Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(45) // 2013

 

Обкладинка

 

1. Ювілеї

 

До 70-річчя Мамеда Мансуровича Багірова

3 листопада 2012 р. виповнилося 70 років від дня народження та 48 років лікарської, наукової і педагогічної діяльності лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук, професора кафедри торакальної хірургії та пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України Мамеда Мансуровича Багірова.

2. Оригінальні дослідження

 

Порівняльна оцінка ефективності малоінвазивних методів лікування хронічного геморою і—іі стадії (проспективне дворічне дослідження)

А.А. Шудрак

Мета роботи — порівняльна оцінка ефективності малоінвазивних методів лікування хронічного геморою (ХГ) I і II стадій у найближчий й віддалений дворічний період спостереження.

Матеріали і методи. Прооперовано 578 хворих на хронічний геморой I (275) і II (303) стадій у період 2001—2010 рр. Чоловіків було 373 (64,5 %), жінок 205 (35,5 %), середній вік — (41,09 ± 0,41) року. Використовували три методики: інфрачервону фотокоагуляцію гемороїдальних вузлів (ГВ) — група ІЧФК (147 хворих), лігування ГВ з допомогою латексних кілець — група ЛК (237 хворих), трансанальну гемороїдальну деартеріалізацію — група ТГД (194 хворих).

Результати та обговорення. Через два роки після операції кумулятивна частота рецидиву ХГ становила 17,8 %. У пацієнтів групи ТГД вона була достовірно меншою (5,5 %), ніж у пацієнтів групи ЛК (24,3 %) і групи ІКФК (25,0 %), р < 0,001. Найбільший приріст кумулятивної частоти рецидиву ХГ спостерігали протягом першого року після операції у всіх групах дослідження.

Висновки. Методика ТГД під час лікування хронічного геморою І—ІІ стадії забезпечує достовірно кращі результати через два роки після операції, ніж методика ІЧФК і накладення ЛК. Так, відсутність рецидиву захворювання після виконання ТГД відзначали у 94,5 % хворих проти 75,7 % після накладення ЛК та 75,0 % — після ІЧФК, р < 0,001.

Ключові слова: хронічний геморой, інфрачервона фотокоагуляція, трансанальна гемороїдальна деартеріалізація, латексні кільця.

 

Сравнительная оценка эффективности малоинвазивных методов лечения хронического геморроя і—іі стадии (проспективное двухлетнее исследование)

А.А. Шудрак

Цель работы — сравнительная оценка эффективности малоинвазивных методов лечения хронического геморроя (ХГ) I и II стадии в ближайший и отдаленный двухлетний период наблюдения.

Материалы и методы. Прооперировано 578 больных хроническим геморроем I (275) и II (303) стадий в период с 2001 по 2010 г. Мужчин было 373 (64,5 %), женщин — 205 (35,5 %), средний возраст — (41,09 ± 0,41) года. Использовали три методики: инфракрасную фотокоагуляцию геморроидальных узлов (ГУ) — группа ИКФК (147 больных), лигирование ГУ с помощью латексных колец — группа ЛК (237 больных), трансанальную геморроидальную деартериализацию — группа ТГД (194 больных).

Результаты и обсуждение. Через два года после операции кумулятивная частота рецидива ХГ составила 17,8 %. У больных группы ТГД она была достоверно меньшей (5,5 %), чем у больных группы ЛК (24,3 %) и группы ИКФК (25,0 %), р < 0,001. Наибольший прирост кумулятивной частоты рецидива ХГ наблюдали в течение первого года после операции во всех группах исследования.

Выводы. Методика ТГД при лечении хронического геморроя І—ІІ стадии обеспечивает достоверно лучшие результаты спустя два года после операции, чем методика ИКФК и наложение ЛК. Так, отсутствие рецидива заболевания после выполнения ТГД отмечали у 94,5 % больных по сравнению с 75,7 % после наложения ЛК и 75,0 % — после ИКФК, р < 0,001.

Ключевые слова: хронический геморрой, инфракрасная фотокоагуляция, трансанальная геморроидальная деартериализация, латексные кольца.

3. Оригінальні дослідження

 

Лікування солітарних абсцесів печінки з урахуванням стадії формування гнійника

В.В. Бойко, О.М. Тищенко, А.О. Малоштан, Д.І. Скорий, Р.М. Смачило

Мета роботи — оцінити ефективність пункційно-аспіраційних та дренажних методів лікування хворих з поодинокими абсцесами печінки у різні терміни формування та визрівання гнійника.

Матеріали і методи. Проаналізовано досвід лікування 120 хворих з поодинокими гострими та хронічними абсцесами печінки, з них у 74 (61,7 %) застосовано пункційно-аспіраційну та пункційно-дренажну санацію під контролем ультразвуку, комп’ютерного томографа або лапароскопічно.

Результати та обговорення. Вивчено ефективність мініінвазивних методик лікування поодиноких абсцесів печінки в різні терміни їх розвитку. До початку формування капсули гнійника доцільно використовувати антибактеріальну терапію. При формуванні капсули гнійника і далі до її гіпертрофії методами вибору можуть бути як аспірація, так і дренування під контролем ультразвуку або комп’ютерного томографа. За наявності товстої ригідної капсули та вираженого перисклерозу (хронічний абсцес печінки) використовують резекційні методики. Запропоновано таку класифікацію гострих абсцесів печінки: гострий без капсули або несформований (до 10 діб), гострий з капсулою, яка формується (10—30 діб), і гострий сформований (1—3 міс). Класифікація відображує стадійність клініко-морфологічних процесів, які перебігають при визріванні гнійника, що зумовлює використання найефективніших у ці періоди методик санації гнійної порожнини.

Висновки. Аспіраційні та дренажні методи санації найефективніші у разі гострих гнійників печінки, за яких формується або щойно сформувалася сполучнотканинна капсула. При хронічних гнійниках (понад 3 міс) показані резекційні методи лікування.

Ключові слова: поодинокий абсцес печінки, класифікація, хірургічне лікування.

 

Лечение солитарных абсцессов печени с учетом стадии формирования гнойника

В.В. Бойко, А.М. Тищенко, А.А. Малоштан, Д.И. Скорый, Р.М. Смачило

Цель работы — оценить эффективность пункционно-аспирационных и дренажных методов лечения больных с одиночными абсцессами печени в разные периоды формирования и вызревания гнойника.

Материалы и методы. Проанализирован опыт лечения 120 больных с одиночными острыми и хроническими абсцессами печени, из них у 74 (61,7 %) применены пункционно-аспирационная и пункционно-дренажная санация под контролем ультразвука, компьютерного томографа или лапароскопически.

Результаты и обсуждение. Изучена эффективность миниинвазивных методов лечения одиночных абсцессов печени в разные сроки развития. До начала формирования капсулы гнойника целесообразно использовать антибактериальную терапию. При формировании капсулы и далее до ее гипертрофии методами выбора могут быть как аспирация, так и дренирование под контролем ультразвука или компьютерного томографа. При наличии толстой ригидной капсулы и выраженного перисклероза (хронический абсцесс печени) применяют резекционные методики. Предложена следующая классификация острых абсцессов печени: острый без капсулы, или несформированный (до 10 сут), острый с формирующейся капсулой (10—30 сут) и острый сформированный (1—3 мес). Классификация отражает стадийность клиникоморфологических процессов, происходящих при вызревании абсцесса печени, что обуславливает применение наиболее эффективных в эти периоды методик санации гнойной полости.

Выводы. Аспирационные и дренажные методы санации наиболее эффективны при острых абсцессах печени, при которых формируется или только что сформирована соединительнотканная капсула. При хронических гнойниках (более 3 мес) показаны резекционные методы лечения.

Ключевые слова: одиночный абсцесс печени, классификация, хирургическое лечение.

