Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(28) // 2008

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

Міфи та реальності панкреатології: чи доцільне використання антибіотиків у лікуванні хворих на гострий панкреатит?

О.Є. Бобров

Наведено аналітичний огляд використання антибіотиків при лікуванні хворих на гострий панкреатит. Порівняно результати різних схем антибіотикотерапії та антибіотикопрофілактики, висвітлено помилки у виборі препаратів і режимів їхнього застосування, описано можливі ускладнення. Наведено рішення сучасних консенсусів з антибіотикотерапії у хворих на гострий панкреатит.



Ключові слова: гострий панкреатит, антибіотики, антибіотикотерапія, консенсус панкреатологів

 

Мифы и реальности панкреатологии: целесообразно ли использование антибиотиков в лечении больных острым панкреатитом?

О.Е. Бобров

Приведен аналитический обзор использования антибиотиков при лечении больных острым панкреатитом. Сопоставлены результаты различных схем антибиотикотерапии и антибиотикопрофилактики, освещены ошибки в выборе препаратов и режимов их применения, описаны возможные осложнения. Приведены решения современных консенсусов по антибиотикотерапии у больных острым панкреатитом.



Ключевые слова: острый панкреатит, антибиотики, антибиотикотерапия, консенсус панкреатологов

2. Оригінальні дослідження

 

Динаміка тромбоутворення та місцевих тканинних реакцій при моделюванні гострого венозного тромбозу

В.Г. Мішалов, Д.С. Миргородський, Л.Ю. Маркулан, Р.М. Матвєєв


Сучасна флебологія потребує всебічного вивчення патофізіології тромбоутворення, що є обов’язковою умовою вивчення ефективності окремих препаратів та комплексного лікування тромбозу.

Мета роботи — визначити ефективну експериментальну модель флеботромбозу, дослідити з її допомогою динаміку тромбоутворення та місцевих тканинних реакцій.

Матеріали і методи. Дослідження складалося з двох етапів, перший — визначення ефективності відомих моделей флеботромбозу, таких як: введення проленової, шовкової, целюлозної нитки в просвіт вени, занурення адвентиційної оболонки власної вени в просвіт вени, механічне руйнування ендотелію вени, введення сформованого кров’яного згустка в просвіт вени. Другий етап — дослідження динаміки тромбоутворення та місцевих тканинних реакцій на моделі з використанням целюлозної нитки (у кролів) як найбільш ефективній. Матеріал вивчали на 1, 3, 4, 5, 7, 14, 23 та 28-му добу. В ці строки досліджували площу, периметр вен та склад тромбу.

Результати та обговорення. Найефективнішого тромбоутворення досягнуто у разі використання целюлозної нитки (у 37,5 % випадків). В інших моделях тромбоутворення спостерігалось у менш ніж 12,5 % випадків. Периметр і площа вен зменшувались, регресійний коефіцієнт R2 = 0,450. Площа тромбу збільшувалася з максимумом на 7-му добу, потім поступово зменшувалася до 14-ї доби з подальшим збільшенням до 28-ї доби. Найадекватніше при регресійному аналізі зазначені зміни описувалися кубічною залежністю. У тромбі, що сформувався вже на першу добу, виявлено сполучнотканинні елементи. Найбільша частка волокон фібрину в тромбі спостерігалася на 4-ту добу досліду (з поступовою організацією), у пізні строки експерименту спостерігали дрібні волокна фібрину.

Висновки. У разі експериментального флеботромбозу за допомогою імплантації целюлозної нитки в просвіт стегнової вени у кролів, фібрин у тромбах виявляється протягом усього терміну експерименту (28 діб), його структура змінюється від густої мережі тонких ниток до поодиноких щільних ниток. Сполучнотканинні елементи з’являються в тромбі у першу добу. В кінці другої доби сполучна тканина стає незрілою, на четверту добу тромб вкривається організованою сполучнотканинною капсулою. Динаміка розмірів тромбу має двофазний характер із максимальними його розмірами на 4—5-ту та 26-ту—28-му добу. Одночасно з тромбоутворенням зменшується розмір просвіту і периметр вен, які достовірно обернено корелюють із строком від початку експерименту (r = 0,37 та r = 0,41 відповідно).



Ключові слова: моделювання, венозний тромбоз, місцеві тканинні реакції

 

Динамика тромбообразования и местных тканевых реакций при моделировании острого венозного тромбоза

В.Г. Мишалов, Д.С. Миргородский, Л.Ю. Маркулан, Р.Н. Матвеев


Современная флебология нуждается во всестороннем изучении патофизиологии тромбообразования, что является обязательным условием изучения эффективности отдельных препаратов и комплексного лечения тромбоза.

Цель работы — определить эффективную экспериментальную модель флеботромбоза, исследовать с ее помощью динамику тромбообразования и местных тканевых реакций.

Материалы и методы. Исследование состояло из двух этапов, первый — определение эффективности известных моделей флеботромбоза, таких как: введение проленовой, шелковой, целлюлозной нити в просвет вены, погружение адвентиционной оболочки собственной вены в просвет вены, механическое разрушение эндотелия вены, введения сформированного кровяного сгустка в просвет вены. Второй этап — исследование динамики тромбообразования и местных тканевых реакций на модели с использованием целлюлозной нити (у кроликов) как наиболее эффективной. Материал изучали на 1, 3, 4, 5, 7, 14, 23 и 28-е сутки. В эти сроки исследовали площадь, периметр вен, состав тромба.

Результаты и обсуждение. Наиболее эффективное тромбообразование было получено в случае использования целлюлозной нити (в 37,5 % случаев). В других моделях тромбообразование наблюдалось в менее чем 12,5 % случаев. Периметр и площадь вен уменьшались, регрессионный коэффициент R2 = 0,450. Площадь тромба увеличивалась с максимумом на 7-е сутки, потом постепенно уменьшалась к 14-м суткам с последующим увеличением к 28-м суткам. Наиболее адекватно при регрессионном анализе указанные изменения описывает кубическая зависимость. В тромбе, который сформировался уже на первые сутки, были обнаружены соединительнотканные элементы. Наибольшая часть волокон фибрина в тромбе наблюдалась на 4-е сутки опыта (с постепенной организацией), в поздние сроки эксперимента наблюдали мелкие волокна фибрина.

Выводы. В случае экспериментального флеботромбоза с помощью имплантации целлюлозной нити в просвет бедренной вены у кроликов, фибрин в тромбах выявляется на протяжении всего срока эксперимента (28 суток), его структура изменялась от густой сети тонких нитей до одиночных плотных нитей. Соединительнотканные элементы появляются в тромбе в первые сутки. В конце вторых суток соединительная ткань становится незрелой, на четвертые сутки тромб покрывается организованной соединительнотканной капсулой. Динамика размеров тромба имеет двухфазный характер с максимальными его размерами на 4—5-е и 26—28-е сутки. Одновременно с тромбообразованием уменьшается размер просвета и периметр вен, которые достоверно обратно коррелируют со сроком от начала эксперимента (r = 0,37 и r = 0,41 соответственно).



Ключевые слова: моделирование, венозный тромбоз, местные тканевые реакции

3. Оригінальні дослідження

 

Клініко-патоморфологічна характеристика фатальної тромбоемболії легеневої артерії у пацієнтів хірургічного профілю

П.В. Кузик

Мета роботи — вивчити клініко-патоморфологічні особливості фатальної тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) у хворих хірургічного профілю.

