Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(42) // 2012

 

Обкладинка

 

1. Ювілеї

 

Бескровные операции внутри сердца: в плеяде первопроходцев

Основоположнику рентгеноэндоваскулярной хирургии в кардиологии Украины профессору Юрию Владимировичу Паничкину — 75 лет.

В книге «Голоса времен», этой саге своего призвания, изданной в 1998 году, Николай Михайлович Амосов писал: «Очень важная служба — рентген. Теперь к методам обследования добавились операции, называемые эндоваскулярными. Их принцип: расширение врожденных и приобретенных сужений сосудов и каналов в самом сердце с помощью баллончиков, расширяемых давлением. Главный объект — коронарные артерии при стенокардии и пороки сердца. Рентгеном заведует Юра Паничкин уже больше 30 лет. Очень дельный. Он сменил уже три поколения аппаратов и настроен на четвертый. Тем более что техника «там» шагает очень быстро. Вот только стоит дорого: исчисляется миллионами долларов»

2. Лекції

 

Хірургічна реабілітація хворих при операціях на товстій кишці. Частина I. Відновні, реконструктивно-відновні та сфінктерзберігальні операції

О.І. Пойда, В.М. Мельник

Авторами розроблено систему заходів з хірургічної реабілітації хворих, оперованих на товстій кишці, що передбачає використання нових, досконаліших способів відновних, реконструктивно-відновних, сфінктерзберігальних хірургічних втручань, прогнозування, профілактику та лікування післяопераційних ускладнень. Використання зазначеної системи хірургічної реабілітації у 152 хворих дало змогу отримати значно кращі найближчі та віддалені функціональні результати, поліпшити якість життя оперованих хворих. Викладено методичні підходи та способи виконання відновних, реконструктивно-відновних та сфінктерзберігальних операцій.

Ключові слова: хірургічна реабілітація, відновні операції, реконструктивно-відновні операції, сфінктерзберігальні операції, якість життя, товста кишка.

 

Хирургическая реабилитация больных при операциях на толстой кишке. Часть I. Восстановительные, реконструктивно-восстановительные и сфинктерсохраняющие операции

А.И. Пойда, В.М. Мельник

Авторами разработана система мероприятий по хирургической реабилитации больных, оперируемых на толстой кишке, которая предусматривает использование новых, более совершенных способов восстановительных, реконструктивно-восстановительных, сфинктерсохраняющих хирургических вмешательств, прогнозирования, профилактики и лечения послеоперационных осложнений. Использование упомянутой системы хирургической реабилитации у 152 больных позволило получить значительно лучшие ближайшие и отдаленные функциональные результаты, улучшить качество жизни оперированных больных. Изложены методические подходы и способы выполнения восстановительных, реконструктивно-восстановительных и сфинктерсохраняющих операций.

Ключевые слова: хирургическая реабилитация, восстановительные операции, реконструктивно-восстановительные операции, сфинктерсохраняющие операции, качество жизни, толстая кишка.

3. Оригінальні дослідження

 

Вибір методу езофагопластики при рубцевих стенозах стравоходу різної локалізації

В.В. Грубнік, В.А. Мартинюк, П.П. Шипулін

Мета роботи — показати можливості езофагопластики (ЕП) при рубцевих стенозах стравоходу різної локалізації та протяжності з використанням шлунка і відділів товстої кишки.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати використання різних видів ЕП при рубцевих стенозах стравоходу у 63 хворих. Описано можливі варіанти ЕП як шлунком, так і різними відділами товстої кишки, а також етапність і послідовність їх виконання. Проведено аналіз післяопераційних ускладнень, ймовірності їх виникнення залежно від способу ЕП, можливості профілактики.

Результати та обговорення. Добрих результатів досягнуто у 77,8 % пацієнтів. Частота ускладнень становила 46 %, летальність — 3,2 %.

Висновки. У разі тотальної і субтотальної стриктур стравоходу та під час попередньої операції на шлунку перевагу віддавали використанню як трансплантата товстої кишки. У половини пацієнтів цієї групи для езофагоколопластики застосовували ліву половину товстої кишки як більш вигідну з точки зору магістрального кровопостачання і довжини трансплантата. У разі обмежених стриктур стравоходу в середній і (або) нижній третині перевагу віддавали використанню шлункового трансплантата, виконуючи при цьому екстирпацію стравоходу абдоміноцервікальним доступом, внутрішньогрудну резекцію за Льюїсом або за Гарлоком.

Ключові слова: рубцевий стеноз стравоходу, езофагогастропластика, езофагоколопластика, кардіоспазм IV ступеня, рефлюкс-езофагіт.

 

Выбор метода эзофагопластики при рубцовых стенозах пищевода различной локализации

В.В. Грубник, В.А. Мартынюк, П.П. Шипулин

Цель работы — показать возможности эзофагопластики (ЭП) при рубцовых стенозах пищевода различной локализации и протяженности с использованием желудка и отделов толстой кишки.

Материалы и методы. Проанализированы результаты использования различных видов ЭП при рубцовых стенозах пищевода у 63 больных. Описаны возможные варианты ЭП как желудком, так и различными отделами толстой кишки, а также этапность и последовательность их выполнения. Проведен анализ послеоперационных осложнений, вероятности их возникновения в зависимости от способа ЭП, возможности профилактики.

Результаты и обсуждение. Хорошие результаты получены у 77,8 % пациентов. Частота осложнений составила 46 %, летальность — 3,2 %.

Выводы. При тотальной и субтотальной стриктурах пищевода и при предварительной операции на желудке предпочтение отдавали использованию в качестве трансплантата толстой кишки. У половины пациентов этой группы для эзофагоколопластики использовали левую половину толстой кишки как более выгодную с точки зрения магистрального кровоснабжения и длины трансплантата. В случае ограниченных стриктур пищевода в средней и (или) нижней трети предпочтение отдавали использованию желудочного трансплантата, выполняя при этом экстирпацию пищевода абдоминоцервикальным доступом, внутригрудную резекцию по Льюису либо по Гарлоку.

Ключевые слова: рубцовый стеноз пищевода, эзофагогастропластика, эзофагоколопластика, кардиоспазм IV степени, рефлюкс-эзофагит.