4. Оригінальні дослідження

 

Клінічні та анатомічні особливості проксимальної частини головної панкреатичної протоки, які створюють передумови для протокової гіпертензії і впливають на вибір хірургічного лікування у хворих на хронічний панкреатит

А.В. Клименко, В.М. Клименко, А.О. Стешенко

Мета роботи — вивчити клініко-анатомічні особливості проксимальної частини вірсунгової протоки, які визначають виконання функціонально обґрунтованого оперативного втручання у хворих на хронічний панкреатит (ХП).

Матеріали і методи. Проведено клінічні (інтраопераційно у 52 хворих на ХП) та анатомічні (на 23 нефіксованих трупах осіб обох статей) дослідження анатомічного ходу головної пакреатичної протоки (ГПП) у проксимальній частині підшлункової залози (ПЗ). У хворих на ХП виконували паренхімозберігальну операцію: поздовжню тотальну панкреатовірсунгодуоденопапілотомію з поздовжньою панкреатикоєюнодуоденостомією за Ру або ізольованим анастомозом.

Результати та обговорення. Встановлено, що в незміненій ПЗ (дослідження на трупах) анатомічний хід ГПП у проксимальній частині має низку особливостей, що створює передумови для розвитку протокової гіпертензії в онтогенезі. У хворих на ХП прогресування фіброзного процесу різко деформувало проксимальний сегмент ГПП і створювало умови для утворення глибоко розташованих стенозу (53,8 %) або стриктури (21,2 %), конкрементів (25,0 %), розвитку тяжкої протокової гіпертензії (100 %).

Висновки. При виконанні оперативних втручань у хворих на ХП повинні враховуватися анатомічні особливості проксимальної частини ГПП для повноцінного усунення протокової гіпертензії зі збереженням паренхіми ПЗ.

Ключові слова: хронічний панкреатит, ембріогенез підшлункової залози, протокова гіпертензія, хірургічне лікування.

 

Клинические и анатомические особенности проксимальной части главного панкреатического протока, предрасполагающие к протоковой гипертензии и влияющие на выбор хирургического лечения у больных хроническим панкреатитом

А.В. Клименко, В.Н. Клименко, А.А. Стешенко

Цель работы — изучить клинико-анатомические особенности проксимальной части вирсунгова протока, определяющие выполнение функционально обоснованного оперативного вмешательства у больных хроническим панкреатитом (ХП).

Материалы и методы. Проведены клинические (интраоперационно у 52 больных ХП) и анатомические (на 23 нефиксированных трупах лиц обоего пола) исследования анатомического хода главного пакреатического протока (ГПП) в проксимальной части поджелудочной железы (ПЖ). У больных ХП выполняли паренхимосохраняющую операцию: продольную тотальную панкреатовирсунгодуоденопапиллотомию с продольной панкреатикоеюнодуо-деностомией по Ру или изолированным анастомозом.

Результаты и обсуждение. Установлено, что в неизмененной ПЖ (исследования на трупах) анатомический ход ГПП в проксимальной части имеет ряд особенностей, что создает предпосылки для развития протоковой гипертензии в онтогенезе. У больных ХП прогрессирование фиброзного процесса резко деформирует проксимальный сегмент ГПП и создает условия для образования глубоко расположенных стеноза (53,8 %) или стриктуры (21,2 %), конкрементов (25,0 %), развития тяжелой протоковой гипертензии (100 %).

Выводы. При выполнении оперативных вмешательств у больных ХП должны учитываться анатомические особенности проксимальной части ГПП для полноценного устранения протоковой гипертензии с сохранением паренхимы ПЖ.

Ключевые слова: хронический панкреатит, эмбриогенез поджелудочной железы, протоковая гипертензия, хирургическое лечение.

5. Оригінальні дослідження

 

Застосування ловастатину в моделі хронічного алкогольного панкреатиту для профілактики фіброзу підшлункової залози після виконання її дистальної резекції

М.Ю. Ничитайло, Д.А. Кравченко, Є.Б. Медвецький, І.С. Шпонька, І.М. Савицька

Мета роботи — вивчити вплив ловастатину на активність панкреатичних зірчастих клітин (ПЗК) та фіброзні зміни підшлункової залози (ПЗ) у щурів з експериментальним хронічним алкогольним панкреатитом (ХАП) після виконання дистальної резекції ПЗ.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування двох груп щурів з моделлю ХАП після дистальної резекції ПЗ: основної групи (n = 9), в якій проводили терапію інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А редуктази ловастатином, і контрольної групи (n = 12), в якій ловастатин не застосовували. Препарат призначали тваринам у післяопераційний період у дозі 10 мг/кг маси тіла на добу протягом 21 дня. Для оцінки ефективності терапії (зміна активності та кількості ПЗК) визначали імуногістохімічні маркери: α-гладеньком’язовий актин (α-SMA), десмін, гліальний фібрилярний кислий білок (GFAP), віментин, оцінювали експресію матриксної металопротеїнази-1 (MMP-1) та тканинного інгібітора матриксної металопротеїнази-2 (TIMP-2).

Результати та обговорення. Застосування ловастатину сприяло зниженню активності ПЗК, що виявлялося зменшенням експресії α-SMA, десміну, віментину, MMP-1 і TIMP-2 та збільшенням співвідношення між ними на користь металопротеїназ. Це може зменшувати вияви фіброзу ПЗ у щурів з ХАП після дистальної резекції ПЗ.

Висновки. Застосування ловастатину у щурів з моделлю ХАП може зменшувати розвиток фіброзу в підшлунковій залозі після дистальної її резекції.

Ключові слова: хронічний алкогольний панкреатит, дистальна резекція підшлункової залози, панкреатичні зірчасті клітини, ловастатин.

 

Применение ловастатина в модели хронического алкогольного панкреатита для профилактики фиброза поджелудочной железы после выполнения ее дистальной резекции

М.Е. Ничитайло, Д.А. Кравченко, Е.Б. Медвецкий, И.С. Шпонька, И.М. Савицкая

Цель работы — изучить влияние ловастатина на активность панкреатических звездчатых клеток (ПЗК) и фиброзные изменения поджелудочной железы (ПЖ) у крыс с экспериментальным хроническим алкогольным панкреатитом (ХАП) после выполнения дистальной резекции ПЖ.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения двух групп крыс с моделью ХАП после дистальной резекции ПЖ: основной группы (n = 9), в которой применяли терапию блокатором 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзим А редуктазы ловастатином, и контрольной группы (n = 12), в которой ловастатин не использовали. Препарат назначали животным в послеоперационный период в дозировке 10 мг/кг массы тела в сутки на протяжении 21 дня. Для оценки эффективности терапии (изменение активности и количества ПЗК) определяли иммуногистохимические маркеры: α-гладкомышечный актин (α-SMA), десмин, глиальный фибриллярный кислый белок, виментин, оценивали экспрессию матриксной металлопротеиназы-1 (MMP-1) и тканевого ингибитора матриксной металлопротеиназы-2 (TIMP-2).

Результаты и обсуждение. Применение ловастатина привело к снижению активности ПЗК, что проявлялось снижением экспрессии α-SMA, десмина, виментина, MMP-1 и TIMP-2 и увеличением соотношения между ними в пользу металлопротеиназ. Это может уменьшать проявления фиброза ПЖ у крыс, перенесших дистальную резекцию ПЖ.

Выводы. Применение ловастатина у крыс с моделью ХАП может уменьшить развитие фиброза в ПЖ после дистальной ее резекции.

Ключевые слова: хронический алкогольный панкреатит, дистальная резекция поджелудочной железы, панкреатические звездчатые клетки, ловастатин.

6. Оригінальні дослідження

 

Оптимізація хірургічного лікування хворих із пупковою грижею

В.В. Власов, С.В. Калиновський

Мета роботи — поліпшити якість і результати лікування хворих із пупковою грижею.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 208 хворих із пупковою грижею. Виділено групи пацієнтів, яким грижовий дефект закрито автопластичними (25,48 %) та алопластичними (74,52 %) методами.