Матеріали і методи. Ретро- і проспективно проаналізовано історії хвороб і протоколи автопсій 202 хворих хірургічного профілю (99 (49,0 %) чоловіків і 103 (51,0 %) жінок), померлих від ТЕЛА в стаціонарі Львівської обласної клінічної лікарні у 1990—2007 рр.

Результати та обговорення. Найчастішими причинами госпіталізації булизахворювання органів травлення (67 (33,2 %) випадків), злоякісні новоутворення різної локалізації (59 (29,2 %) та урологічна патологія, 30 (14,9 %)). Оперованих хворих було 192 (95,1 %), неоперованих — 10 (4,9 %). Одномоментна ТЕЛА розвинулась у 159 (78,7 %) пацієнтів, рецидивуюча — у 43 (21,3 %). При життєво діагностовано ТЕЛА при клінічному дослідженні у 19 (9,4 %) хворих. Констатовано низький рівень внутрішньолікарняних заходів, спрямованих на визначення ризику, профілактику фатальної ТЕЛА та її прижиттєву діагностику.

Висновки. Результати комплексних клініко-патоморфологічних досліджень обґрунтовують необхідність визначення чинників ризику та оцінки ступеня ризику ТЕЛА, проведення діагностично-лікувальних заходів для виявлення тромбофілічних станів та профілактики ТЕЛА у кожному випадку госпіталізації хірургічного пацієнта у стаціонар.



Ключові слова: тромбоемболія легеневої артерії, хірургічна патологія, летальність

 

Клинико-патоморфологическая характеристика фатальной тромбоэмболии легочной артерии у пациентов хирургического профиля

П.В. Кузык


Цель работы — изучить клинико-патоморфологические особенности фатальной тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА) у больных хирургического профиля.

Материалы и методы. Ретро- и проспективно проанализированы истории болезней и протоколы аутопсий 202 больных хирургического профиля (99 (49,0 %) мужчин и 103 (51,0 %) женщин), умерших от ТЭЛА в стационаре Львовской областной клинической больницы в 1990—2007 гг.

Результаты и обсуждение. Наиболее частыми причинами госпитализации были: болезни органов пищеварения (67 (33,2 %) случаев)), злокачественные новообразования разной локализации (59 (29,2 %) и урологическая патология (30 (14,9 %). Оперированных больных было 192 (95,1 %), неоперированных — 10 (4,9 %). Одномоментная ТЭЛА развилась у 159 (78,7 %) пациентов, рецидивирующая — у 43 (21,3 %). Прижизненно диагностировано ТЭЛА при клиническом исследовании у 19 (9,4 %) больных. Констатирован низкий уровень внутрибольничных мероприятий, направленных на определение риска, профилактику фатальной ТЭЛА и ее прижизненную диагностику.

Выводы. Результаты комплексных клинико-патоморфологических исследований обосновывают необходимость определения факторов риска и оценки степени риска ТЭЛА, проведения диагностическо-лечебных мероприятий для выявления тромбофилических состояний и профилактики ТЭЛА в каждом случае поступления хирургического пациента в стационар.



Ключевые слова: тромбоэмболия легочной артерии, хирургическая патология, летальность

4. Оригінальні дослідження

 

Особливості патоморфологічних змін, які виникають у параульцерозному регіоні при розвитку гепатобіліарних ускладнень виразкової хвороби дванадцятипалої кишки

С.Й. Хмельницький, Є.Р. Денека

Мета роботи — вивчити динаміку та особливості патоморфогенезу уражень усіх сполучнотканинних структур і тканин параульцерозного регіону при пенетрації виразки дванадцятипалої кишки і розвитку гепатобіліарних ускладнень, а також уточнити роль деяких чинників агресії в цьому процесі.

Матеріали і методи. Вивчені гістотопограми параульцерозного поля постмортально уточнених випадків гепатобіліарних ускладнень виразки дванадцятипалої кишки у 16 неоперованих хворих і 2 оперованих. Додатково досліджено біоптати, отримані при ексцизійній інтраопераційній біопсії у 68 оперованих хворих.

Результати та обговорення. Результатом вивчення гістотопограм стало виявлення характерних морфологічних ознак параульцерозного поля із залученням у нього жовчних протоків і розвитком гепатобіліарних ускладнень: ритмічні структури ульцерогенезу, недосконалий капілярогенез, фібріноїдне просочування колагенових волокон і неоколагеногенез з незворотними змінами в сполучній тканині та утворенням грубої рубцевої тканини. Встановлено переважання змін у самій сполучній тканині параульцерозного стромального каркаса над судинною патологією, зокрема патологією мікроциркуляторного русла. Встановлено факт хронічної дії жовчі на сполучнотканинні структури параульцерозного поля. Виявлено два типи реакції тканин на агресивний чинник — жовч і шляхи її утилізації: 1) шляхом інтернування в жирові вакуолі; 2) шляхом фагоцитозу біліофагами.

Висновки. На основі патоморфологічних знахідок підтверджений факт хронічної двобічної агресії на всі сполучнотканинні структури, які входять у параульцерозний регіон при гепатобіліарних ускладненнях виразкової етіології, агресія з боку виразки і кишкового вмісту та агресивний вплив протокової жовчі. Для параульцерозної зони характерними морфологічними ознаками є ритмічні структури ульцерогенезу, незворотні зміни сполучнотканинних волокон та утворення грубої рубцевої тканини з вираженим дефіцитом клітинних елементів, необхідних для повноцінних регенераторних і репаративних процесів. У параульцерозному полі знайдено та ідентифіковано раніше не описаний вид фагоцитів — біліофаги.



Ключові слова: параульцерозне поле, гістотопограма, ритмічні структури ульцерогенеза, біліофаги

 

Особенности патоморфологических изменений, возникающих в параульцерозном регионе при развитии гепатобилиарных осложнений язвенной болезни двенадцатиперстной кишки

С.И. Хмельницкий, Е.Р. Денека

Цель работы — изучить динамику и особенности патоморфогенеза поражения всех соединительнотканных структур и тканей параульцерозного региона при пенетрирующей язве двенадцатиперстной кишки и развитии гепатобилиарных осложнений, а также уточнить роль некоторых факторов агрессии в этом процессе.

Материалы и методы. Исследованы гистотопограммы параульцерозного поля посмертно уточненных случаев гепатобилиарных осложнений язвы двенадцатипалой кишки у 16 неоперированных больных и 2 оперированных. Дополнительно исследованы биоптаты, полученные при эксцизионной интраоперационной биопсии у 68 оперированных больных.

Результаты и обсуждение. Результатом изучения гистотопограмм стало обнаружение характерных морфологических признаков параульцерозного поля с вовлечением в него желчных путей и развитием гепатобилиарных осложнений: ритмические структуры ульцерогенеза, несовершенный капиллярогенез, фибриноидное просачивание коллагеновых волокон и неоколлагеногенез с необратимыми изменениями в соединительной ткани и образованием грубой рубцовой ткани. Установлено преобладание изменений в самой соединительной ткани параульцерозного стромального каркаса над сосудистой патологией, в частности патологией микроциркуляторного русла. Установлен факт хронического воздействия желчи на соединительнотканные структуры параульцерозного поля. Выявлены два типа реакции тканей на агрессивный фактор — желчь и пути ее утилизации: 1) путем интернирования в жировые вакуоли; 2) путем фагоцитоза билиофагами.