4. Оригінальні дослідження

 

Тактика і перспективи лікування хворих з виразковими гастродуоденальними кровотечами

В.А. Шуляренко, Я.П. Фелештинський, В.І. Мамчич, З.З. Парацій, Л.В. Шуляренко, М.О. Йосипенко

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування гастродуоденальних кровотеч шляхом удосконалення комплексного медикаментозного лікування, зменшення кількості рецидивів кровотеч і операцій на висоті кровотечі.

Матеріали і методи. Проведено комплексне дослідження і лікування 227 хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, а також з поєднаною виразкою та виразкою гастроентероанастомозу або пілоропластикою, ускладненою кровотечею. Пацієнтів із кровоточивою виразкою шлунка було 74 (32,8 %), з виразкою дванадцятипалої кишки — 143 (62,9 %), з поєднаною виразкою — 6 (2,6 %), з виразкою гастроентероанастомозу чи пілоропластикою — 4 (1,7 %).

Результати та обговорення. У комплексній терапії шлунково-кишкових кровотеч застосовували ендоскопічні методи як тимчасової, так і остаточної зупинки кровотечі. Безпосередня ефективність лікувальної ендоскопії становила 94,7 %. Консервативні методи місцевого гемостазу були ефективними при рH шлунка 6,0 і вище. У 49 (21,6 %) випадках виконано операцію: екстрену — в 11 (22,4 %) пацієнтів, невідкладну — у 13 (26,5 %), планову — у 25 (51,1 %). Найвищий рівень летальності спостерігали при операціях на висоті кровотечі — 27,3 %, при невідкладних операціях цей показник становив 15,4 %, при планових — 4 %.

Висновки. Застосування запропонованого лікувально-діагностичного алгоритму з урахуванням ендоскопічних ознак активності кровотечі за класифікацією Фореста та об’єктивної оцінки тяжкості стану хворих за шкалою SAPS дало змогу знизити рівень післяопераційної летальності до 2,6 %. При виразкових кровотечах з тяжким ступенем крововтрати і високим ризиком операції в комплексне лікування доцільно включити препарат транексамової кислоти.

Ключові слова: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, консервативне і хірургічне лікування.

 

Тактика и перспективы лечения больных с язвенными гастродуоденальными кровотечениями

В.А. Шуляренко, Я.П. Фелештинский, В.И. Мамчич, З.З. Параций, Л.В. Шуляренко, М.А. Йосипенко

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения гастродуоденальных кровотечений путем совершенствования комплексного медикаментозного лечения, уменьшения количества рецидивов кровотечения и операций на высоте кровотечения.

Материалы и методы. Проведено комплексное исследование и лечение 227 больных с язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки, а также с сочетанной язвой и язвой гастроэнтероанастомоза или пилоропластики, осложненной кровотечением. Пациентов с кровоточащей язвой желудка было 74 (32,8 %), с язвой двенадцатиперстной кишки — 143 (62,9 %), с сочетанной язвой — 6 (2,6 %), с язвой гастроэнтероанастомоза или пилоропластики — 4 (1,7 %).

Результаты и обсуждение. В комплексной терапии желудочно-кишечных кровотечений применяли эндоскопические методы как временной, так и окончательной остановки кровотечения. Непосредственная эффективность лечебной эндоскопии составила 94,7 %. Консервативные методы местного гемостаза были эффективны при рН желудка 6,0 и выше. У 49 (21,6 %) пациентов выполнена операция: экстренная — у 11 (22,4 %), неотложная — у 13 (26,5 %), плановая — у 25 (51,1 %). Высокий уровень летальности наблюдали при операциях на высоте кровотечения — 27,3 %, при неотложных операциях этот показатель составлял 15,4 %, при плановых — 4 %.

Выводы. Применение предложенного лечебно-диагностического алгоритма с учетом эндоскопических признаков активности кровотечения по классификации Фореста и объективной оценки тяжести состояния больных по шкале SAPS позволило снизить уровень послеоперационной летальности до 2,6 %. При язвенных кровотечениях с тяжелой степенью кровопотери и высоким риском операции в комплексное лечение целесообразно включить препарат транексамовой кислоты.

Ключевые слова: язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, желудочно-кишечные кровотечения, консервативное и хирургическое лечение.

5. Оригінальні дослідження

 

Лапаростомія в поєднанні з вакуум-терапією в комплексному лікуванні вторинного генералізованого перитоніту

Ю.З. Ліфшиць, П.А. Зайченко, В.Л. Валецький, П.С. Міхальчевський, Г.Ю. Федосєєв

Мета роботи — показати ефективність лапаростомії в поєднанні з вакуум-терапією (vacuum-assisted closure — VAC) у хворих із вторинним генералізованим перитонітом (ВГП).

Матеріали і методи. У хірургічному відділенні ТОВ «Клініка “Борис”» у період з 2006 до 2011 р. на лікуванні перебували 35 пацієнтів з ВГП. Усім хворим лікування розпочинали з хірургічного втручання — лапаротомії та усунення джерела перитоніту. Лаваж черевної порожнини виконували кожні 24—48 год. Хворим з високим ризиком розвитку абдомінального компартмент-синдрому або за його наявності черевну порожнину закривали за допомогою сітчастого трансплантата. У разі відсутності клінічного ефекту після 2—4 лаважів пацієнтам виконували лапаростомію у поєднанні з VАС-терапією.

Результати та обговорення. При застосуванні зазначеної тактики лікування у 16 (46 %) пацієнтів одужання перебігало без ускладнень, у 15 (43 %) у післяопераційний період виникли ускладнення: гостра тонкокишкова непрохідність — у 2 (6 %), шлунково-кишкова кровотеча — у 2 (6 %), зовнішня тимчасова панкреатична нориця — у 2 (6 %), інфікування післяопераційної рани — у 4 (11 %), післяопераційна кила — у 5 (14 %). Післяопераційна летальність становила 11 % (померло 4 хворих).

Висновки. Етапне проведення лапаростомії з використанням сітчастого трансплантата для закриття черевної порожнини і наступним (за потреби) переходом на VАС-терапію поліпшує результати лікування ВГП. Ефективність методики лапаростомії в поєднанні з VАС-терапією зумовлена активною аспірацією патологічного секрету, зменшенням мікробної контамінації черевної порожнини і зниженням кількості післяопераційних ускладнень.