Результати та обговорення. Переважали грижові дефекти пупкової грижі середнього розміру за класифікацією EHS (2009) (42,5 %). Грижових дефектів малого розміру було 26,3 %. Проаналізовано способи передочеревинного та ретромускулярного розташування сітчастого імплантату та можливі варіанти його фіксації. При поєднанні у хворих пупкової грижі і жовчнокам’яної хвороби виконували симультанну лапароскопічну холецистектомію. Застосування зазначених методик дало змогу знизити кількість післяопераційних ускладнень і рецидивів грижі.

Висновки. Пупкова грижа потребує оперативного лікування з використанням алопластичних методів. Оптимальний спосіб алопластичного закриття грижового дефекту пупкової грижі — розташування сітчастого імплантату sublay. При поєднанні у хворих первинної пупкової грижі і хронічного калькульозного холециститу бажано одночасно лікувати обидва захворювання. У хворих із гігантською пупковою грижею для профілактики компартмент-синдрому необхідно використовувати операцію за O.M. Ramirez.

Ключові слова: пупкова грижа, алопластика, сітчастий імплантат.

 

Оптимизация хирургического лечения больных с пупочной грыжей

В.В. Власов, С.В. Калиновский

Цель работы — улучшить качество и результаты лечения больных с пупочной грыжей.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 208 больных с пупочной грыжей. Выделены группы пациентов, которым грыжевой дефект зашито аутопластическими (25,48 %) и аллопластическими (74,52 %) методами.

Результаты и обсуждение. Преобладали грыжевые дефекты пупочной грыжи среднего размера по классификации EHS (2009) — 42,5 %. Грыжевых дефектов малого размера было меньше — 26,3 %. Проанализированы способы предбрюшинного и ретромускулярного расположения сетчатого имплантата и возможные варианты его фиксации. При сочетании у больных пупочной грыжи и желчнокаменной болезни выполняли симультанную лапароскопическую холецистэктомию. Применение описанных методик позволило снизить количество послеоперационных осложнений и рецидивов грыжи.

Выводы. Пупочная грыжа требует оперативного лечения с использованием аллопластических методов. Оптимальный способ закрытия грыжевого дефекта пупочной грыжи — расположение сетчатого имплантата sublay. При сочетании у больных первичной пупочной грыжи и хронического калькулезного холецистита желательно одновременно лечить оба заболевания. У больных с гигантской пупочной грыжей для профилактики компартмент-синдрома необходимо использовать операцию по O.M. Ramirez.

Ключевые слова: пупочная грыжа, аллопластика, сетчатый имплантат.

7. Оригінальні дослідження

 

Імуноорієнтована терапія в комплексному лікуванні гострого некротичного панкреатиту у реактивну фазу захворювання

І.Є. Верхулецький, Д.M. Синєпупов, М.А. Синєпупов

Мета роботи — вивчити ефективність застосування препарату інтерлейкін-2 людини рекомбінантний у комплексному лікуванні гострого некротичного панкреатиту.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 40 хворих на гострий некротичний панкреатит. У комплексному лікуванні 20 хворих використовували імуноорієнтовану терапію інтерлейкіном-2 людини рекомбінантним протягом 14 діб після госпіталізації.

Результати та обговорення. Установлено, що в патогенезі некротичного панкреатиту і його ускладнень важливе значення мають порушення, які виникають в імунній системі. При використанні імуноорієнтованої терапії виявлено зменшення летальності і зниження частоти розвитку гнійних ускладнень, прискорення резорбції перипанкреатичного інфільтрату, зокрема при тяжкому перебігу некротичного панкреатиту.

Висновки. Гострий некротичний панкреатит супроводжується достовірним зниженням абсолютної кількості лімфоїдних популяцій CD3, CD4, CD8, що клінічно виявляється великою частотою гнійних ускладнень і сепсису, які зумовлюють високу летальність. Введення препарату інтерлейкін-2 людини рекомбінантний на стадії перипанкреатичного інфільтрату сприяє достовірному зменшенню частоти гнійних ускладнень з 60 до 35 % і сепсису з 10 до 5 %.

Ключові слова: гострий некротичний панкреатит, імуноорієнтована терапія, інтерлейкін-2 людини рекомбінантний.

 

Иммуноориентированная терапия в комплексном лечении острого некротического панкреатита в реактивную фазу заболевания

И.Е. Верхулецкий, Д.Н. Синепупов, Н.А. Синепупов

Цель работы — изучить эффективность применения препарата интерлейкин-2 человека рекомбинантный в комплексном лечении острого некротического панкреатита.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 40 больных острым некротическим панкреатитом. В комплексном лечении 20 больных использовали иммуноориентированную терапию интерлейкином-2 человека рекомбинантным на протяжении 14 суток после госпитализации.

Результаты и обсуждение. Установлено, что в патогенезе некротического панкреатита и его осложнений большое значение имеют нарушения, возникающие в иммунной системе. При использовании иммуноориентированной терапии выявлено уменьшение летальности и снижение частоты развития гнойных осложнений, ускорение резорбции перипанкреатического инфильтрата, в том числе при тяжелом течении некротического панкреатита.

Выводы. Острый некротический панкреатит сопровождается достоверным снижением абсолютного числа лимфоидных популяций CD3, CD4, CD8, что клинически проявляется высокой частотой гнойных осложнений и сепсиса, обуславливающей высокую летальность. Введение препарата интерлейкин-2 человека рекомбинантный на стадии перипанкреатического инфильтрата способствует достоверному снижению частоты гнойных осложнений с 60 до 35 % и сепсиса с 10 до 5 %.

Ключевые слова: острый некротический панкреатит, иммуноориентированная терапия, интерлейкин-2 человека рекомбинантный.

8. Оригінальні дослідження

 

Вплив оперативного лікування на якість життя пацієнтів із посттромботичною хворобою нижніх кінцівок

І.М. Гудз, В.А. Оринчак, Г.В. Дорошенко

Мета роботи — провести порівняльну оцінку результатів хірургічних методів лікування хворих на посттромботичну хворобу (ПТХ) на підставі річного спостереження за якістю життя (ЯЖ).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати оперативного лікування 50 пацієнтів з ПТХ нижніх кінцівок (С5—С6, Es, As, p, d, Pr). Хворих рандомізовано на дві приблизно однакові за глибиною порушень венозної гемодинаміки групи: першу групу склали 25 пацієнтів, яким застосовано традиційні методи оперативного втручання — усунення вертикального та горизонтального рефлюксів (кросектомія та венекзерез), другу групу — 25 пацієнтів, у яких кросектомію та венекзерез було поєднано із закритим роз’єднанням перфорантних вен та паратибіальною фасціотомією. Післяопераційне ведення хворих обох груп передбачало постійну адекватну компресійну терапію, а також медикаментозне лікування (виходячи із рекомендацій доказової медицини, хворі тривало приймали оригінальну мікронізовану очищену фракцію флавоноїдів (МОФФ)). ЯЖ вивчали за допомогою опитувальника CIVIQ до оперативного втручання та через 1 рік після операції.