Выводы. На основании патоморфологических находок подтвержден факт хронической двусторонней агрессии на все соединительнотканные структуры, входящие в параульцерозный регион при гепатобилиарных осложнениях язвенной этиологии, агрессия со стороны язвы и кишечного содержимого и агрессивное воздействие протоковой желчи. Для параульцерозной зоны характерными морфологическими признаками являются ритмические структуры ульцерогенеза, необратимые изменения соединительнотканных волокон и образование грубой рубцовой ткани с выраженным дефицитом клеточных элементов, необходимых для полноценных регенераторных и репаративных процессов. В параульцерозном поле обнаружен и идентифицирован не описанный ранее вид фагоцитов — билиофаги.



Ключевые слова: параульцерозное поле, гистотопограмма, ритмические структуры ульцерогенеза, билиофаги

5. Оригінальні дослідження

 

Морфогістологічна характеристика тканин шиї при ларингектомії із застосуванням електрозварювальних технологій

Р.А. Абизов, Н.В. Божко, А.О. Бєлоусова

Мета роботи – дослідити та порівняти морфогістологічні зміни в м’яких тканинах шиї та судинах, що виникають при застосуванні електрозварювального апарата і традиційного методу електрокоагуляції в хірургічному лікуванні хворих на рак гортані.

Матеріали і методи. В основу роботи покладено дослідження морфогістологічних змін м’яких тканин шиї та судин, що виникають при електрозварюванні та електрокоагуляції в хірургічному лікуванні хворих на рак гортані. Зразки тканин для дослідження відбирали під час оперативного втручання з ділянок, які видаляли, обробляли за стандартною гістологічною методикою та вивчали.

Результати та обговорення. Морфологічні зміни в м’яких тканинах, що виникають при роз’єднанні м’яких тканин шиї за допомогою електрозварювального апарата ЄК-300М1, на відміну від електрокоагуляції є мінімальними. Запропонований метод електротермоадгезії для забезпечення судинного гемостазу сприяє формуванню морфологічно та функціонально життєздатної судинної культі і має значні переваги порівняно із застосуванням електрокоагуляції.

Висновки. Під час морфологічного дослідження тканин виявлено, що альтеративні зміни в м’яких тканинах шиї під дією електрозварювання відповідають площині аплікації електродів інструменту і не поширюються на навколишні структури. На відміну від електрокоагуляції цей метод не призводить до глибоких некротичних змін у ділянках тканин, що прилягають до місця розрізу. Застосування електрозварювання в ларингохірургії відкриває широкі перспективи для вдосконалення та підвищення якості оперативних втручань.



Ключові слова: рак гортані, ларингектомія, електрозварювальні технології, електрокоагуляція, морфологічні дослідження

 

Морфогистологическая характеристика тканей шеи при ларингэктомии с использованием электросварочных технологий

Р.А. Абизов, Н.В. Божко, А.А. Белоусова


Цель работы — исследовать и сравнить морфогистологические изменения в мягких тканях шеи и сосудах, которые возникают при использовании электросварочного аппарата и традиционного метода электрокоагуляции в хирургическом лечении больных раком гортани.

Материалы и методы. В основу работы положено исследование морфогистологических изменений в мягких тканях шеи и сосудах, которые возникают при использовании электросварочного аппарата и традиционного метода электрокоагуляции в хирургическом лечении больных раком гортани. Образцы тканей для исследования отбирали во время оперативного вмешательства с удаляемых участков, обрабатывали по стандартной гистологической методике и изучали.

Результаты и обсуждение. Морфологические изменения в мягких тканях шеи, возникающие при разъединении мягких тканей шеи с помощью электросварочного аппарата «ЕК-300М1» в отличии от электрокоагуляции являются минимальными. Предложенный метод электроадгезии для обеспечения сосудистого гемостаза способствует формированию морфологически и функционально жизнеспособной сосудистой культи и имеет значительные преимущества по сравнению с применением электрокоагуляции.

Выводы. Во время морфологического исследования выявлено, что альтеративные изменения в мягких тканях шеи под действием электросварки соответствуют площади аппликации электродов инструмента и не распространяются на окружающие структуры. В отличие от электрокоагуляции данный метод не приводит к глубоким некротическим изменениям в прилежащих к разрезу тканях. Использование электросварки в ларингохирургии открывает широкие перспективы для усовершенствования и повышения качества оперативных вмешательств.



Ключевые слова: рак гортани, ларингэктомия, электросварочные технологии, электрокоагуляция, морфологические исследования

6. Оригінальні дослідження

 

Досвід клініки щодо профілактики гнійно-запальних ускладнень у ранній післяопераційний період при операціях на легенях та плеврі у хворих на туберкульоз легень

М.С. Опанасенко, В.Б. Бичковський, О.В. Терешкович, М.І. Калениченко, Б.М. Конік

Мета роботи — вдосконалення методів профілактики післяопераційних ускладнень у хворих, прооперованих з приводу туберкульозу легень.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження та лікування на базі ІІ хірургічного відділення Національного інституту фтизіатрії та пульмонології ім.Ф.Г. Яновського АМН України 31 хворого на туберкульоз легень. Пацієнти були розподілені на дві групи: основну (16) та контрольну (15). В основній групі для профілактики бронхіальних нориць, застосовували способи формування та укріплення кукси бронхів.

Результати та обговорення. Використовували пластини «ТахоКомбу» для прикриття ранової поверхні як пластичний, гемостатичний та аеростатичний матеріал для укріплення: лінії недостатньо герметичного або не досить надійного ручного або механічного шва на легені (5 випадків); механічно прошитої кукси головного, часткового або сегментарного бронха (16); дефектів поверхні легені після її декортикації та за наявності мікроушкоджень (3); у разі наявності деплевризованих ділянок середостіння після лімфоаденектомії та ризику геморагій (16).

Висновки. Внаслідок застосування запропонованого методу тривалість післяопераційного періоду скоротилася на 11—23 %, стаціонарного лікування — на 8—32 %. Знизився рівень післяопераційної летальності на 7,4 %. Частота отримання позитивного клінічного ефекту лікування збільшилася на 13,7 %.



Ключові слова: туберкульоз, післяопераційні ускладнення, профілактика

 

Опыт клиники относительно профилактики гнойно-воспалительных осложнений в ранний послеоперационный период при операциях на легких и плевре у больних с туберкулезом легких

Н.С. Опанасенко, В.Б. Бычковский, А.В. Терешкович, М.И. Калениченко, Б.Н. Коник

Цель работы — усовершенствование методов профилактики послеоперационных осложнений у больных, прооперированных по поводу туберкулеза легких.

Материалы и методы. Проанализировано результаты обследования и лечения на базе ІІ хирургического отделения Национального института фтизиатрии и пульмонологии им.Ф.Г. Яновского АМН Украины 31 больного туберкулезом легких. Больные были разделены на две группы: основную (16) и контрольную (15). В основной группе для профилактики бронхильных свищей использовали способы формирования и укрепления культи бронхов.

