Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№3(27) // 2008

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

Хірургічні аспекти анатомічних особливостей шкіри при старінні

В.Г. Мішалов, В.В. Храпач, О.І. Сівченко, І.А. Назаренко

В огляді наведені сучасні теорії причин виникнення, гістологічні ознаки, особливості профілактики та лікування природного та передчасного старіння шкіри. У сучасному житті проблема старіння шкіри залишається актуальною, оскільки розвиток суспільства завжди супроводжується стресовим, фізичним, техногенним навантаженням, що негативно впливає на організм людини. Наведено особливості природного та екзогенного старіння шкіри. Природне старіння шкіри пов’язане з різними структурно-функціональними змінами в організмі, що призводять до порушення трофіки тканин і формування зморшок. Екзогенне старіння шкіри – це зміни, спричинені чинниками середовища. Проведено порівняльний аналіз терапевтичних, хірургічних та апаратних методів косметичної корекції старіння шкіри.



Ключові слова: шкіра, старіння, профілактика, лікування

 

Хирургические аспекты анатомических особенностей кожи при старении

В.Г. Мишалов, В.В. Храпач, О.И. Сівченко, И.А. Назаренко

В обзоре приведены современные теории причин возникновения, гистологические признаки, особенности профилактики и лечения естественного и преждевременного старения кожи. В современной жизни проблема старения кожи остается актуальной, так как развитие общества всегда сопровождается стрессовыми, физическими, техногенными нагрузками, что негативно влияет на организм человека. Приведены особенности естественного и фотостарения кожи. Естественное старение кожи связано с разными структурно-функциональными изменениями в организме, приводящими к нарушению трофики тканей и формированию морщин. Экзогенное старение кожи – это изменения, вызванные факторами окружающей среды. Проведен сравнительный анализ терапевтических, хирургических и аппаратных методов косметической корекции старения кожи.



Ключевые слова: кожа, старение, профилактика, лечение

2. Оригінальні дослідження

 

Лікування хворих на стегнову грижу залежно від результатів дуплексного ультрасонографічного сканування

С.Р. Микитюк, В.В. Власов, Г.М. Ільчук, Л.П. Брико-Рогожа

Стегнова грижа трапляється приблизно у 5—10 % випадках гриж у дорослих. Частіше спостерігається у жінок, людей старших вікових груп і характеризується високою частотою защемлень (20—40 %). У 25 % випадках стегнову грижу діагностують неправильно. Перебіг грижі може бути атиповим, вип’ячування може не визначатися, не обов’язкова наявність болю. Ускладнення виникають часто (некроз грижового вмісту, кишкова непрохідність). У разі нез’ясованого діагнозу, у тучних пацієнтів ультразвукове обстеження може допомогти діагностувати стегнову грижу.

Мета роботи — розробити та вдосконалити методику ультразвукового дослідження пахвинної ділянки (ПД) для поліпшення результатів хірургічного лікування пацієнтів на стегнову грижу.

Матеріали і методи. За період 2001—2008 рр. у 246 пацієнтів за допомогою ультразвуку було обстежено патологію ПД. Серед хворих було 98 жінок та 105 чоловіків віком у середньому (62 ± 15) років. Для обстеження використовували апарати Sonoline Versa Pro (Siemens) та Nemio XG (Toshiba) з лінійним датчиком 7—10 MГц, що працюють у режимі реального часу з кольоровим допплеровським картуванням, стандартну та модифіковану техніку процедури. Обстеження проводили в стані спокою та під час проби Valsalva. Нормальна анатомія ПД була вивчена у 63 пацієнтів контрольної групи з визначенням сталих орієнтирів. У 81 хворого була виявлена стегнова грижа. Було описано ультразвукові ознаки стегнової грижі та її ускладнень. У 42 хворих защемлення грижі супроводжувалося ознаками кишкової непрохідності.

Результати та обговорення. На основі проведеного дуплексного ультрасонографічного дослідження отримано дані про нормальну анатомію ПД, описано сталі анатомічні орієнтири та ознаки стегнової грижі. Результати ультразвукового обстеження пацієнтів із стегновою грижею визначали тактику оперативного методу лікування. Натяг тканин при застосуванні класичних методів герніопластики призводить до рецидиву грижі та розвитку ускладнень (тромбоз вени, ушкодження вени), тому у 33 хворих із стегновою грижею закриття грижових воріт здійснено шляхом вживлення сітчастого імплантату. Вищезазначених ускладнень при цьому не спостерігали.

Висновки. Дуплексне ультрасонографічне обстеження ПД є простим, швидким, неінвазивним, економічно вигідним, високоінформативним та ефективним методом діагностики стегнової грижі та її ускладнень. Результати цього обстеження визначають показання до оперативного лікування. Доведено необхідність ненатяжного алопластичного закриття воріт стегнової грижі.



Ключові слова: дуплексне ультразвукове сканування, анатомія пахвинної ділянки, ультразвукова морфометрія, стегнова грижа, оперативне лікування, алопластика

 

Лечение больных с бедренной грыжей в зависимости от результатов дуплексного ультрасонографического сканирования

С.Р. Микитюк, В.В. Власов, Г.М. Ильчук, Л.П. Брико-Рогожа

Бедренная грыжа встречается приблизительно в 5—10 % случаев грыж у взрослых. Чаще наблюдается у женщин, людей старших возрастных групп, характеризуется высокой частотой ущемлений (20—40 %). В 25 % случаев бедренную грыжу диагностируют неправильно. Клиника бедренной грыжи может быть атипичной, выпячивание может не определяться, наличие боли не обязательно. Осложнения возникают часто (некроз содержимого грыжи, кишечная непроходимость). При неясном диагнозе у тучных больных ультразвуковое исследование может помочь диагностировать бедренную грыжу.

Цель работы — разработать и усовершенствовать методику ультразвукового исследования паховой области (ПО) для улучшения результатов хирургического лечения пациентов с бедренной грыжей.

Материалы и методы. За период 2001—2008 гг. у 246 пациентов с помощью ультразвука была обследована патология ПО. Среди больных было 98 женщин и 105 мужчин в возрасте в среднем (62 ± 15) лет. Для исследования использовали аппараты Sonoline Versa Pro (Siemens) и Nemio XG (Toshiba) с линейным датчиком 7—10 MГц, которые работают в режиме реального времени с цветным допплеровским картированием, стандартную и модифицированную технику процедуры. Обследование проводили в состоянии покоя и во время пробы Valsalva. Нормальная анатомия ПО была изучена у 63 пациентов контрольной группы с определением постоянных ориентиров. У 81 больного была обнаружена бедренная грыжа. Были описаны ультразвуковые признаки бедренной грыжи и ее осложнений. У 42 больных ущемление грыжи сопровождалось признаками кишечной непроходимости.

Результаты и обсуждение. На основании проведенного дуплексного ультрасонографического исследования получены данные о нормальной анатомии ПО, описаны постоянные анатомические ориентиры и признаки бедренной грыжи и ее осложнений. Результаты ультразвукового обследования пациентов с бедренной грыжей определяли тактику оперативного метода лечения. Натяжение тканей при применении классических методов герниопластики приводит к рецидиву грыжи и развитию осложнений (тромбоз вены, повреждение вены), поэтому у 33 больных с бедренной грыжей закрытие грыжевых ворот осуществлено путем вживления сетчатого имплантата. Вышеуказанных осложнений при этом не наблюдали.

