Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№3(43) // 2012

 

Обкладинка

 

1. Ювілеї

 

До 80-річчя Ярослава Йосиповича Крижановського

20 липня 2012 р. виповнюється 80 років від дня народження і 57 років трудової, наукової, педагогічної та громадської діяльності відомого українського вченого, талановитого хірурга, ортопедатравматолога, заслуженого працівника народної освіти України, академіка Академії вищої школи України, відмінника охорони здоров’я, винахідника СРСР, доктора медичних наук, професора кафедри загальної хірургії № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Ярослава Йосиповича Крижановського.

2. Передова стаття

 

Ривароксабан у лікуванні гострого тромбозу глибоких вен та вторинній профілактиці венозного тромбоемболізму (огляд результатів міжнародних клінічних досліджень einstein-dvt, einstein-extension та einstein-pе)

В.Г. Мішалов, І.І. Теслюк

Наведено основні результати міжнародних клінічних досліджень застосування ривароксабану («Ксарелто» виробництва Bayer Health Care, Німеччина) у лікуванні гострого тромбозу глибоких вен та вторинній профілактиці венозного тромбоемболізму. Показано, що монотерапія ривароксабаном може забезпечити простий, ефективний і безпечний режим стартового лікування тромбозу глибоких вен і тривалої вторинної профілактики венозного тромбоемболізму.

Ключові слова: тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, лікування, профілактика, ривароксабан.

 

Ривароксабан в лечении острого тромбоза глубоких вен и вторичной профилактике венозного тромбоэмболизма (обзор результатов международных клинических исследований einstein-dvt, einstein-extension и einstein-pе)

В.Г. Мишалов, И.И. Теслюк

Приведены основные результаты международных клинических исследований применения ривароксабана («Ксарелто» производства Bayer Health Care, Германия) в лечении острого тромбоза глубоких вен и вторичной профилактике венозного тромбоэмболизма. Показано, что монотерапия ривароксабаном может обеспечить простой, эффективный и безопасный режим стартового лечения тромбоза глубоких вен и длительной вторичной профилактики венозного тромбоэмболизма.

Ключевые слова: тромбоз глубоких вен, тромбоэмболия легочной артерии, лечение, профилактика, ривароксабан.

3. Лекції

 

Хірургічна реабілітація хворих при операціях на товстій кишці

О.І. Пойда, В.М. Мельник

Авторами розроблено систему заходів з хірургічної реабілітації хворих, оперованих на товстій кишці, що передбачає використання нових, досконаліших способів відновних, реконструктивно-відновних, сфінктерзберігальних хірургічних втручань, прогнозування, профілактику та лікування післяопераційних ускладнень. Використання зазначеної системи хірургічної реабілітації у 152 хворих дало змогу отримати значно кращі найближчі та віддалені функціональні результати, поліпшити якість життя оперованих хворих. Викладено методи прогнозування, профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, результати хірургічної, соціально-трудової реабілітації, дослідження якості життя оперованих хворих.

Ключові слова: хірургічна реабілітація, відновні операції, реконструктивно-відновні операції, сфінктерзберігальні операції, якість життя, товста кишка.

 

Хирургическая реабилитация больных при операциях на толстой кишке

А.И. Пойда, В.М. Мельник

Часть II. Прогнозирование, профилактика, лечение послеоперационных осложнений. Результаты хирургической реабилитации. Качество жизни оперированных больных Авторами разработана система мероприятий по хирургической реабилитации больных, оперируемых на толстой кишке, которая предусматривает использование новых, более совершенных способов восстановительных, реконструктивно-восстановительных, сфинктерсохраняющих хирургических вмешательств, прогнозирования, профилактики и лечения послеоперационных осложнений. Использование упомянутой системы хирургической реабилитации у 152 больных позволило получить значительно лучшие ближайшие и отдаленные функциональные результаты, улучшить качество жизни оперированных больных. Изложены методы прогнозирования, профилактики, лечения послеоперационных осложнений, результаты хирургической, социально-трудовой реабилитации, исследования качества жизни оперированных больных.

Ключевые слова: хирургическая реабилитация, восстановительные операции, реконструктивно-восстановительные операции, сфинктерсохраняющие операции, качество жизни, толстая кишка.

4. Стандарти діагностики та лікування

 

Хирургические методы лечения фибрилляции предсердий (рекомендации европейского общества кардиологов 2010 года) катетерная абляция левого предсердия

Целью разработки методов абляции было «излечение» от фибрилляции предсердий (ФП) определенной группы пациентов. Результаты отдаленного наблюдения за такими больными свидетельствуют о том, что после радиочастотной абляции (РЧА) удается чаще добиться стабильности синусового ритма, чем на фоне антиаритмической терапии, хотя поздние рецидивы нередки [21]. В большинство исследований были включены пациенты с симптомами пароксизмальной ФП и минимальными признаками органического поражения сердца.

5. Оригінальні дослідження

 

Субфасціальна ендоскопічна дисекція перфорантних вен у лікуванні хворих з хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок

В.Г. Мішалов, В.А. Ходос, В.М. Селюк, В.А. Черняк

Мета роботи — вивчити можливості та оцінити ефективність субфасціальної ендоскопічної дисекції перфорантних вен (СЕДПВ) у хворих з хронічною венозною недостатністю в стадії трофічних розладів.

Матеріали і методи. У дослідження включено 97 хворих з хронічною венозною недостатністю (ХВН) клінічного класу С4-С6 відповідно до міжнародної класифікації СЕАР (Сlinical Etiological Anatomical Pathophysiological), які перебували на лікуванні в хірургічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва і яким виконано СЕДПВ. Чоловіків було 24 (24,74 %), жінок — 73 (75,26 %). Вік хворих становив від 42 до 72 років, середній вік — 42,7 року. Хворих залежно від класу ХВН розподілено на три групи: першу групу склали 32 (32,99 %) пацієнти з ХВН клінічного класу С4, другу — 33 (34,02 %) хворих з ХВН класу С5 і третю — 32 (32,99 %) хворих з ХВН класу С6.

Результати та обговорення. Критеріями, які давали змогу оцінити ефективність хірургічного лікування в досліджуваних групах, були частота і характер післяопераційних ускладнень, тривалість перебування в стаціонарі, а також поява рецидивів захворювання. Загальна кількість ускладнень у хворих першої групи становила 2 (6,25 %), у другій — 5 (15,15 %) і в третій — 6 (18,75 %). Ускладнення, які виникли після СЕДПВ, у хворих першої групи, були меншими як за кількістю, так і за ступенем тяжкості порівняно з другою і третьою групами. У першій групі післяопераційний ліжко-день становив у середньому (1,0 ± 0,1) дня, у другій і третій — (4,4 ± 0,26) дня. Рецидивів захворювання в терміни до 12 міс не спостерігали.

Висновки. СЕДПВ супроводжується меншою кількістю ускладнень у хворих з ХВН класу С4 порівняно з ХВН класу С5 і С6. СЕДПВ, виконана одномоментно з мініінвазивними методами усунення вертикального рефлюксу, дає змогу здійснити радикальне хірургічне лікування хворих з ХВН класу С4 в амбулаторних умовах. Ультразвукове ангіосканування є основним методом дослідження при плануванні операції у хворих з ХВН у стадії трофічних розладів і при проведенні субфасціальних ендоскопічних втручань дає змогу лігувати лише патогенетично значущі перфорантні вени.