Ключові слова: вторинний генералізований перитоніт, абдомінальний компартмент-синдром, лапаростома, програмований лаваж, VAC-терапія.

 

Лапаростомия в сочетании с вакуум-терапией в комплексном лечении вторичного генерализованного перитонита

Ю.З. Лифшиц, П.А. Зайченко, В.Л. Валецкий, П.С. Михальчевский, Г.Ю. Федосеев

Цель работы — показать эффективность лапаростомии в сочетании с вакуум-терапией (vacuum-assisted closure — VAC) у больных с вторичным генерализованным перитонитом (ВГП).

Материалы и методы. В хирургическом отделении ООО «Клиника “Борис”» в период с 2006 по 2011 г. на лечении находилось 35 пациентов с ВГП. Всем больным лечение начинали с хирургического вмешательства — лапаротомии и устранения источника перитонита. Лаваж брюшной полости выполняли каждые 24—48 ч. Больным с высоким риском развития абдоминального компартментсиндрома или при его наличии брюшную полость закрывали при помощи сетчатого трансплантата. В случае отсутствия клинического эффекта после 2—4 лаважей пациентам выполняли лапаростомию в сочетании с VAC-терапией.

Результаты и обсуждение. При использовании упомянутой тактики лечения у 16 (46 %) пациентов выздоровление протекало без осложнений, у 15 (43 %) в послеоперационный период возникли осложнения: острая тонкокишечная непроходимость — у 2 (6 %), желудочно-кишечное кровотечение — у 2 (6 %), наружный временный панкреатический свищ — у 2 (6 %), инфицирование послеоперационной раны — у 4 (11 %), послеоперационная грыжа — у 5 (14 %). Послеоперационная летальность составила 11 % (умерло 4 больных).

Выводы. Этапное проведение лапаростомии c использованием сетчатого трансплантата для закрытия брюшной полости и последующим (при необходимости) переходом на VAC-терапию улучшает результаты лечения ВГП. Эффективность методики лапаростомии в сочетании с VAC-терапией обусловлена активной аспирацией патологического секрета, уменьшением микробного обсеменения брюшной полости и снижением количества послеоперационных осложнений.

Ключевые слова: вторичный генерализованный перитонит, абдоминальный компартмент-синдром, лапаростома, программированный лаваж, VAC-терапия.

6. Оригінальні дослідження

 

Оцінка ефективності створюваного тонкокишечного резервуара після гастректомії

В.В. Олексенко

Мета роботи — вивчити функціональні особливості нового способу гастропластики і моторно-евакуаторну функцію кишечнику у хворих на рак шлунка, які перенесли гастректомію.

Матеріали і методи. У клініці онкології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгіївського за період з 2009 до 2011 р. проведено проспективне рандомізоване дослідження віддалених функціональних результатів лікування 145 хворих на рак шлунка, яким виконано гастректомії із застосуванням різних варіантів реконструкції травного тракту. Хворих розподілено на дві порівнянні групи: основну — 67 хворих, оперованих із застосуванням нової методики гастропластики, яка передбачає формування тонкокишкового резервуара в початковому відділі порожньої кишки, і контрольну — 78 хворих, оперованих із застосуванням стандартної петльової методики реконструкції. Протягом перших двох років після операцій виконували радіоізотопні дослідження з використанням міченої 99mTc природної їжі і після комп’ютерної обробки серії зображень проводили порівняльне вивчення резервуарної, моторно-евакуаторної функції при різних варіантах гастропластики. За допомогою рентгенологічних, ендоскопічних і морфологічних методів досліджено частоту розвитку і ступінь тяжкості основних постгастректомічних ускладнень.

Результати та обговорення. У пацієнтів основної групи через 6, 12 і 24 міс після операції зареєстровано вищі величини випромінювання в зоні початкових відділів порожньої кишки порівняно з дистальними (р < 0,001), тоді як у пацієнтів контрольної групи в ці терміни спостережень випромінювання, яке реєструється, над площею тонкої кишки, не мало суттєвих відмінностей (р > 0,05). Порівняльний аналіз величини випромінювання, яке реєструється в зонах інтересу, в двох групах хворих засвідчив, що протягом перших двох років після операції у пацієнтів зі сформованим тонкокишковим резервуаром величина випромінювання, яке реєструється в початкових відділах тонкої кишки, перевищує аналогічні показники пацієнтів, оперованих за стандартною петльовою методикою реконструкції (р > 0,05). Через 24 міс у пацієнтів контрольної групи зареєстровано підвищене накопичення гамма-квантів у проекції абдомінального відділу стравоходу протягом перших 30 хв після прийому їжі порівняно з пацієнтами основної групи (р < 0,05). Клінічні вияви демпінгових розладів через 6 міс після гастректомії зафіксовано у 6 (10,3 %) хворих основної групи і в 11 (15,9 %) — контрольної, через 12 міс — у 4 (8,2 %) і 8 (14,0 %) відповідно, через 24 міс — у 3 (7,3 %) і 7 (13,5 %) хворих. Рефлюкс-езофагіт через 6 міс після гастректомії діагностовано у 3 (5,3 %) хворих основної та у 6 (8,7 %) — контрольної, через 12 міс — відповідно у 3 (6,1 %) та 6 (10,5 %), через 24 міс — у 2 (4,9 %) і 7 (13,5 %) хворих. Серед пацієнтів основної групи через 6 міс позитивну динаміку маси тіла зареєстровано у 24 (41,4 %), через 12 міс — у 27 (55,1 %), через 24 міс — у 19 (79,2 %) пацієнтів, в контрольній групі — відповідно у 13 (18,8 %), 16 (28,41 %) і 29 (55,8 %) пацієнтів.

Висновки. Підвищена реєстрація імпульсів гамма-квантів у зоні А, мінімальні величини випромінювання в зоні В і відсутність достовірного підвищення накопичення радіонукліда в зоні С у пацієнтів основної групи протягом перших 30 хв дослідження в перші 2 роки після гастректомії свідчать про створення функціонально повноцінного резервуара для прийнятої їжі в початкових відділах порожньої кишки. Запропонований спосіб реконструкції травного тракту при виконанні гастректомії, який передбачає новий варіант гастропластики з формуванням резервуару для прийому їжі, порівняно зі стандартною петльовою пластикою дає змогу зменшити частоту розвитку і ступінь тяжкості демпінг-синдрому з 13,5 до 7,3 %, рефлюксезофагіту — з 13,5 до 4,9 % і збільшити трофологічний статус з 55,8 до 79,2 %.