Результати та обговорення. Установлено суттєвий вплив ПТХ на ЯЖ обстежених хворих — констатовано зниження її за всіма чинниками (больовим, фізичним, соціальним та психологічним). Хворі обох клінічних груп до операції вірогідно не відрізнялися щодо ЯЖ. У першій групі пацієнтів через рік після операції обмеження ЯЖ зменшилася за больовим чинником в 1,4 разу (р < 0,05), за фізичним — в 1,4 разу (р < 0,05), за соціальним — в 1,7 разу (р < 0,05), за психологічним — у 1,5 разу (р < 0,05), у другій групі зменшення обмеження ЯЖ було суттєвішим — відповідно у 2,1; 2,0; 1,8 та 2,3 разу (усі р < 0,05). Порівняльна оцінка пов’язаного із захворюванням загального обмеження ЯЖ виявила низькі показники до операції в обох групах. Після операції обмеження ЯЖ, пов’язане із захворюванням, статистично достовірно зменшилося у першій групі в 1,5 разу, у другій — у 2,1 разу. Через 1 рік після операції у другій групі цей показник був меншим в 1,4 разу порівняно з першою групою (р < 0,05).

Висновки. За допомогою опитувальника CIVIQ можна оцінити порушення ЯЖ у пацієнтів з ПТХ. Проведення адекватного оперативного втручання у комбінації з компресійною терапією і тривалим прийомом МОФФ сприяє значному поліпшенню ЯЖ хворих на ПТХ. Застосування паратибіальної фасціотомії та закритого роз’єднання перфорантних вен у комплексі оперативного лікування хворих на ПТХ (С5—С6) є ефективнішим щодо поліпшення ЯЖ порівняно з традиційною хірургічною корекцією порушень венозного кровоплину.

Ключові слова: посттромботична хвороба, оперативне лікування, якість життя.

 

Влияние оперативного лечения на качество жизни пациентов с посттромботической болезнью нижних конечностей

И.М. Гудз, В.А. Оринчак, Г.В. Дорошенко

Цель работы — провести сравнительную оценку результатов хирургических методов лечения больных посттромботической болезнью (ПТБ) на основании годового наблюдения за качеством жизни (КЖ).

Материалы и методы. Проанализированы результаты оперативного лечения 50 пациентов с ПТБ нижних конечностей (С5—С6, Es, As, p, d, Pr). Больные были рандомизированы на две примерно одинаковые по глубине нарушений венозной гемодинамики группы: первую группу составили 25 пациентов, у которых применили традиционные методы оперативного вмешательства — устранение вертикального и горизонтального рефлюксов (кроссэктомия и венэкзерез), вторую группу — 25 пациентов, у которых кроссэктомия и венэкзерез были дополнены закрытым разъединением перфорантных вен и паратибиальной фасциотомией. Послеоперационное ведение больных обеих групп включало постоянную адекватную компрессионную терапию, а также медикаментозное лечение (исходя из рекомендаций доказательной медицины, больные длительно принимали оригинальную микронизированную очищенную фракцию флавоноидов (МОФФ)). КЖ изучали с помощью опросника CIVIQ до оперативного вмешательства и через 1 год после операции.

Результаты и обсуждение. Установлено существенное влияние ПТБ на КЖ обследованных больных — констатировано снижение ее по всем факторам (болевой, физический, социальный и психологический). Больные обеих клинических групп до операции достоверно не отличалось по КЖ. В первой группе через год после операции ограничение КЖ уменьшилось по болевому фактору — в 1,4 раза (р < 0,05), по физическому — в 1,4 раза (р < 0,05), по социальному — в 1,7 раза (р < 0,05), по психологическому — в 1,5 раза (р < 0,05), во второй группе уменьшение ограничения КЖ было более существенным — соответственно в 2,1; 2,0; 1,8 и 2,3 раза (все р < 0,05). Сравнительная оценка связанного с заболеванием общего ограничения КЖ также выявила его низкие показатели до операции в обеих группах. После операции ограничение КЖ, связанное с заболеванием, статистически достоверно уменьшилось: в первой группе пациентов — в 1,5 раза, во второй — в 2,1 раза. Через 1 год после операции во второй группе этот показатель был больше в 1,4 раза по сравнению с первой группой (р < 0,05).

Выводы. С помощью опросника CIVIQ можно оценить глубину нарушения КЖ у пациентов с ПТБ. Проведение адекватного оперативного вмешательства в сочетании с компрессионной терапией и длительным приемом МОФФ способствует значительному улучшению КЖ больных ПТБ. Применение паратибиальной фасциотомии и закрытого разъединения перфорантных вен в комплексе оперативного лечения больных с ПТБ (С5—С6) является более эффективным относительно улучшения КЖ, чем традиционная хирургическая коррекция нарушений венозного кровотока.

Ключевые слова: посттромботическая болезнь, оперативное лечение, качество жизни.

9. Оригінальні дослідження

 

Аналіз летальності від тромбоемболії легеневої артерії та оптимізація методів тромбопрофілактики в умовах обласного онкологічного центру

Ю.О. Вінник, В.А. Маланов, А.Г. Лабортас, І.А. Колосов, С.А. Фоміна, Л.В. Тур

Мета роботи — проаналізувати причини збільшення летальності від венозних тромбоемболічних ускладнень (ВТЕУ), вивчити ефективність застосовуваних методів тромбопрофілактики в онкологічних хворих з високим ступенем ризику виникнення ВТЕУ, розробити пропозиції щодо оптимізації методів тромбопрофілактики.

Матеріали і методи. Проведено аналіз причин збільшення летальності від тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) в Харківському обласному клінічному онкологічному центрі за період 2009—2011 рр. Вивчено 320 протоколів автопсії. ТЕЛА була причиною смерті в 34 випадках. Проаналізовано летальність від ТЕЛА при застосуванні різних низькомолекулярних гепаринів (НМГ).

Результати та обговорення. Розширення показань до спеціальних методів лікування онкологічних хворих похилого віку, які страждають на тяжку супутню патологію, призвело до збільшення загальної летальності від ТЕЛА на 0,029 %. Показник летальності від ТЕЛА в оперованих хворих протягом періоду дослідження залишався стабільним — 0,30 % у 2009 р. та 0,29 % у 2011 р. Відзначено зв’язок зростання ВТЕУ зі збільшенням кількості пацієнтів віком понад 60 років на 4,7 %, кількості пацієнтів з тяжкою супутньою патологією на 33,1 %, частки пацієнтів із задавненими стадіями захворювання (64,3 %), яким застосовували спеціальні методи лікування. ВТЕУ розвинулися у цих пацієнтів у більш ранній період після госпіталізації. Джерелом емболії у 41,2 % померлих були тромбози глибоких вен гомілки, причому в оперованих хворих вони траплялися майже вдвічі частіше.

Висновки. Основні причини збільшення летальності від ВТЕУ: розширення показань до спеціальних методів лікування онкологічних хворих віком понад 60 років з тяжкою супутньою патологією, задавненими стадіями захворювання, ургентні оперативні втручання, відсутність адекватних методів тромбопрофілактики у 26 % померлих від ТЕЛА. Антиагрегантна терапія в онкопацієнтів з високим ризиком ВТЕО як монотерапія має низьку ефективність і може бути використана лише як доповнення до антикоагулянтної терапії. Базовими засобами для профілактики ВТЕУ в онкологічних пацієнтів є НМГ. Серед них беміпарин натрію має краще співвідношення ефективність/переносність. Тромбопрофілактику онкопацієнтам слід проводити від моменту госпіталізації і продовжувати після виписки до 4 тиж, у хворих, які отримують променеву терапію, — протягом усього курсу лікування. При проведенні хіміотерапевтичного лікування необхідне застосування НМГ на час введення хіміопрепаратів.

Ключові слова: тромбоемболія легеневої артерії, летальність, тромбопрофілактика, низькомолекулярні гепарини.

 

Анализ летальности от тромбоэмболии легочной артерии и оптимизация методов тромбопрофилактики в условиях областного онкологического центра

Ю.А. Винник, В.А. Маланов, А.Г. Лабортас, И.А. Колосов, С.А. Фомина, Л.В. Тур

Цель работы — проанализировать причины увеличения летальности от венозных тромбоэмболических осложнений (ВТЭО), изучить эффективность применяемых методов тромбопрофилактики у онкологических больных с высокой степенью риска развития ВТЭО, разработать предложения по оптимизации методов тромбопрофилактики.

