Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(24) // 2007

 

Обкладинка

 

1. Стандарти діагностики та лікування

 

До питання про необхідність стандартизації допомоги при відмороженнях

С.В. Слєсаренко, П.О. Бадюл

Мета роботи — визначення значення стартової терапії і повноцінного виконання стандарту медичної допомоги при відмороженнях шляхом порівняльного аналізу результатів лікування хворих з холодовою травмою залежно від обсягу і своєчасності лікувальних заходів.

Матеріали і методи. Дослідження основане на проведенні ретроспективного аналізу лікування хворих з глибокими відмороженнями. В 1-у групу (20 осіб) ввійшли пацієнти, яким у перші 12—24 год після травми була надана повна адекватна медична допомога згідно із сучасним стандартом, адаптованим до умов регіону. В 2-у (30 осіб) — пацієнти, яким у перші 12— 24 год такої допомоги надано не було з різних причин, зокрема внаслідок пізнього звертання за допомогою. Результати лікування в групах порівнювали за такими критеріями: кількість випадків зі сприятливим результатом при виконанні органозберігаючого лікування; терміни стаціонарного лікування і відновлення втраченого шкірного покриву, кількість випадків втрати кінцівок та їхніх сегментів унаслідок ампутації. Функцію ушкоджених кінцівок оцінювали через рік після відмороження у пацієнтів з рівнозначними ураженнями пальців верхніх кінцівок за функціональною шкалою Upper Extremity Function Scale.

Результати та обговорення. У 19 (95 %) пацієнтів 1-ї групи та у 10 (33,3 %) — 2-ї внаслідок лікування повністю відновився шкірний покрив і збереглися уражені ділянки кінцівок. Терміни стаціонарного лікування в середньому становили: у 1-й групі — 14,9 доби, а в 2-й — 49,8 доби. Рівень порушення функції верхніх кінцівок за функціональною шкалою Upper Extremity Function Scale у потерпілих з 1-ї групи в середньому становив 10,25 бала, а у 2-ї — 20,5 бала.

Висновки. Місцеві порушення, які розвиваються в тканинах під дією холоду, в ранні терміни після травми значною мірою є зворотними. Своєчасна стартова терапія і повноцінне виконання стандарту лікування відморожень дає підстави якщо не запобігти незворотним змінам, то принаймні істотно зменшити їхнє поширення, скоротити терміни стаціонарного лікування і непрацездатності, поліпшити безпосередні результати лікування, максимально зберегти функцію уражених кінцівок у посттравматичному періоді.



Ключові слова: відмороження, сучасний стандарт лікування, оцінка функції кінцівки

 

К вопросу о необходимости стандартизации помощи при отморожениях

С.В. Слесаренко, П.А. Бадюл

Цель работы — определение значения стартовой терапии и полноценного выполнения стандарта медицинской помощи при отморожениях путем сравнительного анализа результатов лечения больных с холодовой травмой в зависимости от объема и своевременности лечебных мероприятий.

Материалы и методы. Исследование основано на проведении ретроспективного анализа лечения больных с глубокими отморожениями. В 1-ю группу (20 человек) вошли пациенты, которым в первые 12—24 ч после травмы была оказана полная, адекватная медицинская помощь согласно современному стандарту, адаптированному к условиям региона. Во 2-ю (30 ч) — пациенты, которым в первые 12—24 ч такой помощи оказано не было в силу различных причин, в том числе в результате позднего обращения за помощью (с 2-х по 20-е сутки). Результаты лечения в группах сравнивали по следующим критериям количество случаев с благоприятным исходом при выполнении органосохраняющего лечения, количество случаев утраты конечностей и их сегментов, в результате выполнения ампутации на различном уровне, сроки стационарного лечения и восстановления утраченного кожного покрова. Функцию поврежденных конечностей оценивали через год после отморожения у пациентов с равнозначными поражениями пальцев верхних конечностей по функциональной шкале Upper Extremity Function Scale.

Результаты и обсуждение. У 19 (95 %) пациентов 1-й группы и у 10 (33,3 %) — 2-й в результате лечения полностью восстановился кожный покров и сохранились пораженные участки конечностей. Сроки стационарного лечения в среднем составили: в 1-й группе 14,9 дня, а во 2-й — 49,8 дня. Уровень нарушения функции верхних конечностей по функциональной шкале Upper Extremity Function Scale у пострадавших 1-й группы в среднем составил 10,25 балла, а 2-й — 20,5 балла.

Выводы. Местные нарушения, развивающиеся в тканях под действием холода, в ранние сроки после травмы в значительной степени обратимы. Своевременная стартовая терапия и полноценное выполнение стандарта лечения отморожений позволяет если не предотвратить необратимые изменения, то, по крайней мере, существенно уменьшить их распространенность, сократить сроки стационарного лечения и нетрудоспособности, улучшить непосредственные результаты лечения, максимально сохранить функцию пораженных конечностей в посттравматический период.



Ключевые слова: отморожения, современный стандарт лечения, оценка функции конечности

2. Оригінальні дослідження

 

Ефективність лапароскопічних антирефлюксних операцій в лікуванні позастравохідних виявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

В.В. Грубнік, А.В. Малиновський, О.В. Мєдвєдєв

Мета роботи — вивчення ефективності лапароскопічних антирефлюксних операцій у лікуванні позастравохідних проявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).

Матеріали і методи. З 1994 до 2004 рік 423 пацієнтам з ГЕРХ, зокрема 89 хворим з позастравохідними симптомами, виконано лапароскопічну фундоплікацію за Ніссеном. У 200 пацієнтів — крурорафію. У 223 пацієнтів з ковзними грижами стравоходного отвору діафрагми II-III ступеня та параезофагеальними грижами — пластику стравохідного отвору сітчастим трансплантатом з використанням композитних сіток, зокрема за оригінальною методикою у 151 пацієнта. Хворі були ретельно і всебічно обстежені.

Результати та обговорення. Віддалені результати простежені у 365 (86,2 %) пацієнтів, зокрема у 90 хворих з позастравохідними симптомами, в середньому протягом 5 років (від 3 до 11 років). У більшості пацієнтів зникли як типові, так і позастравохідні симптоми або значно зменшилася їхня частота. Позастравохідні симптоми збереглися після операції у 22 пацієнтів.

Висновки. Лапароскопічні антирефлюксні операції високоефективні в лікуванні ГЕРХ та її позастравохідних проявів



Ключові слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, позастравохідні симптоми, лапароскопічна фундоплікація, віддалені результати

 

Эффективность лапароскопических антирефлюксных операций в лечении внепищеводных проявлений гастроэзофагеальной рефлюксной болезни

В.В. Грубник, А.В. Малиновский, О.В. Медведев

Цель работы – изучение эффективности лапароскопических антирефлюксных операций в лечении внепищеводных проявлений гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ).

Материалы и методы. C 1994 по 2004 год 423 пациентам с ГЭРБ, в т. ч. 89 больным с внепищеводными симптомами, выполнена лапароскопическая фундопликация по Ниссену. У 200 пациентов – крурорафия. У 223 пациентов со скользящими грыжами пищеводного отверстия диафрагмы II-III степени и параэзофагеальными грыжами – пластика пищеводного отверстия сетчатым трансплантатом с использованием композитных сеток, в т. ч. по оригинальной методике у 151 пациента. Больные были тщательно и всесторонне обследованы.