Ключові слова: рак шлунка, гастректомія, тонкокишковий резервуар, демпінг-синдром, рефлюкс-езофагіт.

 

Оценка эффективности создаваемого тонкокишечного резервуара после гастрэктомии

В.В. Олексенко

Цель работы — изучить функциональные особенности нового способа гастропластики и моторно-эвакуаторную функцию кишечника у больных раком желудка, перенесших гастрэктомию.

Материалы и методы. В клинике онкологии Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского за период с 2009 по 2011 г. проведено проспективное рандомизированное исследование отдаленных функциональных результатов лечения 145 больных раком желудка, которым выполнены гастрэктомии с применением разных вариантов реконструкции пищеварительного тракта. Больные были распределены на две сопоставимые группы: основную — 67 больных, оперированных с применением новой методики гастропластики, предусматривающей формирование тонкокишечного резервуара в начальном отделе тощей кишки, и контрольную — 78 больных, оперированных с применением стандартной петлевой методики реконструкции. На протяжении первых двух лет после операций выполняли радиоизотопные исследования с использованием меченной 99mTc естественной пищи и после компьютерной обработки серии изображений проводили сравнительное изучение резервуарной, моторно-эвакуаторной функции кишечника при разных вариантах гастропластики. При рентгенологических, эндоскопических и морфологических методов изучена частота развития и степень тяжести основных постгастрэктомических осложнений.

Результаты и обсуждение. У пациентов основной группы через 6, 12 и 24 мес после операции зарегистрированы более высокие величины излучения в зоне начальных отделов тощей кишки по сравнению с дистальными (р < 0,001), тогда как у пациентов контрольной группы в эти сроки наблюдений регистрируемое излучение над всей площадью тонкой кишки не имело существенных различий (р > 0,05). Сравнительный анализ величины регистрируемого излучения в зонах интереса в двух группах больных свидетельствует о том, что на протяжении первых двух лет после операции у пациентов со сформированным тонкокишечным резервуаром величина регистрируемого излучения в начальных отделах тощей кишки превышает аналогичные показатели пациентов, оперированных по стандартной петлевой методике реконструкции (р > 0,05). Через 24 мес у пациентов контрольной группы зарегистрировано повышенное накопление гамма-квантов в проекции абдоминального отдела пищевода на протяжении первых 30 мин после приема пищи по сравнению с пациентами основной группы (р < 0,05). Клинические проявления демпинговых расстройств через 6 мес после гастрэктомии выявлены у 6 (10,3 %) больных основной группы и у 11 (15,9 %) — контрольной группы, через 12 мес — у 4 (8,2 %) и 8 (14,0 %) соответственно, спустя 24 мес — у 3 (7,3 %) и у 7 (13,5 %) больных. Рефлюкс-эзофагит через 6 мес после гастрэктомии диагностирован у 3 (5,3 %) больных основной и у 6 (8,7 %) — контрольной группы, спустя 12 мес — у 3 (6,1 %) и 6 (10,5 %) соответственно, спустя 24 мес — у 2 (4,9 %) и 7 (13,5 %) больных. Среди пациентов основной группы через 6 мес положительная динамика массы тела зарегистрирована у 24 (41,4 %), через 12 мес — у 27 (55,1 %), через 24 мес — у 19 (79,2 %) пациентов, в контрольной группе — соответственно у 13 (18,8 %), 16 (28,41 %) и 29 (55,8 %) пациентов.

Выводы. Повышенная регистрация импульсов гамма-квантов в зоне А, минимальные величины излучения в зоне В и отсутствие достоверного повышения накопления радионуклида в зоне С у пациентов основной группы на протяжении первых 30 мин исследования в первые 2 года после гастрэктомии свидетельствуют о создании функционально полноценного резервуара для принимаемой пищи в начальных отделах тощей кишки. Предлагаемый способ реконструкции пищеварительного тракта при выполнении гастрэктомии, предусматривающий новый вариант гастропластики с формированием резервуара для приема пищи, по сравнению со стандартной петлевой пластикой позволяет уменьшить частоту развития и степень тяжести демпинг-синдрома с 13,5 до 7,3 %, рефлюкс-эзофагита — с 13,5 до 4,9 % и увеличить трофологический статус с 55,8 до 79,2 %.

Ключевые слова: рак желудка, гастрэктомия, тонкокишечный резервуар, демпинг-синдром, рефлюкс-эзофагит.

7. Оригінальні дослідження

 

Порівняльна характеристика пристроїв для лапароскопічних однопортових трансумбілікальних хірургічних втручань

О.Ю. Іоффе, О.П. Стеценко, О.А. Тихонов, Т.В. Тарасюк, Ю.П. Цюра

Мета роботи — вивчити можливості та порівняти прилади для однопортових трансумбілікальних лапароскопічних втручань.

Матеріали і методи. Вивчено найближчі результати хірургічного лікування 46 пацієнтів з різною патологією органів черевної порожнини, а також передньої черевної стінки з використанням трансумбілікального лапароскопічного хірургічного втручання крізь різні пристрої (порти).

Результати та обговорення. У післяопераційний період не відзначено жодного ускладнення з боку черевної порожнини. У 1-ї хворої впродовж 2 тиж після операції спостерігали виділення серозної рідини з післяопераційної рани в ділянці пупка, яке припинилося самостійно.

Висновки. Pізні пристрої (порти) для однопортових трансумбілікальних хірургічних втручань мають як переваги, так і недоліки. Вибір порту залежить від складності операції, необхідності виконання одночасних втручань на різних поверхах черевної порожнини, товщини передньої черевної стінки.

Ключові слова: однопортові трансумбілікальні лапароскопічні втручання, пупок, патологія органів черевної порожнини.