Выводы. Дуплексное ультрасонографическое обследование ПО является простым, быстрым, неинвазивным, экономически выгодным, высокоинформативным и эффективным методом диагностики бедренной грыжи и ее осложнений. Результаты этого обследования определяют показания к оперативному лечению.



Ключевые слова: дуплексное ультразвуковое сканирование, анатомия паховой области, ультразвуковая морфометрия, бедренная грыжа, оперативное лечение, аллопластика

3. Оригінальні дослідження

 

Рівень прозапальних цитокінів та ендотеліальна дисфункція у хворих на цукровий діабет 2 типу, ускладнений синдромом діабетичної стопи, та їхня корекція

В.С. Заремба

Мета роботи — вивчення цитокінового статусу та маркерів ендотеліальної функції у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, ускладнений синдромом діабетичної стопи (СДС), можливості їхньої корекції за допомогою інтервальних гіпоксичних тренувань.

Матеріали і методи. Дослідження було проведено на 66 хворих на ЦД 2 типу, ускладнений СДС, серед них було 37 (56,1 %) чоловіків і 29 (43,9 %) жінок віком від 32 до 73 років. Середня тривалість СДС — 12,6 року. Хворі були розприділені на 2 групи. В першу (контрольну) увійшли 30 пацієнтів, які отримували загальноприйняту терапію за цієї патології, в другу (основну) — 35 хворих, які, крім загальноприйнятого лікування, займались інтервальним гіпоксичним тренуванням за допомогою тренажера В.Ф. Фролова (ТДІ-01).

Результати та обговорення. Було досліджено вміст прозапальних цитокінів (ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8) залежно від рівня ендотеліальної дисфункції. Виявлено підвищення рівня ендотеліну-1 ЕТ-1 і вмісту прозапальних цитокінів у міру збільшення тривалості захворювання. При оцінці функції ендотелію за допомогою проби з реактивною гіперемією (ендотелійзалежна вазодилатація (ЕЗВД) плечової артерії) виявлено достовірне (p < 0,001 зменшення) відносного розширення плечової артерії. Результати кореляційного аналізу свідчать про наявність прямого зв’язку між рівнем ЕТ-1 у сироватці крові пацієнтів та активністю прозапальних цитокінів — ІЛ-1β (r = 0,68; р < 0,01), ІЛ-6 (r = 0,70; p < 0,01), ІЛ-8 (r = 0,59; p < 0,001). Комплексне лікування хворих із СДС з використанням інтервального гіпоксичного тренування за допомогою тренажера В.Ф. Фролова (ТДІ-01) сприяє нормалізації рівня прозапальних цитокінів та усуненню ендотеліальної дисфункції.

Висновки. У хворих на ЦД 2 типу, ускладнений СДС, виявлено збільшення вмісту ЕТ-1 і прозапальних цитокінів (ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8), рівень яких підвищується зі збільшенням тривалості захворювання. Встановлено достовірну пряму залежність між рівнем прозапальних цитокінів (ІЛ-1β; ІЛ-6; ІЛ-8) і маркером ендотеліальної дисфункції (ЕТ-1) та обернену корелаційну залежність між рівнем прозапальних цитокінів та ЕЗВД. Комплексне лікування хворих на ЦД 2 типу, ускладнений СДС, з використанням тренажера В.Ф. Фролова (ТДІ-01) сприяє нормалізації рівня прозапальних цитокінів і усуненню ендотеліальної дисфункції.



Ключові слова: діабетична стопа, ендотеліальна дисфункція, прозапальні цитокіни, гіпоксичне тренування

 

Уровень провоспалительных цитокинов и эндотелиальная дисфункция у больных сахарным диабетом 2 типа, осложненным синдромом диабетической стопы, и их коррекция

В.С. Заремба

Цель работы — изучение цитокинового статуса и маркеров эндотелиальной функции у больных сахарным диабетом (СД) 2 типа, осложненным синдромом диабетической стопы (СДС), возможности их коррекции при помощи интервальных гипоксических тренировок.

Материалы и методы. Исследование было проведено на 66 больных СД 2 типа, осложненным СДС, среди них 37 (56,1 %) мужчин и 29 (43,9 %) женщин в возрасте от 32 до 73 лет. Средняя продолжительность СДС — 12,6 года. Больные были распределены на две группы. В первую (контрольную) включены 30 пациентов, получавших общепринятую терапию при данной патологии. Во вторую (основную) группу — 36 больных, которые, помимо общепринятого лечения, занимались интервальной гипоксической тренировкой с использованием тренажера В.Ф. Фролова (ТДИ-01).

Результаты и обсуждение. Было исследовано содержание провоспалительных цитокинов (ИЛ-1β, ИЛ-6, ИЛ-8) в зависимости от уровня эндотелиальной дисфункции. Обнаружено повышение уровня ЭТ-1 эндотелина-1 и содержания провоспалительных цитокинов по мере увеличения длительности заболевания. При оценке функции эндотелия с помощью пробы с реактивной гиперемией (эндотелийзависимая вазодилатация (ЭЗВД) плечевой артерии) выявлено достоверное (p < 0,001) уменьшение относительного расширения плечевой артерии. Результаты корреляционного анализа свидетельствуют о наличии достоверной прямой взаимосвязи между уровнем ЭТ-1 в сыворотке крови пациентов и активностью провоспалительных цитокинов — ИЛ-1β (r = 0,68; p < 0,01), ИЛ-6 (r = 0,70; p < 0,01), ИЛ-8 (r = 0,59; p < 0,001). Комплексное лечение больных с СДС с использованием интервальных гипоксических тренировок при помощи тренажера В.Ф. Фролова (ТДИ-01) способствовало нормализации уровня провоспалительных цитокинов и устранению эндотелиальной дисфункции.

Выводы. У больных СД 2 типа, осложненным СДС, выявлено повышение содержания ЭТ-1 и провоспалительных цитокинов (ИЛ-1β, ИЛ-6, ИЛ-8), уровень которых нарастает с увеличением длительности заболевания. Установлена достоверная прямая связь между содержанием провоспалительных цитокинов (ИЛ-1β, ИЛ-6, ИЛД-8) и маркером эндотелиальной дисфункции (ЭТ-1) и обратная корреляционная зависимость между уровнем провоспалительных цитокинов и ЭЗВД. Комплексное лечение больных СД 2 типа, осложненным СДС с использованием тренажера В.Ф. Фролова (ТДИ-01) способствует нормализации уровня провоспалительных цитокинов и устранению эндотелиальной дисфункции.



Ключевые слова: диабетическая стопа, эндотелиальная дисфункция, провоспалительные цитокины, гипоксическая тренировка

4. Оригінальні дослідження

 

Вплив екстракту пуповини на інтенсивність тканинного фібринолізу і необмеженого протеолізу при експериментальному панкреонекрозі

В.В. Преподобний, В.І. Мамчич

Мета роботи — дослідження можливості використання екстракту пуповини для склерозування кіст підшлункової залози.