Результаты и обсуждения. Отдаленные результаты прослежены у 365 (86,2 %) пациентов, в т. ч. у 90 больных с внепищеводными симптомами, в среднем в течение 5 лет (от 3 до 11 лет). У большинства пациентов исчезли как типичные, так и внепищеводные симптомы или значительно уменьшилась их частота. Внепищеводные симптомы сохранились после операции у 22 пациентов.

Выводы. Лапароскопические антирефлюксные операции высокоэффективны в лечении ГЭРБ и ее внепищеводных проявлений.



Ключевые слова: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, внепищеводные симптомы, лапароскопическая фундопликация, отдаленные результаты

3. Оригінальні дослідження

 

Мініінвазивні хірургічні втручання у хворих з холедохолітіазом

В.М. Чернєв, В.А. Зосим

Мета роботи — поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит, ускладнений холедохолітіазом, на основі вдосконалення методів діагностики і критеріїв визначення хірургічної тактики.

Матеріали і методи. У відділенні ендоскопічної діагностики та хірургії клініки абдомінальної хірургії та гастроентерології Головного військового клінічного госпіталю (Київ) за період 2001—2006 рр. обстежено та прооперовано 118 хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит, ускладнений холедохолітіазом: 70 — з хронічним холециститом, 48 — з гострим. У дослідженні переважали хворі віком від 51 до 80 років (68 %). Під час обстеження хворих з холедохолітіазом застосовували клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження: черезшкірне ультразвукове дослідження (ЧУЗД) ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатикографію (ЕРХПГ), ендоскопічну ультрасонографію (ЕУС). У лікуванні хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит, ускладнений холедохолітіазом, ми застосували поєднання ендоскопічної папілосфінктеротомії (ЕПСТ) з лапароскопічною холецистектомією (ЛХЕ) у 49 (41,6 %) хворих, ЛХЕ з видаленням конкрементів із загальної жовчної протоки (ЗЖП) крізь міхурову протоку — у 35 (29,7 %), ЛХЕ з холедохолітотомією — у 13 (11,1 %), ЛХЕ з інтраопераційною ЕПСТ — у 7 (5,9 %), ЛХЕ з післяопераційною ЕПСТ — у 12 (10,2 %).

Результати та обговорення. Ендоскопічна ультрасонографія дає змогу виявити холедохолітіаз у 97,9 % випадків у разі хронічного калькульозного холециститу й у 96,0 % — у разі гострого. Частота виявлення холедохолітіазу за допомогою ЕУС не залежала від діаметра конкременту і ЗЖП. Тривалість перебування хворих у стаціонарі, яким видалили конкременти із ЗЖП крізь міхурову протоку під час ЛХЕ, істотно не відрізнялася від такої у пацієнтів після звичайної ЛХЕ і становила (4,3 ± 0,8) доби. Середній термін виконання ЛХЕ з видаленням конкрементів із ЗЖП крізь міхурову протоку становив (110 ± 32,1) хв, з яких на етап видалення конкрементів витрачено 25—45 хв, у середньому — (35,2 ± 13,6) хв. Термін оперативного втручання у хворих, яким під час ЛХЕ виконано лапароскопічну холедохолітотомію, становив від 60 до 300 хв (у середньому — (142,5 ± 59,4), з яких на етап холедохолітотомії витрачено від 45 до 200 хв (у середньому — 95,5 ± 42,4). Післяопераційні ускладнення після ЛХЕ та лапароскопічної холедохотомії виникли у 2 (15,4 %) хворих: гострий набряковий панкреатит у одного хворого, підтікання жовчі по дренажу, яке самостійно припинилося на 3-тю—4-ту добу після операції — в іншого. В середньому тривалість перебування в стаціонарі після ЛХЕ з лапароскопічною холедохотомією становила (6,2 ± 3,1) ліжко-дня.

Висновки. Чутливість ендосонографії у плані виявлення холедохолітіазу сягає 97,2 % (при ЕРХПГ — 95 %) і не залежить від форми холециститу, діаметра конкремента та загальної жовчної протоки, не супроводжується ускладненнями, променевим навантаженням на хворого та медичний персонал. Методом вибору лікування хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит, ускладнений холедохолітіазом, є одноетапне лапароскопічне втручання, що охоплює холецистектомію та видалення конкрементів із загальної жовчної протоки крізь міхурову протоку або холедохотомічний отвір. Протипоказаннями до виконання одноетапних втручань вважаємо механічну жовтяницю, холангіт, блокаду панкреатичної частини загальної жовчної протоки, високий операційний ризик, а також похилий і старечий вік хворих.



Ключові слова: холецистит, холедохолітіаз, діагностика, лапароскопічна холедохолітотомія

 

Миниинвазивные хирургические вмешательства у больных с холедохолитиазом

В.Н. Чернев, В.А. Зосим

Цель работы — улучшение результатов хирургического лечения больных острым и хроническим калькулезным холециститом, осложненным холедохолитиазом, на основании усовершенствования методов диагностики и критериев определения хирургической тактики.

Материалы и методы. В отделении эндоскопической диагностики и хирургии клиники абдоминальной хирургии и гастроэнтерологии Главного военного клинического госпиталя (Киев) за период 2001—2006 гг. обследовано и прооперировано у 118 больных острым и хроническим калькулезным холециститом, осложненным холедохолитиазом (70 пациентов с хроническим холециститом, 48 — с острым). В исследовании преобладали больные в возрасте от 51 до 80 лет (68 %). При обследовании больных с холедохолитиазом применяли клинические, лабораторные и инструментальные методы исследования чрезкожное ультразвуковое исследование (ЧУЗИ) эндоскопическую ретроградную холангиопанкреатикографию (ЭРХПГ), эндоскопическую ультрасонографию (ЭУС). В лечении больных острым и хроническим калькулезным холециститом, осложненным холедохолитиазом, мы применили сочетание эндоскопической папилосфинктеротомии (ЭПСТ) с лапароскопической холецистэктомией (ЛХЭ) у 49 (41,6 %) больных, ЛХЭ с удалением конкрементов из общего желчного протока (ОЖП) через пузырный проток — у 35 (29,7 %), ЛХЭ с холедохолитотомией — у 13 (11,1 %), ЛХЭ с интраоперационной ЭПСТ — у 7 (5,9 %), ЛХЭ с послеоперационной ЭПСТ — у 12 (10,2 %).

Результаты и обсуждение. Эндоскопическая ультрасонография позволяет обнаружить холедохолитиаз в 97,9 % случаев при хроническом калькулезном холецистите и в 96,0 % — при остром. Частота выявления холедохолитиаза с помощью ЭУС не зависела от диаметра конкремента и ОЖП. Длительность пребывания в стационаре больных которым удалили конкременты из ОЖП через пузырный проток во время ЛХЭ, существенно не отличались от такой у пациентов после обычной ЛХЭ и составляла — (4,3 ± 0,8) сутки. Среднее время выполнения ЛХЭ с удалением конкрементов из ОЖП через пузырный проток составляло (110 ± 32,1) мин, из которых на этап удаления конкрементов приходилось 25—45 мин, в среднем — (35,2 ± 13,6) мин. Время оперативного вмешательства у больных, которым во время ЛХЭ выполнена лапароскопическая холедохолитотомия, составляло от 60 до 300 мин (в среднем — 142,5 ± 9,4), из которых на этап холедохолитотомии приходилось от 45 до 200 мин (в среднем — 95,5 ± 42,4). Послеоперационные осложнения после ЛХЭ и лапароскопической холедохотомии возникли у 2 (15,4 %) больных: острый отечный панкреатит у одного больного, подтекание желчи по дренажу, которое самостоятельно прекратилось на 3-и—4-е сутки после операции — у другого. В среднем длительность пребывания в стационаре после ЛХЭ с лапароскопической холедохотомией составляла (6,2 ± 3,1) койко-дня.