 

Сравнительная характеристика устройств для лапароскопических однопортовых трансумбиликальных хирургических вмешательств

А.Ю. Иоффе, А.П. Стеценко, А.А. Тихонов, Т.В. Тарасюк, Ю.П. Цюра

Цель работы — изучить возможности и сравнить устройства для однопортовых трансумбиликальных лапароскопических вмешательств.

Материалы и методы. Изучены ближайшие результаты хирургического лечения 46 пациентов с различной патологией органов брюшной полости, а также передней брюшной стенки с использованием трансумбиликального лапароскопического хирургического вмешательства через разные устройства (порты).

Результаты и обсуждение. В послеоперационный период не отмечено ни одного осложнения со стороны брюшной полости. У 1-й больной на протяжении 2 нед после операции отмечали ввыделение серозной жидкости из послеоперационной раны в области пупка, которое прекратилось самостоятельно.

Выводы. Разные устройства (порты) для однопортовых трансумбиликальных хирургических вмешательств имеют как преимущества, так и недостатки. Выбор порта зависит от сложности операции, необходимости выполнения одновременно вмешательств на разных этажах брюшной полости, толщины передней брюшной стенки пациента.

Ключевые слова: однопортовые трансумбиликальные лапароскопические вмешательства, пупок, патология органов брюшной полости.

8. Оригінальні дослідження

 

Тактика лікування хворих з емболією підколінної артерії при пізній госпіталізації

Є.В. Єрмолаєв

Мета роботи — розробити оптимальну тактику лікування при пізній госпіталізації хворих з емболією підколінної артерії.

Матеріали і методи. У відділенні судинної хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні у період з 2001 до 2011 р. на лікуванні перебувало 135 хворих з діагнозом «емболія підколінної артерії». Середній вік хворих становив (63,3 ± 7) років. У 48 (35,6 %) випадках мала місце пізня госпіталізація пацієнтів.

Результати та обговорення. У більшості випадків (у 33) при пізній госпіталізації гостра ішемія характеризувалася прогресуючим перебігом. У 15 пацієнтів у період від початку захворювання до госпіталізації гостра ішемія перебігала стабільно. Із 48 пацієнтів при пізній госпіталізації вдалося зберегти кінцівку у 27 (53,3 %). 21 (46,7 %) хворому виконано ампутацію. 5 (10,4 %) хворих померло.

Висновки. Виконання розширеної ревізії та пластики підколінної артерії при емболтромбектомії дає змогу збільшити частоту збереження кінцівки на 44,3 % у хворих з емболією підколінної артерії при пізній госпіталізації.

Ключові слова: емболія підколінної артерії, лікування.

 

Тактика лечения больных с эмболией подколенной артерии при поздней госпитализации

Е.В. Ермолаев

Цель работы — разработать оптимальную хирургическую тактику при поздней госпитализации больных с эмболией подколенной артерии.

Материалы и методы. В отделении сосудистой хирургии Запорожской областной клинической больницы в период с 2001 по 2011 г. находилось на лечении 135 больных с диагнозом «эмболия подколенной артерии». Средний возраст больных — (63,3 ± 7) лет. В 48 (35,6 %) случаях имела место поздняя госпитализация пациентов.

Результаты и обсуждение. В большинстве случаев (в 33) при поздней госпитализации острая ишемия характеризовалась прогрессирующим течением. У 15 пациентов в период от начала заболевания и до госпитализации острая ишемия протекала стабильно. Из 48 пациентов при поздней госпитализации удалось сохранить конечность в 27 (53,3 %) случаях. 21 (46,7 %) больному выполнена ампутация, 5 (10,4 %) больных умерло.

Выводы. Выполнение расширенной ревизии и пластики подколенной артерии при эмболтромбэктомии позволяет повысить частоту сохранения конечности на 44,3 % у больных с эмболией подколенной артерии при поздней госпитализации.

Ключевые слова: эмболия подколенной артерии, лечение.

9. Оригінальні дослідження

 

Ефективність застосування внутрішньовенної форми парацетамолу для післяопераційного знеболювання у хворих із синдромом діабетичної стопи

О.А. Галушко

Мета роботи — визначити ефективність застосування внутрішньовенної форми парацетамолу для післяопераційного знеболювання у хворих із синдромом діабетичної стопи (СДС).

Матеріали і методи. Проаналізовано характеристики больового синдрому у 149 хворих, серед яких було 88 (59,0 %) жінок. Пацієнтів розділено на дві групи: 1-ша група — 77 хворих з нейропатичною формою СДС, 2-га група — 72 хворих з ішемічною формою СДС. Групи були порівнянні за середнім віком, індексом маси тіла і тривалістю цукрового діабету. В кожній з груп виділено основну підгрупу, в програму лікування якої входив парацетамол («Інфулган» виробництва «Юрія-Фарм», Україна), та контрольну (знеболювання іншими нестероїдними протизапальними препаратами).

Результати та обговорення. Установлено, що особливості післяопераційного больового синдрому в групах хворих залежали від форми СДС та застосованого методу знеболювання.

Висновки. Для адекватного лікування больового синдрому у хворих з нейропатичною формою СДС доцільно використовувати антиконвульсанти у комбінації з препаратами парацетамолу, у хворих з ішемічною формою СДС — препарати парацетамолу в комбінації з пентоксифіліном. Застосування внутрішньовенної форми парацетамолу в комплексі хірургічного лікування хворих на СДС дає змогу зменшити вираженість післяопераційного больового синдрому, скоротити тривалість і поліпшити комфортність перебування хворого в стаціонарі.

Ключові слова: післяопераційне знеболювання, парацетамол, діабетична стопа.

 

Эффективность применения внутривенной формы парацетамола для послеоперационного обезболивания у больных с синдромом диабетической стопы

А.А. Галушко

Цель работы — определить эффективность применения внутривенной формы парацетамола для послеоперационного обезболивания у больных с синдромом диабетической стопы (СДС).

Материалы и методы. Проанализированы характеристики болевого синдрома у 149 больных, среди которых было 88 (59,0 %) женщин. Пациенты были распределены на две группы: 1-я группа — 77 больных с нейропатической формой СДС, 2-я группа — 72 больных с ишемической формой СДС. Группы были сопоставимы по среднему возрасту, индексу массы тела и продолжительности сахарного диабета. В каждой из групп было выделено основную подгруппу, в программу лечения которой входил парацетамол («Инфулган» производства «Юрия-Фарм», Украина), и контрольную подгруппу (обезболивание другими нестероидными противовоспалительными препаратами).