Матеріали і методи. В дослідженні використано 57 статевозрілих морських свинок обох статей з масою тіла 0,45—0,55 кг. Для визначення параметрів тканинного фібринолізу і протеолізу наважки підшлункової залози, фундального відділу шлунка і селезінки відразу після релапаротомії заморожували в рідкому азоті. Фібрінолітичну активність визначали в гомогенатах тканин. Визначення локальної тканинної фібринолітичної активності проводили за лізисом азофібрину. Ферментативну фібринолітичну активність визначали як різницю між сумарною і неферментативною фібрінолітичною активністю. Визначення тканинної протеолітичної активності проводили за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколу.

Результати та обговорення. Встановлено, що у морських свинок з панкреонекрозом у тканинах підшлункової залози, шлунка і селезінки різко зростає інтенсивність протеолізу низько- і високомолекулярних білків та колагену. Внутрішньочеревне введення екстракту пуповини людини вже через добу спричиняє глибоке пригнічення процесів протеолітичної деструкції азоальбуміну, азоказеїну і азоколу. Через тиждень після моделювання панкреонекрозу інтенсивність тканинного фібринолізу в підшлунковій залозі, фундальному відділі шлунка і селезінці значно перевищувала контрольні показники, що обумовлено підвищенням як неферментативної, так і ферментативної фібринолітичної активності.

Висновки. Під впливом екстракту пуповини відбувається глибоке (нижче за контрольні величини) пригнічення ензиматичного і неензиматичного тканинного лізису фібрину. Пригнічення під впливом екстракту пуповини тканинного лізису азоальбуміну, азоказеїну, азоколу і азофібрину становить інтерес для розробки методів біотехнологічного склерозування післяопераційних кіст підшлункової залози.



Ключові слова: кіста підшлункової залози, екстракт пуповини, панкреонекроз

 

Влияние экстракта пуповины на интенсивность тканевого фибринолиза и неограниченного протеолиза при экспериментальном панкреонекрозе

В.В. Преподобный, В.И. Мамчич

Цель работы — исследование возможности использования экстракта пуповины для склерозирования кист поджелудочной железы.

Материалы и методы. В исследовании использованы 57 половозрелых морских свинок обоего пола с массой тела 0,45— 0,55 кг. Для определения параметров тканевого фибринолизу и протеолизу навески поджелудочной железы, фундального отдела желудка и селезенки сразу после релапаротомии замораживали в жидком азоте. Фибринолитическую активность определяли в гомогенатах тканей. Определение локальной тканевой фибринолитической активности проводили по лизису азофибрина. Ферментативную фибринолитическую активность определяли как разницу между суммарной и неферментативной фибринолитической активностью. Определение тканевой протеолитической активности проводили по лизису азоальбумина, азоказеина и азокола.

Результаты и обсуждение. Установлено, что у морских свинок с панкреонекрозом в тканях поджелудочной железы, желудка и селезенки резко возрастает интенсивность протеолиза низко- и высокомолекулярных белков и коллагена. Внутрибрюшное введение экстракта пуповины человека уже через сутки приводит к глубокому угнетению процессов протеолитической деструкции азоальбумина, азоказеина и азокола. Через неделю после моделирования панкреонекроза интенсивность тканевого фибринолиза в поджелудочной железе, фундальном отделе желудка и селезенке значительно превышала контрольные показатели, что обусловлено повышением как неферментативной, так и ферментативной фибринолитической активности.

Выводы. Под влиянием экстракта пуповины происходит глубокое (ниже контрольных величин) угнетение энзиматического и неэнзиматического тканевого лизиса фибрина. Угнетение под влиянием экстракта пуповины тканевого лизиса азоальбумина, азоказеина, азокола и азофибрина представляет интерес для разработки методов биотехнологического склерозирования послеоперационных кист поджелудочной железы.



Ключевые слова: киста поджелудочной железы, экстракт пуповины, панкреонекроз

5. Оригінальні дослідження

 

Експериментальне обґрунтування використання озону в лікуванні гнійних ускладнень некротичного панкреатиту

А.Б. Кебкало, Б.Г. Бондарчук, М.О. Йосипенко

Мета роботи — експериментально визначити оптимальні методики оброблення озонованими розчинами некротичного вогнища при панкреонекрозі.

Матеріали і методи. Було проведено експериментальне дослідження антибактеріальної дії озонованого фізіологічного розчину на музейні штами мікроорганізмів, які найчастіше висівають з гнійно-некротичних вогнищ підшлункової залози та парапанкреатичної: Escherichia coli (штам 25922), Staphylo-coccus aureus (штам 25923), Pseudomonas aeruginosa (штам 27853).

Результати та обговорення. З’ясувалося, що озон, вступаючи в окислювальні реакції з органічними речовинами, які містяться в бульйоні (переважно поліненасичені жирні кислоти і пептиди), втрачає свою бактерицидну властивість. Низькі концентрації озону, які спостерігаються після окиснення органічних молекул, не здатні «зламати» антиоксидантні структури капсиду мікроорганізмів. Після додавання в розчин з органічними речовинами ферментного препарату химопсину спостерігали підвищення деструктивного впливу озону на бактеріальні клітини. Це спричиняло зменшення концентрації мікроорганізмів у всіх пробах.

Висновки. Озонований фізіологічний розчин у концентрації 4000— 6000 мкг/л та більше виявляв повну бактерицидну дію на мікроорганізми з бактеріальним титром 108/мл, які трапляються у разі гнійно-некротичних ускладнень некротичного панкреатиту. Озон, вступаючи в окиснювальні реакції з органічними речовинами, які у великій кількості містяться в ділянці гнійнонекротичного ураження підшлункової залози, втрачає свою бактерицидну властивість. Максимальний антибактеріальний ефект озонотерапії досягається у разі місцевого використання після попередньої обробки ферментативним розчином або механічного видалення (вимивання) вмісту гнійної рани чи порожнини з некректомією.



Ключові слова: некротичний панкреатит, озон, химопсин, бульйон Хоттингера

 

Экспериментальное обоснование использования озона в лечении гнойных осложнений некротического панкреатита

А.Б. Кебкало, Б.Г. Бондарчук, М.А. Йосипенко

Цель работы — экспериментально определить оптимальные методики обработки озонироваными растворами некротического очага при панкреонекрозе.

Материалы и методы. Было проведено экспериментальное исследование антибактериального действия озонированного физиологического раствора на музейные штаммы микроорганизмов, которые чаще всего высевают из гнойно-некротических очагов поджелудочной железы и парапанкреатической клетчатки: Escherichia coli (штамм 25922), Staphylococcus aureus (штамм 25923), Pseudomonas aeruginosa (штамм 27853).