Выводы. Чувствительность эндосонографии в плане выявления холедохолитиаза достигает 97,2 % (при ЭРХПГ — 95 %) и не зависет от формы холецистита, диаметра конкремента и общей желчной протоки. В отличие от ЭРХПГ ЭУС не сопровождается осложнениями, лучевой нагрузкой на больного и медицинский персонал. Методом выбора лечения больных острым и хроническим калькулезным холециститом, осложненным холедохолитиазом, является одноэтапное лапароскопическое вмешательство, включающее холецистэктомию и удаление конкрементов из общего желчного протока через пузырный проток или холедохотомическое отверстие. Противопоказаниями к выполнению одноэтапных вмешательств считаем механическую желтуху, холангит, блокаду панкреатической части общего желчного протока, высокий операционный риск, а также пожилой и старческий возраст больных.



Ключевые слова: холецистит, холедохолитиаз, диагностика, лапароскопическая холедохолитотомия

4. Оригінальні дослідження

 

Лікування нейтропенічної лихоманки в онкологічних хворих

О.О. Литвиненко, В.В. Проценко, В.Л. Кобись, В.С. Чорний

Мета роботи — вивчити ефективність застосування цефтазидиму («Цефтум», виробництва «Артеріум») для лікування нейтропенічної лихоманки у хворих з пухлинами опорно-рухового апарату.

Матеріали і методи. Зі 107 пацієнтів (зокрема у 47 дітей), які отримали комбіноване хірургічне лікування й агресивні схеми поліхіміотерапії (ПХТ), у 70 (65,4 %) виникла нейтропенічна лихоманка. Для її лікування у дітей цефтазидим призначали внутрішньовенно краплинно у дозі 1 г кожні 8 год упродовж 5—7 днів, пацієнтам старше 16 років — у дозі 2 г за тією ж схемою. Після нормалізації температури пацієнти отримували ще 3 введення антибіотика протягом 24 год для профілактики рецидиву лихоманки.

Результати та обговорення. Результати лікування нейтропенічної лихоманки у хворих з пухлинами опорно-рухового апарату, що виникає внаслідок застосування ПХТ, продемонстрували високу ефективність цефтазидиму. У 13 (18,5 %) пацієнтів температура нормалізувалася на 3-й день, у 41(58,5 %) — на 4-й, у 12 (17,1 %) — на 5-й, а у 6 (8,5 %) — на 6-й день. Побічні ефекти у вигляді нудоти, блювоти, симптомів коліту спостерігали у 6 (8,3 %) пацієнтів, висипання на шкірі — у 4 (5,5 %). Немає повної впевненості в тому, що ці ознаки були спричинені саме антибактеріальним препаратом, оскільки минуло відносно небагато часу після хіміотерапії, яка часто супроводжується аналогічними реакціями.

Висновки. Результати застосування цефтазидиму свідчать про його високу ефективність у терапії нейтропенічної лихоманки у хворих з пухлинами опорно-рухового апарату і дозволяють рекомендувати його для лікування цієї патології.



Ключові слова: нейтропенічна лихоманка, цефтазидим, пухлини опорно-рухового апарату

 

Лечение нейтропенической лихорадки у онкологических больных

А.А. Литвиненко, В.В. Проценко, В.Л. Кобись, В.С. Чорний

Цель работы — изучить эффективность применения цефтазидима («Цефтум», производства «Артериум») для лечения нейтропенической лихорадки у больных с опухолями опорно-двигательного аппарата.

Материалы и методы. Из 107 пациентов (в том числе у 47 детей), получивших комбинированное хирургическое лечение и агрессивные схемы полихимиотерапии (ПХТ), у 70 (65,4 %) возникла нейтропеническая лихорадка. Для ее лечения у детей цефтазидим назначали внутривенно капельно по 1 г каждые 8 ч в течение 5—7 дней, пациентам старше 16 лет — по 2 г по той же схеме. После нормализации температуры пациенты получали еще 3 введения антибиотика в течение 24 ч для профилактики рецидива лихорадки.

Результаты и обсуждение. Результаты лечения нейтропенической лихорадки у больных с опухолями опорно-двигательного аппарата, возникающей вследствие применения ПХТ, продемонстрировали высокую эффективность цефтазидима. У 13 (18,5 %) пациентов температура нормализовалась на 3-й день, у 41 (58,5 %) — на 4-й, у 12 (17,1 %) — на 5-й, а у 6 (8,5 %) — на 6-й день. Побочные эффекты в виде тошноты, рвоты, симптомов колита наблюдали у 6 (8,3 %) пациентов, высыпания на коже — у 4 (5,5 %). Нет полной уверенности в том, что эти явления были вызваны именно антибактериальным препаратом, т. к. прошло относительно немного времени после применения химиотерапии, которая зачастую сопровождается аналогичными реакциями.

Выводы. Результаты применения цефтазидима свидетельствуют о его высокой эффективности в терапии нейтропенической лихорадки у больных с опухолями опорно-двигательного аппарата и позволяют рекомендовать его для лечения данной патологии.



Ключевые слова: нейтропеническая лихорадка, цефтазидим, опухоли опорно-двигательного аппарата

5. Оригінальні дослідження

 

Особливості дозозалежного впливу компонентів хіміотерапії на ріст пухлин

С.О. Шалімов, О.В. Гладкий, І.І. Волченскова, Л.Ю. Гладка, Н.М. Майданевич, М.В. Нежина

Мета роботи — визначення характеру дії різних доз «Ербісолу», нуклеоплату та субстрату з грамнегативних бактерій Yersinia enterocolitica на ріст трансплантованих пухлин у тварин.

Матеріали і методи. Вплив препаратів на пухлини визначали за показниками гальмування або індукції росту пухлини, які виражали у відсотках зменшення або збільшення середньої маси пухлини досліджуваних тварин порівнянно з контролем.

Результати та обговорення. Виявлено зміни напряму дії імуномодуляторів, що виражається в стримуванні і стимуляції росту пухлини. Нуклеоплат у терапевтичній дозі активно пригнічує ріст пухлин, його показник гальмування росту пухлини сягає 88 %. Закономірності дозової активності «Ербісолу» і субстрату з грамнегативних бактерій Yersinia enterocolitica свідчать про те, що ці препарати в умовах росту пухлини діють як типові регулятори біологічного процесу.

Висновки. Кожен з трьох досліджених імуномодуляторів має певні властивості, які виявляються варіабельністю величини ефекту та характеру його дозової залежності.