Результаты и обсуждение. Установлено, что особенности послеоперационного болевого синдрома в группах больных зависели от формы СДС и примененного метода обезболивания.

Выводы. Для адекватного лечения болевого синдрома у больных с нейропатической формой СДС целесообразно использовать антиконвульсанты в сочетании с препаратами парацетамола, у больных с ишемической формой СДС — препараты парацетамола в сочетании с пентоксифиллином. Применение внутривенной формы парацетамола в комплексе хирургического лечения больных с СДС позволяет уменьшить выраженность послеоперационного болевого синдрома, сократить продолжительность и улучшить комфортность пребывания больного в стационаре.

Ключевые слова: послеоперационное обезболивание, парацетамол, диабетическая стопа.

10. Огляди

 

Антиагреганти в терапії хронічної ішемії нижніх кінцівок у пацієнтів із цукровим діабетом (огляд рандомізованих досліджень)

В.Г. Мішалов, Н.Ю. Літвінова

Представлено огляд досліджень, присвячених вивченню ефективності застосування антиагрегантної терапії у хворих на цукровий діабет та ішемію нижніх кінцівок. Наведено дані щодо оптимального вибору лікарських препаратів у таких хворих.

Ключові слова: антиагрегантна терапія, цукровий діабет, ішемія нижніх кінцівок.

 

Антиагреганты в терапии хронической ишемии нижних конечностей у пациентов с сахарным диабетом (обзор рандомизированных исследований)

В.Г. Мишалов, Н.Ю. Литвинова

Представлен обзор исследований, посвященных изучению эффективности применения антиагрегантной терапии у больных сахарным диабетом и ишемией нижних конечностей. Приведены данные об оптимальном выборе лекарственных препаратов у таких больных.

Ключевые слова: антиагрегантная терапия, сахарный диабет, ишемия нижних конечностей.

11. Огляди

 

Консервативне лікування венозних виразок відповідно до рекомендацій доказової медицини

І.М. Гудз, О.І. Гудз

Наведено дані літератури щодо консервативного лікування венозних виразок у пацієнтів з хронічною венозною недостатністю з позицій доказової медицини, а також рекомендації Американського венозного форуму із застосування компресійної терапії, проведення місцевого лікування, щодо принципів використання системної медикаментозної терапії у пацієнтів з виразками, зумовленими хронічними захворюваннями вен.

Ключові слова: венозні виразки, консервативне лікування, доказова медицина.

 

Консервативное лечение венозных язв в соответствии с рекомендациями доказательной медицины

И.М. Гудз, А.И. Гудз

Представлены данные литературы относительно консервативного лечения венозных язв у пациентов с хронической венозной недостаточностью с позиций доказательной медицины, а также рекомендации Американского венозного форума по применению компрессионной терапии, проведению местного лечения, относительно принципов системной медикаментозной терапии у пациентов с язвами, обусловленными хроническими заболеваниями вен.

Ключевые слова: венозные язвы, консервативное лечение, доказательная медицина.

12. Огляди

 

Рак пілонідальної кісти

Є.В. Цема

Наведено аналітичний огляд вітчизняної та зарубіжної літератури, присвяченої проблемі злоякісної трансформації пілонідальних кіст крижово-куприкової ділянки. Розглянуто питання термінології, поширеності, клініки, діагностики, лікувальної тактики і результати лікування цієї нозології. Окреслено основні проблеми в діагностиці і лікуванні раку пілонідальної кісти, виділено основні чинники та ризик-фактори в етіопатогенезі малігнізації пілонідальних кіст. Основні напрями поліпшення результатів лікування хворих на пілонідальну карциному — її рання діагностика, диспансерне спостереження за пацієнтами з підвищеним ризиком виникнення цього захворювання.

Ключові слова: пілонідальна кіста, епітеліальний куприковий хід, злоякісна трансформація, плоскоклітинна карцинома, хірургічне лікування.

 

Рак пилонидальной кисты

Е.В. Цема

Представлен аналитический обзор отечественной и зарубежной литературы, посвященной проблеме злокачественной трансформации пилонидальных кист крестцово-копчиковой области. Рассмотрены вопросы терминологии, распространенности, клиники, диагностики, лечебной тактики и результаты лечения этой нозологии. Очерчены основные проблемы в диагностике и лечении рака пилонидальной кисты, выделены основные предрасполагающие и риск-факторы в этиопатогенезе малигнизации пилонидальных кист. Основные направления улучшения результатов лечения больных с пилонидальной карциномой – ее ранняя диагностика, диспансерное наблюдение за пациентами с повышенным риском возникновения этой болезни.

Ключевые слова: пилонидальная киста, эпителиальный копчиковый ход, злокачественная трансформация, плоскоклеточная карцинома, хирургическое лечение.

13. Огляди

 

Ректоцеле: етіологія, патогенез, методи діагностики

В.Г. Мішалов, І.М. Лещишин, О.І. Охоцька, П.Л. Бик, А.В. Мішалова, Є.С. Заводовський

Наведено дані щодо етіології, патогенезу, клініки, методів діагностики, а також класифікації ректоцеле. Викладено уявлення про анатoмію та гістологію ректоцеле.

Ключові слова: ректоцеле, етіологія, діагностика, пролапс тазових органів.

 

Ректоцеле: этиология, патогенез, методы диагностики

В.Г. Мишалов, И.М. Лещишин, О.И. Охоцкая, П.Л. Бык, А.В. Мишалова, Е.С. Заводовский

Приведены данные об этиологии, патогенезе, клинике, методах диагностики, а также классификации ректоцеле. Изложены представления об анатомии и гистологии ректоцеле.

Ключевые слова: ректоцеле, этиология, диагностика, пролапс тазовых органов.

14. Огляди

 

Хірургічне лікування хворих з паховою грижею

M.M. Ахмед

В огляді наведено сучасні уявлення щодо патогенезу, класифікації та основних методик хірургічного лікування пахової грижі. Викладено переваги і недоліки різноманітних методик оперативного лікування. Акцентовано увагу на доцільності диференційованого вибору операції.