Ключові слова: хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок, субфасціальна ендоскопічна дисекція перфорантних вен.

 

Субфасциальная эндоскопическая диссекция перфорантных вен в лечении больных с хронической венозной недостаточностью нижних конечностей

В.Г. Мишалов, В.А. Ходос, В.М. Селюк, В.А. Черняк

Цель работы — изучить возможности и оценить эффективность субфасциальной эндоскопической диссекции перфорантных вен (СЭДПВ) у больных с хронической венозной недостаточностью в стадии трофических расстройств.

Материалы и методы. В исследование включено 97 больных с хронической венозной недостаточностью (ХВН) клинического класса С4—С6 согласно международной классификации СЕАР (Сlinical Etiological Anatomical Pathophysiological), находившихся на лечении в хирургическом отделении Александровской клинической больницы г. Киева, которым была выполнена СЭДПВ. Мужчин было 24 (24,74 %), женщин — 73 (75,26 %). Возраст больных составлял от 42 до 72 лет, средний возраст — 42,7 года. Больных в зависимости от класса ХВН распределили на три группы: первую группу составили 32 (32,99 %) больных с ХВН клинического класса С4, вторую — 33 (34,02 %) больных с ХВН класса С5 и третью — 32 (32,99 %) больных с ХВН класса С6. Критериями, позволяющими оценить эффективность хирургического лечения в исследуемых группах, были частота и характер послеоперационных осложнений, длительность пребывания в стационаре, а также появление рецидивов заболевания. Общее количество осложнений у больных первой группы составило 2 (6,25 %), во второй — 5 (15,15 %) и в третьей — 6 (18,75 %). Осложнения, возникшие после СЭДПВ, у больных первой группы, были меньшими как по количеству, так и по степени тяжести по сравнению со второй и третьей группами. В первой группе послеоперационный койко-день в среднем составил (1,2 ± 0,1) дня, во второй и третьей группах — (4,8 ± 0,4) дня. Рецидивов заболевания в сроки до 12 мес не наблюдали.

Выводы. СЭДПВ сопровождается меньшим количеством осложнений у больных с ХВН класса С4 по сравнению с ХВН класса С5 и С6. СЭДПВ, проведенная одномоментно с миниинвазивными методами устранения вертикального рефлюкса, позволяет осуществить радикальное хирургическое лечение больных с ХВН класса С4 в амбулаторных условиях. Ультразвуковое ангиосканирование является основным методом исследования при планировании операции у больных с ХВН в стадии трофических расстройств и при проведении субфасциальных эндоскопических вмешательств позволяет лигировать только патогенетически значимые перфорантные вены.

Ключевые слова: хроническая венозная недостаточность нижних конечностей, субфасциальная эндоскопическая диссекция перфорантных вен.

6. Оригінальні дослідження

 

Нові методи фіксації розтягнутих тканин та оцінка результатів хірургічного лікування хворих із рубцевими деформаціями

А.О. Жернов, Г.П. Козинець, О.А. Жернов, С.В. Стаскевич

Мета роботи — поліпшити результати лікування хворих з рубцевими деформаціями шляхом розробки нових і вдосконалення існуючих методів фіксації розтягнутих клаптів та оцінки їхньої ефективності.

Матеріали і методи. Проведено лікування 126 хворих з рубцевими ураженнями. Середній вік хворих — 19,2 року. В основну групу ввійшло 74 (58,73 %) пацієнти, яким імплантовано 121 (57,07 %) тканинний розширювач. Фіксацію розтягнутих клаптів здійснювали шляхом пошарового ушивання рани у власній модифікації (45 (37,19 %) випадків), модифікованого розкрою клаптя (39 (32,23 %)), деепідермізації ділянок рубця (20 (16,53 %)) та поліпропіленовою сіткою (17 (14,05 %)). У групу порівняння ввійшло 52 (41,27 %) хворих, яким імплантували 91 (42,93 %) експандер. Фіксацію розтягнутих клаптів здійснювали методом пошарового їх ушивання. Стан рубцевої тканини визначали за уніфікованою шкалою оцінки рубців.

Результати та обговорення. При використанні запропонованих методів фіксації розтягнутих клаптів спостерігали статистично достовірне зменшення ширини рубців (р < 0,001). У хворих основної групи рубці мали більш прийнятні клінічні характеристики, ніж у хворих групи порівняння у найближчий та віддалений період. У строки до 12 міс після операції позитивні результати отримали у 91,9 % хворих основної групи та у 69,2 % — групи порівняння, у строки понад 12 міс після втручання — у 88,9 та 42,4 % осіб відповідно.

Висновки. Фіксацію розтягнутих клаптів доцільно здійснювати за допомогою запропонованих методів залежно від клінічних характеристик рубцевих тканин, локалізації та площі патологічного процесу. Використання запропонованої уніфікованої шкали дає змогу об’єктивно оцінити результати лікування.

Ключові слова: розтягування тканин, фіксація тканин, оцінка результатів лікування, ширина рубця.

 

Новые методы фиксации растянутых тканей и оценка результатов хирургического лечения больных с рубцовыми деформациями

Ан.А. Жернов, Г.П. Козинец, А.А. Жернов, С.В. Стаскевич

Цель работы — улучшить результаты лечения больных с рубцовыми деформациями путем разработки новых и усовершенствования существующих методов фиксации растянутых лоскутов и оценки их эффективности.

Материалы и методы. Пролечено 126 больных с рубцовыми деформациями. Средний возраст больных — 19,2 года. В основную группу вошли 74 (58,73 %) пациента, которым был имплантирован 121 (57,07 %) тканевой расширитель. Фиксацию растянутых лоскутов осуществляли путем послойного ушивания раны в собственной модификации (45 (37,19 %) случаев), модифицированного раскроя лоскута (39 (32,23 %)), деэпидермизации участков рубца (20 (16,53 %)) и полипропиленовой сеткой (17 (14,05 %)). В группу сравнения вошли 52 (41,27 %) больных, которым имплантировали 91 (42,93 %) экспандер. Фиксацию растянутых лоскутов осуществляли методом послойного их ушивания. Состояние рубцовой ткани определяли с помощью унифицированной шкалы оценки рубцов.

Результаты и обсуждение. При использовании предложенных методов фиксации растянутых лоскутов наблюдали статистически достоверное уменьшение ширины рубцов (р < 0,001). У больных основной группы рубцы имели более приемлемые клинические характеристики, чем в группе сравнения в ближайший и отдаленный период. В сроки до 12 мес после операции позитивные результаты получили у 91,9 % больных основной группы и у 69,2 % — группы сравнения, в сроки свыше 12 мес — у 88,9 и 42,4 % пациентов соответственно.

Выводы. Фиксацию растянутых лоскутов целесообразно осуществлять при помощи предложенных методов в зависимости от клинических характеристик рубцовых тканей, локализации и площади патологического процесса. Использование предложенной унифицированной шкалы позволяет объективно оценить результаты лечения.

Ключевые слова: растягивание тканей, фиксация тканей, оценка результатов лечения, ширина рубца.

7. Оригінальні дослідження

 

Вплив зміни співвідношення об'ємів вісцерального і підшкірного жиру після ліпосакції та дермоліпектомії на тулубі на метаболічні процеси в організмі

В.В. Теплий, Б.Г. Безродний, І.М. Циганок

Мета роботи — дослідити, чи спричиняє зміна співвідношення об’ємів вісцерального та підшкірного жиру негативні метаболічні наслідки і чи можна використовувати ліпосакцію для лікування ожиріння та запобігання метаболічному синдрому.