Ключові слова: хіміотерапія, дозозалежний вплив, імуномодулятори, ріст пухлини

 

Особенности дозозависимого влияния компонентов химиотерапии на рост опухолей

С.А. Шалимов, О.В. Гладкий, И.И. Волченскова, Л.Ю. Гладкая, Н.Н. Майданевич, М.В. Нежина

Цель работы — определение характера действия разных доз «Эрбисола», нуклеоплата и субстрату из грамнегативных бактерий Yersinia enterocolitica на рост трансплантированных опухолей у животных.

Материалы и методы. Воздействие препаратов на опухоли оценивали на основе показателей торможения или индукции роста опухоли, которые определяли в процентах уменьшения или увеличения средней массы опухоли исследуемых животных относительно контроля.

Результаты и обсуждение. Выявлены изменения характера действия иммуномодуляторов, что выражается в сдерживании и стимуляции роста опухоли. Нуклеоплат в терапевтической дозе активно подавляет рост опухолей, его показатель торможения роста опухоли достигает 88 %. Закономерности дозовой активности «Эрбисола» и субстрата из грамнегативных бактерий Yersinia enterocolitica свидетельствуют о том, что эти препараты в условиях опухолевого роста действуют как типичные регуляторы биологического процесса.

Выводы. Каждый из трех исследуемых иммуномодуляторов обладает определенными свойствами, которые проявляются вариабельностью величины эффекта и характера его дозовой зависимости.



Ключевые слова: химиотерапия, дозозависимое влияние, иммуномодуляторы, рост опухоли

6. Оригінальні дослідження

 

Профілактика рецидиву гравітаційного птозу в ранній та віддалений післяопераційні періоди після хірургічного лікування косметичних дефектів молочних залоз

Р.В. Гонза

Мета роботи — профілактика рецидиву гравітаційного птозу в ранній та віддалений післяопераційний періоди шляхом удосконалення існуючих методів операцій та розробки і впровадження нових для підвищення ефективності хірургічного лікування косметичних дефектів молочних залоз.

Матеріали і методи. У відділенні пластичної та реконструктивної хірургії Центральної міської клінічної лікарні м. Києва за період з 2000 по 2007 рік прооперовано 139 пацієнток з косметичними дефектами молочних залоз, яких було розподілено на контрольну та досліджувану групи. До контрольної групи ввійшло 36 пацієнток, яким було виконано мамопластику класичними способами. До досліджуваної — 103, з них 61 виконано мамопластику за розробленою нами методикою, 42 — мамопластику з ендопротезуванням за розробленим нами способом.

Результати та обговорення. Результат мамопластики у віддалений період спостереження в групі пацієнток, оперованих за розробленими нами методиками був хорошим у 90 (87,4 %) випадках, задовільним — у 6 (5,8 %), незадовільним — у 7 (6,8 %).

Висновки. Додаткова фіксація шкірно:залозистого клаптя до великого грудного м’яза та його фасції при хірургічному лікуванні косметичних дефектів молочних залоз сприяє поліпшенню результатів операції мамопластики (залежно від маси залози) на 8,6 % у ранній та на 56,8 % у віддалений післяопераційний період.



Ключові слова: молочна залоза, косметичний дефект, мамопластика, ендопротезування

 

Профилактика рецидива гравитационного птоза в ранний и отдаленный послеоперационные периоды после хирургического лечения косметических дефектов молочных желез

Р.В. Гонза

Цель работы — профилактика рецидива гравитационного птоза в ранний и отдаленный послеоперационные периоды путем усовершенствования существующих методов операций и разработки и внедрения новых для повышения эффективности хирургического лечения косметических дефектов молочных желез.

Материалы и методы. В отделении пластической и реконструктивной хирургии Центральной городской клинической больницы г. Киева за период с 2000 по 2007 год было прооперировано 139 пациенток с косметическими дефектами молочных желез, которых разделили на контрольную и исследуемую группы. В контрольную группу вошло 36 пациенток, которым была выполнена маммопластика классическими способами. В исследуемую — 103, из них 61 выполнена маммопластика по разработанной нами методике, 42 — маммопластика с эндопротезированием по разработанному нами способу.

Результаты и обсуждение. Результат маммопластики в отдаленный период наблюдения в группе пациенток, прооперированных по разработанным нами методикам был хорошим в 90 (87,4 %) случаях, удовлетворительным — в 6 (5,8 %), неудовлетворительным — в 7 (6,8 %).

Выводы. Дополнительная фиксация кожно-железистого лоскута к большой грудной мышце и ее фасции при хирургическом лечении косметических дефектов молочных желез способствует улучшению результатов операции маммопластики (в зависимости от массы железы) на 8,6 % в ранний и на 56,8 % в отдаленный послеоперационный период.



Ключевые слова: молочная железа, косметический дефект, маммопластика, эндопротезирование

7. Оригінальні дослідження

 

Застосування еноксапарину в профілактиці тромбоемболічних ускладнень при хірургічному лікуванні хворих на меланому шкіри, рак молочної залози та саркоми м’яких тканин

В.Є. Чешук, В.А. Лисецький

Мета роботи — вивчити ефективність використання еноксапарину в профілактиці тромбоемболічних ускладнень під час хірургічного лікування хворих на меланому та рак шкіри, рак молочної залози та саркоми м’яких тканин.

Матеріали і методи. Досліджено частоту розвитку тромбоемболічних ускладнень при використанні низькомолекулярного гепарину — еноксапарину («Клексан» виробництва «Авентис») у комплексному лікуванні 55 пацієнтів: 5 — хворих на саркоми м’яких тканин, 13 — на меланому та рак шкіри, 37 — на рак молочної залози. В контрольній групі у 414 хворих (14 — із саркомами м’яких тканин, 158 — з меланомою і раком шкіри і 242 — з раком молочної залози) проводили терапію гепарином або антиагрегантами (аспірин, пентоксифілін).

Результати та обговорення. В досліджуваній групі не було випадків розвитку тромбоемболічних ускладнень. У 2 (3,6 %) хворих зафіксовано розвиток некрозів шкірних клаптів. У контрольній групі відмічено розвиток двох випадків тромбоемболії легеневої артерії (0,5 %): в одному випадку з летальним наслідком, в іншому — розвинувся тромбофлебіт глибоких вен нижніх кінцівок. Некрози країв рани спостерігали у 22 (5,3 %) хворих.

Висновки. Застосування еноксапарину в комплексі профілактичних заходів у онкологічних хворих з підвищеним ризиком розвитку утворення тромбозів сприяє ефективній профілактиці тромбоемболічних ускладнень. Призначення еноксапарину в дозі 20—40 мг/добу в післяопераційний період не супроводжується ускладненнями і погіршенням заживання ран порівняно з контролем.



Ключові слова: тромбоемболічні ускладнення, еноксапарин, меланома шкіри, рак молочной залози, саркоми м’яких тканин

 

Применение эноксапарина в профилактике тромбоэмболических осложнений при хирургическом лечении больных меланомой кожи, раком молочной железы и саркомами мягких тканей

В.Е. Чешук, В.А. Лисецкий

Цель работы — изучить эффективность использования эноксапарина в профилактике тромбоэмболических осложнений при хирургическом лечении больных меланомой кожи, раком молочной железы и саркомами мягких тканей.