Результаты и обсуждения. Выяснилось, что озон, вступая в окислительные реакции с органическими веществами, которые содержатся в бульоне (в основном, полиненасыщенные жирные кислоты и пептиды), теряет свою бактерицидную способность. Низкие концентрации озону, наблюдающиеся после окисления органических молекул, не способны разрушить антиоксидантные структуры капсида микроорганизмов. После добавления в раствор с органическими веществами ферментного препарата химопсина наблюдали повышение деструктивного влияния озона на бактериальные клетки. Это вызывало уменьшение концентрации микроорганизмов во всех пробах.

Выводы. Озонированный физиологический раствор в концентрации 4000—6000 мкг/л и больше проявил полное бактерицидное действие на микроорганизмы с бактериальным титром 108/мл, которые встречаются при гнойно-некротических осложнениях некротического панкреатита. Озон, вступая в окислительные реакции с органическими веществами, находящимися в большом количестве в области гнойно-некротического поражения поджелудочной железы, теряет свое бактерицидное свойство. Максимальный антибактериальный эффект озонотерапии при местном использовании достигается в случае предварительной обработки ферментативным раствором или механического удаления (вымывания) содержимого гнойной раны с некрэктомией.



Ключевые слова: некротический панкреатит, озон, химопсин, бульон Хоттингера

6. Оригінальні дослідження

 

Використання цефтазидиму та амікацину в профілактиці і терапії інфекційних ускладнень у хворих з поширеними дермальними опіками

С.В. Слєсаренко, Б.В. Гузенко

Мета роботи — вивчити чутливість патогенної мікрофлори й клінічну ефективність застосування цефтазидиму у формі монотерапії та в комбінації з амікацином для профілактики і лікування інфекційних ускладнень у пацієнтів з поширеними поверхневими та глибокими дермальними опіками.

Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 47 пацієнтів з поширеними дермальними опіками (15—70 % площі поверхні тіла), які перебували на стаціонарному лікуванні з 20 травня по 25 грудня 2007 р. в опіковому відділенні міської клінічної лікарні № 2 м. Дніпропетровська. З них 25 опечених одержували антибактеріальну монотерапію з використанням цефтазидиму («Цефтум®» виробництва корпорації «Артеріум»), 22 — комбіновану антибактеріальну терапію з використанням цефтазидиму й амікацину («Аміцил®» виробництва корпорації «Артеріум»). Проводили клінічні й лабораторні дослідження показників синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ), інтоксикаційного синдрому, бактеріологічні і цитологічні дослідження тканин опікових ран.

Результати та обговорення. За наявності переважно поверхневих дермальных опіків відмічено задовільну клінічну ефективність монотерапії цефтазидимом. У разі поширених глибоких дермальних опіків комбінована антибактеріальна терапія цефтазидимом і амікацином була більш ефективною, ніж монотерапія.

Висновки. Результати клінічних досліджень дають підстави рекомендувати використання цефтазидиму та амікацину для профілактики розвитку ССЗВ і інфекційно-септичних ускладнень у пацієнтів з поширеними дермальними опіками. У разі поверхневих опіків доцільно застосовувати монотерапію цефтазидимом, глибоких опіків більше 5 % площі поверхні тіла — комбіновану терапію цефтазидимом і амікацином.



Ключові слова: опіки, інфекційні ускладнення, цефтазидим, амікацин

 

Использование цефтазидима и амикацина в профилактике и терапии инфекционных осложнений у больных с распространенными дермальными ожогами

С.В. Слесаренко, Б.В. Гузенко

Цель работы — изучить чувствительность патогенной микрофлоры и клиническую эффективность применения цефтаздима в форме монотерапии и в комбинации с амикацином для профилактики и лечения инфекционных осложнений у пациентов с распространенными поверхностными и глубокими дермальными ожогами.

Материалы и методы. В исследовании приняли участие 47 пациентов с распространенными дермальными ожогами (15 — 70 % площади поверхности тела), находившихся на стационарном лечении с 20 мая по 25 декабря 2007 г. в ожоговом отделении городской клинической больницы № 2 г. Днепропетровска. Из них 25 обожженных получали антибактериальную монотерапию с использованием цефтазидима («Цефтум®» производства корпорации «Артериум»), 22 — комбинированную антибактериальную терапию с использованием цефтазидима и амикацина («Амицил®» производства корпорации «Артериум»). Проводили клинические и лабораторные исследования показателей синдрома системного воспалительного ответа (ССВО), интоксикационного синдрома, выполняли бактериологические и цитологические исследования тканей ожоговых ран.

Результаты и обсуждение. При наличии преимущественно поверхностных дермальных ожогов отмечено удовлетворительная клиническая эффективность монотерапии цефтазидимом. При распространенных глубоких дермальних ожогах комбинированная антибактериальная терапия цефтазидимом и амикацином была более эффективной, чем монотерапия.

Выводы. Результаты клинических исследований позволяют рекомендовать использование цефтазидима и амикацина для профилактики развития ССВО и инфекционно-септических осложнений у пациентов с распространенными дермальними ожогами. При поверхностных ожогах целесообразно применять монотерапию цефтазидимом, при глубоких ожогах более 5 % площади поверхности тела — комбинированную терапию цефтазидимом и амикацином.



Ключевые слова: ожоги, инфекционные осложнения, цефтазидим, амикацин

7. Оригінальні дослідження

 

Лікування наслідків поєднаних опіків стравоходу, глотки та гортані

М.М. Багіров, Р.І. Верещако

Мета роботи — розробка високоефективних хірургічних методів усунення наслідків поєднаних опіків гортані, глотки та стравоходу з відновленням нормальної фізіології цих органів.

Матеріали і методи. З 292 пацієнтів з рубцевим стенозом стравоходу поєднану стриктуру діагностовано у 74 (25,3 %). З них поєднання післяопікових змін глотки, стравоходу, гортані в різних комбінаціях, інколи в блоці з рубцевим стенозом шлунка відзначено 14 (18,9 %), по 6 випадків було уражень гортані, глотки, стравоходу та горла і стравоходу, по 1 — поєднаного ураження: гортані, стравоходу, шлунка і гортані, глотки, стравоходу, шлунка. В усіх хворих з ураженням гортані спостерігали закид їжі в дихальні шляхи під час ковтання. Рубцеву облітерацію на рівні глотково-стравохідного переходу констатовано у 5 пацієнтів. Деформація гортані без порушення функції виявлена лише в 2 спостереженнях. Застосовували різні варіанти відновлення функції уражених органів.

Результати та бговорення. Летальних наслідків не було. Лікування було успішним у 12 з 14 пацієнтів, двоє хворих на завершувальний етап лікування (фарінгоезофагопластика) не з’явилися. Результат лікування залежав від вибору хірургічного підходу у кожному конкретному випадку.

Висновки. У разі поєднаного ураження гортані, глотки та стравоходу на першому етапі лікування важливо відновити повноцінне ентеральне харчування. Другим етапом, після рентгенендоскопічної діагностики рубцевих змін згаданих органів, є вибір хірургічного підходу у кожному конкретному випадку, що дало змогу відновити функцію гортані, глотки і стравоходу в усіх хворих, які пройшли всі етапи лікування.