Результаты и обсуждениe. Использовали пластины «ТахоКомба» для прикрытия раневой поверхности линии как пластичный, гемостатический и аэростатический материал для укрепления: недостаточно герметичного или не очень надежного ручного или механического шва на ткани легкого (5 случаев); механически прошитой культи главного, долевого или сегментарного бронха (16); дефектов поверхности легкого после ее декортикации и при наличии микроповреждений (3); в случае наличия деплевризированных участков средостения после лимфоаденэктомий и риска геморрагий.

Выводы. Вследствие применения предложенного метода продолжительность послеоперационного периода сократилась на 11—23 %, стационарного лечения — на 8—32 %. Cнизился уровень послеоперационной летальности на 7,4 %. Частота положительного клинического эффекта лечения увеличилась на 13,7 %.



Ключевые слова: туберкулез, послеоперационные осложнения, профилактика

7. Оригінальні дослідження

 

Досвід хірургічного лікування шийно-загруднинного зоба

В.І. Мамчич, О.В. Погорєлов, О.Ю. Воскобойнік, М.О.Йосипенко

Мета роботи — провести аналіз результатів хірургічного лікування пацієнтів із зобом шийно-загруднинної локалізації.

Матеріали і методи. За період з 2004 до 2008 року в клініці з приводу зоба шийно-загруднинної локалізації було обстежено і прооперовано 102 пацієнта віком від 50 до 76 років (у середньому 61 рік). Жінок було 95 (93 %), чоловіків — 7 (6 %). У 30 спостереженнях виявлено рецидивний зоб. При гістологічному дослідженні у 86 (84 %) пацієнтів констатовано мікро-макрофолікулярний зоб, у 2 (1,9 %) — рак щитоподібної залози. У 12 (11,7 %) спостереженнях виявлено тиреотоксичний зоб, що було зумовлено багатовузловою формою. При 1—2 ступені анамнез захворювання становив у середньому 1,0—1,5 року, а при 3 ступені — 6—8 років.

Результати та обговорення. Повторні оперативні втручання були атиповими та вимагали індивідуального планування у 30 випадках. Кровотечі під час операції (6 випадків) були зумовлені великими розмірами зоба. Оптимальним доступом до шийно-загруднинного зоба є комірцевоподібний розтин за Кохером. Зазвичай м’язи шиї не розтинають. Середній термін перебування пацієнтів у стаціонарі становив 6—7 діб.

Висновки. Раннє оперативне лікування пацієнтів із шийно-загруднинним зобом сприяє зменшенню технічних труднощів при виконанні операції та запобігає появі специфічних післяопераційних ускладнень. Збільшення радикалізму операцій дає змогу уникнути рецидивів. Перевага надається шийному доступу. Зазвичай м’язи шиї не розтинають.



Ключові слова: шийно-загруднинний зоб, діагностика, хірургічне лікування

 

Опыт хирургического лечения шейно-загрудинного зоба

В.И. Мамчич, А.В. Погорелов, О.Ю. Воскобойник, М.А. Йосипенко


Цель работы — провести анализ результатов хирургического лечения пациентов с зобом шейно-загрудинной локализации.

Материалы и методы. За период с 2004 по 2008 год в клинике по поводу зоба шейно-загрудинной локализации обследовано и прооперировано 102 пациента в возрасте от 50 до 76 лет (в среднем 61 год). Женщин было 95 (93 %), мужчин — 7 (8 %). В 30 случаях выявлен рецидивный зоб. При гистологическом исследовании у 86 (84 %) пациентов диагностирован микромакрофолликулярный зоб, у 2(1,9 %) — рак щитовидной железы. В 12 (11,7 %) случаях выявлен тиреотоксический зоб, что было обусловлено многоузловой формой. При 1—2 степени зоба анамнез заболевания в среднем составил 1,0—1,5 года, а при 3 степени — 6—8 лет.

Результаты и обсуждение. Повторные оперативные вмешательства были атипичными и требовали индивидуального планирования в 30 случаях. Кровотечения во время операции (6 случаев) были обусловлены большими размерами зоба. Оптимальным доступом к шейно-загрудинному зобу является воротниковый разрез по Кохеру. Обычно мышцы шеи не рассекают. Средний срок пребывания пациентов в стационаре составил 6—7 суток.

Выводы. Раннее оперативное лечение пациентов с зобом шейно-загрудинной локализации способствует уменьшению технических сложностей во время операции и профилактике специфических послеоперационных осложнений. Увеличение радикализма операций позволяет избежать рецидивов. Преимущество имеет шейный доступ. Обычно мышцы шеи не рассекают.



Ключевые слова: шейно-загрудинный зоб, хирургическое лечение, диагностика

8. Оригінальні дослідження

 

Ретроградне видалення пухлини з малого таза в профілактиці ускладнень при раку прямої кишки

Г.В. Бондар, В.Х. Башеєв, О.В. Совпель, Н.В. Бондаренко


Мета роботи — розробка оперативного прийому, який дає змогу уникнути видалення пухлини великих розмірів крізь промежину.

Матеріали і методи. У клініці Донецького обласного протипухлинного центру розроблено спосіб хірургічного лікування раку прямої кишки, яким прооперовано 36 хворих. Суть методу полягає в перетині сигмоподібної кишки над пухлиною, фіксації двох марлевих шворок до прямої кишки і трансплантата. Пряма кишка з пухлиною видаляється шляхом тракції за шворку з боку черевної порожнини. З боку промежинної рани шляхом тракції за іншу шворку низводиться на промежину трансплантат.

Результати та обговорення. Одержані безпосередні результати дали змогу значно знизити кількість інтраопераційних ускладнень, зокрема інтраопераційної перфорації пухлини.

Висновки. Наявність в арсеналі хірургів запропонованого технічного прийому дає змогу запобігти розповсюдженій травмі м’язових елементів діафрагми таза при видаленні пухлини великих розмірів крізь промежину при сфінктерозберігаючих резекціях прямої кишки з низведенням на промежину ободової кишки, тим самим поліпшити функцію анального тримання.



Ключові слова: рак прямої кишки, хірургічне лікування

 

Ретроградное извлечение опухоли из малого таза в профилактике осложнений при раке прямой кишки

Г.В. Бондарь, В.Х. Башеев, О.В. Совпель, Н.В. Бондаренко


Цель работы — разработка оперативного приема, позволяющего избежать извлечения опухоли больших размеров через промежность.

Материалы и методы. В клинике Донецкого областного противоопухолевого центра разработан способ хирургического лечения рака прямой кишки, которым прооперировано 36 больных. Суть метода заключается в пересечении сигмовидной кишки над опухолью, фиксации двух марлевых тесемок к прямой кишки и трансплантату. Прямая кишка с опухолью удаляется путем тракции за тесемку со стороны брюшной полости. Со стороны промежностной раны путем тракции за вторую тесемку низводится на промежность трансплантат.

Результаты и обсуждение. Полученные непосредственные результаты позволили значительно снизить количество интраоперационных осложнений, в часности интраоперационной перфорации опухоли.

Выводы. Наличие в арсенале хирургов предложенного технического приема позволяет предотвратить обширную травму мышечных элементов диафрагмы таза при извлечении опухоли больших размеров через промежность при сфинктерсохраняющих резекциях прямой кишки с низведением на промежность ободочной кишки, улучшив, тем самым, функцию анального держания.