Материалы и методы. Исследована частота развития тромбоємболических осложнений при использовании низкомолекулярного гепарина — эноксапарина («Клексан» производства «Авентис») в комплексном лечении 55 пациентов: 5 — больных саркомами мягких тканей, 13 — меланомой и раком кожи, 37 — раком молочной железы. В контрольной группе у 414 больных (14 — с саркомами мягких тканей, 158 — с меланомой кожи и 242 — с раком молочной железы) проводили терапию гепарином или антиагрегантами (аспирин, пентоксифиллин).

Результаты и обсуждение. В исследуемой группе не было случаев развития тромбоэмболических осложнений. У 2 (3,6 %) больных зафиксировано развитие некрозов кожных лоскутов. В контрольной группе отмечено развитие двух случаев тромбоэмболии легочной артерии (0,5 %): в одном случае с летальным исходом, в другом — развился тромбофлебит глубоких вен нижних конечностей. Некрозы краев ран наблюдали у 22 (5,3 %) больных.

Выводы. Применение эноксапарина в комплексе профилактических мер у онкологических больных с повышенным риском образования тромбозов способствует эффективной профилактике тромбоэмболических осложнений. Назначение эноксапарина в дозе 20—40 мг/сут в послеоперационный период не сопровождается осложнениями и ухудшением заживления ран в сравнении с контролем.



Ключевые слова: тромбоэмболические осложнения, эноксапарин, меланома кожи, рак молочной железы, саркомы мягких тканей

8. Оригінальні дослідження

 

Хірургічне лікування озени

В.М. Васильєв

Мета роботи — визначити оптимальну методику хірургічного лікування озени, деталізувати техніку виконання операції, підвищити ефективність комплексного та хірургічного лікування хворих на озену.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічних втручань у хворих на озену за період з 1966 по 2006 р. Із 240 оперованих пацієнтів жінок було 197 (82,1 %), чоловіків — 43 (17,9 %) віком від 14 до 38 років. Усім хворим проводилося хірургічне звуження (рекалібровка) деформованих, патологічно розширених носових ходів шляхом введення імплантатів у кишені під слизову оболонку в ділянці носової перегородки, дна та бічної стінки носа. Для відновлення атрофованого заднього відділу нижньої носової раковини застосовували консервовану тверду мозкову оболонку. З імплантатів, які використовували для хірургічного лікування озени, перевагу віддавали гомо- та автотрансплантатам.

Результати та обговорення. Внаслідок проведеного комплексного хірургічного лікування позитивні результати були отримані у 85,5 % обстежених пацієнтів: клінічне одужання — у 43 (17,9 %) хворих, значне поліпшення — у 117 (48,8 %), помірне поліпшення — у 45 (18,8). У 35 (14,5 %) пролікованих хворих спостерігали незначне поліпшення, що виявлялося зменшенням інтенсивності неприємного запаху, сухості слизової оболонки носа, кількості кірок у носовій порожнині, що краще видалялися.

Висновки. Хірургічне лікування озени полягає в звуженні патологічно розширених носових ходів і є необхідним компонентом комплексного лікування хворих на озену. Використання авто- та гомоімплантатів не тільки дає змогу виконати рекалібровку носових ходів, а й стимулює трофічні процеси в порожнині носа. Хірургічне та комплексне лікування хворих на озену дає змогу отримати позитивні результати у 85,5 % оперованих пацієнтів.



Ключові слова: озена, хірургічне лікування, особливості операції

 

Хирургическое лечение озены

В.М. Васильев

Цель работы — определить оптимальную методику хирургического лечения озены, детализировать технику выполнения операции, повысить эффективность комплексного хирургического лечения больных озеной.

Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения больных озеной в период с 1966 по 2006 год. Из 240 прооперированных пациентов женщин было 197 (82,1 %), мужчин — 43 (17,9) в возрасте от 14 до 38 лет. Всем больным проводилось хирургическое сужение (рекалибровка) деформированных патологически расширенных носовых ходов путем введения имплантатов в карманы под слизистую оболочку в области носовой перегородки, дна и боковой стенки носа. Для восстановления атрофированного заднего отдела нижней носовой раковины использовали консервированную твердую мозговую оболочку. Из имплантатов, которые применялись для хирургического лечения озены, преимущество отдавали гомо- и аутотрансплантатам.

Результаты и обсуждение. Вследствие проведенного хирургического и комплексного лечения положительные результаты были получены у 85,5 % прооперированных: клиническое выздоровление — у 43 (17,9 %) больных, значительное улучшение — у 117 (48,8 %), умеренное улучшение — у 45 (18,8 %). У остальных 35 (14,5 %) пролеченных больных наблюдалось незначительное улучшение, заключающееся в уменьшении интенсивности неприятного запаха, сухости слизистой оболочки носа, количества корок в полости носа, которые легче удалялись.

Выводы. Хирургическое лечение озены состоит в сужении патологически расширенных носовых ходов и является необходимым компонентом комплексного лечения больных с озеной. Использование ауто- и гомоимплантатов не только позволяет выполнить рекалибровку носовых ходов, но и стимулирует трофические процессы в полости носа. Хирургическое и комплексное лечение больных озеной позволяет получить положительные результаты у 85,5 % прооперированных пациентов.



Ключевые слова: озена, хирургическое лечение, особенности операции

9. Оригінальні дослідження

 

Клінічна оцінка ефективності використання лорноксикаму в ранній післяопераційний період в онкогінекологічних хворих

С.Г. Бугайцов, А.І. Марченко, А.І. Рибін

Мета дослідження — вивчення клінічної ефективності лорноксикаму («Ксефокам» виробництва «Nycomed») при знеболенні пацієнток після онкогінекологічних операцій у ранній післяопераційний період.

Матеріали і методи. Ефективність знеболення було вивчено у 30 пацієнток пізнього репродуктивного, перименопаузального і постменопаузального віку, які перенесли екстирпацію матки з додатками з приводу раку тіла матки. Середній вік досліджуваних хворих становив (48 ± 5,3) року. Пацієнтки були розподілені на три групи по 10 у кожній. Першу групу склали жінки, які одержували для знеболення у ранній післяопераційний період нестероїдні протизапальні засоби в різних комбінаціях, другу — які одержували наркотичні аналгетики, третю — лорноксикам (8 мг в/м кожні 12 год протягом перших трьох післяопераційних діб). За такими показниками, як вік, тривалість перенесеної операції, тяжкість супутньої соматичної патології, вираженість больового синдрому після операції, групи між собою достовірно не відрізнялися.

Результати та обговорення. Всі пацієнтки третьої групи відзначили добру переносність препарату і відсутність побічних реакцій, зокрема з боку респіраторної системи і шлунково-кишкового тракту.

Висновки. Ефективність і безпечність лорноксикаму дають підстави рекомендувати його для знеболення онкогінекологічних пацієнток у ранній післяопераційний період.



Ключові слова: больовий синдром, знеболення, лорноксикам, онкогінекологічні хворі, ранній післяопераційний період

 

Клиническая оценка эффективности использования лорноксикама в ранний послеоперационный период у онкогинекологических больных

С.Г. Бугайцов, А.И. Марченко, А.И. Рыбин

Цель исследования — изучение клинической эффективности лорноксикама («Ксефокам» производства «Nycomed») при обезболивании пациенток после онкогинекологических операций в ранний послеоперационный период.