Матеріали і методи. У дослідження залучено 82 пацієнтів, яким виконано ліпосакцію та дермоліпектомію на тулубі. За вихідним індексом маси тіла (ІМТ) пацієнтів розподілено на дві підгрупи: 1-шу (n = 33) — з ІМТ < 25,0 кг/м2 та 2-гу (n = 49) — з ІМТ ≥ 25 кг/м2. Склад тіла досліджували з використанням біоімпедансометрії. Проводили тривимірну реконструкцію підшкірних і вісцеральних жирових відкладень, використовуючи результати магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії тулуба. Досліджували рівень загального холестерину (ХС), ХС ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів (ТГ), лептину (ЛТ), глюкози в крові, інсуліну та сечової кислоти.

Результати та обговорення. До хірургічного втручання у 47 пацієнтів з підвищеним ІМТ частка жирової маси тіла (ЧЖМТ) була достовірно вищою, ніж у 31 пацієнта з нормальним ІМТ. Через місяць після операції спостерігали швидше зменшення ІМТ і ЧЖМТ у підгрупі з надлишковою масою тіла. Результати залишалися стабільними протягом року. При тривалішому спостереженні ІМТ залишався нормальним у 45,83 % пацієнтів. Через півроку після операції відзначено достовірне (p < 0,05) зменшення об’єму вісцерального та підшкірного жиру, переважно за рахунок зменшення останнього, що зумовило статистично достовірне (p < 0,01) зменшення величини відношення об’єму підшкірного жиру до вісцерального. Дослідження впливу операції на метаболізм виявило суттєвіше зниження концентрації ХС за рахунок ХС ЛПНЩ, ТГ і ЛТ, починаючи з 7-ї післяопераційної доби в підгрупі з вихідним ІМТ ≥ 25 кг/м2. Найбільше зменшення величини холестеринового коефіцієнта атерогенності, ТГ/ХС ЛПВЩ, рівня ЛТ та сечової кислоти зареєстровано в упродовж 1-го місяця після операції. Виявлено пряму кореляцію між зниженням концентрації ЛТ наприкінці 1-го місяця після операції та об’ємом видаленої жирової тканини (r = 0,44, p = 0,004) і зниженням ЧЖМТ (r = 0,44, p = 0,003). Зменшення інсулінорезистентності збігалося у часі з поліпшенням ліпідограми і зменшенням рівня ЛТ. Виявлено поліпшення харчової поведінки у 89,4 % респондентів упродовж 6 місяців після операції і у 87,2 % — за рік.

Висновки. Хірургічне видалення підшкірної жирової тканини з тулуба в 6-місячний термін сприяє значному зменшенню величини відношення об’єму підшкірного жиру до вісцерального, що у пацієнтів з надмірною масою тіла супроводжувалося покращанням метаболізму. Протягом тривалого часу у хворих з вихідним ІМТ ≥ 25 кг/м2 спостерігали позитивні зміни харчової поведінки. У добре мотивованих людей доцільно рекомендувати ліпектомію як ініціальну процедуру лікування надлишкової маси тіла та ожиріння.

Ключові слова: ліпосакція, абдомінопластика, метаболічні зміни, лептин, підшкірний жир, вісцеральний жир.

 

Влияние изменения соотношения объемов висцерального и подкожного жира после липосакции и дермолипэктомии на туловище на метаболические процессы в организме

В.В. Теплый, Б.Г. Безродный, И.Н. Цыганок

Цель работы — исследовать, вызывает ли изменение соотношения объемов висцерального и подкожного жира негативные метаболические последствия и можно ли использовать липосакцию для лечения ожирения и предотвращения метаболического синдрома.

Материалы и методы. В исследование включено 82 пациента, которым проведена липосакция и дермолипэктомия на туловище. С учетом исходного индекса массы тела (ИМТ) пациенты распределены на 2 подгруппы: 1-я (n = 33) — с ИМТ< 25,0 кг/м2 и 2-я (n = 49) — с ИМТ ≥ 25 кг/м2. Состав тела исследовали при помощи биоимпедансометрии, проводили трехмерную реконструкцию подкожных и висцеральных жировых отложений по результатам магнитно-резонансной и компьютерной томографии туловища. Исследовали уровень общего холестерина (ХС), ХС липопротеинов высокой плотности (ЛПВП), ХС липопротеинов низкой плотности (ЛПНП), триглицеридов (ТГ), лептина (ЛТ), глюкозы в крови, инсулина и мочевой кислоты.

Результаты и обсуждение. Накануне хирургического вмешательства у 47 пациентов с повышенным ИМТ доля жировой массы тела была достоверно большей, чем у 31 пациента с нормальным ИМТ. Начиная с 1-го месяца после операции, наблюдали более быстрое снижение ИМТ и доли жировой массы тела (ДЖМТ) в подгруппе с избыточной массой тела. Результаты были стабильными в течение года. При обследовании в более поздние сроки ИМТ сохранялся нормальным у 45,83 % пациентов. Через полгода после операции наблюдали достоверное (p < 0,05) уменьшение объема висцерального и подкожного жира, преимущественно за счет уменьшения последнего, что обусловило статистически достоверное (p < 0,01) снижение отношения объема подкожного жира к висцеральному. Исследование влияния операции на метаболизм показало более выраженное снижение концентрации ХС за счет ХС ЛПНП, ТГ и ЛТ в подгруппе с исходным ИМТ ≥ 25 кг/м2. Наименьшие значения холестеринового коеффициента атерогенности, ТГ/ХС ЛПВП, уровня ЛТ и мочевой кислоты зарегистрированы в месячный срок. Выявлена прямая корреляция величины снижения концентрации ЛТ к концу 1-го месяца после операции с объемом удаленной жировой ткани (r = 0,44, p = 0,004) и со снижением ДЖМТ (r = 0,44, p = 0,003). Уменьшение инсулинорезистентности по времени совпадало с улучшением липидограммы и уменьшением содержания ЛТ. Выявлено улучшение пищевого поведения у 89,4 % респондентов в шестимесячный срок и у 87,2 % — в годичный.

Выводы. Хирургическое удаление подкожной жировой ткани с туловища в шестимесячный срок приводит к значительному уменьшению величины соотношения объемов подкожного и висцерального жира, что у пациентов с избыточной массой тела сопровождалось улучшением метаболизма. У больных с исходным ИМТ ≥ 25 кг/м2 отмечены положительные изменения пищевого поведения. У хорошо мотивированных людей целесообразно рекомендовать липэктомию в качестве инициальной процедуры лечения избыточной массы тела и даже ожирения.

Ключевые слова: липосакция, абдоминопластика, метаболические изменения, лептин, подкожный жир, висцеральный жир.

8. Оригінальні дослідження

 

Механічна літотрипсія в комплексному лікуванні холедохолітіазу

П.В. Огородник, А.Г. Дейниченко, Д.І. Христюк, В.І. Коломійцев

Мета роботи — поліпшити ефективність лікування різних форм холедохолітіазу з використанням механічної літотрипсії.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 119 хворих з холедохолітіазом, яким було виконано ендоскопічну папілосфінктеротомію з механічною літотрипсією та літоекстракцією. Хворих було розділено на дві групи: 1-ша (n = 101) — пацієнти з холедохолітіазом, у яких вдалося повністю видалити конкременти загальної жовчної протоки (ЗЖП) крізь транспапілярний доступ; 2-га (n = 18) — хворі, у яких застосування транспапілярних втручань було неефективним.