Ключевые слова: рак прямой кишки, хирургическое лечение

9. Оригінальні дослідження

 

Реконструктивно-відновна tension free алогерніопластика при гігантських післяопераційних грижах живота

Я.П. Фелештинський, В.О. Дубенець, В.Ф. Ватаманюк

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування післяопераційних гриж живота гігантських розмірів на основі розробки та впровадження нових реконструктивно-відновних способів алогерніопластики.

Матеріали і методи. За період з 2000 по 2007 р. у клініці кафедри хірургії та проктології НМАПО ім. П.Л. Шупика з приводу гігантських післяопераційних вентральних гриж було прооперовано 238 хворих віком від 30 до 75 років. У 68 хворих була виконана операція за методикою sublay, у 107 хворих з вираженим діастазом прямих м’язів живота (10 см) розроблена нами реконструктивно-відновна операція з роз’єднанням анатомічних компонентів черевної стінки та використання поліпропіленової сітки (варіант 1), у 36 хворих із сильно вираженим діастазом прямих м’язів живота (10—20 см) — розроблена нами реконструктивно-відновна операція (варіант 2). У 17 хворих з гігантським дефектом черевної стінки і рубцевим переродженням прямого м’яза праворуч або ліворуч, там, де був збережений прямий м’яз живота, виконували розроблену нами реконструктивно-відновну операцію (варіант 1), а на боці рубцево-зміненого прямого м’яза за рахунок клаптів з грижового мішка формували оптимальний об’єм черевної порожнини.

Результати та обговорення. У 2 (0,8 %) хворих виник абдомінальний компартмент-синдром легкого ступеня, у 3 (1,3 %) — двостороння нижньочасткова пневмонія, у 9 (3,8 %) — серома, у 6 (2,6 %) — інфільтрат, у 3 (1,3 %) — нагноєння. Померли 2 хворих від тромбоемболії легеневої артерії. Віддалені результати лікування були вивчені шляхом повторних оглядів 220 хворих у терміни від 1 до 5 років. Рецидиви грижі виявлені у 3 (1,4 %) хворих.

Висновки. Розроблені нами варіанти реконструктивно-відновних операцій дають змогу закрити складні гігантські дефекти черевної стінки без значного натягу тканин і зменшення об’єму черевної порожнини, що значно знижує частоту рецидивів.



Ключові слова: післяопераційні гігантські вентральні грижі, діастаз та контрактура прямих м’язів живота, внутрішньочеревний тиск, реконструктивно-відновна алогерніопластика

 

Реконструктивно-восстановительная tension free аллогерниопластика при гигантских послеоперационных грыжах живота

Я.П. Фелештинский, В.А. Дубенец, В.Ф. Ватаманюк

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения послеоперационных грыж живота гигантских размеров на основе разработки и внедрения новых реконструктивно-восстановительных способов аллогерниопластики.

Материалы и методы. За период с 2000 по 2007 г. в клинике кафедры хирургии и проктологии НМАПО им. П.Л. Шупика по поводу гигантских послеоперационных вентральных грыж было прооперировано 238 больных в возрасте от 30 до 75 лет. У 68 больных была выполнена операция по методике sublay, у 107 больных с выраженным диастазом прямых мышц живота (10 см) — разработанная нами реконструктивно-восстановительная операция (вариант 1), у 36 больных с сильно выраженным диастазом прямых мышц живота (10—20 см) — разработанная нами реконструктивно-восстановительная операция (вариант 2). У 17 больных с гигантским дефектом брюшной стенки и рубцовым перерождением прямой мышцы справа или слева, там, где была сохранена прямая мышца живота, выполняли разработанную нами реконструктивно-восстановительную операцию (вариант 1), а на стороне рубцово-измененной прямой мышцы за счет лоскутов из грыжевого мешка формировали оптимальный объем брюшной полости.

Результаты и обсуждение. У 2 (0,8 %) больных возник абдоминальный компартмент-синдром легкой степени, в 3 (1,3 %) двусторонняя нижнедолевая пневмония, у 9 (3,8 %) — серома, у 6 (2,6 %) — инфильтрат, у 3 (1,3 %) — нагноение. Умерли 2 больных от тромбоэмболии легочной артерии. Отдаленные результаты лечения были изучены путем повторных осмотров 220 больных в сроки от 1 до 5 лет. Рецидивы грыжи обнаружены в 3 (1,4 %) больных.

Выводы. Разработанные нами варианты реконструктивно-восстановительных операций позволяют закрыть сложные гигантские дефекты брюшной стенки без значительного натяжения тканей и уменьшения объема брюшной полости, что значительно снижает частоту рецидивов.



Ключевые слова: послеоперационные гигантские вентральные грыжи, диастаз и контрактура прямых мышц живота, внутрибрюшное давление, реконструктивно-восстановительная аллогерниопластика

10. Оригінальні дослідження

 

Запобіжна пластика стегнового каналу в умовах флегмони грижового мішка та її анатомо-топографічне і клінічне обґрунтування

С.Р. Микитюк, В.В. Власов, А.І. Суходоля, Е.В. Латинський, Ю.Т. Ахтемійчук, В.В. Керничний




Мета роботи – розробити спосіб тимчасового закриття воріт стегнової грижі (СГ) в умовах флегмони грижового мішка.

Матеріали і методи. У 1993–2008 рр. з 92 пацієнтів із защемленою СГ у 13 (14 %) діагностовано флегмону грижового мішка. У 8 пацієнтів стан був ускладнений кишковою непрохідністю, у 3 – перитонітом. Вік пацієнтів становив (65,4 ± 15,9) року. Серед них переважали жінки (10). Домінувала правобічна локалізація грижі (9 випадків). Для діагностики і вибору тактики хірургічного лікування застосували дуплексне ультрасоноскопічне сканування. Причиною розвитку флегмони грижового мішка були некроз защемленої ділянки тонкої кишки (у 8 випадках) і пасма великого сальника (у 5).

Результати та обговорення. На основі власних анатомо-експериментальних досліджень (на 10 свіжих нефіксованих трупах дорослих людей обох статей) була розроблена і змодельована методика запобіжної пластики та дренування стегнового каналу. Дренування здійснювали крізь уже сформований грижею стегновий канал. Дренажі проводили між лігатурами U-подібного шва, накладеного крізь пахвинну зв’язку, окістя гребеня лобкової кістки та лакунарну зв’язку. Дренаж забезпечував не тільки відтік ексудату без застосування додаткових контрапертур, а й відігравав роль обтуратора для запобігання евентрації внутрішніх органів крізь неліквідовані грижові ворота в ранній післяопераційний період. Запобіжну пластику стегнового каналу у вигляді помірного низведення пахвинної зв’язки до лобкової кістки виконували після зменшення виявів запалення під час видалення дренажів на 3-тю—7-му добу шляхом підтягування та зав’язування раніше накладеної лігатури. Розроблена методика успішно застосована в період з 2001 до 2008 р. у комплексному лікуванні 7 пацієнтів із флегмоною грижового мішка. Ускладнень та рецидиву СГ у 5 оглянутих у терміни від 1 до 7 років пацієнтів не виявлено. 6 пацієнтам у період з 1993 по 2000 р. пластику грижових воріт не виконували, нижній поверх черевної порожнини дренували класично крізь контрапертури в проекції поперекових трикутників. При огляді у віддалений післяопераційний період у 2 з них виявлено «рецидив» СГ.