Ключові слова: герніотомія, імплантат.

 

Хирургическое лечение больных с паховой грыжей

М.М. Ахмед

В обзоре приведены современные представления о патогенезе, классификации и основных методах хирургического лечения паховой грыжи. Освещены преимущества и недостатки разных методик оперативного лечения. Акцентировано внимание на целесообразности дифференцированного выбора операции.

Ключевые слова: герниотомия, имплантат.

15. Випадок із практики

 

Тотальна каудальна лобектомія печінки

О.М. Тищенко, Д.І. Скорий, Т.В. Козлова, Р.М. Смачило, Н.Н. Брицька

Тотальна каудальна лобектомія належить до складних хірургічних втручань через анатомічні особливості топографії хвостатої частки печінки і близькості великих судинних структур. У статті розглянуто особливості хірургічної анатомії і технічних варіантів виконання каудальної лобектомії як в ізольованому вигляді, так і в поєднанні з резекцією інших сегментів. Описано клінічний випадок виконання каудальної лобектомії з використанням переднього транспечінкового доступу, який має низку переваг.

Ключові слова: хвостата частка печінки, резекція печінки, каудальна лобектомія.

 

Тотальная каудальная лобэктомия печени

А.М. Тищенко, Д.И. Скорый, Т.В. Козлова, Р.М. Смачило, Н.Н. Брицкая

Тотальная каудальная лобэктомия относится к сложным хирургическим вмешательствам из-за анатомических особенностей топографии хвостатой доли печени и близости крупных сосудистых структур. В статье рассмотрены особенности хирургической анатомии и технических вариантов выполнения каудальной лобэктомии как в изолированном виде, так и в сочетании с резекциями других сегментов. Подробно описан клинический случай выполнения каудальной лобэктомии с использованием переднего транспеченочного доступа, обладающего рядом преимуществ.

Ключевые слова: хвостатая доля печени, резекция печени, каудальная лобэктомия.

16. Випадок із практики

 

Пізнє ускладнення біфуркаційного алопротезування аорти — несправжня аневризма бранші протеза у ділянці дистального анастомозу

О.І. Осадчий, А.А. Завгородній, О.В. Левицька, П.П. Мінченко

Наведено опис випадку успішного відновлення кровотоку у басейні глибокої артерії стегна і резекції несправжньої аневризми стегнової артерії великих розмірів після біфуркаційного шунтування при облітеруючому атеросклерозі нижньої кінцівки з добрим клінічним результатом. Описано діагностичні підходи і методику операції.

Ключові слова: аорто-стегнове шунтування, несправжня аневризма, облітеруючий атеросклероз.

 

Позднее осложнение бифуркационного алопротезирования аорты — ложная аневризма бранши протеза в области дистального анастомоза

А.И. Осадчий, А.А. Завгородний, Е.В. Левицкая, П.П. Минченко

Приведено описание случая успешного восстановления кровотока в бассейне глубокой артерии бедра и резекции ложной аневризмы бедренной артерии больших размеров после бифуркационного шунтирования при облитерирующем атеросклерозе нижней конечности с хорошим клиническим результатом. Описаны диагностические подходы и методика операции.

Ключевые слова: аорто-бедренное шунтирование, ложная аневризма, облитерирующий атеросклероз.

17. Випадок із практики

 

Випадок успішного лікування пацієнтки з перфорацією дивертикула меккеля чужорідним тілом та вторинним катаральним апендицитом

О.В. Балабан, Р.В. Гонза, О.Ю. Попелянська

Описано випадок успішного хірургічного лікування пацієнтки віком 50 років з перфорацією дивертикула Меккеля риб’ячою кісткою та вторинним катаральним апендицитом. Хвору госпіталізовано в хірургічне відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва з діагнозом «гострий апендицит», при дообстеженні іншої патології не виявлено. Інтраопераційно виявлено перфорацію дивертикула Меккеля риб’ячою кісткою, вторинний катаральний апендицит. Виконано клиноподібну резекцію тонкої кишки з видаленням дивертикула та відновленням цілісності тонкої кишки, апендектомію, санацію та дренування черевної порожнини. Пацієнтку оглянуто через місяць — здорова.

Ключові слова: дивертикул Меккеля, перфорація, чужорідне тіло шлунково-кишкового тракту, хірургічне лікування.

 

Случай успешного лечения пациентки с перфорацией дивертикула меккеля инородным телом и вторичным катаральным аппендицитом

О.В. Балабан, Р.В. Гонза, Е.Ю. Попелянская

Описан случай успешного хирургического лечения пациентки в возрасте 50 лет с перфорацией дивертикула Меккеля рыбьей костью и вторичным катаральным аппендицитом. Больная госпитализирована в хирургическое отделение Александровской клинической больницы г. Киева с диагнозом «острый аппендицит», при дообследовании другой патологии не выявлено. Интраоперационно обнаружена перфорация дивертикула Меккеля рыбьей костью, вторичный катаральный аппендицит. Выполнена клиновидная резекция тонкой кишки с удалением дивертикула и восстановлением целостности тонкой кишки, аппендэктомия, санация и дренирование брюшной полости.

Ключевые слова: дивертикул Меккеля, перфорация, инородное тело желудочно-кишечного тракта, хирургическое лечение.

18. Випадок із практики

 

Випадок лікування пацієнта з великою кістою зябрової дуги

А.В. Дінець, М.В. Гульчій, О.Б. Олійник, С.М. Цимбалюк, І.Л. Аветисян

Описано випадок хірургічного лікування великої кісти зябрової дуги зі стрімким ростом кістозної тканини. 50-річний пацієнт був прооперований з приводу новоутворення на шиї, яке мало добре виражені межі, 15 см у найбільшому вимірі і було розташоване на передньолатеральній поверхні шиї. Інтраопераційне експрес-патогістологічне дослідження видаленого препарату не виявило ознак злоякісного утворення. Висновок патогістології: кіста зябрової дуги, інфільтрована лімфоцитами з лімфоїдними фолікулами. Клінічне спостереження за пацієнтом протягом року не виявило ознак рецидиву захворювання. Кісту другої зябрової дуги слід запідозрити у дорослих пацієнтів зі стрімким ростом новоутворення в ділянці шиї. При повному видаленні тканини кісти зябрової дуги зменшується ризик виникнення рецидиву.

