan A., Jan H. Evaluation of postoperative antibiotics after non-perforated appendectomy // J. Pak. Med. Assoc. — 2015. — Vol. 65 (8). — P. 815 — 817.
25.    Ravari H., Jangjoo A., Motamedifar J., Moazzami K. Oral metronidazole as antibiotic prophylaxis for patients with non-perforated appendicitis // Clin. Exp. Gastroenterol. — 2011. — Vol. 4. — P. 273 — 276.
26.    Solomkin J. S., Mazuski J. E., Bradley J. S. et al. Diagnosis and management of complicated intra-abdominal infection in adults and children: guidelines by the Surgical Infection Society and the Infectious Diseases Society of America // Surg. Infect. — 2010. — Vol. 11. — P. 79 — 109.
27.    Wacha H., Isenmann R., Kujath P. et al. Perioperative Antibiotika Prophylaxe: Empfehlungen einer Expertenkommission der Paul-Ehrlich-Gesellschaft für Chemotherapie e.V. // Chemother. J. — 2010. — Vol. 19. — P. 70 — 84.
28.    Winslow R. E., Rem D., Harley J. W. Acute nonperforating appendicitis: efficacy of brief antibiotic prophylaxis // Arch. Surg. — 1983. — Vol. 118. — P. 651 — 655.

Інше: С. 46—51.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 27 січня 2016 р.

Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60

 

Сравнительная оценка разных режимов антибиотикопрофилактики при остром неосложненном аппендиците с использованием цефуроксима

В. Г. Мишалов1, Л. Ю. Маркулан1, С. М. Гойда1, С. М. Вамуш2, В. И. Виниченко2, В. П. Моторный1

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Александровская клиническая больница города Киева

Цель работы — оценить эффективность разных режимов антибиотикопрофилактики с применением цефуроксима при остром неосложненном аппендиците.
Материалы и методы. В исследование привлечено 141 больного (65 (46,1 %) мужчин и 76 (53,9 %) женщин) в возрасте от 18 до 43 лет (средний возраст (25,9 ± 0,6) года), которые проходили лечение в Александровской клинической больнице города Киева в течение 2014 — 2015 гг. Всем больным выполнена ургентная аппендэктомия по поводу острого флегмонозного апедицита доступом Мак-Бурнея. Оперативное вмешательство проводили под общей анестезией (эндотрахеальный наркоз). Пациенты были распределены на три группы. Больные группы А получали цефуроксим («Цефоктам», изготовитель частное акционерное общество «Фармацевтическая фирма „Дарница“») в дозе 0,75 г внутривенно за 40 — 60 мин до операции и метронидазол в дозе 0,5 г внутривенно, больные группы Б — дополнительно такую же комбинацию препаратов через 8 ч после операции, больные группы В — дополнительно такую же комбинацию препаратов через 8 и 16 ч после операции. Группы достоверно не отличались по гендерным и возрастным показателям, сроку заболевания, средней температуре тела и уровню лейкоцитов в периферической крови. В исследование не включали больных в возрасте меньше 18 лет, с наличием факторов риска инфекции области хирургического вмешательства (ИОХВ).
Результаты и обсуждение. Средний срок оперативного вмешательства составлял (42,7 ± 0,5) мин и не отличался в группах: в группе А — (44,4 ± 0,9) мин, в группе Б — (42,5 ± 0,1) мин, в группе В — (40,9 ± 0,9) мин (все р > 0,05). Группы были сопоставимы по средней длине послеоперационной раны: в группе А — (4,9 ± 0,1) см, в группе Б — (4,7 ± 0,1) см, в группе В — (4,8 ± 0,1) см (все р > 0,05). ИОХВ возникла у 7 (4,9 %) больных. Во всех случаях диагностирована поверхностная ИОХВ разреза. Не было ни одного случая глубокой ИОХВ разреза. По частоте ИОХВ группы статистически не различались: в группе А — 3,9 %, в группе Б — 4,7 %, в группе В — 6,4 % (все р > 0,05). Средний койко-день составил (3,91 ± 0,05) сут: у больных группы А — (3,68 ± 0,09) сут и был меньше, чем у больных группы Б — (3,95 ± 0,08) сут, но не достоверно (р = 0,086) и достоверно меньше по сравнению с группой В — (4,12 ± 0,07) сут (р = 0,01). Между больными группы Б и В достоверных различий по этому показателю не было (р = 0,364).
Выводы. Цефуроксим в сочетании с метронидазолом является эффективным для профилактики ИОХВ после открытой аппендэктомии по поводу неосложненного острого аппендицита. Однократное (одна доза) дооперационное применение цефуроксима по эффективности не уступает периоперационному двукратному и трехкратному режимам антибиотикопрофилактики и минимизирует побочные эффекты терапии.

Ключевые слова: острый аппендицит, аппендэктомия, цефуроксим, инфекция области хирургического вмешательства.

Список литературы:  
1.    American Society of Health-System Pharmacists. ASHP therapeutic guidelines on antimicrobial prophylaxis in surgery // Am. J. Health Syst. Pharm. — 1999. — Vol. 56. — P. 1839 — 1888.
2.    Andersen B. R., Kallehave F. L., Andersen H. K. Antibiotics versus placebo for prevention of postoperative infection after appendicectomy // Cochrane Database Syst. Rev. — 2005. — N 3. — CD001439.
3.    ASHP Therapeutic Guidelines. www.ashp.org/surgical-guidelines
4.    Bratzler D. W., Dellinger E. P., Olsen K. M. et al., American Society of Health-System Pharmacists (ASHP); Infectious Diseases Society of America (IDSA); Surgical Infection Society (SIS); Society for Healthcare Epidemiology of America (SHEA). Clinical practice guidelines for antimicrobial prophylaxis in surgery // Surg. Infect. (Larchmt). — 2013. — Vol. 14 (1). — P. 73 — 156.
5.    Bratzler D. W., Houck P. M. Surgical Infection Prevention Guideline Writers Workgroup. Antimicrobial prophylaxis for surgery: an advisory statement from the National Surgical Infection Prevention Project // Am. J. Surg. — 2005. — Vol. 189, N 4. — P. 395 — 404.
6.    Carignan A., Allard C., Pépin J. et al. Risk of Clostridium difficile infection after perioperative antibacterial prophylaxis before and during an outbreak of infection due to a hypervirulent strain // Clin. Infect. Dis. — 2008. — Vol. 46. — P. 1838 — 1843.
7.    Coakley B. A., Sussman E. S., Wolfson T. S. et al. Postoperative antibiotics correlate with worse outcomes after appendectomy for nonperforated appendicitis // J. Am. Coll. Surg. — 2011. — Vol. 213. — P. 778 — 783.
8.    Cruse P. J., Foord R. The epidemiology of wound infection. A 10-year prospective study of 62,939 wounds // Surg. Clin. North Am. — 1980. — Vol. 60. — P. 27 — 40.
9.    Ein S. H., Nasr A., Ein A. Open appendectomy for pediatric ruptured appendicitis: a historical clinical review of the prophylaxis of wound infection and postoperative intra-abdominal abscess // Can. J. Surg. — 2013. — Vol. 56. — P. 7 — 12.
10.    Fraser J. D., Aguayo P., Leys C. M. et al. A complete course of intravenous antibiotics vs. a combination of intravenous and oral antibiotics for perforated appendicitis in children: a prospective, randomized trial // J. Pediatr. Surg. — 2010. — Vol. 45. — P. 1198 — 1202.
11.    Gorbach S. L., Condon R. E., Conte J. E. Jr. et al. Evaluation of new anti-infective drugs for surgical prophylaxis // Clin. Infect. Dis. — 1992. — Vol. 15 (suppl 1). — P. S313 — 338.
12.    Gorbach S. L., Condon R. E., Conte J. E. Jr. et al. Evaluation of new anti-infective drugs for surgical prophylaxis // Clin. Infect. Dis. — 1992. — Vol. 15 (suppl 1). — P. S313 — 338.
13.    Hagel S., Scheuerlein H. Perioperative antibiotic prophylaxis and antimicrobial therapy of intra-abdominal infections // Viszeralmedizin. — 2014. — Bd. 30 (5). — S. 310 — 316.
14.    Hemmila M. R., Birkmeyer N. J., Arbabi S. et al. Introduction to propensity scores: a case study on the comparative effectiveness of laparoscopic vs open appendectomy // Arch. Surg. — 2010. — Vol. 145. — P. 939 — 945.
15.    Hirokawa F., Hayashi M., Miyamoto Y. et al. Evaluation of postoperative antibiotic prophylaxis after liver resection: a randomized controlled trial // Am. J. Surg. — 2013. — Vol. 206. — P. 8 — 15.
16.    Horan T. C., Gaynes R. P., Martone W. J. et al. CDC definitions of nosocomial surgical site infections, 1992. — P. a modification of CDC definitions of surgical wound infections // Infect. Control. Hosp. Epidemiol. — 1992. — Vol. 13, N 10. — P. 606 — 608.
17.    Hussain M. I., Mohammed K. A., Hamad H. A.-Q., Mohammed H. A. Role of postoperative antibiotics after appendectomy in non-perforated appendicitis // J. Coll. Physicians Surg. Pak. — 2012. — Vol. 22. — P. 756 — 759.
18.    Keighley M. R. Infection: prophylaxis // Br. Med. Bull. — 1988. — Vol. 44. — P. 374 — 402.
19.    Lau W. Y., Fan S. T., Chu K. W. et al. Cefoxitin versus gentamicin and metronidazole in prevention of postappendectomy sepsis: a randomized, prospective trial // J. Antimicrob. Chemother. — 1986. — Vol. 18. — P. 613 — 619.
20.    Lau W. Y., Fan S. T., Yiu T. F. et al. Prophylaxis of postappendectomy sepsis by metronidazole and ampicillin: a randomized, prospective and double-blind trial // Br. J. Surg. — 1983. — Vol. 70. — P. 155 — 157.
21.    Liberman M. A., Greason K. L., Frame S. et al. Singledose cefotetan or cefoxitin versus multiple-dose cefoxitin as prophylaxis in patients undergoing appendectomy for acute nonperforated appendicitis // J. Am. Coll. Surg. — 1995. — Vol. 180. — P. 77 — 80.
22.    Mui L. M., Ng C. S., Wong S. K. et al. Optimum duration of prophylactic antibiotics in acute non-perforated appendicitis // Aust. N. Z. J. Surg. — 2005. — Vol. 75. — Vol. 425 — 428.
23.    O’Rourke M. G., Wynne M. J., Morahan R. J. et al. Prophylactic antibiotics in appendectomy: a prospective, double-blind, randomized study // Aust. N. Z. J. Surg. — 1984. — Vol. 54. — P. 535 — 541.
24.    Rafiq M. S., Khan M. M., Khan A., Jan H. Evaluation of postoperative antibiotics after non-perforated appendectomy // J. Pak. Med. Assoc. — 2015. — Vol. 65 (8). — P. 815 — 817.
25.    Ravari H., Jangjoo A., Motamedifar J., Moazzami K. Oral metronidazole as antibiotic prophylaxis for patients with non-perforated appendicitis // Clin. Exp. Gastroenterol. — 2011. — Vol. 4. — P. 273 — 276.
26.    Solomkin J. S., Mazuski J. E., Bradley J. S. et al. Diagnosis and management of complicated intra-abdominal infection in adults and children: guidelines by the Surgical Infection Society and the Infectious Diseases Society of America // Surg. Infect. — 2010. — Vol. 11. — P. 79 — 109.
27.    Wacha H., Isenmann R., Kujath P. et al. Perioperative Antibiotika Prophylaxe: Empfehlungen einer Expertenkommission der Paul-Ehrlich-Gesellschaft für Chemotherapie e.V. // Chemother. J. — 2010. — Vol. 19. — P. 70 — 84.
28.    Winslow R. E., Rem D., Harley J. W. Acute nonperforating appendicitis: efficacy of brief antibiotic prophylaxis // Arch. Surg. — 1983. — Vol. 118. — P. 651 — 655.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

9. Оригінальні дослідження

 

Попередні результати проспективного рандомізованого дослідження щодо порівняння лапароскопічної алопластики полегшеним трансплантатом і каркасним політетрафторетиленовим трансплантатом при гігантських грижах стравохідного отвору діафрагми

В. В. Грубнік, А. В. Малиновський

Одеський національний медичний університет

Мета роботи — вивчити попередні результати проспективного рандомізованого дослідження з порівняння лапароскопічної двошарової пластики полегшеним трансплантатом, що частково розсмоктується, і ненатяжної пластики полегшеним політетрафторетиленовим трансплантатом з периферичним нітиноловим каркасом при гігантських грижах стравохідного отвору діафрагми.
Матеріали і методи. Дослідження GIANT (№ NCT 01780285, Clinicaltrials.gov) є сліпим III фази. Розпочато в серпні 2013 р., набір пацієнтів завершено у січні 2015 р. Основні критерії залучення: 1) грижі стравохідного отвору діафрагми II і III типу, зокрема ускладнені гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, 2) площа стравохідного отвору діафрагми — 10 — 20 см2 (інтраопераційний критерій). Основні критерії вилучення: 1) оцінка операційного ризику за ASA > II, 2) вік пацієнта менше ніж 20 та більше ніж 80 років, 3) індекс маси тіла менше ніж 16 кг/м2 і більше ніж 39 кг/м2, 4) моторні порушення стравоходу, 5) пептичні стриктури стравоходу, 6) вкорочення стравоходу (інтраопераційний критерій), 7) стравохід Барретта. У дослідження попередньо залучено 50 хворих, з них 2 не відповідали критеріям відбору, 1 хворий відмовився від участі в дослідженні. Решту хворих розподілено на дві групи: 1-шу (n = 24), в якій застосували алопластику полегшеним трансплантатом, який частково розсмоктується, і 2-гу (n = 23), в якій використали ненатяжну пластику полегшеним політетрафторетиленовим трансплантатом. Вивчено попередні результати (через 6 міс після операцій) у 47 пацієнтів.
Результати та обговорення. Групи виявилися порівнянними за демографічними, суб’єктивними та об’єктивними показниками. Інтраопераційних ускладнень не було в обох групах. Усі післяопераційні ускладнення були класу I за класифікацією Clavien — Dindo, не пов’язані з порівнюваними методиками. Вірогідних відмінностей щодо їх частоти між групами не було. Частота справжніх анатомічних рецидивів виявилася вищою в 1-й групі, хоча відмінність не досягла статистичної значущості (4,2 проти 0 %, p = 0,5106). Частота тривалої функціональної дисфагії була вищою в 2-й групі, але різниця також була статистично не значущою (8,7 проти 4,5 %, p = 0,5171).
Висновки. Оскільки за доопераційними показниками і частотою післяопераційних ускладнень вірогідних відмінностей між групами не встановлено, дослідження може бути продовжено. Згідно з попередніми результатами виявлено тенденцію до зменшення частоти анатомічних рецидивів при використанні нової методики, яка не досягла статистичної значущості. Вірогідних відмінностей за частотою дисфагії між групами не встановлено. Необхідно продовжити дослідження для вивчення віддалених результатів.

Ключові слова: грижа стравохідного отвору діафрагми, алопластика, полегшений трансплантат, який частково розсмоктується, політетрафторетиленовий трансплантат, нітинол, проспективне рандомізоване дослідження.