Материалы и методы. Эффективность обезболивания была изучена у 30 пациенток позднего репродуктивного, перименопаузального и постменопаузального возраста, перенесших экстирпацию матки с придатками по поводу рака тела матки. Средний возраст исследуемых больных составил (48 ± 5,3) года. Пациентки были разделены на три группы по 10 в каждой. Первую группу составили женщины, получавшие для обезболивания в ранний послеоперационный период нестероидные противовоспалительные средства в различных комбинациях, вторую — получавшие препараты группы наркотических аналгетиков, третью — лорноксикам (8 мг в/м каждые 12 ч в течение первых трех послеоперационных суток). По таким показателям, как возраст, длительность перенесенной операции, тяжесть сопутствующей соматической патологии, выраженность болевого синдрома после операции, группы между собой достоверно не отличались.

Результаты и обсуждение. Все пациентки третьей группы отметили хорошую переносимость препарата и отсутствие побочных реакций, в том числе со стороны респираторной системы и желудочно-кишечного тракта.

Выводы. Эффективность и безопасность лорноксикама позволяют рекомендовать его для обезболивания онкогинекологических пациенток в ранний послеоперационный период.



Ключевые слова: болевой синдром, обезболивание, лорноксикам, онкогинекологические больные, ранний послеоперационный период

10. Оригінальні дослідження

 

Лікування ушкоджень трахеї

О.В. Воробей, Ф.М. Новіков, О.А. Ткаченко, О.В. Мазуренко, І.О. Воробей, М.О. Йосипенко

Мета роботи — проаналізувати особливості хірургічного лікування ушкоджень трахеї та розробити оптимізовану схему лікування потерпілих з пораненням трахеї при колото-різаних та вогнепальних пораненнях шиї.

Матеріали і методи. В основу роботи покладено результати ретроспективно вивченого особистого досвіду лікування 206 потерпілих з пораненнями шиї за 1999—2007 рр.

Результати та обговорення. В роботі узагальнено досвід хірургічного лікування ушкоджень трахеї як компонента колото-різаних та вогнепальних поранень шиї. Закінченим обсягом хірургічного втручання ми вважаємо первинну пластику ушкодженого відділу трахеї без виконання трахеостоми. Інтраопераційно доцільно використовувати трахеобронхоскопію для визначення розміру рани слизової оболонки трахеї та контролю при завершенні оперативного втручання.

Висновки. Активна хірургічна тактика з ретельною ревізією топографічних відділів органів шиї шляхом ендоскопічного інтраопераційного дослідження дає змогу своєчасно діагностувати поранення трахеї та запобігти виникненню аспіраційних ускладнень у післяопераційному періоді. Виконання трахеостоми при пораненнях трахеї вважаємо недоцільним, оскільки це підвищує ймовірність розвитку стенозу трахеї та подовжує термін стаціонарного лікування.



Ключові слова: поранення шиї, поранення трахеї, хірургічна тактика

 

Лечение повреждений трахеи

А.В. Воробей, Ф.Н. Новиков, А.А. Ткаченко, О.В. Мазуренко, И.А. Воробей, М.А. Йосипенко

Цель работы — проанализировать особенности хирургического лечения повреждений трахеи и разработать оптимизированную схему лечения пострадавших с ранением трахеи при колото-резанных и огнестрельных ранениях шеи.

Материалы и методы. В основу работы положены результаты ретроспективного изучения собственного опыта лечения 206 пострадавших с ранениями шеи за период 1999—2007 гг.

Результаты и обсуждение. В работе обобщен опыт хирургического лечения повреждений трахеи как компонента колото-резанных и огнестрельных ранений шеи. Законченным объемом хирургического вмешательства мы считаем первичную пластику поврежденного отдела трахеи без выполнения трахеостомии. Интраоперационно целесообразно выполнять трахеобронхоскопию для определения размера раны слизистой оболочки трахеи и контроля при завершении оперативного вмешательства.

Выводы. Активная хирургическая тактика с тщательной ревизией топографических отделов органов шеи путем эндоскопического интраоперационного исследования позволяет своевременно диагностировать ранение трахеи и предотвратить возникновение аспирационных осложнений в послеоперационном периоде. Выполнение трахеостомии при ранениях трахеи считаем нецелесообразным, так как это увеличивает вероятность развития стеноза трахеи и удлиняет срок стационарного лечения.



Ключевые слова: ранение шеи, ранения трахеи, хирургическая тактика

11. Оригінальні дослідження

 

Досвід хірургічного лікування локальних форм есенціального гіпергідрозу

Ю.С. Спірін, І.В. Арбузов, О.О. Землянкін, Р.В. Івашко, В.І. Арбузов, І.І. Болянівський

Мета роботи — оцінити ефективність відеоторакоскопічної грудної симпатектомії в лікуванні пацієнтів з локальними формами есенціального гіпергідрозу.

Матеріали і методи. В основу роботи покладено результати хірургічного лікування 15 пацієнтів з локальними формами есенціального гіпергідрозу, які перебували на лікуванні в клініці судинної хірургії клінічної лікарні Суворовського району та Обласній клінічній лікарні м. Херсона у 2000—2007 рр. Серед них було 14 жінок і 1 чоловік. Вік хворих становив 18—33 роки. Методом вибору лікування вважалась відеоторакоскопічна грудна симпатектомія (ВТГСЕ). Виконано 29 операцій. В 16 (55,17 %) випадках використовано 3- та 4-портову методику з видаленням нижньої третини зірчастого вузла, Th2- та Th3-симпатичних вузлів (1-ша група). В 13 (44,83 %) — 2-портову методику з коагуляційною деструкцією Th2 (2-га група).

Результати та обговорення. Безпосередній позитивний результат отримано в 28 (96,55 %) випадках. В одному випадку (3,44 %) у пацієнтки (1-ша група) зберіглись ознаки гіпергідрозу в аксілярній ямці. Серед ускладнень в одному випадку (3,44 %) спостерігалося ятрогенне ушкодження міжреберної вени (2-га група). Післяопераційної летальності не було. В 5 (17,24 %) випадках (1-ша група) спостерігався розвиток тимчасового транзиторного синдрому Горнера. В 9 (31,03 %) — поява надлишкового потовиділення в ділянці спини та передньої черевної стінки, але в жодному випадку інтенсивність компенсаторного гіпергідрозу істотно не знижувала якості життя хворих. Віддалені результати вивчено в терміни до 6 років. У 2 (7,12 %) випадках спостерігався рецидив хвороби в однієї пацієнтки з 1-ї групи та однієї — з 2-ї. Таким чином, сумарна частота позитивних результатів становила 89,66 %.

Висновки. ВТГСЕ є ефективним методом лікування локальних форм есенціального гипергідрозу. 2-портова методика виконання ВТГСЕ в об’ємі коагуляційної деструкції Th2 симпатичного вузла є оптимальним оперативним втручанням у пацієнтів з есенціальним локальним гипергідрозом.



Ключові слова: гіпергідроз, відеоторакоскопія, грудна симпатектомія

 

Опыт хирургического лечения локальных форм эссенциального гипергидроза

Ю.С. Спирин, И.В. Арбузов, А.А. Землянкин, Р.В. Ивашко, В.И. Арбузов, И.И. Боляновский

Цель работы — оценить эффективность видеоторакоскопической грудной симпатэктомии в лечении пациентов с локальными формами эссенциального гипергидроза.