Висновки. Запобіжна пластика та дренування стегнового каналу при защемленій СГ, ускладненій флегмоною грижового мішка, є простим у виконанні, раціональним, дає змогу забезпечити адекватний відтік ексудату з порожнини малого таза, запобігає евентрації та можливому повторному защемленню в ранній післяопераційний період, знижує ризик рецидиву.



Ключові слова: стегнова грижа, ускладнення, флегмона, стегновий канал, дренування, запобіжна пластика, рецидив

 

Предупреждающая пластика бедренного канала в условиях флегмоны грыжевого мешка и ее анатомо-топографическое и клиническое обоснование

С.Р. Микитюк, В.В. Власов, А.И. Суходоля, Э.В. Латинский, Ю.Т. Ахтемийчук, В.В. Керничный

Цель работы — разработать способ временного закрытия ворот бедренной грыжи (БГ) в условиях флегмоны грыжевого мешка.

Материалы и методы. В 1993—2008 гг. из 92 пациентов с ущемленной БГ, у 13 (14 %) диагностирована флегмона грыжевого мешка. У 8 пациентов состояние было осложнено развитием кишечной непроходимости, у 3 — перитонитом. Возраст пациентов составил (65,4 ± 15,9) года. Среди пациентов преобладали женщины (10). Доминировала правосторонняя локализация грыжи (9 случаев). Для диагностики и выбора тактики хирургического лечения применяли дуплексное ультрасоноскопическое сканирование. Причиной развития флегмоны грыжевого мешка были некроз участка тонкой кишки (8 случаях) и пряди большого сальника (в 5).

Результаты и обсуждение. На основе собственных анатомо-экспериментальных исследований (на 10 свежих нефиксированных трупах взрослых людей обоих полов) была разработана и смоделирована методика предупреждающей пластики и дренирования бедренного канала. Дренирование осуществляли через уже сформированный грыжей бедренный канал. Дренажи проводили между лигатурами U-образного шва, наложенного сквозь паховую связку, надкостницу лобковой кости и лакунарную связку. Дренаж обеспечивал не только отток эксудата без использования дополнительных контраппертур, но и выступал в роли обтуратора для предупреждения эвентрации внутренних органов через неликвидированные грыжевые ворота в ранний послеоперационный период. Предупреждающую пластику бедренного канала в виде умеренного низведения паховой связки к лобковой кости осуществляли после стихания явлений воспаления во время удаления дренажей на 3-и—7-е сутки путем подтягивания и завязывания ранее наложенной лигатуры. Разработанная методика успешно использована в период с 2001 по 2008 г. в комплексном лечении у 7 пациентов с флегмоной грыжевого мешка. Осложнений и рецидива БГ у 5 осмотренных в сроки от 1 до 7 лет пациентов не выявлены. 6 другим пациентам в период с 1993 по 2000 г. пластику грыжевых ворот не выполняли, нижний этаж брюшной полости дренировали классическим способом через контраппертуры проекции поясничных треугольников. При осмотре в отдаленный послеоперационный период у 2 из них выявлен «рецидив» БГ.

Выводы. Предупреждающая пластика и дренирование бедренного канала при ущемленной БГ, осложненной флегмоной грыжевого мешка, являются простыми в выполнении, рациональными, позволяют обеспечить адекватный отток экссудата из полости малого таза, предупреждают эвентрацию и возможное ущемление в ранний послеоперационный период, снижают риск рецидива.



Ключевые слова: бедренная грыжа, осложнения, флегмона, бедренный канал, дренирование, предупреждающая пластика, рецидив

11. Оригінальні дослідження

 

Damage control у хірургії ушкоджень органів черевної порожнини

І.Р. Трутяк

Мета роботи — проаналізувати особливості лікування пацієнтів з тяжкою травмою органів черевної порожнини і масивною крововтратою та обґрунтувати доцільність застосування етапного лікування цієї категорії травмованих і поранених.

Матеріали і методи. В основу роботи покладено результати аналізу лікування 170 травмованих і поранених з ушкодженнями паренхімних органів черевної порожнини та магістральних судин. Чоловіків було 137, жінок — 33. У віці до 50 років було 86,65 % пацієнтів.

Результати та обговорення. Наведено результати застосування етапного лікування пацієнтів з тяжкою травмою і крововтратою. Обґрунтовано доцільність доповнення алгоритму damage control дошпитальним етапом ground zero і етапом повторної оцінки гемостазу. Наведено приклади відносних показань до етапного лікування травмованих. Описано послідовність діагностичних і лікувально-тактичних дій хірурга у разі тяжких поєднаних ушкоджень органів черевної порожнини і масивної крововтрати.

Висновки. Алгоритм damage control є життєво необхідним для пацієнтів з тяжкою поєднаною чи множинною травмою живота, з нестабільною гемодинамікою і масивною кровотечою. Доповнення алгоритму damage control невідкладними заходами на дошпитальному етапі (ground zero) створює послідовну систему невідкладної допомоги потерпілим з життєво небезпечними ушкодженнями.



Ключові слова: ушкодження органів черевної порожнини, контроль ушкоджень, damage control

 

Damage control в хирургии повреждений органов брюшной полости

И.Р. Трутяк

Цель работы — проанализировать особенности лечения пациентов с тяжелой травмой органов брюшной полости и массивной кровопотерей и обосновать целесообразность применения этапного лечения данной категории травмированных и раненных.

Материалы и методы. В основу работы положены результаты анализа лечения 170 травмированных и раненных с повреждениями паренхиматозных органов брюшной полости и магистральных сосудов. Мужчин было 137, женщин — 33. В возрасте до 50 лет было 88,65 % пациентов.

Результаты и обсуждение. Представлены результаты применения этапного лечения пациентов с тяжелой травмой и кровопотерей. Обоснована целесообразность дополнения алгоритма damage control догоспитальным этапом ground zero и этапом повторной оценки гемостаза. Приведены примеры относительных показаний к этапному лечению травмированных. Описана последовательность диагностических и лечебно-тактических действий хирурга при тяжелых сочетанных повреждениях органов брюшной полости и массивной кровопотере.

Выводы. Алгоритм damage control является жизненно необходимым для пациентов с тяжелой сочетанной или множественной травмой живота, нестабильной гемодинамикой и массивным кровотечением. Дополнение алгоритма damage control неотложными мероприятиями на догоспитальном этапе (ground zero) создает последовательную систему неотложной помощи потерпевшим с жизненно опасными повреждениями.



Ключевые слова: повреждение органов брюшной полости, контроль повреждений, damage control

12. Оригінальні дослідження

 

Результати антибіотикопрофілактики та емпіричної антибіотикотерапії позагоспітальної інтраабдомінальної інфекції із застосуванням ципрофлоксацину

В.Г. Мішалов, Л.Ю. Маркулан, А.O. Бурка, І.І. Теслюк

Проблема вибору антибактеріальної профілактики (АБП) та антибактеріальної терапії (АБТ) інтраабдомінальної інфекції (ІАІ) досі не втратила своєї актуальності.