Ключові слова: гортань, глотка, стравохід, рубцевий стеноз

 

Лечение последствий сочетанных ожогов пищевода, глотки и гортани

М.М. Багиров, Р.И. Верещако

Цель работы — разработка высокоэффективных хирургических методов устранения последствий сочетанных ожогов гортани, глотки и пищевода с восстановлением нормальной физиологии этих органов.

Материалы и методы. Из 292 пациентов с рубцовым стенозом пищевода сочетанная стриктура диагностирована у 74 (25,3 %). Из них сочетание послеожоговых изменений глотки, пищевода, гортани в различных комбинациях, иногда в блоке с рубцовым стенозом желудка отмечено у 14 (18,9, по 6 случаев были поражения гортани, глотки, пищевода и глотки и пищевода, по 1 — сочетанного поражения гортани, пищевода, желудка и гортани, глотки, пищевода, желудка. У всех больных с поражением гортани наблюдался заброс пищи в дыхательные пути при глотании. Рубцовая облитерация на уровне глоточнопищеводного перехода констатирована у 5 пациентов. Деформация гортани без нарушения функции выявлена только в 2 наблюдениях. Применяли различные варианты восстановления функции пораженных органов.

Результаты и обсуждение. Летальных исходов не было. Лечение было успешным у 12 из 14 пациентов, двое больных на завершающий этап лечения (фарингоэзофагопластика) не явились. Результат лечения зависел от выбора хирургического подхода в каждом конкретном случае.

Выводы. При сочетанном поражении гортани, глотки и пищевода на первом этапе лечения важно восстановить полноценное энтеральное питание. Вторым этапом, после рентгенэндоскопической диагностики рубцовых изменений указанных органов, является выбор хирургического подхода в каждом конкретном случае, что позволило восстановить функцию гортани, глотки и пищевода у больных, прошедших все этапы лечения.



Ключевые слова: гортань, глотка, пищевод, рубцовый стеноз

8. Оригінальні дослідження

 

Врослий ніготь: клініко-морфологічна класифікація

А.Р. Вергун

Мета роботи — на основі макроскопічних (візуальних) критеріїв розробити клінічну класифікацію врослого нігтя (ВН) для прогнозування ризику виникнення післяопераційного рецидиву.

Матеріали і методи. Проведено ретро- та проспективний аналіз 451 випадку гострих гнійних захворювань нігтя та навколонігтьових тканин у хворих віком від 6 до 85 років, прооперованих у хірургічному відділенні комунальної 4-ї міської клінічної лікарні м. Львова у 2004—2007 рр. У 148 (80 чоловіків і 68 жінок) первинних хворих (98 випадків мікотичних уражень та 65 рецидивних) діагностовано ВН. Вивчено етіологію, клінічні прояви, морфологічні зміни нігтьової пластинки та особливості лікувальної тактики.

Результати та обговорення. За наявністю гнійно-некротичних уражень епоніхія нами виділено 3 групи хворих: у 42 % пацієнтів констатовано неускладнений врослий ніготь з незначно вираженими інфільтративними змінами епоніхеального валика, у 39 % — хронічне запалення з формуванням вогнищевих некрозів та епоніхеальних гіпергрануляцій, у 19 % — гострий епоніхеальний абсцес. Виявлено наявність 4 варіантів змін краю нігтьової пластинки при її вростанні: I — нігтьова «шпора», II — зазубрений край нігтя, III — шатроподібна деформація краю нігтя з компресією м’яких тканин, IV — нігтьова пластинка потовщена, розшарована, з маргінально розташованими ділянками пошарового оніхолізису.

Висновки. Наявність множинних деформацій краю нігтьової пластинки — зазубреностей або/та шатроподібної деформації нігтя, або/та ділянок розшарування й оніхолізису — свідчить про велику ймовірність виникнення рецидиву. Такі зміни є прямим показанням до виконання парціальної матриксектомії як додаткового протирецидивного компонента хірургічного лікування.



Ключові слова: врослий ніготь, ускладнення, класифікація

 

Вросший ноготь: клинико-морфологическая классификация

А.Р. Вергун

Цель работы — на основе макроскопических (визуальных) критериев разработать клиническую классификацию вросшего ногтя (ВН) для прогнозирования риска возникновения послеоперационного рецидива.

Материалы и методы. Проведено ретро: и проспективный анализ 451 случая острых гнойных заболеваний ногтя и околоногтевых тканей у больных в возрасте от 6 до 85 лет, прооперированных в хирургическом отделении коммунальной 4-й городской клинической больницы г. Львова в 2004—2007 гг. У 148 (80 мужчин и 68 женщин) первичных больных (98 случаев микотических поражений и 65 рецидивных) диагностировано ВН. Изучена этиология, клинические проявления, морфологические изменения ногтевой пластинки и особенности лечебной тактики.

Результаты и обсуждение. В зависимости от наличия гнойно-некротических поражений епонихия нами выделены 3 группы больных: у 42 % пациентов констатирован неосложненный вросший ноготь с незначительно выраженными инфильтративными изменениями эпонихеального валика, у 39 % — хроническое воспаление с формированием очаговых некрозов и епонихеальных гипергрануляций, у 19 % — острый эпонихеальный абсцесс. Выявлено наличие 4 вариантов изменений края ногтевой пластинки при ее врастании: I — ногтевая «шпора», II — зазубренный край ногтя, III — куполоподобная деформация края ногтя с компрессией мягких тканей, IV — ногтевая пластинка утолщенная, расслоенная, с маргинально расположенными участками послойного онихолизиса.

Выводы. Наличие множественных деформаций края ногтевой пластинки — зазубреностей или/и «куполоподобной» деформации ногтя или/и участков расслоения и онихолизиса — свидетельствует о большой вероятности возникновения рецидива. Такие изменения являются прямым показанием к выполнению парциальной матриксэктомии как дополнительному противорецидивному компоненту хирургического лечения.



Ключевые слова: вросший ноготь, осложнение, классификация

9. Оригінальні дослідження

 

Використання нестероїдних протизапальних засобів у запобіжній аналгезії

В.І. Черній, Н.М. Смірнова, О.І. Лисак

Мета роботи — оцінка ефективності застосування лорноксикаму («Ксефокам» виробництва «Нікомед») як препарату запобіжної аналгезії при операціях, які проводять з приводу злоякісних новоутворень гортані.

Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі ЛОР-відділення Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання протягом 2005—2007 рр. Було обстежено 32 пацієнти, оперованих з приводу злоякісних новоутворень гортані. Хворих було розділено на дві групи, порівняні за статтю, віком, діагнозом, обсягом оперативного втручання і ступенем операційного ризику. Обсяг оперативного втручання — екстирпація/резекція гортані. Індукцію в анестезію і її підтримку здійснювали введенням пропофолу в дозах 2,0—2,5 мг/кг і 6—12 мг/(кг · год) відповідно. Як базовий міорелаксант використовували ардуан у дозі 0,06—0,08 мг/кг. Аналгезію забезпечували внутрішньовенним фракційним введенням фентанілу і закису азоту. Індукційна доза — 3,7—3,8 мкг/кг, протягом операції дозу визначали з розрахунку 4—4,5 мкг/(кг · год). Групу 1 склали 17 пацієнтів, яким премедикацію здійснювали на операційному столі безпосередньо перед операцією. Обсяг премедикації: атропін — 0,01 мг/кг і сибазон — 0,2 мг/кг. У групу 2 ввійшли 15 хворих, у яких схему премедикації доповнювали лорноксикамом у дозі 8 мг внутрішньом’язово за 45 хв до операції.