Результати та обговорення. Установлено основні причини, які не дали змоги повністю ліквідувати холедохолітіаз з транспапілярного доступу: а) всі хворі мали множинні конкременти ЗЖП, що ускладнювало роботу та передбачало багатоетапність втручань з великим рентген-навантаженням на операційну бригаду та хворого; б) у 6 пацієнтів конкременти мали занадто великі розміри (понад 5 см), щоб їх можна було фрагментувати, використавши механічну літотрипсію; в) у 3 випадках конкременти були фіксовані до стінки ЗЖП, що завадило виконати остаточну санацію біліарного тракту (лігатурні конкременти); г) 9 пацієнтів мали великі конкременти у поєднанні з тубулярним стенозом панкреатичної частини холедоха.

Висновки. Механічна літотрипсія є сучасним безпечним та високоефективним методом лікування холедохолітіазу у 79—85 % хворих. Доповнення цього методу контактною лазерною літотрипсією дає змогу вирішувати проблему великих та фіксованих конкрементів ЗЖП у певної категорії хворих без використання традиційних травматичних операцій. Застосування транспапілярних ендоскопічних втручань значно скорочує термін перебування хворих у стаціонарі та прискорює їхню трудову і соціальну реабілітацію. Мініінвазивні транспапілярні втручання необхідно виконувати в спеціалізованих хірургічних клініках із сучасним інструментальним забезпеченням та кваліфікованими фахівцями.

Ключові слова: холедохолітіаз, механічна літотрипсія, літоекстракція.

 

Механическая литотрипсия в комплексном лечении холедохолитиаза

П.В. Огородник, А.Г. Дейниченко, Д.И. Христюк, В.И. Коломийцев

Цель работы — повысить эффективность лечения разных форм холедохолитиаза с использованием механической литотрипсии.

Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 119 больных с холедохолитиазом, которым выполняли эндоскопическую папиллосфинктеротомию с механической литотрипсией и литоэкстракцией. Больные были распределены на две группы: 1-я (n = 101) — пациенты с холедохолитиазом, у которых удалось полностью удалить конкременты общего желчного протока (ОЖП) через транспапиллярный доступ; 2-я (n = 18) — больные, у которых использование транспапиллярного доступа было неэффективным.

Результаты и обсуждение. Установлены основные причины, которые не позволили полностью ликвидировать холедохолитиаз из транспапиллярного доступа: а) все больные имели множественные конкременты ОЖП, что усложняло работу и предусматривало многоэтапность вмешательств с большой рентген-нагрузкой на операционную бригаду и больного; б) у 6 пациентов конкременты имели слишком большие размеры (свыше 5 см), чтобы их можно было фрагментировать, использовав механическую литотрипсию; в) в 3 случаях конкременты были фиксированы к стенке ОЖП, что помешало выполнить окончательную санацию билиарного тракта (лигатурные конкременты); г) 9 пациентов имели большие конкременты в сочетании с тубулярным стенозом панкреатической части холедоха.

Выводы. Механическая литотрипсия является современным, безопасным и высокоэффективным методом лечения холедохолитиаза у 79—85 % больных. Дополнение этого метода контактной лазерной литотрипсией позволит решить проблему больших и фиксированных конкрементов ОЖП без использования традиционных травматичных операций. Применение транспапиллярных эндоскопических вмешательств значительно сокращает срок пребывания больных в стационаре и ускоряет их трудовую и социальную реабилитацию. Миниинвазивные транспапиллярные вмешательства необходимо выполнять в специализированных хирургических клиниках с современным инструментальным обеспечением и квалифицированными специалистами.

Ключевые слова: холедохолитиаз, механическая литотрипсия, литоэкстракция.

9. Оригінальні дослідження

 

Вибір варіанта формування товстокишкового анастомозу при проведенні реконструктивно-відновних операцій з парастомального доступу для ліквідації двостовбурових колостом

В.М. Косован

Мета роботи — проаналізувати результати застосування реконструктивновідновних операцій для ліквідації тимчасових двостовбурових колостом з локального парастомального доступу при використанні різних варіантів формування товстокишкових анастомозів та оцінити їхню безпечність.

Матеріали і методи. У дослідження включено 66 хворих з тимчасовими двостовбуровими петльовими та роздільними товстокишковими стомами. У 34 (51,52 %) хворих оперативне втручання завершено формуванням трансверзостоми, в 32 (48,48 %) — сигмостоми. У 50 (75,76 %) хворих двостовбурова петльова стома була виконана зі збереженням задньої стінки товстої кишки, а в 16 (24,24 %) — колостома сформована у вигляді роздільної двостовбурової стоми. Операції з ліквідації стом проводили з локального парастомального доступу в місці їх розташування. У 43 (65,15 %) хворих (1-ша група) виконали внутрішньочеревну циркулярну резекцію кишки зі стомою та формуванням анастомозу за типом «кінець у кінець» у 27 (62,79 %) хворих, «бік у бік» — у 7 (16,28 %), «кінець у бік» — у 4 (9,30 %), за допомогою зшиваючих апаратів — у 5 (11,63 %). У 23 (34,85 %) хворих (2-га група) оперативне втручання проводили з формуванням анастомозу 2/3 або 3/4 за Мельниковим.

Результати та обговорення. Післяопераційні ускладнення (післяопераційне запалення легень, неспроможність швів анастомозу, післяопераційна кишкова непрохідність, нагноєння парастомальної рани) виявлено у 5 (11,63 %) хворих в 1-й групі та у 10 (43,48 %) — в 2-й.

Висновки. Внутрішньочеревна циркулярна резекція кишки зі стомою і формуванням міжкишкового анастомозу є найбільш прийнятним методом з огляду на малий ризик неспроможності анастомозу, яка виникла в 1 (2,33 %) випадку.

Ключові слова: реконструктивновідновні операції, двостовбурова колостома, парастомальний доступ.

 

Выбор варианта формирования толстокишечного анастомоза при проведении реконструктивно-восстановительных операций из парастомального доступа для ликвидации двухствольных колостом

В.Н. Косован

Цель работы — проанализировать результаты применения реконструктивно-восстановительных операций для ликвидации временных двухствольных колостом из локального парастомального доступа при использовании различных вариантов формирования толстокишечного анастомоза и оценить их безопасность.

Материалы и методы. В исследование включено 66 больных с временными двухствольными петлевыми и раздельными толстокишечными стомами. У 34 (51,52 %) больных оперативное вмешательство завершено формированием трансверзостомы, у 32 (48,48 %) — сигмостомы. У 50 (75,76 %) больных двухствольная петлевая стома была выполнена с сохранением задней стенки толстой кишки, а у 16 (24,24 %) — колостома сформирована в виде раздельной двухствольной стомы. Восстановительные операции по ликвидации стомы проводили из локального парастомального доступа в месте их расположения. У 43 (65,15 %) больных (1-я группа) выполнили внутрибрюшную циркулярную резекцию кишки со стомой и формированием анастомоза по типу «конец в конец» у 27 (62,79 %) больных, «бок в бок» — у 7 (16,28 %), «конец в бок» — у 4 (9,30 %), с помощью сшивающих аппаратов — у 5 (11,63 %). У 23 (34,85 %) больных (2-я группа) оперативное вмешательство проводили с формированием анастомоза 2/3 или 3/4 по Мельникову.