Материалы и методы. Проведен анализ причин увеличения летальности от тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА) в Харьковском областном клиническом онкологическом центре за период 2009—2011 гг. Изучены протоколы 320 аутопсий. ТЭЛА была причиной смерти в 34 случаях. Проанализирована летальность от ТЭЛА при применении различных низкомолекулярных гепаринов (НМГ).

Результаты и обсуждение. Расширение показаний к специальным методам лечения онкологических больных пожилого и старческого возраста, страдающих тяжелой сопутствующей патологией, привело к увеличению общей летальности вследствие ТЭЛА на 0,029 %. Показатель летальности от ТЭЛА у оперированных больных на протяжении периода исследования оставался стабильным — 0,30 % в 2009 г. и 0,29 % в 2011 г. Отмечена связь роста ВТЭО с увеличением количества пациентов старше 60 лет на 4,7 %, количества пациентов с тяжелой сопутствующей патологией на 33,1 %, доли пациентов с запущенными стадиями заболевания (до 64,3 %), которым применяли специальные методы лечения. ВТЭО развивались у этих пациентов в более ранний период после госпитализации. Источником эмболии у 41,2 % умерших были тромбозы глубоких вен голени, причем у оперированных больных они встречались в почти в два раза чаще.

Выводы. Основными причинами увеличения летальности от ВТЭО были: расширение показаний к специальным методам лечения онкологических больных в возрасте старше 60 лет с тяжелой сопутствующей патологией, запущенными стадиями заболевания, ургентные оперативные вмешательства, отсутствие адекватных методов тромбопрофилактики у 26 % умерших от ТЭЛА. Антиагрегантная терапия у онкопациентов с высоким риском ВТЭО как монотерапия имеет низкую эффективность и может быть применена лишь как дополнение к антикоагулянтной терапии. Базовыми средствами для профилактики ВТЭО у онкологических пациентов являются НМГ. Среди них бемипарин натрия обладает лучшим соотношением эффективность/переносимость. Тромбопрофилактику онкопациентам необходимо проводить с момента поступления в стационар и продолжать после выписки до 4 нед, у больных, получающих лучевую терапию, — на протяжении всего курса лечения. При проведении химиотерапевтического лечения необходимо применение НМГ на время введения химиопрепаратов.

Ключевые слова: тромбоэмболия легочной артерии, летальность, тромбопрофилактика, низкомолекулярные гепарины.

10. Оригінальні дослідження

 

Порівняльна оцінка деяких цитокінів у сироватці крові та жовчі у хворих на гострий калькульозний холецистит

Дж.Н. Гаджиєв, Е.Г. Тагієв, Н.Дж. Гаджиєв

Мета роботи — порівняльне вивчення вмісту деяких цитокінів у сироватці крові та жовчі при різних формах гострого калькульозного холециститу і його ускладнень.

Матеріали і методи. Рівні цитокінів в сироватці крові визначали у 30 хворих, з них у 26 досліджували також жовч. Усі хворі в до- і післяопераційний період отримували загальноприйняту комплексну консервативну терапію. Сироватковий вміст досліджуваних цитокінів у 12 практично здорових осіб прийняли за норму.

Результати та обговорення. До операції рівні ФНП-α та ІЛ-6 у сироватці крові залежали від форми запалення жовчного міхура і ускладнень гострого калькульозного холециститу: при всіх формах гострого калькульозного холециститу до операції вони були достовірно вищими порівняно з контрольними показниками. При дослідженні вмісту ФНП-α в жовчі у хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений механічною жовтяницею і холангітом, після декомпресії жовчних шляхів установлено недостовірне його підвищення в першу добу після операції порівняно з показниками до дренування. Виявлено достовірне зростання в жовчі рівня прозапального цитокіну ІЛ-6 після зовнішнього дренування холедоха.

Висновки. У хворих на гострий калькульозний холецистит до операції виявлений високий рівень прозапальних цитокінів у сироватці крові та жовчі залежить від форми запалення жовчного міхура та ускладнень і свідчить про активацію цитокінової регуляції за цієї патології. В післяопераційний період у хворих на механічну жовтяницю і холангіт виявлено однотипні за спрямованістю зміни (в перші дні — підвищення, а потім — зниження) концентрації ФНП-α в сироватці крові та жовчі. Різноспрямовані зміни вмісту в сироватці крові та жовчі ІЛ-6 свідчать про різні за часом розвитку компенсаторні механізми на місцевому та системному рівнях при механічній жовтяниці та холангіті.

Ключові слова: калькульозний холецистит, цитокіни, механічна жовтяниця, холангіт, хірургічне лікування.

 

Сравнительная оценка некоторых цитокинов в сыворотке крови и желчи у больных острым калькулезным холециститом

Дж.Н. Гаджиев, Э.Г. Тагиев, Н.Дж. Гаджиев

Цель работы — сравнительное изучение содержания некоторых цитокинов в сыворотке крови и желчи при различных формах острого калькулезного холецистита и его осложнений.

Материалы и методы. Уровни цитокинов в сыворотке крови определяли у 30 больных, из них у 26 исследовали также желчь. Все больные в до- и послеоперационный период получали общепринятую комплексную консервативную терапию. Сывороточное содержание изучаемых цитокинов у 12 практически здоровых лиц приняли за норму.

Результаты и обсуждение. До операции уровни ФНО-α и ИЛ-6 в сыворотке крови зависели от формы воспаления желчного пузыря и осложнений острого калькулезного холецистита: при всех формах острого калькулезного холецистита до операции они были достоверно выше по сравнению с контрольными показателями. Содержание ФНО-α в желчи у больных острым калькулезным холециститом, осложненным механической желтухой и холангитом, после декомпрессии желчных путей было недостоверно повышенным в первые сутки после операции по сравнению с показателями до дренирования. Выявлено достоверное повышение в желчи уровня провоспалительного цитокина ИЛ-6 после наружного дренирования холедоха.

Выводы. У больных острым калькулезным холециститом до операции выявленный высокий уровень провоспалительных цитокинов в сыворотке крови и желчи зависит от формы воспаления желчного пузыря и осложнений и свидетельствует об активации цитокиновой регуляции при данной патологии. В послеоперационный период у больных механической желтухой и холангитом отмечены однотипные по направленности изменения (в первые дни — повышение, а затем — снижение) концентрации ФНО-α в сыворотке крови и желчи. Разнонаправленные изменения содержания в сыворотке крови и желчи ИЛ-6 свидетельствуют о различных по времени развития компенсаторных механизмах на местном и системном уровнях при механической желтухе и холангите.

Ключевые слова: калькулезный холецистит, цитокины, механическая желтуха, холангит, хирургическое лечение.

11. Оригінальні дослідження

 

Протекторна стома в хірургії товстої кишки

О.І. Пойда, В.М. Мельник

Мета роботи — зменшити частоту виникнення ускладнень загоєння анастомозів при операціях на товстій кишці шляхом удосконалення тактичних і технічних аспектів формування протекторних кишкових стом.

Матеріали і методи. На підставі аналізу результатів застосування протекторних кишкових стом при операціях на товстій кишці у 593 хворих розроблено принципи, конкретизовано показання, способи, вдосконалено окремі технічні аспекти формування стоми.

Результати та обговорення. Показано ефективність протекторної кишкової стоми при операціях на товстій кишці як методу профілактики неспроможності швів анастомозів, перитоніту, тазового целюліту, а також доцільність диференційованого підходу до вибору способу її формування залежно від обсягу радикальної операції і виду міжкишкового анастомозу.