Результати і обговорення. У групі 1 частота серцевих скорочень (ЧСС) підвищувалася на етапі розрізу шкіри порівняно з початковим рівнем (р = 0,04), показниками перед індукцією в анестезію (р = 0,03) і після пробудження хворого (р = 0,04). Середній артеріальний тиск (САТ) знижувався на основному етапі операції порівняно із значеннями перед індукцією в анестезію (р < 0,01) і після пробудження хворого (р < 0,01). Підвищення ЧСС було зумовлене барорефлекторним механізмом у відповідь на зниження САТ. У групі 2 САТ знижувався на етапі розрізу шкіри порівняно з вихідними значеннями (р = 0,02), значеннями перед індукцією в анестезію (р = 0,02), а також після пробудження хворого (р < 0,01). ЧСС упродовж інтра- і післяопераційного періоду спостереження статистично значущо не змінювалася. У групі 1 відзначено також підвищення рівня глюкози в крові (р < 0,05) на етапах інтра- і післяопераційного спостереження. Цей факт, а також підвищення ЧСС можна розцінювати як наслідок недостатньої блокади аферентної ноцицептивної імпульсації на етапах оперативного втручання в групі 1.

Висновки. Включення в премедикацію лорноксикаму в дозі 8 мг внутрішньом’язово дає змогу знизити вираженість периопераційної стрес-реакції (за результатами аналізу варіабельності серцевого ритму, рівня глікемії). Використання лорноксикама як компонента запобіжної аналгезії сприяє зменшенню вираженості післяопераційного больового синдрому.



Ключові слова: запобіжна аналгезія, лорноксикам, нестероїдні протизапальні засоби

 

Использование нестероидных противовоспалительных средств в упреждающей аналгезии

В.И. Черний, Н.Н. Смирнова, Е.И. Лысак

Цель работы – оценка эффективности применения лорноксикама («Ксефокам» производства «Никомед») в качестве препарата предупреждающей аналгезии при операциях, проводимых по поводу злокачественных новообразований гортани.

Материалы и методы. Исследование проводили на базе ЛОР-отделения Донецкого областного клинического территориального медицинского объединения в течение 2005–2007 гг. Было обследовано 32 пациента, оперированных по поводу злокачественных новообразований гортани. Больные были разделены на две группы, сопоставимые по полу, возрасту, диагнозу, объему оперативного вмешательства и степени операционного риска. Объем оперативного вмешательства – экстирпация/резекция гортани. Индукция в анестезию и ее поддержание осуществляли введением пропофола в дозах 2,0–2,5 мг/кг и 6–12 мг/кг в 1 ч соответственно. В качестве базового миорелаксанта использовали ардуан в дозе – 0,06–0,08 мг/кг. Аналгезию обеспечивали внутривенным фракционным введением фентанила и закисью азота. Индукционная доза – 3,7–3,8 мкг/кг, в течение операции дозу определяли из расчета 4,0–4,5 мкг/кг в 1 ч. Группу 1 составили 17 пациентов, которым премедикацию осуществляли на операционном столе непосредственно перед операцией. Объем премедикации: атропин – 0,01 мг/кг и сибазон – 0,2 мг/кг. В группу 2 вошли 15 больных, у которых схему премедикации дополняли лорноксикамом в дозе 8 мг внутримышечно за 45 мин до операции.

Результаты и обсуждение. В группе 1 частота сердечных сокращений (ЧСС) повышалась на этапе разреза кожи в сравнении с исходным уровнем (р = 0,04), показателями перед индукцией в анестезию (р = 0,03) и после пробуждения больного (р = 0,04). Среднее артериальное давление (САД) снижалось на основном этапе операции в сравнении с значениями перед индукцией в анестезию (р < 0,01) и после пробуждения больного (р < 0,01). Повышение ЧСС было обусловлено барорефлекторным механизмом в ответ на снижение САД. В группе 2 САД снижалось на этапе разреза кожи в сравнении с исходными значениями (р = 0,02), значениями перед индукцией в анестезию (р = 0,02), а также после пробуждения больного (р < 0,01). ЧСС в течение интра- и послеоперационного периода статистически значимо не изменялась. В группе 1 отмечено также повышение уровня глюкозы в крови (р < 0,05) на этапах интра- и послеоперационного наблюдения. Этот факт, а также повышение ЧСС можно расценивать как следствие недостаточной блокады афферентной ноцицептивной импульсации на этапах оперативного вмешательства в группе 1.

Выводы. Включение в премедикацию лорноксикама в дозе 8 мг внутримышечно позволяет снизить выраженность периоперационной стресс-реакции (по результатам анализа вариабельности сердечного ритма, уровня гликемии). Использование лорноксикама в качестве компонента предупреждающей аналгезии способствует уменьшению выраженности послеоперационного болевого синдрома.



Ключевые слова: упреждающая аналгезия, лорноксикам, нестероидные противовоспалительные средства

10. Оригінальні дослідження

 

Формування трансплантату для низведення ободової кишки на промежину при раку прямої кишки

Г.В. Бондар, В.Х. Башєєв, О.В. Совпель, С.Д. Васильєв, О.В. Башєєв

Найчастішою операцією, яку виконують з приводу раку середньоампулярного відділу прямої кишки, є черевно-анальна резекція з низведенням на промежину ободової кишки. Одним з ключових моментів техніки виконання подібних операцій є визначення довжини трансплантата ободової кишки для низведення.

Мета роботи — розробка і впровадження в клінічну практику об’єктивного методу визначення довжини трансплантата при сфінктерозберігальних резекціях прямої кишки з низведенням ободової кишки на промежину.

Матеріали і методи. Проведено антропометричні дослідження у 14 чоловіків і 16 жінок, яким пізніше була виконана черевно-анальна резекція прямої кишки з приводу раку. До операції всім пацієнтам було проведено вимірювання розмірів таза за допомогою тазомера.

Результати та обговорення. Встановлено, що необхідна довжина трансплантата при сфінктерозберігальних операціях з низведенням ободової кишки на промежину відповідає відстані від передньоверхньої ості клубової кістки до нижнього краю лобкового симфізу.

Висновки. Проведення порівняльного аналізу антропометричних даних і результатів рентгенологічного обстеження хворого дає змогу на доопераційному етапі визначати необхідний обсяг оперативного втручання.



Ключові слова: рак прямої кишки, черевно-анальна резекція, довжина трансплантата

 

Формирование трансплантата для низведения ободочной кишки на промежность при раке прямой кишки

Г.В. Бондарь, В.Х. Башеев, О.В. Совпель, С.Д. Васильев, А.В. Башеев

Наиболее часто выполняемой операцией при раке среднеампулярного отдела прямой кишки является брюшно-анальная резекция с низведением ободочной кишки на промежность. Одним из ключевых моментов техники выполнения подобных операций является определение длины трансплантата ободочной кишки для низведения.