Список літератури:  
1.    Грубник В. В., Малиновский А. В. Лапароскопическая пластика гигантских грыж пищеводного отверстия диафрагмы каркасным облегченным политетрафторэтиленовым трансплантатом: отдаленные результаты 40 операций // Хирургия Украины. — 2015. — № 1. — C. 20 — 25.
2.    Antoniou S. A., Koch O. O., Antoniou G. A. et al. Mesh-reinforced hiatal hernia repair: a review on the effect on postoperative dysphagia and recurrence // Langenbecks Arch. Surg. — 2012. — Vol. 397, N 1. — P. 19 — 27.
3.    Frantzides C. T., Carlson M. A., Loizides S. et al. Hiatal hernia repair with mesh: a survey of SAGES members // Surg. Endosc. — 2010. — Vol. 24, N 5. — P. 1017 — 1024.
4.    Furnee E., Hazebroek E. Mesh in laparoscopic large hiatal hernia repair: a systematic review of the literature // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 3998 — 4008.
5.    Grubnik V. V., Malynovskyy A. V. Laparoscopic repair of hiatal hernias: new classification supported by long-term results // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 4337 — 4346.
6.    Lee J. — H., Park D. J., Kim H. — H. et al. Comparison of complications after laparoscopy-assisted distal gastrectomy and open distal gastrectomy for gastric cancer using the Clavien — Dindo classification // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26, N 5. — P. 1287 — 1295.
7.    Moher D., Hopewell S., Schulz K.F et al. CONSORT 2010 explanation and elaboration: updated guidelines for reporting parallel group randomised trials // Int. J. Surg. — 2012. — Vol. 10, N 1. — P. 28 — 55.
8.    Stadlhuber R. J., Sherif A. E., Mittal S. K. et al. Mesh complications after prosthetic reinforcement of hiatal closure: a 28-case series // Surg. Endosc. — 2009. — Vol. 23, N 6. — P. 1219 — 1226.
9.    Velanovich V. Comparison of generic (SF-36) vs. disease-specific (GERD-HRQL) quality-of-life scales for gastroesophageal reflux disease // J. Gastrointest. Surg. — 1998. — Vol. 2, N 2 — P. 141 — 145.
10.    Wewers M. E., Lowe N. K. A critical review of visual analogue scales in the measurement of clinical phenomena // Res. Nurs. Health. — 1990. — Vol. 13, N 4 — P. 227 — 236.

Інше: С. 52—60.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 21 липня 2015 р.

Грубнік Володимир Володимирович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
65025, м. Одеса, вул. Акад. Заболотного, 26/32, ОКЛ, кафедра хірургії № 1 ОНМУ. Тел. (42) 750-01-16

 

Предварительные результаты проспективного рандомизированного исследования по сравнению лапароскопической аллопластики облегченным трансплантатом и каркасным политетрафторэтиленовым трансплантатом при гигантских грыжах пищеводного отверстия диафрагмы

В. В. Грубник, А. В. Малиновский

Одесский национальный медицинский университет

Цель работы — изучить предварительные результаты проспективного рандомизированного исследования по сравнению лапароскопической двухслойной пластики облегченным частично рассасывающимся трансплантатом и ненатяжной пластики облегченным политетрафторэтиленовым трансплантатом с периферическим нитиноловым каркасом при гигантских грыжах пищеводного отверстия диафрагмы.
Материалы и методы. Исследование GIANT (№ NCT 01780285, Clinicaltrials.gov) является слепым III фазы. Начато в августе 2013 г., набор пациентов завершен в январе 2015 г. Основные критерии включения: 1) грыжи пищеводного отверстия диафрагмы II и III типа, включая осложненные гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью, 2) площадь пищеводного отверстия диафрагмы более 20 см2 (интраоперационный критерий). Основные критерии исключения: 1) оценка операционного риска по ASA > II, 2) возраст пациента менее 20 и более 80 лет, 3) индекс массы тела менее 16 кг/м2 и более 39 кг/м2, 4) моторные нарушения пищевода, 5) пептические стриктуры пищевода, 6) укорочение пищевода (интраоперационный критерий), 7) пищевод Барретта. В исследование было первоначально включено 50 больных, 2 из них не соответствовали критериям отбора, 1 больной отказался от участия в исследовании. Оставшихся больных распределили на две группы:
1-ю (n = 24), в которой применили аллопластику облегченным частично рассасывающимся трансплантатом, и 2-ю (n = 23), в которой использовали ненатяжную пластику облегченным политетрафторэтиленовым трансплантатом. Изучены предварительные результаты (через 6 мес после операции) у 47 пациентов.
Результаты и обсуждение. Группы оказались сопоставимыми по демографическим, субъективным и объективным показателям. Интраоперационных осложнений не было в обеих группах. Все послеоперационные осложнения были класса I по классификации Clavien — Dindo, не связаны со сравниваемыми методиками. Достоверных отличий в их частоте между группами не было. Частота истинных анатомических рецидивов оказалась выше в 1-й группе, хотя отличие не достигло статистической достоверности (4,2 и 0 % соответственно; p = 0,5106). Частота длительной функциональной дисфагии была выше во 2-й группе, но разница также была статистически недостоверной (8,7 и 4,5 % соответственно; p = 0,5171).
Выводы. Поскольку по дооперационным показателям и частоте послеоперационных осложнений достоверных отличий между группами не установлено, исследование может быть продолжено. Согласно предварительным результатам выявлена тенденция к уменьшению частоты анатомических рецидивов при использовании новой методики, не достигшая статистической достоверности. Достоверных отличий в частоте дисфагии между группами не установлено. Необходимо продолжить исследование для изучения отдаленных результатов.

Ключевые слова: грыжа пищеводного отверстия диафрагмы, аллопластика, облегченный частично рассасывающийся трансплантат, политетрафторэтиленовый трансплантат, нитинол, проспективное рандомизированное исследование.

Список литературы:  
1.    Грубник В. В., Малиновский А. В. Лапароскопическая пластика гигантских грыж пищеводного отверстия диафрагмы каркасным облегченным политетрафторэтиленовым трансплантатом: отдаленные результаты 40 операций // Хирургия Украины. — 2015. — № 1. — C. 20 — 25.
2.    Antoniou S. A., Koch O. O., Antoniou G. A. et al. Mesh-reinforced hiatal hernia repair: a review on the effect on postoperative dysphagia and recurrence // Langenbecks Arch. Surg. — 2012. — Vol. 397, N 1. — P. 19 — 27.
3.    Frantzides C. T., Carlson M. A., Loizides S. et al. Hiatal hernia repair with mesh: a survey of SAGES members // Surg. Endosc. — 2010. — Vol. 24, N 5. — P. 1017 — 1024.
4.    Furnee E., Hazebroek E. Mesh in laparoscopic large hiatal hernia repair: a systematic review of the literature // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 3998 — 4008.
5.    Grubnik V. V., Malynovskyy A. V. Laparoscopic repair of hiatal hernias: new classification supported by long-term results // Surg. Endosc. — 2013. — Vol. 27, N 11. — P. 4337 — 4346.
6.    Lee J. — H., Park D. J., Kim H. — H. et al. Comparison of complications after laparoscopy-assisted distal gastrectomy and open distal gastrectomy for gastric cancer using the Clavien — Dindo classification // Surg. Endosc. — 2012. — Vol. 26, N 5. — P. 1287 — 1295.
7.    Moher D., Hopewell S., Schulz K.F et al. CONSORT 2010 explanation and elaboration: updated guidelines for reporting parallel group randomised trials // Int. J. Surg. — 2012. — Vol. 10, N 1. — P. 28 — 55.
8.    Stadlhuber R. J., Sherif A. E., Mittal S. K. et al. Mesh complications after prosthetic reinforcement of hiatal closure: a 28-case series // Surg. Endosc. — 2009. — Vol. 23, N 6. — P. 1219 — 1226.
9.    Velanovich V. Comparison of generic (SF-36) vs. disease-specific (GERD-HRQL) quality-of-life scales for gastroesophageal reflux disease // J. Gastrointest. Surg. — 1998. — Vol. 2, N 2 — P. 141 — 145.
10.    Wewers M. E., Lowe N. K. A critical review of visual analogue scales in the measurement of clinical phenomena // Res. Nurs. Health. — 1990. — Vol. 13, N 4 — P. 227 — 236.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

10. Оригінальні дослідження

 

Хірургічне лікування хворих з ускладненими формами хронічного панкреатиту: сучасні підходи до вибору стратегії і тактики

В. І. Пилипчук

Івано-Франківський національний медичний університет

Мета роботи — визначити основні показання до хірургічного лікування ускладнених форм хронічного панкреатиту (ХП).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 136 хворих на ХП. Для діагностики використано лабораторні, інструментальні методи та інтраопераційний моніторинг біліарного тиску. Якість життя у віддалені терміни після операції оцінювали за результатами огляду хворих, ультразвукового дослідження та заповнення анкети SF-36.
Результати та обговорення. Показаннями до оперативного лікування хворих були: стійкий больовий синдром та відсутність ефекту від консервативного лікування; біліарна гіпертензія — у 44 (32,3 %) хворих, зокрема в поєднанні з дуоденальною непрохідністю — у 15 (11,1 %), з дуоденальною непрохідністю та локальною венозною гіпертензією — у 5 (3,7 %), ускладнені кісти ПЗ — у 28 (20,6 %), підозра на пухлину головки чи хвоста залози — у 13 (9,5 %). Операцію Фрея проведено 36 (26,5 %) хворим, Бернську операцію — 2 (1,5 %), поздовжню панкреатоєюностомію — 33 (24,3 %), панкреатодуоденальну резекцію — 5 (3,7 %), цистоентеростомію — 20 (14, 7 %), дистальну резекцію підшлункової залози — 8 (5,9 %), ендоскопічні транс­папілярні втручання на протоці залози — 15 (11 %), ендобіліарне стентування або накладання обхідних біліодигестивних анастомозів — 9 (6,6 %). Обстеження 48 (35,3 %) пацієнтів у терміни від півроку до 5 років після операції виявило поліпшення якості їх життя порівняно з доопераційним періодом.
Висновки. Хірургічне лікування ХП необхідне та доцільне за наявності стійкої клінічної картини та виражених патоморфологічних змін у підшлунковій залозі. Основними показаннями до операції у хворих на ХП є стійкий больовий синдром, який спостерігається у 98,5 % хворих та зумовлений фіброзно-дегенеративними змінами в тканині залози або панкреатичною гіпертензією, наявність біліарної гіпертензії (32,3 %), дуоденальної (11,1 %) та мезентеріальної (3,7 %) непрохідності або їх поєднання, ускладнення кіст залози (нагноєння, кровотечі) (20,6 %), неможливість заперечити злоякісний процес у залозі (9,5 %). Операціями вибору у хворих на ХП з ознаками біліарної гіпертензії є дуоденумзберігальні резекції (операції Фрея, Бегера, Бернська операція), які в 30 % випадків потребують додаткового втручання на жовчовивідних протоках (накладання біліодигестивних анастомозів або біліопанкреатичних з’єднань у зоні резекції головки підшлункової залози).

Ключові слова: хронічний панкреатит, біліарна гіпертензія, дуоденальна непрохідність, протокова гіпертензія, дуоденум­зберігальна резекція.

Список літератури:  
1.    Губергриц Н. Б. Панкреатическая боль. Как помочь больному. — М.: Медпрактика, 2005. — 175 с.
2.    Губергриц Н. Б., Лукашевич Г. М. Хронический алкогольный панкреатит. — М. : Б.и., 2010. — 54 с.
3.    Копчак В. М., Копчак К. В., Перерва Л. А., Дувалко А. В. Хирургическое лечение хронического панкреатита // Здоров’я України. — 2012. — 27 лют. — С. 18 — 19.
4.    Копчак В. М., Тодуров І. М., Дронов О. І. Дренуючі операції при ускладнених формах хронічного панкреатиту // Галиц. лікар. вісн. — 2002. — Т. 9, № 3. — С. 158 — 159.
5.    Криворучко И. А. Дуоденосохраняющие резекции головки поджелудочной железы в лечении хронического панкреатита // Сучаснi медичнi технології. — 2011. — № 3 — 4. — С. 195
6.    Кубышкин В. А., Кригер А. Г., Вишневский В. А. и др. Хирургическое лечение больных хроническим панкреатитом // Материалы пленума правления ассоциации хирургов-гепатологов России и стран СНГ. — Ижевск, 2010. — С. 59 — 61.
7.    Русин В. І., Філіп С. С., Болдіжар О. О., Румянцев К. Є. Хірургічне лікування хронічного панкреатиту // Харків. хір. шк. — 2014. — № 2 (65). — С. 29 — 34.
8.    Шевчук І. М., Шевчук М. Г., Кримець С. А. Хірургічне лікування хворих з ускладненими формами хронічного панкреатиту // Львів. мед. часопис Acta Medica Leopoliensia. — 2010. — Т. 16, № 4. — С. 54 — 57.
9.    Bachmann K., Kutup A., Mann O. Surgical treatment in chronic pancreatitis timing and type of procedure // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. — 2010. — Vol. 24 (3). — Р. 299 — 310.
10.    Esch van A. A., Ahmed Ali U., van Goor H. A wide variation in diagnostic and therapeutic strategies in chronic pancreatitis: a Dutch national survey // JOP. Journal Pancreas (Online). — 2012. — Vol. 13 (4). — Р. 394 — 401.
11.    Frulloni L., Falconi M., Gabbrielli A. Italian consensus guidelines for chronic pancreatitis // Dig. Liver Dis. — 2010. — Vol. 42 (6). — Р. 381 — 406.
12.    Han S. L., Chen J., Zhou H. Z. Indications and surgical treatment of chronic pancreatitis // Hepatobil. Pancreat. Dis. Int. — 2008. — Vol. 7 (6). — Р. 638 — 642.
13.    Kovalska I., Dronov O., Beregova T., Shvets Yu. Changes of bile composition in patients with chronic pancreatitis // Pancreatol. — 2014. — Vol. 14, N 3S. — P. S102.
14.    Rutter K., Ferlitsch A., Sautner T. Hospitalization, frequency of interventions, and quality of life after endoscopic, surgical, or conservative treatment in patients with chronic pancreatitis // World J. Surg. — 2010. — Vol. 34 (11). — Р. 2642 — 2647.
15.    Strobel O., Buchler M. W., Werner J. Surgical therapy of chronic pancreatitis: indications, techniques and results // Int. J. Surg. — 2009. — Vol. 7 (4). — Р. 305 — 312.
16.    Vantini I., Amodio A., Gabbrielli A. et al. Chronic pancreatitis: clinical course, pancreatic insufficiency and metabolic consequences // Acute and Chronic Pancreatitis: New Concepts and Evidence-Based Approaches / Ed. by P. A. Testoni, A. Mariani, P. G. Arcidiacono. — Turin: Edizioni Minerva Medica, 2013. — P. 71 — 82.
17.    Yang C., Bliss L., Freedman S. et al. A single-center analysis of surgical treatment for chronic pancreatitis: relatively rare and unevenly deployed // Pancreatology. — 2014. — Vol. 14, N 3S. — P. S40.

Інше: С. 63—68.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 13 січня 2016 р.