Висновки. Протекторна кишкова стома — це ефективний метод профілактики неспроможності швів міжкишкових анастомозів. Вибір способу формування протекторної кишкової стоми значною мірою залежить від обсягу радикальної операції і виду міжкишкового анастомозу. Для захисту колоректального, колоанального, товстокишкового резервуарно-ректального, резервуарно-анального анастомозів доцільно і обґрунтовано використовувати протекторну трансверзостому, для захисту асцендоректального, ілеоректального, ілеоанального, тонкокишкового резервуарно-ректального, резервуарно-анального — ілеостому. Розробка і застосування принципів і показань до формування протекторних кишкових стом дали змогу зменшити частоту виникнення неспроможності швів міжкишкових анастомозів з 7,3 до 3,2 %, перитоніту — з 3,4 до 0,7 %, тазового целюліту — з 2,7 до 1,7 %, летальних наслідків — з 32,4 до 10,5 %.

Ключові слова: протекторна кишкова стома, післяопераційні ускладнення, товста кишка.

 

Протектирующая стома в хирургии толстой кишки

А.И. Пойда, В.М. Мельник

Цель работы – уменьшить частоту возникновения осложнений заживления анастомозов при операциях на толстой кишке путем совершенствования тактических и технических аспектов формирования протектирующих кишечных стом.

Материалы и методы. На основании анализа результатов применения протектирующих кишечных стом при операциях на толстой кишке у 593 больных разработаны принципы, конкретизированы показания, способы, усовершенствованы некоторые технические аспекты формирования стом.

Результаты и обсуждение. Показана эффективность протектирующей кишечной стомы при операциях на толстой кишке как метода профилактики несостоятельности швов анастомозов, перитонита, тазового целлюлита, а также целесообразность дифференцированного подхода к выбору способа формирования стомы в зависимости от объема радикальной операции и вида межкишечного анастомоза.

Выводы. Протектирующая кишечная стома – это эффективный метод профилактики несостоятельности швов межкишечных анастомозов. Выбор способа формирования протектирующей кишечной стомы в значительной степени зависит от объема радикальной операции и вида межкишечного анастомоза. Для защиты колоректального, колоанального, толстокишечного резервуарно-ректального, резервуарно-анального анастомозов целесообразно и обосновано использовать протектирующую трансверзостому, для защиты асцендоректального, илеоректального, илеоанального, тонкокишечного резервуарно-ректального, резервуарно-анального – илеостому. Разработка и применение принципов и показаний к формированию протектирующих кишечных стом позволили уменьшить частоту возникновения несостоятельности швов межкишечных анастомозов с 7,3 до 3,2 %, перитонита – с 3,4 до 0,7 %, тазового целлюлита – с 2,7 до 1,7 %, летальных исходов – с 32,4 до 10,5 %.

Ключевые слова: протектирующая кишечная стома, послеоперационные осложнения, толстая кишка.

12. Оригінальні дослідження

 

Організаційний алгоритм амбулаторної хірургії варикозної хвороби

В.А. Ходос

Мета роботи — розробити організаційний алгоритм амбулаторної хірургії варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК).

Матеріали і методи. Об’єктом досліджень були 246 пацієнтів з ВХНК, які проходили поетапне амбулаторне хірургічне лікування в умовах спеціалізованого флебологічного кабінету (СФК), денного хірургічного стаціонару (ДХС), стаціонару домашнього перебування (СДП) у період 2008—2012 рр.

Результати та обговорення. Організаційний алгоритм амбулаторної хірургії ВХНК включає комплекс організаційних заходів — амбулаторний прийом пацієнтів у СФК, проведення ультразвукового ангіосканування венозної системи, відбір пацієнтів для амбулаторної операції, підготовку до операції, виконання операції в ДХС, проведення після виписки з клініки реабілітації в умовах СДП, диспансерне спостереження.

Висновки. Розроблений нами організаційний алгоритм амбулаторної хірургії ВХНК — це ланцюг, який об’єднує всі етапи спеціалізованої флебологічної допомоги — діагностику, лікування, реабілітацію та диспансерне спостереження. Запропонований алгоритм передбачає поетапну організацію спеціалізованої флебологічної допомоги і ґрунтується на застосуванні трьох тісно взаємопов’язаних організаційних структур — спеціалізованого флебологічного кабінету, денного хірургічного стаціонару, стаціонару домашнього перебування.

Ключові слова: варикозна хвороба, організаційний алгоритм, спеціалізований флебологічний кабінет.

 

Организационный алгоритм амбулаторной хирургии варикозной болезни

В.А. Ходос

Цель работы — разработать организационный алгоритм амбулаторной хирургии варикозной болезни нижних конечностей (ВБНК).

Материалы и методы. Объектом исследований были 246 пациентов с ВБНК, которые проходили поэтапное амбулаторное хирургическое лечение в условиях специализированного флебологического кабинета (СФК), дневного хирургического стационара (ДХС), стационара домашнего пребывания (СДП) в период 2008—2012 гг.

Результаты и обсуждение. Организационный алгоритм амбулаторной хирургии ВБНК включает комплекс организационных мероприятий — амбулаторный прием пациентов в СФК, проведение ультразвукового ангиосканирования венозной системы, отбор пациентов для проведения амбулаторной операции, подготовку к операции, выполнение операции в ДХС, проведение после выписки из клиники реабилитации в условиях СДП, диспансерное наблюдение.

Выводы. Разработанный нами организационный алгоритм амбулаторной хирургии варикозной болезни нижних конечностей представляет собой цепь, объединяющую все этапы специализированной флебологической помощи — диагностику, лечение, реабилитацию и диспансерное наблюдение. Предложенный алгоритм предусматривает поэтапную организацию специализированной флебологической помощи и основан на применении трех тесно взаимосвязанных организационных структур — специализированного флебологического кабинета, дневного хирургического стационара, стационара домашнего пребывания.

Ключевые слова: варикозная болезнь, организационный алгоритм, специализированный флебологический кабинет.

13. Оригінальні дослідження

 

Вимірювання і моніторинг внутрішньочеревного тиску у хворих у післяопераційному періоді

Н.Е. Каракурсаков

Мета роботи — оптимізація моніторування внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) у хворих у післяопераційному періоді.

Матеріали і методи. Проведено порівняння результатів вимірювання ВЧТ крізь сечовий міхур і апаратом власної конструкції у 54 хворих у післяопераційному періоді.

Результати та обговорення. Виявлено тісний кореляційний зв’язок між двома методами вимірювання, що дає змогу рекомендувати впровадження в клінічну практику точнішого і безпечнішого методу моніторингу тиску в черевній порожнині у хворих у ранньому післяопераційному періоді.

Висновки. Розроблений спосіб моніторування ВЧТ у післяопераційному періоді може бути використаний у будь-якому стаціонарі. Порівняльна оцінка результатів традиційного методу вимірювання ВЧТ та запропонованого способу дає змогу рекомендувати останній як метод оцінки інтраабдомінальної гіпертензії у хворих у післяопераційному періоді.

Ключові слова: внутрішньочеревний тиск, моніторинг, діагностика.

 

Измерение и мониторинг внутрибрюшного давления у больных в послеоперационном периоде

Н.Э. Каракурсаков

Цель работы — оптимизация мониторирования внутрибрюшного давления (ВБД) у больных в послеоперационном периоде.

Материалы и методы. Проведено сравнение результатов измерения ВБД через мочевой пузырь и аппаратом собственной конструкции у 54 больных в послеоперационном периоде.

Результаты и обсуждение. Выявлена тесная корреляционная связь между двумя методами измерения, что позволяет рекомендовать для внедрения в клиническую практику более точного и безопасного метода мониторинга давления в брюшной полости у больных в раннем послеоперационном периоде.

Выводы. Разработанный способ мониторирования ВБД в послеоперационном периоде может быть использован для контроля ВБД в любом стационаре. Сравнительная оценка результатов традиционного метода измерения ВБД и предложенного способа позволяет рекомендовать использовать последний как более точный метод оценки интраабдоминальной гипертензии у больных в послеоперационном периоде.