Ключові слова: кіста зябрової дуги, хірургічне лікування.

 

Случай лечения пациента с крупной кистой жаберной дуги

А.В. Динец, Н.В. Гульчий, А.Б. Олейник, С.Н. Цымбалюк, И.Л. Аветисян

Описан случай хирургического лечения большой кисты жаберной дуги со стремительным ростом кистозной ткани. 50-летний пациент был прооперирован по поводу новообразования на шее, которое имело хорошо выраженные границы, 15 см в наибольшем измерении и было расположено на переднелатеральной поверхности шеи. Интраоперационное экспресс-патогистологическое исследование удаленного препарата не выявило признаков злокачественного образования. Вывод патогистологии: киста жаберной дуги, инфильтрированная лимфоцитами с лимфоидными фолликулами. Клиническое наблюдение за пациентом в течение года не выявило признаков рецидива заболевания. Киста второй жаберной дуги должна быть заподозрена у взрослых пациентов со стремительным ростом новообразования в области шеи. При полном удалении ткани кисты жаберной дуги уменьшается риск возникновения рецидива.

Ключевые слова: киста жаберной дуги, хирургическое лечение.

19. Випадок із практики

 

Клінічний випадок лікування кишкової непрохідності, спричиненої злоякісним карциноїдом

В.І. Мамчич, А.О. Рейті, М.О. Йосипенко, А.В. Каспрук, О.В. Головін, І.М. Яцик, Г.В. Максимець

Описано випадок лікування механічної тонкокишкової непрохідності, спричиненої тонко-тонкокишковою інвагінацією та обтураційною кишковою непрохідністю внаслідок злоякісного карциноїду. Незважаючи на проведене комплексне інструментальне та лабораторне обстеження (ультразвукове дослідження, фіброгастродуоденоскопія, колоноскопія, комп’ютерна томографія, прицільна контрастна рентгенографія шлунка та дванадцятипалої кишки, біохімічні та загальнолабораторні аналізи крові), при ретроспективному аналізі запідозрити у пацієнта наявність гормонально активної пухлини було можливо лише при детальному зборі анамнезу життя. Відзначено патологічну реакцію на вживання алкоголю навіть у малих дозах, що виявлялася блювотою, багаторазовим послабленням випорожнення. Пацієнт схуднув за рік більш ніж на 10 кг при незмінному харчовому раціоні та руховому режимі.

Ключові слова: тонко-тонкокишкова інвагінація, карциноїд, пухлина тонкої кишки, хірургічне лікування.

 

Клинический случай лечения кишечной непроходимости, вызванной злокачественным карциноидом

В.И. Мамчич, А.О. Рейти, М.А. Йосипенко, А.В. Каспрук, А.В. Головин, И.М. Яцык, Г.В. Максимец

Описан случай лечения механической тонкокишечной непроходимости, вызванной тонко-тонкокишечной инвагинацией и обтурационной кишечной непроходимостью вследствие злокачественного карциноида. У пациента, несмотря на проведенное комплексное инструментальное и лабораторное обследование (ультразвуковое исследование, фиброгастродуоденоскопия, колоноскопия, компьютерная томография, прицельная контрастная рентгенография желудка и двенадцатиперстной кишки, биохимические и общелабораторные анализы крови), заподозрить наличие гормонально активной опухоли было возможно лишь из анамнеза жизни. Отмечена патологическая реакция на прием алкоголя даже в малых дозах, что проявлялось рвотой и многократным послаблением стула. Пациент похудел за год более чем на 10 кг при неизмененном пищевом рационе и двигательном режиме.

Ключевые слова: тонко-тонкокишечная инвагинация, карциноид, опухоль тонкой кишки, хирургическое лечение.

20. Експериментальні дослідження

 

Моделювання гострого панкреатиту в експерименті

О.О. Підмурняк

Описано експериментальну модель гострого панкреатиту (ГП), апробовану на 20 лабораторних щурах. За результатами проведених досліджень визначено, що розвиток деструктивних форм ГП у випадку каналікулярно-гіпертензійної моделі пов’язаний з порушенням цілісності стінок протокової системи підшлункової залози та підвищенням тиску в її протоці. Морфологічні дослідження показали, що у 75 % випадків набрякового та у 100 % — деструктивного ГП мають місце порушення цілісності протокової системи та ацинусів підшлункової залози. Результати експерименту слід ураховувати в клінічній практиці, оскільки додаткове підвищення внутрішньопротокового тиску при проведенні діагностичних процедур до оперативного втручання та під час нього при порушенні цілісності тканини підшлункової залози з високим ступенем вірогідності може призвести до виникнення ГП.

Ключові слова: гострий панкреатит, експеримент, каналікулярногіпертензійна модель.

 

Моделирование острого панкреатита в эксперименте

А.А. Пидмурняк

Описана экспериментальная модель острого панкреатита (ОП), апробированная на 20 лабораторных крысах. По результатам проведенных исследований установлено, что развитие деструктивных форм ОП в случае каналикулярно-гипертензионной модели связано с нарушением целостности стенок протоковой системы поджелудочной железы и повышением давления в ее протоке. Морфологические исследования показали, что в 75 % случаев отечного и в 100 % — деструктивного ОП имеют место нарушения целостности протоковой системы и ацинусов поджелудочной железы. Результаты эксперимента следует учитывать в клинической практике, поскольку дополнительное повышение внутрипротокового давления при выполнении диагностических процедур до оперативного вмешательства и во время него при нарушении целостности ткани поджелудочной железы с высокой степенью вероятности может привести к возникновению ОП.

Ключевые слова: острый панкреатит, эксперимент, каналикулярно-гипертензионная модель.

21. Особистості

 

Алексей Александрович Федоровский — универсализм и глубина харьковской хирургической школы на киевских пространствах

Алексей Александрович Федоровский (1897— 1981) — крупный хирург, выдающийся гематолог и трансфузиолог, основоположник современной украинской комбустиологии — принадлежит к немногочисленной группе интеллектуалов в хирургии, иначе говоря — это личность, наделенная даром понимания критических моментов и тонкостей жизни.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»