Пилипчук Володимир Іванович, к. мед. н., доцент кафедри хірургії післядипломної освіти
E-mail: vipdoz@ukr.net

 

Хирургическое лечение больных с осложнеными формами хронического панкреатита: современные подходы к выбору стратегии и тактики

В. И. Пилипчук

Ивано-Франковский национальный медицинский университет

Цель работы — определить основные показания к хирургическому лечению осложненных форм хронического панкреатита (ХП).
Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 136 больных ХП. Для диагностики использованы лабораторные, инструментальные методы и интраоперационный мониторинг билиарного давления. Качество жизни в отдаленные сроки после операции оценивали по данным осмотра больных, ультразвукового исследования и заполнения анкеты SF-36.
Результаты и обсуждение. Показаниями к оперативному лечению больных были: стойкий болевой синдром и отсутствие эффекта от консервативного лечения, билиарная гипертензия — у 44 (32,3 %) больных, в том числе в сочетании с дуоденальной непроходимостью — у 15 (11,1 %), с дуоденальной непроходимостью и локальной венозной гипертензией — у 5 (3,7 %), осложненные кисты — у 28 (20,6 %), подозрение на опухоль головки или хвоста железы — у 13 (9,5 %). Операцию Фрея провели 36 (26,5 %) больным, Бернскую операцию — 2 (1,5 %), продольную панкреатоеюностомию — 33 (24,3 %), ПДР — 5 (3,7 %), цистоэнтеростомию — 20 (14, 7 %), дистальную резекцию железы — 8 (5,9 %), эндоскопические транспапиллярные вмешательства на протоке поджелудочной железы — 15 (11 %), эндобилиарное стентирование и наложение обходных билио­дигестивных анастомозов — 9 (6,6 %). Обследование 48 (35,3 %) пациентов в сроки от полугода до 5 лет после операции показало улучшение качества их жизни по сравнению с дооперационным периодом.
Выводы. Хирургическое лечение ХП необходимо и целесообразно в случае наличия стойкой клинической картины и выраженных патоморфологических изменений в поджелудочной железе. Основными показаниями к операции у больных ХП являются стойкий болевой синдром, имеющий место у 98,5 % больных и обусловленный фиброзно-дегенеративными изменениями в железе или панкреатической гипертензией, наличие билиарной гипертензии (32,3 %), дуоденальной (11,1 %) и мезентериальной (3,7 %) непроходимости или их сочетания, осложнения кист железы (нагноение, кровотечение) (20,6 %), невозможность исключить злокачественный процесс в железе (9,5 %). Операциями выбора у больных ХП с билиарной гипертензией являются дуоденумсохраняющие резекции (операция Фрея, Бегера, Бернская операция), которые в 30 % случаев требуют дополнительного вмешательства на желчевыводящих протоках (наложение билиодигестивных анастомозов или билиопанкреатических соединений в зоне резекции головки поджелудочной железы).

Ключевые слова: хронический панкреатит, билиарная гипертензия, дуоденальная непроходимость, протоковая гипертензия, дуоденумсохраняющая резекция.

Список литературы:  
1.    Губергриц Н. Б. Панкреатическая боль. Как помочь больному. — М.: Медпрактика, 2005. — 175 с.
2.    Губергриц Н. Б., Лукашевич Г. М. Хронический алкогольный панкреатит. — М. : Б.и., 2010. — 54 с.
3.    Копчак В. М., Копчак К. В., Перерва Л. А., Дувалко А. В. Хирургическое лечение хронического панкреатита // Здоров’я України. — 2012. — 27 лют. — С. 18 — 19.
4.    Копчак В. М., Тодуров І. М., Дронов О. І. Дренуючі операції при ускладнених формах хронічного панкреатиту // Галиц. лікар. вісн. — 2002. — Т. 9, № 3. — С. 158 — 159.
5.    Криворучко И. А. Дуоденосохраняющие резекции головки поджелудочной железы в лечении хронического панкреатита // Сучаснi медичнi технології. — 2011. — № 3 — 4. — С. 195
6.    Кубышкин В. А., Кригер А. Г., Вишневский В. А. и др. Хирургическое лечение больных хроническим панкреатитом // Материалы пленума правления ассоциации хирургов-гепатологов России и стран СНГ. — Ижевск, 2010. — С. 59 — 61.
7.    Русин В. І., Філіп С. С., Болдіжар О. О., Румянцев К. Є. Хірургічне лікування хронічного панкреатиту // Харків. хір. шк. — 2014. — № 2 (65). — С. 29 — 34.
8.    Шевчук І. М., Шевчук М. Г., Кримець С. А. Хірургічне лікування хворих з ускладненими формами хронічного панкреатиту // Львів. мед. часопис Acta Medica Leopoliensia. — 2010. — Т. 16, № 4. — С. 54 — 57.
9.    Bachmann K., Kutup A., Mann O. Surgical treatment in chronic pancreatitis timing and type of procedure // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. — 2010. — Vol. 24 (3). — Р. 299 — 310.
10.    Esch van A. A., Ahmed Ali U., van Goor H. A wide variation in diagnostic and therapeutic strategies in chronic pancreatitis: a Dutch national survey // JOP. Journal Pancreas (Online). — 2012. — Vol. 13 (4). — Р. 394 — 401.
11.    Frulloni L., Falconi M., Gabbrielli A. Italian consensus guidelines for chronic pancreatitis // Dig. Liver Dis. — 2010. — Vol. 42 (6). — Р. 381 — 406.
12.    Han S. L., Chen J., Zhou H. Z. Indications and surgical treatment of chronic pancreatitis // Hepatobil. Pancreat. Dis. Int. — 2008. — Vol. 7 (6). — Р. 638 — 642.
13.    Kovalska I., Dronov O., Beregova T., Shvets Yu. Changes of bile composition in patients with chronic pancreatitis // Pancreatol. — 2014. — Vol. 14, N 3S. — P. S102.
14.    Rutter K., Ferlitsch A., Sautner T. Hospitalization, frequency of interventions, and quality of life after endoscopic, surgical, or conservative treatment in patients with chronic pancreatitis // World J. Surg. — 2010. — Vol. 34 (11). — Р. 2642 — 2647.
15.    Strobel O., Buchler M. W., Werner J. Surgical therapy of chronic pancreatitis: indications, techniques and results // Int. J. Surg. — 2009. — Vol. 7 (4). — Р. 305 — 312.
16.    Vantini I., Amodio A., Gabbrielli A. et al. Chronic pancreatitis: clinical course, pancreatic insufficiency and metabolic consequences // Acute and Chronic Pancreatitis: New Concepts and Evidence-Based Approaches / Ed. by P. A. Testoni, A. Mariani, P. G. Arcidiacono. — Turin: Edizioni Minerva Medica, 2013. — P. 71 — 82.
17.    Yang C., Bliss L., Freedman S. et al. A single-center analysis of surgical treatment for chronic pancreatitis: relatively rare and unevenly deployed // Pancreatology. — 2014. — Vol. 14, N 3S. — P. S40.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

11. Оригінальні дослідження

 

Ефективність використання малоінвазивних методів лікування парапанкреатичних ускладнень при гострому панкреатиті

Я. П. Фелештинський, О. М. Бондаренко

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Київ

Мета роботи — поліпшити результати лікування хворих на гострий панкреатит із парапанкреатичними ускладненнями.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати комплексного лікування 276 хворих на гострий панкреатит. В основній групі для лікування гострого панкреатиту та його ускладнень виконували малоінвазивні втручання за розробленим у клініці алгоритмом. У групі порівняння, за даними ретроспективного аналізу, застосовували традиційне лікування гострого панкреатиту в поєднанні з відкритими хірургічними втручаннями.
Результати та обговорення. У 23 (16,3 %) хворих основної групи, які мали рідинні утворення об’ємом до 30 см3 ефективним було базисне консервативне лікування, 118 (83,6 %) виконано пункції рідинних утворень під ультразвуковим конт­ролем. Серед хворих з абсцесами у 9 (6,4 %) діагностовано некротичні секвестри заочеревинного простору розміром до 5 см. Їм було показано лапароскопічне видалення секвестру з люмбального доступу. У 15 (10,6 %) хворих з гострими псевдокістами, які сполучалися з протоковою системою залози (ретенційні кісти) та мали високий дебіт підшлункового соку, після дренування та призначення в комплексному лікуванні препарату «Октра», виділення по дренажу припинилися в середньому на (6,0 ± 2,3) доби.
Висновки. Використання у хворих на гострий панкреатит розробленого діагностично-лікувального алгоритму з проведенням кожні 3 — 5 днів ультразвукового дослідження та кожні 14 — 16 днів комп’ютерної томографії сприяє ранньому виявленню парапанкреатичних ускладнень, обґрунтовує необхідність застосування малоінвазивних втручань, таких як пункція рідинних ускладнень та їх дренування, а за наявності некротичних секвестрів — лапароскопічне їх видалення, зменшує прогресування ускладнень панкреатиту та летальність (з 20,0 % у хворих групи порівняння до 2,8 % у хворих основної групи).

Ключові слова: гострий панкреатит, парапанкреатичні ускладнення, абсцеси, заочеревинні флегмони, малоінвазивні втручання, лапароскопія.

Список літератури:  
1.    Багненко С. Ф., Гольцев В. Р., Кабанов М. Ю. Острый панкреатит: проблемы и пути их решения // Харків. хір. шк. — 2009. — № 2.1 (33). — С. 69.
2.    Винокуров М. М., Савельев В. В., Амосов В. В. Хирургические вмешательства при инфицированных формах панкреонекроза // Хирургия: Журн. им. Н. И. Пирогова. — 2009. — № 11. — С. 23 — 26.
3.    Запорожченко Б. С., Шилов В. И., Бородаев И. Е. Диагностика и лечение осложненных форм острого деструктивного панкреатита // Клін. хір. — 2007. — № 2 — 3. — С. 92 — 93.
4.    Ившин В. Г., Ившин М. В. Черескожное лечение больных с панкреонекрозом и распространенным парапанкреатитом. — Тула: Гриф и К, 2013. — 24 с.
5.    Кондратенко П. Г., Васильев А. А., Конькова М. В. Острый панкреатит. — Донецк: Новый мир, 2008. — 352 с.
6.    Петрушенко В. В. Міні-інвазивні оперативні втручання в лікуванні інфікованого некротичного панкреатиту // Укр. журн. екстрем. мед. ім. Г. О. Можаєва. — 2008. — Т. 9, № 1. — С. 24 — 27.
7.    Хомяк І. В. Малотравматична позаочеревинна санація вогнищ панкреонекрозу в хірургічному лікуванні гострого некротичного панкреатиту // Клін. хірургія. — 2008. — № 11/12. — С. 76 — 77.
8.    Bollen Т. L., van Santvoort Н. С., Besselink M. G. et al. The Atlanta Classification of acute pancreatitis revisitedio // Br. J. Surg. — 2008. — Vol. 95. — P. 6 — 21.
9.    Fritz S., Hackert T., Hartwig W. et al. Bacterial translocation and infected pancreatic necrosis in acute necroizing pancreatitis derives from small bowel rather than from colon // Am. J. Surg. — 2010. — Vol. 200 (1). — P. 111 — 117.
10.    Hut’an M. J., Rashid Y., Novak S. How long to wait wish operations for necrotizing pancreatitis? // Article in Slovak Rozhl Chir. — 2010. — Vol. 89 (8). — P. 513 — 517.
11.    Navaneethan U., Vege S. S., Chari S. T., Baron T. H. Minimally invasive techniques in pancreatic necrosis // Pancreas. — 2009. — Vol. 38 (8). — P. 867 — 875.
12.    Wilcox C. M., Varadarajulu S., Morgan D., Christein J. Progress in the management of necrotizing pancreatitis // Exp. Rev. Gastroenterol. Hepatol. — 2010. — Vol. 4 (6). — P. 701 — 708.

Інше: С. 69—73.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 2 червня 2015 р.

Фелештинський Ярослав Петрович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
Е-mail: feleshtynsky@yahoo.com

 

Эффективность использования малоинвазивных методов лечения парапанкреатических осложнений при остром панкреатите

Я. П. Фелештинский, А. М. Бондаренко

Национальная медицинская академия последипломного образования
имени П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев

Цель работы — улучшить результаты лечения больных острым панкреатитом с парапанкреатическими осложнениями.
Материалы и методы. Проанализированы результаты комплексного лечения 276 больных острым панкреатитом. В основной группе для лечения острого панкреатита и его осложнений выполняли малоинвазивные вмешательства по разработанному в клинике алгоритму. В группе сравнения, по данным ретроспективного анализа, применяли традиционное лечение острого панкреатита в сочетании с открытыми хирургическими вмешательствами.
Результаты и обсуждение. У 23 (16,3 %) больных основной группы, имевших жидкостные образования объемом до 30 см3, эффективным было базисное консервативное лечение, 118 (83,6 %) больным выполнены пункции жидкостных образований под ультразвуковым контролем. Среди больных с абсцессами у 9 (6,4 %) диагностированы некротические секвестры забрюшинного пространства размером до 5 см. Им было показано лапароскопическое удаление секвестра из люмбального доступа. У 15 (10,6 %) больных с острыми псевдокистами, которые сочетались с проточной системой железы (ретенционные кисты) и имели высокий дебит поджелудочного сока, после дренирования и назначения в комплексном лечении препарата «Октра», выделения по дренажу прекратились в среднем на (6,0 ± 2,3) суток.
Выводы. Использование у больных острым панкреатитом разработанного диагностико-лечебного алгоритма с проведением каждые 3 — 5 дней ультразвукового исследования и каждые 14 дней компьютерной томографии способствует раннему выявлению парапанкреатических осложнений, обосновывает необходимость применения малоинвазивных вмешательств, таких как пункция жидкостных осложнений и их дренирование, а при наличии некротических секвестров — лапароскопическое их удаление, уменьшает прогрессирование осложнений панкреатита и летальность (с 20,0 % у больных группы сравнения до 2,8 % у больных основной группы).

Ключевые слова: острый панкреатит, парапанкреатические осложнения, абсцессы, забрюшинные флегмоны, малоинвазивные вмешательства, лапароскопия.