Ключевые слова: внутрибрюшное давление, мониторинг, диагностика.

14. Огляди

 

Черевна жаба: сучасні принципи діагностики та лікування

Ю.Г. Орел

Наведено дані щодо сучасної діагностики та лікування черевної жаби. Наголошено, що лабораторні дані є неспецифічними. Для скринінгового дослідження доцільно застосовувати ультразвукове дуплексне сканування гілок черевної аорти, а для верифікації діагнозу – спіральну комп’ютерну томографію з ангіографією або рентгеноконтрастну ангіографію. Важливим моментом є зіставлення симптоматики хворого і виявленого ураження вісцеральних судин. Ендоваскулярні втручання і відкриті реконструкції є порівнянними за найближчими результатами, проте віддалені результати кращі у разі відкритих реконструктивних операцій.

Ключові слова: черевна жаба, хронічна мезентеріальна ішемія, діагностика, лікування.

 

Брюшная жаба: современные принципы диагностики и лечения

Ю.Г. Орел

Приведены данные по современной диагностике и лечению брюшной жабы. Подчеркнуто, что лабораторные данные являются неспецифичными. Для скринингового обследования целесообразно использовать ультразвуковое дуплексное сканирование ветвей брюшной аорты, а для верификации диагноза — спиральную компьютерную томографию с ангиографией или рентгеноконтрастную ангиографию. Важным моментом является сопоставление симптоматики больного и выявленного поражения брюшных сосудов. Эндоваскулярные и открытые вмешательства сопоставимы по ближайшим результатам, но отдаленные результаты лучше при открытых реконструктивных операциях.

Ключевые слова: брюшная жаба, хроническая мезентериальная ишемия, диагностика, лечение.

15. Огляди

 

Профілактика дисемінації клітин злоякісних пухлин підшлункової залози

О.І. Дронов, Є.А. Крючина, Д.І. Хоменко, А.І. Горлач, Д.І. Любенко, Р.Д. Добуш, Є.С. Козачук

Незадовільні результати комплексного лікування хворих з резектабельним раком підшлункової залози пов’язані, на думку вчених, з інтраопераційною дисемінацією пухлинних клітин. Проаналізовано методи профілактики дисемінації клітин злоякісних пухлин підшлункової залози: кріофіксацію пухлини, судинну ізоляцію, масивний інтраопераційний перитонеальний лаваж. Розглянуто методи діагностики ізольованих пухлинних клітин та перспективи пошуку методів поліпшення виживаності хворих з раком підшлункової залози.

Ключові слова: судинна ізоляція пухлини, ізольовані пухлинні клітини, мікрометастази, кріофіксація пухлини, масивний інтраопераційний перитонеальний лаваж.

 

Профилактика диссеминации клеток злокачественных опухолей поджелудочной железы

А.И. Дронов, Е.А. Крючина, Д.И. Хоменко, А.И. Горлач, Д.И. Любенко, Р.Д. Добуш, Е.С. Козачук

Неудовлетворительные результаты комплексного лечения больных с резектабельным раком поджелудочной железы связаны, по мнению ученых, с интраоперационной диссеминацией опухолевых клеток. Проанализированы методы профилактики диссеминации клеток злокачественных опухолей поджелудочной железы: криофиксация опухоли, сосудистая изоляция, массивный интраоперационный перитонеальный лаваж. Рассмотрены методы диагностики изолированных опухолевых клеток и перспективы поиска методов улучшения выживаемости больных с раком поджелудочной железы.

Ключевые слова: сосудистая изоляция опухоли, изолированные опухолевые клетки, микрометастазы, криофиксация опухоли, массивный интраоперационный перитонеальный лаваж.

16. Огляди

 

Синдром Фітц-Х'ю—Куртіса у хірургічній практиці

С.М. Василюк, В.М. Галюк, В.М. Клим

Висвітлено основні патогенетичні та клінічні аспекти синдрому Фітц-Х’ю— Куртіса — локального патологічного процесу, який розвивається майже вик лючно у жінок, спричиняється Neisseria gonorrhoeae чи Chlamydia trachomatis і є ускладненням захворювань, які передаються статевим шляхом. Патологія зумовлена запаленням печінкової капсули з розвитком псевдомембранозного глісоніту, який охоплює передню поверхню печінки і прилеглі до неї ділянки очеревини з утворенням множинних щільних прозорих сполучнотканинних зрощень без судинного рисунка. Виділено варіанти перебігу цієї патології, які клінічно відрізняються залежно від віку. На підставі власного досвіду та даних літератури автори наводять показники частоти, з якою це захворювання трапляється у практиці гепатобіліарного хірурга, а також відомості щодо діагностики та хірургічної тактики у хворих із синдромом Фітц-Х’ю—Куртіса.

Ключові слова: синдром Фітц-Х’ю—Куртіса, варіанти перебігу, діагностика, хірургічна тактика.

 

Синдром Фитц-Хью—Куртиса в хирургической практике

С.М. Василюк, В.М. Галюк, В.М. Клымьюк

Освещены основные патогенетические и клинические аспекты синдрома Фитц-Хью—Куртиса – локального патологического процесса, который развивается почти исключительно у женщин, вызывается Neisseria gonorrhoeae или Chlamydia trachomatis и является осложнением заболеваний, которые передаются половым путем. Патологию вызывает воспаление печеночной капсулы с развитием псевдомембранозного глиссонита, который поражает переднюю поверхность печени и прилежащие к ней участки брюшины с формированием множественных плотных прозрачных соединительнотканных спаек без сосудистого рисунка. Выделены варианты течения этой патологии, которые клинически отличаются в зависимости от возраста. На основании собственного опыта и данных литературы авторы приводят показатели частоты, с которой это заболевание встречается в практике гепатобилиарного хирурга, а также сведения о диагностике и хирургической тактике у больных с синдромом Фитц-Хью—Куртиса.

Ключевые слова: синдром Фитц-Хью—Куртиса, варианты течения, диагностика, хирургическая тактика.

17. Випадок із практики

 

Клінічний випадок успішного проведення гібридної операції на магістральних артеріях нижніх кінцівок

В.М. Роговський, І.І. Гангал, Б.М. Коваль, С.В. Верещагін, О.С. Родіонов, Ю.В. Нагалюк

Описано випадок успішного виконання одномоментної гібридної операції в умовах ГВМКЦ МО України у такому обсязі: стентування правої загальної здухвинної артерії з наступним виконанням алошунтування стегново-підколінного сегмента праворуч. У результаті реконструктивного втручання отримано задовільний клінічний ефект і досягнуто повної медичної та соціальної реабілітації пацієнта.

Ключові слова: гібридна операція, облітеруючий атеросклероз кінцівок, стентування, шунтування.

 

Клинический случай успешного проведения гибридной операции на магистральных артериях нижних конечностей

В.М. Роговский, И.И. Гангал, Б.М. Коваль, С.В. Верещагин, А.С. Родионов, Ю.В. Нагалюк

Описан случай успешного выполнения одномоментной гибридной операции в условиях ГВМКЦ МО Украины в следующем объеме: стентирование правой общей подвздошной артерии с последующим выполнением аллошунтирования бедренно-подколенного сегмента справа. В результате реконструктивного вмешательства получен удовлетворительный клинический эффект и достигнута полная медицинская и социальная реабилитация пациента.

Ключевые слова: гибридная операция, облитерирующий атеросклероз конечностей, стентирование, шунтирование.

18. Випадок із практики

 

Ураження підшлункової залози і жовчних проток при спадковому полікістозі нирок у дорослих (Синдром поттера ііі)

І.M. Миценко, І.В. Шинкаренко

Описано клінічний випадок спадкової полікістозної хвороби нирок у поєднанні з полікістозом підшлункової залози, жовчокам’яною хворобою, папіломатозом дванадцятипалої кишки, ускладненої хронічним панкреатитом з вираженим больовим синдромом, зовнішньосекреторною недостатністю, вірсунго-, холетензією у хворого 31 року.