Результаты и обсуждение. Послеоперационные осложнения (послеоперационное воспаление легких, несостоятельность швов анастомоза, послеоперационная кишечная непроходимость, нагноение парастомальной раны) выявлены у 5 (11,63 %) больных 1-й группы и у 10 (43,48 %) — 2-й.

Выводы. Внутрибрюшная циркулярная резекция кишки со стомой и формированием циркулярного межкишечного анастомоза является наиболее приемлемой с точки зрения низкого риска несостоятельности анастомоза, возникшей в 1 (2,33 %) случае.

Ключевые слова: реконструктивно-восстановительные операции, двухствольная колостома, парастомальный доступ.

10. Оригінальні дослідження

 

Цитокінова характеристика розвитку абдомінального сепсису в експерименті

В.В. Шаповалюк

Мета роботи — дослідити рівні цитокінів ІЛ-10, ІЛ-6, ФНП-α в тканині кишечнику лабораторних тварин в умовах перфоративного перитоніту та ішемічно-реперфузійної травми, проаналізувати отримані дані та зіставити їх із клінічними виявами зазначених патологій.

Матеріали і методи. 28 білих щурів лінії Вістар було розподілено на три групи: 1-ша — операційна травма, 2-га — перфоративний перитоніт, 3-тя — ішемічно-реперфузійна травма. Виведення з експерименту проводили на 2-гу та 5-ту добу. Для визначення рівня цитокінів ІЛ-10, ІЛ-6, ФНП-α в тканині кишечнику застосовували метод імуноферментного аналізу (після виведення тварини з експерименту вирізали ділянку здухвинної кишки розміром 5×5 мм).

Результати та обговорення. В 1-й групі щурів вміст ІЛ-6, ФНП-α з часом зменшувався. Це може свідчити про вивільнення хімічних сполук запалення. Підвищення на 5-ту добу концентрації ІЛ-10 свідчить про механізм гальмування синтезу цих сполук та стримування розвитку запальної реакції неінфекційного генезу. В 2-й групі концентрація прозапальних цитокінів у період з 2-ї до 5-ї доби збільшувалася, що вказує на розвиток розгорнутої запальної реакції, а вміст ІЛ-10 зменшувався. В 3-й групі рівні ІЛ-6 і ФНП-α на 2-гу та 5-ту добу після операції майже не змінювалися, а вміст ІЛ-10 зменшувався. У разі ішемічно-реперфузійної травми про- та протизапальні механізми перебувають у певній рівновазі.

Висновки. Ізольована операційна травма є причиною запальної реакції, розвиток якої стримується підвищенням концентрації протизапального ІЛ-10 до 5-ї доби експерименту. Розвиток клініки перфоративного перитоніту супроводжується підвищенням вмісту прозапальних цитокінів, тоді як рівень ІЛ-10 зменшується, що може вказувати на SIRS-сценарій розвитку запальної відповіді. Механізм розвитку патоморфологічних реакцій при ішемічно-реперфузійній травмі відрізняється від такого у разі перфоративного перитоніту.

Ключові слова: інтестинальна ішемічно-реперфузійна травма, операційна травма, запальна відповідь.

 

Цитокиновая характеристика развития абдоминального сепсиса в эксперименте

В.В. Шаповалюк

Цель работы — исследовать уровень цитокинов ИЛ-10, ИЛ-6, ФНО-α в ткани кишечника лабораторных животных в условиях перфоративного перитонита и ишемически-реперфузионной травмы, проанализировать полученные данные и сопоставить их с клиническими проявлениями этих патологий.

Материалы и методы. 28 белых крыс линии Вистар были распределены на три группы: 1-я — операционная травма, 2-я — перфоративный перитонит, 3-я — ишемически-реперфузионная травма. Выведение из эксперимента проводили на 2-е и 5-е сутки. Для изучения уровня цитокинов ИЛ-10, ИЛ-6, ФНО-α применяли метод иммуноферментного анализа (после выведения животных из эксперимента вырезали участок подвздошной кишки размером 5×5 мм).

Результаты и обсуждение. В 1-й группе содержание ИЛ-6, ФНО-α уменьшалось со временем, что может свидетельствовать о высвобождении воспалительных элементов. Увеличение на 5-е сутки концентрации ИЛ-10 указывает на механизм торможения синтеза этих элементов и сдерживание развития воспалительной реакции неинфекционного генеза. Во 2-й группе концентрация провоспалительных цитокинов в период со 2-х по 5-е сутки возрастала, что указывает на развитие развернутой воспалительной реакции, а содержание ИЛ-10 уменьшалось. В 3-й группе уровень ИЛ-6 и ФНО-α на 2-е и 5-е сутки после операции практически не изменялся, а содержание ИЛ-10 уменьшалось. При ишемически-реперфузионной травме про- и противовоспалительные механизмы находятся в равновесии.

Выводы. Изолированная операционная травма вызывает воспалительную реакцию, которая сдерживается повышением концентрации противовоспалительного ИЛ-10 до 5-х суток эксперимента. Развитие клиники перфоративного перитонита сопровождается повышением концентрации провоспалительных цитокинов, тогда как уровень противовоспалительного цитокина ИЛ-10 снижается, что может свидетельствовать о SIRS-сценарии развития воспалительного ответа. Механизм развития патоморфологических изменений при ишемически-реперфузионной травме кардинально отличается от такового при перфоративном перитоните.

Ключевые слова: интестинальная ишемически-реперфузионная травма, операционная травма, воспалительный ответ.

11. Огляди

 

Ректоцеле: вибір методу хірургічного лікування

В.Г. Мішалов, І.М. Лещишин, О.І. Охоцька, П.Л. Бик, Л.Ю. Маркулан, Є.С. Заводовський, А.В. Мішалова

Наведено дані щодо методів консервативного та хірургічного лікування ректоцеле. Розглянуто актуальність проблеми вибору адекватного методу хірургічного лікування залежно від ступеня вираження ректоцеле. Наведено різні доступи та методи оперативного втручання.

Ключові слова: ректоцеле, пролапс тазових органів, хірургічне лікування, диспареунія, задня кольпорафія, леваторопластика.

 

Ректоцеле: выбор метода хирургического лечения

В.Г. Мишалов, И.М. Лещишин, О.И. Охоцкая, П.Л. Бык, Л.Ю. Маркулан, Е.С. Заводовский, А.В. Мишалова

Представлены данные о методах консервативного и хирургического лечения ректоцеле. Рассмотрена актуальность проблемы выбора адекватного метода хирургического лечения в зависимости от степени выраженности ректоцеле. Приведены разные доступы и тактики оперативного вмешательства.

Ключевые слова: ректоцеле, пролапс тазовых органов, хирургическое лечение, диспареуния, задняя кольпорафия, леваторопластика.