Список литературы:  
1.    Багненко С. Ф., Гольцев В. Р., Кабанов М. Ю. Острый панкреатит: проблемы и пути их решения // Харків. хір. шк. — 2009. — № 2.1 (33). — С. 69.
2.    Винокуров М. М., Савельев В. В., Амосов В. В. Хирургические вмешательства при инфицированных формах панкреонекроза // Хирургия: Журн. им. Н. И. Пирогова. — 2009. — № 11. — С. 23 — 26.
3.    Запорожченко Б. С., Шилов В. И., Бородаев И. Е. Диагностика и лечение осложненных форм острого деструктивного панкреатита // Клін. хір. — 2007. — № 2 — 3. — С. 92 — 93.
4.    Ившин В. Г., Ившин М. В. Черескожное лечение больных с панкреонекрозом и распространенным парапанкреатитом. — Тула: Гриф и К, 2013. — 24 с.
5.    Кондратенко П. Г., Васильев А. А., Конькова М. В. Острый панкреатит. — Донецк: Новый мир, 2008. — 352 с.
6.    Петрушенко В. В. Міні-інвазивні оперативні втручання в лікуванні інфікованого некротичного панкреатиту // Укр. журн. екстрем. мед. ім. Г. О. Можаєва. — 2008. — Т. 9, № 1. — С. 24 — 27.
7.    Хомяк І. В. Малотравматична позаочеревинна санація вогнищ панкреонекрозу в хірургічному лікуванні гострого некротичного панкреатиту // Клін. хірургія. — 2008. — № 11/12. — С. 76 — 77.
8.    Bollen Т. L., van Santvoort Н. С., Besselink M. G. et al. The Atlanta Classification of acute pancreatitis revisitedio // Br. J. Surg. — 2008. — Vol. 95. — P. 6 — 21.
9.    Fritz S., Hackert T., Hartwig W. et al. Bacterial translocation and infected pancreatic necrosis in acute necroizing pancreatitis derives from small bowel rather than from colon // Am. J. Surg. — 2010. — Vol. 200 (1). — P. 111 — 117.
10.    Hut’an M. J., Rashid Y., Novak S. How long to wait wish operations for necrotizing pancreatitis? // Article in Slovak Rozhl Chir. — 2010. — Vol. 89 (8). — P. 513 — 517.
11.    Navaneethan U., Vege S. S., Chari S. T., Baron T. H. Minimally invasive techniques in pancreatic necrosis // Pancreas. — 2009. — Vol. 38 (8). — P. 867 — 875.
12.    Wilcox C. M., Varadarajulu S., Morgan D., Christein J. Progress in the management of necrotizing pancreatitis // Exp. Rev. Gastroenterol. Hepatol. — 2010. — Vol. 4 (6). — P. 701 — 708.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

12. Оригінальні дослідження

 

Реконструкція рубцевих контрактур шиї перфорантними клаптями

П. О. Бадюл1, 2, С. В. Слєсаренко1, 2

1 ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»
2 Дніпропетровський центр термічної травми та пластичної хірургії

Мета роботи — визначити переваги і недоліки двох видів перфорантних клаптів для лікування тотальної рубцевої конт­рактури шиї.
Матеріали і методи. У статті представлена серія клінічних випадків хірургічного усунення тотальної рубцевої контрактури шиї із застосуванням перфорантних клаптів. Автори порівнюють два види перфорантних клаптів: надключичний клапоть і клапоть на дорсальній лопатковій артерії.
Результати та обговорення. У статті описані анатомічні особливості й технічні моменти формування клаптів, визначено їх переваги і недоліки.
Висновки. Для корекції тотальної рубцевої контрактури шиї слід віддавати перевагу пластиці перфорантними клаптями на надключичній артерії за умови збереження покривних тканин у донорських зонах. Перфорантні клапті з басейну дорсальної лопаткової артерії можуть бути вдалою альтернативою у випадках, коли інші донорські ділянки недоступні.

Ключові слова: рубцева контрактура шиї, перфорантний клапоть, надключичний клапоть, дорсальний скапулярний клапоть, пластичні операції, деформації тіла.

Список літератури:  
1.    Галич С. П., Лукач Э. В., Огородник Я. П., Гиндич О. А. и др. Использование надключичного лоскута для закрытия дефектов области нижней трети лица и шеи // Пласт. хир. и косметол. — 2012. — № 2. — С. 187 — 193.
2.    Слесаренко С. В., Бадюл П. А., Слесаренко К. С. Алгоритм пластической реконструкции раневых дефектов // Пластична, реконструктивна і естетична хірургія. 2015. — № 1 — 2. — С. 6 — 22.
3.    Angrigiani C., Grilli D., Karanas Y. et al. The dorsal scapular island flap: An alternative for head, neck, and chest reconstruction // Plast. Reconstr. Surg. — 2003. — Vol. 111. — P. 67 — 78.
4.    Hyakusoku H., Gao J. The «super-thin» flap // Br. J. Plast. Surg. — 1994. — Vol. 47. — P. 457 — 464.
5.    Lamberty B. G. The supra-clavicular axial patterned flap // Br. J. Plast. Surg. — 1979. — Vol. 32. — P. 131 — 133.
6.    Margulis A., Agam K., Icekson M. et al. The expanded supraclavicular flap, prefabricated with thoracoacromial vessels, for reconstruction of postburn anterior cervical conractures // Plast. Reconstr. Surg. — 2007. — Vol. 119. — P. 2072 — 2077.
7.    Norbert P., Magnus N. The tunneled supraclavicular island flap: An optimized technique for head and neck reconstruction // Plast. Reconstr. Surg. — 2000. — Vol. 105. — P. 842 — 851.
8.    Ogawa R., Hyakusoku H. Color Doppler ultrasonography in the planning of microvascular augmented super-thin (SVN: subdermal vascular network) flaps // Plast. Reconstr. Surg. — 2003. — Vol. 112. — Р. 822 — 828.
9.    Vinh V., van Anh T., Ogawa R., Hyakusoku H. Anatomical and clinical studies of the supraclavicular flap: Analysis of 103 flaps used to reconstruct neck scar contractures // Plast. Reconstr. Surg. — 2009. — Vol. 123. — P. 1471 — 1480.
10.    Vinh V., Ogawa R., Van A. et al. Reconstruction of neck scar contractures using supraclavicular flaps: Retrospective study of 30 cases // Plast. Reconstr. Surg. — 2007. — Vol. 119. — P. 130 — 135.

Інше: С. 74—80.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 24 листопада 2015 р.

Слєсаренко Сергій Володимирович, д. мед. н., проф., керівник Дніпропетровського центру термічної травми та пластичної хірургії
49064, м. Дніпропетровськ, просп. Сергія Нігояна, 53. Тел. (562) 36-14-35. E-mail: slesarenko@yahoo.com

 

Реконструкция рубцовых контрактур шеи перфорантными лоскутами

П. А. Бадюл1, 2, С. В. Слесаренко1, 2

1 ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины»
2 Днепропетровский центр термической травмы и пластической хирургии

Цель работы — определить преимущества и недостатки двух видов перфорантных лоскутов для лечения тотальной рубцовой контрактуры шеи.
Материалы и методы. В статье представлена серия клинических случаев хирургического устранения тотальной рубцовой контрактуры шеи с применением перфорантных лоскутов. Авторы сравнивают два вида перфорантных лоскутов: надключичный лоскут и лоскут на дорсальной лопаточной артерии.
Результаты и обсуждение. В статье описаны анатомические особенности и технические моменты формирования лоскутов, определены их преимущества и недостатки.
Выводы. Для коррекции тотальной рубцовой контрактуры шеи следует отдавать предпочтение пластике перфорантными лоскутами на надключичной артерии при условии сохранности покровных тканей в донорских зонах. Перфорантные лоскуты из бассейна дорсальной лопаточной артерии могут быть удачной альтернативой для случаев, когда другие донорские участки являются недоступными.

Ключевые слова: рубцовая контрактура шеи, перфорантный лоскут, надключичный лоскут, дорсальный скапулярный лоскут, пластические операции, деформации тела.

Список литературы:  
1.    Галич С. П., Лукач Э. В., Огородник Я. П., Гиндич О. А. и др. Использование надключичного лоскута для закрытия дефектов области нижней трети лица и шеи // Пласт. хир. и косметол. — 2012. — № 2. — С. 187 — 193.
2.    Слесаренко С. В., Бадюл П. А., Слесаренко К. С. Алгоритм пластической реконструкции раневых дефектов // Пластична, реконструктивна і естетична хірургія. 2015. — № 1 — 2. — С. 6 — 22.
3.    Angrigiani C., Grilli D., Karanas Y. et al. The dorsal scapular island flap: An alternative for head, neck, and chest reconstruction // Plast. Reconstr. Surg. — 2003. — Vol. 111. — P. 67 — 78.
4.    Hyakusoku H., Gao J. The «super-thin» flap // Br. J. Plast. Surg. — 1994. — Vol. 47. — P. 457 — 464.
5.    Lamberty B. G. The supra-clavicular axial patterned flap // Br. J. Plast. Surg. — 1979. — Vol. 32. — P. 131 — 133.
6.    Margulis A., Agam K., Icekson M. et al. The expanded supraclavicular flap, prefabricated with thoracoacromial vessels, for reconstruction of postburn anterior cervical conractures // Plast. Reconstr. Surg. — 2007. — Vol. 119. — P. 2072 — 2077.
7.    Norbert P., Magnus N. The tunneled supraclavicular island flap: An optimized technique for head and neck reconstruction // Plast. Reconstr. Surg. — 2000. — Vol. 105. — P. 842 — 851.
8.    Ogawa R., Hyakusoku H. Color Doppler ultrasonography in the planning of microvascular augmented super-thin (SVN: subdermal vascular network) flaps // Plast. Reconstr. Surg. — 2003. — Vol. 112. — Р. 822 — 828.
9.    Vinh V., van Anh T., Ogawa R., Hyakusoku H. Anatomical and clinical studies of the supraclavicular flap: Analysis of 103 flaps used to reconstruct neck scar contractures // Plast. Reconstr. Surg. — 2009. — Vol. 123. — P. 1471 — 1480.
10.    Vinh V., Ogawa R., Van A. et al. Reconstruction of neck scar contractures using supraclavicular flaps: Retrospective study of 30 cases // Plast. Reconstr. Surg. — 2007. — Vol. 119. — P. 130 — 135.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

13. Оригінальні дослідження

 

Досвід застосування ендовенозної радіочастотної облітерації в лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок

С. І. Саволюк1, М. І. Музь2, В. А. Ходос1

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 8

Мета роботи — вивчити ефективність радіочастотної облітерації (РЧО) і можливість її застосування в амбулаторних умовах при лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 38 хворих на ВХНК функціональних класів С2—С6 із застосуванням радіочастотного генератора VNUS Closure (Medical Technologist, CШA). Використовували катетери Closure FAST двох модифікацій — CF-7-7-60 і CF-7-7-100 з нагрівальним елементом довжиною 7 см. Оцінку стабільності оклюзії, подальшої облітерації та абляції великої та малої підшкірних вен після РЧО проводили за даними ультразвукового дуплексного ангіосканування, яке виконували на 2-гу—7-му добу, через 3, 6 і 12 міс. Динамічну оцінку клінічних результатів застосування РЧО проводили за допомогою клінічної шкали тяжкості хронічного захворювання вен (ХЗВ) VCSS (Venous Clinical Severity Score). Динаміку змін відстежували в період 14, 30, 60 і 180 діб після РЧО.
Результати та обговорення. Повної облітерації з ділянками абляції магістральних підшкірних вен через 12 міс після РЧО вдалося досягти у 91,31 % спостережень. У 2 (8,69 %) пацієнтів з 23 виявлено часткову реканалізацію малої підшкірної вени, у 4 (17,39 %) — наявність кукси великої підшкірної вени завдовжки 5 — 7 мм, в яку впадала одна приустьова притока з антеградним кровотоком. Істотне зменшення середнього ступеня тяжкості ХЗВ за шкалою VCSS після проведеного лікування свідчить про високу ефективність РЧО в лікуванні ВХНК.
Висновки. Радіочастотна облітерація — ефективний метод усунення вертикального рефлюксу при ХЗВ фунціональних класів С2—С6. Через 12 міс у більшості пацієнтів досягнуто повної облітерації з ділянками абляції магістральних підшкірних вен. Ступінь тяжкості ХЗВ за шкалою VCSS у терміни 14, 30, 60 діб після РЧО істотно зменшувався щодо попередніх показників і стабілізувався через 180 діб.

Ключові слова: варикозна хвороба, радіочастотна облітерація, ультразвукове дослідження.

Список літератури:  
1.    Чернуха Л. М., Гуч А. А., Боброва А. О. Применение эндовазальной лазерной коагуляции, радиочастотной абляции, рутинной флебэктомии при лечении варикозной болезни нижних конечностей // Клін. флебол. — 2014. — Т. 7, № 1. — С. 188 — 189.
2.    Braithwaite S. A., Braithwaite B. D. Clinical utility of the Covidien Closure Fast™ Endovenous Radiofrequency Ablation Catheter // Med. Devices (Auckl). — 2014. — Vol. 4 (7). — P. 179 — 185.
3.    Burihan M. C. Endovenous ablation (radiofrequency and laser) and foam sclerotherapy versus conventional surgery for great saphenous vein varices // Sao Paulo Med. J. — 2014. — Vol. 132 (1). — P. 69.
4.    Carroll C., Hummel S., Leaviss J. et al. Clinical effectiveness and cost-effectiveness of minimally invasive techniques to manage varicose veins: a systematic review and economic evaluation // Health Technol. Assess. — 2013. — Vol. 17 (48). — P. 1 — 141.
5.    García-Madrid C., Pastor Manrique J. O., Gómez-Blasco F.et al. Update on endovenous radio-frequency closure ablation of varicose veins // Ann. Vasc. Surg. — 2012. — Vol. 26 (2). — P. 281 — 291.
6.    Gloviczki P. Handbook of Venous Disorders Guidelines of the American Venous Forum. — Oxford University Press, USA, 2009. — P. 624.
7.    Helmy ElKaffas K., ElKashef O., ElBaz W. Great saphenous vein radiofrequency ablation versus standard stripping in the management of primary varicose veins-a randomized clinical trial // Angiology. — 2011. — Vol. 62 (1). — P. 49 — 54.
8.    Joh J. H., Kim W. S., Jung I. M. et al. Consensus for the Treatment of Varicose Vein with Radiofrequency Ablation // Vasc. Specialist Int. — 2014. — Vol. 30 (4). — P. 105 — 112.
9.    Merchant R. F., Pichot O., Myers K. A. Four-year follow-up on endovascular radiofrequency obliteration of great saphenous reflux // Dermatol. Surg. — 2005. — Vol. 31 (2). — P. 129 — 134.
10.    Nordon I. M., Hinchliffe R. J., Brar R. et al. A prospective double-blind randomized controlled trial of radiofrequency versus laser treatment of the great saphenous vein in patients with varicose veins // Ann. Surg. — 2011. — Vol. 254 (6). — Р. 876 — 881.
11.    Proebstle T. M., Alm J., Göckeritz O. et al. European Closure Fast Clinical Study Group. Three-year European follow-up of endovenous radiofrequencypowered segmental thermal ablation of the great saphenous vein with or without treatment of calf varicosities // J. Vasc. Surg. — 2011. — Vol. 54 (1). — P. 146 — 152.
12.    Shepherd A. C., Gohel M. S., Brown L. C. et al. Randomized clinical trial of VNUS ClosureFAST radiofrequency ablation versus laser for varicose veins // Br. J. Surg. — 2010. — Vol. 97 (6). — P. 810 — 818.
13.    Vasquez M. A., Rabe E., Robert B. et al. Revision of the venous clinical severity score: Venous outcomes consensus statement: Special communication of the American Venous Forum Ad Hoc Outcomes Working Group // J. Vasc. Surg. — 2010. — Vol. 52 (5). — Р. 1387 — 1396.
14.    Whitely M. Радиочастотная аблация при недостаточности поверхностных и перфорантных вен по методу «Venous Closure» // Флеболимфол. — 2004. — № 22. — С. 1.

Інше: С. 81—84.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 25 січня 2016 р.