Материалы и методы. В основу работы положены результаты хирургического лечения 15 пациентов с локальными формами эссенциального гипергидроза, находившихся на лечении в клинике сосудистой хирургии клинической больницы Суворовского района и Областной клинической больницы г. Херсона, в 2000—2007 гг. Среди них было 14 женщин и 1 мужчина (6,67 %). Возраст больных составлял 18—33 года. Методом выбора лечения считалась видеоторакоскопическая грудная симпатэктомия (ВТГСЭ). Выполнено 29 операций. В 16 (55,17 %) случаях была использована 3- и 4-портовая методика с удалением нижней трети звездчатого узла, Th2- и Th3-симпатических узлов (1-я группа). В 13 (44,83 %) — 2-портовая методика с коагуляционной деструкцией только Th2-симпатического узла (2-я группа).

Результаты и обсуждение. Непосредственный положительный результат ВТГСЭ был получен в 28 (96,56 %) случаях. В одном случае (3,44 %) у пациентки (1-я группа) сохранились явления гипергидроза в аксиллярной ямке. Среди осложнений в одном случае (3,44 %) при выполнении операции по 2-портовой методике было ятрогенное повреждение межреберной вены. Послеоперационной летальности не было. В (17,24 %) 5 случаях (1-я группа) наблюдалось развитие транзиторного синдрома Горнера. В 9 (31,03 %) — появление избыточного потоотделения в области спины и передней брюшной стенке и, ни в одном случае интенсивность компенсаторного гипергидроза существенно не снижала качество жизни пациентов. Отдаленные результаты изучены в сроки до 6 лет. В 2 (6,88 %) случаях наступил рецидив заболевания у одной пациентки из 1-й группы и у одной — из 2-й. Таким образом, суммарная частота достижения положительного результата составила 89,66 %.

Выводы. ВТГСЭ является эффективным методом лечения локальных форм эссенциального гипергидроза. 2-портовая методика выполнения ВТГСЭ в объеме коагуляционной деструкции Th2-симпатического узла является оптимальным оперативным вмешательством у пациентов с эссенциальным локальным гипергидрозом.



Ключевые слова: гипергидроз, видеоторакоскопия, грудная симпатэктомия

12. Оригінальні дослідження

 

Алопластичні методи в лікуванні защемлених гриж передньої черевної стінки

А.Х. Ях’я Жафар

Мета роботи — вивчити можливість використання алопластики при хірургічному лікуванні защемлених зовнішніх гриж живота, зокрема в умовах інфікованої рани.

Матеріали і методи. У 80 хворих, оперованих з приводу защемленої грижі в клінічній лікарні № 6 м. Дніпропетровська у період з 2005 до 2007 року, досліджено бактеріальний вміст грижової води, мазків-відбитків країв рани та виділень з дренажів. Усім оперованим хворим, зокрема з наявністю клінічних ознак запалення, виконано алопластику поліпропіленовою сіткою вітчизняного виробництва (ТУ У 24.7-002004048-187-2003).

Результати та обговорення. Наявність бактеріального обсіменіння встановлено тільки у разі некрозу кишки та наявності клінічних ознак запалення. Висічення інфікованих тканин та ділянки прилеглого апоневрозу за оригінальною методикою дає змогу значно знизити бактеріальне забруднення тканин і виконати алопластику навіть в умовах наперед інфікованої рани. Антибактеріальну терапію в післяопераційний період призначали тільки у разі некрозу кишки, що дозволило ліквідувати залишкове обсіменіння рани патогенною флорою. Основними післяопераційними ускладненнями були інфільтрати передньої черевної стінки і тривала лімфорея: у 3 (6,6 %) хворих після ургентного грижосічення й у 2 (5,3 %) — після планового. Сторони загоєння рани при ургентному і плановому грижосіченні не відрізнялися. Як при защемленій, так і при неускладненій грижі, у хворих з алопластикою внутрішньочеревний тиск змінювався неістотно.

Висновки. Алопластика зовнішніх гриж при їх защемленні, зокрема в умовах інфікованої рани, є адекватним методом лікування, який не збільшує кількості післяопераційних ускладнень та не подовжує термін загоєння рани.



Ключові слова: защемлена грижа, патогенна флора, алопластика

 

Аллопластические методы в лечении ущемленных грыж передней брюшной стенки

А.Х. Яхья Жафар

Цель работы — изучить возможность использования аллопластики при хирургическом лечении ущемленных наружных грыж живота, в том числе в условиях заведомо инфицированной раны.

Материалы и методы. У 80 больных, оперированных по поводу ущемленной грыжи в клинической больнице № 6 г. Днепропетровска в период с 2005 по 2007 год, исследовано бактериальное содержимое грыжевой воды, мазков-отпечатков краев раны и отделяемого из дренажей. Всем оперированным больным, в том числе с наличием клинических признаков воспаления, выполнена аллопластика грыжевых ворот полипропиленовой сеткой отечественного производства (ТУ У 24.7-002004048-187-2003).

Результаты и обсуждение. Наличие бактериального обсеменения мягких тканей установлено только при некрозе кишки и имеющихся клинических признаках воспаления. Иссечение инфицированных тканей и прилегающего участка апоневроза по оригинальной методике позволяет значительно снизить бактериальное загрязнение тканей и выполнить аллопластику даже в условиях заведомо инфицированной раны. У всех больных перед операцией проводили антибиотикопрофилактику. Антибактериальную терапию в послеоперационный период назначали только при наличии некроза ущемленного органа, что позволило ликвидировать остаточную обсемененность раны патогенной флорой. Основными послеоперационными осложнениями были инфильтраты передней брюшной стенки и длительная лимфорея: у 3 (6,6 %) больных после ургентного грыжесечения и у 2 (5,26 %) — после планового. Сроки заживления раны при ургентном и плановом грыжесечении не отличались. Как при ущемленной, так и при неосложненной грыже у больных с аллопластикой внутрибрюшное давление до и после операции изменялось незначительно.

Выводы. Аллопластика наружных грыж при их ущемлении, в том числе и в условиях заведомо инфицированной раны, является адекватным методом лечения, который не увеличивает количества послеоперационных осложнений и не удлиняет сроки заживления раны.



Ключевые слова: ущемленная грыжа, патогенная флора, аллопластика

13. Оригінальні дослідження

 

Випадок успішної одномоментної корекції поєднання кількох складних вроджених вад серця, що входять у синдром передсердного ізомеризму

М.Ф. Зіньковський, Р.Р. Сейдаметов, М.Ю. Атаманюк, В.В. Белейович, В.Ю. Вашкеба, С.М. Бойко, С.О. Якубюx

Мета роботи — демонстрація можливості успішної корекції унікального поєднання складних вад серця.

Матеріали і методи. Хвора М., 8 років, установлено діагноз «правопередсердний ізомеризм». Повний атріовентрикулярний канал з вираженою недостатністю загального атріовентрикулярного клапана, спільне передсердя, подвійне відходження магістральних судин від правого шлуночка, кардіальна форма тотального аномального дренажу легеневих вен, клапанний стеноз легеневої артерії, дефект міжшлуночкової перегородки, відходження коронарних артерій від аорти одним стовбуром. Проведена повна одномоментна корекція всього комплексу аномалій.