Цель работы — разработка и внедрение в клиническую практику объективного метода определения длины трансплантата при сфинктеросохраняющих резекциях прямой кишки с низведением ободочной кишки на промежность.

Материалы и методы. Проведены антропометрические исследования у 4 мужчин и 16 женщин, которым впоследствии была выполнена брюшно-анальная резекция прямой кишки по поводу рака. До операции всем пациентам было проведено измерение размеров таза при помощи акушерского тазомера.

Результаты и обсуждение. Установлено, что необходимая длина трансплантата при сфинктеросохраняющих операциях с низведением ободочной кишки на промежность соответствует расстоянию от передневерхней ости подвздошной кости до нижнего края лобкового симфиза.

Выводы. Проведение сравнительного анализа антропометрических данных и результатов рентгенологического обследования больного позволяет на дооперационном этапе определять необходимый объем оперативного вмешательства.



Ключевые слова: рак прямой кишки, брюшно-анальная резекция, длина трансплантата

11. Оригінальні дослідження

 

Використання поліфункціонального плазмозамінника під час операцій на відкритому серці в умовах штучного кровообігу

В.В. Орлик

Операції на відкритому серці супроводжуються значними порушеннями гомеостазу. В Інституті патології крові та трансфузійної медицини АМН України було розроблено складний білково-сольовий плазмозамінник поліфункціональної дії — «Лактопротеїн».

Мета роботи — підвищення ефективності медикаментозного забезпечення операцій на відкритому серці шляхом застосування нового складного плазмозамінного препарату поліфункціональної дії.

Матеріали і методи. Вивчення клінічної ефективності проведено у 31 хворого з набутими вадами серця, оперованих в умовах штучного кровообігу. До контрольної групи ввійшли 30 пацієнтів з аналогічною патологією, в яких як дилюєнт застосовували желатиноль з 5 % глюкозою. У хворих на етапах кардіохірургічної операції досліджували колоїдно-осмотичний тиск, осмолярність крові і сечі, величину діурезу, гематокриту, функцію нирок і печінки, білки крові, кислотно-основний стан, концентрацію електролітів.

Результати та обговорення. Отримані результати свідчать, що досліджуваний препарат як дилюєнт під час операцій на відкритому серці забезпечує нормоволемічну гемодилюцію, коригує водно-електролітні, енергетичні розлади, метаболічний ацидоз, гіпопротеїнемію, гіпоальбумінемію, поліпшує функцію печінки і нирок. Доведено його перевагу над желатинолем з 5 % глюкозою, при забезпеченні штучного кровообігу в кардіохірургії.

Висновки. Новий плазмозамінник поліфункціональної дії є високоефективним інфузійно-трансфузійним препаратом, який можна рекомендувати для використання з метою корекції розладів гомеостазу під час операцій на відкритому серці в умовах штучного кровообігу.



Ключові слова: операції на відкритому серці, штучний кровообіг

 

Использование полифункционального плазмозаменителя при операциях на открытом сердце в условиях искусственного кровообращения

В.В. Орлик

Операции на открытом сердце сопровождаются значительными нарушениями гомеостаза. В Институте патологии крови и трансфузионной медицины АМН Украины был разработан плазмозаменитель полифункционального действия — «Лактопротеин».

Цель работы — повышение эффективности медикаментозного обеспечения операций на открытом сердце путем использования нового сложного плазмозаменяющего препарата полифункционального действия.

Материалы и методы. Изучение клинической эффективности проведено у 31 больного с преобретенными пороками сердца, оперированных в условиях искусственного кровообращения. В контрольную группу вошли 30 пациентов с аналогичной патологией, у которых в качестве дилюента использовали желатиноль с 5 % глюкозой. У больных на этапах кардиохирургической операции исследовали коллоидно-осмотическое давление, осмолярность крови и мочи, величину диуреза, гематокрита, функцию печени и почек, белки крови, кислотно-щелочное состояние, концентрацию электролитов.

Результаты и обсуждение. Полученные результаты свидетельствуют о том, что исследуемый препарат в качестве дилюента при операциях на открытом сердце обеспечивает нормоволемическую гемодилюцию, коррегирует водно-электролитные, энергетические нарушения, метаболический ацидоз, гипопротеинемию, гипоальбуминемию, улучшает функцию печени и почек. Доказано его преимущество перед желатинолем с 5 % глюкозой при обеспечении искусственного кровообращения в кардиохирургии.

Выводы. Новый плазмозаменитель лактопротеин является высокоэффективной инфузионной средой, которую можно рекомендовать для коррекции нарушений гомеостаза при операциях на открытом сердце.



Ключевые слова: операции на открытом сердце, искусственное кровообращение

12. Оригінальні дослідження

 

Ушкодження дванадцятипалої кишки

Ф.М. Новіков, О.А.Ткаченко, О.В. Воробей, О.В. Мазуренко, І.О. Воробей, О.В. Допіряк

Мета роботи — удосконалення діагностично-лікувальної тактики у постраждалих у разі поєднаної травми органів живота з ушкодженням дванадцятипалої кишки (ДПК).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 29 постраждалих поєднаної травми органів живота з ушкодженням ДПК за період з 2000 до 2007 року. Середній вік постраждалих — 33,8 року. Чоловіків було 23 (79,3 %), жінок — 6 (20,7 %).

Результати та обговорення. Середня тривалість перебування у стаціонарі пацієнтів, які одужали, становила 13,7 ліжко-дня. В післяопераційний період померли 13 (44,8 %) постраждалих. Серед них: з розривами ДПК — 10 (76,9 %), з відкритими колото-різаними пораненнями — 2 (15,4 %), з проникним вогнепальним пораненням — 1 (7,7 %). Зафіксовано такі післяопераційні ускладнення: неспроможність швів ДПК — 2 (6,9 %) випадки, тривалий парез кишечнику — 8 (27,6 %), нагноєння післяопераційних ран — 4 (13,8 %).

Висновки. Ушкодження ДПК при поєднаній травмі є вкрай nzжкою травмою з високим рівнем летальності (44,8 %). Неухильне дотримання протоколу обстеження дозволяє оптимізувати діагностично-лікувальну тактику у постраждалих з ушкодженнями ДПК при поєднаній травмі.



Ключові слова: травма органів черевної порожнини, дванадцятипала кишка, травма

 

Повреждения двенадцатиперстной кишки

Ф.Н. Новиков, О.А. Ткаченко, А.В. Воробей, О.В. Мазуренко, И.А. Воробей, А.В. Допиряк

Цель работы — улучшение диагностическо-лечебной тактики у пострадавших при сочетаной травме органов живота и с повреждением двенадцатиперстной кишки (ДПК).

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 29 пострадавших при сочетаной травме органов живота и с повреждением ДПК за период с 2000 по 2007 год. Средний возраст пострадавших — 33,8 года. Мужчин было 23 (79,3 %), женщин — 6 (20,7 %).