Ходос Валентин Андрійович, д. мед. н., асистент кафедри хірургії та судинної хірургії
Е-mail: vkhodos@ukr.net

 

Опыт применения эндовенозной радиочастотной облитерации в лечении варикозной болезни нижних конечностей

С. И. Саволюк1, Н. И. Музь2, В. А. Ходос1

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 8

Цель работы — изучить эффективность радиочастотной облитерации (РЧО) и возможность ее применения в амбулаторных условиях при лечении варикозной болезни нижних конечностей (ВБНК).
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 38 больных с ВБНК функциональных классов С2—С6 с применением радиочастотного генератора VNUS Closure (Medical Technologist, CШA). Использовали катетеры Closure FAST двух модификаций — CF-7-7-60 и CF-7-7-100 с нагревательным элементом длиной 7 см. Оценку стабильности окклюзии, дальнейшей облитерации и абляции большой и малой подкожных вен после РЧО проводили по данным ультразвукового дуплексного ангиосканирования, которое выполняли на 2 — 7-е сутки, через 3, 6 и 12 мес. Динамическую оценку клинических результатов применения РЧО проводили с помощью клинической шкалы тяжести хронического заболевания вен (ХЗВ) VCSS (Venous Clinical Severity Score). Динамику изменений отслеживали в период 14, 30, 60 и 180 сут после РЧО.
Результаты и обсуждение. Полной облитерации с участками абляции магистральных подкожных вен через 12 мес после РЧО удалось достичь в 91,31 % наблюдений. У 2 (8,69 %) пациентов из 23 выявлена частичная реканализация малой подкожной вены, у 4 (17,39 — наличие культи большой подкожной вены длиной 5 — 7 мм, в которую впадал один приустевый приток с антеградным кровотоком. Существенное уменьшение средней степени тяжести ХЗВ по шкале VCSS после проведенного лечения свидетельствует о высокой эффективности РЧО в лечении ВБНК.
Выводы. Радиочастотная облитерация — эффективный метод устранения вертикального рефлюкса у пациентов с ХЗВ фунциональных классов С2—С6. Через 12 мес у большинства пациентов достигнута полная облитерация с участками абляции магистральных подкожных вен. Степень тяжести ХЗВ по шкале VCSS в сроки 14, 30, 60 сут после РЧО существенно уменьшалась относительно предыдущих показателей и стабилизировалась через 180 сут.

Ключевые слова: варикозная болезнь, радиочастотная облитерация, ультразвуковое исследование.

Список литературы:  
1.    Чернуха Л. М., Гуч А. А., Боброва А. О. Применение эндовазальной лазерной коагуляции, радиочастотной абляции, рутинной флебэктомии при лечении варикозной болезни нижних конечностей // Клін. флебол. — 2014. — Т. 7, № 1. — С. 188 — 189.
2.    Braithwaite S. A., Braithwaite B. D. Clinical utility of the Covidien Closure Fast™ Endovenous Radiofrequency Ablation Catheter // Med. Devices (Auckl). — 2014. — Vol. 4 (7). — P. 179 — 185.
3.    Burihan M. C. Endovenous ablation (radiofrequency and laser) and foam sclerotherapy versus conventional surgery for great saphenous vein varices // Sao Paulo Med. J. — 2014. — Vol. 132 (1). — P. 69.
4.    Carroll C., Hummel S., Leaviss J. et al. Clinical effectiveness and cost-effectiveness of minimally invasive techniques to manage varicose veins: a systematic review and economic evaluation // Health Technol. Assess. — 2013. — Vol. 17 (48). — P. 1 — 141.
5.    García-Madrid C., Pastor Manrique J. O., Gómez-Blasco F.et al. Update on endovenous radio-frequency closure ablation of varicose veins // Ann. Vasc. Surg. — 2012. — Vol. 26 (2). — P. 281 — 291.
6.    Gloviczki P. Handbook of Venous Disorders Guidelines of the American Venous Forum. — Oxford University Press, USA, 2009. — P. 624.
7.    Helmy ElKaffas K., ElKashef O., ElBaz W. Great saphenous vein radiofrequency ablation versus standard stripping in the management of primary varicose veins-a randomized clinical trial // Angiology. — 2011. — Vol. 62 (1). — P. 49 — 54.
8.    Joh J. H., Kim W. S., Jung I. M. et al. Consensus for the Treatment of Varicose Vein with Radiofrequency Ablation // Vasc. Specialist Int. — 2014. — Vol. 30 (4). — P. 105 — 112.
9.    Merchant R. F., Pichot O., Myers K. A. Four-year follow-up on endovascular radiofrequency obliteration of great saphenous reflux // Dermatol. Surg. — 2005. — Vol. 31 (2). — P. 129 — 134.
10.    Nordon I. M., Hinchliffe R. J., Brar R. et al. A prospective double-blind randomized controlled trial of radiofrequency versus laser treatment of the great saphenous vein in patients with varicose veins // Ann. Surg. — 2011. — Vol. 254 (6). — Р. 876 — 881.
11.    Proebstle T. M., Alm J., Göckeritz O. et al. European Closure Fast Clinical Study Group. Three-year European follow-up of endovenous radiofrequencypowered segmental thermal ablation of the great saphenous vein with or without treatment of calf varicosities // J. Vasc. Surg. — 2011. — Vol. 54 (1). — P. 146 — 152.
12.    Shepherd A. C., Gohel M. S., Brown L. C. et al. Randomized clinical trial of VNUS ClosureFAST radiofrequency ablation versus laser for varicose veins // Br. J. Surg. — 2010. — Vol. 97 (6). — P. 810 — 818.
13.    Vasquez M. A., Rabe E., Robert B. et al. Revision of the venous clinical severity score: Venous outcomes consensus statement: Special communication of the American Venous Forum Ad Hoc Outcomes Working Group // J. Vasc. Surg. — 2010. — Vol. 52 (5). — Р. 1387 — 1396.
14.    Whitely M. Радиочастотная аблация при недостаточности поверхностных и перфорантных вен по методу «Venous Closure» // Флеболимфол. — 2004. — № 22. — С. 1.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

14. Оригінальні дослідження

 

Вивчення здатності збудників флегмон м’яких тканин до формування біоплівок

О. М. Петренко1, Б. Г. Безродний1, О. Л. Бондарчук2

1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
2 Київська міська клінічна лікарня № 4

Мета роботи — дослідити здатність збудників флегмон м’яких тканин утворювати біоплівки в післяопераційний період.
Матеріали і методи. Вивчено перебіг ранового процесу в 127 (85 чоловіків та 42 жінкок) пацієнтів з абсцесами та флегмонами м’яких тканин різної локалізації. Середній вік хворих (52,4 ± 4,6) року. Всіх пацієнтів було прооперовано (адекватне розкриття та санація гнійного вогнища з дренуванням). У післяопераційний період проводили моніторинг основних показників, визначали чутливість мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів, методом мікроскопії досліджували зразки тканин з ранових поверхонь на предмет формування біоплівки.
Результати та обговорення. Встановлено, що мікроорганізмами, які спричиняли гнійні процеси, були грамнегативні бактерії. Під час загоєння, починаючи з 3-ї доби післяопераційного періоду, на поверхні рани утворюються елементи біоплівок. Виявлено пряму кореляційну залежність між здатністю мікроорганізмів утворювати бактеріальну плівку і тривалістю захворювання. У разі зменшення ознак системного запалення та формування грануляцій біоплівки в рані не спостерігали.
Висновки. Мікроорганізми мають властивість утворювати бактеріальні плівки in vitro протягом 18 — 24 год, що свідчить про здатність штамів мікроорганізмів формувати агресивне співтовариство. Селекція найбільш життєздатних штамів відбувається на 3-тю добу після оперативного втручання. Її виявлено у 5 % спостережень. Наявність біоплівки є критерієм хронізації ранового процесу, що слід ураховувати під час лікування.

Ключові слова: флегмони м’яких тканин, біоплівка, мікроскопія.

Список літератури:  
1.    Балко О. В., Авдеева Л. В. Структурні компоненти і особливості організації біоплівки Pseudomonas aeruginosa // Мікробіол. журн. — 2010. — Т. 72, № 4. — С. 28 — 32.
2.    Бухарин О. В., Гинзбург Л. В., Романова Ю. М. Механизмы выживания бактерий. — М.: Медицина, 2005. — 367 c.
3.    Гланц С. Медико-биологическая статистика: Пер. с англ. — М.: Практика, 1998. — 496 c.
4.    Ерюхин И. А., Хрупкин В. А., Бадиков В. М. Хирургические инфекции: Рук-во. — СПб.: Питер, 2003. — 588 c.
5.    Романова Ю. М., Диденко Л. В., Толордава Э. Р. Биопленки патогенных бактерий и их роль в хронизации инфекционного процесса. Поиск средств борьбы с биопленками // Вестн. РАМН. — 2011. — № 10. — С. 31 — 38.
6.    Фадеев С. В., Тарасенко В. С. Формирование биоплёнок микрофлорой трофических язв у больных сахарным диабетом ІІ типа // Материалы конф. «Сахарный диабет и хирургические инфекции». — М., 2013. — С. 148 — 150.
7.    Bester E. et al. Metabolic differentiation in biofilms as indicated by carbon dioxide production rates // Appl. Environ. Microbiol. — 2010. — Vol. 76, N 4. — P. 1189 — 1197.
8.    Bjarnsholt T. et al. Why chronic wounds will not heal: a novel hypothesis / Wound Repair Regen. — 2008. — Vol. 16, N 1. — P. 2 — 10.
9.    Dietrich L. E. et al. The phenazine pyocyanin is a terminal signalling factor in the quorum sensing network of Pseudomonas aeruginosa // Mol. Microbiol. — 2006. — Vol. 61, N 5. — P. 1308 — 1321.
10.    Edwards R., Harding K. G. Bacteria and wound healing // Curr. Opin. Infect. Dis. — 2004. — N 17 (2). — P. 91 — 96.
11.    Hurlow J., Bowler P. G. Clinical experience with wound biofilm and management: a case series // Ostomy Wound Manage. — 2009. — Vol. 55, N 4. — P. 38 — 49.
12.    Kaehn K., Eberlein T. In-vitro test for comparing the efficacy of wound rinsing solutions // Br. J. Nurs. — 2009. — Vol. 18, N 11. — P. 4 — 10.
13.    Vowden K. R., Vowden P. Wound debridement, Part 1: non-sharp techniques // J. Wound Care. — 1999. — Vol. 8, N 5. — P. 237 — 240.
14.    Xavier J. B., Foster K. R. Cooperation and conflict in microbial biofilms // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 2007. — Vol. 104, N 3. — P. 876 — 881.
15.    Ziebuhr W. et al. Nosocomial infections by Staphylococcus epidermidis: how a commensal bacterium turns into a pathogen // Int. J. Antimicr. Agents. — 2006. — Vol. 28, suppl. 1. — P. 14 — 20.

Інше: С. 85—89.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 26 липня 2015 р.

Петренко Олег Миколайович, к. мед. н., асистент кафедри хірургії № 2
01030, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 13. Е-mail: olegnpetrenko@ukr.net

 

Изучение способности возбудителей флегмон мягких тканей формировать биопленки

О. Н. Петренко1, Б. Г. Безродный1, О. Л. Бондарчук2

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Киевская городская клиническая больница № 4

Цель работы — исследовать способность возбудителей флегмон мягких тканей формировать биопленки в послеоперационный период.
Материалы и методы. Изучено течение раневого процесса у 127 (85 мужчин и 42 женщин) пациентов с абсцессами и флегмонами мягких тканей разной локализации. Средний возраст больных (52,4 ± 4,6) года. Всем пациентам проводили оперативное лечение (адекватное раскрытие и санацию гнойного очага с дренированием). В послеоперационный период осуществляли мониторинг общепринятых биологических показателей, изучали чувствительность микроорганизмов к антибактериальным препаратам, методом микроскопии исследовали образцы тканей с поверхности ран на предмет формирования биопленки.
Результаты и обсуждение. Установлено, что возбудителями гнойных процессов были грамотрицательные бактерии. В процессе заживления, начиная с 3-х суток послеоперационного периода, на поверхности ран формируются элементы биопленок. Обнаружена прямая корреляционная зависимость способности микроорганизмов образовывать биопленку от длительности заболевания. В случае уменьшения признаков воспаления и образования грануляций биопленки в ране не наблюдали.
Выводы. Микроорганизмы имеют свойство образовывать бактериальные пленки in vitro в течение 18 — 24 ч, что свидетельствует о способности штаммов микроорганизмов формировать агрессивное сообщество. Селекция наиболее жизнеспособных штаммов происходит на 3-и сутки после оперативного вмешательства. Она обнаружена в 5 % наблюдений. Наличие биопленки является критерием хронизации раневого процесса, что необходимо учитывать в процессе лечения.

Ключевые слова: флегмона мягких тканей, биопленка, микроскопия.

Список литературы:  
1.    Балко О. В., Авдеева Л. В. Структурні компоненти і особливості організації біоплівки Pseudomonas aeruginosa // Мікробіол. журн. — 2010. — Т. 72, № 4. — С. 28 — 32.
2.    Бухарин О. В., Гинзбург Л. В., Романова Ю. М. Механизмы выживания бактерий. — М.: Медицина, 2005. — 367 c.
3.    Гланц С. Медико-биологическая статистика: Пер. с англ. — М.: Практика, 1998. — 496 c.
4.    Ерюхин И. А., Хрупкин В. А., Бадиков В. М. Хирургические инфекции: Рук-во. — СПб.: Питер, 2003. — 588 c.
5.    Романова Ю. М., Диденко Л. В., Толордава Э. Р. Биопленки патогенных бактерий и их роль в хронизации инфекционного процесса. Поиск средств борьбы с биопленками // Вестн. РАМН. — 2011. — № 10. — С. 31 — 38.
6.    Фадеев С. В., Тарасенко В. С. Формирование биоплёнок микрофлорой трофических язв у больных сахарным диабетом ІІ типа // Материалы конф. «Сахарный диабет и хирургические инфекции». — М., 2013. — С. 148 — 150.
7.    Bester E. et al. Metabolic differentiation in biofilms as indicated by carbon dioxide production rates // Appl. Environ. Microbiol. — 2010. — Vol. 76, N 4. — P. 1189 — 1197.
8.    Bjarnsholt T. et al. Why chronic wounds will not heal: a novel hypothesis / Wound Repair Regen. — 2008. — Vol. 16, N 1. — P. 2 — 10.
9.    Dietrich L. E. et al. The phenazine pyocyanin is a terminal signalling factor in the quorum sensing network of Pseudomonas aeruginosa // Mol. Microbiol. — 2006. — Vol. 61, N 5. — P. 1308 — 1321.
10.    Edwards R., Harding K. G. Bacteria and wound healing // Curr. Opin. Infect. Dis. — 2004. — N 17 (2). — P. 91 — 96.
11.    Hurlow J., Bowler P. G. Clinical experience with wound biofilm and management: a case series // Ostomy Wound Manage. — 2009. — Vol. 55, N 4. — P. 38 — 49.
12.    Kaehn K., Eberlein T. In-vitro test for comparing the efficacy of wound rinsing solutions // Br. J. Nurs. — 2009. — Vol. 18, N 11. — P. 4 — 10.
13.    Vowden K. R., Vowden P. Wound debridement, Part 1: non-sharp techniques // J. Wound Care. — 1999. — Vol. 8, N 5. — P. 237 — 240.
14.    Xavier J. B., Foster K. R. Cooperation and conflict in microbial biofilms // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 2007. — Vol. 104, N 3. — P. 876 — 881.
15.    Ziebuhr W. et al. Nosocomial infections by Staphylococcus epidermidis: how a commensal bacterium turns into a pathogen // Int. J. Antimicr. Agents. — 2006. — Vol. 28, suppl. 1. — P. 14 — 20.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

15. Оригінальні дослідження

 

Закриття дефектів м’яких тканин різної локалізації із застосуванням «пропелерних» клаптів

С. П. Галич, О. Ю. Дабіжа, О. В. Резніков, Д. В. Боровик, О. А. Гиндич, М. І. Гребень

ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України», Київ

Мета — поліпшити функціональні та естетичні результати хірургічного лікування дефектів тканин різної локалізації шляхом застосування «пропелерних» клаптів.
Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебував 61 пацієнт (24 жінки та 37 чоловіків) віком від 19 до 53 років з дефектами тканин різної локалізації, для закриття яких використовували «пропелерні» клапті. У доопераційний період для локації живильних «ніжок» клаптів, запланованих для транспозиції, та окремих перфорантних судин проводили ультразвукову діагностику з використанням портативного датчика Допплера (8 МГц). У 9 найскладніших випадках виконали комп’ютерну томографію з контрастуванням.
Результати. За допомогою «пропелерних» клаптів вдалося закрити складні за конфігурацією дефекти тканин різної локалізації, що дало змогу в деяких випадках розглядати транспозицію таких комплексів тканин як метод вибору. Віддалені наслідки операцій засвідчили, що «пропелерні» перфорантні клапті є перспективними для закриття порівняно невеликих тканинних дефектів, особливо в дистальних відділах кінцівок.
Висновки. Перевагою використання «пропелерних» перфорантих клаптів є первинне закриття тканинного дефекту пластичним матеріалом, який найбільше відповідає за своїми характеристиками втраченим тканинам, та відсутність функціональних порушень з мінімальними естетичними вадами в донорській зоні.