Мета роботи — дослідити ефективність застосування ципрофлоксацину («Ципринол», виробництва KRKA, Словенія) для антибіотикопрофілактики та антибіотикотерапії інтраабдомінальної інфекції. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 110 хворих (64 чоловіки і 46 жінок віком від 19 до 62 років), які перебували на лікуванні в Олександрівській лікарні міста Києва у період з 2004 по 2008 рік. Усі хворі мали ІІ або ІІІ ступінь ризику контамінації післяопераційних ран. АБП проводили із застосуванням ципрофлоксацину («Ципринол») у 63 хворих. АБТ проводили 47 пацієнтам з вторинним позагоспітальним перитонітом із застосуванням ципрофлоксацину в комбінації з метронідазолом протягом 5—7 діб. У разі відновлення перистальтики препарати призначали перорально.

Результати та обговорення. Клінічна ефективність застосування ципрофлоксацину в режимі АБП і АБТ виявилася високою: одужання констатовано у 102 (92,7 %) хворих, поліпшення — у 8 (7,3 %). Позитивний бактеріологічний ефект встановлено в усіх хворих, яким проводили АБТ. Повну елімінацію патогенів констатовано у 39 пацієнтів, передбачувану елімінацію — у 8.

Висновки. Застосування ципрофлоксацину в режимі АБП і АБТ (у комбінації з метронідазолом) у хворих з «умовно чистими» і контамінованими оперативними втручаннями забезпечує позитивний бактеріологічний ефект у всіх хворих і має високу клінічну ефективність: одужання зафіксоване у 102 (92,7 %) хворих, поліпшення — у 8 (7,3 %), що свідчить про можливість використання його як одного з основних препаратів АБП і АБТ інтраабдомінальної інфекції.



Ключові слова: ципрофлоксацин, інтраабдомінальна інфекція, профілактика, лікування

 

Результаты антибиотикопрофилактики и эмпирической антибиотикотерапии внегоспитальной интраабдоминальной инфекции с применением ципрофлоксацина

В.Г. Мишалов, Л.Ю. Маркулан, А.А. Бурка, И.И. Теслюк

Проблема выбора антибактериальной профилактики (АБП) и антибактериальной терапии (АБТ) интраабдоминальной инфекции до сих пор не утратила своей актуальности.

Цель работы — исследовать эффективность применения ципрофлоксацина («Ципринол», производства KRKA, Словения) для антибиотикопрофилактики и антибиотикотерапии интраабдоминальной инфекции.

Материалы и методы. В исследовании приняли участие 110 больных (64 мужчины и 46 женщин в возрасте от 19 до 62 лет), которые находились на лечении в Александровской больнице города Киева в период с 2004 по 2008 год. Все больные имели ІІ или ІІІ степень риска контаминации послеоперационных ран. АБП проводили с применением ципрофлоксацина («Ципринол») у 63 больных. АБТ проводили 47 пациентам с вторичным внегоспитальным перитонитом с применением ципрофлоксацина в комбинации с метронидазолом на протяжении 5—7 суток. При восстановлении перистальтики препараты назначали перорально.

Результаты и обсуждение. Клиническая эффективность применения ципрофлоксацина в режиме АБП и АБТ оказалась высокой: выздоровление констатировано у 102 (92,7 %) больных, улучшение — у 8 (7,3 %). Положительный бактериологический эффект установлен у всех больных, которым проводили АБТ. Полная элиминация патогенов констатирована у 39 пациентов, предполагаемая элиминация — у 8.

Выводы. Применение ципрофлоксацина в режиме АБП и АБТ (в комбинации с метронидазолом) у больных с «условно чистыми» и контаминированными оперативными вмешательствами обеспечивает положительный бактериологический эффект у всех больных и имеет высокую клиническую эффективность: выздоровление зафиксировано у 102 (92,7 %) больных, улучшение — у 8 (7,3 %), что свидетельствует о возможности использования его как одного из основных препаратов АБП и АБТ интраабдоминальної инфекции.



Ключевые слова: ципрофлоксацин, интраабдоминальная инфекция, профилактика, лечение

13. Оригінальні дослідження

 

Особливості ендовідеолапароскопічного лікування холелітіазу у пацієнтів з метаболічною хворобою

М.О. Дудченко

Мета роботи — розробити та обґрунтувати найефективніший метод лапароскопічних операцій при захворюваннях біліарної системи у пацієнтів з метаболічною хворобою.

Матеріали і методи. 178 пацієнтам з метаболічною хворобою виконано холецистектомію з приводу холецистолітіазу. Більшість із них мали ожиріння, захворювання серцево-судинної системи, цукровий діабет. При ендовідеолапароскопічній холецистектомії для збільшення внутрішньочеревного простору в першій групі (110 осіб) використовували парасольковий лапароліфтинг, а в другій (68) — карбоксиперитонеум.

Результати та обговорення. У разі застосування парасолькового ліфтингу добрі результати отримали у 90 % пацієнтів, задовільні — у 10 %, незадовільних не було, а у разі використання карбоксиперитонеуму — відповідно у 61,8, 35,3 та 2,9 %. У першій групі порівняно з другою терміни перебування в стаціонарі і загальної непрацездатності були меншими в 2 рази, менше відчувався дискомфорт, пов’язаний з операцією, і на 14 хв менше тривала операція.

Висновки. Для виконання ендовідеолапароскопічної холецистектомії у пацієнтів з метаболічною хворобою, яка характеризується багатосиндромною патологією, кращим фіксатором передньої черевної стінки є парасольковий лапароліфт. Для кваліфікованого хірургічного лікування у пацієнтів з метаболічною хворобою доцільно створювати обласні або регіональні метаболічні центри, де б використовувалася малоінвазивна хірургія.



Ключові слова: метаболічна хвороба, парасольковий лапароліфтинг, карбоксиперитонеум, холелітіаз, холецистектомія

 

Особенности эндовидеолапароскопического лечения холелитиаза у пациентов с метаболической болезнью

М.А. Дудченко

Цель работы — разработать и обосновать наиболее эффективный метод лапароскопических операций при заболеваниях билиарной системы у пациентов с метаболической болезнью.

Материалы и методы. 178 пациентам с метаболической болезнью проведена холецистэктомия по поводу холецистолитиаза. Большинство из них имели ожирение, заболевания сердечно-сосудистой системы, сахарный диабет. При эндовидеолапароскопической холецистэктомии для увеличения внутрибрюшного пространства в первой группе (110 чел.) использовали зонтичный лапаролифтинг, а во второй (68) — карбоксиперитонеум.

Результаты и обсуждение. При применении зонтичного лифтинга хорошие результаты получены у 90 % пациентов, удовлетворительные — у 10 %, неудовлетворительных не было, при использовании карбоксиперитонеума — соответственно у 61,8, 35,3 и 2,9 % больных. В первой группе по сравнению со второй сроки пребывания в стационаре и общей нетрудоспособности были меньше в два раза, меньше ощущался дискомфорт, связанный с операцией, и на 14 мин меньше длилась операция.

Выводы. Для выполнения эндовидеолапароскопического холецистэктомии у пациентов с метаболической болезнью, характеризующейся многосиндромностью патологии, лучшим фиксатором передней брюшной стенки является зонтичный лапаролифт. Для квалифицированного хирургического лечения пациентов с метаболической болезнью целесообразно создавать областные или региональные метаболические центры, где бы использовалась малоинвазивная хирургия.