Результаты и обсуждение. Средняя длительность госпитализации выживших пациентов составляла 13,7 койко-дня. В послеоперационный период умерли 13 (44,8 %) пострадавших. Из них: с разрывами ДПК — 10 (76,9 %), с открытыми колоторезаными ранениями — 2 (15,4 %), с проникающими огнестрельными ранениями — 1 (7,7 %). Зафиксированы такие послеоперационные осложнения: несостоятельность швов ДПК — 2 (6,9 %) случая, длительный парез кишечника — 8 (27,6 %), нагноение послеоперационных ран — 4 (13,8 %).

Выводы. Повреждение ДПК при сочетанной травме есть крайне трудной травмой с высоким уровнем летальности (44,8 %). Неуклонное соблюдение протокола обследования разрешает оптимизировать диагностическо-лечебную тактику в пострадавших с повреждениями ДПК при сочетанной травме.



Ключевые слова: травма органов брюшной полости, двенадцатиперстная кишка, травма

13. Реферативні статті

 

Управління якістю при хірургічному втручанні — проспективне дослідження результатів застосування фібрин-колагенової пластини для тканин

Ф. Калліновскі, T. Пфайль, В. Ульбрих

Після впровадження системи компенсації витрат — DRG — у німецьких лікарнях почали більше уваги приділяти питанням вартості хірургічних втручань. Задовільна тактика лікування тканин вносить вагомий вклад в успіх процедури. Готова до застосування фібрин-колагенова пластина для відновлення тканин TachoComb H (ThC виробництва «Нікомед») є альтернативою консервативному хірургічному лікуванню при складних і таких, що вимагають великих затрат часу кровотечах.

Мета роботи — задокументований досвід застосування ThC у клінічній практиці з урахуванням показань до застосування; оцінити ефективність застосування ThC; проаналізувати фармако-економічні аспекти використання ThC.

Матеріали і методи. У 185 центрах проведено проспективне, відкрите, нерандомізоване обсерваційне дослідження в реальних умовах для аналізу досвіду застосування пластини ThC у медичній практиці. У дослідження було включено 877 пацієнтів: 505 (57,6 %) чоловіків і 372 (42,4 %) жінки. Для оцінки показань до застосування пластини ThC і фармако-економічних показників використовували методи описової статистики. Проведено аналіз ефективності витрат в умовах німецької лікарні з урахуванням тривалості хірургічного втручання, госпіталізації і потреби у переливаннях крові, а також використання ресурсів при застосуванні пластини ThC.

Результати та обговорення. Фібрин-колагенову пластину застосовували у таких галузях медицини: в абдомінальній хірургії, нейрохірургії, серцево-судинній хірургії і хірургії грудної клітки, урології, оториноларингології і гінекології. Для 540 (61,6 %) процедур відмічено зменшення тривалості операції завдяки застосуванню пластини ThC. Унаслідок того, що вдалося уникнути крововтрати і подальших ускладнень, скоротилася тривалість перебування в лікарні 8,8 % хворих; з цієї ж причини зменшилася тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії 4,8 % пацієнтів. При 232 втручаннях вдалося уникнути переливання крові. Вартісна оцінка цих чинників виявила зниження вартості лікування одного пацієнта на 531 євро, тоді як використання ресурсів, пов’язане із застосуванням пластини ThC, оцінено приблизно в 257 євро.

Висновки. Обсерваційне дослідження виявило широкий спектр альтернативного застосування пластини ThC у хірургії. У руках досвідченого хірурга пластина ThC може заощадити кошти закладу, що надає медичні послуги.



Ключові слова: хірургія, фібрин-колагенова пластина, лікування, вартість

 

Управление качеством при хирургическом вмешательстве — проспективное исследование результатов применения фибрин-коллагеновой пластины для тканей

Ф. Каллиновски, T. Пфайль, В. Ульбрих

После внедрения системы компенсации расходов — DRG — в немецких больницах стали больше внимания уделять вопросам стоимости хирургических вмешательств. Удовлетворительная тактика лечения тканей в значительной степени обусловливает успешность процедуры. Готовая к применению фибрин-коллагеновая пластина для восстановления тканей TachoComb H (ThC), производства компании «Никомед», представляет собой альтернативу консервативному хирургическому лечению при сложных и требующих больших затрат времени кровотечениях.

Цель работы — представить задокументированный опыт применения ThC в клинической практике с учетом показаний к применению; оценить эффективность применения ThC; проанализировать фармако-экономические аспекты использования ThC. Материалы и методы. В 185 центрах проведено проспективное, открытое, нерандомизированное обсервационное исследование в реальных условиях для анализа опыта применения пластины ThC в медицинской практике. В исследование было включено 877 пациентов: 505 (57,6 %) мужчин и 372 (42,4 %) женщины. Для оценки показаний к применению пластины ThC и фармакоэкономических показателей использовали методы описательной статистики. Проведен анализ эффективности затрат в условиях немецкой больницы с учетом продолжительности хирургического вмешательства, госпитализации и необходимости в переливаниях крови, а также использования ресурсов при применении пластины ThC.

Результаты и обсуждение. Фибрин-коллагеновую пластину применяли в следующих областях медицины: в абдоминальной хирургии, нейрохирургии, сердечно-сосудистой хирургии и хирургии на грудной клетке, урологии, оториноларингологии и гинекологии. Для 540 (61,6 %) процедур отмечено уменьшение продолжительности операции благодаря применению пластины ThC. За счет того, что удалось избежать кровопотери и последующих осложнений, сократилась продолжительность пребывания в больнице 8,8 % больных; по этой же причине уменьшилась длительность пребывания в отделении интенсивной терапии 4,8 % пациентов. При 232 вмешательствах удалось избежать переливания крови. Согласно стоимостной оценке этих факторов стоимость лечения одного пациента уменьшилась на 531 евро, в то время как использование ресурсов, связанное с применением пластины ThC, оценено приблизительно в 257 евро.

Выводы. Обсервационное исследование выявило широкий спектр альтернативного применения пластины ThC в хирургии. В руках опытного хирурга пластина ThC может сэкономить средства учреждения, предоставляющего медицинские услуги.



Ключевые слова: хирургия, фибрин-коллагеновая пластина, лечение, стоимость

14. Огляди

 

Хірургічне лікування геморою

В.Г. Мішалов, В.А. Діброва, Є.В. Цема

В огляді літератури проаналізовано проблему хірургічного лікування геморою. Викладені технічні аспекти сучасних модифікацій хірургічних методів лікування геморою. Особливу увагу приділено мета-аналізу літературних джерел щодо можливих ускладнень лікування та їх частоти при застосуванні різних методик.



Ключові слова: геморой, хірургічне лікування, геморойектомія

 

Хирургическое лечение геморроя

В.Г. Мишалов, В.А. Диброва, Е.В. Цема

В обзоре литературы проанализирована проблема хирургического лечения геморроя. Представлены технические аспекты современных модификаций хирургических методов лечения геморроя. Особое внимание уделено мета-анализу литературных источников относительно возможных осложнений лечения и их частоты при использовании различных методик хирургического лечения геморроя.



Ключевые слова: геморрой, хирургическое лечение, геморройэктомия


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»