12. Огляди

 

Профілактика спайкоутворення і рецидивів гострої непрохідності кишечнику: доказові дослідження

M.А. Мендель

Проаналізовано вітчизняні та зарубіжні публікації, присвячені оцінці стану профілактики утворення внутрішньочеревних спайок з точки зору доказової медицини. Заходи із запобігання утворенню спайок включають: дотримання загальних принципів, використання хірургічної техніки, механічних бар’єрів та хімічних агентів. Більшість методів профілактики спайкоутворення, які застосовують нині, є недостатньо ефективними. Мембрана з гіалуронової кислоти-карбоксицелюлози та ікодекстрин мають властивість зменшувати кількість спайок і знижувати ризик розвитку спайкової кишкової непрохідності. Пошук нових ефективних методів та засобів профілактики спайкоутворення є пріоритетним напрямом в абдомінальній хірургії.

Ключові слова: спайкова хвороба, профілактика, протиспайкові засоби.

 

Профилактика спайкообразования и рецидивов острой непроходимости кишечника: доказательные исследования

Н.А. Мендель

Проанализированы отечественные и зарубежные публикации, посвященные анализу состояния профилактики образования внутрибрюшных спаек с точки зрения доказательной медицины. Мероприятия по предотвращению образования спаек включают: соблюдение общих принципов проведения оперативных вмешательст, применение хирургической техники, механических барьеров и химических агентов. Большинство используемых в настоящее время методов профилактики спайкообразования недостаточно эффективны. Мембрана из гиалуроновой кислоты-карбоксицеллюлозы и икодекстрин обладают способностью уменьшать количество спаек и снижать риск развития спаечной кишечной непроходимости. Поиск новых эффективных методов и средств профилактики спайкообразования является приоритетным направлением в абдоминальной хирургии.

Ключевые слова: спаечная болезнь, профилактика, противоспаечные средства.

13. Огляди

 

Папілярна мікрокарцинома щитоподібної залози: сучасні підходи до діагностики та лікування

А.В. Дінець, М.В. Гульчій, С.М. Цимбалюк, О.Б. Олійник

За даними вітчизняної та зарубіжної літератури проаналізовано клінікоморфологічні особливості діагностики та лікування папілярної мікрокарциноми щитоподібної залози (ПМЩЗ). Останнім часом спостерігається зростання частоти діагностування ПМЩЗ, що потребує стандартизації підходів до лікування та моніторингу цієї патології. Пацієнтам з ПМЩЗ рекомендовано виконання гранично-субтотальної або тотальної тиреоїдектомії, що значно знижує ризик рецидиву. Застосування радіойодотерапії малоефективне у більшості хворих на ПМЩЗ, її використовують лише за наявності таких чинників ризику, як мультифокальність, наявність метастазів, екстракапсулярна інвазія, інвазія в судини щитоподібної залози, наявність карциноми в обох частках щитоподібної залози, вік хворих понад 45 років, опромінення ділянки шиї в анамнезі. Ультразвукове дослідження шиї — основний метод моніторингу пацієнтів з ПМЩЗ.

Ключові слова: папілярна мікрокарцинома щитоподібної залози, поєднана тиреоїдна патологія, діагностика, лікування.

 

Папиллярная микрокарцинома щитовидной железы: современные подходы к диагностике и лечению

А.В. Динец, Н.В. Гульчий, С.Н. Цымбалюк, А.Б. Олейник

По данным отечественной и зарубежной литературы проанализированы клинико-морфологические особенности диагностики и лечения папиллярной микрокарциномы щитовидной железы (ПМЩЖ). В последнее время наблюдается увеличение частоты диагностирования ПМЩЖ, что требует стандартизации подходов к лечению и мониторингу данной патологии. Пациентам с ПМЩЖ необходимо проводить предельно-субтотальную или тотальную тиреоидэктомию, что значительно снижает риск рецидива. Использование радиойодотерапии малоэффективно у большинства пациентов с ПМЩЖ, ее применяют только при наличии таких факторов риска, как мультифокальность, наличие метастазов, экстракапсулярная инвазия, инвазия в сосуды щитовидной железы, наличие карциномы в обеих долях щитовидной железы, возраст пациента свыше 45 лет, облучение области шеи в анамнезе. Ультразвуковое исследование шеи — основной метод мониторинга пациентов с ПМЩЖ.

Ключевые слова: папиллярная микрокарцинома щитовидной железы, сочетанная тиреоидная патология, диагностика, лечение.

14. Огляди

 

Гігієна рук у хірургії

А.Г. Салманов

Етіологія нозокоміальних інфекцій, частота випадків контамінації шкіри рук різними нозокоміальними патогенними мікроорганізмами, а також роль гігієни рук медичного персоналу в період спалахів епідемій свідчать про те, що засоби для гігієни рук повинні щонайменше забезпечувати активність щодо бактерій. Найвищу протимікробну ефективність забезпечують засоби на основі етилового спирту (в концентрації 60–85 %), ізопропанолу (в концентрації 60–80 %) та n-пропанолу (в концентрації 60–80 %). Етиловий спирт у високій концентрації (наприклад 95 %) — найефективніший засіб проти безоболонкових вірусів, тоді як n-пропанол більш ефективний щодо резидентної бактеріальної мікрофлори. Протимікробна ефективність як хлоргексидину (в концентрації 2–4 %), так і триклозану (в концентрації 1–2 %) нижча, їхня дія спостерігається пізніше. Застосування звичайного мила та води найменш ефективне. Подразнювальний контактний дерматит спостерігається найчастіше при застосуванні препаратів на основі 4 % хлоргексидину глюконату, дещо рідше – при застосуванні мила без протимікробних властивостей та препаратів на основі меншої концентрації хлоргексидину глюконату. Найрідше це ускладнення спостерігається при користуванні засобами на спиртовій основі для обробки шкіри рук, з правильно підібраним складом, які містять пом’якшувальні речовини та інші речовини для догляду за шкірою рук. Опубліковано мало даних порівняльних досліджень для правильної оцінки вмісту триклозану. Персоналу слід нагадувати, що не рекомендовано мити руки після кожного використання засобу для обробки шкіри на спиртовій основі. Підвищення рівня дотримання вимог до гігієни рук можна забезпечити шляхом доступності ефективного засобу для обробки шкіри на спиртовій основі, прийнятного для користувачів, що супроводжують навчанням медичних працівників та стимуляцією застосування продукту.

Ключові слова: гігієна рук, нозокоміальні інфекції, антисептики, спирти, хлоргексидин, триклозан.

 

Гигиена рук в хирургии

А.Г. Салманов

Этиология нозокомиальных инфекций, частота случаев контаминации кожи рук различными нозокомиальными микроорганизмами, а также роль гигиены рук медицинского персонала в период вспышек эпидемий свидетельствуют о том, что средства для гигиены рук должны как минимум обеспечивать активность в отношении бактерий-возбудителей нозокомиальных инфекций. Наивысшую противомикробную эффективность обеспечивают средства на основе этилового спирта (в концентрации 60—85 %), изопропанола (в концентрации 60—80 %) и n-пропанола (в концентрации 60—80 %). Этиловый спирт в высокой концентрации (например 95 %) является эффективным средством против безоболочных вирусов, тогда как n-пропанол является более эффективным по отношению к резидентной бактериальной микрофлоре. Противомикробная эффективность как хлоргексидина (в концентрации 2—4 %), так и триклозана (в концентрации 1—2 %) ниже, их действие наблюдается позже. Применение обычного мыла и воды является наименее эффективным. Раздражающий контактный дерматит наблюдается чаще при применении препаратов на основе 4 % хлоргексидина глюконата, несколько реже — при применении мыла без противомикробных свойств и препаратов на основе меньшей концентрации хлоргексидина глюконата. Реже это осложнение наблюдается при пользовании средствами на спиртовой основе для обработки кожи рук, с правильно подобранным составом, содержащим смягчающие вещества и другие вещества для ухода за кожей рук. Опубликовано мало данных сравнительных исследований для правильной оценки содержания триклозана. Персоналу следует напоминать, что не рекомендуется мыть руки после каждого использования средства для обработки кожи на спиртовой основе. Повышение уровня соблюдения требований к гигиене рук можно обеспечить путем доступности эффективного средства для обработки кожи на спиртовой основе, приемлемого для пользователей, обучением медицинских работников и стимуляцией применения продукта.