Ключові слова: полікістозна хвороба нирок, полікістоз підшлункової залози, синдром Потера III.

 

Поражение поджелудочной железы и желчных протоков при наследственном поликистозе почек у взрослых (Синдром поттера iii)

И.Н. Мыценко, И.В. Шинкаренко

Описан клинический случай наследственной поликистозной болезни почек в сочетании с поликистозом поджелудочной железы, желчнокаменной болезнью, папилломатозом двенадцатиперстной кишки, осложненной хроническим панкреатитом с выраженным болевым синдромом, внешнесекреторной недостаточностью, вирсунго-, холетензией у больного в возрасте 31 год.

Ключевые слова: поликистозная болезнь почек, поликистоз поджелудочной железы, синдром Поттера III.

19. Випадок із практики

 

Защемлення внутрішньої грижі після реконструктивно-відновлювальної операції на товстій кишці

В.М. Мальцев, В.О. Комаренко, М.М. Тараненко, Є.О. Ханін

Описано випадок успішного лікування хворого із защемленою грижею у зв’язці Трейца після реконструктивно-відновлювальної операції на товстій кишці, виконаної з приводу колостоми зліва. Колостому сформовано у 2011 р. у зв’язку з обтураційною непрохідністю кишечнику пухлинного генезу. Безперервність кишечнику відновлено за допомогою циркулярного степлера. Після виписки на 12-ту добу пацієнта госпіталізовано повторно з клінічною картиною високої непрохідності кишечнику. Діагностовано защемлення порожньої кишки у зв’язці Трейца, виявлене при релапаротомії. Защемлення усунуто. Пацієнта виписано на 18-ту добу після релапаротомії.

Ключові слова: колостома, рак товстої кишки, непрохідність кишечнику, защемлення внутрішньої грижі, реконструктивно-відновлювальна операція.

 

Ущемление внутренней грыжи после реконструктивно-восстановительной операции на толстой кишке

В.Н. Мальцев, В.А. Комаренко, Н.Н. Тараненко, Е.А. Ханин

Описан случай успешного лечения больного с ущемленной грыжей в связке Трейца после реконструктивно-восстановительной операции на толстой кишке, выполненной по поводу колостомы слева. Колостома сформирована в 2011 г. в связи с обтурационной непроходимостью кишечника опухолевого генеза. Непрерывность кишечника восстановлена с помощью циркулярного степлера. После выписки на 12-е сутки пациент госпитализирован повторно с клинической картиной высокой непроходимости кишечника. Диагностировано ущемление тощей кишки в связке Трейца, что было выявлено при релапаротомии. Ущемление устранено. Пациент выписан на 18-е сутки после релапаротомии.

Ключевые слова: колостома, рак толстой кишки, непроходимость кишечника, ущемление внутренней грыжи, реконструктивно-восстановительная операция.

20. Методики проведення операцій

 

Латеральний надкісточковий шкірно-фасціальний клапоть та його клінічне застосування

С.В. Слєсаренко, П.О. Бадюл, Н.О. Чередниченко, К.С. Слєсаренко

Ділянка стопи і нижньої третини гомілки досі залишається найпроблематичнішою для закриття рани. Пластика латеральним надкісточковим шкірно-фасціальним клаптем дає змогу виконувати одноетапні реконструкції в цій важливій функціональній зоні нижньої кінцівки. Особливості зони, яка отримує живлення з перфорантної гілки малогомілкової артерії, досліджено нами шляхом проведення рентгенангіографії на патоморфологічному матеріалі. Вивчено 16 препаратів клаптів і виконано знімки в кількох фазах наповнення. Для встановлення розміру зони зі стійким кровопостачанням від перфорантної артерії (ангіосоми) та її індивідуальної варіабельності провели планіметричне дослідження з визначенням можливих розмірів формування клаптя. За результатами аналізу даних, отриманих на патоморфологічному матеріалі, зареєстровано варіабельність розміру латерального надкісточкового клаптя – від 6 до 10 см завширшки й від 14 до 19 см завдовжки. Розміри ангіосоми корелювали з антропометричними параметрами трупів та їх біологічним віком. У клініці виконано 5 операцій з використанням латеральних надкісточкових шкірно-фасціальних клаптів. Усі клапті прижилися, пацієнти видужали і були виписані з клініки. Одноетапна реконструкція шкірно-фасціальними перфорантними клаптями дала змогу в усіх випадках відновити шкірний покрив, зберегти кінцівку та її функцію при значно менших матеріальних затратах під час стаціонарного лікування і скороченні часу на реабілітацію, ніж при традиційних у нашій країні двохетапних техніках пластики клаптями на тимчасових живильних ніжках з віддалених ділянок або вільними клаптями з мікросудинними анастомозами.

Ключові слова: перфорантний клапоть, рани, ранові дефекти, ангіосома.

 

Латеральный надлодыжечный кожно-фасциальный лоскут и его клиническое применение

С.В. Слесаренко, П.А. Бадюл, Н.А. Чередниченко, К.С. Слесаренко

Область стопы и нижней трети голени по-прежнему остается наиболее проблематичной для закрытия раны. Пластика латеральным надлодыжечным кожно-фасциальным лоскутом позволяет выполнять одноэтапные реконструкции в этой важной функциональной зоне нижней конечности. Особенности зоны, кровоснабжаемой из перфорирующей ветви малоберцовой артерии, исследованы нами путем проведения рентгенангиографии на патоморфологическом материале. Изучены 16 препаратов лоскутов и выполнены снимки в нескольких фазах наполнения. Для оценки размера зоны с устойчивым кровоснабжением от перфорантной артерии (ангиосомы) и ее индивидуальной вариабельности провели планиметрическое исследование с определением возможных размеров формирования лоскута. По результатам анализа данных, полученных на патоморфологическом материале, определена вариабельность размера латерального надлодыжечного лоскута — от 6 до 10 см в ширину и от 14 до 19 см в длину. Размеры ангиосомы кореллировали с антропометрическими параметрами трупов и их биологическим возрастом. В клинике выполнено 5 операций с использованием латеральных надлодыжечных кожно-фасциальных лоскутов. Все лоскуты прижились, пациенты выздоровели и были выписаны из клиники. Одноэтапная реконструкция кожно-фасциальными перфорантными лоскутами позволила во всех случаях восстановить кожный покров, сохранить конечность и ее функцию при значительно меньших материальных затратах во время стационарного лечения и сокращении времени на реабилитацию, чем при традиционно применяемых в нашей стране двухэтапных техниках пластики лоскутами на временных питающих ножках из отдаленных областей или свободными лоскутами с микрососудистыми анастомозами.

Ключевые слова: перфорантный лоскут, раны, раневые дефекты, ангиосома.

21. З'їзди, конгреси, конференції

 

Щорічний конгрес американської асоціації з вивчення захворювань печінки

У Бостоні, адміністративному центрі штату Массачусетс (США), 9—13 листопада 2012 р. відбувся 63-й щорічний конгрес Американської асоціації з вивчення захворювань печінки (American Association for the Study of Liver Diseases (AASLD)).

22. Особистості

 

Академик Александр Алексеевич Шалимов — издалека и вблизи

Хирургическая одаренность наивысшего уровня… Эта ценная для мира степень и аттестация таланта в медицине сродни великому подвижничеству на благо человека и общества. Такими чертами уникального хирургического универсализма, помноженного на страстное тяготение к знаниям и черты лидера, сполна обладал создатель и первый директор Национального института хирургии и трансплантологии, носящего его имя, академик НАН и НАМН Украины, Герой Украины Александр Алексеевич Шалимов.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»