Результати та обговорення. Перебіг післяопераційного періоду супроводжувався позитивною динамікою. При виписці на електрокардіограмі синусовий ритм. Рентгенологічно розміри серця зменшилися. Показники ехокардіографії: градієнт тиску на протезі мітрального клапана — 17 мм рт. ст., на аортальному клапані — 10 мм рт. ст., на легеневій артерії — 30 мм рт. ст. Скоротливість лівого шлуночку добра, систолічний тиск у лівому шлуночку 110 мм рт. ст., у правому — 70 мм рт. ст. Помірна недостатність тристулкового клапана і клапана легеневої артерії. Хвора виписана у відносно задовільному стані. Через рік після операції загальний стан дівчинки відносно задовільний. Розвиток дитини відповідав віку. Дівчинка активна, фізичні навантаження переносить адекватно.

Висновки. Доопераційне розпізнавання комплексу вроджених вад серця як частини складного синдрому передсердного ізомеризму дає змогу прийняти адекватні тактичні рішення і виключити чинник несподіванки під час операції, що забезпечує готовність хірурга виконати потрібний об’єм оперативного втручання.



Ключові слова: передсердний ізомеризм, вроджена вада серця, оперативне лікування

 

Случай успешной одномоментной коррекции сочетания нескольких сложных врожденных пороков сердца, входящих в синдром предсердного изомеризма

М.Ф. Зиньковский, Р.Р. Сейдаметов, М.Ю. Атаманюк, В.В. Белеевич, В.Ю. Вашкеба, С.Н. Бойко, С.А. Якубюх

Цель работы — демонстрация возможности успешной коррекции уникального сочетания сложных пороков сердца.

Материалы и методы. Больная М., 8 лет, установлен диагноз «Правопредсердный изомеризм». Полный атриовентрикулярный канал с выраженной недостаточностью общего атриовентрикулярного клапана, общее предсердие, двойное отхождение магистральных сосудов от правого желудочка, кардиальная форма тотального аномального дренажа легочных вен, клапанный стеноз легочной артерии, дефект межжелудочковой перегородки, отхождение коронарных артерий от аорты одним стволом. Проведена полная одномоментная коррекция всего комплекса аномалий.

Результаты и обсуждение. Послеоперационный период протекал с положительной динамикой. При выписке на электрокардиограмме синусовый ритм. Рентгенологически размеры сердца уменьшились. Данные эхокардиографииградиент давления на протезе митрального клапана 17 мм рт. ст., на аортальном клапане — 10 мм рт. ст., на легочной артерии — 30 мм рт. ст. Сократимость левого желудочка хорошая, систолическое давление в левом желудочке 110 мм рт. ст., в правом — 70 мм рт. ст. Умеренная недостаточность трехстворчатого клапана и клапана легочной артерии. Больная выписана в относительно удовлетворительном состоянии. Через год после операции общее состояние девочки относительно удовлетворительное. Развитие ребенка соответствовало возрасту, удовлетворительного питания. Девочка активна, физические нагрузки переносила адекватно. Выводы. Дооперационное распознавание комплекса врожденных пороков сердца как части сложного синдрома предсердного изомеризма позволяет принять адекватные тактические решения и исключить фактор неожиданности в ходе операции, что обеспечивает готовность хирурга выполнить необходимый объем оперативного вмешательства.



Ключевые слова: предсердный изомеризм, врожденный порок сердца, оперативное лечение

14. Огляди

 

Діагностика та лікування екзокринної недостатності підшлункової залози після її резекції

О.І. Дронов, Є.А. Крючина

Висвітлено основні патогенетичні механізми розвитку екзокринної панкреатичної недостатності після різних типів резекції підшлункової залози. Проведено аналіз впливу типу резекції підшлункової залози, виду панкреатодигестивного анастомозу, вихідного стану паренхіми підшлункової залози на частоту та характер післяопераційної екзокринної панкреатичної недостатності. Розглянуто існуючі методи діагностики і лікування екзокринної недостатності підшлункової залози після її резекцій.



Ключові слова: резекції підшлункової залози, екзокринна панкреатична недостатність

 

Диагностика и лечение экзокринной недостаточности поджелудочной железы после ее резекции

А.И. Дронов, Е.А. Крючина

Представлены основные патогенетические механизмы развития экзокринной панкреатической недостаточности после различных типов резекции поджелудочной железы. Проведен анализ оценки влияния типа резекции поджелудочной железы, вида сформированного панкреатодигестивного анастомоза, исходного состояния паренхимы поджелудочной железы на частоту и характер послеоперационной экзокринной панкреатической недостаточности. Рассмотрены существующие методы диагностики и лечения экзокринной недостаточности поджелудочной железы после ее резекций.



Ключевые слова: резекции поджелудочной железы, экзокринная панкреатическая недостаточность

15. Огляди

 

Інфузійно-трансфузійна терапія масивної операційної крововтрати

Є.С. Горобець

Наведено сучасні підходи до лікування масивної інтраопераційної крововтрати. Розглянуто питання тактики, запропоновані критерії вибору плазмозаміcних розчинів. Раціональна інфузійно-трансфузійна терапія відіграє провідну роль у досягненні сприятливих результатів інтенсивної терапії масивної операційної крововтрати.



Ключові слова: інтраопераційна крововтрата, лікування, плазмозамісні розчини

 

Инфузионно-трансфузионная терапия массивной операционной кровопотери

Е.С. Горобец

Представлены современные подходы к лечению массивной интраопераци онной кровопотери. Рассмотрены вопросы тактики, предложены критерии выбора плазмозамещающих растворов. Рациональная инфузионно-трансфузионная терапия играет ведущую роль в достижении благоприятных результатов интенсивной терапии массивной операционной кровопотери.



Ключевые слова: интраоперационная кровопотеря, лечение, плазмозамещающие растворы

16. Огляди

 

Роль легких форм гемостазіопатій у розвитку геморагічного синдрому

В.В. Томілін, П.В. Ющенко, О.І. Сопко, А.О. Бурка, І.Л. Зaря

У огляді розглянуто сучасні проблеми діагностики, профілактики та лікування геморагічного синдрому при легких формах гемостазіопатій. Наведено дані щодо поширення тромбоцитопатій, хвороби Віллебранда, коагулопатій та виникнення основних геморагічних симптомів при цих патологіях. Висвітлено етапи досліджень системи гемостазу та її порушень.



Ключові слова: гемостаз, геморагічний синдром, кровотеча

 

Роль легких форм гемостазиопатий в развитии геморрагического синдрома

В.В. Томилин, П.В. Ющенко, А.И. Сопко, А.А. Бурка, И.Л. Зaря

В обзоре рассмотрены современные проблемы диагностики, профилактики и лечения геморрагического синдрома при легких формах гемостазиопатий. Приведены данные о распостраненности тромбоцитопатий, болезни Виллебранда, коагулопатий и возникновении основных геморрагических симптомов при этих патологиях. Отражены этапы исследований системы гемостаза и ее нарушений.



Ключевые слова: гемостаз, геморрагический синдром, кровотечение


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»