Ключові слова: дефект тканин, «пропелерний» клапоть, перфорантні судини.

Список літератури:  
1.    Blondeel P. N., Morris S. F., Hallock G. G., Neligan P. C. Perforator Flaps: Anatomy, Technique, & Clinical Applications. — 2nd еd. — CRC Press, 2013. — 1486 p.
2.    Hyakusoku H., Yamamoto T., Fumiiri M. The propeller flap method // Br. J. Plast. Surg. — 1991. — Vol. 44. — Р. 53 — 54.
3.    Hyakusoku H., Orgill D. P., Teot L. et al. Color atlas of burn reconstructive surgery. — Berlin; Heidelberg: Springer Verlag, 2010. — 499 p.
4.    Katsaros J. Use of tensor fasciae latae flap to cover a chest-wall defect // Plast. Reconstr. Surg. — 1982. — Vol. 69. — Р. 1007 — 1009.
5.    Lu T. C., Lin C. H., Lin Y. T. et al. Versatility of the pedicled peroneal artery perforator flaps for soft-tissue coverage of the lower leg and foot defects // J. Plast. Reconstr. Aesthet. Surg. — 2011. — Vol. 64 (3). — Р. 386 — 393.
6.    Meky M. Techniques and applications of free style gluteal perforator flaps in sacro-perineal reconstruction // Egypt J. Plast. Reconstr. Surg. — 2011. — Vol. 35, N 2. — P. 259 — 265.
7.    Murakami M., Hyakusoku H., Ogawa D. The multilobed propeller flap method // Plast. Reconstr. Surg. — 2005. — Vol. 116, N 2. — P. 599 — 604.
8.    Pignatti M., Ogawa R., Hallock G. et al. The «Tokyo» Consensus on Propeller Flaps  // Plast. Reconstr. Surg. — 2011. — Vol. 127. — Р. 716 — 722.
9.    Teo T. C. Perforator local flaps in lower limb reconstruction // Cir. Plas. Iberolatinoam. — 2006. — Vol. 32. — Р. 287 — 292.
10.    Wong C. H., Cui F., Tan B. K. et al. Nonlinear finite element simulations to elucidate the determinants of perforator patency in propeller flaps // Ann. Plast. Surg. — 2007. — Vol. 59. — Р. 672 — 678.

Інше: С. 90—96.   

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 2 вересня 2015 р.

Галич Сергій Петрович, д. мед. н., проф., керівник відділу мікросудинної, пластичної та відновлювальної хірургії
E-mail: lesha99@yandex.ua

 

Закрытие дефектов мягких тканей разной локализации с применением «пропеллерных» лоскутов

С. П. Галич, А. Ю. Дабижа, А. В. Резников, Д. В. Боровик, О. А. Гиндич, Н. И. Гребень

ГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины», Киев

Цель работы — улучшить функциональные и эстетические результаты хирургического лечения дефектов тканей разной локализации путем использования «пропеллерных» лоскутов.
Материалы и методы. Под нашим наблюдением находился 61 пациент (24 женщины и 37 мужчин) в возрасте от 19 до 53 лет с дефектами тканей разной локализации, у которых использовались «пропеллерные» лоскуты. В дооперационный период для локации питающих «ножек» лоскутов, запланированных для транспозиции, и отдельных перфорантных сосудов проводили ультразвуковую диагностику с использованием портативного датчика Допплера (8 МГц). В 9 наиболее сложных случаях выполнили компьютерную томографию с контрастированием.
Результаты и обсуждение. С помощью «пропеллерных» лоскутов удалось закрыть сложные по конфигурации дефекты тканей разной локализации, что позволило в ряде случаев рассматривать транспозицию таких комплексов тканей как метод выбора. Отдаленные результаты операций показали, что «пропеллерные» перфорантные лоскуты перспективны при сравнительно небольших тканевых дефектах, особенно в дистальных отделах конечностей.
Выводы. Преимуществом использования «пропеллерных» перфорантых лоскутов является первичное закрытие тканевого дефекта пластическим материалом, максимально соответствующим по своим характеристикам утраченным тканям, и отсутствие функциональных нарушений с минимальными эстетическими изъянами в донорской зоне.

Ключевые слова: дефект тканей, «пропеллерный» лоскут, перфорантные сосуды.

Список литературы:  
1.    Blondeel P. N., Morris S. F., Hallock G. G., Neligan P. C. Perforator Flaps: Anatomy, Technique, & Clinical Applications. — 2nd еd. — CRC Press, 2013. — 1486 p.
2.    Hyakusoku H., Yamamoto T., Fumiiri M. The propeller flap method // Br. J. Plast. Surg. — 1991. — Vol. 44. — Р. 53 — 54.
3.    Hyakusoku H., Orgill D. P., Teot L. et al. Color atlas of burn reconstructive surgery. — Berlin; Heidelberg: Springer Verlag, 2010. — 499 p.
4.    Katsaros J. Use of tensor fasciae latae flap to cover a chest-wall defect // Plast. Reconstr. Surg. — 1982. — Vol. 69. — Р. 1007 — 1009.
5.    Lu T. C., Lin C. H., Lin Y. T. et al. Versatility of the pedicled peroneal artery perforator flaps for soft-tissue coverage of the lower leg and foot defects // J. Plast. Reconstr. Aesthet. Surg. — 2011. — Vol. 64 (3). — Р. 386 — 393.
6.    Meky M. Techniques and applications of free style gluteal perforator flaps in sacro-perineal reconstruction // Egypt J. Plast. Reconstr. Surg. — 2011. — Vol. 35, N 2. — P. 259 — 265.
7.    Murakami M., Hyakusoku H., Ogawa D. The multilobed propeller flap method // Plast. Reconstr. Surg. — 2005. — Vol. 116, N 2. — P. 599 — 604.
8.    Pignatti M., Ogawa R., Hallock G. et al. The «Tokyo» Consensus on Propeller Flaps  // Plast. Reconstr. Surg. — 2011. — Vol. 127. — Р. 716 — 722.
9.    Teo T. C. Perforator local flaps in lower limb reconstruction // Cir. Plas. Iberolatinoam. — 2006. — Vol. 32. — Р. 287 — 292.
10.    Wong C. H., Cui F., Tan B. K. et al. Nonlinear finite element simulations to elucidate the determinants of perforator patency in propeller flaps // Ann. Plast. Surg. — 2007. — Vol. 59. — Р. 672 — 678.

Дополнительная информация:
 

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська

16. ОРИ­ГІ­НАЛЬ­НІ ДОС­ЛІД­ЖЕН­НЯ

 

Ефективність кеторолаку в лікуванні гострого болю після абдомінальних операцій

В. Г. Мішалов1, Л. Ю. Маркулан1, С. М. Гойда1, С. М. Вамуш2

1 Національний медичний університет імені. О. О. Богомольця, Київ
2 Олександрівська клінічна лікарня міста Києва

Мета роботи — визначити ефективність кеторолаку в лікуванні гострого болю після абдомінальних операцій.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 74 хворих (38 (51,4 %) чоловіків та 36 (48,6 %) жінок) віком від 19 до 61 року (середній вік — (39,01 ± 1,13) року), які проходили лікування в Олександрівській міській клінічній лікарні міста Києва протягом 2015 р. Апендектомію з приводу гострого флегмонозного або гангренозного апендициту виконано 18 (24,3 %) хворим, лапароскопічну холецистектомію з приводу гострого калькульозного холециститу — 24 (32,4 %), герніопластику пахового каналу за Ліхтенштейном з приводу невправної пахової кили — 15 (20,3 %), герніопластику передньої черевної стінки проленовою сіткою з абдомінопластикою з приводу післяопераційної вентральної грижі — 17 (23,0 %). Знеболювання в після­операційний період проводили за методикою «сходової анальгезії» із застосуванням на першому етапі кеторолаку трометаміну («Кетолонг-Дарниця»). Препарат вводили в першу добу після операції в дозі 30 мг внутрішньом’язово через 8 год тричі, в наступні дві доби — за вимогою хворого. За відсутності знеболювального ефекту додавали послідовно слабкі та сильні опіоїди. Больовий синдром оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (0 — 100 мм) та цифровою рейтинговою шкалою.
Результати та обговорення. Після введення пролонгованої форми кеторолаку відзначено вірогідне зниження середнього бала і ступеня тяжкості больового синдрому протягом наступних 8 год незалежно від характеру оперативного втручання. В першу добу післяопераційного періоду застосовано 222 дози препарату (3 дози на хворого), на другу добу — 165 доз ((2,20 ± 0,08) дози на хворого), на третю — 107 доз ((1,40 ± 0,09) дози на хворого), всі р < 0,05. Додаткового одноразового введення наркотичних анальгетиків потребували 6 (8,1 %) хворих у першу добу і двоє з них — на другу добу. Таким чином, протягом трьох діб післяопераційного періоду застосовано 8 доз наркотичних анальгетиків ((0,11 ± 0,05) дози на хворого).
Висновки. Призначення пролонгованої форми кеторолаку в дозі 30 мг внутрішньом’язово для усунення гострого болю після абдомінальних операцій забезпечує вірогідне зниження середнього бала та ступеня тяжкості больового синдрому протягом 8 годин після ін’єкції препарату, найбільш виражене у перші 4 год, і не залежить від характеру оперативного втручання. Протягом післяопераційного періоду потреба у застосуванні пролонгованої форми кеторолаку для усунення гострого болю суттєво зменшується від 3 доз на хворого у першу добу до (2,20 ± 0,08) дози на другу добу і (1,40 ± 0,09) дози на третю добу (всі р < 0,05). Застосування пролонгованої форми кеторолаку зменшує потребу в призначенні наркотичних анальгетиків (у середньому (0,11 ± 0,05) дози на хворого) в перші дві доби післяопераційного періоду та асоціюється з доброю переносністю препарату.

Ключові слова: апендектомія, лапароскопічна холецистектомія, герніопластика, післяопераційний біль, кеторолак.

Список літератури:  
1.    Бююль А., Цёфель П. SPSS: Искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей: Пер. с нем. — СПб: ДиаСофтЮП, 2005. — 608 с.
2.    Apfelbaum J. L., Chen C., Mehta S. S., Gan T. J. Postoperative pain experience: Results from a national survey suggest postoperative pain continues to be undermanaged // Anesth. Analg. — 2003. — Vol. 97. — P. 534 — 540.
3.    Benhamou D., Berti M., Brodner G. et al. Postoperative Analgesic Therapy Observational Survey (PATHOS): a practice pattern study in 7 central/southern European countries // Pain. — 2008. — Vol. 136. — P. 134 — 141.
4.    Block B. M., Liu S. S., Rowlingson A. J. et al. Efficacy of postoperative epidural analgesia: a meta-analysis // JAMA. — 2003. — Vol. 290. — P. 2455 — 2463.
5.    Breivik H., Borchgrevink P. C., Allen S. M. et al. Assessment of pain // Br. J. Anaesth. — 2008. — Vol. 101 (1). — P. 17 — 24.
6.    Chou R., Gordon D. B., de Leon-Casasola O. A. et al. Management of Postoperative Pain: A Clinical Practice Guideline From the American Pain Society, the American Society of Regional Anesthesia and Pain Medicine, and the American Society of Anesthesiologists’ Committee on Regional Anesthesia, Executive Committee, and Administrative Council // J. Pain. — 2016. — Vol. 17 (2). — P. 131 — 157.
7.    Elia N., Lysakowski C., Tramer M. R. Does multimodal analgesia with acetaminophen, nonsteroidal anti-inflammatory drugs, or selective cyclooxygenase-2 inhibitors and patientcontrolled analgesia morphine offer advantages over morphine alone? // Anesthesiol. — 2005. — Vol. 103. — P. 1296 — 1304.
8.    Fletcher D., Fermanian C., Mardaye A., Aegerter P. Pain and Regional Anesthesia Committee of the French Anesthesia and Intensive Care Society (SFAR). A patient-based national survey on postoperative pain management in France reveals signifi cant achievements and persistent challenges // Pain. — 2008. — Vol. 137. — P. 441 — 451.
9.    Gan T. J., Habib A. S., Miller T. E. et al. Incidence, patient satisfaction, and perceptions of postsurgical pain: Results from a US national survey // Curr. Med. Res. Opin. — 2014. — Vol. 30. — P. 149 — 160.
10.    http://www.apteka.ua/article/11646
11.    http://www.paincommunitycentre.org/article/acute-postoperative-pain-definition-acute-pain
12.    Ip H. Y., Abrishami A., Peng P. W. et al. Predictors of postoperative pain and analgesic consumption: a qualitative systematic review // Anesthesiol. — 2009. — Vol. 111. — P. 657 — 677.
13.    McDaid C., Maund E., Rice S. et al. Paracetamol and selective and non-selective non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) for the reduction of morphine-related side effects after major surgery: A systematic review // Health Technol. Assess. — 2010. — Vol. 14. — P. 1 — 153.
14.    Phillip D. M. JCAHO рain management standards are unveiled. Joint Commission on Accreditation of Healthcare Organizations // JAMA. — 2000. — Vol. 284. — P. 428 — 429.
15.    Sinatra R. Causes and consequences of inadequate management of acute pain // Pain Med. — 2010. — N 11. — P. 1859 — 1871.
16.    Sommer M., de Rijke J. M., van Kleef M. et al. The prevalence of postoperative pain in a sample of 1490 surgical inpatients // Eur. J. Anaesthesiol. — 2008. — Vol. 25. — P. 267 — 274.
17.    Sommer M., de Rijke J. M., van Kleef M. et al. Predictors of acute postoperative pain after elective surgery // Clin. J. Pain. — 2010. — Vol. 26. — P. 87 — 94.
18.    WHO: Expert Commitee of Drug Dependence: twenty fifth Report Series 775. — Geneva: WHO, 1989. — P. 48.

Інше: С. 97—102.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 22 січня 2016 р.