Ключевые слова: гигиена рук, нозокомиальные инфекции, антисептики, спирты, хлоргексидин, триклозан.

15. Випадок із практики

 

Рідкісне спостереження поєднаних ускладнених захворювань — ехінококозу печінки і жовчнокам’яної хвороби

О.І. Дронов, І.Л. Насташенко, Л.А. Рощина, Є.Ю. Буров, Є.А. Ісаєнко

Описано випадок успішного лікування пацієнта з ехінококовою кістою печінки, яка нагноїлася, ускладненою цистобіліарною норицею в поєднанні з хронічним калькульозним холециститом і холедохолітіазом. Хвора А., 43 роки, госпіталізована в Центр хірургії печінки, жовчних проток і підшлункової залози з діагнозом «пухлина печінки, холедохолітіаз, біліарна гіпертензія». Під час дообстеження верифіковані хронічний калькульозний холецистит, холедохолітіаз, холангіт, ехінококова кіста печінки, яка розкрилася в жовчні протоки. Виконано холецистектомію, правобічну гемігепатектомію, резекцію першого сегмента печінки, тригепатоєюностомію з каркасним дренуванням за Saypol—Kurian, зовнішнє дренування гепатикохоледоха. Шви знято на 14-ту добу після операції, рана зажила первинним натягом. Дренаж загальної печінкової протоки видалено на 21-шу добу після операції. Пацієнтку виписано на 58-му добу після операції в задовільному стані. Заміну транспечінкових дренажів проведено через 3 міс після операції, дренажі видалено через 6 міс. Лабораторні показники нормалізувалися через 6 міс після операції. Це спостереження демонструє труднощі діагностики кісти печінки, яка нагноїлася, ускладненої цистобіліарною норицею в поєднанні з хронічним калькульозним холециститом і холедохолітіазом. Хірургічне втручання дало змогу визначити характер ураження печінки та провести адекватне лікування.

Ключові слова: ехінококова кіста печінки, холедохолітіаз, гемігепатектомія, гепатоєюностомія.

 

Редкое наблюдение сочетанных осложненных заболеваний — эхинококкоза печени и желчнокаменной болезни

А.И. Дронов, И.Л. Насташенко, Л.А. Рощина, Е.Ю. Буров, Е.А. Исаенко

Описан случай успешного лечения пациента с нагноившейся эхинококковой кистой печени, осложненной цистобилиарным свищом в сочетании с хроническим калькулезным холециститом и холедохолитиазом. Больная А., 43 года, госпитализирована в Центр хирургии печени, желчных протоков и поджелудочной железы с диагнозом «опухоль печени, холедохолитиаз, билиарная гипертензия». При дообследовании верифицированы хронический калькулезный холецистит, холедохолитиаз, холангит, эхинококковая киста печени, вскрывшаяся в желчные протоки. Выполнена холецистэктомия, правосторонняя гемигепатэктомия, резекция первого сегмента печени, тригепатоеюностомия с каркасным дренированием по Saypol—Kurian, наружное дренирование гепатикохоледоха. Швы сняты на 14-е сутки после операции, рана зажила первичным натяжением. Дренаж общего печеночного протока удален на 21-е сутки после операции. Пациентка выписана на 58-е сутки после операции в удовлетворительном состоянии. Замена транспеченочных дренажей проведена через 3 мес после операции, дренажи удалены через 6 мес. Лабораторные показатели нормализовались через 6 мес после операции. Данное наблюдение демонстрирует трудности диагностики нагноившейся эхинококковой кисты печени, осложненной цистобилиарным свищем в сочетании с хроническим калькулезным холециститом и холедохолитиазом. Хирургическое вмешательство позволило определить характер поражения печени и провести адекватное лечение.

Ключевые слова: эхинококковая киста печени, холедохолитиаз, гемигепатэктомия, гепатоеюностомия.

16. Випадок із практики

 

Багатокомпонентна невринома внутрішньогрудної локалізації: випадок із практики

Р.І. Верещако, О.В. Сейковський, М.М. Гурмак, А.Н. Агаєв

Описано випадок успішного лікування багатокомпонентної невриноми правого реберно-хребетного кута з поширенням в грудну порожнину, спинномозковий канал і грудну стінку з торакотомного доступу. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Дренажну трубку вилучено з плевральної порожнини на третю добу. Рана зажила первинним натягом. Патогістологічний висновок: гангліоневрома. У задовільному стані хворий виписаний зі стаціонару на 13-ту добу. Багатокомпонентні неврогенні пухлини внутрішньогрудної локалізації потребують обов’язкового включення в схему обстеження магнітно-резонансної томографії хребта, тому що це дослідження дає змогу достовірно оцінити расташування пухлини щодо твердої мозкової оболонки і спинного мозку в разі її поширення у спинномозковий канал. Бічна торакотомія є доступом вибору і дає змогу уникнути лямінектомії.

Ключові слова: невринома, спинномозковий канал, торакотомія, лямінектомія.

 

Многокомпонентная невринома внутригрудной локализации: случай из практики

Р.И. Верещако, О.В. Сейковский, М.Н. Гурмак, А.Н. Агаев

Описан случай успешного лечения многокомпонентной невриномы правого реберно-позвоночного угла с распространением в грудную полость, спинномозговой канал и грудную стенку из торакотомного доступа. Послеоперационный период протекал без осложнений. Дренажная трубка удалена из плевральной полости на третьи сутки. Рана зажила первичным натяжением. Патогистологическое заключение: ганглионеврома. В удовлетворительном состоянии больной выписан из стационара на 13-е сутки. Многокомпонентные неврогенные опухоли внутригрудной локализации требуют обязательного включения в схему обследования магнитно-резонансной томографии позвоночника, так как это исследование позволяет достоверно оценить расположение опухоли по отношению к твердой мозговой оболочке и спинному мозгу при ее распространении в спинномозговой канал. Боковая торакотомия является доступом выбора и позволяет избежать ляминэктомии.

Ключевые слова: невринома, спинномозговой канал, торакотомия, ляминэктомия.

17. Протоколи засідань наукових товариств

 

Сучасні принципи діагностики, фармакотерапії та хірургічного лікування виразкового коліту

М.П. Захараш, О.І. Пойда, М.Д. Кучер, В.М. Мельник, В.М. Мальцев, В.О. Жельман, М.І. Криворук

Медична та соціальна значущість проблеми виразкового коліту (ВК) зумовлена високими показниками поширеності захворювання переважно серед пацієнтів молодого та середнього віку (25—100 випадків на 100 тис. населення Європи, до 225 — на 100 тис. населення США, 25—40 — на 100 тис. населення України), хронічним прогресуючим характером захворювання із загрозою розвитку серйозних за клінічним перебігом та наслідками ускладнень, необхідністю пожиттєвого прийому вартісних препаратів, інвалідизацією більшості оперованих хворих.