Ключевые слова: метаболическая болезнь, зонтичный лапаролифтинг, карбоксиперитонеум, холелитиаз, холецистэктомия

14. Оригінальні дослідження

 

Використання рідинного струменя високого тиску при дисекції тканин у хірургічній практиці

В.В. Скиба, С.Й. Хмельницький, І.А. Сухін

Мета роботи — оцінка ефективності і можливостей використання методу гідроструменевої дисекції апаратом оригінальної конструкції при виконанні оперативних втручань в експерименті і клінічній практиці.

Матеріали і методи. В основу методу покладено використання потоку рідини, який формується високим тиском. Середовище для різання — стерильний фізіологічний розчин. У робочий інструмент — дисектор рідина надходить безперервним потоком. Генерація тиску відбувається за системою, що складається з гідрокамери, з’єднаної з пневмокамерою, підключеною до джерела стисненого газу. Система створює безперервний потік гідроструменя з діапазоном тиску від 35 до 80 атм. Тривалість роботи в безперервному режимі — 60—80 хв.

Результати та обговорення. Проведені експериментальні дослідження на трупній нефіксованій печінці людини й операційних моделях на тваринах в умовах гострого і хронічного досліду. Гістологічним методом вивчено ступінь ушкоджуючого впливу потоку рідини на паренхіму печінки при обраних режимах впливу. Як модель для експерименту використано 12 безпорідних свиней з масою тіла 30 кг. Доведено незначну травматичність і високу ефективність методу гідроструменевої дисекції, яка в клініці успішно використана під час оперативних втручань у 147 хворих. У досліджуваній групі оперованих хворих специфічних ускладнень у вигляді масивної крововтрати, ушкодження порожнистих органів і пов’язаних з ними летальних наслідків не було. 2 хворих померли внаслідок серцево-судинних ускладнень на тлі тяжкої супутньої соматичної патології.

Висновки. Модифікований гідроструменевий дисектор можна ефективно і безпечно застосовувати як під час операцій на печінці і жовчних шляхах, так і для операційного гідропрепарування та мобілізації інших органів черевної порожнини.



Ключові слова: потік рідини, гідроструменева дисекція, печінка, крововтрата

 

Использование жидкостной струи высокого давления при диссекции тканей в хирургической практике

В.В. Скиба, С.И. Хмельницкий, И.А. Сухин

Цель работы — оценка эффективности и возможностей использования метода водоструйной диссекции аппаратом оригинальной конструкции при выполнении оперативных вмешательств в эксперименте и клинической практике.

Материалы и методы. В основу метода положено использование потока жидкости, который формируется высоким давлением. Режущая среда — стерильный физиологический раствор. В рабочий инструмент — диссектор раствор поступает непрерывным потоком. Генерация давления происходит по системе, состоящей из гидрокамеры, которая соединена с пневмокамерой, подключенной к источнику сжатого газа. Система создает непрерывный поток гидроструи с диапазоном давления от 35 до 80 атм. Время работы в беспрерывном режиме 60—80 мин.

Результаты и обсуждение. Проведены экспериментальные исследования на трупной нефиксированной печени человека и операционных моделях на животных в условиях острого и хронического опытов. Гистологическим методом изучена степень повреждающего влияния потока жидкости на паренхиму печени при выбранных режимах воздействия. В качестве моделей для эксперимента использованы 12 беспородных свиней весом до 30 кг. Доказана незначительная травматичность и высокая эффективность метода гидроструйной диссекции, которая в клинике успешно использована при оперативных вмешательствах у 147 больных. В исследуемой группе оперированных больных специфических осложнений в виде массивной кровопотери, повреждений полых органов и связанных с ними летальных исходов не было. 2 больных умерли вследствие сердечно-сосудистых осложнений на фоне тяжелой сопутствующей соматической патологии.

Выводы. Модифицированный водоструйный диссектор можно эффективно и безопасно применять как при операциях на печени и желчных путях, так и для операционной гидропрепаровки и мобилизации других органов брюшной полости.



Ключевые слова: поток жидкости, гидроструйная диссекция, печень, кровопотеря

15. Огляди

 

Етіологія, діагностика та хірургічне лікування кістозних неоплазм підшлункової залози

О.І. Дронов, А.І. Горлач, Є.А. Крючина

Узагальнено дані літератури останніх років щодо сучасних поглядів на етіологію кістозних неоплазм підшлункової залози. Проведено порівняльний аналіз методів діагностики та хірургічного лікування при різних морфологічних варіантах кістозних пухлин підшлункової залози. Розглянуто особливості морфологічної верифікації кістозних неоплазм підшлункової залози.



Ключові слова: підшлункова залоза, кістозні неоплазми

 

Этиология, диагностика и хирургическое лечение кистозных неоплазм поджелудочной железы

А.И. Дронов, А.И. Горлач, Є.А. Крючина

Обобщены данные литературы последних лет относительно современных взглядов на этиологию кистозных неоплазм поджелудочной железы (ПЗ). Проведен сравнительный анализ методов диагностики и хирургического лечения при разных морфологических вариантах кистозных опухолей ПЗ. Рассмотрены особенности морфологической верификации кистозных неоплазм ПЗ.



Ключевые слова: поджелудочная железа, кистозные неоплазмы

16. Огляди

 

Проблеми діагностики та лікування патологічних рубців

В.Г. Мішалов, В.В. Храпач, І.А. Назаренко, О.І. Сівченко

Наведено огляд публікацій з проблеми діагностики та лікування патологічних рубців. Подано класифікацію, характеристику, причини та механізм утворення патологічних рубців, сучасні стратегії лікування та методи профілактики утворення келоїдних, гіпертрофічних та атрофічних рубців.



Ключові слова: гіпертрофічний рубець, атрофічний рубець, келоїд

 

Проблемы диагностики и лечения патологических рубцов

В.Г. Мишалов, В.В. Храпач, И.А. Назаренко, О.И. Сивченко

Приведен обзор публикаций по проблеме диагностики и лечения патологических рубцов. Представлены классификация, характеристика, причины и механизм образования патологических рубцов, современные стратегии лечения и методы профилактики образования келоидных, гипертрофических и атрофических рубцов.



Ключевые слова: гипертрофический рубец, атрофический рубец, келоид

17. Огляди

 

Сучасні підходи до лікування хворих з хронічним гемороєм

І.А. Лурін, А.А. Шудрак, О.І. Уманець, В.С. Нечай, Ю.В. Яринич, Є.В. Цема, О.П. Біба

Наведено огляд вітчизняної та англомовної літератури щодо проблем лікування хронічного геморою. Викладені технічні аспекти сучасних модифікацій методик лікування хронічного геморою. Особливу увагу приділено аналізу літературних джерел щодо можливих ускладнень лікування, їх видів та частоти при застосуванні різних методик лікування хронічного геморою.



Ключові слова: геморой, малоінвазивне лікування, хірургічне лікування, геморойектомія

 

Современные подходы к лечению больных с хроническим геморроем

И.А. Лурин, А.А. Шудрак, Е.И. Уманец, В.С. Нечай, Ю.В. Ярыныч, Е.В. Цема, А.П. Биба

Приведен обзор отечественной и англоязычной литературы относительно проблемы лечения хронического геморроя. Изложены технические аспекты современных модификаций методик лечения хронического геморроя. Особое внимание уделено анализу литературных источников относительно возможных осложнений лечения, их видов и частоты при использовании различных методик лечения хронического геморроя.



Ключевые слова: геморрой, миниинвазивное лечение, хирургическое лечение, геморройэктомия


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»