Мішалов Володимир Григорович, д. мед. н., проф., зав. кафедри
01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. Тел. (44) 255-15-60
 

 

Эффективность кеторолака в лечении острой боли после абдоминальных операций

В. Г. Мишалов1, Л. Ю. Маркулан1, С. М. Гойда1, С. М. Вамуш2

1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев
2 Александровская клиническая больница города Киева

Цель работы — определить эффективность кеторолака в лечении острой боли после абдоминальных операций.
Материалы и методы. В исследование включены 74 больных (38 (51,4 %) мужчин и 36 (48,6 %) женщин) в возрасте от 19 до 61 года (средний возраст — (39,01 ± 1,13) года, проходивших лечение в Александровской клинической больнице города Киева в течение 2015 г. Аппендэктомия по поводу острого флегмонозного или гангренозного аппендицита выполнена 18 (24,3 %) больным, лапароскопическая холецистэктомия по поводу острого калькулезного холецистита — 24 (32,4 %), герниопластика пахового канала по Лихтенштейну по поводу невправимой паховой грыжи — 15 (20,3 %), герниопластика передней брюшной стенки проленовой сеткой с абдоминопластикой по поводу послеоперационной вентральной грыжи — 17 (23,0 %). Обезболивание в послеоперационный период проводили по методике «лестничной  аналгезии» с применением на первом этапе кеторолака трометамина («Кетолонг-Дарница»). Препарат вводили в первые сутки после операции в дозе 30 мг внутримышечно через 8 ч трижды, в последующие двое суток — по требованию больного. При отсутствии аналгезирующего эффекта добавляли последовательно слабые и сильные опиоиды. Болевой синдром оценивали по визуальной аналоговой шкале (0 — 100 мм) и цифровой рейтинговой шкале.
Результаты и обсуждение. После введения пролонгированной формы кеторолака отмечено достоверное снижение среднего балла и степени тяжести болевого синдрома в течение следующих 8 ч независимо от характера оперативного вмешательства. В первые сутки послеоперационного периода применили 222 дозы (3 дозы на больного), во вторые — 165 доз ((2,20 ± 0,08) дозы на больного), на третьи — 107 доз ((1,40 ± 0,09) дозы на больного), все р < 0,05. Дополнительного однократного введения наркотических аналгетиков требовали 6 (8,1 %) больных в первые сутки и двое из них — на вторые сутки. Таким образом, в течение трех суток послеоперационного периода применили 8 доз наркотических аналгетиков (в среднем (0,11 ± 0,05) дозы на больного).
Выводы. Применение пролонгированной формы кеторолака в дозе 30 мг внутримышечно для устранения острой боли после абдоминальных операций обеспечивает достоверное снижение среднего балла и степени тяжести болевого синдрома в течение 8 ч после инъекции препарата, наиболее выраженное в первые 4 ч, и не зависит от характера оперативного вмешательства. В течение послеоперационного периода потребность в применении пролонгированной формы кеторолака для устранения острой боли существенно уменьшается от 3 доз на больного в первые сутки до (2,20 ± 0,08) дозы на вторые сутки и (1,40 ± 0,09) дозы на третьи сутки (все р < 0,05). Использование пролонгированной формы кеторолака уменьшает потребность в назначении наркотических аналгетиков (в среднем — (0,11 ± 0,05) дозы на больного) в первые двое суток послеоперационного периода и ассоциируется с хорошей переносимостью препарата.

Ключевые слова: аппендэктомия, лапароскопическая холецистэктомия, герниопластика, послеоперационная боль, кеторолак.

Список литературы:  
1.    Бююль А., Цёфель П. SPSS: Искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей: Пер. с нем. — СПб: ДиаСофтЮП, 2005. — 608 с.
2.    Apfelbaum J. L., Chen C., Mehta S. S., Gan T. J. Postoperative pain experience: Results from a national survey suggest postoperative pain continues to be undermanaged // Anesth. Analg. — 2003. — Vol. 97. — P. 534 — 540.
3.    Benhamou D., Berti M., Brodner G. et al. Postoperative Analgesic Therapy Observational Survey (PATHOS): a practice pattern study in 7 central/southern European countries // Pain. — 2008. — Vol. 136. — P. 134 — 141.
4.    Block B. M., Liu S. S., Rowlingson A. J. et al. Efficacy of postoperative epidural analgesia: a meta-analysis // JAMA. — 2003. — Vol. 290. — P. 2455 — 2463.
5.    Breivik H., Borchgrevink P. C., Allen S. M. et al. Assessment of pain // Br. J. Anaesth. — 2008. — Vol. 101 (1). — P. 17 — 24.
6.    Chou R., Gordon D. B., de Leon-Casasola O. A. et al. Management of Postoperative Pain: A Clinical Practice Guideline From the American Pain Society, the American Society of Regional Anesthesia and Pain Medicine, and the American Society of Anesthesiologists’ Committee on Regional Anesthesia, Executive Committee, and Administrative Council // J. Pain. — 2016. — Vol. 17 (2). — P. 131 — 157.
7.    Elia N., Lysakowski C., Tramer M. R. Does multimodal analgesia with acetaminophen, nonsteroidal anti-inflammatory drugs, or selective cyclooxygenase-2 inhibitors and patientcontrolled analgesia morphine offer advantages over morphine alone? // Anesthesiol. — 2005. — Vol. 103. — P. 1296 — 1304.
8.    Fletcher D., Fermanian C., Mardaye A., Aegerter P. Pain and Regional Anesthesia Committee of the French Anesthesia and Intensive Care Society (SFAR). A patient-based national survey on postoperative pain management in France reveals signifi cant achievements and persistent challenges // Pain. — 2008. — Vol. 137. — P. 441 — 451.
9.    Gan T. J., Habib A. S., Miller T. E. et al. Incidence, patient satisfaction, and perceptions of postsurgical pain: Results from a US national survey // Curr. Med. Res. Opin. — 2014. — Vol. 30. — P. 149 — 160.
10.    http://www.apteka.ua/article/11646
11.    http://www.paincommunitycentre.org/article/acute-postoperative-pain-definition-acute-pain
12.    Ip H. Y., Abrishami A., Peng P. W. et al. Predictors of postoperative pain and analgesic consumption: a qualitative systematic review // Anesthesiol. — 2009. — Vol. 111. — P. 657 — 677.
13.    McDaid C., Maund E., Rice S. et al. Paracetamol and selective and non-selective non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) for the reduction of morphine-related side effects after major surgery: A systematic review // Health Technol. Assess. — 2010. — Vol. 14. — P. 1 — 153.
14.    Phillip D. M. JCAHO рain management standards are unveiled. Joint Commission on Accreditation of Healthcare Organizations // JAMA. — 2000. — Vol. 284. — P. 428 — 429.
15.    Sinatra R. Causes and consequences of inadequate management of acute pain // Pain Med. — 2010. — N 11. — P. 1859 — 1871.
16.    Sommer M., de Rijke J. M., van Kleef M. et al. The prevalence of postoperative pain in a sample of 1490 surgical inpatients // Eur. J. Anaesthesiol. — 2008. — Vol. 25. — P. 267 — 274.
17.    Sommer M., de Rijke J. M., van Kleef M. et al. Predictors of acute postoperative pain after elective surgery // Clin. J. Pain. — 2010. — Vol. 26. — P. 87 — 94.
18.    WHO: Expert Commitee of Drug Dependence: twenty fifth Report Series 775. — Geneva: WHO, 1989. — P. 48.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

17. Оригінальні дослідження

 

Економічні складові різних видів анестезії

І. І. Лісний1, Х. А. Закальська2, О. В. Стрєпетова2

1 Національний інститут раку, Київ
2 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

Мета роботи — порівняти клініко-економічну складову двох видів анестезії (інгаляційної і тотальної внутрішньовенної) при хірургічних втручаннях в онкопроктології.
Матеріали і методи. Проведено порівняння двох груп хворих. У першій групі анестезію проведено з використанням інгаляційного анестетика севофлурану, в другій — з використанням пропофолу. В обох групах анестезію комбінували з епідуральним знеболюванням. Оцінювали глибину анестезії за біспектральним індексом, тривалість пробудження, потребу у фентанілі і м'язових релаксантах, а також вартість кожного виду анестезії.
Результати та обговорення. Установлено, що рівень седації за біспектральним індексом, тривалість пробудження, потреба у фентанілі і м'язових релаксантах статистично значуще не відрізнялися у групах. Вартість анестезії з використанням севофлурану дорівнювала 294,48 грн, з використанням пропофолу — 457,55 грн.
Висновки. Інгаляційна анестезія — економічно обґрунтований сучасний метод загальної анестезії, який дає змогу зменшити вартість і підвищити якість періопераційного лікування та безпечність для пацієнта.

Ключові слова: севофлуран, пропофол, фармакоекономіка анестезії.

Список літератури:  
1.    Опасности и осложнения общей анестезии / Под ред. В. В. Лихванцева. — М.: Мед. информ. агентство, 2014. — 200 с.
2.    Саламбаев Ч. Р. Ингаляционная анестезия с минимальным и низким газотоком у детей // Обзор литературы. Наука и Здравоохранение. — 2013. — № 2. — С. 90 — 92.
3.    Танатаров С. З. Клинико-экономическое обоснование комбинированной анестезии в онкохирургической практике // Вестн. НГУ. Сер. Биология, клин. мед. — 2012. — № 10 (3). — С. 175 — 179.
4.    Bach A., Böhrer H., Schmidt H. et al. Economic aspects of modern inhalation anesthetics with sevoflurane as an example // Anaesthesist. — 1997. — Vol. 46. — P. 21 — 28.
5.    Eger E. I. Inhaled Anesthetics: Uptake and Distribution // Miller’s Anesthesia / Ed. by R. D. Miller. — 7th ed. — Churchill Livingstone, 2009. — Vol. 1. — P. 539 — 560.
6.    Heidvall M., Hein A., Davidson S., Jacobsson J. Cost comparison between three different general anaesthetic techniques for elective arthroscopy of the knee // Acta Anaesthesiol. Scand. — 2000. — Vol. 44. — P. 157 — 162.
7.    Heinke W., Koelsch S. The effects of anesthetics on brain activity and cognitive function // Curr. Opin. Anaesthesiol. — 2005. — Vol. 18 (6). — P. 625 — 631.
8.    Kumar G., Stendall C., Mistry R. et al. A comparison of total intravenous anaesthesia using propofol with sevoflurane or desflurane in ambulatory surgery: systematic review and meta-analysis // Anaesthesia. — 2014. — Vol. 69 (10). — P. 1138 — 1150.
9.    Nho J. S., Lee S. Y., Kang J. M. et al. Effects of maintaining a remifentanil infusion on therecovery profiles during emergence from anaesthesia and tracheal extubation // Br. J. Anaesth. — 2009. — Vol. 103 (6). — P. 817 — 821.
10.    Park S. K., Cho E. J. A randomized controlled trial of two different interventions for the prevention of postoperative nausea and vomiting: total intravenous anaesthesia using propofol and remifentanil versus prophylactic palonosetron with inhalational anaesthesia using sevoflurane-nitrous oxide // J. Int. Med. Res. — 2011. — Vol. 39 (5). — P. 1808 — 1815.
11.    Siampalioti A., Karavias D., Zotou A. et al. Anesthesia management for the super obese: is sevoflurane superior to propofol as a sole anesthetic agent? A double-blind randomized controlled trial // Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. — 2015. — Vol. 19 (13). — P. 2493 — 2500.
12.    Singh Y., Singh A. P., Jain G. et al. Comparative evaluation of cost effectiveness and recovery profile between propofol and sevoflurane in laparoscopic cholecystectomy // Anesth. Essays Res. — 2015. — N 9 (2). — P. 155 — 160.
13.    Smith I., Terhoeve P. A., Hennart D. et al. A multicentre comparison of the costs of anaesthesia with sevoflurane or propofol // Br. J. Anaesth. — 1999. — Vol. 83 (4). — P. 564 — 570.

Інше: С. 103—108.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 20 січня 2016 р.

Лісний Іван Іванович, д. мед. н., зав. науково-дослідного відділу анестезіології та інтенсивної терапії
03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43. E-mail: woodmanivan@yahoo.com

 

Экономические составляющие разных видов анестезии

И. И. Лесной1, К. А. Закальская2, Е. В. Стрепетова2

1 Национальный институт рака, Киев
2 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев

Цель работы — сравнить клинико-экономическую составляющую двух видов анестезии (ингаляционной и тотальной внутривенной) при хирургических вмешательствах в онкопроктологии.
Материалы и методы. Проведено сравнение двух групп больных. В первой группе анестезию проведено с использованием ингаляционного анестетика севофлурана, во второй — с использованием пропофола. В обеих группах анестезию комбинировали с эпидуральным обезболиванием. Оценивали глубину анестезии по биспектральному индексу, продолжительность пробуждения, потребность в фентаниле и мышечных релаксантах, а также стоимость каждого вида анестезии.
Результаты и обсуждение. Установлено, что уровень седации по биспектральному индексу, продолжительность пробуждения, потребность в фентаниле и мышечных релаксантах статистически значимо не отличались в группах. Стоимость анестезии с использованием севофлурана составила 294,48 грн, а с использованием пропофола — 457,55 грн.
Выводы. Ингаляционная анестезия — экономически обоснованный современный метод общего обезболивания, который позволяет снизить стоимость и повысить качество периоперационного лечения и безопасность для пациента.

Ключевые слова: севофлуран, пропофол,фармакоэкономика анестезии.

Список литературы:  
1.    Опасности и осложнения общей анестезии / Под ред. В. В. Лихванцева. — М.: Мед. информ. агентство, 2014. — 200 с.
2.    Саламбаев Ч. Р. Ингаляционная анестезия с минимальным и низким газотоком у детей // Обзор литературы. Наука и Здравоохранение. — 2013. — № 2. — С. 90 — 92.
3.    Танатаров С. З. Клинико-экономическое обоснование комбинированной анестезии в онкохирургической практике // Вестн. НГУ. Сер. Биология, клин. мед. — 2012. — № 10 (3). — С. 175 — 179.
4.    Bach A., Böhrer H., Schmidt H. et al. Economic aspects of modern inhalation anesthetics with sevoflurane as an example // Anaesthesist. — 1997. — Vol. 46. — P. 21 — 28.
5.    Eger E. I. Inhaled Anesthetics: Uptake and Distribution // Miller’s Anesthesia / Ed. by R. D. Miller. — 7th ed. — Churchill Livingstone, 2009. — Vol. 1. — P. 539 — 560.
6.    Heidvall M., Hein A., Davidson S., Jacobsson J. Cost comparison between three different general anaesthetic techniques for elective arthroscopy of the knee // Acta Anaesthesiol. Scand. — 2000. — Vol. 44. — P. 157 — 162.
7.    Heinke W., Koelsch S. The effects of anesthetics on brain activity and cognitive function // Curr. Opin. Anaesthesiol. — 2005. — Vol. 18 (6). — P. 625 — 631.
8.    Kumar G., Stendall C., Mistry R. et al. A comparison of total intravenous anaesthesia using propofol with sevoflurane or desflurane in ambulatory surgery: systematic review and meta-analysis // Anaesthesia. — 2014. — Vol. 69 (10). — P. 1138 — 1150.
9.    Nho J. S., Lee S. Y., Kang J. M. et al. Effects of maintaining a remifentanil infusion on therecovery profiles during emergence from anaesthesia and tracheal extubation // Br. J. Anaesth. — 2009. — Vol. 103 (6). — P. 817 — 821.
10.    Park S. K., Cho E. J. A randomized controlled trial of two different interventions for the prevention of postoperative nausea and vomiting: total intravenous anaesthesia using propofol and remifentanil versus prophylactic palonosetron with inhalational anaesthesia using sevoflurane-nitrous oxide // J. Int. Med. Res. — 2011. — Vol. 39 (5). — P. 1808 — 1815.
11.    Siampalioti A., Karavias D., Zotou A. et al. Anesthesia management for the super obese: is sevoflurane superior to propofol as a sole anesthetic agent? A double-blind randomized controlled trial // Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. — 2015. — Vol. 19 (13). — P. 2493 — 2500.
12.    Singh Y., Singh A. P., Jain G. et al. Comparative evaluation of cost effectiveness and recovery profile between propofol and sevoflurane in laparoscopic cholecystectomy // Anesth. Essays Res. — 2015. — N 9 (2). — P. 155 — 160.
13.    Smith I., Terhoeve P. A., Hennart D. et al. A multicentre comparison of the costs of anaesthesia with sevoflurane or propofol // Br. J. Anaesth. — 1999. — Vol. 83 (4). — P. 564 — 570.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

18. ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

 

Досвід застосування тейкопланіну в лікуванні дітей з онкологічними захворюваннями

В. Л. Кобись

Київський міський клінічний онкологічний центр МОЗ України

Такі злоякісні новоутворення кісток, як остеогенна саркома та саркома Юїнга, часто виявляються ознаками розпаду, що підвищує ризик гнійно-септичних ускладнень на тлі вторинних імунодефіцитів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. В 11 післяопераційних пацієнтів після видалення пухлин кісток проведено антибактеріальне лікування тейкопланіном («Глітейк»). Динаміка загоєння ран, відсутність будь-яких ускладнень, нормалізація імунологічного статусу дають змогу рекомендувати тейкопланін як препарат вибору для застосування у підлітків після проведення хірургічного лікування пухлин кісток.