18. Протоколи засідань наукових товариств

 

Комбіновані ушкодження жовчних шляхів та гілок печінкової артерії при холецистектомії

М.Ю. Ничитайло, А.В. Скумс, В.П. Шкарбан, О.І. Литвин, Б.Л. Шевчук

Пошкодження жовчних протоків — тяжке та небезпечне для життя ускладнення холецистектомії, частота якого з впровадженням в клінічну практику  лапароскопічної холецистектомії зросла в 2— 5 разів (J.M. Plummer та співавт., 2006; J. Karvonen та співавт., 2007; O. Tantia та співавт., 2008). Ще тяжчим ускладненням холецистектомії є комбіновані пошкодження позапечінкових жовчних проток та судин, які вважають основною причиною незадовільних результатів лікування і летальності. Справжня частота таких пошкоджень невідома. За даними клінічних досліджень, їх виявляють у 13,8—32,0 % спостережень (A. Frilling та співавт., 2004; G. Tzovaras, C. Dervenis, 2006; K. Khanmoradi та співавт., 2007), а при рутинному використанні ангіографії — майже у 47 % (A. Alves та співавт., 2003).

19. Протоколи засідань наукових товариств

 

Ім'я в історії хірургії (до 200-річчя від дня народження В.О. Караваєва)

М.П. Захараш, Л.Г. Завєрний, В.М. Мельник, Т.В. Тарасюк

Перший декан медичного факультету Університету Св. Володимира, перший завідувач кафедри факультетської хірургії Володимир Опанасович Караваєв народився 8 липня (26 червня) 1811 р. у старовинному російському місті В’ятка (з 1934 р. — Кіров) у сім’ї купця.
У 1827 р. шістнадцятирічний Володимир стає студентом медичного факультету Казанського університету, успішно закінчує його в 1831 р. Диплом лікаря 1-го розряду свідчив про блискучі знання, отримані в університеті.

20. Протоколи засідань наукових товариств

 

Алгоритм выбора метода абдоминопластики

В.Г. Мишалов, В.В. Храпач, А.А. Бурка, О.В. Балабан, Р.В. Гонза, И.И. Теслюк, И.М. Лещишин, Л.Ю. Маркулан, И.А. Назаренко

Понятие «абдоминопластика» подразумевает методы оперативной коррекции деформаций передней брюшной стенки, заключающихся в сочетанном или изолированном их проявлении в виде излишков кожи и подкожной жировой клетчатки, а также дефектов мышечно-апоневротического каркаса этой области. Данный метод может также рассматриваться как дополнительный (но не основной) этап лечения эстетических проявлений ожирения и включает в себя несколько видов операций: дермолипэктомию, традиционную  абдоминопластику, дополненную укреплением мышечноапоневротического каркаса передней брюшной стенки, «напряженные» абдоминопластики.

21. Особистості

 

Николай Ефимович Повстяной: комбустиология как выбор судьбы

«Не оставайтесь никому ничего должны — кроме любви», — эти слова из Писания сегодня символизируют лучшие качества человеческой натуры. Разумеется, в немалой степени они относятся и к врачам.

22. Особистості

 

Уроки життя: до столітнього ювілею від дня народження професора В.Ф. Сенютовича

Творчий портрет цього хірурга, вченого і педагога постає портретом долі його покоління. Це й дитинство сільського підлітка, і дивовижні лікарські здобутки у роки війни, і випробування у мирний час, і талановите керування кафедрою госпітальної хірургії. Діяльність хірурга чимось подібна до моря, яке безперервно хвилюється. І лише безтрепетному серцю, ясному розумові і безпомилковим рукам дано, не захлинаючись, рухатися в цьому морі наперекір штормам, досягаючи цілі у тяжкій боротьбі, без утоми і відчаю.

23. Оголошення

 

Конференція з міжнародною участю «Секрети судинної хірургії: новітні мініінвазивні технології, діагностика і лікування атеросклеротичних та тромботичних уражень судин» (Київ, 18—19 жовтня 2012 року)

«Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами проводить конференцію з міжнародною участю «Секрети судинної хірургії: новітні мініінвазивні технології, діагностика і лікування атеросклеротичних та тромботичних уражень судин». Конференція відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Верхня, 5.

Основні програмні питання конференції
1. Сучасні діагностичні можливості та міждисциплінарний підхід до розробки діагностично-лікувального алгоритму у хворих із судинною патологією.
2. Мініінвазивні та гібридні технології в хірургічному лікуванні захворювань судин (рентгенендоваскулярні, мініінвазивні та гібридні втручання на судинах).
3. Ангіологія: профілактика, консервативне лікування та реабілітація пацієнтів із судинними захворюваннями (погляд різних спеціалістів).

У конференції візьмуть участь провідні спеціалісти з променевої діагностики, кардіології, неврології, ендокринології, ревматології, гематології та інших галузей медицини.

Конференцію включено до Реєстру з'їздів, конгресів, симпозіумів та науково-практичних конференцій МОЗ України та НАМН України на 2012 рік (реєстраційний номер 140).

Запрошуємо Вас узяти участь у роботі конференції.

Вимоги до оформлення матеріалів для публікації

До публікації приймаються нові, раніше не опубліковані результати наукових досліджень, отримані у галузі клінічної та експериментальної медицини, які будуть видані у збірнику матеріалів конференції.
Структура публікації: заголовок, прізвище та ініціали авторів, назва установи, де виконано роботу, вступ, мета, матеріали і методи досліджень, результати та їх обговорення, висновки (у статті використану літературу оформлювати відповідно до вимог Держкомстату).
Обсяг тез — 1 сторінка, статті — 7—8 сторінок.
Текст друкувати на аркуші формату А4, через 1 інтервал, шрифт Times New Roman Cyr, без переносів, поля: зліва — 2,5 см, справа — 1,0 см, верхнє та нижнє — 2,0 см.
Електронний файл на CD повинен мати формат MS Word 95, 2000, XP для Windows і повинен відповідати тексту на папері.
Матеріали (роздрукований текст та CD) супроводжують листом від установи, висновками експертної комісії з рекомендаціями до друку, підписом керівника установи, завіреним печаткою. Текст мають завірити своїми підписами всі автори.
Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати текст.

Подробиці для особистої участі у роботі конференції, карта-схема розташування установи, інформація щодо бронювання готелів, друку матеріалів тощо будуть розташовані на сайті технічного організатора конференції ТОВ «Ворлдсервіс груп».
Тел.: (44) 209-08-59, 520-27-27
www.worldservice.ua, www.poliklinіka-1.gov.ua
З питань участі в конференції звертатися до Юрія Мироновича Гупала.
Тел.: (44) 254-64-28, 067-93-67-820.
Еmail: Uriy_Gupalo@ukr.net.

Електронні варіанти матеріалів надсилати до 15 серпня на одну з адрес:
Osadchy2006@rambler.ru. Олександр Ілліч Осадчий. Тел.: (44) 254-68-71, 067 76-76-489
Yakobchuk@poliklinika-1.gov.ua. Анатолій Володимирович Якобчук. Тел.: (44) 254-68-71, 050-543-02-02


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»