Ключові слова: остеогенна саркома, саркома Юїнга, хірургічне лікування, інфекційні ускладнення, антибіотикотерапія, тейкопланін, ефективність, безпечність.

Список літератури:  
1.    Зубков М. Н. Антибиотикопрофилактика и антибиотикотерапия гнойных осложнений в травматологии и ортопедии // Ортопедия и травматология. — 2006. — № 6. — С. 12 — 18.
2.    Самсонова А. А. Применение тейкопланина в антибактериальной терапии пациентов с высоким риском развития жизнеугрожающих инфекций // Здравоохранение. — 2014. — № 7.
3.    Alp S., Akova M. Management of febrile neutropenia in the era of bacterial resistance // Ther Adv. Infect. Dis. — 2013. — Vol. 1 (1). — P. 37 — 43.
4.    Anaya D. A., Cormier J. N., Xing Y. et al. Development and validation of a novel stratification tool for identifying cancer patients at increased risk of surgical site infection // Ann. Surg. — 2012. — Vol. 255 (1). — P. 134 — 139.
5.    Chambers D., Worthy G., Myers L. et al. Glycopeptide versus non-glycopeptide antibiotics for prophylaxis of surgical site infections: a systematic review // Surg. Infect. — 2010. — Vol. 11 (5). — P. 455 — 462.
6.    Desai M., Franklin Br.D., Holmes A. et al. A new approach to treatment of resistant gram-positive infections: potential impact of targeted IV to oral switch on length of stay // BMC Infect. Dis. — 2006. — Vol. 6. — P. 94.
7.    Gafter-Gvili A., Fraser A., Paul M. et al. Antibiotic prophylaxis for bacterial infections in afebrile neutropenic patients following chemotherapy // BMC Infect. Dis. — 2006. — Vol. 6. — P. 94.
8.    Gradl G., de Witte P. B., Evans B. T. et al. Surgical site infection in orthopaedic oncology // J. Bone Joint. Surg. Am. — 2014. — Vol. 96 (3). — P. 223 — 230.
9.    He L. X., Pan J., Chen S. Y. et al. Clinical study of teicoplanin in the treatment of patients with gram-positive cocci: the Chinese experience // Zhonghua Nei Ke Za Zhi. — 2005. — Vol. 44 (5). — P. 337 — 341.
10.    Henry M., Sung L. Supportive care in pediatric oncology: oncologic emergencies and management of fever and neutropenia // Pediatr. Clin. North. Am. — 2015. — Vol. 62 (1). — P. 27 — 46.
11.    Khoury J. D. Ewing sarcoma family of tumors // Adv. Anat. Pathol. — 2005. — Vol. 12. — P. 212 — 220.
12.    Lafaurie M., Jaureguy F., Lefort A. et al. Prescriptions of glycopeptides in 10 university hospitals in Paris area: a 1-day survey // Rev. Med. Interne. — 2011. — Vol. 32 (3). — P. 149 — 153.
13.    Lee J. S., DuBois S. G., Boscardin W. J. et al. Secondary malignant neoplasms among children, adolescents, and young adults with osteosarcoma // Cancer. — 2014. — Vol. 120 (24). — P. 3987 — 3993.
14.    Manfredi R., Sabbatani S. Novel pharmaceutical molecules against emerging resistant gram-positive cocci // Braz. J. Infect. Dis. — 2010. — Vol. 14 (1). — P. 96 — 108.
15.    Menichetti F. The role of teicoplanin in the treatment of febrile neutropenia // J. Chemother. — 2000. — Vol. 12, suppl. 5. — P. 34 — 39.
16.    Mochizuki N., Ohno K., Shimamura T. et al. Quantitative determination of individual teicoplanin components in human plasma and cerebrospinal fluid by high-performance liquid chromatography with electrochemical detection // J. Chromatogr. B. Analyt. Technol. Biomed. Life Sci. — 2007. — Vol. 847 (2). — P. 78 — 81.
17.    Mohammed A. A., Al-Zahrani A. S., Sherisher M. A. et al. The pattern of infection and antibiotics use in terminal cancer patients // J. Egypt Natl. Canc. Inst. — 2014. — Vol. 26 (3). — P. 147 — 152.
18.    Nedelcu D., Andreescu N., Boeriu E. et al. Retrospective study on osteosarcoma and ewing sarcoma — our experience // Maedica (Buchar). — 2014. — Vol. 9 (2). — P. 151 — 156.
19.    Novetsky A. P., Zighelboim I., Guntupalli S. R. et al. A phase II trial of a surgical protocol to decrease the incidence of wound complications in obese gynecologic oncology patients // Gynecol. Oncol. — 2014. — Vol. 134 (2). — P. 233 — 237.
20.    Otter J. A., French G. L. Molecular epidemiology of community-associated meticillin-resistant Staphylococcus aureus in Europe // Lancet. — Infect. Dis. — 2010. — Vol. 10 (4). — P. 227 — 239.
21.    Raciborska A., Bilska K., Drabko K. et al. Validation of a multi-modal treatment protocol for Ewing sarcoma-a report from the polish pediatric oncology group // Pediatr. Blood Cancer. — 2014. — Vol. 61 (12). — P. 2170 — 2174.
22.    Ramos-Martín V., Paulus S., Siner S. et al. Population pharmacokinetics of teicoplanin in children // Antimicrob. Agents Chemother. — 2014. — Vol. 58 (11). — P. 6920 — 6927.
23.    Scilletta R., Pagano D., Spada M. et al. Comparative analysis of the incidence of surgical site infections in patients with liver resection for colorectal hepatic metastases after neoadjuvant chemotherapy // J. Surg. Res. — 2014. — Vol. 188 (1). — P. 183 — 189.
24.    Yang J. L. Investigation of osteosarcoma genomics and its impact on targeted therapy: an international collaboration to conquer human osteosarcoma // Chin. J. Cancer. — 2014. — Vol. 33 (12). — P. 575 — 580.
25.    Zervos M. J., Freeman K., Vo L. et al. Epidemiology and outcomes of complicated skin and soft tissue infections in hospitalized patients // J. Clin. Microbiol. — 2012. — Vol. 50 (2). — P. 238 — 245.

Інше: С. 109—114.

Стат­тя на­дій­шла до ре­дак­ції 1 липня 2015 р.

Кобись Вадим Леонідович, к. мед. н., дитячий хірург, дитячий онколог дитячого відділення КМКОЦ
03115, м. Київ, вул. Верховинна, 69. Тел. (044) 450-74-37. E-mail: vadym_kobys@mail.ru

 

Опыт применения тейкопланина в лечении детей с онкологическими заболеваниями

В. Л. Кобысь

Киевский городской клинический онкологический центр МЗ Украины

Такие злокачественные новообразования костей, как остеогенная саркома и саркома Юинга, часто оказываются признаками распада, что повышает риск гнойно-септических осложнений на фоне вторичных иммунодефицитов у пациентов с онкологическими заболеваниями. У 11 послеоперационных пациентов после удаления опухолей костей проведено антибактериальное лечение тейкопланином («Глитейк»). Динамика заживления ран, отсутствие каких-либо осложнений, нормализация иммунологического статуса позволяют рекомендовать тейкопланин как препарат выбора для применения у подростков после проведения хирургического лечения опухолей костей.

Ключевые слова: остеогенная саркома, саркома Юинга, хирургическое лечение, инфекционные осложнения, антибиотикотерапия, тейкопланин, эффективность, безопасность.

Список литературы:  
1.    Зубков М. Н. Антибиотикопрофилактика и антибиотикотерапия гнойных осложнений в травматологии и ортопедии // Ортопедия и травматология. — 2006. — № 6. — С. 12 — 18.
2.    Самсонова А. А. Применение тейкопланина в антибактериальной терапии пациентов с высоким риском развития жизнеугрожающих инфекций // Здравоохранение. — 2014. — № 7.
3.    Alp S., Akova M. Management of febrile neutropenia in the era of bacterial resistance // Ther Adv. Infect. Dis. — 2013. — Vol. 1 (1). — P. 37 — 43.
4.    Anaya D. A., Cormier J. N., Xing Y. et al. Development and validation of a novel stratification tool for identifying cancer patients at increased risk of surgical site infection // Ann. Surg. — 2012. — Vol. 255 (1). — P. 134 — 139.
5.    Chambers D., Worthy G., Myers L. et al. Glycopeptide versus non-glycopeptide antibiotics for prophylaxis of surgical site infections: a systematic review // Surg. Infect. — 2010. — Vol. 11 (5). — P. 455 — 462.
6.    Desai M., Franklin Br.D., Holmes A. et al. A new approach to treatment of resistant gram-positive infections: potential impact of targeted IV to oral switch on length of stay // BMC Infect. Dis. — 2006. — Vol. 6. — P. 94.
7.    Gafter-Gvili A., Fraser A., Paul M. et al. Antibiotic prophylaxis for bacterial infections in afebrile neutropenic patients following chemotherapy // BMC Infect. Dis. — 2006. — Vol. 6. — P. 94.
8.    Gradl G., de Witte P. B., Evans B. T. et al. Surgical site infection in orthopaedic oncology // J. Bone Joint. Surg. Am. — 2014. — Vol. 96 (3). — P. 223 — 230.
9.    He L. X., Pan J., Chen S. Y. et al. Clinical study of teicoplanin in the treatment of patients with gram-positive cocci: the Chinese experience // Zhonghua Nei Ke Za Zhi. — 2005. — Vol. 44 (5). — P. 337 — 341.
10.    Henry M., Sung L. Supportive care in pediatric oncology: oncologic emergencies and management of fever and neutropenia // Pediatr. Clin. North. Am. — 2015. — Vol. 62 (1). — P. 27 — 46.
11.    Khoury J. D. Ewing sarcoma family of tumors // Adv. Anat. Pathol. — 2005. — Vol. 12. — P. 212 — 220.
12.    Lafaurie M., Jaureguy F., Lefort A. et al. Prescriptions of glycopeptides in 10 university hospitals in Paris area: a 1-day survey // Rev. Med. Interne. — 2011. — Vol. 32 (3). — P. 149 — 153.
13.    Lee J. S., DuBois S. G., Boscardin W. J. et al. Secondary malignant neoplasms among children, adolescents, and young adults with osteosarcoma // Cancer. — 2014. — Vol. 120 (24). — P. 3987 — 3993.
14.    Manfredi R., Sabbatani S. Novel pharmaceutical molecules against emerging resistant gram-positive cocci // Braz. J. Infect. Dis. — 2010. — Vol. 14 (1). — P. 96 — 108.
15.    Menichetti F. The role of teicoplanin in the treatment of febrile neutropenia // J. Chemother. — 2000. — Vol. 12, suppl. 5. — P. 34 — 39.
16.    Mochizuki N., Ohno K., Shimamura T. et al. Quantitative determination of individual teicoplanin components in human plasma and cerebrospinal fluid by high-performance liquid chromatography with electrochemical detection // J. Chromatogr. B. Analyt. Technol. Biomed. Life Sci. — 2007. — Vol. 847 (2). — P. 78 — 81.
17.    Mohammed A. A., Al-Zahrani A. S., Sherisher M. A. et al. The pattern of infection and antibiotics use in terminal cancer patients // J. Egypt Natl. Canc. Inst. — 2014. — Vol. 26 (3). — P. 147 — 152.
18.    Nedelcu D., Andreescu N., Boeriu E. et al. Retrospective study on osteosarcoma and ewing sarcoma — our experience // Maedica (Buchar). — 2014. — Vol. 9 (2). — P. 151 — 156.
19.    Novetsky A. P., Zighelboim I., Guntupalli S. R. et al. A phase II trial of a surgical protocol to decrease the incidence of wound complications in obese gynecologic oncology patients // Gynecol. Oncol. — 2014. — Vol. 134 (2). — P. 233 — 237.
20.    Otter J. A., French G. L. Molecular epidemiology of community-associated meticillin-resistant Staphylococcus aureus in Europe // Lancet. — Infect. Dis. — 2010. — Vol. 10 (4). — P. 227 — 239.
21.    Raciborska A., Bilska K., Drabko K. et al. Validation of a multi-modal treatment protocol for Ewing sarcoma-a report from the polish pediatric oncology group // Pediatr. Blood Cancer. — 2014. — Vol. 61 (12). — P. 2170 — 2174.
22.    Ramos-Martín V., Paulus S., Siner S. et al. Population pharmacokinetics of teicoplanin in children // Antimicrob. Agents Chemother. — 2014. — Vol. 58 (11). — P. 6920 — 6927.
23.    Scilletta R., Pagano D., Spada M. et al. Comparative analysis of the incidence of surgical site infections in patients with liver resection for colorectal hepatic metastases after neoadjuvant chemotherapy // J. Surg. Res. — 2014. — Vol. 188 (1). — P. 183 — 189.
24.    Yang J. L. Investigation of osteosarcoma genomics and its impact on targeted therapy: an international collaboration to conquer human osteosarcoma // Chin. J. Cancer. — 2014. — Vol. 33 (12). — P. 575 — 580.
25.    Zervos M. J., Freeman K., Vo L. et al. Epidemiology and outcomes of complicated skin and soft tissue infections in hospitalized patients // J. Clin. Microbiol. — 2012. — Vol. 50 (2). — P. 238 — 245.

Дополнительная информация:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Українська

19. Особистості

 

Олександр Кирилович Горчаков – ентузіаст і першопроходець в ендокринній хірургії

Юрій Віленський

У просторах хірургії немає в сутності великих і малих величин. Але все ж провидіння і покликання чітко виділяють її вірнопідданих, які, залишаючись рядовими біля операційного столу, своєю працьовитістю, проникливістю, і, зрозуміло, даруванням перетворюють обрану завжди важку галузь. Олександр Кирилович Горчаков (1900 — 1960), доктор медичних наук, постає в цьому сенсі титаном спеціальності.

 

Александр Кириллович Горчаков – энтузиаст и первопроходец в эндокринной хирургии

Юрий Виленский

В пространствах хирургии нет в сущности больших и малых величин. Но все же провидение и призвание отчетливо выделяют ее верноподданных, которые, оставаясь рядовыми у операционного стола, своим трудолюбием, проницательностью, и, разумеется, дарованием преобразуют избранную всегда трудную отрасль. Александр Кириллович Горчаков (1900 — 1960), доктор медицинских наук, предстает в этом смысле титаном специальности.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Мова оригіналу: Російська


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»